Suchergebnisse

Problems and sequential process of Bulgarian families' adaptation to new conditions in South Bessarabia are considered in the research. During the resettlement, Bulgarian migrants brought their traditional relationship, elements of social organization and family's structure to Bessarabia which were distinctive to the migrants' original areas. The aim of the research is the ascertainment of main trends in evolution of Bulgarian families' forms, structure and elements in daily life in South Bessarabia together with monitoring modifications which were inherent its intergenerational interaction and ancestral relations during the first half of XIX century. Methodological basis for the research is principles of historicism, systems and interdisciplinarity coupled with historically comparative and micro-historical methods. Scientific novelty of the research related to broad reconstruction of Bulgarian families' qualitative and quantitative characteristics, and also to identification of specific historically-demographic and developing processes based on analysis of the massive historical sources from the moment the resettlement commenced till the middle of XIX century. While analyzing the data a 15-year period (1835–1850) in the first half of XIX century was established for family's development and its rising size in South Bessarabia. This fact influenced on population growth in Bulgarian colonies up to 72,1%. Possible forms of family relations are given together with possibly the most optimal complicated undivided family. Statistic data on quantity of men and women is also given in percentage terms, together with age difference between partners and low divorce rates. Bulgarian family appeared rather resistant social micro-structure under the circumstances of South Bessarabia. Conclusions: based on definite number of indicators, the author concluded that the Bulgarians brought inherent marriage traditions, demographic behavior and adaptive mechanisms to their family institution. Those exact mechanisms under the influence of legislative, administrative, socio-economic and natural factors led to the formation of a new model of demographic behavior. ; В исследовании рассматриваются проблемы и последовательные процессы адаптации болгарских семей к новым условиям Южной Бессарабии. Во время переселения болгарские мигранты принесли с собой в Бессарабию традиционные отношения, элементы социальной организации и, в частности, структуру семьи, присущие зонам выхода в Болгарии. Целью исследования является выяснение основных направлений эволюции форм, структуры и элементов повседневности болгарской семьи Южной Бессарабии в комплексе с отслеживанием видоизменений присущего ей межпоколенного взаимодействия и родовых отношений в течение первой половины XIX в. Методологическую основу исследования составляют принципы историзма, системности и междисциплинарности в сочетании с историко-сравнительным, историко-типологическим и микроисторическим методами. Научная новизна исследования связана с широкой реконструкцией количественных и качественных характеристик болгарской семьи, а также выявлением особенностей историко-демографических процессов ее развития на основе анализа массовых исторических источников от момента переселения до середины XIX века. Анализ статистических данных дал возможность установить, что в развитии болгарской семьи Южной Бессарабии в первой половине XIX в. можно выделить пятнадцатилетний период (1835-1850), в течение которого ее размер постоянно увеличивался. Это повлияло на увеличение населения болгарских колоний на 72,1%. В статье рассмотрены формы семейной организации болгар и в качестве наиболее оптимальной определена сложная неразделенная семья. Приведены данные числа женского и мужского населения в процентном соотношении, указана разница в возрасте между партнерами и низкие показатели разводов. Болгарская семья в условиях Южной Бессарабии оказалась чрезвычайно устойчивой социальной микроструктурой. Выводы. Базируясь на значительном объеме демографических показателей, автор пришел к выводу, что болгары приносят с собой присущие институту семьи традиции брачности, демографическое поведение и механизмы адаптации. Именно эти механизмы под воздействием законодательно-административных, социально-экономических и природных факторов приводят к формированию новой модели демографического поведения. ; У дослідженні розглянуто проблеми та послідовні процеси адаптації болгарських сімей до нових умов Південної Бессарабії. У ході переселення болгарські мігранти принесли з собою до Бессарабії ті традиційні відносини, елементи соціальної організації та, зокрема, структуру сім'ї, що були притаманні тим районам Болгарії, звідки вийшли ці мігранти. Метою дослідження є з'ясування основних напрямків розвитку форм, структури та елементів повсякденності болгарської сім'ї Південної Бессарабії в комплексі з відстеженням її видозмін, взаємодій між поколіннями та родових взаємин протягом першої половини XIX ст. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, системності та міждисциплінарності у поєднанні з історико-порівняльним, історико-типологічним та мікроісторичним методами. Наукова новизна дослідження пов'язана з широкою реконструкцією кількісних та якісних характеристик болгарської сім'ї, а також виявленням особливостей історико-демографічних процесів її розвитку на основі аналізу масових історичних джерел від моменту переселення до середини XIXстоліття. У процесі аналізу матеріалу вдалося встановити, що в розвитку болгарської сім'ї на теренах Південної Бессарабії в першій половині XIXст. можна виокремити п'ятнадцятирічний період (1835–1850), упродовж якого розміри родини безперервно збільшувались. Це вплинуло на збільшення населення болгарських колоній на 72,1%. Указано можливі форми сімейних відносин болгар; серед можливих найбільш оптимальною визначена складна нерозділена сім'я. Наведені статистичні дані кількості жіночого та чоловічого населення у відсотковому відношенні, зазначена вікова різниця між партнерами та вказано на низькі показники розлучення. Болгарська сім'я в умовах Південної Бессарабії виявилася надзвичайно стійкою соціальною мікроструктурою. Висновки. Базуючись на значному обсязі демографічних показників, автор дійшов висновку, що болгари приносять з собою властиві інституту сім'ї традиції шлюбності, демографічну поведінку та механізми адаптації. Саме ці механізми під впливом законодавчо-адміністративних, соціально-економічних та природних чинників призводять до формування нової моделі демографічної поведінки.