Suchergebnisse

Цель данной работы определить пути развития профилактического направления в области здравоохранения в период реформирования санэпидслужбы. Материалы и методы. Законодательные и нормативно-методические материалы. Результаты. Проанализированы материалы изменения в характере деятельности санэпидслубы Украины за последние годы, дана оценка рекомендациям относительно повышения ее эффективности на ближайшую перспективу и предложено создание альтернативной профилактической службы развитие системы общественного здоровья. Даны предложения построения последней на основе ныне действующей санэпидслужбы с сохранением материально-технической базы и кадрового потенциала.Objective. We determined the ways for the development of the preventive directions in the sphere of public health in the period of sanitary-and-epidemiological service reform. Materials and Methods. Legislative and standard-methodological materials. Results. We analyzed the materials of the changes in the character of the activity of the sanitary-and-epidemiological service of Ukraine for the last years. Assessment of the recommendations for the increase of its efficiency for the near perspective has been given. We propose a creation of the alternative preventive service as a development of public health system and construction of the latter with the preservation of the material and technical basis and personnel potential.

Ответственность медицинских работников имеет множество нюансов. В законодательстве Украины не раскрыты многие вопросы, связанные с данной темой. В определенной мере, данная проблематика изучена уголовным правом, но административная и особенно гражданская сфера правоотношений содержит множество правовых пробелов. Особенность регулирования вопроса ответственности медицинских работников заключается в том, что они являются специальными субъектами правоотношений, а значит обладают особыми правами и обязанностями, их статус отдельно рассматривается законодателем. Именно в контексте понимания медицинских работников, как специальных субъектов правоотношения следует рассматривать вопросы об их правовой ответственности. ; Responsibility of medical workers has set of nuances. In the legislation of Ukraine many questions connected with the given theme are not opened. In the certain measure, the given problematics is studied by criminal law, but administrative and especially civil sphere of law contains set of legal blanks. Feature of regulation of a question of responsibility of medical workers consists that they are special subjects so possess the special rights and duties, their status is separately considered by the legislator. In a context of understanding of medical workers as special subjects law it is necessary to consider questions on their legal responsibility.

Цель: Выявление ключевых проблем реализации права на профессию в современных условиях. Методология: Автором применялись формально-юридический и сравнительно-правовой методы, метод наблюдения и теоретического моделирования. Результаты: Автор приходит к выводу, что, несмотря на то, что в процессе поддержания верховенства права и защиты прав человека фундаментальная роль принадлежит адвокатам, вместе с тем, вмешательство государства в деятельность адвокатуры приводит к нарушению права на профессию и делает невозможным осуществление задач, возложенных на адвокатское сообщество. Внесены организационно-правовые предложения, направленные на устранение выявленных проблем. Новизна/оригинальность/ценность: Статья имеет определенную научную ценность и высокую практическую значимость, так как содержит авторские обобщения, выводы и предложения, которые могут быть применены для разрешения остро стоящих задач перед адвокатским сообществом. ; Purpose: Identification of key issues implement the right to practice a profession in modern conditions. Methodology: The author applied formal-legal method and comparative method, method of observation and theoretical modeling. Results: The author comes to a conclusion that despite the fact that in the process of maintaining the rule of law and protection human rights the fundamental role belongs to the lawyers, however, government intervention in the activities of the legal profession leads to the violation of the right to practice a profession and makes it impossible to carry out the tasks entrusted to the lawyer's community. The organizational and legal offers directed on elimination of the revealed problems are brought. Novelty/originality/value: Article possesses a certain scientific value and the high practical importance as contains the author's generalizations possessing novelty, conclusions and offers which can be applied to solve the acute problems facing to the lawyer's community.

Проблемы отношений оппозиции и власти были всегда. В статье предпринимается попытка проанализировать некоторые аспекты взаимодействия политической власти и носителей оппозиционных взглядов: в исторической ретроспективе и сегодня. Problems of the relations between opposition and power had always taken place. The article attempts to analyze some aspects of interaction between political power and persons with opposition views retrospectively and at the present time.

