Suchergebnisse

Decentralization has become a global norm that has changed the face of education governance in many countries since the late 1970s. This movement utterly swept up Indonesia in 2001 after the severe legitimacy crisis ended the three-decade-reigning centralist regime of the New Order. Using the analytical concepts of the new institutional theory and drawing upon data from documents and interviews with strategic informants, the thesis investigates how the institutional legitimacy of educational decentralization was garnered, manipulated, and then contested. The narrative of educational decentralization in Indonesia was initially scripted by multilateral actors with the neoliberal spirit of market supremacy. However, against the liberal and critical arguments that suggest the weakening of the central state or the rise of market institutions as the follow-up of educational decentralization, the findings show a somewhat contrasting reality. Decentralization has facilitated the proliferation of Weberian states in the local district arenas, which equally claim institutional legitimacy for governing the local educational system in their respective ways. From the comparative studies of two local district governments, Kupang and Surabaya, the thesis shows how the legitimacy of the central government authority continues to be challenged in the localities. Despite the central government's pressures for national standards and their enforcement measures, local educational governance survives with different, illegitimate models and practices. Thus, rather than becoming a local 94 | Masyarakat Indonesia, Vol. 46 (1), JUNI 2020 INTRODUCTION Indonesia is one of the countries deeply affected by the global decentralisation movement. There had been several efforts by the country's government to cope with such global pressure (Devas, 1997; Malo and Nas, 1991), but none had much effect until the 2001 decentralisation big bang (Bünte, 2004; Fealy and Aspinall, 2003). The post-2001 decentralisation was one of the major institutional reforms that ended the dictatorial Suharto's New Order regime in the late 1990s. Before the reform, Indonesia education was highly centralised and fragmented. The management of education was shared between the Ministry of Education and Culture (MoEC) and the Ministry of Home Affairs (MoHA). The MoEC was responsible for the curriculum of all primary and secondary schools and the personnel of secondary schools: the MoHA was responsible for the personnel of primary and junior secondary schools. Both departments had their provincial and district or municipal offices and this made management highly bureaucratic. The 2001 decentralisation reform dissolved both departments' organisational structures in the regions, which gave the district and municipal governments greater autonomy in running most public service sectors, including education. Adopting common decentralisation practices, some policy reforms were also enacted to give schools a degree of managerial autonomy and to provide the community with a participatory role in policymaking. Governance fragmentation and inefficiency were the problems that most concerned Indonesian reformers when they firstly discussed and formulated the reform program (Jalal and Supriadi, 2001). By removing the central government's bureaucratic structure from local bureaucracies, it was expected that education delivery would become more efficient and the district government the only education authority in the regions (World Bank, 1998a). However, this has never been the case. On the one hand, decentralisation was welcomed by local élites as a big increase in power and authority. They do become dominant education authorities which control all public schools and teachers in their territories. On the other hand, despite the central-government structure's removal, education decentralisation reform did not significantly reduce the MoEC's influence. Two years after decentralisation, in 2003, a new education law was passed and the MoEC was given a new role: that is, setting the national education standards. With these standards, the ministry is authorised to inspect school performance through the school accreditation, student performance through the national examinations, and teacher performance through the teacher certification policy. In addition, to ensure those standards were maintained, the central government started to regulate almost all facets of education: from curriculum to school uniforms. There are hundreds of ministerial regulations and trillions of rupiah allocated from the central government budget to support the implementation of the standards. This makes the structure of Indonesian education governance so contradictory: it is radically decentralised but at the same time highly standardised. The demands of decentralisation and standardisation have become increasingly stronger from the two competing parties: the local and central governments. The MoEC keeps producing and revising regulations and policy strategies to enforce the standards only to find that they are too often neglected by the local governments. Many of the MoEC's regulations of things like school fees, principals' appointment, teacher management and classroom size were evaded because they were at odds with local interests. This practice has frustrated MoEC officials who frequently express their bitterness. They are helpless to deal with all the local noncompliance because the MoEC no longer has the power to apply basis for reinforcing the legitimating capacity of educational decentralization as a global institution, the different practices might become the local source of delegitimation. Some nation-states would rethink their conformity to the international pressure of decentralization if they were aware that the policy would potentially lead them to another crisis of legitimacy

NOTE: I re-titled the blog after watching Senator Daines' recent comments on impeachment on the Senate floor. The ignorance extends to him as well, apparently.

Senator Lamar Alexander's explanation for who should decide what to do about the president's actions in Ukraine is absurd,  and represents fundamental ignorance about the Founders.

In an interview with Chuck Todd, Senator Alexander suggests that while he found the actions by President Trump concerning the withholding of aid to Ukraine inappropriate, the were not impeachable and—furthermore—that whether they merit removal is a judgment best left to the people. Here the link to the clip: https://www.nbcnews.com/politics/2020-election/lamar-alexander-says-senate-should-not-substitute-its-judgment-voters-n1128286





Let's address the final point first: the people, and not the Senate, should decide in the forthcoming election whether the Ukraine allegations merit removal. Hogwash. 



First, the Founders were not democrats (small d) but republicans (small r). All kinds of checks and balances are put in place to insulate government institutions from the voice of the people because the Founders feared mob rule—particularly mob rule swayed by a demagogue. The Founders created the Electoral College, with voters casting votes for electors who—according to the scheme laid out in the Constitution—were supposed to exercise independent judgment when selecting the president. Furthermore, the founders expected (wrongly, it turns out) that it would be challenging for any candidate to achieve a majority of votes in the electoral college; thus, the House of Representatives would often decide who would serve as president. All of these factors point quite clearly to the notion that will of the people is really to be refined by several institutional checks and filters.



So, to Alexander's point: No. It's up to the Senators to decide whether the act is impeachable or not. Not the people in elections. That represents a profound ignorance of the Constitution and the situation facing the Founders.



To the second point about to what constitutes a high crime and misdemeanor, it is absolutely clear that the Founders were petrified about foreign influence in elections and the conduct of national affairs. This is why the citizenship and residency requirements exist for the presidency: To prevent a European puppet from taking the throne. I have to assume at some point Senator Alexander read President Washington's Farewell address, which cautions the nation about entangling foreign alliances. Seeking foreign involvement in an election is precisely what President Trump did (and Alexander does not contest this point), which is precisely what the Founders thought was dangerous. And, to be plain, it is exactly the Senate that should decide these issues because they are supposed to be removed from the passions of the people given their longer terms and (at least at the Founding) their indirect election. I read the Federalist papers in college. Did they?



Then, there's the stubborn fact (as John Adams would write) that the president broke the law: His withholding the aid in the first place was an illegal impounding (I cover this in my presidency and Congress class; Congress appropriates, and the Supreme Court has upheld this repeatedly) and he was accepting aid to assist in his reelection (breaking those silly campaign finance laws put into place after massive abuses by the Nixon campaign forces that had little to do with Watergate).



Finally, the issue of removal from office and the ability to run for president in the future. Yes, a grave action indeed—but again, given the fear of Kings and demagogues, again, this is precisely why the Senate must have this ability. The danger is a president who is supported by the majority of the people—that pesky majority tyranny that Madison warned against—who must be removed from the ballot because they can manipulate the popular will to retain office and work their will to oppress the minority. The Senate is a check on this! As Hamilton himself wrote (and Congressman Schiff quoted during the Senate trial):





When a man unprincipled in private life desperate in his fortune, bold in his temper, possessed of considerable talents, having the advantage of military habits — despotic in his ordinary demeanour — known to have scoffed in private at the principles of liberty — when such a man is seen to mount the hobby horse of popularity — to join in the cry of danger to liberty — to take every opportunity of embarrassing the General Government & bringing it under suspicion — to flatter and fall in with all the non sense of the zealots of the day — It may justly be suspected that his object is to throw things into confusion that he may 'ride the storm and direct the whirlwind.'



Here's the link:https://founders.archives.gov/documents/Hamilton/01-12-02-0184-0002





On a personal note, I worked as a field staffer for Senator Alexander fresh out of college more than twenty years ago—on his presidential campaign. To say that I am disappointed in his position and behavior is a gross understatement. America deserved better from him—and the rest of the Republican caucus in the U.S. Senate. If you are upset, you know what to do. Vote like your life depends on it--because it does.

