Suchergebnisse

For further development of the theory of entrepreneurship and the operationalization of its concepts, it is important to clarify the content of its fundamental categories «entrepreneurship» and «business activity». It is shown that in Ukraine entrepreneurship is considered in two aspects: as an economic category and as a business activity, in defining the content of which various imperatives are used. The entrepreneurship as an economic category is proposed to be considered as the economic relations of society and economic agents associated with the search, creation and commercialization of innovations that are a powerful driving force in developing the country's economic system. The concept of «business activity» should objectivize the category of «entrepreneurship», which ensures its use in applied research and practice. The business activity both in the legislation and in scientific literature is considered as a commercial type of economic activity, that is, economic and entrepreneurial activity correlate with each other as a general and a partial one. A number of features are used to separate the general concept of «economic activity» from the concept of «entrepreneurial activity». Therefore, there are grounds to state that there is a certain violation of the relationship between the category of «entrepreneurship» and the concept of «business activity» since innovation as a fundamental feature of entrepreneurship in the interpretation of the content of business activity has lost its decisive significance. The existing identification of the concepts of «business activity» and «business» is shown, which can not be regarded as correct. It is proposed to select from the business activity that part of it, which in fact is focused on innovation (search and commercialization of innovations) and mark such an activity as a venture one. ; Для подальшого розвитку теорії підприємництва та операціоналізації її концептів важливим є уточнення змісту її фундаментальних категорій - «підприємництво» та «підприємницька діяльність». Показано, що в Украхні підприємництво розглядається в двох аспектах: як економічна категорія та як підприємницька діяльність, у визначенні змісту якої використовуються різноманітні імперативи. Підприємництво як економічну категорію пропонується розглядати як економічні відносини суспільства та економічних агентів, пов'язані з пошуком, створенням та комерціалізацією інновацій, які з потужною рушійною силою розвитку економічної системи країни. Поняття «підприємницька діяльність» має об'єктивізувати категорію «підприємництво», що забезпечує її використання у прикладних дослідженнях та практичній діяльності. Підприємницька діяльність і у законодавстві, і в науковій літературі розглядається як комерційний вид господарської діяльності, тобто господарська та підприємницька діяльність співвідносяться між собою як загальне та часткове. Для відокремлення із загального поняття «господарська діяльність» поняття «підприємницька діяльність» використовують низку ознак. Тому є підстави стверджувати про певне порушення взаємозв'язку категорії «підприємництво» та поняття «підприємницька діяльність», оскільки інноваційнійсть як фундаментальна ознака підприємництва у тлумаченні змісту підприємницької діяльності втратила вирішальне значення.Показано наявне ототожнення понять «підприємницька діяльність» та «бізнес», що не можна визнати коректним. Запропоновано виділити з підприємницької діяльності ту її частину, якій, дійсно, притаманна інноваційність (пошук та комерціалізація інновацій) і позначити таку діяльність як венчурну.

For further development of the theory of entrepreneurship and the operationalization of its concepts, it is important to clarify the content of its fundamental categories «entrepreneurship» and «business activity». It is shown that in Ukraine entrepreneurship is considered in two aspects: as an economic category and as a business activity, in defining the content of which various imperatives are used. The entrepreneurship as an economic category is proposed to be considered as the economic relations of society and economic agents associated with the search, creation and commercialization of innovations that are a powerful driving force in developing the country's economic system. The concept of «business activity» should objectivize the category of «entrepreneurship», which ensures its use in applied research and practice. The business activity both in the legislation and in scientific literature is considered as a commercial type of economic activity, that is, economic and entrepreneurial activity correlate with each other as a general and a partial one. A number of features are used to separate the general concept of «economic activity» from the concept of «entrepreneurial activity». Therefore, there are grounds to state that there is a certain violation of the relationship between the category of «entrepreneurship» and the concept of «business activity» since innovation as a fundamental feature of entrepreneurship in the interpretation of the content of business activity has lost its decisive significance. The existing identification of the concepts of «business activity» and «business» is shown, which can not be regarded as correct. It is proposed to select from the business activity that part of it, which in fact is focused on innovation (search and commercialization of innovations) and mark such an activity as a venture one. ; Для подальшого розвитку теорії підприємництва та операціоналізації її концептів важливим є уточнення змісту її фундаментальних категорій - «підприємництво» та «підприємницька діяльність». Показано, що в Украхні підприємництво розглядається в двох аспектах: як економічна категорія та як підприємницька діяльність, у визначенні змісту якої використовуються різноманітні імперативи. Підприємництво як економічну категорію пропонується розглядати як економічні відносини суспільства та економічних агентів, пов'язані з пошуком, створенням та комерціалізацією інновацій, які з потужною рушійною силою розвитку економічної системи країни. Поняття «підприємницька діяльність» має об'єктивізувати категорію «підприємництво», що забезпечує її використання у прикладних дослідженнях та практичній діяльності. Підприємницька діяльність і у законодавстві, і в науковій літературі розглядається як комерційний вид господарської діяльності, тобто господарська та підприємницька діяльність співвідносяться між собою як загальне та часткове. Для відокремлення із загального поняття «господарська діяльність» поняття «підприємницька діяльність» використовують низку ознак. Тому є підстави стверджувати про певне порушення взаємозв'язку категорії «підприємництво» та поняття «підприємницька діяльність», оскільки інноваційнійсть як фундаментальна ознака підприємництва у тлумаченні змісту підприємницької діяльності втратила вирішальне значення.Показано наявне ототожнення понять «підприємницька діяльність» та «бізнес», що не можна визнати коректним. Запропоновано виділити з підприємницької діяльності ту її частину, якій, дійсно, притаманна інноваційність (пошук та комерціалізація інновацій) і позначити таку діяльність як венчурну.

