Suchergebnisse

У статті розглядається процес становлення і розвитку системи опіки над незаконнонародженими дітьми на українських землях Російської імперії. Проаналізовано діяльність Приказів громадської опіки, земств, доброчинних товариств у сфері опіки підкидьками. Встановлено регіональні особливості цього процесу. На почтаку XX ст. стало зрозумілим, що без залучення держави до справи опіки підкидьками не обійтися, оскільки приватні установи, обмеженні у фінансуванні, були неспроможні вирішити цю проблему. ; The article covers the establishment and development process of the care system for illegitimate children on the Ukrainian lands within the Russian Empire. There have been analyzed the activity of the Commands for the public care, country councils, charitable institutions in the field of care for foundlings. Also there have been shown the regional special features of this process. n the beginning of XX century it became clear that the matter of custody illegitimate the government should try. Private institutions, limited funding, could not solve the problem.

У статті висвітлено сутність понять «опіка над дітьми», «примусове виховання неповнолітніх правопорушників», «конфесійне виховання». Окреслено еволюцію інституційних форм опіки і виховання у ХІХ – ХХ ст. (притулків, сиротинців, будинків для безпритульних, виховних притулків, лікувально-педагогічних центрів і психіатричних лікарень для дітей та молоді). Акцентовано увагу на диференціації і професіоналізації соціальної роботи, «педагогіці для безпритульних». Досліджено загальну історіографію виховання дітей у притулках. ; В статье освещены сущность понятий «опека над детьми», «принудительное воспитание несовершеннолетних правонарушителей», «конфессиональное воспитание». Определено эволюцию институциональных форм опеки и воспитания в XIX – ХХ в. (приютов, домов для сирот, домов для беспризорных, воспитательные приютов, лечебно-педагогических центров и психиатрических больниц для детей и молодежи). Акцентировано внимание на дифференциации и профессионализации социальной работы, «педагогике для беспризорных». Исследовано общую историографию воспитания детей в приютах. ; The article provides the definition of «child care», «compulsory care of juvenile delinquents», «religious education». It overviews the evolution of institutional care in the XIX – XX centuries (homes for orphans and the homeless, foster homes, medical and educational centers, child and youth mental health hospitals).It is ascertained that there were not any significant discrepancies between guardianship of minors and compulsory care of juvenile delinquents. Establishment of orphanages was aimed at providing help for children who found themselves in difficult life circumstances, strengthening their faith and moral principles. From the outset compulsory care of juvenile delinquents was marked by gender differentiation with more attention paid to girls. Establishment of homes for the homeless was considered a step forward in institutional care; however, «being homeless» was not associated with one's economic or social condition.The XX century was marked by evolutionary changes in forms and contents of institutional care. New care forms came into existence, however, the old classic ones were still widely applied. Instead of large fostering institutions smaller social homes were set up. Much investment was put into training teachers, although orphanage staff frequently lacked teaching expertise. The concept of neglect became a form of social stigma.The article dwells on the institutional care in Austria and Germany in the 1970-ies, where regular protests against violence eventually resulted into a breakthrough in social assistance policy. Innsbruck Institute of Pedagogy has been engaged by the government to promote student research of foster homes within the project «Institutional care».The article focuses on differentiation and professionalization of social work, the so called «homeless pedagogy». It also provides a brief overview of general historiography of institutional care.

