Suchergebnisse

Military Historical Almanac of the National Military History Museum of Ukraine since its publication in 2000,much attention is paid to the problems of Ukrainian military symbols. Each issue of the journal edited determined topublish material on issues of heraldry, faleristics, veksylolohiya, emblems or uniformistyky. Materials placed in theanthology dedicated as a historical aspects Ukrainian symbols and symbolism of the Armed Forces of Ukraine and other military formations modern period.The historical aspects of Ukrainian symbols include articles Sokyrko Alexei, Vladimir Panchenko, Nina Kovtanyuk, Nicholas CHMYR, T. bayonet, Andrew Rukkasa, Viktor Karpov, Vitaly Manzurenko, Joan Denysyuk, MikhailKovalchuk and others.To the problems of the state known scientists turned symvoliky Dmytrienko Maria and Yuri Savchuk. Their scientific exploration relates to discuss the question of the Great State Emblem of Ukraine. A large amount of publications on symbolism refers to the period of the Liberation Struggle 1917 – 1920 years. One of the first material of uniform Ukrainian army and its symbols during this period published Victor Karpov. In their study, Taras Bayonet addresses the problem of formation of the Black Sea Fleet Ukrainian state. Against this background, it reveals the process of becoming a Ukrainian naval symbols. Continuing the theme of Ukrainian military prapornytstva, edition published material Andrei Rukkasa description of icons for linear 4th Infantry Brigade.The development of modern Ukrainian faleristics Military History Almanac pays no attention. Publishes materialson the implementation of state and departmental awards. This issue devoted their portfolio Stepan Paholko, Olga Martin, Vitaly Manzurenko Alexander Kucheruk Andrew Rukkas. Materials about state awards of independent Ukraine and symbols of modern Armed Forces of Ukraine Victor served Buzalo, Alexander Vorobyev, Viktor Karpov, Alexander Scriabin, Igor Chichkan Ludmila Bayati, Jeanne Denysyuk Yuri Shapoval, Nicholas Tsarenko.Editorial Almanac paid attention to the problems of formation and development of symbols and other militaryunits, including the symbolism of the Border Troops of Ukraine, Security Service of Ukraine and the State Service for Special Communication and Information Protection of Ukraine.General activities of the Military Historical Almanac, popularized the formation and development of the Ukrainianmilitary symbols. Printed materials cover a wide range of issues, reflecting the processing of symbols in uniformolohiyi, faleristics, veksylolohiya, emblems and heraldry. This made it possible to show the historical symbolism of the processing of the Armed Forces and other military formations Ukraine. It is this Military Historical Almanac is a valuable source in the study of military symbolism Ukraine. ; В статье проанализирована редакционная политика Военно-исторического альманаха в освещении проблем развития геральдики, фалеристики, вексилологии, униформистики, эмблематики и символики в их военномаспекте. Показано, что альманах является важным источником исследования истории становления государственной и военной символики Украины. На его страницах публиковались результаты научных исследований ведущих специалистов отрасли. ; У статті проаналізовано редакційну політику Військово-історичного альманаху у висвітленні проблем розвитку геральдики, фалеристики, вексилології, уніформістики, емблематики та символіки у їх військовому аспекті. Показано, що альманах є важливим джерелом дослідження історії становлення державної та військової символіки України. На його шпальтах публікувалися результати наукових студій провідних фахівців галузі.

В статті на основі аналізу законодавства України з військової сфери, аналізу сучасних наукових поглядів пропонується визначення військового управління, виділяється ряд його галузей (рівнів). ; В статье на основе анализа законодательства Украины из военной сферы, анализа современных научных взглядов предлагается определение военного управления, выделяется ряд его отраслей (уровней). ; In the article on the basis of analysis of legislation of Ukraine from a military sphere, analysis of modern scientific looks determination of military management is offered, the row of his industries is selected (levels).

