Стаття присвячена юридичному дослідженню соціальної ролі та соціального значення органів місцевого самоврядування у забезпеченні правового статусу молоді на локальному рівні в частині аналізу їх функцій та повноважень щодо досягнення загального публічно-правового інтересу окремих соціальних груп. Стверджується, що одним з найважливіших напрямків та завдань соціальної політики органів місцевого самоврядування є муніципально-правове забезпечення належної реалізації правового статусу молоді в межах кожного міста, селища, села, адже становлення та розвиток в Україні системи локальної демократії вбачається одним з найважливіших соціально-політичних та правових чинників удосконалення демократичної державності, наближення публічної влади до громадян (зокрема такої особливої та специфічної у правовому вимірі категорії громадян як молодь), важливим засобом формування компетенції територіальних громад та сформованих ними органів місцевого самоврядування. За таких умов виникає необхідність суттєвого вдосконалення компетенції та принципів організації діяльності органів місцевого самоврядування з метою задоволення зростаючих потреб молодої людини-члена територіальної громади, територіальних громад і суспільства в цілому, що є головною передумовою демократичних трансформацій, створення ефективної системи забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина, ефективного муніципально-правового забезпечення необхідних можливостей для розвитку молоді в межах її чинного правового статусу в Україні. ; The article is devoted to the study of the social role of legal and social importance of local authorities in ensuring the legal status of young people at the local level in terms of the analysis of their functions and powers to reach a common public legal interests of specific social groups. Argues that one of the most important areas of social policy and objectives of the local government is the municipal-law ensuring the proper implementation of the legal status of young people within each city, town, village, because the formation and development of Ukraine in the system of local democracy is seen one of the most important socio-political and legal factors improve the democratic state, the approach of public authorities to citizens (including a special and specific to the legal measurement categories of citizens as a youth), an important means of building the competence of local communities, and they formed local governments. Under such circumstances, there is need for a substantial improvement of the competence and the principles of organization of local government in order to meet the growing needs of a young man as a member of the territorial community, local communities and society as a whole, which is the main prerequisite for democratic change and an effective system to ensure the rights and freedoms and the citizen, municipaleffective legal support necessary for youth development opportunities within its current legal status in Ukraine.
This article analyzes the social and humanistic value of sport as a key component of modern society. It is noted that the sport is a complex social system that can simultaneously be characterized as autonomous, but at the same time integrated into modern society and to work closely with him. Sports covers such areas of public life such as politics, education, science, technology, the economy, education, arts and recreation . Studied the phenomenon for a long time is one of the determining factors and methods of socialization and education of new generations, the formation of values and lifestyle. The main feature is the organization of sports humane nature of competition in the artificial conditions using symbolic boundaries and symbolic objects. This practice of spot discourse spawned the phenomenon of sports culture. Social problems of sports activities can be quite different. These differences are consequences of certain sports practices focus on different target audiences. ; В данной статье проводится анализ социально-гуманистического значения спорта как одного из ключевых компонентов современного общества. Отмечается, что спорт представляет собой сложную социальную систему, которая одновременно может быть охарактеризована как автономная, но в то же время интегрированная в современное общество и тесно взаимодействующая с ним. Спорт охватывает такие сферы общественной жизни, как политика, образование, наука, техника, экономика, искусство и рекреация. сследуемый феномен уже долгое время является одним из определяющих факторов и методов социализации и воспитания новых поколений, формирования ценностных ориентиров и стиля жизни. Главной особенностью спорта является организация гуманных по своему характеру соревнований в искусственно созданных условиях с применением символических границ и символических предметов. Данная практика, породила такое явление, как спортивная культура. Социальные задачи спортивной деятельности могут быть весьма различными. Эти различия являются следствиями направленности определенных спортивных практик на разные целевые аудитории. ; У цій статті проводиться аналіз соціально-гуманістичного значення спорту як одного з ключових компонентів сучасного суспільства. Відзначається, що спорт є складною соціальною системою, яка одночасно може бути охарактеризована як автономна, але в той же час інтегрована в сучасне суспільство і тісно взаємодіюча з ним. Спорт охоплює такі сфери громадського життя, як політика, освіта, наука, техніка, економіка, мистецтво і рекреація. Досліджуваний феномен вже довгий час є одним з визначальних чинників і методів соціалізації і виховання нових поколінь, формування ціннісних орієнтирів і стилю життя. Головною особливістю спорту є організація гуманних за своїм характером змагань в штучно створених умовах із застосуванням символічних меж і символічних предметів. Ця практика, породила таке явище, як спортивна культура. Соціальні завдання спортивної діяльності можуть бути дуже різними. Ці відмінності є наслідками спрямованості певних спортивних практик на різні цільові аудиторії.
Окреслено історичне значення міфу як культурного феномена, яке полягає в тому, що в процесі створення міфу відбувається формування стереотипів, які спираються на архетипи, що допомагає приймати рішення ще до аналізу будь-якої ситуації, посилює вплив на область несвідомого і в результаті – на поведінку.Розглянутий механізм смислового перенесення дає відповідь на запитання про зв'язок міфу та реклами. Художньо-образна реклама діє за тим же принципом смислових перевтілень, але тут вони спрямовані не з природного об'єкта в художній образ, а з художнього образу в рекламований об'єкт.Сутністю рекламного впливу на людину є опора на колективне і особисте несвідоме. Показано, що за допомогою ідей, образів, міфотехнологій реклама здатна змінювати і посилювати погляди, почуття, точки зору та поведінку споживача, реклама допомагає споживачам орієнтуватися в складних ситуаціях вибору необхідного товару, формує потреби людини, впливає на мотивацію і ціннісні установки її діяльності, здатна формувати стиль життя.Рекламі властивий глибокий символізм, який базується у масовій свідомості на стереотипах. Рекламований продукт підноситься споживачеві не просто як життєво необхідний товар, а й як символ.Доведено, що рекламні «міфи» мають високу ефективність, адже в них використано механізми, органічно властиві людській свідомості, своєрідні архетипні структури.
