Suchergebnisse

The article is devoted to streamlining the system of legal punishment measures for violating the requirements of labour protection legislation. The purpose of the article is to streamline the system of penalties for violations of the requirements of labour protection legislation, to identify problems of insufficient effectiveness of the mechanism for applying these measures, which traditionally belong to the main form of legal coercion in the field of the right to safe and healthy working conditions, and to develop proposals for improving legislation in this area. The author identifies the problems of insufficient efficiency of the mechanism of application of these measures, which traditionally belong to the main form of legal coercion in the sphere of the right to safe and healthy working conditions. Currently, Ukraine does not have a legal act on the discipline of workers working in enterprises with high-risk objects (reservoirs of hazardous and poisonous substances, underground gas reservoirs). Considering the increased danger of working in such enterprises to the environment, especially to the life and health of people around them and workers, this document would have to provide additional fines - disciplinary sanctions for violators of labour protection requirements in these enterprises. It would be desirable to provide a warning, a strict reprimand among such sanctions. These sanctions will allow the employer to take a more responsible approach to the official investigation of disciplinary violations in the field of labour protection. The author proposes to supplement Art. 43 of the Law of Ukraine "On Labor Protection" with a new penalty for the employer to develop a normative legal act on the labour discipline of employees engaged in high-risk objects, based on the methodology of labour law.

В статье рассматриваются недостатки и пробели законодательства об административной ответственности за нарушения в сфере охраны земель. Автор приходит к выводу, что необходимо, наряду с применением мер административной ответственности, применять к виновным лицам и меры административно5восстановительного характера, что будет соответствовать интересам потерпевшего лица и заметно укрепит административно-правовую охрану земельных отношений. ; Розглянуто адміністративну відповідальність — різновид юридичної відпові-дальності, яка виникає за порушення норм земельного законодавства. Дано правову характеристику адміністративних правопорушень і розкрито їх зміст з урахуванням положень Земельного кодексу.

В статье рассматриваются недостатки и пробели законодательства об административной ответственности за нарушения в сфере охраны земель. Автор приходит к выводу, что необходимо, наряду с применением мер административной ответственности, применять к виновным лицам и меры административно5восстановительного характера, что будет соответствовать интересам потерпевшего лица и заметно укрепит административно-правовую охрану земельных отношений. ; Розглянуто адміністративну відповідальність — різновид юридичної відпові-дальності, яка виникає за порушення норм земельного законодавства. Дано правову характеристику адміністративних правопорушень і розкрито їх зміст з урахуванням положень Земельного кодексу.