The article is devoted to the issue of military construction during the Ukrainian Revolution - after the overthrow of the autocracy in Russia until 1921. The author aims to consider the decisive theme for the fate of the revolution, the creation of a national regular army, because every revolution must be able to defend the achievements of statehood. An analysis of the policy of the Central Rada, the government of P. Skoropadsky, the Directory and the government of Western Ukraine, Ukrainian parties and their leading figures on the role of the national Armed Forces in the state building of Ukraine, in defense of its sovereignty. The events connected with the performance of the Second Ukrainian Regiment named after Hetman P. Polubotko in the summer of 1917. Much attention is paid to the analysis of the difficult situation of the leadership of the Central Council in the winter of 1917-1918. The ratio of troops and their readiness for war of the armed forces of Russia and Ukraine in January 1918 is revealed. The causes and consequences of the conflict between V. Vynnychenko and S. Petliura, the latter's measures to build the Ukrainian army are analyzed. The measures of the government of Hetman P. Skoropadsky regarding the formation of the armed forces of the Ukrainian state are revealed. The advantages of military construction in the Western Ukrainian People's Republic have been studied. The methodological basis of the work is the principle of objectivity. The author used comparative and concrete-historical methods, applied chronological-problematic presentation. The scientific novelty of the work is an attempt to comprehensively study military construction as a key factor in the restoration and establishment of state sovereignty during the Ukrainian Revolution (1917-1921).As a result of the research, the author came to the conclusion that the Directory, in contrast to the Central Council, paid more attention to the issue of military construction and protection of revolutionary achievements. But due to a number of internal and external factors, the Ukrainian revolution was defeated.One of the reasons was the inability of the Ukrainian leadership to raise and organize the peasantry. Thanks to a radical solution to the agrarian question, the Bolsheviks succeeded in attracting peasants to their ranks. ; Стаття присвячена питанню військового будівництва в роки Української революції – після повалення самодержавства в Росії до 1921 р. Автор розглядає визначальну для долі революції тему створення національної регулярної армії, адже кожна революція повинна вміти захищати здобутки державотворення, аналізує політику Центральної Ради, уряду П. Скоропадського, Директорії та уряду ЗУНР, українських партій та їх чільних діячів щодо ролі національних Збройних Сил у державному будівництві України, у захисті її суверенітету та події, пов'язані з виступом Другого українського полку ім. гетьмана П. Полуботка влітку 1917 р. Зроблено аналіз тяжкого становища керівництва Центральної Ради взимку 1917-1918 рр., співвідношення військ і готовність їх до війни збройних сил Росії та України у січні 1918 р., причин та наслідків конфлікту між В. Винниченком та С. Петлюрою, заходів останнього щодо розбудови української армії. Розкрито заходи уряду гетьмана П. Скоропадського щодо формування збройних сил Української держави. Досліджено переваги військового будівництва в ЗУНР. Наукова новизна роботи – спроба комплексного дослідження військового будівництва як ключового фактору у відновленні та в утвердженні суверенітету держави в період Української революції, аналіз помилок та прорахунків українських урядів періоду революції (1917- 1921). Автор дійшла висновків, що Директорія, на відміну від Центральної Ради, приділяла більше уваги вирішенню питання військового будівництва та захисту революційних здобутків, але через ряд внутрішніх та зовнішніх чинників Українська революція зазнала поразки. Однією з причин було невміння українського керівництва підняти та організувати селянство. Більшовикам вдалося завдяки радикальному розв'язанню аграрного питання залучити селян до своїх лав.

The technique of solving the problem of distribution of weapons and military equipment between military forces troops. The method provides optimal from the point of view of the chosen criterion of efficiency of the distribution technique taking into account when of needs to it, the current shortage and the needs of consumers in certain types of equipment. ; Пропонується методика вирішення задачі розподілу озброєння і військової техніки між військовими формуваннями угруповання військ. Методика забезпечує оптимальний з погляду на вибраний критерій ефективності розподіл техніки з урахуванням коливання потреб у ній, поточного некомплекту та потреб споживачів у певних видах техніки.

The technique of solving the problem of distribution of weapons and military equipment between military forces troops. The method provides optimal from the point of view of the chosen criterion of efficiency of the distribution technique taking into account when of needs to it, the current shortage and the needs of consumers in certain types of equipment. ; Пропонується методика вирішення задачі розподілу озброєння і військової техніки між військовими формуваннями угруповання військ. Методика забезпечує оптимальний з погляду на вибраний критерій ефективності розподіл техніки з урахуванням коливання потреб у ній, поточного некомплекту та потреб споживачів у певних видах техніки.