У статті розглянуто основні нормативно-правові регулювання підприємств електронної комерції, а саме досліджено особливості Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», щодо створення таких підприємств та їх регулювання. Розглянуто різноманітні публікації та дослідження вчених та спеціалістів з даної тематики. Дослідженням особливостей підприємств електронної комерції присвячені праці таких науковців, як: Бутинця Ф.Ф., Плекач В.Л., Нападовської Л.В., Фоміна О.В., Москаленко А., Золотухіна О., Тихонова С. та ін. Більшість досліджень розкривають особливості створення підприємств електронної комерції. Ознаки нового виду економіки, особливості інформаційної економіки її функціонування досліджуються у працях таких закордонних вчених, як: Д. Бел, П. Друкер, Р. Ентоні, Ю. Іджирі, А. Ч. Літтлтон, Ф. Махлуп, Г. Г. Міллер, Т. Умесао, Дж. Г. Сортер. Не зважаючи на суттєві досягнення зазначених вчених у дослідженні питань електронної комерції, окремі дільниці цієї проблематики заслуговують приділення більшої уваги. Зокрема до набуття чинності Закону України «Про електронну комерцію» діяльність підприємств е-бізнесу регламентувалася на підставі низки нормативно-правових актів, що продовжують регламентувати окремі аспекти діяльності підприємств е-комерції та е-бізнесу, не охоплені цим законом. Крім того, у чинному законодавстві мають місце окремі неузгодженості у регламентації організації діяльності онлайн-магазину. У статті висвітлені питання, щодо більш чіткої законодавчої регламентації товарів та послуг, які можуть бути реалізовано за допомогою онлайн-магазинів, а також неузгодженості норм чинного законодавства щодо укладання електронних договорів, так само існує нечіткість у чинному законодавстві, пов'язана із продажем товарів та їх поверненням у процесі здійснення електронної торгівлі. Ці дільниці у сучасних умовах потребують підвищеної уваги з боку держави. ; The article deals with the basic legal regulation of e-commerce enterprises, namely the features of the Civil Code of Ukraine, the Commercial Code of Ukraine and the Law of Ukraine "On E-Commerce", concerning the establishment of such enterprises and their regulation. Various publications and researches of scientists and specialists on this subject are considered. The research of the peculiarities of e-commerce companies is devoted to the work of such scholars as: Butintsya F.F., Plekach V.L., Napadovskaya L.V., Fomin A.V., Moskalenko A., Zolotukhina O., Tikhonova S. and others. Most studies reveal the peculiarities of creating e-commerce businesses. The signs of a new type of economy, the peculiarities of the information economy of its functioning, are being studied in the writings of such foreign scientists as D. White, P. Drucker, R. Anthony, J. Idzhiri, A. C. Littleton, F. Mahlup, G. G. Miller , T. Umsao, JG Sorter. Despite the significant achievements of these scholars in the study of e-commerce, separate sections of this issue deserve more attention. In particular, before the entry into force of the Law of Ukraine "On e-commerce", the activities of e-business enterprises were regulated on the basis of a number of regulatory acts that continue to regulate certain aspects of the activities of e-commerce and e-business enterprises not covered by this law. In addition, in the current legislation there are some inconsistencies in the regulation of the organization of the online store. The article deals with the issues of clearer legislative regulation of goods and services that can be implemented through online stores, as well as inconsistencies of the current legislation on the conclusion of electronic contracts, as well as the lack of clarity in the current legislation related to the sale of goods and their return in the process of e-commerce. The specified list of regulatory acts and certain inconsistencies in them is incomplete, since the activities of e-business enterprises are diverse and include various aspects of economic activity. These areas in modern conditions require increased attention from the state.

