Suchergebnisse

Russian authorities do not recognize their participation in the Donbass war. Participation concealment in military conflicts is a long-standing Russian political tradition. The Soviet Union, which was modernized by Russia, did not recognize that it had fought in Korea, Vietnam, Angola, and Ogaden. Modern Russia, which has deployed its forces to Donbass, is officially convincing the world community and Russians that this war is an internal civil conflict in Ukraine. Although all information is available on the Internet about which Russian units are fighting in Donbass, who controls them and where the flows of Russian equipment, weapons, ammunition, soldiers, officers and even where the killed Russian soldiers are buried come from.That is why films about the Donbass war help the mass audience to understand who is actually fighting in Eastern Ukraine. An article is devoted to this topic, which analyzes feature films about the Russian-Ukrainian war that lasts in Donbass. In particular, Oleksiy Shapariev's series "The Guard", films of Akhtem Seitablaiev "Cyborgs. Heroes never die", Serhiy Loznytsia "Donbass", Zaza Buadze "Call sign 'Banderas'", Ivan Tymchenko "Ilovaisk 2014. Battalion 'Donbass'", Valentyn Vasyanovych "Atlantis", Volodymyr Tykhyi "Our cats".In the context of world cinematography and peculiarities of the national character, it is presented how modern Ukrainian cinema develops the comedic traditions of war films. The reaction to films about the war by Ukrainian spectators, critics, Russian politicians and public officials, film awards at film festivals are shown. ; Російська влада не визнає своєї участі у війні на Донбасі. Приховування участі у військових конфліктах — давня російська політична традиція. Радянський Союз, який був модернізованою Росією, не визнавав, що воював у Кореї, В'єтнамі, Анголі, Огадені. Сучасна Росія, яка ввела свої війська на Донбас, на офіційному рівні переконує світову спільноту та росіян, що ця війна — внутрішній громадянський конфлікт України. Хоча в інтернеті доступна вся інформація про те, які російські підрозділи воюють на Донбасі, хто ними керує і звідки йдуть потоки російської техніки, зброї, боєприпасів, солдатів, офіцерів і навіть де ховають убитих російських вояків.Тому фільми про війну на Донбасі допомагають зрозуміти масовій аудиторії, хто насправді воює в Східній Україні. Цій темі присвячена стаття, у якій аналізуються ігрові фільми про російсько-українську війну, яка триває на Донбасі. Зокрема, серіал Олексія Шапарева «Гвардія», фільми Ахтема Сеїтаблаєва «Кіборги. Герої не вмирають», Сергія Лозниці «Донбас», Зази Буадзе «Позивний "Бандерас"», Івана Тимченка «Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас"», Валентина Васяновича «Атлантида», Володимира Тихого «Наші котики».У контексті світового кінематографу та особливостей національного характеру подається, як сучасне українське кіно розвиває комедійні традиції фільмів про війну. Показано реакцію на фільми про війну українських глядачів, критиків, російських політиків і державних службовців та нагороди фільмів на кінофестивалях.

