Suchergebnisse

The article reveals the essential understanding of the qualifying features of commercial bribery and gives their classification in the field of private law and emphasizes the reader's attention to the importance of perfection of legislative technique. Successful legislation excludes the possibility of actions that will destroy the balance of internal and external structure of criminal law. The analysis of this article directly covers the issues of restriction of constitutional human rights due to violation of the rule of law as a result of committing such a criminal offense. The main importance is given to the issue of unification of qualifying features of commercial bribery and bribery. Disclosing the above provisions, it is also necessary to provide a detailed analysis of penalties for these offenses and the logic that guides the legislator in determining the severity of a particular act under the relevant sanction. The analysis of sanctions of articles of the criminal legislation gives substantial bases for distinguishing between corruption offenses which are regulated by the administrative legislation, and which criminal. We draw attention to the question of the impossibility of mitigating circumstances in the commission of these offenses. Raising the problem of different approaches of the legislator in the differentiation of social phenomena, which are studied in this article. the author emphasizes its relevance for the Ukrainian legal environment. Accordingly, attention is paid to the changes that have taken place, in particular in the field of judiciary and judicial activity, as well as changes in connection with the adoption of theLaw of Ukraine "On Prevention and Combating Corruption" (establishing a separate independent system of executive bodies). It can be concluded that a necessary part of the anti-corruption mechanism in the private and public spheres is the unification of their qualifications and the feasibility of introducing new mechanisms to сombat corruption offenses and their effectiveness. The success of judicial reform is confirmed by the statistics provided in the text of the article. ; Стаття розкриває сутнісне розуміння кваліфікуючих ознак комерційного підкупу та дає їх класифікацію саме у сфері приватного права та акцентує увагу читача на важливості досконалості законодавчої техніки. Вдале законодавство виключає можливість вчинення дій, що будуть руйнувати баланс внутрішньої та зовнішньої структури кримінального права. Під аналіз цієї статті підпадають безпосередньо і питання обмеження конституційних прав людини через порушення принципу верховенства права внаслідок вчинення такого кримінального правопорушення.Основне значення приділяється висвітленню питання уніфікації кваліфікуючих ознак комерційного підкупу та хабарництва. Розкриваючи вищезазначені положення необхідним також вбачається детальний аналіз покарань за перелічені правопорушення та логіка, якою керується законодавець при визначенні ступеня тяжкості конкретного діяння за відповідною санкцією. Аналіз санкцій статей кримінального законодавства дає змістовні підстави для того, аби розмежовувати корупційні правопорушення, які регулюються адміністративним законодавством, а які кримінальним. Звертаємо увагу на питання щодо неможливості застосування пом'якшуючих обставин при вчиненні цих правопорушень. Підіймаючи проблему різних підходів законодавця при диференціації соціальних явищ, які досліджуються цією статтею. автор наголошує на її актуальності для українського правового середовища. Відповідно приділяється увага змінам, що відбулися, зокрема у сфері судоустрою та судової діяльності, а також зміни у зв'язку із прийняттям Закону України "Про запобігання та протидію корупції" (про створення окремої незалежної системи органів виконавчої влади). Можна зробити висновок про те, що необхідною ланкою механізму протидії корупції у приватній та публічній сферах є уніфікація їх кваліфікуючих ознак та щодо доцільності впровадження нових механізмів боротьби з корупційними правопорушеннями і їх результативності. Вдалість проведення судової реформи підтверджується статистичними даними, які наведені в тексті статті.

The article investigates the formation of grounds for criminal responsibility for committing bribery of voters. There are three main stages of the formation of the legis-lative fixation of criminal responsibility for the following crimes: pre-revolutionary (from the end of the 19th cen-tury to 1917), when the prototype of the relevant norm was contained in the Criminal and Correctional Penalty in 1845; Soviet (Art. 85-1 of the Criminal Code of the Ukrainian SSR in 1937, Art.127 of the Criminal Code of the Ukrainian SSR in 1960); modern, which includes two periods: until 2014, when voter bribery was envisaged as one of the ways of committing a crime under Part 1 of Art. 157 of the Criminal Code of Ukraine in 2001, and after 2014, when criminal liability for bribery of a voter was provided for by a separate rule of the Criminal Code of Ukraine (Art.160).It is established that the current stage of legislative es-tablishment of criminal responsibility for voter bribery is characterized by constant changes, which are conditioned by an increased public demand for high-level elections and a reaction to the widespread election crimes during elec-toral race. It has been found that such changes often occur on the eve of the next election, which is contrary to the recommendations laid down in international law.The draft law "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Strengthening Responsibility for Vio-lation of Election Law" No 8270 has been analyzed in the part of the provisions concerning Art. 160 of the Criminal Code of Ukraine. It is concluded that the legislative fixing of criminal liability for bribery of a voter needs further improvement, which is conditioned by establishing the inconsistency of the provisions of the current criminal norm with the needs of law enforcement practice. ; У статті досліджено становлення підстав криміналь-ної відповідальності за вчинення підкупу виборців. Виокремлено три таких основних етапи становлення законодавчого закріплення кримінальної відповідаль-ності за дані злочини: дореволюційний (з кінця ХІХ ст. до 1917 р.), коли прообраз відповідної норми містився в Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 р.; радянський (ст. 85-1 КК УРСР 1937 р., ст. 127 КК УРСР 1960 р.); сучасний, який включає два періо-ди – до 2014 р., коли підкуп виборця був передбачений як один зі способів учинення злочину (ч. 1 ст. 157 КК України 2001 р.), та після 2014 р., коли криміналь-на відповідальність за підкуп виборця передбачалась окремою нормою КК України (ст. 160).Встановлено, що сучасний етап становлення законодавчого закріплення кримінальної відповідаль-ності за підкуп виборця характеризується постійними змінами, що зумовлені підвищеним суспільним запи-том на проведення виборчих перегонів відповідного рівня та реакцією на значне поширення даного виду злочинів під час виборчих перегонів. З'ясовано, що такі зміни часто відбуваються напередодні чергових виборів, що суперечить рекомендаціям, закріпленим у нормах міжнародного права.Проаналізовано проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства» No 8270 в частині положень, що стосу-ються ст. 160 КК України. Зроблено висновок про те, що законодавче закріплення кримінальної відпові-дальності за підкуп виборця потребує подальшого вдосконалення. Це зумовлено встановленням невідпо-відності положень чинної кримінальної норми потре-бам правозастосовної практики.

