В госпитальную базу Карельского фронта, развернутую в Архангельской области, эвакуировались раненые, первично оперированные в госпиталях войскового района и нуждавшиеся в продолжительном лечении. Преобладали пулевые и осколочные ранения конечностей, осложненные остеомиелитом, абсцессами, флегмонами и свищами. Улучшение исходов лечения было достигнуто специализацией хирургических отделений и обучением хирургов по вопросам огнестрельных ранений, военной травматологии и хирургической инфекции. Удельный вес возвращенных в строй командиров и бойцов в 1944 году составил 52,5 %. Признаны инвалидами 16,4 % раненых. Основные причины инвалидности: укорочение конечности, ложные суставы, ампутационные культи, контрактуры суставов. Госпитальная летальность вследствие септических осложнений среди раненых составила 0,12 %. ; To the Karelian front hospital base established in the Arkhangelsk region, there were removed patients that had been primarily operated in hospitals of the military district and needed long-term treatment. Limb bullet and fragment wounds, complicated by osteomyelitis, apostems, phlegmons and fistulas prevailed. Improvement of therapy outcomes was reached due to establishment of specialized surgical wards and training of surgeons in treatment of gunshot injuries, Military Traumatology and surgical infections. The proportion of reconditioned senior officers and soldiers in 1944 was 52.5 %. 16.4 % of the patients were recognized as disabled persons. The main reasons of disabilities were: limb shortening, false joints, amputation stumps, joint contractures. Hospital mortality because of septic complications among the wounded was 0.12 %.
Апстракт: Предмет рада је рана студија Љубомира Зуковића "Вуков пе-вач Старац Милија", његов магистарски рад одбрањен 1963. на Филолошком фа-култету у Београду. Прво се указује на научне одлике Зуковићеве студије, на њену заснованост на куктурноисторијским и књижевним чињеницама о певачу и уме-шност у интерпретацији конкретних песама, посебно Милијиних уметничких од-лика. Потом се наводе индиције којим је Зуковић усмеравао пажњу каснијих тума-ча Милијиних епских песама, посебно песме "Бановић Страхиња".
Стаття містить відомості щодо особливостей вогнепальних поранень, клінічних проявів та патогенезу бойових поранень військовослужбовців, особливості локалізації поранення, їх вплив на боєздатність військових. Розкрито можливості фізичної терапії для військовослужбовців після вогнепальних поранень з метою збереження та відновлення фізичного стану та повернення зазначеного контингенту до професійної діяльності. ; The article contains information on the characteristics of gunshot wounds, clinical manifestations and pathogenesis of military wounds of servicemen, features of localization of the wound, their influence on the combat capability of the military. The possibilities of physical therapy for servicemen after gunshot wounds are disclosed in order to preserve and restore the physical condition and return the said contingent to professional activity.
Подано можливості етапного лікування вогнепальних ран у 254 пацієнтів з використанням терапії негативним тиском, ультразвукової кавітації і мікробіологічного дослідження ранового вмісту. Розглянуто підходи в комплексному лікуванні на підставі бактеріологічних властивостей вогнепальних поранень. Аналіз результатів лікування показав, що метод комплексного лікування вогнепальних ран м'яких тканин кінцівок з використанням апарату вакуумної аспірації, ультразвукової кавітації для очищення ран, збагаченої тромбоцитами плазми, для локальної стимуляції репаративних процесів дає можливість скоротити тривалість лікування до 8,0 ± 2,8 дня, знизити кількість ускладнень на 30,0 ± 1,2 %, що дозволяє рекомендувати цей метод лікування даної патології. ; Представлены возможности этапного лечения огнестрельных ран у 254 пациентов с использованием терапии отрицательным давлением, ультразвуковой кавитации и микробиологического исследования раневого содержимого. Описаны подходы к комплексному лечению на основе бактериологических свойств огнестрельных ранений. Анализ результатов лечения показал, что метод комплексного лечения огнестрельных ран мягких тканей конечностей с использованием аппарата вакуумной аспирации, ультразвуковой кавитации для очистки ран, обогащенной тромбоцитами плазмы для локальной стимуляции репаративных процессов дает возможность сократить длительность лечения до 8,0 ± 2,8 дня, снизить количество осложнений на 30,0 ± ± 1,2 %, что позволяет рекомендовать этот метод лечения данной патологии. ; Background. The structure of sanitary losses during the antiterrorist operation shows that in the structure of gunshot injuries, injuries of the extremities occur most often (62.5 %). 35–40 % of them are accompanied by fractures, 2 % — by vascular injury, 11 % — by peripheral nerve injury, 20.8 % — by combined injuries, 2 % — by burns, the incidence of traumatic shock is 10 %. The high kinetic energy of wounding projectile (bullet, modern weapons shrapnel) leads to significant traumatic soft tissue defects of the skin, injuries of subcutaneous tissues, muscles, requiring prolonged hospital treatment for wound healing, numerous repeated surgeries, delays fracture fixation, leads to complications, such as suppuration (6–18 %), post-traumatic contractures (12 %), disability. Today, extremely urgent task is the implementation and evaluation of modern methods of the treatment for gunshot wounds. Materials and methods. The study included 254 patients (men), who were treated at the National Military Medical Clinical Center (Kyiv) and Military Medical Clinical Centre of Western Region (Lviv) in 2014–2015. The criteria for inclusion in the study were one or more wounds of the upper or lower extremities as a result of a gunshot wound. The average age of patients was 33 ± 12 years (from 21 to 45 years). All patients underwent clinical, laboratory and radiological examinations, culture from wounds to determine the flora and sensitivity to antibiotics in dynamics, microscopic examination of soft tissue wounds and computed tomography to clarify the nature of the fracture. Patients in both groups received similar treatment, but patients of the I group received additionally: negative pressure wound therapy, ultrasonic cavitation, local stimulation of reparative processes by introducing platelet-rich plasma, topical treatment of wounds (argoderm bandages with nanosilver, decasan, betadine, octenisept, gentaxan, hyaluronic acid ialuset). Results. The results of the introduction of staged treatment for gunshot wounds with modern treatments are: reduction in the average duration of wound care by 5.9 (20.9 %), of staged surgical treatments — by 3.9 (47 %), the incidence of the purulent necrotic complications decreased by 10.3 %. Conclusions. The analysis of treatment results showed that the method of comprehensive treatment for gunshot wounds of the soft tissues of the extremities using vacuum aspiration, ultrasonic cavitation for cleaning wounds, platelet-rich plasma for local stimulation of reparative processes allow to reduce treatment duration to 8.0 ± 2.8 days, to decrease the incidence of complications by 30.0 ± 1.2 % that made it possible to recommend its as the method of choice in the treatment of this disease.
