Suchergebnisse

For some time now, Nigeria has faced the threat of secession from different groups. Each of the groups feels that the country is not representing their interest. In particular, most of the groups feel that the interest of their people has not been properly represented in terms of power sharing. Nigeria operates a democratic system of government with three tiers namely the executive, the judiciary and the legislature. The country also has six geo-political zones for the purposes of power sharing. The zones are North East, North West North, North Central South East, South West and South-South. The 36 states of the federation are, therefore, groups into the various zones with unequal number of states. For example, the North East has six states, the North West has seven, the North Central has six the same as South-South and South-West. However, the South-East has only five states. The unequal number of states among the geo-political zones has serious implications for power sharing in the country. For example, each state has three elected senators and a number of house of representative members depending on the population of the state. What this means is that the South-East has less number of senators and House of Representative members. Their counterparts from North-West is likely is likely to have the highest number of representatives. Zones like North Central, North East, South-West and South-South will have equal number of Senators but the number of House of Representatives may differ depending on the population. This unequal representation could have implications on the promotion of bills and policies and motions in the National Assembly that address issues that affect the welfare of each of the people of each geo-political zones. The mere thinking that South-East is outnumbered in the National Assembly could also make people of the zone to view almost every government programme and policy with suspicion. People of the area may be thinking that the government at the centre does not represent their interest. They may also be thinking that the country does not mean well for them. All these could provide fertile ground for agitations to fester. This partly explains why the country has faced agitations from people from South-East who have over the years sought to separate from Nigeria. Such agitations have also been reported in the media. This paper investigates audience perception of this reporting. The study sought answers to four research questions. Survey research was adopted for the study. A total of 384 respondents were recruited for the study. The questionnaire was the instrument for data collection. The data generated were analysed using both descriptive and inferential statistics. It was found that most of the respondents studied reported high frequency of exposure to media reports on secession agitations. The result also showed that the media of exposure were radio, TV, and newspapers. The sample studied perceived media reports on secession agitations as supporting such actions. The result also showed a significant relationship between exposure to media reports on secession and public perception. The researchers recommend, among others, that the Nigerian Union of journalists should step up their monitoring mechanism to ensure that media reports do not compromise national unity. ; В истории Федеративной Республики Нигерии, начиная от получения этой страной независимости в 1960 году, неоднократно имели место попытки нарушения государственной целостности. Каждая из сепаратистских групп, от которых исходила такая угроза, утверждала, что федеративное правительство не представляет его интересы. В частности, большинство групп считают, что интерес их представителей недостаточно представлен при распределении власти. В Нигерии действует демократическая система управления с тремя ветвями власти: законодательной, исполнительной, судебной. В стране имеется шесть геополитических зон для разделения властей. Зоны - Северо-Восток, Северо-Западная Север, Северо-Центральный Юго-Восток, Юго-Запад и Юг-Юг. Итак, 36 субъектов федерации являются группами из разных зон с различным количеством штатов. В частности, Северо-Восток имеет шесть субъектов, Северо-Запад - семь, Северо-Центральная зона - шесть, так же, как Юг-Юг и Юго-Запад. Однако Юго-Восток имеет только пять субъектов федерации. Неравное количество субъектов в геополитических зонах вызывает серьезные проблемы при распределении власти в стране. Каждый субъект федерации имеет трех выбранных сенаторов и ряд палат представительных членов в зависимости от населения региона. Это означает, что на Южном Востоке меньшее количество сенаторов и членов Палаты представителей. Их коллеги из Северо-Запада имеют наибольшее количество представителей. Такие зоны, как Северо-Центральная, Северо-Восток, Юго-Запад и Юг-Юг имеют одинаковое количество сенаторов, но количество Палаты представителей может отличаться в зависимости от численности населения. Неравномерное представительство влияет на продвижение законопроектов и предложений в Национальной Ассамблее, касающихся социальных вопросов в каждой из геополитических зон. Именно тезис о том, что Юго-Восток недостаточно представлен в Национальной Ассамблее, может заставить людей этого региона с подозрением относиться к любым правительственных программ. Население региона может считать, что федеральная власть не защищает их интересы, а следовательно страна как таковая им не нужна. Все это создает плодотворную почву для спекуляций и частично объясняет, почему страна сталкивается с агитацией сепаратистов Юго-Востока, которые длительное время стремятся отделиться от Нигерии. О таких агитациях сообщалось также в СМИ. В статье исследуется восприятие аудиторией такой информации. Авторами был проведен опрос 384 респондентов, а также проанализированы данные описательной и аналитической статистики. Было установлено, что большинство опрошенных респондентов сообщили о высокой частоте упоминания в СМИ агитации за отделение. Результат также показал, что основными медиа-каналами их распространения были радио, телевидение и пресса. Респонденты воспринимали сообщения СМИ об агитации сецессии как поддержку таких действий. Была также установлена связь между сепаратистскими сообщениями медиа и восприятием этих идей общественностью. Среди практических рекомендаций исследователи указывают на необходимость активизации механизма мониторинга содержания сепаратистских агитации нигерийским союзом журналистов для минимизации угроз национальному единству страны. ; В історії Федеративної Республіки Нігерії, починаючи від отримання цією країною незалежності в 1960 році, неодноразово мали місце спроби порушення державної цілісності. Кожна з сепаратистських груп, від яких виходила така загроза, стверджувала, що федеративний уряд не представляє її інтересів. Зокрема більшість груп вважають, що інтерес їх представників недостатньо репрезентований при розподілі влади. У Нігерії діє демократична система управління з трьома гілками влади: законодавчої, виконавчої, судової. У країні є шість геополітичних зон для розподілу влади. Зони - Північний Схід, Північно-Західна Північ, Північно-Центральний Південний Схід, Південний Захід та Південь-Південь. Отже, 36 суб'єктів федерації є групами з різних зон з неоднаковою кількістю штатів. Зокрема, Північний Схід має шість суб'єктів, Північний Захід - сім, Північно-Центральна зона - шість, так само, як Південь-Південь і Південний Захід. Однак Південний Схід має лише п'ять суб'єктів федерації. Нерівна кількість суб'єктів у геополітичних зонах спричиняє серйозні проблеми при розподілі влади в країні. Кожен суб'єкт федерації має трьох обраних сенаторів і ряд палат представницьких членів залежно від населення регіону. Це означає, що на Південному Сході менша кількість сенаторів та членів Палати представників. Їхні колеги з Північного Заходу мають найбільшу кількість представників. Такі зони, як Північно-Центральна, Північний Схід, Південний Захід та Південь-Південь матимуть однакову кількість сенаторів, але кількість Палати представників може відрізнятися залежно від кількості населення. Нерівномірне представництво впливає на просування законопроектів та пропозицій у Національній Асамблеї, які стосуються соціальних питань у кожній з геополітичних зон. Саме теза про те, що Південний Схід недостатньо представлений у Національній Асамблеї, може змусити людей цього регіону з підозрою ставитися до будь-яких урядових програм. Населення регіону може вважати, що федеральна влада не захищає їх інтереси, а отже країна як така їм не потрібна. Усе це створює плідне підґрунтя для спекуляцій і частково пояснює, чому країна стикається з агітацією сепаратистів Південного Сходу, які тривалий час прагнуть відокремитись від Нігерії. Про такі агітації повідомлялося також у ЗМІ. У статті досліджується сприйняття аудиторією такої інформації. Авторами було проведене опитування 384 респондентів, а також проаналізовано дані описової та аналітичної статистики. Було встановлено, що більшість опитаних респондентів повідомили про високу частоту згадування в ЗМІ агітації за відокремлення. Результат також показав, що основними медіа-каналами їх розповсюдження були радіо, телебачення та преса. Респонденти сприймали повідомлення ЗМІ про агітацію сецесії як підтримку таких дій. Було також встановлено зв'язок між сепаратистськими повідомленнями медіа та сприйняттям цих ідей громадськістю. Серед практичних рекомендацій дослідники вказують на необхідність активізації механізму моніторингу змісту сепаратистських агітацій Нігерійським союзом журналістів задля мінімізації загроз національній єдності країни.

For some time now, Nigeria has faced the threat of secession from different groups. Each of the groups feels that the country is not representing their interest. In particular, most of the groups feel that the interest of their people has not been properly represented in terms of power sharing. Nigeria operates a democratic system of government with three tiers namely the executive, the judiciary and the legislature. The country also has six geo-political zones for the purposes of power sharing. The zones are North East, North West North, North Central South East, South West and South-South. The 36 states of the federation are, therefore, groups into the various zones with unequal number of states. For example, the North East has six states, the North West has seven, the North Central has six the same as South-South and South-West. However, the South-East has only five states. The unequal number of states among the geo-political zones has serious implications for power sharing in the country. For example, each state has three elected senators and a number of house of representative members depending on the population of the state. What this means is that the South-East has less number of senators and House of Representative members. Their counterparts from North-West is likely is likely to have the highest number of representatives. Zones like North Central, North East, South-West and South-South will have equal number of Senators but the number of House of Representatives may differ depending on the population. This unequal representation could have implications on the promotion of bills and policies and motions in the National Assembly that address issues that affect the welfare of each of the people of each geo-political zones. The mere thinking that South-East is outnumbered in the National Assembly could also make people of the zone to view almost every government programme and policy with suspicion. People of the area may be thinking that the government at the centre does not represent their interest. They may also be thinking that the country does not mean well for them. All these could provide fertile ground for agitations to fester. This partly explains why the country has faced agitations from people from South-East who have over the years sought to separate from Nigeria. Such agitations have also been reported in the media. This paper investigates audience perception of this reporting. The study sought answers to four research questions. Survey research was adopted for the study. A total of 384 respondents were recruited for the study. The questionnaire was the instrument for data collection. The data generated were analysed using both descriptive and inferential statistics. It was found that most of the respondents studied reported high frequency of exposure to media reports on secession agitations. The result also showed that the media of exposure were radio, TV, and newspapers. The sample studied perceived media reports on secession agitations as supporting such actions. The result also showed a significant relationship between exposure to media reports on secession and public perception. The researchers recommend, among others, that the Nigerian Union of journalists should step up their monitoring mechanism to ensure that media reports do not compromise national unity. ; В истории Федеративной Республики Нигерии, начиная от получения этой страной независимости в 1960 году, неоднократно имели место попытки нарушения государственной целостности. Каждая из сепаратистских групп, от которых исходила такая угроза, утверждала, что федеративное правительство не представляет его интересы. В частности, большинство групп считают, что интерес их представителей недостаточно представлен при распределении власти. В Нигерии действует демократическая система управления с тремя ветвями власти: законодательной, исполнительной, судебной. В стране имеется шесть геополитических зон для разделения властей. Зоны - Северо-Восток, Северо-Западная Север, Северо-Центральный Юго-Восток, Юго-Запад и Юг-Юг. Итак, 36 субъектов федерации являются группами из разных зон с различным количеством штатов. В частности, Северо-Восток имеет шесть субъектов, Северо-Запад - семь, Северо-Центральная зона - шесть, так же, как Юг-Юг и Юго-Запад. Однако Юго-Восток имеет только пять субъектов федерации. Неравное количество субъектов в геополитических зонах вызывает серьезные проблемы при распределении власти в стране. Каждый субъект федерации имеет трех выбранных сенаторов и ряд палат представительных членов в зависимости от населения региона. Это означает, что на Южном Востоке меньшее количество сенаторов и членов Палаты представителей. Их коллеги из Северо-Запада имеют наибольшее количество представителей. Такие зоны, как Северо-Центральная, Северо-Восток, Юго-Запад и Юг-Юг имеют одинаковое количество сенаторов, но количество Палаты представителей может отличаться в зависимости от численности населения. Неравномерное представительство влияет на продвижение законопроектов и предложений в Национальной Ассамблее, касающихся социальных вопросов в каждой из геополитических зон. Именно тезис о том, что Юго-Восток недостаточно представлен в Национальной Ассамблее, может заставить людей этого региона с подозрением относиться к любым правительственных программ. Население региона может считать, что федеральная власть не защищает их интересы, а следовательно страна как таковая им не нужна. Все это создает плодотворную почву для спекуляций и частично объясняет, почему страна сталкивается с агитацией сепаратистов Юго-Востока, которые длительное время стремятся отделиться от Нигерии. О таких агитациях сообщалось также в СМИ. В статье исследуется восприятие аудиторией такой информации. Авторами был проведен опрос 384 респондентов, а также проанализированы данные описательной и аналитической статистики. Было установлено, что большинство опрошенных респондентов сообщили о высокой частоте упоминания в СМИ агитации за отделение. Результат также показал, что основными медиа-каналами их распространения были радио, телевидение и пресса. Респонденты воспринимали сообщения СМИ об агитации сецессии как поддержку таких действий. Была также установлена связь между сепаратистскими сообщениями медиа и восприятием этих идей общественностью. Среди практических рекомендаций исследователи указывают на необходимость активизации механизма мониторинга содержания сепаратистских агитации нигерийским союзом журналистов для минимизации угроз национальному единству страны. ; В історії Федеративної Республіки Нігерії, починаючи від отримання цією країною незалежності в 1960 році, неодноразово мали місце спроби порушення державної цілісності. Кожна з сепаратистських груп, від яких виходила така загроза, стверджувала, що федеративний уряд не представляє її інтересів. Зокрема більшість груп вважають, що інтерес їх представників недостатньо репрезентований при розподілі влади. У Нігерії діє демократична система управління з трьома гілками влади: законодавчої, виконавчої, судової. У країні є шість геополітичних зон для розподілу влади. Зони - Північний Схід, Північно-Західна Північ, Північно-Центральний Південний Схід, Південний Захід та Південь-Південь. Отже, 36 суб'єктів федерації є групами з різних зон з неоднаковою кількістю штатів. Зокрема, Північний Схід має шість суб'єктів, Північний Захід - сім, Північно-Центральна зона - шість, так само, як Південь-Південь і Південний Захід. Однак Південний Схід має лише п'ять суб'єктів федерації. Нерівна кількість суб'єктів у геополітичних зонах спричиняє серйозні проблеми при розподілі влади в країні. Кожен суб'єкт федерації має трьох обраних сенаторів і ряд палат представницьких членів залежно від населення регіону. Це означає, що на Південному Сході менша кількість сенаторів та членів Палати представників. Їхні колеги з Північного Заходу мають найбільшу кількість представників. Такі зони, як Північно-Центральна, Північний Схід, Південний Захід та Південь-Південь матимуть однакову кількість сенаторів, але кількість Палати представників може відрізнятися залежно від кількості населення. Нерівномірне представництво впливає на просування законопроектів та пропозицій у Національній Асамблеї, які стосуються соціальних питань у кожній з геополітичних зон. Саме теза про те, що Південний Схід недостатньо представлений у Національній Асамблеї, може змусити людей цього регіону з підозрою ставитися до будь-яких урядових програм. Населення регіону може вважати, що федеральна влада не захищає їх інтереси, а отже країна як така їм не потрібна. Усе це створює плідне підґрунтя для спекуляцій і частково пояснює, чому країна стикається з агітацією сепаратистів Південного Сходу, які тривалий час прагнуть відокремитись від Нігерії. Про такі агітації повідомлялося також у ЗМІ. У статті досліджується сприйняття аудиторією такої інформації. Авторами було проведене опитування 384 респондентів, а також проаналізовано дані описової та аналітичної статистики. Було встановлено, що більшість опитаних респондентів повідомили про високу частоту згадування в ЗМІ агітації за відокремлення. Результат також показав, що основними медіа-каналами їх розповсюдження були радіо, телебачення та преса. Респонденти сприймали повідомлення ЗМІ про агітацію сецесії як підтримку таких дій. Було також встановлено зв'язок між сепаратистськими повідомленнями медіа та сприйняттям цих ідей громадськістю. Серед практичних рекомендацій дослідники вказують на необхідність активізації механізму моніторингу змісту сепаратистських агітацій Нігерійським союзом журналістів задля мінімізації загроз національній єдності країни.

