В статье осуществляется анализ генезиса термина «отчизна» в представлениях украинской политической элиты начиная с середины XVII и до начала XVIII в. Автор приходит к выводу, что под ¼отчизнойq украинская элита стала понимать Украинское гетманство (Украину) начиная с восстания Богдана Хмельницкого. Именно такое понимание сохранялось после вхождения Украины в состав России. ; This is a study on the term ¼Fatherlandq used by Ukrainian political elite from the mid17th until early 18th centuries. It is concluded that since Bohdan Khmelnytskys uprising, the Ukrainian elite considered the Hetmanate to be their Fatherland. This interpretation remained after the Ukrainian unification with Russia.
In its almost three decades history, Ukrainian language policy has gone through several stages of its development. Formed before the collapse of theUSSR, the Ukrainian elite actively used the issue of the language to achieve its political goals. Even at the turn of the 80-90s of the last century, the issue on the status of the Russian language was in the focus of the political struggle. Relying on the party and bureaucratic apparatus support, the nationalistically-spirited elite ofUkrainebegan to use the language issue for winning over the population of the southeastern regions. At that time, it was of great importance, since before the collapse of theUSSR, the Ukrainian elite was interested in preventing the growth of protest sentiment within the country. In subsequent years, the issue of the Russian language status has repeatedly become the subject of intense political battles and speculation as well. The Party of Regions, the Communist Party exploited the theme of "protecting" the Russian language to consolidate their electorate before the parliamentary and presidential elections. Concurrently, the Western Ukrainian elites defended a different position, proposing to expand the scope of the Ukrainian language while at the same time confine the Russian language.Despite the turmoil between the Western Ukrainian and Eastern Ukrainian elites, especially during the pre-election periods,Ukrainegradually "drifted" towards restricting the use of the Russian language and expanding Ukrainian in education and culture.The situation in the linguistic sphere inUkrainechanged dramatically after 2014, when representatives of nationalist forces came to power. It became a policy to revise the legislation governing on the use of languages of national minorities, to which the Russian language began to fall into. As a result, the possibilities for using the Russian language were confined, while enhancing the role of the Ukrainian language. This situation has already aggravated the relations betweenUkraineand neighboring countries, in which they negatively evaluatedUkraine's policy in the language sphere. In addition, limited scope for the Russian language has ratcheted up tension within the country, provoking new inter-regional contradictions. ; За почти тридцатилетнюю историю украинская политика в языковой сфере прошла несколько этапов своего развития. Украинская элита, которая формировалась еще до распада СССР, активно использовала вопрос о языке для достижения своих политических целей. Еще на рубеже 80-90-х годов прошлого века вопрос о статусе русского языка оказался в фокусе политической борьбы. Националистически настроенная элита Украины, опираясь на поддержку партийного и бюрократического аппарата стали использовать вопрос о языке, чтобы завоевать симпатии населения юго-восточных регионов. В тот период это имело огромное значение, поскольку до распада СССР, украинская элита была заинтересована в том, чтобы не допустить роста протестных настроений внутри страны.В последующие годы вопрос о статусе русского языка не раз становился предметом острых политических баталий и одновременно спекуляций. Партия регионов, коммунистическая партия использовали тему «защиты» русского языка для консолидации своего электората перед парламентскими и президентскими выборами. При этом западно-украинские элиты отстаивали иную позицию, предлагая расширить сферу применений украинского языка и одновременно — ограничить сферу использования русского языка.Несмотря на острую борьбу между западно-украинскими и восточно-украинскими элитами, особенно в предвыборные периоды, Украина постепенно «дрейфовала» в сторону ограничения использования русского языка и расширения украинского в образовании и культуре.Ситуация в языковой сфере на Украине кардинально изменилась после 2014 года, когда к власти пришли представители националистических сил. Был взят курс на ревизию законодательства, регулирующего применение языков национальных меньшинств, к которым стал относиться и русский язык. В итоге, возможности для использования русского языка были резко ограничены, при одновременном усилении роли украинского языка. Данная ситуация уже привела к обострению отношений Украины с сопредельными странами, в которых негативно оценили политику Украины в языковой сфере. Кроме того, ограничение возможностей для использования русского языка привело к росту напряженности внутри страны, провоцируя новые межрегиональные противоречия.