У статті висвітлено сутність понять «опіка над дітьми», «примусове виховання неповнолітніх правопорушників», «конфесійне виховання». Окреслено еволюцію інституційних форм опіки і виховання у ХІХ – ХХ ст. (притулків, сиротинців, будинків для безпритульних, виховних притулків, лікувально-педагогічних центрів і психіатричних лікарень для дітей та молоді). Акцентовано увагу на диференціації і професіоналізації соціальної роботи, «педагогіці для безпритульних». Досліджено загальну історіографію виховання дітей у притулках. ; В статье освещены сущность понятий «опека над детьми», «принудительное воспитание несовершеннолетних правонарушителей», «конфессиональное воспитание». Определено эволюцию институциональных форм опеки и воспитания в XIX – ХХ в. (приютов, домов для сирот, домов для беспризорных, воспитательные приютов, лечебно-педагогических центров и психиатрических больниц для детей и молодежи). Акцентировано внимание на дифференциации и профессионализации социальной работы, «педагогике для беспризорных». Исследовано общую историографию воспитания детей в приютах. ; The article provides the definition of «child care», «compulsory care of juvenile delinquents», «religious education». It overviews the evolution of institutional care in the XIX – XX centuries (homes for orphans and the homeless, foster homes, medical and educational centers, child and youth mental health hospitals).It is ascertained that there were not any significant discrepancies between guardianship of minors and compulsory care of juvenile delinquents. Establishment of orphanages was aimed at providing help for children who found themselves in difficult life circumstances, strengthening their faith and moral principles. From the outset compulsory care of juvenile delinquents was marked by gender differentiation with more attention paid to girls. Establishment of homes for the homeless was considered a step forward in institutional care; however, «being homeless» was not associated with one's economic or social condition.The XX century was marked by evolutionary changes in forms and contents of institutional care. New care forms came into existence, however, the old classic ones were still widely applied. Instead of large fostering institutions smaller social homes were set up. Much investment was put into training teachers, although orphanage staff frequently lacked teaching expertise. The concept of neglect became a form of social stigma.The article dwells on the institutional care in Austria and Germany in the 1970-ies, where regular protests against violence eventually resulted into a breakthrough in social assistance policy. Innsbruck Institute of Pedagogy has been engaged by the government to promote student research of foster homes within the project «Institutional care».The article focuses on differentiation and professionalization of social work, the so called «homeless pedagogy». It also provides a brief overview of general historiography of institutional care.

The article provides the definition of «child care», «compulsory care of juvenile delinquents», «religious education». It overviews the evolution of institutional care in the XIX – XX centuries (homes for orphans and the homeless, foster homes, medical and educational centers, child and youth mental health hospitals).It is ascertained that there were not any significant discrepancies between guardianship of minors and compulsory care of juvenile delinquents. Establishment of orphanages was aimed at providing help for children who found themselves in difficult life circumstances, strengthening their faith and moral principles. From the outset compulsory care of juvenile delinquents was marked by gender differentiation with more attention paid to girls. Establishment of homes for the homeless was considered a step forward in institutional care; however, «being homeless» was not associated with one's economic or social condition.The XX century was marked by evolutionary changes in forms and contents of institutional care. New care forms came into existence, however, the old classic ones were still widely applied. Instead of large fostering institutions smaller social homes were set up. Much investment was put into training teachers, although orphanage staff frequently lacked teaching expertise. The concept of neglect became a form of social stigma.The article dwells on the institutional care in Austria and Germany in the 1970-ies, where regular protests against violence eventually resulted into a breakthrough in social assistance policy. Innsbruck Institute of Pedagogy has been engaged by the government to promote student research of foster homes within the project «Institutional care».The article focuses on differentiation and professionalization of social work, the so called «homeless pedagogy». It also provides a brief overview of general historiography of institutional care. ; В статье освещены сущность понятий «опека над детьми», «принудительное воспитание несовершеннолетних правонарушителей», ...

