Suchergebnisse

The dissertation is a comprehensive study of the constitutional right of citizens to assemblies, rallies, marches, and demonstrations in the context of of its implementation, which is executed with regard to the theoretical component and practical dimension. The Unit 1 "Theoretical and legal characteristics of the constitutional right of citizens to assemblies, rallies, marches, and demonstrations" substantiates the provisions involving the complex nature of the constitutional right of Ukrainian citizens to assemblies, rallies, marches, and demonstrations as a multifaceted, social, political and legal phenomenon that covers the subjective constitutional law; a form of direct democracy and a comprehensive legal institution. The Unit 2 "Mechanism for exercising the right to assemblies, rallies, marches, and demonstrations" substantiates the view that the mechanism for exercising the right to peaceful public assembly is always a logically consistent, systematic interaction of various subjects of law to implement human rights regulations, and not a way of exercising rights and obligations exclusively by an individual. It should not be considered exclusively in the formal legal aspect, as it is exercised under the influence of social, psychological, economic, moral, religious, organizational, and other factors that altogether create the process of realization of rights and freedoms. ; Дисертація є комплексним дослідженням конституційного права громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації в контексті механізму його реалізації, яку здійснено із врахуванням теоретичної складової та практичного виміру. У розділі 1 «Теоретико-правова характеристика конституційного права громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації» обґрунтовано положення про комплексний характер конституційного права громадян України на збори, мітинги, походи і демонстрації як багатогранного, соціального, політичного і правового явища, що охоплює суб'єктивне конституційне право; форму безпосередньої демократії і комплексний правовий інститут. У розділі 2 «Механізм реалізації права на збори, мітинги, походи і демонстрації» обґрунтовано позицію, що механізм реалізації права на мирні публічні зібрання завжди є логічно послідовною, системною взаємодією різних суб`єктів права з втілення у життя приписів норм про права людини, а не спосіб здійснення прав та обов`язків виключно окремою особою; його не варто розглядати виключно у формально юридичному аспекті, оскільки він здійснюється під впливом суспільних, психологічних, економічних, моральних, релігійних, організаційних та інших факторів, які у сукупності створюють процес реалізації прав та свобод.

The dissertation is a comprehensive study of the constitutional right of citizens to assemblies, rallies, marches, and demonstrations in the context of of its implementation, which is executed with regard to the theoretical component and practical dimension. The Unit 1 "Theoretical and legal characteristics of the constitutional right of citizens to assemblies, rallies, marches, and demonstrations"substantiates the provisions involving the complex nature of the constitutional right of Ukrainian citizens to assemblies, rallies, marches, and demonstrations as a multifaceted, social, political and legal phenomenon that covers the subjective constitutional law; a form of direct democracy and a comprehensive legal institution. The Unit 2 "Mechanism for exercising the right to assemblies, rallies, marches, and demonstrations"substantiates the view that the mechanism for exercising the right to peaceful public assembly is always a logically consistent, systematic interaction of various subjects of law to implement human rights regulations, and not a way of exercising rights and obligations exclusively by an individual. It should not be considered exclusively in the formal legal aspect, as it is exercised under the influence of social, psychological, economic, moral, religious, organizational, and other factors that altogether create the process of realization of rights and freedoms. ; Дисертація є комплексним дослідженням конституційного права громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації в контексті механізму його реалізації, яку здійснено із врахуванням теоретичної складової та практичного виміру. У розділі 1 «Теоретико-правова характеристика конституційного права громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації»обґрунтовано положення про комплексний характер конституційного права громадян України на збори, мітинги, походи і демонстрації як багатогранного, соціального, політичного і правового явища, що охоплює суб'єктивне конституційне право; форму безпосередньої демократії і комплексний правовий інститут. У розділі 2 «Механізм реалізації права на збори, мітинги, походи і демонстрації»обґрунтовано позицію, що механізм реалізації права на мирні публічні зібрання завжди є логічно послідовною, системною взаємодією різних суб`єктів права з втілення у життя приписів норм про права людини, а не спосіб здійснення прав та обов`язків виключно окремою особою; його не варто розглядати виключно у формально юридичному аспекті, оскільки він здійснюється під впливом суспільних, психологічних, економічних, моральних, релігійних, організаційних та інших факторів, які у сукупності створюють процес реалізації прав та свобод.