Предмет аналізу. Досліджено особливості соціального прогнозування в контексті української національної психології. Встановлено, що соціальне прогнозування щодо української національної психології має бути на принципах урахування повного, всебічного взаємозв'язку та взаємовпливу усіх соціальних інститутів та факторів на процес соціального прогнозування української національної ідентичності та національної психології. Метою роботи є доказ взаємовпливу та взаємозв'язку усіх соціальних інститутів на особливості формування української національної психології. Рекомендовано, що для методології аналізу характерним є використання принципу плюралізму, що передбачає застосування таких методів як діалектичний, порівняльний, метод сходження від абстрактного до конкретного та метод єдності історичного і логічного. Серед методів історичної реальності потрібно виділити історико-генетичний, історико-порівняльний, історико - типологічний та історико-систематичний методи. Виявлено, що специфіка розглянутої проблеми передбачає вживання не тільки філософських, але також і загальнонаукових, міждисциплінарних методів. Актуальність роботи полягає у необхідності соціального прогнозування для побудови моделі подальшого розвитку українського суспільства з метою реалізації закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України». Для розбудови пріоритетних напрямів соціального розвитку країни є необхідність дослідити специфіку прогнозування української національної ідентичності та вплив української національної ідентичності на формування сучасної картини світу. Наукова новизна. Вперше розглядається проблема соціального прогнозування у контексті специфіки та особливостей української національної психології з урахуванням взаємозв'язку та взаємовпливу усіх соціальних інститутів суспільства. Сформульовано, що практичне значення дослідження полягає у тому, що матеріали статті можуть бути використані у лекційних курсах з соціальної філософії та соціальної психології. Також можуть бути застосовані для дослідження суспільної думки України та форм суспільної свідомості української спільноти. Матеріали статі надають можливість сприяти розробці рішень щодо впливу на подальший стан української національної ідентичності, її психології, напрям її життєдіяльності. Запропоновано розгляд майбутнього української національної психології та української національної ідентичності піддавати соціальному прогнозуванню із урахуванням взаємовпливу усіх соціальних інститутів в процесі соціалізації української національної ідентичності.
У статті розглядається необхідність, сутність та особливості місцевих і регіональних продуктів харчування. Відзначається їх економічне, соціальне та екологічне значення, користь для виробників та споживачів, розвитку сільських територій. Обґрунтовується доцільність застосування коротких продовольчих маркетингових каналів. Висвітлюється досвід Європейського Союзу щодо політики локального виробництва, реєстрації та захисту місцевих продуктів. Подані пропозиції щодо можливостей реалізації такої концепції в Україні.В статье рассматривается необходимость, сущность и особенности местных и региональных продуктов питания. Отмечается их экономическое, социальное и экологическое значение, польза для производителей и потребителей, развития сельских территорий. Обосновывается целесообразность применения кратких продовольственных маркетинговых каналов. Освещается опыт Европейского союза относительно локального производства, регистрации и защиты местных продуктов. Представлены предложения относительно возможностей реализации такой концепции в Украине.The necessity, nature and peculiarities local and regional food are examined in the article. Its economic, social and environmental importance as benefits for producers and consumers and rural development are noted. The expedience of short food marketing channels applying is proved. The experience of the European Union concerning the policy of local production, registration and protection of products is highlighted. Proposals concerning the opportunity of implementation this concept in Ukraine are submitted.
Соціальне партнерство розглядається як безперервний процес взаємовигідної співпраці, що постійно розвивається між державою, бізнесом і некомерційними організаціями; набуває особливого значення в соціальній сфері, в системі соціального захисту і соціального обслуговування населення. Досліджена сучасна система закладів соціального обслуговування в Україні передбачає функціонування як державних, так і недержавних комерційних і некомерційних соціальних служб і організацій соціального обслуговування, що свідчить про багатосуб'єктність в управлінні системою таких закладів. Проаналізовано надання соціальних послуг у розвинутих соціальних державах з різними моделями соціальної політики, що свідчить про розвиток соціального партнерства як формування конструктивної взаємодії трьох секторів суспільства на рівні окремих територій, громад. Доведено, що в світовій практиці існують два основні способи підтримки державою сфери виробництва соціально значущих послуг: фінансування (субсидування) і непряма підтримка. Визначено, що в умовах децентралізації влади і створення об'єднаних територіальних громад в Україні, соціальне партнерство в наданні соціальних послуг набуває особливого значення, що передбачає формування нової стратегії соціальної політики (в сторону її поступової лібералізації) і зменшення ролі держави в соціальному забезпеченні.
Background. The COVID-19 pandemic, caused by the SARS-CoV-2 coronavirus, was announced by the World Health Organization on March 11, 2020 and identified as having a significant negative impact on the functioning of health systems and the economic development of countries. To date, we know the impact of the pandemic on the decrease in the availability of medical care, difficulties with the annual monitoring and screening of socially significant diseases. But we will be able to fully assess the medical, clinical and psychosocial consequences of the pandemic, which are just beginning to manifest themselves, only in the coming years. The purpose was to study and analyze the features of clinical manifestations, diagnosis, treatment, immunity and social significance of the COVID-19 pandemic in Ukraine. Materials methods. The available current normative and literary sources were investigated. Methods: bibliosemantic - for studying the lokal and world science and information space on the problem under study; a systematic approach and analysis - for a comprehensive study of an object, a subject in a systemic relationship, for analyzing problematic issues, ways to solve them. Results. The medical feature of COVID-19 in Ukraine is the two-stage course of the disease 1-10 days - active replication of the virus; 8-14 days or longer - immune dysfunction (eg, respiratory problems, other serious conditions). Often recorded injury of the lungs in the form of pneumonitis, although it is mainly the disease of mild or moderate severity. Diagnostic is based on the detection of the RNA of the virus using PCR or immunoglobulins by ELISA. Treatment is mostly symptomatic. The social significance of the COVID-19 pandemic was reflected in the increase in patients with mental disorders, victims of domestic violence, deterioration in the health of the population due to the limited availability of many types of medical services, increased