The latest changes in the criminal legislation on the regulation of liability for electoral criminal offenses are considered. The shortcomings of the incentive norms provided for by Part 5 of Art. 158-3 and Part 5 of Art. 160 of the Criminal Code of Ukraine are revealed. In particular, the following is proved inexpedient: limiting the range of criminal offenses, to the commission of which Part 5 of Art. 158-3 of the Criminal Code of Ukraine can be applied, only by the actions referred to in Part 1 of the considered criminal law norm; limiting the range of subjects covered by the scope of application of Part 5 of Art. 160 of the Criminal Code of Ukraine, not only by the organizers, but also by the instigators of a criminal offense.The inappropriateness of the differentiation of the value expression of illegal benefits carried out by the legislator provided for by Art. 160 of the Criminal Code of Ukraine is argued, when food, alcoholic beverages and tobacco products are considered such a benefit, regardless of their cost, while other types of benefits specified in the note of the article are only provided if their value exceeds 0.06 of the tax-free minimum incomes. In addition, the arbitrariness of the value expression of illegal benefit is pointed out.The conclusion is made concerning the imperfection of the sanctions of the considered criminal law norms, confirmed by the analysis data of the trends in the application of the latter. It is noted that the indication in many of the corresponding sanctions for a single main non-alternative punishment in the form of imprisonment for a certain period leads to the fact that in the vast majority of cases the courts release the perpetrators from punishment on the basis of the provisions of Art. 75 of the Criminal Code of Ukraine, considering it inappropriate to impose punishment in the form of imprisonment.The ways of improving the criminal legislation to eliminate the identified shortcomings based on the results of the article are suggested. ; Розглянуто останні зміни кримінального законодавства, присвяченого регламентації відповідальності за виборчі кримінальні правопорушення. Виявлено недоліки заохочуваль-них норм, передбачених ч. 5 ст. 158-3 та ч. 5 ст. 160 Кримінального кодексу України, зокрема, пов'язані з колом кримінальних правопорушень та осіб, щодо яких вони могли б бути реалізовані. Доведено недоцільність, по-перше, обраного законодавцем диферен-ційованого підходу щодо вартісного вираження передбаченої ст. 160 Кримінального кодексу України неправомірної вигоди, коли одні предмети визнаються останньою незалежно, а інші, навпаки, – залежно від їхньої вартості; по-друге, наведення у примітці відповідної кримінально-правової заборони визначення поняття «неправомірна вигода». За результа-тами аналізу тенденцій застосування розглядуваних кримінально-правових норм зроблено висновок про недосконалість їхніх санкцій, яка призводить до «забуття» на практиці про принцип невідворотності кримінальної відповідальності. Запропоновано шляхи удоскона-лення відповідних санкцій.

На основі проведених фокус-групових досліджень аналізуються уявлення молоді про ситуацію в Україні, владу і державу та їх вплив на уявлення молоді про можливі форми власної політико-правової активності. Показано, що влада в цілому сприймається як колективний суб'єкт, який зазвичай перебуває в опозиції до іншого колективного суб'єкта – народу. Встановлено, що інтерес молоді до політики має, у кращому випадку, фрагментарний характер, її політична освіченість є низькою. З'ясовано, що очікування від влади пов'язуються з досить виразними патерналістичними настановленнями: припинення воєнного конфлікту на сході країни, підвищення рівня життя, доходів і гарантування зайнятості, створення можливостей для самореалізації молоді тощо. При цьому відмічається проблема корупції, адже, за оцінками молодих людей, влада лише демонструє наміри, проте всіляко ухиляється від реальних дій щодо подолання корупції. Виявлено, що брак досвіду у вирішенні проблемних питань політико-правового характеру, переконаність у тому, що більшість проблем можна "розв'язати" в неправовий спосіб (хабар, підкуп, "подяка" і т. ін.), формують у молоді негативні настановлення, а саме що "норм закону можна не дотримуватися, оскільки навіть ті, хто приймає закони, їх ігнорують". Констатовано готовність молоді реалізовувати революційний сценарій розв'язання суспільних суперечностей.