This dissertation examines the operation of neoliberal environmentality through the instrumentalization of the Greater Sage-grouse (Centrocercus urophasianus) in Wyoming. It treats technological interventions within environmental construction as generating biotic-machinic entanglements termed technonature. I present the formation and operation of the Wyoming Conservation Exchange as a case study of technonatural territorialization connected to global trona and hydrocarbon commodity flows. The theoretical framework elaborates how "the environment" is constructed and governed through tactical instrumental deployments connected to technocratic management allowing economically powerful actors to inscribe their desires within Wyoming's landscape, politics and biota as a function of environmental security related to commodity development. The question motivating this work is "Whose environment is the Environmental Defense Fund defending?" The Greater Sage-grouse has become an object of U.S. Federal environmental governance since the late 1990's. It has experienced significant population declines due to anthropogenic disturbance and habitat loss through industrial action across its range. Wyoming's Sagebrush Steppe contains 37.5% of the remaining range wide population. The grouse was listed as a candidate species under the 1973 U.S. Endangered Species Act triggering responses from Federal, State, and international wildlife management agencies, as well as environmental non-governmental organizations. Wyoming could lose nearly a quarter of its surface should Federal regulations require the designation of critical sage-grouse habitat. Governor Dave Freudenthal signed Executive Order 2008-2 into law in response to the regulatory threat to Wyoming's hydrocarbon and mineral based economy. The grouse, in response was de-listed as a candidate species in 2015 by the U.S. Fish and Wildlife Service. EO 2008-2 established the Wyoming Core Area Strategy as a statewide conservation umbrella and laid the framework for a habitat mitigation economy allowing industrial activity to continue within sage-grouse habitat. This incentivized the Environmental Defense Fund (EDF) to test a market-based instrument a habitat exchange within Wyoming. The Greater Sage-grouse is a test species as it is highly sensitive to changes in its environment and this dissertation examines how the habitat mitigation economy advanced by EDF is drawing the grouse into global commodity networks as a territorialization process for global flows of hydrocarbons and minerals. At stake is the ability to write the history of the species, land, and the global environment as EDF develops conservation technologies prioritizing flows critical to the hydrocarbon environment through the technology of the Wyoming Conservation Exchange. ; Doctor of Philosophy ; The Greater Sage-grouse (Centrocercus urophasianus) entered Euro-American scientific study as early as the Lewis and Clark expedition as they explored the Intermountain region of Western North America. The first thorough scientific study of the sage-grouse in the 20th Century, The Sage Grouse in Wyoming, by Dr. Robert Lansing Patterson included the effects of anthropogenic disturbance on grouse populations. Since the 1952 publication of Patterson's study, Greater Sage-grouse numbers have been declining as the bird loses its home to encroachments such as urbanization, agriculture, grazing, mining, and fossil fuel extraction. The last stronghold of the grouse is the Sagebrush Steppe within Wyoming containing nearly 40% of the remaining population. Known for its flamboyant mating displays, the ground-dwelling avian species has become a political flashpoint in conservation, land management, and environmental circles as its numbers declined steadily since the 1990's due to an accelerating energy boom threatening its habitat. The bird became a threat to extractive industry in Wyoming at the turn of the Millennium as environmentally concerned groups petitioned the U.S. Fish and Wildlife Service (UFWS) to evaluate its populations under the Endangered Species Act (ESA). Nearly a quarter of Wyoming's surface would be strictly policed as critical habitat were the grouse listed as endangered or threatened under the ESA. Wyoming and its partners created the Wyoming Core Area Protection Strategy (CAP) as a wildlife management framework through Executive Order 2008-2. The Wyoming CAP includes the foundation of a habitat mitigation economy allowing industry to trade surface disturbances within critical sage-grouse habitat for modified land purportedly to the benefit of the species. The Nature Conservancy invited the Environmental Defense Fund to form the Wyoming Conservation Exchange a market-based conservation instrument tailored to trading in habitat mitigation credits. This dissertation studies the Wyoming Conservation Exchange as an instrument connected to larger networks of wildlife management agencies, non-governmental organizations, and mining and fossil fuel interests. It evaluates the effects of the Wyoming Conservation Exchange and the economy it seeks to establish as changing how the environment is managed across the Sagebrush Steppe. Environmental Defense Fund's conservation instrument is reviewed through the economy created for and through the Greater Sage-grouse as an object of environmental governance. Habitat offsetting can, has and will change the physical, and political environment of Wyoming allowing powerful actors to write the rules of how the environment should be managed. As such, this dissertation questions whose environment the Environmental Defense Fund is defending as it explores sage-grouse management within the state.

La gestion des cas de maltraitance envers des personnes âgées en situation de vulnérabilité a beaucoup évolué au Québec, surtout avec l'adoption de la Loi visant à lutter contre la maltraitance envers les aînés et toute autre personne majeure en situation de vulnérabilité qui prévoit la dénonciation obligatoire au commissaire local aux plaintes et à la qualité des services, lorsque la victime est hébergée dans un centre d'hébergement et de soins de longue durée. De plus, la maltraitance financière a été identifiée comme l'une des orientations prioritaires du deuxième plan d'action gouvernemental pour contrer la maltraitance envers les personnes aînées. Depuis son entrée en vigueur, plusieurs initiatives ont été prises, notamment par l'Autorité des marchés financiers et l'Association des banquiers canadiens, afin d'encadrer davantage le secteur financier. Les institutions financières sont souvent identifiées comme étant des actrices de première ligne dans la lutte contre la maltraitance financière, mais contrairement à la lutte contre le blanchiment d'argent, les banques ne sont pas réglementées pour gérer des cas de maltraitance financière et matérielle sur des personnes aînées en situation de vulnérabilité. Les représentants des institutions financières au Québec ont montré leur volonté de participer à la lutte contre la maltraitance des personnes aînées en situation de vulnérabilité, notamment par leur participation au forum qui a eu lieu à Québec en 2018. Une intervention législative est-elle nécessaire pour atteindre ce but ? La dénonciation devrait-elle être obligatoire ? Les institutions financières peuvent-elles adopter certaines pratiques et protocoles, selon les lois actuelles en vigueur, afin de leur permettre de mieux prévenir et repérer les cas de maltraitance financière des personnes en situation de vulnérabilité et de connaître comment et quand intervenir ? Nous souhaitons apporter des réponses à ces questions dans ce mémoire. Pour y parvenir, nous exposerons d'abord le cadre législatif en vigueur au Québec, au fédéral et dans deux provinces : la Saskatchewan et la Colombie-Britannique. Nous ferons également une étude du cadre juridique en vigueur aux États-Unis et en Australie, à des fins comparatives. Nous explorerons ensuite les pratiques et les procédures mises en place par certaines institutions financières aux États-Unis et au Royaume-Uni. Nous croyons que notre étude permettra de démontrer qu'une intervention législative serait souhaitable pour encadrer les institutions financières canadiennes, mais qu'une dénonciation obligatoire serait contraire au principe de la bientraitance et au droit à l'autodétermination. Enfin, en nous inspirant des façons de faire dans les autres provinces et à l'international, nous proposerons certains protocoles et pratiques aux institutions financières québécoises. ; The management of elder mistreatment cases has greatly evolved in Quebec, especially since the adoption of the Act to combat maltreatment of seniors and other persons of full age in vulnerable situations. In virtue of this law, certain people are obligated to report elder mistreatment cases to the Services Quality and Complaints Commission. In the most recent government action plan, known as the "Plan d'action gouvernemental pour contrer la maltraitance envers les personnes aînées 2017- 2022", financial elder mistreatment is identified as one of its seven key elements. There have been some considerable steps taken to combat elder financial mistreatment, particularly by the Autorité des marches financiers who recently published a guide to help those working in the financial sector better serve their elderly and vulnerable clients. The Canadian Bankers Association also recently adopted a new Code of Conduct for the Delivery of Banking Services to Seniors (2019), although adherence to said Code is on a purely voluntary basis. While these initiatives remain voluntary, they provide a model framework from which financial institutions can build upon, if they wish to help combat elder financial mistreatment. The employees of financial institutions are often identified as a potential first-line of defense to help combat elder financial mistreatment, but there exists no federal legal framework, to regulate the financial sector. This absence of legislation is particularly evident when compared to the regulations imposed on banks to prevent and report situations of money laundering. During a roundtable discussion having taken place in Quebec City, certain bank representatives expressed the need for a framework that would better guide their interactions with vulnerable elderly clients, but does this framework necessarily need to be legal? Is legislative intervention required or can financial institutions use the current laws in force to adopt appropriate protocols that would help them better prevent and detect cases of elder mistreatment and intervene when necessary? In the first part of this thesis, we will present the current legal framework existing in Quebec, on a Federal level and in Saskatchewan and British Columbia. We will then present the regulation of the financial sector in the United States and in Australia, for comparative purposes. We believe that our presentation of the regulation of financial institutions in these countries and provinces will support our conclusion that a legislative intervention is highly advisable, while an obligation to report would go against the concepts of well-treatment ("bientraitance") and of self-determination ("autodétermination"). In the second part of our thesis, we will present certain practices and protocols already enforced by certain financial institutions in the United States and in Great Britain and then demonstrate how they an be transposed and used in Quebec, in accordance with the current legal framework in force.