The analysis attempts to justify a new concept of Ukraine's place in the international security system. According to the results of the study, there was carried out an analysis of the historical preconditions for overcoming the postcolonial factors of the Ukrainian elite. The authors emphasized on the exclusive role of Crimea for the dominant state of the Black Sea region and hypothesized about assigning such a role to Ukraine. The use of the comparative method made it possible to distinguish the mental and behavioral principles of the European, Asian, and African archetype. Ukrainian advantages establish a transition to limiting one's own needs, conscious passionate philanthropy. The normative-value method was used to clarify the historical determinants of Russia's common good. The passionate abilities of the Ukrainian elites were confirmed on the basis of historical regularities, for which the activity method was used. It is recommended to take into account the exceptional importance of the Circumpontian community/civilization, which will eliminate Russia's ambitions within the Black Sea. The regional aspirations of the Russian Federation have faced strong opposition from Turkey and Ukraine in recent years. The European Union's position on Turkey has been described as controversial. Getting rid of a toxic partner competitor of the Russian Federation for the EU will create a new geopolitical reality in which priority will be given to respect for international law. Russia's occupation administrations are pursuing a policy of depletion and destruction in states seeking to break out of its orbit of influence. These were the pro-Russian enclaves of the Black Sea region – Abkhazia, South Ossetia, Donbass, Crimea, Transnistria or Pridnestrian region. The builders of the "Russian world" are planning and implementing a plan for the disintegration of the European community, to which A. Merkel drew attention. It is proposed to change the priorities in relation to the modern system of ineffective security system and identify the components of Ukrainian advantages. ; В исследовании предпринята попытка обосновать новую концепцию места Украины в международной системе безопасности. По результатам исследования проведен анализ исторических предпосылок преодоления постколониальных факторов украинской элиты. Авторы отметили исключительную роль Крыма для государства-доминанта Черноморского региона и выдвинули гипотезу об отводе такой роли для Украины. Использование сравнительного метода позволило выделить ментально-поведенческие принципы европейского, азиатского, африканского начал. Украинскими преимуществами установлено переход к ограничению собственных нужд, осознанной пассионарной филантропии. Нормативно-ценностный метод использован для выяснения исторических определителей общего блага России. Пассионарные способности украинских элит подтверждено на основании исторических закономерностей, для чего использовано деятельностный метод. Рекомендуется учесть исключительную значимость Циркумпонтийского сообщества/цивилизации, что позволит устранить российские амбиции в акватории Черного моря. Региональные аспирации Российской Федерации в последние годы столкнулись с весомым сопротивлением со стороны Турции и Украины. Позицию Европейского Союза в отношении Турции определено как противоречивую. Избавление от токсического партнера-конкурента Российской Федерации для ЕС создаст новую геополитическую реальность, в которой приоритет будет предоставляться уважением к международному праву. Российские оккупационные администрации в государствах, которые стремятся выйти из ее орбиты влияния осуществляют политику истощения и разрушения. Ими стали пророссийские анклавы Черноморского региона – Абхазия, Южная Осетия, Донбасс, Крым, Приднестровье. Строители «русского мира» планируют и реализуют план дезинтеграции европейского сообщества, на который обратила внимание А. Меркель. Предложено изменить приоритеты в отношении к современной системе недейственной системы безопасности, и определены составляющие украинских преимуществ. ; У дослідженні зроблено спробу обґрунтувати нову концепцію місця України в міжнародній системі безпеки. За результатами дослідження здійснено аналіз історичних передумов подолання постколоніальних чинників української еліти. Автори наголосили на винятковій ролі Криму для держави-домінанта Чорноморського регіону та висунули гіпотезу про відведення такої ролі для України. Використання порівняльного методу дозволило виокремити ментально-поведінкові засади європейського, азійського, африканського первнів. Українськими перевагами встановлено перехід до обмеження власних потреб, усвідомленої пасіонарної філантропії. Нормативно-ціннісний метод використано для з'ясування історичних визначників загального блага Росії. Пасіонарні здібності українських еліт підтверджено на підставі історичних закономірностей, для чого використано діяльнісний метод. Рекомендовано врахувати виняткову значущість Циркумпонтійської спільноти/цивілізації, що дозволить усунути російські амбіції в акваторії Чорного моря. Регіональні аспірації Російської Федерації останніми роками зіткнулися із вагомим спротивом з боку Туреччини та України. Позицію Європейського Союзу щодо Туреччини позначено як контроверсійну. Позбавлення від токсичного партнера-конкурента Російської Федерації для ЄС створить нову геополітичну реальність, в якій пріоритет надаватиметься повазі до міжнародного права. Російські окупаційні адміністрації в державах, які прагнуть вийти з її орбіти впливу, здійснюють політику виснаження та руйнування. Ними стали проросійські анклави Чорноморського регіону – Абхазія, Південна Осетія, Донбас, Крим, Придністров'я. Будівничі «русского мира» планують і реалізовують план дезінтеграції євроспільноти, на який звернула увагу А. Меркель. Запропоновано змінити пріоритети у ставленні до сучасної системи недієвої системи безпеки та визначено складові українських переваг.