Russian authorities do not recognize their participation in the Donbass war. Participation concealment in military conflicts is a long-standing Russian political tradition. The Soviet Union, which was modernized by Russia, did not recognize that it had fought in Korea, Vietnam, Angola, and Ogaden. Modern Russia, which has deployed its forces to Donbass, is officially convincing the world community and Russians that this war is an internal civil conflict in Ukraine. Although all information is available on the Internet about which Russian units are fighting in Donbass, who controls them and where the flows of Russian equipment, weapons, ammunition, soldiers, officers and even where the killed Russian soldiers are buried come from.That is why films about the Donbass war help the mass audience to understand who is actually fighting in Eastern Ukraine. An article is devoted to this topic, which analyzes feature films about the Russian-Ukrainian war that lasts in Donbass. In particular, Oleksiy Shapariev's series "The Guard", films of Akhtem Seitablaiev "Cyborgs. Heroes never die", Serhiy Loznytsia "Donbass", Zaza Buadze "Call sign 'Banderas'", Ivan Tymchenko "Ilovaisk 2014. Battalion 'Donbass'", Valentyn Vasyanovych "Atlantis", Volodymyr Tykhyi "Our cats".In the context of world cinematography and peculiarities of the national character, it is presented how modern Ukrainian cinema develops the comedic traditions of war films. The reaction to films about the war by Ukrainian spectators, critics, Russian politicians and public officials, film awards at film festivals are shown. ; Російська влада не визнає своєї участі у війні на Донбасі. Приховування участі у військових конфліктах — давня російська політична традиція. Радянський Союз, який був модернізованою Росією, не визнавав, що воював у Кореї, В'єтнамі, Анголі, Огадені. Сучасна Росія, яка ввела свої війська на Донбас, на офіційному рівні переконує світову спільноту та росіян, що ця війна — внутрішній громадянський конфлікт України. Хоча в інтернеті доступна вся інформація про те, які російські підрозділи воюють на Донбасі, хто ними керує і звідки йдуть потоки російської техніки, зброї, боєприпасів, солдатів, офіцерів і навіть де ховають убитих російських вояків.Тому фільми про війну на Донбасі допомагають зрозуміти масовій аудиторії, хто насправді воює в Східній Україні. Цій темі присвячена стаття, у якій аналізуються ігрові фільми про російсько-українську війну, яка триває на Донбасі. Зокрема, серіал Олексія Шапарева «Гвардія», фільми Ахтема Сеїтаблаєва «Кіборги. Герої не вмирають», Сергія Лозниці «Донбас», Зази Буадзе «Позивний "Бандерас"», Івана Тимченка «Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас"», Валентина Васяновича «Атлантида», Володимира Тихого «Наші котики».У контексті світового кінематографу та особливостей національного характеру подається, як сучасне українське кіно розвиває комедійні традиції фільмів про війну. Показано реакцію на фільми про війну українських глядачів, критиків, російських політиків і державних службовців та нагороди фільмів на кінофестивалях.

Russian authorities do not recognize their participation in the Donbass war. Participation concealment in military conflicts is a long-standing Russian political tradition. The Soviet Union, which was modernized by Russia, did not recognize that it had fought in Korea, Vietnam, Angola, and Ogaden. Modern Russia, which has deployed its forces to Donbass, is officially convincing the world community and Russians that this war is an internal civil conflict in Ukraine. Although all information is available on the Internet about which Russian units are fighting in Donbass, who controls them and where the flows of Russian equipment, weapons, ammunition, soldiers, officers and even where the killed Russian soldiers are buried come from.That is why films about the Donbass war help the mass audience to understand who is actually fighting in Eastern Ukraine. An article is devoted to this topic, which analyzes feature films about the Russian-Ukrainian war that lasts in Donbass. In particular, Oleksiy Shapariev's series "The Guard", films of Akhtem Seitablaiev "Cyborgs. Heroes never die", Serhiy Loznytsia "Donbass", Zaza Buadze "Call sign 'Banderas'", Ivan Tymchenko "Ilovaisk 2014. Battalion 'Donbass'", Valentyn Vasyanovych "Atlantis", Volodymyr Tykhyi "Our cats".In the context of world cinematography and peculiarities of the national character, it is presented how modern Ukrainian cinema develops the comedic traditions of war films. The reaction to films about the war by Ukrainian spectators, critics, Russian politicians and public officials, film awards at film festivals are shown. ; Російська влада не визнає своєї участі у війні на Донбасі. Приховування участі у військових конфліктах — давня російська політична традиція. Радянський Союз, який був модернізованою Росією, не визнавав, що воював у Кореї, В'єтнамі, Анголі, Огадені. Сучасна Росія, яка ввела свої війська на Донбас, на офіційному рівні переконує світову спільноту та росіян, що ця війна — внутрішній громадянський конфлікт України. Хоча в інтернеті доступна вся інформація про те, які російські підрозділи воюють на Донбасі, хто ними керує і звідки йдуть потоки російської техніки, зброї, боєприпасів, солдатів, офіцерів і навіть де ховають убитих російських вояків.Тому фільми про війну на Донбасі допомагають зрозуміти масовій аудиторії, хто насправді воює в Східній Україні. Цій темі присвячена стаття, у якій аналізуються ігрові фільми про російсько-українську війну, яка триває на Донбасі. Зокрема, серіал Олексія Шапарева «Гвардія», фільми Ахтема Сеїтаблаєва «Кіборги. Герої не вмирають», Сергія Лозниці «Донбас», Зази Буадзе «Позивний "Бандерас"», Івана Тимченка «Іловайськ 2014. Батальйон "Донбас"», Валентина Васяновича «Атлантида», Володимира Тихого «Наші котики».У контексті світового кінематографу та особливостей національного характеру подається, як сучасне українське кіно розвиває комедійні традиції фільмів про війну. Показано реакцію на фільми про війну українських глядачів, критиків, російських політиків і державних службовців та нагороди фільмів на кінофестивалях.