Blikhar M. ADMINISTRATIVE AND LEGAL MEANS OF PROTEC­TION OF PUBLIC INTEREST The article is devoted to the study of the importance of coordination of state, public, private interests in various spheres of public life in the context of the development of Ukraine as a legal and democratic state. It is substantiated that most often the collision of these interests occurs in the form of conflict of interest of stakeholders, as they defend conflicting interests in certain social relations in the planes "public - private", "public - public" or "public - state". Proposed ways of legal resolution of the conflict, which justify the need to address the issue of protection of the public interest as a way to satisfy the interests, rights, responsibilities of all stakeholders and society as a whole. Thus, it is proved that the question of the ratio of public and private interests in different types of public relations is especially relevant at a time when the legal system of Ukraine is restructured to take into account the interests of all parties and their reflection in the historical development and legal system of a democratic state. Within the framework of legal practice, the importance of the legal organization of protection of the public interest of all participants in public relations, including legal relations, emphasizes the need for regulation and administrative and legal support of this important segment of the legal system in Ukraine. Much of the legal regulation of public interest belongs to the sphere of administrative law. In the context of the study, it was found that the rule of law and the designation of man as the highest social value in society, enshrined in the Constitution of Ukraine, and defining the development of Ukraine as a welfare state became the basis for revising legal doctrines and mechanisms to protect the interests of society. In this sense, the public interest acts as a way to meet various social needs, both public and private, which contributes to the emergence, development and evolution of social relations important to society as awhole. The parties influencing the formation of the public interest may have different legal status, i.e. a set of rights and obligations that will affect different aspects of ensuring the functioning and realization of this public interest. Finally, the thesis is that due to the regulatory uncertainty of the category "public interest" in administrative law there are no effective mechanisms for its implementation and protection, which makes it impossible to exercise public participation in management decisions and control their implementation. and individual ; Стаття присвячена дослідженню значення узгодження державного, суспільного, приватного та індиві­дуального інтересів у різних сферах суспільного життя у контексті роз­витку України як правової і демо­кратичної держави. Обґрунтовано, що найчастіше стикування цих інтересів відбувається у формі кон­фліктного протистояння зацікавле­них сторін, оскільки вони відстою­ють взаємозаперечувальні інтереси в певних суспільних відносинах у площинах «публічний - приватний», «публічний - суспільний» чи «публіч­ний - державний». Запропоновані способи правового розв'язання кон­флікту, що обґрунтовують необхід­ність вирішення питання захисту публічного інтересу як способу задо­волення інтересів, прав, дотримання обов'язків усіма зацікавленими сто­ронами та суспільством загалом. Отже, доведено, що питання спів­відношення публічного і приватного інтересів у різних видах суспільних відносин постає особливо актуаль­ним у час, коли правова система України перебудовується на макси­мальне узгоджене врахування інте­ресів усіх сторін цих відносин та їх відображення в історичному роз­витку і процесі становлення право­вої системи демократичної держави. В межах правової практики наголо­шено на важливості правової орга­нізації захисту публічного інтересу всіх учасників суспільних відносин, зокрема й правовідносин, спонукає державу до необхідності врегулю­вання та адміністративно-право­ вого забезпечення цього важливого сегмента системи права в Україні. Значна частина правового врегулю­вання питань захисту публічного інтересу належить до сфери адміні­стративного права. У контексті проведеного дослі­дження з'ясовано, що принципи верховенства права й визначення людини як найвищої соціальної цін­ності у суспільстві закріплені в Конституції України, визначення шляху розвитку України як соці­альної держави стало підґрунтям для перегляду правових доктрин і механізмів захисту інтересів чле­нів суспільства. У цьому розумінні публічний інтерес виступає як спо­сіб задоволення різних суспільних потреб: і публічних, і приватних, що сприяє виникненню, розвитку та еволюції суспільних відносин, важливих для всього суспільства. Сторони, що впливають на форму­вання публічного інтересу, можуть мати різний правовий статус, тобто сукупність прав та обов'яз­ків, що впливатиме на різні аспекти забезпечення функціонування та реалізації цього публічного інте­ресу. Врешті обґрунтовано тезу, відповідно до якої у зв'язку з норма­тивною невизначеністю категорії «публічний інтерес» в адміністра­тивному праві немає дієвих меха­нізмів його реалізації й захисту, що унеможливлює здійснення функції участі громадськості в ухваленні управлінських рішень та контролі за їх виконанням.

A comparative analysis of the updated legislation of Ukraine and the current law "On the Judiciary and the Status of Judges", revealed changes in the legal status of the High Qualifications Commission of Judges and the High Council of Justice. The legal status of the High Qualifications Commission of Judges and the High Council of Justice has been determined. The main problems in the formation and operation of judicial government are described. It is stated that the purpose of judicial governance is to create and ensure for the judiciary such conditions of operation in which the court will be transparent, justice - fair and in accordance with the Constitution of Ukraine and laws, and judges - to meet high standards of training and integrity. It is noted that the term "judicial self-government", whose activities, in accordance with the Constitution of Ukraine and the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges" is focused on protecting the professional interests of judges and resolving issues of internal courts. The importance of distinguishing between the concepts of "judicial governance" and "judicial self-government" is emphasized not only at the terminological level, but also taking into account the differences in functional purpose and goals pursued in the implementation process. Since judicial self-government is not a novelty for the texts of regulations in Ukraine, the attempts to introduce the definition of judicial governance are quite new and interesting, the very term "governance", without showing a connection with the court, judges and the judiciary is quite controversial. and finally did not find its final generally accepted meaning. It is pointed out that judicial reform is almost completely recognized as contradictory to the provisions of the Constitution, and unconstitutional norms become invalid from the moment a decision is made on their unconstitutionality. ; Проведено порівняльний аналіз оновленого законодавства України та чинного закону «Про судоустрій і статус суддів», виявлено зміни у правових статусах Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради правосуддя, визначено основні проблеми при формуванні та діяльності цих органів.

