Suchergebnisse

Міжнародна економічна інтеграція України є вкрай актуальною для стабільності та підвищення рівня економічного розвитку. Наразі - це один з пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної політики країни. Навіть сьогодні, зі значними зруйнованими потужностями, Україна має потенціал для інтеграції у глобальну економіку. Розташування країни в центрі Європи, її природний і людський капітал, а також геополітичне значення створюють сприятливі умови для розвитку міжнародної співпраці. У статті аналізуються основні угоди про вільну торгівлю, укладені Україною з іншими країнами. Розглядається динаміка показників експорту та імпорту як результат роботи зон вільної торгівлі. Зони вільної торгівлі відіграють важливу роль у сприянні експорту та імпорту, що розширює можливості та потенціал для бізнесу. Зростання обсягів експорту та імпорту демонструє здатність України бути конкурентоспроможною на міжнародних ринках, а також забезпечує різноманітність вибору товарів та послуг. Умови теперішнього стану економіки України під час повномасштабного вторгнення Росії викликають складнощі в утриманні темпу розвитку економічної співпраці з країнами-партнерами в обсягах до лютого 2022 року. Враховуючи складність сучасних глобальних викликів, міжнародна економічна інтеграція є ключовим інструментом для забезпечення стабільності та розвитку України, сприяє покращенню її позицій на світовій арені.Ключові слова: міжнародна економічна інтеграція, зона вільної торгівлі, експорт, імпорт, розвиток, економіка, кризовий період.

The question considered in the article highlights the essence of «European integration». Particularly, the article studies some concepts and theories of the twentieth century considering the major achievements of European integration. It was determined that in modern political science there is some consensus about the explanation of the phenomenon of European integration on the basis of the methodology of federalism, functionalism and neofunctionalism. ; Поднят вопрос о сущности понятия «европейская интеграция», выделе­ны ее признаки. Исследуются отдельные концепции и теории ХХ в. с учётом основных достижений процесса европейской интеграции. Определено, что в современной политической науке существует определенный консенсус по поводу объяснения феномена интеграции в ЕС на базе методологии фе­дерализма, функционализма и неофункционализма. ; Порушено питання щодо сутності поняття «європейська інтеграція», виокремлено її ознаки. Досліджуються окремі концепції та теорії ХХ ст. з урахуванням основних здобутків процесу європейської інтеграції. Визначено, що в сучасній політичній науці існує певний консенсус із приводу пояснення феномену інтеграції до ЄС на базі методології федералізму, функціоналізму та неофункціоналізму.

У статті проаналізовано основні тенденції розвитку і трансформації двосторонніх відносин між Республікою Ірландія та ЄС. Показано, що у 1973 р. Республіка Ірландія приєдналася до ЄЕС (європейське економічне співтовариство), яке у 1993 р. трансформувалося у Європейський Союз (ЄС) у рамках першого в історії розширення проєкту європейської інтеграції. У 2023 р. Республіка Ірландія відзначила п'ятдесят років членства у ЄС, яке серйозно змінило країну. Сьогодні за всіма критеріями Республіка Ірландія радикально відрізняється від країни, якою була на момент вступу до ЄС.
Встановлено, що в економічному відношенні у 1973 р. Республіка Ірландія була найбіднішою державою-членом ЄС із сільськогосподарською економікою, відстаючи від інших держав-членів, які мали більш розвинену індустріальну економіку. Обґрунтовано, що завдяки значному притоку регіональних та структурних фондів ЄС, а також переходу до цифрових технологій та фінансових послуг Республіка Ірландія сьогодні має процвітаючу економіку. Фактично, незважаючи на пандемію COVID-19, Ірландія була єдиною країною-членом ЄС, що продемонструвала економічне зростання у 2020 р., і в новому семирічному бюджетному циклі ЄС (2021-2027 рр.) стала чистим платником, а не чистим бенефіціаром фінансових трансфертів ЄС.
Багато в чому завдяки членству в ЄС Республіка Ірландія почала відігравати помітну роль у ЄС, яка набагато переважує її невеликий розмір. Фактично після Брекзиту Ірландія перетворилася на центр прийняття рішень ЄС, і сьогодні, незважаючи на невелике населення, що становить близько 5 млн. чол., країна займає ключові пости в інститутах ЄС. Обґрунтовано, що розвиток Республіки Ірландія в ЄС є прикладом того, як європейська інтеграція може трансформувати країну і сприяти коригуванню соціально-правових норм, зокрема в чутливих етичних сферах. Історія успіху Республіки Ірландія в ЄС, її економічне, політичне та соціально-правове зростання є свідченням сили європейської інтеграції та поясненням того, чому членство в ЄС, як і раніше, є бажаним для інших країн, які прагнуть до нього вступити. Інтеграція Республіки Ірландія до ЄС, її взаємодія з інституціями ЄС, а також шляхи вирішення багатьох важливих питань за допомогою ЄС є актуальними для України у контексті євроінтеграційних устремлінь нашої держави.