Опіка є комплексним інститутом, оскільки регламентується Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) у главі 6 та Сімейним кодексом України(далі – СК України) у главі 19. У зв'язку з цим при застосуванні норм цивільного та сімейного законодавства, що регулюють відносини щодо опіки, виникають певні колізії. Крім того, деякі питання, пов'язані з встановленням,здійсненням та припиненням опіки, залишаються невирішеними, що породжує труднощі при застосуванні опіки на практиці. ; Опіка є комплексним інститутом, оскільки регламентується Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) у главі 6 та Сімейним кодексом України(далі – СК України) у главі 19. У зв'язку з цим при застосуванні норм цивільного та сімейного законодавства, що регулюють відносини щодо опіки, виникають певні колізії. Крім того, деякі питання, пов'язані з встановленням,здійсненням та припиненням опіки, залишаються невирішеними, що породжує труднощі при застосуванні опіки на практиці. ; Опіка є комплексним інститутом, оскільки регламентується Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) у главі 6 та Сімейним кодексом України(далі – СК України) у главі 19. У зв'язку з цим при застосуванні норм цивільного та сімейного законодавства, що регулюють відносини щодо опіки, виникають певні колізії. Крім того, деякі питання, пов'язані з встановленням,здійсненням та припиненням опіки, залишаються невирішеними, що породжує труднощі при застосуванні опіки на практиці.

Опіка є комплексним інститутом, оскільки регламентується Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) у главі 6 та Сімейним кодексом України (далі - СК України) у главі 19. У зв'язку з цим при застосуванні норм цивільного та сімейного законодавства, що регулюють відносини щодо опіки, виникають певні колізії. Крім того, деякі питання, пов'язані з встановленням, здійсненням та припиненням опіки залишаються невирішеними, що породжує труднощі при застосуванні опіки на практиці. ; Опіка є комплексним інститутом, оскільки регламентується Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) у главі 6 та Сімейним кодексом України (далі - СК України) у главі 19. У зв'язку з цим при застосуванні норм цивільного та сімейного законодавства, що регулюють відносини щодо опіки, виникають певні колізії. Крім того, деякі питання, пов'язані з встановленням, здійсненням та припиненням опіки залишаються невирішеними, що породжує труднощі при застосуванні опіки на практиці. ; Опіка є комплексним інститутом, оскільки регламентується Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) у главі 6 та Сімейним кодексом України (далі - СК України) у главі 19. У зв'язку з цим при застосуванні норм цивільного та сімейного законодавства, що регулюють відносини щодо опіки, виникають певні колізії. Крім того, деякі питання, пов'язані з встановленням, здійсненням та припиненням опіки залишаються невирішеними, що породжує труднощі при застосуванні опіки на практиці.

This article contains the historiographic analysis of legislative acts of the Russian Empire on the problems of child homelessness and neglect since the second half of the eighteenth till the beginning of the nineteenth century. Scientific research in this sphere helps to enrich the knowledge about the development of public charity institutions during this period, to identify the potential source of legislative acts , to complete the picture of the national history of philanthropy. It is the advent to power of Catherine II that initiated largescale reforms of the charity sphere, which demonstrate the legislative sources clearly. The analysis of the given complex of sources illustrates the approaches of public policy in the sphere of custody of homeless and neglected children. The dynamics of state support for child welfare institutions, a gradual transition of the initiatives of financial support from the state to individual philanthropists were shown. It was the philanthropy that opposed the growth of homelessness, increased the educational and cultural level of the local population. In the mentioned period of the Russian Empire there were laid the foundations of rather balanced and efficient system of public charity that was controlled by the Emperor, the Ministry of Internal Affairs and reflected their policy at the local level. The authors noted that the legislation as for homeless and neglected children has begun to form since the second half of the eighteenth century, the defining principles of policy in the sphere of the destitute were laid. The following analysis of the legislative body of material acts not only as a valuable historical source in the sphere of custody, but also as an interesting example of statist policy, a lesson in the meaning of avoidance of replication of previous mistakes. ; У статті розглянуто законодавчу діяльність Російської імперії щодо дитячої безпритульності та бездоглядності у другій половині ХVІІІ–на початку ХІХ ст. щодо Зазначено, що система інституцій опіки над дітьми в Російській імперії формувалася поступово та була сегментарною, не маючи єдиного відомчого підпорядкування. Лише з другої половини ХVІІІ ст. законодавство про дітей, які залишилися без піклування батьків, почало системно складатися, були закладені визначальні принципи політики щодо нужденних, що діяли до 1918 р.