The analysis attempts to justify a new concept of Ukraine's place in the international security system. According to the results of the study, there was carried out an analysis of the historical preconditions for overcoming the postcolonial factors of the Ukrainian elite. The authors emphasized on the exclusive role of Crimea for the dominant state of the Black Sea region and hypothesized about assigning such a role to Ukraine. The use of the comparative method made it possible to distinguish the mental and behavioral principles of the European, Asian, and African archetype. Ukrainian advantages establish a transition to limiting one's own needs, conscious passionate philanthropy. The normative-value method was used to clarify the historical determinants of Russia's common good. The passionate abilities of the Ukrainian elites were confirmed on the basis of historical regularities, for which the activity method was used. It is recommended to take into account the exceptional importance of the Circumpontian community/civilization, which will eliminate Russia's ambitions within the Black Sea. The regional aspirations of the Russian Federation have faced strong opposition from Turkey and Ukraine in recent years. The European Union's position on Turkey has been described as controversial. Getting rid of a toxic partner competitor of the Russian Federation for the EU will create a new geopolitical reality in which priority will be given to respect for international law. Russia's occupation administrations are pursuing a policy of depletion and destruction in states seeking to break out of its orbit of influence. These were the pro-Russian enclaves of the Black Sea region – Abkhazia, South Ossetia, Donbass, Crimea, Transnistria or Pridnestrian region. The builders of the "Russian world" are planning and implementing a plan for the disintegration of the European community, to which A. Merkel drew attention. It is proposed to change the priorities in relation to the modern system of ineffective security system and identify the components of Ukrainian advantages. ; В исследовании предпринята попытка обосновать новую концепцию места Украины в международной системе безопасности. По результатам исследования проведен анализ исторических предпосылок преодоления постколониальных факторов украинской элиты. Авторы отметили исключительную роль Крыма для государства-доминанта Черноморского региона и выдвинули гипотезу об отводе такой роли для Украины. Использование сравнительного метода позволило выделить ментально-поведенческие принципы европейского, азиатского, африканского начал. Украинскими преимуществами установлено переход к ограничению собственных нужд, осознанной пассионарной филантропии. Нормативно-ценностный метод использован для выяснения исторических определителей общего блага России. Пассионарные способности украинских элит подтверждено на основании исторических закономерностей, для чего использовано деятельностный метод. Рекомендуется учесть исключительную значимость Циркумпонтийского сообщества/цивилизации, что позволит устранить российские амбиции в акватории Черного моря. Региональные аспирации Российской Федерации в последние годы столкнулись с весомым сопротивлением со стороны Турции и Украины. Позицию Европейского Союза в отношении Турции определено как противоречивую. Избавление от токсического партнера-конкурента Российской Федерации для ЕС создаст новую геополитическую реальность, в которой приоритет будет предоставляться уважением к международному праву. Российские оккупационные администрации в государствах, которые стремятся выйти из ее орбиты влияния осуществляют политику истощения и разрушения. Ими стали пророссийские анклавы Черноморского региона – Абхазия, Южная Осетия, Донбасс, Крым, Приднестровье. Строители «русского мира» планируют и реализуют план дезинтеграции европейского сообщества, на который обратила внимание А. Меркель. Предложено изменить приоритеты в отношении к современной системе недейственной системы безопасности, и определены составляющие украинских преимуществ. ; У дослідженні зроблено спробу обґрунтувати нову концепцію місця України в міжнародній системі безпеки. За результатами дослідження здійснено аналіз історичних передумов подолання постколоніальних чинників української еліти. Автори наголосили на винятковій ролі Криму для держави-домінанта Чорноморського регіону та висунули гіпотезу про відведення такої ролі для України. Використання порівняльного методу дозволило виокремити ментально-поведінкові засади європейського, азійського, африканського первнів. Українськими перевагами встановлено перехід до обмеження власних потреб, усвідомленої пасіонарної філантропії. Нормативно-ціннісний метод використано для з'ясування історичних визначників загального блага Росії. Пасіонарні здібності українських еліт підтверджено на підставі історичних закономірностей, для чого використано діяльнісний метод. Рекомендовано врахувати виняткову значущість Циркумпонтійської спільноти/цивілізації, що дозволить усунути російські амбіції в акваторії Чорного моря. Регіональні аспірації Російської Федерації останніми роками зіткнулися із вагомим спротивом з боку Туреччини та України. Позицію Європейського Союзу щодо Туреччини позначено як контроверсійну. Позбавлення від токсичного партнера-конкурента Російської Федерації для ЄС створить нову геополітичну реальність, в якій пріоритет надаватиметься повазі до міжнародного права. Російські окупаційні адміністрації в державах, які прагнуть вийти з її орбіти впливу, здійснюють політику виснаження та руйнування. Ними стали проросійські анклави Чорноморського регіону – Абхазія, Південна Осетія, Донбас, Крим, Придністров'я. Будівничі «русского мира» планують і реалізовують план дезінтеграції євроспільноти, на який звернула увагу А. Меркель. Запропоновано змінити пріоритети у ставленні до сучасної системи недієвої системи безпеки та визначено складові українських переваг.
The analysis attempts to justify a new concept of Ukraine's place in the international security system. According to the results of the study, there was carried out an analysis of the historical preconditions for overcoming the postcolonial factors of the Ukrainian elite. The authors emphasized on the exclusive role of Crimea for the dominant state of the Black Sea region and hypothesized about assigning such a role to Ukraine. The use of the comparative method made it possible to distinguish the mental and behavioral principles of the European, Asian, and African archetype. Ukrainian advantages establish a transition to limiting one's own needs, conscious passionate philanthropy. The normative-value method was used to clarify the historical determinants of Russia's common good. The passionate abilities of the Ukrainian elites were confirmed on the basis of historical regularities, for which the activity method was used. It is recommended to take into account the exceptional importance of the Circumpontian community/civilization, which will eliminate Russia's ambitions within the Black Sea. The regional aspirations of the Russian Federation have faced strong opposition from Turkey and Ukraine in recent years. The European Union's position on Turkey has been described as