The article is devoted to the problem of the constitutional right to resistance. The right to resist is one of the oldest rights, which began its constitutionalization with the appearance of the first constitutional documents - the Declaration of Independence of the United States in 1776, the French Declaration of Human and Civil Rights in 1789 and 1793. Today it is a familiar element of constitutional design. constitutional consolidation. At the same time, the content of this right and the criteria for its implementation are still insufficiently defined. The right to resist is associated with the protection of the constitution in the face of tyranny, as well as with the exercise of a number of political rights, with or without violation of the law, with or without the use of force. An approach is analyzed according to which the right to resist in a pluralistic democracy is not in itself necessary as an active one, but it should be as a reminder (prevention) for supporters of totalitarianism, as well as a means of educating democratic thinking. It is concluded that further research on this rule is essential in Ukraine. This concerns the development of a scientifically sound approach to the constitutionalization of the right to resist, as well as a legal assessment of the events of autumn 2004 and late 2013-early 2014. Similarly, understanding the concept of the right to resist helps to understand the content of as a result of the exercise of the right to revolt, gaining new legitimacy, and subsequently to defend the relevant right. The uprising can be seen from the standpoint of the current constitution as a challenge to the existing system and an encroachment on its legitimacy. Strictly speaking, therefore, the purpose of the uprising, its grounds and legitimate means for assessing the constitutionality are extremely important. The constitutionalization of the right to resist helps to use the existing legal arsenal of concepts and concepts to provide a legal assessment and develop appropriate criteria for the legitimacy of resistance. ; Статья посвящена проблеме конституционного права на сопротивление. Сделан вывод о том, что право на сопротивление является одним из древнейших прав, которое начало свою конституционализации с появлением первых конституционных документов – Декларации независимости США 1776 г., Французской декларации прав человека и гражданина 1789 и 1793 Право на сопротивление связывают с защитой конституции в условиях тирании, а также с реализацией ряда политических прав, с нарушением закона или даже и без такого нарушения, с применением силы или без такового. Постижения концепции права на сопротивление помогает понять содержание учредительной власти и определенный парадокс: новая конституция может как возникать в результате реализации права на восстание, получая новую легитимность, так и впоследствии защищаться соответствующим правом. ; Статтю присвячено проблемі конституційного права на опір. Зроблено висновок про те, що право на опір є одним із найдавніших прав, яке почало свою конституціоналізацію із появою перших конституційних документів – Декларації незалежності США 1776 р., Французької декларації прав людини і громадянина 1789 р. і 1793 р. Право на опір пов'язують із захистом конституції в умовах тиранії, а також із реалізацію низки політичних прав, із порушенням закону або ж навіть і без такого порушення, із застосуванням сили або без такого. Осягнення концепції права на опір допомагає зрозуміти зміст установчої влади і певний парадокс: нова конституція може як виникати в результаті реалізації права на повстання, отримуючи нову легітимність, так і згодом захищатися відповідним правом.