Problematic issues towards interpreting such concepts as "business activity", "entrepreneurial activity" and "operational activity" in scientific literature and legislation have been researched, as well as the emphasis is put on structuring operational activity of a business entity on separate constituents and determination of their aggregate influence of the efficiency of business activity. ; Досліджено проблемні питання щодо трактування таких понять як "господарська діяльність", "підприємницька діяльність" та "операційна діяльність" в науковій літературі та законодавстві, а також акцентується увага на структуруванні операційної діяльності суб'єкта господарювання на окремі складові та визначення їх сукупного впливу на ефективність господарювання.

Theoretical approaches to the definition of the notion of the subject of counteraction to offenses are described. For this purpose, the notion of the subject of management, the subject of policing was established. The notion of a subject of an offense in the sphere of entrepreneurship is defined: a system of state and non-state bodies, public organizations, social groups and citizens whose activities are focused on eliminating the causes and conditions that give rise to and provoke offenses in the sphere of economic commercial activity (entrepreneurship), preventing these offenses from different stages of incorrect behavior of participants of relations in the field of entrepreneurship, as well as bringing them to the legal first responsibility. In addition, the above subjects were systematized in this study and their circle was determined. The main ones were highlighted: President of Ukraine, Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine; local governments; Ministry of Finance of Ukraine; Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine; State Fiscal Service and its structural units (except for customs control at the border); State Inspectorate of Ukraine; National Bank of Ukraine; revenue authorities and fees of Ukraine. A special group of subjects has been identified, those who have administrative and jurisdictional powers. It has been concluded that most of the subjects of counteracting crimes in the field of entrepreneurial activity in Ukraine are state organizations, and the process of counteraction is directly implemented by carrying out the financial and economic control over the activity of participants of legal relations in the field of entrepreneurship by the overwhelming majority of the mentioned agencies. The implementation of such functions, for the majority of subjects of counteracting crimes in the field of entrepreneurship, is not the main, but the secondary task, along with the main powers that are not directly related to the considered problem. ; Наведено теоретичні підходи до визначення поняття суб'єкта протидії правопорушенням. Проаналізовано визначення суб'єкта протидії правопорушенням у сфері підприємницької діяльності, а також окреслено коло та систему цих суб'єктів. В окрему групу виділено суб'єктів протидії правопорушенням у сфері підприємницької діяльності, наділених адміністративно-юрисдикційними повноваженнями.

UK: В статті проаналізовано особливості закордонного розвитку фермерських господарств як складової аграрного підприємництва. Відмічається унікальний характер становлення вітчизняного фермерства як складової аграрного виробництва. Проаналізовано сучасні проблеми розвитку фермерських господарств з урахуванням закордонного досвіду їхнього вирішення. EN: The article analyzes the peculiarities of foreign farms as part of the agricultural business. Checked unique character formation of domestic farming as part of agricultural production. Analyzes the current problems of farmers on the basis of foreign experience to solve them. Noted the important role of public institutions to ensure the effective functioning of small agricultural enterprise system by implementing legal and organizational measures to improve their competitiveness. It is claimed that one of the important outstanding issues is to diversify domestic production farms. There are the following aspects of the diversification of economic activities of farms, diversification as a process of weakening depending on the results of agricultural activity; diversification as part of raising the level of support for farmers; diversification as an indicator of rural development; diversification leads to the production of various commodities, goods, services and protection from the impact of lower demand for certain goods; Diversification as a shock to the increase of the total family income of agricultural producers. An essential prerequisite for the development of competitive farms in accordance with the developed countries is the active use of information resources as a valuable means of production. Unfortunately, a common problem of domestic small agricultural enterprise is insufficient information support system mismatch training and economic realities. Addressing this issue involves the joint efforts of both government institutions and regional scientific and educational centers, as well as representatives of business community.