3-я Залізна дивізія Армії УНР — військове формування, яке 26-27 червня 1919 року витримало оборону залізничної станції Вапнярка, що забезпечувало наступ головних військ УНР на місто Київ. 14-17 вересня 1920 року інженери дивізії разом із польськими інженерами побудували 330-метровий міст через річку Дністер біля села Городниця сучасної Івано-Франківської області. ; The 3rd Iron Division of the UPR Army was a military formation that withstood the defense of the Vapnyarka railway station on June 26-27, 1919, that it was ensuring the offensive of the main UPR troops against the city of Kyiv. On September 14-17, 1920, the engineers of the division together with Polish engineers built a 330-meter-long bridge over the Dniester River near the village of Horodnytsia in the modern Ivano-Frankivsk region.

Мета дослідження полягає у висвітленні діяльності військових музеїв за часів зміни ціннісних орієнтирів суспільства і трансформації державного устрою та формування основ музейної справи у Збройних Силах України. Методи дослідження. Системність та комплексний підхід у розкритті мети, застосування порівняльного аналізу, історико-хронологічного, біографічного, історіографічного методів сприяло отриманню вагомих теоретичних результатів. Наукова новизна дослідження полягає в постановці та розробці актуальної теми, яка в науковому вимірі отримала недостатнє висвітлення і досліджується на емпіричному досвіді. Обґрунтовано ідею, яка полягає в тому, що діяльність військових музеїв не завжди відповідає потребам суспільства, вимагає державного регулювання і підтримки. Висновки. Констатується, що військове музеєзнавство в досліджуваний період відзначалося пошуком нової моделі функціонування військових музеїв, що було продиктовано змінами суспільних настроїв, політичного та економічного устрою. Відзначено, що в радянський період така модель була розроблена Музеєм історії військ Далекосхідного військового округу і полягала в наданні музею самостійності в прийнятті рішень оперативного управління його діяльністю. Однак, зміни ціннісних орієнтирів привели до зниження ролі музеїв в суспільному процесі. Така модель була покладена у створення Музею Збройних Сил України, як системоутворючого елементу військової музейної справи.
Ключові слова: військовий музей, збройні сили, СРСР, Україна, суспільство, цінності, трансгресія.

Метою роботи є виокремлення особливостей формування корпоративної культури в територіальних громадах в умовах змін і невизначеності. Методологія. COVID-19, а тепер повномасштабне російське військове вторгнення в Україну продемонстрували, по-перше, неготовність окремих громад до роботи в умовах невизначеності та змін, а по-друге те, що для ефективної роботи традиційних методів управління не достатньо. Тож виникає нагальна потреба у застосуванні інноваційних інструментів місцевою владою до антикризового розвитку територій, одним з яких доцільно вважати корпоративну культуру. Наукова новизна. Представлено корпоративну культуру як відкриту складну багаторівневу систему відносин в громаді. Акцентовано увагу, що важливим компонентом корпоративної культури є система внутрішніх і зовнішніх комунікацій, яка змінюється під впливом нормативно-правових, соціальні-психологічних, інженерно-технологічних чи економічних факторів та складається у певний проміжок часу в залежності від визначених пріоритетних напрямів розвитку, конкурентних переваг територій й того «мікроклімату», який панує всередині громади, або абсолютно врозріз з концепцією та ідеями представників місцевої влади. У статті застосовано аксіологічний підхід до розкриття змісту поняття «корпоративна культура», що дозволило розглянути термін «корпоративна (чи організаційна) культура територіальних громад» через призму загальнолюдських цінностей, особливості сформованих формальних (неформальних) відносин та як інструмент антикризового розвитку, що особливо актуально в світлі повоєнної відбудови українських громад. Висновки. У наявності/відсутності корпоративної культури вбачаємо її беззаперечну конкурентну перевагу, незамінний інструмент антикризового розвитку та формування іміджу громади, інструмент синхронізації зусиль всіх членів громади на результат (у сьогоднішніх реаліях – на часі повоєнна відбудова й підвищення конкурентоспроможності українських територій, процвітання та благополуччя її мешканців). Безліч проблемних ситуацій в українських громадах в умовах змін і невизначеності вимагають не лише наявної корпоративної культури, але й перезавантаження управлінських процесів, фінансово-методичного забезпечення, розробки практичних рекомендацій стосовно побудови систем і моделей ефективного управління територіями, що після війни призведе до підвищення ефективності функціонування громад.