Background. Treatment of wounds and wound infection is an important issue for the military medicine system and the national health care system of Ukraine. This is due to the actualization of combat surgical trauma as a result of the armed confrontation in the East of the country. It is also associated with a significant frequency of purulent necrotic complications in the structure of surgical morbidity. The purpose of the study was analysis of modern approaches to purulent wounds treatment and the range of topical medicines for their implementation. Materials and methods. National and international scientific literature used in the work; methods of systematic analysis and biblio-semantic research applied in the work. Results. The analysis showed that the treatment of purulent wounds is a complex and multicomponent process. The main tasks of this process are determined by the need to influence the main factors of pathogenesis, such as: quick wound cleansing; suppression of wound microflora; reduction of inflammatory-infiltrative processes in the wound; acceleration of reparative processes. The evolution of ideas about wound healing has gone through three stages that complemented the previous ones: I – the theory of moist wound management, II – the approach to treatment according to the phase of the wound process, III – the theory «Wound bed preparation». At the present stage the main approaches in the purulent wounds treatment are the pathogenetic orientation in accordance with the phase of the wound process. It includes: debridement, additional treatment of the postoperative wound, early closure of the wound defect, wound drainage, antibacterial therapy, elimination of the factors that slow down healing. The leading role in providing multimodality influence on factors of the pathogenesis belongs to topical medicines – antiseptics, antibiotics, enzymes, sorbents, drugs which promote repair and epithelization. Conclusions. 1. Treatment of purulent wounds remains an unresolved problem of the health care system. 2. At the present stage the main approaches in the purulent wounds treatment are the pathogenetic orientation in accordance with the phase of the wound process and influence on the main factors of pathogenesis. 3. The leading role in providing multimodality influence on factors of the pathogenesis belongs to soft dosage forms – ointments, creams, gels, which provide high therapeutic efficacy antiseptic, antibiotics, anti-inflammatory and reparative drugs in the affected area with minimal side effects. 4. The available range of medicines for the treatment of purulent wounds needs to be expanded by developing modern soft dosage forms with combined action. ; Актуальность. Лечение ран и раневой инфекции является важной проблемой как военной, так и общегосударственной системы здравоохранения Украины. Это обусловлено актуализацией боевой хирургической травмы вследствие вооруженного противостояния на Востоке страны и значительной долей гнойно-некротических осложнений в структуре хирургической заболеваемости. Цель исследования: анализ современных подходов к лечению гнойных ран и ассортимента лекарственных средств для местного применения для их реализации. Материалы и методы: в работе использованы национальные и международные литературные источники; использованы методы системного анализа и библиосемантического исследования. Результаты. Проведенный анализ засвидетельствовал, что лечение гнойных ран является сложным и многокомпонентным процессом, основные задачи которого определяются необходимостью воздействия на основные факторы патогенеза: быстрая очистка раны; угнетение жизнедеятельности раневой микрофлоры; уменьшение в ране воспалительно-инфильтративных процессов; ускорение репаративных процессов. Эволюция представлений о лечении ран прошла 3 этапа, которые не отрицали, а дополняли предыдущие: І – теория влажного заживления ран, ІІ –дифференцированный подход к лечению в соответствии с фазой раневого процесса, ІІІ – теория обработки основания раны «Wound bed preparation». На современном этапе основоположным подходом к лечению гнойных ран является патогенетическая направленность в соответствии с фазой раневого процесса, включающим следующие этапы: активную хирургическую обработку; дополнительную обработку послеоперационной раны; раннее закрытие раневого дефекта; дренирование раны; антибактериальную терапию; ликвидацию факторов, замедляющих заживление. Важное влияние на ведущие факторы патогенеза имеют лекарственные средства для местного применения – антисептики и антибактериальные средства, ферментные препараты, сорбенты, средства, способствующие репарации и эпителизации. Выводы. 1. Лечение гнойных ран остается нерешенной проблемой здравоохранения. 2. Принципиальными подходами в лечении гнойных ран на современном этапе являются патогенетическая направленность в соответствии с фазой раневого процесса и воздействие на основные факторы патогенеза. 3. Основная роль в обеспечении комплексного действия на факторы патогенеза принадлежит мягким лекарственным средствам – мазям, кремам и гелям, позволяющим в очаге поражения создавать высокую терапевтическую эффективность лекарственных веществ, имеющих антисептическое, антибактериальное, противовоспалительное и репаративное действие, при минимальных проявлениях побочного действия. 4. Существующий ассортимент лекарственных средств для лечения гнойных ран требует расширения путем разработки современных мягких лекарственных средств комбинированного действия. ; Актуальність. Лікування ран та ранової інфекції є важливою проблемою як для військової, так і загальнодержавної системи охорони здоров'я України. Це обумовлюється актуалізацією бойової хірургічної травми внаслідок збройного протистояння на Сході країни та значною часткою гнійно-некротичних ускладнень у структурі хірургічної захворюваності. Мета дослідження: аналіз сучасних підходів до лікування гнійних ран та асортименту лікарських засобів для місцевого застосування для їх реалізації. Матеріали та методи. У роботі використані національні та міжнародні літературні джерела; застосовано методи системного аналізу і бібліосемантичного дослідження. Результати. Проведений аналіз засвідчив, що лікування гнійних ран є складним та багатокомпонентним процесом, основні задачі якого визначаються необхідністю впливу на провідні фактори патогенезу: швидке очищення рани; пригнічення життєдіяльності ранової мікрофлори; зменшення в рані запально-інфільтративних процесів; прискорення репаративних процесів. Еволюція уявлень про лікування ран пройшла 3 етапи, що не заперечували, а доповнювали попередні: І – теорія вологого загоєння ран; ІІ – диференційований підхід до лікування відповідно до фази ранового процесу; ІІІ – теорія обробки основи рани «Wound bed preparation». На сучасному етапі основоположним підходом до лікування гнійних ран є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу, що включає наступні етапи: активну хірургічну обробку; додаткову обробку післяопераційної рани; раннє закриття ранового дефекту; дренування рани; антибактеріальну терапію; усунення факторів, що уповільнюють загоєння. Важливе значення для впливу на провідні фактори патогенезу мають лікарські засоби для місцевого застосування – антисептики і антибактеріальні засоби, ферментні препарати, сорбенти, засоби, що сприяють репарації та епітелізації. Висновки. 1. Лікування гнійних ран залишається невирішеною проблемою охорони здоров'я. 2. Принциповими підходами в лікуванні гнійних ран на сучасному етапі є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу та комбінований вплив на основні фактори патогенезу. 3. Провідна роль у забезпеченні комплексного впливу на фактори патогенезу належить м'яким лікарським засобам – мазям, кремам та гелям, які забезпечують у ділянці ураження високу терапевтичну ефективність лікарських речовин з антисептичною, антибактеріальною, протизапальною та репаративною активністю при мінімальних проявах побічної дії. 4. Наявний асортимент лікарських засобів для лікування гнійних ран потребує розширення шляхом розробки сучасних м'яких лікарських засобів комбінованої дії.
