Suchergebnisse

Aim. The author aims to draw attention to the urgent need to accelerate the development of the scientific, technical and organizational basis for solving a global economic problem: reducing damage from natural disasters and, in this context, the issue of security and legal regulation of the use of geophysical technologies for active protection against them.Discussion. The thirty‐year universal campaign conducted by the UN and consisting of special events, did not at any stage bring about the repeatedly planned significant reduction in the number of human victims and the amount of material damage. Its prolonged failure proves that the expected result cannot be obtained due to the attracted potential. In addition, it makes us critically evaluate the chosen means of implementing programmes and look for new ways to increase the effectiveness of the fight against the threat. In the natural sciences, the most promising prospect is methods that are being mastered in many developed countries and focused on a targeted influence on the destructive natural process. In this area, large‐scale scientific work has been carried out for a long time and already productively to increase the capabilities and scope of the modifying effect. However, serious problems arise on the path; they have been caused by insufficient knowledge of the changing natural phenomena, military and environmental aspects of these technologies, low predictability of the long‐term consequences of their use, conflicts between economic interests of different states. From a humanitarian point of view, the scale and dynamics of the adverse natural trend require a more radical and operational response than the implementation of methodological recommendations of a single plan for the widespread dissemination of a safety culture. The form of a collective solution adequate to the importance and significance of the universal task is a global disaster risk management which has a developed institutional base and a solid executive discipline. But it is absent today.Conclusion. It is impossible to overcome the indicated obstacles for raising efficiency except by relying on a special regulatory platform of a universal level, which, however, today consists almost entirely of declarative decisions. Here it is necessary to increase the imperativeness of regulation, giving it legal force which is capable of more than recommendatory one to ensure by 2030 a previously unattainable substantial reduction in losses. It is also necessary to move to binding specific measures and technical standards agreed upon and guaranteed by legal instruments. To what extent the special system of international security created on such a basis will satisfy national interests in the future, depends very much on the degree of state participation in this construction today. ; Цель. Привлечь внимание к назревшей потребности ускорения развития научно‐технической и организационной базы решения мировой экономической проблемы снижения ущерба от стихийных бедствий и, в этом контексте, к вопросу безопасности и правового регулирования применения геофизическких технологий активной защиты от них.Обсуждение. Тридцатилетняя всеобщая кампания специальных мероприятий, проводимая ООН, ни на одном из этапов не принесла неоднократно намеченного существенного снижения человеческих жертв и материального вреда. Ее длительная безуспешность доказывает, что привлеченным потенциалом ожидаемый результат получен быть не может, что заставляет искать новые направления повышения эффективности борьбы с угрозой. С точки зрения гуманитарной, масштаб и динамика неблагоприятной природной тенденции требуют более радикального и оперативного противодействия, чем выполнения методических рекомендаций единого плана по повсеместному распространению культуры безопасности. Формой коллективного решения, адекватной важности и значимости всеобщей задачи, является глобальное управление риском бедствий, имеющее развитую институциональную базу и твердую исполнительскую дисциплину, что сейчас отсутствует.Заключение. Преодолеть указанные препятствия подъему эффективности нельзя иначе как опираясь на специальную нормативную платформу универсального уровня, которая, однако, почти полностью сегодня состоит из декларативных постановлений. Здесь следует повысить императивность регулирования, придавая ему юридическую силу, способную более, нежели рекомендательная, обеспечить к 2030 году ранее не достигнутое существенное снижение потерь: переходить к обязательным для субъектов конкретным мерам и техническим стандартам, гарантированным инструментами права.

Abstract. The article deals with the research of the creation of conditions for the socialization of economic relations in modern Ukraine — legal regulation of social entrepreneurship investment. The Ukrainian state actively implements world economic trends and legal standards into national practice. These include social entrepreneurship and its legal support. It is stated that the main priorities of social entrepreneurship today are: development of social innovations, ecology, health care, education, vocational training, employment of people with disabilities, welfare, development of territories, culture, etc. In Ukraine, social entrepreneurship has a somewhat undeveloped character, primarily due to a lack of funds for its development. There is no specific legal regulation of social entrepreneurship in Ukraine. The main form of domestic social entrepreneurship is a charitable activity of public organizations. It is emphasized that the success of projects in the field of social entrepreneurship depends to a large extent on foreign investment. Investor rights in Ukraine are protected by advanced legislation and, despite bureaucratic obstacles, are guaranteed by the state. It is noted that the analysis of domestic economic and legal practice indicates the existence of social and legal prerequisites for successful investment in social entrepreneurship. Among these prerequisites, the following are outlined: public willingness and organizational support of the state, international assistance, presence of interested social groups, and availability of special draft laws that should stimulate the formation, development, and activity of social enterprises as the main form of social entrepreneurship. Attention is drawn to the fact that the draft Law of Ukraine «On Social Enterprise» changes social entrepreneurship ideology from charitable to entrepreneurial activity, which is combined with the implementation of innovation and solution of social problems. In particular, this approach is attractive for both internal and external investors and is the basis for social entrepreneurship's future success. It is concluded that the proposed research can be of interest to both potential investors and investors who are already working in Ukraine and would like to develop or diversify their activities. Keywords: investments, social entrepreneurship, protection of investor rights, economic and legal preconditions for social entrepreneurship. JEL classіfіcatіon E20 G20 O35 K20 Formulas: 0; fig.: 0; tabl.: 0; bibl.: 21. ; Анотація. Присвячено дослідженню створення умов для соціалізації економічних відносин у сучасній Україні — правового забезпечення інвестування соціального підприємництва. Українська держава активно впроваджує в національну практику світові економічні тренди і правові стандарти. Серед них соціальне підприємництво і його правове забезпечення. Констатовано, що основними пріоритетами соціального підприємництва сьогодні є: розвиток соціальних інновацій, екологія, охорона здоров'я, освіта, професійне навчання, працевлаштування людей з обмеженими можливостями, добробут, розвиток територій, культура тощо. Соціальне підприємництво в Україні має дещо нерозвинутий характер через, насамперед, брак коштів на його розвиток. В Україні немає спеціального правового регулювання соціального підприємництва. Основною формою вітчизняного соціального підприємництва є благодійна діяльність громадських організацій. Акцентовано на тому, що успішність реалізації проєктів у площині соціального підприємництва значною мірою залежить від іноземних інвестицій. Права інвестора в Україні захищені розвинутим законодавством і, попри бюрократичні перешкоди, забезпечуються державними гарантіями. Зазначено, що аналіз вітчизняної економічної та правової практики вказує на наявність соціально-правових передумов для успішного інвестування коштів у соціальне підприємництво. Серед цих передумов виділено такі як: готовність суспільства й організаційна підтримка держави, міжнародне сприяння, наявність зацікавлених соціальних груп, наявність проєктів спеціальних законів, що мають стимулювати утворення, розвиток і діяльність соціальних підприємств як основної форми соціального підприємництва. Звернуто увагу на те, що проєкт Закону України «Про соціальне підприємство» змінює ідеологію соціального підприємництва від благодійної до підприємницької діяльність, що поєднана з упровадженням інновацій та розв'язанням соціальних проблем. Саме такий підхід є привабливим для внутрішнього і зовнішнього інвестора та є основою для майбутнього успіху соціального підприємництва. Підсумовано, що запропоноване дослідження може бути цікавим як для потенційних інвесторів, так і для інвесторів, які уже працюють в Україні і хочуть розвинути чи диверсифікувати напрями своєї діяльності. Ключові слова: інвестиції, соціальне підприємництво, забезпечення прав інвестора, економіко-правові передумови соціального підприємництва. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 21.