workload and housework, decreased income and a deterioration in the quality of life. Conclusions. The COVID-19 pandemic over the year of its existence has caused changes in many spheres of life of the world's population, and Ukraine is not an exception. Disease COVID-19 has nonspecific symptoms, can proceed under the mask of many pathological conditions. especially in the presence of comorbid diseases. The pathogenetic features of the course of COVID-19 are poorly understood, which limits the possibilities of effective etiopathogenetic therapy. The virus constantly mutates and leaves an unstable and short-lived immunity, which explains its diversity of the clinical symproms in different populations. In addition to a direct increase in morbidity and mortality due to COVID-19, the virus can affect the psychoemotional state of people, reduce income and deterioration in nutrition, especially among the most vulnerable segments of the population, which requires taking these aspects into account when making decisions at the legislative level with an emphasis on addressing gender and social inequality. ; Актуальность. Пандемия COVID-19, причиной которого является коронавирус SARS-CoV-2, объявлена Всемирной организацией здравоохранения 11 марта 2020 и определена как такая, что нанесла значительное негативное влияние на функционирование систем здравоохранения и экономическое развитие стран. На сегодняшний день известно влияние пандемии на снижение доступности медицинской помощи, трудности с проведением ежегодного мониторинга и скрининга социально значимых болезней. Но в полной мере оценить медицинские, клинические и психосоциальные последствия пандемии, которые только начинают проявляться, мы сможем лишь в последующие годы. Цель: исследовать и проанализировать особенности клинических проявлений, диагностики, лечения, иммунитета и социального значения пандемии COVID-19 в Украине. Материалы и методы. Исследованы имеющиеся текущие нормативные и литературные источники. Методы: библиосемантичний - для изучения отечественного и мирового науковоинформацийного пространства по исследуемой проблеме; системного подхода и анализа - для комплексного исследования объекта, предмета в системной взаимосвязи, для анализа проблемных вопросов, путей их решения. Результаты. Медицинские особенности COVID-19 в Украине заключаются в двохстадийности течения заболевания 1-10 день - активная репликация вируса; 8-14 день или дольше - иммунная дисфункция (например, респираторные нарушения, другие тяжелые состояния). Часто фиксируется поражения легких в виде пневмонита, хотя преимущественно заболевание имеет легкий или среднетяжелое течение. Диагностика основывается на выявлении РНК вируса с помощью ПЦР или имунонглобулинив методом ИФА. Лечение преимущественно носит симптоматический характер. Социальное значение пандемии COVID-19 отразилось на увеличении пациентов с нарушением психического состояния, жертв насилия в семье, ухудшении состояния здоровья населения в связи с ограничением доступности многих видов медицинской помощи, увеличении нагрузки и работы по дому, уменьшении доходов и ухудшении качества жизни. Выводы. Пандемия COVID-19 за год своего существования вызвала изменения во многих сферах жизни населения земного шара, и Украина не есть исключением. Заболевания COVID-19 имеет неспецифические симптомы, может протекать под маской многих патологических состояний. особенно при наличии коморбидных заболеваний. Патогенетические особенности течения COVID-19 недостаточно изучены, что ограничивает возможности эффективной этиопатогенетической терапии. Вирус постоянно мутирует и оставляет неустойчивый и непродолжительный иммунитет, что объясняет его разнообразие клинической картины в разных популяциях. Кроме непосредственного увеличения заболеваемости и смертности за счет COVID-19, вирус может влиять на психоэмоциональное состояние людей, уменьшение внимания по борьбе с социально значимыми неинфекционными заболеваниями (сердечно-сосудистые и онкологические), вызвать значительные социально-экономические последствия - увеличение безработицы, насилия, уменьшение доходов и ухудшение питания, особенно среди наиболее уязвимых слоев населения, что требует учета этих аспектов при принятии решений на законодательном уровне с акцентом на решение проблем гендерного и социального неравенства. ; Актуальність. Пандемія COVID-19, причиною якого є коронавірус SARS-CoV-2, оголошена Всесвітньою організацією охорони здоров'я 11 березня 2020 року і визначена як така, що нанесла значний негативний вплив на функціонування системам охорони здоров'я та економічний розвиток країн. Насьогодні відомий вплив пандемії на зниження доступності медичної допомоги, труднощі з проведенням щорічного моніторингу та скринінгу соціально значущих хвороб. Але в повній мірі оцінити медичні, клінічні й психосоціальні наслідки пандемії, які лише починають проявлятися, ми зможемо в наступні роки. Мета: дослідити та проаналізувати особливості клінічних проявів, діагностики, лікування, імунітету та соціального значення пандемії COVID-19 в Україні. Матеріали та методи. Досліджені наявні поточні нормативні та літературні джерела. Методи: бібліосемантичний – для вивчення вітчизняного і світового науковоінформаційного простору з досліджуваної проблеми; системного підходу та аналізу – для комплексного дослідження об'єкта, предмета у системному взаємозв'язку, для аналізу проблемних питань, шляхів їх вирішення. Результати. Медичні особливості COVID-19 в Україні полягають у двохстадійності перебігу захворювання: 1–10 день - активна реплікація вірусу; 8–14 день або довше - імунна дисфункція (наприклад, респіраторні порушення, інші важкі стани). Часто фіксується ураження легень у вигляді пневмоніту, хоча переважно захворювання має легкий чи середньоважкий перебіг. Діагностика засновується на виявленні РНК вірусу за допомогою ПЦР або імунонглобулінів методом ІФА. Лікування переважно носить симптоматичний характер. Соціальне значення пандемії COVID-19 відобразилось у збільшенні пацієнтів з порушенням психічного стану, жертв насильства у сімї, погіршення стану здоров'я населення у зв'язку з обмеженням доступності багатьох видів медичної допомоги, збільшення навантаження та роботи по дому, зменшення доходів та погіршення якості життя. Висновки. Отже, пандемія COVID-19 за рік свого існування спричинила зміни в багатьох сферах життя населення земної кулі, і Україна не є виключенням. Захворювання COVID-19 має неспецифічні симптоми, може перебігати під маскою багатьох патологічних станів. особливо за наявності коморбідних захворювань. Патогенетичні особливості перебігу COVID-19 недостатньо вивчені, що обмежує можливості ефективної етіопатогенетичної терапії. Вірус постійно мутує і залишає нестійкий та нетривалий імунітет, що пояснює його різноманітність клінічної картини в різних популяціях. Окрім безпосереднього збільшення захворюваності і смертності за рахунок COVID-19, вірус має значний вплив на психоемоційний стан людей, зменшення уваги щодо боротьби з соціально значимими неінфекційними захворюваннями (серцево-судинні та онкологічні), спричинив значні соціально-економічні наслідки - збільшення безробіття, насильства, зменшення доходів і погіршення харчування, особливо серед найбільш вразливих верств населення, що вимагає врахування цих аспектів при прийнятті рішень на законодавчому рівні з акцентом на вирішення проблем гендерної та соціальної нерівності.