The statehood's maturity always correlates with the strength of the nation's identity. The quality of such correlation becomes crucial and often being improved during the tests. Events late 2013 - early 2014 in Ukraine exposed the conflict between state and society, which resulted in the destruction of the country's integrity, the war in Donbass, identity's trauma of border territories and challenges for local communities. It is necessary to realize the social assets and liabilities of Maidan for subsequent modernization of the country.During the years of independence, Ukraine has almost never carried out the policy of forming a unified national (political) identity. The state should reconsider the policy of recreating the Ukrainian's political nation, including ethnic and regional specifications in order to overcome these trends. World without war did not exist yet, and world development was stable in the course of its change in the cycles of colonization (the approval of empires / confederations, the movement towards bipolarity, the strengthening of the man-made manpower potential, the global economy and identity) and decolonization (territorial reconstruction of the world, shifting the emphasis of development towards social capital, branding of "comfortable places", peripherality of capitalism). Each socio-political shift (war and coup d'état, terrorism and AIDS, natural disasters and changes in social display), as attractors of such cycles, raise the issue of the maturity of relations between the State and the Society. The format of such relationships can be religion, political regime, social contract, setting the system rules of the game, by which the political support of the state institutions of the masses is converted into an increase in the income of the population of various kinds (economic stability, legal, material and social protection of the population, expansion of opportunities and ensuring prospects of growth the system as a whole, its symbolic and social capital). The chosen format of relations between the states and the Society serves as the basis for modernization of the system, responsibility of key actors (power, community, business, media environment) and their correspondence to the single strategic model that the system seeks is the main factor in its successful upgrade. The control points of the relationship between the state and society reflect the media space. The quality of the latter (both national and global - external to the transforming system) establishes the role of media representatives from professionals who are capable of creating an adequate picture of the world for "vultures" against all, and the service of individual actors, their horns and writers. ; Зрілість державності завжди корелюється з міцністю самоідентифікації нації. Якість такої кореляції стає визначальною й часто вдосконалюється під час випробувань. Події кінця 2013 – першої половини 2014 рр. в Україні викрили конфлікт між Державою та Суспільством, який мав наслідками руйнацію цілісності країни, війну в Донбасі, травму ідентичності прикордонних територій та виклик для територіальних громад. Рік після Майдану результує втратою території, наявністю невизнаної офіційним Києвом війни, внутрішнім конфліктом державної еліти, неузгодженістю функцій ВСУ та Нацгвардії., поширенням впливу антидержавних течій на південно-східних територіях та загрозою цілісності України. Невирішеність долі, статусу та перспектив окупованих територій в Україні загострює конфлікт Суспільства і Держави, активізує внутрішні непорозуміння між суспільними групами, владою та опозицією, аутентичними міфами та ситуативними стереотипами, політичним дизайном та соціальною реальністю. ; Зрілість державності завжди корелюється з міцністю самоідентифікації нації. Якість такої кореляції стає визначальною й часто вдосконалюється під час випробувань. Події кінця 2013 – першої половини 2014 рр. в Україні викрили конфлікт між Державою та Суспільством, який мав наслідками руйнацію цілісності країни, війну в Донбасі, травму ідентичності прикордонних територій та виклик для територіальних громад. Рік після Майдану результує втратою території, наявністю невизнаної офіційним Києвом війни, внутрішнім конфліктом державної еліти, неузгодженістю функцій ВСУ та Нацгвардії., поширенням впливу антидержавних течій на південно-східних територіях та загрозою цілісності України. Невирішеність долі, статусу та перспектив окупованих територій в Україні загострює конфлікт Суспільства і Держави, активізує внутрішні непорозуміння між суспільними групами, владою та опозицією, аутентичними міфами та ситуативними стереотипами, політичним дизайном та соціальною реальністю.

