Suchergebnisse

In article various campaigns to definition of one of basic categories of the budgetary right «budget expenses» are considered. Provisions of the legislation of Ukraine, the Russian Federation, Croatia and Latvia are analysed. The special attention is focused on need of improvement of the budgetary legislation of Ukraine as lack of uniform approach to definition and interpretation of the concept «budget expenses» both of science, and in the legislation complicates implementation of budgetary rules of law ; Рассмотрены различные походы к определению одной из базовых категорий бюджетного права «расходы бюджета». Проанализированы положения законодательства Украины, Российской Федерации, Хорватии и Латвии. Особое внимание акцентируется на необходимости усовершенствования бюджетного законодательства Украины, поскольку отсутствие единого подхода к определению и толкованию понятия «расходы бюджета» как в науке, так и в законодательстве затрудняет реализацию бюджетно-правовых норм ; Розглянуто походи до визначення однієї з базових категорій бюджетного права – «видатки бюджету». Проаналізовано положення законодавства України, Російської Федерації, Хорватії та Латвії. Особливу увагу акцентовано на необхідності вдосконалення бюджетного законодавства України, оскільки відсутність єдиного підходу до визначення і тлумачення поняття «видатки бюджету» як у науці, так і в законодавстві ускладнює реалізацію бюджетно-правових норм

In article various campaigns to definition of one of basic categories of the budgetary right «budget expenses» are considered. Provisions of the legislation of Ukraine, the Russian Federation, Croatia and Latvia are analysed. The special attention is focused on need of improvement of the budgetary legislation of Ukraine as lack of uniform approach to definition and interpretation of the concept «budget expenses» both of science, and in the legislation complicates implementation of budgetary rules of law ; Рассмотрены различные походы к определению одной из базовых категорий бюджетного права «расходы бюджета». Проанализированы положения законодательства Украины, Российской Федерации, Хорватии и Латвии. Особое внимание акцентируется на необходимости усовершенствования бюджетного законодательства Украины, поскольку отсутствие единого подхода к определению и толкованию понятия «расходы бюджета» как в науке, так и в законодательстве затрудняет реализацию бюджетно-правовых норм ; Розглянуто походи до визначення однієї з базових категорій бюджетного права – «видатки бюджету». Проаналізовано положення законодавства України, Російської Федерації, Хорватії та Латвії. Особливу увагу акцентовано на необхідності вдосконалення бюджетного законодавства України, оскільки відсутність єдиного підходу до визначення і тлумачення поняття «видатки бюджету» як у науці, так і в законодавстві ускладнює реалізацію бюджетно-правових норм

In article various campaigns to definition of one of basic categories of the budgetary right «budget expenses» are considered. Provisions of the legislation of Ukraine, the Russian Federation, Croatia and Latvia are analysed. The special attention is focused on need of improvement of the budgetary legislation of Ukraine as lack of uniform approach to definition and interpretation of the concept «budget expenses» both of science, and in the legislation complicates implementation of budgetary rules of law ; Рассмотрены различные походы к определению одной из базовых категорий бюджетного права «расходы бюджета». Проанализированы положения законодательства Украины, Российской Федерации, Хорватии и Латвии. Особое внимание акцентируется на необходимости усовершенствования бюджетного законодательства Украины, поскольку отсутствие единого подхода к определению и толкованию понятия «расходы бюджета» как в науке, так и в законодательстве затрудняет реализацию бюджетно-правовых норм ; Розглянуто походи до визначення однієї з базових категорій бюджетного права – «видатки бюджету». Проаналізовано положення законодавства України, Російської Федерації, Хорватії та Латвії. Особливу увагу акцентовано на необхідності вдосконалення бюджетного законодавства України, оскільки відсутність єдиного підходу до визначення і тлумачення поняття «видатки бюджету» як у науці, так і в законодавстві ускладнює реалізацію бюджетно-правових норм

