Suchergebnisse

The purpose. Critical social philosophy of education strives to provide a radical critique of existing models of education in the so-called Western models of democracy, creating progressive alternative models. In this context, the proposed integrative metatheory, which is based on classical and modern sources, concepts, aims for a comprehensive understanding and reconstruction of the phenomenon of education. One of the main tasks in the sphere of education's democratization today, therefore, is to bring to education the results of restructuring and democratization of the society, to reflect changes in conditions of life and thinking, experience and transformation of subjectivity in the context of the technological revolution and globalization. Methodology. The critical social theory, which developed in the framework of contemporary neo-Marxism, indicates the need for a thorough analysis of society, however, unlike other theoretical concepts and research programs in order to analyze not a fixation and a statement of the existing social givens. On the contrary, critical analysis of society involves the identification of existing antagonistic, alienating factors that distort public communication.The subject of social analysis is the whole sphere of human and non-human nature, which interacts a person depend on it, the whole system of relations between society and nature, society and man, which is covered by the historical practice of conscious – "praxis". The representative of "pure science" isn't the learning, research subject. He is a public a person, which is the totality of all social definitions included in society and its constituent individuals. For such a "total subject" Object of interest is not something external; on the contrary, the latter appears as a product of his own activity. The scientific novelty examines trends in educational institutions and models of globalizing society in the context of our particular relationship of education and society, man and the state, and processes. The research and systematic analysis of neoliberal reforms at the level of society in general and education in particular are conducted. It examines substantive, structural and functional characteristics of the concept of «critical social philosophy of education» in the context of institutional tendencies of social life, as well as forms and possibilities of its methodological application. It consider a model of «critical social philosophy of education», as embodied in the programs of social development and learning, which are primarily designed to teach people how to lead an independent and original research themselves, society and knowledge systems. However, it is proved that the models and programs should not be cut off from any individual and the collective system of moral and social values, theoretical and applied training, nor from further use of the acquired values, norms and skills in everyday life, science, or in production, sphere of all social institutions. Conclusions. Critical philosophical, educational, pedagogical-psychological surprisingly theory, its models and concepts seek to redefine public and private and the public mind. Based on these grounds, in the future, it allows philosophy of education to develop a more inclusive philosophical vision of education, to apply directly to the problems of democratization and changes in social relations in the direction of equality and social justice in the field of education. The point of view of socio-philosophical and philosophical-еducational, pedagogical-psychological, normative understanding and social critics also requires the use of active efforts in the reconstruuction of education and society, the social vision of what education and human life can be and what their specific limitations in existing societies. ; Цель. Критическая социальная философия образования стремится обеспечить радикальную критику существующей модели образования в так называемых западных моделях демократии, создавая прогрессивные альтернативные модели. В этом контексте предложена интегративная метатеория, которая основываясь на классических и современных источниках, концепциях, стремится к комплексному пониманию и реконструкции феномена образования. Одна из основных задач в сфере демократизации образования сегодня, таким образом, заключается в том, чтобы привлечь для образования результаты перестройки и демократизации общества, отразить изменения в условиях жизни и мышления, опыт и трансформации субъективности в контексте технологической революции и глобализации. Методология. Критическая социальная теория, разработанная в рамках современного неомарксизма, указывает на необходимость основательного анализа общества, однако в отличие от других теоретических концепций и исследовательских программ, целью анализа не является фиксация и констатация существующей социальной данности. Наоборот, критический анализ социума предполагает выявление существующих антагонистических, отчуждающих факторов, которые деформируют общественную коммуникацию. Предметом социального анализа является вся сфера человеческой и нечеловеческой природы, с которой взаимодействует человек зависит от нее, вся система взаимоотношений общества и природы, общества и человека, которая охватывается исторической сознательной практикой – «праксисом». Познающим, исследовательским субъектом не является внеобщественный представитель «чистой науки». Им является человек общественная, которая представляет собой тотальность всех социальных определений, входящих в общество и составляющих его индивидов. Для такого «тотального субъекта» познавательный объект не является чем-то внешним, не им сформированным и возложенным; напротив, последний предстает как продукт его собственной деятельности. Научная новизна. Рассматриваются тенденции образования и модели институтов глобализирующегося общества современности в контексте особенности взаимоотношения образования и социума, человека и государства, процессов. Осуществляется исследование и системный анализ неолиберальных реформ на уровне общества в целом и образования в частности. Исследуются содержательные, структурные и функциональные характеристики концепции «критической социальной философии образования» в контексте институциональных тенденций общественной жизни, а также формы и возможности ее методологического применения. Рассматривается модель «критической социальной философии образования», воплощенная в программы общественного развития и обучения, которые прежде всего призваны научить людей вести самостоятельное и оригинальное исследование себя, социума и системы знаний. Вместе с тем обосновывается, что эти модели и программы не должны быть оторваны ни от индивидуально-коллективной системы нравственных и социальных ценностей, теоретико-прикладного обучения, ни от дальнейшего применения приобретенных ценностей, норм и навыков в повседневной жизни, науке или на производстве, в сфере всех социальных институтов. Выводы. Критическая философская, образовательно-воспитательная, педагогико-психологическая общественноориентированная теория, ее модели и концепции стремятся по-новому определить общественный и индивидуальный и общественный разум. Опираясь на эти основания, в перспективе это позволяет философии образования развиваться для разработки более инклюзивного философского видения образования, чтобы обратиться непосредственно к проблемам демократизации и изменения социальных отношений в направлении равенства и социальной справедливости в сфере образования. С точки зрения социально-философского и философско-образовательного, педагогико-психологического, нормативного понимания и социальной критики также необходимо применение активных усилий по реконструкции образования и общества, социального видение того, какими образование и жизнь человека могут быть и каковы их конкретные ограничения в существующих обществах. ; Мета. Критична соціальна філософія освіти прагне забезпечити радикальну критику існуючої моделі освіти в так званих західних моделях демократії, створюючи прогресивні альтернативні моделі. У цьому контексті запропонована інтегративна метатеорія, яка засновуючись на класичних і сучасних джерелах, концепціях, прагне до комплексного розуміння і реконструкції феномену освіти. Одне з основних завдань у сфері демократизації освіти сьогодні, таким чином, полягає у тому, щоб залучити для освіти результати перебудови і демократизації суспільства, відобразити зміни в умовах життя і мислення, досвід та трансформації суб'єктивності у контексті технологічної революції і глобалізації. Методологія. Критична соціальна теорія, розроблена в межах сучасного неомарксизму, вказує на необхідність ґрунтовного аналізу суспільства, однак на відміну від інших теоретичних концепцій і дослідницьких програм, метою аналізу не є фіксація і констатація існуючої соціальної даності. Навпаки, критичний аналіз соціуму передбачає виявлення існуючих антагоністичних факторів, що відчужують і деформують суспільну комунікацію. Предметом соціального аналізу є вся сфера людської і нелюдської природи, з якою взаємодіє людина чи залежить від неї, вся система взаємовідносин суспільства і природи, суспільства і людини, яка охоплюється історичною свідомою практикою – «праксисом». Пізнавальним, досліджувальним суб'єктом не є позасуспільний представник «чистої науки». Ним є людина суспільна, яка репрезентує собою тотальність усіх соціальних визначень, що входять у суспільство і складають його індивідів. Для такого «тотального суб'єкта» пізнавальний об'єкт не є чимось зовнішнім, не ним сформованим і покладеним; навпаки, останній постає як продукт його ж власної діяльності. Наукова новизна. Розглядаються тенденції освіти та моделі інститутів глобалізованого суспільства сучасності в контексті особливості взаємовідношення освіти і соціуму, людини і держав. Здійснюється дослідження і системний аналіз неоліберальних реформ на рівні суспільства загалом і освіти зокрема. Досліджуються змістовні, структурні і функціональні характеристики концепції «критичної соціальної філософії освіти» в контексті інституційних тенденцій суспільної практики, а також форми і можливості її методологічного застосування. Розглядається модель «критичної соціальної філософії освіти», втілена в програми суспільного розвитку і навчання, які перш за все покликані навчити людей провадити самостійне і оригінальне дослідження себе, соціуму і системи знань. Водночас обґрунтовується, що ці моделі і програми не мають бути відірвані ані від індивідуально-колективної системи моральних і соціальних цінностей, теоретико-прикладного навчання, ані від подальшого застосування набутих цінностей, норм і навичок в повсякденному житті, науці чи на виробництві, у сфері усіх соціальних інститутів. Висновки. Критична соціальна теорія і концепції критичної соціальної філософії освіти вказують на необхідність ґрунтовного аналізу суспільства, однак на відміну від інших теоретичних концепцій і дослідницьких програм, метою аналізу не є фіксація і констатація існуючої соціальної даності. Навпаки, критичний аналіз соціуму передбачає виявлення наявних антагоністичних чинників, що відчужують і деформують суспільну комунікацію. Предметом соціального аналізу є вся сфера людської і нелюдської природи, з якою взаємодіє людина залежить від неї, вся система взаємовідносин суспільства і природи, суспільства і людини, яка охоплюється історичної свідомою практикою – «праксисом». Пізнавальним, дослідницьким суб'єктом не є поза суспільний представник «чистої науки». Ним є людина громадська, яка являє собою тотальність усіх соціальних визначень, що входять у суспільство і складових його індивідів. Для такого «тотального суб'єкта» пізнавальний об'єкт не є чимось зовнішнім, не їм сформованим і покладеним; навпаки, останній постає як продукт його власної діяльності.