Произведен системный уголовно-правовой анализ активных и пассивных форм подкупа должностного лица юридического лица публичного права. Обосновано положение о непоследовательности и бессистемности изложения отдельных форм подкупа должностного лица юридического лица публичного права в соответствующих диспозициях уголовно-правовых норм. Акцентируется на неполноте имплементации в уголовное законодательство Украины стандартов Уголовной конвенции против коррупции касательно вымогательства неправомерной выгоды должностным лицом юридического лица публичного права. ; The criminally-right analysis of the systems of active and passive forms of subornation of official face of legal entity of public law is conducted in the article. Position is reasonable about an inconsistence and unsystematic of exposition of separate forms of subornation of official face of legal entity of public law in dispositions of corresponding criminal law norms. It is marked on incompleteness of implementation in the criminal legislation of Ukraine of standards of Criminal convention about a fight against a corruption in relation to the shakedown of illegal benefit by the official face of legal entity of public law.

The author analyzes the dynamics of changes in the activity and participation of political parties in the implementation of electoral strategies and technologies by the example of local elections in 2020. In particular, a wide range of techniques implemented by regional organizations of political parties during the campaign was studied. It is found out that in the conditions of decentralization reform and the new Electoral Code of Ukraine lower party organizations were not only involved into the electoral process, but were also empowered to form representative local authorities and develop their political policies. It is stated that mandatory membership of party, open lists in local council elections and gender quotas in those lists became normative innovations for political parties. At the same time, it was found out that the party factor proved to be relevant also for the candidates for mayors, 80% of which were nominated by parties in regional centers. Having analyzed open data of the Central Election Commission the author ascertains that one fifth of the top candidates for mayors of regional centers were representatives of local political projects – parties, which activities are focused on specific regions or even communities. It is found out that because of reputational risks related to low rating of both the political forces as well as the institution of political parties in general there is a tendency to keep a distance from parliamentary parties. Political technologies used by parties in local elections are carried over from one campaign to another – bribery of voters, voting tourism, involvement of "clone" candidates, speculating on polls, ignoring sociological tools, manipulating party branding et cetera. Among other peculiarities there are the deepening of interparty competition, the struggle of the "first non-passing" and the "last passing" candidates in party lists, which indicates the deformation of communication component in the activities of political parties and the lack of stable party structure with defined roles and functions. Resolving these problems is a priority in the strategy of party organization and administration in the state. ; У статті проаналізовано динаміку змін в участі та активності політичних партій у реалізації електоральних стратегій і технологій на прикладі місцевих виборів 2020 р. Зокрема, досліджено широкий спектр прийомів, реалізованих регіональними організаціями політичних партій у період агітації. Визначено, що в умовах реформи децентралізації, нового Виборчого кодексу України низові партійні структури не лише були включені в електоральний процес, але й отримали реальні повноваження у формуванні представницьких органів влади на місцях і їхнього подальшого політичного курсу.Констатовано, що нормативними нововведеннями для політичних партій стали обов'язковість партійної приналежності та відкриті списки на виборах до місцевих рад, ґендерне квотування у вказаних списках. Водночас з'ясовано, що партійний чинник виявився актуальним і для кандидатів на посаду міських голів, яких в обласних центрах від партій було висунуто майже 80%. У ході аналізу відкритих даних ЦВК установлено, що п'яту частину топових кандидатів у мери обласних центрів становлять представники локальних політичних проєктів – партій, діяльність яких зосереджена на конкретних регіонах чи навіть населених пунктах. Виявлено тенденцію до певного дистанціювання від парламентських партій через репутаційні ризики, пов'язані з низьким рейтингом як безпосередньо політичних сил, так й інституту політичних партій загалом.Політичні технології, які були використані партіями під час місцевих виборів, є перехідними від однієї електоральної кампанії до іншої – підкуп, виборчий туризм, залучення кандидатів-«клонів», спекуляції з опитуваннями й ігнорування соціологічного інструментарію, маніпуляції з партійним брендингом тощо. Також серед особливостей – поглиблення внутрішньопартійної конкуренції, боротьба «перших непрохідних» та «останніх прохідних» у партійних списках, що свідчить про деформацію комунікаційного складника в діяльності політичних партій та відсутність сталої партійної структури з визначеними ролями та функціями. Вирішення цих задач – пріоритет у стратегії партійного

The article is devoted to the study of the positive experience of foreign countries in implementing an effective anti-corruption policy. It is noted that at present, corruption should be understood as abuse of office, abuse of authority, obtaining illegal benefits, commercial bribery, or other illegal use by an individual of their official position contrary to the legitimate interests of society and the state in order to obtain benefits in the form of money, valuables, other property or services of a property nature, other property rights for themselves or for third parties, or illegal provision of such benefits to the specified person by other individuals. Abuse may be a form of corruption (a form of criminal acts by an official or group of persons), but it does not exhaust the full definition of corruption. Attention is focused on the fact that all regions of Ukraine are affected by corruption. It is with the aim of reducing these indicators that the government has created a number of state institutions designed to combat corruption. It is accepted to allocate eight such bodies, however, in our opinion, it is necessary to allocate another ninth, namely "authorized division for