У статті розкрито сутність та ключові складові війни нового типу, «гібридної війни». Визначаються характерні риси, причини гібридної війни. Здійснюється спроба виявити прояви гібридної війни в інформаційному суспільстві, визначити її характерні властивості, пояснити феномен мережевоцентричної війни. Проаналізовано методи ведення війни в інформаційному суспільстві та вказано на засоби протистояння. В статье раскрыта сущность и ключевые составляющие войны нового типа, «гибридной войны». Определяются характерные черты, причины гибридной войны. Осуществляется попытка выявить проявления гибридной войны в информационном обществе, определить ее характерные свойства, объяснить феномен сетецентричной войны. Проанализированы методы ведения войны в информационном обществе, а также указаны средства противостояния. ; Hybrid wars are becoming the most common way to achieve goals in internal and foreign policy. Violent events which happen in Ukraine are the result of such a war: volume of information becomes less controlled and management of armed and unarmed conflicts shifted from battle field to information field. The issue elected by author is quite important and beneficial nowadays because investigation of war's structural components, its manifestations and tactics of warfare caused by information society will give an opportunity to assess fairly modern realies, not to fall under influence of detrimental techniques which are commonly applied among people of our country. There are a lot of philosophic and other works in the article which concern investigation of war's problems, especially those that are of new type such as hybrid, networkcentric, virtual or cyberwarfare. All these are different manifestations of the same objective laws connected with active actions directed to information surroundings. Traditional means of war of new society are such as creation of reality for propagandistic objectives. The main component of hybrid war is information which has an old history, now obtains new modified form and looks like network-centric war. The network-centric war is a war of new generation in which modeling and programming of processes in opponent`s state occurs through informational influence. Defined characteristic features of network-centric war to be exact war between different levels of civilized development where are used not only military methods, but legal implements of administration, democracy, culture, mass media and education which don't distinguish them from everyday life but make an effective means of manipulation. Only government which is able to secure authoritative control of information space all over the territory of war, preferences of portable military subdivisions and infrastructure of finance, soldiery and munitions delivery, has a chance to win. Transition to information society turned into total disaster for mankind, as networkcentric war caused by this society is an efficient implement of policy and its spreading means existence of one state at the cost of exclusion of another. We need to monitor not common space but informational or virtual space. All in all, hybrid war can be won only with hybrid means. With the help of effective and impetuous techniques which will be applied to one's own conditions and aims.

Останнім часом російською пропагандою широко використовуються найрізноманітніші технології впливу проти нашої держави, у тому числі й із застосуванням історії, перетворивши інформаційну сферу на реальну арену протиборства. У статті узагальнено особливості використання кремлівською пропагандою конструкту «Велика Вітчизняна війна» з метою створення «образу ворога» з України, демонізації керівництва держави, особового складу Збройних Сил України та інших силових структур, а також легітимізації російської агресії проти нашої держави