La investigación aborda desde un enfoque de derechos humanos y de género, el proceso de liderazgo seguido por las mujeres en la organización social. Analiza su precaria incorporación a la Población Económicamente Activa (PEA) y su posterior integración al movimiento sindical más representativo del país como es la Confederación General de Trabajadores del Perú (CGTP). El trabajo analiza 16 años de vida orgánica de la CGTP, visibilizando la flexibilización laboral de los años 90, que provoca despidos masivos de trabajadores y trabajadoras, donde las mujeres se incorporan como nuevas actoras en el campo del trabajo. Pero que no resuelve la desigualdad laboral entre las mujeres y los hombres sino que la acrecienta convirtiendo a las mujeres en mano de obra barata, confinándola a condiciones laborales precarias, en un contexto donde la demanda fundamental como es la estabilidad laboral es puesta en peligro. La investigación observa como la reforma laboral del gobierno de Alberto Fujimori marca el retroceso de un Estado que abdica de su papel regulador y fiscalizador y que más bien despoja a los trabajadores de sus derechos laborales fundamentales. Señalando como un hito trágico el asesinato de Pedro Huilca Tecse por el grupo Colina el 18 de diciembre de 1992, a nueve meses de haber sido elegido secretario general de la CGTP. Situación y hechos que considera influyen en el debilitamiento de la confederación, reflejada en la disminución de sus afiliados, que en la década previa a los años noventa era de 21.9 % y que entre 1995 y 2006 disminuye a 8 % y 5 %. La tesis toma en cuenta que en el 2003 bajo la dirección de Juan José Gorriti, siendo responsable Susan Portocarrero de la secretaría de la mujer y defensa del niño trabajador, se registran hechos importantes con relación a la participación cualitativa y cuantitativa de las mujeres. Proceso que es fortalecido por la reestructuración orgánica de la central, donde las secretarías se transforman en departamentos sindicales y en el que también se implementa la afiliación sindical directa. En este contexto, la secretaría de la mujer y defensa del niño trabajador, elabora su Manual de Organización y Funciones y la I Plataforma Laboral de Género y los presenta al XII Congreso Nacional de la CGTP en noviembre de 2006. Donde siete mujeres son incorporadas al consejo directivo nacional. Y que elige después de 78 años de vida orgánica a Carmela Sifuentes Inostroza como la primera presidenta mujer de su historia y a Gloria Pérez Saavedra como secretaria de la mujer. Durante el análisis se resalta que con una CGTP reconstituida y con un nuevo discurso centrado en la recuperación de la democracia y los derechos perdidos, el trabajo de la mujer adquiere mayor presencia a través del acciones del reestructurado departamento de la mujer, que consigue incorporar a más mujeres en sus comisiones de trabajo, elabora los sustentos teóricos y políticos de la estrategia de transversalización del enfoque de género, que logra más mujeres con un discurso argumentado, que disponen de herramientas como la escuela sindical para mujeres y también mixtas para hombres y mujeres con este enfoque, donde se visibiliza la importancia de una afiliación sindical con esta visión. Logrando que sus derechos y los de otras mujeres de los sectores más precarios del ámbito laboral, se incluyan como temas específicos en los pliegos y convenios colectivos a través de la Agenda Laboral de las Mujeres Trabajadoras, lo que dinamiza la participación de más mujeres en todas las instancias de la CGTP, particularmente en sus asambleas nacionales. La investigación valora como factores decisivos que contribuyen a la inclusión de la Agenda de Género dentro de la CGTP, las acciones realizadas por las mujeres del consejo nacional, por las del departamento de la mujer y por sus comisiones de trabajo, así como por el apoyo recibido de parte del secretariado ejecutivo. Todo lo cual permite que en noviembre de 2011 presenten al XIII Congreso Nacional Ordinario la moción de Cuota de Género sustentada por la responsable del departamento. La misma que pese a requerir la reforma de los estatutos, se aprueba en la Comisión No.4: Situación Orgánica y Fortalecimiento de la CGTP, ratificada por la plenaria y que está pendiente de ser revalidada por un congreso estatutario. La investigación concluye en que estos 16 años de la CGTP marcan la promoción, negociación y aprobación de acciones afirmativas inspiradas en el modelo sindical europeo13, adaptadas al modelo peruano y a los intereses colectivos de las mujeres trabajadoras. Y que a partir de 2011 comienza una nueva historia para el movimiento sindical de la CGTP sobre este tema. ; --- The Women's Leadership in organizations such as the Trade Union's, is analyzed from the perspective of human rights and gender in the present investigation. Since its intervention in the workplace: the precarious action and its subsequent integration into the most representative trade union movement in the country, such as the General Confederation of Workers of Peru - CGTP. We traveled through 16 years of the organic life of the CGTP, making visible the labor reform of the 90's that marks the start of labor flexibility, causing massive layoffs of workers and secondly incorporating more strongly to new actors to the world Labour: Women. This addition does not respond to public policy to equip participation and working conditions of women and men in this area and therefore bridge the gaps that support discrimination; This situation reflects the demand for cheap labor in poor working conditions, backed by labor unrest, thus losing the main feature of unionized workers or workers / as: "Job Stability." The labor reform of A. Fujimori government marks the beginning of the retreat of the state not only in its role as regulator, but also to oversight of compliance with labor standards as part of the same government specifically the December 18, 1992, nine months into the General Secretariat, Peter Huilca was killed by the Colina group, both heavy blows to the unions originate the weakening of the most visible of the Country confederation, this is reflected in the declining share of national affiliation in the decade before the nineties was approximately 21.9% and between 1995 and 2006% the percentage fluctuated between 8% and 5%. In 2003, under the direction of Juan José Gorriti, important findings were made in relation to the qualitative and quantitative participation of women, the responsibility of the Ministry of Women and Child Worker fell on Susan Portocarrero. In that same year, the organizational restructuring process starts, from Secretaries to Departments and Trade also implementing direct affiliation. The Ministry of Women and Child Workers, adopted its Manual of Organization and Functions and the First Labour Platform Gender, which was taken to the XII Congress of the CGTP in November 2006, where 7 women join the National Executive Council, and after 78 years of organic life, the first female president is elected in its history; it also chooses Gloria Perez Saavedra as the new Secretary for women, and it is from this year that the CGTP reconstituted and a new discourse centered on the struggle for restoration of democracy and rights lost, becomes more incident now called the women's Department of the CGTP, calling women on the commission structure work. Begin the theoretical and political underpinnings for developing strategy mainstreaming gender in CGTP, which translates into: women with a speech argued; tools such as union school for women and mixed for men and women develop the gender issue; visible the importance of union membership with gender; building proposals for collective bargaining rights for women in the specifications and detailed collective agreements on a work schedule of working women; promoting the participation of more women in the functional activities organized by the CGTP as National Assemblies; promoting the union agenda includes those most precarious sectors of the workplace, which are mostly made up of women. The development of planned and promoted by the women of the CN of the CGTP and the department including its working committees, had the political backing of the national leadership represented by the executive secretariat actions, so that in November 2011, arriving at XIII National Ordinary Congress proposing as its core proposal "gender quota" involving the reform of its statutes, this proposal was presented as a motion supported by the head of department and approved by the Commission number four: "Organic status and Strengthening CGTP "and later in the plenary, being willing to be ratified in the Statutory Congress. They were 16 years leading the most representative trade union confederation in the country, focusing on promotion, negotiation and approval of affirmative action that inspired the European union model applied to the Peruvian model. In these periods the collective interests of many working women is one of the main reasons for the trade union movement there were more important. From the year 2011 begins a new story written for the motion of the CGTP union on this issue. ; Tesis

'Social pedagogy' is not a familiar term in South Africa. Instead, everything to do with education outside or beyond schooling is subsumed under 'adult education'. Community education or alterna- tives are generally known as 'radical' or 'popular' education' concerned with social, economic and political transformation. Based on the pedagogy of Paulo Freire and participatory development paradigms these are rooted in the mass democratic struggles against apartheid. This paper is based on extensive research by the authors as participant observers and activists, conducted over many years into university-based adult education on the one hand, and praxis outside academic institutions, on the other. The authors have a his- tory of engagement in worker education, and key elements of education in the non-racial trade union move- ment as one of the most important organised forces of internal political resistance are suggested as informing curricula of university-based adult education.Since 1994 and the change to democracy, adult education departments in universities have increasingly been eroded or disappeared as separate departments or programmes. Like elsewhere in the north, we have witnessed the undermining and increased professionalization and institutionalization of adult education across contexts – and with it a marked reduction in radical outlook and purpose. However, the method- ological approach has remained committed to participation and dialogue, and, with the waning of commu- nity-based students who bring with them extensive experience from the field, there is a consistent emphasis on other, practice-based knowledges through guest educators, and by sending students to design and con- duct research and small interventions, at community level.Popular education outside the university takes numerous forms, and as an 18-month research project has shown, there are still many initiatives that target members of working class communities who have no other access to education. Much of this work is based on a 'pedagogy of contingency' in that it responds di rectly to local needs and concerns. However, not all of the popular education practices continue the tradi tion of radical, conscientising education. We describe three tensions or contradictions experienced by ed- ucators concerned with transformation; firstly, the tension between participation as a principle or a technique; secondly, the tension between individual or collective change; thirdly, the tension between working 'bottom- up' or 'top-down' in designing curricula and asking 'Who leads, and who follows?' in attempts to work dem- ocratically. We conclude that constraints and demands informed by neoliberal politics have made the work of activist academics and academic activists increasingly difficult. The paper concludes by suggesting that building global solidarity amongst adult educators who have carried their struggles from the past into the future, and younger educators who create new forms of radical pedagogy forward, are important ways of keeping social justice agendas and practices alive. ; La Pedagogía Social no es un término común en Sudáfrica. En su lugar, todo cuanto hace referencia a la educación que quede fuera o más allá de la escolaridad se integra en la ense- ñanza de adultos. La educación de la comunidad u otras alternativas son conocidas generalmente como educación radical o popular, y se ocupa de la transformación social, económica o política. Según la pedagogía de Paulo Freire y paradigmas de desarrollo participativo, esta pedagogía hunde sus raíces en la lucha democrática de masas contra el apartheid. Este artículo se basa en una ex- tensa investigación realizada por los autores como observadores participantes y activistas, llevada a cabo durante varios años en la educación de adultos con base universitaria por una parte, y en la praxis fuera del ámbito académico por la otra. Los autores han estado comprometidos con la educación obrera, y los elementos esenciales de la educación en el movimiento sindicalista anti- rracista, considerado como una de las fuerzas organizadas de resistencia política interna más im- portantes, son sugeridos como planes de estudio de la educación de adultos con base universitaria.Desde 1994 y el cambio hacia la democracia, los departamentos de educación para adultos en las uni- versidades se han visto cada vez más mermados o directamente han desaparecido en otros departamen- tos o programas diferentes. Como en cualquier otro lugar en el norte, nosotros hemos sido testigos de una extenuante e incrementada profesionalización e institucionalización de la educación de adultos indepen- dientemente del contexto -y, con ello, de una notable reducción en punto de vista y propósito. Sin embargo, el enfoque metodológico ha permanecido comprometido con la participación y el diálogo, y, con la dismi- nución de estudiantes localizados a nivel comunitario que aporten amplia experiencia obtenida en el te- rreno. Por ese motivo existe un continuo énfasis en otros conocimientos basados en la práctica a través de educadores invitados, y en enviar estudiantes a diseñar y realizar investigaciones y pequeñas intervencio- nes a nivel comunitario.La educación popular fuera de la universidad presenta numerosas formas, y como un proyecto de in- vestigación de 18 meses de duración ha mostrado, aún hay muchas iniciativas cuyo objetivo son miembros de comunidades de clase trabajadora que no tienen ningún otro acceso a la educación. Gran parte de este trabajo se basa en una 'pedagogía de la contingencia' que responde directamente a las necesidades y pro- blemas locales. Sin embargo, no todas las prácticas de educación popular continúan la tradición de una edu- cación radical y de concienciación. Describimos tres tensiones o contradicciones experimentadas por educadores preocupados por la transformación; en primer lugar, la tensión entre la participación como prin- cipio o como técnica; en segundo lugar, la tensión entre el cambio individual o colectivo; en tercer lugar, la tensión entre trabajar de arriba abajo o en sentido contrario a la hora de diseñar planes de estudio y pre- guntarnos '¿Quién lidera, y quién sigue?' en un intento de trabajar democráticamente. Concluimos que las limitaciones y las exigencias de los políticos neoliberales han hecho el trabajo de los académicos activistas y de los activistas académicos cada vez más difícil. El artículo concluye sugiriendo que construir la solidari- dad mundial entre educadores de adultos que han transmitido sus luchas desde el pasado hasta el futuro,y educadores más jóvenes que crean nuevas formas de pedagogía radical, es una manera importante de mantener vivas las agendas y prácticas de la justicia social. ; "Pedagogia social" não é um termo familiar na África do Sul. Em vez disso, tudo que tem a ver com educação fora ou além da escolaridade está subsumida na "educação de adultos". Educação comuni- tária ou alternativa são geralmente conhecidas como educação 'radical' ou 'popular' interessada com a trans- formação social, econômica e política. Com base na Pedagogia de Paulo Freire e paradigmas de desenvolvimento participativo, estão enraizadas nas lutas democráticas de massa contra o apartheid. Este artigo é baseado em extensa pesquisa pelos autores como observadores participantes e ativistas, realizada ao longo de muitos anos em educação de adultos de base universitária, por um lado, e na práxis fora de ins- tituições acadêmicas, por outro. Os autores têm uma história de envolvimento com a educação do traba- lhador e elementos-chave da educação no movimento sindical não-racial como uma das forças organizadas mais importantes de resistência política interna são sugeridos como informando currículos da educação de adultos universitária.Desde 1994, mudança para a democracia, os departamentos de educação de adultos nas universidades cada vez mais têm sido erodidos e desapareceram como departamentos ou programas separados. Como em outros lugares no Norte, temos assistido o aumento da profissionalização e institucionalização da Pe- dagogia Social em vários contextos - e com ela uma redução acentuada na perspectiva e propósito radical. No entanto, a abordagem metodológica permaneceu comprometida com a participação e o diálogo, e, com a diminuição de estudantes enraizados em comunidades que trazem consigo uma vasta experiência no campo, há uma consistente ênfase sobre outros conhecimentos baseados em práticas através de educa- dores de hóspedes, enviando os alunos a projetarem e realizarem investigações e pequenas intervenções a nível comunitário.A educação popular fora da universidade assume inúmeras formas e, como um projeto de investigação de 18 meses mostrou, ainda existem muitas iniciativas que têm como alvo os membros das comunidades da classe trabalhadora que não possuem outra acesso à educação. Muito desse trabalho é baseado em uma "pedagogia de contingência" a medida que responde diretamente às necessidades e interesses locais. No entanto, nem todas as práticas de educação popular continuam a tradição radical de educação conscienti- zadora Nós introduzimos três tensões que descrevem as contradições para educadores preocupados com a transformação; em primeiro lugar, as tensões entre a participação como princípio ou a uma técnica; em segundo lugar, a tensão entre a mudança individual ou coletiva; em terceiro lugar, a tensão entre o traba- lho "bottom-up" ou "top-down" na concepção de currículos e perguntando "quem lidera e quem segue" na tentativa de trabalhar democraticamente. Concluimos que as restrições e exigências informados por polí- ticas neoliberais fizeram o trabalho de ativistas acadêmicos e acadêmicos ativistas cada vez mais difícil. O artigo conclui sugerindo que a construção de uma solidariedade global entre os educadores de adultos que tem carregado suas lutas suas lutas do passado para o futuro e os jovens que criam novas formas de pe- dagogia radical para a frente, é uma forma importante de manter vivas agendas e práticas de justiça social.