Contemporary Serbia is engaged in two significant political processes: the membership to the European Union and admission to the North Atlantic Treaty Organisation. The cooperation with the EU was established in the 90s of 20 century, and than slowly evolved. Serbia become an official candidate in 2009 and in January 2014th the accession negotiations has started. Main obstacles and challenges are: the conflict over Kosovo, cooperation with ICTY and Serbian-Croatian unresolved issues.Secondly, Serbia is cooperating with NATO in the area of security policy devoted to prevention of interethnic relations, peace building and security sector reforms. In 2006, the country joined the Partnership for Peace. The main barriers still remain the status of Kosovo and a memory of the 78-day air campaign in 1999.Thirdly, Serbia is also collaborating with Russia in economic, military and energy sector, in ex: Serbia has had an observer status in the Collective Security Treaty Organisation from 2013.Key words: Republic of Serbia; NATO; UE; Russia. ЄВРО-АТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ СЕРБІЇ – ПЕРЕШКОДИ ТА ПРІОРИТЕТИСучасна Сербія бере участь у двох важливих політичних процесах, таких як членство в Європейському Союзі та приєднання до НАТО. Відносини з ЄС були започатковані вже в 90-х роках XX ст. і поступово розвивалися. Сербія стала офіційним кандидатом на членство в ЄС 2009 р., а в січні 2014 р. розпочала негоціації щодо вступу. До головних перешкод належали відносини Сербія–Косово, співпраця з Міжнародним судом та сербсько-хорватські відносини.Республіка Сербія співпрацює з НАТО в галузі політики безпеки, пов'язаної з поліпшенням міжетнічних відносин, побудовою миру та реформами в секторі безпеки. Головним бар'єром у двосторонніх відносинах залишається проблема Косова та пам'ять про 78-денні повітряні нальоти на Сербію 1999 р.Крім того, Сербія співпрацює з Росією у військовій, економічній та енергетичній галузях, а з 2013 р. має статус спостерігача в Організації договору про колективну безпеку. Двосторонні відносини з Росією помітно впливають на євроатлантичні відносини Сербії. Ключові слова: Республіка Сербія; НАТО; ЄС; Росія. ; Сучасна Сербія бере участь у двох важливих політичних процесах, таких як членство в Європейському Союзі та приєднання до НАТО. Відносини з ЄС були започатковані вже в 90-х роках XX ст. і поступово розвивалися. Сербія стала офіційним кандидатом на членство в ЄС 2009 р., а в січні 2014 р. розпочала негоціації щодо вступу. До головних перешкод належали відносини Сербія–Косово, співпраця з Міжнародним судом та сербсько-хорватські відносини.Республіка Сербія співпрацює з НАТО в галузі політики безпеки, пов'язаної з поліпшенням міжетнічних відносин, побудовою миру та реформами в секторі безпеки. Головним бар'єром у двосторонніх відносинах залишається проблема Косова та пам'ять про 78-денні повітряні нальоти на Сербію 1999 р.Крім того, Сербія співпрацює з Росією у військовій, економічній та енергетичній галузях, а з 2013 р. має статус спостерігача в Організації договору про колективну безпеку. Двосторонні відносини з Росією помітно впливають на євроатлантичні відносини Сербії. Ключові слова: Республіка Сербія; НАТО; ЄС; Росія.

