Статья посвящена анализу одного из аспектов межнациональных отношений в Габсбургской империи - немецко-чешских противоречий. Данная проблема раскрывается посредством выявления предпосылок обострения немецко-чешского противостояния, оформления его идеологической базы - пангерманизма и австрославизма. Прослеживается тесная взаимосвязь роста национального самосознания немцев и чехов и углубления внутриполитического кризиса Габсбургской империи в 40-е годы XIX - начале XX века. ; The author analyzes one of the aspects of international relations in Habsburg Empire German-Czech contradictions, reveals the problem through the determination of German-Czech conflict escalation prerequisites, its ideological base formation Pan-Germanism and Austroslavism, and shows close interrelation of the Germans and Czechs' national consciousness growth and political crisis exacerbation in Habsburg Empire in the 40s of the XIXth at the beginning of the XXth century.
Анализ обстоятельств первого раздела Польши и содержания Петербургских конвенций1772 г. дан в свете событий европейской и отечественной политической истории XVII-XVIII вв. и расстановки сил в регионе после Семилетней войны. Обсуждена связь польского и восточного (турецкого) вопросов для России, Австрии и Пруссии. ; The Westphalian system introduced the principle of the counterbalancing of powers in Europe, and from its outset demonstrates the impracticality of radical, one-sided solutions for military-political conflicts favouring just one of the geopolitical rivals. This created conditions for weak coalitions, inconsistency in the positions of their members, and drawn out diplomatic conflicts and military campaigns, producing equal risks from Austrian, Prussian and Russian perspectives. These arose from the development of the French-led 'Eastern buffer zone' composed of Sweden, Poland and the Ottoman Empire. Moreover the electoral system for Polish kings intensified the competition between the European powers for domination over this buffer zone which extended from the Baltic Sea to the Ottoman Empire, forming a natural border between West and East Europe. The geopolitical interests of Prussia, the Austrian and Russian Empires had induced Berlin, Vienna and St. Petersburg to seek a solution to border security through destruction of the buffer zone, a task accomplished through the Polish-Lithuanian State undergoing a serious crisis in its political system. The authors analyse in detail the alignment of powers which prevailed in the region as the result of the Seven Years' War, and the development and specification of the interests of the Austrian Empire, and of both the Russian Empire and the Kingdom of Prussia. Within those interests they indicate the place of the Polish and Eastern questions, their interdependence, and also discuss both immediate and longer term consequences in the wake of the first partition of Poland.
In the history of Bukovinian social life in the 1840–1850s, an important role is played by the fierce struggle for the introduction of rail transport. This struggle took place in the deepening crisis of the feudal system and the development of capitalism in the Austrian Empire. Primitive medieval methods of transporting goods and passengers by waterways and unpaved roads, which for centuries met the needs of feudal Bukovyna, became a brake on the economic, social and political progress of the Bukovyna region. The beginning of the transport revolution in England had a huge public response in Austria-Hungary. The rapidly developing relationship between scientists and engineers from Austria, Western Europe and America in this period made a large contribution to the process, as the newest means of transportation were spreading in the early 19th century, first of all, in the industrialized regions of Europe. These regions had enough funds for the construction of roads because they could develop different methods of production. Today we are mostly interested in the projects of construction of typical means of transportation on agricultural lands with practically no industry. In the early 19th century, Bukovyna was one of them. The purpose of this article is to thoroughly analyze unpaved roads of the late 18th – early 19th century, as well as the project of the first wooden trackway as the forerunner of the Bukovyna railways. To achieve this purpose, the authors first reviewed how railways were constructed in the