128 páginas ; RESUMEN: El trabajo de grado presentado a continuación pretende evaluar la viabilidad del establecimiento y operación de un hotel ecológico en el municipio de San José del Guaviare, zona reconocida por su diversidad biológica y cultural. El hotel se representa una gran oportunidad de negocio en concordancia con las tendencias de los consumidores, quienes buscan alojamientos amigables con el medio ambiente que les permita estar en contacto con la naturaleza, aprender y descubrir nuevas culturas, mientras se protejan los entornos y se fomente el desarrollo de las comunidades (Concejo municipal San José del Guaviare, 2020). Para el desarrollo de este trabajo de grado se realizaron varios estudios correspondientes al área de la ingeniería administrativa, que fueron precisos para la determinación de la pertinencia del proyecto, pues abarcan información primaria y secundaria relacionada con los aspectos ambientales, de mercadeo, legales, técnicos, organizacionales y financieros que rigen el modelo de negocio y por ende debieron ser estructurados y especificados utilizando metodologías con validez reconocida. Finalmente, se realizó el análisis del eco-hotel que cuenta con una recepción, cocina, comedor, cuarto de aseo y cabañas. Se ofrecen dos tipos de alojamientos, familiares y dobles, cada uno con capacidades máximas de 5 y 2 personas respectivamente; de cada tipo de alojamiento se tienen 3 cabañas. Los precios son competitivos en la zona y se manejan por cabaña, para las familiares el precio es de $517.500 y para las dobles es de $287.500 por noche. Finalmente, luego de realizar todos los estudios mencionados se determinó que el proyecto es financieramente viable, el mercado objetivo existe y está dispuesto visitar este tipo de alojamientos y la alcaldía municipal fomenta y apoya este tipo de proyectos. El proyecto por definición de los socios no se apalancará de deuda, el flujo de caja genera flujos positivos, la TIR del proyecto supera por 3 puntos porcentuales al costo de capital del proyecto (WAC=20%). Se calcula un VPN de $75.304.005 millones de pesos, teniendo en cuenta los primeros 10 años del proyecto y la inversión se recupera alrededor de 9 años. ; ABSTRACT: The following degree project aims to evaluate the feasibility of establishing and operating an ecological hotel in the municipality of San José del Guaviare, an area known for its biological and cultural diversity. Thus, it represents a great business opportunity in accordance with consumer trends, who are looking for environmentally friendly accommodations that allow them to be in contact with nature, learn and discover new cultures, while protecting the environment and promoting the development of communities (Concejo municipal San José del Guaviare, 2020). For the development of this degree work, several studies corresponding to the area of administrative engineering will be carried out, which will also be accurate for the determination of the relevance of the project, since they include primary and secondary information related to the environmental, marketing, legal, technical, organizational and financial aspects that govern the business model and therefore must be structured and specified using methodologies with recognized validity. Finally, the analysis of the eco-hotel was carried out, which has a reception, kitchen, dining room, bathroom and cabins. Two types of accommodations are offered, family and double, each with capacities of 5 and 2 people respectively; of each type of accommodation there are 3 cabins. The prices are competitive in the area and are managed per cabin; for family cabins the price is $517,500 and for double cabins the price is $287,500 per night. Finally, after conducting all the studies mentioned above, it was determined that the project is financially viable, the target market exists and is willing to visit this type of lodging, and the municipal government encourages and supports this type of project. The project, by definition of the partners, will not be leveraged by debt, the cash flow generates positive cash flows, and the project's TIR exceeds the project's cost of capital by 3 percentage points (WAC=20%). A NPV of $75,304,005 million pesos is calculated, taking into account the first 10 years of the project and the investment is recovered in about 9 years.

Abstract. The article deals with the research of the creation of conditions for the socialization of economic relations in modern Ukraine — legal regulation of social entrepreneurship investment. The Ukrainian state actively implements world economic trends and legal standards into national practice. These include social entrepreneurship and its legal support. It is stated that the main priorities of social entrepreneurship today are: development of social innovations, ecology, health care, education, vocational training, employment of people with disabilities, welfare, development of territories, culture, etc. In Ukraine, social entrepreneurship has a somewhat undeveloped character, primarily due to a lack of funds for its development. There is no specific legal regulation of social entrepreneurship in Ukraine. The main form of domestic social entrepreneurship is a charitable activity of public organizations. It is emphasized that the success of projects in the field of social entrepreneurship depends to a large extent on foreign investment. Investor rights in Ukraine are protected by advanced legislation and, despite bureaucratic obstacles, are guaranteed by the state. It is noted that the analysis of domestic economic and legal practice indicates the existence of social and legal prerequisites for successful investment in social entrepreneurship. Among these prerequisites, the following are outlined: public willingness and organizational support of the state, international assistance, presence of interested social groups, and availability of special draft laws that should stimulate the formation, development, and activity of social enterprises as the main form of social entrepreneurship. Attention is drawn to the fact that the draft Law of Ukraine «On Social Enterprise» changes social entrepreneurship ideology from charitable to entrepreneurial activity, which is combined with the implementation of innovation and solution of social problems. In particular, this approach is attractive for both internal and external investors and is the basis for social entrepreneurship's future success. It is concluded that the proposed research can be of interest to both potential investors and investors who are already working in Ukraine and would like to develop or diversify their activities. Keywords: investments, social entrepreneurship, protection of investor rights, economic and legal preconditions for social entrepreneurship. JEL classіfіcatіon E20 G20 O35 K20 Formulas: 0; fig.: 0; tabl.: 0; bibl.: 21. ; Анотація. Присвячено дослідженню створення умов для соціалізації економічних відносин у сучасній Україні — правового забезпечення інвестування соціального підприємництва. Українська держава активно впроваджує в національну практику світові економічні тренди і правові стандарти. Серед них соціальне підприємництво і його правове забезпечення. Констатовано, що основними пріоритетами соціального підприємництва сьогодні є: розвиток соціальних інновацій, екологія, охорона здоров'я, освіта, професійне навчання, працевлаштування людей з обмеженими можливостями, добробут, розвиток територій, культура тощо. Соціальне підприємництво в Україні має дещо нерозвинутий характер через, насамперед, брак коштів на його розвиток. В Україні немає спеціального правового регулювання соціального підприємництва. Основною формою вітчизняного соціального підприємництва є благодійна діяльність громадських організацій. Акцентовано на тому, що успішність реалізації проєктів у площині соціального підприємництва значною мірою залежить від іноземних інвестицій. Права інвестора в Україні захищені розвинутим законодавством і, попри бюрократичні перешкоди, забезпечуються державними гарантіями. Зазначено, що аналіз вітчизняної економічної та правової практики вказує на наявність соціально-правових передумов для успішного інвестування коштів у соціальне підприємництво. Серед цих передумов виділено такі як: готовність суспільства й організаційна підтримка держави, міжнародне сприяння, наявність зацікавлених соціальних груп, наявність проєктів спеціальних законів, що мають стимулювати утворення, розвиток і діяльність соціальних підприємств як основної форми соціального підприємництва. Звернуто увагу на те, що проєкт Закону України «Про соціальне підприємство» змінює ідеологію соціального підприємництва від благодійної до підприємницької діяльність, що поєднана з упровадженням інновацій та розв'язанням соціальних проблем. Саме такий підхід є привабливим для внутрішнього і зовнішнього інвестора та є основою для майбутнього успіху соціального підприємництва. Підсумовано, що запропоноване дослідження може бути цікавим як для потенційних інвесторів, так і для інвесторів, які уже працюють в Україні і хочуть розвинути чи диверсифікувати напрями своєї діяльності. Ключові слова: інвестиції, соціальне підприємництво, забезпечення прав інвестора, економіко-правові передумови соціального підприємництва. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 21.