ІТ-активи стали важливими елементами в усіх секторах економіки, оскільки вони здатні не тільки підтримувати функціонування бізнесу, але і підвищувати ефективність діяльності й покращувати конкурентні переваги. Нині вони формують і трансформують бізнес і навіть створюють нові бізнес-реалії. Однак ІТ-активи не мають сенсу без інших корпоративних активів і не створюють вартості самі по собі. ІТ-система координує і забезпечує ефективність, об'єднує активи в унікальний спосіб для створення доданої вартості й чистого грошового потоку. Стратегічні інвестиції змінюють становище фірм на ринку, підтримуючи вихід на новий ринок або розробку нових продуктів, послуг чи бізнес-процесів. Обґрунтовано, що інвестиції в різні ІТ-активи визначаються стратегіями фірм і приносять цінність за параметрами продуктивності відповідно до їх стратегічної мети.
Інвестиції в активи інформаційних технологій згруповано за такими напрямами: стратегічні, інфраструктурні, інформаційні й трансакційні активи. Розроблено призначення інвестицій у окремі групи ІТ-активів, очікувані вигоди і варіанти використання. Реалізація цього напряму також потребує інвестицій у інші, крім ІТ, активи, використання яких забезпечить виробництво нових видів продукції, послуг, зберігання продукції і товарів тощо.
Визначено, що об'єкти обліку активів інформаційних технологій є високотехнологічними і мають як матеріальну, так і нематеріальну частини. Суб'єкт господарювання, визначивши, що ІТ-актив включає як нематеріальні, так і матеріальні елементи, при оцінюванні, який з них є більш значущим, має використовувати судження.
На практиці можливими є ситуації, коли фізична складова об'єкта обліку амортизується більше, ніж нематеріальна. Цінність нематеріальної складової у процесі використання може зростати. У цьому випадку ми рекомендуємо замінити, якщо це можливо, фізичну частину об'єкта до закінчення терміну його використання.

Статтю присвячено аналізу інтеграції освітнього та науково-дослідного компонентів діяльності університетів у Нідерландах. На основі вивчення нормативних документів Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів, а також статистичних даних голландських наукових організацій автор окреслює основні наукові інституції країни, визначає роль та особливості університетської наукової діяльності, її тісний взаємозв'язок з освітньою функцією університетів, характеризує роль наукових організацій у процесі координації дослідницької діяльності різних установ.Статья посвящена характеристике интеграции образовательного и научно-исследовательского компонентов деятельности университетов Нидерландов. На основе анализа нормативных документов Министерства образования, культуры и науки Нидерландов, а также статистических данных голландских научных организаций автор определяет основные научные институции страны, определяет роль и особенности университетской научной деятельности, её тесную взаимосвязь с образовательной функцией университетов, характеризует роль научных организаций в процессе координации исследовательской деятельности разных учреждений.The article is devoted to the characteristic of the integration of the educational and research components of the Dutch universities. The author outlines the main scientific institutions, defines the role and peculiarities of the university research activities, its close connection with the educational function of the universities, describes the role of the scientific organisations in the coordination of various research establishments on the base of the analysis of the regulatory documents of the Ministry of Education, Culture and Science of the Netherlands and statistical data of the research organisations.The close relationship of the educational and research components of university activity is in the use of research results in the studying process, teaching orientation on the latest scientific advances and the active students involvement in the research activities.Having analyzed the organisation of the Netherlands scientific activity, author emphasizes the close cooperation between the universities and leading scientific and research organisations: The Netherlands Organisation for Scientific Research (NWO) and The Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences (KNAW). They ensure rational distribution of funding, coordination of research activity in the country and facilitate to international cooperation.On the basis of the research author comes to the conclusion about advisability of the Netherlands successful experience use in the conditions of Ukrainian higher education reforming. In particular author emphasizes the following aspects: clear structure of the Netherlands university research activity; tight integration of research and educational components; priority of scientific research; government and public assistance represented by scientific organisations.All these aspects provide the high level of modern specialists training, who can constantly improve their skills.

