Визначено основні чинники та тенденції розвитку вітчизняної фінансової системи. Обґрунтовано основні напрями реформування регулювання та нагляду на фінансовому ринку України. Зазначено доцільність впровадження мегарегулятора з позиції державного регулювання. Представлено механізм організаційної побудови єдиного регулятора фінансового ринку, що сприятиме стабілізації та покращанню фінансовоекономічної ситуації в державі. ; The paper presents the most promising way of restructuring the financial system in Ukraine, in particular a single regulator (megaregulator), thus allowing to avoid contradictions in the system of state regulation and control in the financial sphere and create a stable basis for the successful integration of Ukraine into the global financial system. The main purpose of state financial agencies is stabilizing the financial system, taking into account the positives and drawbacks of state regulation in the financial sector. Reforms for regulation and supervision in the financial market of Ukraine should be implemented in four main areas: unifying the rules and regulations of state regulation in the financial market with the gradual concentration of regulatory functions in a single state body; separating supervisory functions from regulatory and implementing the system of prudential supervision in all major segments of the financial market; increasing the role of self-regulatory organizations of professional participants and establishing their closer connection with regulatory bodies; significant improvement in financing state regulators, including from market sources. The need to concentrate efforts on developing the mechanisms of the state influence on financial stability, system analysis and implementing measures to prevent systemic risks, ensuring effective management of the financial system liquidity, modernizing and improving the transparency of financial legislation and implementing existing legislative norms by all subjects of financial relations is noted.
Abstract. The article is devoted to analysis of the effectiveness of the main procedural legal and financial (banking) mechanisms designed to ensure the protection of property rights' immunity. The legally regulated procedures of such protection are analyzed on platforms — both procedural and legal as well as financial and economic. There is no doubt that only in a state where the immunity of property is declared and guaranteed to the person can be provided the development of economic, intellectual, socially oriented activities. The effect of the principle of immunity of property rights is not absolute, but its restrictions are possible only on the grounds and in the manner prescribed by law. The topicality of the inviolability of property rights is due to the role of law as a platform for citizens' property independence and their participation in the processes of social reproduction. The guarantee of property independence is the right of ownership of property and non-property rights, which is realized by giving a person the right to freely, unimpededly, and fully exercise the rights of the owner of personal property. The compliance of the inviolability of property rights during criminal proceedings is not properly ensured in the current CPC (The Criminal Procedure Code) of Ukraine; in particular, the movement of confiscated property is not regulated, which questions the novelty of inviolability. To improve the procedure for the protection of property rights, this is necessary to regulate at the legislative level the mechanism of protection and restoration of property rights of persons victimized by criminal offenses. The etymology of «inviolability» guarantees by law the protection of the status of the person from any encroachment. Inviolability in the economic and legal context is mainly understood as a person's legal status, which is an unalterable guarantee against unauthorized restrictions by the state institutions — law enforcement, financial, court, and individuals and legal entities. An attempt is made to accumulate most of the latest achievements (both legislative, theoretically investigative and applied) on the issues of legal regulation of the studied financial and legal relations, based on which scientific views are substantiated, and proposals are developed to improve regulations in this area. The main vectors of economic and legal mechanisms for the protection of the inviolability of property rights, which would correlate with generally accepted European and world standards, have been identified. Keywords: the inviolability of property rights, property rights, principles of proceedings, judicial protection, seizure of property, financial guarantee, financial risks. JEL Classification G28; К14 Formulas: 0; fig.: 0; tabl.: 0; bibl.: 12. ; Анотація. Присвячено аналізові дієвості основних процесуальних правових і фінансових (банківських) механізмів, які покликані забезпечити протекцію недоторканності права власності. Проаналізовано законодавчо регламентовані процедури такого захисту на платформах як процесуальних правових, так і фінансово-економічних. Беззаперечним є положення про те, що тільки в державі, де недоторканність власності не тільки декларується, а й гарантована особі, можуть бути забезпечені вільний розвиток економічної, інтелектуальної, соціально орієнтованої діяльності. Дія засади недоторканності права власності не є абсолютною, однак її обмеження можливі лише на підставах і в порядку, передбачених законом. Актуальність питання недоторканності права власності обумовлено роллю права як платформи майнової незалежності громадян та їхньої участі у процесах суспільного відтворення. Гарантією майнової незалежності виступає право власності особи на майнові і немайнові права, яке реалізується шляхом надання особі права вільно, безперешкодно та в повному обсязі реалізувати правомочності власника щодо особистого майна. Дотримання недоторканності права власності під час кримінального процесу в чинному КПК України не забезпечено належним чином, зокрема не регламентовано рух вилученого майна, що ставить під сумнів новелу недоторканності. Для удосконалення порядку захисту майнових прав потрібно на законодавчому рівні регламентувати механізм захисту і відновлення майнових прав осіб, потерпілих від кримінальних правопорушень. Етимологія «недоторканність» полягає у гарантуванні законом охорони статусу особи від будь-яких посягань. Під недоторканністю в економіко-правовому контексті переважно розуміють такий правовий статус особи, який є безальтернативною гарантією від несанкціонованих законом обмежень як з боку держави інституцій – правоохоронних, фінансових, суду, так і окремих фізичних та юридичних осіб. Зроблено спробу акумулювати більшість новітніх здобутків (як законодавчих, теоретико-дослідницьких, так і прикладних) щодо прοблематики правового регулювання досліджуваних фінансово-правових відносин, на основі чого обґрунтовано наукові бачення і розроблено пропозиції щодо вдосконалення регламентації в цій сфері. Визначено основні вектори економіко-правових механізмів захисту недоторканності права власності, які б корелювалися із загальноприйнятими європейськими і світовими стандартами. Ключові слова: недоторканність права власності, майнові права, засади провадження, судовий захист, арешт майна, фінансова гарантія, фінансові ризики. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 12.