The article summarizes the results of the analysis of studies and publications in which scientists and authors offer the approaches to improving the educational process in universities, the system of special physical training, improving the effectiveness of physical training classes, updating educational and professional programs, educational and methodological materials on academic disciplines related to physical education, special physical training and personal safety.The aim of this article is to summarize and classify the results of the study, which examines various aspects of continuous physical training of the security and defence sector military personnel. The results of the pilot review of the array of publications on the problem of dissertation research have made it possible to classify dissertations, scientific articles and other publications into several groups. The first group covers scientific works in which researchers consider individual aspects of physical training of future officers and servicemen of the SBGS of Ukraine. The second group included scientific works in which researchers examine the theoretical and methodological foundations for training cadets of military higher education institutions in various kinds of sports. The third group conditionally covers scientific works in which researchers consider various aspects of improving the health of servicemen by means of physical culture and sports. The fourth group included publications covering scientific papers where the methodological foundations for physical training of servicemen are considered. The fifth group of studies includes publications in which researchers examine the organizational and methodological foundations for special physical training of servicemen and the formation of personal safety skills. One more group of studies and publications, the sixth, covers works in which the authors consider various aspects of improving the physical training of specialists of law enforcement agencies and military formations. Generalization of the results of inspection of the array of publications on the problem of dissertation research makes it possible to proceed to the next stage of the research – generalization of features and characteristics of the content of physical training of cadets and trainees on tactical and operational-tactical levels in the conditions of the traditional system of military education in the higher education institution of the SBGSU. ; У статті представлено узагальнення результатів аналізу досліджень та публікацій, у яких вчені та автори пропонують підходи щодо вдосконалення освітнього процесу у військових закладах вищої освіти (ВЗВО), системи спеціальної фізичної підготовки, покращення ефективності занять з фізичної підготовки, оновлення освітньо-професійних програм, навчальних та методичних матеріалів із навчальних дисциплін, що стосуються фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки та особистої безпеки.Метою статті є узагальнення та класифікація результатів дослідження, у яких розглядаються різноманітні аспекти неперервної фізичної підготовки військовослужбовців сектору безпеки і оборони. Результати пілотного огляду масиву публікацій з проблеми дисертаційного дослідження дозволили класифікувати дисертаційні роботи, наукові статі та інші публікації до декількох груп. З'ясовано, що перша група охоплює наукові праці, у яких дослідники розглядають окремі аспекти фізичної підготовки майбутніх офіцерів та військовослужбовців Державної прикордонної служби України (ДПСУ). До другої групи увійшли наукові праці, у яких дослідники розглядають теоретичні і методичні засади навчання курсантів військових закладів вищої освіти різним видам спорту. Третя група умовно охоплює наукові праці, у яких дослідники розглядають різноманітні аспекти покращення стану здоров'я військовослужбовців засобами фізичної культури і спорту. До четвертої групи увійшли публікації, що охоплюють наукові праці, де дослідники розглядають методичні засади фізичної підготовки військовослужбовців. П'яту групу досліджень охоплюють публікації, у яких дослідники розглядають організаційно-методичні засади спеціальної фізичної підготовки військовослужбовців та формування умінь і навичок особистої безпеки. Ще одна група досліджень і публікацій – шоста, охоплює праці, у яких автори розглядають різноманітні аспекти вдосконалення фізичної підготовки фахівців правоохоронних органів і військових формувань.Узагальнення результатів огляду масиву публікацій з проблеми дисертаційного дослідження дозволяє перейти до наступного етапу дослідження – узагальнення особливостей та характеристики змісту фізичної підготовки курсантів і слухачів на тактичному та оперативно-тактичному рівнях в умовах традиційної системи військової освіти у ВЗВО ДПСУ.

