На основі аналізу поняття загрози інформаційній безпеці встановлено, що головними цілями діяльності із забезпечення інформаційної безпеки є попередження, уникнення та ліквідація загроз об'єктам інформаційної безпеки та мінімізація можливого збитку, завданого внаслідок реалізації даних загроз. Розроблено отологічну схему забезпечення інформаційної безпеки. Виділено основні складові загрози інформаційній безпеці. ; На основе анализа понятия угрозы информационной безопасности установлено, что главными целями деятельности по обеспечению информационной безопасности являются предупреждение, избегание и ликвидация угроз объектам информационной безопасности и минимизация возможного ущерба, нанесенного вследствие реализации данных угроз. Разработана онтологическая схема обеспечения информационной безопасности. Выделены основные составные части угрозы информационной безопасности. ; It is set on the basis of analysis of concept of threat of informative security, that the primary objectives of activity on providing of informative security are warning, avoidance and liquidation of threats to the objects of informative security and minimization of the possible damage inflicted because of realization of these threats. The ontological chart of providing of informative security is worked out. Basic component parts of threat of informative security are distinguished.
Based on the analysis of the interaction of the logical chain of the source of threats - threats - the implementation of threats (attacks) - vulnerabilities - objects - effects (loss) - countermeasures developed an ontological scheme for ensuring information security. It was established that the main objectives of the activity of ensuring information security are warnings, avoidance and elimination of threats to information security objects and minimization of possible losses caused by the implementation of these threats. A method of analyzing and assessing information threats is proposed to determine adequate measures to counter these threats. Within the above method, the risk assessment is carried out by assessing the feasibility of implementing security threats related to the vulnerabilities inherent in one or other information security objects. ; На основе анализа взаимодействия логической цепочки источника угроз – угрозы – реализация угроз (атаки) – уязвимости – объекты – следствия (убыток) – мероприятия противодействия разработана онтологическая схема обеспечения информационной безопасности. Установлено, что главными целями деятельности из обеспечения информационной безопасности есть предупреждения, избежание и ликвидация угроз объектам информационной безопасности и минимизация возможного убытка, причиненного вследствие реализации данных угроз. Предложено метод анализа и оценки информационных угроз для определения адекватных мероприятий противодействия этим угрозам. В пределах приведенного метода оценка рисков осуществляется с помощью оценивания возможности реализации угроз безопасности, связанных с уязвимостями присущих тем или другим объектам информационной безопасности. ; На основі аналізу взаємодії логічного ланцюжка джерела загроз – загрози – реалізація загроз (атаки) – уразливості – об'єкти – наслідки (збиток) – заходи протидії розроблено отологічну схему забезпечення інформаційної безпеки. Встановлено, що головними цілями діяльності із забезпечення інформаційної безпеки є попередження, уникнення та ліквідація загроз об'єктам інформаційної безпеки та мінімізація можливого збитку, завданого внаслідок реалізації даних загроз. Запропоновано метода налізу та оцінювання інформаційних загроз для визначення адекватних заходів протидії цим загрозам. У межах наведеного методу оцінка ризиків здійснюється за допомогою оцінювання можливості реалізації загроз безпеці, пов'язаних з уразливостями, властивими тим чи іншим об'єктам інформаційної безпеки
Based on the analysis of the interaction of the logical chain of the source of threats - threats - the implementation of threats (attacks) - vulnerabilities - objects - effects (loss) - countermeasures developed an ontological scheme for ensuring information security. It was established that the main objectives of the activity of ensuring information security are warnings, avoidance and elimination of threats to information security objects and minimization of possible losses caused by the implementation of these threats. A method of analyzing and assessing information threats is proposed to determine adequate measures to counter these threats. Within the above method, the risk assessment is carried out by assessing the feasibility of implementing security threats related to the vulnerabilities inherent in one or other information security objects. ; На основе анализа взаимодействия логической цепочки источника угроз – угрозы – реализация угроз (атаки) – уязвимости – объекты – следствия (убыток) – мероприятия противодействия разработана онтологическая схема обеспечения информационной безопасности. Установлено, что главными целями деятельности из обеспечения информационной безопасности есть предупреждения, избежание и ликвидация угроз объектам информационной безопасности и минимизация возможного убытка, причиненного вследствие реализации данных угроз. Предложено метод анализа и оценки информационных угроз для определения адекватных мероприятий противодействия этим угрозам. В пределах приведенного метода оценка рисков осуществляется с помощью оценивания возможности реализации угроз безопасности, связанных с уязвимостями присущих тем или другим объектам информационной безопасности. ; На основі аналізу взаємодії логічного ланцюжка джерела загроз – загрози – реалізація загроз (атаки) – уразливості – об'єкти – наслідки (збиток) – заходи протидії розроблено отологічну схему забезпечення інформаційної безпеки. Встановлено, що головними цілями діяльності із забезпечення інформаційної безпеки є попередження, уникнення та ліквідація загроз об'єктам інформаційної безпеки та мінімізація можливого збитку, завданого внаслідок реалізації даних загроз. Запропоновано метода налізу та оцінювання інформаційних загроз для визначення адекватних заходів протидії цим загрозам. У межах наведеного методу оцінка ризиків здійснюється за допомогою оцінювання можливості реалізації загроз безпеці, пов'язаних з уразливостями, властивими тим чи іншим об'єктам інформаційної безпеки