Austrian Empire during 1830s – 1850s. Then, in contrast with the first railway networks that emerged and developed in the Austrian Empire, the authors made an analysis of the condition and characteristics of unpaved roads in Bukovyna. The government's attention to Bukovyna's roads was explained by their military, economic and political significance for the Austrian Empire by the end of the 18th – early 19th century. There was a number of state trackways built on the territory of Bukovyna which crossed the region and ensured the military interconnection of two Austrian provinces named – Galicia and Transylvania, as well as approached the borders of the Russian Empire and the Danube principalities. At the same time, they helped to restore the suspended trade flow in Bukovyna. In addition, the authors considered the first attempt to create a wooden trackway as a prototype and predecessor of the Bukovyna railway. It is evident that such an idea played a significant role in shaping the development strategy of the region in the minds of Austrian and Bukovinian officials, and became a forerunner for main and regional railways in Bukovyna. ; В истории буковинской общественной жизни 40–50-х годов ХІХ ст. важное место занимала острая борьба за внедрение железнодорожного транспорта. Эта борьба протекала в условиях углубления кризиса феодально-крепостнической системы и развития капитализма в Австрийской империи. Примитивная средневековая техника перевозки грузов и пассажиров по водным путям и грунтовым дорогам, которая столетиями удовлетворяла потребности феодально-крепостнической Буковины, в начале XIX в. все больше и больше становилась тормозом на пути экономического и социально-политического прогресса буковинского края. Начало транспортной революции в Англии имело огромный общественный резонанс в Австро-Венгрии. Этому способствовало наличие в данном периоде активно развивающихся научных связей между австрийскими, западноевропейскими и американскими учеными, инженерами и техниками. Ибо новейшие средства транспортировки распространялись в первой половине XIX в., в первую очередь, в промышленно развитых регионах Европы. В этих районах были средства для строительства путей сообщения, ведь благодаря последним могло развиваться разное производство. Сегодня для нас имеют важный исторический интерес те проекты, которые касались строительства характерных на то время средств транспортировки на аграрных землях, где промышленности почти не было. И к таким аграрным землям в первой половине XIX в. в австрийском государстве принадлежала Буковина. Целью данной статьи является основательный анализ характеристик грунтовых дорог конца ХVІІІ – начала ХІХ ст. и проекта первой деревянной колейной дороги в качестве предшественников железнодорожных путей Буковины. Для достижения поставленных целей авторами первоначально выполнен обзор процесса строительства сети железных дорог в Австрийской империи, за период первой половины 1830-х – второй половины 1850-х годов. По сравнению с опытом появления и развития первых сетей железных дорог в Австрийской империи в целом, приведен анализ состояния и характеристик грунтовых дорог Буковины. Внимание правительства к развитию путей Буковины объяснялось военно-стратегическим и торгово-экономическим и политическим значением для Австрийской империи. В конце XVIII – первой половине XIX в. на территории Буковины был построен ряд государственных трактов, которые, пересекая край, обеспечивали военную взаимосвязь двух австрийских провинций – Галиции и Трансильвании, а также вплотную подходили к границам Российской империи и Дунайских княжеств. В то же время они способствовали возобновлению значительно приостановленного торгового движения по Буковине. Рассмотрена первая попытка создать деревянный путь, как прототип и предшественник железной дороги на Буковинских землях. Показано, что сама такая идея, безусловно, сыграла свою роль в формировании стратегии развития края в головах австрийских и буковинских чиновников и стала предвестником дальнейшего строительства магистральных и региональных железных дорог в Буковине. ; В історії буковинського суспільного життя 40–50-х років ХІХ ст. важливе місце займала гостра боротьба за впровадження залізничного транспорту. Ця боротьба протікала в умовах поглиблення кризи феодально-кріпосницької системи і розвитку капіталізму в Австрійській імперії. Примітивна середньовічна техніка перевезення вантажів і пасажирів водними шляхами і