The article is devoted to the study of the category "entrepreneurial activity", its definition in legal sense, as well as clarification of the legal nature and characteristics. On the basis of a comprehensive analysis of the existing national legislation, as well as systematization of scientific views on the establishment of the content and essence of entrepreneurial activity, the author's definition of this type of socially useful economic activity is formulated. Under the entrepreneurial activity it is proposed to understand the independent type of economic activity, which is carried out at its own risk and under its responsibility by the subjects of entrepreneurial activity (individuals and legal entities registered in the manner prescribed by law), which is systematic, initiative, lawful and innovative and aimed at obtaining personal income and public benefit. The main and additional features that are characteristic of entrepreneurial activity in the conditions of modern development of the state economy and financial level of life of the society are determined and described. The main features of entrepreneurial activities include: systematic, innovative, risk-taking, initiative, full property liability, focus on personal profit, legality. To the optional (additional) features of entrepreneurial activity include: high degree of adaptability to existing socio-economic, political and legal conditions in the state, focus on achieving public economic results, substantiation, directness and mediation of such activities. Generalized functions of entrepreneurial activity, through which the legal aspects of the content and features of this type of economic activity, are revealed. ; На підставі комплексного аналізу чинного національного законодавства та систематизації наукових поглядів щодо встановлення змісту і сутності підприємницької діяльності сформульовано авторське визначення цього виду суспільно корисної економічної діяльності. Виокремлено й охарактеризовано основні та додаткові ознаки, притаманні підприємницькій діяльності в умовах сучасного розвитку економіки держави та фінансового рівня життя суспільства. Узагальнено функції підприємницької діяльності, за допомогою яких розкриваються правові аспекти змісту й особливостей такого виду господарської діяльності.

The article focuses on entrepreneurship as an economic entity in the process of evolution of market relations and the emergence of a free individual. Attention is drawn to the fact that the institutionalization of the division of labor is a consequence of the transfer of the subjective functions of the individual to individual social strata and business entities. It is emphasized that the social aspects of entrepreneurship narrow the boundaries of its subjectivity, since the external environment of economic activity sets significant restrictions on the freedom of decision-making. The entrepreneur's behavior forms and affects the norms and restrictions of economic activity, which creates the prerequisites for its institutionalization. Based on «economic interactions», three levels of economic culture are identified and the place of the culture of entrepreneurship in economic culture is clarified. It is emphasized that the economic culture of entrepreneurship is most consistent with the economic culture of managers and heads of organizations, which applies to a significant number of people who delegated to them their rights in decision-making. Attention is paid to the differences between entrepreneurship and management through the lens of strategic orientation and the organizational structure of entrepreneurial activity. Entrepreneurship is organizationally focused on the use of horizontal informal ties, which provides for the coordination of the actions of independent participants in the process. The norms of political culture significantly affect the implantation of legal norms of economic activity, and is the connecting link between informal restrictions and formal rules in the economy. The Enterprise Institute embodies an innovative economic culture, provides an innovative type of economic growth and contributes to the competitiveness of the national economy. ; У статті приділено увагу підприємництву як економічному суб'єкту у процесі еволюції ринкових відносин та появі вільного індивідуума. Зауважено, що інституалізація поділу праці є наслідком передачі суб'єктних функцій індивіда певним соціальним стратам та суб'єктам господарювання. Підкреслено, що соціальні аспекти підприємництва звужують межі його суб'єктності, оскільки зовнішнє середовище господарської діяльності накладає суттєві обмеження на свободу ухвалення рішень. Поведінка підприємця формує і впливає на норми і обмеження господарської діяльності, що створює підстави для її інституалізації. На основі «економічних взаємодій» виокремлено три рівні економічної культури та з'ясовано місце культури підприємництва в економічній культурі. Зауважено, що економічній культурі підприємництва найбільш відповідає економічна культура менеджерів і керівників організацій, яка поширюється на значну частину людей, що делегували їм свої права в ухваленні рішень. Наведені відмінності між підприємництвом і менеджментом щодо стратегічної орієнтації та організаційної структури підприємницької діяльності. Підприємництво організаційно зорієнтоване на використання горизонтальних неформальних зв'язків, що передбачає узгодження дій незалежних учасників процесу.Норми політичної культури суттєво впливають на встановлення правових норм господарської діяльності і є сполучною ланкою між неформальними обмеженнями і формальними правилами в економіці. Інституція підприємництва втілює інноваційну господарську культуру, забезпечує інноваційний тип економічного зростання, сприяє конкурентоспроможності національної економіки.

