Suchergebnisse

The article is devoted to the study of the positive experience of foreign countries in implementing an effective anti-corruption policy. It is noted that at present, corruption should be understood as abuse of office, abuse of authority, obtaining illegal benefits, commercial bribery, or other illegal use by an individual of their official position contrary to the legitimate interests of society and the state in order to obtain benefits in the form of money, valuables, other property or services of a property nature, other property rights for themselves or for third parties, or illegal provision of such benefits to the specified person by other individuals. Abuse may be a form of corruption (a form of criminal acts by an official or group of persons), but it does not exhaust the full definition of corruption. Attention is focused on the fact that all regions of Ukraine are affected by corruption. It is with the aim of reducing these indicators that the government has created a number of state institutions designed to combat corruption. It is accepted to allocate eight such bodies, however, in our opinion, it is necessary to allocate another ninth, namely "authorized division for prevention of corruption in the National police of Ukraine". As a result of the research, the authors come to the conclusion that the Ukrainian legislation, unfortunately, contains almost no legal means that are aimed at eliminating the causes and conditions that lead to the emergence of corruption risks. Also, one of the most important areas for improving anti-corruption legislation is the introduction of sociological research in all areas of the economy. These actions will help to monitor the spread of corruption, analyze the activities of anti-corruption bodies, and identify problematic areas and shortcomings of legal regulation. Therefore, to achieve results in countering corruption in the modern world, it is necessary to use not only deterrence measures, but also to create such conditions in society that corruption is alien to the social norms of life. ; Стаття присвячена дослідженню позитивного досвіду зарубіжних країн щодо запровадження ефективної антикорупційної політики. Зазначається, що нині під корупцією варто розуміти зловживання службовим становищем, зловживання повноваженнями, отримання неправомірної вигоди, комерційний підкуп або інше незаконне використання фізичною особою свого посадового становища всупереч законним інтересам суспільства і держави з метою отримання вигоди у вигляді грошей, цінностей, іншого майна або послуг майнового характеру, інших майнових прав для себе або для третіх осіб або незаконне надання такої вигоди зазначеній особі іншими фізичними особами. Зловживання може бути однією з форм корупції (формою злочинних діянь посадової особи або групи осіб), але не вичерпує всієї повноти визначення корупції. Акцентується увага на тому, що всі регіони України вражені корупцією. Саме з метою зниження цих показників владою було створено ряд державних установ, покликаних протидіяти корупції. Прийнято виділяти вісім таких органів, проте, на нашу думку, необхідно виділяти ще дев'ятий, а саме «уповноважений підрозділ із питань запобігання корупції в Національній поліції України». Автори доходять висновку, що українське законодавство, на жаль, майже не містить правових засобів, спрямованих на усунення причин та умов, що призводять до виникнення корупційних ризиків. Також одним із найважливіших напрямів удосконалення антикорупційного законодавства є запровадження соціологічних досліджень у всіх сферах економіки. Зазначені дії допоможуть стежити за поширенням корупції, аналізувати діяльність органів щодо протидії корупції, а також виявити проблемні сфери та недоліки правового регулювання. Отже, для досягнення результатів у протидії корупції в сучасному світі необхідно використовувати не тільки заходи залякування, а й створити такі умови в суспільстві, щоб корупція була чужа суспільним нормам.