The paper analyzes the characteristics of lending to agricultural commodity producers using the innovative financing method — the agrarian receipts.In order to operate a new tool for lending to agricultural commodity producers, in the fall of 2014, a joint Order of the Ministry of Agrarian Policy and Food and the Ministry of Justice of Ukraine has introduced a pilot project Agrarian Receipts in Ukraine with the assistance of the International Finance Corporation (IFC) in partnership with the Swiss Confederation in Ukraine. Not only suppliers and distributors of material and technical resources, grain traders, banks, but also non-resident companies from Estonia, the Netherlands, and the United Arab Emirates have joined creditors on agrarian receipts. As a result of the Project, small and medium agricultural commodity producers have received an effective tool that will help to attract additional financial resources due to transparency of relations with the lender and to reduce the cost of the registration procedure compared to other tools.That is why the paper notes the importance of improving the mechanism of international agrarian receipts by amending the current legislation of Ukraine. After all, this will contribute to improve the access of agricultural commodity producers to production resources and financing, usability, efficiency, reliability of agrarian receipts, and expand the scope of their use. In this regard, proposals to amend the Law of Ukraine On Agrarian Receipts, namely, to determine the legal nature of an agrarian receipt and to enshrine at the legislative level of an agrarian receipt as a security with the possibility of its use in free circulation have been developed.It is considered the foreign experience in crediting the agricultural sector using of agrarian receipts. The features and attractiveness of the mechanism for financing agricultural commodity producers using international agrarian receipts, because it allows domestic agricultural producers access to international financing, have been disclosed. Therefore, one of the main purposes of this paper is to attract the attention of reseachers to the need to improve the mechanism for applying international agrarian receipts, putting them into circulation, which will facilitate the effective use of this tool by agricultural commodity producers in the process of attracting foreign financial resources. ; Проводится анализ особенностей кредитования сельскохозяйственных товаропроизводителей с использованием инновационного способа финансирования — аграрных расписок.С целью функционирования нового инструмента кредитования сельскохозяйственных товаропроизводителей осенью 2014 года совместным Приказом Министерства аграрной политики и продовольствия и Министерства юстиции Украины был введен пилотный проект «Аграрные расписки в Украине» при содействии Международной финансовой корпорации (IFC) в партнерстве со Швейцарской Конфедерацией в Украине. В результате работы Проекта малые и средние сельскохозяйственные производители получили эффективный инструмент, который способствует привлечению дополнительных финансовых ресурсов за счет прозрачности отношений с кредитором и удешевления процедуры оформления по сравнению с другими инструментами. Именно поэтому в статье отмечается важность усовершенствования механизма международных аграрных расписок путем внесения изменений в действующее законодательство Украины. Это будет способствовать улучшению доступа сельскохозяйственных товаропроизводителей к производственным ресурсам и финансированию, увеличит простоту использования, эффективность, надежность аграрных расписок, расширит сферу их использования. В связи с этим разработаны предложения по внесению изменений в Закон Украины «Об аграрных расписках», в частности определения правовой природы аграрной расписки и необходимости предусмотреть на законодательном уровне аграрную расписку как ценную бумагу, которая может использоваться в свободном обращении.Рассмотрен зарубежный опыт кредитования аграрного сектора с помощью аграрных расписок. Раскрыты особенности механизма финансирования сельскохозяйственных товаропроизводителей с использованием международных аграрных расписок, который позволяет получить доступ отечественным сельскохозяйственным товаропроизводителям к международному финансированию. Поэтому одной из основных задач данной статьи является привлечение внимания ученых к необходимости усовершенствования механизма применения международных аграрных расписок, введение их в оборот, что будет способствовать эффективному применению этого инструмента сельскохозяйственными товаропроизводителями в процессе привлечения международных финансовых ресурсов. ; Проаналізовано особливості кредитування сільськогосподарських товаровиробників із використанням інноваційного способу фінансування — аграрних розписок.З метою функціонування нового інструменту кредитування сільськогосподарських товаровиробників восени 2014 року спільним Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства і Міністерства юстиції України було запроваджено пілотний проєкт «Аграрні розписки в Україні» за сприяння Міжнародної фінансової корпорації (IFC) у партнерстві зі Швейцарською Конфедерацією в Україні. До кредиторів за аграрними розписками долучилися не лише постачальники і дистриб'ютори матеріально-технічних ресурсів, зернотрейдери, банки, а й компанії-нерезиденти з Естонії, Нідерландів, ОАЄ. У результаті роботи Проєкту малі та середні сільськогосподарські товаровиробники отримали ефективний інструмент, що сприятиме залученню додаткових фінансових ресурсів за рахунок прозорості відносин із кредитором і здешевлення процедури оформлення у порівнянні з іншими інструментами. Саме тому у статті наголошується на важливості удосконалення механізму міжнародних аграрних розписок шляхом внесення змін до чинного законодавства України. Адже це сприятиме поліпшенню доступу сільськогосподарських товаровиробників до виробничих ресурсів і фінансування, підвищить простоту в користуванні, ефективність, надійність аграрних розписок, розширить сферу їх використання. У зв'язку з цим розроблено пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про аграрні розписки», а саме у визначенні правової природи аграрної розписки і закріплення на законодавчому рівні аграрної розписки як цінного папера з можливістю його використання у вільному обігу. Розглянуто зарубіжний досвід щодо кредитування аграрного сектору за допомогою аграрних розписок. Розкрито особливості і привабливість механізму фінансування сільськогосподарських товаровиробників з використанням міжнародних аграрних розписок, адже це дозволяє отримати доступ вітчизняним сільськогосподарським товаровиробникам до міжнародного фінансування. Тому одним з основних призначень цієї статті є привернення уваги вчених до необхідності удосконалення механізму застосування міжнародних аграрних розписок, введення їх в обіг, що сприятиме ефективному застосуванню цього інструменту сільськогосподарськими товаровиробниками у процесі залучення іноземних фінансових ресурсів.

Problem setting. In the context of digital world and information technology development, special focus is made on issues related to professional training of IT specialists, and primarily of cybersecurity specialists within the security and defense authorities of Ukraine.Fundamental and advanced training as well as re-training of cybersecurity specialists are the challenges faced in safeguarding cybersecurity in Ukraine. In light of extensive reforms being implemented in all life areas of the Ukrainian society, proper training for cybersecurity specialists of the security and defense authorities of Ukraine is getting especially relevant and requires special attention of the leaders of these security and defense authorities.Recent research and publications analysis. The analysis has identified that principally the development, through effective reforms, of the system of fundamental and advanced training as well as re-training of people employed in the institutions committed to safeguarding the Ukrainian cybersecurity is one of the ways to implement the Cybersecurity Strategy of Ukraine and the Concept for the Development of the Security and Defense Sector of Ukraine.At the same time, one should acknowledge that the issue of implementing the Cybersecurity Strategy of Ukraine and other regulations has been taken beyond the focus of comprehensive scientific research studies. In practice, this results in the understated importance of training for the personnel of the security and defense sector entities, which is one of the priorities and ways of safeguarding cybersecurity in Ukraine.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The publication aims to outline the challenges related to professional training of cybersecurity specialists. To achieve the target, the following issues require being addressed: analysis of regulatory framework of professional training for cybersecurity specialists; study of issues related to procurement of training and training itself in the area of information security, cybersecurity, cyberprotection and data protection in cyberspace during 2016 – 2018 by the core Ukrainian security and defense sector entities; giving practical recommendations to government authorities on how to improve the system of professional training for cybersecurity specialists.Paper main body. Now, training of qualified personnel remains the key component of self-sufficient operation of the country. The issue of professional training of cybersecurity specialists can be found incorporated in a number of regulations made and approved by the Verkhovna Rada of Ukraine, President of Ukraine and Cabinet of Ministers of Ukraine (Law of Ukraine "On Fundamentals of Safeguarding Cybersecurity of Ukraine"; Strategy of the National Security of Ukraine; Cybersecurity Strategy of Ukraine; Regulation on the National Coordination Center for Cybersecurity; and the Cabinet's decrees for the respective year that directly approve the Ukrainian Cybersecurity Strategy implementation measures).The analysis in the publication shows that the major weaknesses of procuring the professional training of cybersecurity specialists by the Ukrainian security and defense sector entities are the lack:– of dedicated divisions (sectors, units, subdivisions) within the ministries and departments being the entities of the security and defense sector of Ukraine, which would be in charge of the issues related to training, qualification and advanced training of personnel, and primarily the issues of cybersecurity, cyberprotection, information security and data protection in cyberspace;– of procedure to identify the need for advanced training of cybersecurity specialists from among the military service personnel or the leaders;– of mandatory regular certification (re-certification) of the personnel in charge of safeguarding the cybersecurity;– of training centers dedicated to issues of information security, cybersecurity, cyberprotection and data protection in cyberspace.Given the above, the challenges of procuring professional training for cybersecurity specialists are getting especially relevant and particularly require raising issues about further development of such procurement to address the needs of the security and defense authorities of Ukraine.Conclusions of the research and prospects for further studies. Development of the information-oriented society and implementation of the cutting-edge information technology in all life areas of the community and government authorities is one of the critical directions of the state policy.Meanwhile, the research has shown the underworked nature of the regulatory framework of procurement and provision of various types of training in the area of information security, cybersecurity and data protection in cyberspace, and primarily at the government level. The research has also identified the fragmentary nature of regulating this issue. It has been discovered that the general weakness of the analyzed regulatory framework is the failure of practical fulfillment of most provisions and requirements incorporated in the above documents.The conclusions and recommendations made during the work process can be used in practical activities of the government authorities that directly participate in training the "Information Technology" specialists and in combating cyberthreats in the process of developing the sustainable state information policy and the regulatory framework. ; Проведено аналіз нормативно-правового забезпечення підготовки фахівців ізкібербезпеки та надано характеристику системі підготовки та підвищення кваліфікації фахівців із кібербезпеки основних суб'єктів національної системи кібербезпеки. Виявлено проблемні питання щодо підготовки та підвищення кваліфікації фахівців із кібербезпеки основних суб'єктів національної системи кібербезпеки, що уповільнюють впровадження інформаційних технологій в усіх сферах суспільного життя та діяльності. Сформульовано пропозиції основним суб'єктам національної системи кібербезпеки та Національному координаційному центру кібербезпеки, які беруть участь у професійній підготовці фахівців із кібербезпеки, для подальшого використання у практичній діяльності та для удосконалення відповідної нормативно-правової бази.