Автор аналізує прояви популізму й авторитаризму в Болгарії, тісний зв'язок з комуністичним минулим, незрілістю демократичної системи і культури. За роки демократизації та членства в ЄС цінності демократії ще не встигли міцно вкоренитися в свідомості болгар, які регулярно віддають перевагу «харизматичній особистості». Аналіз засвідчив, що підтримка демократичних інститутів в країні низька, що криза довіри до інститутів держави і політичного класу, розчарування в реаліях європейської інтеграції формують ідеологічний вакуум. Доведено, що популізм правлячих партій і опозиції не може мобілізувати громадськість на вирішення економічних і політичних проблем держави у демократичних межах; що протестні мітинги болгар, спричинені низьким рівнем життя, популізмом, високим рівнем корупції, безпорадністю чи й небажанням урядів їх викорінити, не припиняються впродовж тривалого часу. Тож, автор вважає, що в Болгарії інститути демократії ще не зміцніли, а тому загроза реверсу авторитаризму реальна. Впевненість, що держава не зверне з демократичного шляху, буде тоді, коли виклики авторитаризму та популізму, які стоять перед Болгарією, ЄС та Європою, будуть подолані.

Ukraine passed through three revolutionary waves on the border of the twentieth and twenty-first centuries. It was: the collapse of the Soviet Union and proclamation of state independence, the Orange Revolution and the Revolution of Dignity. Each of them was foregone by the crisis of the political system, corruption, outright falsification of the will, ignoring interests of the population, attempts to manipulate mass consciousness. All these events were not mere meetings and protest actions. They were not spontaneous. This is the regularity, the components of the process. This is the process of the transformation of Ukrainian society. ; В двадцятому і двадцять першому століттях Україна пережила три революційні хвилі. Це були: розпад Радянського Союзу і проголошення незалежності, Помаранчева революція і Революція Гідності. Їм перебували криза політичної системи, корупція, фальсифікація волевиявлення, нехтування правами та інтересами громадян з боку влади, намагання манупулювати свідомістю людей. Але це не просто мітинги і масові демонстрації. І вони не були спонтанними. Всі ці зазначені революції - це ланки одного процесу. А саме - процесу трансформації українського суспільтсва.

The article considers the mass actions as a manifestation of political activity and form of campaigning. Analyzes of these forms of pre-election campaigning is conducted that can be attributed to mass actions, such as: meetings, marches, demonstrations, pickets, concerts, performances, sporting events, etc., in terms of the current legislation and the draft Law on Freedom of Assembly, with the participation of candidates for election. Own recommendations on the regulation of mass actions as a form of campaigning in the future law on such events have been proposed. ; В статье рассмотрены массовые акции как проявление политической активности и форма предвыборной агитации. Проанализировано проведение таких форм передвыборной агитации, которые можно отнести к массовым акциям, как: митинги, походы, демонстрации, пикеты, концерты, выступления, спортивные соревнования и т. д. в аспекте действующего законодательства и проекта Закона о свободе мирных собраний с участием кандидатов на выборные должности. ; У статті розглядаються масові акції як прояв політичної активності та форма передвиборної агітації. Проаналізовано проведення таких форм передвиборної агітації, які можна віднести до масових акцій, як: мітинги, походи, демонстрації, пікети, концерти, вистави, спортивні змагання тощо в аспекті існуючого законодавства та проекту Закону про свободу мирних зібрань, окреслено специфіку проведення масових заходів за участі кандидатів на виборні посади.

У статті розглядаються масові акції як прояв політичної активності та форма передвиборної агітації. Проаналізовано проведення таких форм передвиборної агітації, які можна віднести до масових акцій, як: мітинги, походи, демонстрації, пікети, концерти, вистави, спортивні змагання тощо в аспекті існуючого законодавства та проекту Закону про свободу мирних зібрань, окреслено специфіку проведення масових заходів за участі кандидатів на виборні посади. ; В статье рассмотрены массовые акции как проявление политической активности и форма предвыборной агитации. Проанализировано проведение таких форм передвыборной агитации, которые можно отнести к массовым акциям, как: митинги, походы, демонстрации, пикеты, концерты, выступления, спортивные соревнования и т. д. в аспекте действующего законодательства и проекта Закона о свободе мирных собраний с участием кандидатов на выборные должности. ; The article considers the mass actions as a manifestation of political activity and form of campaigning. Analyzes of these forms of pre-election campaigning is conducted that can be attributed to mass actions, such as: meetings, marches, demonstrations, pickets, concerts, performances, sporting events, etc., in terms of the current legislation and the draft Law on Freedom of Assembly, with the participation of candidates for election. Own recommendations on the regulation of mass actions as a form of campaigning in the future law on such events have been proposed.