Причиною окупації півострова Крим та захоплення Російською Федерацією окремих районів Донецької і Луганської областей у 2014 році, на погляд багатьох науковців, був сепаратистський або проросійський рух, який в подальшому переріс у збройний конфлікт. Але чіткого розуміння витоків цього негативного явища досі немає, оскільки події того часу ще недостатньо вивчені та переосмислені. Тому у статті дана спроба з'ясувати, що спонукало населення Донбасу вступити у колаборацію з агресором та розпочати силове протистояння українським збройним силам на навесні 2014 року.
Автор статті на основі аналізу численних джерел розкриває особливості розвитку Донбасу у період 1991–2014 років, висвітлює ставлення місцевого населення регіону до української влади та визначає фактори впливу щодо формування і поширення антиукраїнських настроїв у цьому регіоні.
Ключові слова: гібридна війна, сепаратизм, Схід України, збройний конфлікт, російська агресія, окупація.

Мета статті — cхарактеризувати діяльність івент-агенцій під час збройної російської агресії, розкрити їхню переорієнтацію з культурно-мистецьких заходів на соціально-культурні та громадські проєкти. Проаналізувати вплив подієвих заходів на підтримку інформаційного та культурного простору України та її популяризацію у світі. Результати дослідження. У статті досліджено діяльність та призначення івент- агенцій під час збройної російської агресії та в умовах воєнного стану, класифікувавши їх за такими напрямами, як: докорінне перепрофілювання роботи івент-агенцій або їх припинення, переорієнтація діяльності завдяки новим форматам роботи у зв'язку з війною, перетворення на івент-агенції закладів культури. Розкрито основні напрями діяльності івент-агенцій та їхній вплив на популяризацію української культури і мистецтва. Проаналізовано соціальні і культурні проєкти в контексті волонтерської допомоги. Наукова новизна роботи полягає в комплексному аналізі діяльності івент- індустрії в сучасних умовах війни. Виокремлено та систематизовано переорієнтацію івент-агенцій на соціальні та волонтерські проєкти, окреслено специфічні умови, які впливають на їхню діяльність. Висновки. З огляду на повномасштабне вторгнення та воєнний стан з'ясовано роль івент-агенцій у переорієнтації на соціально-політичні громадські проєкти, зокрема в питаннях підтримки війська, патріотичного виховання, громадського єднання та соціальної активності. Підкреслено активізацію на освітні, соціальні та благодійні івенти, що впливає на розвиток національної культури. Розкрито активну участь івент-агенцій у волонтерських і доброчинних акціях. Це дає змогу стверджувати, що івенти є важливими регуляторами соціального та політичного життя під час війни.

В даній статті розкривається непослідовність і нерішучість діяльності місцевих партійних організацій Донецької та Ворошиловградської (Луганської) областей у розв'язанні проблем національних відносин. Акцентується увага на не тільки цілий ряд заходів обласних комітетів донбаського регіону, що стосуються розв'язання національних проблем, надзвичайно болючих для цих областей, але й на невміння партійної номенклатури на ділі провести грамотну українізацію.Ключові слова: перебудова, національна політика, шовінізм, націоналізм, сепаратизм, Товариство української молоді, Народний Рух України, національні меншини. В данной статье раскрывается непоследовательность и нерешительность деятельности местных партийных организаций Донецкой и Ворошиловградской (Луганской) областей в решении проблем национальных отношений. Акцентируется внимание на не только целый ряд мероприятий областных комитетов донбасского региона, касающиеся решения национальных проблем, чрезвычайно болезненных для этих областей, но и на неумение партийной номенклатуры на деле провести грамотную украинизацию.Ключевые слова: перестройка, национальная политика, шовинизм, национализм, сепаратизм, Общество украинской молодежи, Народный Рух Украины, национальные меньшинства. This article reveals the inconsistency and indecision of the local party organizations of Donetsk and Voroshilovgrad (Luhansk) region in solving problems of national relations. Attention is focused on not only the wide range of activities of regional committees Donbas region on solving national problems, it is extremely painful for these areas, but also on the inability of the party members, in fact competent to conduct Ukrainization.Key words: alteration, national politics, chauvinism, nationalism, separatism, Society of the Ukrainian youth, the People's Movement of Ukraine, national minorities.