El planteamiento principal que se persigue con esta Tesis Doctoral es abordar la evolución del nivel de vida biológico y la calidad de vida en el sureste de Castilla-La Mancha durante el siglo XX. En esta centuria, los indicadores macroeconómicos se caracterizan por la modernización de las estructuras productivas y un crecimiento económico interrumpido por la Guerra Civil y la posguerra. Se trata de un periodo trascendental de nuestra historia económica y social, marcado por profundas transformaciones y cambios políticos. Esta Tesis doctoral pretende analizar el impacto que los cambios estructurales produjeron en los niveles de vida y el bienestar biológico de Castilla-La Mancha. Para ello, se exploran las relaciones existentes entre el desarrollo económico, los cambios demográficos, la desigualdad y el papel desempeñado por las instituciones y los poderes públicos, cuyo objeto es comprobar cómo estas relaciones influyeron en el bienestar humano de la zona de estudio elegida: el municipio de Hellín (Provincia de Albacete). Como principal fuente se usan los datos de talla contenidos en los Expedientes Generales de Reemplazo (Capítulo 2). Esta fuente alberga el conjunto de mozos que fueron medidos para cumplir con el servicio militar entre 1908 y 1985. E periodo es suficientemente largo como para explorar la tendencia secular de la estatura. Dicha investigación se apoya también en un tratamiento metodológico (Capítulo 2) relativamente nuevo para los historiadores. En este sentido, utiliza indicadores del bienestar humano poco convencionales desde el punto de vista económico como la estatura, el peso y el índice de masa corporal. Así pues, el marco teórico-metodológico se sustenta en las recientes investigaciones de historia antropométrica, llevadas a cabo por historiadores económicos en colaboración con antropólogos físicos y expertos en biología humana. El planteamiento se lleva a cabo a partir de un estudio de caso: el municipio de Hellín. En este municipio predominaron las actividades agrarias, no existió un proceso firme de industrialización y se caracterizó por la escasez de provisiones de bienes e infraestructuras (Capítulo 3). La hipótesis central parte del siguiente supuesto: el bienestar y el nivel de vida biológico tuvieron niveles más bajos que en otras zonas de la España interior. Y desde luego, tuvieron niveles de vida inferiores a los alcanzados en otras zonas rurales de la España mediterránea, económicamente más dinámicas. La serie de estatura promedio reconstruida ha permitido: I) explorar la relación que existe entre la estatura media y otros indicadores del bienestar, II) realizar estudios comparativos con otras series para conocer la evolución de la estatura de los españoles en distintos contextos medioambientales, III) explorar el peso que tuvo la inmigración en la tendencia secular de la estatura media del municipio (Capítulo 4), y IV) analizar la desigualdad social y económica a partir de las estaturas según residencia rural-urbana, profesión, clase social y acceso a la educación (Capítulo 5). Los resultados antropométricos evidencian que en el curso del siglo XX hubo importantes mejoras del bienestar y del nivel de vida biológico en Hellín. Sin embargo, las tallas promedio se situaban entre las más bajas de España. El hecho muestra que la pobreza del estado nutricional estaba mucho más extendida en la zona estudiada que en la España mediterránea. De los avances de la talla se infiere que el incremento de la renta, las mejoras de la salud y la asistencia médica, así como la inversión en infraestructuras, permitieron que la población accediera a las principales fuentes de recursos: alimentos, sanidad y educación. De este modo, la talla de los reemplazos aumentó 7,7 cm en el periodo 1908-85, y sólo entre 1955-85 incrementó 6,8 cm. Los datos muestran el impacto de la Guerra Civil (1936-1939) y las nefastas políticas autárquicas del franquismo. El incremento de la estatura en el primer tercio del siglo XX, estimado en 2,1 cm entre 1908-38, se vio interrumpido durante la Guerra Civil y la larga posguerra. En los 'años del hambre' (1939-55), la talla cayó 1,8 cm. El estudio concluye que el municipio de Hellín gozó de un nivel de vida biológico más pobre que otras poblaciones próximas, y que el deterioro de la talla se hizo más evidente en épocas de privación y escasez, sobre todo durante la posguerra, donde el impacto negativo fue mucho mayor. Finalmente, se destaca la desigualdad, en función del lugar de residencia, la profesión y la educación. En términos generales, los reclutas que vivían en la ciudad, sabían leer y escribir y en el momento de ser tallados desempeñaban una profesión que requería cierta cualificación. De este modo, los mozos urbanos gozaron de un mayor nivel de vida biológico frente a los que residían en ámbitos rurales, que eran además analfabetos y cuya profesión estaba vinculada al sector primario y sin cualificación. ABSTRACT This Doctoral Thesis explores the evolution of the biological standard of living in Castile-La Mancha during the twentieth century. In this century, macroeconomic indicators are characterized by the modernization of productive structures and economic growth in the long term, only interrupted by the Civil War and its aftermath. This is a period in our economic and social history marked by profound changes and political changes that conditioned the prosperity and human welfare. The main objective is to analyze the impact of structural changes on living standards and biological welfare of Castile-La Mancha. In this doctoral thesis, the relationship between economic development, demographic change, inequality and the role of institutions and public authorities are explored. In this way it is verified how these relationships influence human well-being in the studied area: the town of Hellín (Province of Albacete). General Records Replacement (Expedientes Generales de Reemplazo) are used as main data source (Chapter 2). This source contains data of all conscripts that were measured for military service between 1908 and 1985. That period is long enough to explore the secular trend in height. This research is also supported by a relatively new methodological approach for historians (Chapter 2). In this sense, unconventional indicators of human welfare from the economic point of view, as height, weight, and body mass index are used. Thus, the theoretical and methodological framework is based on recent research of the anthropometric history. This field is conducted by economic historians in collaboration with physical anthropologists and experts in human biology (auxologists). The analysis is brought from a case study: the town of Hellín. In this town, the agricultural activities were the main ones, there was no strong industrialization process, and was characterized by a shortage of supplies of goods and infrastructure (Chapter 3). The central hypothesis follows this assumption: the human welfare and biological standard of living in this town had lower levels than in other areas of inland-Spain. And had lower levels than those achieved in other rural areas more economically dynamic of the Mediterranean Spain. Height data series highlight the following outcome: I) to explore the relationship between the average height and other indicators of human well-being; II) to compare with other series over the evolution of the Spaniards stature in different environmental contexts, III ) to explore the influence that immigration had on the height secular trend of the municipality (Chapter 4), and IV) to analyze the social and economic inequality from heights: rural-urban residence, profession, social class, and access to education (Chapter 5). Anthropometric results show that in the course of the twentieth century were significant improvements in well-being and biological standard of living in Hellín. However, the average heights were among the lowest in Spain. This fact shows that poverty nutritional status was much more widespread in the studied area than in the Mediterranean Spain. The progress of the stature follows that the increase in income, improvements in health and medical care, as well as investment in infrastructure, allowed the population to access to the main resources: food, health and education. So, height increased 7.7 cm in the period 1908 to 1985, but increased 6.8 cm in the 1955-1985 period. Despite the progress of the biological welfare in the twentieth century, this thesis highlights the negative impact of the Civil War (1936-1939) and Franco autarkic policies. The increase in height in the early twentieth century, estimated at 2.1 cm from 1908 to 1938, was interrupted during the Civil War and its aftermath, which lasted during the 1940s. In the 'years of hunger' (1939-1955), height decreased 1.8 cm. The study concludes that the municipality of Hellín suffered a poorer biological standard of living than other nearby towns. Thus, that the deterioration of the stature became more evident in times of hardship and scarcity, especially during the war where the negative impact was higher. Finally, the thesis highlights the inequality. The relationship between place of residence, profession and education and the gap between tall and short men is revealed. Overall, city inhabitants who could read and write (literate), and white or blue collar professionals tended to be higher. Urban residents enjoyed the high level of biological welfare versus those rural residents, who were also illiterate and linked to the primary sector, no qualified workers. The height is shown as a function of health, wealth and education.