ґрунтовими дорогами, яка сторіччями задовольняла потреби феодально-кріпосницької Буковини, на початку ХІХ ст. все більше і більше ставала гальмом на шляху економічного і соціально-політичного прогресу буковинського краю. Початок транспортної революції в Англії мав величезний суспільний резонанс в Австро-Угорщині. Цьому сприяла наявність в даному періоді наукових зв'язків, що активно розвивалися, між австрійськими, західноєвропейськими і американськими вченими, інженерами і техніками. Бо новітні засоби транспортування поширювалися в першій половині ХІХ ст., в першу чергу, в промислово розвинутих регіонах Європи. В цих районах були кошти для будівництва шляхів сполучення, адже завдяки останнім могло розвиватися різне виробництво. Сьогодні для нас мають важливий історичний інтерес ті проєкти, які стосувалися будівництва характерних на ту пору засобів транспортування на аграрних землях, де промисловості майже не було. І до таких аграрних земель в першій половині ХІХ ст. в австрійській державі належала Буковина. Метою даної статті є ґрунтовний аналіз характеристик грунтових доріг кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. та проєкту першої дерев'яної колійної дороги як попередників залізничних шляхів Буковини. Для досягнення поставленої мети, авторами спочатку виконано огляд процесу будівництва мережі залізниць в Австрійській імперії, за період першої половини 1830-х – другої половини 1850-х років. У порівнянні з досвідом появи та розбудови перших мереж залізниць у Австрійській імперії загалом, наведено аналіз стану та характеристик ґрунтових доріг Буковини. Увага уряду до розвитку шляхів Буковини пояснювалася військово-стратегічним та торгово-економічним і політичним значенням їх для Австрійської імперії. У кінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. на території Буковини було споруджено ряд державних трактів, які, перетинаючи край, забезпечували військовий взаємозв'язок двох австрійських провінцій – Галичини та Трансильванії, а також впритул підходили до кордонів Російської імперії та Дунайських князівств. У той же час вони сприяли відновленню значно призупиненого торгового руху Буковиною. Розглянуто першу спробу створити дерев'яну колійну дорогу, як прототип та попередник залізниці на Буковинських землях. Показано, що сама така ідея, безумовно, відіграла свою роль у формуванні стратегії розвитку краю в головах австрійських і буковинських чиновників, та стала передвісником подальшого будівництва магістральних та регіональних залізниць на Буковині.
The questions about the Ukrainian Hetmanate Cossacks' terrestrial and sea campaigns to the northern part of Black Sea coast and to the Crimea in 1687-99 and the role of Ivan Mazepa in their organization and realization are examined in this article. It was found out that the Cossacks played the one of the main roles in the Russo-Turkish war of 1686-1700 in which were also interested the Polish-Lithuanian Commonwealth, Austrian Empire and other states. In the war against Ottoman Empire Ivan Mazepa was appreciated by the European monarchs as the great military leader of XVIII-th century. The importance of these achievements became especially substantial on the eve of the Great Northern war of 1700-1721. ; В статье расcматривается вопрос о сухопутных и морских походах казаков Украинского гетманата в Северное Причерноморье и Крым в 1684- 1699, роль в организации и осуществлении этих походов гетмана Ивана Мазепы. Выяснено, что в русско-турецкой войне 1686-1700 гг., в которой были заинтересованы и соседние страны - Речь Посполитая, Австрийская империя и другие, казаки сыграли одну из ведущих ролей, а европейские монархи оценили Ивана Мазепу, как выдающегося полководца конца XVII века. в войне с Османской империей. Важность этих достижений становится особенно актуальной накануне Великой Северной войны 1700-1721 гг. ; В статті розкривається питання про сухопутні та морські походи козаків Українського гетьманату у Північне Причорномор'я та Крим у 1684 – 1699 рр., роль в організації та здійснені цих походів гетьмана Івана Мазепи. З'ясовано, що в російсько-турецькій війні 1686-1700 рр., в якій були зацікавлені й сусідні країни – Річ Посполита, Австрійська імперія та інші, козаки зіграли одну з провідних ролей, а європейські монархи гідно оцінили Івана Мазепу, як видатного полководця кінця ХVІІ ст. у війні з Османською імперіє. Важливість цих здобутків стає особливою напередодні Великої Північної війни 1700-1721 рр.