The article analyzes the books of Lviv weekly expenditures. The author has found out that during the period 1577–1583 the funds that were spent on gifts, first of all, wine, elite Lviv fish, oriental goods, precious silver and gold products, were allocated from the city treasury. In Lviv the second half of16th century the gift of wine was an integral part of city politics. The author identifies the costs of 1) wine shipped to the Diet and the royal tribunal; 2) wine for greetings of the most respected persons of the Commonwealth during their arrival or passage through the city (king, voivode, bishop, castle); 3) wine for the so-called "own" persons - the voivodship of Ruthenian and Podilsky, the Lviv elder, the Zemstvo and Grodno judges of the Rus' voivodeship; 4) wine for congratulation on the marriage or birth of children of the state's distinguished persons. The gifts played an essential role in maintaining the social and political network of the city, with their help, the city community managed to solve various problems and to maintain their honour and reputation. The author tries to confirm these theses with specific facts. For example, he states that for the period 1577–1583 the books of city expenditures mention three trips of Lviv rays to meetings of the Seimas. The total cost of a trip to Warsaw in December 1579 amounted to 1002 PLN. 8 ½ gr. The author does not exclude the possibility that one of the consequences of the trip could have been the granting of the privilege of Stefan Batory Lviv to levy a tax on lemons and wines brought to the city. During a trip to the Seimas in 1582, 1212 PLN was spent on gifts, travel, wine-making, payment for accommodation for Lviv rays. 12 gr. The trip resulted in the abolition of the toll, which the king and the Diet had set to raise money to continue the war with Muscovy. Based on the analysis of the available information, the author finds that the Lviv rayons maintained close relations with the highest officials of the Commonwealth and other representatives of their interests, and through gifts and representation, influenced the status and status of their city. ; У статті проаналізовано дані книг щотижневих видатків міста Львова. З'ясовано, що упродовж 1577–1583 рр. з міської каси виділялися кошти, які були витрачені на подарунки, передусім, вино, елітну львівську рибу, східні товари, коштовні вироби із срібла і золота. Зазначено, що у Львові другої пол. XVI ст. дар вина був невід'ємною частиною міської політики. Автор виокремлює витрати на: 1) вино, що відправляли на сейм та королівський трибунал; 2) вино для привітання найповажніших осіб Речі Посполитої під час їхнього приїзду чи проїзду через місто (короля, воєводи, єпископа, каштеляна тощо); 3) вино для так званих «своїх» осіб – руського та подільського воєводи, львівського старости, земських та гродських суддів Руського воєводства; 4) вино для привітання з одруженням чи народженням дітей поважних осіб держави. Зазначено, що подарунки грали важливу роль у підтриманні соціальної і політичної мережі міста, за їхньою допомогою міській спільноті вдавалося вирішувати різноманітні проблеми, і підтримувати свою честь і репутацію. Автор намагається підтвердити ці тези конкретними фактами. Наприклад, констатовано, що за період 1577–1583 рр. в книгах міських видатків згадується про три поїздки львівськіх райців на засідання сейму. З'ясовано, що загальні витрати на поїздку до Варшави у грудні 1579 р. становили 1002 зл. 8 ½ гр. Автор не виключає можливості, що одним із наслідків поїздки могло бути надання Стефаном Баторієм Львову привілею на стягування податку з лимонів та вина, що привозилися до міста. Під час поїздки на сейм у 1582 р. на подарунки, подорож, впригощання вином, оплату проживання львівські райці витратили із міської казни 1212 зл. 12 гр. Наслідком поїздки стало скасування поборового мита, яке король і сейм встановили для збору грошей на продовження війни з Московією. На основі аналізу наявних відомостей автор встановлює, що львівські райці підтримували тісні зв'язки із найвищими посадовими особами Речі Посполитої та іншими репрезентантами своїх інтересів і за допомогою дарунків і представницьких видатків впливали на становище і статус свого міста.