UK: У статті на основі матеріалів державних обласних архівів, документів з приватних колекцій та періодичних видань розглядається проблематика національно-демократичного відродження України наприкінці 1980-х – 1991 рр. З'ясовано регіональну специфіку функціонування крайових осередків НРУ на Півдні України. Розкрито основні форми й методи політичної діяльності регіональних організацій Руху, встановлено роль неформалів у процесах українського національно-державного відродження. Визначено внесок південноукраїнських осередків НРУ у розбудову національної державності наприкінці 1980-х – 1991 рр. EN: In the article on the basis of the state regional archives, documents from private collections and periodicals the problematic of national revival process in the southern Ukraine in the late of 1980's – 1991 are considered. The author generalizes the known and introduces into the scientific circulation the new facts, which help to show the role of the People's Movement of Ukraine (PMU) regional organizations in the processes of modern state revival. The basic forms and methods of political activities of the PMU regional organizations are revealed. The regional specificity of functioning of the PMU regional organizations in the South of Ukraine during the collapse of the Soviet system in the late of 1980's – 1991 is defined. RU: В статье на основе материалов государственных областных архивов, документов из частных коллекций и периодических изданий рассматривается проблематика национально-демократического возрождения Украины в конце 1980-х – 1991 гг. Определена региональная специфика функционирования региональных центров НДУ на юге Украины. Рассмотрены основные формы и методы политической деятельности региональных организаций НДУ, установлена роль неформалов в процессах украинского национально-государственного возрождения. Определен вклад южноукраинских организаций НДУ в строительстве национального государства в конце 1980-х – 1991 гг.

The right of citizens to meet peacefully and to hold meetings, rallies, marches and demonstrations is prescribed by Art. 39 of the Constitution of Ukraine. Participation in such public activities could be regarded as a form of direct and independent expression of the people's will, as well as the reaction of a society to the actions of the state. In order to prevent a conflict between the society and state, as well as disunity between them, the state should not ignore above-mentioned people's activities. The specified right belongs to the subjective person' srights, the principal purpose of which is to influence the state bodies for solving the most important society-state issues by coordinating and forming the citizens' opinion and the way of its expression, as well as an element of democracy, a mode of participation in the management of state and local affairs. At the same time, it should be noted that such meetings may not always have the nature of political events, and the mentioned right is not always the political one.The vast majority of specialists in the field of law, in particular, the constitutional law, regards the aforementioned right as a type of citizens' political rights that belong exclusively to Ukrainian citizens who have reached 18 years of age and have acquired full legal personality (with some exceptions concerning the right to association in public (non-political) organizations and the right to individual and collective appeals), and express the content of legal relationship between the individual and the state.However, not all scientists agree with the fact that mentioned right belongs exclusively to citizens of a certain state.The right to peaceful assembly is one of the inalienable, inherent rights in a democratic world. It should be noted that resembling rules are accommodated in the acts of international law, as the part of national legislation, in particular, the Universal Declaration of Human Rights, the International Covenant on Civil and Political Rights. Furthermore, the international documents establish it as the right of any person, not only the citizen's one. This right is an inalienable one of every person that is provided for both foreigners and stateless persons, hence the subject matter should be considered not as political rights of citizens, but as civil rights of people. Therefore, the appropriate amendments should be made to the current legislation of Ukraine and, primarily, to the Constitution of Ukraine. ; Статтю присвячено визначенню місця права на мирні зібрання в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина.На основі проведеного аналізу думок фахівців з питань конституційного права, конституційних положень та міжнародних документів щодо місця права на мирні зібрання в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина наголошується, що вказане право варто розглядати не як політичне право громадян, а як одне з особистих, громадянських прав людини.Запропоновано внесення відповідних змін до статті 39 Конституції України.