The article provides a study of the history of criminal responsibility for extortionin accordance with the legislation of Ukraine during its stay in the RussianEmpire, the Union of Soviet Socialist Republics and independence in the 19–21centuries for the period of 1845–2001 years, until the Criminal Code of Ukraine2001 came into force.The requirement in Art. 406 Penal Code Criminal and Corrective 1845, andin Art. 377 in the wording of the Articles of 1866 and 1885 recognized: 1) anyprofit or other benefit obtained in the cases of servitude in the form of harassmentor threats and in general, fear of harassment; 2) any claim for gifts or legally determinedfees or loans, or any services, pr ofits or other benefits in a case or actionrelating to the service or the position of the perpetrator, including for any reason;3) any non-established by law or superfluous in comparison with a certain amountof collection of money, speeches or something else; 4) any unlawful orders to ordinarycitizens of their own or someone's work. It is interesting that the actions of theaccomplices of extortion were punished not by the same article 406, but under Art.409 Penal Code Criminal and Corrective 1845, (Article 380 in the wording of theArticles of 1866 and 1885) – as accomplices punished: persons who contributed tothe viciousness by taking gifts or bribes that were mediators in the requirements forthe transfer or receipt thereof, etc.In the Criminal Code of 1903, the legislator first identified extortion as a specialkind of taking possession of someone else's property (by this time it was a componentof the property). Before that time Ukrainian criminal law operating on landsunder the authority of the Russian Empire did not know the general concept of thiscrime. In the territories of Ukraine, the western lands, which were under the controlof the Polish state, the Moldavian principality, Hungary, and then the Austro-Hungarian state and were not under the rule of the Russian Empire, the notion ofextortion was known earlier – for example, in the Hungarian criminal code aboutcrimes and misdemeanors 1879.Art. 188 of the Criminal Code of the Ukrainian SSR in 1927, «Еxtortion» asa whole corresponds to Art. 194 of the Criminal Code of the Ukrainian SSR in 1922.The differences between them are as follows: Art. 194 of the Criminal Code of theUSSR in 1922, speaking of the requirement of committing any actions, does not putthe conditions, in contrast to Art. 188 of the Criminal Code of the Ukrainian SSR in1927, so that these actions were «property character»; In addition, extortion underthe threat of disclosure of information that defames the victim was not foreseen inArt. 194, and Art. 195 of the Criminal Code of the USSR in 1922 (blackmail). Alsoin the Criminal Code of the USSR in 1922 there was no property as a separate subjectof extortion. There were no qualifying attributes in the extortion pr escribed byart. 194 of the Criminal Code of the USSR in 1922, or by art. 188 of the CriminalCode of the Ukrainian SSR in 1927.The Criminal Code of the USSR in 1960 provided for criminal liability for theеxtortion of individual property in art. 144 of the Criminal Code, and since 1989for the extortion of state or collective property (Article 86–2 of the Criminal Code).To clarify the content of the Criminal Code of the UkrSSR in 1960 helped to resolvethe Plenum of the Supreme Court of Ukraine: «On the execution by the courts of theRepublic of legislation on liability for selfish crimes against personal property»dated June 30, 1989, No. 4, and subsequently – «On judicial practice in matters ofself-interest crimes against private property» dated 25.12.1992, No. 12. ; В статье проведено исследование истории уголовной ответственности завымогательство в соответствии с законодательством Украины со времен еепребывания в составе Российской империи, Союза Советских СоциалистическихРеспублик и независимости в XIX–XX веках за период 1845–2001 гг., до вступленияв силу Уголовным кодексом Украины 2001 г.Вымогательством в ст. 406 Уложения о наказаниях уголовных и исправи-тельных 1845 г. и в ст. 377 в редакциях Уложения 1866 и 1885 гг. признавалось:1) любая прибыль или иная выгода, приобретенная по делам службы притеснени-ем или угрозами и вообще страхом притеснения; 2) любое требование подарковили неустановленной законом платы или займа или каких‑либо услуг, прибыли, илидругих выгод по делу, или действий, касающихся службы или должности виновного,в том числе под любым предлогом; 3) любые неустановленные законом илилишние по сравнению с определенным количеством поборы деньгами, вещами иличем‑то другим; 4) любые незаконные поручения гражданам своей или чьей‑либоработы. Интересен факт, что действия соучастников вымогательства наказы-вались не по той же ст. 406, а по ст. 409 Уложения о наказаниях уголовных и ис-правительных 1845 г. (ст. 380 в редакциях Уложения 1866 и 1885 гг.). При этомкак сообщники наказывались: лица, способствовавшие лихоимству путем приня-тия подарков или взятки, которые были посредниками при требованиях передачиили их получении и т. п.В Уголовном Уложении 1903 г. законодатель впервые выделил вымогатель-ство как особый вид завладения чужим имуществом (до сих пор это была со-ставная лихоимства). До этого времени украинское уголовное право, действо-вавшее на землях, которые были под властью Российской империи, не зналообщего понятия данного преступления. На территориях Украины – западноу-краинских землях, находившихся под властью польского государства, Молдав-ского княжества, Венгрии, а затем и Австро-Венгерского государства и непребывающих под властью Российской империи, понятие вымогательства былоизвестно ранее – например, в Венгерском уголовном уложении о преступленияхи проступках 1879 г.Статья 188 УК УССР 1927 г. «Вымогательство» в целом соответствуетст. 194 УК УССР 1922 г. Различия между ними такие: ст. 194 УК УССР 1922г., говоря о требовании совершения любых действий, не ставит условия, в от-личие от ст. 188 УК УССР 1927 г., чтобы эти действия были «имущественно-го характера»; кроме этого, вымогательство под угрозой разглашения сведений,позорящих потерпевшего, было предусмотрено не ст. 194, а ст. 195 УК УССР1922 г. (шантаж). Также в УК УССР 1922 г. отсутствовало имущество какотдельный предмет вымогательства. Квалифицирующих признаков не было нив вымогательстве, предусмотренном ст. 194 УК УССР 1922 г., ни ст. 188 УКУССР 1927 г.УК УССР 1960 г. предусматривал сначала уголовную ответственность завымогательство индивидуального имущества в ст. 144 УК, а с 1989 г. и за вы-могательство государственного или коллективного имущества (ст. 86 УК). Вы-яснить содержание УК УССР 1960 г. помогали постановления Пленума Верхов-ного Суда Украины «О выполнении судами республики законодательства обответственности за корыстные преступления против личной собственности»от 30 июня 1989 г. № 4 и «О судебной практике по делам о корыстных престу-пления против частной собственности» от 25 декабря 1992 г. № 12. ; У статті наводиться дослідження історії кримінальної відповідальностіза вимагання відповідно до законодавства України за часів її перебування у складіРосійської імперії, Союзу Радянських Соціалістичних Республік та незалежностіу ХІХ–ХХІ ст. за період часу 1845–2001 рр., до набрання чинності Кримінальнимкодексом України 2001 р.Вимаганням у ст. 406 Уложення про покарання кримінальні та виправні1845 р. та у ст. 377 у редакціях Уложення 1866 та 1885 рр. визнавалося: 1) будь-який прибуток або інша вигода, набута у справах служби утиском або ж погро-зами і взагалі страхом утисків; 2) будь-яка вимога подарунків або ж невстановленоїзаконом плати або позики або яких-небудь послуг, прибутку або інших вигод посправі або дій, що стосуються служби або посади винного, у тому числі під будь-яким приводом; 3) будь-які невстановлені законом або зайві порівняно з визначеноюкількістю побори грошима, речами або чимось іншим; 4) будь-які незаконні до-ручення пересічним громадянам своєї або чиєї-небудь роботи. Цікавим є факт, щодії співучасників вимагання каралися не за тією самою ст. 406, а за ст. 409 Уло-ження про покарання кримінальні та виправні 1845 р. (ст. 380 у редакціях Уло-ження 1866 та 1885 рр.) – як спільники каралися: особи, що сприяли лихоімствушляхом прийняття подарунків або хабара, що були посередниками при вимогахпередачі або їх отриманні тощо.У Кримінальному Уложенні від 1903 р. законодавець уперше виділив вима-гання як особливий вид заволодіння чужим майном (до цього часу це була складо-ва лихоімства). До того часу українське кримінальне право, що діяло на землях,які були під владою Російської імперії, не знало загального поняття цього злочину.На територіях України – західноукраїнських землях, які перебували під владоюПольської держави, Молдовського князівства, Угорщини, а потім і Австро-Угорської держави та не були під владою Російської імперії, поняття вимаганнябуло відоме раніше – наприклад, в Угорському кримінальному уложенні про злочи-ни і проступки 1879 р.Стаття 188 КК УСРР 1927 р. «Вимушування» в цілому відповідає ст. 194КК УРСР 1922 р. Відмінності між ними такі: ст. 194 КК УРСР 1922 р., говорячипро вимогу вчинення будь-яких дій, не ставить умови, на відміну від ст. 188 ККУСРР 1927 р., щоб ці дії були «майнового характеру»; крім цього, вимагання підзагрозою розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого, було передбаченене ст. 194, а ст. 195 КК УРСР 1922 р. (шантаж). Також у КК УРСР 1922 р. буловідсутнє майно як окремий предмет вимагання. Кваліфікуючих ознак не було ніу вимаганні, передбаченому ст. 194 КК УРСР 1922 р., ні у вимушуванні, передба-ченому ст. 188 КК УСРР 1927 р.КК УРСР 1960 р. передбачав спочатку кримінальну відповідальність завимагательство індивідуального майна у ст. 144 КК, а з 1989 р. і за вимагатель-ство державного чи колективного майна (ст. 862 КК). З'ясувати зміст КК УРСР1960 р. допомагали постанови Пленуму Верховного Суду України: «Про виконаннясудами республіки законодавства про відповідальність за корисливі злочини протиособистої власності» від 30.06.1989 р. № 4 та згодом – «Про судову практикув справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25.12.1992 р.№ 12.

In the article the question of the place of organizational and legal support in the process of adaptation of the activity of higher educational institutions in the conditions of the modern institutional environment is considered. Organizational and legal support makes it possible to adapt institutions of higher education to market conditions of functioning, taking into account both the state regulation of this sphere of entrepreneurship, and the peculiarities of internal management of the functioning of each individual institution. Key words: higher educational institutions, organizational and legal support, institutional environment, adaptation process. REFERENCES1.Boyko, O. (2012) Analiz normatyvno-pravovoho zabezpechennya yakosti vyshchoyi osvity uvyshchykh navchal nykh zakladakh. [An analysis of the normative and legal provision of the quality of higher education in higher educational institutions.] Lviv: NU "Lvivska politekhnika".2.Zharova, O. P. (2016) Pravovi zasady funktsionuvannya vyshchoho navchalnoho zakladu vUkrayini. [Legal principles of functioning of a higher educational institution in Ukraine.] Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153.Zharova, O. P. (2016) Prava vyshchoho navchalnoho zakladu za zakonodavstvom Ukrayiny.[Rights of the higher educational institution under the legislation of Ukraine.] Pivdennoukrayinskyy pravnychyy chasopys. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504.Antonyuk, T. (2014) Zakonodavche zabezpechennya mizhnarodnoyi diyalnosti u sferivyshchoyi osvity Ukrayiny. [Legislative support of international activity in the field of higher education of Ukraine] Ukrayinoznavchyy almanakh. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445.Volivach, A.P., Khimicheva, H.I. (15 chervnya 2017 r.).Normatyvno-pravove zabezpechennyayakosti osvity VNZ. [Regulatory and legal support of the quality of education of higher educational institutions .] in Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiya «Mekhatronni systemy: innovatsiyi ta inzhynirynh» (S. 234—235). Kyyiv. KNUTD.6.Verkhovna rada Ukrayiny. (1996). Konstytutsiya Ukrayiny: Zakon Ukrayiny. [Constitution ofUkraine:Law of Ukraine.] Retrieved from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807.Verkhovna rada Ukrayiny. (2017) Pro osvitu: Zakon Ukrayiny [About Education: Law ofUkraine]. Retrieved from:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198.Verkhovna rada Ukrayiny. (2014) Pro vyshchu osvitu.: Zakon Ukrayiny [About highereducation: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189.Verkhovna rada Ukrayiny. (2015) Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu diyalʹnist: ZakonUkrayiny [On scientific and scientific and technical activities: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910.Verkhovna rada Ukrayiny. (2001) Pro priorytetni napryamy rozvytku nauky i tekhniky: Zakon Ukrayiny [On the priority directions of development of science and technology: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411.Verkhovna rada Ukrayiny. (2002) Pro innovatsiynu diyalnist: Zakon Ukrayiny [About innovation activity: Law of Ukraine]. Retrieved from:: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512.Verkhovna rada Ukrayiny. (2011) Pro priorytetni napryamy innovatsiynoyi diyalnosti v Ukrayini: Zakon Ukrayiny [On the priority directions of innovation activity in Ukraine: Law of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713.Verkhovna rada Ukrayiny. (2006) Pro derzhavne rehulyuvannya diyalnosti u sferi transferu tekhnolohiy: Zakon Ukrayiny [On state regulation of activities in the field of technology transfer: Law of Ukraine]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614.Kabinet ministriv Ukrayiny. (1993). Pro Derzhavnu natsionalʹnu prohramu "Osvita" ("Ukrayina XXI stolittya"). [About the State National Program "Education" ("Ukraine XXI Century")]. Retrieved from:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15.Prezydent Ukrayiny. (2013). Pro Natsionalnu stratehiyu rozvytku osvity v Ukrayini na period do 2021 roku. [On the National Strategy for the Development of Education in Ukraine until 2021]. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316.Kontseptsiya rozvytku osvity Ukrayiny na period 2015–2025 rokiv [Concept of the development of Ukrainian education for the period 2015-2025]. Retrieved from: http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17.Spilna deklaratsiya ministriv osvity Yevropy "Yevropeyskyy prostir u sferi vyshchoyi osvity". Deklaratsiya. [Joint Declaration of the Ministers of Education of Europe "European Space in Higher Education". Declaration]. (1999). Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518.Standarty i rekomendaciji shhodo zabezpechennja jakosti v Jevropejsjkomu prostori vyshhoji osvity (ESG) – K.: TOV ―CS‖, 2015. – 32 c.19.Mezhdunarodnyy standart ISO 9001:2015. Sistemy menedzhmenta kachestva. [Quality management systems]. Trebovaniya. ; В статье рассмотрен вопрос места организационно-правового обеспечения в процессе адаптации деятельности высших учебных заведений в условиях современной институциональной среды. Организационно-правовое обеспечение дает возможность приспособления учреждения высшего образования к рыночным условиям функционирования с учетом как государственного регулирования данной сферы предпринимательства, так особенностей внутреннего менеджмента функционирования каждого отдельного вуза. Ключевые слова: высшие учебные заведения, организационно-правовое обеспечение, институциональная среда, процесс адаптации. Список использованной литературы1. Бойко О. Аналіз нормативно-правового забезпечення якості вищої освіти у вищихнавчальних закладах. Вимірювальна техніка та метрологія : міжвідомчий науково-технічний збірник. Львів: Видавництво Національного університету "Львівськаполітехніка". 2012. Випуск 73. С. 133–135.2. Жарова О. П. Правові засади функціонування вищого навчального закладу в Україні.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція.2016. Вип. 19.С.49-52. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153. ЖароваО. П. Права вищого навчального закладу за законодавством України.Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 2. С. 178-181. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504. Антонюк Т. Законодавче забезпечення міжнародної діяльності у сфері вищої освітиУкраїни. Українознавчий альманах. 2014. Вип. 16. С. 211-215. [Електронний ресурс]URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445. Волівач А.П., Хімічева Г.І. Нормативно-правове забезпечення якості освітиВНЗ.///Міжнародна науково-практична конференція «Мехатронні системи: інновації таінжиніринг» (Київ, Україна 15 червня 2017 р.). — К.: КНУТД, 2017. — С. 234—235.6. Конституція України. Закон28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807. Про освіту. Закон від 05.09.2017 № 2145-VIII [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198. Про вищу освіту. Закон 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон 26.11.2015 № 848-VIII [Електроннийресурс] URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон 11.07.2001 № 2623-III[Електронний ресурс] URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411. Про інноваційну діяльність. Закон 04.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон 08.09.2011 № 3715-VI[Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон 14.09.2006№ 143-V URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). ПостановаКабінету Міністрів України 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. УказПрезидента України25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316. Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років [Електронний ресурс]URL:http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти".Декларація19.06.1999 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищоїосвіти (ESG) – К.: ТОВ ―ЦС‖, 2015. – 32 c.19. Международный стандарт ISO 9001:2015. Системы менеджмента качества. Требования. ; У статті розглянуто питання місця організаційно-правового забезпечення в процесі адаптації діяльності закладів вищої освіти до умов сучасного інституційного середовища. Організаційно-правове забезпечення дає можливість пристосування закладу вищої освіти до ринкових умов функціонування з урахуванням як державного регулювання даної сфери підприємництва, так особливостей внутрішнього менеджменту функціонування кожного окремого ВНЗ. Ключові слова: вищій заклад освіти, організаційно-правове забезпечення, інституційне середовище, процес адаптації. Список використаної літератури1. Бойко О. Аналіз нормативно-правового забезпечення якості вищої освіти у вищихнавчальних закладах. Вимірювальна техніка та метрологія : міжвідомчий науково-технічний збірник. Львів: Видавництво Національного університету "Львівськаполітехніка". 2012. Випуск 73. С. 133–135.2. Жарова О. П. Правові засади функціонування вищого навчального закладу в Україні.Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція.2016. Вип. 19.С.49-52. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2016_19_153. ЖароваО. П. Права вищого навчального закладу за законодавством України.Південноукраїнський правничий часопис. 2016. № 2. С. 178-181. [Електронний ресурс] URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2016_2_504. Антонюк Т. Законодавче забезпечення міжнародної діяльності у сфері вищої освітиУкраїни. Українознавчий альманах. 2014. Вип. 16. С. 211-215. [Електронний ресурс]URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2014_16_445. Волівач А.П., Хімічева Г.І. Нормативно-правове забезпечення якості освітиВНЗ.///Міжнародна науково-практична конференція «Мехатронні системи: інновації таінжиніринг» (Київ, Україна 15 червня 2017 р.). — К.: КНУТД, 2017. — С. 234—235.6. Конституція України. Закон28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%807. Про освіту. Закон від 05.09.2017 № 2145-VIII [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-198. Про вищу освіту. Закон 01.07.2014 № 1556-VII [Електронний ресурс] URL:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1556-189. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон 26.11.2015 № 848-VIII [Електроннийресурс] URL:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/848-1910. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки. Закон 11.07.2001 № 2623-III[Електронний ресурс] URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-1411. Про інноваційну діяльність. Закон 04.07.2002 № 40-IV [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/40-1512. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні. Закон 08.09.2011 № 3715-VI[Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3715-1713. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Закон 14.09.2006№ 143-V URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/143-1614. Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття"). ПостановаКабінету Міністрів України 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF15. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. УказПрезидента України25.06.2013 №344/2013 [Електронний ресурс] URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/344/201316. Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років [Електронний ресурс]URL:http://old.mon.gov.ua/ua/prviddil/1312/1390288033/1414672797/17. Спільна декларація міністрів освіти Європи "Європейський простір у сфері вищої освіти".Декларація19.06.1999 [Електронний ресурс] URL:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_52518. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищоїосвіти (ESG) – К.: ТОВ ―ЦС‖, 2015. – 32 c.19. Международный стандарт ISO 9001:2015. Системы менеджмента качества. Требования.

The relevance of the research topic. After the World War II the leaders and intellectuals of the world were forced to look for new principles and methods of management. New theories for analysis of complex systems appeared. The D. Meadows' group from the Club of Rome and other analysts discovered the fact of the deepening humanity in an irreversible and deadly crisis. Up to now, economists and politicians have not offered a way to guarantee rescue. However, there is a consensus that hopes can be linked to the development of education and science in the world. The phrase "internationalization of higher education (IHE)" is used more and more often, and the number of scientific works is growing rapidly. However, in our opinion, the phenomenon of IHE is perceived superficially because of inattention to the latest scientific achievements, which are not followed by humanities scholars. This caused our interest and stimulated the desire to prove that global process of IHE started in accordance with the laws of the evolution of industrial production.The purpose of our study is to apply the theory of analysis of very large systems to the phenomena of kinds and variants internationalization to obtain the most probable scenarios for human progress. The task of the study is seen in the critical analysis of the trend we noted in the process of training the PhD-level professional in space and time and transforming the figure of a young worker from a national to an international "product" of the systems of education and training. The methodology of the research was dictated by the chosen goal and tasks under the pressure of the grandiose object – a complex of educational systems in a globalized planet environment. This is due to the use of the means of many sciences, theories of systemic research and a multidisciplinary approach in the conditions of global evolutionism.The results of the study in their essence, are still based on historical methods, in conjunction with the achievements of young sciences – synergetics, theories of complex systems, and others. An original table was created to match the agrarian, industrial and informational societies – those within which the system of higher education had been developed. The direction of its characterization has proven that the autonomy of universities has been diminished at present, the size of the whole system and its orientation towards political and economic demands have increased. It is indicated at the time when the high school began to lose its national character and to acquire features of internationality. It is noted that this coincided with the growth of the volume and impact of globalization and its study mainly within the humanities.The widespread representation of the interaction in higher education with the influences of globalization and internationalization, the basic definitions and differentiation, etc. is presented. The newest data on internationalization within the universities and far beyond them in state and interstate institutions are presented.The conclusions and recommendations formulated and proved the main hypothesis of our study and its main result. It consists in the fact that the higher school in general began to reproduce the path of industry with its variant of internationalization – a combination of products of many countries. We argue that in higher education the division of time and space of educational programs, institutions, places of internship, etc. began. Instead of ensuring PhD competences within a single state, basic schooling is found to be more profitable in one place, the profile secondary is in the other, the baccalaureate or master's program in the country "A", postgraduate study somewhere in "B", the final professional development in the best world's centers of MBA or some other training in London or Harvard. From this follows the following conclusion: Ukraine's resources are already inadequate for the preparation of national personnel of the highest world quality. Such a "product" has already become international ; Актуальность и разработка проблемы. После II мировой войны руководители и ведущие ученые человечества были вынуждены искать новые принципы и методы управления. Появились новые теории анализа сложных систем. Группа Д. Медоуза в Римском клубе и другие аналитики обнаружили факт погружения человечества в необратимый и смертельный кризис. До сих пор экономисты и политики не предложили способ гарантировать спасение. Однако есть консенсус, что надежды могут быть связаны с развитием образования и науки в мире. Поэтому все чаще используется фраза «интернационализация высшего образования (ИВО)», Однако, в подобных материалах, по нашему мнению, явление интернационализации высшего образования осознается поверхностно, что обусловлено преимущественно невниманием к новейшим научным достижениям, за которыми не следят исследователи-гуманитарии. Это вызвало наш интерес и стимулировало желание доказать, что в мире начался процесс тотально глобальной интернационализации высшей школы согласно законам эволюции не образования, а промышленных производств.Цель нашего исследования – применение теории анализа очень больших систем к явлениям интернационализации всех видов и вариантов с получением максимально достоверных сценариев прогресса человечества.Задачи исследования мы видим в критическом анализе замеченного нами тренда фрагментации процесса подготовки кадров высших квалификаций в пространстве и времени и преобразования фигуры молодого работника из национального в международный «продукт» деятельности имеющихся классических и новых систем обучения и профессиональной подготовки.Методологию исследования диктовали цель и задачи под давлением грандиозности объема и сложности объекта исследования – комплекса систем образования в глобальной всепланетной среде. Этим обусловлено использование средств многих наук, теорий системных исследований и мультидисциплинарный подход в условиях глобального эволюционизма.Результаты исследования в своей основе все же опираются на исторические методы в сочетании с достижениями молодых наук – синергетики, теории сложных систем и др. Была создана оригинальная таблица для сопоставления аграрного, индустрального и информационного обществ – тех, в пределах которых развивалась система высшего образования. Наведение ее характеристик доказало, что с приближением к настоящему уменьшалась автономия университетов, рос размер всей системы и ее ориентированность на политико-экономические запросы. Указан тот период времени, когда высшая школа начала терять свой национальный характер и приобретать черты интернациональности. Отмечено, что это совпало с ростом объема и влияния глобализации и изучением ее преимущественно в пределах гуманитарных наук. Изложены распространенные представления о взаимодействии в высшем образовании воздействий глобализации и интернационализации, основные определения и дифференциации и тому подобное. Приведены новейшие данные об учете интернационализации в пределах университетов и далеко за их пределами в государственных и межгосударственных институциях. В выводах и рекомендациях сформулирована и доказана основная гипотеза всего нашего исследования и его главный результат. Он состоит в том, что высшая школа в целом стала воспроизводить путь промышленности с ее вариантом интернационализации – сочетанием в изделиях продукции многих государств.Главный вывод: мы утверждаем, что и в высшем образовании началось разделение во времени и пространстве учебных программ, заведений, мест стажировок и т.д. Вместо обеспечения получения PhD-компетентности в пределах одного государства выгоднее оказывается базовое школьное образование в одном месте, профильное среднее в другом, бакалаврская или магистерская программа в стране «А», аспирантура где-то в «В», окончательное профессиональное совершенствование в лучшем в мире центре МВА или какой-то другой подготовки в Лондоне или Гарварде. Из этого следует вывод: ресурсы Украины или другого государства уже оказываются недостаточными для подготовки национальных кадров наивысшего мирового качества. Подобный «продукт» уже стал интернациональным ; Актуальність і розробка проблеми. Після II світової війни керівники і провідні науковці людства були змушені шукати нові принципи і методи управління. З'явилися нові теорії аналізу складних систем. Група Д. Медоуза в Римському клубі та інші аналітики виявили факт занурення людства в незворотну і смертельну кризу. Досьогодні економісти і політики не запропонували спосіб гарантувати порятунок. Однак є консенсус, що надії можуть бути пов'язані з розвитком освіти та науки в світі. Тому все частіше використовується фраза «інтернаціоналізація вищої освіти (ІВО)», а кількість наукових праць стрімко зростає. Однак, на нашу думку, феномен ІВО сприймається поверхово через неуважність до останніх наукових досягнень, за якими не слідкують науковці-гуманітарії. Це викликало наш інтерес і стимулювало прагнення довести, що в світі процес ІВО розпочався відповідно до законів еволюції промислового виробництва.Метою нашого дослідження є застосування теорії аналізу дуже великих систем до явищ інтернаціоналізації всіх видів і варіантів для отримання найбільш ймовірних сценаріїв людського прогресу. Завдання дослідження ми вбачаємо в критичному аналізі поміченого нами тренду фрагментації процесу підготовки кадрів найвищих кваліфікацій у просторі й часі та перетворення фігури молодого працівника з національного в інтернаціональний "продукт" діяльності наявних класичних і нових систем навчання і професійної підготовки.Результати дослідження в своїй основі все ж спираються на історичні методи у поєднанні з досягненннями молодих наук – синергетики, теорій складних систпем та ін. Була створена оригінальна таблиця задля співставлення аграрного, індустрального та інформаційного суспільств – тих, у межах яких зростала система вищої освіти. Наведення її характеристк довело, що з наближенням до сьогодення зменшувалася автономія університетів, зростав розмір всієї системи та її орієнтованість на політично-економічні запити. Вказано період часу, коли вища школа розпочала втрачати свій національний характер і набувати рис інтернаціональності. Відзначено, що це співпало зі зростанням обсягу і впливу глобалізації та вивченням її переважно у межах гуманітарних наук.У статті викладено поширені уявлення про взаємодію у вищій освіті впливів глобалізації та інтернаціоналізації, основні визначення і диференціацію тощо. Наведені новітні дані про врахування інтернаціоналізації у межах університетів та далеко поза ними в державних та міждержавних інституціях. У висновках і рекомендаціях сформульована і доведена основна гіпотеза всього нашого дослідження та його головний результат. Він полягає у тому, що вища школа в цілому стала відтворювати шлях промисловості з її варіантом інтернаціоналізації – поєднанням у виробах продукції багатьох держав.Наш висновок: ми стверджуємо, що і у вищій освіті розпочався поділ у часі й просторі навчальних програм, закладів, місць стажування і т.д. Замість забезпечення отримання PhD-компетентності у межах однієї держави вигіднішим виявляється базове шкільне навчання в одному місці, профільне середнє – в іншому, бакалаврська чи магістерська програма у країні "А", аспірантура – десь у "В", остаточне професійне вдосконалення – у кращому в світі центрі з МВА чи якоїсь іншої підготовки в Лондоні чи Гарварді. З цього випливає що ресурси України чи навіть більшої держави вже виявляються недостатніми для підготовки національних кадрів найвищої можливої світової якості. Подібний "продукт" вже став інтернаціональним