This article examines the objective necessity and social importance of the coordination of activities of state bodies and public organizations, principles, ways and means of achieving harmonious cooperation and balanced development of elements of the political system – the government, political parties, public organizations of Ukraine ; В статье исследуется объектиная необходимость, социальное значение координации деятельности государственных органов и общественных организаций, принципы, пути и способы достижения согласованного сотрудничества, гармонического развития элементов политической системы – государства, политических партий, общественных организаций Украины ; В статті досліджується об'єктивна необхідність, соціальне значення координації діяльності державних органів і громадських організацій, принципи, шляхи і засоби досягнення узгодженого співробітництва, гармонічного розвитку елементів політичної системи – держави, політичних партій, громадських організацій України
Background. The COVID-19 pandemic, caused by the SARS-CoV-2 coronavirus, was announced by the World Health Organization on March 11, 2020 and identified as having a significant negative impact on the functioning of health systems and the economic development of countries. To date, we know the impact of the pandemic on the decrease in the availability of medical care, difficulties with the annual monitoring and screening of socially significant diseases. But we will be able to fully assess the medical, clinical and psychosocial consequences of the pandemic, which are just beginning to manifest themselves, only in the coming years. The purpose was to study and analyze the features of clinical manifestations, diagnosis, treatment, immunity and social significance of the COVID-19 pandemic in Ukraine. Materials methods. The available current normative and literary sources were investigated. Methods: bibliosemantic - for studying the lokal and world science and information space on the problem under study; a systematic approach and analysis - for a comprehensive study of an object, a subject in a systemic relationship, for analyzing problematic issues, ways to solve them. Results. The medical feature of COVID-19 in Ukraine is the two-stage course of the disease 1-10 days - active replication of the virus; 8-14 days or longer - immune dysfunction (eg, respiratory problems, other serious conditions). Often recorded injury of the lungs in the form of pneumonitis, although it is mainly the disease of mild or moderate severity. Diagnostic is based on the detection of the RNA of the virus using PCR or immunoglobulins by ELISA. Treatment is mostly symptomatic. The social significance of the COVID-19 pandemic was reflected in the increase in patients with mental disorders, victims of domestic violence, deterioration in the health of the population due to the limited availability of many types of medical services, increased workload and housework, decreased income and a deterioration in the quality of life. Conclusions. The COVID-19 pandemic over the year of its existence has caused changes in many spheres of life of the world's population, and Ukraine is not an exception. Disease COVID-19 has nonspecific symptoms, can proceed under the mask of many pathological conditions. especially in the presence of comorbid diseases. The pathogenetic features of the course of COVID-19 are poorly understood, which limits the possibilities of effective etiopathogenetic therapy. The virus constantly mutates and leaves an unstable and short-lived immunity, which explains its diversity of the clinical symproms in different populations. In addition to a direct increase in morbidity and mortality due to COVID-19, the virus can affect the psychoemotional state of people, reduce income and deterioration in nutrition, especially among the most vulnerable segments of the population, which requires taking these aspects into account when making decisions at the legislative level with an emphasis on addressing gender and social inequality. ; Актуальность. Пандемия COVID-19, причиной которого является коронавирус SARS-CoV-2, объявлена Всемирной организацией здравоохранения 11 марта 2020 и определена как такая, что нанесла значительное негативное влияние на функционирование систем здравоохранения и экономическое развитие стран. На сегодняшний день известно влияние пандемии на снижение доступности медицинской помощи, трудности с проведением ежегодного мониторинга и скрининга социально значимых болезней. Но в полной мере оценить медицинские, клинические и психосоциальные последствия пандемии, которые только начинают проявляться, мы сможем лишь в последующие годы. Цель: исследовать и проанализировать особенности клинических проявлений, диагностики, лечения, иммунитета и социального значения пандемии COVID-19 в Украине. Материалы и методы. Исследованы имеющиеся текущие нормативные и литературные источники. Методы: библиосемантичний - для изучения отечественного и мирового науковоинформацийного пространства по исследуемой проблеме; системного подхода и анализа - для комплексного исследования объекта, предмета в системной взаимосвязи, для анализа проблемных вопросов, путей их решения. Результаты. Медицинские особенности COVID-19 в Украине заключаются в двохстадийности течения заболевания 1-10 день - активная репликация вируса; 8-14 день или дольше - иммунная дисфункция (например, респираторные нарушения, другие тяжелые состояния). Часто фиксируется поражения легких в виде пневмонита, хотя преимущественно заболевание имеет легкий или среднетяжелое течение. Диагностика основывается на выявлении РНК вируса с помощью ПЦР или имунонглобулинив методом ИФА. Лечение преимущественно носит симптоматический характер. Социальное значение пандемии COVID-19 отразилось на увеличении пациентов с нарушением психического состояния, жертв насилия в семье, ухудшении состояния здоровья населения в связи с ограничением доступности многих видов медицинской помощи, увеличении нагрузки и работы по дому, уменьшении доходов и ухудшении качества жизни. Выводы. Пандемия COVID-19 за год своего существования вызвала изменения во многих сферах жизни населения земного шара, и Украина не есть исключением. Заболевания COVID-19 имеет неспецифические симптомы, может протекать под маской многих патологических состояний. особенно при наличии коморбидных заболеваний. Патогенетические особенности течения COVID-19 недостаточно изучены, что ограничивает возможности эффективной этиопатогенетической терапии. Вирус постоянно мутирует и оставляет неустойчивый и непродолжительный иммунитет, что объясняет его разнообразие клинической картины в разных популяциях. Кроме непосредственного увеличения заболеваемости и смертности за счет COVID-19, вирус может влиять на психоэмоциональное состояние людей, уменьшение внимания по борьбе с социально значимыми неинфекционными заболеваниями (сердечно-сосудистые и онкологические), вызвать значительные социально-экономические последствия - увеличение безработицы, насилия, уменьшение доходов и ухудшение питания, особенно среди наиболее уязвимых слоев населения, что требует учета этих аспектов при принятии решений на законодательном уровне с акцентом на решение проблем гендерного и социального неравенства. ; Актуальність. Пандемія COVID-19, причиною якого є коронавірус SARS-CoV-2, оголошена Всесвітньою організацією охорони здоров'я 11 березня 2020 року і визначена як така, що нанесла значний негативний вплив на функціонування системам охорони здоров'я та економічний розвиток країн. Насьогодні відомий вплив пандемії на зниження доступності медичної допомоги, труднощі з проведенням щорічного моніторингу та скринінгу соціально значущих хвороб. Але в повній мірі оцінити медичні, клінічні й психосоціальні наслідки пандемії, які лише починають проявлятися, ми зможемо в наступні роки. Мета: дослідити та проаналізувати особливості клінічних проявів, діагностики, лікування, імунітету та соціального значення пандемії COVID-19 в Україні. Матеріали та методи. Досліджені наявні поточні нормативні та літературні джерела. Методи: бібліосемантичний – для вивчення вітчизняного і світового науковоінформаційного простору з досліджуваної проблеми; системного підходу та аналізу – для комплексного дослідження об'єкта, предмета у системному взаємозв'язку, для аналізу проблемних питань, шляхів їх вирішення. Результати. Медичні особливості COVID-19 в Україні полягають у двохстадійності перебігу захворювання: 1–10 день - активна реплікація вірусу; 8–14 день або довше - імунна дисфункція (наприклад, респіраторні порушення, інші важкі стани). Часто фіксується ураження легень у вигляді пневмоніту, хоча переважно захворювання має легкий чи середньоважкий перебіг. Діагностика засновується на виявленні РНК вірусу за допомогою ПЦР або імунонглобулінів методом ІФА. Лікування переважно носить симптоматичний характер. Соціальне значення пандемії COVID-19 відобразилось у збільшенні пацієнтів з порушенням психічного стану, жертв насильства у сімї, погіршення стану здоров'я населення у зв'язку з обмеженням доступності багатьох видів медичної допомоги, збільшення навантаження та роботи по дому, зменшення доходів та погіршення якості життя. Висновки. Отже, пандемія COVID-19 за рік свого існування спричинила зміни в багатьох сферах життя населення земної кулі, і Україна не є виключенням. Захворювання COVID-19 має неспецифічні симптоми, може перебігати під маскою багатьох патологічних станів. особливо за наявності коморбідних захворювань. Патогенетичні особливості перебігу COVID-19 недостатньо вивчені, що обмежує можливості ефективної етіопатогенетичної терапії. Вірус постійно мутує і залишає нестійкий та нетривалий імунітет, що пояснює його різноманітність клінічної картини в різних популяціях. Окрім безпосереднього збільшення захворюваності і смертності за рахунок COVID-19, вірус має значний вплив на психоемоційний стан людей, зменшення уваги щодо боротьби з соціально значимими неінфекційними захворюваннями (серцево-судинні та онкологічні), спричинив значні соціально-економічні наслідки - збільшення безробіття, насильства, зменшення доходів і погіршення харчування, особливо серед найбільш вразливих верств населення, що вимагає врахування цих аспектів при прийнятті рішень на законодавчому рівні з акцентом на вирішення проблем гендерної та соціальної нерівності.
