Suchergebnisse

Мета роботи полягає у визначенні особливостей технологій національної безпеки у внутрішній та зовнішній політиці держави.
Актуальність теми дослідження обумовлена недостатньою увагою дослідників до технологічного підходу як плідного евристичного інструментарію та технологій національної безпеки держави як ефективних засобів її внутрішньої та зовнішньої політики.
Результатами дослідження є виявлені та охарактеризовані технології національної безпеки у внутрішній та зовнішній політиці держави.
Автор наводить у висновках підсумкові положення свого дослідження. Технології національної безпеки є ефективними засобами забезпечення державою свободи від прямих чи непрямих загроз та ризиків, а також захищеності від деструктивного впливу різноманітних акторів, сил та чинників своїм громадянам у фізичному, соціальному, екологічному, економічному, продовольчому, медичному, психологічному, політичному, культурному та технологічному вимірах. З позиції захисту національних інтересів, технології національної безпеки є інструментами ефективного захисту інтересів держави, а також засобами стратегічного і оперативного реагування на потенційні та актуальні загрози реалізації цих інтересів. На основі територіальних меж держави автор виділяє технології внутрішньої та зовнішньої політики. Відповідно до цього критерію, до технологій внутрішньої політики належать технології соціальної безпеки, технології економічної безпеки, технології мультикультуралізму, технології деліберативної демократії, технології вільних та справедливих виборів, технології керування репутацією державних органів, технології духовної безпеки, технології аксіологічної безпеки, технології гарантування прав людини, технології екологічної безпеки, технології інформаційної безпеки, технології попередження нерівності доходів, технології боротьби з відмиванням грошей, технології захисту суверенітету, технології попередження та розв'язання конфліктів, технології легітимації політичної влади. Технології зовнішньої політики включають технології публічної дипломатії, геокультурні технології, технології союзницького зв'язування, технології стримування, технології міжнародної пропаганди та контрпропаганди, стратегічного партнерства, технології кібербезпеки, технології розвідки та контррозвідки, технології взаємозалежності, технології обмеження використання зброї, технології формування коаліцій, технології примусової дипломатії, технології колективної безпеки.

The purpose of the research is to define the political security concept in conditions of modern threats to international security. The relevance of political security study is confirmed by the lack of conceptualisation of this concept by social and political sciences. There is a need to define this concept in today's conditions in connection with the changes taking place in the world, particularly in the political arena. Political security concerns the organisational stability of public administration, their systemic governance and the ideology that legitimises. The research results found that the concept of political security is still poorly understood; approaches to its definition are changing following the transformation of general views on political science and need clarification and additions. The findings found that the relationship between political security and humanitarian intervention was closely linked. It has been identified that one of the critical threats to international security today remains state repression, systematic human rights abuses and militarization, which necessitates a focus on political security. It is substantiated that this discussion's nature has changed in both theoretical and practical dimensions due to the changing political environment of security. It is argued that political security, humanitarian intervention, and the right to protection remain a vital part of the international community's discourse and practice. The new policy of protection against humanitarian crises is permeated by differences over the right to intervene and protect. The transformations of threats in the international political arena and the changing nature of the concept of security demonstrate the anachronism of the definition of political security, as new challenges to global security are emerging every day. ; Цель работы заключается в определении понятия политическая безопасность в условиях современных угроз международной безопасности. Актуальность исследования вопроса политической безопасности подтверждается недостаточностью концептуализации данного понятия как социальными, так и политическими науками. В условиях современности ощущается необходимость дефинициювання указанного концепта в связи с изменениями, происходящими в мире, в частности на политической арене. Политическая безопасность касается организационной стабильности государств, их систем управления и идеологий, предоставляющих им легитимности. В результате исследования выявлено, что понятие политической безопасности до сих пор остается малоисследованным, подходы к его определению изменяются в соответствии с трансформации общих взглядов на политическую науку и требуют уточнений и дополнений. По заключению установлено, что вопросы взаимосвязи между обеспечением политической безопасности и гуманитарной интервенции тесно связаны между собой. Определено, что сегодня одной из ключевых угроз международной безопасности остаются государственные репрессии, систематическое нарушение прав человека и милитаризация, что вызывает необходимость сосредоточить внимание на политической безопасности. Обосновано, что характер этой дискуссии как в теоретическом, так и в практическом измерении изменился вследствие изменения политической среды безопасности. Доказывается, что политическая безопасность, гуманитарная интервенция и на защиту остаются важной частью дискурса и практики международного сообщества. Новая политика защиты от гуманитарных кризисов пронизана разногласиями относительно права на вмешательство и защиту. Трансформации угроз, происходящих на международно-политической арене, а также изменение характера понятие безопасности демонстрируют анахроничность определении политической безопасности, ведь фактически каждый день появляются новые вызовы глобальной мировой безопасности. ; Мета роботи полягає у визначенні поняття політична безпека в умовах сучасних загроз міжнародній безпеці. Актуальність дослідження питання політичної безпеки підтверджується недостатністю концептуалізації даного поняття як соціальними, так і політичними науками. В умовах сучасності відчувається необхідність дефініціювання зазначеного концепту у зв'язку зі змінами, що відбуваються у світі, зокрема на політичній арені. Політична безпека стосується організаційної стабільності держав, їх систем управління та ідеологій, що надають їм легітимності. У результаті дослідження виявлено, що поняття політичної безпеки досі залишається малодослідженим, підходи до його визначення змінюються відповідно до трансформації загальних поглядів на політичну науку і потребують уточнень та доповнень. За висновками встановлено, що питання взаємозв'язку між забезпеченням політичної безпеки і гуманітарної інтервенції тісно пов'язані між собою. Визначено, що сьогодні однією з ключових загроз міжнародній безпеці залишаються державні репресії, систематичне порушення прав людини та мілітаризація, що зумовлює необхідність зосередити увагу на політичній безпеці. Обґрунтовано, що характер цієї дискусії як у теоретичному, так і в практичному вимірі змінився внаслідок зміни політичного середовища безпеки. Доводиться, що політична безпека, гуманітарна інтервенція та право на захист залишаються важливою частиною дискурсу та практики міжнародної спільноти. Нова політика захисту від гуманітарних криз пронизана розбіжностями щодо права на втручання та захист. Трансформації загроз, що відбуваються на міжнародно-політичній арені, а також зміна характеру поняття безпеки демонструють анахронічність визначення поняття політичної безпеки, адже фактично кожного дня з'являються нові виклики глобальній світовій безпеці.