Background. Treatment of wounds and wound infection is an important issue for the military medicine system and the national health care system of Ukraine. This is due to the actualization of combat surgical trauma as a result of the armed confrontation in the East of the country. It is also associated with a significant frequency of purulent necrotic complications in the structure of surgical morbidity. The purpose of the study was analysis of modern approaches to purulent wounds treatment and the range of topical medicines for their implementation. Materials and methods. National and international scientific literature used in the work; methods of systematic analysis and biblio-semantic research applied in the work. Results. The analysis showed that the treatment of purulent wounds is a complex and multicomponent process. The main tasks of this process are determined by the need to influence the main factors of pathogenesis, such as: quick wound cleansing; suppression of wound microflora; reduction of inflammatory-infiltrative processes in the wound; acceleration of reparative processes. The evolution of ideas about wound healing has gone through three stages that complemented the previous ones: I – the theory of moist wound management, II – the approach to treatment according to the phase of the wound process, III – the theory «Wound bed preparation». At the present stage the main approaches in the purulent wounds treatment are the pathogenetic orientation in accordance with the phase of the wound process. It includes: debridement, additional treatment of the postoperative wound, early closure of the wound defect, wound drainage, antibacterial therapy, elimination of the factors that slow down healing. The leading role in providing multimodality influence on factors of the pathogenesis belongs to topical medicines – antiseptics, antibiotics, enzymes, sorbents, drugs which promote repair and epithelization. Conclusions. 1. Treatment of purulent wounds remains an unresolved problem of the health care system. 2. At the present stage the main approaches in the purulent wounds treatment are the pathogenetic orientation in accordance with the phase of the wound process and influence on the main factors of pathogenesis. 3. The leading role in providing multimodality influence on factors of the pathogenesis belongs to soft dosage forms – ointments, creams, gels, which provide high therapeutic efficacy antiseptic, antibiotics, anti-inflammatory and reparative drugs in the affected area with minimal side effects. 4. The available range of medicines for the treatment of purulent wounds needs to be expanded by developing modern soft dosage forms with combined action. ; Актуальность. Лечение ран и раневой инфекции является важной проблемой как военной, так и общегосударственной системы здравоохранения Украины. Это обусловлено актуализацией боевой хирургической травмы вследствие вооруженного противостояния на Востоке страны и значительной долей гнойно-некротических осложнений в структуре хирургической заболеваемости. Цель исследования: анализ современных подходов к лечению гнойных ран и ассортимента лекарственных средств для местного применения для их реализации. Материалы и методы: в работе использованы национальные и международные литературные источники; использованы методы системного анализа и библиосемантического исследования. Результаты. Проведенный анализ засвидетельствовал, что лечение гнойных ран является сложным и многокомпонентным процессом, основные задачи которого определяются необходимостью воздействия на основные факторы патогенеза: быстрая очистка раны; угнетение жизнедеятельности раневой микрофлоры; уменьшение в ране воспалительно-инфильтративных процессов; ускорение репаративных процессов. Эволюция представлений о лечении ран прошла 3 этапа, которые не отрицали, а дополняли предыдущие: І – теория влажного заживления ран, ІІ –дифференцированный подход к лечению в соответствии с фазой раневого процесса, ІІІ – теория обработки основания раны «Wound bed preparation». На современном этапе основоположным подходом к лечению гнойных ран является патогенетическая направленность в соответствии с фазой раневого процесса, включающим следующие этапы: активную хирургическую обработку; дополнительную обработку послеоперационной раны; раннее закрытие раневого дефекта; дренирование раны; антибактериальную терапию; ликвидацию факторов, замедляющих заживление. Важное влияние на ведущие факторы патогенеза имеют лекарственные средства для местного применения – антисептики и антибактериальные средства, ферментные препараты, сорбенты, средства, способствующие репарации и эпителизации. Выводы. 1. Лечение гнойных ран остается нерешенной проблемой здравоохранения. 2. Принципиальными подходами в лечении гнойных ран на современном этапе являются патогенетическая направленность в соответствии с фазой раневого процесса и воздействие на основные факторы патогенеза. 3. Основная роль в обеспечении комплексного действия на факторы патогенеза принадлежит мягким лекарственным средствам – мазям, кремам и гелям, позволяющим в очаге поражения создавать высокую терапевтическую эффективность лекарственных веществ, имеющих антисептическое, антибактериальное, противовоспалительное и репаративное действие, при минимальных проявлениях побочного действия. 4. Существующий ассортимент лекарственных средств для лечения гнойных ран требует расширения путем разработки современных мягких лекарственных средств комбинированного действия. ; Актуальність. Лікування ран та ранової інфекції є важливою проблемою як для військової, так і загальнодержавної системи охорони здоров'я України. Це обумовлюється актуалізацією бойової хірургічної травми внаслідок збройного протистояння на Сході країни та значною часткою гнійно-некротичних ускладнень у структурі хірургічної захворюваності. Мета дослідження: аналіз сучасних підходів до лікування гнійних ран та асортименту лікарських засобів для місцевого застосування для їх реалізації. Матеріали та методи. У роботі використані національні та міжнародні літературні джерела; застосовано методи системного аналізу і бібліосемантичного дослідження. Результати. Проведений аналіз засвідчив, що лікування гнійних ран є складним та багатокомпонентним процесом, основні задачі якого визначаються необхідністю впливу на провідні фактори патогенезу: швидке очищення рани; пригнічення життєдіяльності ранової мікрофлори; зменшення в рані запально-інфільтративних процесів; прискорення репаративних процесів. Еволюція уявлень про лікування ран пройшла 3 етапи, що не заперечували, а доповнювали попередні: І – теорія вологого загоєння ран; ІІ – диференційований підхід до лікування відповідно до фази ранового процесу; ІІІ – теорія обробки основи рани «Wound bed preparation». На сучасному етапі основоположним підходом до лікування гнійних ран є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу, що включає наступні етапи: активну хірургічну обробку; додаткову обробку післяопераційної рани; раннє закриття ранового дефекту; дренування рани; антибактеріальну терапію; усунення факторів, що уповільнюють загоєння. Важливе значення для впливу на провідні фактори патогенезу мають лікарські засоби для місцевого застосування – антисептики і антибактеріальні засоби, ферментні препарати, сорбенти, засоби, що сприяють репарації та епітелізації. Висновки. 1. Лікування гнійних ран залишається невирішеною проблемою охорони здоров'я. 2. Принциповими підходами в лікуванні гнійних ран на сучасному етапі є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу та комбінований вплив на основні фактори патогенезу. 3. Провідна роль у забезпеченні комплексного впливу на фактори патогенезу належить м'яким лікарським засобам – мазям, кремам та гелям, які забезпечують у ділянці ураження високу терапевтичну ефективність лікарських речовин з антисептичною, антибактеріальною, протизапальною та репаративною активністю при мінімальних проявах побічної дії. 4. Наявний асортимент лікарських засобів для лікування гнійних ран потребує розширення шляхом розробки сучасних м'яких лікарських засобів комбінованої дії.