The generation of knowledge across the scientific investigation meets demanded to giving response to the pressures and needs of the environment, concretely from the priorities of the productive organizations and of the market.Nowadays, the knowledge authorized already does not generate only in the University, which has deep implications in his hegemony and in the form in which the company itself sees to this institution. In the company of the knowledge, the companies and other private entities seem to worry for the creation of the knowledge, so much or more than the own State. The pressure for the innovation crosses the whole social fabric and knowledge is not understood externally of the generation again, with aptitude to be used and assimilated collectively.There, the tension between knowledge and interest takes a particular embossment, since the altruistic ends and the mechanisms that accompany the processes of production of knowledge in the academy are seen displaced and / or transformed in a scene of new economic priorities. (Habermas, 1982)It is undeniable that in the area of the administrative and countable sciences the nature of such knowledge claims a very deep link with the world organizacional. This way, the applied investigation becomes more relevant and reliable to know the managerial world, when it is supported in conceptual frames and theoretical robust structures, which are own of the basic investigation and which allow to deliver explanatory and comprehensive sense to the empirical events; which implies that not only the application is valid for the investigation in our disciplines. (Mora-Osejo and Fals-hut, 2004)Hereby, the link between University, on one hand, and managerial and bought environment, for other one, needs to be permanently rethought and reconstructed. We must understand that the comprehension, intervention and transformation of our reality claims a process disciplined and compromised with the delivery of tangible results, which reverberate in suggestions and strategies of action for the medium and long term.Though the diffusion of the results of investigation first needs of the expert lens of the academicians to guarantee the scientific character of the findings and the responsible autorregulación, it is not less true than the investigation the limited space of the cloisters must come out, impressing the actors with capacity of political and economic decision and to the public opinion.For these reasons, between others, from this scene, across the Magazine IN VESTIGIUM IRE, we invite the academicians of the administrative and countable sciences - as well as as of other social sciences-, in order that together with other generating factors of knowledge and development there appear debates and reflections that allow to increase our comprehension of the reality organizacional of the region, the country and the included world.We trust that our readers will find valuable the works that are revealed in the present volume, recognizing that our collaborators continue reaching to the comprehension of the dynamics organizacional and socioeconomic, in a complex environment and challenger as the one that faces today the University worldwide. ; La generación de conocimiento a través de la investigación científica se ve exigida a dar respuesta a las presiones y necesidades del entorno, concretamente a las prioridades de las organizaciones productivas y del mercado.Hoy en día, el conocimiento autorizado ya no se genera solo en la Universidad, lo que tiene implicaciones profundas en su hegemonía y en la forma en que la sociedad misma ve a esta institución. En la sociedad del conocimiento, las empresas y otras entidades privadas parecen preocuparse por la creación del conocimiento, tanto o más que el propio Estado. La presión por la innovación atraviesa todo el tejido social y no se entiende por fuera de la generación de nuevo conocimiento, con capacidad de ser usado y asimilado colectivamente.Allí, la tensión entre conocimiento e interés toma un realce particular, puesto que los fines altruistas y los mecanismos que acompañan los procesos de producción de conocimiento en la academia se ven desplazados y/o transformados en un escenario de nuevas prioridades económicas. (Habermas, 1982)Es innegable que en el ámbito de las ciencias administrativas y contables la naturaleza de tales conocimientos reclama un vínculo muy profundo con el mundo organizacional. Así, la investigación aplicada se torna más relevante y confiable para conocer el mundo empresarial, cuando está soportada en marcos conceptuales y estructuras teóricas robustas, que son propias de la investigación básica y que permiten entregar sentido explicativo y comprensivo a los eventos empíricos; lo cual implica que no solo la aplicación es válida para la investigación en nuestras disciplinas. (Mora-Osejo y Fals-Borda, 2004)De esta manera, el vínculo entre Universidad, por una parte, y entorno empresarial y mercado, por otra, necesita ser permanentemente repen sado y reconstruido. Debemos entender que la comprensión, intervención y transformación de nuestra realidad reclama un proceso disciplinado y comprometido con la entrega de resultados tangibles, que repercutan en sugerencias y estrategias de acción para el mediano y largo plazo. Si bien la difusión de los resultados de investigación primero requiere del lente experto de los académicos para garantizar el carácter científico de los hallazgos y la autorregulación responsable, no es menos cierto que la investigación debe trascender el reducido espacio de los claustros, impactando a los actores con capacidad de decisión política y económica y a la opinión pública.Por estas razones, entre otras, desde este escenario, a través de la Revista IN VESTIGIUM IRE, invitamos a los académicos de las ciencias administrativas y contables -así como de otras ciencias sociales-, para que conjuntamente con otros factores generadores de conocimiento y desarrollo se planteen debates y reflexiones que permitan aumentar nuestra comprensión de la realidad organizacional de la región, el país y el mundo globalizado.Confiamos en que nuestros lectores encontrarán valiosos los trabajos que se ponen de manifiesto en el presente volumen, reconociendo que nuestros colaboradores continúan aportando a la comprensión de la dinámica organizacional y socioeconómica, en un ambiente complejo y retador como el que enfrenta hoy la Universidad a nivel mundial. ; La génération de connaissance à travers de la recherche scientifique se trouve exigée de donner la réponse aux pressions et les nécessités de l'environnement, concrètement aux priorités des organisations productives et du marché.De nos jours, la connaissance autorisée n'est pas seulement déjà générée dans l'Université ce qui a des implications profondes dans son hégémonie et dans la forme dans laquelle la société même voit cette institution. Dans la société de la connaissance, les entreprises et d'autres entités privées semblent se préoccuper de la création de la connaissance, tant ou plus que le propre État. La pression de l'innovation traverse tout le tissu social et on n'entend pas du dehors de la génération à nouveau de connaissance, avec la capacité d'être collectivement utilisé et assimilé.Là, la tension entre une connaissance et un intérêt prend un relief particulier, puisque les fins altruistes et les mécanismes qui accompagnent les processus de production de connaissance dans l'académie se trouvent déplacés et(ou) transformés en scène de nouvelles priorités économiques. (Habermas, 1982)Il est indéniable que dans le domaine des sciences administratives et comptables la nature de telles connaissances réclame un lien très profond avec le monde organisationnel. Ainsi, la recherche appliquée devient plus éminente et de confiance pour connaître le monde patronal, quand elle est supportée dans des cadres conceptuels et les structures théoriques robustes qui sont propres de la recherche basique et qui permettent de livrer un sens explicatif et compréhensif aux évènements empiriques; ce qui implique que non seulement l'application est estimée pour la recherche dans notre discipline. (Mora-Osejo et Faux Il Brode, 2004)De cette façon, le lien entre l'Université, d'une part, et, par l'autre, un environnement patronal et acheté a besoin d'être repensé d'une manière permanente et reconstruit. Nous devons entendre que la compréhension, une intervention et une transformation de notre réalité réclame un processus discipliné et compromis avec la livraison de résultats tangibles, qui répercutent des suggestions et des stratégies d'action pour le moyen et le long terme.Bien que la diffusion des résultats de recherche requiert d'abord de la lentille experte des académiciens pour garantir le caractère scientifique des découvertes et de l'autorregulación responsable, il n'est pas moins certain que la recherche il doit embaumer l'espace réduit des cloîtres, en impactant les acteurs avec capacité de décision politique et économique et à l'opinion publique.Par ces raisons, entre les autres, depuis cette scène, à travers de la Revue IN VESTIGIUM IRE, nous invitons les académiciens des sciences administratives et comptables - ainsi que d'autres sciences sociales-, pour qu'ensemble avec d'autres facteurs générateurs de connaissance et de développement se posent des débats et les réflexions qui permettent d'augmenter notre compréhension de la réalité organisationnelle de la région, du pays et du monde globalisé. Nous espérons que nos lecteurs trouveront précieux les travaux qui sont mis en évidence dans le volume présent, en reconnaissant que nos collaborateurs continuent d'apporter à la compréhension de la dynamique organisationnelle et socio-économique, dans une atmosphère complexe et un provocateur comme celui qui fait face aujourd'hui à l'Université au plan mondial.Nous espérons que nos lecteurs trouveront précieux les travaux qui sont mis en évidence dans le volume présent, en reconnaissant que nos collaborateurs continuent d'apporter à la compréhension de la dynamique organisationnelle et socio-économique, dans une atmosphère complexe et un provocateur comme celui qui fait face aujourd'hui à l'Université au plan mondial.

La investigación aborda desde un enfoque de derechos humanos y de género, el proceso de liderazgo seguido por las mujeres en la organización social. Analiza su precaria incorporación a la Población Económicamente Activa (PEA) y su posterior integración al movimiento sindical más representativo del país como es la Confederación General de Trabajadores del Perú (CGTP). El trabajo analiza 16 años de vida orgánica de la CGTP, visibilizando la flexibilización laboral de los años 90, que provoca despidos masivos de trabajadores y trabajadoras, donde las mujeres se incorporan como nuevas actoras en el campo del trabajo. Pero que no resuelve la desigualdad laboral entre las mujeres y los hombres sino que la acrecienta convirtiendo a las mujeres en mano de obra barata, confinándola a condiciones laborales precarias, en un contexto donde la demanda fundamental como es la estabilidad laboral es puesta en peligro. La investigación observa como la reforma laboral del gobierno de Alberto Fujimori marca el retroceso de un Estado que abdica de su papel regulador y fiscalizador y que más bien despoja a los trabajadores de sus derechos laborales fundamentales. Señalando como un hito trágico el asesinato de Pedro Huilca Tecse por el grupo Colina el 18 de diciembre de 1992, a nueve meses de haber sido elegido secretario general de la CGTP. Situación y hechos que considera influyen en el debilitamiento de la confederación, reflejada en la disminución de sus afiliados, que en la década previa a los años noventa era de 21.9 % y que entre 1995 y 2006 disminuye a 8 % y 5 %. La tesis toma en cuenta que en el 2003 bajo la dirección de Juan José Gorriti, siendo responsable Susan Portocarrero de la secretaría de la mujer y defensa del niño trabajador, se registran hechos importantes con relación a la participación cualitativa y cuantitativa de las mujeres. Proceso que es fortalecido por la reestructuración orgánica de la central, donde las secretarías se transforman en departamentos sindicales y en el que también se implementa la afiliación sindical directa. En este contexto, la secretaría de la mujer y defensa del niño trabajador, elabora su Manual de Organización y Funciones y la I Plataforma Laboral de Género y los presenta al XII Congreso Nacional de la CGTP en noviembre de 2006. Donde siete mujeres son incorporadas al consejo directivo nacional. Y que elige después de 78 años de vida orgánica a Carmela Sifuentes Inostroza como la primera presidenta mujer de su historia y a Gloria Pérez Saavedra como secretaria de la mujer. Durante el análisis se resalta que con una CGTP reconstituida y con un nuevo discurso centrado en la recuperación de la democracia y los derechos perdidos, el trabajo de la mujer adquiere mayor presencia a través del acciones del reestructurado departamento de la mujer, que consigue incorporar a más mujeres en sus comisiones de trabajo, elabora los sustentos teóricos y políticos de la estrategia de transversalización del enfoque de género, que logra más mujeres con un discurso argumentado, que disponen de herramientas como la escuela sindical para mujeres y también mixtas para hombres y mujeres con este enfoque, donde se visibiliza la importancia de una afiliación sindical con esta visión. Logrando que sus derechos y los de otras mujeres de los sectores más precarios del ámbito laboral, se incluyan como temas específicos en los pliegos y convenios colectivos a través de la Agenda Laboral de las Mujeres Trabajadoras, lo que dinamiza la participación de más mujeres en todas las instancias de la CGTP, particularmente en sus asambleas nacionales. La investigación valora como factores decisivos que contribuyen a la inclusión de la Agenda de Género dentro de la CGTP, las acciones realizadas por las mujeres del consejo nacional, por las del departamento de la mujer y por sus comisiones de trabajo, así como por el apoyo recibido de parte del secretariado ejecutivo. Todo lo cual permite que en noviembre de 2011 presenten al XIII Congreso Nacional Ordinario la moción de Cuota de Género sustentada por la responsable del departamento. La misma que pese a requerir la reforma de los estatutos, se aprueba en la Comisión No.4: Situación Orgánica y Fortalecimiento de la CGTP, ratificada por la plenaria y que está pendiente de ser revalidada por un congreso estatutario. La investigación concluye en que estos 16 años de la CGTP marcan la promoción, negociación y aprobación de acciones afirmativas inspiradas en el modelo sindical europeo13, adaptadas al modelo peruano y a los intereses colectivos de las mujeres trabajadoras. Y que a partir de 2011 comienza una nueva historia para el movimiento sindical de la CGTP sobre este tema. ; --- The Women's Leadership in organizations such as the Trade Union's, is analyzed from the perspective of human rights