The life path, scientific-pedagogical and public activity of Volodymyr Sokurenko – a prominent Ukrainian jurist, doctor of law, professor, talented teacher of the Lviv Law School of Franko University are analyzed.It is found out that after graduating from a seven-year school in Zaporizhia, V. Sokurenko entered the Zaporizhia Aviation Technical School, where he studied two courses until 1937. 1/10/1937 he was enrolled as a cadet of the 2nd school of aircraft technicians named after All-Union Lenin Komsomol. In 1938, this school was renamed the Volga Military Aviation School, which he graduated on September 4, 1939 with the military rank of military technician of the 2nd category. As a junior aircraft technician, V. Sokurenko was sent to the military unit no. 8690 in Baku, and later to Maradnyany for further military service in the USSR Air Force. From September 4, 1939 to March 16, 1940, he was a junior aircraft technician of the 50th Fighter Regiment, 60th Air Brigade of the ZAK VO in Baku. The certificate issued by the Railway District Commissariat of Lviv on January 4, 1954 no. 3132 states that V. Sokurenko actually served in the staff of the Soviet Army from October 1937 to May 1946. The same certificate states that from 10/12/1941 to 20/09/1942 and from 12/07/1943 to 08/03/1945, he took part in the Soviet-German war, in particular in the second fighter aviation corps of the Reserve of the Supreme Command of the Soviet Army. In 1943 he joined the CPSU. He was awarded the Order of the Patriotic War of the 1st degree and the Order of the Red Star (1943) as well as 9 medals «For Merit in Battle» during the Soviet-German war.With the start of the Soviet-German war, the Sokurenko family, like many other families, was evacuated to the town of Kamensk-Uralsky in the Sverdlovsk region, where their father worked at a metallurgical plant. After the war, the Sokurenko family moved to Lviv. In 1946, V. Sokurenko entered the Faculty of Law of the Ivan Franko Lviv State University, graduating with honors in 1950, and entered the graduate school of the Lviv State University at the Department of Theory and History of State and Law. V. Sokurenko successfully passed the candidate examinations and on December 25, 1953 in Moscow at the Institute of Law of the USSR he defended his thesis on the topic: «Socialist legal consciousness and its relationship with Soviet law». The supervisor of V. Sokurenko's candidate's thesis was N. Karieva. The Higher Attestation Commission of the Ministry of Culture of the USSR, by its decision of March 31, 1954, awarded V. Sokurenko the degree of Candidate of Law. In addition, it is necessary to explain the place of defense of the candidate's thesis by V. Sokurenko. As it is known, the Institute of State and Law of the USSR has its history since 1925, when, in accordance with the resolution of the Presidium of the Central Executive Committee of March 25, 1925, the Institute of Soviet Construction was established at the Communist Academy. In 1936, the Institute became part of the USSR Academy of Sciences, and in 1938 it was reorganized into the Institute of Law of the USSR Academy of Sciences. In 1941–1943 it was evacuated to Tashkent. In 1960-1991 it was called the Institute of State and Law of the USSR Academy of Sciences. In Ukraine, there is the Institute of State and Law named after V. Koretsky of the NAS of Ukraine – a leading research institution in Ukraine of legal profile, founded in 1949.It is noted that, as a graduate student, V. Sokurenko read a course on the history of political doctrines, conducted special seminars on the theory of state and law. After graduating from graduate school and defending his thesis, from October 1, 1953 he was enrolled as a senior lecturer and then associate professor at the Department of Theory and History of State and Law at the Faculty of Law of the Lviv State University named after Ivan Franko.By the decision of the Higher Attestation Commission of the Ministry of Higher Education of the USSR of December 18, 1957, V. Sokurenko was awarded the academic title of associate professor of the «Department of Theory and History of State and Law».V. Sokurenko took an active part in public life. During 1947-1951 he was a member of the party bureau of the party organization of LSU, worked as a chairman of the trade union committee of the university, from 1955 to 1957 he was a secretary of the party committee of the university. He delivered lectures for the population of Lviv region. Particularly, he lectured in Turka, Chervonohrad, and Yavoriv. He made reports to the party leaders, Soviet workers as well as business leaders. He led a philosophical seminar at the Faculty of Law. He was a deputy of the Lviv City Council of People's Deputies in 1955-1957 and 1975-1978.In December 1967, he defended his doctoral thesis on the topic: «Development of progressive political thought in Ukraine (until the early twentieth century)». The defense of the doctoral thesis was approved by the Higher Attestation Commission on June 14, 1968.During 1960-1990 he headed the Department of Theory and History of State and Law; in 1962-68 and 1972-77 he was the dean of the Law Faculty of the Ivan Franko Lviv State University. In connection with the criticism of the published literature, on September 10, 1977, V. Sokurenko wrote a statement requesting his dismissal from the post of Dean of the Faculty of Law due to deteriorating health. During 1955-1965 he was on research trips to Poland, Czechoslovakia, Romania, Austria, and Bulgaria. From August 1966 to March 1967, in particular, he spent seven months in the United States, England and Canada as a UN Fellow in the Department of Human Rights. From April to May 1968, he was a member of the government delegation to the International Conference on Human Rights in Iran for one month. He spoke, in addition to Ukrainian, English, Polish and Russian. V. Sokurenko played an important role in initiating the study of an important discipline at the Faculty of Law of the Lviv University – History of Political and Legal Studies, which has been studying the history of the emergence and development of theoretical knowledge about politics, state, law, ie the process of cognition by people of the phenomena of politics, state and law at different stages of history in different nations, from early statehood and modernity.Professor V. Sokurenko actively researched the problems of the theory of state and law, the history of Ukrainian legal and political thought. He was one of the first legal scholars in the USSR to begin research on the basics of legal deontology. V. Sokurenko conducted extensive research on the development of basic requirements for the professional and legal responsibilities of a lawyer, similar to the requirements for a doctor. In further research, the scholar analyzed the legal responsibilities, prospects for the development of the basics of professional deontology. In addition, he considered medical deontology from the standpoint of a lawyer, law and morality, focusing on internal (spiritual) processes, calling them «the spirit of law.» The main direction of V. Sokurenko's research was the problems of the theory of state and law, the history of legal and political studies. The main scientific works of professor V. Sokurenko include: «The main directions in the development of progressive state and legal thought in Ukraine: 16th – 19th centuries» (1958) (Russian), «Democratic doctrines about the state and law in Ukraine in the second half of the 19th century (M. Drahomanov, S. Podolynskyi, A. Terletskyi)» (1966), «Law. Freedom. Equality» (1981, co-authored) (in Russian), «State and legal views of Ivan Franko» (1966), «Socio-political views of Taras Shevchenko (to the 170th anniversary of his birth)» (1984); «Political and legal views of Ivan Franko (to the 130th anniversary of his birth)» (1986) (in Russian) and others.V. Sokurenko died on November 22, 1994 and was buried in Holoskivskyi Cemetery in Lviv.Volodymyr Sokurenko left a bright memory in the hearts of a wide range of scholars, colleagues and grateful students. The 100th anniversary of the Scholar is a splendid opportunity to once again draw attention to the rich scientific heritage of the lawyer, which is an integral part of the golden fund of Ukrainian legal science and education. It needs to be studied, taken into account and further developed. ; Проаналізовано життєвий шлях, науково-педагогічну та громадську діяльність Воло-димира Гавриловича Сокуренка – видатного українського правознавця, доктора юридичних наук, професора, талановитого педагога Львівської правничої школи Франкового універ-ситету.З'ясовано, що В. Г. Сокуренко навчався у Запорізькому авіаційному технікумі та Вольському військовому авіаційному училищі, яке закінчив у 1939 р. У 1939‒1946 рр. служив у радянській армії. Після закінчення у 1950 р. юридичного факультету Львівського університету пройшов шлях від аспіранта до професора, завідувача кафедри, декана юридичного факультету. Упродовж 1960‒1990 рр. завідував кафедрою теорії та історії держави і права; в 1962‒1968 та 1972‒1977 рр. був деканом юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Протягом 1955‒1965 рр. перебував у наукових відрядженнях у Польщі, Чехословаччині, Румунії, Австрії, Болгарії. Зі серпня 1966 до березня 1967 рр., зокрема сім місяців перебував у США, Англії та Канаді як стипендіат ООН по департаменту прав людини. У квітні-травні 1968 р. був членом у складі урядової делегації на міжнародній конференції по правах людини в Ірані упродовж одного місяця. Володів, окрім української, англійською, польською та російською мовами. В. Г. Сокуренко відіграв важливу роль у започаткуванні на юридичному факультеті Львівсь-кого університету вивчення важливої навчальної дисципліни – Історії політичних і правових учень, яка висвітлювала і до сьогодні продовжує висвітлювати історію виникнення та розвитку теоретичних знань про політику, державу, право, тобто вивчає процес пізнання людьми явищ політики, держави і права на різних етапах історії у різних народів, почи-наючи з ранньої державності і сучасності.Професор В. Г. Сокуренко активно досліджував проблеми теорії держави і права, історії української правової та політичної думки. Він був одним із перших учених-правників у СРСР, хто почав наукові студії основ юридичної деонтології. Велику наукову дослід-ницьку діяльність проводив В. Г. Сокуренко щодо розробки основних вимог до професійно-правових обов'язків юриста, аналогічно до вимог, що стосуються лікаря. У подальших наукових дослідженнях учений аналізував юридичні обов'язки, перспективи розвитку основ професійної деонтології. Крім того, правознавець розглядав медичну деонтологію з позиції юриста, права і моралі, приділивши основну увагу внутрішнім (духовним) процесам, назвавши їх «духом права». Основним напрямом наукових досліджень В. Г. Сокуренка були проблеми теорії держави і права, історії правових та політичних учень.Володимир Гаврилович Сокуренко залишив по собі світлу пам'ять у серцях широкого загалу науковців, колег та вдячних учнів. 100-річний ювілей Вченого – добра нагода для того, щоб ще раз привернути увагу до багатої наукової спадщини правознавця, яка є невід'ємною складовою золотого фонду української юридичної науки і освіти. Вона потребує вивчення, врахування та подальшого розвитку.

During the last years, significant progress has been made in the treatment of juvenile idiopathic arthritis (JIA), although the availability of modern treatment is limited for Ukrainian patients due to high costs and lack of adequate government support. The aim of the work – to conduct an examination of young adult patients with JIA at the time of referral to an adult rheumatologist and one year follow-up with an assessment of the dynamics of clinical signs, laboratory data, psychological state, bone mineral density (BMD) and treatment. Materials and Methods: The study included 168 patients with JIA, > 18 years old. All patients were examined on the basis of Oleksandrivska Town Clinical Hospital, Kyiv, Ukraine. Clinical and laboratory data of disease activity, quality of life (QoL) by SF36, alexethymia by TAS-10, level of depression of PHQ-9, bone mineral density and treatment were evaluated. Results. During the 1 year follow-up of adult patients with JIA on the basis of the treatment according to the unified clinical protocol of medical care, the patients with JIR showed a decrease in the duration of morning stiffness (p 3 joints (p <0.05), symmetrical arthritis (p <0.05), enthezites (p <0.05), spinal pain (p <0.05), that reflected in a decrease (p <0,05) of the degree of functional dissability of the joints and the absence of X-rays progression. Although no dynamic changes of systemic manifestations, uveitis and sacroilitis were detected. There was no positive dynamics of DAS28 and JADAS, ESR, CRP. Patients with JIA have active disease after 1 year of observation in adulthood. An increase in the vitamin D 25- (OH) level (p <0.05) was detected in one year of follow-up, although it was still not normalized. It was established that both at the time of the primary examination and after 1 year follow-up the BMD in different parts of the skeleton, the Z- and T-score were reliably lower than in the control group. However, when evaluating the BMDs in different parts of the skeleton, Z- and T-score no dynamic changes were observed during the year of observation. After 1 year follow-up no differences were detected either on QoL and its scales, nor on the level of alexethymia, nor on the degree of depression. Although 45 % of patients with JIA after 1 year of follow-up in adulthood had a mild "subclinical" to moderate severity of depression, while at the time of primary examination by adult rheumatologist, 61.1% of patients experienced varying degrees of depression. Conclusions. Patients with JIA durring transition period after 1 year follow-up showed stabilization of both clinical and psychological states. After 1 year of observation, a decrease in the duration of morning stiffness and improvement of articular syndrome was revealed, that is reflected in a decrease in the degree of functional dissability of the joints and the X-ray progression, although laboratory activity is maintained high. During the evaluation of the BMDs in different parts of the skeleton, Z- and T-scores, no positive dynamic changes were observed during the year of observation. After 1 year follow-up of adult patients with JIA, no differences in QoL and its scales, alexethymia, and degree of depression were found, indicating the need for their correction with the participation of appropriate specialists. 32 (19 %) patients durring JIA course did not receive any disease-modifying drugs (DMDs), 53 (31.5 %) patients received 1 DMD durring JIA course, 34 (20.2 %) patients were received sequentially or concurrently 2 DMDs, 11 (6.5 %) patients received sequentially or concurrently 3 DMDs, 19 (11.3 %) patients received 1 DMD and 1 immunobiologic therapy (IBT), 10 (6 %) patients received 2 DMDs and 1 IBT, 9 (5.4 %) patients – more than 3 DMARDs or more and 2 IBT. ; В течение последних лет в лечении ЮРА произошел существенный прогресс, связанный с разработкой инновационных лекарственных средств, хотя их доступность для украинских пациентов ограничена из-за высокой цены и отсутствия достаточного государственного обеспечения. Цель работы – провести обследование молодых взрослых пациентов с ЮРА на момент обращения к взрослому ревматологу и через год наблюдения с оценкой динамики клинических, лабораторных показателей, психологического состояния, состояния минеральной плотности костной ткани и проведенного лечения. Материал и методы. В исследование включены 168 пациентов с ЮРА, достигших 18-летнего возраста, обследованных на базе Александровской городской клинической больницы, г. Киев, Украина. Оценивали клинико-лабораторные показатели активности заболевания, качество жизни (КЖ) по SF36, алекситимию по TAS-10, уровень депрессии PHQ-9, состояние минеральной плотности костной ткани и лечение. Результаты. При динамическом наблюдении за взрослыми пациентами с ЮРА в течение 1 года на фоне терапии согласно унифицированному клиническому протоколу медицинской помощи больным с ЮРА выявлено уменьшение продолжительности утренней скованности (p<0,05), улучшение суставного синдрома, уменьшение артрита кистей (p<0,05), артрита более трех суставов (p<0,05), симметричного артрита (p<0,05), энтезитов (p<0,05), боли в позвоночнике (p<0,05), что отразилось в снижении (p<0,05) степени функциональной недостаточности суставов и отсутствии рентгенологического прогрессирования, хотя не обнаружено динамических изменений со стороны системных проявлений, наличия увеита и сакроилеита. Выявлено отсутствие положительной динамики лабораторных показателей активности ЮРА во взрослом возрасте за DAS28 и JADAS, СОЭ, СРБ, хотя имеется тенденция к их уменьшению. У пациентов с ЮРА заболевание остается активным через 1 год наблюдения во взрослом возрасте. За год наблюдения выявлено увеличение уровня витамина Д 25-(ОН) (p<0,05), хотя он все еще не нормализовался. Установлено, что как на момент первичного осмотра, так и после наблюдения в течение 1 года МПКТ в различных участках скелета, Z- и T-показатели соответствующих участков были достоверно ниже, по сравнению с группой контроля. Однако при оценке МПКТ в различных отделах скелета, Z- и T-показателей соответствующих участков динамических изменений в течение года наблюдения не выявлено. Через 1 год наблюдения не выявлено различий ни по КЖ и ее шкалам, ни по уровню алекситимии, ни по степени депрессии. Хотя 45% пациентов с ЮРА после 1 года наблюдения во взрослом возрасте имели от легкой "субклинической" к средней тяжести депрессии, тогда как на момент первичного осмотра взрослым ревматолого Выводы. У пациентов с ЮРА на этапе переходной медицины, находившихся под наблюдением в течение 1года, отмечается стабилизация как клинического, так и психологического состояния. Через 1 год наблюдения выявлено уменьшение продолжительности утренней скованности и улучшение суставного синдрома, что отразилось в снижении степени функциональной недостаточности суставов и прекращении рентгенологического прогрессирования, хотя лабораторная активность удерживалась высокой. При оценке МПКТ в различных отделах скелета, Z- и T-показателей соответствующих участков, положительных динамических изменений в течение года наблюдения не выявлено. Через 1 год наблюдения за взрослыми пациентами с ЮРА не обнаружено различий в КЖ и по ее шкалам, алекситимии и степени депрессии, что свидетельствует о необходимости коррекции с участием соответствующих специалистов. Установлено, что 32 (19%) пациента от дебюта заболевания до взрослого возраста не принимали болезньмодифицирующих препаратов (БМПРП), и использовали только терапию НПВП и локальными ГК, 53 (31,5%) пациента принимали на протяжении всей продолжительности заболевания 1 БМПРП, 34 (20,2%) пациента получали последовательно или параллельно 2 БМПРП, 11 (6,5%) пациентов получали последовательно или параллельно 3 БМПРП, 19 (11,3%) пациентов получали 1 БМПРП и 1 препарат иммунобиологической терапии (ИБТ), 10 (6% ) пациентов получали 2 БМПРП и 1 препарат ИБТ, 9 (5,4%) пациентов получали более 3 БМПРП или более 2 препаратов ИБТ. ; Протягом останніх років у лікуванні ювенільного ревматоїдного артириту (ЮРА) відбувся суттєвий прогрес, пов'язаний із розробленням інноваційних лікарських засобів, хоча доступність для українських пацієнтів обмежена через високу ціну та відсутність достатнього державного забезпечення. Мета роботи – провести обстеження молодих дорослих пацієнтів з ЮРА на момент звернення до дорослого ревматолога та через рік спостереження з оцінкою динаміки клінічних, лабораторних показників, психологічного стану, стану мінеральної щільності кісткової тканини та проведеного лікування. Матеріал і методи. У дослідження включено 168 пацієнтів з ЮРА, що досягли 18-річного віку, які були обстежені на базі Олександрівської міської клінічної лікарні, м. Київ з оцінкою клініко-лабораторних паказників активності захворювання, якості життя (ЯЖ) за SF-36, алекситимії за TAS, рівня депресії за PHQ-9, стану мінеральної щільності кісткової тканини та отриманого лікування. Результати. При динамічному спостереженні за дорослими пацієнтами з ЮРА протягом 1 року на фоні терапії згідно з Уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги хворим з ЮРА виявлено зменшення тривалості ранкової скутості (p<0,05), покращення суглобового синдрому, зменшення артриту кистей (p<0,05), артриту більше трьох суглобів (p<0,05), симетричного артриту (p<0,05), ентезитів (p<0,05), болю в хребті (p<0,05), що відоб­разилося в зниженні (p<0,05) ступеня функціональної недостатності суглобів та відсутності рентгенологічного прогресування, не збільшилася потреба в протезуванні суглобів, не виявлено динамічних змін системних проявів, наявності увеїту та сакроілеїту. Виявлено відсутність позитивної динаміки лабораторних показників активності ЮРА в дорослому віці за DAS28 та JADAS, ШОЕ, СРБ, хоча є тенденція до їх зменшення. У пацієнтів з ЮРА залишається активність захворювання через 1 рік спостереження в дорослому віці. За рік спостереження виявлено збільшення рівня вітаміну 25-(ОН) (p<0,05), хоча він все ще не нормалізувався. Встановлено, що як на момент первинного огляду, так і після спостереження протягом 1 року МЩКТ в різних ділянках скелета та Z- і T-показники відповідних ділянок були достовірно нижчими, порівняно з групою контролю. Однак, при оцінці МЩКТ в різних відділах скелета та Z- і T-показників відповідних ділянок не виявлено їх динамічних змін протягом року спостереження. Через 1 рік спостереження не виявлено відмінностей ні за ЯЖ та її шкалами, ні за рівнем алекситимії, ні за ступенем депресії. Хоча 4 % пацієнтів з ЮРА після 1 року спостереження в дорослому віці мали від легкої «субклінічної» до середнього ступеня тяжкості депресію, тоді як на момент первинного огляду дорослим ревматологом ознаки депресії різного ступеня спостерігали у 61,1% пацієнтів. Висновки. У дорослих пацієнтів з ЮРА, що перебували під спостереженням протягом 1 року, відмічена стабілізація як клінічного, так і психологічного стану. Через 1 рік спостереження виявлено зменшення тривалості ранкової скутості та покращення суглобового синдрому, що відобразилося в зниженні ступеня функціональної недостатності суглобів та припиненні рентгенологічного прогресування, однак утримувалась висока лабораторна активність. При оцінці МЩКТ у різних відділах скелета та Z- і T-показників відповідних ділянок не виявлено її позитивних динамічних змін протягом року спостереження. Через 1 рік спостереження за дорослими пацієнтами з ЮРА не виявлено відмінностей в ЯЖ за її шкалами, алекситимії, та ступені депресії, що свідчить про необхідність корекції за участі відповідних спеціалістів. Встановлено, що 32 (19%) пацієнти від дебюту захворювання до дорослого віку не приймали хворобомодифікуючих препаратів, та отримували терапію лише НПЗП та локально глюкокортикоїдами, 53 (31,5%) пацієнти приймали протягом всієї тривалості захворювання 1 хворобомодифікуючий препарат, 34 (20,2%) пацієнти отримували послідовно або паралельно 2 хворобомодифікуючих препарати, 11 (6,5%) пацієнтів отримували послідовно або паралельно 3 хворобомодифікуючих препарати, 19 (11,3%) пацієнтів отримували 1 хворобомодифікуючий препарат та 1 препарат ІБТ, 10 (6%) пацієнтів отримували 2 хворобомодифікуючих препарати та 1 препарат ІБТ, 9 (5,4%) пацієнтів отримували більше 3 хворобомодифікуючих препаратів або більше 2 препаратів ІБТ.