A number of publications in the media were analyzed in order to determine the attitude of the Seventh-day Adventist Church to the political activity of Adventist believers. It is determined that the Seventh-day Adventist Church is non-political, but some believers are interested in the topic of «politics» through discussion publications: whether Adventists are allowed to engage in political activity, under what conditions, under what circumstances, and so on. It has been studied that Adventists, if they wish, take an active part in political elections without agitating others to vote for one candidate or another. It has been established that despite the low interest of Ukrainian Adventists in political activity, members of the Seventh-day Adventist Church do not ignore political issues or completely distance themselves from this sphere of public activity. It has been found that a number of Adventist publications contain detailed reflections on political issues in the form of concepts that demonstrate the Church's clear priorities on the issue. These priorities are outlined as follows: politics is a good thing when it is an instrument of good, but an Adventist should first be a citizen of the «new Jerusalem» and then a citizen of the earthly country and a participant in political processes. In addition, the key position of Adventists in the sphere of political activity was established: «The Church as the people of God should not count on any alliance in the political sphere» in order to obtain the status of the state religion. However, an analysis of Seventh-day Adventist Church publications shows that biblical morality and the law of God are recognized by Adventists as superior to one's particular political position. Therefore, the Seventh-day Adventist Church is an organization that opposes violence, lawlessness, and misanthropic policies. That is why Adventists mostly occupy a niche exclusively in the social, philanthropic and humanitarian spheres, trying to compensate for their low activity in politics. ; Проаналізовано низку публікацій в засобах масової інформації з метою визначення ставлення Церкви Адвентистів сьомого дня до політичної активності вірян-адвентистів. Визначено, що Церква Адвентистів сьомого дня є позаполітикою, однак деякі віряни проявляють зацікавленість до теми «політика» за допомогою дискусійних публікацій: чи допустимо адвентистам займатися політичною діяльністю, на яких умовах, за яких обставин тощо. Досліджено, що за бажанням адвентисти активно беруть участь у політичних виборах при цьому не агітуючи інших віддавати свій голос за того чи іншого кандидата. Встановлено, що незважаючи на низьку зацікавленість українських адвентистів у політичній активності, члени Церкви Адвентистів сьомого дня не ігнорують політичні питання чи повністю відсторонюються від цієї сфери суспільної діяльності. Досліджено, що низка адвентистських публікацій містить розгорнуті роздуми про політичні питання у вигляді концепцій, які демонструють чіткі пріоритети Церкви щодо цього питання. Ці пріоритети окреслено наступним чином: політика є гарною справою тоді, коли є інструментом добра, однак адвентисту слід в першу чергу бути громадянином «нового Єрусалиму», а потім громадянином земної країни та учасником політичних процесів. Крім того встановлено ключову позицію адвентистів в сфері політичної діяльності: «Церква як народ Божий не повинна розраховувати на будь-яке союзництво в політичній сфері», задля отримання статусу державної релігії. Однак, аналіз публікацій Церкви Адвентистів сьомого дня показав, що біблійна мораль та закон Божий адвентистами визнаються вищими, ніж чиясь окрема політична позиція. Тому, Церква Адвентистів сьомого дня є організацією, яка виступає проти насилля, беззаконня та людиноненависницької політики. Саме, тому адвентисти переважно займають нішу виключно в соціальній, філантропічній та гуманітарній сферах, намагаючись цим компенсувати свою не високу активність в політичній діяльності. ; Проаналізовано низку публікацій в засобах масової інформації з метою визначення ставлення Церкви Адвентистів сьомого дня до політичної активності вірян-адвентистів. Визначено, що Церква Адвентистів сьомого дня є позаполітикою, однак деякі віряни проявляють зацікавленість до теми «політика» за допомогою дискусійних публікацій: чи допустимо адвентистам займатися політичною діяльністю, на яких умовах, за яких обставин тощо. Досліджено, що за бажанням адвентисти активно беруть участь у політичних виборах при цьому не агітуючи інших віддавати свій голос за того чи іншого кандидата. Встановлено, що незважаючи на низьку зацікавленість українських адвентистів у політичній активності, члени Церкви Адвентистів сьомого дня не ігнорують політичні питання чи повністю відсторонюються від цієї сфери суспільної діяльності. Досліджено, що низка адвентистських публікацій містить розгорнуті роздуми про політичні питання у вигляді концепцій, які демонструють чіткі пріоритети Церкви щодо цього питання. Ці пріоритети окреслено наступним чином: політика є гарною справою тоді, коли є інструментом добра, однак адвентисту слід в першу чергу бути громадянином «нового Єрусалиму», а потім громадянином земної країни та учасником політичних процесів. Крім того встановлено ключову позицію адвентистів в сфері політичної діяльності: «Церква як народ Божий не повинна розраховувати на будь-яке союзництво в політичній сфері», задля отримання статусу державної релігії. Однак, аналіз публікацій Церкви Адвентистів сьомого дня показав, що біблійна мораль та закон Божий адвентистами визнаються вищими, ніж чиясь окрема політична позиція. Тому, Церква Адвентистів сьомого дня є організацією, яка виступає проти насилля, беззаконня та людиноненависницької політики. Саме, тому адвентисти переважно займають нішу виключно в соціальній, філантропічній та гуманітарній сферах, намагаючись цим компенсувати свою не високу активність в політичній діяльності.

Досліджено інформативні джерела з лісогосподарського виробництва в Україні в аспекті переходу економіки на ринкові засади. Предметом дослідження є використання земельних ресурсів для вирощування лісу, супутніх лісівництву продуктів, послуг. Доведено, що в процесі господарювання за принципом «державне управління лісами» облікова і статистична звітність формувались, переважно, стосовно «державного лісового фонду», тобто продукції лісівництва, замість землі. Відтак і назва ЦОВВ — Державне агентство лісових ресурсів України; і визначення терміна «лісогосподарське виробництво». Найбільших змін у лісогосподарському виробництві ХХ століття економіка підприємств і регіонів зазнала після прийняття Основ лісового законодавства Союзу РСР і Союзних республік. Тобто після визначення та внесення терміна «єдиний державний лісовий фонд» та терміна «землі державного лісового фонду» були втрачені механізми обліку й звітності ефективності використання земельних ресурсів за фінансовими показниками, зрештою — державної щодо них звітності й контролю. Висвітлено проблеми щодо оцінки стану земель за таксаційними категоріями їх обліку порівняно зі структурою Стандартної статистичної класифікації ЄЕК/ФАО. Запропоновано перейти на поділ земель лісових за екологічними компонентами лісових екосистем. Загалом, доведено помилковість наказу Держкомзему України від 23 липня 2010 р. № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», зареєстрованого Мін'юстом України, зокрема в категорії «землі лісові та інші лісисті», з віднесенням її до секції «Н», розділу 9, що суперечить Лісовому кодексу України та ССКЗ ЄЕК/ФАО. Сфера застосування результатів дослідження: органи менеджменту Держземагентства, Держлісагентства, Міністерство юстиції України, наукові установи агросфери, охорони природи і екологічної безпеки тощо. ; Informative sources of forestry production in Ukraine have been investigated in connection with the transfer of the economy to market bases. The subject of the research is the use of land resources for growing forest, related to forestry products, services. The purpose of the study is to develop current forestry regulations, accounting and reporting sources for land resources. It is proved that in the process of management under the principle of «State-outside forest management», accounting and statistical reports were formed mainly in relation to the «State Forest Fund», i.e. products of forestry, instead of land. Hence the name COVV — State Agency of Forest Resources of Ukraine. On the same basis, problems with the definition of the term «Forestry». The most noticeable changes in forestry production of the twentieth century were felt by the economy of enterprises and regions after the adoption of the Forest Law Legislation of the USSR and Union Republics. That is, after the introduction and definition of the term «Single State Forest Fund» and the term «Lands of the State Forest Fund». The mechanisms of accounting and reporting of land use efficiency by financial indicators were lost. At the same time, there is state reporting and control over them.The problems of estimation of the state of lands by taxation categories of their accounting in comparison with the structure of the Standard Statistical Classification of EEC/FAO are covered. It is proposed to move to the division of forest land by ecological components of forest ecosystems. Errors of the Order of the State Land Committee of Ukraine of July 23, 2010 No. 548 «On Approval of the Classification of Specific Purpose of Lands» registered by the Ministry of Justice of Ukraine, in general, and in particular, the category «Forest lands and other forested areas», with its classification in section H, Section 9, which contradicts the Forest Code of Ukraine and the ECE/ FAO JCC. Scope of the results of the study: management bodies of the State Land Agency, the State Forest Agency, the Ministry of Justice of Ukraine, scientific institutions of the agrosphere, nature protection and environmental safety, etc. ; Исследованы информативные источники по лесохозяйственному производству в Украине в аспекте перехода экономики на рыночные основы. Предметом исследования является использование земельных ресурсов для выращивания леса, сопутствующих лесоводству продуктов, услуг. Доказано, что в процессе хозяйствования по принципу «государственное управление лесами» учетная и статистическая отчетность формировались преимущественно по «государственному лесному фонду», то есть продукции лесоводства, вместо земли. Поэтому и название ЦОИВ — Государственное агентство лесных ресурсов Украины; и определение термина «лесохозяйственное производство». Наибольшие изменения в лесохозяйственном производстве ХХ века экономика предприятий и регионов претерпела после принятия Основ лесного законодательства Союза ССР и союзных республик. То есть после определения и внесения термина «единый государственный лесной фонд» и термина «земли государственного лесного фонда» были утрачены механизмы учета и отчетности эффективности использования земельных ресурсов по финансовым показателям, в результате — государственной по ним отчетности и контроля. Освещены проблемы оценки состояния земель по таксационным категориям их учета по сравнению со структурой Стандартной статистической классификации ЕЭК/ФАО. Предложено перейти на разделение земель лесных по экологическим компонентам лесных экосистем. В общем, доказана ошибочность приказа Госкомзема Украины от 23 июля 2010 г. № 548 «Об утверждении Классификации видов целевого назначения земель», зарегистрированного Минюстом Украины, в частности в категории «земли лесные и другие лесистые», с отнесением ее в секцию «Н», раздела 9, что противоречит Лесному кодексу Украины и ССКЗ ЕЭК/ФАО. Сфера применения результатов исследования: органы управления Госземагентства, Гослесагентства, Министерство юстиции Украины, научные учреждения агросферы, охраны природы и экологической безопасности и др