The article discusses the concept of «pacifism» and the peace movement as one of the most influential parties in international politics. The formation of pacifism as an ideology and prevalent features of the world peace movement were examined. It was found that the pacifist movement unites people of different classes of society and different occupation, who represented the interests of the group, united around the problems of the peace and their own security. They opposed the armed clashes, taking actions, holding meetings and speeches. The authors give examples of various philosophers, politicians, intellectuals, writers and religious figures who popularized the ideas and values of pacifism. It is shown that as the role of international organizations in the global scene increases, pacifist movement forms into various international organizations, unions and associations. Basic principles of attaining peace were built on justice, mutual assistance, unity and protection of human rights. ; Статья посвящена рассмотрению понятия «пацифизм» и пацифистского движения как одного из влиятельных субъектов международной политики. Были рассмотрены формирование пацифизма как идеологии и особенность распространения пацифистского движения в мире. Было выявлено, что пацифистское движение объединяло людей разных слоев общества и сфер занятости, которые олицетворяли группу интересов, сплачивались вокруг проблем мира и собственной безопасности. Они выступали против вооруженных столкновений, проводя акции, выступления и митинги. Авторы приводят примеры деятельности различных философов, политиков, интеллектуалов, писателей и религиозных деятелей, которые популяризировали идеи и ценности пацифизма. Показано, что с ростом на мировой арене роли международных организаций пацифистское движение приобретает официальное оформление в различные международные организации, союзы и ассоциации. Основные принципы достижения мира строились на справедливости, взаимопомощи, единстве и защите прав человека. ; Статтю присвячено розгляду поняття «пацифізм» та пацифістського руху як одного зі впливових суб'єктів міжнародної політики. Було розглянуто етапи формування пацифізму як доктрини та поширення пацифістського руху у світі. Прослідковано, що пацифістський рух об'єднував людей різних прошарків суспільства та сфер зайнятості, які складали групу інтересів, що згуртовувалися навколо проблем миру і власної безпеки та виступали проти збройних сутичок, проводячи акції, виступи та мітинги. Автори наводять приклади діяльності різних філософів, політиків, інтелектуалів, письменників та релігійних лідерів, які популяризували ідеї та цінності пацифізму. Показано, що зі зростанням на світовій арені ролі міжнародних організацій, пацифістський рух набуває офіційного оформлення у вигляді міжнародних організацій, союзів та асоціацій.

The scientific article «organizational and legitimating rights and responsibilities of the Ukrainian people» is devoted to the study of general understanding of the categories «organization», «legitimation», as well as consideration of such types of organizational and legitimating rights and responsibilities of the Ukrainian people, or its part as: the right to participate in public affairs; the right to participate in national and local elections; the right to hold meetings, rallies, marches and demonstrations; the right to freedom of association in political parties and public associations; the right to send individual or collective written appeals or to personally address state authorities, local self-government bodies and officials of these bodies; the right of the working part to strike to protect their economic and social interests. In addition, the purpose of this research, according to its results, is to identify certain generalizations, definitions, conclusions, proposals and recommendations, aimed at: improving the organizational and legitimating rights and responsibilities of the Ukrainian people; for further elaboration of theoretical and practical problems concerning the rights and responsibilities of the Ukrainian people; for quality preparation, amendments and additions to regulations, namely the preparation of draft laws of Ukraine «On the status of the Ukrainian people», «On the all-Ukrainian referendum», «On local referendums» and many others; for teaching disciplines: «Constitutional law of Ukraine», «Constitutional law of foreign countries», as well as when writing textbooks, manuals, lecture courses, teaching materials ; Научная статья «организационно-легитимационные права и обязанности Украинского народа» посвящена исследованию общего понимания категорий «организация», «легитимация», а также рассмотрения таких видов организационно-легитимационных прав и обязанностей Украинского народа, или его части как: право принимать участие в управлении государственными делами; право на участие в общегосударственных и местных выборах; право на проведение собраний, митингов, шествий и демонстраций; право на свободу объединения в политические партии и общественные объединения; право направлять индивидуальные или коллективные письменные обращения или лично обращаться в органы государственной власти, органов местного самоуправления и должностных и служебных лиц этих органов; право той части, что работает на забастовку для защиты своих экономических и социальных интересов. Кроме этого, целью данного научного исследования, по его результатам, является выделение определенных обобщений, определений, выводов, предложений и рекомендаций направленных на: совершенствование организационно-легитимационных прав и обязанностей Украинского народа; для дальнейшей обработки теоретических и практических проблем, касающихся прав и обязанностей Украинского народа; для качественной подготовки, внесения изменений и дополнений в нормативно-правовых актов, а именно подготовки проектов законов Украины «О статусе Украинского народа», «О всеукраинском референдуме», «О местных референдумах» и многих других; для преподавания учебных дисциплин: «Конституционное право Украины», «Конституционное право зарубежных стран», а также при написании учебников, учебных пособий, курсов лекций, учебно-методических материалов ; Наукова стаття «організаційно-легітимаційні права та обов'язки Українського народу» присвячена дослідженню загального розуміння категорій «організація», «легітимація», а також розгляду таких видів організаційно-легітимаційних прав та обов'язків Українського народу, або його частини як: право брати участь в управлінні державними справами; право на участь у загальнодержавних та місцевих виборах; право на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій; право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські об'єднання; право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; право тієї частини, що працює, на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів. Орім цього, метою даного наукового дослідження, за його результатами, є виокремлення певних узагальнень, визначень, висновків, пропозицій та рекомендацій спрямованих на: удосконалення організаційно-легітимаційних прав та обов'язків Українського народу; для подальшого опрацювання теоретичних і практичних проблем, що стосуються прав та обов'язків Українського народу; для якісної підготовки, внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, а саме підготовки проектів Законів України «Про статус Українського народу», «Про всеукраїнський референдум», «Про місцеві референдуми» та багатьох інших; для викладання навчальних дисциплін: «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», а також під час написання підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, навчально-методичних матеріалів