Стаття присвячена обґрунтуванню встановлення та збереження кримінальної відповідальності за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Задля цього виявлено та проаналізовано основні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 166 КК України. До них віднесено соціальні (соціально-економічні і соціально-психологічні), нормативно-правові, кримінологічні та інституційні. ; Статья посвящена обоснованию установления и сохранения уголовной ответственности за злостное невыполнение обязанностей по уходу за ребенком или за лицом, относительно которого установлена опека или попечительство. Для этого выявлены и проанализированы основные факторы социальной обусловленности уголовной ответственности за преступление, предусмотренное ст. 166 УК Украины. К ним отнесены социальные (социально-экономические и социально-психологические), нормативно-правовые, криминологические и институционные. ; The article is devoted to the substantiation of establishing and maintaining criminal liability for persistent failure to perform duties related to the care of a child or a person under guardianship or in the custody. For this purpose the basic factors of social conditionality of criminal liability for the crime provided by Art. 166 of the Criminal Code of Ukraine was discovered and analyzed. These include social (socio-economic and socio-psychological), regulatory, criminological and institutional. It is established that socio-economic factors indicate the importance and necessity of the state to ensure the normal existence, development and upbringing of children and wards in an economically unstable situation in the country, inadequate material and living conditions, the progress of social orphanhood. It is researched that socio-psychological factors include the value of living of children and wards in the family environment, the difficulties of their socialization, the unfavorable psychological climate in the family. Regulatory factors are represented by a system of legal norms, which are enshrined at the constitutional, international legal, legislative and by-law levels. It has been found out that the social danger of persistent failure to perform duties related to the care of a child or a person under guardianship or in the custody is a main criminological factor. It is proved that the prevalence of the act, the validity of criminal measures to combat it and the high level of latency of this crime also determine the preservation of criminal liability for it. Institutional factors are reflected in the system of institutions of international and national (specialized institutions, law-enforcement agencies, non-governmental organizations) levels.

Стаття присвячена обґрунтуванню встановлення та збереження кримінальної відповідальності за злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Задля цього виявлено та проаналізовано основні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 166 КК України. До них віднесено соціальні (соціально-економічні і соціально-психологічні), нормативно-правові, кримінологічні та інституційні. ; Статья посвящена обоснованию установления и сохранения уголовной ответственности за злостное невыполнение обязанностей по уходу за ребенком или за лицом, относительно которого установлена опека или попечительство. Для этого выявлены и проанализированы основные факторы социальной обусловленности уголовной ответственности за преступление, предусмотренное ст. 166 УК Украины. К ним отнесены социальные (социально-экономические и социально-психологические), нормативно-правовые, криминологические и институционные. ; The article is devoted to the substantiation of establishing and maintaining criminal liability for persistent failure to perform duties related to the care of a child or a person under guardianship or in the custody. For this purpose the basic factors of social conditionality of criminal liability for the crime provided by Art. 166 of the Criminal Code of Ukraine was discovered and analyzed. These include social (socio-economic and socio-psychological), regulatory, criminological and institutional. It is established that socio-economic factors indicate the importance and necessity of the state to ensure the normal existence, development and upbringing of children and wards in an economically unstable situation in the country, inadequate material and living conditions, the progress of social orphanhood. It is researched that socio-psychological factors include the value of living of children and wards in the family environment, the difficulties of their socialization, the unfavorable psychological climate in the family. Regulatory factors are represented by a system of legal norms, which are enshrined at the constitutional, international legal, legislative and by-law levels. It has been found out that the social danger of persistent failure to perform duties related to the care of a child or a person under guardianship or in the custody is a main criminological factor. It is proved that the prevalence of the act, the validity of criminal measures to combat it and the high level of latency of this crime also determine the preservation of criminal liability for it. Institutional factors are reflected in the system of institutions of international and national (specialized institutions, law-enforcement agencies, non-governmental organizations) levels.