The article examines the international and national positions of lawyers and scientists on preventing the spread of crime in the area of narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues and precursors. The principles on which the components of drug demand reduction are based are outlined. The elements nec-essary for the formation of comprehensive programs for reduction, destruction and prevention of narcotic crime are established; outlines directions in which to work to reduce the demand for drugs. The paper examines the experience of foreign countries, on the basis of which an attempt was made to create a plan, the implementation of which will reduce the number of drug addicts, prevent the desire to use drugs and will contribute to the destruction of the existing international drug system - organized drug trafficking. The main items of the drug demand reduction plan include measures to be taken in the following are-as: 1. Increasing the effectiveness of international cooperation in combating illicit trafficking in narcotic drugs and psychotropic substances, their analogues and precursors; 2. Conducting "harmonization" and "unification" of national legislation aimed at combating drug abuse with international standards in this area. The research conducted an analysis of the activities of participants in an international organization, the United Nations, in terms of reducing the global drug business. 3. Interaction of law enforcement agen-cies of Ukraine with the competent authorities of foreign countries, to resolve issues of combating drug crime; 4. Strengthening control over the internal borders of the state; 5. Carrying out work with the popu-lation, including through their involvement in the fight against drugs at the national level; 6. Involvement of all state institutions in reducing drug crime; 7. Establishment of preferences for drug control entities; 8. Introduction of new methods of medical influence; 5. Reform of the criminal legislation in the sphere of drug and psychotropic substances circulation, their analogues and precursors. ; У статті здійснено дослідження міжнародних та національних позицій правників та науковців, щодо запобігання розповсюдженню злочинності у сфері обігу наркотичних, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Окреслено принципи на яких ґрунтується розробка компонентів скорочення попиту на наркотики. Встановлено елементи, необхідні для формування комплексних програм зниження, знищення та попередження наркотичної злочинності; окреслено напрями, у яких слід працювати аби знизити по-пит на наркотики. У роботі досліджено досвід зарубіжних країн, базуючись на якому зроблено спробу створити план, реалізація якого приведе до зниження кількості залежних від наркотично-містких ре-човин, попередить виникнення бажання вживати наркотики та сприятиме знищенню існуючої міжна-родної наркосистеми – організованої торгівлі наркотиками. До основних позицій плану скорочення попиту на наркотики належать заходи, які необхідно про-вести у наступних напрямах: 1. Посилення ефективності міжнародного співробітництва у боротьбі з незаконним обігом наркотичних та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; 2. Проведення «гармонізації» та «уніфікації» національного законодавства, спрямованого на подолання наркотизму з міжнародними нормами у цьому напрямі. У науковому дослідженні проведено аналіз діяльності учасників міжнародної організації – Орга-нізації Об'єднаних Націй у частині зниження рівня світового наркотичного бізнесу. 3. Взаємодія пра-воохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби з наркотичною злочинністю; 4. Посилення контролю над внутрішніми кордонами держави; 5. Проведення роботи з населенням, у тому числі шляхом їх залучення до протидії наркотизму на на-ціональному рівні; 6. Залучення усіх державних інституцій у напрямі зниження рівня наркотичної злочинності; 7. Створення преференцій для суб'єктів, що ведуть боротьбу з розповсюдженням нарко-тиків; 8. Запровадження нових методик медичного впливу; 5. Реформування кримінального законо-давства у сфері обігу наркотичних та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. ; У статті здійснено дослідження міжнародних та національних позицій правників та науковців, щодо запобігання розповсюдженню злочинності у сфері обігу наркотичних, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Окреслено принципи на яких ґрунтується розробка компонентів скорочення попиту на наркотики. Встановлено елементи, необхідні для формування комплексних програм зниження, знищення та попередження наркотичної злочинності; окреслено напрями, у яких слід працювати аби знизити по-пит на наркотики. У роботі досліджено досвід зарубіжних країн, базуючись на якому зроблено спробу створити план, реалізація якого приведе до зниження кількості залежних від наркотично-містких ре-човин, попередить виникнення бажання вживати наркотики та сприятиме знищенню існуючої міжна-родної наркосистеми – організованої торгівлі наркотиками. До основних позицій плану скорочення попиту на наркотики належать заходи, які необхідно про-вести у наступних напрямах: 1. Посилення ефективності міжнародного співробітництва у боротьбі з незаконним обігом наркотичних та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; 2. Проведення «гармонізації» та «уніфікації» національного законодавства, спрямованого на подолання наркотизму з міжнародними нормами у цьому напрямі. У науковому дослідженні проведено аналіз діяльності учасників міжнародної організації – Орга-нізації Об'єднаних Націй у частині зниження рівня світового наркотичного бізнесу. 3. Взаємодія пра-воохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби з наркотичною злочинністю; 4. Посилення контролю над внутрішніми кордонами держави; 5. Проведення роботи з населенням, у тому числі шляхом їх залучення до протидії наркотизму на на-ціональному рівні; 6. Залучення усіх державних інституцій у напрямі зниження рівня наркотичної злочинності; 7. Створення преференцій для суб'єктів, що ведуть боротьбу з розповсюдженням нарко-тиків; 8. Запровадження нових методик медичного впливу; 5. Реформування кримінального законо-давства у сфері обігу наркотичних та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

The article focuses on security research in cyberspace, in particular in the context of the cyber threat. It is emphasized that under current conditions a number of strategically important objects of economic, infrastructural and defense sectors using information and telecommunication systems are potentially objects of high risk due to consequences and their level of vulnerability to external invasion. The article places emphasis on some discussion among researchers by type of threat. Attention is paid to the belief that, also taking into account the general methodological approaches to the assessment of risks of the proliferation of threats, these threat factors are primarily not threats, but internal factors that contribute to the spread of cyber threats and could be characterized as the ability of the system to counteract the proliferation of these threats or as vulnerability of society. With this as a background of cybercrime, which is typical not only for Ukraine but for the whole world society. It has been pointed out that the Convention on Cybercrime has approached the classification of cybercrime in a rather generalized manner, and that certain actions in cyberspace which clearly cause significant losses to the subjects of information relations have been left out of its attention. Under the contemporary conditions, a special type of cyber threat is the spread of cyberterrorism, the global nature of the technical base of which and its accessibility have determined the special features of this type of terrorism. It was noted that cyberterrorism from cybercrime differs by its openness, when the terrorist's demands are widely covered by the media. Solving the problem of combating cyberterrorism is based on a comprehensive approach and has legal, organizational, psychological and technical components. At the same time, the key problem remains the legal regulation of the use of cyberspace, as well as legal conflicts and gaps in legislation, resulting in an untimely and inadequate response by law enforcement agencies to damage to information, information and telecommunications networks, the reputation of citizens and so on. ; В статье концентрируется внимание на исследовании безопасности в сфере киберпространства, в частности в контексте кибернетической угрозы. Акцентируется, что в современных условиях ряд стратегически важных объектов экономического, инфраструктурного и оборонного секторов, использующих информационно-телекоммуникационные системы, есть потенциально объектами высокого риска из-за последствий и их уровня уязвимости от внешнего вторжения. Отмечается определенная дискуссионность среди исследователей по видам угроз. Акцентируется внимание на убеждении, что, учитывая также общие методологические подходы к оценке рисков распространения угроз, указанные факторы угроз, прежде всего, являются не угрозами, а факторами внутреннего характера, которые способствуют распространению кибернетических угроз и могут характеризоваться как способность системы противодействовать распространению этих угроз или уязвимости общества. Особый акцент сделан на киберпреступности, которая характерна не только для Украины, но и для всего мирового социума. Указано, что Конвенция о киберпреступности достаточно обобщенно подошла к классификации киберпреступности, определенным образом вне ее внимания остались действия в киберпространстве, которые явно причиняют в той или иной степени значительные убытки субъектам информационных отношений. Обозначено, что особым видом киберугрозы в современных условиях является распространение кибертерроризма, глобальный характер технической базы которого и ее доступность определили особенные черты этого вида терроризма. Отмечено, что кибертерроризм от киберпреступности отличается характерной особенностью - его открытостью, когда условия террориста широко освещаются СМИ. Решение проблемы противодействия кибертерроризма основывается на комплексном подходе и имеет правовую, организационную, психологическую и техническую составляющие. Вместе с тем, ключевой проблемой остается правовая регламентация использования киберпространства, а также правовые коллизии и пробелы в законодательстве, следствием чего является несвоевременное и неадекватное реагирование правоохранительных органов на факты причинения вреда информации, информационно-телекоммуникационным сетям, репутации граждан и др. ; У статті зосереджується увага на дослідженні безпеки у сфері кіберпростору, зокрема у контексті кібернетичної загрози. Акцентується, що за сучасних умов низка стратегічно важливих об'єктів економічного, інфраструктурного та оборонного секторів, що використовують інформаційно-телекомунікаційні системи, є потенційно об'єктами високого ризику через наслідки та їх рівень уразливості від зовнішнього вторгнення. Наголошується на певній дискусійності серед дослідників щодо видів внутрішніх загроз. Акцентується увага на переконанні, що враховуючи навіть загальні методологічні підходи до оцінювання ризиків поширення загроз, зазначені фактори внутрішніх загроз, перш за все, є не загрозами, а факторами внутрішнього характеру, що сприяють поширенню кібернетичних загроз і можуть характеризуватися як спроможність системи протидіяти поширенню цих загроз, або як вразливість суспільства. Особливий акцент зроблено на кіберзлочинності, яка є характерною не лише для України, а й для всього світового соціуму. Вказано, що Конвенція про кіберзлочинність достатньо узагальнено підійшла до класифікації кіберзлочинності, певним чином поза її увагою залишились діяння у кіберпросторі, які вочевидь заподіюють в тій чи іншій мірі значні збитки суб'єктам інформаційних відносин. Зауважено, що особливим видом кіберзагрози у сучасних умовах є поширення кібертероризму, глобальний характер технічної бази якого та її доступність визначили особливі риси цього виду тероризму. Наголошено, що кібертероризм від кіберзлочинності відрізняється характерною особливістю - його відкритістю, коли умови терориста широко висвітлюються мас-медіа. Вирішення проблеми протидії кібертероризму ґрунтується на комплексному підході та має правову, організаційну, психологічну та технічну складові. Разом з тим, ключовою проблемою залишається правова регламентація використання кіберпростору, а також правові колізії та прогалини в законодавстві, наслідком чого є несвоєчасне і неадекватне реагування правоохоронних органів на факти заподіяння шкоди інформації, інформаційно-телекомунікаційним мережам, репутації громадян тощо.