Пошук нових шляхів фінансування української освіти, науки та культури спонукає до вивчення історичного досвіду попередніх років, уроки якого можуть бути корисними для сучасників. Попри це, окреслена тематика залишається малодослідженою.Пропонована стаття присвячена проблемам матеріального забезпечення освітньо-культурних закладів у містах Української СРР упродовж 1920-х рр. Головна увага акцентується на висвітленні ролі міських бюджетів у цій справі. На основі аналізу нормативно-правових актів українського радянського керівництва простежується процес законодавчого врегулювання фінансування освітньо-культурної сфери, зокрема – розмежування між державним і місцевим бюджетами видатків на утримання установ соціального виховання, професійної освіти та політичної грамотності населення. Опрацювання оперативної і звітної відомчої документації, статистичних відомостей і матеріалів періодичних видань дає можливість розкрити практичні наслідки перенесення на місцеві фінанси значної частини освітніх видатків, що вилилося на початку 20-х рр. ХХ ст. у скорочення мережі закладів, зменшення чисельності вчительства і кількості охоплених освітою дітей. Вивчення витратної частини міських бюджетів дозволяє з'ясувати, скільки коштів виділялося на розвиток освітньо-культурних закладів у 1923-1928 рр., окреслити пріоритетність фінансування тих чи інших сфер, висвітлити конкретне функціональне призначення освітніх видатків.Дослідження показало, що бюджетні видатки на освіту неухильно зростали. За означений період українські міста витратили за цією статтею понад 80 млн. руб. Левову частку цих коштів поглинали заклади соціального виховання. Водночас більше половини освітніх видатків становила заробітна плата педагогічних та технічних працівників. На кінець 1920-х рр. міста УСРР спрямовували на розвиток освіти та культури в середньому 19,5% всього бюджету, що, однак, було недостатньодля повного задоволення потреб міських жителів. Частково ця проблема вирішувалася за рахунок переведення закладів у систему патронату, частково – через уведення плати за навчання, але головним чином – за рахунок самооподаткування населення. ; The searching for new ways to finance Ukrainian education, science and culture leads to the studying of the historical experience of the previous years. These lessons could be very helpful. Nevertheless, this topic is still less researched in the Ukrainian historiography.The article deals with the problems of the material support of the educational and cultural institutions in the cities of the Ukrainian SSR during the 1920s. The main attention is paid to the highlighting of the role of the cities budgets to the problem mentioned above. The process of the legislative regulation of the financing of the educational and cultural spheres and in particular – the division of the funding for the institutions of the social education, the vocational education and the political literacy between the state and local budgets is traced on the basis of the analysis of the normative legal acts of the Ukrainian Soviet authorities. The working out the operational and reporting documentation of the different departments, statistical data and the materials of the periodicals make it possible to reveal the practical consequences of transferring a large part of education spending to the local finances. In the early 20's XX century this decision led to the reducing of the educational institutions, the number of teachers and, of course, the number of children covered with education.Studying the expenditure part of the cities budgets allows us to determine how much money was allocated to the development of the educational and cultural institutions in 1923–1928, to outline the priority of the financing of the certain spheres and to highlight the specific appointment of the educational expenditures.The research showed that budget spending on education had been steadily increasing. Ukrainian cities spent more than 80 million rubles on the item during that period. Most of these funds were absorbed by social education institutions. The institutions of the political literacy were on the second place and the institutions of the vocational education were the last. At the same time, more than half of all the educational expenditures were spent on the salary of the pedagogical and technical workers. The Ukrainian cities directed the average 19.5 % of the total cities budgets to the development of the education and culture at the end of the 1920s. However, it was not enough to satisfy all the needs of the urban citizens. This problem waspartly solved by the transferring of some institutions on the system of patronage, partly – by the introduction of tuition fees, but mainly – by self-taxation of the population of the Ukrainian SSR.

