Suchergebnisse

A persistent and irrational fear of riding elevators was handicapping a blind client's mobility. Brief treatment involving real-life graduated therapeutic exposure to elevator-related stimuli effectively alleviated these fears in a single treatment lasting 90 minutes. This case history illustrates that exposure therapy, the treatment of choice for most phobic disorders, can be readily adapted to meet the special needs of visually impaired and blind individuals suffering from irrational fears.

"Homophobia has been defined as "an irrationally negative attitude toward [homosexuals]" that can manifest itself in harassment, verbal abuse, and even outright violence. Despite recent changes, like the legal recognition of same-sex marriage in Canada and Massachusetts, homophobic attitudes still pervade both legislative and judicial decisions, denying rights on the basis of sexual orientation and gender identity. This book undertakes in-depth analysis of judicial reasoning to show how courts can, by stripping gay men and lesbians of choices, reward invisibility. The book, however, is not intended to be just a bleak critique. To the contrary, it seeks to foster change and offer alternatives for those interested in avoiding stereotypes and helping the oppressed achieve a more fulfilling life"--Introduction. (PsycINFO Database Record (c) 2006 APA, all rights reserved)

Few studies have examined the stability of major psychiatric disorders in pediatric psychiatric clinical populations. The objective of this study was to examine the long-term stability of anxiety diagnoses starting with pre-school age children through adolescence evaluated at multiple time points. Prospective cohort study was conducted of all children and adolescents receiving psychiatric care at all pediatric psychiatric clinics belonging to two catchment areas in Madrid, Spain, between 1 January, 1992 and 30 April, 2006. Patients were selected from among 24,163 children and adolescents who received psychiatric care. Patients had to have a diagnosis of an ICD-10 anxiety disorder during at least one of the consultations and had to have received psychiatric care for the anxiety disorder. We grouped anxiety disorder diagnoses according to the following categories: phobic disorders, social anxiety disorders, obsessive–compulsive disorder (OCD), stress-related disorders, and "other" anxiety disorders which, among others, included generalized anxiety disorder, and panic disorder. Complementary indices of diagnostic stability were calculated. As much as 1,869 subjects were included and had 27,945 psychiatric/ psychological consultations. The stability of all ICD-10 anxiety disorder categories studied was high regardless of the measure of diagnostic stability used. Phobic and social anxiety disorders showed the highest diagnostic stability, whereas OCD and "other" anxiety disorders showed the lowest diagnostic stability. No significant sex differences were observed on the diagnostic stability of the anxiety disorder categories studied. Diagnostic stability measures for phobic, social anxiety, and "other" anxiety disorder diagnoses varied depending on the age at first evaluation. In this clinical pediatric outpatient sample it appears that phobic, social anxiety, and stress-related disorder diagnoses in children and adolescents treated in community outpatient services may have high diagnostic stability.

"Fear is a powerful emotion and a formidable spur to action, a source of worry and--when it is manipulated--a source of injustice. Manufacturing Phobias demonstrates how economic and political elites mobilize fears of terrorism, crime, migration, invasion, and infection to twist political and social policy and advance their own agendas. The contributors to the collection, experts in criminology, law, sociology, and politics, explain how and why social phobias are created by pundits, politicians, and the media, and how they target the most vulnerable in our society. Emphasizing how social phobias reflect the interests of those with political, economic, and cultural power, this work challenges the idea that society's anxieties are merely expressions of individual psychology. Manufacturing Phobias will be a clarion call for anyone concerned about the disturbing consequences of our culture of fear."--

Context: Amygdala and ventrolateral prefrontal cortex (vlPFC) dysfunction manifests in adolescents with anxiety disorders when they view negatively valenced stimuli in threatening contexts. Such fear-circuitry dysfunction may also manifest when anticipated social evaluation leads socially anxious adolescents to misperceive peers as threatening. Objective: To determine whether photographs of negatively evaluated smiling peers viewed during anticipated social evaluation engage the amygdala and vlPFC differentially in adolescents with and without social anxiety. Design: Case-control study. Setting: Government clinical research institute. Participants: Fourteen adolescents with anxiety disorders associated with marked concerns of social evaluation and 14 adolescents without a psychiatric diagnosis matched on sex, age, intelligence quotient, and socioeconomic status. Main Outcome Measures: Blood oxygenation level–dependent signal measured with event-related functional magnetic resonance imaging. Before and during neuroimaging scans, participants anticipating social evaluation completed peer- and self-appraisals. Event-related analyses were tailored to participants' ratings of specific peers. Results: Participants classified 40 pictures of same-age peers as ones with whom they did or did not want to engage in a social interaction. Anxious adolescents showed greater amygdala activation than healthy adolescents when anticipating evaluation from peers previously rated as undesired for an interaction. Psychophysiological interaction connectivity analyses also revealed a significant positive association between amygdala and vlPFC activation in anxious vs healthy adolescents in response to these stimuli. Conclusions: Anticipating social evaluation from negatively perceived peers modulates amygdala and vlPFC engagement differentially in anxious and healthy adolescents. Amygdala and vlPFC dysfunction manifests in adolescent anxiety disorders in specific contexts of anticipated peer evaluation.

