This article presents the tendencies of the social development in Ukraine as a socio-territorial system. The demographic trends and tendencies of internal migration in Ukraine are considered from the perspective of the center-peripheral approach. The concept of the peripherization in Ukraine as well as the centralization of human resources is disclosed. As a result of the analysis of these outstanding trends, it was established that the center acts as an exploiter of regional human resources that at the same time creates additional risks of the regional development. The authors determine basic social mechanisms of regions peripherization. These include mainly the demographic degradation of the regions, what is reflected in the population reduction as a consequence of the negative natural population growth and migration which is concentrated around the center (Kyiv) and the semiperiphery (industrial regions). It is revealed that the internal migration movement manifests itself in two main forms: educational migration and labor migration. The educational migration in Ukraine is aimed at a small number of university centers, where the largest is the city of Kyiv. Therefore, despite the negative balance of the educational migration rates in most oblasts, Kyiv accumulates the largest amount of university entrants. It was also established that educational migration has not only quantitative but also a qualitative dimension. This is how the center primarily concentrates the most successful students. All listed causes a significant imbalance in the distribution of the intellectual potential of the country in favor for the center and increases its competitiveness regarding to the regions. The maintenance and the reproduction of this situation is also supported by the system of the scholarships distribution in Ukrainian Institutions of Higher Education. The similar migration trends are also observed in the labor sphere, what creates additional risks for the economic development of the regions. The tendencies for concentration of the national labor and intellectual potential in the center are denoted by the human resources centralization concept where this type of resources becomes the main interest, exploited by the center. As a consequence, we get the transformation of regions into the internal periphery of Ukraine. This process occurs unequally, depending on the basic competitive position of the region and its integration into the general socio-territorial structure. This is especially relevant for areas that are in or close to the military conflict zone. According to the main results of the research, there were outlined the following vectors for scientific elaboration: designing the criteria to escribe territories to the zones of the semi-periphery and periphery; further in-depth studying of peripherization mechanisms; defining ways to overcome the imbalances in the development of Ukraine as a socio-territorial integrity.
This article presents the tendencies of the social development in Ukraine as a socio-territorial system. The demographic trends and tendencies of internal migration in Ukraine are considered from the perspective of the center-peripheral approach. The concept of the peripherization in Ukraine as well as the centralization of human resources is disclosed. As a result of the analysis of these outstanding trends, it was established that the center acts as an exploiter of regional human resources that at the same time creates additional risks of the regional development. The authors determine basic social mechanisms of regions peripherization. These include mainly the demographic degradation of the regions, what is reflected in the population reduction as a consequence of the negative natural population growth and migration which is concentrated around the center (Kyiv) and the semiperiphery (industrial regions). It is revealed that the internal migration movement manifests itself in two main forms: educational migration and labor migration. The educational migration in Ukraine is aimed at a small number of university centers, where the largest is the city of Kyiv. Therefore, despite the negative balance of the educational migration rates in most oblasts, Kyiv accumulates the largest amount of university entrants. It was also established that educational migration has not only quantitative but also a qualitative dimension. This is how the center primarily concentrates the most successful students. All listed causes a significant imbalance in the distribution of the intellectual potential of the country in favor for the center and increases its competitiveness regarding to the regions. The maintenance and the reproduction of this situation is also supported by the system of the scholarships distribution in Ukrainian Institutions of Higher Education.The similar migration trends are also observed in the labor sphere, what creates additional risks for the economic development of the regions. The tendencies for concentration of the national labor and intellectual potential in the center are denoted by the human resources centralization concept where this type of resources becomes the main interest, exploited by the center. As a consequence, we get the transformation of regions into the internal periphery of Ukraine. This process occurs unequally, depending on the basic competitive position of the region and its integration into the general socio-territorial structure. This is especially relevant for areas that are in or close to the military conflict zone. According to the main results of the research, there were outlined the following vectors for scientific elaboration: designing the criteria to escribe territories to the zones of the semi-periphery and periphery; further in-depth studying of peripherization mechanisms; defining ways to overcome the imbalances in the development of Ukraine as a socio-territorial integrity. ; В статье с позиций центр-периферийного подхода рассмотрены демографические и миграционные тенденции в Украине. Раскрыто содержание таких феноменов, как периферизация регионов и централизация человеческих ресурсов. Выяснено, что центр выступает в роли эксплуататора человеческих ресурсов регионов, создавая дополнительные риски в их развитии. Определены основные социальные механизмы периферизации регионов, а именно: демографическая деградация регионов и миграция, которая сосредоточивается в центре. Выяснено, что внутреннее миграционное движение проявляется в двух основных формах: образовательной и трудовой миграции. Образовательная миграция имеет не только количественное, но и качественное измерение. Так, центр концентрирует наибольшее количество абитуриентов, в том числе самых успешных, что создает значительный дисбаланс в распределении интеллектуального потенциала страны и обусловливает возникновение дополнительных рисков его воспроизведения. Сохранение и воспроизводство такой ситуации поддерживается и системой распределения бюджетных мест в украинских заведениях высшего образования. Подобные миграционные направления наблюдаются и в трудовой сфере. Тенденции концентрации трудового и интеллектуального потенциала страны в центре обозначены понятием централизации человеческих ресурсов. Следствием этого процесса является превращение регионов на внутреннюю периферию Украины. Сама же периферия, как показывает анализ, выступает в роли донора человеческих ресурсов. Этот процесс происходит неравномерно, в зависимости от «стартовых» конкурентных позиций региона и его интеграции в социально-территориальную структуру. По результатам исследования определены основные направления дальнейших научных исследований, а именно: определение критериев отнесения территорий к зонам полупериферии и периферии, дальнейшее изучение механизмов периферизации, изучение способов преодоления дисбалансов развития Украины как социально-территориальной целостности, изучение зарубежного опыта развития территорий. ; У статті з позицій центр-периферійного підходу розглянуто демографічні та міграційні тенденції в Україні. Розкрито зміст таких феноменів, як периферизація регіонів та централізація людських ресурсів. З'ясовано, що центр виступає в ролі експлуататора людських ресурсів регіонів, створюючи додаткові ризики в їх розвитку. Визначено основні соціальні механізми периферизації регіонів, а саме: демографічна деградація регіонів та міграція, що зосереджується в центрі. З'ясовано, що внутрішній міграційний рух виявляє себе у двох основних формах: освітній та трудовій міграції. Освітня міграція має не тільки кількісний, але й якісний вимір. Так, центр концентрує найбільшу кількість абітурієнтів, в тому числі найуспішніших, що створює значний дисбаланс у розподілі інтелектуального потенціалу країни та зумовлює виникнення додаткових ризиків його відтворення. Збереження та відтворення такої ситуації підтримується й системою розподілу бюджетних місць в українських закладах вищої освіти. Подібні міграційні напрями спостерігаються і у трудовій сфері. Тенденції концентрації трудового та інтелектуального потенціалу країни в центрі позначено поняттям централізації людських ресурсів. Наслідком цього процесу є перетворення регіонів на внутрішню периферію України. Сама ж периферія, як показує аналіз, виступає в ролі донора людських ресурсів. Цей процес відбувається нерівномірно, в залежності від "стартових" конкурентних позицій регіону та його інтеграції у соціально-територіальну структуру. За результатами дослідження визначено основні напрями подальших наукових розвідок, а саме: визначення критеріїв віднесення територій до зон напівпериферії та периферії, подальше вивчення механізмів периферизації, вивчення способів подолання дисбалансів розвитку України як соціально-територіальної цілісності, вивчення зарубіжного досвіду розвитку територій.