У статті здійснено епістемологічний аналіз концепту гібридної війни. Показано, що його поширення можна пояснити лише позанауковими факторами, аналіз яких і здійснений у даному тексті. Розглянуто західний, російський і український дискурси «гібридної війни». У статті показано, що концепт «гібридної війни» сформувався у США. З'явившись як технічний термін, це словосполучення за Дж. Буша-мол. стало складовою частиною обґрунтування експорту демократії. Методологічною основою такої зміни стала концепція модернізації.В Росії дискурс гібридної війни є реактивним стосовно Заходу і охоронним по відношенню до діючої влади.В Україні офіційними ідеологами створена справжня метафізика гібридної війни. У ній внутрішнім компонентом концепції є цивілізаційний підхід. Це переводить військовий конфлікт між Росією і Україною в русло ціннісного конфлікту, який неможливо раціонально розв'язати.У статті виявлено, що епістемологія «гібридної війни» занурена в інтереси правлячих класів консолідованого Заходу, Росії та України. Реально за ним стоїть явище, яке в статті пропонується називати «буржуазним бланкізмом». Його виникнення пов'язане з появою такого соціального прошарку, як транснаціональна буржуазія. В її середовищі склалося переконання, що бажані для себе зміни можна викликати в будь-якій країні, інвестувавши для цього достатні кошти. Людські ресурси для таких заходів знаходяться в середовищі прекаріату, позбавленого реальних життєвих перспектив.

The statehood's maturity always correlates with the strength of the nation's identity. The quality of such correlation becomes crucial and is often being improved during the tests. Events of late 2013 - early 2014 in Ukraine exposed the conflict between the state and the society, which resulted in the destruction of the country's integrity, the war in Donbass, identity's trauma of border territories and challenges for local communities. It is necessary to realize the social assets and liabilities of Maidan for subsequent modernization of the country. During the years of independence, Ukraine has almost never carried out the policy of forming a unified national (political) identity. The state should reconsider the policy of recreating the Ukrainian's political nation, including ethnic and regional specifications in order to overcome these trends. ; Зрелость государственности всегда коррелирует с целостностью самоидентификации нации. Качество такой корреляции становится определяющей и часто совершенствуется во время испытаний. События конца 2013 - первой половины 2014 в Украине вскрыли конфликт между Государством и Обществом, который имел последствиями разрушение целостности страны, войну в Донбассе, травму идентичности пограничных территорий и вызов для территориальных общин. Год после Майдана результирует потерей территории, наличием непризнанной официальным Киевом войны, внутренним конфликтом государственной элиты, несогласованностью функций ВСУ и Нацгвардии, Распространением влияния антигосударственных течений на юго-восточных территориях и угрозой целостности Украины. Нерешенность судьбы, статуса и перспектив оккупированных территорий в Украине обостряет конфликт Общества и Государства, активизирует внутренние недоразумения между общественными группами, властью и оппозицией, аутентичными мифами и ситуативными стереотипами, политическим дизайном и социальной реальностью. Социокультурный дискурс, наполненный символическим насилием и манипулятивными практиками, отражает латентные и открытые транды развития страны. ; Зрілість державності завжди корелюється з міцністю самоідентифікації нації. Якість такої кореляції стає визначальною й часто вдосконалюється під час випробувань. Події кінця 2013 – першої половини 2016 рр. в Україні викрили конфлікт між Державою та Суспільством, який мав наслідками руйнацію цілісності країни, війну в Донбасі, травму ідентичності прикордонних територій та виклик для територіальних громад. Україна після Майдану результує втратою території, наявністю невизнаної офіційним Києвом війни, внутрішнім конфліктом державної еліти, неузгодженістю функцій ВСУ, Нацгвардії та добровольчих батальйонів, поширенням впливу антидержавних течій на південно-східних територіях та загрозою соборності України. Невирішеність долі, статусу та перспектив окупованих територій в Україні загострює конфлікт Суспільства і Держави, активізує внутрішні непорозуміння між суспільними групами, владою та опозицією, аутентичними міфами та ситуативними стереотипами, політичним дизайном та соціальною реальністю. Соціокультурний дискурс, повний символічного насилля та маніпулятивних практик, віддзеркалює латентні та відкриті тренди розвитку країни.

