Suchergebnisse

The article highlights the approach to the positive legal responsibility of the individual and the state, analyzes the essence of their dialectical relationship. The problem of defining the concept and characteristics of positive legal responsibility in the modern doctrine of law is considered. It is emphasized that the lack of a unanimous scientific and legal division of legal responsibility as a legal category into positive and negative creates the preconditions for constant discussions of lawyers on this issue. Modern theoretical jurisprudence with its main tasks is the knowledge of state and legal reality through the use of techniques and tools of theory of state and law, philosophy of law, sociology of law, political science, legal statistics, and anthropology of law and other interdisciplinary areas of legal research. Emphasis is placed on the fact that in the literature, legal liability in the classical sense is considered as a negative (retrospective) liability in its various interpretations: the need for the offender to suffer adverse consequences; the legal influence of the state (its special bodies) on the offender, which is due to the fact of committing offenses, and is an additional obligation of the offender to suffer the corresponding negative consequences; application of penalties to the offender, etc. As for the positive legal responsibility, which is considered as an independent, honest, active performance of duties, voluntary compliance with the provisions of the law, it is ambiguous. In a positive sense, legal responsibility – the subject's awareness of the right to its debt (special responsibilities) to society, team, social groups. Such responsibility the subject assumes for future results of the lawful behavior. It is concluded that the relationship between the state and society is revealed through the recognition of civil society by the state. Normative acts issued by the state establish rules of conduct for both society and the state. The relationship between the state and law is expressed in the supremacy of regulatory acts. Models of government action are built by law, which are fair and non-discriminatory. Civil society and the rule of law in the process of their interaction form a complex and organic social system that complements each other. ; У статті висвітлено підхід до позитивної юридичної відповідальності особи та держави, проаналізовано сутність їх діалектичного зв'язку. Розглянуто проблематику визначення поняття та характерних ознак позитивної юридичної відповідальності в сучасній доктрині права. Наголошено на тому, що відсутність одностайного науково-юридичного поділу юридичної відповідальності як правової категорії на позитивну та негативну створює передумови для постійних дискусій правників щодо цього. Сучасна теоретична юриспруденція своїми основними завданнями ставить пізнання державно-правової дійсності шляхом застосування прийомів та засобів теорії держави та права, філософії права, соціології права, політології права, правової статистики, антропології права та інших міждисциплінарних напрямів юридичних досліджень. Акцентується увага на тому, що у літературі юридична відповідальність у класичному розумінні розглядається як негативна (ретроспективна) відповідальність у різних її трактуваннях, таких як необхідність правопорушника зазнавати несприятливі наслідки; правовий вплив держави (його спеціальних органів) на правопорушника, що обумовлений фактом вчинення правопорушень і полягає у додатковому обов'язку правопорушника зазнавати відповідних негативних наслідків; застосування до правопорушника штрафних (каральних) санкцій норм права. Щодо позитивної юридичної відповідальності, яка розглядається як самостійне, сумлінне, активне виконання обов'язків, добровільне слідування приписам норм права, то до неї проявляється неоднозначне ставлення. В позитивному сенсі юридична відповідальність – це усвідомлення суб'єктом права свого боргу (особливих обов'язків) перед суспільством, колективом, соціальними групами. Таку відповідальність суб'єкт покладає на себе за майбутні результати своєї правомірної поведінки. Робиться висновок, що відносини між державою та суспільством розкриваються через визнання державою суспільства громадянським. Нормативні акти, видані державою, встановлюють правила поведінки як для суспільства, так і для держави. Взаємозв'язок держави й права виражається у верховенстві прийнятих регуляторних актів. Моделі урядових дій будуються за допомогою закону, які є справедливими та недискримінаційними. Громадянське суспільство та правова держава в процесі їх взаємодії утворюють складну та органічну соціальну систему, що доповнює одна одну.