Abstract. Mykhailo Sergiiovych Hrushevskyi, an outstanding scientist, a man of broad erudition, extraordinary diligence, takes one of the honorary places in the history of Ukrainian science and culture of the late 19th – first third of 20th century. Possessing encyclopedic scientific knowledge, the ability to comprehensively analyze and reproduce historical processes in an artistic form, he clearly manifested himself in many fields of knowledge: history, archeography, literary studies, folklore, and others. But first of all, Mykhailo Hrushevskyi is a prominent historian and patriot of his people, who created the first most complete, generalizing study of the history of Ukraine from ancient times to the second half of the 17th century. The scientific concept of Mykhailo Hrushevskyi is based on the organic unity of high professionalism of materials presentation, deep knowledge of literature and sources, and originality of their interpretation.As a politician, he worked his way from the founder of the National Democratic Party of Galicia and the Society of Ukrainian Progressives in Kyiv to the creator of the foundations of an independent Ukrainian state. He was Chairman of the Central Rada, and later recognized the Soviet regime in Ukraine and expressed readiness to serve it. His views were changing; socio-political concepts and philosophical perceptions of life were evolving but love for his people and for the historical truth for him have always been the highest standard in scientific creativity and political activity. Mykhailo Hrushevskyi was the son of his time. As well as many other prominent figures of Ukraine, he presented the tragic historical fate of the Ukrainian lands dismembered by political borders, which were deprived of their own statehood, in his works. As a scientist and politician, Mykhailo Hrushevskyi was deeply saddened by the fate of his people.Mykhailo Hrushevskyi, prominent Ukrainian historian, politician, writer, publicist, editor, publisher, also made a significant contribution to the development of the native journalism.Work and studying of the bibliographic sources, important periods in the creative life and work of Mykhailo Hrushevskyi allowed to identify the main periodicals that he edited and published or acted as a leading publicist (reviewer, reader, literary critic, author of iconic and travel essays, notes, articles, etc.). The article enlights the organizational talent in the field of publishing and editorial skills in the newspaper and magazine area of Mykhailo Hrushevskyi in the late 19th – early 20th centuries. The purpose of this article is to trace the main milestones of the journalistic activity of the scientist and politician, to find out the essential issues reflected by Mykhailo Hrushevskyi in the pages of newspapers and magazines. ; Анотація. В історії української науки і культури кінця XIX — першої третини XX ст. одне із почесних місць по праву належить Михайлу Сергійовичу Грушевському – видатному вченому, людині широкої ерудиції, надзвичайної працьовитості. Володіючи енциклопедичними науковими знаннями, здатністю всебічно аналізувати і в художній формі відтворювати історичні процеси, він яскраво виявив себе в багатьох галузях знань: історії, археографії, літературознавстві, фольклористиці та ін. Але насамперед М. С. Грушевський – це визначний історик і патріот свого народу, який створив перше найбільш повне, узагальнююче дослідженню з історії України від найдавніших часів до другої половини XVII ст. Наукова концепція М. С. Грушевського ґрунтується на органічній єдності високого професіоналізму викладу матеріалів, глибоких знаннях літератури і джерел та оригінальності їх трактування.М. С. Грушевський як політик пройшов шлях від засновника національно-демократичної партії Галичини і Товариства українських поступовців у Києві до творця засад української незалежної держави. Він був головою Центральної Ради, а згодом визнав Радянську владу на Україні і висловив готовність служити їй. Змінювалися його погляди, еволюціонували суспільно-політичні концепції, філософське сприйняття життя. Але любов до свого народу і до історичної істини для нього завжди були вищим мірилом в науковій творчості і політичній діяльності. Він був сином своєї епохи, тому в житті та діяльності М. С. Грушевського, як і багатьох інших визначних діячів України, з усією глибиною відбилася трагічна історична доля розчленованих політичними кордонами українських земель, що були позбавлені власної державності. Як вчений і політик М. С. Грушевський боляче переживав за долю свого народу. Видатний український історик, політичний діяч, письменник, публіцист, редактор, видавець, Михайло Грушевський зробив також чималий внесок у розвиток вітчизняного журналістикознавства.

У развијеним државама евалуација представља редовну праксу културне политике. Основна сврха њене примене јесте унапређење квалитета одлучивања, чиме се доводи у везу с одговорношћу доносилаца одлука према грађанима. Један од основних принципа демократски оријентисаних културних политика јесте промоција учешћа у културном животу који је повезан с остварењем права на културу, једним од основних људских права. Савремен приступ креирању културне политике подразумева да она треба да се заснива на чињеницама и потребама грађана и средине за коју се планира. Дисертација се бави проучавањем могућности примене евалуације на нивоу установа културе и локалних културних политика у Србији како би се унапредио постојећи начин одлучивања и управљања локалним културним развојем. Указује се да примена евалуације омогућава ефикаснију и ефективнију организацију културног живота. Једно од полазишта је да када нема експлицитне културне политике, а самим ти ни евалуационе праксе, маркетиншка и социолошка истраживања културних пракси грађана могу да стоје у функцији евалуације. Резултати истраживања омогућавају да се на основу њих донесу одлуке, адекватне стратегије и мере у циљу решавања проблема, планирања културног живота и културног развоја (ниво културне политике) и активности (ниво установа културе). С тим у вези, пројектован је нови ефикаснији и ефективнији модел одлучивања за локални ниво културне политике у Србији, заснован управо на примени евалуације. У нашим условима, евалуација у културној политици није у довољној мери проучавана, као ни њена повезаност с друштвеним истраживањама. Поготово нису проучаване релације између евалуације, одлучивања и одговорног управљања, а у односу на учешће грађана у културном животу. Успостављање релација између ових феномена производи нове научне увиде у значај евалуације као организационог и вредносно-идејног инструмента културне политике и менаџмента у култури. Истовремено, доприноси бољем разумевању како самих феномена, тако и њихових међусобних веза које утичу на културни и друштвени живот заједница. ; In developed countries, evaluation is a regular practice within cultural policy. The main purpose of its application is to improve the quality of decision-making which is connected with the responsibility of decision makers to citizens as users of cultural policy. One of the basic principles of a democratic-oriented cultural policy is to promote cultural participation that is in line with entitlement of the right to culture as one of fundamental human rights. A modern approach to cultural policy making is based on the premise that it should be based on facts, present situation and the needs of citizens and the territory which it is planned for. In this dissertation, the possibilities of application of evaluation at the level of cultural institutions and local cultural policy in Serbia have been studied in order to improve the existing decision-making and management of local cultural development. We point out that the application of evaluation contributes to more efficient and effective organization of cultural life. One of the main hypotheses is when cultural policy is not explicit, and thus there is no practice of evaluation, marketing and sociological researches on cultural practices of citizens could have an evaluation function. The results of those researches provide information which could be the basis for planning, defining adequate strategies and measures in order to solve problems, organize cultural life and determine the direction of cultural development (cultural policy level) and activities (cultural institutions level). According to this, a new model based on the use of evaluation for more efficient and effective decision-making at the local level of cultural policy in Serbia has been designed. In Serbia, evaluation in the field of cultural policy has not been studied enough. Especially there is not enough scientific insights into relations between evaluation, decision-making and responsible governance in the context of cultural participation in local communities, as well as connection between social researches and evaluation. Establishing relations between these phenomena produce a new scientific insights pointing out the importance of evalaution as an organizational and idea-and-value-based instrument of cultural policy and cultural management. At the same time, it contributes to better understanding of how the phenomena themselves and their interconnections are affecting the cultural and social life of local communities.