The article is devoted to the problem of the constitutional right to resistance. The right to resist is one of the oldest rights, which began its constitutionalization with the appearance of the first constitutional documents - the Declaration of Independence of the United States in 1776, the French Declaration of Human and Civil Rights in 1789 and 1793. Today it is a familiar element of constitutional design. constitutional consolidation. At the same time, the content of this right and the criteria for its implementation are still insufficiently defined. The right to resist is associated with the protection of the constitution in the face of tyranny, as well as with the exercise of a number of political rights, with or without violation of the law, with or without the use of force. An approach is analyzed according to which the right to resist in a pluralistic democracy is not in itself necessary as an active one, but it should be as a reminder (prevention) for supporters of totalitarianism, as well as a means of educating democratic thinking. It is concluded that further research on this rule is essential in Ukraine. This concerns the development of a scientifically sound approach to the constitutionalization of the right to resist, as well as a legal assessment of the events of autumn 2004 and late 2013-early 2014. Similarly, understanding the concept of the right to resist helps to understand the content of as a result of the exercise of the right to revolt, gaining new legitimacy, and subsequently to defend the relevant right. The uprising can be seen from the standpoint of the current constitution as a challenge to the existing system and an encroachment on its legitimacy. Strictly speaking, therefore, the purpose of the uprising, its grounds and legitimate means for assessing the constitutionality are extremely important. The constitutionalization of the right to resist helps to use the existing legal arsenal of concepts and concepts to provide a legal assessment and develop appropriate criteria for the legitimacy of resistance. ; Статья посвящена проблеме конституционного права на сопротивление. Сделан вывод о том, что право на сопротивление является одним из древнейших прав, которое начало свою конституционализации с появлением первых конституционных документов – Декларации независимости США 1776 г., Французской декларации прав человека и гражданина 1789 и 1793 Право на сопротивление связывают с защитой конституции в условиях тирании, а также с реализацией ряда политических прав, с нарушением закона или даже и без такого нарушения, с применением силы или без такового. Постижения концепции права на сопротивление помогает понять содержание учредительной власти и определенный парадокс: новая конституция может как возникать в результате реализации права на восстание, получая новую легитимность, так и впоследствии защищаться соответствующим правом. ; Статтю присвячено проблемі конституційного права на опір. Зроблено висновок про те, що право на опір є одним із найдавніших прав, яке почало свою конституціоналізацію із появою перших конституційних документів – Декларації незалежності США 1776 р., Французької декларації прав людини і громадянина 1789 р. і 1793 р. Право на опір пов'язують із захистом конституції в умовах тиранії, а також із реалізацію низки політичних прав, із порушенням закону або ж навіть і без такого порушення, із застосуванням сили або без такого. Осягнення концепції права на опір допомагає зрозуміти зміст установчої влади і певний парадокс: нова конституція може як виникати в результаті реалізації права на повстання, отримуючи нову легітимність, так і згодом захищатися відповідним правом.

The article is devoted to the problem of the constitutional right to resistance. The right to resist is one of the oldest rights, which began its constitutionalization with the appearance of the first constitutional documents - the Declaration of Independence of the United States in 1776, the French Declaration of Human and Civil Rights in 1789 and 1793. Today it is a familiar element of constitutional design. constitutional consolidation. At the same time, the content of this right and the criteria for its implementation are still insufficiently defined. The right to resist is associated with the protection of the constitution in the face of tyranny, as well as with the exercise of a number of political rights, with or without violation of the law, with or without the use of force. An approach is analyzed according to which the right to resist in a pluralistic democracy is not in itself necessary as an active one, but it should be as a reminder (prevention) for supporters of totalitarianism, as well as a means of educating democratic thinking. It is concluded that further research on this rule is essential in Ukraine. This concerns the development of a scientifically sound approach to the constitutionalization of the right to resist, as well as a legal assessment of the events of autumn 2004 and late 2013-early 2014. Similarly, understanding the concept of the right to resist helps to understand the content of as a result of the exercise of the right to revolt, gaining new legitimacy, and subsequently to defend the relevant right. The uprising can be seen from the standpoint of the current constitution as a challenge to the existing system and an encroachment on its legitimacy. Strictly speaking, therefore, the purpose of the uprising, its grounds and legitimate means for assessing the constitutionality are extremely important. The constitutionalization of the right to resist helps to use the existing legal arsenal of concepts and concepts to provide a legal assessment and develop appropriate criteria for the legitimacy of resistance. ; Статья посвящена проблеме конституционного права на сопротивление. Сделан вывод о том, что право на сопротивление является одним из древнейших прав, которое начало свою конституционализации с появлением первых конституционных документов – Декларации независимости США 1776 г., Французской декларации прав человека и гражданина 1789 и 1793 Право на сопротивление связывают с защитой конституции в условиях тирании, а также с реализацией ряда политических прав, с нарушением закона или даже и без такого нарушения, с применением силы или без такового. Постижения концепции права на сопротивление помогает понять содержание учредительной власти и определенный парадокс: новая конституция может как возникать в результате реализации права на восстание, получая новую легитимность, так и впоследствии защищаться соответствующим правом. ; Статтю присвячено проблемі конституційного права на опір. Зроблено висновок про те, що право на опір є одним із найдавніших прав, яке почало свою конституціоналізацію із появою перших конституційних документів – Декларації незалежності США 1776 р., Французької декларації прав людини і громадянина 1789 р. і 1793 р. Право на опір пов'язують із захистом конституції в умовах тиранії, а також із реалізацію низки політичних прав, із порушенням закону або ж навіть і без такого порушення, із застосуванням сили або без такого. Осягнення концепції права на опір допомагає зрозуміти зміст установчої влади і певний парадокс: нова конституція може як виникати в результаті реалізації права на повстання, отримуючи нову легітимність, так і згодом захищатися відповідним правом.