The questions about the Ukrainian Hetmanate Cossacks' terrestrial and sea campaigns to the northern part of Black Sea coast and to the Crimea in 1687-99 and the role of Ivan Mazepa in their organization and realization are examined in this article. It was found out that the Cossacks played the one of the main roles in the Russo-Turkish war of 1686-1700 in which were also interested the Polish-Lithuanian Commonwealth, Austrian Empire and other states. In the war against Ottoman Empire Ivan Mazepa was appreciated by the European monarchs as the great military leader of XVIII-th century. The importance of these achievements became especially substantial on the eve of the Great Northern war of 1700-1721. ; В статье расcматривается вопрос о сухопутных и морских походах казаков Украинского гетманата в Северное Причерноморье и Крым в 1684- 1699, роль в организации и осуществлении этих походов гетмана Ивана Мазепы. Выяснено, что в русско-турецкой войне 1686-1700 гг., в которой были заинтересованы и соседние страны - Речь Посполитая, Австрийская империя и другие, казаки сыграли одну из ведущих ролей, а европейские монархи оценили Ивана Мазепу, как выдающегося полководца конца XVII века. в войне с Османской империей. Важность этих достижений становится особенно актуальной накануне Великой Северной войны 1700-1721 гг. ; В статті розкривається питання про сухопутні та морські походи козаків Українського гетьманату у Північне Причорномор'я та Крим у 1684 – 1699 рр., роль в організації та здійснені цих походів гетьмана Івана Мазепи. З'ясовано, що в російсько-турецькій війні 1686-1700 рр., в якій були зацікавлені й сусідні країни – Річ Посполита, Австрійська імперія та інші, козаки зіграли одну з провідних ролей, а європейські монархи гідно оцінили Івана Мазепу, як видатного полководця кінця ХVІІ ст. у війні з Османською імперіє. Важливість цих здобутків стає особливою напередодні Великої Північної війни 1700-1721 рр.
The questions about the Ukrainian Hetmanate Cossacks' terrestrial and sea campaigns to the northern part of Black Sea coast and to the Crimea in 1687-99 and the role of Ivan Mazepa in their organization and realization are examined in this article. It was found out that the Cossacks played the one of the main roles in the Russo-Turkish war of 1686-1700 in which were also interested the Polish-Lithuanian Commonwealth, Austrian Empire and other states. In the war against Ottoman Empire Ivan Mazepa was appreciated by the European monarchs as the great military leader of XVIII-th century. The importance of these achievements became especially substantial on the eve of the Great Northern war of 1700-1721. ; В статье расcматривается вопрос о сухопутных и морских походах казаков Украинского гетманата в Северное Причерноморье и Крым в 1684- 1699, роль в организации и осуществлении этих походов гетмана Ивана Мазепы. Выяснено, что в русско-турецкой войне 1686-1700 гг., в которой были заинтересованы и соседние страны - Речь Посполитая, Австрийская империя и другие, казаки сыграли одну из ведущих ролей, а европейские монархи оценили Ивана Мазепу, как выдающегося полководца конца XVII века. в войне с Османской империей. Важность этих достижений становится особенно актуальной накануне Великой Северной войны 1700-1721 гг. ; В статті розкривається питання про сухопутні та морські походи козаків Українського гетьманату у Північне Причорномор'я та Крим у 1684 – 1699 рр., роль в організації та здійснені цих походів гетьмана Івана Мазепи. З'ясовано, що в російсько-турецькій війні 1686-1700 рр., в якій були зацікавлені й сусідні країни – Річ Посполита, Австрійська імперія та інші, козаки зіграли одну з провідних ролей, а європейські монархи гідно оцінили Івана Мазепу, як видатного полководця кінця ХVІІ ст. у війні з Османською імперіє. Важливість цих здобутків стає особливою напередодні Великої Північної війни 1700-1721 рр.