During the last years, significant progress has been made in the treatment of juvenile idiopathic arthritis (JIA), although the availability of modern treatment is limited for Ukrainian patients due to high costs and lack of adequate government support. The aim of the work – to conduct an examination of young adult patients with JIA at the time of referral to an adult rheumatologist and one year follow-up with an assessment of the dynamics of clinical signs, laboratory data, psychological state, bone mineral density (BMD) and treatment. Materials and Methods: The study included 168 patients with JIA, > 18 years old. All patients were examined on the basis of Oleksandrivska Town Clinical Hospital, Kyiv, Ukraine. Clinical and laboratory data of disease activity, quality of life (QoL) by SF36, alexethymia by TAS-10, level of depression of PHQ-9, bone mineral density and treatment were evaluated. Results. During the 1 year follow-up of adult patients with JIA on the basis of the treatment according to the unified clinical protocol of medical care, the patients with JIR showed a decrease in the duration of morning stiffness (p 3 joints (p <0.05), symmetrical arthritis (p <0.05), enthezites (p <0.05), spinal pain (p <0.05), that reflected in a decrease (p <0,05) of the degree of functional dissability of the joints and the absence of X-rays progression. Although no dynamic changes of systemic manifestations, uveitis and sacroilitis were detected. There was no positive dynamics of DAS28 and JADAS, ESR, CRP. Patients with JIA have active disease after 1 year of observation in adulthood. An increase in the vitamin D 25- (OH) level (p <0.05) was detected in one year of follow-up, although it was still not normalized. It was established that both at the time of the primary examination and after 1 year follow-up the BMD in different parts of the skeleton, the Z- and T-score were reliably lower than in the control group. However, when evaluating the BMDs in different parts of the skeleton, Z- and T-score no dynamic changes were observed during the year of observation. After 1 year follow-up no differences were detected either on QoL and its scales, nor on the level of alexethymia, nor on the degree of depression. Although 45 % of patients with JIA after 1 year of follow-up in adulthood had a mild "subclinical" to moderate severity of depression, while at the time of primary examination by adult rheumatologist, 61.1% of patients experienced varying degrees of depression. Conclusions. Patients with JIA durring transition period after 1 year follow-up showed stabilization of both clinical and psychological states. After 1 year of observation, a decrease in the duration of morning stiffness and improvement of articular syndrome was revealed, that is reflected in a decrease in the degree of functional dissability of the joints and the X-ray progression, although laboratory activity is maintained high. During the evaluation of the BMDs in different parts of the skeleton, Z- and T-scores, no positive dynamic changes were observed during the year of observation. After 1 year follow-up of adult patients with JIA, no differences in QoL and its scales, alexethymia, and degree of depression were found, indicating the need for their correction with the participation of appropriate specialists. 32 (19 %) patients durring JIA course did not receive any disease-modifying drugs (DMDs), 53 (31.5 %) patients received 1 DMD durring JIA course, 34 (20.2 %) patients were received sequentially or concurrently 2 DMDs, 11 (6.5 %) patients received sequentially or concurrently 3 DMDs, 19 (11.3 %) patients received 1 DMD and 1 immunobiologic therapy (IBT), 10 (6 %) patients received 2 DMDs and 1 IBT, 9 (5.4 %) patients – more than 3 DMARDs or more and 2 IBT. ; В течение последних лет в лечении ЮРА произошел существенный прогресс, связанный с разработкой инновационных лекарственных средств, хотя их доступность для украинских пациентов ограничена из-за высокой цены и отсутствия достаточного государственного обеспечения. Цель работы – провести обследование молодых взрослых пациентов с ЮРА на момент обращения к взрослому ревматологу и через год наблюдения с оценкой динамики клинических, лабораторных показателей, психологического состояния, состояния минеральной плотности костной ткани и проведенного лечения. Материал и методы. В исследование включены 168 пациентов с ЮРА, достигших 18-летнего возраста, обследованных на базе Александровской городской клинической больницы, г. Киев, Украина. Оценивали клинико-лабораторные показатели активности заболевания, качество жизни (КЖ) по SF36, алекситимию по TAS-10, уровень депрессии PHQ-9, состояние минеральной плотности костной ткани и лечение. Результаты. При динамическом наблюдении за взрослыми пациентами с ЮРА в течение 1 года на фоне терапии согласно унифицированному клиническому протоколу медицинской помощи больным с ЮРА выявлено уменьшение продолжительности утренней скованности (p<0,05), улучшение суставного синдрома, уменьшение артрита кистей (p<0,05), артрита более трех суставов (p<0,05), симметричного артрита (p<0,05), энтезитов (p<0,05), боли в позвоночнике (p<0,05), что отразилось в снижении (p<0,05) степени функциональной недостаточности суставов и отсутствии рентгенологического прогрессирования, хотя не обнаружено динамических изменений со стороны системных проявлений, наличия увеита и сакроилеита. Выявлено отсутствие положительной динамики лабораторных показателей активности ЮРА во взрослом возрасте за DAS28 и JADAS, СОЭ, СРБ, хотя имеется тенденция к их уменьшению. У пациентов с ЮРА заболевание остается активным через 1 год наблюдения во взрослом возрасте. За год наблюдения выявлено увеличение уровня витамина Д 25-(ОН) (p<0,05), хотя он все еще не нормализовался. Установлено, что как на момент первичного осмотра, так и после наблюдения в течение 1 года МПКТ в различных участках скелета, Z- и T-показатели соответствующих участков были достоверно ниже, по сравнению с группой контроля. Однако при оценке МПКТ в различных отделах скелета, Z- и T-показателей соответствующих участков динамических изменений в течение года наблюдения не выявлено. Через 1 год наблюдения не выявлено различий ни по КЖ и ее шкалам, ни по уровню алекситимии, ни по степени депрессии. Хотя 45% пациентов с ЮРА после 1 года наблюдения во взрослом возрасте имели от легкой "субклинической" к средней тяжести депрессии, тогда как на момент первичного осмотра взрослым ревматолого Выводы. У пациентов с ЮРА на этапе переходной медицины, находившихся под наблюдением в течение 1года, отмечается стабилизация как клинического, так и психологического состояния. Через 1 год наблюдения выявлено уменьшение продолжительности утренней скованности и улучшение суставного синдрома, что отразилось в снижении степени функциональной недостаточности суставов и прекращении рентгенологического прогрессирования, хотя лабораторная активность удерживалась высокой. При оценке МПКТ в различных отделах скелета, Z- и T-показателей соответствующих участков, положительных динамических изменений в течение года наблюдения не выявлено. Через 1 год наблюдения за взрослыми пациентами с ЮРА не обнаружено различий в КЖ и по ее шкалам, алекситимии и степени депрессии, что свидетельствует о необходимости коррекции с участием соответствующих специалистов. Установлено, что 32 (19%) пациента от дебюта заболевания до взрослого возраста не принимали болезньмодифицирующих препаратов (БМПРП), и использовали только терапию НПВП и локальными ГК, 53 (31,5%) пациента принимали на протяжении всей продолжительности заболевания 1 БМПРП, 34 (20,2%) пациента получали последовательно или параллельно 2 БМПРП, 11 (6,5%) пациентов получали последовательно или параллельно 3 БМПРП, 19 (11,3%) пациентов получали 1 БМПРП и 1 препарат иммунобиологической терапии (ИБТ), 10 (6% ) пациентов получали 2 БМПРП и 1 препарат ИБТ, 9 (5,4%) пациентов получали более 3 БМПРП или более 2 препаратов ИБТ. ; Протягом останніх років у лікуванні ювенільного ревматоїдного артириту (ЮРА) відбувся суттєвий прогрес, пов'язаний із розробленням інноваційних лікарських засобів, хоча доступність для українських пацієнтів обмежена через високу ціну та відсутність достатнього державного забезпечення. Мета роботи – провести обстеження молодих дорослих пацієнтів з ЮРА на момент звернення до дорослого ревматолога та через рік спостереження з оцінкою динаміки клінічних, лабораторних показників, психологічного стану, стану мінеральної щільності кісткової тканини та проведеного лікування. Матеріал і методи. У дослідження включено 168 пацієнтів з ЮРА, що досягли 18-річного віку, які були обстежені на базі Олександрівської міської клінічної лікарні, м. Київ з оцінкою клініко-лабораторних паказників активності захворювання, якості життя (ЯЖ) за SF-36, алекситимії за TAS, рівня депресії за PHQ-9, стану мінеральної щільності кісткової тканини та отриманого лікування. Результати. При динамічному спостереженні за дорослими пацієнтами з ЮРА протягом 1 року на фоні терапії згідно з Уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги хворим з ЮРА виявлено зменшення тривалості ранкової скутості (p<0,05), покращення суглобового синдрому, зменшення артриту кистей (p<0,05), артриту більше трьох суглобів (p<0,05), симетричного артриту (p<0,05), ентезитів (p<0,05), болю в хребті (p<0,05), що відоб­разилося в зниженні (p<0,05) ступеня функціональної недостатності суглобів та відсутності рентгенологічного прогресування, не збільшилася потреба в протезуванні суглобів, не виявлено динамічних змін системних проявів, наявності увеїту та сакроілеїту. Виявлено відсутність позитивної динаміки лабораторних показників активності ЮРА в дорослому віці за DAS28 та JADAS, ШОЕ, СРБ, хоча є тенденція до їх зменшення. У пацієнтів з ЮРА залишається активність захворювання через 1 рік спостереження в дорослому віці. За рік спостереження виявлено збільшення рівня вітаміну 25-(ОН) (p<0,05), хоча він все ще не нормалізувався. Встановлено, що як на момент первинного огляду, так і після спостереження протягом 1 року МЩКТ в різних ділянках скелета та Z- і T-показники відповідних ділянок були достовірно нижчими, порівняно з групою контролю. Однак, при оцінці МЩКТ в різних відділах скелета та Z- і T-показників відповідних ділянок не виявлено їх динамічних змін протягом року спостереження. Через 1 рік спостереження не виявлено відмінностей ні за ЯЖ та її шкалами, ні за рівнем алекситимії, ні за ступенем депресії. Хоча 4 % пацієнтів з ЮРА після 1 року спостереження в дорослому віці мали від легкої «субклінічної» до середнього ступеня тяжкості депресію, тоді як на момент первинного огляду дорослим ревматологом ознаки депресії різного ступеня спостерігали у 61,1% пацієнтів. Висновки. У дорослих пацієнтів з ЮРА, що перебували під спостереженням протягом 1 року, відмічена стабілізація як клінічного, так і психологічного стану. Через 1 рік спостереження виявлено зменшення тривалості ранкової скутості та покращення суглобового синдрому, що відобразилося в зниженні ступеня функціональної недостатності суглобів та припиненні рентгенологічного прогресування, однак утримувалась висока лабораторна активність. При оцінці МЩКТ у різних відділах скелета та Z- і T-показників відповідних ділянок не виявлено її позитивних динамічних змін протягом року спостереження. Через 1 рік спостереження за дорослими пацієнтами з ЮРА не виявлено відмінностей в ЯЖ за її шкалами, алекситимії, та ступені депресії, що свідчить про необхідність корекції за участі відповідних спеціалістів. Встановлено, що 32 (19%) пацієнти від дебюту захворювання до дорослого віку не приймали хворобомодифікуючих препаратів, та отримували терапію лише НПЗП та локально глюкокортикоїдами, 53 (31,5%) пацієнти приймали протягом всієї тривалості захворювання 1 хворобомодифікуючий препарат, 34 (20,2%) пацієнти отримували послідовно або паралельно 2 хворобомодифікуючих препарати, 11 (6,5%) пацієнтів отримували послідовно або паралельно 3 хворобомодифікуючих препарати, 19 (11,3%) пацієнтів отримували 1 хворобомодифікуючий препарат та 1 препарат ІБТ, 10 (6%) пацієнтів отримували 2 хворобомодифікуючих препарати та 1 препарат ІБТ, 9 (5,4%) пацієнтів отримували більше 3 хворобомодифікуючих препаратів або більше 2 препаратів ІБТ.