The scientific article «organizational and legitimating rights and responsibilities of the Ukrainian people» is devoted to the study of general understanding of the categories «organization», «legitimation», as well as consideration of such types of organizational and legitimating rights and responsibilities of the Ukrainian people, or its part as: the right to participate in public affairs; the right to participate in national and local elections; the right to hold meetings, rallies, marches and demonstrations; the right to freedom of association in political parties and public associations; the right to send individual or collective written appeals or to personally address state authorities, local self-government bodies and officials of these bodies; the right of the working part to strike to protect their economic and social interests. In addition, the purpose of this research, according to its results, is to identify certain generalizations, definitions, conclusions, proposals and recommendations, aimed at: improving the organizational and legitimating rights and responsibilities of the Ukrainian people; for further elaboration of theoretical and practical problems concerning the rights and responsibilities of the Ukrainian people; for quality preparation, amendments and additions to regulations, namely the preparation of draft laws of Ukraine «On the status of the Ukrainian people», «On the all-Ukrainian referendum», «On local referendums» and many others; for teaching disciplines: «Constitutional law of Ukraine», «Constitutional law of foreign countries», as well as when writing textbooks, manuals, lecture courses, teaching materials ; Научная статья «организационно-легитимационные права и обязанности Украинского народа» посвящена исследованию общего понимания категорий «организация», «легитимация», а также рассмотрения таких видов организационно-легитимационных прав и обязанностей Украинского народа, или его части как: право принимать участие в управлении государственными делами; право на участие в общегосударственных и местных выборах; право на проведение собраний, митингов, шествий и демонстраций; право на свободу объединения в политические партии и общественные объединения; право направлять индивидуальные или коллективные письменные обращения или лично обращаться в органы государственной власти, органов местного самоуправления и должностных и служебных лиц этих органов; право той части, что работает на забастовку для защиты своих экономических и социальных интересов. Кроме этого, целью данного научного исследования, по его результатам, является выделение определенных обобщений, определений, выводов, предложений и рекомендаций направленных на: совершенствование организационно-легитимационных прав и обязанностей Украинского народа; для дальнейшей обработки теоретических и практических проблем, касающихся прав и обязанностей Украинского народа; для качественной подготовки, внесения изменений и дополнений в нормативно-правовых актов, а именно подготовки проектов законов Украины «О статусе Украинского народа», «О всеукраинском референдуме», «О местных референдумах» и многих других; для преподавания учебных дисциплин: «Конституционное право Украины», «Конституционное право зарубежных стран», а также при написании учебников, учебных пособий, курсов лекций, учебно-методических материалов ; Наукова стаття «організаційно-легітимаційні права та обов'язки Українського народу» присвячена дослідженню загального розуміння категорій «організація», «легітимація», а також розгляду таких видів організаційно-легітимаційних прав та обов'язків Українського народу, або його частини як: право брати участь в управлінні державними справами; право на участь у загальнодержавних та місцевих виборах; право на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій; право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські об'єднання; право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; право тієї частини, що працює, на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів. Орім цього, метою даного наукового дослідження, за його результатами, є виокремлення певних узагальнень, визначень, висновків, пропозицій та рекомендацій спрямованих на: удосконалення організаційно-легітимаційних прав та обов'язків Українського народу; для подальшого опрацювання теоретичних і практичних проблем, що стосуються прав та обов'язків Українського народу; для якісної підготовки, внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, а саме підготовки проектів Законів України «Про статус Українського народу», «Про всеукраїнський референдум», «Про місцеві референдуми» та багатьох інших; для викладання навчальних дисциплін: «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», а також під час написання підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, навчально-методичних матеріалів