Поступила в редакцию: 15.12.2019. Принята к печати: 23.06.2021. ; Submitted: 15.12.2019. Accepted: 23.06.2021. ; В статье освещается одна из попыток формирования имперской идентичности в Австрии начала XIX в. путем конструирования исторической памяти. Реинтерпретация прошлого в интересах укрепления династического патриотизма наиболее ярко проявилась в «Австрийском Плутархе» Йозефа фон Хормайра. Сочинение, которое преследовало цель создать «Общеавстрийский Пантеон», внесло существенный вклад в мобилизацию народов империи для борьбы с Наполеоном. Данный труд Хормайра и его роль в формировании исторической памяти и наднациональной идентичности империи Габсбургов 1804–1815 гг. до сих пор не получили достаточного освещения в отечественной историографии. Обратившись к этому сочинению, автор статьи попытался проанализировать представленную в нем концепцию истории Австрии как многонационального государства. Кроме того, оценивается влияние этого труда на политический дискурс монархии Габсбургов данного периода. Особое внимание уделено проблеме формирования идентичности с опорой на историческую память, а также методам интеграции образа наднационального государства в исторический контекст. В результате исследования установлено, что нарратив Хормайра стал средством конструирования наднациональной идентичности в монархии Габсбургов и основой для складывания австрийского консерватизма и романтизма. «Австрийский Плутарх» Хормайра — важная веха в формировании общей исторической памяти для всех народов монархии Габсбургов. Его концепция нашла применение в консервативной пропаганде империи, образ которой как «семьи народов» был представлен исторически обусловленным и наиболее эффективным для противостояния внешним угрозам. Данный труд сохранил соответствующее значение и после того, как изменились взгляды самого Хормайра. ; This paper considers an attempt at forming imperial identity in Austria in the early nineteenth century by means of constructing historical memory. The re-interpretation of the past for the sake of promoting dynastic patriotism can be most clearly seen in Joseph Hormayr's Österreichischer Plutarch, a work which was aimed at creating an "All-Austrian Pantheon" and contributed a lot to mobilising the peoples of the empire to fight against Napoleon. Österreichischer Plutarch and its role in forming the historical memory and supranational identity of the Habsburg Empire between 1804 and 1815 have not been studied closely in Russian historiography. The author of the paper attempts to analyse the concept of Austrian history as a multinational state provided in the work. Besides, he assesses the influence of the work on the political discourse of the Habsburg monarchy paying close attention to the formation of identity by means of historical memory, and the methods for multinational state image integration into historical context. The analysis helps establish that Hormayr's narrative became a means of constructing the supranational identity in the Habsburg monarchy, and the basis for the formation of conservatism and romanticism in Austria. Österreichischer Plutarch became a turning point for common historical memory touching upon the identity of all peoples living in the Habsburg monarchy. The concept found its place in conservative propaganda and education in the Empire. The image of Austria as a "family of peoples" found in the work is presented as historically motivated, having its own logic and the purpose to counter external threats. These results retained the same meaning even after Hormayr changed his political views.
The preconditions of incorporation of Western Ukrainian lands into the structure of the Austrian monarchy in the second half of the XVIII century are analyzed. and given a historical legal assessment. It is noted that the accession of the West Ukrainian lands to the Austrian Empire was typical of the era of European absolutism by the act of incorporation, which pursued a certain strategic goal of the Austrian government: the expansion and strengthening of the Austrian borders and the improvement of the connection between the Austrian provinces, first of all, between Semigorod and newly joined in 1772 Galicia.It was shown that the peculiarity of the organization of public administration in the western territories of Austria and Austria-Hungary consisted in the fact that the formation and functioning of the administrative apparatus during 1772-1918 was carried out exclusively by the Austrian authorities. The western Ukrainian population, in violation of social, national, religious rights, was forced to submit to the introduction of a foreign Austrian and Hungarian law. This contributed to the assimilation of the Western Ukrainian population, the deepening of the crisis of Ukrainian spirituality and culture in the seventeenth and nineteenth centuries. To the negative consequences of the incorporation of Western lands Austria and Austria-Hungary also include the impossibility of developing processes of Ukrainian state-building, preserving its own national state, law, culture.It was emphasized that Western Ukrainian lands, in spite of the assimilation measures of Austria and Austria-Hungary, remained an integral part of the ethnic territory of the Ukrainian people. During the Austrian and Austro-Hungarian period, the Western Ukrainian population maintained its language, customs, dignity, and a sense of unity with the entire Ukrainian nation. Halychyna as the center of the West Ukrainian lands has always been the «Ukrainian Pyomon», where the old traditions of its own statehood and political independence were actively developing. It was in Galicia that the historical right of the Ukrainian people to independent existence and cultural and political development was consistently grounded. During the historical