У статті висвітлено деякі історичні аспекти трансформаційних процесів у розвитку військово-релігійних відносин в Україні у період 2005–2013 рр., а також їх роль та місце в процесі нормативно-правового врегулювання організації душпастирської опіки військовослужбовців Збройних Сил України. На основі проаналізованих історичних фактів встановлено модель задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України досліджуваного періоду у порівнянні з моделями капеланського служіння збройних сил інших держав світу.
Ключові слова: Українська церква, релігійні конфесії, духовенство, капелани, духовне виховання, душпастирська опіка, морально-психологічне забезпечення.

У статті висвітлено деякі історичні аспекти трансформаційних процесів у розвитку нормативно-правової бази з питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України у період 1991–2017 років, а також їх роль у процесі становлення інституту військового духовенства (капеланської служби) Збройних Сил України.
Зокрема висвітлено сукупність нормативно-правових актів з питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців, що регламентували діяльність представників релігійних організацій, а також визначали організацію та спрямованість діяльності структур Збройних Сил України, які відповідали за напрям душпастирської опіки військовослужбовців.
Ключові слова. Українська церква, військово-релігійні відносини, військове духовенство (капеланство), духовне виховання, душпастирська опіка, морально-психологічне забезпечення, задоволення релігійних потреб.

Aim. To elucidate the bioethics' morals and absolutes what should be used by medical workers for medical care of incurable patients. Materials and metods. The analysis of regulations, laws and ethics acts was performed using the bibliographic and hermeneutic methods.Results. The attitude to death was analyzed in the article, which is characteristic of civilization as well as the inviolability of human life in the context of God's law "Thou shalt not kill!". The euthanasia as an act of murder that cannot be allowed under any circumstances was revealed. palliative care as care of the entire human personality is disclosed and the principles of bioethics that require a doctor's personal responsibility for the life and health of the patient. These questions cannot be leaved without attention and public administration.Conclusions. Euthanasia and proper palliative care are not only the quite different things, it is the radical opposition. Governments should take care about proper and useful laws and acts. The implementation of palliative care instead of euthanasia is the way of mitigation of suffering of incurable human. ; Мета: висвітлити засади біоетики, якими повинні керуватися медичні працівники у наданні допомоги невиліковно хворим.Матеріали і методи. За допомогою бібліографічного та герменевтичного методів проведено аналіз нормативних документів та етичних актів.Результати. В статті розглядаються ставлення до смерті, яке служить характеристикою цивілізації, а також недоторканість людського життя в контексті Божого Закону «Не вбий!». Висвітлюється евтаназія як акт вбивства, який не можна дозволити за будь-яких умов. Розкривається паліативне лікування як цілковита опіка над особистістю людини, а також принципи біоетики, які вимагають від лікаря особистої відповідальності за життя та здоров'я пацієнта.Висновки. Евтаназія і добре здійснювана паліативна опіка є не тільки різними – вони знаходяться в радикальній опозиції. Органи державного управління повинні подбати про відповідне законодавче врегулювання цієї проблеми, впроваджуючи замість евтаназії паліативну терапію – пом'якшення страждань невиліковно хворої людини.

Aim. To elucidate the bioethics' morals and absolutes what should be used by medical workers for medical care of incurable patients. Materials and metods. The analysis of regulations, laws and ethics acts was performed using the bibliographic and hermeneutic methods.Results. The attitude to death was analyzed in the article, which is characteristic of civilization as well as the inviolability of human life in the context of God's law "Thou shalt not kill!". The euthanasia as an act of murder that cannot be allowed under any circumstances was revealed. palliative care as care of the entire human personality is disclosed and the principles of bioethics that require a doctor's personal responsibility for the life and health of the patient. These questions cannot be leaved without attention and public administration.Conclusions. Euthanasia and proper palliative care are not only the quite different things, it is the radical opposition. Governments should take care about proper and useful laws and acts. The implementation of palliative care instead of euthanasia is the way of mitigation of suffering of incurable human. ; Мета: висвітлити засади біоетики, якими повинні керуватися медичні працівники у наданні допомоги невиліковно хворим.Матеріали і методи. За допомогою бібліографічного та герменевтичного методів проведено аналіз нормативних документів та етичних актів.Результати. В статті розглядаються ставлення до смерті, яке служить характеристикою цивілізації, а також недоторканість людського життя в контексті Божого Закону «Не вбий!». Висвітлюється евтаназія як акт вбивства, який не можна дозволити за будь-яких умов. Розкривається паліативне лікування як цілковита опіка над особистістю людини, а також принципи біоетики, які вимагають від лікаря особистої відповідальності за життя та здоров'я пацієнта.Висновки. Евтаназія і добре здійснювана паліативна опіка є не тільки різними – вони знаходяться в радикальній опозиції. Органи державного управління повинні подбати про відповідне законодавче врегулювання цієї проблеми, впроваджуючи замість евтаназії паліативну терапію – пом'якшення страждань невиліковно хворої людини.