Originales ; [ES] Introducción: En el presente estudio se muestran los resultados obtenidos de la incidencia de trastornos psiquiátricos registrados en el Centro de Instrucción de Medicina Aeroespacial (Madrid) en los últimos 30 años. Material y métodos: Se procedió a la revisión de toda la documentación contenida en las historias clínicas archivadas, con posterior codificación de los datos y de los trastornos según criterios de la Clasificación Internacional de Enfermedades Mentales (CIE-10, OMS). Resultados: Los resultados muestran la importante incidencia de respuestas de estrés y de trastornos neuróticos y secundarios a situaciones estresantes, sobre todo los trastornos adaptativos y los trastornos fóbicos, así como la incidencia de otros trastornos psiquiátricos. Conclusiones: Por último, se obtienen las principales conclusiones basadas en la elevada frecuencia de estos trastornos, en el pronóstico de los más frecuentes y su repercusión en la Seguridad Aérea, y que aconsejen los futuros métodos, procedimientos e intervenciones que la mejoren. [EN] Introduction: This survey was carried out to investigate the incidence of mental disorders in Aerospace Medicine at the Aerospace Medical Institute (Madrid) over the last 30 years (1983-2014). Material and Methods: A descriptive study was conducted by reviewing all the medical histories. Psychiatric disorders were encoded according to the International Classification of Mental Disorder (ICD-10, WHO). Results: The results show high incidence of stress responses, adjustment and phobic disorders. Other psychiatric disorders are mentioned. onclusions: Finally, conclusions are suggested based on the high frequency and prognosis of the more common psychiatric disorders in order to reducing the effect on the population´s health and to increase Aviation Safety. ; No

A few studies have been conducted on the prevalence of partial posttraumatic stress disorder (PTSD), but points of agreement and disagreement between full and partial PTSD have not been fully investigated. We interviewed a representative sample of 6,258 subjects, ages 18-64 years, in household visits using the Korean version of the Composite International Diagnostic Interview (K-CIDI 2.1). "Partial PTSD" was defined as >/=1 symptom in each of the three symptom groups (Criteria B, C, and D) and duration of >/=1 month (Criterion E). Estimated lifetime prevalence of partial PTSD was 2.7%, and that of full PTSD was 1.7%. A "female gender" risk factor was significantly associated with both partial and full PTSD. The mean duration of partial PTSD was 6.5 years, which was not significantly different from the 5.7 year duration of full PTSD. Traumas associated with the development of partial rather than full PTSD were "natural disaster with fire" and "military combat" in men, and "witnessing a traumatic situation" and "learning about traumas to others" in women, whereas "threatened by others" was more associated with the development of full PTSD. The rates of multiple comorbid disorders and of comorbid major depressive disorder and dysfunctions in work during the 1-month period prior to interview did not differ significantly between the partial and full PTSD groups. In conclusion, partial PTSD did not differ significantly from full PTSD in terms of duration, comorbidity, and dysfunction, but they differed markedly in terms of associated trauma types.