development in Galicia, we also experience a developed sense of the roots of ethnonational life, belonging to the Ukrainian tradition. ; Проанализированы предпосылки инкорпорации западноукраинских земель в состав Австрийской монархии во второй половине XVIII века и дано историко-правовую оценку. Отмечено, что присоединение западноукраинских земель в состав Австрийской империи было типичным для эпохи европейского абсолютизма актом инкорпорации, который преследовал определенную стратегическую цель австрийского правительства: расширение и укрепление австрийских границ и улучшения сообщения между австрийскими провинциям. Акцентировано на том, что западно-украинские земли в составе Австрии и Австро-Венгрии были разобщены с украинскими землями, которые находились в составе Российской империи. Захват и удержание Австрийской монархией западноукраинских земель делало невозможным создание украинской государственности, развитие украинского права, культуры и тому подобное. ; Проаналізовано передумови інкорпорації західноукраїнських земель до складу Австрійської монархії в другій половині ХVІІІ ст. та дано історико-правову оцінку. Зазначено, що приєднання західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії було типовим для епохи європейського абсолютизму актом інкорпорації, який переслідував визначену стратегічну мету австрійського уряду: розширення і зміцнення австрійських кордонів та покращення сполучення між австрійськими провінціями. Акцентовано на тому, що західноукраїнські землі у складі Австрії та Австро-Угорщини були роз'єднані з українськими землями, які перебували у складі Російської імперії. Захоплення й утримання Австрійською монархією західноукраїнських земель унеможливлювало створення української державності, розвиток українського права, культури тощо.
The preconditions of incorporation of Western Ukrainian lands into the structure of the Austrian monarchy in the second half of the XVIII century are analyzed. and given a historical legal assessment. It is noted that the accession of the West Ukrainian lands to the Austrian Empire was typical of the era of European absolutism by the act of incorporation, which pursued a certain strategic goal of the Austrian government: the expansion and strengthening of the Austrian borders and the improvement of the connection between the Austrian provinces, first of all, between Semigorod and newly joined in 1772 Galicia.It was shown that the peculiarity of the organization of public administration in the western territories of Austria and Austria-Hungary consisted in the fact that the formation and functioning of the administrative apparatus during 1772-1918 was carried out exclusively by the Austrian authorities. The western Ukrainian population, in violation of social, national, religious rights, was forced to submit to the introduction of a foreign Austrian and Hungarian law. This contributed to the assimilation of the Western Ukrainian population, the deepening of the crisis of Ukrainian spirituality and culture in the seventeenth and nineteenth centuries. To the negative consequences of the incorporation of Western lands Austria and Austria-Hungary also include the impossibility of developing processes of Ukrainian state-building, preserving its own national state, law, culture.It was emphasized that Western Ukrainian lands, in spite of the assimilation measures of Austria and Austria-Hungary, remained an integral part of the ethnic territory of the Ukrainian people. During the Austrian and Austro-Hungarian period, the Western Ukrainian population maintained its language, customs, dignity, and a sense of unity with the entire Ukrainian nation. Halychyna as the center of the West Ukrainian lands has always been the «Ukrainian Pyomon», where the old traditions of its own statehood and political independence were actively developing. It was in Galicia that the historical right of the Ukrainian people to independent existence and cultural and political development was consistently grounded. During the historical development in Galicia, we also experience a developed sense of the roots of ethnonational life, belonging to the Ukrainian tradition. ; Проанализированы предпосылки инкорпорации западноукраинских земель в состав Австрийской монархии во второй половине XVIII века и дано историко-правовую оценку. Отмечено, что присоединение западноукраинских земель в состав Австрийской империи было типичным для эпохи европейского абсолютизма актом инкорпорации, который преследовал определенную стратегическую цель австрийского правительства: расширение и укрепление австрийских границ и улучшения сообщения между австрийскими провинциям. Акцентировано на том, что западно-украинские земли в составе Австрии и Австро-Венгрии были разобщены с украинскими землями, которые находились в составе Российской империи. Захват и удержание Австрийской монархией западноукраинских земель делало невозможным создание украинской государственности, развитие украинского права, культуры и тому подобное. ; Проаналізовано передумови інкорпорації західноукраїнських земель до складу Австрійської монархії в другій половині ХVІІІ ст. та дано історико-правову оцінку. Зазначено, що приєднання західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії було типовим для епохи європейського абсолютизму актом інкорпорації, який переслідував визначену стратегічну мету австрійського уряду: розширення і зміцнення австрійських кордонів та покращення сполучення між австрійськими провінціями. Акцентовано на тому, що західноукраїнські землі у складі Австрії та Австро-Угорщини були роз'єднані з українськими землями, які перебували у складі Російської імперії. Захоплення й утримання Австрійською монархією західноукраїнських земель унеможливлювало створення української державності, розвиток українського права, культури тощо.
