Suchergebnisse

In the article, on the basis of the analysis of the latest researches and publications, the directions of improvement of the criminal procedural legislation regulating investigative secrecy are determined. It was stated that with the adoption of the current CPC in 2012, the problem of legal regulation of keeping investigative secrecy at the legislative level was not solved. The provision of the new law fully comprehended both the title and the first part of the old law, with one substantial addition to the written permission of the investigator or prosecutor. It is substantiated that the wording of Part 2 of Art. 222 of the current CCP against the background of its less specificity compared to Part 2 of Art. 121 of the old law can be considered more successful only in terms of conferring hypothetically broader powers on both the investigator and the prosecutor in relation to the circle of persons who are in some way involved in the investigation, and are warned about not disclosing the investigative secret known to them. Based on the general requirement of certainty to the criminal law norms, the circle of participants of criminal proceedings who can possess the information belonging to the investigative secret is outlined. This view supports the view of those scholars who, on the basis of an analysis of the CCP, identify two modes of dissemination of pre-trial investigation information.Proposed that is in line with modern realities, version of Part 1 of Art. 222 of the CPC of Ukraine:"1. If a decision is made to disclose the data of the pre-trial investigation, the investigator, in agreement with the prosecutor or the prosecutor, shall make a reasoned decision in accordance with the requirements of paragraphs 3, 5–7 of article 110 of this Code, which determines the subject, moment, purpose and scope of such disclosure. The subject of the announcement is acquainted with the contents of the resolution under the receipt". ; У статті на основі аналізу останніх досліджень і публікацій визначено напрями вдосконалення кримінального процесуального законодавства, що регулює слідчу таємницю. Констатовано, що з при-йняттям у 2012 році чинного КПК проблема правового регулювання збереження слідчої таємниці на законодавчому рівні остаточно вирішена не була. Норма нового закону повністю сприйняла як назву, так і частину першу старої з одним суттєвим доповненням щодо письмової форми дозволу слідчого або прокурора. Обґрунтовано, що формулювання ч. 2 ст. 222 чинного КПК на фоні його меншої кон-кретності порівняно із ч. 2 ст. 121 старого закону може вважатися більш вдалим лише з точки зору надання гіпотетично більш широких повноважень як слідчому, так і прокурору відносно кола осіб, що певним чином причетні до розслідування, та попереджаються про нерозголошення відомої їм слідчої таємниці. Виходячи із загальної вимоги визначеності до кримінально-правових норм, окреслено коло учас-ників кримінального процесу, що можуть володіти відомостями, які належать до слідчої таємниці. У цьому зв'язку підтримано точку зору тих вчених, які на основі аналізу положень КПК виділяють два режими поширення відомостей досудового розслідування.Запропонована така, що відповідає сучасним реаліям, редакція ч. 1 ст. 222 КПК України:«1. У разі прийняття рішення щодо розголошення даних досудового розслідування, слідчий за по-годженням з прокурором чи прокурор виносить мотивовану постанову відповідно до вимог частин 3, 5–7 статті 110 цього Кодексу, в якій визначає суб'єкта, момент, мету та обсяг такого розголошення. Суб'єкт розголошення ознайомлюється зі змістом постанови під розписку». ; У статті на основі аналізу останніх досліджень і публікацій визначено напрями вдосконалення кримінального процесуального законодавства, що регулює слідчу таємницю. Констатовано, що з при-йняттям у 2012 році чинного КПК проблема правового регулювання збереження слідчої таємниці на законодавчому рівні остаточно вирішена не була. Норма нового закону повністю сприйняла як назву, так і частину першу старої з одним суттєвим доповненням щодо письмової форми дозволу слідчого або прокурора. Обґрунтовано, що формулювання ч. 2 ст. 222 чинного КПК на фоні його меншої кон-кретності порівняно із ч. 2 ст. 121 старого закону може вважатися більш вдалим лише з точки зору надання гіпотетично більш широких повноважень як слідчому, так і прокурору відносно кола осіб, що певним чином причетні до розслідування, та попереджаються про нерозголошення відомої їм слідчої таємниці. Виходячи із загальної вимоги визначеності до кримінально-правових норм, окреслено коло учас-ників кримінального процесу, що можуть володіти відомостями, які належать до слідчої таємниці. У цьому зв'язку підтримано точку зору тих вчених, які на основі аналізу положень КПК виділяють два режими поширення відомостей досудового розслідування.Запропонована така, що відповідає сучасним реаліям, редакція ч. 1 ст. 222 КПК України:«1. У разі прийняття рішення щодо розголошення даних досудового розслідування, слідчий за по-годженням з прокурором чи прокурор виносить мотивовану постанову відповідно до вимог частин 3, 5–7 статті 110 цього Кодексу, в якій визначає суб'єкта, момент, мету та обсяг такого розголошення. Суб'єкт розголошення ознайомлюється зі змістом постанови під розписку».