prevention of corruption in the National police of Ukraine". As a result of the research, the authors come to the conclusion that the Ukrainian legislation, unfortunately, contains almost no legal means that are aimed at eliminating the causes and conditions that lead to the emergence of corruption risks. Also, one of the most important areas for improving anti-corruption legislation is the introduction of sociological research in all areas of the economy. These actions will help to monitor the spread of corruption, analyze the activities of anti-corruption bodies, and identify problematic areas and shortcomings of legal regulation. Therefore, to achieve results in countering corruption in the modern world, it is necessary to use not only deterrence measures, but also to create such conditions in society that corruption is alien to the social norms of life. ; Стаття присвячена дослідженню позитивного досвіду зарубіжних країн щодо запровадження ефективної антикорупційної політики. Зазначається, що нині під корупцією варто розуміти зловживання службовим становищем, зловживання повноваженнями, отримання неправомірної вигоди, комерційний підкуп або інше незаконне використання фізичною особою свого посадового становища всупереч законним інтересам суспільства і держави з метою отримання вигоди у вигляді грошей, цінностей, іншого майна або послуг майнового характеру, інших майнових прав для себе або для третіх осіб або незаконне надання такої вигоди зазначеній особі іншими фізичними особами. Зловживання може бути однією з форм корупції (формою злочинних діянь посадової особи або групи осіб), але не вичерпує всієї повноти визначення корупції. Акцентується увага на тому, що всі регіони України вражені корупцією. Саме з метою зниження цих показників владою було створено ряд державних установ, покликаних протидіяти корупції. Прийнято виділяти вісім таких органів, проте, на нашу думку, необхідно виділяти ще дев'ятий, а саме «уповноважений підрозділ із питань запобігання корупції в Національній поліції України». Автори доходять висновку, що українське законодавство, на жаль, майже не містить правових засобів, спрямованих на усунення причин та умов, що призводять до виникнення корупційних ризиків. Також одним із найважливіших напрямів удосконалення антикорупційного законодавства є запровадження соціологічних досліджень у всіх сферах економіки. Зазначені дії допоможуть стежити за поширенням корупції, аналізувати діяльність органів щодо протидії корупції, а також виявити проблемні сфери та недоліки правового регулювання. Отже, для досягнення результатів у протидії корупції в сучасному світі необхідно використовувати не тільки заходи залякування, а й створити такі умови в суспільстві, щоб корупція була чужа суспільним нормам.

The author analyzes the dynamics of changes in the activity and participation of political parties in the implementation of electoral strategies and technologies by the example of local elections in 2020. In particular, a wide range of techniques implemented by regional organizations of political parties during the campaign was studied. It is found out that in the conditions of decentralization reform and the new Electoral Code of Ukraine lower party organizations were not only involved into the electoral process, but were also empowered to form representative local authorities and develop their political policies. It is stated that mandatory membership of party, open lists in local council elections and gender quotas in those lists became normative innovations for political parties. At the same time, it was found out that the party factor proved to be relevant also for the candidates for mayors, 80% of which were nominated by parties in regional centers. Having analyzed open data of the Central Election Commission the author ascertains that one fifth of the top candidates for mayors of regional centers were representatives of local political projects – parties, which activities are focused on specific regions or even communities. It is found out that because of reputational risks related to low rating of both the political forces as well as the institution of political parties in general there is a tendency to keep a distance from parliamentary parties. Political technologies used by parties in local elections are carried over from one campaign to another – bribery of voters, voting tourism, involvement of "clone" candidates, speculating on polls, ignoring sociological tools, manipulating party branding et cetera. Among other peculiarities there are the deepening of interparty competition, the struggle of the "first non-passing" and the "last passing" candidates in party lists, which indicates the deformation of communication component in the activities of political parties and the lack of stable party structure with defined roles and functions. Resolving these problems is a priority in the strategy of party organization and administration in the state. ; У статті проаналізовано динаміку змін в участі та активності політичних партій у реалізації електоральних стратегій і технологій на прикладі місцевих виборів 2020 р. Зокрема, досліджено широкий спектр прийомів, реалізованих регіональними організаціями політичних партій у період агітації. Визначено, що в умовах реформи децентралізації, нового Виборчого кодексу України низові партійні структури не лише були включені в електоральний процес, але й отримали реальні повноваження у формуванні представницьких органів влади на місцях і їхнього подальшого політичного курсу.Констатовано, що нормативними нововведеннями для політичних партій стали обов'язковість партійної приналежності та відкриті списки на виборах до місцевих рад, ґендерне квотування у вказаних списках. Водночас з'ясовано, що партійний чинник виявився актуальним і для кандидатів на посаду міських голів, яких в обласних центрах від партій було висунуто майже 80%. У ході аналізу відкритих даних ЦВК установлено, що п'яту частину топових кандидатів у мери обласних центрів становлять представники локальних політичних проєктів – партій, діяльність яких зосереджена на конкретних регіонах чи навіть населених пунктах. Виявлено тенденцію до певного дистанціювання від парламентських партій через репутаційні ризики, пов'язані з низьким рейтингом як безпосередньо політичних сил, так й інституту політичних партій загалом.Політичні технології, які були використані партіями під час місцевих виборів, є перехідними від однієї електоральної кампанії до іншої – підкуп, виборчий туризм, залучення кандидатів-«клонів», спекуляції з опитуваннями й ігнорування соціологічного інструментарію, маніпуляції з партійним брендингом тощо. Також серед особливостей – поглиблення внутрішньопартійної конкуренції, боротьба «перших непрохідних» та «останніх прохідних» у партійних списках, що свідчить про деформацію комунікаційного складника в діяльності політичних партій та відсутність сталої партійної структури з визначеними ролями та функціями. Вирішення цих задач – пріоритет у стратегії партійного