BACKGROUND: Due to increasing pressure on natural resources, subsistence agriculture communities in Uganda and Sub-Saharan Africa are experiencing increasingly restricted access to diminishing natural resources that are a critical requirement of their livelihoods. Previously, common-pool resources like forests and grasslands have been either gazetted for conservation or leased for agriculture, the latter in particular for large-scale sugarcane production. Satisfying the increasing consumer demand for grassland or forestry products like wild mushrooms as food or medicine, requires innovative ethno-biological and industry development strategies to improve production capacity, while easing the pressure on diminishing natural resources and averting ecosystems degradation. METHODS: This case study addresses traditional knowledge systems for artisanal mycoculture to identify cultivation practices that enhance sustainable utilization of natural resources. Multi-scalar stakeholder engagement across government and community sectors identified artisanal mushroom producers across five districts in Uganda. Focus groups and semi-structured interviews characterized artisanal production methods and identified locally used substrates for cultivation of different mushroom species. RESULTS: Artisanal practices were characterized for the cultivation of six wild saprophytic mushroom species including Volvariella speciosa (akasukusuku), two Termitomyces sp. (obunegyere and another locally unnamed species), Agaricus sp. (ensyabire) and Agrocybe sp. (emponzira), and one exotic Pleurotus sp. (oyster) that are used as food or medicine. The substrates used for each species differed according to the mushroom's mode of decomposition, those being the following: tertiary decomposers such as those growing under rotting tree stumps or logs from forestry activity like the Agrocybe sp. known as emponzira which grows in forests, thickets, or near homesteads where big logs of hardwood have been left to rot. Also pieces of firewood are chipped off whenever need arises thus providing fuel; secondary decomposers growing on naturally composted grass associated with termites like the Termitomyces sp. known as obunegyere growing in protected sites in gardens, composted cattle manure for Agaricus sp. known as ensyabire in the kraal area where cattle manure is plenty, composted maize cobs for a locally unnamed Agaricus sp. on heaped cobs placed near homesteads; and primary decomposers growing on waste sorghum from brewing the traditional alcoholic drink, muramba for Pleurotus sp. (oyster), and banana and spear grass residue from banana juice processing like the Volvariella speciosa known as akasukusuku because it is associated with the banana plantation locally known in the Luganda language as olusuku and is usually heaped under ficus trees. Management practices also varied based on mode of decomposition and other ecological requirements such as the following: zero tillage and minimal disturbance in areas where obunegyere grow, heaping banana and spear grass residues under the cool ficus trees which also keep them away from banana stump that may cause infestation with nematodes and insects. Even within the generic practices accessibility by the users is critical for example placing logs near homes where children can use them to play, they can be used as fire wood and to even get off-season mushroom as household waste water can make the mushrooms grow. CONCLUSIONS: Our description of artisanal mycoculture methods that respond to conservation and utilization pressures, demonstrates the value of addressing traditional knowledge to improve ethno-biology and mycoculture industry practice. Traditional communities engage in multiple technological and organizational innovations and practices for sustainability and in the case of mushroom production to conserve the environment and culture, ensure variety, food and nutrition security, and income. The results of this study present opportunities to preserve ecosystem quality while developing an artisanal mycoculture system. They have also identified aspects of artisanal mycoculture that most urgently require further ethno-biological study and industry development. Future research and industry development can utilize the result of this study to boost artisanal production of wild saprophytic mushrooms in Sub-Saharan countries, for food or medicinal consumption, and environment conservation. Further development of production efficiencies in context with sustainable natural resource management is recommended.

Інноваційний розвиток формує основу виробничого процесу підприємств. Інвестиції в інновації можуть забезпечити суттєвий успіх підприємству, але ж вони і пов'язані з суттєвим ризиком. Будь яка підприємницька діяльність комерційна за своєю суттю, передбачає отримання прибутку. Підприємницька інноваційна діяльність пов'язана з вдосконаленням знань, доведенням інноваційної ідеї до розробки товару, який користується попитом на ринках, очікуваннями отримати інноваційний прибуток. Підприємець є сполучною ланкою між винаходом і інноваціями. Підприємець розробляє і реалізує інновації, готовий до ризику і відповідальний за фінансові, моральні і соціальні наслідки інноваційної діяльності. В економічному розвитку підприємництво зосереджуючись на розвитку перспективних напрямків здатне забезпечити зміну структури економіки, сприяє створенню позитивного середовища конкуренції і раціональному використанні ресурсів, є стимулом високоефективної праці. Підприємництво розглядається генератором інновацій і змін. Інноваційна складова здатна до видозмінювання. Інноваційна підприємницька діяльність включає науково -технічну, організаційну, фінансову і комерційну діяльність. Вона є найважливішою складовою просування нововведень споживачам. Вдосконалення механізму управління інноваційною діяльністю в процесі формування ринкової економічної системи передбачає створення системи розвиненого інноваційного підприємництва. Інноваційна підприємництво є діяльність, яка вимагає творчого мислення, знаходження нових рішень, розуміння взаємодії конкуруючих сил, які приймають різноманітні рішення. Інноваційна підприємництво в сучасних умов ах має вирішальне значення в забезпеченні економічного зростання, конкурентоспроможності, створенні робочих місць і вирішенні соціальних проблем. Виявлено, що розвиток інноваційного підприємництва визначає система таких передумов, як нормативна база і державна підтримка, ринкове середовище і кон'юнктура ринку, доступ до ресурсів (фінансові, людські, інформація і знання), підприємницькі здібності і культура. Інноваційна підприємництво є сферою діяльності інноваційних, молодих і швидкорозвиваючихся, малих і середніх підприємств. Проведено дослідження причин низької прибутковості і проблем забезпечення прибутковості інновацій підприємств. Розкрито основні напрями дій сучасних підприємств задля підвищення рівня рентабельності. Визначено рекомендації підвищення прибутковості інновацій. Зроблно висновок, що основними факторами, визначаючими прибутковість інновацій, є початкові витрати, швидкість реалізації, масштаб інновацій, додаткові витрати. ; Innovative development forms the basis of the production process of enterprises. Investments in innovation can provide significant success for an enterprise, but they are also associated with significant risk. Any entrepreneu rial activity is commercial by nature, involves making a profit. Entrepreneurial innovation is associated with the improvement of knowledge, bringing an innovative ideas to the development of goods that are in demand in the markets, expectations to receive innovative profits. An entrepreneur is a connecting link between the invention and the innovation. Entrepreneur develops and implements innovations, is ready to take risks and responsible for the financial, moral and social consequences of innovation. In economic development, entrepreneurship, focusing on the development of promising areas, is able to ensure a change in the structure of the economy, contributes to the creation of a positive competitive environment and rational use of resources, is an incentive for highly efficient labor. Entrepreneurship is considered a source of innovation and change. Innovation component is capable of modifications. Innovative business activities include scientific, technical, organizational, financial and commercial activities. It is the most important component of promoting innovations to consumers. Improving the mechanism for managing innovation in the process of forming a market economic system involves the creation of a system of developed innovative entrepreneurship. Innovative entrepreneurship is an activity that requires creative thinking, finding new solutions, understanding the interaction of competing forces, making varions decisions. Innovative entrepreneurship in modern condition is crucial in ensuring economic growth, competitiveness, creating jobs and solving social problems. It is revealed that the development of innovative entrepreneurship is determined by a system of prerequisites such as the regulatory framework and government support, market environment and market conditions, access to resources (financial, human, information and knowledge), entrepreneurial skills and culture. Innovative entrepreneurship is the scope of innovative, young and fast-growing, small and medium enterprises. A study was conducted on the causes of low profitability and problems of ensuring the profitability of enterprise innovations. The main directions for increasing the profitability of innovations are determined. The main directions of actions to increase the level of profitability of modern enterprises are revealed. It is concluded that the main factors determining the profitability of innovations are associated with initial costs, speed of implementation, scale of innovation, ancillary costs.