controversial. Getting rid of a toxic partner competitor of the Russian Federation for the EU will create a new geopolitical reality in which priority will be given to respect for international law. Russia's occupation administrations are pursuing a policy of depletion and destruction in states seeking to break out of its orbit of influence. These were the pro-Russian enclaves of the Black Sea region – Abkhazia, South Ossetia, Donbass, Crimea, Transnistria or Pridnestrian region. The builders of the "Russian world" are planning and implementing a plan for the disintegration of the European community, to which A. Merkel drew attention. It is proposed to change the priorities in relation to the modern system of ineffective security system and identify the components of Ukrainian advantages. ; В исследовании предпринята попытка обосновать новую концепцию места Украины в международной системе безопасности. По результатам исследования проведен анализ исторических предпосылок преодоления постколониальных факторов украинской элиты. Авторы отметили исключительную роль Крыма для государства-доминанта Черноморского региона и выдвинули гипотезу об отводе такой роли для Украины. Использование сравнительного метода позволило выделить ментально-поведенческие принципы европейского, азиатского, африканского начал. Украинскими преимуществами установлено переход к ограничению собственных нужд, осознанной пассионарной филантропии. Нормативно-ценностный метод использован для выяснения исторических определителей общего блага России. Пассионарные способности украинских элит подтверждено на основании исторических закономерностей, для чего использовано деятельностный метод. Рекомендуется учесть исключительную значимость Циркумпонтийского сообщества/цивилизации, что позволит устранить российские амбиции в акватории Черного моря. Региональные аспирации Российской Федерации в последние годы столкнулись с весомым сопротивлением со стороны Турции и Украины. Позицию Европейского Союза в отношении Турции определено как противоречивую. Избавление от токсического партнера-конкурента Российской Федерации для ЕС создаст новую геополитическую реальность, в которой приоритет будет предоставляться уважением к международному праву. Российские оккупационные администрации в государствах, которые стремятся выйти из ее орбиты влияния осуществляют политику истощения и разрушения. Ими стали пророссийские анклавы Черноморского региона – Абхазия, Южная Осетия, Донбасс, Крым, Приднестровье. Строители «русского мира» планируют и реализуют план дезинтеграции европейского сообщества, на который обратила внимание А. Меркель. Предложено изменить приоритеты в отношении к современной системе недейственной системы безопасности, и определены составляющие украинских преимуществ. ; У дослідженні зроблено спробу обґрунтувати нову концепцію місця України в міжнародній системі безпеки. За результатами дослідження здійснено аналіз історичних передумов подолання постколоніальних чинників української еліти. Автори наголосили на винятковій ролі Криму для держави-домінанта Чорноморського регіону та висунули гіпотезу про відведення такої ролі для України. Використання порівняльного методу дозволило виокремити ментально-поведінкові засади європейського, азійського, африканського первнів. Українськими перевагами встановлено перехід до обмеження власних потреб, усвідомленої пасіонарної філантропії. Нормативно-ціннісний метод використано для з'ясування історичних визначників загального блага Росії. Пасіонарні здібності українських еліт підтверджено на підставі історичних закономірностей, для чого використано діяльнісний метод. Рекомендовано врахувати виняткову значущість Циркумпонтійської спільноти/цивілізації, що дозволить усунути російські амбіції в акваторії Чорного моря. Регіональні аспірації Російської Федерації останніми роками зіткнулися із вагомим спротивом з боку Туреччини та України. Позицію Європейського Союзу щодо Туреччини позначено як контроверсійну. Позбавлення від токсичного партнера-конкурента Російської Федерації для ЄС створить нову геополітичну реальність, в якій пріоритет надаватиметься повазі до міжнародного права. Російські окупаційні адміністрації в державах, які прагнуть вийти з її орбіти впливу, здійснюють політику виснаження та руйнування. Ними стали проросійські анклави Чорноморського регіону – Абхазія, Південна Осетія, Донбас, Крим, Придністров'я. Будівничі «русского мира» планують і реалізовують план дезінтеграції євроспільноти, на який звернула увагу А. Меркель. Запропоновано змінити пріоритети у ставленні до сучасної системи недієвої системи безпеки та визначено складові українських переваг.
В статье затрагиваются дискуссионные вопросы формирования современной украинской нации и влияния на этот процесс политической деятельности и сочинений Г. А. Полетики (1725–1784). Автор реконструирует контексты формирования взглядов Г. А. Полетики на историю "Малой России" и Войска Запорожского. Показывается, что дискуссии о правах и обязанностях дворянства, в которых активно участвовал Г. А. Полетика, не могли породить радикально нового политического языка, который потенциально мог бы поставить под сомнение целостность Российской империи. Сделанные автором наблюдения позволяют утверждать наличие заметных разрывов в процессе строительства современной украинской нации. ; The paper deals with questions regarding the formation of the modern Ukrainian nation and, particularly, the impact of the political activities and writings of G. A. Poletika (1725–1784). The author reconstructs the context of the genesis of Poletika's views of the history of "Malorossiya" and the Zaporozhian Host. The paper shows that the debates about the rights and duties of the nobility, in which Poletika was deeply involved, could not produce radically new political language capable of questioning the integrity of the Russian Empire. This, in turn, derives from the fact that preservation of "Malorossiyan rights" was an important element of political bargaining for the Ukrainian Cossack elite. The purpose of this bargain was to consolidate the privileged position of the Cossack elite. In Poletika's writings, the ideal of the "Hetmanate" or independent "Ukrainian Cossack state," as well as feelings about the loss of the "Ukrainian state," was absent, even though this concept was common to all Malorossiyan social groups. The Cossack past was considered by Poletika as an "age of misfortune," in contrast to the Polish times. The author concludes that there were significant ruptures in the process of building the modern Ukrainian nation.