Стаття присвячена окремим проблемним питанням порушення «права на», а точніше «права доступу» до комерційної таємниці та ноу-хау, враховуючи фізичну природу «інформації як такої». Тому в статті термін «право на» комерційну таємницю та ноу-хау використовується як умовний. Зокрема, порушенням «права на» комерційну таємницю та ноу-хау є незаконні способи отримання цієї конфіденційної інформації, незаконне її розголошення та інші неправомірні дії, що призводять до порушення вказаного права. До незаконних способів отримання комерційної таємниці та ноу-хау відноситься проми­слове шпигунство, підкуп посадової особи (службовця), яка фактично контролює комер­ційну таємницю чи ноу-хау, незаконне проникнення в приміщення його власника, прослуховування засобів зв'язку, незаконне ознайомлення зі змістом кореспонденції, що містить комерційну таємницю чи ноу-хау тощо. ; Статья посвящена отдельным проблемным вопросам о нарушении «права на», а точнее «права доступа» к коммерческой тайне и ноу-хау, учитывая физическую природу «информации как таковой». Поэтому в статье термин «право на» коммерческую тайну и ноу-хау используется как условный. В частности, нарушением «права на» коммерческую тайну и ноу-хау являются незаконные способы получения данной конфиденциальной информации, незаконное ее разглашение и другие неправо­мерные действия, приводящие к нарушению указанного права. К незаконным спо­собам получения коммерческой тайны и ноу-хау относятся промышленный шпио­наж, подкуп должностного лица (служащего), которое фактически контролирует коммерческую тайну или ноу-хау, незаконное проникновение в помещение его собственника, прослушивание средств связи, незаконное ознакомление с содержа­нием корреспонденции, содержащей коммерческую тайну или ноу-хау и др. ; The article is devoted to separate problematic issues concerning the violation of the «right to», or rather, the «right of access» to commercial secrets and know-how, taking into ac­count the physical nature of «information as such».At present, the legal doctrine has developed two approaches to understanding the «right to» information. As for the first approach, the «right to» information is regarded as a subjective right. According to the second approach, the subjective right to information (confidential information) does not exist, and the term «right to» information is used only as conditional, since in reality it is a «right of access» to information (confidential information).The author comes from the position that the information is a message containing (in itself) the information, and for familiarization with them is not assigned the exclusive right, and especially the «property right», then, accordingly, there is no subjective right. Therefore, the term «right to» information (confidential information in the form of commercial secrets and know-how) is not an exact scientific formulation. More pre­cise scientific formulation, which more adequately reflects its essence, is the term «right of access» to information (confidential information in the form of commercial se­crets and know-how). Therefore, in the article the term «right to» commercial secret and know-how is used as conditional.The violation of the «right of access» to commercial secrets and know-how in gener­al and in the field of pharmacy, in particular, are illegal ways of obtaining such confi­dential information (commercial secrets and know-how), unlawful disclosure and other unlawful actions that violate the said right.Unlawful ways to obtain commercial secrecy and know-how include industrial es­pionage, bribery of an official (employee) who actually controls commercial secrets or know-how, unlawful penetration into the premises of his owner, listening to commu­nications, illicit acquaintance with the content of correspondence, containing commer­cial secrets or know-how, etc.Also, the commercial secret (know-how), is one way to protect against unfair competi­tion and is carried out in accordance with Art. 10bis («Unfair competition») and Art. 10ter («Trademarks, trade names, false indications, unfair competition, remedies, the right to go to court») of the Paris Convention for the Protection of Industrial Property. The na­tional legislation on unfair competition does not, as such, fulfill the function of protecting «rights», but rather the law-protected interests of a person who is in fact controlling com­mercial secrets or know-how, but gives way to general civil law. The main feature of the rules of such legislation is its legal and protective nature.So we can say that the protection of commercial secrets (know-how) is carried out in the framework of the fight against unfair competition, provided by article 10bis of the Paris Convention. Also, according to Art. 10ter in the process of ensuring effective protection against unfair competition, the participating countries undertake to pro­vide such nationals of other countries of the Union with the following protection: nat­ural and legal persons lawfully controlling confidential information shall be entitled to prevent the disclosure, receipt or use of such information without their consent other persons, if the latter have done so in ways that are contrary to honest commer­cial practice. In the notion of a method that is contrary to honest commercial practice, the Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights (hereinafter referred to as the TRIPS Agreement) invests in breach of contract, breach of trust, in­citement to violation; the acquisition of closed information by third parties who knew or committed gross negligence without knowing that actions that contradict honest trading practices were allowed in the process of such acquisition.It can be stated that the TRIPS Agreement was the first time at the international level to identify the notions of protecting undisclosed information (commercial se­crets) as a means of information protection, the use of which is legally controlled by a legal entity. In general, in the past, many countries have addressed the issues of pro­tecting trade secrets or know-how no matter other than the issues of secrecy or indus­trial property protection. In order to meet the signs of the TRIPS Agreement, WTO member countries will have to protect all commercially valuable secrets.