The article is devoted to theoretical and methodological approaches to determining the influence of globalization processes on the development of constitutional law in modern conditions of European interstate integration from the point of view of searching for effective means of complex legal modernization of society. The author analyzes the legal content of legal globalization, shows its specific features, reveals the importance of the processes of improving the basic elements of social relations and constitutional modernization of society and the state in modern conditions of legal globalization and European interstate integration. The need for further improvement of constitutional and legal regulation of the most important social relations as a key direction of legal modernization of social relations in a modern democratic state based on the fundamental foundations of European constitutionalism is underlined. ; Стаття присвячена теоретико-методологічним підходам до визначення впливу процесів глобалізації на розвиток конституційного права у сучасних умовах європейської міждержавної інтеграції з точки зору по-шуку ефективних засобів комплексної правової модернізації суспільства. Автор аналізує юридичний зміст правової глобалізації, показує її специфічні особливості, розкриває значення процесів удоско-налення базових елементів суспільних відносин та конституційної модернізації суспільства і держави у сучасних умовах правової глобалізації та євро-пейської міждержавної інтеграції. Наголошується на необхідності подальшого удосконалення консти-туційно-правового регулювання найважливіших суспільних відносин як ключового напряму правової модернізації суспільних відносин у сучасній демократичній державі, побудованій на принци-пових засадах європейського конституціоналізму. ; Стаття присвячена теоретико-методологічним підходам до визначення впливу процесів глобалізації на розвиток конституційного права у сучасних умовах європейської міждержавної інтеграції з точки зору по-шуку ефективних засобів комплексної правової модернізації суспільства. Автор аналізує юридичний зміст правової глобалізації, показує її специфічні особливості, розкриває значення процесів удоско-налення базових елементів суспільних відносин та конституційної модернізації суспільства і держави у сучасних умовах правової глобалізації та євро-пейської міждержавної інтеграції. Наголошується на необхідності подальшого удосконалення консти-туційно-правового регулювання найважливіших суспільних відносин як ключового напряму правової модернізації суспільних відносин у сучасній демократичній державі, побудованій на принци-пових засадах європейського конституціоналізму.

The author of the article examines integration process as a condition of theforeign policy of the countries of Central and Eastern Europe, as well as the prospects of cooperation between Ukraine and the European Union and Russia. The multivector policy is also analysed in the article. ; В статье рассматриваются интеграционные процессы как условие проведения внешней политики стран центрально-восточной Европы, а также перспективы сотрудничества Украины с Европейским Союзом и Россией. Анализируется политика многовекторности. ; У статті розглядаються інтеграційні процеси як умова проведення зовнішньої політики країн центрально-східної Європи, а також перспективи співпраці України з Європейським Союзом і Росією. Аналізується політика багатовекторності.

Мета статті – з'ясувати вплив процесу інтеграції жінок у Збройні сили України на еволюціонування престижу професії військовослужбовця. В дослідженні використовувався дискурс-аналіз як метод дослідження, який історично фокусуються на змістовних особливостях комунікації, обумовлених системою владних відносин та інститутів влади. Матеріалом цього дослідження стали 677 коментарів, які були розміщені в 2021 році в українському секторі соціальної мережі Фейсбук і які включають концепти «жінка» і «армія» як центральні ідеї дискурсу. Було доведено, що процес інтеграції жінок у Збройні сили України, з яким пов'язана зміна ґендерного складу на користь жінок, значно впливає на оцінку престижу професії військового.
З одного боку, це дає поштовх для створення в українському секторі соціальних мереж претензійного образу жінки-захисниці Батьківщини, який відрізняється неабиякою часткою нарцисизму, вірою у свою винятковість, перевагою над чоловіками, і є шкідливою та руйнівною силою відносно престижності професії військового, оскільки піддає сумніву морально-етичні норми, які визначають ціннісну орієнтацію світогляду офіцера і відображені у Кодексі честі офіцера Збройних сил України. З іншого боку, оцінка професійного престижу втілює культурні переконання та стереотипні образи, а також пов'язані з ними передсуди та упередження. Зображення жінок-військовослужбовців відображає патріархальні стереотипи і дискримінацію по відношенню до жінок. Такі ґендерні стереотипи, як обов'язковість силової витривалості в професіях, де домінують чоловіки; диспаритет чоловіків та жінок в інтелектуальному плані; наявність у жінки якостей, наприклад, легковажності та емоційності, які несумісні із професією військового; більша соціальна цінність чоловіка у порівнянні з жінкою, у період проведення політики інтеграції жінок до армії завдають шкоди престижності професії військового, оскільки вони піддають сумніву такі важливі для професійного престижу фактори, як кваліфікація, компетентність, професіоналізм, соціальна корисність всього особового складу України без винятку. Пряме сексуальне опредметнення жінок транслює ідею, що вона в армії – це лише ресурс для розваг і задоволення сексуальних потреб. За значного збільшення кількості жінок, які служать у Збройних Силах України, така ідея є згубною для престижності професії військового, її руйнівний ефект спрямований на підрив поваги, шанування, соціальної довіри як факторів професійного престижу. До таких же негативних наслідків щодо престижності професії військового призводять випадки, коли вступ жінок до лав ЗСУ мотивується такими факторами, як меркантильність та пошук матеріальної вигоди, що може прикриватися лицемірством та тактикою подвійних стандартів.