Relevance. The global pandemic caused by the prevalence of COVID-19 (SARS-Cov-2) has become a trigger for the formation of a wide range of problems in the medical, socio-psychological, and rehabilitation spheres. The frequency of neurological or psychiatric diagnosis in patients after SARS-Cov-2, in the next 6 months, was 33.62%; the frequency of first diagnosis is 25.79%, and the mental health disorders themselves are diverse and affect almost all aspects of mental functioning, significantly worsening the quality of life. In addition, the extreme burden of the healthcare system in Ukraine in the context of a prolonged socio-economic and political crisis requires immediate реформування reform. Therefore, it is important to study the peculiarities of mental health of Ukrainian citizens in the context of epidemic danger and reform of the healthcare system at the present stage. Goal. To study the peculiarities of mental health of Ukrainian citizens in the paradigm of reforming the healthcare system in conditions of epidemic danger at the present stage. Materials and methods. Subject to informed consent in compliance with the principles of Bioethics and deontology, for the period from March to September 2021, 80 people aged 20 to 80 years were examined, who suffered covid-19 in 2020-2021 in mild (Group 1) and moderate severity – Group 2 (lung damage from 25 to 60%) and did not previously have a psychiatric diagnosis. The clinical and psychopathological method and screening diagnostics were implemented in the form of a semi-structured psychopathological interview, the main purpose of which was a comprehensive assessment of the patient's mental status. The psychodiagnostic method was used using the hospital scale of anxiety and depression HADS; the quality of life questionnaire SF-36; Being Activity Mood (BAM); The scale of C. D. Spielberger – Yu.L. Khanin. Results. The most common mental and behavioral disorders (MBD) using the HADS method are analyzed. The results showed that clinically expressed anxiety occurred in 33.7% of respondents (groups 1 and 2), and its subclinical variant – in 6.3%. The dominant plot of anxiety was phobic thoughts, fears of severe or fatal consequences of a viral disease in yourself or your loved ones. Clinically expressed depression was observed in 29.7%, and subclinically – in 68%. Assessment of the quality of life according to the SF-36 questionnaire revealed clinical indicators of the average score on the "vital activity" scale – 32.0 and 43.0 in groups 1-2, respectively. According to the BAM methodology, the self-assessment of the individual indicated a low assessment of all indicators in both groups. 75% of patients on the C. D. Spielberger–Yu.L. Khanin scale had high levels of situational and personal anxiety, and 25% had moderate levels. The level of situational anxiety was 56.70±0.48, and personal anxiety – 43.86±0.34 points. The Law of Ukraine "On rehabilitation in the field of healthcare " and the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "Issues of Organization of rehabilitation in the field of healthcare" are legislative and executive innovations of the present, which differ: pronounced" patient-centricity"; stages; multi-level; multicomponent influences; a significant range of rehabilitation coverage; interdisciplinarity; consistency; organizational and informational integrity; management efficiency; modernity, innovation. That is, the implementation of this law, if the necessary funding is available, will provide rehabilitation assistance to the population of Ukraine, including in conditions of epidemic danger, at the proper level. Conclusions. Thus, according to our study, as a result of the covid-19 viral disease, there was an increase in the number of patients with MBD: adaptive, anxiety-phobic and depressive. Organizational and methodological aspects of comprehensive medical and psychological care for patients with MBD in the framework of the development of the corresponding algorithm included: unity of measures, manageability of impacts; integrality; holistic approach; continuity, etc. However, an algorithm should be developed and brought into line with the presented innovations of healthcare reform in Ukraine for the terminology and formation of rational, effective directed routing of patients with anxiety-phobic disorders in conditions of epidemic danger in order to improve and increase the level of medical and psychological care and improve their quality of