Стаття присвячена окремим проблемним питанням порушення «права на», а точніше «права доступу» до комерційної таємниці та ноу-хау, враховуючи фізичну природу «інформації як такої». Тому в статті термін «право на» комерційну таємницю та ноу-хау використовується як умовний. Зокрема, порушенням «права на» комерційну таємницю та ноу-хау є незаконні способи отримання цієї конфіденційної інформації, незаконне її розголошення та інші неправомірні дії, що призводять до порушення вказаного права. До незаконних способів отримання комерційної таємниці та ноу-хау відноситься проми­слове шпигунство, підкуп посадової особи (службовця), яка фактично контролює комер­ційну таємницю чи ноу-хау, незаконне проникнення в приміщення його власника, прослуховування засобів зв'язку, незаконне ознайомлення зі змістом кореспонденції, що містить комерційну таємницю чи ноу-хау тощо. ; Статья посвящена отдельным проблемным вопросам о нарушении «права на», а точнее «права доступа» к коммерческой тайне и ноу-хау, учитывая физическую природу «информации как таковой». Поэтому в статье термин «право на» коммерческую тайну и ноу-хау используется как условный. В частности, нарушением «права на» коммерческую тайну и ноу-хау являются незаконные способы получения данной конфиденциальной информации, незаконное ее разглашение и другие неправо­мерные действия, приводящие к нарушению указанного права. К незаконным спо­собам получения коммерческой тайны и ноу-хау относятся промышленный шпио­наж, подкуп должностного лица (служащего), которое фактически контролирует коммерческую тайну или ноу-хау, незаконное проникновение в помещение его собственника, прослушивание средств связи, незаконное ознакомление с содержа­нием корреспонденции, содержащей коммерческую тайну или ноу-хау и др. ; The article is devoted to separate problematic issues concerning the violation of the «right to», or rather, the «right of access» to commercial secrets and know-how, taking into ac­count the physical nature of «information as such».At present, the legal doctrine has developed two approaches to understanding the «right to» information. As for the first approach, the «right to» information is regarded as a subjective right. According to the second approach, the subjective right to information (confidential information) does not exist, and the term «right to» information is used only as conditional, since in reality it is a «right of access» to information (confidential information).The author comes from the position that the information is a message containing (in itself) the information, and for familiarization with them is not assigned the exclusive right, and especially the «property right», then, accordingly, there is no subjective right. Therefore, the term «right to» information (confidential information in the form of commercial secrets and know-how) is not an exact scientific formulation. More pre­cise scientific formulation, which more adequately reflects its essence, is the term «right of access» to information (confidential information in the form of commercial se­crets and know-how). Therefore, in the article the term «right to» commercial secret and know-how is used as conditional.The violation of the «right of access» to commercial secrets and know-how in gener­al and in the field of pharmacy, in particular, are illegal ways of obtaining such confi­dential information (commercial secrets and know-how), unlawful disclosure and other unlawful actions that violate the said right.Unlawful ways to obtain commercial secrecy and know-how include industrial es­pionage, bribery of an official (employee) who actually controls commercial secrets or know-how, unlawful penetration into the premises of his owner, listening to commu­nications, illicit acquaintance with the content of correspondence, containing commer­cial secrets or know-how, etc.Also, the commercial secret (know-how), is one way to protect against unfair competi­tion and is carried out in accordance with Art. 10bis («Unfair competition») and Art. 10ter («Trademarks, trade names, false indications, unfair competition, remedies, the right to go to court») of the Paris Convention for the Protection of Industrial Property. The na­tional legislation on unfair competition does not, as such, fulfill the function of protecting «rights», but rather the law-protected interests of a person who is in fact controlling com­mercial secrets or know-how, but gives way to general civil law. The main feature of the rules of such legislation is its legal and protective nature.So we can say that the protection of commercial secrets (know-how) is carried out in the framework of the fight against unfair competition, provided by article 10bis of the Paris Convention. Also, according to Art. 10ter in the process of ensuring effective protection against unfair competition, the participating countries undertake to pro­vide such nationals of other countries of the Union with the following protection: nat­ural and legal persons lawfully controlling confidential information shall be entitled to prevent the disclosure, receipt or use of such information without their consent other persons, if the latter have done so in ways that are contrary to honest commer­cial practice. In the notion of a method that is contrary to honest commercial practice, the Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights (hereinafter referred to as the TRIPS Agreement) invests in breach of contract, breach of trust, in­citement to violation; the acquisition of closed information by third parties who knew or committed gross negligence without knowing that actions that contradict honest trading practices were allowed in the process of such acquisition.It can be stated that the TRIPS Agreement was the first time at the international level to identify the notions of protecting undisclosed information (commercial se­crets) as a means of information protection, the use of which is legally controlled by a legal entity. In general, in the past, many countries have addressed the issues of pro­tecting trade secrets or know-how no matter other than the issues of secrecy or indus­trial property protection. In order to meet the signs of the TRIPS Agreement, WTO member countries will have to protect all commercially valuable secrets.