The article deals with the system of administrative means combating illicit traffic in narcotic drugs, which involve political, legal, ideological, social, information and material-technical ones. It is demonstrated that their use makes it possible to create an efficient system for the prevention of administrative offences and illicit traffic in narcotic drugs. The author has studied the content of administrative means of coercive and voluntary nature which are exercised by the public authorities and non-governmental organizations. It has been proposed the ways for improving administrative means for the prevention of illicit traffic in narcotic drugs. ; В статі розглянуто систему адміністративно-правових засобів боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин, до числа яких відносять політичні, правові, ідеологічні, соціальні, інформаційні та матеріально-технічні. Показано, що їх використання дозволяє створити дієву систему попередження адміністративних правопорушень та протидіяти незаконному використанню наркотичних речовин. Досліджено зміст адміністративно-правових засобів примусового та добровільного характеру, які здійснюються органами державної влади та громадськими організаціями. Запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правових засобів протидії незаконному обігу наркотичних речовин.

Modern approaches in explaining the policy of the Ukrainian state in the field of labor, as a rule, are based on constitutional principles and regulations governing a wide range of social and labor relations. The existing arsenal of explanations of the state policy has different interpretations by means of which the means and the purposes directed on realization of tasks of the state which have complex character and need legal regulation are designated. Among the political, economic, social prerequisites for the formation and implementation of public policy is important to substantiate the authoritarian nature of the state, aimed at regulating social relations, among which should be noted relations in the field of labor. The essence of state power in the implementation of tasks in the field of labor reveals not only the socio-political significance, but also indicates the administrative and legal content of certain provisions of legal regulation of social and labor relations, closely related to employment and employment, its participation in the creation national material base, which is the basis of social welfare. Political decisions of the state in the field of labor are implemented by public authorities that use forms and methods of administrative and legal regulation, its mechanism, which in most cases does not contradict the legal provisions enshrined in the Constitution of Ukraine. At the same time, the spread of state policy in the domestic administrative and jurisdictional practice is one of the conditions that requires the study of the nature, features, purpose and application of administrative and legal regulation of relations in the field of labor. Require regulatory and legal regulation of relations that are violated: by unreasonable refusal to conclude a collective agreement, agreement; breach or non-performance of obligations under a collective agreement; evasion of the received requirements of workers, and also from participation in conciliation procedures.

The purpose of the article is to to investigate and reveal the essence of administrative and legal means of information security in Ukraine. Issues of information security are extremely important for the Ukrainian state at the present stage, which is primarily due to the need to resist illegal encroachment on the information space of Ukraine, preservation of information resources, protection of the population from negative information influence and more. In addition, a strategically recognized priority of Ukraine's foreign policy is European integration, which requires improving the regulatory framework for information security of Ukraine, which would meet not only international standards, but primarily Ukrainian national interests in the information sphere. administrative and legal means of ensuring information security in Ukraine remain not fully studied. This determines the relevance of the study. At the same time, the practice of considering cases of administrative offenses in the field of information legislation indicates the presence of certain gaps in the mechanism of administrative and legal support of the rights, freedoms and interests of information law, which creates obstacles in law enforcement and law enforcement activities. detection of the specified type of offense. It is proved that currently the institute of administrative responsibility in the information sphere is at the stage of formation and improvement, it is a kind of specific tool of legal regulation, due to the nature of information relations. According to the analysis of the literature, it is clear that the administrative and legal means of information security – a set of techniques and methods regulated by law, aimed at ensuring information security, which are expressed in tools and actions that satisfy the interests of legal entities in order to improve the information space.

The article is devoted to regulate administrative and legal aspects of the status of assistant-consultant of national deputy of Ukraine. The legal nature and mechanism of its implementation is an issue of establishment and development of administrative and legal reform in Ukraine, which plays an important role in the overall structure of government. With regard to social and public significance of the role and place of assistant consultant of national deputy of Ukraine and its administrative and legal status as well as its institutional framework demands of modern scientific research. ; Статья посвящена административно-правовой регламентации статуса помощника-консультанта народного депутата Украины. Правовая природа и механизм его реализации являются составляющей проблемы становления и развития административно-правовой реформы в Украине, которая играет важную роль в общей структуре управления государством. В связи с общественно-государственной значимостью роли и места помощника-консультанта народного депутата Украины его административно-правовой статус и организационно-правовые основы деятельности требуют современного научного исследования. ; Стаття присвячена адміністративно-правовій регламентації статусу помічника-консультанта народного депутата України. Правова природа та механізм його реалізації є складовою проблеми становлення та розвитку адміністративно-правової реформи в Україні, яка відіграє важливу роль в загальній структурі управління державою. В зв'язку із суспільно-державною значимістю ролі та місця помічника-консультанта народного депутата України його адміністративно-правовий статус та організаційно-правові засади діяльності потребують сучасного наукового дослідження.