The combat potential of a military unit (subunit, unit, unit, unit) - describes the ability to perform combat missions in a real situation, specific weather conditions and terrain conditions.The combat capabilities of a military formation are greatly affected by the qualitative characteristics of the staff officers and unit commanders. However, it is impossible to express the exact mathematical formula of the nature of human activity, its physical and moral-psychological capabilities. On the other hand, ignoring the human factor during the evaluation of the combat capabilities of such a complex system as a military unit, adversely affects the objectivity of the results.The purpose of the article is to substantiate the method of calculating the static and dynamic potentials of a military formation, taking into account the combat situation.The combat potential of the formation can be viewed as the integration of various indicators and factors independent of each other. It is advisable to carry out the determination of the combat formation potential in stages:static potential calculation taking into account unchanged or slightly changing indicators and factors:combat effectiveness of weapons and military equipment (E);combat potential of military personnel (P);terrain conditions (TC);weather conditions (H)%;degree of coherence formation (U);the ability of the governing body to exercise control;calculation of dynamic potential, taking into account the rapidly changing conditions of hostilities.With this approach, there is no need to re-calculate the static potential in a dynamic change in combat conditions.The article proposes a method for calculating the combat potential of a military unit, taking into account the combat effectiveness of weapons and military equipment, describes the procedure for calculating the combat potential of a serviceman, based on quantitatively expressed individual characteristics, combat conditions and the environment. ; Боевой потенциал воинского формирования (подразделения, части, соединения, объединения) – характеризует возможность выполнения боевого задания в реальной обстановке, конкретных погодных условиях и условиях местности.На боевые возможности воинского формирования большое воздействие оказывает качественные характеристики офицеров штаба и командиров частей. Однако невозможно выразить точной математической формулой характер человеческой деятельности, его физические и морально-психологические возможности. С другой стороны, игнорирование человеческого фактора во время оценки боевых возможностей такой сложной системы, как воинское формирование, отрицательно сказывается на объективности результатов.Цель статьи – обоснование методики расчета статического и динамического потенциалов воинского формирования с учетом боевой обстановки.Боевой потенциал формирования можно рассматривать как, интеграцию независимых друг от друга различных показателей и факторов. Определение боевого потенциала формирования целесообразно осуществлять поэтапно:расчет статического потенциала с учетом неизменяющихся или слабо изменяющихся показателей и факторов:боевая эффективность оружия и военной техники (E);боевой потенциал военнослужащих (P);условия местности (УМ);погодные условия (Н)%;степень согласованности формирования (U);способность органа управления осуществлять контроль;расчёт динамического потенциала с учетом быстро меняющихся условий боевых действий.При таком подходе отпадает необходимость заново рассчитывать статический потенциал в условиях динамичного изменения условий боя.В статье предложена методика расчета боевого потенциала воинского формирования с учетом боевой эффективности оружия и военной техники, приведен порядок расчета боевого потенциала военнослужащего, на основе выраженных количественно его индивидуальных характеристик, условий боя и окружающей среды. ; Бойовий потенціал військового формування (підрозділи, частини, з'єднання, об'єднання) ‑ характеризує можливість виконання бойового завдання в реальній обстановці, конкретних погодних умовах і умовах місцевості.На бойові можливості військового формування великий впливають якісні характеристики офіцерів штабу і командирів частин. Однак неможливо описати точної математичною формулою характер людської діяльності, його фізичні та морально-психологічні можливості. З іншого боку, ігнорування людського фактора під час оцінки бойових можливостей такої складної системи, як військове формування, негативно позначається на об'єктивності результатів.Мета статті ‑ обґрунтування методики розрахунку статичного і динамічного потенціалів військового формування з урахуванням бойової обстановки.Бойовий потенціал формування можна розглядати як, інтеграцію незалежних один від одного різних показників і факторів. Визначення бойового потенціалу формування доцільно здійснювати поетапно:розрахунок статичного потенціалу з урахуванням незмінних або слабо змінних показників і чинників:бойова ефективність зброї і військової техніки (E);бойовий потенціал військовослужбовців (P);умови місцевості (УМ);погодні умови (Н)%;ступінь узгодженості формування (U);здатність органу управління здійснювати контроль;розрахунок динамічного потенціалу з урахуванням швидко мінливих умов бойових дій.При такому підході відпадає необхідність заново розраховувати статичний потенціал в умовах динамічної зміни умов бою.У статті запропонована методика розрахунку бойового потенціалу військового формування з урахуванням бойової ефективності зброї та військової техніки, наведено порядок розрахунку бойового потенціалу військовослужбовця, на основі виражених кількісно його індивідуальних характеристик, умов бою і навколишнього середовища.

