3-я Залізна дивізія Армії УНР — військове формування, яке 26-27 червня 1919 року витримало оборону залізничної станції Вапнярка, що забезпечувало наступ головних військ УНР на місто Київ. 14-17 вересня 1920 року інженери дивізії разом із польськими інженерами побудували 330-метровий міст через річку Дністер біля села Городниця сучасної Івано-Франківської області. ; The 3rd Iron Division of the UPR Army was a military formation that withstood the defense of the Vapnyarka railway station on June 26-27, 1919, that it was ensuring the offensive of the main UPR troops against the city of Kyiv. On September 14-17, 1920, the engineers of the division together with Polish engineers built a 330-meter-long bridge over the Dniester River near the village of Horodnytsia in the modern Ivano-Frankivsk region.
У статті автори розглядають доробок дослідників української діаспори, присвячений бойовій діяльності Армії Української Народної Республіки під час 1-го Зимового походу (грудень 1919 — травень 1920 рр.), поставивши за мету вивчити стан дослідження такого важливого в той час роду зброї, як кіннота. В ході опрацювання порушеного питання використано праці відомих військових діячів доби Української революції, документальні збірники, окремі статті тощо. У них автори різною мірою торкалися бойової діяльності української кінноти під час походу. Встановлено, що спеціальних праць, присвячених діям кінноти під час походу діаспорні українські автори не створили, проте багато з них звертали
рацьований доробок діаспорних українських авторів в цілому створює можливість оцінити роль кінноти, простежити бойовий шлях та визначити особливості її застосування, встановити окремі подвиги бійців та командирів.
Ключові слова: Українська революція, Армія Української Народної Республіки, кіннота, Зимовий похід, українська діаспора, полк, сотня, бойова діяльність.
(UA) Зроблена спроба здійснити аналіз сучасних досліджень діяльності Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки на предмет повноти вивчення цього періоду української історії. ; (EN) The attempt to analyze the current research activities of the Council of Ministers of the Ukrainian People's Republic in terms of completeness of the study of this period of Ukrainian history is carried out.
The article examines the problem of the development of the doctrine of natural human rights and its implementation in the constitutional acts of the Ukrainian National Republic of 1917-1918. Following article explains the reasons for the changes in relation to the problem of protecting natural human rights at the beginning of the twentieth century. The leaders of the Ukrainian Central Rada were well aware that the revival of national statehood is impossible without a clear legal definition of the status of a citizen of Ukraine. This problem became especially urgent after the proclamation of the third Universal, when the announcement of the revival of the Ukrainian state took place. The Ukrainian government stood up to protect human life and dignity, freedom of speech, press, religion. The citizens of the country were guaranteed certain political and social rights without distinction of gender and age of citizens. But introducing innovative views for that time, members of the Ukrainian Central Rada found it difficult to finally resolve the issue of applying the "labour principle". It actually introduced inequality of citizens of the state on the basis of their social-class origin, what is a blatant violation of the basic principle of the constitutional state - the equality of all citizens before the law. Some of the decisions implemented in the constitutional acts of the UNR, such as, for example, the introduction of the nationalization of land, private factories, factories and banks, when the private owner remained defenceless against the state, cannot be called legal. The content of many constitutional acts issued by the UCR contains provisions on the protection of the rights of representatives of national minorities, and this is not accidental, because the UNR was well aware of the need to resolve the "national question" as one of the most difficult in the country. But on the way to the successful development of the doctrine of the protection of fundamental human and civil rights in the Ukrainian National Republic were not only such factors as a lack of lawyers and low legal awareness of citizens of the country. The real restriction of human and civil rightsin the Ukrainian National Republic was introduced by the command of the German occupation forces against the will of the Ukrainian legitimate government. ; У статті досліджено питання розвитку доктрини природного права людини та його реалізації в конституційних актах Української Народної Республіки 1917-1918 років. У статті були пояснені причини змін у ставленні до проблеми захисту природних прав людини на початку ХХ ст. Керівники Української Центральної Ради добре розуміли, що відродження національної державності є неможливим без чіткого юридичного визначення статусу громадянина України. Особливо актуальною ця проблема стала після проголошення Третього універсалу, коли відбулось оголошення про відродження Української держави. Українська влада встала на захист життя людини та її гідності, свободи слова, друку, віросповідання. Громадянам країни гарантувались певні політичні і соціальні права без різниці статі та віку громадян. Але впроваджуючи новаторські для того часу погляди, члени Української Центральної Ради вагалися стосовно остаточного вирішення питання застосування «трудового принципу». Він фактично впроваджував нерівність громадян держави за ознаками їх соціально-класового походження, що є відвертим порушенням основного принципу правової держави - рівності усіх громадян перед законом. Частина рішень, реалізованих у конституційних актах УНР, таких, наприклад, як запровадження націоналізації землі, приватних фабрик, заводів і банків, коли приватний власник лишався беззахисним перед державою, неможливо назвати правовими. Зміст багатьох конституційних актів, виданих УЦР, містить положення щодо захисту прав представників національних меншин і це невипадково, бо в УНР добре усвідомлювали необхідність врегулювання «національного питання» як одного з найскладніших у державі. Але на заваді успішного розвитку доктрини захисту основних прав людини і громадянина в Українській Народній Республіці постали не тільки такі чинники, як брак правників та низька правова обізнаність громадян країни. Реальне обмеження прав людини і громадянина в Українській Народній Республіці було запроваджено командуванням німецьких окупаційних військ всупереч волі українського легітимного уряду.