and gender in the present investigation. Since its intervention in the workplace: the precarious action and its subsequent integration into the most representative trade union movement in the country, such as the General Confederation of Workers of Peru - CGTP. We traveled through 16 years of the organic life of the CGTP, making visible the labor reform of the 90's that marks the start of labor flexibility, causing massive layoffs of workers and secondly incorporating more strongly to new actors to the world Labour: Women. This addition does not respond to public policy to equip participation and working conditions of women and men in this area and therefore bridge the gaps that support discrimination; This situation reflects the demand for cheap labor in poor working conditions, backed by labor unrest, thus losing the main feature of unionized workers or workers / as: "Job Stability." The labor reform of A. Fujimori government marks the beginning of the retreat of the state not only in its role as regulator, but also to oversight of compliance with labor standards as part of the same government specifically the December 18, 1992, nine months into the General Secretariat, Peter Huilca was killed by the Colina group, both heavy blows to the unions originate the weakening of the most visible of the Country confederation, this is reflected in the declining share of national affiliation in the decade before the nineties was approximately 21.9% and between 1995 and 2006% the percentage fluctuated between 8% and 5%. In 2003, under the direction of Juan José Gorriti, important findings were made in relation to the qualitative and quantitative participation of women, the responsibility of the Ministry of Women and Child Worker fell on Susan Portocarrero. In that same year, the organizational restructuring process starts, from Secretaries to Departments and Trade also implementing direct affiliation. The Ministry of Women and Child Workers, adopted its Manual of Organization and Functions and the First Labour Platform Gender, which was taken to the XII Congress of the CGTP in November 2006, where 7 women join the National Executive Council, and after 78 years of organic life, the first female president is elected in its history; it also chooses Gloria Perez Saavedra as the new Secretary for women, and it is from this year that the CGTP reconstituted and a new discourse centered on the struggle for restoration of democracy and rights lost, becomes more incident now called the women's Department of the CGTP, calling women on the commission structure work. Begin the theoretical and political underpinnings for developing strategy mainstreaming gender in CGTP, which translates into: women with a speech argued; tools such as union school for women and mixed for men and women develop the gender issue; visible the importance of union membership with gender; building proposals for collective bargaining rights for women in the specifications and detailed collective agreements on a work schedule of working women; promoting the participation of more women in the functional activities organized by the CGTP as National Assemblies; promoting the union agenda includes those most precarious sectors of the workplace, which are mostly made up of women. The development of planned and promoted by the women of the CN of the CGTP and the department including its working committees, had the political backing of the national leadership represented by the executive secretariat actions, so that in November 2011, arriving at XIII National Ordinary Congress proposing as its core proposal "gender quota" involving the reform of its statutes, this proposal was presented as a motion supported by the head of department and approved by the Commission number four: "Organic status and Strengthening CGTP "and later in the plenary, being willing to be ratified in the Statutory Congress. They were 16 years leading the most representative trade union confederation in the country, focusing on promotion, negotiation and approval of affirmative action that inspired the European union model applied to the Peruvian model. In these periods the collective interests of many working women is one of the main reasons for the trade union movement there were more important. From the year 2011 begins a new story written for the motion of the CGTP union on this issue. ; Tesis

With the scientific contribution that will be made, and in a debate, the Ohrid 2015 conference will answer the questions that are of interest to the scientific and social public. One of those questions addresses the issue of defining security science as a concept, which is related to the concept of security. For this concept different language systems use different terms. Also, one of the principal problems is the naming of the science which deals with researching security. Namely, security is a phenomenon which is the subject of research of philosophy and science, but it is also the subject of interest of other forms of knowledge as well, such as religious, common-sense and artistic ones. But it also denotes a state, activity and certain social creations which, one way or the other, fill human life or are in the function of meeting human needs. It deals with searching for the answer related to the nature of the destructions, the risks and prerequisites for setting up the conditions and the environment for the creation and improvement of human life, and also with the values: a) whether these values are threatened, to what extent, what from and why; b) how to improve and promote the values and eliminate their threat, who from, with what measures and against whom? Topics  Approaches and methods in researching security  Contemporary security – problem of the state or the society  Security as a public good and its transformation in the spirit of the new generation of security risks and threats  Classification of security – types of security  The concept of security system reform  Security neutrality versus European and Atlantic integration  The concept of securitization  Place and role of intelligence and counterintelligence services  Expanded approach to security  Parliamentary control over the security system  Security law  Corporate security – new type of dealing with risks  The "public's right to know" and the security system  Prevention of violence at sports events  Energetic security in Southeast Europe  Comparative experiences and latest mechanisms for preventing corruption  Types of corruption in the security system and the judiciary  Participation of citizens in the fight against corruption  Practical policies for police reforms  Police integrity yesterday, today and tomorrow  Forms of cooperation between police forces and police organizations  Structure of international police cooperation  Contents of international police cooperation  Forms of ad hoc institutionalization of international police cooperation  Educational systems and profile of police profession in the Balkan states  Forms of bilateral and multilateral cooperation in the area of dealing with crime, trafficking in humans, narcotics and psychotropic substances  Institutionalization of regional cooperation in dealing with crises and other security problems  Is the formation of joint Balkan police forces?  Is the formation of Balkan network of criminologists as well as networks of individuals coming from particular specialties possible?  Approaches in cases of domestic violence  Contemporary forms of trade, legal regulations and relations between states  Cooperation of economic subjects between legal security and security threats and risks  Regional cooperation and regional economic policies  Democracy, legal state, human rights, their enhancement and forms of protection  International standards for the protection of freedoms and rights of persons and citizens and the policies of the Balkan states  Forms of protection of freedoms and rights – experiences and perspective  Strengthening the rule of law and the responsibility of the institutions  The role of international organizations in the promotion and implementation of international norms for the protection of human rights in the Balkans  Democracy, stabilization, integration  Inter-state and inter-institutional cooperation in the protection of human freedoms and rights  Contemporary forms of crime and ways for their suppression  Contemporary forms of cyber crime (electronic: frauds, misleadings, threats, id thefts and other forms of electronic frauds and crimes)  Forms of crime related to the Internet and cyber services and manners for their detection  Criminalistic experiences, achievements, methods, means and manners for the suppression of contemporary forms of criminality  Gender perspectives in security  Relationship between criminological and victimological sciences and security as a science – independence, complementarity, distinctiveness, delimitation, subject of study and research methods.  Relationship between criminal law science and security as a science – independence, complementarity, distinctiveness, delimitation, subject of study and research methods.  Relationship between criminalistics and security as ascience - independence, complementarity, distinctiveness, delimitation, subject of study and research methods  Classical (conventional) criminality – (un) justly neglected topic  Homicides and other crimes against the person – a worrying upward trend  Capital punishment – pros and cons (reasons for reconsideration)  Frauds – unjustly neglected criminality (phenomenology, etiology, prevention, penal policy)  Victimization of vulnerable groups (women, children, older persons, persons with disabilities etc.) and their protection  Reform of the criminal material and process law  Contemporary risk management methods in socio-pathological phenomena  Modernization of criminal justice  Contemporary challenges to criminology  Prevention of juvenile delinquency  Contemporary responses to criminality suppression  Sexual abuse of children  Assistance and support to crime victims  Problems relating to the statistical recording of criminality  Gender perspective of criminality  Women and criminality  Stress and victimization in penal institutions Through an open and well-argued debate the Conference should make topical the discussion on the difference between security as an activity and the science which deals with it, i.e. the scientific deliberation and the discovering of scientific laws and rules in the social field of security. These two concepts are most commonly referred to as security and security science or sciences, respectively. Yet, no clear distinction is drawn between them. Most commonly, when talking about security science the discussion revolves around security and its structure. In that sense the concept of security is currently being used with several meanings. As far as security at national or global level is concerned, we should bear in mind the fact that its contemporary concept and basic contours date back to the period after the fall of the Berlin Wall, i.e. after the Cold War. The terrorist attacks of 11 September 2001 mark a new era in the studies and the practice of security. As a result of globalization and the processes which led to the change in the structure of the world power, the phenomena encroaching security are perceived as challenges, risks and threats. The ranking of these concepts and phenomena depends on the level of their impact on the encroachment of security, and for this reason they represent latent, potential or factors of immediate encroachment. In scientific and expert debate security and security science are being disputed. Thus, instead of science, the notions of state (integral security), field (security sector) or a specific system are used. There are no doubts that security encompasses all of them. It is an important human activity in which numerous processes, subjects and relations are interwoven. That sphere is characterized by specific occurrences and phenomena which are challenges for numerous individuals, organs and organizations, and above all, for the state. Security is a complex phenomenon, a controversial concept which has very often been one-sidedly and narrowly defined through history. Security is a complex phenomenon, and, is essentially a disputable concept not only because of its elusive nature and contents bearing in mind the time and the place in which it has been discussed, but also because of the fact that discussion on security is inevitably related to other categories: fear (for physical survival), absence of structural violence, peace, well-being and stability. In international relations, security is defined in various ways, and very often in literature this concept is used without being more closely determined. As a political concept, security is evidently a pre-condition for the existence of life - individual and societal, and refers to the absence of threats and protection from threats. The understanding of security as an innate interest of every individual and broader human collectivities – family, society, nation, state, international system, points to the need for broadening the concept of security towards such approaches. Therefore, in theory concepts are formed such as national and international security, and, in more recent time, human, individual, societal and global security, which indicates an important expansion of new dimensions of security. The paradigms and the institutional models of security have a historical continuity. They have been changing. Security is inseparably related to the state and its organization, organs and function. Contemporary debates on security are expanded to the social and political sphere. Although the very mentioning of the concept of security, is, above all, associated with internal peace and peaceful life of the citizens, i.e. as freedom from threats, it also denotes a state of defence from an external enemy and encroachment of sovereignty. Therefore, the central interest of the concept of security is the state, which can be jeopardized by internal turmoil, economic and social disturbances, particularly in communities lacking the feeling of endangerment of identity and social cohesion. Hence, it can be concluded that "freedom means nothing without security" and that "the test of the freedom is the security of the minorities". For that purpose the Faculty of Security will organize an international conference in Ohrid in the period 2-3 June 2015 on the topic: "Researching security – approaches, concepts and policies". This will mean that the Faculty of Security Skopje will continue its orientation towards giving contribution to the development of scientific thought by organizing international conferences in the area of security, thus helping the decision-makers at regional, national and local level, to overcome practical problems they face in a faster, simpler and timely manner with the help of the findings and the research results.