У статті досліджено шлях інтеграції України до Європейського Союзу у контексті застосування теорії соціального поля французького соціолога П'єра Бурдьє.
Досліджено основний категорійний апарат, поняття агентів, гравців, соціального поля, капіталу. Проведено аналогії із гравцями між Україною та ЄС, а результат інтеграції розглядається з точки зору єдиного поля. Розглянуто основні принципи соціального поля, зокрема взаємний вплив та досягнення власних інтересів агентами поля.
Метою статті є дослідження шляху Європейської інтеграції України з точки зору теорії соціального поля П. Бурдьє.
Актуальність статті обумовлена сучасним становищем України на шляху євроінтеграції, і необхідністю застосовувати дієві інструменти дослідження, прогнозу та аналізу ситуації.
У статті обумовлюється, що теорія П. Бурдьє є дієвим інструментом при дослідженні інтеграції України до ЄС, який дає змогу прогнозувати позитивні і негативні фактори об'єднання, визначає перешкоди і протиріччя в умовах досягнення інтересів агентами поля.
Результатом даної статті є моделювання входження України до ЄС з точки зору теорії П. Бурдьє. Простір об'єднання визнається соціальним полем; Україна та ЄС наділяються властивостями агентів – учасників поля, введеним П. Бурдьє. Зокрема, розглядається характеристика валентності агентів як їх питома вага, та взаємний вплив один на одного як невід'ємний результат взаємодії та базова характеристика поля. Наводяться приклади взаємного впливу двох суспільств у процесі інтеграції в різних сферах, зазначаються можливі позитивні і негативні варіанти інтеграції. Наводяться дані про складність державних систем, які інтегруються, та проектуються шляхи подолання супротиву даних систем змінам, які відбуваються.
Логічно обумовлюється висновок про закономірність і позитивний наслідок входження України до ЄС, підкреслюється ефективність позиції партнерства. Обґрунтовується актуальність подальших досліджень та необхідність більш детального погляду на проблему з точки зору теорії поля.

Дослідження статті сфокусовано на аналізі та розробці підходів до формування єдиного інформаційного простору складових сектору безпеки і оборони. Особливий акцент робиться на важливості передових технологій для забезпечення найвищого рівня прийняття рішень та оперативної реакції в умовах сучасних воєнно-політичних викликів. Проаналізовано систему інформаційно-аналітичного забезпечення для Збройних Сил України та виокремлено проблеми чинної системи інформаційно-аналітичного забезпечення Збройних Сил України. Встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення поділяється на два рівні, зокрема: інформаційний та аналітичний. Інформаційний рівень системи інформаційно-аналітичного забезпечення визначає параметри перетворення та використання інформаційної бази даних, які забезпечують процес управління. Аналітичний рівень сприяє формуванню управлінських рішень. Визначено, що для того, щоб досягнути необхідні оперативні та інші спроможності складових сектору безпеки і оборони, важливо створювати (розвивати) ситуаційні центри державних органів, які є складовими сектору безпеки і оборони, а також ситуаційні центри інших органів державної та місцевої влади, забезпечуючи їх ефективну координацію з використанням можливостей Головного ситуаційного центру України. Встановлено, що ситуаційний центр є організаційно-технічною системою, завдяки якій забезпечується збір, накопичення, обробка і аналіз інформації (моніторинг), яка є необхідною для здійснення прогнозування, планування та прийняття рішень у сфері національної безпеки і оборони. Проаналізовано нормативну базу для створення ситуаційних центрів в Україні в різних сферах її діяльності. Конкретизовано перелік вимог, які висуваються до програмного та апаратного забезпечення ситуаційного центру, його підсистем і мереж, а також забезпечення захисту інформації. Надано практичні рекомендації щодо створення (розвитку) ситуаційних центрів в Україні. Отримані результати можуть стати основою для подальших стратегічних ініціатив щодо вдосконалення систем управління військовими операціями для забезпечення високого рівня синергії та ефективності використання ресурсів оборони та безпеки.