Автором розкрито заходи Директорії Української Народної Республіки (УНР) щодо розбудови національної судової системи в Західній Волині; проаналізовано формування судового законодавства загалом, організаційна структура, компетенція судових установ як загальної, так і місцевої юрисдикції означеного регіону. Визначено, що функціонуванню судів заважали неспокійна суспільно-політична ситуація у краї й недовіра до них волинян. Автором раскрыты действия Директории Украинской Народной Республіки (УНР) относительно развития национальной судебной системы в Западной Волыни; проанализировано формирование судебного законодательства в целом, организационная структура, компетенция судебных учреждений как общей, так и местной юрисдикции отмеченного региона. Определенно, что функционированию судов мешали беспокойная общественно-политическая ситуация в крае и недоверие к ним волынян. An author is expose the measures of Directory Ukrainian's People's Republic(UPR) in relation to development of the national judicial system in Western Volyn'; forming of judicial legislation is analysed on the whole, organizational structure, competense of judicial establishments of both general and local jurisdiction of the marked region. Certainly, that functioning of courts an uneasy social and political situation in an edge and mistrust to them of Volyn' interfered with.
The consequences of Bolshevik Russia aggression into Ukraine in late 1917 - early 1918 for the volosne and district zemstvos of the Ukrainian People Republic (UPR) zemstvos are analysed. The UPR was proclaimed by the Central Council on 7 November 1917 in response to the violent takeover by the Bolsheviks in Petrograd. At its territories where Bolsheviks seized power they transferred power to the councils they controlled. Local governments – zemstvos – existing here – were regarded by them as incompatible with the objectives of the socialist revolution and establishing the dictatorship of the proletariat. Typically, the Bolsheviks eliminated zemstvos leaders from their positions, and dissolved rural assemblies. For some time they used the economic apparatus of zemstvos management. However, the "revolutionary expediency" very soon prevailed over common sense and zemstvos as local population authorities were eliminated. ; The consequences of Bolshevik Russia aggression into Ukraine in late 1917 - early 1918 for the volosne and district zemstvos of the Ukrainian People Republic (UPR) zemstvos are analysed. The UPR was proclaimed by the Central Council on 7 November 1917 in response to the violent takeover by the Bolsheviks in Petrograd. At its territories where Bolsheviks seized power they transferred power to the councils they controlled. Local governments – zemstvos – existing here – were regarded by them as incompatible with the objectives of the socialist revolution and establishing the dictatorship of the proletariat. Typically, the Bolsheviks eliminated zemstvos leaders from their positions, and dissolved rural assemblies. For some time they used the economic apparatus of zemstvos management. However, the "revolutionary expediency" very soon prevailed over common sense and zemstvos as local population authorities were eliminated.
У 1918–1919 роках Станиславів виконував особливу функцію в рамках нової української державності, будучи столицею новоствореної республіки. Національний характер Станиславова не відрізнявся від статистичної картини міст Східної Галичини, в яких переважали поляки та євреї. Зважаючи на вищевикладене, становище польського населення перед обличчям польсько-української війни було важливим елементом внутрішньої політики Західно-Української Народної Республіки, особливо з урахуванням зусиль Державного секретаріату, який прагнув до довіри в очах держав Антанти. Тому непослідовний національний характер міста був величезною проблемою для української влади. Мета цієї статті – показати польсько-українські відносини в Станиславові під час існування Західно-Української Народної Республіки з особливим акцентом на ставленні української влади до польської громади, яка проживала в місті. У роботі показані різні підходи української влади до поляків.
Ключові слова: Західноукраїнська Народна Республіка, Станиславів, польсько-українські стосунки, польсько-українська війна.
In the article in the historical-legal aspect are considered the issues of socio-economic, political and legal grounds for the proclamation of the Ukrainian People's Republic. Particular attention is paid to the problems of the legitimacy of the UPR. It is emphasized that the proclamation of the UNR was a logical consequence of the Ukrainian national liberation struggle. ; У статті в історико-правовому аспекті розглядаються питання соціально-економічних та політико-правових підстав проголошення Української Народної Республіки. Особлива увага приділяється проблемам легітимності УНР. Підкреслюється, що проголошення УНР стало закономірним наслідком українських національно-визвольних змагань. ; У статті в історико-правовому аспекті розглядаються питання соціально-економічних та політико-правових підстав проголошення Української Народної Республіки. Особлива увага приділяється проблемам легітимності УНР. Підкреслюється, що проголошення УНР стало закономірним наслідком українських національно-визвольних змагань.
У статті висвітлюється відображення зарубіжною українікою діяльності Греко-католицької церкви (ГКЦ) в суспільно-політичних подіях 1917–1921 рр. на західно-українських землях. Здійснюється спроба висвітлити позиції активних діячів ЗУНР та УНР щодо фактору релігії в умовах революції. Виділено особливе місце дослідженням ролі греко-католицького духовенства в партійно-політичній системі та зовнішній політиці ЗУНР. Розглядаються напрацювання сучасних діаспорних дослідників на рахунок етноконфесійних процесів. Враховуються матеріали, які ознайомлюють з місцем ГКЦ у соціально-економічному та культурному вимірі ЗУНР.