It has been grounded that the right to freedom of peaceful assembly is a unique right that unites the right and freedom of its realization. The realization of this right by some subjects, as well as the obligation of public administration subjects to create conditions for the unimpeded realization of the right to freedom of peaceful assembly require an understanding of the outer shell (form) of realizing the right to freedom of peaceful assembly. Forms of realizing the right to freedom of peaceful assembly have been studied. It has been substantiated that the realization of this right is not limited to the constitutionally prescribed forms, namely meetings, rallies, marches and demonstrations. Much more forms of realizing the right to freedom of peaceful assembly are contained in subordinate regulatory acts. The legal order in Ukraine, based on a generally acceptable type of legal regulation, reveals a number of new forms, which in their essence are forms of realizing the right to peaceful assembly. On the basis of the analysis of the current legislation and the current legal doctrine, the author has formulated classification features and has conducted classification of the forms of realizing the right to freedom of peaceful assembly. The classification is based on such features as normative and legal certainty (constitutional, normatively defined forms and others), involvement of participants (internal and external forms), mobility (static and dynamic forms), isolation of participants (closed and open forms), venue (gatherings held indoors or outdoors), sphere of interests' realization (political, social, economic, cultural, sports, etc.). It has been summarized that the forms of realizing the right to freedom of peaceful assembly make it possible to understand the purpose pursued by the subject of realizing this right, and the place of holding a peaceful assembly significantly influences the further mechanism of ensuring its realization, since the combination of the form and content of the right to freedom of peaceful assembly makes it possible to understand the true essence of this right, as well as to adjust measures to ensure its realization in order to create optimal conditions not only for the realization of this right, but also to prevent its abuse. Thus, they guarantee the rights, freedoms and interests of the rest of the population. ; Досліджено форми здійснення права на свободу мирних зібрань. Обґрунтовано, що здійснення цього права не вичерпується конституційно встановленими формами як-то збори, мітинги, походи та демонстрації. На підставі аналізу чинного законодавства сформульовано класифікаційні ознаки та прокласифіковано форми здійснення права на свободу мирних зібрань.

Freedom of peaceful assembly is one of the fundamental political rights, without the effective implementation of which the full development of democracy and civil society institutions is impossible. The right to assemble peacefully and unarmed to express one's views and to discuss issues important to society is a fundamental right guaranteed by the Constitution of Ukraine, the International Covenant on Civil and Political Rights, the Universal Declaration of Human Rights and the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Peaceful assemblies can be held for various purposes. Among them are the expression of views, the protection of common interests, the expression of protest, and so on. The right to peaceful assembly is one of the foundations of democracy. It should be noted that this right is complemented by other rights and freedoms that are fundamental to the development of personality, dignity and self-realization. The main criteria of these events are the peaceful nature of their holding and voluntary participation in public meetings. The right of citizens to assemble peacefully, without weapons and to hold meetings, rallies, marches and demonstrations, enshrined in Article 39 of the Constitution of Ukraine, is their inalienable and inviolable right, guaranteed by the Basic Law of Ukraine. Freedom of peaceful assembly is a fundamental human right, but it is not an absolute right. It is subject to restrictions, but in clearly defined cases. Restrictions on this right can only be imposed by a court to prevent and further prevent riots and violations by protesters. In case of violation of the above right, citizens or citizens who are the organizers of the rally or meeting apply to the court and then the proceedings are opened to consider and resolve administrative cases on the exercise of the right to peaceful assembly. Alternatively, executive or local governments apply to the courts to restrict in some respects the above-mentioned right to peaceful assembly in order to ensure public order and national security. ; Свобода мирних зібрань надає собою одне з основоположних політичних прав, без ефективної реалізації якого неможливий повноцінний розвиток демократії та інститутів громадянського суспільства. Право збиратися мирно і без зброї для висловлення своєї думки, а також обговорення питань, важливих для суспільства є фундаментальним правом, гарантується Конституцією України, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Загальною декларацією прав людини та Конвенцією про захист прав людини і основних свобод. Мирні зібрання можуть проводитися в різних цілях. Серед них вираз поглядів, захист спільних інтересів, вираз протесту, і так далі. Право на мирні зібрання є одним з основ демократії. Варто відзначити, що дане право доповнюють і інші права і свободи, які мають основоположне значення для розвитку особистості, гідності та самореалізації. Основні критерії даних заходів – мирний характер їх проведення і добровільну участь у публічних зборах. Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, - їх невідчужуване і непорушне право, гарантоване Основним Законом України. Свобода мирних зібрань є основоположним правом людини, але не належить до абсолютних прав. Воно підлягає обмеженням, однак в чітко визначених випадках.Обмеження цього права можуть встановлюватися тільки судом для попередження і подальшого запобігання заворушенням і порушень з боку мітингувальників. У випадку ж порушення вищевказаного права, громадяни чи громадянин, які є організаторами мітингу чи зібрання звертаються до суду з позовом і тоді відкривається провадження щодо розгляду та вирішення адміністративних справ щодо реалізації права на мирні зібрання. Або ж ограни виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування звертаються до суду аби обмежити в деяких аспектах вищевказане право на мирні зібрання задля забезпечення громадського порядку та національної безпеки.