Magistritöö Keskkonnakorralduse ja -poliitika õppekaval ; Keskkonnamõju hindamiste (KMH) ja keskkonnamõju strateegiliste hindamiste (KSH) kvaliteeti, seda mõjutavaid tegureid ning hindamisprotsessi on rahvusvahelisel tasandil ulatuslikult uuritud, neist vähesed on keskendunud eelhinnangu andmisele. Autorile teadaolevalt puudub Eestis taoline uurimus, kuigi vajaduse tingivad KeHJS-i redaktsiooni muudatused, millega jäeti mõjude hindamine KOV-ide pädevusse ning täpsustati eelhinnangu andmist ja rõhutati otsuste motiveerimise olulisust. Käesoleva magistritöö eesmärk on välja selgitada Lõuna-Eesti piirkonna KOV-ides antud eelhinnangute ja mõju hindamise algatamise või algatamata jätmise otsuste kvaliteet, eelhinnangu koostamise peamised kitsaskohad ning koostada soovituslik eelhinnangu kvaliteedi hindamissüsteem. Valim koosnes Lõuna-Eesti piirkonna KMH ja KSH eelhinnangu juhtumitest (eelhinnang, asjaomaste asutuste seisukoht ja otsus). Andmed koguti teabenõuete, dokumendiregistri päringute ja ankeetküsitluste abil. Töös kasutati kvalitatiivse ja kvantitatiivse uurimisviisi kombinatsiooni, põhinedes juhtumiuuringu meetodil. Kvaliteeti hinnati dokumendianalüüsi meetodil. Valim koosnes 43 juhtumist, mille hulgas oli 32 KSH eelhinnangut ja 11 KMH eelhinnangut. Uurimistulemuste kohaselt täitis vaid 14% analüüsitud eelhinnangutest täielikult või vähemalt 95% ulatuses baaskvaliteeti tagavaid eelhinnangu sisule õigusaktidega seatud nõudeid. Analüüsitud eelhinnangute keskmine kvaliteet oli ühtse hindamissüsteemi kohaselt "hea". Keskmine sisunõuetele vastavus KSH eelhinnangutel oli 81% ja KMH eelhinnangutel 69%. Analüüs selgitas, et valimi hulgas ekspertide koostatud hinnangud olid kvaliteetsemad, tulenevalt suuremast kogemusest ja paremast ettevalmistusest. KOV-i ametnike eelhinnangud täitsid eelhinnangu sisunõudeid kesisemalt. Eelhinnangu sisukust ja asjakohasust mõjutavad algandmed, mille hulk ja kvaliteet sõltuvad eelhinnangu andmise ajastusest menetlusprotsessis. Valdav osa analüüsitud KMH eelhinnangutest oli antud kõige varasemas menetlusstaadiumis, kui kavandatava tegevusega seonduvat teavet napib. Mõjude hindamise algatamise või algatamata jätmise otsuste vastavus õigusnõuetele oli kesine "rahuldav", peamised puudused seisnesid otsuste motiveerimises. Saadud tulemuste põhjal võib järeldada, et eelhinnangu andmist reguleerivaid normdokumente järgitakse vähe, kuigi need sisaldavad vajalikke suuniseid baaskvaliteedile vastava eelhinnangu ja otsuse koostamiseks. Analüüsi leidudes esinevate puuduste parendamiseks pakub autor välja eelhinnangute baaskvaliteeti kontrolliva hindamissüsteemi kasutajaliidese prototüübi, abistamaks kasutajat eelhinnangu koostamisel. Eelhinnangute kvaliteedi ja koostajate pädevuse tõstmiseks on soovituslik korraldada enam koolitusi, koostada üksikasjalikumaid juhised eelhinnangute ja otsuste koostamiseks ning levitada laialdasemalt kohtupraktikat ja hea tava. ; The quality of environmental impact assessments (EIA) and strategic environmental assessments (SEA), the factors influencing it and the assessment process have been extensively studied at international level, but only a few of them have focused on screening process. To the author's knowledge, there is no such study in Estonia, although the need is due to the changes of the KeHJS editions, which left the assessment of impacts to the competence of local governments and clarified the methods for preliminary assesments and emphasized the importance of motivating decisions. The aim of this master's thesis is to find out the quality of preliminary assesments and decisions to initiate or not to initiate impact assessments in local governments in the South Estonian region, to identify the main bottlenecks and to prepare an indicative quality assessment system for screenings. The research material consisted of preliminary assessment cases for EIA and SEA in the South-Estonian area (preliminary assessment, position and decision of the relevant authorities). Data were collected through requests for information, document register inquiries and questionnaire surveys. The study used a combination of qualitative and quantitative research methods, based on the case study method. Quality was assessed by document analysis method. The sample consisted of 43 cases, including 32 preliminary SEA assessments and 11 preliminary EIA assessments. According to the research results, there were only 14% fully complied or at least 95% extent with the legal requirements for the content of the preliminary assesments to ensure the quality. The average quality of the analyzed preliminary assesments was "good"on the basis of a common evaluation system, while the average compliance with the content requirements was 81% for SEA preliminary assessments and 69% for EIA preliminary assessments. The analysis showed that the expert assessments were better at quality and more relevant, due to more experience and better preparation. The screenings of the local government officials met the content requirements for the preliminary assessments more modestly. The content and relevance of the screenings evaluation is affected by the input data, the quantity and quality of it, which depend on the timing of assesments in the process. The majority of the analyzed EIA assessments were given at the earliest stage of the procedure, when information related to the proposed activity is scarce. The compliance of decisions to initiate or not to initiate impact assessments with the legal requirements was weakly "satisfactory", the main shortcomings were in the motivation of decisions. Based on the results obtained, it can be concluded that the normative legislation regulating the issuance of preliminary assesments are not followed much, although they contain the necessary guidelines for screenings and for decision corresponding to the basic quality. To improve the shortcomings of the analysis, the author propose a user interface prototype of the evaluation system that controls the basic quality of the preliminary assessments to assist the user in compiling the preliminary assesment. In order to increase the quality of screenings and the competence of the preparer (specially local government official), it is recommended to provide more training, to develop more detailed guidelines for screenings and for decisions and to disseminate case law and good practice more widely.

Сorporate compliance is currently one of the minimum requirements for positioning a company as one that seeks to meet international business standards. In fact, it can be said that corporate compliance is one of the principles of corporate governance.The author points out that corporate compliance is an activity related to the control of compliance by law enforcement officials and employees with local regulations and regulations in companies.The origin of corporate compliance is considered in the article. The author makes a conclusion that the concept of corporate compliance appeared after the financial scandal with Maxwell Corporation. The answer of the British government was the Cadbury Act that settled the base for the future corporate com-pliance in the british companies as well as all over the world. Corporate compliance is about congruence with the certain standards and practices. Compliance re-fers to the part of the organization's management / control system related to the risks of non-compliance, non-compliance with the requirements of legislation, regulations, rules and standards of supervisory au-thorities, codes of conduct, etc. Such risks of non-compliance may ultimately be in the form of the applica-tion of legal or regulatory sanctions, financial or reputational losses.The article argues that the concept of corporate compliance is inevitably linked to the concept of Corpo-rate Responsibility, which should not be confused with Corporate social responsibility.The article emphasizes that such legal transplant as corporate compliance practices has not gained wide popularity among business entities, due to a number of factors: 1) the novelty of corporate compliance for the business environment not only in Ukraine but globally; 2) business culture features – sometimes it is easier for business owners to liquidate an enterprise whose reputation has been damaged through unlawful management actions than to systematically observe corporate compliance by officials; 3) restrictions of criminal liability of legal entities under the legislation of Ukraine (legal entity isn't a subject of criminal liability in Ukraine but can be punished). ; Дотримання вимог корпоративного комплаєнсу (corporate compliance) на сьогодні є однією із мі-німальних вимог для позиціонування компанії як такої, яка намагається відповідати міжнародним стандартам ведення господарської діяльності. Фактично можна вести мову про те, що корпоративний комплаєнс є одним із принципів корпоративного управління. Автор зазначає, що корпоративний комплаєнс – це діяльність, пов'язана з контролем за дотриман-ням посадовими особами та працівниками вимог законодавства та локальних актів нормативного та ненормативного характеру в господарських товариствах. Корпоративний комплаєнс полягає у дотриманні певних стандартів і практик та у відповідності. Під відповідністю мається на увазі частина системи управління/контролю в організації, пов'язана з ризиками невідповідності, недотримання вимог законодавства, нормативних документів, правил і стандартів наглядових органів, галузевих асоціацій та саморегулюючих організацій, кодексів пове-дінки тощо. Такі ризики невідповідності в кінцевому підсумку можуть виявлятися у формі застосу-вання юридичних санкцій або санкцій регулюючих органів, фінансових або репутаційних втрат.У статті аргументується, що поняття корпоративного комплаєнсу неодмінно пов'язане з поняттям Corporate liability, яке не слід сплутувати з корпоративною соціальною відповідальністю (Corporate social responsibility). У статті акцентується увага на тому, що запозичення практик корпоративного комплаєнсу не набуло ще широкої популярності серед суб'єктів господарювання, що зумовлено рядом факторів: 1) новизною явища корпоративного комплаєнсу для бізнес-середовища не тільки України, але й в за-гальносвітовому масштабі; 2) особливостями ділової культури – іноді власникам суб'єкта господа-рювання – простіше ліквідувати підприємство, репутація якого зазнала шкоди через протиправні дії менеджменту, ніж дбати систематично про дотримання посадовими особами корпоративного комп-лаєнсу; 3) відсутністю кримінальної відповідальності юридичних осіб за законодавством України, оскільки на нормативному рівні закріплені лише заходи кримінально-правового характеру. ; Дотримання вимог корпоративного комплаєнсу (corporate compliance) на сьогодні є однією із мі-німальних вимог для позиціонування компанії як такої, яка намагається відповідати міжнародним стандартам ведення господарської діяльності. Фактично можна вести мову про те, що корпоративний комплаєнс є одним із принципів корпоративного управління. Автор зазначає, що корпоративний комплаєнс – це діяльність, пов'язана з контролем за дотриман-ням посадовими особами та працівниками вимог законодавства та локальних актів нормативного та ненормативного характеру в господарських товариствах. Корпоративний комплаєнс полягає у дотриманні певних стандартів і практик та у відповідності. Під відповідністю мається на увазі частина системи управління/контролю в організації, пов'язана з ризиками невідповідності, недотримання вимог законодавства, нормативних документів, правил і стандартів наглядових органів, галузевих асоціацій та саморегулюючих організацій, кодексів пове-дінки тощо. Такі ризики невідповідності в кінцевому підсумку можуть виявлятися у формі застосу-вання юридичних санкцій або санкцій регулюючих органів, фінансових або репутаційних втрат.У статті аргументується, що поняття корпоративного комплаєнсу неодмінно пов'язане з поняттям Corporate liability, яке не слід сплутувати з корпоративною соціальною відповідальністю (Corporate social responsibility). У статті акцентується увага на тому, що запозичення практик корпоративного комплаєнсу не набуло ще широкої популярності серед суб'єктів господарювання, що зумовлено рядом факторів: 1) новизною явища корпоративного комплаєнсу для бізнес-середовища не тільки України, але й в за-гальносвітовому масштабі; 2) особливостями ділової культури – іноді власникам суб'єкта господа-рювання – простіше ліквідувати підприємство, репутація якого зазнала шкоди через протиправні дії менеджменту, ніж дбати систематично про дотримання посадовими особами корпоративного комп-лаєнсу; 3) відсутністю кримінальної відповідальності юридичних осіб за законодавством України, оскільки на нормативному рівні закріплені лише заходи кримінально-правового характеру.