There are studied political, social and other grounds of formation of the Transdniestrian political elite and civil society as self-sustained political phenomena. These institutes have been developing not isolatedly but in the framework of those political processes that were typical for the region during the period of its establishment and existence in different social and political conditions. There are summarized and analyzed different aspects of the Ukrainian factor impact over these processes as by direct influence of the Ukrainian political elite and civil society, as well as in the context of ideological concepts formulated in the Ukrainian political discourse during a long period of time.Concrete methods of the Ukrainian political class impact over the Transdniestrian political elite and civil society are also presented. A very special activity of the Ukrainian side could be seen up to 2014, when the Transdniestrian political elite had been considered in Kiev as an independent subject with its own interests that in its turn determined the choice of certain forms of impact. Direct inter-elite communication used to be one of the most meaningful forms of such impact, that allowed to identify the sides' interests and to find mutually acceptable decisions on the highest and high levels.Since 2014 the situation has changed dramatically. The Ukrainian political elite refuses to recognize the Transdniestrian political elite's status of a separate (independent) subject and considers it to be a tool for the Russia's interests' implementation. There appears a special role of the border factor as of a key resource for pressure over the Transdniestrian political elite, its business interests, options for traffic etc. The same way the Ukrainian side minimized contacts with the Transdniestrian civil society. But at the same time Ukrainians keep for themselves the option for monitoring the Transdniestrian political system.In the Ukrainian political narrative there appears a contradiction, when the Ukrainian political authorities can't use a symbolic potential of a number of Transdniestrian locations, actual for the modern political ideology of Ukraine only because that these locations are situated on the territory controlled by the Transdniestrian political elite whilst Ukrainians avoid any contacts with the latter. ; рассматриваются политические, социальные и иные предпосылки формирования политической элиты и гражданского общества Приднестровья как самостоятельных политических феноменов. Данные институты развивались не изолированно, а в рамках тех политических процессов, которые были характерны для региона в процессе его становления и существования в различных социально-политических условиях. Обобщены и проанализированы различные аспекты влияния на данные процессы украинского фактора как с точки зрения прямого влияния украинской политической элиты и гражданского общества, так и в контексте идеологических концепций, сформулированных в украинском политическом дискурсе в течение длительного периода времени.Представлены конкретные методы влияния украинского политического класса на политическую элиту и гражданское общество Приднестровья. Особая активность украинской стороны наблюдалась в период до 2014 года, когда приднестровская политэлита рассматривалась в Киеве как самостоятельный субъект со своими интересами, что обуславливало выбор тех или иных форм влияния. Одной из наиболее значимых форм такого влияния выступала прямая межэлитная коммуникация, позволявшая на высшем и высоком уровне идентифицировать интересы сторон и находить взаимоприемлемые решения.После 2014 года ситуация драматическим образом меняется. Украинская политическая элита отказывается признавать статус самостоятельного субъекта за приднестровской политической элитой и рассматривает ее в качестве инструмента реализации российских интересов. При этом особую роль начинает играть фактор границы как ключевой ресурс воздействия украинской стороны на приднестровскую политэлиту, ее бизнес-интересы, возможности передвижения и т. д. Аналогичным образом украинская сторона сводит к минимуму контакты с приднестровским гражданским обществом, оставляя за собой, однако, опцию мониторинга приднестровской политической системы.В украинском политическом нарративе складывается противоречие, когда украинская власть не может использовать символический потенциал целого ряда приднестровских локаций, актуальный для современной политической идеологии Украины, только потому, что они находятся на подконтрольной приднестровской политической элите территории, контактов с которой украинская власть избегает.
The author analyzes the formation and structure of the discourse of the European identity of Ukraine in the security dimension. The use of the methodological principles of constructivism and critical security studies allowed us to justify that the intensity and spread of the discourse of the European identity in the political space of Ukraine is more dependent on external stimuli from the EU than on internal impulses given to the Ukrainian society by the national political elite. The period between 2014–2017 was the most significant for strengthening of the system of generally accepted European values in Ukraine, which led to the formation of a common understanding of the essence, tasks and functions of security among European countries. The discourse of the European identity, characteristic of the political elite of Ukraine, was focused on the formation of a high level of the dynamic density of interaction between Ukraine and the European Union and had a systemic character; it reflected the chances and tendencies of institutional renewal of political power. However, during this period the Ukrainian elite reduced its efforts focused on transnational convergence of norms and values of Ukrainian citizens and citizens of EU member states, which found its reflection in the European identities of Ukrainians. The EU's strategic cooperation procedures are not fully implemented in Ukraine's internal political processes and the system of government which affects the deliberate increase in the distance between the I (EU) and the Other (Ukraine) during the "planning of the Other". ; Autorka przeanalizowała kształtowanie i strukturę dyskursu tożsamości europejskiej Ukrainy w wymiarze bezpieczeństwa. Korzystanie z metodologicznych zasad konstruktywizmu i badań nad bezpieczeństwem mogą pomóc udowodnić, że intensywność i rozprzestrzenianie się dyskursu tożsamości europejskiej w przestrzeni politycznej Ukrainy jest bardziej zależne od bodźców zewnętrznych z UE niż z wewnętrznych impulsów podanych przez ukraińskie społeczeństwa krajowej elicie politycznej. Okres 2014–2017 był najbardziej istotny dla wzmocnienia systemu wspólnych wartości europejskich na Ukrainie, które doprowadziły do powstania wspólnego zrozumienia w europejskich krajach, zadań i funkcji bezpieczeństwa. Dyskurs tożsamości europejskiej, która jest charakterystyczna dla elit politycznych Ukrainy, skupiła się na tworzeniu wysokiego poziomu dynamicznej interakcji pomiędzy Ukrainą a Unią Europejską i ma charakter systemowy; odzwierciedla szanse i tendencje instytucjonalnej odnowy władzy politycznej. Jednak w tym okresie ukraińska elita zredukowała swoje wysiłki ukierunkowane na ponadnarodowe zbliżenie norm i wartości obywateli Ukrainy i UE obywateli państw członkowskich, co znalazło odzwierciedlenie w europejskiej tożsamości Ukraińców. Proponowana procedura współpracy strategicznej UE nie jest odpowiednio realizowana w krajowych procesach politycznych i systemach kontroli państwowej Ukrainy, co wpływa na zwiększenie odległości pomiędzy świadomym I (UE) i Innych (Ukraina) podczas "planowania Innych". ; Автор анализирует формирование и структуру дискурса европейской идентичности Украины в измерении безопасности. Использование методологических принципов конструктивизма и критических исследований безопасности позволили обосновать, что интенсивность и распространение дискурса европейской идентичности в политическом пространстве Украины находится в большей зависимости от внешних стимулов со стороны ЕС, нежели от внутренних импульсов, задаваемых украинскому обществу национальной политической элитой. Период 2014–2017 годов стал наиболее значимым для укрепления системы общепринятых европейских ценностей в Украине, что привело к формированию общего со странами Европы понимания сути, задач и функций безопасности. Дискурс европейской идентичности, характерный для политической элиты Украины, был ориентирован на формирование высокого уровня динамической плотности взаимодействия Украины и Европейского Союза и имел системный характер; представлял шансы и тенденции институционального обновления политической власти. Однако, в этот период украинская элита сократила свои усилия, сориентированные на транснациональное сближение норм и ценностей граждан Украины и граждан стран-членов ЕС, что нашло свое отображение в европейских идентичностях украинцев. Предложенные ЕС стратегические процедуры сотрудничества не достаточно полно имплементированы во внутриполитические процессы и систему государственного управления Украины, что влияет на сознательное увеличение дистанции между Я (ЕС) и Другой (Украина) во время «планирования Другого».