The purpose. Critical social philosophy of education strives to provide a radical critique of existing models of education in the so-called Western models of democracy, creating progressive alternative models. In this context, the proposed integrative metatheory, which is based on classical and modern sources, concepts, aims for a comprehensive understanding and reconstruction of the phenomenon of education. One of the main tasks in the sphere of education's democratization today, therefore, is to bring to education the results of restructuring and democratization of the society, to reflect changes in conditions of life and thinking, experience and transformation of subjectivity in the context of the technological revolution and globalization. Methodology. The critical social theory, which developed in the framework of contemporary neo-Marxism, indicates the need for a thorough analysis of society, however, unlike other theoretical concepts and research programs in order to analyze not a fixation and a statement of the existing social givens. On the contrary, critical analysis of society involves the identification of existing antagonistic, alienating factors that distort public communication.The subject of social analysis is the whole sphere of human and non-human nature, which interacts a person depend on it, the whole system of relations between society and nature, society and man, which is covered by the historical practice of conscious – "praxis". The representative of "pure science" isn't the learning, research subject. He is a public a person, which is the totality of all social definitions included in society and its constituent individuals. For such a "total subject" Object of interest is not something external; on the contrary, the latter appears as a product of his own activity. The scientific novelty examines trends in educational institutions and models of globalizing society in the context of our particular relationship of education and society, man and the state, and processes. The research and systematic analysis of neoliberal reforms at the level of society in general and education in particular are conducted. It examines substantive, structural and functional characteristics of the concept of «critical social philosophy of education» in the context of institutional tendencies of social life, as well as forms and possibilities of its methodological application. It consider a model of «critical social philosophy of education», as embodied in the programs of social development and learning, which are primarily designed to teach people how to lead an independent and original research themselves, society and knowledge systems. However, it is proved that the models and programs should not be cut off from any individual and the collective system of moral and social values, theoretical and applied training, nor from further use of the acquired values, norms and skills in everyday life, science, or in production, sphere of all social institutions. Conclusions. Critical philosophical, educational, pedagogical-psychological surprisingly theory, its models and concepts seek to redefine public and private and the public mind. Based on these grounds, in the future, it allows philosophy of education to develop a more inclusive philosophical vision of education, to apply directly to the problems of democratization and changes in social relations in the direction of equality and social justice in the field of education. The point of view of socio-philosophical and philosophical-еducational, pedagogical-psychological, normative understanding and social critics also requires the use of active efforts in the reconstruuction of education and society, the social vision of what education and human life can be and what their specific limitations in existing societies. ; Цель. Критическая социальная философия образования стремится обеспечить радикальную критику существующей модели образования в так называемых западных моделях демократии, создавая прогрессивные альтернативные модели. В этом контексте предложена интегративная метатеория, которая основываясь на классических и современных источниках, концепциях, стремится к комплексному пониманию и реконструкции феномена образования. Одна из основных задач в сфере демократизации образования сегодня, таким образом, заключается в том, чтобы привлечь для образования результаты перестройки и демократизации общества, отразить изменения в условиях жизни и мышления, опыт и трансформации субъективности в контексте технологической революции и глобализации. Методология. Критическая социальная теория, разработанная в рамках современного неомарксизма, указывает на необходимость основательного анализа общества, однако в отличие от других теоретических концепций и исследовательских программ, целью анализа не является фиксация и констатация существующей социальной данности. Наоборот, критический анализ социума предполагает выявление существующих антагонистических, отчуждающих факторов, которые деформируют общественную коммуникацию. Предметом социального анализа является вся сфера человеческой и нечеловеческой природы, с которой взаимодействует человек зависит от нее, вся система взаимоотношений общества и природы, общества и человека, которая охватывается исторической сознательной практикой – «праксисом». Познающим, исследовательским субъектом не является внеобщественный представитель «чистой науки». Им является человек общественная, которая представляет собой тотальность всех социальных определений, входящих в общество и составляющих его индивидов. Для такого «тотального субъекта» познавательный объект не является чем-то внешним, не им сформированным и возложенным; напротив, последний предстает как продукт его собственной деятельности. Научная новизна. Рассматриваются тенденции образования и модели институтов глобализирующегося общества современности в контексте особенности взаимоотношения образования и социума, человека и государства, процессов. Осуществляется исследование и системный анализ неолиберальных реформ на уровне общества в целом и образования в частности. Исследуются содержательные, структурные и функциональные характеристики концепции «критической социальной философии образования» в контексте институциональных тенденций общественной жизни, а также формы и возможности ее методологического применения. Рассматривается модель «критической социальной философии образования», воплощенная в программы общественного развития и обучения, которые прежде всего призваны научить людей вести самостоятельное и оригинальное исследование себя, социума и системы знаний. Вместе с тем обосновывается, что эти модели и программы не должны быть оторваны ни от индивидуально-коллективной системы нравственных и социальных ценностей, теоретико-прикладного обучения, ни от дальнейшего применения приобретенных ценностей, норм и навыков в повседневной жизни, науке или на производстве, в сфере всех социальных институтов. Выводы. Критическая философская, образовательно-воспитательная, педагогико-психологическая общественноориентированная теория, ее модели и концепции стремятся по-новому определить общественный и индивидуальный и общественный разум. Опираясь на эти основания, в перспективе это позволяет философии образования развиваться для разработки более инклюзивного философского видения образования, чтобы обратиться непосредственно к проблемам демократизации и изменения социальных отношений в направлении равенства и социальной справедливости в сфере образования. С точки зрения социально-философского и философско-образовательного, педагогико-психологического, нормативного понимания и социальной критики также необходимо применение активных усилий по реконструкции образования и общества, социального видение того, какими образование и жизнь человека могут быть и каковы их конкретные ограничения в существующих обществах. ; Мета. Критична соціальна філософія освіти прагне забезпечити радикальну критику існуючої моделі освіти в так званих західних моделях демократії, створюючи прогресивні альтернативні моделі. У цьому контексті запропонована інтегративна метатеорія, яка засновуючись на класичних і сучасних джерелах, концепціях, прагне до комплексного розуміння і реконструкції феномену освіти. Одне з основних завдань у сфері демократизації освіти сьогодні, таким чином, полягає у тому, щоб залучити для освіти результати перебудови і демократизації суспільства, відобразити зміни в умовах життя і мислення, досвід та трансформації суб'єктивності у контексті технологічної революції і глобалізації. Методологія. Критична соціальна теорія, розроблена в межах сучасного неомарксизму, вказує на необхідність ґрунтовного аналізу суспільства, однак на відміну від інших теоретичних концепцій і дослідницьких програм, метою аналізу не є фіксація і констатація існуючої соціальної даності. Навпаки, критичний аналіз соціуму передбачає виявлення існуючих антагоністичних факторів, що відчужують і деформують суспільну комунікацію. Предметом соціального аналізу є вся сфера людської і нелюдської природи, з якою взаємодіє людина чи залежить від неї, вся система взаємовідносин суспільства і природи, суспільства і людини, яка охоплюється історичною свідомою практикою – «праксисом». Пізнавальним, досліджувальним суб'єктом не є позасуспільний представник «чистої науки». Ним є людина суспільна, яка репрезентує собою тотальність усіх соціальних визначень, що входять у суспільство і складають його індивідів. Для такого «тотального суб'єкта» пізнавальний об'єкт не є чимось зовнішнім, не ним сформованим і покладеним; навпаки, останній постає як продукт його ж власної діяльності. Наукова новизна. Розглядаються тенденції освіти та моделі інститутів глобалізованого суспільства сучасності в контексті особливості взаємовідношення освіти і соціуму, людини і держав. Здійснюється дослідження і системний аналіз неоліберальних реформ на рівні суспільства загалом і освіти зокрема. Досліджуються змістовні, структурні і функціональні характеристики концепції «критичної соціальної філософії освіти» в контексті інституційних тенденцій суспільної практики, а також форми і можливості її методологічного застосування. Розглядається модель «критичної соціальної філософії освіти», втілена в програми суспільного розвитку і навчання, які перш за все покликані навчити людей провадити самостійне і оригінальне дослідження себе, соціуму і системи знань. Водночас обґрунтовується, що ці моделі і програми не мають бути відірвані ані від індивідуально-колективної системи моральних і соціальних цінностей, теоретико-прикладного навчання, ані від подальшого застосування набутих цінностей, норм і навичок в повсякденному житті, науці чи на виробництві, у сфері усіх соціальних інститутів. Висновки. Критична соціальна теорія і концепції критичної соціальної філософії освіти вказують на необхідність ґрунтовного аналізу суспільства, однак на відміну від інших теоретичних концепцій і дослідницьких програм, метою аналізу не є фіксація і констатація існуючої соціальної даності. Навпаки, критичний аналіз соціуму передбачає виявлення наявних антагоністичних чинників, що відчужують і деформують суспільну комунікацію. Предметом соціального аналізу є вся сфера людської і нелюдської природи, з якою взаємодіє людина залежить від неї, вся система взаємовідносин суспільства і природи, суспільства і людини, яка охоплюється історичної свідомою практикою – «праксисом». Пізнавальним, дослідницьким суб'єктом не є поза суспільний представник «чистої науки». Ним є людина громадська, яка являє собою тотальність усіх соціальних визначень, що входять у суспільство і складових його індивідів. Для такого «тотального суб'єкта» пізнавальний об'єкт не є чимось зовнішнім, не їм сформованим і покладеним; навпаки, останній постає як продукт його власної діяльності.