Relevance. The global pandemic caused by the prevalence of COVID-19 (SARS-Cov-2) has become a trigger for the formation of a wide range of problems in the medical, socio-psychological, and rehabilitation spheres. The frequency of neurological or psychiatric diagnosis in patients after SARS-Cov-2, in the next 6 months, was 33.62%; the frequency of first diagnosis is 25.79%, and the mental health disorders themselves are diverse and affect almost all aspects of mental functioning, significantly worsening the quality of life. In addition, the extreme burden of the healthcare system in Ukraine in the context of a prolonged socio-economic and political crisis requires immediate реформування reform. Therefore, it is important to study the peculiarities of mental health of Ukrainian citizens in the context of epidemic danger and reform of the healthcare system at the present stage. Goal. To study the peculiarities of mental health of Ukrainian citizens in the paradigm of reforming the healthcare system in conditions of epidemic danger at the present stage. Materials and methods. Subject to informed consent in compliance with the principles of Bioethics and deontology, for the period from March to September 2021, 80 people aged 20 to 80 years were examined, who suffered covid-19 in 2020-2021 in mild (Group 1) and moderate severity – Group 2 (lung damage from 25 to 60%) and did not previously have a psychiatric diagnosis. The clinical and psychopathological method and screening diagnostics were implemented in the form of a semi-structured psychopathological interview, the main purpose of which was a comprehensive assessment of the patient's mental status. The psychodiagnostic method was used using the hospital scale of anxiety and depression HADS; the quality of life questionnaire SF-36; Being Activity Mood (BAM); The scale of C. D. Spielberger – Yu.L. Khanin. Results. The most common mental and behavioral disorders (MBD) using the HADS method are analyzed. The results showed that clinically expressed anxiety occurred in 33.7% of respondents (groups 1 and 2), and its subclinical variant – in 6.3%. The dominant plot of anxiety was phobic thoughts, fears of severe or fatal consequences of a viral disease in yourself or your loved ones. Clinically expressed depression was observed in 29.7%, and subclinically – in 68%. Assessment of the quality of life according to the SF-36 questionnaire revealed clinical indicators of the average score on the "vital activity" scale – 32.0 and 43.0 in groups 1-2, respectively. According to the BAM methodology, the self-assessment of the individual indicated a low assessment of all indicators in both groups. 75% of patients on the C. D. Spielberger–Yu.L. Khanin scale had high levels of situational and personal anxiety, and 25% had moderate levels. The level of situational anxiety was 56.70±0.48, and personal anxiety – 43.86±0.34 points. The Law of Ukraine "On rehabilitation in the field of healthcare " and the resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "Issues of Organization of rehabilitation in the field of healthcare" are legislative and executive innovations of the present, which differ: pronounced" patient-centricity"; stages; multi-level; multicomponent influences; a significant range of rehabilitation coverage; interdisciplinarity; consistency; organizational and informational integrity; management efficiency; modernity, innovation. That is, the implementation of this law, if the necessary funding is available, will provide rehabilitation assistance to the population of Ukraine, including in conditions of epidemic danger, at the proper level. Conclusions. Thus, according to our study, as a result of the covid-19 viral disease, there was an increase in the number of patients with MBD: adaptive, anxiety-phobic and depressive. Organizational and methodological aspects of comprehensive medical and psychological care for patients with MBD in the framework of the development of the corresponding algorithm included: unity of measures, manageability of impacts; integrality; holistic approach; continuity, etc. However, an algorithm should be developed and brought into line with the presented innovations of healthcare reform in Ukraine for the terminology and formation of rational, effective directed routing of patients with anxiety-phobic disorders in conditions of epidemic danger in order to improve and increase the level of medical and psychological care and improve their quality of