The article is devoted to the theoretical aspects of the structure of budget expenditures. The current state of budget expenditures and their influence on macroeconomic proportion are estimated. The goal of the article is to determine the drawbacks and further steps to the effective distribution of the budget expenditures based on the analysis of the state and dynamics of the budget expenditures to provide economic growth. The expenditures of budget are classified by: the economical characteristic of the operations during which these expenditures are committed (economical classification of expenditures); the functions that are fulfilled by the expenditures (functional classification of expenditures); on economic content the expenditures of budget combine current and capital expenditures. The expenditures for economic activity, government management, science, social protection, social-cultural area, national defense, etc. belong to the functional structure. In Consolidated budget of Ukraine predominant part of the expenditures is taken by current expenditures around 86,0% up to 91,3%. Current expenditures take one third of GDP (32%).During 2006-2016 the part of the current expenditures in the budget in GDP was rapidly increasing. In return the part of the capital expenditures decreased over the same period of time. In the expenditures structure of the Consolidated budget of Ukraine all expenditures clauses are increasing by the functional feature over the researched period of time. The analysis of the expenditures by the economical and functional features showed the necessity of the future reinforcement of the social budget orientation and increase of expenditures especially for education and health care. The improvement of governmental system of financing the domestic science and culture should be set as the priority. The budget expenditures for retirement, judicial and administration reforms should be foreseen too. The existing system of use and distribution of the capital expenditures has to be revised too. ; У статті досліджено теоретичні аспекти структури бюджетних видатків. Подано оцінку сучасного стану бюджетних видатків, їх вплив на макроекономічні пропорції. Метою статті є визначення недоліків та подальших кроків ефективного розподілу видатків бюджету для забезпечення економічного зростання. Бюджетні видатки можна класифікувати за наступними ознаками: економічною характеристикою операцій, при проведені яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); функціями, з використанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків). За економічним змістом видатки бюджету поєднують: поточні видатки та капітальні видатки. До функціональної структури належать видатки, що здійснюються на економічну діяльність, державне управління, науку, соціальний захист населення, соціально-культурну сферу, національну оборону, правоохоронну діяльність і гарантування безпеки держави, ЖКГ, охорону навколишнього природного середовища, видатки цільових фондів, видатки на обслуговування державного боргу та інші видатки. Переважну частину видатків консолідованого бюджету біля 86,0-91,3% складають поточні видатки. Вони займають третину ВВП (32%). Впродовж 2006-2016 частка поточних видатків в бюджеті ВВП різко зростала. У той же час частка капітальних видатків зменшилася. У структурі видатків Зведеного бюджету України за функціональною ознакою за 2006-2016рр. спостерігається зростання всіх статей видатків. Динаміка основних статей Зведеного бюджету України за функціональною ознакою свідчить, що найвагомішими напрямками видатків є видатки держави на соціальний захист і соціальне забезпечення, оборону, освіту та видатки на виконання економічних функцій держави. Структура основних статей видатків Зведеного бюджету за економічною ознакою за 2006-2016рр. свідчить, що найбільшими статтями видатків бюджету є поточні трансферти населенню та оплата праці працівників бюджетних організацій. Аналіз структури видатків за економічними та функціональними ознаками показав необхідність подальшого посилення соціальної спрямованості бюджету, збільшення частки видатків на освіту, охорону здоров'я. Пріоритетним завданням повинно стати удосконалення системи державного фінансування розвитку вітчизняної науки та культури. Також потрібно передбачити бюджетні видатки на проведення пенсійної реформи, реформи охорони здоров'я, судової, адміністративної реформ.

The effect of public debt on welfare, spending on education and health care, unemployment. It was found that the impact depends on the size of the debt and the level of socio-economic development. In addition, the increase in government debt has both positive and negative impact on human development. Keywords: human capital, public debt, GDP per capita, expenditure on education, health care expenditures, the level of unemployment. ; Проаналізовано вплив зростання рівня державного боргу на добробут населення, витрати на освіту та охорону здоров'я, рівень безробіття. Виявлено, що характер впливу залежить від величини боргу та рівня соціально-економічного розвитку країни. Зроблено висновок, що, в більшості випадків,зростання рівня державного боргу чинить, переважно, негативний вплив на рівень розвитку людського потенціалу. Ключові слова: людський потенціал, державний борг, ВВП на особу, видатки на освіту, видатки на охорону здоров'я, рівень безробіття.

У статті поетапно проаналізовано та схематично зображено механізм використання бюджетних коштів у галузі капітального будівництва. Досліджено видатки у частині здійснення технічного нагляду на утримання служби замовника та запропоновано формульний підхід щодо його визначення. Виділено проблематику, що гальмує результативність використання бюджетних коштів за програмами капітального будівництва.