The combat potential of a military unit (subunit, unit, unit, unit) - describes the ability to perform combat missions in a real situation, specific weather conditions and terrain conditions.The combat capabilities of a military formation are greatly affected by the qualitative characteristics of the staff officers and unit commanders. However, it is impossible to express the exact mathematical formula of the nature of human activity, its physical and moral-psychological capabilities. On the other hand, ignoring the human factor during the evaluation of the combat capabilities of such a complex system as a military unit, adversely affects the objectivity of the results.The purpose of the article is to substantiate the method of calculating the static and dynamic potentials of a military formation, taking into account the combat situation.The combat potential of the formation can be viewed as the integration of various indicators and factors independent of each other. It is advisable to carry out the determination of the combat formation potential in stages:static potential calculation taking into account unchanged or slightly changing indicators and factors:combat effectiveness of weapons and military equipment (E);combat potential of military personnel (P);terrain conditions (TC);weather conditions (H)%;degree of coherence formation (U);the ability of the governing body to exercise control;calculation of dynamic potential, taking into account the rapidly changing conditions of hostilities.With this approach, there is no need to re-calculate the static potential in a dynamic change in combat conditions.The article proposes a method for calculating the combat potential of a military unit, taking into account the combat effectiveness of weapons and military equipment, describes the procedure for calculating the combat potential of a serviceman, based on quantitatively expressed individual characteristics, combat conditions and the environment. ; Боевой потенциал воинского формирования (подразделения, части, соединения, объединения) – характеризует возможность выполнения боевого задания в реальной обстановке, конкретных погодных условиях и условиях местности.На боевые возможности воинского формирования большое воздействие оказывает качественные характеристики офицеров штаба и командиров частей. Однако невозможно выразить точной математической формулой характер человеческой деятельности, его физические и морально-психологические возможности. С другой стороны, игнорирование человеческого фактора во время оценки боевых возможностей такой сложной системы, как воинское формирование, отрицательно сказывается на объективности результатов.Цель статьи – обоснование методики расчета статического и динамического потенциалов воинского формирования с учетом боевой обстановки.Боевой потенциал формирования можно рассматривать как, интеграцию независимых друг от друга различных показателей и факторов. Определение боевого потенциала формирования целесообразно осуществлять поэтапно:расчет статического потенциала с учетом неизменяющихся или слабо изменяющихся показателей и факторов:боевая эффективность оружия и военной техники (E);боевой потенциал военнослужащих (P);условия местности (УМ);погодные условия (Н)%;степень согласованности формирования (U);способность органа управления осуществлять контроль;расчёт динамического потенциала с учетом быстро меняющихся условий боевых действий.При таком подходе отпадает необходимость заново рассчитывать статический потенциал в условиях динамичного изменения условий боя.В статье предложена методика расчета боевого потенциала воинского формирования с учетом боевой эффективности оружия и военной техники, приведен порядок расчета боевого потенциала военнослужащего, на основе выраженных количественно его индивидуальных характеристик, условий боя и окружающей среды. ; Бойовий потенціал військового формування (підрозділи, частини, з'єднання, об'єднання) ‑ характеризує можливість виконання бойового завдання в реальній обстановці, конкретних погодних умовах і умовах місцевості.На бойові можливості військового формування великий впливають якісні характеристики офіцерів штабу і командирів частин. Однак неможливо описати точної математичною формулою характер людської діяльності, його фізичні та морально-психологічні можливості. З іншого боку, ігнорування людського фактора під час оцінки бойових можливостей такої складної системи, як військове формування, негативно позначається на об'єктивності результатів.Мета статті ‑ обґрунтування методики розрахунку статичного і динамічного потенціалів військового формування з урахуванням бойової обстановки.Бойовий потенціал формування можна розглядати як, інтеграцію незалежних один від одного різних показників і факторів. Визначення бойового потенціалу формування доцільно здійснювати поетапно:розрахунок статичного потенціалу з урахуванням незмінних або слабо змінних показників і чинників:бойова ефективність зброї і військової техніки (E);бойовий потенціал військовослужбовців (P);умови місцевості (УМ);погодні умови (Н)%;ступінь узгодженості формування (U);здатність органу управління здійснювати контроль;розрахунок динамічного потенціалу з урахуванням швидко мінливих умов бойових дій.При такому підході відпадає необхідність заново розраховувати статичний потенціал в умовах динамічної зміни умов бою.У статті запропонована методика розрахунку бойового потенціалу військового формування з урахуванням бойової ефективності зброї та військової техніки, наведено порядок розрахунку бойового потенціалу військовослужбовця, на основі виражених кількісно його індивідуальних характеристик, умов бою і навколишнього середовища.

