Suchergebnisse

The aim of the study is to determine the gender characteristics of pharmacists. Materials and methods. To study gender characteristics, a survey of pharmacy specialists was conducted using a specially designed questionnaire and psychological methods: "Locus of control" (J. Rotter test modified by O. Ksenofontova), study of volitional personality qualities (questionnaire of N. Stambulova); Cattell test 16 PF; diagnostics of interpersonal relations (T. Leary test in modification by L. Sobchyk), express diagnostics of resistance to conflicts, methods of studying personality orientation (test of V. Smekal and M. Kucher). Results. The relevance of the study of gender characteristics of pharmacists is substantiated. The level of involvement of women in management in the economy, politics, education, in law enforcement and health authorities in Ukraine has been analyzed, which indicates gender identity. The essence of gender analysis according to specifics of pharmacy is determined. The manifestations of masculinity-femininity in pharmacists have been studied. The level of subjective control of pharmacists is analyzed. Characteristic features of men and women pharmacists are estimated. The volitional qualities of pharmacists have been studied. Conflict resistance was diagnosed. The types of interaction between men and women pharmacists are studied. Conclusions. It has been proven that women pharmacists are feminine and prone to gender stereotypes. Male pharmacists have a low level of subjective control and do not associate actions with subsequent events, as well as show themselves as independent, determined, courageous, purposeful, proactive, persistent professionals with endurance and self-control. It was found that both women pharmacists and men pharmacists show an average level of conflict resistance. The personal orientation is revealed, so at men-pharmacists motives of own well-being and aspiration to prestige prevail ; Целью исследования является определение гендерных особенностей провизоров. Материалы и методы. Для изучения гендерных особенностей проводился опрос специалистов фармации с помощью специально разработанной анкеты и психологических методик: «Локус контроля» (тест Дж. Роттера в модификации Е. Ксенофонтовой), исследование волевых качеств личности (опросник Н. Стамбуловой); тест Кеттелла 16 PF; диагностика межличностных отношений (тест Т. Лири в модификации Л. Собчик), экспресс-диагностика устойчивости к конфликтам, методика изучения направленности личности (тест В. Смекала и М. Кучера). Результаты. Обоснована актуальность исследования гендерных особенностей провизоров. Проанализирован уровень привлечения женщин к управлению в экономике, политике, образовании, правоохранительных органах и органах здравоохранения в Украине, свидетельствующий о гендерной идентичности. Определена сущность гендерного анализа с учетом специфики фармации. Изучены проявления маскулинности-фемининности у провизоров. Проанализирован уровень субъективного контроля провизоров. Оценены характерологические особенности мужчин и женщин-провизоров. Исследованы волевые качества провизоров. Продиагностирована устойчивость к конфликтам. Изучены типы взаимодействия мужчин и женщин-провизоров. Выводы. Доказано, что женщинам-провизорам присуща фемининность и склонность к гендерной стереотипности. Провизоры-мужчины обладают низким уровнем субъективного контроля и не связывают действия со следующими за ними событиями, а также проявляют себя как самостоятельные, решительные, смелые, целеустремленные, инициативные, настойчивые специалисты, обладающие выдержкой и самообладанием. Выявлено, что как у женщин-провизоров, так и у мужчин-провизоров, проявляется средний уровень конфликтоустойчивости. Выявлена личностная направленность, так у мужчин-провизоров преобладают мотивы собственного благополучия и стремление к престижу ; Метою дослідження є визначення гендерних особливостей провізорів. Матеріали та методи. Для вивчення гендерних особливостей проводилося опитування спеціалістів фармації за допомогою спеціально розробленої анкети і психологічних методик: «Локус контролю» (тест Дж. Роттера в модифікації О. Ксенофонтової), дослідження вольових якостей особистості (опитувальник Н. Стамбулової); тест Кеттелла 16 PF; діагностика міжособистісних відносин (тест Т. Лірі в модифікації Л. Собчик), експрес-діагностика стійкості до конфліктів, методика вивчення спрямованості особистості (тест В. Смекала і М. Кучера). Результати. Обґрунтовано актуальність дослідження гендерних особливостей провізорів. Проаналізовано рівень залучення жінок до управління в економіці, політиці, освіті, в правоохоронних органах та органах охорони здоров'я в Україні, що свідчіть про гендерну ідентичність. Визначено сутність гендерного аналізу з урахуванням специфіки фармації. Вивчено прояви маскулінності-фемінінності у провізорів. Проаналізовано рівень суб'єктивного контролю провізорів. Оцінені характерологічні особливості чоловіків і жінок-провізорів. Досліджено вольові якості провізорів. Продіагностовано стійкість до конфліктів. Вивчено типи взаємодії чоловіків і жінок-провізорів. Висновки. Доведено, що жінкам-провізорів властива фемінінність і схильність до гендерної стереотипності. Провізори-чоловіки мають низький рівень суб'єктивного контролю і не пов'язують дії з наступними за ними подіями, а також проявляють себе як самостійні, рішучі, сміливі, цілеспрямовані, ініціативні, наполегливі фахівці, що володіють витримкою і самовладанням. Виявлено, що як у жінок-провізорів, так і у чоловіків-провізорів, проявляється середній рівень конфліктостійкість. Виявлено особистісна спрямованість, так у чоловіків-провізорів переважають мотиви власного благополуччя і прагнення до престижу.