In the context of restoration of government framework and local authorities in the regions prone to external aggression, special attention should be paid to the study of the problem of organisation of communication between public authorities and local population. It is the dialogue and the effective exchange of information between the population and the local authorities that constitute one of the major pillars of reintegration of Donbass territories, covered by the antiterrorist operation, into Ukraine; the regional specifics of the given territories is the anarchy resulting from withdrawal of the local government bodies that were legally elected yet in 2010. In fact, escape of heads and deputies of local councils in the most challenging period in life of the region catalysed the local people, reinforcing the sense of insecurity and understanding the betrayal of representatives of local government bodies. Thus, the issues of enhancement of communication channels effectiveness, which were still burning before the beginning of the external aggression and the partial occupation of Donbass, have been compounded today by the problem of establishment of communication channels between the population and the new Ukrainian local authorities nearly from scratch. This needs to take into account that the armed conflict conditions remain and, obviously, leave their imprint on social interaction within local communities. At the same time, it is the development of communication in the ATO zone, especially in the areas that underwent occupation or were released, which may form the basis for the harmonious entry of the citizens into the Ukrainian socium. Establishment of civil­military administrations (CMAs) with the purpose to temporarily substitute the non­functioning local authorities in Donbass is the unique experience for Ukraine. Despite legal recognition of rights and duties of local government bodies, it should be understood that CMAs act in terms of the «undeclared war», increasingly choosing the model of restricted interaction with the population in this context. The analysis conducted in the article shows that among the traditional information channels, CMAs give preference to reception of citizens by executive authorities and placement of announcements. At the same time, such forms as media, Internet resources, reports and assemblies of citizens are hardly used by CMAs which altogether results in discontent among the population. But the main thing is that in the ATO zone such important components of communication as information exchange and involvement of population in the decision making by local authorities are totally missing. This trend also defines the level of interconnection not only between the government and the population in the ATO zone; on the contrary, the studies, conducted by the All­Ukrainian Association of local government bodies of «Association of Ukrainian Cities» in cooperation with the Norwegian Institute for Urban and Regional Research, show that population in peaceful cities of Ukraine also experiences difficulties in communication with the government. This increases mistrust of the local government both in the ATO zone and in the country in the whole. The author of the article arrives at the conclusion about the need to reconsider the communication component in the work of local government bodies. It is in the ATO zone where the unique environment was established for creation of an open dialogue format, involvement of citizens into rebuilding the infrastructure thus nourishing the sense of participation in the governance. Given that CMAs report to state institutions, the situation can be reversed and the communication can be established only with the state support and intention. As the most efficient mechanism, the state may attract representatives of the third sector to this region, who could serve as volunteers for establishment of information services under CMAs, promptly reflecting and distributing information among the population and providing feedback. ; У контексті відновлення основ організації керування й місцевої влади в регіонах підданих зовнішній агресії особливої актуальності заслуговує дослідження проблематики комунікації публічної влади. Саме діалог й ефективний обмін інформацією між населенням і місцевою владою важлива складова реінтеграції територій Донбасу охоплених антитерористичною операцією. Специфікою більшості територій Донбасу стало безвладдя, у результаті відхилення законно обраних ще в 2010 році органів місцевого самоврядування. По суті, втеча мерів, депутатів місцевих рад у найважчий період життя регіону активізував у місцевих жителів почуття незахищеності й зрадництва з боку місцевої влади. Тим самим можна констатувати, що до проблем підвищення ефективності каналів комунікації зберігає свою актуальність до початку зовнішньої агресії й часткової окупації Донбасу, сьогодні додалася проблема налагодження комунікаційних зв'язків між населенням і новою місцевою українською владою фактично із чистого аркуша. При цьому необхідно враховувати, що умови військового конфлікту зберігаються й, безумовно, відкладають свій відбиток на взаємодію. У той же час саме розвиток комунікації в зоні АТО, особливо в населених пунктах, які пережили окупацію й звільнені може стати основою для гармонійного входження жителів в український соціум. Створення військово­цивільних адміністрацій з метою тимчасово замінити нефункціонуючі органи місцевого самоврядування на Донбасі – унікальний досвід для України. Незважаючи на законодавче закріплення за ВЦА прав і обов'язків органів місцевого самоврядування, необхідно розуміти, що діють вони в умовах «неоголошеної війни» і тим самим у більшій мірі обирають модель обмеженої взаємодії з населенням. Проведений у статті аналіз показує, що серед традиційних каналів подачі інформації ВЦА віддають перевагу прийому громадян посадовими особами; вивішуванню інформаційних оголошень. При цьому такі форми, як ЗМІ, Інтернет­ресурс, звіти, збори громадян практично не використовуються в роботі ВЦА, що в цілому викликає невдоволення в населення. Але головне, що в зоні АТО абсолютно відсутні такі важливі компоненти комунікації, як обмін інформацією й включення населення в процес прийняття рішень місцевої влади. Хоча дана тенденція характеризує й рівень взаємин не тільки влади з населенням у зоні АТО, навпаки, дослідження, проведені Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» разом з Норвезьким інститутом міських і регіональних досліджень, показують, що й у мирних містах України населення також зазнає труднощів у комунікації із владою. Це підсилює рівень недовіри до місцевої влади як у зоні АТО, так і в цілому по країні. Автор статті приходить до висновків про необхідність перегляду комунікаційної складової в роботі органів місцевої влади. Саме в зоні АТО склалися унікальні умови створити формат відкритого діалогу, залучення громадян у відродження інфраструктури і тим самим формувати почуття причетності до керування. Виходячи з підпорядкованості ВЦА державним структурам переломити ситуацію й налагодити комунікацію можливо тільки при сприянні й бажанні держави. Як найбільш діючий механізм може стати залучення державою в даний регіон представників третього сектора як волонтерів по створенню інформаційних служб при ВЦА, які б оперативно відбивали й поширювали інформацію серед населення й здійснювали зворотний діалог. ; У контексті відновлення основ організації керування й місцевої влади в регіонах підданих зовнішній агресії особливої актуальності заслуговує дослідження проблематики комунікації публічної влади. Саме діалог й ефективний обмін інформацією між населенням і місцевою владою важлива складова реінтеграції територій Донбасу охоплених антитерористичною операцією. Специфікою більшості територій Донбасу стало безвладдя, у результаті відхилення законно обраних ще в 2010 році органів місцевого самоврядування. По суті, втеча мерів, депутатів місцевих рад у найважчий період життя регіону активізував у місцевих жителів почуття незахищеності й зрадництва з боку місцевої влади. Тим самим можна констатувати, що до проблем підвищення ефективності каналів комунікації зберігає свою актуальність до початку зовнішньої агресії й часткової окупації Донбасу, сьогодні додалася проблема налагодження комунікаційних зв'язків між населенням і новою місцевою українською владою фактично із чистого аркуша. При цьому необхідно враховувати, що умови військового конфлікту зберігаються й, безумовно, відкладають свій відбиток на взаємодію. У той же час саме розвиток комунікації в зоні АТО, особливо в населених пунктах, які пережили окупацію й звільнені може стати основою для гармонійного входження жителів в український соціум. Створення військово­цивільних адміністрацій з метою тимчасово замінити нефункціонуючі органи місцевого самоврядування на Донбасі – унікальний досвід для України. Незважаючи на законодавче закріплення за ВЦА прав і обов'язків органів місцевого самоврядування, необхідно розуміти, що діють вони в умовах «неоголошеної війни» і тим самим у більшій мірі обирають модель обмеженої взаємодії з населенням. Проведений у статті аналіз показує, що серед традиційних каналів подачі інформації ВЦА віддають перевагу прийому громадян посадовими особами; вивішуванню інформаційних оголошень. При цьому такі форми, як ЗМІ, Інтернет­ресурс, звіти, збори громадян практично не використовуються в роботі ВЦА, що в цілому викликає невдоволення в населення. Але головне, що в зоні АТО абсолютно відсутні такі важливі компоненти комунікації, як обмін інформацією й включення населення в процес прийняття рішень місцевої влади. Хоча дана тенденція характеризує й рівень взаємин не тільки влади з населенням у зоні АТО, навпаки, дослідження, проведені Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» разом з Норвезьким інститутом міських і регіональних досліджень, показують, що й у мирних містах України населення також зазнає труднощів у комунікації із владою. Це підсилює рівень недовіри до місцевої влади як у зоні АТО, так і в цілому по країні. Автор статті приходить до висновків про необхідність перегляду комунікаційної складової в роботі органів місцевої влади. Саме в зоні АТО склалися унікальні умови створити формат відкритого діалогу, залучення громадян у відродження інфраструктури і тим самим формувати почуття причетності до керування. Виходячи з підпорядкованості ВЦА державним структурам переломити ситуацію й налагодити комунікацію можливо тільки при сприянні й бажанні держави. Як найбільш діючий механізм може стати залучення державою в даний регіон представників третього сектора як волонтерів по створенню інформаційних служб при ВЦА, які б оперативно відбивали й поширювали інформацію серед населення й здійснювали зворотний діалог.

[spa] Las partituras gráficas y gráficos musicales constituyen un ámbito de la creación artística contemporánea situado entre categorías artísticas. Estas formas de escritura de la música proponen la visualización del sonido, dirigiéndose a los sentidos visual y auditivo y favoreciendo los aspectos sinestésicos del arte. La notación gráfica es un fenómeno relacionado con la creatividad que nace del diálogo y la interacción entre elementos visuales y sonoros. El presente trabajo de investigación pretende abordar el fenómeno de la notación gráfica desde las múltiples vertientes que intervienen en su desarrollo, incidiendo en los factores no sólo musicales sino también artísticos, culturales, filosóficos y políticos que dan lugar a su creación, así como en las principales aportaciones de este tipo de notación. Por otra parte, la mayoría de compositores consagrados a la notación gráfica han dedicado obras y series de partituras al círculo. Ya sea empleado como forma abstracta o como grafismo sobre el cual se disponen los signos convencionales de notación musical, el círculo presenta una especial relevancia en la notación gráfica, utilizándose para la representación visual de acontecimientos sonoros. A partir de esta constatación, la presente investigación se plantea como objetivo descubrir qué relación existe entre el grafismo circular y su traducción sonora en las principales partituras gráficas y gráficos musicales circulares realizados entre los años 1950 y 2010. Los resultados que se obtienen confirman que, pese a responder a conceptos musicales y artísticos muy diversos, existen elementos comunes en la interpretación musical de las partituras circulares realizadas durante el mencionado período de tiempo, conceptos que se repiten proyectados en lo gráfico y lo sonoro. En gran parte de las obras analizadas, la notación circular cumple un propósito estructural, enfatizando visualmente la forma cíclica de las piezas musicales, sus ostinatos y elementos repetitivos, así como la noción de tiempo indefinido. Asimismo, el círculo se convierte en símbolo de concepciones temporales no-lineales presentes en gran parte de la música de la segunda mitad del siglo XX. Dichas concepciones temporales se expresan metafóricamente a través de términos como "tiempo suspendido", "tiempo interior", "tiempo propio", "tiempo de naturaleza cualitativa", "tiempo atemporal", "tiempo eterno", "tiempo vertical", etc. Las concepciones temporales no-lineales, expresadas simbólicamente por el círculo, favorecen la convergencia de tiempo y espacio. A través del grafismo circular se muestra el aspecto espacial y no sólo temporal de la música. Se comprueba también que, estando la notación gráfica estrechamente relacionada con el concepto de "obra abierta", el círculo - forma paradójicamente limitada e infinita - ayuda a resolver la dialéctica que se crea en las obras abiertas entre aspectos determinados e indeterminados. El círculo actúa como mediador entre los elementos que el compositor define y aquellos que son dejados a elección del intérprete en cada una de las realizaciones. La notación circular posibilita - cuando el compositor no hace explícito - la elección por parte del intérprete del punto de comienzo de la lectura, así como del sentido de la misma, horario o antihorario. En muchos casos, éste puede decidir también la duración de la obra, que dependerá del número de giros realizados. En el caso de partituras escritas sobre discos o estructuras giratorias, la rotación de la partitura permite cambiar la posición y la lectura de los diferentes parámetros que aparecen en ella. Se concluye, además, que la notación circular presenta una mayor relación con las cualidades circulares del sonido y de la música, y puede ser entendida como una manifestación más de la "circularidad" de la música realizada durante el período temporal citado, puesta de manifiesto en aspectos tales como la estructura circular de un gran número de composiciones musicales, en la puesta en escena de las mismas, en la construcción de auditorios esféricos, etc. Finalmente, se constata que, en la notación circular, la estructura concéntrica es una de las empleadas con mayor frecuencia por los compositores para organizar el material gráfico y sonoro. En las partituras que emplean este patrón gráfico se establecen diferentes asociaciones entre los círculos concéntricos y su realización sonora. Forma parte de la bibliografía consultada más de un centenar de partituras gráficas y gráficos musicales circulares realizados entre los años 1950 y 2010. Una parte importante de la información sobre las obras estudiadas ha sido obtenida a través de la comunicación personal con los propios autores de las obras. Entre los múltiples documentos consultados para la realización de esta investigación destaca también la obra "Notations", compendio de partituras musicales del siglo XX llevado a cabo por John Cage y Alison Knowles en 1969, así como "Notations 21", antología de partituras gráficas llevada a cabo en el año 2009 por Theresa Sauer. ; [eng] Graphic scores and musical graphics constitute a field of contemporary art located between artistic categories. These forms of musical notation make sound visible. They are directed to the visual and auditory senses and favor synaesthetic art aspects. Graphic notation is a phenomenon related to the creativity that comes from dialogue and interaction between visual and sound elements. This research approaches graphic notation from the multiple aspects which are involved in its development, focusing on factors not only musical but also artistic, cultural, philosophical and political that are important in its creation. It is focused as well on the main contributions of this type of notation. Furthermore, composers devoted to graphic notation have dedicated works and series of scores to the circle. Used as an abstract shape or with conventional signs arranged in a circular way, the circle presents special relevance in graphic notation and it is employed for the visual representation of sound events. From this realization, this research wants to find out which is the relationship that exists between the circular graphical shape and its sound translation in the main graphic scores and musical graphics made between the years 1950 and 2010. The results obtained confirm that, despite responding to diverse musical and artistic concepts, there are common elements in the musical interpretation of circular scores created during the mentioned period of time. On the one hand, in most of the works that have been analysed, circular notation serves a structural purpose, visually emphasising the cyclic form of musical pieces, its ostinatos and repetitive elements, as well as the notion of indefinite time. Circular notation often shows the musical structure of the work. On the other hand, the circle becomes symbol of non-linear temporal concepts present in much of the music of the second half of the 20th century. These temporary conceptions are metaphorically expressed through terms such as "suspended time", "inner time", "own time", "time of qualitative nature", "timeless time", "time everlasting", "vertical time", etc. Non-linear temporal conceptions, symbolically expressed by the circle, favor the convergence of time and space. Circular notation shows the spatial aspect of music. It also proves that, if graphic notation is closely related to the concept of "open work", the circle – paradoxically limited and infinite - helps to resolve the dialectic that is created in open works between determinate and indeterminate aspects of the work. The circle acts as a mediator between the elements that are defined by the composer and those who are left at the choice of the performer in each one of the realizations. Circular notation makes also possible - when the composer does not make it explicit - the choice of the starting point of reading, as well as the sense of it, clockwise or counterclockwise. In many cases, it allows also to decide the duration of the work, which will depend on the number of turns that are made. For scores written on disks or rotating structures, the rotation of the score lets the performer change the position and the reading of the different parameters that appear in it. Moreover, circular notation presents a greater relationship with the circular qualities of sound and music, and can be seen as a manifestation of the presence of "circularity" in music during the time period cited. These presence is shown in aspects such as the circular structure of a large number of musical compositions , in the construction of spherical auditoriums, etc. Finally, in circular notation, concentric structure is one of most frecuently used by composers to organize sound and graphic material. In the scores that employ this structure, it is possible to find different associations between the concentric circles and its sound realization. More than a hundred circular graphic scores and musical graphics made between 1950 and 2010 are part of the litterature consulted. An important part of the information about these pieces has been obtained through personal communication with the authors of these works. Among the multiple documents consulted for this research we can also mention the volume "Notations", a compendium of sheet music of the 20th century conducted by John Cage and Alison Knowles in 1969, as well as "Notations 21", an anthology of graphic scores carried out in 2009 by Theresa Sauer.