In the article the regularities of the international migration processes of human resources are revealed, the methodological principles of the formation of the regulation system such processes in the conditions of geo-economic transformations are theoretically grounded and developed, in particular through the development of a model and mechanism for the formation and implementation of regional migration policy as a result of substantiation of the preconditions and socio-economic consequences of international migration in conditions of geo-economic transformations.The concept of "migration pair" (a combination of the country of origin and the country of destination of migrants, between which historically formed a migration corridor with specific quantitative and structural parameters, characterized by a special institutional, socio-demographic, financial and economic, ethno and cultural as well as other environment of migration processes). The introduction of this imperative into the conceptual apparatus of the study of the international migration process makes it possible to distinguish migration flows taking into account the spatial and institutional aspects of migration corridors, to identify the peculiarities and changes in the environment of the countries of different migration pairs, and to record the trends of migration flows.The work defines the concept of "migration flow", "migration corridor", "migration motive" and "migration attractiveness", as well as the interrelationship between them, that allowed positioning these concepts as objects of study of migration processes. In addition, the interpretation and use of the principles of studying the processes of international migration (temporality, spatiality, communication, mobility) are presented. This allows us to streamline the methodological tools of scientific research and defines the vectors for constructing a classification of international migration taking into account the magnitude and multidimensional nature of migration processes.The classification of international migration has been improved by its systematization and addition by groups of features and types: spatial-temporal, institutional parameters as well as parameters of human resources. Such composition of classification features is achieved through the use of an institutional approach and takes into account the outlined importance of gender-age and educational and professional affiliation of migrants for the formation of human resources and their redistribution in the course of certain types of migration.The trends of geo-economic transformations were identified and their influence on the international migration of human resources was highlighted (regionalization and globalization of geo-economic space, strengthening of geo-economic risks, transformation of TNCs into supranational centers of economic development, transformation of geoeconomic space, structural changes in the world economy, virtualization of economic and other processes). This allowed formulating options for countries to join the processes of international migration on the basis of countries belonging to the centers of economic development, the general features of their migration policy, the places of countries in the composition of the migration pair, the level of development of the institutional environment for the regulation of migration processes, the availability of certain types of migration.The influence of the ecological and natural type of geo-economic risk on the formation of repulsive factors, as well as the mechanisms of its formalization, has been characterized by substantiating the clustering methodology of regional integration associations at the risk of extreme climatic events as a component of the specified type of risk. This allows to taken into account it when assessing the country's migration attractiveness and forecasting the formation of migratory motives of the population, as well as formulating the task of regulating migration processes under extreme climatic events.In addition, the influence of the politico-security type of geo-economic risk as a precondition for the formation of migration flows from countries where military and political conflicts and other threats of military and political instability are recorded, are determined. This allows identifying the components of this type of risk in assessing the country's migration attractiveness and migratory motives of the population, as well as formulating the task of regulating international migration of refugees in conditions of military conflicts and post-conflict situations.The study formulates the tasks of regulating international migration in the countries of migration, which should be implemented in employment policy, educational, social, informational, fiscal, monetary, investment and other policies and aimed at the integration of migrants and overcoming socio-economic issues associated with migration. This was done on the basis of the justification of the impact of international migration and remittances on economic development of the countries in the conditions of geo-economic transformations, human resources formation and poverty reduction, which included: 1) the formation of risks and opportunities for countries to join the processes of international migration of human resources taking into account the role of the country in the migration pair; 2) the outline of the environmental factors of the implementation of remittances according to the suggested stages, which determine the parameters of remittances; 3) identification of economic, social and demographic consequences of migration based on the stratification of human resources.The system of determinants of the formation of migration motives consisting of economic, socio-demographic, political-security, language and cultural, as well as ecological and natural determinants is suggested. They are formed by taking into account the influence of institutional factors in the relevant environment of countries and the manifestation of personal perception of the factors of pushing out. This made it possible to determine the factors that should be taken into account when studying and formalizing the preconditions of migration processes.In this paper an approach to assessing geo-economic risks of countries is formed, which involves determining the corresponding integral indicator of the country. This allows countries to be positioned on specific types of geo-economic risk and integral indicators, as well as clustering countries according to the level of geoeconomic risk and the intensity of the use of migration human resources. This approach will help to determine the vectors of the elements of the migration policies of the countries, based on the cluster to which they belong, to perform their comparative analysis, as well as outline the implementation of other policies governing the processes of migration and the integration of migrants.A tool for identifying the connection of international migration of human resources with geo-economic risks is suggested, which is represented by the formation of an indicator of migration attractiveness, which allows to explain migration flows between countries based on their level of migration attractiveness. The approach to assessing the attractiveness of migration through the formation of its integral indicator and the approach to the normalization of the partial indicators enable to adapt the model and use it to assess the migration attractiveness of the countries in the comparative aspect.The information support of the regulation of international migration processes at the international, regional and national levels is developed, based on which the model of the multilevel information field is formed, which includes the following systems: 1) monitoring of the change of determinants of the formation of migration motives according to the determined indicators; 2) monitoring of potential and actual migration flows by stratification groups; 3) monitoring the risks of institutional breaks and institutional conflicts; 4) dissemination of information on the state and issues of international migration of human resources. It allows to build communication links between subjects of regulation of processes of international migration of human resources and improve its institutional environment.As a result, the conceptual principles of the institutional model of regional regulation of migration processes have been theoretically substantiated and developed, in which the subjects of the formal and informal institutional environment of regional regulation of international migration are structured, the functions of regional migration policy (regulatory, diversification, integration, mobilization) are highlighted, directions of its implementation are formulated for the country to benefit from international migration and reduction of geo-economic risks. This allows on the basis of decomposition of the provisions of such a policy as well as its coordination with other policies to solve regional issues of migration of human resources, outlined on the basis of analysis of cause-effect relations of migration in the course of geo-economic transformations and established issues of regulation of migration flows in selected regional integration associations. ; В роботі виявлені закономірностей процесів міжнародної міграції людських ресурсів, теоретично обґрунтовано та розроблено методологічні засади формування системи регулювання таких процесів в умовах геоекономічних трансформацій, зокрема через розробку моделі та механізму формування та реалізації регіональної міграційної політики у результаті обґрунтування передумов та соціально-економічних наслідків міжнародної міграції в умовах геоекономічних трансформацій.В роботі введено поняття «міграційна пара» (комбінація країни походження та країни призначення мігрантів, між якими історично сформувався міграційний коридор зі специфічними кількісними та структурними параметрами, що характеризується особливим інституційним, соціо-демографічним, фінансово-економічним, етнічно-культурним та іншим середовищем міграційних процесів). Введення даного імперативу в понятійний апарат дослідження процесу міжнародної міграції дозволяє виокремлювати міграційні потоки з урахуванням просторового та інституційного аспектів міграційних коридорів, ідентифікувати особливості та зміну середовища країн різних міграційних пар, а також фіксувати тенденції міграційних потоків.В роботі визначено поняття «міграційний потік», «міграційний коридор», «міграційний мотив» та «міграційна привабливість», а також взаємозв'язків між ними, що дозволило позиціонувати дані поняття як об'єкти дослідження міграційних процесів. Крім того, дано трактування та конкретизовано використання принципів дослідження процесів міжнародної міграції (темпоральності, просторовості, комунікації, мобільності). Це дозволяє упорядкувати методичний інструментарій наукового дослідження та визначає вектори побудови класифікації міжнародної міграції з урахуванням масштабності та багатоаспектності міграційних процесів.Удосконалено класифікацію міжнародної міграції шляхом її систематизації та доповнення за групами ознак та видами: просторовочасовими, інституційними параметрами та параметрами людських ресурсів. Така композиція класифікаційних ознак досягнута завдяки використанню інституційного підходу та враховує окреслене значення статево-вікової та освітньо-професійної приналежності мігрантів для формування людських ресурсів, їх перерозподілу в ході окремих видів міграції.Ідентифіковано тенденції геоекономічних трансформацій та окреслено їх вплив на міжнародну міграцію людських ресурсів (регіоналізація та глокалізація геоекономічного простору, посилення геоекономічних ризиків, трансформація ТНК у наднаціональні центри економічного розвитку, трансформація геоекономічного простору, структурні зміни у світовому господарстві, віртуалізація економічних та інших процесів). Це дозволило сформулювати варіанти долучення країн до процесів міжнародної міграції на основі приналежності країн до центрів економічного розвитку, загальні риси їх міграційної політики, місця країн у складі міграційної пари, рівня розвитку інституційного середовища регулювання міграційних процесів, наявності окремих видів міграції.Охарактеризовано вплив еколого-природничого типу геоекономічного ризику на формування факторів виштовхування, а також механізми його формалізації через обґрунтування методики кластеризації регіональних інтеграційних об'єднань за ризиком екстремальних кліматичних подій як складової вказаного типу ризику. Це дозволяє врахувати його при оцінці міграційної привабливості країни та прогнозуванні формування міграційних мотивів населення, а також сформувати завдання регулювання міграційних процесів в умовах екстремальних кліматичних подій.Крім того, визначено вплив політико-безпекового типу геоекономічного ризику як передумови формування міграційних потоків з країн, де зафіксовано військово-політичні конфлікти та інші загрози військово-політичної нестабільності. Це дає змогу визначити складові даного типу ризику при оцінці міграційної привабливості країни та міграційних мотивів населення, а також сформулювати завдання регулювання міжнародної міграції біженців в умовах військових конфліктів та постконфліктного стану.В дослідженні сформульовано завдання регулювання міжнародної міграції в країнах міграційної пари, які повинні бути імплементовані у політику зайнятості, освітню, соціальну, інформаційну, фіскальну, монетарну, інвестиційну та інші політики та спрямовані на інтеграцію мігрантів та подолання соціально-економічних проблем, пов'язаних з міграцією. Це здійснено на основі обґрунтування впливу міжнародної міграції та грошових переказів на економічний розвиток країн в умовах геоекономічних трансформацій, формування людських ресурсів та подолання бідності, що включало: 1) формування ризиків та можливостей долучення країн до процесів міжнародної міграції людських ресурсів з урахуванням ролі країни у міграційній парі; 2) окреслення факторів середовища здійснення грошових переказів за запропонованими етапами, що визначають параметри грошових переказів; 3) визначення економічних, соціальних, демографічних наслідків міграції виходячи зі стратифікації людських ресурсів.Запропоновано систему детермінантів формування міграційних мотивів, що складаються з економічних, соціо-демографічних, політико-безпекових, мовно-культурних та еколого-природничих детермінантів. Вони сформовані шляхом врахування дії інституційних факторів у відповідному середовищі країн та прояву особистісного сприйняття факторів виштовхування. Це дозволило визначити фактори, які слід враховувати при вивченні та формалізації передумов міграційних процесів.В роботі сформовано підхід до оцінки геоекономічних ризиків країн, який полягає у визначенні відповідного інтегрального показника країни. Це дозволяє позиціонувати країни за окремими типами геоекономічного ризику та інтегральним показником, а також кластеризувати їх країн за рівнем геоекономічного ризику та інтенсивністю використання міграційних людських ресурсів. Такий підхід сприятиме визначенню векторів елементів міграційних політик країн, виходячи з кластеру, до якого вони належать, здійснювати їх компаративний аналіз, а також окреслювати напрями реалізації інших політик, що регулюють процеси руху та інтеграції мігрантів.Запропоновано інструмент ідентифікації зв'язку міжнародної міграції людських ресурсів з геоекономічними ризиками, що представлено через формування показника міграційної привабливості, що дозволяє пояснювати міграційні потоки між країнами виходячи з рівня їх міграційної привабливості. Підхід до оцінки міграційної привабливості через формування її інтегрального показника та підхід до нормалізації часткових показників дають змогу адаптувати модель та використовувати її для оцінки міграційної привабливості країн у компаративному аспекті.Розроблено інформаційне забезпечення регулювання процесів міжнародної міграції на міжнародному, регіональному та національному рівнях, базисом якого є сформована модель багаторівневого інформаційного поля, яке включає системи: 1) моніторингу зміни детермінантів формування міграційних мотивів за визначеними індикаторами; 2) моніторингу потенційних та фактичних міграційних потоків за стратифікаційними групами; 3) моніторингу ризиків інституційних розривів та інституційних конфліктів; 4) поширення інформації про стан та проблеми міжнародної міграції людських ресурсів. Це дозволяє будувати комунікаційні зв'язки між суб'єктами регулювання процесів міжнародної міграції людських ресурсів та удосконалити його інституційне середовище.У результаті теоретично обґрунтовано та розроблено концептуальні засади інституційної моделі регіонального регулювання міграційних процесів, у якій структуровано суб'єктів формального та неформального інституційного середовища регіонального регулювання міжнародної міграції, виділено функції регіональної міграційної політики (регуляторна, диверсифікаційна, інтеграційна, мобілізаційна), сформульовано напрями її реалізації для отримання країною переваг від міжнародної міграції та зниження геоекономічних ризиків. Це дозволяє на основі декомпозиції положень такої політики та її узгодження з іншими політиками вирішувати регіональні проблеми міграції людських ресурсів, окреслені на основі аналізу причиннонаслідкових зв'язків міграції в ході геоекономічних трансформацій та встановлених проблем регулювання міграційних потоків у обраних регіональних інтеграційних об'єднаннях.

The article covers development aspects of the institution of judicial defense of human rights at labour. The analysis of the labour rights defense condition in Soviet Ukraine from adopting the Constitution of the Ukrainian Soviet Socialist Republic of 1937 and throughout the Second World War is carried out. In the late 30s of the XX century, Ukraine started losing its sovereignty and independence which was a natural consequence of the conducted change in republic constitutional and legal status. This follows from the content of constitutional regulations of various years. Thus, if amendments to the Constitution of the Ukrainian Socialist Soviet Republic adopted in 1925 are taken into account, it was enshrined that the Ukrainian Socialist Soviet Republic was the part of the Union of Soviet Socialist Republics as "an independent republic", thereafter, in the Constitution of the Ukrainian Soviet Socialist Republic of 1929 it was registered as "an independent contracting state", and there was no union state creation was mentioned. Nevertheless, in the Constitution of 1937 (the name of the Ukrainian Socialist Soviet Republic was changed to the Ukrainian SovietSocialist Republic (UkrSSR) at the XIV Emergency Congress of Soviets in January 1937), these regulations are absent. There is only one record about joining the republics into one union state. Instead of the Congresses of Soviets, Central Election Commission of the UkrSSR and their Executive Committees, the Constitution of the UkrSSR of 1937 determined the Supreme Soviet of the UkrSSR as the republic highest body of state power. The Supreme Soviet of the USSR elected the Executive Committee - a collegial permanent power agency in the periods between the sessions of the Supreme Soviet. Incrementally, the governance of all-union governing bodies by republican economic facilities went to the foreground in Ukraine, the action of all-union laws above the republican laws was the priority - both in the form of copying the content of all-union legislative acts and adopting union regulatory acts as acts with direct effect. Such downward trends also concerned the field of labour law. Theoretically, the adaptation of the Constitution of the UkrSSRof1937 had to be an important step in the way of establishing progressive principles in labour law and consolidating the new approaches to improve the defense of workers' rights; however, the democratic principles and regulations of the Constitution remained declarative. The Constitution declared the right of everyone to work (the regulations on universal labour duty were absent), though the right to work declared by the Constitution of the UkrSSR was actually an obligation to work and, other regulatory acts assigned workers to the enterprises, institutions. It was forbidden to move in order to earn money for the living and so on. In the late 30s - early 40s of the previous century, the initial basis of forced labour was introduced in all union states (including, the UkrSSR) to increase production output in all fields of national economy and to improve productivity. Particularly, people who did not work without valid excuse (so-called parasites, freeloaders, loafers) were brought to executive or criminal responsibilities. There was tougher penalty for violation of labour discipline, for producing items with defects, for non-observance of health and safety rules. During the Second World War, there was a significant deterioration in labour conditions, a decline in workers' rights and guarantees. In general, there was no possibility to defend their labour rights, rather labour law referred to defend workers' rights gained certain regressive features. Such deviation from the general foundations and principles of labour law was attributed to the fact that an essential part of the working population (mostly males) joined the armed forces. In order to provide the defense significance and farming enterprises (collective farms, state farms) with workforce, it was necessary to change the state policy in regulating the labour, since the Code of Labour Laws of 1922-1924, the content of which provided the foundations of voluntary work, acted on the territory of the USSR, the Russian Soviet Federative Socialist Republic (RSFSR) and other union republics. Labour laws foresaw labour duty only if it was necessary to combat natural disasters and to fulfil the most important state issues, but only on certain regulations of the People's Commissar Soviets. Such democratic principles were unable to ensure proper functioning of defense industry, the completion of defense and construction works, the fuel storage, the uninterrupted functioning of transport and so on. To ensure the fulfilment of the mentioned issues, the Soviet government adopted a certain number of Decrees of the Executive Committee of the Supreme Soviet of the USSR and Regulations of thePeople's Commissar Soviets of the USSR, according to which the entire state switched to the state of martial law and particularly destroyed all previously gained democratic achievements in labour law. This period is characterized by the labour militarization, mobilization of the working population, the involvement of adolescents from the age of 14 into work, the increase in working hours, the annulment of holidays and the introduction of overtime work. The uniqueness of this phenomenon in terms of research in the domain of judicial defense of population's labour rights in Ukraine lies in the fact that generally such regressive trends did not take place on the territory of the UkrSSR itself, but on the territory of the RSFSR where Ukrainian enterprises were evacuated together with their workers and families due to the temporary occupation of the Ukrainian territory by the Nazi army. Also, the legislative and executive power agencies of the Ukrainian Republic carried out their activities (they were evacuated to Saratov and later located in Ufa and Moscow) on the territory of the RSFSR during the period from August 1941 to February 1943. During war, the labour laws of union republics actually did not function, it followed the law principles and regulations of the Union of Soviet Socialist Republics which, therefore, was intended not to ensure and defend the workers' rights and guarantees, but to introduce such methods and actions in work organization which in the shortest period could provide defense industry improvement and military production output in such capacities that it was possible to beat the Nazi invaders. ; Наукова стаття присвячена розкриттю аспектів розвитку інституту судового захисту прав людини у сфері праці. Здійснено аналіз стану захисту трудових прав в Радянській Україні з періоду прийняття Конституції УРСР 1937 р. та за часів Другої світової війни. Наприкінці 30-х рр. ХХ сторіччя Україна починає втрачати свою суверенність та незалежність, що є закономірним наслідком здійсненоїзміни конституційно-правового статусу республіки. Це вбачається зі змісту конституційних положень різних років. Так, якщо взяти до уваги зміст доповнень до Конституції УСРР, прийнятих у 1925 році, то можна побачити, що там було закріплено, що УСРР входить до складу СРСР як «незалежна республіка», згодом у Конституції УСРР 1929 р. зазначалася «суверенна договірна держава», а про створення союзної держави не йшлося. Проте в Конституції 1937 року (найменування УСРР було змінено на УРСР на Надзвичайному XIV з'їзді Рад в січні 1937 р.) ці положення відсутні, є лише запис про об'єднання республік у союзну державу. Конституція УРСР 1937 р. замість з'їздів Рад, ЦВК УРСР та їх Президій визначала найвищим органом державної влади республіки Верховну Раду УРСР. Верховна Рада УРСР обирала Президію -колегіальний постійно діючий орган влади у періоди між сесіями Верховної Ради. В Україні поступово на перший план виходило керування загальносоюзних органів управління республіканськими об'єктами господарства, пріоритетною ставала дія загальносоюзного законодавства над республіканським як у вигляді копіювання змісту загальносоюзних законодавчих актів, так і щодо застосування союзних нормативних актів як актів прямої дії. Такі негативні тенденції не оминули галузь трудового права. Теоретично прийняття у 1937 р. Конституції УРСР мало би бути важливим кроком на шляху встановлення прогресивних принципів трудового права та закріплення нових підходів до вдосконалення захисту прав працівників, проте демократичні засади й положення Конституції залишилися декларативними. Конституцією проголошувалося право кожного на працю (положення про загальну трудову повинність було відсутнє), але проголошене Конституцією УРСР право на працю фактично було обов'язком працювати, а іншими нормативним актами відбувалося закріплення працівників за підприємствами, установами, заборонялося виїжджати на заробітки тощо. Наприкінці30-х - початку 40-хрр. минулого століття у всій союзній державі (зокрема, в УРСР) задля збільшення випуску продукції у всіх галузях народного господарства та підвищення продуктивності вводилися початкові засади примусової праці. Зокрема, особи, які не працювали без поважних причин (так звані тунеядці, дармоїди, нероби), притягувалися до адміністративної або кримінальної відповідальності; було більш жорстке покарання за порушення трудової дисципліни, виробництво продукції з браком, недотримання правил техніки безпеки. У період Другої світової війни відбулося значне погіршення умов праці, падіння рівня прав та гарантій працівників, взагалі була відсутня можливість захисту їх трудових прав, тобто трудове право, покликане захищати права працівників, набуло певних регресивних ознак. Такий відступ від основних засад і принципів трудового права був обумовлений тим, що суттєва частина працездатного населення (переважно чоловічої статі) поповнила лави збройних сил. Задля забезпечення кадрами підприємств оборонного значення та сільгосппідприємств (колгоспів, радгоспів) слід було змінювати політику держави у сфері регулювання праці, оскільки на теренах УССР, РСФСР та інших союзних республік діяли Кодекси законів про працю 19221924 рр., за змістом яких передбачалися засади добровільної праці. Трудовим законодавством трудоваповинність була передбачена лише за необхідності боротьби зі стихійними лихами та для виконання найважливіших державних завдань, а також лише на підставі конкретних постанов Ради Народних Комісарів. Такі демократичні засади не в змозі були забезпечити безперервну роботу оборонної промисловості, проведення оборонних і будівельних робіт, заготівку палива, безперебійного функціонування транспорту тощо. Для забезпечення виконання цих завдань радянський уряд прийняв певну кількість Указів Президії Верховної Ради СРСР та Постанов РНК СРСР, за якими вся держава переходила на воєнний стан, фактично руйнувалися всі набуті раніше демократичні досягнення у сфері трудового права. Цей період характеризується мілітаризацією праці, мобілізацією працездатного населення, залученням до праці підлітків з 14 років, збільшенням тривалості робочого часу, скасуванням відпусток та введенням надурочних робіт. Унікальність цього явища щодо дослідження генези судового захисту трудових прав населення України полягає в тому, що такі регресивні тенденції переважно були не на території УРСР, а на території РСФСР, куди були евакуйовані українські підприємства разом зі своїми працівниками та їх родинами у зв'язку з тимчасовою окупацією німецько-фашистськими військами території України. Також на території РСФСР у період із серпня 1941 р. до лютого 1943 р. здійснювали свою діяльність законодавчі та виконавчі органи влади української республіки (вони були евакуйовані до Саратова, а пізніше перебували в Уфі та Москві). Під час війни трудове законодавство союзних республік фактично не діяло, було повністю підкорено принципам і положенням законодавства СРСР, як мало на меті не забезпечення та захист прав і гарантій працівників, а застосування таких методів і заходів в організації праці, які б у найко-ротші строки сприяли налагодженню оборонної промисловості та випуску воєнної продукції в таких обсягах, щоб можна було отримати перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.