life. Keywords: COVID-19 (SARS-Cov-2) pandemic, mental disorders, behavioral disorders, health system reform. ; Актуальність. Світова пандемія, спровокована розповсюдженістю COVID-19 (SARS-Cov-2) стала тригером формування широкого кола проблем в медичній, соціально-психологічній, реабілітаційній сферах. Частота неврологічного або психіатричного діагнозу у пацієнтів після перенесеної SARS-Cov-2 в наступні 6 місяців склала 33,62%; частота постановки діагнозу вперше – 25,79%, а самі порушення психічного здоров'я різноманітні і торкаються практично всіх сторін психічного функціонування, значно погіршуючи якість життя. Крім того, надзвичайне навантаження системи охорони здоров'я в Україні в умовах тривалої соціально-економічної, політичної кризи вимагає негайного ії реформування. Тому, важливим є вивчення особливостей психічного здоров'я громадян України в умовах епідемічної небезпеки та здійснення реформ в системі охорони здоров'я на сучасному етапі. Мета. Дослідити особливості психічного здоров'я громадян України в парадигмі реформування системи охорони здоров'я в умовах епідемічної небезпеки на сучасному етапі. Матеріали і методи. За умови інформованої згоди із дотриманням принципів біоетики та деонтології за період з березня по вересень 2021 року обстежено 80 осіб віком від 20 до 80 років, які перенесли у 2020-2021 рр. COVID-19 у легкому (1 група) і середньому ступені тяжкості – 2 група (ураження легенів від 25 до 60%) та не мали раніше психіатричного діагнозу. Клініко-психопатологічний метод та скринінгова діагностика реалізувались у вигляді напівструктурованого психопатологічного інтерв'ю, основною метою якого була комплексна оцінка психічного статусу пацієнта. Психодіагностичний метод був задіяний із використанням госпітальної шкали тривоги і депресії HADS; опитувальника якості життя SF-36; САН; шкали Ч.Д. Спілбергера – Ю.Л. Ханіна. Результати. Проаналізовано найбільш поширені психічні та поведінкові порушення і розлади (ПППіР) за методикою HADS. Результати показали, що клінічно виражена тривога мала місце у 33,7% респондентів (групи 1 і 2), а її субклінічний варіант – у 6,3%. Домінуючою фабулою тривоги були фобічні думки, побоювання важких або фатальних наслідків вірусної хвороби у себе або близьких. Клінічно виражена депресія спостерігалась у 29,7%, а субклінічно – у 68%. Оцінка якості життя за опитувальником SF-36 виявила клінічні показники середнього балу за шкалою «життєва активність» – 32,0 та 43,0 в 1–2 групі відповідно. За даними методики САН самооцінка особистості свідчила про низку оцінку всіх показників в обох групах. У 75% пацієнтів за шкалою Ч.Д. Спілбергера–Ю.Л. Ханіна відмічалися високі показники рівня ситуативної та особистісної тривожності, а у 25% – помірні. Рівень ситуативної тривожності дорівнював 56,70±0,48, а особистісної – 43,86±0,34 бали. Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» та Постанова Кабінету міністрів України «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я» є законодавчими та виконавчими нововведеннями сьогодення, які відрізняються: вираженою «пацієнт-центрованістю»; етапністю; багаторівневістю; полікомпонентністю впливів; значним спектром реабілітаційного охоплення; мультидисциплінарністью; послідовністю; організаційною та інформаційною цілісністю; ефективністю менеджменту; сучасністю, інноваційністю. Тобто, впровадження зазначеного Закону за наявності необхідного фінансування дозволить забезпечити реабілітаційну допомогу населенню України, в тому числі, в умовах епідемічної небезпеки, на належному рівні. Висновки. Таким чином, за даними нашого дослідження в результаті перенесеної вірусної хвороби COVID-19 мало місце збільшення кількості хворих із адаптаційними, тривожно-фобічними та депресивними ПППіР. Організаційно-методичні аспекти комплексної медико-психологічної допомоги хворим з ПППіР в рамках розробки відповідного алгоритму включали: єдність заходів, керованість впливів; інтегральність; цілісний підхід; наступність тощо. Але, має бути розроблений та приведений у відповідність термінології й представленим нововведенням реформування охорони здоров'я України алгоритм для формування раціональної, ефективної скерованої маршрутизації пацієнтів з тривожно-фобічними розладами в умовах епідемічної небезпеки з метою удосконалення й підвищення рівня надання медико-психологічної допомоги та покращення якості їх життя. Ключові слова: пандемія COVID-19 (SARS-Cov-2), психічні порушення і розлади, поведінкові порушення і розлади, реформування системи охорони здоров'я.