Мета статті – поглибити теоретико-методологічні позиції щодо сутності політичного флешмобу (політмо-бу) як видовищно-ігрового різновиду технологій політичного акціонізму, визначити новітні види політмобів. Мето-дологія дослідження базується на основі: моделі суспільства спектаклю (Г. Дебор); симуляційній моделі (Ж. Бод-рійяр); моделі індивідуалізованого суспільства (З. Бауман); моделі суспільства інтерактивного спектаклю (С. Бест, Д. Келлнер) та ін. Методологія синтезувала теоретико-методологічні положення символічного інтеракціонізму, постмодернізму та постструктуралізму. Наукова новизна заклечається в авторському аналізі політмобів як видо-вищно-ігрового різновиду технологій політичного акціонізму, який полягає в одноразовому або хвилеподібному проведенні масових короткотривалих театралізованих акцій за попередньо узгодженим сценарієм. Висновки. Аналіз засвідчив, що політмоб є спектакулярною мережевою взаємодією, яка здійснюється на основі горизонта-льних соціальних комунікацій. Рисами політмобу визначено позаінституційний характер; організація за посеред-ництва інтернет-ресурсів ; видовищність, яскраво виражений ігровий контекст; хронометричність та ін. Різновида-ми сучасних політмобів виділено: "мовчазні" флешмоби; інтернет -флешмоби (і-mob); хвилеподібні естафетні флешмоби та ін. Відзначено, що абсолютна більшість політмобів є мирними за характером. Наголошено, що в окремих державах флешмоб прирівняний до таких акцій протесту, як мітинги, пікети, тому заборонена їх стихійна самоорганізація. ; Цель статьи – углубить теоретико-методологические позиции анализа политического флешмоба (поли-тмоба) как зрелищно-игровой разновидности технологий политического акционизма, определить новые виды по-литмобов. Методология исследования базируется на основе: модели общества спектакля (Г. Дебор), симуляци-онной модели (Ж. Бодрийяр), модели индивидуализированного общества (С. Бауман), модели общества интерактивного спектакля (С. Бест, Д. Келлнер) и др. Методология синтезировала теоретико-методологические основы символического интеракционизма, постмодернизма и постструктурализма. Научная новизна состоит в авторском анализе политмобов как зрелищно-игровой разновидности технологий политического акционизма, что выражается в разовом или многократном волнообразном проведении массовых краткосрочных театрализован-ных акций по заранее согласованному сценарию. Выводы. Анализ показал, что политмоб является спектакуляр-ным сетевым взаимодействием, которое осуществляется на основе горизонтальных социальных коммуникаций. Чертами политмоба определены: внеинституционный характер; организация при посредничестве интернет-ресурсов; зрелищность, ярко выраженный игровой контекст; хронометричность и др. Разновидностями совре-менных политмобов выделено: "молчаливые" флешмобы; интернет-флешмобы (i-mob), волнообразные, эстафе-тные флешмобы и др. Отмечено, что абсолютное большинство политмобов мирные по характеру. Подчеркнуто, что в отдельных государствах флешмоб приравнен к таким акциям протеста, как митинги, пикет, поэтому запре-щена их стихийнаясамоорганизация. ; The aim of the article is to deepen the theoretical and methodological concepts regarding the essence of political flash mob (political mob) as a spectacular and game- like variety of political actionism, to define the modern types of political mobs. The research methodology is based on: the model of society of spectacle (G. Debord); the simulation model (J. Baudrillard); the individualized society model (Z. Bauman); the model of society of interactive spectacle (S. Best, D. Kellner) etc. The methodology synthesized the theoretical and methodological concepts of symbolic interactionism, postmodernism and post-structuralism. The scientific novelty lies in the author's original analysis of political mobs as a spectacular and game-like variety of political actionism technology, which consists of one-time or wave-like conduction of short-term dramatized mass actions according to a pre-agreed scenario. Conclusions. The analysis showed that political mob is a spectacular network interaction, performed on the basis of horizontal social communications. The author defined the following features of political mob: non-institutional character; organization through online resources; spectacularity, pronounced game context; chronometricty etc. There are following varieties of modern political mobs: "silent" flash mobs, online flash mobs (i-mob); wave-like relay and others. It is noted that the vast majority of political flash mobs are peaceful in their nature. It is emphasized that in some countries flash mobs are considered equal to protest actions, such as rallies and pickets, therefore their spontaneous self-organization is forbidden.