Надано увагу сутнісному значенню термінів "інтеграція" та "консолідація" для визначення маштабності актуальності інтегрального осмислення природи людства як соціуму на кожному рівні його життєдіяль- ності. Загальним маркером консолідованої та інтегрованої спільноти є підви- щення якісних показників життєдіяльності як окремих суб'єктів-індивідів, так і групи загалом. Зазначено, що релятивізм як методологічний принцип відносності вже стає ознакою не лише фізичного — матеріального (зокрема соціального), а та- кож і внутрішнього — психологічного світу людини [1, с. 8], тим самим знаме- нуючи про поширення серед суб'єктів соціального світу "космополітичних" тенденцій життєдіяльності. Наявне обумовлене явище архетипності людської природи як існування певної фільтр-матриці у сприйнятті, осмиленні, алгоритмах прийняття рі- шень та подальших дій являє собою нематеріальну, проте науково верифіко- вану "призму", через яку, і завдяки якій "людина-носій" архетипу взаємодіє з оточуючим природним та соціальним середовищем. У назріваючу епоху метамодерну завдання перед людською сутністю полягає не в пошуку джерела або причин формування її архетипічної са- мобутності, а в удосконаленні здатності до самоусвідомлення наявних де- структивно-негативних алгоритмів та особистісної діяльності, на фізичному, емоційному та ментальному рівнях та у постійному розвитку вмінь коригува- ти їх у творче-позитивний вектор особистісного самовираження. Національна інтеграція та консолідація як явище і здатність для людини, яка пройшла шлях самоусвідомлення і самоаналізу з верифікацією себе як сутності згідно з її природньою та соціальною обумовленістю стає усвідомленою та безумовною точкою відліку в її житті. Подібні тенденції самоідентефі- кації сприятимуть міжособистісній гармонізації, покращенню інтеграційних та консолідаційних процесів.

Стаття розкриває один з аспектів проблеми демократизації країн Тропічної Африки, що стає все більш актуальною на тлі сучасної політичної ситуації через посилення ролі Африки на міжнародній арені й особливої уваги дослідників до реальних результатів демократичного транзиту окремих країн регіону в постколоніальний період. Мета статті полягає в здійсненні комплексного аналізу основних чинників політичного розвитку країн Тропічної Африки і розкритті їх взаємозв'язку і взаємозалежності в умовах демократичних трансформацій. Мотивація авторів до розробки означеної теми зумовлена виявленими розбіжностями у науковій методології щодо виокремлення передумов і чинників, які суттєво впливають на процеси демократичних перетворень, і полеміки представників процедурного і структурного підходів. Суть економічного, культурного, етнічного чинників у межах статті розкрита на основі їх типових проявів у різних країнах Тропічної Африки: Анголи, Габона, Екваторіальної Гвінеї, Ефіопії, Нігерії, Нігеру, С'єрра-Леоне, Центрально-Африканської Республіки. Встановлено кореляційний зв'язок між окремими чинниками. Доведено, що демократичний транзит може бути успішно завершеним в тому випадку, коли сформований політичний режим здатний гарантувати відносну рівновагу між політичною системою і соціальним середовищем відповідно до культурного, економічного, етнічного, релігійного та інших чинників розвитку поставторитарних африканських держав. Важливою умовою для демократичного транзиту визначено інтеграцію зазначених чинників, синхронізацію їх впливу на перебіг політичних змін та збереження їх стабільності. Сформульовано узагальнення щодо детермінованості демократії в країнах Тропічної Африки традиційно усталеними регіональними особливостями, глибоко специфічними, ігнорування яких в африканському соціумі провокує виникнення широкого кола криз, конфліктів і негативно позначається на демократичних трансформаціях.