In this editorial, a topic of great importance related to Knowledge Management (GC) is presented, as a facilitating process in the transmission of intellectual capital and experiences, produced by people and organizations, in order to learn and generate new knowledge . In this regard, the concept of Knowledge Management, appears at the end of the twentieth century, with the development of management models, which involved themes on total quality management, continuous innovation, organization, among others, appearing, in addition, the culture criticism that knowledge should spread, where possible with open access. However, with the current model of economic globalization and with the accelerated development of new information and communication technologies (ICT), the exchange of information and knowledge has been facilitated, knowledge management (GC) becoming especially relevant. ), as a new management model; where, the individual, the companies and the organizations, must adjust to the new situations of change to generate competitive advantages, expressed in better results of productivity, creativity, innovation, social responsibility, among others. (Gómez, Pérez & Curbelo, 2005). However, according to Nonaka & Takeuchi (1999), the GC is defined as: "It is an emerging discipline that aims to generate, share and use the tacit (know-how) and explicit (formal) knowledge existing in a given space , to respond to the needs of individuals and communities in their development. " In this regard, the individual knowledge expressed as tacit, which is part of the individual intellectual capital, or ability to KNOW-DO the individual, as the ability to learn and apply or generate new knowledge is revealed. At the same time, explicit knowledge refers to the knowledge of companies or organizations, which converts it into operational returns in the production of quality goods or services for the achievement of economic benefits, with a responsible impact at the social and environmental level, when Society service. From this point of view, one could understand that, scarce resources for companies or organizations are knowledge and experience, not capital resources. In this regard, it is noted that universities are shown as organizational entities, but it is worth mentioning, that historically these institutions have been the generators of scientific and technological knowledge, responding to the different problems of society, and showing a very important knowledge management, in the global village. Reflection is then made so that governments, institutions of higher education, organizations and companies, among others, producers and / or managers of knowledge, review their policies related to knowledge management and free access, as the Knowledge management (Argote, McEvily et Rodríguez, 2003), with its mechanisms of skills, motivation and opportunity (where everyone has the opportunity to learn from each other), represents an effective instrument for the distribution of knowledge in society, supported by the use of technology with ICT and Human Talent Management, among others. Thus, knowledge management is expected to contribute more and more to the appropriation and accessibility of knowledge for all. ; En la presente editorial, se plantea un tema de gran importancia relacionado con la Gestión del Conocimiento(GC), como proceso facilitador en la transmisión de capital intelectual y experiencias, producidas por laspersonas y organizaciones, con el fin de aprender y generar nuevo conocimiento. Al respecto, el conceptode Gestión del conocimiento, aparece a finales del siglo XX, con el desarrollo de modelos gerenciales, queinvolucraban temáticas sobre la gestión de calidad total, la innovación continua, la organización, entre otras,apareciendo, además, la cultura crítica de que el conocimiento debería propagarse, en lo posible con accesoabierto. Ahora bien, con el modelo actual de globalización económica y con el desarrollo acelerado de nuevastecnologías de la información y de la comunicación (TIC), se ha facilitado el intercambio de la información yel conocimiento, adquiriendo especial relevancia la Gestión del conocimiento (GC), como un nuevo modelogerencial; donde, el individuo, las empresas y las organizaciones, deben ajustarse a las nuevas situaciones decambio para generar ventajas competitivas, expresadas en mejores resultados de productividad, creatividad,innovación, responsabilidad social, entre otras. (Gómez, Pérez & Curbelo, 2005).

This qualitative study explored the experiences of executive level leaders within the health insurance industry throughout the United States since the passing of the Patient Protection and Affordable Care Act (PPACA) approximately a decade ago. Fifteen leaders, including five Chief Executive Officers, five Chief Financial Officers, and five Chief Medical Officers, including three women, participated in this study. Most of the participants in this study were highly educated Caucasian males, and more than half worked for a non-profit health plan. The study addressed five primary themes: (1) health care reform, (2) education and lifelong learning, (3) leadership, (4) quality, and (5) the role of the customer. The primary modes of analysis applied through the study involved the use of Northouse's (2019) adaptive leadership theory, Lincoln's (1989) discourse, myth, ritual, taxonomy, Kramer & Enomoto's (2007) ethical leadership theory, Bridges & Bridges' (2016) transition model, and Bolman and Deal's (2017) reframing organizations theory. The study sought to address these research questions: What knowledge, skills, and dispositions have health care leaders been using during these changes? How do clinical, administrative, and financial executives describe their leadership experience? How do current leadership practices compare to the literature? What types of decisions are health care leaders making? Health care is a complex industry and continues to be a frequent topic of discussion and a point of contention throughout the United States. Cost, quality, and a lack of overall satisfaction remain the driving forces behind the overall frustration (An et al., 2013; Ungar & O'Donnell, 2015). The Patient Protection and Affordable Care Act and Health Care and Education Reconciliation Acts passed in March 2010 served as a catalyst for change designed to address these concerns by expanding health insurance coverage to an additional 32 million individuals and tax credits for individuals, families, and small businesses to ensure the insurance was affordable. It also focused on shifting the health care delivery system from treatment and disease management to prevention and reduce costs and efficiency while improving quality and satisfaction. The New York Times stated it was "the most expansive social legislation enacted in decades" (Levey, 2010, September 9, p. 1). According to CNN it was a centerpiece of the 2012 presidential election campaign (Cohen, 2012, June 29). In response to health care reform, the findings in this study indicate that Chief Executive, Financial, and Medical Officers have transformed their organizations through new visions and strategies. They shared information, built trust, and aligned their organizations. The leaders have started to see results and their key performance indicators demonstrated reductions in costs, improved outcomes in targeted areas, and improvements in the consumer's experience. The future is uncertain, and it is clear new that models evolved from these major changes which led to new ways to deliver health care, new and different players in the industry, new rules, and new roles and responsibilities. This is just the beginning of a major change which is expected to continue for at least the next five to ten years. Recommendations include health industry leaders need to: (1) develop and implement strategies for sustainable changes, confirm roles, responsibilities, and accountabilities are clear, and share key milestones and provide updates quickly and often, (2) seek alignment and agreement regarding the new organizational goals and measurements as well as how they are going to report their results, (3) engage employees and collaborate with stakeholders, (4) partner with educational institutions and those who provide care to their members throughout their communities, (5) develop and implement succession plans, (6) a bigger culture shift must occur before we will see higher outcomes, lower costs, and improved consumer satisfaction, (7) ensure that Chief Medical Officer have a reporting line to the Board of Directors and attend the Board of Directors meetings, and (8) have the Chief Executive Officer, Chief Financial Officer, and Chief Medical Officer provide their staff with a leadership compass, so the next generation of leaders can be effective at guiding their organization successfully through the complex health insurance rapids.