В настоящее время возникла проблема альтернативной антибиотикотерапии для пациентов с аллергией на антибиотики. Одним из альтернативных методов лечения гнойной хирургической инфекции у данных пациентов является использование бактериофагов и липосом. В работе представлены результаты комплексного лечения больных с гнойными ранами мягких тканней и аллергией на антибиотики с использованием бактериофаголипосомальной терапии, которая может быть рекомендована в качестве метода выбора для лечения воспалительных и гнойных поражений мягких тканей у этих пациентов. Introduction. Nowadays there is a problem of alternative to antibiotic therapy for patients who have allergy to antibiotics. One of the alternative treatment of purulent surgical infection in patients with allergic reactions to antibiotics is the use of bacteriophages and liposomes. Aim. To improve the results of treatment of purulent wounds of soft tissues in patients with allergies to antibiotics using bacteriophages in treatment and liposomes. Material and methods. Clinical studies conducted in 140 patients with purulent-inflammatory diseases of soft tissues that were treated in Poltava District Central Hospital, City Clinical Hospital № 3 and Poltava Garrison Military Hospital. Conclusion. Using in the treatment of inflammatory lesions of purulent soft tissue bacteriophageliposomal therapy developed by our method leads to a statistically significant decrease in duration of pain and swelling tissue, accelerate wound cleansing and the emergence of active granulation and accelerates wound healing. Use bacteriophage-liposomal therapy in the treatment of septic wounds improves the above figures also in patients who have an allergic reaction to antibiotics and can be recommended as a method of choice for the treatment of inflammatory and purulent soft tissue lesions in these patients
Background. Treatment of wounds and wound infection is an important issue for the military medicine system and the national health care system of Ukraine. This is due to the actualization of combat surgical trauma as a result of the armed confrontation in the East of the country. It is also associated with a significant frequency of purulent necrotic complications in the structure of surgical morbidity. The purpose of the study was analysis of modern approaches to purulent wounds treatment and the range of topical medicines for their implementation. Materials and methods. National and international scientific literature used in the work; methods of systematic analysis and biblio-semantic research applied in the work. Results. The analysis showed that the treatment of purulent wounds is a complex and multicomponent process. The main tasks of this process are determined by the need to influence the main factors of pathogenesis, such as: quick wound cleansing; suppression of wound microflora; reduction of inflammatory-infiltrative processes in the wound; acceleration of reparative processes. The evolution of ideas about wound healing has gone through three stages that complemented the previous ones: I – the theory of moist wound management, II – the approach to treatment according to the phase of the wound process, III – the theory «Wound bed preparation». At the present stage the main approaches in the purulent wounds treatment are the pathogenetic orientation in accordance with the phase of the wound process. It includes: debridement, additional treatment of the postoperative wound, early closure of the wound defect, wound drainage, antibacterial therapy, elimination of the factors that slow down healing. The leading role in providing multimodality influence on factors of the pathogenesis belongs to topical medicines – antiseptics, antibiotics, enzymes, sorbents, drugs which promote repair and epithelization. Conclusions. 1. Treatment of purulent wounds remains an unresolved problem of the health care system. 2. At the present stage the main approaches in the purulent wounds treatment are the pathogenetic orientation in accordance with the phase of the wound process and influence on the main factors of pathogenesis. 3. The leading role in providing multimodality influence on factors of the pathogenesis belongs to soft dosage forms – ointments, creams, gels, which provide high therapeutic efficacy antiseptic, antibiotics, anti-inflammatory and reparative drugs in the affected area with minimal side effects. 4. The available range of medicines for the treatment of purulent wounds needs to be expanded by developing modern soft dosage forms with combined action. ; Актуальность. Лечение ран и раневой инфекции является важной проблемой как военной, так и общегосударственной системы здравоохранения Украины. Это обусловлено актуализацией боевой хирургической травмы вследствие вооруженного противостояния на Востоке страны и значительной долей гнойно-некротических осложнений в структуре хирургической заболеваемости. Цель исследования: анализ современных подходов к лечению гнойных ран и ассортимента лекарственных средств для местного применения для их реализации. Материалы и методы: в работе использованы национальные и международные литературные источники; использованы методы системного анализа и библиосемантического исследования. Результаты. Проведенный анализ засвидетельствовал, что лечение гнойных ран является сложным и многокомпонентным процессом, основные задачи которого определяются необходимостью воздействия на основные факторы патогенеза: быстрая очистка раны; угнетение жизнедеятельности раневой микрофлоры; уменьшение в ране воспалительно-инфильтративных процессов; ускорение репаративных процессов. Эволюция представлений о лечении ран прошла 3 этапа, которые не отрицали, а дополняли предыдущие: І – теория влажного заживления ран, ІІ –дифференцированный подход к лечению в соответствии с фазой раневого процесса, ІІІ – теория обработки основания раны «Wound bed preparation». На современном этапе основоположным подходом к лечению гнойных ран является патогенетическая направленность в соответствии с фазой раневого процесса, включающим следующие этапы: активную хирургическую обработку; дополнительную обработку послеоперационной раны; раннее закрытие раневого дефекта; дренирование раны; антибактериальную терапию; ликвидацию факторов, замедляющих заживление. Важное влияние на ведущие факторы патогенеза имеют лекарственные средства для местного применения – антисептики и антибактериальные средства, ферментные препараты, сорбенты, средства, способствующие репарации и эпителизации. Выводы. 1. Лечение гнойных ран остается нерешенной проблемой здравоохранения. 2. Принципиальными подходами в лечении гнойных ран на современном этапе являются патогенетическая направленность в соответствии с фазой раневого процесса и воздействие на основные факторы патогенеза. 3. Основная роль в обеспечении комплексного действия на факторы патогенеза принадлежит мягким лекарственным средствам – мазям, кремам и гелям, позволяющим в очаге поражения создавать высокую терапевтическую эффективность лекарственных веществ, имеющих антисептическое, антибактериальное, противовоспалительное и репаративное действие, при минимальных проявлениях побочного действия. 4. Существующий ассортимент лекарственных средств для лечения гнойных ран требует расширения путем разработки современных мягких лекарственных средств комбинированного действия. ; Актуальність. Лікування ран та ранової інфекції є важливою проблемою як для військової, так і загальнодержавної системи охорони здоров'я України. Це обумовлюється актуалізацією бойової хірургічної травми внаслідок збройного протистояння на Сході країни та значною часткою гнійно-некротичних ускладнень у структурі хірургічної захворюваності. Мета дослідження: аналіз сучасних підходів до лікування гнійних ран та асортименту лікарських засобів для місцевого застосування для їх реалізації. Матеріали та методи. У роботі використані національні та міжнародні літературні джерела; застосовано методи системного аналізу і бібліосемантичного дослідження. Результати. Проведений аналіз засвідчив, що лікування гнійних ран є складним та багатокомпонентним процесом, основні задачі якого визначаються необхідністю впливу на провідні фактори патогенезу: швидке очищення рани; пригнічення життєдіяльності ранової мікрофлори; зменшення в рані запально-інфільтративних процесів; прискорення репаративних процесів. Еволюція уявлень про лікування ран пройшла 3 етапи, що не заперечували, а доповнювали попередні: І – теорія вологого загоєння ран; ІІ – диференційований підхід до лікування відповідно до фази ранового процесу; ІІІ – теорія обробки основи рани «Wound bed preparation». На сучасному етапі основоположним підходом до лікування гнійних ран є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу, що включає наступні етапи: активну хірургічну обробку; додаткову обробку післяопераційної рани; раннє закриття ранового дефекту; дренування рани; антибактеріальну терапію; усунення факторів, що уповільнюють загоєння. Важливе значення для впливу на провідні фактори патогенезу мають лікарські засоби для місцевого застосування – антисептики і антибактеріальні засоби, ферментні препарати, сорбенти, засоби, що сприяють репарації та епітелізації. Висновки. 1. Лікування гнійних ран залишається невирішеною проблемою охорони здоров'я. 2. Принциповими підходами в лікуванні гнійних ран на сучасному етапі є патогенетична спрямованість відповідно до фази ранового процесу та комбінований вплив на основні фактори патогенезу. 3. Провідна роль у забезпеченні комплексного впливу на фактори патогенезу належить м'яким лікарським засобам – мазям, кремам та гелям, які забезпечують у ділянці ураження високу терапевтичну ефективність лікарських речовин з антисептичною, антибактеріальною, протизапальною та репаративною активністю при мінімальних проявах побічної дії. 4. Наявний асортимент лікарських засобів для лікування гнійних ран потребує розширення шляхом розробки сучасних м'яких лікарських засобів комбінованої дії.