У всіх відношеннях корупція стала широко поширеним явищем, що суттєво впливає на перспективи економічного зростання, особливо в країнах, що розвиваються. Підприємці та експерти погоджуються з тим, що високий рівень корупції негативно позначається на інвестиційному кліматі та створює вороже ділове середовище, будучи глибоко вкоріненим у бізнес як невід'ємна частина бізнес-процесів. Корупція у державному секторі породжує корупцію у приватному бізнес-середовищі, що робить розуміння особливості корупційних ризиків у бізнесі, їх факторів та контрзаходів особливо важливими, що і є предметом дослідження даної статті. Метою даної статті є звернення уваги на основні аспекти корупційних проявів у різних сферах бізнесу, їх правильне тлумачення та попередження корупційних ризиків, що є основою ефективного та етичного бізнесу. Аналіз зарубіжних літературних джерел показав, що вчені часто нехтують проблемою корупції в бізнесі та діловими відносинами, зосереджуючи увагу на урядовому та державному секторах. Тим не менше, випадки корупції в бізнесі дуже поширені і представляють суттєвий ризик для добробуту компанії. Завданням даної роботи є вивчення особливостей корупції всередині ділового середовища та форм її прояву, розгляд стану корупції в міжнародному бізнес середовищі. Використовуючи загальні логічно-аналітичні методи, ця стаття досліджує природу різних видів корупційної поведінки в ділових стосунках, об'єкти та наслідки. В результаті автором виділено основні види корупційної поведінки, серед яких три групи: шахрайство, підкуп та конфлікт інтересів. До кожної з виділених груп віднесено відповідні форми корупційної поведінки, притаманні бізнес-середовищу. На основі проведеного аналізу запропоновано шляхи мінімізації корупційних ризиків в бізнесі шляхом розробки комплексної антикорупційної системи підприємства. Зроблено висновки щодо основних складових такої системи підприємства та сформовано рекомендації щодо її впровадження, що дозволить мінімізувати ймовірність корупційної поведінки в рамках бізнес-середовища. ; Во всех отношениях коррупция стала широко распространенным явлением, что существенно влияет на перспективы экономического роста, особенно в развивающихся странах. Предприниматели и эксперты соглашаются с тем, что высокий уровень коррупции негативно сказывается на инвестиционном климате и создает враждебную деловую среду, будучи глубоко укорененным в бизнес как неотъемлемая часть бизнес-процессов. Коррупция в государственном секторе порождает коррупцию в частной бизнес-среде, что делает понимание особенностей коррупционных рисков в бизнесе, их факторов и контрмер особенно важными, что и является предметом исследования данной статьи. Целью данной статьи является привлечение внимания к основным аспектам коррупционных проявлений в различных сферах бизнеса, их правильное толкование и предупреждения коррупционных рисков, что является основой эффективного и этического бизнеса. Анализ зарубежных литературных источников показал, что ученые часто пренебрегают проблемой коррупции в бизнесе и деловых отношениях, сосредоточивая внимание на правительственном и государственном секторах. Тем не менее, случаи коррупции в бизнесе очень распространены и представляют существенный риск для благосостояния компании. Задачей данной работы является изучение особенностей коррупции внутри деловой среды и форм ее проявления, рассмотрение состояния коррупции в международном бизнес среде. Используя общие логическо-аналитические методы, эта статья исследует природу различных видов коррупционного поведения в деловых отношениях, объекты и последствия. В результате автором выделены основные виды коррупционного поведения, среди которых три группы: мошенничество, подкуп и конфликт интересов. К каждой из выделенных групп отнесены соответствующие формы коррупционного поведения, присущие бизнес-среде. На основе проведенного анализа предложены пути минимизации коррупционных рисков в бизнесе путем разработки комплексной антикоррупционной политики предприятия. Сделаны выводы об основных составляющих такой политики предприятия и сформированы рекомендации по ее внедрению, что позволит минимизировать вероятность коррупционного поведения в рамках бизнес-среды. ; Corruption has become a widespread phenomenon in all respects, it significantly affects the prospects for economic growth, especially in developing countries. Entrepreneurs and experts agree that a high level of corruption negatively affects the investment climate and creates a hostile business environment, being deeply rooted in business as an integral part of business processes. Entrepreneurs and experts agree that a high level of corruption adversely affects the investment climate and creates a hostile business environment, being deeply rooted in business as an integral part of business processes. Corruption in the public sector generates corruption in the private business environment, which makes the understanding of the specific features of business corruption risks, their factors and countermeasures particularly important, which is the subject matter of this article. The goal of this article is to focus on the main aspects of corruption in various spheres of business, to interpret them properly and to prevent corruption risks, which is the basis of the effective and ethical business. The analysis of foreign literary sources has shown that scientists often neglect the problem of corruption in business and business relations, focusing on the government and public sectors. Nevertheless, the cases of corruption in business are very common and pose a significant risk to the well-being of a company. The objective of this work is to study the specifics of corruption within the business environment and to consider the state of corruption in the international business environment. Using general logical-analytical methods, this article deals with the study of the nature of various types of corruption behaviour in business relations, objects and consequences. As a result, the main types of corruption behaviour are identified, among which there are three groups: fraud, bribery and the conflict of interest. Each of the identified groups includes the corresponding forms of corrupt behaviour that are typical for the business environment. Based on the analysis, the ways for minimizing corruption risks in business are proposed by developing the comprehensive anti-corruption policy of an enterprise. The conclusions were made about the main components of this enterprise policy and recommendations were made for its implementation, which will minimize the corruption behaviour within the business environment.