Off-the-books employment is an social and economic problem, resulting in the outflow of part of the working population from the formal sector of the economy to the informal sector, for which reason the issue of overcoming social and economic prerequisitesand consequences of this negative development and preventing the formalization of the labour market updates. But presently, the state has chosen a predominantly "punitive" way of reducing off-the-books employment. Despite the fact that the government is carrying out quite active efforts to formalize employment in Ukraine, the whole system of public authorities in the country authorized to apply administrative and legal measures aimed to exposing the facts of off-the-books employment; at the municipal level appropriate employment formalization programs are being developed and implemented; awareness-raising activities are being conducted among the population, etc., a favorable result has not yet been achieved. Taking into account all the above, the author in the articlehighlights the rationality of combining administrative and legal measures to prevent informal employment while improving the welfare of the population and improving the functioning of socio-economic institutions. In order to understand the prerequisites for the spread of informal employment and special aspects of the choice of methods of their elimination, the article also highlights the signs of informal relations between employee and employer, as well as clarifies the meaning of the related concepts, that are used in a line with the concept "off-the-books employment" and characterize relations between employee and employer, that didn't acquire appropriate, established by law form. In conclusion, the author emphasizes the importance of forming partnerships between the state and citizens, in which the state respects and guarantees the right of citizens to a decent standard of living, and citizens show respect for the law and perform their duties to the state. ; Неформальная занятость – социально-экономическая проблема, проявляющаяся в оттоке части работающего населения из формального сектора экономики в неформальный, в связи с чем, актуализируется вопрос преодоления социально-экономических предпосылок и последствий этого негативного явления и предупреждения формализации рынка труда. Но на сегодняшний день, государством избран преимущественно «карательный» путь снижения уровня неформальной занятости. Несмотря на то, что Правительством проводится достаточно активная деятельность, направленная на формализацию занятости в Украине, в частности, в стране функционирует целая система органов публичной власти, уполномоченных на применение административно-правовых мер, имеющих целью выявление фактов неформальной занятости; на уровне городов разрабатываются и реализуются соответствующие программы формализации занятости; среди населения проводятся информационно-разъяснительные мероприятия и т.д., положительного результата все еще не достигнуто. Учитывая указанное, автором в статье акцентируется внимание на рациональности сочетания административно-правовых мер предупреждения неформальной занятости с одновременным повышением уровня благосостояния населения и повышением эффективности функционирования социально-экономических институтов. С целью понимания предпосылок распространения неформальной занятости и особенностей избрания методов их устранения, в статье также обращается внимание на признаки неформальных отношений между работником и работодателем, а также дается определение смежным понятиям, которые используются на уровне с понятием «неформальная занятость» и характеризуют отношения между работником и работодателем, которые не получили должной, установленной законом формы. В заключении автором подчеркивается важность формирования между государством и гражданами партнерских отношений, в которых государство уважает и обеспечивает право граждан на достойный уровень жизни, а граждане проявляют уважение к закону и выполняют свои обязанности перед государством. ; Неформальна зайнятість – соціально-економічна проблема, що проявляється у відпливі частини працюючого населення із формального сектору економіки до неформального, у зв'язку з чим актуалізується питання подолання соціально-економічних передумов та наслідків цього негативного явища і попередження формалізації ринку праці. Та на сьогоднішній день, державою обрано переважно «каральний» шлях зниження рівня неформальної зайнятості. Не дивлячись на те, що Урядом проводиться достатньо активна діяльність, спрямована на формалізацію зайнятості в Україні, зокрема, в країні функціонує ціла система органів публічної влади, уповноважених на застосування адміністративно-правових заходів, що мають на меті викриття фактів неформальної зайнятості; на рівні міст розробляються та реалізуються відповідні програми формалізації зайнятості; серед населення проводяться інформаційно-роз'яснювальні заходи тощо, позитивного результату все ще не досягнуто. З огляду на зазначене, автором у статті акцентується увага на раціональності поєднання адміністративно-правових заходів запобігання неформальній зайнятості із одночасним підвищенням рівня добробуту населення та підвищення ефективності функціонування соціально-економічних інститутів. З метою розуміння передумов поширення неформальної зайнятості та особливостей обрання методів їх усунення в статті також звертається увага на ознаки неформальних відносин між працівником та роботодавцем, а також з'ясовується зміст суміжних понять, що використовуються на рівні із поняттям «неформальна зайнятість» та характеризують відносини між працівником та роботодавцем, що не набули належної, встановленої законом форми. У висновку автором наголошується на важливості формування між державою та громадянами партнерських відносин, в яких держава поважає і забезпечує право громадян на гідний рівень життя, а громадяни проявляють повагу до закону та виконують свої обов'язки перед державою.