Extensive soft tissue defects can be complicated by systemic diseases (trophic ulcers in diabetes mellitus, chronic arterial insufficiency) or the result of trauma (domestic, military, operating, etc.). The current increase in the incidence of this pathology is due to the spread of cardiovascular diseases and diabetes mellitus. Closing an infected long-term non-healing wound, such as a tendon or bone, is one of the most difficult tasks of reconstructive surgery. For example, the use of classical methods of closing wound conditions is difficult to a degree due to the patient's polymorbid background. The clinical case presented in the article shows the possibility of closing deep shin wound with a complex relief by the transplantation of autologous adipose tissue, a patient with severe concomitant pathology. ; Обширные дефекты мягких тканей могут быть осложнением системных заболеваний (трофические язвы при сахарном диабете, хронической венозной недостаточности, хронической артериальной недостаточности) или результатом травм (бытовых, боевых, операционных и т. д.). Современное увеличение частоты встречаемости данной патологии обусловлено распространением сердечно-сосудистых заболеваний и сахарного диабета. Закрытие инфицированных длительно незаживающих ран, дном которых является сухожилие или кость — одна из самых сложных задач реконструктивной хирургии. Зачастую применение классических способов закрытия раневых поверхностей в значительной степени затруднено из-за полиморбидного фона пациента. Представленное в статье клиническое наблюдение демонстрирует возможность закрытия обширной раны нижней трети голени со сложным рельефом дна путем трансплантации жировой аутоткани у пациента с тяжелой сопутствующей патологией.
Иако рана модерност наглашава веру у разум и рацио-налне снаге у човеку, касни модерни мислиоци и уметници до-лазе до револуционарних увида да управо ирационалне силе учовеку јесу главне покретачке снаге у његовом целокупномстваралачком опусу. Уметници и философи схватају да разумима ограничавајућу улогу на човеково делање и понашање и данису једини који га детерминишу, него да нагони, страсти,инстинкти се налазе у самој природи човека и као такви битнога одређују. Овим се отвара проблем ирационалног који се, крозстваралаштво уопште, показује у својој сложености и вишеслој-ности. Ниче први јасно на ово указује. Претерани рационализами интелектуализација доводе до уништења спонтаности којепокрећу културу и уметничко стваралаштво и вољу за прокреа-цијом. Човек мора изнова у себи да пробуди инстинктивне ко-рене властитог постојања. Дионисијски дух укорењен је у ира-ционалном и он је извор креативности. Из тог разлога, сматраНиче, неки уметници ближи су истини од појединих философа.Криза духа у којој се налази човек може се решити само ако сечовек суочи сам са собом и ослободи се свега онога што спутаваживот. Такво једно (само)преиспитивање могуће је и прекоуметности. Уметност постаје спас од истине. А уметник је тајкоји афирмише живот тако што га демистификује. То су ура-дили бројни уметници, међу њима и сам Достојевски, који је усвоме уметничком раду допро до најдубљих и најтамнијих де-лова човекове душе. Тиме је заправо ослободио човека свегаонога што га је ограничавало да буде што јесте. С друге стране,Фројд, као и Јунг, наглашавају значај и улогу несвесних сила учовеку. Фројд не глорификује те силе, него указује на њихове(аутодеструктивне) снаге погубне како по човека тако и по свеоно већ створено.
Благодаря активной деятельности руководства Главного военно-санитарного управления, а также видных патологоанатомов Рабоче-крестьянской Красной армии уже в первые годы войны была организована работа по сбору и изготовлению препаратов с огнестрельными ранениями на фронтах Великой Отечественной войны. Это послужило более эффективной подготовке мобилизованных гражданских медицинских специалистов в области военно-полевой хирургии.Собранные препараты после Великой Отечественной войны более 40 лет находились в Военно-медицинском музее Министерства обороны Советского Союза, где часть экспонатов утеряла свои демонстрационные свойства, а отдельные препараты пришли в полную негодность. В конце 1980-х годов благодаря усилиям профессора И. В. Гайворонского оставшаяся часть коллекции была передана на кафедру нормальной анатомии Военно-медицинской академии и стала основой для создания соответствующего раздела в учебном музее. Коллекция препаратов воссоздана благодаря огромной инициативной работе преподавателей кафедры нормальной анатомии, которыми была разработаны концепция экспозиции, многоэтапная методика реставрации утративших свои демонстрационные свойства анатомических препаратов, обозначены повреждения и проведено их этикетирование, и включает четыре раздела: «Огнестрельные ранения опорно-двигательного аппарата» (две витрины, 73 препарата), «Огнестрельные ранения внутренних органов» (четыре витрины, 57 препаратов), «Огнестрельные ранения центральной нервной системы» (22 препарата) и «Огнестрельные повреждения в современных вооруженных конфликтах» (24 иллюстрации). За годы своего существования коллекция значительно обогатилась данными по статистике огнестрельных ранений периода Великой Отечественной войны, войны в Афганистане, чеченских кампаний, а также материалами, иллюстрирующими новейшие методы диагностики и лечения огнестрельных повреждений. В настоящее время коллекция активно используется в качестве учебного подразделения для систематического проведения учебных занятий, повышения интереса к военно-медицинским специальностям и нравственного воспитания будущих врачей. Библиогр. 20 назв. Ил. 3. ; Thanks to the vigorous activity of the management of the Head Medical Department, and also prominent pathologists of Workers' and Peasants' Red Army, in the first years of the war the collection and manufacturing of preparations of gunshot wounds from the fronts of the Great Patriotic War were organized. This served as more effective training for the mobilized civil medical experts in the field of military field surgery. Collected preparations after the Great Patriotic War were more than 40 years in the Military-medical museum of the Ministry of Defence of the Soviet Union where the part of exhibits lost their demonstrative properties, and some preparations became worthless. In the late 1980s, thanks to the efforts of professors I. V. Gaivoronsky and P. S. Paschenko, the rest of athe collection was transferred to the department of general anatomy of Military Medical Academy and became the foundation for the appropriate section in the educational museum. The collection of preparations has been recreated thanks to the enormous initiative work from teachers of the department of general anatomy. They conceived the exposition concept and developed a multi-stage technique for restoring the anatomic preparations which had lost their demonstrative properties. This also included adequate labelling of specimens. The collection includes 4 sections: "Gunshot wounds of the locomotor apparatus" (2 exhibition cases, 73 preparations), "Gunshot wounds of internal organs" (4 cases, 57 preparations), "Gunshot wounds of the central nervous system" (22 preparations) and "Fire damage in modern armed conflicts" (24 illustrations). The collection over the years of its existence was considerably enriched with data on statistics of gunshot wounds of the period of the Great Patriotic War, war in Afghanistan, the Chechen campaign, and also materials illustrating the newest methods of diagnostics and treatment of fire damage. Now the collection is actively used as educational division for systematic studies to increase the interest in military-medical specialties and moral education of future doctors. Refs 20. Figs 3.