The current political and economic situation in Ukraine is due to the fact that the phenomena of emigration and re-immigration are one of the most urgent issues of state and social issues. According to the International Organization for Migration, as of 2011, the number of Ukrainian emigrants was about 6.5 million people (14.4 % of the permanent population). The aim of the study – to learn the syndromological features of depressive disorders in emigrantsandre-emigrants. Material and Methods. 98 emigrants, 95 re-emigrants and 98 non-emigrants, patients with depressive, psychogenic, endogenous and organic disorders were clinically examined. Results. Re-emigrants were more affected by typical affective syndromes – aphastic and depressive, and emigrants– with atypical affective syndromes, in particular, anxiety-depressive and agitation, which can be explained by the influence of objective socio-psychological factors, as well as intrapsychic transformation of topical stress-inducing stimuli, with emigration and re-emigration. Conclusions. 1. The factor of emigration and re-emigration affects the psycho-emotional sphere of emigrants and re-emigrants suffering from depressive disorders of various genesis, as evidenced by the features revealed by us in the process of psychopathological symptomatology research. 2. Patients with psychogenic depressive disorders are most susceptible to the effects of emigration compared to patients with endogenous and organic depressions. 3. The contingent of emigrants and re-emigrants has significantly more pronounced signs of somatization, obsessive compulsive disorder and anxiety, somewhat higher components of hostility and phobic anxiety. 4. The most pronounced indicators that characterize the depressive and asthenic tendencies of the re-emigrants were the signs of depression and interpersonal sensitivity, as well as the index of severity of distress. In our opinion, the causes of these differences are the influence of the objective frustration factor in the group of re-immigrants and anxiety concerns about the possibility of continuing work abroad in connection with mental illness – in emigrants. ; Современная политическая и экономическая ситуация в Украине обусловливает то, что явления эмиграции и реэмиграции входят в число самых актуальных государственных и общественных проблемных вопросов. Согласно данным Международной организации по миграции, к 2011 году количество украинских эмигрантов составляло около 6,5млн человек (14,4% постоянного населения). Цель исследования – изучение синдромологических особенностей депрессивных расстройств у эмигрантов и реэмигрантов. Материал и методы. Клинически обследовано 98 эмигрантов, 95 реэмигрантов и 98 не эмигрантов, больных депрессивными расстройствами психогенного, эндогенного и органического характера. Результаты. Обнаружена большая пораженность реэмигрантов типичными аффективными синдромами – витальной и апатичной депрессии, а эмигрантов – атипичными аффективными синдромами, в частности, тревожно-депрессивными и ажитации, что можно объяснить влиянием объективных социально-психологических факторов, а также интрапсихической трансформацией актуальных стрессогенных раздражителей, связанных с эмиграцией и реэмиграцией. Выводы. 1. Фактор эмиграции и реэмиграции влияет на психоэмоциональную сферу эмигрантов и реэмигрантов, больных депрессивными расстройствами различного генеза, о чем свидетельствуют особенности обнаруженной нами в процессе исследования психопатологической симптоматики. 2. Пациенты с психогенными депрессивными расстройствами наиболее подвержены воздействию фактора эмиграции, по сравнению с пациентами с эндогенными и органическими депрессиями. 3. Контингент эмигрантов и реэмигрантов отличается значимо более выраженными признаками соматизации, обсессивно-компульсивных расстройств и тревожности, более высокими компонентами враждебности и фобической тревожности. 