У статті за результатами системного аналізу текстів офіційно-ділового стилю із урахуванням чинників «комунікативна мета», «прагматичне завдання», «стилістична функція», «інтенція», «жанрово-стильова варіантність» запропоновано нову класифікацію підстилів і жанрів офіційно-ділового стилю української літературної мови. Підкреслено, що традиційно в українській лінгвостилістиці виділяють три його різновиди: адміністративно-канцелярський, дипломатичний та законодавчий. Зауважено, що відома система трьох підстилів вимагає корекції з урахуванням важливого для дослідження функціональних сфер життя літературної мови соціокультурного, комунікативно-прагматичного чинників. Уточнено опис підсистем адміністративного (адміністративного-канцелярського, адміністративно-комерційного та адміністративно-правового), законодавчого, юридичного (судово-адміністративного, кримінально-процесуального) та дипломатичного різновидів ділової комунікації. Схарактеризовано їхні жанрові лексико-граматичні та комунікативно-прагматичні особливості. При цьому наголошено, що не варто сплутувати поняття жанру і підстилю, адже термінологічна субпарадигма кожного функціонального різновиду вже настільки розвинулася і розширилася, що необхідно дотримуватися чіткої градації «від ширшого до вужчого»: стиль – підстилі – жанри з урахуванням писемних та усних форм реалізації – тексти. Відзначено, що термінологічна субпарадигма офіційно-ділового стилю потребує постійної уваги як об'єкт дослідження і кодифікації, що становить перспективу вивчення відповідних текстів і лексикографічного закріплення визначених понять. ; In the article, based on the results of the system analysis of the texts of the official business style, taking into account the factors "communicative goal", "pragmatic task", "stylistic function", "intention", "genre-style variation", a new classification of the sub-styles and genres of the official business style of Ukrainian is proposed. literary language. It was emphasized that traditionally in Ukrainian linguistic stylistics there are three types of it: administrative, clerical, diplomatic and legislative. It is noticed that the well-known system of three sub-styles requires correction, taking into account the sociocultural, communicative-pragmatic factors important for the study of the functional areas of the literary language. The description of the subsystem administrative (administrative-clerical, administrative-commercial and administrative-legal), legislative, legal (judicial-administrative, criminal procedure) and diplomatic varieties of business communication has been corrected. Administrative sub-style is characterized as one of the varieties of official business communication in the state, social, economic, administrative, educational, legal and legal spheres, whose functions are related to the regulation of relations in the administrative-executive apparatus of the state, in separate institutions, between citizens and institutions, bringing to the attention of citizens about certain measures, procedures, requirements of the community to them, the registration of various types of documents in commercial activities. Legislative sub-style - one of the varieties of official business communication in the state, social, economic, administrative, educational, legal and legal spheres, connected with the organizational, supervisory, regulatory and security functions of various types of documents. The texts of the legislative subtext are created in the course of lawmaking activity. Diplomatic sub-style - one of the varieties of official business communication in the foreign policy, international, state spheres, whose functions relate to the regulation of relations between states, world communities. Legal sub-style t is expressed in the judicial-administrative and criminal-procedural varieties, that is, in jurisprudence, where the texts of the official-business style act as instruments and methods of legal knowledge, the mastery of social and legal experience and the transfer of legal culture from generation to generation. Their genre lexical-grammatical and communicative-pragmatic features are characterized. It was noted that one should not confuse the concepts of genre and sub-style, because the terminological sub-paradigm of each functional variety has already developed and expanded so much that it is necessary to adhere to a clear gradation "from broad to narrow": style – sub-forms – genres taking into account written and oral forms of implementation – texts. It is noted that the terminological sub-paradigm of the official business style requires constant attention as an object of study and codification, which is the prospect of studying the relevant texts and lexicographical consolidation of certain concepts.

The European Union launched its first comprehensive better-regulation agenda in 2002 and has since then been constantly modifying and improving its toolkit aimed at guaranteeing the quality of its legislation. The first better-regulation agenda followed the pioneering experience of some of its member states and introduced a formal procedure of ex ante impact assessment (IA) as well as minimum criteria for stakeholder consultation.1 Different variables explain the rise of EU-level IA, such as reactions to the overuse of the precautionary principle in risk analysis and health policy (especially in chemicals and tobacco);2 pressure from finance ministers in countries such as the U.K. and the Netherlands to introduce evidence-based procedures in policy formulation, thus increasing accountability;3 and organizational developments within the European Commission, with an expansion to regulatory policy of tools originally crafted for sustainable development policies.4 The EU IA model was introduced together with a communication aimed at simplifying and improving the regulatory environment and promoting "a culture of dialogue and
participation" within the EU legislative process.5 As a result, the commission decided to integrate all forms of ex ante evaluation and various tests by building an integrated impact-assessment model, to enter into force on Jan. 1, 2003.6 This model was tasked with the heavy responsibility of ensuring that adequate account was taken, at an early stage of the regulatory process, of both the competitiveness and sustainable-development goals, which ranked among the top priorities on the EU agenda. Over the past 14 years, the better-regulation toolkit of the European Commission has been strengthened from a methodological standpoint, and expanded into a more comprehensive system that involves ex ante IAs, ex post evaluations, "fitness checks" focused on clusters of laws, and cumulative cost assessments that address specific industry sectors. At the same time, the system gradually involved other institutions, such as the European Parliament (especially from 2012) and, to a lesser degree, the Council. And in May 2015, the European Commission further re-launched the system with a much stronger emphasis on ex ante political validation of proposals, stakeholder consultation at all phases of the policy process, and comprehensive, well-structured retrospective reviews. The European Commission has completed more than 1,000 IAs since 2003 and this provides a solid basis for observing the main virtues and challenges of the system as it has evolved to date. This paper looks at the lessons that can be drawn from the EU experience and highlights the challenges that have been successfully addressed and the ones that still remain unsolved. In discussing challenges, reference will be made to other legal systems, such as those in the United States, Canada, Australia and the United Kingdom. The paper also discusses the main novelties introduced by the recently adopted new EU Better Regulation Package, as well as the content of the proposed new Inter-Institutional Agreement on Better Lawmaking, both presented by the European Commission on May 19, 2015. Section 1 of the paper analyzes the current role played by major EU institutions in better lawmaking and aspects of the current inter-institutional agreement that would be worth reconsidering. Key issues include the use of ex ante impact assessments in major EU institutions; the frequency, timing and relevance of stakeholder consultation throughout the policy process; problems related to the ex post evaluation, fitness checks and other forms of analyses of the stock of legislation (e.g., cumulative cost assessments). Section 2 focuses on methodology and discusses the taxonomy of costs and benefits that is now the basis for both ex ante impact assessments and ex post evaluations, including fitness checks and cumulative cost assessments. Section 3 briefly summarizes the main activities carried out in the realm of financial regulation and describes the recent consultation launched by the European Commission for a thorough revision of the whole stock of legislation in this domain. Section 4 concludes by briefly comparing the EU experience with the Canadian one.