Background. The COVID-19 pandemic, caused by the SARS-CoV-2 coronavirus, was announced by the World Health Organization on March 11, 2020 and identified as having a significant negative impact on the functioning of health systems and the economic development of countries. To date, we know the impact of the pandemic on the decrease in the availability of medical care, difficulties with the annual monitoring and screening of socially significant diseases. But we will be able to fully assess the medical, clinical and psychosocial consequences of the pandemic, which are just beginning to manifest themselves, only in the coming years. The purpose was to study and analyze the features of clinical manifestations, diagnosis, treatment, immunity and social significance of the COVID-19 pandemic in Ukraine. Materials methods. The available current normative and literary sources were investigated. Methods: bibliosemantic - for studying the lokal and world science and information space on the problem under study; a systematic approach and analysis - for a comprehensive study of an object, a subject in a systemic relationship, for analyzing problematic issues, ways to solve them. Results. The medical feature of COVID-19 in Ukraine is the two-stage course of the disease 1-10 days - active replication of the virus; 8-14 days or longer - immune dysfunction (eg, respiratory problems, other serious conditions). Often recorded injury of the lungs in the form of pneumonitis, although it is mainly the disease of mild or moderate severity. Diagnostic is based on the detection of the RNA of the virus using PCR or immunoglobulins by ELISA. Treatment is mostly symptomatic. The social significance of the COVID-19 pandemic was reflected in the increase in patients with mental disorders, victims of domestic violence, deterioration in the health of the population due to the limited availability of many types of medical services, increased workload and housework, decreased income and a deterioration in the quality of life. Conclusions. The COVID-19 pandemic over the year of its existence has caused changes in many spheres of life of the world's population, and Ukraine is not an exception. Disease COVID-19 has nonspecific symptoms, can proceed under the mask of many pathological conditions. especially in the presence of comorbid diseases. The pathogenetic features of the course of COVID-19 are poorly understood, which limits the possibilities of effective etiopathogenetic therapy. The virus constantly mutates and leaves an unstable and short-lived immunity, which explains its diversity of the clinical symproms in different populations. In addition to a direct increase in morbidity and mortality due to COVID-19, the virus can affect the psychoemotional state of people, reduce income and deterioration in nutrition, especially among the most vulnerable segments of the population, which requires taking these aspects into account when making decisions at the legislative level with an emphasis on addressing gender and social inequality. ; Актуальность. Пандемия COVID-19, причиной которого является коронавирус SARS-CoV-2, объявлена Всемирной организацией здравоохранения 11 марта 2020 и определена как такая, что нанесла значительное негативное влияние на функционирование систем здравоохранения и экономическое развитие стран. На сегодняшний день известно влияние пандемии на снижение доступности медицинской помощи, трудности с проведением ежегодного мониторинга и скрининга социально значимых болезней. Но в полной мере оценить медицинские, клинические и психосоциальные последствия пандемии, которые только начинают проявляться, мы сможем лишь в последующие годы. Цель: исследовать и проанализировать особенности клинических проявлений, диагностики, лечения, иммунитета и социального значения пандемии COVID-19 в Украине. Материалы и методы. Исследованы имеющиеся текущие нормативные и литературные источники. Методы: библиосемантичний - для изучения отечественного и мирового науковоинформацийного пространства по исследуемой проблеме; системного подхода и анализа - для комплексного исследования объекта, предмета в системной взаимосвязи, для анализа проблемных вопросов, путей их решения. Результаты. Медицинские особенности COVID-19 в Украине заключаются в двохстадийности течения заболевания 1-10 день - активная репликация вируса; 8-14 день или дольше - иммунная дисфункция (например, респираторные нарушения, другие тяжелые состояния). Часто фиксируется поражения легких в виде пневмонита, хотя преимущественно заболевание имеет легкий или среднетяжелое течение. Диагностика основывается на выявлении РНК вируса с помощью ПЦР или имунонглобулинив методом ИФА. Лечение преимущественно носит симптоматический характер. Социальное значение пандемии COVID-19 отразилось на увеличении пациентов с нарушением психического состояния, жертв насилия в семье, ухудшении состояния здоровья населения в связи с ограничением доступности многих видов медицинской помощи, увеличении нагрузки и работы по дому, уменьшении доходов и ухудшении качества жизни. Выводы. Пандемия COVID-19 за год своего существования вызвала изменения во многих сферах жизни населения земного шара, и Украина не есть исключением. Заболевания COVID-19 имеет неспецифические симптомы, может протекать под маской многих патологических состояний. особенно при наличии коморбидных заболеваний. Патогенетические особенности течения COVID-19 недостаточно изучены, что ограничивает возможности эффективной этиопатогенетической терапии. Вирус постоянно мутирует и оставляет неустойчивый и непродолжительный иммунитет, что объясняет его разнообразие клинической картины в разных популяциях. Кроме непосредственного увеличения заболеваемости и смертности за счет COVID-19, вирус может влиять на психоэмоциональное состояние людей, уменьшение внимания по борьбе с социально значимыми неинфекционными заболеваниями (сердечно-сосудистые и онкологические), вызвать значительные социально-экономические последствия - увеличение безработицы, насилия, уменьшение доходов и ухудшение питания, особенно среди наиболее уязвимых слоев населения, что требует учета этих аспектов при принятии решений на законодательном уровне с акцентом на решение проблем гендерного и социального неравенства. ; Актуальність. Пандемія COVID-19, причиною якого є коронавірус SARS-CoV-2, оголошена Всесвітньою організацією охорони здоров'я 11 березня 2020 року і визначена як така, що нанесла значний негативний вплив на функціонування системам охорони здоров'я та економічний розвиток країн. Насьогодні відомий вплив пандемії на зниження доступності медичної допомоги, труднощі з проведенням щорічного моніторингу та скринінгу соціально значущих хвороб. Але в повній мірі оцінити медичні, клінічні й психосоціальні наслідки пандемії, які лише починають проявлятися, ми зможемо в наступні роки. Мета: дослідити та проаналізувати особливості клінічних проявів, діагностики, лікування, імунітету та соціального значення пандемії