4. Наиболее выраженными показателями, характеризующими депрессивные и астенические тенденции у реэмигрантов, были признаки депрессии и межличностной сенситивности, а также индекс выраженности дистресса. На наш взгляд, причинами этих различий является влияние объективного фактора фрустрации в группе реэмигрантов и тревожных опасений относительно возможности продолжения работы за рубежом в связи с психическим заболеванием – у эмигрантов. ; Сучасна політична та економічна ситуація в Україні обумовлює те, що явища еміграції та рееміграції входять до числа найактуальніших державних та суспільних проблемних питань. Згідно з даними Міжнародної організації з міграції, станом на 2011 рік кількість українських емігрантів складала близько 6,5млн осіб (14,4% постійного населення). Мета дослідження – вивчення синдромологічних особливостей депресивних розладів у емігрантів та реемігрантів. Матеріал і методи. Клінічно обстежено 98 емігрантів, 95 реемігрантів та 98 не емігрантів, хворих на депресивні розлади психогенного, ендогенного та органічного характеру. Результати. Виявлена більша ураженість реемігрантів типовими афективними синдромами – вітальної та апатичної депресії, а емігрантів – атиповими афективними синдромами, зокрема, тривожно-депресивними та ажитації, що можна пояснити впливом об'єктивних соціально-психологічних факторів, а також інтрапсихічною трансформацією актуальних стресогенних подразників, пов'язаних з еміграцією та рееміграцією. Висновки. 1. Фактор еміграції та рееміграції впливає на психоемоційну сферу емігрантів та реемігрантів, хворих на депресивні розлади різного ґенезу, про що свідчать особливості виявленої нами в процесі дослідження психопатологічної симптоматики. 2. Пацієнти з психогенними депресивними розладами найбільше піддаються впливу фактора еміграції, порівняно з пацієнтами із ендогенними та органічними депресіями. 3. Контингент емігрантів та реемігрантів відрізняється значуще більш вираженими ознаками соматизації, обсесивно-компульсивних розладів і тривожності, дещо вищими компонентами ворожості та фобічної тривожності. 4.Найбільш вираженими показниками, що характеризують депресивні та астенічні тенденції у реемігрантів, були ознаки депресії та міжособистісної сенситивності, а також індекс виразності дистресу. На наш погляд, причинами цих відмінностей є вплив об'єктивного фактора фрустрації у групі реемігрантів та тривожних побоювань щодо можливості продов­ження роботи за кордоном у зв'язку із психічним захворюванням – у емігрантів.

The current political and economic situation in Ukraine is due to the fact that the phenomena of emigration and re-immigration are one of the most urgent issues of state and social issues. According to the International Organization for Migration, as of 2011, the number of Ukrainian emigrants was about 6.5 million people (14.4 % of the permanent population). The aim of the study – to learn the syndromological features of depressive disorders in emigrantsandre-emigrants. Material and Methods. 98 emigrants, 95 re-emigrants and 98 non-emigrants, patients with depressive, psychogenic, endogenous and organic disorders were clinically examined. Results. Re-emigrants were more affected by typical affective syndromes – aphastic and depressive, and emigrants– with atypical affective syndromes, in particular, anxiety-depressive and agitation, which can be explained by the influence of objective socio-psychological factors, as well as intrapsychic transformation of topical stress-inducing stimuli, with emigration and re-emigration. Conclusions. 1. The factor of emigration and re-emigration affects the psycho-emotional sphere of emigrants and re-emigrants suffering from depressive disorders of various genesis, as evidenced by the features revealed by us in the process of psychopathological symptomatology research. 2. Patients with psychogenic depressive disorders are most susceptible to the effects of emigration compared to patients with endogenous and organic depressions. 3. The contingent of emigrants and re-emigrants has significantly more pronounced signs of somatization, obsessive compulsive disorder and anxiety, somewhat higher components of hostility and phobic anxiety. 