AbstrakUsaha Rumah kos ini merupakan salah satu sumber Pendapatan Asli Daerah (PAD) yang dikategorikan dalam Pajak Hotel. Namun terdapat beberapa dari pengusaha rumah kos yang tidak ingin rugi dengan melapor dan membayarkan pajak hasil usaha rumah kosnya. Peraturan terkait pajak rumah kos dimana pajak ini masuk dalam kategori pajak hotel seperti yang tertuang dalam pasal 1 (21) Undang-Undang Nomor 28 Tahun 2009 Tentang Pajak Daerah dan Retribusi Daerah. Tarif pajak hotel yang dikenakan pada tiap daerah berbeda dan hal ini ditetapkan melalui Peraturan Daerah. Penelitian ini merupakan penelitian hukum empiris yang berlokasi di Kabupaten Sidoarjo. Data yang dihunakan adalah data primer dan data sekunder. Pengumpulan data dilakukan melalui wawancara dan dokumentasi. Informan yang digunakan dalam penelitian ini adalah Kepala Sub Bidang Pengembangan dan Pendataan Badan Pelayanan Pajak Daerah Kabupaten Sidoarjo dan Beberapa pemilik usaha Rumah kos di daerah Kecamatan Waru Kabupaten Sidoarjo yang berjumlah 5 (lima) orang. Hasil penelitian ini menunjukkan bahwa pengawasan pemungutan pajak hotel atas rumah kos pada Kabupaten Sidoarjo khususnya di Kecatan Waru oleh Badan Pelayanan Pajak Daerah Kabupaten Sidoarjo yaitu dilakukan dengan 2 (dua) cara yaitu melalui pengawasan yang dilakukan rutin dan pengawasan yang dilakukan tidak rutin. Pengawasan rutin dilaksanakan dengan cara melihat hasil setoran yang telah dibayarkan oleh pengusaha rumah kos tiap bulannya. Sedangkan pengawasan tidak rutin dilaksanakan oleh Badan Pelayanan Pajak Daerah Kabupaten Sidoarjo dengan melakukan operasi gabungan ke lapangan dengan didampingi dinas-dinas terkait yaitu Satpol PP dan Dinas Perizinan Kabupaten Sidoarjo. Melalui pengawasan pemungutan pajak oleh Badan Pelayanan Pajak Daearah Kabupaten Sidoarjo ini diharap pemungutan pajak dapat dimaksimalkan dan berjalan lancar. Namun kenyataan dalam pelaksanaannya terdapat hambatan yang dihadapi oleh pihak Badan Pelayanan Pajak Daerah Kabupaten Sidoarjo yaitu tingkat kesadaran masyarakat terhadap pentingnya membayar pajak dikategorikan kurang peduli. Karena kenyataannya masih banyak pemilik usaha rumah kos yang belum mendaftarkan usaha rumah kos miliknya serta melaporkan pajaknya pada pihak pemerintah yang berwenang. Kebanyakan dari pemilik usaha rumah kos menutup-nutupi kebenaran misalnya dengan mengatakan bahwa jumlah kamar yanga digunakan kurang dari sepuluh. Pihak pemerintah yang terkait pun terkadang kesusah untuk mendata pemiliknya dikarenakan pemiliknya susah untuk ditemui. Terkait hal ini pemerintah yang berwenag harus menindak tegas masyarakat yang ternyata melakukan penghindaran kewajiban membayar pajak. Serta perlu sering dilakukan operasi gabungan terjadwal rutin dengan dinas-dinas terkait lainnya guna mendata pemilik rumah kos, sehingga pendapatan Asli Daerah dapat meningkat dan maksimal. Kata Kunci : pajak, rumah kos, menghindari, pengawasan AbstractBoarding house business is one of the sources of Local Revenue (PAD) which is categorized in the Hotel Tax. But there are some of the boarding house entrepreneurs who do not want to lose by reporting and paying taxes on the results of their boarding house business. Regulations related to boarding house tax where this tax is included in the hotel tax category as stipulated in article 1 (21) of Law Number 28 of 2009 concerning Regional Taxes and Regional Retribution. The hotel tax rates imposed in each region are different and this is determined through a Regional Regulation. This research is an empirical legal research located in Sidoarjo Regency. The data used are primary data and secondary data. Data collection is done through interviews and documentation. The informants used in this study were the Head of Sidoarjo Regional Tax Service Agency Sub-Division and Data Collection and several boarding house business owners in the Waru District of Sidoarjo Regency, amounting to 5 (five) people. The results of this study indicate that the supervision of hotel tax collection on boarding houses in Sidoarjo Regency especially in Kecatan Waru by the Sidoarjo Regency Regional Tax Service Board is done in 2 (two) ways, namely through routine surveillance and non-routine supervision. Routine supervision is carried out by looking at the results of deposits that have been paid by boarding house entrepreneurs every month. Whereas supervision is not routinely carried out by the Sidoarjo Regency Regional Tax Service Agency by conducting joint operations in the field accompanied by related agencies namely Satpol PP and the Sidoarjo Regency Licensing Office. Through supervision of tax collection by the Sidoarjo Regency Daearah Tax Service Board, it is expected that tax collection can be maximized and run smoothly. But the reality in its implementation there are obstacles faced by the Sidoarjo Regency Tax Service Board namely the level of public awareness of the importance of paying taxes categorized as not caring. Because in reality there are still many boarding house business owners who have not registered their boarding house businesses and report their taxes to the government authorities. Most of the boarding house business owners cover up the truth for example by saying that the number of rooms used is less than ten. Related government parties sometimes find it difficult to register the owner because the owner is hard to find. Related to this, the government which has the authority to take firm action against the people who turns out to avoid the obligation to pay taxes. As well as routine scheduled joint joint operations with other relevant agencies, it is necessary to collect data on boarding house owners, so that the Original Regional revenue can be increased and maximized. Keywords: tax, boarding house, avoid, supervision