У статті аналізуються історичні передумови виникнення Української Галицької Армії, її формування й боротьбу за українську державність. На основі архівних матеріалів, мемуарів учасників та історіографічних джерел сформульо­вані основні внутрішні і зовнішні чинники, що призвели до поразки УГА у національно-визвольній революції 1917–1921 рр. Підкреслено історичне зна­чення регулярної національної армії у боротьбі за державну незалежність. ; This article analyses historical premises of Ukrainian Galician Army appearance, its formation and struggle for Ukrainian statehood. It dwells on internal and external factors that led to failure of Ukrainian Galician Army in national liberation revolution 1917-1921 and this analysis is based on archival materials, memoirs of participants and historical sources. The article also highlights historical significance of regular national army in struggle for independence.

У статті аналізуються історичні передумови виникнення Української Галицької Армії, її формування й боротьбу за українську державність. На основі архівних матеріалів, мемуарів учасників та історіографічних джерел сформульо­вані основні внутрішні і зовнішні чинники, що призвели до поразки УГА у національно-визвольній революції 1917–1921 рр. Підкреслено історичне зна­чення регулярної національної армії у боротьбі за державну незалежність. ; This article analyses historical premises of Ukrainian Galician Army appearance, its formation and struggle for Ukrainian statehood. It dwells on internal and external factors that led to failure of Ukrainian Galician Army in national liberation revolution 1917-1921 and this analysis is based on archival materials, memoirs of participants and historical sources. The article also highlights historical significance of regular national army in struggle for independence.

The article states that, according to the existing classification of emergencies, outbreaks of dangerous (very dangerous) infectious diseases of humans and animals, epidemics (pandemics) and epizootics (panzootia) are groups of emergencies within the subclass of medical and biological emergencies, which meanwhile belong to the type (class) of natural emergencies. It is noted that it is the medical and biological emergencies that are the most widespread among all subclasses of natural emergencies occurring on the territory of Ukraine during 2012-2019, and the mentioned subclass of emergencies poses the greatest danger to the life and health of the population of Ukraine. This work states that according to the estimation of domestic and foreign experts, the current state of the sanitary-epidemic situation on the territory of Ukraine remains unstable, and the state of the epizootic situation is stable and controlled with a rapid increase in the incidence of animals for certain dangerous infectious diseases. It is emphasized that the level of readiness of Ukraine to respond to the occurrence of large-scale medical and biological emergencies, including availability and completeness of the developed plans for liquidation of aftermath of mentioned emergencies is estimated to be low. It is emphasized that experts predict further deterioration of the sanitary-epidemic and epizootic situation in Ukraine. The urgency of the chosen direction of research is grounded in the need for further development of theoretical provisions regarding the participation of the National Guard of Ukraine in the liquidation of aftermath of large-scale outbreaks of dangerous (very dangerous) infectious diseases of humans and animals, epidemics (pandemics) and epizootic diseases. Recent study of research works and publications on the topic of the research has been analyzed. The results of the analysis of the use of military and law enforcement agencies of foreign countries in the liquidation of aftermath of the above mentioned groups of biological and medical emergencies have been highlighted, in particular in the elimination of the effects of foot-and-mouth disease in the United Kingdom in 2001, outbreaks of African swine fever in Vietnam and Bulgaria in 2019, an atypical pneumonia epidemic in China in 2003, an Ebola epidemic in several West African countries in 2014, a COVID-19 coronavirus epidemic in China in 2020, and others. It is determined that the National Guard of Ukraine, in addition to the tasks set by the existing legal acts, under the above mentioned circumstances, may be involved in the implementation of specific (additional) tasks. It is emphasized that the fulfillment of additional tasks may provoke the inclusion of a certain units for dealing with biological and medical emergencies, additional structural and functional elements to the regular formations of the National Guard of Ukraine, which meanwhile may lead to increase in total manpower of mentioned formations. ; Проведено аналіз досвіду участі військових формувань та правоохоронних органів держав світу в ліквідації наслідків виникнення спалахів небезпечних (особливо небезпечних) інфекційних хвороб людей і хвороб тварин, епідемій (пандемій) та епізоотій (панзоотій). Визначені специфічні (додаткові) завдання, що може виконувати Національна гвардія України у зазначених умовах. Отримані результати дослідження можуть використовуватися посадовими особами органів військового управління Національної гвардії України під час планування та організації участі сил і засобів у ліквідації наслідків виникнення зазначених вище груп медико-біологічних надзвичайних ситуацій.