COVID-19 в Україні. Матеріали та методи. Досліджені наявні поточні нормативні та літературні джерела. Методи: бібліосемантичний – для вивчення вітчизняного і світового науковоінформаційного простору з досліджуваної проблеми; системного підходу та аналізу – для комплексного дослідження об'єкта, предмета у системному взаємозв'язку, для аналізу проблемних питань, шляхів їх вирішення. Результати. Медичні особливості COVID-19 в Україні полягають у двохстадійності перебігу захворювання: 1–10 день - активна реплікація вірусу; 8–14 день або довше - імунна дисфункція (наприклад, респіраторні порушення, інші важкі стани). Часто фіксується ураження легень у вигляді пневмоніту, хоча переважно захворювання має легкий чи середньоважкий перебіг. Діагностика засновується на виявленні РНК вірусу за допомогою ПЦР або імунонглобулінів методом ІФА. Лікування переважно носить симптоматичний характер. Соціальне значення пандемії COVID-19 відобразилось у збільшенні пацієнтів з порушенням психічного стану, жертв насильства у сімї, погіршення стану здоров'я населення у зв'язку з обмеженням доступності багатьох видів медичної допомоги, збільшення навантаження та роботи по дому, зменшення доходів та погіршення якості життя. Висновки. Отже, пандемія COVID-19 за рік свого існування спричинила зміни в багатьох сферах життя населення земної кулі, і Україна не є виключенням. Захворювання COVID-19 має неспецифічні симптоми, може перебігати під маскою багатьох патологічних станів. особливо за наявності коморбідних захворювань. Патогенетичні особливості перебігу COVID-19 недостатньо вивчені, що обмежує можливості ефективної етіопатогенетичної терапії. Вірус постійно мутує і залишає нестійкий та нетривалий імунітет, що пояснює його різноманітність клінічної картини в різних популяціях. Окрім безпосереднього збільшення захворюваності і смертності за рахунок COVID-19, вірус має значний вплив на психоемоційний стан людей, зменшення уваги щодо боротьби з соціально значимими неінфекційними захворюваннями (серцево-судинні та онкологічні), спричинив значні соціально-економічні наслідки - збільшення безробіття, насильства, зменшення доходів і погіршення харчування, особливо серед найбільш вразливих верств населення, що вимагає врахування цих аспектів при прийнятті рішень на законодавчому рівні з акцентом на вирішення проблем гендерної та соціальної нерівності.
The article deals with the issue of social security of employment of migrants from third-countries to the European Union. This publication gives a short overview of literature and more detailed outlook of international, interstate, and national legal sources, conferring rights of third-countries workers employed in the EU. The author commences the analysis from the legal background for social security right safeguards. Following this goal, the documents of the Council of Europe are researched, particularly European Social Charter (revised). As per the EU regulation of migrants' right to social security guarantees, there are sources studied or referred to in the article. The Treaty of Lisbon and the EU directives are mentioned as legal sources, including latest development in the EU social security law.It is stated on different approaches to social security provisions exercised by a Member State. The vision of problem of insufficient attention to victims of illegal employment of immigrants and their vulnerability is developed. Certain analysis of Association Agreement between Ukraine and the EU regarding social security, migration issues, and principles of cooperation in given sphere is presented.Article received 15.05.2018 ; Статтю присвячено питанням соціального захисту трудових мігрантів з третіх держав до Європейського Союзу. Подано стислий огляд літератури та більш докладний огляд системи джерел правового регулювання відносин соціального захисту працівників з держав, що не входять до ЄС. Законодавство ЄС розглянуто в контексті міжнародного та у зв'язку з актами Ради Європи, зокрема Європейської соціальної хартії (переглянутої).Основним принципом правового регулювання соціального захисту працівників-мігрантів, згідно з європейським первинним та вторинним законодавством, є гарантування рівноцінних умов праці та соціальних прав порівняно з громадянами держави працевлаштування, водночас допускається встановлення кожною державою ЄС власних правил та норм щодо залучення праці мігрантів відповідно до соціального, політичного та економічного становища окремої держави ЄС. Відтак важливу роль відіграють міжнародні двосторонні договори про взаємне визнання та забезпечення соціальних прав громадян Сторін таких договорів. Щодо трудових мігрантів з України важливе значення має Угода про асоціацію України з ЄС та державами-членами ЄС.Яскравою демонстрацією недостатньо дієвого нормативного забезпечення соціальних прав працівників з третіх держав є Директива ЄС 2016/801, яка закріплює принцип рівного ставлення до науковців-нерезидентів, що працевлаштовуються в одній із держав ЄС. Тобто це відповідає міжнародним та європейським принципам недискримінації та рівного ставлення в трудових відносинах, водночас стаття 22 вказаної директиви дозволяє державам відкликати або не поновлювати дозвіл на працевлаштування, якщо під час працевлаштування або в процесі виконання умов трудового договору роботодавцем було порушено законодавство, недотримано соціальних гарантій тощо і притягнуто до відповідальності такого роботодавця. Тож такі працівники втрачають можливість працювати та гарантії права на соціальний захист, що ставить їх та їхні родини в критичне економічне та соціальне становище. Зрештою, працівники-мігранти потрапляють до найбільш вразливої категорії працівників, причому як легально працевлаштовані, так і нелегально. Вважаємо, що така незахищеність працівників-мігрантів призводить до експлуатації цих осіб роботодавцями, порушення прав людини, порушення конкурентного середовища на ринку праці або принаймні створює для цього передумови.Важливою складовою гарантування соціальних прав працівників-мігрантів у державах ЄС є практика ЄСПЛ та Європейського суду справедливості. Оскільки рішення та практика ЄСПЛ визнаються джерелом права в Україні, а рішення Суду справедливості можуть враховуватися при тлумаченні національного законодавства відповідно до усталених стандартів ЄС, то подальші дослідження в цьому напрямку матимуть важливе теоретичне та практичне значення, зокрема й для України.Матеріал надійшов 15.05.2018