life. Keywords: COVID-19 (SARS-Cov-2) pandemic, mental disorders, behavioral disorders, health system reform. ; Актуальність. Світова пандемія, спровокована розповсюдженістю COVID-19 (SARS-Cov-2) стала тригером формування широкого кола проблем в медичній, соціально-психологічній, реабілітаційній сферах. Частота неврологічного або психіатричного діагнозу у пацієнтів після перенесеної SARS-Cov-2 в наступні 6 місяців склала 33,62%; частота постановки діагнозу вперше – 25,79%, а самі порушення психічного здоров'я різноманітні і торкаються практично всіх сторін психічного функціонування, значно погіршуючи якість життя. Крім того, надзвичайне навантаження системи охорони здоров'я в Україні в умовах тривалої соціально-економічної, політичної кризи вимагає негайного ії реформування. Тому, важливим є вивчення особливостей психічного здоров'я громадян України в умовах епідемічної небезпеки та здійснення реформ в системі охорони здоров'я на сучасному етапі. Мета. Дослідити особливості психічного здоров'я громадян України в парадигмі реформування системи охорони здоров'я в умовах епідемічної небезпеки на сучасному етапі. Матеріали і методи. За умови інформованої згоди із дотриманням принципів біоетики та деонтології за період з березня по вересень 2021 року обстежено 80 осіб віком від 20 до 80 років, які перенесли у 2020-2021 рр. COVID-19 у легкому (1 група) і середньому ступені тяжкості – 2 група (ураження легенів від 25 до 60%) та не мали раніше психіатричного діагнозу. Клініко-психопатологічний метод та скринінгова діагностика реалізувались у вигляді напівструктурованого психопатологічного інтерв'ю, основною метою якого була комплексна оцінка психічного статусу пацієнта. Психодіагностичний метод був задіяний із використанням госпітальної шкали тривоги і депресії HADS; опитувальника якості життя SF-36; САН; шкали Ч.Д. Спілбергера – Ю.Л. Ханіна. Результати. Проаналізовано найбільш поширені психічні та поведінкові порушення і розлади (ПППіР) за методикою HADS. Результати показали, що клінічно виражена тривога мала місце у 33,7% респондентів (групи 1 і 2), а її субклінічний варіант – у 6,3%. Домінуючою фабулою тривоги були фобічні думки, побоювання важких або фатальних наслідків вірусної хвороби у себе або близьких. Клінічно виражена депресія спостерігалась у 29,7%, а субклінічно – у 68%. Оцінка якості життя за опитувальником SF-36 виявила клінічні показники середнього балу за шкалою «життєва активність» – 32,0 та 43,0 в 1–2 групі відповідно. За даними методики САН самооцінка особистості свідчила про низку оцінку всіх показників в обох групах. У 75% пацієнтів за шкалою Ч.Д. Спілбергера–Ю.Л. Ханіна відмічалися високі показники рівня ситуативної та особистісної тривожності, а у 25% – помірні. Рівень ситуативної тривожності дорівнював 56,70±0,48, а особистісної – 43,86±0,34 бали. Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» та Постанова Кабінету міністрів України «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров'я» є законодавчими та виконавчими нововведеннями сьогодення, які відрізняються: вираженою «пацієнт-центрованістю»; етапністю; багаторівневістю; полікомпонентністю впливів; значним спектром реабілітаційного охоплення; мультидисциплінарністью; послідовністю; організаційною та інформаційною цілісністю; ефективністю менеджменту; сучасністю, інноваційністю. Тобто, впровадження зазначеного Закону за наявності необхідного фінансування дозволить забезпечити реабілітаційну допомогу населенню України, в тому числі, в умовах епідемічної небезпеки, на належному рівні. Висновки. Таким чином, за даними нашого дослідження в результаті перенесеної вірусної хвороби COVID-19 мало місце збільшення кількості хворих із адаптаційними, тривожно-фобічними та депресивними ПППіР. Організаційно-методичні аспекти комплексної медико-психологічної допомоги хворим з ПППіР в рамках розробки відповідного алгоритму включали: єдність заходів, керованість впливів; інтегральність; цілісний підхід; наступність тощо. Але, має бути розроблений та приведений у відповідність термінології й представленим нововведенням реформування охорони здоров'я України алгоритм для формування раціональної, ефективної скерованої маршрутизації пацієнтів з тривожно-фобічними розладами в умовах епідемічної небезпеки з метою удосконалення й підвищення рівня надання медико-психологічної допомоги та покращення якості їх життя. Ключові слова: пандемія COVID-19 (SARS-Cov-2), психічні порушення і розлади, поведінкові порушення і розлади, реформування системи охорони здоров'я.