The article studies the key sources of influence in the modern world politics. Both states and non-state transnational actors are viewed as subjects of politics. It has been shown that the ways of resource exploitation as well as their significance and redistribution are changing. It is stated that today's sociopolitical resource has got significant potential in influencing the world politics. Determining the political subject that has resources allows us to forecast the world political process. The attention is drawn to the fact that Ukrainian political elite does not fully use the existing sociopolitical and humanitarian resources with the aim of strengthening the country. ; Проанализированы основные влиятельные ресурсы в современной мировой политике. В качестве субъектов политики рассматриваются как государства, так и негосударственные транснациональные акторы. Показано, что в настоящее время происходят изменения в способах использования ресурсов, их значимости и перераспределении. Утверждается, что социально-политический ресурс сегодня имеет значительный потенциал влияния на мировой арене. Определение политического субъекта, которому принадлежат ресурсы, дает возможность спрогнозировать мировой политический процесс. Акцентируется внимание на том, что украинская политическая элита недостаточно использует имеющиеся социально- политические и гуманитарные ресурсы для укрепления государства. ; Проаналізовано основні впливові ресурси у сучасній світовій політиці. В якості суб'єктів політики розглядаються як держави, так і недержавні транснаціональні актори. Показано, що нині відбуваються зміни у способах використання ресурсів, їх вагомості та перерозподілі. Стверджується, що соціально-політичний ресурс сьогодні має значний потенціал впливу на світовій арені. Визначення політичного суб'єкта, якому належать ресурси, надає можливість спрогнозувати світовий політичний процес. Акцентується увага на тому, що українська політична еліта недостатньо використовує наявні соціально-політичні та гуманітарні ресурси для зміцнення держави.
The article studies the key sources of influence in the modern world politics. Both states and non-state transnational actors are viewed as subjects of politics. It has been shown that the ways of resource exploitation as well as their significance and redistribution are changing. It is stated that today's sociopolitical resource has got significant potential in influencing the world politics. Determining the political subject that has resources allows us to forecast the world political process. The attention is drawn to the fact that Ukrainian political elite does not fully use the existing sociopolitical and humanitarian resources with the aim of strengthening the country. ; Проанализированы основные влиятельные ресурсы в современной мировой политике. В качестве субъектов политики рассматриваются как государства, так и негосударственные транснациональные акторы. Показано, что в настоящее время происходят изменения в способах использования ресурсов, их значимости и перераспределении. Утверждается, что социально-политический ресурс сегодня имеет значительный потенциал влияния на мировой арене. Определение политического субъекта, которому принадлежат ресурсы, дает возможность спрогнозировать мировой политический процесс. Акцентируется внимание на том, что украинская политическая элита недостаточно использует имеющиеся социально- политические и гуманитарные ресурсы для укрепления государства. ; Проаналізовано основні впливові ресурси у сучасній світовій політиці. В якості суб'єктів політики розглядаються як держави, так і недержавні транснаціональні актори. Показано, що нині відбуваються зміни у способах використання ресурсів, їх вагомості та перерозподілі. Стверджується, що соціально-політичний ресурс сьогодні має значний потенціал впливу на світовій арені. Визначення політичного суб'єкта, якому належать ресурси, надає можливість спрогнозувати світовий політичний процес. Акцентується увага на тому, що українська політична еліта недостатньо використовує наявні соціально-політичні та гуманітарні ресурси для зміцнення держави.
The Ukrainian political culture has been involved into great capital for a long period of time. Powerful Ukrainian companies and their owners, define certain directions to our political processes. Urgency of problematic of relations between large business and representatives of political elite is stressed by funding various political projects during election campaigns and lobbying their interests through the government. However, it should be noted that having a huge influence of big business on society, it has powerful capabilities for the implementation of current problems of society ; На сегодняшний день украинская политическая культура тесно связана с крупным капиталом. Мощные украинские компании и их собственники выделяют для политических процессов определенные направления. Актуальность проблематики отношений большого бизнеса и представителей политической элиты подкрепляются финансированием разного рода политических проектов во время избирательных компаний, лоббирование своих интересов через органы власти. Следует отметить, что имея огромное влияния бизнеса на общество, у него имеются большие возможности относительно реализации актуальных проблем общества ; Сьогодення української політичної культури вже тривалий період пов'язано звеликим капіталом. Потужні українські компанії та їхні власники, надають політичним процесам певні напрямки. Актуальність проблематики відносин великого бізнесу та представників політичної еліти підкріплються фінансуванням різного роду політичних проектів під час виборчих кампаній, лобіювання своїх інтересів через органи влади. Разом з тим, треба зазначити що маючи величезний вплив великого бізнесу на суспільство він має потужні можливості щодо реалізації актуальних проблем суспільства.