У всіх відношеннях корупція стала широко поширеним явищем, що суттєво впливає на перспективи економічного зростання, особливо в країнах, що розвиваються. Підприємці та експерти погоджуються з тим, що високий рівень корупції негативно позначається на інвестиційному кліматі та створює вороже ділове середовище, будучи глибоко вкоріненим у бізнес як невід'ємна частина бізнес-процесів. Корупція у державному секторі породжує корупцію у приватному бізнес-середовищі, що робить розуміння особливості корупційних ризиків у бізнесі, їх факторів та контрзаходів особливо важливими, що і є предметом дослідження даної статті. Метою даної статті є звернення уваги на основні аспекти корупційних проявів у різних сферах бізнесу, їх правильне тлумачення та попередження корупційних ризиків, що є основою ефективного та етичного бізнесу. Аналіз зарубіжних літературних джерел показав, що вчені часто нехтують проблемою корупції в бізнесі та діловими відносинами, зосереджуючи увагу на урядовому та державному секторах. Тим не менше, випадки корупції в бізнесі дуже поширені і представляють суттєвий ризик для добробуту компанії. Завданням даної роботи є вивчення особливостей корупції всередині ділового середовища та форм її прояву, розгляд стану корупції в міжнародному бізнес середовищі. Використовуючи загальні логічно-аналітичні методи, ця стаття досліджує природу різних видів корупційної поведінки в ділових стосунках, об'єкти та наслідки. В результаті автором виділено основні види корупційної поведінки, серед яких три групи: шахрайство, підкуп та конфлікт інтересів. До кожної з виділених груп віднесено відповідні форми корупційної поведінки, притаманні бізнес-середовищу. На основі проведеного аналізу запропоновано шляхи мінімізації корупційних ризиків в бізнесі шляхом розробки комплексної антикорупційної системи підприємства. Зроблено висновки щодо основних складових такої системи підприємства та сформовано рекомендації щодо її впровадження, що дозволить мінімізувати ймовірність корупційної поведінки в рамках бізнес-середовища. ; Во всех отношениях коррупция стала широко распространенным явлением, что существенно влияет на перспективы экономического роста, особенно в развивающихся странах. Предприниматели и эксперты соглашаются с тем, что высокий уровень коррупции негативно сказывается на инвестиционном климате и создает враждебную деловую среду, будучи глубоко укорененным в бизнес как неотъемлемая часть бизнес-процессов. Коррупция в государственном секторе порождает коррупцию в частной бизнес-среде, что делает понимание особенностей коррупционных рисков в бизнесе, их факторов и контрмер особенно важными, что и является предметом исследования данной статьи. Целью данной статьи является привлечение внимания к основным аспектам коррупционных проявлений в различных сферах бизнеса, их правильное толкование и предупреждения коррупционных рисков, что является основой эффективного и этического бизнеса. Анализ зарубежных литературных источников показал, что ученые часто пренебрегают проблемой коррупции в бизнесе и деловых отношениях, сосредоточивая внимание на правительственном и государственном секторах. Тем не менее, случаи коррупции в бизнесе очень распространены и представляют существенный риск для благосостояния компании. Задачей данной работы является изучение особенностей коррупции внутри деловой среды и форм ее проявления, рассмотрение состояния коррупции в международном бизнес среде. Используя общие логическо-аналитические методы, эта статья исследует природу различных видов коррупционного поведения в деловых отношениях, объекты и последствия. В результате автором выделены основные виды коррупционного поведения, среди которых три группы: мошенничество, подкуп и конфликт интересов. К каждой из выделенных групп отнесены соответствующие формы коррупционного поведения, присущие бизнес-среде. На основе проведенного анализа предложены пути минимизации коррупционных рисков в бизнесе путем разработки комплексной антикоррупционной политики предприятия. Сделаны выводы об основных составляющих такой политики предприятия и сформированы рекомендации по ее внедрению, что позволит минимизировать вероятность коррупционного поведения в рамках бизнес-среды. ; Corruption has become a widespread phenomenon in all respects, it significantly affects the prospects for economic growth, especially in developing countries. Entrepreneurs and experts agree that a high level of corruption negatively affects the investment climate and creates a hostile business environment, being deeply rooted in business as an integral part of business processes. Entrepreneurs and experts agree that a high level of corruption adversely affects the investment climate and creates a hostile business environment, being deeply rooted in business as an integral part of business processes. Corruption in the public sector generates corruption in the private business environment, which makes the understanding of the specific features of business corruption risks, their factors and countermeasures particularly important, which is the subject matter of this article. The goal of this article is to focus on the main aspects of corruption in various spheres of business, to interpret them properly and to prevent corruption risks, which is the basis of the effective and ethical business. The analysis of foreign literary sources has shown that scientists often neglect the problem of corruption in business and business relations, focusing on the government and public sectors. Nevertheless, the cases of corruption in business are very common and pose a significant risk to the well-being of a company. The objective of this work is to study the specifics of corruption within the business environment and to consider the state of corruption in the international business environment. Using general logical-analytical methods, this article deals with the study of the nature of various types of corruption behaviour in business relations, objects and consequences. As a result, the main types of corruption behaviour are identified, among which there are three groups: fraud, bribery and the conflict of interest. Each of the identified groups includes the corresponding forms of corrupt behaviour that are typical for the business environment. Based on the analysis, the ways for minimizing corruption risks in business are proposed by developing the comprehensive anti-corruption policy of an enterprise. The conclusions were made about the main components of this enterprise policy and recommendations were made for its implementation, which will minimize the corruption behaviour within the business environment.