The article focuses on entrepreneurship as an economic entity in the process of evolution of market relations and the emergence of a free individual. Attention is drawn to the fact that the institutionalization of the division of labor is a consequence of the transfer of the subjective functions of the individual to individual social strata and business entities. It is emphasized that the social aspects of entrepreneurship narrow the boundaries of its subjectivity, since the external environment of economic activity sets significant restrictions on the freedom of decision-making. The entrepreneur's behavior forms and affects the norms and restrictions of economic activity, which creates the prerequisites for its institutionalization. Based on «economic interactions», three levels of economic culture are identified and the place of the culture of entrepreneurship in economic culture is clarified. It is emphasized that the economic culture of entrepreneurship is most consistent with the economic culture of managers and heads of organizations, which applies to a significant number of people who delegated to them their rights in decision-making. Attention is paid to the differences between entrepreneurship and management through the lens of strategic orientation and the organizational structure of entrepreneurial activity. Entrepreneurship is organizationally focused on the use of horizontal informal ties, which provides for the coordination of the actions of independent participants in the process. The norms of political culture significantly affect the implantation of legal norms of economic activity, and is the connecting link between informal restrictions and formal rules in the economy. The Enterprise Institute embodies an innovative economic culture, provides an innovative type of economic growth and contributes to the competitiveness of the national economy. ; У статті приділено увагу підприємництву як економічному суб'єкту у процесі еволюції ринкових відносин та появі вільного індивідуума. Зауважено, що інституалізація поділу праці є наслідком передачі суб'єктних функцій індивіда певним соціальним стратам та суб'єктам господарювання. Підкреслено, що соціальні аспекти підприємництва звужують межі його суб'єктності, оскільки зовнішнє середовище господарської діяльності накладає суттєві обмеження на свободу ухвалення рішень. Поведінка підприємця формує і впливає на норми і обмеження господарської діяльності, що створює підстави для її інституалізації. На основі «економічних взаємодій» виокремлено три рівні економічної культури та з'ясовано місце культури підприємництва в економічній культурі. Зауважено, що економічній культурі підприємництва найбільш відповідає економічна культура менеджерів і керівників організацій, яка поширюється на значну частину людей, що делегували їм свої права в ухваленні рішень. Наведені відмінності між підприємництвом і менеджментом щодо стратегічної орієнтації та організаційної структури підприємницької діяльності. Підприємництво організаційно зорієнтоване на використання горизонтальних неформальних зв'язків, що передбачає узгодження дій незалежних учасників процесу.Норми політичної культури суттєво впливають на встановлення правових норм господарської діяльності і є сполучною ланкою між неформальними обмеженнями і формальними правилами в економіці. Інституція підприємництва втілює інноваційну господарську культуру, забезпечує інноваційний тип економічного зростання, сприяє конкурентоспроможності національної економіки.

У представленій статті наведено результати дослідження поточного рівня розвитку малого бізнесу у місті Маріуполь Донецької області. Аналіз статистичних показників продемонстрував, що незважаючи на істотні показники зайнятості в сегменті малого бізнесу, частка цього сегмента в економіці міста Маріуполь оцінюється лише в декілька відсотків, що підтверджує другорядну роль, яку відіграють суб'єкти малого бізнесу у порівнянні з великими промисловими підприємствами і об'єднаннями. Встановлено, що серед комплексу проблем, з якими стикається сектор малого підприємництва в Україні, домінуючими є труднощі нормативно-правового характеру, у тому числі неефективність податкового законодавства, існуючі адміністративні бар'єри, слабка система державної підтримки малих підприємств. Для Донецького регіону характерними також є військово-політичні ризики, недобросовісна конкуренція, що негативно впливають на бізнес клімат та обмежують інвестиційні можливості малих підприємців. У статті запропоновано комплекс заходів щодо активізації підприємницької діяльності та сприяння розвитку малого бізнесу на місцевому рівні, реалізація яких дозволить подолати структурні диспропорції, збільшивши питому вагу сектора малого бізнесу, у тому числі за рахунок інноваційно-активних суб'єктів малого бізнесу. Запропоновано формування технопаркової структури та розроблено її модель як інноваційної екосистеми, у якій будуть розвиватися та працювати інноваційні малі суб'єкти підприємництва, що впливатиме на соціально-економічний розвиток міста та регіону. ; In the article the results of a study of the current level of small business development in the city of Mariupol, Donetsk region are presented. The analysis of statistical indicators has demonstrated that despite significant employment in the small business segment, the share of this segment in the economy of Mariupol city is estimated at several percent, which confirms the secondary role played by small business entities in comparison with large industrial enterprises and associations. It has been established that among the complex of problems faced by the small business sector in Ukraine, the regulatory and legal problems are dominant, including the inefficiency of tax legislation, existing administrative barriers and a weak system of state support for small businesses. The Donetsk region is also characterized by military-political risks, unfair competition, negatively affecting the business climate and limiting the investment opportunities of small entrepreneurs. The article proposes a set of measures to enhance entrepreneurship and promote the development of small businesses at the local level, the implementation of which will help to overcome the structural imbalances, increasing the share of the small business sector, including through innovation-active small businesses. The formation of a technology park structure has been proposed and its model has been developed as an innovative ecosystem where innovative small business entities will develop and operate, that will affect the social and economic development of the city and region.