The article analyzes the legal basis of administrative and legal regulation in the field of intellectual property right implementation. It is determined that ensuring the development of intellectual property field, especially its component – the intellectual property right implementation as an important element of the national innovation system and the basis of innovative state economy, is possible with the appropriate legal and regulatory framework adapted to modern economic and political conditions. In the course of the research it was established that modern law is at the stage of finding a balance of private law and public law interests both in social practice and in legal regulation for the harmonious development of society. This approach should be followed as well regarding social relations in the field of intellectual property, where private and public interests intersect. It was found that the legal basis for regulation in the field of intellectual property right implementation includes laws, subordinate legislation, and international conventions and treaties ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine. It is revealed that administrative and legal relations in the field of intellectual property are characterized by dynamics, as the sphere of regulation of this phenomenon is rapidly changing to the expansion. The rapid technological breakthrough in the world poses new challenges to the law. Legal relations are the main means by which the rule of law takes effect. The state and content of administrative and legal norms on intellectual property are analyzed and it is revealed that they are the basis for the formation of the mechanism of administrative and legal regulation of intellectual property right implementation, which includes legal norms, legal relations, acts of law enforcement, acts of law interpretation. It is established that the legislation of Ukraine on intellectual property needs further development, updating, balance, harmonization with international legal norms and standards. Implementation of qualitative legal, institutional, organizational, managerial transformations in the field of intellectual property in the context of European integration requirements based on the recognition of human as the highest social value will contribute to establishment of Ukraine as a state with a strong economy and advanced innovations. ; У статті проаналізовано правові засади адміністративно-правового регулювання у сфері реалізації права інтелектуальної власності. Визначено, що забезпечення розвитку сфери інтелектуальної власності, передусім її складника – реалізації права інтелектуальної власності, як важливого елементу національної інноваційної системи та базису інноваційної економіки держави, можливе за наявності належної нормативно-правової бази, адаптованої до сучасних економічних та політичних умов. В процесі дослідження встановлено, що сучасне право проходить етап пошуку балансу приватно-правових та публічно-правових інтересів як в соціальній практиці, так і в правовому регулюванні задля гармонійного розвитку суспільства. Такого підходу варто дотримуватися і щодо суспільних відносин у сфері інтелектуальної власності, де перетинаються приватні та публічні інтереси. З'ясовано, що правові засади регулювання у сфері реалізації права інтелектуальної власності містять закони, підзаконні нормативно-правові акти та міжнародні конвенції і договори, ратифіковані Верховною Радою України. Виявлено, що адміністративно-правові відносини у сфері інтелектуальної власності характеризуються динамікою, оскільки швидко змінюється в сторону розширення сфера регулювання вказаного явища. Стрімкий технологічний прорив у світі ставить перед правом нові виклики. Правовідносини є головним засобом, за допомогою якого відбувається дія норм права. Проаналізовано стан і зміст адміністративно-правових норм щодо інтелектуальної власності та виявлено, що вони є основою формування механізму адміністративно-правового регулювання реалізації права інтелектуальної власності, який включає правові норми, правові відносини, акти реалізації права, акти тлумачення права. Встановлено, що законодавство України з інтелектуальної власності потребує подальшої розбудови, оновлення, збалансованості, гармонізації з міжнародно-правовими нормами та стандартами. Здійснення якісних правових, інституційних, організаційних, управлінських перетворень у сфері інтелектуальної власності в контексті євроінтеграційних вимог на основі визнання людини найвищою соціальною цінністю сприятиме становленню України як держави із сильною економікою та з передовими інноваціями.