The paper deals with questions regarding the formation of the modern Ukrainian nation and, particularly, the impact of the political activities and writings of G. A. Poletika (1725–1784). The author reconstructs the context of the genesis of Poletika's views of the history of "Malorossiya" and the Zaporozhian Host. The paper shows that the debates about the rights and duties of the nobility, in which Poletika was deeply involved, could not produce radically new political language capable of questioning the integrity of the Russian Empire. This, in turn, derives from the fact that preservation of "Malorossiyan rights" was an important element of political bargaining for the Ukrainian Cossack elite. The purpose of this bargain was to consolidate the privileged position of the Cossack elite. In Poletika's writings, the ideal of the "Hetmanate" or independent "Ukrainian Cossack state," as well as feelings about the loss of the "Ukrainian state," was absent, even though this concept was common to all Malorossiyan social groups. The Cossack past was considered by Poletika as an "age of misfortune," in contrast to the Polish times. The author concludes that there were significant ruptures in the process of building the modern Ukrainian nation. ; В статье затрагиваются дискуссионные вопросы формирования современной украинской нации и влияния на этот процесс политической деятельности и сочинений Г. А. Полетики (1725–1784). Автор реконструирует контексты формирования взглядов Г. А. Полетики на историю "Малой России" и Войска Запорожского. Показывается, что дискуссии о правах и обязанностях дворянства, в которых активно участвовал Г. А. Полетика, не могли породить радикально нового политического языка, который потенциально мог бы поставить под сомнение целостность Российской империи. Сделанные автором наблюдения позволяют утверждать наличие заметных разрывов в процессе строительства современной украинской нации.
«Українське питання» як перспектива набуття державної незалежності завжди залежало від сукупності багатьох факторів політичного, світоглядного і психологічного ґатунку. Залежно від епохи змінювалась ієрархія значущості тих чи інших аспектів, але геополітична складова не лише залишалася невід'ємною складовою частиною цієї сукупності детермінант, а й посідала в ній визначальні позиції.Із внутрішньополітичного «українське питання» трансформувалося в повноцінну міжнародну проблему в контексті реалізації військово-політичних цілей держав у Першій світовій війні. Українська інтелектуальна еліта почала усвідомлювати необхідність боротьби за незалежність і самостійність. Спільні паради німецьких і радянських військ у Другій світовій війні ліквідували можливості суверенізації для українців. ; «Ukrainian question» as the prospect of independence has always depended on a combination of many factors of political, philosophical and psychological quality. According to the era the hierarchy of importance of certain aspects has been changing, but geopolitical component not only has always been an integral part of this set of determinants, but it took the decisive position.The «Ukrainian question» was transformed in a valuable international problem in the context of realization of military and political aims of the states in First World War. The Ukrainian intellectual elite began to realize the necessity of fight for independence and autonomy. Germany and its allies were ready to acknowledge UNR and accept practical measures for its support. It weakened them political competitor – Russia, and it strengthened influence of Poland in Eastern Europe. A chance to realize the idea of independence of Ukraine was the autumn of 1939. Common parade of German and Soviet forces during World War II eliminated the possibility for Ukrainian sovereignty.The reasons for the failure of attempts sovereignty Ukraine can be explained by the theory of interdependent decisions. Practically not only opposite but also general, interests are stopped up in every conflict. Complete irrelevance of conflict for the most important actors in international relations in this period made it impossible positive solution «Ukrainian question». ; «Украинский вопрос» как перспектива обретения государственной независимости всегда зависел от совокупности многих факторов политического, мировоззренческого и психологического порядка. В зависимости от эпохи изменялась иерархия значимости тех или иных аспектов, но геополитическая составляющая не только всегда оставалась неотъемлемой частью этой совокупности детерминант, но и занимала в ней определяющие позиции.Из внутриполитического «украинский вопрос» трансформировался в полноценную международную проблему в контексте реализации военно-политических целей государств в Первой мировой войне. Украинская интеллектуальная элита осознала необходимость борьбы за независимость и самостоятельность. Общие парады немецких и советских войск во Второй мировой войне ликвидировали возможности суверенизации для украинцев.
Статья посвящена вопросу о коренных народах Украины. Утверждается, что русские на Украине по историческому праву являются коренным народом, так как русский и украинец имеют общее этнокультурное происхождение. Однако сегодня наблюдаются попытки украинской политической элиты переписать страницы общей истории. ; Russian Russians in Ukraine are, by historical law, an indigenous people, since Russian and Ukrainian have a common ethno-cultural origin. Bearing in mind the common history until the beginning of the XX century, a significant population of the current Ukrainian lands associated themselves with Russians. At the end of the XX century, Russians and Ukrainians gained their national statehood. But the fraternal peoples have in common memories of the indigenous ethnic unity of Ancient Russia, of the epic three heroes who defended Holy Russia, of the canonical saints of the Russian Orthodox Church. However, today we are all witnessing attempts by the Ukrainian political elite to rewrite the pages of our common history.