The article deals with the issue of social security of employment of migrants from third-countries to the European Union. This publication gives a short overview of literature and more detailed outlook of international, interstate, and national legal sources, conferring rights of third-countries workers employed in the EU. The author commences the analysis from the legal background for social security right safeguards. Following this goal, the documents of the Council of Europe are researched, particularly European Social Charter (revised). As per the EU regulation of migrants' right to social security guarantees, there are sources studied or referred to in the article. The Treaty of Lisbon and the EU directives are mentioned as legal sources, including latest development in the EU social security law.It is stated on different approaches to social security provisions exercised by a Member State. The vision of problem of insufficient attention to victims of illegal employment of immigrants and their vulnerability is developed. Certain analysis of Association Agreement between Ukraine and the EU regarding social security, migration issues, and principles of cooperation in given sphere is presented.Article received 15.05.2018 ; Статтю присвячено питанням соціального захисту трудових мігрантів з третіх держав до Європейського Союзу. Подано стислий огляд літератури та більш докладний огляд системи джерел правового регулювання відносин соціального захисту працівників з держав, що не входять до ЄС. Законодавство ЄС розглянуто в контексті міжнародного та у зв'язку з актами Ради Європи, зокрема Європейської соціальної хартії (переглянутої).Основним принципом правового регулювання соціального захисту працівників-мігрантів, згідно з європейським первинним та вторинним законодавством, є гарантування рівноцінних умов праці та соціальних прав порівняно з громадянами держави працевлаштування, водночас допускається встановлення кожною державою ЄС власних правил та норм щодо залучення праці мігрантів відповідно до соціального, політичного та економічного становища окремої держави ЄС. Відтак важливу роль відіграють міжнародні двосторонні договори про взаємне визнання та забезпечення соціальних прав громадян Сторін таких договорів. Щодо трудових мігрантів з України важливе значення має Угода про асоціацію України з ЄС та державами-членами ЄС.Яскравою демонстрацією недостатньо дієвого нормативного забезпечення соціальних прав працівників з третіх держав є Директива ЄС 2016/801, яка закріплює принцип рівного ставлення до науковців-нерезидентів, що працевлаштовуються в одній із держав ЄС. Тобто це відповідає міжнародним та європейським принципам недискримінації та рівного ставлення в трудових відносинах, водночас стаття 22 вказаної директиви дозволяє державам відкликати або не поновлювати дозвіл на працевлаштування, якщо під час працевлаштування або в процесі виконання умов трудового договору роботодавцем було порушено законодавство, недотримано соціальних гарантій тощо і притягнуто до відповідальності такого роботодавця. Тож такі працівники втрачають можливість працювати та гарантії права на соціальний захист, що ставить їх та їхні родини в критичне економічне та соціальне становище. Зрештою, працівники-мігранти потрапляють до найбільш вразливої категорії працівників, причому як легально працевлаштовані, так і нелегально. Вважаємо, що така незахищеність працівників-мігрантів призводить до експлуатації цих осіб роботодавцями, порушення прав людини, порушення конкурентного середовища на ринку праці або принаймні створює для цього передумови.Важливою складовою гарантування соціальних прав працівників-мігрантів у державах ЄС є практика ЄСПЛ та Європейського суду справедливості. Оскільки рішення та практика ЄСПЛ визнаються джерелом права в Україні, а рішення Суду справедливості можуть враховуватися при тлумаченні національного законодавства відповідно до усталених стандартів ЄС, то подальші дослідження в цьому напрямку матимуть важливе теоретичне та практичне значення, зокрема й для України.Матеріал надійшов 15.05.2018
The article deals with the issue of social security of employment of migrants from third-countries to the European Union. This publication gives a short overview of literature and more detailed outlook of international, interstate, and national legal sources, conferring rights of third-countries workers employed in the EU. The author commences the analysis from the legal background for social security right safeguards. Following this goal, the documents of the Council of Europe are researched, particularly European Social Charter (revised). As per the EU regulation of migrants' right to social security guarantees, there are sources studied or referred to in the article. The Treaty of Lisbon and the EU directives are mentioned as legal sources, including latest development in the EU social security law.It is stated on different approaches to social security provisions exercised by a Member State. The vision of problem of insufficient attention to victims of illegal employment of immigrants and their vulnerability is developed. Certain analysis of Association Agreement between Ukraine and the EU regarding social security, migration issues, and principles of cooperation in given sphere is presented.Article received 15.05.2018 ; Статтю присвячено питанням соціального захисту трудових мігрантів з третіх держав до Європейського Союзу. Подано стислий огляд літератури та більш докладний огляд системи джерел правового регулювання відносин соціального захисту працівників з держав, що не входять до ЄС. Законодавство ЄС розглянуто в контексті міжнародного та у зв'язку з актами Ради Європи, зокрема Європейської соціальної хартії (переглянутої).Основним принципом правового регулювання соціального захисту працівників-мігрантів, згідно з європейським первинним та вторинним законодавством, є гарантування рівноцінних умов праці та соціальних прав порівняно з громадянами держави працевлаштування, водночас допускається встановлення кожною державою ЄС власних правил та норм щодо залучення праці мігрантів відповідно до соціального, політичного та економічного становища окремої держави ЄС. Відтак важливу роль відіграють міжнародні двосторонні договори про взаємне визнання та забезпечення соціальних прав громадян Сторін таких договорів. Щодо трудових мігрантів з України важливе значення має Угода про асоціацію України з ЄС та державами-членами ЄС.Яскравою демонстрацією недостатньо дієвого нормативного забезпечення соціальних прав працівників з третіх держав є Директива ЄС 2016/801, яка закріплює принцип рівного ставлення до науковців-нерезидентів, що працевлаштовуються в одній із держав ЄС. Тобто це відповідає міжнародним та європейським принципам недискримінації та рівного ставлення в трудових відносинах, водночас стаття 22 вказаної директиви дозволяє державам відкликати або не поновлювати дозвіл на працевлаштування, якщо під час працевлаштування або в процесі виконання умов трудового договору роботодавцем було порушено законодавство, недотримано соціальних гарантій тощо і притягнуто до відповідальності такого роботодавця. Тож такі працівники втрачають можливість працювати та гарантії права на соціальний захист, що ставить їх та їхні родини в критичне економічне та соціальне становище. Зрештою, працівники-мігранти потрапляють до найбільш вразливої категорії працівників, причому як легально працевлаштовані, так і нелегально. Вважаємо, що така незахищеність працівників-мігрантів призводить до експлуатації цих осіб роботодавцями, порушення прав людини, порушення конкурентного середовища на ринку праці або принаймні створює для цього передумови.Важливою складовою гарантування соціальних прав працівників-мігрантів у державах ЄС є практика ЄСПЛ та Європейського суду справедливості. Оскільки рішення та практика ЄСПЛ визнаються джерелом права в Україні, а рішення Суду справедливості можуть враховуватися при тлумаченні національного законодавства відповідно до усталених стандартів ЄС, то подальші дослідження в цьому напрямку матимуть важливе теоретичне та практичне значення, зокрема й для України.Матеріал надійшов 15.05.2018