Легитимационная политика бессмысленна и нефункциональна, если при её осуществлении не учитывается фактор иронии истории. Легитимационная политика как социальный и политический институт возникает с появлением дифференциации общества, с институциализацией власти, политики, с образованием государства. В состав её основных функций входит объяснение, обоснование и оправдание власти и политики, создание благоприятных возможностей для деятельности политических субъектов. Сохранением своего господства, реализацией грандиозных планов мироустроения успешные правители были обязаны продуктивному функционированию легитимационной политики. И наоборот. Просчёты в проведении легитимационной политики заканчивались поражениями и утратой власти для недостаточно мудрых стяжателей прав на управление ходом истории. Одним из главных просчётов легитимационной политики является пренебрежение фактором иронии истории, которая означает радикальное несовпадение политического проекта с его реализацией на практике. Характер отношения к данному фактору является одним из критериев распознавания перспективной легитимационной политики от обреченной на провал.

Легитимационная политика бессмысленна и нефункциональна, если при её осуществлении не учитывается фактор иронии истории. Легитимационная политика как социальный и политический институт возникает с появлением дифференциации общества, с институциализацией власти, политики, с образованием государства. В состав её основных функций входит объяснение, обоснование и оправдание власти и политики, создание благоприятных возможностей для деятельности политических субъектов. Сохранением своего господства, реализацией грандиозных планов мироустроения успешные правители были обязаны продуктивному функционированию легитимационной политики. И наоборот. Просчёты в проведении легитимационной политики заканчивались поражениями и утратой власти для недостаточно мудрых стяжателей прав на управление ходом истории. Одним из главных просчётов легитимационной политики является пренебрежение фактором иронии истории, которая означает радикальное несовпадение политического проекта с его реализацией на практике. Характер отношения к данному фактору является одним из критериев распознавания перспективной легитимационной политики от обреченной на провал.

Актуальність дослідження визначається фундаментальною роллю легітимності в міжнародному праві та її недостатньою осмисленістю в наукових дослідженнях. Головна мета дослідження є визначити особливості теорії легітимності міжнародного права Томаса Франка. Методологію дослідження є герменевтичний підхід, що дав можливість розглянути концепцію легітимності в міжнародному праві Томаса Франка як результат його аргументативних стратегій та інтерпретативної діяльності щодо функціонування суб'єктів міжнародного права.Головні висновки дослідження полягають в тому, що теорія легітимності Томаса Франка визначає легітимність властивістю міжнародних принципів, норм та інститутів унаслідок їх відповідності загальноприйнятим принципам правового процесу забезпечувати наявність прагнення до додержання вимог таких принципів у учасників міжнародної спільноти. Томас Франк доводить, що чинниками такої властивості є детермінованість, символічна валідація, когерентність та дотримання. Значущість дослідження полягає у виявленні основних положень теорії легітимності міжнародного права Томаса Франка, які справили визначальний вплив на подальші дослідження легітимності в міжнародно-правовому процесі. Одним із важливих таких положень є твердження про те, що держави в міжнародній системі вимушені діятина основі дотримання міжнародних норм, які вважають легітимними. Відповідно, міра легітимності цих норм є певним запобіжником для будь-яких держав, щоб не допустити безмежне розповсюдження їх влади на світовій арені.

Для гуманістичного та ефективного вирішення нагальних питань життя суспільства, людини політика потребує свободного, безпримусового визнання (підтримки) соціальних сил (держателів ресурсів суспільних перетворень) та, як мистецтво можливого, – постійного знайдення нових шляхів реалізації. Саме це в основному й складає зміст поняття "легітимація політики". Значення дослідження легітимації політики як наукової проблеми визначається, по-перше, протистоянням (відчуженням) світу системи життєвому світу, по-друге, наростанням взаємовпливу і взаємозалежності на планеті, по-третє, необхідністю забезпечення виживання людства не лише в фізичному, але й в духовному плані, в усьому розмаїтті його культурних практик і творчих проявів.

Для гуманістичного та ефективного вирішення нагальних питань життя суспільства, людини політика потребує свободного, безпримусового визнання (підтримки) соціальних сил (держателів ресурсів суспільних перетворень) та, як мистецтво можливого, – постійного знайдення нових шляхів реалізації. Саме це в основному й складає зміст поняття "легітимація політики". Значення дослідження легітимації політики як наукової проблеми визначається, по-перше, протистоянням (відчуженням) світу системи життєвому світу, по-друге, наростанням взаємовпливу і взаємозалежності на планеті, по-третє, необхідністю забезпечення виживання людства не лише в фізичному, але й в духовному плані, в усьому розмаїтті його культурних практик і творчих проявів.