Cherniavska Ya. A. Legal fundamentals of activities of the National Police in the area of administrative-legal protection of forests. - Article. The article considers the legal fundamentals of ac­tivities of the National Police in the area of administra­tive-legal protection of forests, outlines its place in the system of environmental authorities. Based on the anal­ysis of the current legislation of Ukraine and relevant by laws, generalization of practice of their implementation, the author determines the essence and features of admin­istrative-legal fundamentals of law enforcement bodies in the area of forest conservation in Ukraine. Scientifi­cally grounded proposals and recommendations for the improvement of legal regulation of relations in the area under study are proposed. It is shown the National Police takes an active part in the natural environment protection together with other state authorities, protects natural complexes and individ­ual natural object which are subject to special protection. The research proves that protection of human life and health and provision of favorable ecological conditions for life were defined as priority for the first time in the history of Ukraine due to adoption of the Law "On Natu­ral Environment Protection". It is established the basic functions of the police in the context of forest relations should be divided into two groups: 1) protection of the state forest fund and forests along with the protection of public order and all forms of ownership; 2) carrying out joint activities with the subjects of environmental activities and assistance in carrying out measures to combat violations of forest legislation. From the author's standpoint, it was proposed to con­sider forest protection cooperation as the joint activities of the relevant bodies agreed on purposes, place and time to prevent, cease breach of the laws on environmental pro­tection and bring offenders to liability. It is stated the creation of safe and favorable environ­ment can be achieved under the improvement of admin­istrative and environmental legislation and ensuring co­operation between the National Police and environmental units. ; ЧернявськаЯ. А. Правові основи діяльності Націо­нальної поліції у сфері адміністративно-правової охо­рони лісів. - Стаття. У статті розглянуто правові основи діяльності На­ціональної поліції у сфері адміністративно-право­вої охорони лісів, окреслення її місця в системі при­родоохоронних органів. На основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначено сутність та особливості адмі­ністративно-правових засад діяльності правоохорон­них органів у сфері охорони лісів в Україні. Надано науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання відносин у за­значеній сфері. Показано, що Національна поліція бере активну участь в охороні навколишнього природного середови­ща поряд з іншими державними органами, здійснює охорону природних комплексів та окремих об'єктів природи, які підлягають особливій охороні. Доведено, що з прийняттям Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» вперше в іс­торії України визначено основним пріоритетом охоро­ну життя і здоров'я людини та забезпечення сприятли­вих екологічних умов для життя. Встановлено, що основні функції поліції у сфе­рі лісових відносин доцільно розділити на дві групи: 1) здійснення охорони державного лісового фонду та лісів у взаємодії з охороною громадського порядку та всіх форм власності; 2) проведення сумісної діяльності із суб'єктами природоохоронної діяльності та сприян­ня в проведенні заходів з боротьби з порушеннями лісо­вого законодавства. Автором запропоновано під взаємодією у сфері охорони лісів розуміти узгоджену за цілями, місцем і часом спільну діяльність зазначених органів з метою попередження, припинення порушень законів про охо­рону природи та притягнення правопорушників до від­повідальності. Наведено, що створення безпечного та сприятливо­го для життя навколишнього природного середовища можна досягнути за умови вдосконалення адміністра­тивного і природоохоронного законодавства, а також забезпечення взаємодії Національної поліції та приро­доохоронних структур.

У статті досліджуються та узагальнюються адміністративно-правові засади функціонування антикорупційного суду у зарубіжних країнах у порівнянні з відповідним досвідом України. Визначено актуальні на сьогодні аргументи на користь створення спеціальних антикорупційних судів та проти цього. Наведено вже усталене загальноприйняте визначення поняття «антикорупційний суд». Наведено варіативність шляхів створення антикорупційних судів та їх функціонування. Визначено чотири основні моделі організаційної структури антикорупційних судів. В якості зарубіжного досвіду розглянуто тематичний досвід створення, проблеми становлення та етапи розвитку антикорупційного суду Філіппін (суд Sandiganbayan), як країни найпершого спеціалізованого антикорупційного суду, та Індонезії (суд Typicor), як країни з однією із найвдаліших на думку дослідників моделлю антикорупційного суду. У порівнянні із зарубіжним досвідом проаналізовано відповідний вітчизняний досвід, а саме, узагальнено описано процес становлення та сучасне становище Вищого антикорупційного суду України. Досліджено основні засади та об'єктивні прорахунки Закону України «Про Вищий антикорупційний суд». Розглянуто питання поліаспектної підготовки суддів Вищого антикорупційного суду України: виділено п'ять основних напрямів даної підготовки. Охарактеризовано позитивні і негативні складові ідеї створення Міжнародного антикорупційного суду (International Anti-Corruption Court – IACC), визначено його головну мету та надзавдання що відповідають сучасному транснаціональному характеру антисоціального явища корупції.