The approaches of scientists to the definition of the concept of "legal support of entrepreneurial activity" are considered. The development of entrepreneurial activity in Ukraine is considered. It is proved that it is difficult and sometimes impossible for entrepreneurs to solve problems of local, regional, state and world level that arise under the influence of non-market factors. In solving these problems, government intervention and a corresponding chosen policy in the field of entrepreneurship are necessary. The main factors of influence and ways of solving problems of further development of entrepreneurial activity are determined. Three blocks of normative legal acts have been singled out, namely the Constitution of Ukraine, a block of special normative acts regulating solely entrepreneurial activity and regulatory legal acts containing separate norms or their totality regulating entrepreneurship. Certain components of legal support have been identified, which will have an effective impact on entrepreneurial activities. Investigations of directions of improvement of legal support of entrepreneurial activity, further enable to form four concrete measures for effective and comprehensive legal support of entrepreneurial activity. First, the activation of engaging the business community in a constructive dialogue with the public administration authorities in making power decisions at the state and local levels. Secondly, the development of any legislative projects on a competent and qualifying basis, taking into account their economic feasibility and financial security. Thirdly, clearing the legislation of unnecessary harmful regulatory and legal acts and subordinate legislation. Fourth, the establishment of effective parliamentary review on unconditional compliance by government officials and local self-government with legislative requirements in regulatory activities. ; Досліджено підходи вчених до визначення поняття «правове забезпечення підприємницької діяльності». Розглянуто розвиток підприємницької діяльності в Україні. Доведено, що підприємництву складно, а іноді і зовсім не можливо самостійно вирішувати проблеми місцевого, регіонального, державного та світового рівня, які виникають під впливом неринкових чинників. За для вирішення цих проблем необхідно втручання держави та відповідність обраної політики у сфері підприємництва. Визначено основні чинники впливу та шляхи вирішення проблем подальшого розвитку підприємницької діяльності. Виокремлено три блоки нормативно-правових актів, а саме Конституція України, блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність та нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво. Визначено окремі складові правового забезпечення, які матимуть ефективний вплив на підприємницьку діяльність. Узагальнено напрями удосконалення правового забезпечення підприємницької діяльності, що в подальшому формують чотири конкретних заходи з ефективного та всебічного правого забезпечення підприємницької діяльності. По-перше активізація залучення підприємницької спільноти до конструктивного діалогу з органами публічної адміністрації щодо прийняття владних рішень на державному та місцевому рівнях. По-друге розроблення будь-яких законодавчих проектів на компетентній і кваліфікаційній основі з урахуванням їхньої економічної обґрунтованості та фінансової забезпеченості. По-третє очищення господарського законодавства від зайвих шкідливих нормативно-правових і підзаконних актів. По-четверте встановлення ефективного парламентського розгляду за безумовним дотриманням посадовими особами органів державної влади і місцевого самоврядування вимог законодавства щодо регуляторної діяльності.

The approaches of scientists to the definition of the concept of "legal support of entrepreneurial activity" are considered. The development of entrepreneurial activity in Ukraine is considered. It is proved that it is difficult and sometimes impossible for entrepreneurs to solve problems of local, regional, state and world level that arise under the influence of non-market factors. In solving these problems, government intervention and a corresponding chosen policy in the field of entrepreneurship are necessary. The main factors of influence and ways of solving problems of further development of entrepreneurial activity are determined. Three blocks of normative legal acts have been singled out, namely the Constitution of Ukraine, a block of special normative acts regulating solely entrepreneurial activity and regulatory legal acts containing separate norms or their totality regulating entrepreneurship. Certain components of legal support have been identified, which will have an effective impact on entrepreneurial activities. Investigations of directions of improvement of legal support of entrepreneurial activity, further enable to form four concrete measures for effective and comprehensive legal support of entrepreneurial activity. First, the activation of engaging the business community in a constructive dialogue with the public administration authorities in making power decisions at the state and local levels. Secondly, the development of any legislative projects on a competent and qualifying basis, taking into account their economic feasibility and financial security. Thirdly, clearing the legislation of unnecessary harmful regulatory and legal acts and subordinate legislation. Fourth, the establishment of effective parliamentary review on unconditional compliance by government officials and local self-government with legislative requirements in regulatory activities. ; Досліджено підходи вчених до визначення поняття «правове забезпечення підприємницької діяльності». Розглянуто розвиток підприємницької діяльності в Україні. Доведено, що підприємництву складно, а іноді і зовсім не можливо самостійно вирішувати проблеми місцевого, регіонального, державного та світового рівня, які виникають під впливом неринкових чинників. За для вирішення цих проблем необхідно втручання держави та відповідність обраної політики у сфері підприємництва. Визначено основні чинники впливу та шляхи вирішення проблем подальшого розвитку підприємницької діяльності. Виокремлено три блоки нормативно-правових актів, а саме Конституція України, блок спеціальних нормативних актів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність та нормативно-правові акти, що містять окремі норми або їх сукупність, які регулюють підприємництво. Визначено окремі складові правового забезпечення, які матимуть ефективний вплив на підприємницьку діяльність. Узагальнено напрями удосконалення правового забезпечення підприємницької діяльності, що в подальшому формують чотири конкретних заходи з ефективного та всебічного правого забезпечення підприємницької діяльності. По-перше активізація залучення підприємницької спільноти до конструктивного діалогу з органами публічної адміністрації щодо прийняття владних рішень на державному та місцевому рівнях. По-друге розроблення будь-яких законодавчих проектів на компетентній і кваліфікаційній основі з урахуванням їхньої економічної обґрунтованості та фінансової забезпеченості. По-третє очищення господарського законодавства від зайвих шкідливих нормативно-правових і підзаконних актів. По-четверте встановлення ефективного парламентського розгляду за безумовним дотриманням посадовими особами органів державної влади і місцевого самоврядування вимог законодавства щодо регуляторної діяльності.