The preconditions of incorporation of Western Ukrainian lands into the structure of the Austrian monarchy in the second half of the XVIII century are analyzed. and given a historical legal assessment. It is noted that the accession of the West Ukrainian lands to the Austrian Empire was typical of the era of European absolutism by the act of incorporation, which pursued a certain strategic goal of the Austrian government: the expansion and strengthening of the Austrian borders and the improvement of the connection between the Austrian provinces, first of all, between Semigorod and newly joined in 1772 Galicia.It was shown that the peculiarity of the organization of public administration in the western territories of Austria and Austria-Hungary consisted in the fact that the formation and functioning of the administrative apparatus during 1772-1918 was carried out exclusively by the Austrian authorities. The western Ukrainian population, in violation of social, national, religious rights, was forced to submit to the introduction of a foreign Austrian and Hungarian law. This contributed to the assimilation of the Western Ukrainian population, the deepening of the crisis of Ukrainian spirituality and culture in the seventeenth and nineteenth centuries. To the negative consequences of the incorporation of Western lands Austria and Austria-Hungary also include the impossibility of developing processes of Ukrainian state-building, preserving its own national state, law, culture.It was emphasized that Western Ukrainian lands, in spite of the assimilation measures of Austria and Austria-Hungary, remained an integral part of the ethnic territory of the Ukrainian people. During the Austrian and Austro-Hungarian period, the Western Ukrainian population maintained its language, customs, dignity, and a sense of unity with the entire Ukrainian nation. Halychyna as the center of the West Ukrainian lands has always been the «Ukrainian Pyomon», where the old traditions of its own statehood and political independence were actively developing. It was in Galicia that the historical right of the Ukrainian people to independent existence and cultural and political development was consistently grounded. During the historical development in Galicia, we also experience a developed sense of the roots of ethnonational life, belonging to the Ukrainian tradition. ; Проанализированы предпосылки инкорпорации западноукраинских земель в состав Австрийской монархии во второй половине XVIII века и дано историко-правовую оценку. Отмечено, что присоединение западноукраинских земель в состав Австрийской империи было типичным для эпохи европейского абсолютизма актом инкорпорации, который преследовал определенную стратегическую цель австрийского правительства: расширение и укрепление австрийских границ и улучшения сообщения между австрийскими провинциям. Акцентировано на том, что западно-украинские земли в составе Австрии и Австро-Венгрии были разобщены с украинскими землями, которые находились в составе Российской империи. Захват и удержание Австрийской монархией западноукраинских земель делало невозможным создание украинской государственности, развитие украинского права, культуры и тому подобное. ; Проаналізовано передумови інкорпорації західноукраїнських земель до складу Австрійської монархії в другій половині ХVІІІ ст. та дано історико-правову оцінку. Зазначено, що приєднання західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії було типовим для епохи європейського абсолютизму актом інкорпорації, який переслідував визначену стратегічну мету австрійського уряду: розширення і зміцнення австрійських кордонів та покращення сполучення між австрійськими провінціями. Акцентовано на тому, що західноукраїнські землі у складі Австрії та Австро-Угорщини були роз'єднані з українськими землями, які перебували у складі Російської імперії. Захоплення й утримання Австрійською монархією західноукраїнських земель унеможливлювало створення української державності, розвиток українського права, культури тощо.