Materials and Methods. There was proposed an original algorithm for a comprehensive assessment of the wound process and methods of using modern wound coatings. It was based on the results of examination and treatment of 102 patients with purulent-necrotic complications of diabetic foot syndrome (DFS), who were treated at the clinic of General surgery of the Military medical Academy from 2015 to 2017.Results. The data obtained after planimetric, bacteriological and cytological research fully confirm the effectiveness of modern wound coatings.Conclusion. The suggested algorithm provides an objective assessment of wound process, also demonstrates its dynamics, allows to compare different methods of local treatment, as well as to adjust the treatment regimen of patients with purulent-necrotic complications of DFS. ; Материалы и методы. На основе результатов обследования и лечения 102 пациентов с гнойно-некротическими осложнениями синдрома диабетической стопы (СДС), находившихся на лечении в клинике общей хирургии Военно-медицинской академии с 2015 по 2017 год, с целью улучшения результатов лечения был предложен оригинальный алгоритм комплексной оценки течения раневого процесса и методики применения современных раневых покрытий.Результаты. Полученные в результате планиметрических, бактериологических и цитологических методов исследования данные полностью подтверждают эффективность современных раневых покрытий.Заключение. Предложенный алгоритм обеспечивает объективизацию оценки раневого процесса, демонстрирует его динамику, позволяет сравнить различные методы местного лечения, а также корректировать схему ведения пациентов с гнойно-некротическими осложнениями СДС.
В МГТУ им. Н.Э. Баумана разработан технологический процесс подавления хирургической инфекции с использованием низкочастотного ультразвука с рабочей частотой 26,5 кГц и амплитудой смещения торца концентратора А = 40.45 мкм. На предложенный способ ультразвуковой обработки и устройство для его реализации получен патент РФ. В предлагаемом способе обработки интенсифицируется кавитационное воздействие ультразвука на бактериальную микрофлору за счет дополнительных физико-химических факторов: антисептиков малых концентраций (0,1 % раствора перекиси водорода), избыточного внешнего статического давления (в диапазоне p = 0,05.0,15 МПа) и оптимальной температуры озвучиваемого раствора в интервале 37.42 ◦С). Для реализации предлагаемого способа в клиническихусловиях разработано специальное устройство, представляющее собой незамкнутую камеру, снабженную датчиком давления и двумя отверстиями для введения лекарственного раствора и ультразвукового волновода. Камера открытым концом устанавливается на обрабатываемой поверхности раны и закрепляется на теле пациента бандажными жгутами. Успешное опробование метода в ГВКГ им. Н.Н. Бурденко сопровождалось существенным сокращением периода стационарного лечения. Областью рационального применения рассматриваемого метода является обработка ран мягких тканей и, в частности, огнестрельных ран, характеризующихся сложной топографией раневых каналов, значительными внутренними дефектами биотканей, а также обширной микробной инвазией ; A process of surgical infection suppression using a low-frequency ultrasound with the operating frequency of 26.5 kHz and the concentrator end surface displacement amplitude of 40-45 μm was developed at BMSTU. The proposed method of ultrasonic treatment and the device for its implementation is protected by the patent of the Russian Federation № 20822467 dated 27.06.1997. The proposed method of treatment suggests intensification of the ultrasound cavitation effect on the bacterial flora by accessory physicochemical factors: antiseptics of low concentrations (0.1 % hydrogen peroxide solution), excessive external static pressure (in the range ofp = 0.05.0.15 MPa) and optimum temperature of insonified solution (in the range of 37-42 ◦C). For this method to be implemented in the clinical conditions, aspecial device was developed. The device consists of a chamber with a pressure sensor and two openings for injecting a drug solution and introducing an ultrasonic waveguide. The open end of the camera is fixed on the surface of the treated wound; then it is fastened onto the patient's body with the bandage straps. Successful testing of the method in Burdenko Main Military Clinical Hospital resulted in reducing the duration of hospital stay significantly. It is reasonable to apply both the developed method and the device for treating soft tissue injures and gunshot wounds, in particular, which have such features as a rugged topography of the wound tracts, considerable internal human tissue defects as well as extensive microbial invasion
Preservation of a consistently high number of domestic, industrial or military injuries, trophic ulcers, pressure sores, chronic wound defects in the morbidity structure makes the problem of effective and physiological healing of wounds extremely urgent. One of the most promising directions for solving this problem is the creation of wound healing and hemostatic agents of high efficiency (in comparison with traditional dressings from cellulose and non-woven textile materials) based on biologically active high-molecular natural and synthetic polymers with the immobilization of drugs with antibacterial, analgesic and necrolytic effects.Object: development of innovative biologically active wound healing and hemostatic agents based on chitosan and collagen.Materials and methods. As materials for determining medical and technical characteristics, new wound products were investigated: - means "Chitocol" performed by "Chitocol-S", "Chitocol-CS", "Chitocol-DA", "Chitocol-CDA", "Chitocol-SC", "Chitocol-SCD", sterile, "Chitocol-CSC", "Chitocol-CSCD" with immobilized substances of colloidal