The article defines the essence of the concept of revolution and identifies the factors that influence the possibility of its implementation. Different approaches to the definition of «political revolution» are emphasized. The essence of «color revolutions» is considered in comparison with the theoretical approach of many as domestic so foreign researchers. The author defines peculiarities of the «color revolutions» 1) they are possible only in those societies that have not yet been divided into classes according to the capitalist principle or have not yet realized this division; 2) the form of the revolution is the mass rallies, demonstrations and pickets held by the opposition after the elections, the results of which do not satisfy the opposition. Mass protests lead to a repeat vote or to powerfully seize the authorities with a crowd of Protestants and the escape of major political figures from the country and the holding of elections. In both cases, the opposition comes to power; 3) the revolution takes place under the anticorruption and radical democratic slogans; 4) on the eve of the revolution form numerous youth organizations, which subsequently form the so-called «field detachments of the revolution»; 5) bloodless nature. The factors contributing to the success of «color revolutions» include: internal and external. The main internal factors are: corruption; economic tension; ethnic conflicts on the territory of the state; the absence of any prospects for the population. In all cases of «color» revolutions, an active role was played by an «external player», without which none of the revolutions would never have happened and this player is the United States of America. 10 factors of «color revolutions», which S. Belkowski defined: external pressure, is emphasized; delegitimization; paralysis of vertical social mobility; contradictions within the ruling elite; lack of a future project; opposition force; the inability of the authorities to use force; regional-ethnic contradictions; personal union of bureaucrats and politicians in the ruling class; An excuse for a revolution could be falsification of elections or a serious local catastrophe. Illuminated technological algorithm of «color revolutions», as well as analyzed examples of «color revolutions». ; У статті визначено суть поняття «революція» та виокремлено фактори, що впливають на можливість її проведення. Наголошено на різних підходах до визначення політичної революції. Розглянуто у порівнянні суть «кольорових революцій» на основі теоретичного підходу багатьох як вітчизняних, так і закордонних дослідників. Виокремлено особливості «кольорових революцій»: 1) можливі лише в тих суспільствах, які ще не розподілені на класи за капіталістичним принципом або ж іще не усвідомили цього розподілу; 2) формою революції є масові мітинги, демонстрації та пікетування, які проводить опозиція після виборів, результати котрих не задовольняють опозицію. Масові протести призводять до повторного голосування або до силового захоплення органів влади натовпом протестантів і втечі головних політичних фігур із країни та проведення нових виборів. В обох випадках до влади приходить опозиція; 3) революція відбувається під антикорупційними та радикально-демократичними лозунгами; 4) напередодні революції утворюються численні молодіжні організації, які згодом формуються в так звані «польові загони революції»; 5) безкровний характер. До факторів, які сприяють успіху «кольорових революцій», відносять внутрішні та зовнішні. Основними внутрішніми факторами є корупція; економічна напруга; етнічні конфлікти на території держави; відсутність будь-яких перспектив у населення. В усіх випадках «кольорових» переворотів активну роль брав на себе «зовнішній гравець», без якого жодна з проведених революцій ніколи б не відбулася. Цим гравцем є США. Наголошено на 10 факторах «кольорових революцій», які визначив С. Бєлковський: зовнішній тиск; деле­гітимізація; параліч вертикальної соціальної мобільності; суперечності всередині владної еліти; відсутність проекту майбутнього; опозиційна сила; неможливість влади використати силу; регіонально-етнічні суперечності; особиста унія бюрократів та політиків у правлячому класі; приводом для революції може бути фальсифікація виборів або серйозна локальна катастрофа. Висвітлено технологічний алгоритм «кольорових революцій», а також проаналізовано приклади «кольорових революцій».