The article investigates the dynamics of the consolidated budget during 2012–2017; the paper revealed that the actual education expenditures during 2012–2017 have been increased by 76.2 million UAH or by 75.0% in dynamics, namely, from 101.6 billion UAH in 2012 to 177.8 billion UAH in 2017. The scholars substantiated consolidatedcosts on education in 2012-2017, proved that the most significant increase in actual expenditure on education took place in 2017: +48.3 billion UAH or 37.3% compared to the previous period. The authors analysed expenditure on education as a percentage to GDP in 2012–2017 and the results showed that the highest indicator was in 2012, and the lowest one was in 2016. According to the results of the study, the local budgets constitute the largest portion of the expenditures on education, whereas the government budget gains the smallest share of the noted expenditures. In particular, in 2012 local budgets provided 32.2% on education, and in 2017 this indicator decreased to 27.9%. In order to improve the model of education support considering the burden on local budgets, the authors suggested optimising the budgeting system within local budgets and ensure rational use of state budget funds. ; В статье осуществлен анализ динамики сводного бюджета образования в 2012-2017 годах и установлено, что фактические расходы на образование по 2012-2017 годы выросли на 76200000 грн. или на 75,0% в динамике, с 101600000000 грн. в 2012 году до 177 800 000 000 грн. в 2017 году. Обоснованно сведены расходы на образование в 2012-2017 годах, доказано, что наиболее существенный рост фактических расходов на образование состоялся в 2017 году: 48300000000 грн. или 37,3% к предыдущему периоду. Автором проанализированы расходы на образование в процентах к ВВП в 2012-2017 годах и установлено, что такой показатель высоким был в 2012 г., а самый низкий в 2016 г. По результатам исследования автором доказано, что наибольший удельный вес расходов на образование приходится на местные бюджеты, а меньше на государственный бюджет. В частности, в 2012 году местные бюджеты финансировали 32,2% расходов на образование, а в 2017 такой показатель уменьшился до 27,9%. Для улучшения финансового обеспечения образования, исходя из нагрузки на местные бюджеты автором предложено оптимизировать систему бюджетирования впределах местных бюджетов и обеспечить рациональность использования средств государственных бюджетов. ; У статті здійснено аналіз динаміки зведеного бюджету освітньої галузі у 2012-2017 роках та встановлено, що фактичні видатки на освіту за 2012-2017 роки зросли на 76,2 млн грн. або на 75,0% в динаміці, з 101,6 млрд грн. у 2012 році до 177,8 млрд грн. у 2017 році. Обґрунтовано зведені витрати на освіту у 2012-2017 роках, доведено, що найбільш суттєвий ріст фактичних видатків на освіту відбувся у 2017 році: +48,3 млрд грн. або 37,3% до попереднього періоду. Автором проаналізовано витрати на освіту у відсотках до ВВП у 2012-2017 роках та встановлено, що такий показник найвищим був у 2012 р., а найнижчий у 2016 р. За результатами дослідження автором доведено, що найбільша питома вага витрат на освіту припадає на місцеві бюджети, а найменше на державний бюджет. Зокрема у 2012 році місцеві бюджети фінансували 32,2% витрат на освіту, а в 2017 р. такий показник зменшився до 27,9%. Для покращення фінансового забезпечення освіти, виходячи із навантаження на місцеві бюджети автором запропоновано оптимізувати систему бюджетування в межах місцевих бюджетів та забезпечити раціональність використання коштів державних бюджетів.

У результаті дослідження визначено систему інституційно-організаційного забезпечення бюджетного планування на основі чинного Бюджетного кодексу України та спеціалізованих нормативно-правових актів. Структуровано органи державного управління, задіяні в бюджетному плануванні. Розглянуло функціональні зобов'язання органів державної влади із зазначенням відповідних документів для кожного етапу бюджетного планування. Дослідження проведено на основі стадій бюджетного процесу, встановлених Бюджетним кодексом України, та стадій бюджетного процесу залежно від їх функціонального змісту.Проаналізовано видатки державного бюджету України по органах державного управління згідно з функціональною класифікацією та видатки на управління по ключових учасниках бюджетного планування для підтвердження неналежної якості запровадження середньострокового бюджетного планування в Україні.Запропоновано шляхи вдосконалення й реформування існуючої інституційно-організаційної структури для запровадження середньострокового бюджетного планування, зокрема – розмежування процесів однорічного та багаторічного бюджетного планування на прикладі європейського семестру, запровадженого в ЄС.Доведено, що узгодження однорічного та середньострокового бюджетного планування у бюджетному процесі України вимагає вдосконалення з урахуванням особливостей побудови бюджетного процесу в ЄС як стратегічному партнері України, зокрема – однорічний бюджет повинен базуватися на середньостроковому бюджеті, а не навпаки.

The impact of the incurred expenses for payroll onto the performance of an enterprise has been analyzed. The approaches towards definitions of the concepts "expenses" and "costs" in scientific researches and in the current legislation have been considered. ; Проаналізовано вплив витрат на оплату праці на діяльність підприємства. Розглянуто підходи до визначення понять "витрати" та "затрати" у наукових дослідження вчених та за допомогою діючої нормативної бази.