The purpose of the article is to study the development of farms in Ukraine on the basis of institutional transformation, as well as analysis of regulatory and legal regulation of farms. Research methods: the research was conducted with the use of generally accepted methods of scientific knowledge, such as: comparative law, system structural, method of analysis of current domestic legislation. Results: the stage-by-stage development of farms was studied, normative-legal acts on the development and activity of farms were analyzed. Discussion: the peculiarities of the farm, is an important objective factor that necessitates special regulation of their activities in agricultural law. Uncertainty of the state policy and the activities of regulatory bodies to address legislative and organizational problems of farming development has a negative impact on the competitiveness of farms. The competitiveness of farms is a consequence of the interests of their owners in the general system of public support for their activities, public policy aimed at ensuring transparent relations in product markets and factors of production, promoting entrepreneurial activity of Ukrainian peasants. Farms are an important component of agricultural policy in Ukraine's economy. They ensure the efficient use of agricultural resources, as the economic interest of the producers themselves, who are mainly the owners of resources or tenants, is fully realized. Therefore, state support in business is a very important component of accessibility and success in this area. During the period of institutional transformations of farms, they became an integral part of the agricultural sector of Ukraine's economy, a source of maintaining food security and providing high-quality products, a common form of self-realization of the peasant as an entrepreneur and individual. In connection with Ukraine's intentions to integrate into the European market space, creating an environment for the development of the competitiveness of farms is a necessary precondition ...