The article analyses the challenges and threats to the national interests of Ukraine and the current system that counteracts these threats. It also defines and proposes a future model for the organization of the defence of Ukraine.The main feature of the security environment in the 21st century is the confrontation of states (groups of states, military-political blocs and unions) in four main areas:political, financial, economic and energy spheres ("soft war");information;internal security;military confrontation.Russian aggression against Ukraine is the main cause of changes in the security environment. The strategic leadership of the aggressor state forms four main strategic directions of aggression (confrontation, influence) from all areas of state functioning. The actions of the adversary are clearly planned, closely coordinated, and integrated in the single information environment. Such processes are managed under the centralized strategic leadership of the Kremlin.In Ukraine, however, these hybrid threats are counteracted by the loosely connected actions of public authorities, each of which makes autonomous decisions that only sometimes agree with one another. The current model of the organization of the defence of Ukraine has a number of significant shortcomings that prevent the National Security and Defence Council of Ukraine (NSDC) to respond in a timely manner to changes in the security environment, to develop appropriate proposals to the decisions of the President of Ukraine and to fully fulfil the functions and tasks assigned to it by the Constitution and laws of Ukraine.The model of the organization of the defence of Ukraine can be more effective if its structure is formed in accordance with the directions of the main threats to national interests in the security environment. Effective counteraction to such major areas of threats in the military sphere is possible only when the tasks of the management system is concentrated in four executive bodies (NSDC departments).The problems raised in the article may form the basis of a new concept of total state defence in a hybrid war. The proposed structure of the NSDC may be the basis (option) for strategic management of Ukraine's total defence. ; У статті проведено аналіз викликів та загроз національним інтересам України та діючої системи протидії цим загрозам, дано визначення та запропонована перспективна модель організації оборони України.Основною особливістю безпекового середовища у ХХІ столітті є протистояння держав (груп держав, воєнно-політичних блоків та союзів) за чотирма основними напрямами:у політичній, фінансово-економічній та енергетичній сферах ("м'яка війна");в інформаційній сфері;у сфері внутрішньої безпеки;військове протистояння.Російська агресія проти України є основною причиною змін у безпековому середовищі. Стратегічне керівництво держави-агресора із усіх сфер функціонування держави формує чотири основні стратегічні напрями агресії (протистояння, впливу). Дії противника чітко сплановані, тісно погоджені між собою та об'єднані в єдиному інформаційному полі. Управління такими процесами здійснюється під централізованим стратегічним керівництвом Кремля.В Україні ж протидія цим гібридним загрозам здійснюється розрізненими діями органів державної влади, кожен із яких приймає автономні рішення, які лише інколи погоджуються між собою. Існуюча модель організації оборони України має ряд суттєвих недоліків, які не дають змогу РНБО України своєчасно реагувати на зміни у безпековому середовищі, розробляти відповідні пропозиції до рішень Президента України та у повній мірі виконувати функції та завдання, що покладені на неї Конституцією та законами України.Модель організації оборони України може бути більш ефективною за умови формування її структури відповідно до напрямів основних загроз національним інтересам у безпековому середовищі. Ефективна протидія основним таким напрямам загроз у воєнній сфері можлива лише за умови створення такої структури системи управління, завдання якої концентруватимуться у 4-х виконавчих органах (департаментах РНБО).Проблеми, які розглянуті у статті, можуть стати основою новітньої концепції тотальної оборони держави в умовах гібридної війни. Запропонована структура РНБО України може бути основою (варіантом) стратегічного управління тотальною обороною України.