The article covers development aspects of the institution of judicial defence of human rights at labour. The analysis of the labour rights defence condition in Soviet Ukraine from adopting the Constitution of the Ukrainian Soviet Socialist Republic of 1937 and throughout the Second World War is carried out. In the late 30s of the XX century Ukraine started losing its sovereignty and independence which was a natural consequence of the conducted change in republic constitutional and legal status. This follows from the content of constitutional regulations of various years. Thus, if amendments to the Constitution of the Ukrainian Socialist Soviet Republic adopted in 1925 are taken into account, it was enshrined that the Ukrainian Socialist Soviet Republic was the part of the Union of Soviet Socialist Republics as "an independent republic", thereafter, in the Constitution of the Ukrainian Soviet Socialist Republic of 1929 it was registered as "an independent contracting state", and there was no union state creation was mentioned. Nevertheless, in the Constitution of 1937 (the name of the Ukrainian Socialist Soviet Republic was changed to the Ukrainian Soviet Socialist Republic (UkrSSR) at the XIV Emergency Congress of Soviets in January 1937), these regulations are absent. There is only one record about joining the republics into one union state. Instead of the Congresses of Soviets, Central Election Commission of the UkrSSR and their Executive Committees, the Constitution of the UkrSSR of 1937 determined the Supreme Soviet of the UkrSSR as the republic highest body of state power. The Supreme Soviet of the USSR elected the Executive Committee – a collegial permanent power agency in the periods between the sessions of the Supreme Soviet. Incrementally, the governance of all-union governing bodies by republican economic facilities went to the foreground in Ukraine, the action of all-union laws above the republican laws was the priority – both in the form of copying the content of all-union legislative acts and adopting union regulatory acts as acts with direct effect. Such downward trends also concerned the field of labour law. Theoretically, the adaptation of the Constitution of the UkrSSR of 1937 had to be an important step in the way of establishing progressive principles in labour law and consolidating the new approaches to improve the defence of workers' rights; however, the democratic principles and regulations of the Constitution remained declarative. The Constitution declared the right of everyone to work (the regulations on universal labour duty were absent), though the right to work declared by the Constitution of the UkrSSR was actually an obligation to work and, other regulatory acts assigned workers to the enterprises, institutions. It was forbidden to move in order to earn money for the living and so on. In the late 30s – early 40s of the previous century, the initial basis of forced labour was introduced in all union states (including, the UkrSSR) to increase production output in all fields of national economy and to improve productivity. Particularly, people who did not work without valid excuse (so-called "parasites", "freeloaders", "loafers") were brought to executive or criminal responsibilities. There was tougher penalty for violation of labour discipline, for producing items with defects, for non-observance of health and safety rules. During the Second World War, there was a significant deterioration in labour conditions, a decline in workers' rights and guarantees. In general, there was no possibility to defend their labour rights, rather labour law referred to defend workers' rights gained certain regressive features. Such deviation from the general foundations and principles of labour law was attributed to the fact that an essential part of the working population (mostly males) joined the armed forces. In order to provide the defence significance and farming enterprises (collective farms, state farms) with workforce, it was necessary to change the state policy in regulating the labour, since the Code of Labour Laws of 1922–1924, the content of which provided the foundations of voluntary work, acted on the territory of the USSR, the Russian Soviet Federative Socialist Republic (RSFSR) and other union republics. Labour laws foresaw labour duty only if it was necessary to combat natural disasters and to fulfil the most important state issues, but only on certain regulations of the People's Commissar Soviets. Such democratic principles were unable to ensure proper functioning of defence industry, the completion of defence and construction works, the fuel storage, the uninterrupted functioning of transport and so on. To ensure the fulfilment of the mentioned issues, the Soviet government adopted a certain number of Decrees of the Executive Committee of the Supreme Soviet of the USSR and Regulations of the People's Commissar Soviets of the USSR, according to which the entire state switched to the state of martial law and particularly destroyed all previously gained democratic achievements in labour law. This period is characterized by the labour militarisation, mobilization of the working population, the involvement of adolescents from the age of 14 into work, the increase in working hours, the annulment of holidays and the introduction of overtime work. The uniqueness of this phenomenon in terms of research in the domain of judicial defence of population's labour rights in Ukraine lies in the fact that generally such regressive trends did not take place on the territory of the UkrSSR itself, but on the territory of the RSFSR where Ukrainian enterprises were evacuated together with their workers and families due to the temporary occupation of the Ukrainian territory by the Nazi army. Also, the legislative and executive power agencies of the Ukrainian Republic carried out their activities (they were evacuated to Saratov and later located in Ufa and Moscow) on the territory of the RSFSR during the period from August 1941 to February 1943. During war, the labour laws of union republics actually did not function, it followed the law principles and regulations of the Union of Soviet Socialist Republics which, therefore, was intended not to ensure and defend the workers' rights and guarantees, but to introduce such methods and actions in work organization which in the shortest period could provide defence industry improvement and military production output in such capacities that it was possible to beat the Nazi invaders. ; Наукова стаття присвячена розкриттю аспектів розвитку інституту судового захисту прав людини у сфері праці. Здійснено аналіз стану захисту трудо-вих прав у Радянській Україні з періоду прийняття Конституції УРСР 1937 року та за часів Другої світової війни. Наприкінці 30-х років ХХ сто-річчя Україна починає втрачати свою суверенність та незалеж-ність, що є закономірним наслідком здійсненої зміни конституційно-правового статусу республіки. Це вбачається зі змісту конститу-ційних положень різних років. Так, якщо взяти до уваги зміст допов-нень до Конституції УСРР, при-йнятих у 1925 році, то там було закріплено, що УСРР входить до складу СРСР як «незалежна рес-публіка», згодом у Конституції УСРР 1929 року зазначалося, як «суверенна договірна держава», а про створення союзної держави мови не було. Проте в Конститу-ції 1937 року (найменування УСРР було змінене на УРСР на Надзви-чайному XIV з'їзді Рад у січні 1937 року) ці положення відсутні, є лише запис про об'єднання респу-блік у союзну державу. Конститу-ція УРСР 1937 року замість з'їздів Рад, ЦВК УРСР та їх Президій визначала найвищим органом дер-жавної влади республіки Верховну Раду УРСР. Верховна Рада УРСР вибирала Президію – колегіальний постійно діючий орган влади у пері-оди між сесіями Верховної Ради. В Україні поступово на перший план виходило керування загально-союзних органів управління респу-бліканськими об'єктами господар-ства, пріоритетною ставала дія загальносоюзного законодавства над республіканським як у вигляді копiювання змiсту загальносо-юзних законодавчих актів, так і застосуванням союзних норматив-них актів як актів прямої дії. Такі негативні тенденції не оминули і галузь трудового права. Теоретично прийняття у 1937 році Конституції УРСР мало б бути важливим кроком на шляху встановлення прогресивних принципів трудового права та закріплення нових підходів до удосконалювання захисту прав працівників, проте демократичні засади і положення Конституції залишилися деклара-тивними. Конституцією проголошувалося право кожного на працю (положення про загальну трудову повинність було відсутнє), але проголошене Конституцією УРСР право на працю фактично було обов'язком працювати, а іншими нормативним актами відбувалося закріплення працівників за під-приємствами, установами, заборо-нялося виїжджати на заробітки тощо. Наприкінці 30-х – початку 40-х років минулого століття у всій союзній державі (у тому числі і в УРСР) з метою збільшення випуску продукції у всіх галузях народного господарства та підви-щення продуктивності вводилися початкові засади примусової праці. Зокрема, особи, які не працювали без поважних причин (так звані «тунеядці», «дармоїди», «нероби»), притягувалися до адміністратив-ної або до кримінальної відповідаль-ності; мало місце більш жорстке покарання за порушення трудової дисципліни, за виробництво про-дукції з браком, за недотримання правил техніки безпеки. У період Другої світової війни відбулося значне погіршення умов праці, падіння рівня прав та гаран-тій працівників, взагалі була від-сутня можливість захисту їхніх трудових прав, тобто трудове право, покликане захищати права працівників, набуло певних регре-сивних ознак. Такий відступ від основних засад і принципів трудового права був зумовлений тим, що суттєва частина працездатного населення (в основному чоловічої статі) поповнила лави збройних сил. З метою забезпечення кадрами підприємств оборонного значення та сільгосппідприємств (колгос-пів, радгоспів) слід було змінювати політику держави у сфері регулю-вання праці, оскільки на теренах УССР, РСФСР та інших союзних республік діяли Кодекси законів про працю 1922–1924 років, за зміс-том яких передбачалися засади добровільної праці. Трудовим зако-нодавством трудова повинність була передбачена лише у разі необ-хідності боротьби зі стихійними лихами та для виконання найважливіших державних завдань, та лише на підставі конкретних постанов Ради Народних Коміса-рів. Такі демократичні засади не в змозі були забезпечити безперервну роботу оборонної промисловості, проведення оборонних і будівель-них робіт, заготівлю палива, без-перебійного функціонування тран-спорту тощо. Для забезпечення виконання цих завдань радянський уряд прийняв певну кількість ука-зів Президії Верховної Ради СРСР та постанов РНК СРСР, за якими вся держава переходила на воєнний стан і фактично руйнувалися всі набуті раніше демократичні досяг-нення в сфері трудового права. Цей період характеризується міліта-ризацією праці, мобілізацією пра-цездатного населення, залученням до праці підлітків з 14 років, збіль-шенням тривалості робочого часу, скасуванням відпусток та введен-ням надурочних робіт. Унікальність цього явища у плані дослідження ґенези судового захисту трудових прав населення України полягає в тому, що такі регресивні тенденції в основному мали місце не на території УРСР, а на території РСФСР, куди були евакуйовані українські підприєм-ства разом зі своїми працівниками та їхніми родинами у зв'язку з тимчасовою окупацією німець-ко-фашистськими військами тери-торії України. Також на території РСФСР у період із серпня 1941 року до лютого 1943 року здійснювали свою діяльність законодавчі та виконавчі органи влади української республіки (вони були евакуйовані до Саратова, а пізніше перебували в Уфі та Москві). Під час війни трудове законодавство союзних республік фактично не діяло, було повністю підкорене принципам і положенням законодавства СРСР, яке, своєю чергою, мало на меті не забезпечення та захист прав і гарантій працівників, а застосування таких методів і заходів в організації праці, які б у найкоротші строки сприяли налагодженню оборонної промисловості та випуску воєнної продукції в таких обсягах, щоб можна було здобути перемогу над німецько-фашистськими загарбниками.

Introduction of new forms of international cooperation, namely, electronic cross-border cooperation, is one of the priority directions of development of the world community. Electronic cross-border co-operation, including the use of cross-border trusted services, needs legislative regulation today. One of the locomotives of the international law-making process in the field of electronic trust services, electronic signatures is the United Nations Commission on International Trade Law, the International Chamber of Commerce and the Economic Commission for Europe (UNCITRAL, Commission). UNCITRAL approved the Model Law on Electronic Commerce and the Model Law on Electronic Signatures with a Guide to Enactment 2001. These legal acts became the classic basis for the creation of normative and legal acts of almost all countries in the field of e-commerce and electronic signature, laid the general principles of cross-border recognition of certificates of electronic digital signature. Starting in 2014, the UNCITRAL Working Group IV on e-Commerce has taken steps to address legal issues related to the management of identity and trust services. UNCITRAL is considering the process of legal recognition of trust services and digital signatures as a requirement for identifying legal requirements and establishing relevant substantive law in any jurisdictional system.However, at the current stage of development of international and national law in the area of using trust services and digital signatures in the cross-border regime, a number of global problems remain unresolved. The problem of terminology. The problem lies in the fact that national laws or international laws contain a set of concepts and definitions that are significantly different and sometimes of an overly technical nature, which complicates the perception of ordinary citizens. The problem of credential as a component of a digital signature and trust services. As you know, the key components of a digital signature are subscriber data, which is considered as digital credentials. To date, no legislative act addresses the issues of cross-border recognition of digital credentials, namely: who should hold such recognition, which party they should be recognized as the purpose of such mutual recognition, which features should be available for mutual recognition, which restrictions may apply during mutual recognition. Also, outside the scope of legal regulation, there is currently a problem of the mutual recognition of identity data of legal entities, digital devices or digital objects. The problem of trust in electronic services and digital signatures. The possibility of introducing technical mechanisms for ensuring the reliability of trust services exists and can be implemented promptly. However, today there are no international legal mechanisms guaranteeing a certain level and standards of trust in digital services of one of the parties exchanging such services. In many national identification systems, including in Ukraine, so-called "levels of security of trust" are defined as in the European Union ("low", "high" and "basic"). While four levels of trust are used in the United States and in some other countries. The problem of cross-border interoperability. States with different legal culture traditionally diverge in the technical and legal assessment of digital signatures. Common Laws (United States, United Kingdom) do not impose specific technical and legal requirements for a digital signature, nor does it require the mandatory provision of a digital signature at the same time by all parties to the trust service or electronic document. In this case, an electronic signature may be created by anyone and by any technology. In Roman-Germanic legal systems (mainly in European countries), where the legal doctrine traditionally played an essential role, another concept of digital signature has developed. In order to address these issues, Working Group IV, the United Nations Commission on International Trade Law, the International Chamber of Commerce and the Economic Commission for Europe, with the participation of many countries of the world, are exploring the prospects for legal regulation of the recognition of cross-border trust services and digital signatures through the development of common, standardized international legal acts. In its activities, UNCITRAL plans to explore the experience of several projects in the field of electronic trust services: – European Commission, Regulation (EC) No. 910/2014 of the European Parliament and of the Council of 23 July 2014 on electronic identification and trusted services for electronic transactions within the internal market and repealing Directive 1999/93/EC; – The Eurasian Economic Union, the Eurasian Economic Union Treaty and the Concept for the use of services and legally significant electronic documents in inter-state information interaction; – Asia-Pacific Region, Pan-Asian Alliance for Electronic Commerce Development. Also, Working Group IV examines the existing international instruments aimed at ensuring the mutual recognition of transnational legal effects in the paper environment, such as the Convention, which abolishes the requirement for legalization of foreign official documents "Convention on Apostille" (The Hague, October 5, 1961) and the Protocol on the Uniform Order acting on behalf of the executing authority (Washington, February 17, 1940), which may include appropriate recommendations for minimum elements for the cross-border mutual recognition of UID and trust services. The issue of legal recognition of cross-border trust services has received sufficient attention from different countries. Thus, the Russian Federation proposed a project "Improving the Identity Management System in the Use of Cross-Border Confidence and Common Trust Infrastructure in the Application of Cross-Border Electronic Commerce Agreements". The project is based on the model defined in the Model Law "On Transborder Information Exchange of Electronic Documents" of November 25, 2016. According to the project, it is proposed to create a large cluster of vertically integrated "cross-border trust", which will have three levels of electronic trust services (basic, medium, high). The cluster can have a single international regulator, regulators of intergovernmental unions and national regulators of digital trust services and digital signatures. It is also envisaged to introduce legal levels of regulation of digital trusted services on one or many domain-based basis with the involvement of a third independent trust party, as well as the unification of international and national regulatory frameworks. Instead, the United States considers it necessary in the near future to consider the issue of legal recognition of identification information that has been authenticated in connection with a commercial transaction, namely, that it is a legal recognition of its purpose, requirements, legal support, etc. The proposals of Austria, Belgium, Italy, the United Kingdom of Great Britain and the European Union concern the possibility of establishing agreed levels of security, which are provided through trust services: the first level – with the use of unskilled trust services. The second level with the use of qualified trusted services. The second level of legal consequences will include assimilation, presumption, transfer of the burden of proof to the opposing side, as well as the principle of mutual cross-border recognition for trusted services with the same level of security. Ukraine, as an active member of the global digitalization process, is taking some steps towards updating the legislation on digital signatures and trust services, namely the introduction of the new Law of Ukraine "On Electronic Trust Services". Ukraine, by amending existing legislation, adapts the regulatory framework in accordance with Regulation (EC) No910/2014 of the European Parliament and of the Council of 23 July 2014 on electronic identification and trusted services for electronic transactions within the internal market and repealing Directive 1999/93/EU. Today, there are many national and regional concepts and initiatives in the field of trust services, which have already been well developed. They can identify the relevant issues and can serve as a basis for developing an appropriate legal framework at the international level that could be transferred to various existing legal systems. The UNCITRAL Working Group IV on e-Commerce is implementing measures aimed at achieving the following objectives: – promotion of the development of international trade law and the satisfaction of the needs of economic actors in instruments that provide legal certainty for electronic transactions committed by them; – facilitating the harmonization of new legal aspects of projects, within which these issues are currently being resolved at the national or international level, to the more specific and functional content of the general requirements formulated in the current texts of UNCITRAL; – establishing a common legal framework for trust services and digital signatures, including relevant provisions aimed at developing international cross-border operational cooperation in the legal and technical fields. It is expedient for law-makers of Ukraine to take into account the world experience in developing normative legal acts regulating the sphere of trust services and digital signatures, including in the cross-border regime. ; В статье проанализирован законодательный опыт правового регулирования общественных отношений в сфере цифровой подписи и электронных доверительных услуг Комиссии ООН по международному торговому праву Международной торговой палаты и Европейской экономической комиссии UNCITRAL. Изучаются перспективы правового регулирования признания трансграничных доверительных услуг цифровых подписей путем разработки общих, стандартизированных международных правовых актов Рабочей группой IV Комиссии, а также при участии многих стран мира. На сегодня в ЮНСИТРАЛ формируется общее представление решения проблемы трансграничного признания иностранных цифровых подписей и электронных доверительных услуг на основе условия применения хотя бы одного из доктринальных толкований и наличия двух уровней безопасности. Изучено предложение Российской Федерации о введении проекта «Совершенствование системы управления идентификационными данными при использовании трансграничного пространства доверия и общей инфраструктуры доверия в применении к трансграничным электронным коммерческих сделкам». Изучены предложения Австрии, Бельгии, Италии, Соединенного Королевства Великобритании и Европейского Союза относительно возможности установления согласованных уровней безопасности, которые обеспечиваются с помощью доверительных услуг и уровней правовых последствий. Также рассмотрены предложения по применению принципов взаимного трансграничного признания для доверительных услуг, имеющих одинаковый уровень безопасности, и применению правового режима ответственности для квалифицированных поставщиков доверительных услуг. Осуществлен обзор проблемы трансграничного использования цифровых подписей и электронных доверительных услуг, присущих странам с разной юрисдикцией. Исследованы перспективные направления межгосударственного урегулирования сферы цифровых подписей и электронных доверительных услуг на основе примеров и предложений отдельных стран. ; У статті проаналізовано законодавчий досвід правового регулювання суспільних відносин у сфері цифрового підпису й електронних довірчих послуг Комісії ООН із міжнародного торговельного права Міжнародної торгової палати і Європейської економічної комісії UNCITRAL. Вивчаються перспективи правового регулювання визнання транскордонних довірчих послуг і цифрових підписів шляхом розроблення загальних, стандартизованих міжнародних правових актів Робочою групою IV Комісії, а також за участі багатьох країн світу. Сьогодні в ЮНСІТРАЛ формується загальне уявлення вирішення проблеми транскордонного визнання іноземних цифрових підписів та електронних довірчих послуг на основі умови застосування хоча б одного з доктринальних тлумачень і наявності двох рівнів безпеки. Опрацьовано пропозицію Російської Федерації щодо запровадження проекту «Вдосконалення системи управління ідентифікаційними даними під час використання транскордонного простору довіри й загальної інфраструктури довіри в застосуванні до транскордонних електронних комерційних угод». Вивчено пропозиції Австрії, Бельгії, Італії, Сполученого Королівства Великобританії та Європейського Союзу стосовно можливості встановлення узгоджених рівнів безпеки, які забезпечуються за допомогою довірчих послуг, і рівнів правових наслідків. Також розглянуто пропозиції щодо застосування принципів взаємного транскордонного визнання для довірчих послуг, що мають однаковий рівень безпеки, і застосування правового режиму відповідальності для кваліфікованих постачальників довірчих послуг. Узагальнено проблеми транскордонного використання цифрових підписів та електронних довірчих послуг, притаманні країнам із різною юрисдикцією. Досліджені перспективні напрями міждержавного врегулювання сфери цифрових підписів та електронних довірчих послуг на основі прикладів і пропозицій окремих країн.