В статье рассматриваются роль информационного общества, право граждан на информацию, развитие законодательства по этому вопросу на основе международных принципов права, норм и стандартов. Исследуются проблемы реализации права на информацию и ограничения этого права. Обосновывается необходимость принятия единого модельного закона о праве на информацию. ; The role of an informational society, the civil rights to information, the development of the legislation on this subject stipulated by the international principles of the law, its norms and standards are being observed in the present article. The problems of realization of civil rights to information and limitation of these rights are investigated. The necessity of acceptance of the unique model of the law regarding the right to information has been grounded here.

В статье рассматриваются некоторые вопросы, касающиеся права человека на альтернативную службу взамен военной службы. ; This article deals with some issues related to the human right to alternative service instead of military service.

This article examines the right to development, and its place in the system of human rights. The analysis of provisions of international treaties, conventions on human rights, special attention is paid to the national legislation. The right to development as a solidarity rights of peoples and individual sense, as a human right.Special attention is paid to the interpretation of the concept of «development» and analyzes its main characteristics . ; В статье исследуется право на развитие, и его место в системе прав человека. Осуществляется анализ положений международных договоров, конвенций в сфере прав человека, отдельное внимание уделяется национальному законодательству. Право на развитие рассматривается как солидарное право народов и в индивидуальном значении, как право человека.Отдельное внимание уделяется толкованию понятию «развитие» и анализируются его основные характеристики. ; У статті досліджено право на розвиток, та його місце в системі прав людини. Здійснюється аналіз положень міжнародних договорів, конвенцій у сфері охорони прав людини, окрема увага приділяється національному законодавству. Право на розвиток розглядається як солідарне право народів та в індивідуальному значенні, як право людини.Окрема увага приділяється тлумаченню поняттю «розвиток», та аналізуються його основні характеристики

Статья анализирует право индивида на международную судебную защиту как абсолютное право, не зависящее от норм национального законодательства по данному вопросу. Основное внимание сконцентрировано на анализе международно-правовых норм международных договоров о правах человека и практике Международного Суда Организации Объединенных Наций. ; The author analyzes an individual's right to international judicial defence as the absolute right, not depending on national legislation on this question, and pays special attention to the analysis of the international-legal norms of international human rights treaties and the practice of International Court of Justice of the United Nations.