Уточнено підходи щодо застосування дефіцитного бюджетного фінансування в проведенні фіскальної політики. Зроблено висновки, що аналіз дефіциту, що міститься в працях вітчизняних науковців, недостатньо враховує зміни обсягу і структури витрат, а також їх впливи на економічний і фінансовий розвиток країни. Зазначено, що внаслідок застосування механізмів дефіцитного бюджетного фінансування зростають видатки не тільки на обслуговування запозичень. Не менш важливого значення набувають і витрати, що направляються на фінансування погашення накопиченої заборгованості. Для їх покриття залучаються доходи недержавного бюджету, а кошти, отримані на основі розміщення додаткових запозичень або залучення ресурсу шляхом проведення операцій з державними активами. У період подолання викликів пандемії COVID-19 додаткові видатки бюджетів направляються переважно на забезпечення критичних послуг. Визначено фактори, що впливають на залучення додаткового ресурсу (з метою фінансування бюджетного дефіциту): доступ до ринків капіталу, рівень дохідності державних запозичень, динаміка макроекономічних показників, можливості проведення операцій з державними активами. Важливою умовою фінансування дефіциту бюджету є недопущення руйнівних впливів таких операцій на динаміку макроекономічних і фінансових показників країни. У розвинутих країнах утримання низьких процентних ставок значно зменшило негативні впливи від зведення бюджету з дефіцитом. Зроблено висновки, що в Україні утримування високої дохідності державних боргових інструментів посилює ризики проведення таких операцій. У період подолання наслідків пандемії доцільно переглянути чинні фіскальні правила і застосовувати спеціальні заходи щодо їх відновлення після подолання її наслідків.

The article studies the legislative basis of power distribution as a basic component of the mechanism of financial support of education at the regional level. Budgetary expenditure on education has been analyzed. It has been grounded and proposed to transfer the authority of financial support of education to appropriate regional and district administrations within the frameworks of decentralisation. ; . ; Досліджуються законодавчі підстави розподілу владних повноважень як базової складової механізму фінансового забезпечення освіти на регіональному рівні. Проаналізовано бюджетні видатки на освіту. Обґрунтовано та запропоновано передати повноваження щодо фінансового забезпечення освіти від обласних і районних державних адміністрацій відповідним органам місцевого самоврядування в умовах децентралізації.

Предметом дослідження являються джерела фінансового забезпечення освіти в Україні та визначено напрями їх оптимізації на основі фандрайзингу. Метою дослідження є стан бюджетного фінансування освітньої галузі України в умовах ринку та пошук шляхів її розв'язання, спрямованих на забезпечення рівня грамотності населення, який необхідний для інтелектуального розвитку кожної людини, економічної безпеки держави та підвищення загального добробуту нації. Методологія проведення роботи. Робота виконана на основі статті 53 Конституції України зазначено, що «Держава забезпечує доступність і безкоштовність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти у державних і комунальних учбових закладах. Громадяни мають право безкоштовно отримувати вищу освіту в державних і комунальних закладах на конкурсній основі» Результати роботи. Проведене дослідження сучасного стану фінансування освіти в Україні свідчить, що для розв'язання проблем галузі необхідно розробити цілісну систему державних заходів, що будуть спрямовані на забезпечення її ефективного розвитку. При цьому головним завданням має стати забезпечення достатнього фінансування галузі, шляхом оптимізації бюджетних та позабюджетних джерел її розвитку. Галузь застосування результатів. В умовах ринку інвестування в людський капітал є центральним елементом в стратегіях сприяння економічного процвітання країни. Сучасний стан фінансування освіти в Україні є досить невтішним. Для досягнення світових стандартів в даній галузі необхідна побудова економічних механізмів, які б забезпечили ефективну систему фінансування. Україна повинна здійснити перехід від переважно бюджетного фінансування освіти до залучення додаткових джерел, таких як комерційний бізнес та банки. Потрібно розширити можливості навчальних закладів залучати додаткові кошти за некомерційних фондів; використання грантової підтримки дослідних проектів та освітніх інновацій; розширення списку платних послуг, що надаються навчальними закладами. Висновки. Отже, дефіцитні бюджети на освіту, нерегулярне надходження бюджетних коштів і непрозорість їхнього розподілу на обласному і місцевому рівні мають за наслідки зниження якості та ефективності освітніх послуг. Особливу роль повинна відігравати система управління та контролю за діяльністю бюджетних установ щодо ефективності використання фінансових ресурсів держави. Для поліпшення становища, що склалося, політику фінансування освіти потрібно формувати відповідно до соціально-економічної доцільності здійснених бюджетних видатків та поєднання вітчизняного й світового досвіду. ; Subject of research is examined sources are providing financial education in Ukraine and the directions of their optimization based fundraising. Aim of researchis to study the state budget financing of the educational sector in Ukraine a market and search for its solution to ensure the level of literacy, which is necessary for the intellectual development of every human being, economic security and improve the welfare of the nation. Methodology of work performance. Work carried out on the basis of Article 53 of the Constitution of Ukraine noted that «the State shall ensure access to free pre-school, complete general secondary, vocational and higher education in state and communal educational establishments. Citizens have the right to receive free higher education in state and municipal institutions on a competitive basis». Workresults. The study of the current state of funding education in Ukraine shows that to solve problems of the industry needs to develop a coherent system of government measures that will be used to ensure its effective development. Thus the main objective should be to ensure sufficient funding sector, by optimizing budget and extrabudgetary resources for its development. Branch of application of results. In a market investment in human capital is a central element in strategies promoting economic prosperity of the country. Current state funding of education in Ukraine is rather gloomy. To achieve world standards in the art construction needed economic mechanisms that would ensure an effective system of financing. Ukraine should switch from budget financing of education primarily to additional sources such as commercial banks and business. We need to empower schools to raise additional funds for non-profit foundations; use of grant support research projects and educational innovation; expanding the list of paid services provided by educational institutions. Conclusions. Therefore, the budget deficit to education, irregular flow of budgetary funds and the opacity of their distribution at regional and local level have implications for reducing the quality and efficiency of education. Should play a special role in the system of management and control over the activities of budget institutions for the effective use of financial resources of the state. For improvement of the situation, policies need to generate funding for education according to the socio-economic feasibility committed expenditure and a combination of domestic and international experience.