Статтю присвячено аналізу еволюції Шанхайської організації співробітництва і виявленню новітніх трендів в її становленні упродовжмайже двадцятирічної історії існування. Автор констатує, що світовою спільнотою діяльність і саме існування ШОС оцінюється неоднозначно. Розширення ШОС за рахунок включення двох ядерних держав - Пакистану та Індії - розглядається Заходом як своєрідний демарш з боку основних членів організації, що має глибокий геополітичний підтекст. Фактор участі в ШОС Росії і Китаю в очах світової спільноти надає цій організації амбітний характер з точки зору геополітики. Але, на думку автора, не слід забувати про участь у ній таких країн, як Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, для яких членство в ШОС означає прагнення до забезпечення національної, регіональної безпеки в найбільш нагальних аспектах, починаючи з економіки і закінчуючи загрозою тероризму, екстремізму. Маючи по сусідству таке небезпечне джерело загрози безпеці, як Афганістан, ці центральноазіатські країни закономірно намагаються вбудуватися в системи, що обіцяють підтримувати безпеку на національному і регіональному рівнях. При аналізі еволюції ШОС авторка звертає увагу на суперечливі аспекти в діяльності цієї організації. Як відомо, у 2001 році для розвитку економічного та гуманітарного співробітництва шість країн: Китай, Росія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан і Таджикистан створили Шанхайську організацію співпраці. Паралельно з економічною проблематикою з часом проявилася необхідність вирішення неекономічних транскордонних загроз у регіоні в основному терористичної спрямованості. Однак, не маючи чітко вираженої військової складової, організація змушена, тим не менш, приділяти дедалі зростаючу увагу питанням безпеки. Згодом ШОС перетворилася на універсальну організацію, що і затримує її розвиток як класичної міжурядової організації. Організація, яка, згідно з назвою, повинна бути багатосторонньою, по суті такою не є: ШОС так і залишилася майданчиком для двосторонніх відносин між її членами. Безліч питань викликає характер економічного співробітництва в рамках ШОС, яке останнім часом стало асоціюватися з реалізацією китайського проекту «Один пояс - Один шлях». Отже, на сьогоднішній день охарактеризувати ШОС як ефективний механізм для реалізації економічних інтересів і забезпечення безпеки кожної країни-учасниці складно. ; The article is devoted to the analysis of the evolution of the Shanghai Cooperation Organization as an international organization (hereinafter SCO) and the identification of the latest trends in its formation at the end of almost twenty years of its history. The author states that the very existence and the activities of the SCO are currently assessed by the world community ambiguously. The expansion of the SCO through the inclusion of two nuclear powers of Pakistan and India is seen as a kind of demarche of the main members of the Organization, which has a deep geopolitical implication. The factor of participation in the SCO of Russia and China gives this organization an ambitious character in the eyes of the world community in terms of geopolitics. But, in the author's opinion, we should not forget the participation in it of such countries as Kazakhstan, Uzbekistan, Kyrgyzstan, Tajikistan, for whom the SCO membership means the aiming for ensuring national and regional security in the most essential aspects – from economy to the threat of terrorism and extremism. Because of the proximity of a dangerous source of insecurity such as Afghanistan, these Central Asian countries naturally try to fit into systems promising to maintain security at the national and regional levels. In parallel with economic issues, over time, the need appeared to address the emerging non-economic cross-border threats in the region, mainly of a terrorist nature. Thus, without a clearly defined military component, the organization is forced to pay increasing attention to security issues, which means the use of armed intervention. Over time, the SCO has become a universal organization, which delays its development as a classic intergovernmental organization. An Organization that, by name, should be multilateral, is essentially not such: the SCO has remained the platform for bilateral relations between its members. In an analysis of the economic cooperation in the framework of the SCO, attention is drawn to the conjugation of the Organization's activities on expanding economic relations between the member countries with the Chinese program "One Belt, One Way".Thus, today it is difficult to characterize the SCO as an effective mechanism for realizing economic interests and ensuring security for each participating country.