The article is aimed at investigation of social effectiveness of business entities. Social aspect of business is becoming a necessary component of success, increase of profitability and competitiveness as well as minimization of risks. Social effectiveness is referred to as correspondence between economic activity and main social needs and aims of society, interests of the staff and interests of a certain person. Investigation of social effectiveness of business entities is suggested to analyze with the help of social factors. Social factors are characterized by variability of expectations, relations and interests of society, staff and individuals. We suggest generalized classification of factors which have an impact on social effectiveness of business, we single out external and internal factors. To external factors belong: income of the population, differentiation of population according to income, migration, level of salaries, level of legality of income of population, family status of population, employment rate, age structure of population etc. As for internal factors we single out the following: low level of basic professional training, use of unskilled workers, absence of conditions for creativity, imperfection of system of motivation of professional growth, absence of specialized centers for certification training etc. Quantity and quality analysis of the above mentioned factors will enable to determine the level of social effectiveness of business entities. For analyses of degree of influence of factors on effectiveness we worked out a questionnaire of expert assessment which is represented in the form of assessment scale. We conducted a questionnaire and analyzed expert results and determined degree of influence of factors on social effectiveness of business. Assessment of level of social effectiveness of business entities was carried out by expert method of certain factor and was represented by a formula. The scale of assessment of level of social effectiveness of business entities in percentage by separate factors: 100-90 – high level, 89-75 – middle level, 74-60 – satisfactory level, 39-40 – low level, 30-0 – absent level. In the article we calculated separately levels of social effectiveness of business entities for external and internal factors. We found out that both external and internal factors are on the middle level, between 79-85%. The given calculations demonstrate reserve for increase of social effectiveness of business entities. Main measures for increase of social effectiveness of business entities are logically united into the following groups: science and technology group; management and economic group; social and psychological group; foreign group. These provisions allow to minimize the social impact of reserve businesses, which, in turn, increase their efficiency and competitiveness, and reduce business risks. Thus growth of effectiveness reveals itself in maximization of social and economic effect and minimization of working hours. Social effect of business entities expresses itself in providing better conditions of life, preconditions are created for further development of the staff in general as well as individual. Mechanism of social effectiveness of business entities is the basis for development, transition from simple to complex needs, from materialistic to spiritual, from economic to political and thus to fully developed personality. Meanwhile higher needs should be considered as main wealth of the society, main factor of social and economic progress. Contradiction between endless growth of social and economic needs and limited resourses of additional time, which can be aimed at satisfaction of them at every certain period of time appears as a driving force of social and economic development. JEL:M 20 ; Стаття спрямована на дослідження соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності. Соціальний аспект підприємництва стає необхідною компонентою ділового успіху, зростання прибутковості та конкурентоспроможності, а також мінімізації ризиків. Соціальна результативності представлена як відповідність розвитку господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам трудового колективу і окремої людини. Дослідження соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності запропоновано аналізувати за допомогою соціальних факторів. Соціальні фактори характеризуються мінливістю очікувань, відносин та інтересам суспільства, колективу чи індивіда. Запропонована узагальнена класифікація факторів, що здійснюють вплив на соціальну результативність підприємницької діяльності, виділено зовнішні та внутрішні фактори. До зовнішніх факторів віднесли: рівень доходів населення; диференціація населення за доходами; міграційні процеси; рівень заробітної плати; рівень легалізованості доходів населення; сімейний статус населення; рівень зайнятості населення; вікова структура населення тощо. Стосовно внутрішніх факторів, то доцільно виділити наступні: низький рівень професійної базової підготовки, використання низько кваліфікованих працівників, відсутність умов для застосування креативних здібностей, недосконалість ефективної системи мотивації професійного зростання, відсутність спеціалізованих центрів для підвищення кваліфікації тощо. Кількісний та якісний аналіз вище зазначених факторів дасть змогу визначити рівень соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності. Для аналізу ступеня впливу факторів на результативність діяльності розроблена анкета експертного оцінювання, яка представлена у вигляді оціночної шкали. Проведене анкетування та оброблення думок експертів і визначений ступінь впливу факторів на соціальну результативність підприємницької діяльності. Оцінка рівня соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності експортним методом конкретного фактора і представлена формулою. Шкала оцінки рівня соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності у відсотковому еквіваленті за окремими факторами: 100-90 – високий рівень; 89-75 – середній рівень; 74-60 – задовільний рівень; 59-40 – низький рівень; 30-0 – відсутній рівень. В статті окремо розраховані рівні соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності для зовнішніх та внутрішніх факторів. Встановлено, що і зовнішні, і внутрішні фактори знаходяться на середньому рівні, тобто попадають в проміжок 89%-75%. Дані розрахунки демонструють резерв для підвищення соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності. Основні заходи щодо підвищення соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності доцільно об'єднати в наступні групи: науково-технічна група; організаційно-економічна група; соціально-психологічна група; зовнішньоекономічна група. Дані резерви дозволяють максимально скоротити резерв рівня соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності, що, у свою чергу, підвищить їхню ефективність і конкурентоспроможність, а також знизить підприємницькі ризики. Отже, зростання результативності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат суб'єктів підприємницької діяльності знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя створюються передумови для майбутнього розвитку як колективу, так і індивіда загалом. Механізм соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні розглядатись як головне багатство суспільства, головний чинник його економічного і соціального прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення їх в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

In the article the questions of expediency of the resumption of gambling to replenish the state and local budgets are considered. The focus is on assessing changes in legislation to regulate business activities in the field of entertainment. The dynamics of the issued, updated licenses to organize and conduct games of chance and patents for the realization of operations to provide services in this area is shown. Besides, the indicators of incoming taxes on particular articles of the State Budget of Ukraine are shown. Conclusions about the need of state regulation of gambling and order of funds transfer from licensing or sale of commercial patent are made. ; У статті розглянуто питання доцільності відновлення діяльності грального бізнесу з метою поповнення державного та місцевого бюджетів. Приділено увагу оцінці змін законодавства з регулювання підприємницької діяльності у сфері розваг. Наведено динаміку виданих та переоформлених ліцензій на організацію й проведення азартних ігор і патентів на здійснення операцій з надання послуг у цій сфері. Крім того, представлені показники надходжень за окремими статтями податків до Державного бюджету України. Зроблено висновки про необхідність якнайшвидшого державного врегулювання ринку азартних ігор та порядку зарахування коштів, одержаних від надання ліцензій або продажу торгового патенту