Suchergebnisse

Older Swiss women have set a global legal precedent for challenging their nation's climate-change policy.

Метою статті є аналіз та переосмислення юридичної сили та значення правового прецеденту для регулювання правовідносин, що виникають у сфері публічного та приватного права, а також з'ясування його ролі та місця як джерела права на сучасному етапі розвитку правових систем європейських держав, з акцентом на романо-германській правовій сім'ї, шляхом аналізу законодавства та дослідження поглядів науковців різних країн.
Огляд наукових досліджень з даної тематики засвідчує, що в різні періоди проблематика юридичної сили джерел права в цілому і місця правового прецеденту серед них, зокрема, завжди були у фокусі уваги вітчизняних та зарубіжних вчених. Проте розглядаючи прецедент як джерело права, основна увага науковцями акцентувалась саме на судовому прецеденті - судової правотворчості, в результаті розгляду конкретних справ, що містить правило поведінки, може поширюватися на інші аналогічні випадки, і це, в свою чергу, зумовило певну однобічність дослідження проблематики правового прецеденту.
Наукова новизна. Розроблено теоретичні положення та практичні рекомендації щодо особливостей використання правового прецеденту в країнах, де він не визнається офіційним джерелом права, обґрунтовано позицію щодо необхідності визнання правового прецеденту джерелом права у країнах романо-германської правової сім'ї .
Правовий прецедент було визначено автором як правоположення сформульоване в акті уповноваженого державного органу у процесі вирішення конкретного правового питання за відсутності або при невизначеності його законодавчої регламентації, яке містить юридичний принцип (stare decisis) обов'язковий для застосування при вирішенні однорідних справ в майбутньому.
Висновки. Різноманіття причин виникнення права, форм його об'єктивації приводять до висновку, що перелік джерел права не може обмежуватися тільки законодавством, а практичне застосування правового прецеденту стає необхідною формою правотворчості, що забезпечує адаптивність права до потреб суспільства та динаміки його розвитку.
Необхідність прецедентного регулювання базується на динамічності суспільного життя та потреб у адаптивності права. Слід зазначити, що правовий прецедент є родовим поняттям, оскільки в юридичній діяльності можна виокремлювати судові, адміністративні та інші прецеденти. Тобто «правовий прецедент» – це комплексне поняття, що означає результат вирішення справи правозастосовчим органом, який містить юридичний принцип (stare decisis) обов'язковий для застосування при вирішенні однорідних справ в майбутньому, тобто фактично є своєрідним зразком для регулювання наступних аналогічних правовідносин.
Нині, науковцями та практиками відбувається переосмислення значення прецеденту в правових системах країн романо-германської правової сім'ї, в тому числі і в Україні, доктрина яких раніше заперечувала саму можливість існування правових норм в іншій формі, крім офіційного нормативного правового акта або санкціонованого положення.

The article analyses the events taking place in Donbass from 2014 to 2019, to be exact, the very fact of the appearance of the peoples' republics of Lugansk and Donetsk, the way in which these republics appeared and the way of their possible international legalisation. The study was carried out not only at Russian, but also at the international level. The authors' vision of solving the problem is proposed, in particular, the idea is that the implementation of the fundamental (universal) principle of modern international law – the principle of universal respect for human rights and freedoms in conditions of the Ukraine military operation affecting the citizens of the republics in the sphere of influence of Russia – is impossible without implementing the principle of self-determination of peoples and nations. Only with such concrete conflict binding, the principle of self-determination of peoples and nations can predominate over the principles of territorial integrity and inviolability of borders.

In the course of making and justifying decisions, judges on state supreme courts often rely on precedents from other jurisdictions. These judicial references across boundaries constitute at least one means of communication and, in turn, demonstrate a complex web of deference and derogation between and among various courts. I attempt to uncover patterns of citation between the several state supreme courts and to evaluate alternative explanations for these patterns, including distance between courts; similarity of political culture; the prestige, professionalism, legal capital, and caseload of the cited court; the social diversity of the environment; differentials between courts on a number of dimensions; and presence in the same legal reporting region. More globally, I ask: Does the intensity of communications between a pair of courts result from the characteristics of the cited court or from differences and similarities between courts or jurisdictions? The results indicate the importance of legal reporting districts, distance between the courts, cultural linkages between the jurisdictions and, especially, characteristics of the cited court.