The article regards the place of social support service, provided to a person (family) belonging to vulnerable groups and/or who are in difficult life circumstances, defined by the norms of different Laws of Ukraine, in the sphere of social security of Ukrainian citizens. Following on from applying the comparative method to find out the consistency of legal norms, the author stresses that there is no legally unified definition of social support. The author highlights legislative contraventions on the determination of the place of social support in the system of social security types of Ukrainian citizens as well as on the characteristics of social support as a type of social service. The researcher suggests the amendments to the legislation. The author emphasizes that the normative consolidation of the social support service as a service of social assistance does not determine its legal specificity with respect to other types of professional social protection activities.Legislative definitions of "social service" and "social work" are analyzed in this article. The author proves that these terms are identical in content, and the research proposes to harmonize their regulatory use.Specific attention is paid to the fact that the normative characteristics of the social support service as basic service does not characterize its specifics, does not distinguish it in the system of social services and is not applied in practice. The researcher also argues that the legislation on social security does not contain the list of other (not basic) types of social services, does not determine the specifics of providing the basic service in the system of others, does not affect the individual / family availability of payment of the social service. The author stresses that the characteristic of social support service as a basic service is a legislative declaration and has no application in practice.Social care, social assistance and social patronage are the elements that determine the legislative content of the social support service of vulnerable groups of kids and young people. At the same time, the current legislation does not establish the legal features that characterize these notions, does not define the legal conditions for the provision of each of the components of the social service.The researcher critically analyses legal norms that define the list of professional actions that shape the content of the social support service of a person (family) and the legal grounds for its provision. The author lists a number of examples of inconsistencies between by-laws and provisions of the Law of Ukraine "On Social Services".The researcher emphasizes the necessity to streamline the rules of legislation governing the content and scope, rules and regulations, conditions and procedure of providing and indicators of quality of social support service in a sole by-law – The State Standard of Social Support. ; Статтю присвячено з'ясуванню законодавчої сутності соціальної послуги соціальний супровід, що надається особам (сім'ям), які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, і визначена нормами різних Законів України у сфері соціального захисту громадян в Україні. Застосувавши порівняльний метод для з'ясу­вання узгодженості правових норм, зроблено висновок про відсутність законодавчо-уніфіко­ваного визначення соціального супроводу. Запропоновано відповідні зміни до законодавства.Проаналізовано законодавчі дефініції поняття "соціальна послуга" та "соціальна робота". Доведено, що вони є тотожними за змістом та запропоновано узгодити їх нормативне використання.Відзначено, що нормативна характеристика послуги соціальний супровід як базової, основної, комплексної насправді не характеризує її специфіку, не вирізняє в системі соціальних послуг та не застосовується на практиці. Критично проаналізовано норми законодавства, які визначають зміст послуги соціального супроводу, наведено приклади невідповідності підзаконних нормативно-правових актів нормам Закону України "Про соціальні послуги" щодо дій, які формують зміст послуги соціальний супровід. Наголошено на необхідності нормативного визначення понять "соціальна опіка", "соціальна допомога", "соціальний патронаж" та уніфікованого їх упорядкування у соціальному законодавстві.