Abstract. The article is devoted to analysis of the effectiveness of the main procedural legal and financial (banking) mechanisms designed to ensure the protection of property rights' immunity. The legally regulated procedures of such protection are analyzed on platforms — both procedural and legal as well as financial and economic. There is no doubt that only in a state where the immunity of property is declared and guaranteed to the person can be provided the development of economic, intellectual, socially oriented activities. The effect of the principle of immunity of property rights is not absolute, but its restrictions are possible only on the grounds and in the manner prescribed by law. The topicality of the inviolability of property rights is due to the role of law as a platform for citizens' property independence and their participation in the processes of social reproduction. The guarantee of property independence is the right of ownership of property and non-property rights, which is realized by giving a person the right to freely, unimpededly, and fully exercise the rights of the owner of personal property. The compliance of the inviolability of property rights during criminal proceedings is not properly ensured in the current CPC (The Criminal Procedure Code) of Ukraine; in particular, the movement of confiscated property is not regulated, which questions the novelty of inviolability. To improve the procedure for the protection of property rights, this is necessary to regulate at the legislative level the mechanism of protection and restoration of property rights of persons victimized by criminal offenses. The etymology of «inviolability» guarantees by law the protection of the status of the person from any encroachment. Inviolability in the economic and legal context is mainly understood as a person's legal status, which is an unalterable guarantee against unauthorized restrictions by the state institutions — law enforcement, financial, court, and individuals and legal entities. An attempt is made to accumulate most of the latest achievements (both legislative, theoretically investigative and applied) on the issues of legal regulation of the studied financial and legal relations, based on which scientific views are substantiated, and proposals are developed to improve regulations in this area. The main vectors of economic and legal mechanisms for the protection of the inviolability of property rights, which would correlate with generally accepted European and world standards, have been identified. Keywords: the inviolability of property rights, property rights, principles of proceedings, judicial protection, seizure of property, financial guarantee, financial risks. JEL Classification G28; К14 Formulas: 0; fig.: 0; tabl.: 0; bibl.: 12. ; Анотація. Присвячено аналізові дієвості основних процесуальних правових і фінансових (банківських) механізмів, які покликані забезпечити протекцію недоторканності права власності. Проаналізовано законодавчо регламентовані процедури такого захисту на платформах як процесуальних правових, так і фінансово-економічних. Беззаперечним є положення про те, що тільки в державі, де недоторканність власності не тільки декларується, а й гарантована особі, можуть бути забезпечені вільний розвиток економічної, інтелектуальної, соціально орієнтованої діяльності. Дія засади недоторканності права власності не є абсолютною, однак її обмеження можливі лише на підставах і в порядку, передбачених законом. Актуальність питання недоторканності права власності обумовлено роллю права як платформи майнової незалежності громадян та їхньої участі у процесах суспільного відтворення. Гарантією майнової незалежності виступає право власності особи на майнові і немайнові права, яке реалізується шляхом надання особі права вільно, безперешкодно та в повному обсязі реалізувати правомочності власника щодо особистого майна. Дотримання недоторканності права власності під час кримінального процесу в чинному КПК України не забезпечено належним чином, зокрема не регламентовано рух вилученого майна, що ставить під сумнів новелу недоторканності. Для удосконалення порядку захисту майнових прав потрібно на законодавчому рівні регламентувати механізм захисту і відновлення майнових прав осіб, потерпілих від кримінальних правопорушень. Етимологія «недоторканність» полягає у гарантуванні законом охорони статусу особи від будь-яких посягань. Під недоторканністю в економіко-правовому контексті переважно розуміють такий правовий статус особи, який є безальтернативною гарантією від несанкціонованих законом обмежень як з боку держави інституцій – правоохоронних, фінансових, суду, так і окремих фізичних та юридичних осіб. Зроблено спробу акумулювати більшість новітніх здобутків (як законодавчих, теоретико-дослідницьких, так і прикладних) щодо прοблематики правового регулювання досліджуваних фінансово-правових відносин, на основі чого обґрунтовано наукові бачення і розроблено пропозиції щодо вдосконалення регламентації в цій сфері. Визначено основні вектори економіко-правових механізмів захисту недоторканності права власності, які б корелювалися із загальноприйнятими європейськими і світовими стандартами. Ключові слова: недоторканність права власності, майнові права, засади провадження, судовий захист, арешт майна, фінансова гарантія, фінансові ризики. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 12.