4. The most pronounced indicators that characterize the depressive and asthenic tendencies of the re-emigrants were the signs of depression and interpersonal sensitivity, as well as the index of severity of distress. In our opinion, the causes of these differences are the influence of the objective frustration factor in the group of re-immigrants and anxiety concerns about the possibility of continuing work abroad in connection with mental illness – in emigrants. ; Современная политическая и экономическая ситуация в Украине обусловливает то, что явления эмиграции и реэмиграции входят в число самых актуальных государственных и общественных проблемных вопросов. Согласно данным Международной организации по миграции, к 2011 году количество украинских эмигрантов составляло около 6,5млн человек (14,4% постоянного населения). Цель исследования – изучение синдромологических особенностей депрессивных расстройств у эмигрантов и реэмигрантов. Материал и методы. Клинически обследовано 98 эмигрантов, 95 реэмигрантов и 98 не эмигрантов, больных депрессивными расстройствами психогенного, эндогенного и органического характера. Результаты. Обнаружена большая пораженность реэмигрантов типичными аффективными синдромами – витальной и апатичной депрессии, а эмигрантов – атипичными аффективными синдромами, в частности, тревожно-депрессивными и ажитации, что можно объяснить влиянием объективных социально-психологических факторов, а также интрапсихической трансформацией актуальных стрессогенных раздражителей, связанных с эмиграцией и реэмиграцией. Выводы. 1. Фактор эмиграции и реэмиграции влияет на психоэмоциональную сферу эмигрантов и реэмигрантов, больных депрессивными расстройствами различного генеза, о чем свидетельствуют особенности обнаруженной нами в процессе исследования психопатологической симптоматики. 2. Пациенты с психогенными депрессивными расстройствами наиболее подвержены воздействию фактора эмиграции, по сравнению с пациентами с эндогенными и органическими депрессиями. 3. Контингент эмигрантов и реэмигрантов отличается значимо более выраженными признаками соматизации, обсессивно-компульсивных расстройств и тревожности, более высокими компонентами враждебности и фобической тревожности. 4. Наиболее выраженными показателями, характеризующими депрессивные и астенические тенденции у реэмигрантов, были признаки депрессии и межличностной сенситивности, а также индекс выраженности дистресса. На наш взгляд, причинами этих различий является влияние объективного фактора фрустрации в группе реэмигрантов и тревожных опасений относительно возможности продолжения работы за рубежом в связи с психическим заболеванием – у эмигрантов. ; Сучасна політична та економічна ситуація в Україні обумовлює те, що явища еміграції та рееміграції входять до числа найактуальніших державних та суспільних проблемних питань. Згідно з даними Міжнародної організації з міграції, станом на 2011 рік кількість українських емігрантів складала близько 6,5млн осіб (14,4% постійного населення). Мета дослідження – вивчення синдромологічних особливостей депресивних розладів у емігрантів та реемігрантів. Матеріал і методи. Клінічно обстежено 98 емігрантів, 95 реемігрантів та 98 не емігрантів, хворих на депресивні розлади психогенного, ендогенного та органічного характеру. Результати. Виявлена більша ураженість реемігрантів типовими афективними синдромами – вітальної та апатичної депресії, а емігрантів – атиповими афективними синдромами, зокрема, тривожно-депресивними та ажитації, що можна пояснити впливом об'єктивних соціально-психологічних факторів, а також інтрапсихічною трансформацією актуальних стресогенних подразників, пов'язаних з еміграцією та рееміграцією. Висновки. 1. Фактор еміграції та рееміграції впливає на психоемоційну сферу емігрантів та реемігрантів, хворих на депресивні розлади різного ґенезу, про що свідчать особливості виявленої нами в процесі дослідження психопатологічної симптоматики. 2. Пацієнти з психогенними депресивними розладами найбільше піддаються впливу фактора еміграції, порівняно з пацієнтами із ендогенними та органічними депресіями. 3. Контингент емігрантів та реемігрантів відрізняється значуще більш вираженими ознаками соматизації, обсесивно-компульсивних розладів і тривожності, дещо вищими компонентами ворожості та фобічної тривожності. 4.Найбільш вираженими показниками, що характеризують депресивні та астенічні тенденції у реемігрантів, були ознаки депресії та міжособистісної сенситивності, а також індекс виразності дистресу. На наш погляд, причинами цих відмінностей є вплив об'єктивного фактора фрустрації у групі реемігрантів та тривожних побоювань щодо можливості продов­ження роботи за кордоном у зв'язку із психічним захворюванням – у емігрантів.