In the period of the independence of Ukraine, a decent standard of living for the citizens has not been achieved. Because of various socioeconomic and political issues, the social protection problems of the most vulnerable population strata are becoming more and more acute. The primary problem is permanently low financial security level, accompanied by inefficient distribution and lack of rational use of targeted financial means in social policy implementation. Therefore under current circumstances it is especially important to determine effectiveness of social protection of the population that is below the poverty line, including welfare benefits, namely their targeting.The official statistical data on social expenditures budget financing shows that in the last decade there is a pronounced tendency towards annual decrease of its share both in gross national product and in the consolidated Ukrainian state budget structure. Sociopolitical factors have a significant impact on the implementation of the state social policy and determining of its new directions. An example of this is the annexation of the Crimea and the permanent military events in the eastern part of the country. Because of that in 2014 special targeted assistance for internally displaced people was initiated by the state authorities.Housing subsidies program is in the process of reforming. At the beginning of 2018, the government introduced a subsidy monetization reform, which was based on the provision of transparency and targeting of welfare benefits distribution process.There are following reasons for addressing the social protection system for vulnerable groups of population:– a significant increase in the ability of the system to provide welfare benefits and services to those who really needs it;– making it impossible to access budget funds provided for the payment of state welfare benefits and provision of social services for those who are not supposed to receive them.This will reduce the cost of social assistance programs at all levels, which is an important factor under limited financial resources circumstances. ; За период становления независимости в Украине не достигнут достойный уровень жизни граждан. По разным социально-экономическим и политическим причинам все больше обостряются проблемы социальной защищенности наиболее уязвимых слоев населения. Первостепенной проблемой является перманентно низкий уровень финансового обеспечения, который сопровождается неэффективным распределением и отсутствием рационального использования целевых финансовых средств реализации социальной политики. Поэтому в реалиях настоящего периода становится особенно актуальным определение действенности программ социальной защиты части населения, находящегося за чертой бедности, в том числе социальной помощи, а именно ее адресного назначения. ; За період становлення незалежності в Україні не досягнутий гідний рівень життя громадян. серед різних соціально-економічних та політичних питань дедалі більше загострюються проблеми соціальної захищеності найбільш вразливих верств населення. Першорядною проблемою є перманентно низький рівень фінансового забезпечення, що супроводжується неефективним розподілом та відсутністю раціонального використання цільових фінансових засобів реалізації соціальної політики. Тому в реаліях сьогодення стає особливо актуальним визначення дієвості програм соціального захисту частини населення, що знаходиться за межею бідності, зокрема соціальної допомоги, а саме її адресності.
In: Naukovi studi͏ï iz social'noiï ta polityc̆noï psycholohiï: z'irnyk statej = Scientific studios on social and political psychology : collection of articles, Heft 43(46), S. 54-62
Завданнями роботи були розроблення методологічних засад відновлення психологічного здоров'я особистості, опрацьовування технологій соціально-психологічної реабілітації та визначення ресурсних модусів, що підвищують ефективність реабілітаційних впливів. Використовувалися метод феноменологічного аналізу індивідуальних та групових консультаційних інтервенцій, методи опитування, глибинного та контекстуального інтерв'ю, кейс-стаді. У результаті дослідження готовність особистості до творчого конструювання власного життя визначено як головну умову відновлення психологічного здоров'я. Як засіб відновлення розглянуто спрямований на активізацію життєтворення реабілітаційний процес. Показано, що ефективність відновлення забезпечується завдяки врахуванню індикаторів, критеріїв, векторів, змістових мішеней реабілітаційних інтервенцій, їх поетапній специфікації, можливостям цільового долучення спільнот до системної підтримки своїх членів, командному підходу з боку спеціалістів різного профілю. Визначено способи залучення проблемної молоді до відновлення (готовність орієнтуватися на позитивний досвід побратимів, підтримка ветеранської і релігійної громади) та заходи профілактики рецидивів асоціальної поведінки. Увагу зосереджено на гострому переживанні учасниками бойових дій та внутрішньо переміщеними особами втрат, а також на стані відчуження демобілізованих від суспільства, інших людей, роботи. Апробовано технології відновлення самоефективності та життєвої неперервності особистості, її конструктивного діалогу зі світом, життям, собою, сенсом. Визначено ресурсні модуси, що сприяють відновленню психологічного здоров'я особистості: базовий (підвищення життєздатності особистості); інструментальний (використання мобільних застосунків як психологічного супроводу) та буферний (участь у плейбек-дійстві, що забезпечує групове відновлення). Отримані результати можуть бути використані для підвищення соціально-адаптивних можливостей людини, здатності відновлюватися після травматизації. Напрям подальших досліджень – соціально-психологічний супровід особистості при переході від війни до миру. Практичне значення роботи визначається розробленням засад оптимізації міжвідомчої взаємодії на державному і міждисциплінарному рівнях, способів координації активності спільнот та організацій для забезпечення комплексного підходу до реабілітації постраждалих. Соціальне значення роботи полягає у визначенні цілей реабілітаційних впливів, фаз, етапів, форм, технологій і технік реабілітації; розробленні напрямів самодопомоги та практик сприяння посттравматичному зростанню. Цінність роботи – у впровадженні комплексного підходу до соціально-психологічної реабілітації постраждалих.