Статтю присвячено аналізу еволюції Шанхайської організації співробітництва і виявленню новітніх трендів в її становленні упродовжмайже двадцятирічної історії існування. Автор констатує, що світовою спільнотою діяльність і саме існування ШОС оцінюється неоднозначно. Розширення ШОС за рахунок включення двох ядерних держав - Пакистану та Індії - розглядається Заходом як своєрідний демарш з боку основних членів організації, що має глибокий геополітичний підтекст. Фактор участі в ШОС Росії і Китаю в очах світової спільноти надає цій організації амбітний характер з точки зору геополітики. Але, на думку автора, не слід забувати про участь у ній таких країн, як Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, для яких членство в ШОС означає прагнення до забезпечення національної, регіональної безпеки в найбільш нагальних аспектах, починаючи з економіки і закінчуючи загрозою тероризму, екстремізму. Маючи по сусідству таке небезпечне джерело загрози безпеці, як Афганістан, ці центральноазіатські країни закономірно намагаються вбудуватися в системи, що обіцяють підтримувати безпеку на національному і регіональному рівнях. При аналізі еволюції ШОС авторка звертає увагу на суперечливі аспекти в діяльності цієї організації. Як відомо, у 2001 році для розвитку економічного та гуманітарного співробітництва шість країн: Китай, Росія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан і Таджикистан створили Шанхайську організацію співпраці. Паралельно з економічною проблематикою з часом проявилася необхідність вирішення неекономічних транскордонних загроз у регіоні в основному терористичної спрямованості. Однак, не маючи чітко вираженої військової складової, організація змушена, тим не менш, приділяти дедалі зростаючу увагу питанням безпеки. Згодом ШОС перетворилася на універсальну організацію, що і затримує її розвиток як класичної міжурядової організації. Організація, яка, згідно з назвою, повинна бути багатосторонньою, по суті такою не є: ШОС так і залишилася майданчиком для двосторонніх відносин між її членами. Безліч питань викликає характер економічного співробітництва в рамках ШОС, яке останнім часом стало асоціюватися з реалізацією китайського проекту «Один пояс - Один шлях». Отже, на сьогоднішній день охарактеризувати ШОС як ефективний механізм для реалізації економічних інтересів і забезпечення безпеки кожної країни-учасниці складно. ; The article is devoted to the analysis of the evolution of the Shanghai Cooperation Organization as an international organization (hereinafter SCO) and the identification of the latest trends in its formation at the end of almost twenty years of its history. The author states that the very existence and the activities of the SCO are currently assessed by the world community ambiguously. The expansion of the SCO through the inclusion of two nuclear powers of Pakistan and India is seen as a kind of demarche of the main members of the Organization, which has a deep geopolitical implication. The factor of participation in the SCO of Russia and China gives this organization an ambitious character in the eyes of the world community in terms of geopolitics. But, in the author's opinion, we should not forget the participation in it of such countries as Kazakhstan, Uzbekistan, Kyrgyzstan, Tajikistan, for whom the SCO membership means the aiming for ensuring national and regional security in the most essential aspects – from economy to the threat of terrorism and extremism. Because of the proximity of a dangerous source of insecurity such as Afghanistan, these Central Asian countries naturally try to fit into systems promising to maintain security at the national and regional levels. In parallel with economic issues, over time, the need appeared to address the emerging non-economic cross-border threats in the region, mainly of a terrorist nature. Thus, without a clearly defined military component, the organization is forced to pay increasing attention to security issues, which means the use of armed intervention. Over time, the SCO has become a universal organization, which delays its development as a classic intergovernmental organization. An Organization that, by name, should be multilateral, is essentially not such: the SCO has remained the platform for bilateral relations between its members. In an analysis of the economic cooperation in the framework of the SCO, attention is drawn to the conjugation of the Organization's activities on expanding economic relations between the member countries with the Chinese program "One Belt, One Way".Thus, today it is difficult to characterize the SCO as an effective mechanism for realizing economic interests and ensuring security for each participating country.