This paper considers an attempt at forming imperial identity in Austria in the early nineteenth century by means of constructing historical memory. The re-interpretation of the past for the sake of promoting dynastic patriotism can be most clearly seen in Joseph Hormayr's Österreichischer Plutarch, a work which was aimed at creating an "All-Austrian Pantheon" and contributed a lot to mobilising the peoples of the empire to fight against Napoleon.Цsterreichischer Plutarch and its role in forming the historical memory and supranational identity of the Habsburg Empire between 1804 and 1815 have not been studied closely in Russian historiography. The author of the paper attempts to analyse the concept of Austrian history as a multinational state provided in the work. Besides, he assesses the influence of the work on the political discourse of the Habsburg monarchy paying close attention to the formation of identity by means of historical memory, and the methods for multinational state image integration into historical context.The analysis helps establish that Hormayr's narrative became a means of constructing the supranational identity in the Habsburg monarchy, and the basis for the formation of conservatism and romanticism in Austria. Österreichischer Plutarch became a turning point for common historical memory touching upon the identity of all peoples living in the Habsburg monarchy. The concept found its place in conservative propaganda and education in the Empire. The image of Austria as a "family of peoples" found in the work is presented as historically motivated, having its own logic and the purpose to counter external threats. These results retained the same meaning even after Hormayr changed his political views. ; В статье освещается одна из попыток формирования имперской идентичности в Австрии начала XIX в. путем конструирования исторической памяти. Реинтерпретация прошлого в интересах укрепления династического патриотизма наиболее ярко проявилась в «Австрийском Плутархе» Йозефа фон Хормайра. Сочинение, которое преследовало цель создать «Общеавстрийский Пантеон», внесло существенный вклад в мобилизацию народов империи для борьбы с Наполеоном.Данный труд Хормайра и его роль в формировании исторической памяти и наднациональной идентичности империи Габсбургов 1804–1815 гг. до сих пор не получили достаточного освещения в отечественной историографии. Обратившись к этому сочинению, автор статьи попытался проанализировать представленную в нем концепцию истории Австрии как многонационального государства. Кроме того, оценивается влияние этого труда на политический дискурс монархии Габсбургов данного периода. Особое внимание уделено проблеме формирования идентичности с опорой на историческую память, а также методам интеграции образа наднационального государства в исторический контекст.В результате исследования установлено, что нарратив Хормайра стал средством конструирования наднациональной идентичности в монархии Габсбургов и основой для складывания австрийского консерватизма и романтизма. «Австрийский Плутарх» Хормайра — важная веха в формировании общей исторической памяти для всех народов монархии Габсбургов. Его концепция нашла применение в консервативной пропаганде империи, образ которой как «семьи народов» был представлен исторически обусловленным и наиболее эффективным для противостояния внешним угрозам. Данный труд сохранил соответствующее значение и после того, как изменились взгляды самого Хормайра.
The article analyzes the factors and patterns that explain the entry of some societies and the non-entry of others into the European revolutionary wave of 1848-1849, examines the causes of the various results of the revolutions. The article implements the theoretical and historical approach in macro-sociology, including shuttle movements between the General hypotheses and the systematic comparison of cases for their verifi cation and correction. In the «Spring of Nations» as a vast wave of European revolutions of 1848-1849 the imperial center (Vienna) and ethnic provinces of the Austrian Empire (Venice-Lombardy, Hungary and the Czech Republic) were taken for analysis. The factors of creating a revolutionary situation are clarifi ed and the hypothesis of «fi lling » the missing factors due to the external infl uence of revolutions in neighboring and/or highly preferred societies‒ due to the effect of the revolutionary wave is confirmed. ; В исследовании проводится сравнение роли «Группы семи», «Г В статье анализируются факторы и закономерности, объясняющие вступление одних обществ и невступление других в европейскую революционную волну 1848-1849 гг., исследуются причины различных итогов революций. В статье реализован теоретико-исторический подход в макросоциологии, включающий челночные движения между выдвижением общих гипотез и систематическим сравнением случаев для их проверки и коррекции. В «Весне народов» как обширной волне европейских революций 1848-1849 гг. для анализа взяты только центр (Вена) и этнические провинции Австрийской империи (Венеция-Ломбардия, Венгрия и Чехия). Уточнены факторы создания революционной ситуации и подтверждена гипотеза «восполнения» недостающих факторов благодаря внешнему влиянию революций в соседних и/или высокореферентных обществах ‒ благодаря эффекту революционной волны.