In Ukraine, more than 4.5 million people sustain injuries of varying severity annually, and damage to extremities constitutes 60–65 % in the structure of traumatism. Patients with traumatic limb injuries require effective anesthesia / analgesia at an early stage. An urgent anesthesia should provide a sufficient relaxation of the extremity, adequate operative and postoperative pain management and should be safe for patients of different age groups. Peripheral regional anesthesia meets the requirements indicated, but there are a number of outstanding issues: difficulties in identifying plexuses and nerves, high rate of complications. Neither a larger injection volume of local anesthetic nor plexuses and nerves identification using a neurostimulator solves the problem completely. At the same time, ultrasound-guided nerve block does not have the weaknesses mentioned and its use is increasingly covered in literature.The purpose of this work is to analyze the effectiveness and safety of the ultrasound-guided nerve block of the extremities in urgent traumatology.Material and methods. Cases of isolated mechanical traumatic injuries of the limbs in patients who were at the clinical base of the Department of Disaster Medicine, Military Medicine, Anesthesiology and Intensive Care of Zaporizhzhia State Medical University from 2016 to 2018 were analyzed. The average age of the trauma patients was 62.5 (47.0; 82.5) years with a body weight of 78.7 (64.3; 94.6) kg. All the patients underwent ultrasound-guided nerve block using an ultrasound device Logiq E with a standard 12 MHz linear array transducer or the "classical" method (anatomical landmark and paraesthesia technique of plexus location). Anesthesia was performed with 0.5 % bupivacaine at a dose of 1–2 mg/kg. Analgesia was performed with a solution of propofol at 1.5–2.0 mg/kg /h with the addition of ketamine at 1–2 mg/kg/h in case of need. The level of analgesia was evaluated on the Ramsay sedation scale. The study analyzed the duration of plexus and nerves location, block onset time, the duration of motor and sensory block; hemodynamics monitoring with the help of UM-300 monitor at the study stages; complications were recorded. Statistical analysis of the data included descriptive statistics methods. When the values did not follow a normal distribution, these data were expressed as a median (lower quartile; higher quartile). Mann-Whitney U test was used to compare variables; the categorical data were analyzed by Chi-square test with Yates correction and Fischer's exact test. In all statistical calculations, P < 0.05 was the level of significance. Data processing was performed using Statistica 10.0 software.Results. The ultrasound-guided method of plexus and nerves location was faster than the "classical" method by paresthesia (3.8 (2.8; 4.3) min and 7.2 (4.2; 9.4) min, respectively; P = 0.001). But the method of plexus and nerves location did not influence the block onset time and the motor and sensory block duration. However, the level of analgesia in patients with ultrasound-guided nerve block (according to the Ramsay sedation scale) at the III and IV study stages was lower than in those with the "classical" method by paresthesia (3.2 (2.4; 3.7 ) and 5.4 (3.8; 5.7) points, respectively; P = 0.027), indicating a greater efficiency of ultrasound-guided plexus and nerve sensory block. The absence of statistically significant changes in hemodynamic parameters at the study stages indicated an effective intraoperative analgesia in patients with ultrasound-guided nerve block which was complicated in 6 cases (6.0 %). But the "classical" method of plexus and nerve block by paresthesia was complicated in 16 cases (32.0 %). Therefore, the ultrasound-guided method of plexus and nerve block was safer.Thus, it can be concluded that ultrasound-guided location of plexuses and nerves was faster than paresthesia method (3.8 (2.8; 4.3) min and 7.2 (4.2; 9.4) min, respectively; P = 0.001) in urgent traumatology. The sensory block in patients according to the analgesia level on the Ramsay sedation scale at the III and IV study stages was lower as compared to the "classical" method by paresthesia (3.2 (2.4; 3.7) and 5,4 (3.8; 5,7) points, respectively, indicating a more effective ultrasound-guided block of plexuses and nerves. Ultrasound-guided block was effective for intraoperative analgesia based on hemodynamic parameters in urgent traumatology. The method of ultrasound-guided block of plexuses and nerves was safer (6.0 % of complications versus 32.0 % when using the "classical" method by paresthesia). ; В Украине ежегодно более 4,5 млн людей получают травмы различной тяжести, в структуре травматизма 60–65 % приходится на повреждения конечностей. Пострадавшие с травмами конечностей нуждаются в эффективной анестезии/аналгезии уже на раннем этапе. Неотложная анестезия должна обеспечить достаточную релаксацию конечности, адекватное операционное и послеоперационное обезболивание, должна быть безопасной для пациентов всех возрастов. Периферическая регионарная анестезия отвечает этим требованиям, но есть ряд нерешенных вопросов: тяжесть идентификации сплетений и нервов, высокая частота осложнений. Эту проблему полностью не решает введение большего объема местного анестетика или идентификация сплетений и нервных стволов с помощью нейростимулятора. УЗ-ассистированные блокады сплетений и нервов лишены указанных недостатков, а их применение все чаще освещается в современной научной периодике.Цель работы – провести анализ эффективности и безопасности УЗ-ассистированной блокады сплетений и нервов в неотложной травматологии.Материал и методы. Проведен анализ случаев изолированной механической травмы конечностей пациентов, которые находились на лечении на клинической базе кафедры медицины катастроф, военной медицины, анестезиологии и интенсивной терапии Запорожского государственного медицинского университета в 2016–2018 гг. Средний возраст пострадавших – 62,5 (47; 82,5) года, масса тела – 78,7 (64,3; 94,6) кг. Для идентификации сплетений и нервов использован УЗ-аппарат Logiq E со стандартным линейным 12 МГц датчиком или «классический» метод (по анатомическим ориентирам до появления парестезии при поиске сплетения). Анестезия проведена 0,5 % раствором бупивакаина в дозе 1–2 мг/кг. При необходимости проводили аналгоседацию раствором пропофола в дозе 1,5–2,0 мг/кг/час с добавлением раствора кетамина в дозе 1–2 мг/кг/час. Уровень аналгоседации оценивали по шкале Ramsay. В ходе исследования оценивали продолжительность поиска сплетения и нервов, время развития блокады, продолжительность моторного и сенсорного блока, проводили мониторинг показателей гемодинамики с помощью монитора UM-300 на этапах исследования, фиксировали осложнения. Статистический анализ данных предусматривал методы описательной статистики. Величины, имевшие распределение, отличное от нормального, представлены в виде медианы (нижний и верхний квартиль). Анализ количественных величин проведен с помощью U-критерия Манна–Уитни, качественные бинарные признаки сравнивали с использованием критерия χ2, точного теста Фишера. Во всех процедурах статистического анализа критический уровень значимости р равен 0,05. Обработка данных проведена с использованием Statistica 10.0.Результаты. Поиск сплетения и нервов УЗ-ассистированным методом проведен быстрее «классического» метода по парестезии (3,8 (2,8; 4,3) мин и 7,2 (4,2; 9,4) мин соответственно; р = 0,001). Но метод идентификации сплетения и нервов не влиял на время развития блокады и продолжительность моторного и сенсорного блока. При УЗ-ассистированной блокаде сплетений и нервов уровень аналгоседации больных (по шкале Ramsay) на III и IV этапах исследования был ниже, чем при использовании «классического» метода по парестезии (3,2 (2,4; 3, 7) и 5,4 (3,8; 5,7) балла соответственно; р = 0,027). Это свидетельствует, что сенсорный блок при проведении УЗ-ассистированной блокады сплетений и нервов более эффективен. Отсутствие статистически достоверных изменений показателей гемодинамики на этапах исследования свидетельствует об эффективной интраоперационной аналгезии у больных во время проведения УЗ-ассистированной блокады. УЗ-ассистированные блокады сплетений и нервов сопровождались осложнениями в 6 (6,0 %) случаях. Во время блокады сплетений и нервов «классическим» методом по парестезии осложнения зафиксированы в 16 (32,0%) случаях. Таким образом, метод УЗ-ассистированной блокады сплетений и нервов более безопасен.Выводы. УЗ-ассистированная идентификация сплетений и нервов быстрее, чем идентификация по парестезии (3,8 (2,8; 4,3) мин и 7,2 (4,2; 9,4) мин соответственно; р = 0,001) в неотложной травматологии. Сенсорный блок, по уровню аналгоседации пациентов по шкале Ramsay, лучше во время проведения УЗ-ассистированной блокады сплетений и нервов. Интраоперационная аналгезия по уровню показателей гемодинамики эффективна при проведении УЗ-ассистированной блокады в неотложной травматологии. Метод УЗ-ассистированной блокады сплетений и нервов более безопасный (6,0 % осложнений против 32,0 % при использовании «классического» метода по парестезии). ; Ефективність і безпека застосування периферичної реґіонарної анестезії в невідкладній травматологіїО. А. Льовкін*А,В,D, В. І. ПерцовE,F, К. І. Лур'єC,EЗапорізький державний медичний університет, Україна В Україні щорічно понад 4,5 млн людей отримують травми різної тяжкості, у структурі травматизму 60–65 % припадає на пошкодження кінцівок. Постраждалі з травмами кінцівок потребують ефективної анестезії/аналгезії вже на ранньому етапі. Невідкладна анестезія повинна забезпечити достатню релаксацію кінцівки, адекватне операційне та післяопераційне знеболення, має бути безпечною для пацієнтів різного віку. Периферична реґіонарна анестезія відповідає цим вимогам, але є низка невирішених питань: складність ідентифікації сплетень і нервів, висока частота ускладнень. Цю проблему повністю не вирішує введення більшого об'єму місцевого анестетика чи ідентифікація сплетень і нервових стовбурів за допомогою нейростимулятора. УЗ-асистовані блокади сплетень і нервів позбавлені цих недоліків, а їхнє застосування все частіше висвітлюється в сучасній науковій періодиці.Мета роботи – здійснити аналіз ефективності та безпеки УЗ-асистованої блокади сплетень і нервових стовбурів кінцівок у невідкладній травматології.Матеріали та методи. Виконали аналіз випадків ізольованої механічної травми кінцівок пацієнтів, які перебували на лікуванні на клінічній базі кафедри медицини катастроф, військової медицини, анестезіології та інтенсивної терапії Запорізького державного медичного університету у 2016–2018 рр. Середній вік постраждалих становив 62,5 (47,0; 82,5) року, маса тіла – 78,7 (64,3; 94,6) кг. Для ідентифікації сплетень і нервів використовували УЗ-апарат Logiq E зі стандартним лінійним 12 МГц датчиком або «класичний» метод (за анатомічними орієнтирами до появи парестезії при пошуку сплетення). Анестезію виконували 0,5 % розчином бупівакаїну в дозі 1–2 мг/кг. За потреби здійснювали аналгоседацію розчином пропофолу в дозі 1,5–2,0 мг/кг/годину з додаванням розчину кетаміну в дозі 1–2 мг/кг/годину. Рівень аналгоседації оцінювали за шкалою Ramsay. Під час дослідження оцінювали тривалість пошуку сплетення та нервів, час розвитку блокади, тривалість моторного й сенсорного блоку, здійснювали моніторинг показників гемодинаміки за допомогою монітора UM-300 на етапах дослідження, а також фіксували ускладнення. Статистичний аналіз даних передбачав методи описової статистики. Величини, що мали розподіл, відмінний від нормального, наведені як медіана (нижній і верхній квартилі). Аналіз кількісних величин виконали за допомогою U-критерію Манна–Уітні, якісні бінарні ознаки порівнювали, використовуючи критерій χ2 з поправкою Йєйтса, точний тест Фішера. В усіх процедурах критичний рівень значущості р дорівнював 0,05. Опрацювання даних здійснили, використовуючи Statistica 10.0.Результати. Пошук сплетення та нервів УЗ-асистованим методом виконали швидше, ніж «класичним» методом за парестезією (3,8 (2,8; 4,3) хв і 7,2 (4,2; 9,4) хв відповідно; р = 0,001). Проте метод ідентифікації сплетення та нервів не впливав на час розвитку блокади та тривалість моторного та сенсорного блоку. Під час УЗ-асистованої блокади сплетень і нервів рівень аналгоседації хворих (за шкалою Ramsay) на III та IV етапах дослідження був нижчий, ніж при використанні «класичного» методу за парестезією (3,2 (2,4; 3,7) і 5,4 (3,8; 5,7) бала відповідно; р = 0,027). Це свідчить, що сенсорний блок під час УЗ-асистованої блокади сплетень і нервів ефективніший. Відсутність статистично вірогідних змін показників гемодинаміки на етапах дослідження свідчить про ефективну інтраопераційну аналгезію у хворих під час УЗ-асистованої блокади. УЗ-асистовані блокади сплетень і нервів супроводжувалися ускладненнями у 6 (6,0 %) випадках. Під час блокади сплетень і нервів «класичним» методом за парестезією ускладнення зафіксовані в 16 (32,0 %) випадках. Отже, метод УЗ-асистованої блокади сплетень і нервів безпечніший.Висновки. Пошук сплетень і нервів УЗ-асистованим методом є швидшим, ніж «класичним» методом за парестезією (3,8 (2,8; 4,3) хв і 7,2 (4,2; 9,4) хв відповідно; р = 0,001) у невідкладній травматології. Рівень аналгоседації пацієнтів (за шкалою Ramsay) на III та IV етапах дослідження під час УЗ-асистованої блокади нижчий, ніж «класичним» методом за парестезією (3,2 (2,4; 3,7) та 5,4 (3,8; 5,7) бала відповідно; р = 0,027), що свідчить про ефективніший сенсорний блок. Інтраопераційна аналгезія за рівнем показників гемодинаміки ефективна під час УЗ-асистованої блокади в невідкладній травматології. Метод УЗ-асистованої блокади сплетень і нервів безпечніший, ніж «класичний» метод за парестезією та супроводжується 6,0 % ускладнень проти 32,0 %.УЗ-асистована блокада; периферична реґіонарна анестезія; перша медична допомога