У статті актуалізовано проблему професійної компетентності соціальних працівників. Обґрунтовано, що пошук шляхів оптимізації професійної підготовки фахівців для системи соціального захисту населення лежить у руслі загальнодидактичних проблем педагогіки вищої школи. Здійснено теоретичний аналіз поглядів вітчизняних і зарубіжних вчених, які займаються проблематикою професійної компетентності соціальних працівників. Надано визначення понять «компетентність» та «професійна компетентність». Визначено основні компоненти професійної компетентності соціальних працівників: мотиваційний (психологічна готовність до професійної діяльності); ціннісно­смисловий (спрямованість, ціннісні орієнтації, смисли); когнітивно­професійний (загальна культура, письменність, професійна освіченість); дієво­професійний (робота з людьми на різних соціальних рівнях, робота з інформацією, досягнення результатів і т.п.); аутопсихологічний (особистісна і професійна рефлексія); регулятивний (емоційно­вольова саморегуляція). Розглянуто загальну структуру і змістові критерії професійної компетентності соціального працівника. Надано характеристику інноваційних форм і методів управління професійною компетентністю соціальних працівників (case­study, соціально­психологічний тренінг). Визначено умови успішності підготовки соціального працівника у вищому навчальному закладі. Зроблено висновки за результатами дослідження та визначено перспективні напрямки подільних наукових розвідок з напрямків, що стосуються предмета розгляду.

Представлено результати пошуку теоретико-методологічної стратегії вивчення нігілізму як соціально-психологічного феномену. Основним завданням було виявити засоби соціально-психологічного осмислення цього феномену. Ретроспективний аналіз філософських концепцій нігілізму та поглядів сучасних дослідників на це явище дав змогу зробити висновок, що наразі є щонайменше два підходи до його вивчення: (перший – презентація нігілізму як "онто-історичного" явища, другий – коли нігілізм розглядається як властивість мислення або специфічна його спрямованість). Обстоюється думка, що єдиним і природним критерієм, який поєднує всю різноманітність нігілістичної тематики, є онтологічний вимір. Презентовано авторське розуміння нігілізму як феномену, що має комунікативну природу і виявляється в процесі смислотворення – коли заперечення є певним твердженням, що реалізується в подальшій протестній активності особистості; беручи до уваги загальнопсихологічні та соціально-психологічні теорії і концепції, зроблено спробу обґрунтувати таке розуміння сутності нігілістичного ставлення до дійсності. Наголошено, що нігілістичне ставлення залежить від сформованості особистісних ставлень і визначає реакції, переживання і дії людини у зв'язку з обставинами її життя. Якість системи ставлень (позитивних/негативних) узалежнено від того, як людина взаємодіє зі світом і як трансформує власний досвід в уявлення та переконання, у концептуальну модель "себе у світі", на основі якої відтак окреслює свої цілі і способи їх досягнення, оцінює те, що відбувається. Зауважено, що все це є продуктом комунікації особистості з "олюдненим світом", "виростає" з процесу і феноменів взаємодії, визначаючи особистісну регуляцію цієї взаємодії. Зроблено висновок, що особистісна регуляція процесу взаємодії людини із собою і світом є смислотворчою, оскільки саме осмислення того, що відбувається, визначає вибір суб'єктом свого способу "буття у світі", а "збій" у процесі комунікативного смислотворення стає зазвичай основною причиною нігілістичного ставлення до світу.