The article is a report on the first experience of delivering lectures in clinical pharmacy by the Ukrainian teachers of the National University of Pharmacy in the countries of the European Union. The opportunity was provided thanks to the European Program ERASMUS+. In accordance with the requirements of the Program the National University of Pharmacy agreed to exchange specialists with the University of Medicine named after Professor Paraskev Stoyanov (Varna, Bulgaria), and within a four-day stay at the University 8 hours of lectures on the following topics were delivered: "The place and the role of clinical pharmacy in the modern healthcare system", "Innovative and generic drugs: advantages and disadvantages", "Clinical pharmacology and pharmaceutical care of NSAIDs: what is new?" and "Herbal drugs and modern medicine".The choice of the topics for lectures was not accidental. The lectures presented are the result of the teamwork of the staff of the Department of Clinical Pharmacology and Clinical Pharmacy of the NUPh. These topics are key, motivational and essential for the subject among more than 50 lectures on clinical pharmacy, clinical pharmacology, and pharmaceutical care delivered at the Department.The article substantiates the necessity of the international exchange of the experience of the Ukrainian pharmaceutical education in the field of clinical pharmacy with foreign colleagues, describes the main content of lectures, notes the key issues posed in them. ; Статья представляет собой отчет о первом опыте чтения лекций по клинической фармации украинскими преподавателями Национального фармацевтического университета в странах Евросоюза. Возможность была предоставлена благодаря европейской программе ERASMUS+. В соответствии с требованиями программы Национальный фармацевтический университет заключил договоренность об обмене преподавателями с Медицинским университетом имени профессора Параскева Стоянова (г. Варна, Болгария), и в рамках четырехдневного пребывания на базе университета было прочитано 8 часов лекций следующей тематики: «Место и роль клинической фармации в современной системе здравоохранения», «Инновационные и генерические препараты: преимущества и недостатки», «Клиническая фармакология и фармацевтическая опека НПВП: что нового?» и «Препараты растительного происхождения и современная медицина». Выбор тематики лекций не случаен. Представленные лекции – это результат командной работы коллектива кафедры клинической фармакологии и клинической фармации НФаУ. Из более 50 лекций по клинической фармации, клинической фармакологии, фармацевтической опеке, которые читаются на кафедре, эти темы являются ключевыми, мотивационными, задающими тон дисциплинам.Статья обосновывает необходимость международного обмена опытом украинского фармацевтического образования в области клинической фармации с зарубежными коллегами, описывает основное содержание лекций, отмечает ключевые вопросы, поставленные в них. ; Стаття являє собою звіт про перший досвід читання лекцій з клінічної фармації українськими викладачами Національного фармацевтичного університету в країнах Євросоюзу. Можливість була надана завдяки європейській програмі ERASMUS+. Відповідно до вимог програми Національний фармацевтичний університет уклав домовленість про обмін викладачами з Медичним університетом імені професора Параскева Стоянова (м. Варна, Болгарія), і в рамках чотириденного перебування на базі університету було прочитано 8 годин лекцій наступної тематики: «Місце і роль клінічної фармації в сучасній системі охорони здоров'я», «Інноваційні та генеричні препарати: переваги та недоліки», «Клінічна фармакологія і фармацевтична опіка НПЗП: що нового?» та «Препарати рослинного походження і сучасна медицина».Вибір тематики лекцій не є випадковим. Представлені лекції - це результат командної роботи колективу кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації НФаУ. З понад 50 лекцій з клінічної фармації, клінічної фармакології, фармацевтичної опіки, які читаються на кафедрі, ці теми є ключовими, мотиваційними, які задають тон дисциплінам.Стаття обґрунтовує необхідність міжнародного обміну досвідом української фармацевтичної освіти в галузі клінічної фармації з зарубіжними колегами, описує основний зміст лекцій, відзначає ключові питання, поставлені в них.