Objective: To identify the municipalities of Goiás that comply with the legal provisions of the Fiscal Responsibility Law (LRF) regarding the transparency of public management accounts from January 2010 to December 2018. Methodology: With descriptive characteristics, the study carried out consultations on websites of city halls, Federal Audit Courts (TCU), States and the National Treasury Secretariat (STN). Data collection was carried out by means of a check-list built based on current legal provisions, and electronic mails to those responsible for advertising in each municipality when the data was not found. Descriptive statistics was used as an analysis tool, as well as Pearson and Spearman's correlation coefficient and Chi-Square (Pearson association). Results: It was concluded that there is no uniformity of information among the municipalities, despite the eighteen years after the promulgation of the LRF; Goiás municipalities partially comply with legal requirements; there are municipalities that do not have their own website and do not provide an access link to the transparency portal on their homepages; there are municipalities that do not publish budget planning instruments (PPA, LDO and LOA), as well as accountability for the realization of revenue and the execution of budget expenditures. In some cases, difficulties were encountered in identifying the link on the transparency portal on their homepages, and so it was decided to send e-mail to those responsible asking about the results. Contributions: The study contributes to the government of the state of Goiás, which is why it funded the research through the Goiás State Research Support Foundation (FAPEG); for the specific literature, because it presents an empirical study on regulations with more than eighteen years of effect and encourages discussion for future research. ; Objetivo: Identificar los municipios de Goiás que cumplen con las disposiciones legales de la Ley de Responsabilidad Fiscal (LRF) con respecto a la transparencia de las cuentas de gestión pública desde enero de 2010 hasta diciembre de 2018. Metodología: Con características descriptivas, el estudio consultó los sitios web de los ayuntamientos, los Tribunales de Cuentas Federales (TCU), los Estados y la Secretaría del Tesoro Nacional (NTN). La recopilación de datos se realizó a través de una lista de verificación basada en las disposiciones legales vigentes y correos electrónicos a los funcionarios de publicidad de cada municipio cuando no se encontraron los datos. El instrumento de análisis utilizado fue estadística descriptiva, coeficiente de correlación de Pearson y Spearman, Chi-cuadrado (asociación de Pearson). Resultados: Se concluyó que no existe uniformidad de información entre los municipios a pesar de dieciocho años de promulgación de la LRF; que los municipios de Goiás cumplen parcialmente con los requisitos legales; que hay municipios que ni siquiera tienen un sitio web y no proporcionan un enlace al portal de transparencia en sus páginas de inicio; que hay municipios que no publican instrumentos de planificación presupuestaria (PPA, LDO y LOA) y que rinden cuentas por la realización de ingresos y la ejecución de gastos presupuestarios. En algunos casos, se encontraron dificultades para identificar el enlace en el portal de transparencia en sus páginas de inicio, por lo que se decidió enviar un correo electrónico a los responsables preguntando por los resultados. Contribuciones: El estudio contribuye al gobierno del estado de Goiás, por lo que financió la investigación a través de la Fundación de Apoyo a la Investigación del Estado de Goiás (FAPEG); para la literatura específica, porque presenta un estudio empírico sobre regulaciones con más de dieciocho años de vigencia y alienta la discusión para futuras investigaciones. ; Objetivo: Identificar os municípios goianos que cumprem os dispositivos legais da Lei de Responsabilidade Fiscal (LRF) quanto a transparência das prestações de contas da gestão pública no período de janeiro de 2010 a dezembro de 2018. Metodologia: Com características descritivas, o estudo realizou consultas em sites das prefeituras, Tribunais de Contas da União (TCU), Estados e Secretaria do Tesouro Nacional (STN). A coleta de dados foi realizada por meio de check-list construído com base nos dispositivos legais atuais, e correios eletrônicos aos responsáveis pela publicidade de cada município quando não encontrado os dados. O instrumento de análise utilizado foi a estatística descritiva, coeficiente de correlação de Pearson e Spearman e Qui-Quadrado (associação de Pearson). Resultados: Concluiu-se que não há uniformidade da informações entre os municípios, apesar de transcorrido dezoito anos de promulgação da LRF; os municípios goianos cumprem parcialmente as exigências legais; há municípios que não possuem site próprio e não disponibilizam link de acesso ao portal da transparência em suas homepages; há municípios que não publicam os instrumentos de planejamento orçamentários (PPA, LDO e LOA), bem como a prestação de contas da realização da receita e execução das despesas orçamentárias. Em alguns casos, foi encontrado dificuldades na identificação do link no portal da transparência em suas homepages, e assim optou-se ao envio de e-mail aos responsáveis indagando sobre os resultados. Contribuições: O estudo contribui para a gestão do governo do Estado de Goiás, motivo pelo qual financiou a pesquisa por meio da Fundação de Amparo à Pesquisa do Estado de Goiás (FAPEG); para a literatura específica, porque apresenta estudo empírico sobre regulações com mais de dezoito anos de vigência e fomenta discussão para futuras pesquisas.

ABSTRAKRuang lingkup pengawasan perizinan lingkungan hidup dilakukan dengan kegiatan 1) Pemeriksaan terhadap dokumen lingkungan hidup dan perizinan yang terkait, 2) Pemeriksaan terhadap fasilitas pengendalian pencemaran air, 3) Pemeriksaan terhadap fasilitas pengendalian pencemaran udara emisi dan ambien, 4) Pemeriksaan terhadap pengelolaan Bahan Berbahaya dan Beracun, 5) Pemeriksaan terhadap pengelolaan Limbah Bahan Berbahaya dan Beracun, 6) Pemeriksaan pengelolaan limbah padat Non B3 dan/atau sampah domestik. Tahapan kegiatan penambangan bijih nikel laterit yang dilakukan di salah satu perusahaan di Kabupaten Konawe Selatan, Provinsi Sulawesi Tenggara antara lain 1) Tahap perencanaan, 2) Land clearing, 3) Pengupasan over burden, 4) Ore getting, 5) Pembuatan cone produksi. Proses penambangan akan menghasilkan produksi bijih nikel. Bijih nikel dari tambang berupa raw nikel diangkut dengan menggunakan Dump Truck dengan kapasitas 20 mt. Pengangkutan bahan galian menggunakan Dump Truck menempuh jarak hauling 17 km dari tambang sampai ke EFO (Exportable Final Ore), penumpukan di EFO dengan system dome yang dikelompokkan sesuai kadar atau level kualitas bahan galian. Material raw nikel yang terkumpulkan di EFO kemudian dimuat ke tongkang yang disesuaikan dengan market permintaan domestik kasaran Ni 1,80 – 1,95% dengan rata – rata tonase pengapalan lokal 6.000 – 7.500 mt. Sedangkan untuk pasar ekspor kisaran Ni 1,7% dengan rata – rata tonase pengapalan ekspor 50.000 mt. Pada pengawasan yang dilakukan perbandingan antara dokumen Rencana Pemantauan Lingkungan (RPL) dengan hasil pelaporan RPL dan hasil temuan lapangan perusahaan telah melanggar Undang-undang Nomor 32 Tahun 2009 tentang Perlindungan dan Pengelolaan Lingkungan Hidup pada Pasal 20 ayat (3) huruf b, Pasal 67, Pasal 68 huruf c, Peraturan Pemerintah Nomor 82 Tahun 2001 tentang Pengelolaan Kualitas Air dan Pengendalian Pencemaran Air pada Pasal 34 ayat (2) dan (3), Pasal 37, Pasal 40 ayat (2), Peraturan Pemerintah Nomor 41 Tahun 1999 tentang Pengendalian Pencemaran Udara pada Pasal 21 huruf a dan b, Peraturan Pemerintah Nomor 101 Tahun 2014 tentang Pengelolaan Limbah Bahan Berbahaya dan Beracun pada Pasal 12 ayat (1), Pasal 25 ayat (1) huruf b, Peraturan Menteri Lingkungan Hidup Nomor 14 Tahun 2013 tentang Simbol dan Label Limbah Bahan Berbahaya dan Beracun pada Pasal 2 ayat (5) dan Peraturan Menteri Lingkungan Hidup Nomor Nomor 06 tahun 2006 tentang Baku Mutu Air Limbah Bagi Usaha dan/atau Kegiatan Pertambangan bijih Nikel Pasal 8, ayat (1) dan ayat (2). Berdasarkan analisis yuridis yang telah dilakukan, maka dapat disimpulkan bahwa perusahaan tambang bijih nikel tersebut Tidak Taat.Kata Kunci : Bijih Nikel, Lingkungan Hidup, Pengawasan, Peraturan, Perizinan. ABSTRACTThe scope of environmental licensing supervision is carried out with activities 1) Inspection of environmental documents and related permits, 2) Reports of water pollution control facilities, 3) Reports of emission and ambient air pollution control facilities, 4) Reports of the management of Hazardous Substances and Toxic, 5) Inspection of the management of Hazardous and Toxic Waste, 6) Inspection of management of Non toxic and dangerous material solid waste and/or domestic waste. Stages of laterite nickel ore mining activities carried out in one company in Konawe Selatan Regency, Southeast Sulawesi Province include 1) Planning phase, 2) Land clearing, 3) Over-load stripping, 4) Ore getting, 5) Production of cone production. The mining process will produce nickel ore production. Nickel ore from mines in the form of nickel raw is transported using a Dump Truck with a capacity of 20 mt. Transportation of mining materials using a Dump Truck takes a hauling distance of 17 km from the mine to the EFO (Exportable Final Ore), stacking on EFO with a dome system that is grouped according to the level or quality level of minerals. The nickel raw material collected at EFO is then loaded onto a barge which is adjusted to the domestic market demand of Ni 1.80 - 1.95% with an average local shipping tonnage of 6,000 - 7,500 mt. As for the export market, the range of Ni 1.7% with an average shipping tonnage of 50,000 mt. In monitoring conducted a comparison between Environmental Monitoring Plan (EMP) documents with EMP reporting results and company field findings has violated Law Number 32 of 2009 concerning Environmental Protection and Management in Article 20 paragraph (3) letter b, Article 67, Article 68 letter c, Government Regulation Number 82 of 2001 concerning Management of Water Quality and Water Pollution Control in Article 34 paragraphs (2) and (3), Article 37, Article 40 paragraph (2), Government Regulation Number 41 of 1999 concerning Pollution Control Air in Article 21 letters a and b, Government Regulation Number 101 of 2014 concerning Management of Hazardous and Toxic Waste in Article 12 paragraph (1), Article 25 paragraph (1) letter b, Minister of the Environment Regulation Number 14 of 2013 concerning Symbols and Label of Hazardous and Toxic Waste in Article 2 paragraph (5) and Minister of the Environment Regulation Number 06 of 2006 concerning Wastewater Quality Standards for Businesses and/or Mining Activities for Nickel Ore Article 8 paragraph (1) and paragraph (2). Based on the juridical analysis that has been done, it can be concluded that the nickel ore mining company is Not Obedient.Keywords: Nickel Ore, Environment, Supervision, Regulation, Licensing.