The article presents the sociological aspects of the scientific heritage of V. K. Lipinsky. Emphasis is placed on the great theoretical and practical contribution of V. K. Lipinsky to the processes of creating an independent Ukrainian state. The priority attention of the scientist to the use of sociological, political, and historical methods of scientific knowledge is noted. Certain research questions that were in the center of his attention are underlined, namely: the effective construction of state institutions; consolidation and solidarity of the Ukrainian society; patriotism education; development of traditions of the Ukrainian Cossacks; compromise interaction; the social significance of common historical experience; respect for human dignity; guaranteeing the rights and freedoms of the average citizen, as well as effective local self-government, social harmony and understanding, the development of civil and military institutions. It was noted that, in the opinion of V. K. Lipinsky, the integrating function, primarily the consolidation and solidarity of various social groups of the population into the Ukrainian political nation, is able to realize with the help of the legal hetman state; national elite; Ukrainian culture; Ukrainian state language, as well as the development of a class of grain growers, that is, free, enterprising people who effectively work on their own land. The active sociopolitical activity of V.K. Lipinsky, in particular, as one of the organizers of the Ukrainian Democratic Party of grain-growers, was recorded. The functioning of the party focused on the solution of the social contradictions of the whole society, and above all the peasants. It is emphasized that the scientist wasconstantly looking for ways to solve the problems of the impoverishment of the Ukrainian village, the lack of effective rural education, the lack of full attention to the professional activities of the rural teacher. At the same time, the main directions of modernization of Ukrainian society are presented, taking into account the modernization experience of successful countries of Western Europe and North America. It is noted that the practical paradigm consisting of at least three phenomena has become the basis for effective transformations: 1) the relevance (dichotomy) of the economic and social; 2) internal locus of psychological control of the average citizen; 3) the presence of European emancipative values in the public space. ; В статье представлены некоторые социологические аспекты научного наследия В. К. Липинского. Сделан акцент на большом теоретическом и практическом вкладе В. К. Липинского в процессы создания независимого Украинского государства. Отмечено первоочередное внимание ученого к применению социологических, политологических и исторических методов научного познания. Выделены отдельные исследовательские вопросы, которые находились в центре его внимания, а именно: эффективное строительство государственных институций, консолидация и солидаризация украинского общества, воспитание патриотизма, развитие традиций украинского казачества, компромиссное взаимодействие, социальное значение общего исторического опыта, уважение к человеческому достоинству, гарантирование прав и свобод среднестатистическому гражданину, а также эффективное местное самоуправление, социальное согласие и взаимопонимание, развитие гражданских и военных институтов. Отмечено, что интегрирующую функцию, прежде всего объединения и солидаризации разных социальных групп общества в единую украинскую политическую нацию, по мнению В. К. Липинского, способно выполнять правовое гетьманское государство, национальная элита, украинская культура, украинский государственный язык. Позитивно влиять на данный процесс может развитие хлеборобного класса, то есть свободных, предприимчивых людей, которые эффективно работают на собственной земле. Кроме того, зафиксирована активная общественно-политическая деятельность В. К. Липинского, в частности, как одного из организаторов Украинской демократической хлеборобной партии. Функционирование партии сосредотачивалось на решении определенных социальных противоречий всего общества и прежде всего селянства. Подчеркивается, что ученый постоянно искал пути решения проблем обнищания украинского села, дефицита эффективного сельского образования, отсутствия полноценного внимания к профессиональной деятельности сельского учителя. Вместе с тем представлены основные направления модернизации украинского общества с учетом опыта успешных стран Западной Европы и Северной Америки.Отмечено, что основаниемэффективныхтрансформаций в этих государствах стала реализованная на практике парадигма, состоящая как минимум из трех феноменов: 1) релевантность (дихотомия) экономического и социального; 2) интернальный локус психологического контроля среднестатистического гражданина; 3) наличие европейских эмансипативных ценностей в публичном пространстве. ; У статті висвітлено деякі соціологічні аспекти наукової спадщини В. К. Липинського. Закцентовано на великому теоретичному та практичному внеску В. К. Липинського у процеси створення незалежної Української держави. Відзначено застосування вченим у дослідницькій діяльності здебільшого соціологічних, політологічних й історичних методів наукового пізнання. Виокремлено певні питання, що перебували у фокусі наукової творчості дослідника, а саме: ефективне державотворення, консолідація та солідаризація українського суспільства, виховання патріотизму, розвиток традицій українського козацтва, компромісна взаємодія, значущість загального історичного досвіду, повага до людської гідності, гарантування прав і свобод пересічній людині, а також ефективне місцеве самоврядування, соціальна злагода та взаєморозуміння, розвиток громадських і військових інститутів. Відзначено, що інтеграційну функцію, передусім об'єднання й солідаризації різних соціальних груп суспільства в єдину українську політичну націю, на думку В. К. Липинського, здатна виконувати правова гетьманська держава, національна еліта, українська культура, українська державна мова. Сприяти процесу може розвиток хліборобського класу, тобто вільних, заповзятливих людей, які ефективно працюють на власній землі. Зауважено активну громадсько-політичну діяльність В. К. Липинського, зокрема як одного з організаторів Української демократичної хліборобської партії, функціонування якої було зосереджено на вирішенні певних суперечностей всього суспільства, насамперед сільської його частини. Наголошено на постійному пошуку вченим шляхів вирішення проблем зубожіння українського селянства, дефіциту ефективної сільської освіти, відсутності уваги до праці сільського вчителя. Водночас окреслено напрями модернізації українського суспільства з огляду на досвід успішних країн Західної Європи та Північної Америки. Запорукою ефективних трансформацій у цих державах була реалізація у повсякденному житті парадигми, яка включає щонайменше три феномени: 1) релевантність (дихотомія) економічного та соціального; 2) інтернальний локус психологічного контролю пересічної особистості; 3) наявність європейських емансипативних цінностей у публічному просторі суспільства.