This dissertation examines the relationships between law and society when encountering disruptive, risky economic activities. In doing so, it assesses how culture, politics, civil society, and powerful industry interests influence the laws and legal instruments intended to protect or benefit citizens exposed to such activities. My case is the domestic shale-energy boom brought about by "fracking," which, over the past decade, has revolutionized the US energy economy and sparked controversy for its potentially detrimental effects on local communities and the environment. By examining sociological influences on states' fracking regulations and revealing inequalities reinforced in individual mineral-rights leasing contracts, I span time and space to analyze the social forces that shape who wins and who loses when fracking comes to an area.The dissertation is organized around three empirical studies. In the first, I draw from theories of social movements, organizations, politics, and markets to examine how social movements, economic industries, and state institutional environments influence the decisions of states to issue new regulations governing fracking or ban it altogether. Analyzing a longitudinal dataset of 34 states at risk of fracking from 2009 to 2016, and consistent with findings from political sociology and social-movement literatures, I find that increased economic security and increased environmental movement organizational capacity in a state boost the likelihood that a state will regulate the fracking industry or even ban fracking entirely. I also find that higher potential profitability (and accordingly, potential environmental risk) for fracking in a state moderates the effects of state government ideology and resource dependence on industry. These findings support my argument that the effects of non-state actors and institutional context on the regulation of disruptive industrial activity in new markets depend, in part, on the extent of potential economic benefits and societal risks posed by the economic activity.In the second empirical chapter, I examine the political, economic, and cultural factors influencing how stringently states regulate fracking. Analyzing state fracking chemical disclosure requirements from 2009 through 2016, I find that a state's expected chemical disclosure stringency is most positively influenced by how stringently its geographically proximate peer states regulate. Interacting economic hardship with fossil-fuel industry political influence is associated with less stringent regulation. I argue for a field theory-based approach to state-level regulation, which conceives of states as both constitutive of their own regulatory fields and embedded within broader fields, taking similarly situated states into account but susceptible to industry capture during particularly difficult economic times.Finally, in the last empirical chapter, I move from the state to the local level and investigate how social inequalities become reinforced in legal instruments. Specifically, I analyze economic disparities in a ubiquitous but understudied aspect of the fracking boom: mineral-rights lease contracts. Lease contracts represent an alternative, but no less important, way that socio-legal processes determine who stands to gain, and who stands to lose, when fracking comes to town. I analyze a unique proprietary dataset of nearly 90,000 leases in Texas's Barnett shale. I find that 1) local-community embeddedness yields expected higher payments to mineral-rights owners when compared to those who reside outside of the local community, and 2) people of color, in particular those of Hispanic/Latino ethnicity, receive significantly lower royalty terms when compared to whites, all else equal. The results hold when extended to a national-level analysis. These findings suggest that local ties can open pathways to locally sourced information and confer social capital, which can be beneficial during contract negotiations. They also support sociological theories of how social biases and categories affect economic transactions, resulting in patterned inequalities and discriminatory effects for socially disadvantaged groups. This chapter opens a new empirical domain—subsurface property rights—for socio-legal studies of contracts, and it offers new theoretical directions into how social inequalities become reinforced in legal instruments.

Abstract. The topic of globalization and education is explored by many Russian scientists. Their publications can be divided into main 3 groups: 1) where the publications focus on the phenomenon of globalization, its attractors that determine the main tendencies of education development; 2) relations between globalization and education are explored in the context of negative and positive results; 3) improvement in the quality of national education as a necessary response to the challenges and risks of globalization. Different scientific views have led to ambiguity when rendering the notion competitiveness of education. The competitiveness of education is one of the elements of market relations and must be investigated from this point of view. The research methodology assumes socio-cultural approach when personality is considered to be connected with society and culture as a set of values and standards. The authors applied diachronic method that explores phenomena in their chronological sequence. The paper analyzes the following aspects of education competitiveness: the problem of the definition the concept "education competitiveness"; globalization of education and competition in education; the problem of national education competitiveness; the problem of staff training quality; multipolar world and education system. The author argues that education competitiveness is one of the most important characteristics of national education that is regulated by pedagogical laws (the problem of goal setting and quality of students training), political methods (cronyism, discrimination and segregation) and economic methods (damping policy of the exporters of educational service at the external market of educational service). Universities rating presses the competitors as well as they are made by international independent information agencies that belong to the developed countries. The level of industrial and economic development and the system of values in Russia influence the competitiveness of national education at the internal market. The author outlines the necessity to develop organizational, economic, political and pedagogical measures in order to increase the competitiveness of national education. The author sees the strategic goal of this modernization in building national educational space that greatly contributes to multipolar world. ; Аннотация. Тема глобализации и образования рассматривается многими отечественными авторами. Эти публикации легко объединяются в три основные группы: 1) основной акцент делается на самом феномене глобализации, его аттракторах, детерминирующих основные тренды развития современного образования; 2) взаимосвязь глобализации и образования рассматривается в контексте положительных и негативных ее последствий; 3) повышение качества отечественного образования как необходимый ответ на вызовы и возникающие при этом риски глобализации. Однако дисциплинарная разобщенность исследователей привела к неопределенности при экспликации понятия конкурентоспособности образования. Конкурентоспособность образования, будучи сложным образованием, является одним из элементов рыночных отношений, вне которых ее изучение является нецелесообразным. Методологическую основу нашего исследования составил социально-культурный подход, при котором личность рассматривается связанной с обществом системой отношений и культурой как совокупностью ценностей и норм. Также широко использовался диахронический метод, предполагающий изучение явлений в их временной последовательности. В статье подробно проанализированы следующие аспекты конкурентоспособности образования: проблема дефиниции понятия «конкурентоспособность образования»; глобализация образования и конкуренция в сфере образования; проблема конкурентоспособности отечественного образования; проблема качества подготовки специалистов; многополярный мир и система образования. Автор утверждает, что конкурентоспособность образования является одной из важнейших характеристик национальной системы образования, регулируемой законами педагогики (проблема целеполагания и качество профессиональной подготовки выпускников учебных заведений), методами политического (протекционизм, дискриминация, сегрегация) и экономического (демпинговая политика экспортеров образовательных услуг на внешнем рынке образовательных услуг) давления. Аналогичную функцию давления на конкурентов выполняют и рейтинги вузов, составляемые информационными агентствами экономически развитых стран. На внутреннем рынке на конкурентоспособность отечественного образования существенное влияние оказывает уровень развития отечественного производства и экономики и господствующая в обществе система ценностей. Для повышения конкурентоспособности отечественного образования нужна система мер организационного, политического, экономического и педагогического характера. Стратегической целью такой модернизации российского образования следует считать формирование собственного образовательного пространства, без которого реализация идеи многополярного мира невозможна.