The scientific article investigates the essence of the terms "prevention", "preventive measures" and distinguishes between these concepts, highlights their specific features. A number of normative legal acts of Ukraine are given, which fix the content of preventive measures aimed at prevention of infectious diseases. The legislative content of preventive and anti-epidemic measures is analyzed. The range of entities that have the authority to protect the population from infectious diseases is outlined. The concept of "prevention of infectious diseases" is generalized. It is argued that the limits of the powers of local exec- utive bodies defined by the Law of Ukraine "On Protection of the Population from Infectious Diseases", which testifies to the relative independence of local executive bodies in carrying out preventive and anti-epidemic measures, are not exhaustive. It should also be noted that this Law does not specify the means by which local executive authorities can provide preventive and anti-epidemic measures. It is determined that the main measures aimed at preventing the occurrence and spread of infectious diseases are preventive (preventive or preventive) and anti-epidemic. Preventive measures play an important role in preventing the occurrence and spread of infectious diseases among the population. Their purpose is to protect the population from infectious diseases by carrying out measures of administrative and legal protection, one of which is the timely and effective prevention of infectious diseases. Prevention of infectious diseases is a prerequisite for the timely response of the state to risk factors for the emergence and spread of infectious diseases among the population, as well as their timely prevention and prevention. It is proposed to understand the prevention of infectious diseases as a set or system of preventive measures that should be constantly carried out by the competent authorities and local governments to prevent infectious diseases, and in case of their occurrence – to avoid spread and eliminate as soon as possible. ; У науковій статті досліджено сутність термінів «профілактика», «профілактичні заходи» та здійснено розмежування даних понять, виокремлено їх специфічні риси. Наведено низку нормативно-правових актів України, які закріплюють зміст профілактичних заходів, спрямованих на попередження інфекційних хвороб. Проаналізовано законодавчий зміст профілактичних та протиепідемічних заходів. Окреслене коло суб'єктів, які наділені повноваженнями у сфері захи- сту населення від інфекційних хвороб. Узагальнено по- няття «профілактики інфекційних хвороб». Аргументовано, що не є вичерпними і межі повнова- жень місцевих органів виконавчої влади, визначених Законом України «Про захист населення від інфек- ційних хвороб», що свідчить про відносну самостій- ність місцевих органів виконавчої влади у питаннях проведення профілактичних і протиепідемічних за- ходів. Також слід зауважити, що вказаним Законом не визначено засоби, за допомогою яких місцеві органи виконавчої влади можуть забезпечувати проведеннях профілактичних та протиепідемічних заходів. Визначено, що основними заходами, які спрямовані на запобігання виникнення та поширення інфекційних хвороб, є профілактичні (запобіжні або превентивні) та протиепідемічні. Профілактичні заходи відіграють важливу роль у попередженні виникнення та поши- рення інфекційних хвороб серед населення. Їх метою є убезпечити населення від інфекційних хвороб шляхом проведення заходів адміністративно-правової охорони, одним з яких є своєчасна та ефективна профілактика інфекційних хвороб. Профілактика інфекційних захворювань є передумовою вчасного реагування держави на фактори ризику виникнення та поширення інфекційних хвороб серед населення, а також своєчасного їх попередження та запобігання. Запропоновано під профілактикою інфекційних хвороб розуміти комплекс або систему запобіжних за- ходів, які мають постійно проводитись компетентними органами державної влади та місцевого самоврядуван- ня з метою попередження виникнення інфекційних захворювань, а в разі їх виникнення – з метою уникнення поширення та найшвидшого усунення.

In the article the classification of OSINT functioning methods in the field of anti-corruption activities in law enforcement agencies is analyzed. The content and meaning of each of them are determined. The specifics of such administrative and legal methods are studied. ; У статті проаналізовано класифікацію методів функціонування OSINT у сфері антикорупційної діяльності в правоохоронних органах. Визначено зміст і значення кожного з них. Досліджено специфіку таких адміністративно-правових методів.