Abstract. The concept of financial monitoring as a set of measures carried out by the entities of primary and state financial monitoring in the field of prevention and counteraction to separatist funding (article 110-2 of the Criminal Code of Ukraine), legalization (laundering) of criminally obtained property (article 209 of the Criminal Code of Ukraine), and terrorism funding (article 258-5 of the Criminal Code of Ukraine) is developed and proved. The relationship between the categories of «terrorism» and «finance» is determined in the following areas: money paid to terrorists for refusing to commit violence acts; covert funding of terrorist organizations by certain states, non-governmental organizations, and criminal groups; «money laundering» and its introduction into legal circulation; creation of own groups in commercial, credit and financial institutions by terrorist organizations; 'launderingof money' obtained as a result of criminal activity. The risks in the system of prevention of terrorism and counteraction to legalization of criminally obtained proceedsare outlined. They were defined as the following: non-transparent funding of political parties; the share of cash resources addressed to the mentioned criminal activity; «outflow» of capital; absence of a clearly defined sectoral risk assessment of the entities of primary financial monitoring in the field of prevention and counteraction to legalization (laundering) of criminally obtained proceeds. It is offered to include the risk of terrorism and separatism funding through deposit-taking corporations tobanking risks. An attempt has been made to accumulate the majority of the latest achievements (as legislative, theoretical and research aswell as applied ones) on the issues of legal regulation of the studied procedural, financial and legal relations, on the basis of which scientific views are proved and proposals for improving regulations in this area are worked out. Keywords: monitoring, banks, covert investigative actions, bank accounts monitoring, terrorism funding, banking risks, financial and legal relations. JEL Classification E42, E52, G28, K13, K14 Formulas: 0; fig.: 1; tabl.: 0; bibl.: 16. ; Анотація. Розроблено та обґрунтовано концепцію фінансового моніторингу як сукупності заходів, що здійснюються суб'єктами первинного і державного фінансового моніторингу у сфері превенції та протидії фінансуванню сепаратизму (стаття 110-2 КК України), легалізації (відмиванню) майна, одержаного злочинним шляхом (стаття 209 КК України), та фінансуванню тероризму (стаття 258-5 КК України). Визначено дотичність категорій «тероризм» і «фінанси» у таких площинах: грошові кошти, що виплачуються терористам за відмову від намірів учинення насильницьких дій; негласне фінансування терористичних організацій окремими державами, недержавними структурами, злочинними угрупованнями; «відмивання грошей» та їх введення в легальний обіг; створення терористичними організаціями власних структур у комерційних, кредитно-фінансових установах; «відмивання доходів», отриманих унаслідок злочинної діяльності. Окреслено ризики в системі запобігання проявам тероризму та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Такими платформами, зокрема, визначено: непрозоре фінансування політичних партій; питома вага готівкових ресурсів, адресованих для згаданої злочинної діяльності; «відплив» капіталів; відсутність чітко визначеної секторальної оцінки ризиків суб'єктів первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Запропоновано віднести до банківських ризиків ризик фінансування тероризму і сепаратизму опосередком депозитних корпорацій. Зроблено спробу акумулювати більшість новітніх здобутків (як законодавчих, теоретико-дослідних, так і прикладних) щодо прοблематики правового регулювання досліджуваних процесуальних, фінансово-правових відносин, на основі чого обґрунтовані наукові бачення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення регламентації в цій сфері. Ключові слова: моніторинг, банки, негласні слідчі розшукові дії, моніторинг банківських рахунків, фінансування тероризму, банківські ризики, фінансово-правові відносини. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 0; бібл.: 16.