In Ukraine, more than 4.5 million people sustain injuries of varying severity annually, and damage to extremities constitutes 60–65 % in the structure of traumatism. Patients with traumatic limb injuries require effective anesthesia / analgesia at an early stage. An urgent anesthesia should provide a sufficient relaxation of the extremity, adequate operative and postoperative pain management and should be safe for patients of different age groups. Peripheral regional anesthesia meets the requirements indicated, but there are a number of outstanding issues: difficulties in identifying plexuses and nerves, high rate of complications. Neither a larger injection volume of local anesthetic nor plexuses and nerves identification using a neurostimulator solves the problem completely. At the same time, ultrasound-guided nerve block does not have the weaknesses mentioned and its use is increasingly covered in literature.The purpose of this work is to analyze the effectiveness and safety of the ultrasound-guided nerve block of the extremities in urgent traumatology.Material and methods. Cases of isolated mechanical traumatic injuries of the limbs in patients who were at the clinical base of the Department of Disaster Medicine, Military Medicine, Anesthesiology and Intensive Care of Zaporizhzhia State Medical University from 2016 to 2018 were analyzed. The average age of the trauma patients was 62.5 (47.0; 82.5) years with a body weight of 78.7 (64.3; 94.6) kg. All the patients underwent ultrasound-guided nerve block using an ultrasound device Logiq E with a standard 12 MHz linear array transducer or the "classical" method (anatomical landmark and paraesthesia technique of plexus location). Anesthesia was performed with 0.5 % bupivacaine at a dose of 1–2 mg/kg. Analgesia was performed with a solution of propofol at 1.5–2.0 mg/kg /h with the addition of ketamine at 1–2 mg/kg/h in case of need. The level of analgesia was evaluated on the Ramsay sedation scale. The study analyzed the duration of plexus and nerves location, block onset time, the duration of motor and sensory block; hemodynamics monitoring with the help of UM-300 monitor at the study stages; complications were recorded. Statistical analysis of the data included descriptive statistics methods. When the values did not follow a normal distribution, these data were expressed as a median (lower quartile; higher quartile). Mann-Whitney U test was used to compare variables; the categorical data were analyzed by Chi-square test with Yates correction and Fischer's exact test. In all statistical calculations, P < 0.05 was the level of significance. Data processing was performed using Statistica 10.0 software.Results. The ultrasound-guided method of plexus and nerves location was faster than the "classical" method by paresthesia (3.8 (2.8; 4.3) min and 7.2 (4.2; 9.4) min, respectively; P = 0.001). But the method of plexus and nerves location did not influence the block onset time and the motor and sensory block duration. However, the level of analgesia in patients with ultrasound-guided nerve block (according to the Ramsay sedation scale) at the III and IV study stages was lower than in those with the "classical" method by paresthesia (3.2 (2.4; 3.7 ) and 5.4 (3.8; 5.7) points, respectively; P = 0.027), indicating a greater efficiency of ultrasound-guided plexus and nerve sensory block. The absence of statistically significant changes in hemodynamic parameters at the study stages indicated an effective intraoperative analgesia in patients with ultrasound-guided nerve block which was complicated in 6 cases (6.0 %). But the "classical" method of plexus and nerve block by paresthesia was complicated in 16 cases (32.0 %). Therefore, the ultrasound-guided method of plexus and nerve block was safer.Thus, it can be concluded that ultrasound-guided location of plexuses and nerves was faster than paresthesia method (3.8 (2.8; 4.3) min and 7.2 (4.2; 9.4) min, respectively; P = 0.001) in urgent traumatology. The sensory block in patients according to the analgesia level on the Ramsay sedation scale at the III and IV study stages was lower as compared to the "classical" method by paresthesia (3.2 (2.4; 3.7) and 5,4 (3.8; 5,7) points, respectively, indicating a more effective ultrasound-guided block of plexuses and nerves. Ultrasound-guided block was effective for intraoperative analgesia based on hemodynamic parameters in urgent traumatology. The method of ultrasound-guided block of plexuses and nerves was safer (6.0 % of complications versus 32.0 % when using the "classical" method by paresthesia). ; В Украине ежегодно более 4,5 млн людей получают травмы различной тяжести, в структуре травматизма 60–65 % приходится на повреждения конечностей. Пострадавшие с травмами конечностей нуждаются в эффективной анестезии/аналгезии уже на раннем этапе. Неотложная анестезия должна обеспечить достаточную релаксацию конечности, адекватное операционное и послеоперационное обезболивание, должна быть безопасной для пациентов всех возрастов. Периферическая регионарная анестезия отвечает этим требованиям, но есть ряд нерешенных вопросов: тяжесть идентификации сплетений и нервов, высокая частота осложнений. Эту проблему полностью не решает введение большего объема местного анестетика или идентификация сплетений и нервных стволов с помощью нейростимулятора. УЗ-ассистированные блокады сплетений и нервов лишены указанных недостатков, а их применение все чаще освещается в современной научной периодике.Цель работы – провести анализ эффективности и безопасности УЗ-ассистированной блокады сплетений и нервов в неотложной травматологии.Материал и методы. Проведен анализ случаев изолированной механической травмы конечностей пациентов, которые находились на лечении на клинической базе кафедры медицины катастроф, военной медицины, анестезиологии и интенсивной терапии Запорожского государственного медицинского университета в 2016–2018 гг. Средний возраст пострадавших – 62,5 (47; 82,5) года, масса тела – 78,7 (64,3; 94,6) кг. Для идентификации сплетений и нервов использован УЗ-аппарат Logiq E со стандартным линейным 12 МГц датчиком или «классический» метод (по анатомическим ориентирам до появления парестезии при поиске сплетения). Анестезия проведена 0,5 % раствором бупивакаина в дозе 1–2 мг/кг. При необходимости проводили аналгоседацию раствором пропофола в дозе 1,5–2,0 мг/кг/час с добавлением раствора кетамина в дозе 1–2 мг/кг/час. Уровень аналгоседации оценивали по шкале Ramsay. В ходе исследования оценивали продолжительность поиска сплетения и нервов, время развития блокады, продолжительность моторного и сенсорного блока, проводили мониторинг показателей гемодинамики с помощью монитора UM-300 на этапах исследования, фиксировали осложнения. Статистический анализ данных предусматривал методы описательной статистики. Величины, имевшие распределение, отличное от нормального, представлены в виде медианы (нижний и верхний квартиль). Анализ количественных величин проведен с помощью U-критерия Манна–Уитни, качественные бинарные признаки сравнивали с использованием критерия χ2, точного теста Фишера. Во всех процедурах статистического анализа критический уровень значимости р равен 0,05. Обработка данных проведена с использованием Statistica 10.0.Результаты. Поиск сплетения и нервов УЗ-ассистированным методом проведен быстрее «классического» метода по парестезии (3,8 (2,8; 4,3) мин и 7,2 (4,2; 9,4) мин соответственно; р = 0,001). Но метод идентификации сплетения и нервов не влиял на время развития блокады и продолжительность моторного и сенсорного блока. При УЗ-ассистированной блокаде сплетений и нервов уровень аналгоседации больных (по шкале Ramsay) на III и IV этапах исследования был ниже, чем при использовании «классического» метода по парестезии (3,2 (2,4; 3, 7) и 5,4 (3,8; 5,7) балла соответственно; р = 0,027). Это свидетельствует, что сенсорный блок при проведении УЗ-ассистированной блокады сплетений и нервов более эффективен. Отсутствие статистически достоверных изменений показателей гемодинамики на этапах исследования свидетельствует об эффективной интраоперационной аналгезии у больных во время проведения УЗ-ассистированной блокады. УЗ-ассистированные блокады сплетений и нервов сопровождались осложнениями в 6 (6,0 %) случаях. Во время блокады сплетений и нервов «классическим» методом по парестезии осложнения зафиксированы в 16 (32,0%) случаях. Таким образом, метод УЗ-ассистированной блокады сплетений и нервов более безопасен.Выводы. УЗ-ассистированная идентификация сплетений и нервов быстрее, чем идентификация по парестезии (3,8 (2,8; 4,3) мин и 7,2 (4,2; 9,4) мин соответственно; р = 0,001) в неотложной травматологии. Сенсорный блок, по уровню аналгоседации пациентов по шкале Ramsay, лучше во время проведения УЗ-ассистированной блокады сплетений и нервов. Интраоперационная аналгезия по уровню показателей гемодинамики эффективна при проведении УЗ-ассистированной блокады в неотложной травматологии. Метод УЗ-ассистированной блокады сплетений и нервов более безопасный (6,0 % осложнений против 32,0 % при использовании «классического» метода по парестезии). ; Ефективність і безпека застосування периферичної реґіонарної анестезії в невідкладній травматологіїО. А. Льовкін*А,В,D, В. І. ПерцовE,F, К. І. Лур'єC,EЗапорізький державний медичний університет, Україна В Україні щорічно понад 4,5 млн людей отримують травми різної тяжкості, у структурі травматизму 60–65 % припадає на пошкодження кінцівок. Постраждалі з травмами кінцівок потребують ефективної анестезії/аналгезії вже на ранньому етапі. Невідкладна анестезія повинна забезпечити достатню релаксацію кінцівки, адекватне операційне та післяопераційне знеболення, має бути безпечною для пацієнтів різного віку. Периферична реґіонарна анестезія відповідає цим вимогам, але є низка невирішених питань: складність ідентифікації сплетень і нервів, висока частота ускладнень. Цю проблему повністю не вирішує введення більшого об'єму місцевого анестетика чи ідентифікація сплетень і нервових стовбурів за допомогою нейростимулятора. УЗ-асистовані блокади сплетень і нервів позбавлені цих недоліків, а їхнє застосування все частіше висвітлюється в сучасній науковій періодиці.Мета роботи – здійснити аналіз ефективності та безпеки УЗ-асистованої блокади сплетень і нервових стовбурів кінцівок у невідкладній травматології.Матеріали та методи. Виконали аналіз випадків ізольованої механічної травми кінцівок пацієнтів, які перебували на лікуванні на клінічній базі кафедри медицини катастроф, військової медицини, анестезіології та інтенсивної терапії Запорізького державного медичного університету у 2016–2018 рр. Середній вік постраждалих становив 62,5 (47,0; 82,5) року, маса тіла – 78,7 (64,3; 94,6) кг. Для ідентифікації сплетень і нервів використовували УЗ-апарат Logiq E зі стандартним лінійним 12 МГц датчиком або «класичний» метод (за анатомічними орієнтирами до появи парестезії при пошуку сплетення). Анестезію виконували 0,5 % розчином бупівакаїну в дозі 1–2 мг/кг. За потреби здійснювали аналгоседацію розчином пропофолу в дозі 1,5–2,0 мг/кг/годину з додаванням розчину кетаміну в дозі 1–2 мг/кг/годину. Рівень аналгоседації оцінювали за шкалою Ramsay. Під час дослідження оцінювали тривалість пошуку сплетення та нервів, час розвитку блокади, тривалість моторного й сенсорного блоку, здійснювали моніторинг показників гемодинаміки за допомогою монітора UM-300 на етапах дослідження, а також фіксували ускладнення. Статистичний аналіз даних передбачав методи описової статистики. Величини, що мали розподіл, відмінний від нормального, наведені як медіана (нижній і верхній квартилі). Аналіз кількісних величин виконали за допомогою U-критерію Манна–Уітні, якісні бінарні ознаки порівнювали, використовуючи критерій χ2 з поправкою Йєйтса, точний тест Фішера. В усіх процедурах критичний рівень значущості р дорівнював 0,05. Опрацювання даних здійснили, використовуючи Statistica 10.0.Результати. Пошук сплетення та нервів УЗ-асистованим методом виконали швидше, ніж «класичним» методом за парестезією (3,8 (2,8; 4,3) хв і 7,2 (4,2; 9,4) хв відповідно; р = 0,001). Проте метод ідентифікації сплетення та нервів не впливав на час розвитку блокади та тривалість моторного та сенсорного блоку. Під час УЗ-асистованої блокади сплетень і нервів рівень аналгоседації хворих (за шкалою Ramsay) на III та IV етапах дослідження був нижчий, ніж при використанні «класичного» методу за парестезією (3,2 (2,4; 3,7) і 5,4 (3,8; 5,7) бала відповідно; р = 0,027). Це свідчить, що сенсорний блок під час УЗ-асистованої блокади сплетень і нервів ефективніший. Відсутність статистично вірогідних змін показників гемодинаміки на етапах дослідження свідчить про ефективну інтраопераційну аналгезію у хворих під час УЗ-асистованої блокади. УЗ-асистовані блокади сплетень і нервів супроводжувалися ускладненнями у 6 (6,0 %) випадках. Під час блокади сплетень і нервів «класичним» методом за парестезією ускладнення зафіксовані в 16 (32,0 %) випадках. Отже, метод УЗ-асистованої блокади сплетень і нервів безпечніший.Висновки. Пошук сплетень і нервів УЗ-асистованим методом є швидшим, ніж «класичним» методом за парестезією (3,8 (2,8; 4,3) хв і 7,2 (4,2; 9,4) хв відповідно; р = 0,001) у невідкладній травматології. Рівень аналгоседації пацієнтів (за шкалою Ramsay) на III та IV етапах дослідження під час УЗ-асистованої блокади нижчий, ніж «класичним» методом за парестезією (3,2 (2,4; 3,7) та 5,4 (3,8; 5,7) бала відповідно; р = 0,027), що свідчить про ефективніший сенсорний блок. Інтраопераційна аналгезія за рівнем показників гемодинаміки ефективна під час УЗ-асистованої блокади в невідкладній травматології. Метод УЗ-асистованої блокади сплетень і нервів безпечніший, ніж «класичний» метод за парестезією та супроводжується 6,0 % ускладнень проти 32,0 %.УЗ-асистована блокада; периферична реґіонарна анестезія; перша медична допомога

The dissertation is devoted to research of macroeconomic policy transformation of the commodity exporting countries, which is considered as a basis for theoretical elaboration and development of methodological foundations of stabilization policy in lowincome commodity-rich countries, as well as technological sophistication of their production structure under globalization.The theoretical and applied dimensions of the globalization processes and the global economy developments have been studied, with a focus upon growing importance of commodity markets. Various aspects of theoretical and applied links between the openness and commodity exports have been analyzed.Important structural shifts in both global demand and supply of raw commodities have been identified. It has been established that the main challenge for commodityexporting countries is accommodation of the volatility (instability) of world commodity prices, especially under conditions of high openness to capital flows.The study developed a methodology for economic and statistical analysis of macroeconomic effects from world commodity price shocks for resource-dependent economies, which enabled to identify the nature of commodity price effects on the dynamics of income, investment, private consumption and inflation in both dimensions – levels and price volatility. The dualistic nature of the commodity boom has been identified, as higher world commodity prices stimulate economic growth of either exporting countries or the world economy as a whole, while volatility in price indices has a clear negative impact on majority of macroeconomic indicators, including investments.A set of instrumental tools for analysis of dominant trends and potential challenges for the world commodity market has been extended, with the phenomenon of financialisation being taken under scrutiny in several aspects: (i) the dependence of commodity prices on the US dollar exchange rate, which may be mistakenly perceived as impact of the stock market indices and interest rates; (ii) the neutrality of the stock prices in respect to the crude oil prices and (iii) a growing interdependence of price dynamics between individual commodity indices.The paper presents an analytical framework for the study of economic processes in commodity economies, which allows identification and systematization of the links between the dynamics of world commodity prices and economic situation of exporting countries in the presence of contradictory internal and external factors that used to be blamed for higher volatility of the world commodity prices, such as the nature of foreign direct investments, institutional problems, excessive optimism and reinvestment in the commodity sector, deepening of commodity market financing, external imbalances and the spread of populism.The analytical tools of research of several features of the commodity boom, as instability of expectations, asymmetry of short- and long-term economic growth effects, excessive external borrowing, institutional quality, and also possibility of non-inflationary short-lived overheating followed by a build-up in inflationary. Macroeconomic effects of increasing commodity price volatility combined with vulnerability to unstable short-term capital flows have been investigated. Such a combination implies a reduction in the equilibrium level of external borrowing as a major «safeguard» for chaotic balance-ofpayments reversals and measures aimed at higher domestic savings, which can finance sufficient investments and facilitate successful stabilization policy in low-income commodity-exporting countries.Using the theoretical framework of the AD-AS model with a «dependent» structure of demand and supply, instrumental tools for stabilisation policy analysis are elaborated. It made it possible to consider several distinct features of flexible exchange rate system in the commodity economy as a factor of maintaining internal and external equilibrium. Research methodology of the phenomenon of commodity currencies is expanded in several directions, accounting of disadvantages of the exchange rate undervaluation, necessity of price incentives for structural shifts between tradable and nontradable goods, and the impact of dollarization. Endogenization of the exchange rate as a factor behind stability of the commodity-exporting countries in the wake of increasing volatility of world commodity markets under inflation.The scenario analysis of inflation targeting in commodity economies is elaborated, which acknowledges the increased role of the exchange rate and foreign exchange reserves as factors of higher confidence in the economy and increase of private investments. Both factors make it possible to reduce the time lag between changes in monetary policy and inflation and envisages reduction of macroeconomic risks related to volatility of world commodity prices.A methodological approach for stabilization policy in a low-income commodity-rich economy is proposed, based on a coherent application of fiscal and monetary policy rules in the flexible exchange rates framework. For commodity exporters, viability of countercyclical fiscal policies has been confirmed as a factor in reducing interest rates, increasing both savings and investments, and improving current account balances. The expediency of an expanded monetary policy rule (taking into account the behaviour of world commodity prices) as a means of improving the effectiveness of a stabilization policy in a low-income commodity economy has been substantiated.Using the portfolio model with different returns on commodity and non-commodity sectors, the inability of automatic improvement in the structural proportions of the Ukraine's economy has been proved, provided its present level of structural proportions between the two sectors, commodity and non-commodity (technological), at below the equilibrium level. The expediency of structural shifts in favour of the non-commodity sector by strengthening of the exchange rate, attracting foreign direct investments and implementation of limited state intervention (infrastructure modernization, human resources' development) is explained. All abovementioned policy moves should alleviated dependence on the world commodity prices volatility, as well as increase the rate of longterm economic growth.On the basis of proposed index of structural changes, a methodology for the evaluation of systemic functional relationships of the Ukraine's economy, such as high index of economic complexity, inverse relationship between investments and volatility of commodity prices, but under conditions of the industrial sector resilience to the latter, neutrality of both inflation and private consumption in respect to price volatility), has been developed. In turn, it made it possible to conceptualize the dimensions of macroeconomic policy for transformation of the commodity-export model of Ukraine by an increase in budget revenues, responsible monetary policy, low inflation, gradual reduction of exchange rate undervaluation to 10-20%, freedom of entrepreneurship, tapping of foreign direct investments (including preferences for activities in the non-commodity sector), as well as accelerated harmonization of legislation in accordance with European standards.Theoretical and applied approaches for assessment of economic freedom as a means of improving structural proportions and stimulating the investment process in an economy with an excessive commodity sector (as in Ukraine) have been formulated in the paper. It enables to determine the guidelines for priority liberalization of the economic environment (freedom of investments, streamlining of government expenditures, freedom of entrepreneurship, protection of property rights), while at the same time avoiding the potential risks of rapid liberalization of the financial market and foreign trade.It has been empirically proved that Ukrainian export should be reoriented to EU countries, since increasing their share in domestic exports is accompanied by an acceleration of GDP dynamics and, importantly, increasing the share of non-commodity export relative to commodity export, that is, improving the quality structure of foreign trade. ; Дисертаційну роботу присвячено дослідженню процесів трансформації макроекономічної політики країн-експортерів сировинних ресурсів в умовах глобалізації й на цій основі – теоретичному обґрунтуванню та розробленню методологічних засад стабілізаційної політики в економіці зі сировинною орієнтацією й низьким рівнем доходу.Розкрито теоретичні та практичні виміри розвитку процесів глобалізації та формування глобальної економіки, з акцентуванням зростаючого впливу сировинних ринків. Досліджено проблеми теоретичних та методичних зв'язків між відкритістю економіки та сировинним експортом.Оцінено структурні зрушення у сфері глобального попиту та пропозиції сировинних товарів. Встановлено, що головним завданням для країн – сировинних експортерів є адаптація до волатильності (нестабільності) світових цін на сировину, тим більше в умовах відкритості для потоків капіталу.В дослідженні розроблено методологію економіко-статистичного аналізу макроекономічних ефектів від зміни світових цін на сировину для ресурсозалежних економік, яка дала можливість ідентифікувати характер впливу сировинних цін на динаміку доходу, інвестицій, приватного споживання та інфляцію в обох вимірах ‒ рівнів і волатильності цінових індексів. Доведено дуалістичну природу сировинного буму, який, по-перше, проявляється у стимулюванні економічного зростання країнекспортерів за умови підвищення світових цін на сировину, по-друге, в негативному впливі на економіку загалом і на інвестиційну динаміку зокрема, у зв'язку із волатильністю цінових індексів на глобальних товарних ринках.Удосконалено інструментарій аналізу викликів і суперечностей світового ринку сировинних товарів, що передбачає врахування феномену фінансизації (зокрема, виявлено залежність цін на сировину від обмінного курсу долара США, яка може помилково сприйматися як вплив чинників фондового ринку і процентної ставки; незалежність курсу акцій від цін на сиру нафту; взаємопідсилення цінової динаміки між окремими сировинними індексами).В роботі розкрито аналітичний апарат дослідження економічних процесів у сировинних економіках, що дає змогу ідентифікувати та систематизувати зв'язки між динамікою світових цін на сировину та економічною ситуацією країнекспортерів за умови суперечливих внутрішніх і зовнішніх чинників (характер прямих іноземних інвестицій, інституційні проблеми, надмірний оптимізм та переінвестування в сировинному секторі, прогресуюча фінансизація сировинних ринків, платіжні дисбаланси та поширення популізму) задля підвищення стійкості до волатильності світових сировинних цін.Удосконалено аналітичний апарат дослідження особливостей сировинного буму, що враховує нестабільність очікувань, асиметрію залежності від умов торгівлі коротко- і довгострокового економічного зростання, схильність до надмірних зовнішніх запозичень, якість інституційних чинників, а також можливості неінфляційного короткочасного «перегріву» економіки, який надалі зумовлює тривалу інфляційну інерцію.В роботі досліджено макроекономічні наслідки поєднання зростаючої волатильності сировинних цін з вразливістю до мінливості короткочасних потоків капіталу. Така ситуація передбачає зниження рівноважного рівня зовнішніх запозичень як головного «запобіжника» для хаотичних реверсів платіжного балансу та заходи щодо збільшення внутрішніх заощаджень, а це уможливлює надійне фінансування інвестицій та полегшує умови проведення стабілізаційної політики в країнах-експортерах сировинних ресурсів з низьким рівнем доходу.В дослідженні удосконалено інструментарій аналізу стабілізаційної політики під час сировинного циклу за рахунок розширення моделі AD-AS із «залежною» структурою сукупної пропозиції і сукупного попиту, завдяки чому можливо повніше враховувати особливості гнучкого курсоутворення в сировинній економіці як чинника підтримання рівноваги доходу і платіжного балансу.Розкрито методику дослідження феномену «сировинних» грошових одиниць, яка враховує недоліки тривалого підтримання заниженого обмінного курсу, потребу в цінових стимулах для зміни співвідношень між секторами внутрішньої і зовнішньої торгівлі та вплив доларизації економіки, маючи на меті ендогенізацію обмінного курсу як чинника стійкості економік країн-експортерів сировини до зростаючої волатильності світових сировинних ринків за умов політики таргетування інфляції.Обґрунтовано підхід до сценарного аналізу політики таргетування інфляції у сировинних економіках, що відрізняється визнанням підвищеної ролі обмінного курсу та валютних резервів як чинника зростання довіри до економіки та збільшення приватних інвестицій, що дає можливість скоротити часовий лаг між змінами в монетарній політиці та інфляцією і передбачає зниження макроекономічних ризиків, пов'язаних з нестабільністю світових цін на сировину.Запропоновано методичний підхід до стабілізаційної політики в сировинній економіці з низьким доходом, який ґрунтується на узгодженому використанні правил фіскальної і монетарної політики за умов гнучкого курсоутворення. Для країн-експортерів сировини підтверджено конструктивність антициклічної фіскальної політики як чинника зниження процентної ставки, збільшення заощаджень та інвестицій, а також поліпшення сальдо поточного рахунку. Обґрунтовано доречність розширеного правила монетарної політики (з урахуванням поведінки світових цін на сировину) як засобу підвищення ефективності стабілізаційної політики в сировинній економіці з низьким рівнем доходу.За допомогою портфельної моделі з різною дохідністю сировинного і несировинного секторів доведено неможливість автоматичного поліпшення якісної структури економіки України за умови перебування на нижчому від рівноважного рівні структурних пропорцій між обома секторами – сировинним і несировинним (технологічним). Обґрунтовано доцільність стимулювання структурних змін на користь несировинного сектора шляхом зміцнення грошової одиниці, залучення прямих іноземних інвестицій та обмеженого державного втручання (модернізація інфраструктури, розвиток людського капіталу), що уможливить не лише уникнути залежності від волатильності світових сировинних цін, але й підвищити довгостроковий темп економічного зростання.На підставі розрахованого індексу структурних змін розроблено методологію оцінки засадничих функціональних зв'язків, що враховує специфіку економіки України (обернена залежність інвестицій від волатильності світових цін на сировину, але за умови стійкості промислового сектора до цього чинника, незалежність інфляції і приватного споживання від цінової нестабільності), яка дала змогу концептуалізувати зміст макроекономічної політики для трансформації сировинно-експортної моделі економіки України шляхом збільшення надходжень до бюджету, проведення стримуючої монетарної політики та досягнення низької інфляції, поступового зменшення амплітуди заниження обмінного курсу гривні до 10-20%, свободи підприємницької діяльності, залучення прямих іноземних інвестицій (включно з наданням преференцій для діяльності у несировинному секторі), а також прискореної гармонізації законодавства відповідно до європейських норм.У роботі сформульовано науково-прикладні засади оцінки важливості економічної свободи як засобу поліпшення структурних пропорцій та стимулювання інвестиційного процесу в економіці з надмірним сировинним сектором (на зразок України), які дають можливість визначити напрями першочергової лібералізації економічного середовища (свобода інвестицій, впорядкування урядових видатків, свобода підприємницької діяльності, захист прав власності) й водночас уникнути потенційних ризиків від поспішних лібералізаційних заходів на фінансовому ринку та у зовнішній торгівлі.Емпірично доведено доцільність переорієнтації українського експорту на країни ЄС, адже збільшення їхньої частки у вітчизняному експорті супроводжується прискоренням динаміки ВВП і, що важливо, підвищує частку несировинного експорту порівняно зі сировинним, тобто покращує якісну структуру зовнішньої торгівлі.