The statehood's maturity always correlates with the strength of the nation's identity. The quality of such correlation becomes crucial and is often being improved during the tests. Events of late 2013 - early 2014 in Ukraine exposed the conflict between the state and the society, which resulted in the destruction of the country's integrity, the war in Donbass, identity's trauma of border territories and challenges for local communities. It is necessary to realize the social assets and liabilities of Maidan for subsequent modernization of the country. During the years of independence, Ukraine has almost never carried out the policy of forming a unified national (political) identity. The state should reconsider the policy of recreating the Ukrainian's political nation, including ethnic and regional specifications in order to overcome these trends. ; Зрелость государственности всегда коррелирует с целостностью самоидентификации нации. Качество такой корреляции становится определяющей и часто совершенствуется во время испытаний. События конца 2013 - первой половины 2014 в Украине вскрыли конфликт между Государством и Обществом, который имел последствиями разрушение целостности страны, войну в Донбассе, травму идентичности пограничных территорий и вызов для территориальных общин. Год после Майдана результирует потерей территории, наличием непризнанной официальным Киевом войны, внутренним конфликтом государственной элиты, несогласованностью функций ВСУ и Нацгвардии, Распространением влияния антигосударственных течений на юго-восточных территориях и угрозой целостности Украины. Нерешенность судьбы, статуса и перспектив оккупированных территорий в Украине обостряет конфликт Общества и Государства, активизирует внутренние недоразумения между общественными группами, властью и оппозицией, аутентичными мифами и ситуативными стереотипами, политическим дизайном и социальной реальностью. Социокультурный дискурс, наполненный символическим насилием и манипулятивными практиками, отражает латентные и открытые транды развития страны. ; Зрілість державності завжди корелюється з міцністю самоідентифікації нації. Якість такої кореляції стає визначальною й часто вдосконалюється під час випробувань. Події кінця 2013 – першої половини 2016 рр. в Україні викрили конфлікт між Державою та Суспільством, який мав наслідками руйнацію цілісності країни, війну в Донбасі, травму ідентичності прикордонних територій та виклик для територіальних громад. Україна після Майдану результує втратою території, наявністю невизнаної офіційним Києвом війни, внутрішнім конфліктом державної еліти, неузгодженістю функцій ВСУ, Нацгвардії та добровольчих батальйонів, поширенням впливу антидержавних течій на південно-східних територіях та загрозою соборності України. Невирішеність долі, статусу та перспектив окупованих територій в Україні загострює конфлікт Суспільства і Держави, активізує внутрішні непорозуміння між суспільними групами, владою та опозицією, аутентичними міфами та ситуативними стереотипами, політичним дизайном та соціальною реальністю. Соціокультурний дискурс, повний символічного насилля та маніпулятивних практик, віддзеркалює латентні та відкриті тренди розвитку країни.

В статті розглянуті наукові публікації з досвіду протистояння проти гібридних загроз держав світу, на основі даних матеріалів визначені цілі, зміст гібридної війни та сформульовано її визначення.
Поява і розвиток нових стратегічних факторів породило концепт гібридної війни як стратегії протистояння між державами, який неможливо в чистому вигляді віднести ні до війни, ні до миру. Термін "гібридна війна" вперше надано в воєнних документах США і Великобританії на початку ХХI сторіччя.
В сьогоднішніх війнах і збройних конфліктах, як на теренах України так і в інших регіонах світу проявляються домінуючі важливі риси та характеристики війн майбутнього. Вони все більше набуває гібридного ("комбінованого") характеру. На даний час досвід АТО і ООС, показує, що ми зіткнулися з війною гібридного характеру, яку не можемо закінчити традиційними методами.