silver, dioxidine and chymotrypsin; - means "Chitocol-Hemo" performed "Chitocol-Hemo C", "Chitocol-Hemo CS", "Chitocol-Hemo", "Chitocol-Hemo S" with the immobilized substance colloidal silver. A preliminary preclinical evaluation of the effectiveness of the wound healing and antimicrobial effects of the prototype "Chitocol-CDA", "Chitocol-CS" and "Chitocol-CSC" (porous plates 2×2×0.4 cm in size) in vivo was performed on white male Wistar rats weighing 180–200 g. The healing efficiency was evaluated on the basis of planimetric, hematological, histological research methods.Results. Quantitative indicators of medical and technical characteristics of the "Chitocol" and "Chitocol-Hemo" for use in the development of regulatory, technological and operational documentation on medical devices. An experimental study of wound dressings "Chitocol-CS", "Chitocol-CDA" and "Chitocol-CSC" showed that their use leads to a reduction in the area of wounds by more than 90 % by 15 days of treatment, the maximum healing speed when applying the first two samples accounted for the first phase of the wound process (1–5 days), and in the group with purulent-necrotic process on 10–15 days of treatment. In the treatment of clean and infected wounds with the "Chitocol-CS" and "Chitocol-CDA" samples, complete healing and completion of the epithelization process began by 15 days, and in the group using "Chitocol-CSC" the proliferative phase of inflammation was in full swing.Conclusion. Quantitative indicators of medical and technical characteristics of innovative biologically active wound healing and hemostatic agents based on a (bio) polyelectrolyte complex of chitosan and collagen or chitosan with immobilized antimicrobial (dioxidine, colloidal silver), analgesic (anilokain) and proteolytic (chymotrypsin) positive results, as well preliminary preclinical study of wound healing agents with dioxidine and anilokain ("Chitocol-CDA"), colloidal silver ("Chitocol-CS"), colloidal silver and chymotrypsin ("Chitocol-CSC") provide the basis for continuing work on toxicological, acceptance technical preclinical and clinical trials with the aim of experimental confirmation of the expected effectiveness and safety of the developed products. ; Сохранение в структуре заболеваемости стабильно высокого количества бытовых, производственных или военных травм, трофических язв, пролежней, а в последние годы и хронических раневых дефектов делают проблему эффективного и физиологичного заживления ран чрезвычайно актуальной. Одним из наиболее перспективных направлений решения этой проблемы является создание ранозаживляющих и кровоостанавливающих средств высокой эффективности (в сравнении с традиционными перевязочными средствами из целлюлозы и нетканых текстильных материалов) на базе биологически активных высокомолекулярных природных и синтетических полимеров с иммобилизацией лекарственных препаратов антибактериального, обезболивающего и некролитического действия.Цель исследования: разработка инновационных биологически активных ранозаживляющих и кровоостанавливающих средств на основе хитозана и коллагена.Материалы и методы исследования. В качестве материалов для определения медико-технических характеристик исследованы новые раневые продукты: - средство «Хитокол» в исполнениях «Хитокол-С», «Хитокол-КС», «Хитокол-ДА», «Хитокол-КДА», «Хитокол-СХ», «Хитокол-СХД», стерильное, «Хитокол-КСХ», «Хитокол-КСХД» с иммобилизованными субстанциями коллоидного серебра, диоксидина и химотрипсина; - средство «Хитокол-Гемо» в исполнениях «Хитокол-Гемо К», «Хитокол-Гемо КС», «Хитокол-Гемо», «Хитокол-Гемо С» с иммобилизованной субстанцией коллоидного серебра. Выполнена предварительная доклиническая оценка эффективности ранозаживляющего и антимикробного действия опытных образцов средств «Хитокол-КДА», «Хитокол-КС» и «Хитокол-КСХ» (пористые пластины размером 2×2×0,4 см) in vivо на белых крысах-самцах породы «Вистар» массой 180–200 г. Эффективность заживления оценивали на основании планиметрического, гематологического, гистологического методов исследования.Результаты исследования. Определены количественные показатели медико-технических характеристик средств «Хитокол» и «Хитокол-Гемо» для использования при разработке нормативной, технологической и эксплуатационной документации на медицинские изделия. Экспериментальное доклиническое исследование опытных образцов раневых средств «Хитокол-КС», «Хитокол-КДА» и «Хитокол-КСХ» показало, что их применение приводит к сокращению площади ран более чем на 90,0 % уже к 15 суткам лечения, максимальные скорости заживления при применении первых двух образцов пришлись на первую фазу раневого процесса (1–5-е сутки), а в группе с гнойно-некротическим процессом на 10–15-е сутки лечения. При лечении чистой и инфицированной ран образцами «Хитокол-КС» и «Хитокол-КДА» к 15-м суткам наступало полное заживление и завершение процесса эпителизации, а в группе с применением «Хитокол-КСХ» имел место разгар пролиферативной фазы воспаления.Заключение. Количественные показатели медико-технических характеристик инновационных биологически активных ранозаживляющих и кровоостанавливающих средств на основе (био)полиэлектролитного комплекса хитозана и коллагена или хитозана с иммобилизованными антимикробными (диоксидин, коллоидное серебро), обезболивающим (анилокаин) и протеолитическим (химотрипсин) препаратами, а также положительные результаты предварительного доклинического исследования ранозаживляющих средств с диоксидином и анилокаином («Хитокол-КДА»), коллоидным серебром («Хитокол-КС»), коллоидным серебром и химотрипсином («Хитокол-КСХ») дают основание для продолжения работ по проведению токсикологических, приемочных технических, доклинических и клинических испытаний с целью экспериментального подтверждения ожидаемой эффективности и безопасности разработанных средств.