The article analyses the challenges and threats to the national interests of Ukraine and the current system that counteracts these threats. It also defines and proposes a future model for the organization of the defence of Ukraine.The main feature of the security environment in the 21st century is the confrontation of states (groups of states, military-political blocs and unions) in four main areas:political, financial, economic and energy spheres ("soft war");information;internal security;military confrontation.Russian aggression against Ukraine is the main cause of changes in the security environment. The strategic leadership of the aggressor state forms four main strategic directions of aggression (confrontation, influence) from all areas of state functioning. The actions of the adversary are clearly planned, closely coordinated, and integrated in the single information environment. Such processes are managed under the centralized strategic leadership of the Kremlin.In Ukraine, however, these hybrid threats are counteracted by the loosely connected actions of public authorities, each of which makes autonomous decisions that only sometimes agree with one another. The current model of the organization of the defence of Ukraine has a number of significant shortcomings that prevent the National Security and Defence Council of Ukraine (NSDC) to respond in a timely manner to changes in the security environment, to develop appropriate proposals to the decisions of the President of Ukraine and to fully fulfil the functions and tasks assigned to it by the Constitution and laws of Ukraine.The model of the organization of the defence of Ukraine can be more effective if its structure is formed in accordance with the directions of the main threats to national interests in the security environment. Effective counteraction to such major areas of threats in the military sphere is possible only when the tasks of the management system is concentrated in four executive bodies (NSDC departments).The problems raised in the article may form the basis of a new concept of total state defence in a hybrid war. The proposed structure of the NSDC may be the basis (option) for strategic management of Ukraine's total defence. ; У статті проведено аналіз викликів та загроз національним інтересам України та діючої системи протидії цим загрозам, дано визначення та запропонована перспективна модель організації оборони України.Основною особливістю безпекового середовища у ХХІ столітті є протистояння держав (груп держав, воєнно-політичних блоків та союзів) за чотирма основними напрямами:у політичній, фінансово-економічній та енергетичній сферах ("м'яка війна");в інформаційній сфері;у сфері внутрішньої безпеки;військове протистояння.Російська агресія проти України є основною причиною змін у безпековому середовищі. Стратегічне керівництво держави-агресора із усіх сфер функціонування держави формує чотири основні стратегічні напрями агресії (протистояння, впливу). Дії противника чітко сплановані, тісно погоджені між собою та об'єднані в єдиному інформаційному полі. Управління такими процесами здійснюється під централізованим стратегічним керівництвом Кремля.В Україні ж протидія цим гібридним загрозам здійснюється розрізненими діями органів державної влади, кожен із яких приймає автономні рішення, які лише інколи погоджуються між собою. Існуюча модель організації оборони України має ряд суттєвих недоліків, які не дають змогу РНБО України своєчасно реагувати на зміни у безпековому середовищі, розробляти відповідні пропозиції до рішень Президента України та у повній мірі виконувати функції та завдання, що покладені на неї Конституцією та законами України.Модель організації оборони України може бути більш ефективною за умови формування її структури відповідно до напрямів основних загроз національним інтересам у безпековому середовищі. Ефективна протидія основним таким напрямам загроз у воєнній сфері можлива лише за умови створення такої структури системи управління, завдання якої концентруватимуться у 4-х виконавчих органах (департаментах РНБО).Проблеми, які розглянуті у статті, можуть стати основою новітньої концепції тотальної оборони держави в умовах гібридної війни. Запропонована структура РНБО України може бути основою (варіантом) стратегічного управління тотальною обороною України.