На русском: [Шевченко А.С. Право на жизнь: медицинские аспекты. Вестник ХРИПОЗ (ISSN 2707-9279; Харьков), 2017;6(80):24-43. https://doi.org/10.5281/zenodo.3951362] Большинство стран мира, в том числе Украина, на практике не создало условий для защиты одного из основных естественных прав человека, обозначенных в Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод, а именно – права на жизнь. Многие из них касаются медицинской практики, сохранения и утраты здоровья. Эта обзорная статья описывает действия и ситуации, в которых возможно нарушения права на жизнь, законодательные решения относительно таких ситуаций, а также судебную практику Европейского суда по правам человека по делам о нарушениях права на жизни в соответствии с конвенцией о защите прав человека. Ключевые слова: право на жизнь, эвтаназия, право на смерть, аборты, практика Европейского судам по правам человека, биоэтика, преступность, криминальное насилие, бытовое насилие, права заключенных, суициды, смерти вол время войн, терроризм, несчастные случаи, трудовые мигранты, природные катастрофы, техногенные катастрофы, ВИЧ/СПИД, туберкулез, заразные болезни, реформа здравоохранения Украины, табакокурение, алкоголь, наркотики. In English: [Shevchenko AS. The right to life: medical aspects. Bull KhRIPHS (ISSN 2707-9279; Kharkiv), 2017;6(80):24-43. https://doi.org/10.5281/zenodo.3951362 (In Rus.)] Most of the countries of the world, including Ukraine, in practice have not created conditions for the protection of one of the fundamental natural human rights outlined in the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, namely the right to life. Many of them relate to medical practice, health maintenance and loss. This review article describes actions and situations in which violations of the right to life are possible, legislative decisions regarding such situations, as well as the jurisprudence of the European Court of Human Rights in cases of violations of the right to life in accordance with the Convention on ...

На русском: [Шевченко АС. Право на жизнь: медицинские аспекты. Вестник ХРИПОЗ (ISSN 2707-9279; Харьков), 2017;80(6):24-43. https://doi.org/10.5281/zenodo.3951362] Большинство стран мира, в том числе Украина, на практике не создало условий для защиты одного из основных естественных прав человека, обозначенных в Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод, а именно – права на жизнь. Многие из них касаются медицинской практики, сохранения и утраты здоровья. Эта обзорная статья описывает действия и ситуации, в которых возможно нарушения права на жизнь, законодательные решения относительно таких ситуаций, а также судебную практику Европейского суда по правам человека по делам о нарушениях права на жизни в соответствии с конвенцией о защите прав человека. Ключевые слова: право на жизнь, эвтаназия, право на смерть, аборты, практика Европейского судам по правам человека, биоэтика, преступность, криминальное насилие, бытовое насилие, права заключенных, суициды, смерти вол время войн, терроризм, несчастные случаи, трудовые мигранты, природные катастрофы, техногенные катастрофы, ВИЧ/СПИД, туберкулез, заразные болезни, реформа здравоохранения Украины, табакокурение, алкоголь, наркотики. In English: [Shevchenko AS. The right to life: medical aspects. Bull KhRIPHS (ISSN 2707-9279; Kharkiv), 2017;80(6):24-43. https://doi.org/10.5281/zenodo.3951362 (In Rus.)] Most of the countries of the world, including Ukraine, in practice have not created conditions for the protection of one of the fundamental natural human rights outlined in the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, namely the right to life. Many of them relate to medical practice, health maintenance and loss. This review article describes actions and situations in which violations of the right to life are possible, legislative decisions regarding such situations, as well as the jurisprudence of the European Court of Human Rights in cases of violations of the right to life in accordance with the Convention on the ...

This article examines the right to development, and its place in the system of human rights. The analysis of provisions of international treaties, conventions on human rights, special attention is paid to the national legislation. The right to development as a solidarity rights of peoples and individual sense, as a human right.Special attention is paid to the interpretation of the concept of «development» and analyzes its main characteristics . ; В статье исследуется право на развитие, и его место в системе прав человека. Осуществляется анализ положений международных договоров, конвенций в сфере прав человека, отдельное внимание уделяется национальному законодательству. Право на развитие рассматривается как солидарное право народов и в индивидуальном значении, как право человека.Отдельное внимание уделяется толкованию понятию «развитие» и анализируются его основные характеристики. ; У статті досліджено право на розвиток, та його місце в системі прав людини. Здійснюється аналіз положень міжнародних договорів, конвенцій у сфері охорони прав людини, окрема увага приділяється національному законодавству. Право на розвиток розглядається як солідарне право народів та в індивідуальному значенні, як право людини.Окрема увага приділяється тлумаченню поняттю «розвиток», та аналізуються його основні характеристики