The frequency of external genital lesions in armed conflicts can reach up to 5%. The complexity of gunshot wounds is the presence of significant soft tissue defects, widespread necrosis around the wound, the possibility of progression in the hours and days after injury, the high probability of infection, and the presence of foreign bodies. The tactics of gunshot wounds are determined by the location, nature and extent of damage to soft tissues, organs, large vessels, nerves, bones and includes several stages. At the initial stage, bleeding is stopped, hematomas and foreign bodies are evacuated, non-viable tissues are removed, drainages are installed and skin defects are closed. The stage of reconstructive surgery can be started when the active wound process is over. In this report, we present a clinical case of a 22-year-old man who received a gunshot wound to the right groin, upper third of the right thigh, perineum and external genitalia in a combat zone of Operation Allied Forces, Ukraine. Bullet wound led to: damage to the skin and subcutaneous tissue in the right buttock, right groin, on the inner surface of the upper third of the thigh, penis (skin defect up to 1/3 of the circumference), scrotum, partial destruction of corpora cavernosa, m. iliopsoas and adductor muscles of the thigh, sphincter of the rectum, crushing of the right testicle. The wound was contaminated with earth and foreign bodies At the initial stage, the patient underwent: primary surgical treatment of a gunshot wound, suturing of cavernous bodies with sutures, fixation of the penis in the groin, removal of the right testicle, tamponade of the wound, sigmostomy (due to sphincter damage). Subsequently, the patient underwent regular surgical treatment of wounds, a vacuum suction system VAC was installed. After 7 months (upon completion of the healing process) suturing of the sigmostoma was performed. After 2 months, the penis and the scrotum were reconstructed. Preoperative examination (ultrasound of the penis with assessment of cavernous hemodynamics, MRI) revealed: post-traumatic scarring of the soft tissues of the right groin, inner surface of the right thigh, buttocks, right inguinal canal of the penis and scrotum, deformation of the cavernous cavity, normal indicators of cavernous blood circulation. In the early postoperative period (2 months after the intervention), the patient indicated satisfaction with the cosmetic and functional results, the preservation of morning erections, moderate discomfort in the penis during erection. Prosthetics of the right testicle are planned. The clinical case once again confirms the need for qualified surgical care during the first "golden" hour and subsequent phased treatment at a specialized level using the VAC therapy system in patients with gunshot wounds and large soft tissue defects. The experience of military medicine demonstrates the importance of involving specialists of various profiles in the treatment of combined gunshot wounds of the pelvis. An important stage of treatment in the wounded is plastic and reconstructive surgery in the long term, which is aimed at improving the functional, cosmetic and psychological results of treatment. ; Частота поражений наружных половых органов при вооруженных конфликтах может достигать 5%. Сложность огнестрельных ран заключается в наличии значительных дефектов мягких тканей, распространенной зоны некроза вокруг раны, возможностью его прогрессирования в ближайшие часы и дни после ранения, высокой вероятности инфицирования и присутствия инородных тел. Тактика ведения огнестрельных ранений определяется локализацией, характером и объемом повреждений мягких тканей, органов, крупных сосудов, нервов, костей и включает в себя несколько этапов. На начальном этапе проводят остановку кровотечения, эвакуацию гематом и чужеродных тел, удаление нежизнеспособных тканей, установку дренажей и закрытие кожных дефектов. К этапу реконструктивных операций можно приступать, когда активный раневой процесс завершился. В исследовании описан клинический случай лечения огнестрельного пулевого сквозного ранения правой паховой области, верхней трети правого бедра, промежности и наружных половых органов у мужчины 22 лет, которое он получил в зоне проведения боевых действий Операции Объединенных сил (Украина). Пулевое ранение привело к: повреждению кожи и подкожной клетчатки в правой седалищной области, правой паховой области, на внутренней поверхности верхней трети бедра, полового члена (дефект кожи до 1/3 окружности), мошонки, частичного разрушения кавернозных тел, m. iliopsoas и приводных мышц бедра, сфинктерного аппарата прямой кишки, размозжению правого яичка. Рана была загрязнена землей и посторонними телами. На начальном этапе пациенту были выполнены: первичная хирургическая обработка огнестрельной раны, ушивание кавернозных тел узловыми швами, фиксация полового члена в паховой области, удаление правого яичка, тампонирование раны, сигмостомия (в связи с повреждением сфинктера). В последующем пациенту проводились регулярные хирургические обработки раны, была установлена система вакуумного отсасывания VAC. Через 7 мес (по завершении процесса заживления) выполнено ушивание сигмостомы. Через 2 мес была выполнена пластика полового члена и мошонки. Предоперационное обследование (УЗИ полового члена с оценкой кавернозной гемодинамики, МРТ) выявило: посттравматические рубцовые изменения мягких тканей правого паховой области, внутренней поверхности правого бедра, седалищной складки, правого пахового канала полового члена и мошонки, деформацию, нормальные показатели кавернозного кровообращения. В ранний послеоперационный период (2 мес после вмешательства) пациент отмечал удовлетворенность косметическим и функциональным результатом, сохранность утренних эрекций, умеренный дискомфорт в половом члене при эрекции. Планируется протезирование правого яичка. Клинический случай подтверждает необходимость обеспечения квалифицированной хирургической помощи в течение первого «золотого» часа и последующего этапного лечения на специализированном уровне с применением системы VAC-терапии у пациентов с огнестрельными ранениями и большими дефектами мягких тканей. Опыт военной медицины демонстрирует важность привлечения специалистов разного профиля в лечении сочетанных огнестрельных ранений таза. Важным этапом лечения раненых являются реконструктивные оперативные вмешательства в отдаленный период, которые направлены на улучшение функциональных, косметических и психологических результатов лечения. ; Частота уражень зовнішніх статевих органів при збройних конфліктах може досягати до 5%. Складність вогнепальних ран полягає у наявності значних дефектів м'яких тканин, поширеної зони некрозу навколо рани, можливістю її прогресування в найближчі години та дні після поранення, високій вірогідності інфікування та присутності чужорідних тіл. Тактика ведення вогнепальних поранень визначається локалізацією, характером і об'ємом пошкоджень м'яких тканин, органів, великих судин, нервів, кісток і включає декілька етапів. На початковому етапі проводять зупинку кровотечі, евакуацію гематом та чужорідних тіл, видалення нежиттєздатних тканин, встановлення дренажів та закриття шкірних дефектів. До етапу реконструктивних операцій можна приступати, коли активний рановий процес завершився. У дослідженні описано клінічний випадок лікування вогнепального кульового наскрізного поранення правої пахової ділянки, верхньої третини правого стегна, промежини та зовнішніх статевих органів у чоловіка віком 22 років, яке він отримав у зоні проведення бойових дій Операції Об'єднаних сил (Україна). Кульове поранення призвело до пошкодження шкіри та підшкірної клітковини у правій сідничній ділянці, правій паховій ділянці, на внутрішньої поверхні верхньої третини стегна, статевого члена (дефект шкіри до 1/3 окружності), калитки, часткового руйнування кавернозних тіл, m. iliopsoas та привідних м'язів стегна, сфінктерного апарату прямої кишки, розчавлення правого яєчка. Рана була забруднена землею та сторонніми тілами. На початковому етапі пацієнту були виконані: первинна хірургічна обробка вогнепальної рани, ушивання кавернозних тіл вузловими швами, фіксація статевого члена в паховій ділянці, видалення правого яєчка, тампонування рани, сигмостомія (у зв'язку з пошкодженням сфінктера). У подальшому пацієнту проводили регулярні хірургічні обробки ран, була встановлена система вакуумного відсмоктування VAC. Через 7 міс (по завершенні процесу загоєння) виконано ушивання сигмостоми. Через 2 міс була виконана пластика статевого члена та калитки. Передопераційне обстеження (УЗД статевого члена з оцінкою кавернозної гемодинаміки, МРТ) виявило: посттравматичні рубцеві зміни м'яких тканин правої пахової ділянки, внутрішньої поверхні правого стегна, сідничної складки, правого пахового каналу статевого члена та калитки, деформацію кавернозних тіл, вогнищеве потовщення білочної оболонки, нормальні показники кавернозного кровообігу. У ранній післяопераційний період (2 міс після втручання) пацієнт вказував на задоволеність косметичним та функціональним результатом, збереженість вранішніх ерекцій, помірний дискомфорт у статевому члені при ерекції. Планується протезування правого яєчка. Клінічний випадок вкотре підтверджує необхідність забезпечення кваліфікованої хірургічної допомоги протягом першої «золотої» години та подальшого етапного лікування на спеціалізованому рівні із застосуванням системи VAC-терапії у пацієнтів із вогнепальними пораненнями та великими дефектами м'яких тканин. Досвід військової медицини демонструє важливість залучення спеціалістів різного профілю в лікуванні поєднаних вогнепальних поранень таза. Важливим етапом лікування у поранених є пластично-реконструктивні оперативні втручання у віддалений період, які спрямовані на поліпшення функціональних, косметичних та психологічних результатів лікування.