The article examines definitions of category «local budgets», considers a comprehensive systematic approach to the concept of «local budgets» from standpoint of finance, legal, political, economic theory, organization and management. It is substantiated that the concept of «local budgets» is a complex multifaceted category. The main tasks of social policy are outlined. It is noted that the current budget policy retains focus on a significant level of spending on the social sphere. At the same time, in conditions of limited financial resources the question of development of region becomes actual. The main problems of financial support of the social sphere are determined. Development the social sphere requires significant and long-term state funding. Growth of social spending causes a reduction in resources aimed at economic development. However, development of social infrastructure (education, health care, informatization, transport services, utilities etc.) determines the standard of living of population and direction of development the region. It is noted that currently the main problems in budget sphere are: ensuring the balance of budgets; improving the principles of regulation budgetary resources; strengthening system of financial control over the targeted, economic and efficient use of budget funds; development of methodological approaches, methods and techniques of formation and distribution of budget funds; developing approaches to budget execution in full, etc. Possibilities for improving the level of financial support of social sphere by local budgets are substantiated. ; В статті досліджено дефініції категорії «місцеві бюджети», розглянуто комплексний системний підхід до поняття «місцеві бюджети» з позиції фінансів, юридичної, політичної, економічної теорії, організації та управління. Обґрунтовано, що поняття «місцеві бюджети» являє собою складну багатоаспектну категорію. Окреслено основні завдання соціальної політики. Зазначено, що сучасна бюджетна політика зберігає за собою спрямованість до здійснення значного рівня видатків на соціальну сферу. Разом з тим, в умовах обмеженості фінансових ресурсів актуалізується питання розвитку регіону. Визначено основні проблеми фінансового забезпечення соціальної сфери. Розвиток соціальної сфери потребує вагомого та довготривалого державного фінансування. Зростання соціальних видатків обумовлює скорочення ресурсів спрямованих на економічний розвиток. Проте розвиток саме соціальної інфраструктури (освіта, охорона здоров'я, інформатизація, транспортні та житлово-комунальні послуги, ін.) визначає рівень життя населення та напрямок розвитку регіону. Зазначено, що в даний час головними проблемами в бюджетній сфері залишаються: забезпечення збалансованості бюджетів; вдосконалення засад регулювання бюджетними ресурсами; зміцнення системи фінансового контролю за цільовим, економічним і ефективним використанням бюджетних коштів; розробка методологічних підходів, методів і методик формування та розподілу бюджетних коштів; вироблення підходів до виконання бюджету у повній мірі тощо. Обґрунтовано можливості щодо покращення рівня фінансового забезпечення соціальної сфери місцевими бюджетами.