The exercise of coercion has always been at the heart of the accusations made against psychiatry, sometimes by the professionals themselves: accusations of arbitrariness, abuse and violence. At the same time, it is defended in the name of protecting people themselves or even as part of therapeutic models. The study follows the different constraint practices, the critical variations to which they are unequally exposed and the forms of regulation to which they are subject. It explores the persistence of coercion within a psychiatry that has now undergone profound changes: mainly free and extra-hospital care, a sharp reduction in the length of stay. It studies it through two dimensions: coercive practices themselves, which are repositioned amidst all professional interventions, and institutional, legal, architectural and spatial arrangements, which crystallize a certain trade-off between normative tensions between care, security and freedom. In the first part, the French legal framework is put in a historical perspective of since 1838 in its articulation with the transformations of institutions and care modalities. It allows to highlight the way in which certain types of constraint are problematized and legally regulated. While hospitalizations without consent are seen essentially as an infringement of the freedom to come and go, other forms of coercion (the use of isolation rooms or straps, drug treatments, intra-hospital restrictions, etc.) are subject to weaker regulations or entrusted to the arbitrator of doctors invested as a moral figure within the institutions. The model of "therapeutic isolation" within the development of "moral treatment" by alienists supports the legitimization of a constraint "for" care.A second part is devoted to the analysis of the economy of intra-hospital constraints (location of services, organisation of traffic and rhythms), based on the ethnographic study of a sector (spread over almost two years: hospitalisation service, 6 months, reception and crisis centre, 3 months, inter-institutional meetings with local actors), shorter observations of other services (hospitalisation and psychiatric emergencies, 2 months) and interviews with psychiatry professionals (n=61). This section highlights how regulations (in the name of "quality", fundamental rights, professional standards, etc.) mark the variations in criticism of the various constraints. Professionals themselves make distinctions between legitimate and illegitimate coercion and develop skills in order to prevent or at least limit the violence of their practices, to defuse situations where coercion may be necessary and to obtain, if not consent, at least the "goodwill" of hospitalized persons. The plurality of uses of coercion "in the name of care" (soothing-containment, maintaining framework order, preventing running away) is shown from the example of the isolation room.A third and final part deals with these moments of transition, which are the decisions of hospitalization without consent (HSC) and discharge, in the context of care that is now mainly out of hospital (post-asylum) where precisely a certain number of people living with serious psychological disorders experience repeated hospitalizations without consent. The analysis of the available statistics, despite the limitations of the sources (series breaks, response rates) linked to their production challenges, reveals a strong territorial heterogeneity in France in the use of hospitalizations without consent. This work shows that hospitalization without consent actually covers a series of decisions from the initial use of psychiatry to confirmation and then prolongation of hospitalization. It highlights the importance, beyond the clinical evaluation of individuals, of the interdependence of the uses of coercion with the local policy of the organization of health care systems (location of services, organization of emergencies, population basin served, existence of a mobile team, etc.) in a given territory. The analysis of HSC files and interviews with psychiatrists also reveal the variability of the forms of "danger" that these decisions are supposed to prevent: vital risk for oneself, violence on others, but also breach of care, risk of loss of housing. These decisions are part of a management of the flow of people hospitalized in services limited in number of places, but also in a composition of the group of patients present at a time. If it seems "normal" to professionals to receive misconduct in psychiatric hospitals, they share between them a sharing between those who have a legitimate place in psychiatry (qualified pathologically) and those who would not fall within the scope of pathology (qualified morally). The limits to coercive professional intervention then come from three sources: external regulations (law, quality,.) with low effectiveness, self-regulation by professionals marked by strong reflexivity, but also obstacles to the possibility of intervention. ; L'exercice de la contrainte n'a cessé d'être au cœur des accusations portées contre la psychiatrie, parfois par les professionnels eux-mêmes : accusation d'arbitraire, d'abus, de violence. Il est parallèlement défendu au nom de la protection des personnes elles-mêmes voire de modèles thérapeutiques. L'enquête suit les différentes pratiques de contraintes, les variations critiques auxquelles elles sont inégalement exposées et les formes de régulations dont elles font l'objet. Elle explore la persistance de la contrainte au sein d'une psychiatrie qui a aujourd'hui profondément évolué : soins majoritairement libres et extra-hospitaliers, réduction forte des durées de séjour. Elle l'étudie à travers deux dimensions : les pratiques coercitives elles-mêmes, resituées dans l'ensemble des interventions des professionnels, et les dispositifs institutionnels, légaux, architecturaux, spatiaux, qui cristallisent un certain arbitrage entre les tensions normatives entre soin, sécurité et liberté. Dans une première partie, la mise en perspective historique du cadre juridique français depuis 1838 et son articulation avec les transformations des institutions et des modalités de prise en charge permettent de mettre en évidence la manière dont certaines contraintes sont problématisées et encadrées légalement. Si les hospitalisations sans consentement le sont essentiellement en tant qu'atteinte à la liberté d'aller et venir, d'autres modalités de contrainte (l'usage des chambres d'isolement ou des sangles, les traitements médicamenteux, les circulations intra-hospitalières…) font l'objet de régulations plus faibles ou confiées à l'arbitre des médecins investis comme figure morale au sein des établissements. Le modèle de l'« isolement thérapeutique » au sein de l'élaboration du « traitement moral » par les aliénistes vient soutenir la légitimation d'une contrainte « pour » le soin.Une deuxième partie est consacrée à l'analyse de l'économie des contraintes intra-hospitalières (localisation des services, organisation des circulations et des rythmes), à partir de l'étude ethnographique d'un secteur (étendu sur près de deux ans : service d'hospitalisation, 6 mois, centre d'accueil et de crise, 3 mois, réunions interinstitutionnelles avec des acteurs du territoire), d'observations plus ponctuelles d'autres services (hospitalisation et urgences psychiatriques, 2 mois) et d'entretiens avec les professionnels de la psychiatrie (n=61). Cette partie met en évidence la manière dont les régulations (au nom de la « qualité », des droits fondamentaux, des normes professionnelles…) marquent les variations de critique dont les différentes contraintes font l'objet. Les professionnels opèrent eux-mêmes des partages entre contrainte légitime et illégitime et élaborent des savoir-faire de façon à conjurer ou à tout le moins limiter la violence de leurs pratiques, à désamorcer les situations où la contrainte pourrait s'avérer nécessaire et à obtenir sinon le consentement, du moins le « bon vouloir » des personnes hospitalisées. La pluralité des usages de la contrainte « au nom du soin » (apaiser-contenir, maintenir l'ordre-cadrer, prévenir les fugues) est montrée à partir de l'exemple de la chambre d'isolement. Une troisième et dernière partie porte sur ces moments de transitions que sont les décisions d'hospitalisation sans consentement (HSC) et de sortie, dans le cadre d'un soin aujourd'hui majoritairement extra-hospitalier (post-asilaire) où précisément un certain nombre de personnes vivant avec des troubles psychiques graves font l'expérience d'hospitalisations sans consentement réitérées. L'analyse des statistiques disponibles, en dépit des limites des sources (ruptures de séries, taux de réponses) liées à leurs enjeux de production, fait apparaître une forte hétérogénéité territoriale en France dans le recours aux hospitalisations sans consentement. Ce travail montre qu'une hospitalisation sans consentement recouvre en fait une série de décisions depuis le recours initial à la psychiatrie jusqu'à la confirmation puis le prolongement de l'hospitalisation. Il met en évidence l'importance, par-delà l'évaluation clinique des personnes, de l'interdépendance des usages de la contrainte avec la politique locale de l'organisation des dispositifs de soin (localisation des services, organisation des urgences, bassin de population desservi, existence d'une équipe mobile…) sur un territoire donné. L'analyse de dossiers d'HSC et les entretiens avec des psychiatres font également apparaître la variabilité des formes de « danger » que ces décisions sont supposées prévenir : risque vital pour soi, violence sur autrui, mais aussi rupture de soin, risque de perte de logement. Ces décisions s'insèrent dans une gestion des flux de personnes hospitalisées dans des services limités en nombre de places, mais aussi dans une composition du collectif de patients présents à un moment. S'il apparaît « normal » aux professionnels d'accueillir en hôpital psychiatrique des écarts de conduite, ils opèrent entre ceux-ci un partage entre ceux qui ont une place légitime en psychiatrie (qualifiés pathologiquement) et ceux qui ne relèveraient pas de la pathologie (qualifiés moralement). Les limites à l'intervention professionnelle coercitives proviennent alors de trois sources : des régulations externes (droit, qualité,…) à l'efficacité faible, l'auto-régulation des professionnels marquée par une forte réflexivité, mais aussi des obstacles matériels à l'intervention (défaut de lits, de personnels).

Como indica su título, la tesis tiene por objeto examinar en el marco constitucional español y en su régimen jurídico que lo desarrolla la significación general que el derecho de propiedad privada sobre inmuebles tiene en nuestro ordenamiento. De modo especial las cuestiones que se plantean en las distintas regulaciones "estatutarias", así como la función social que éstas establecen atendiendo a los tipos de bienes inmuebles que constituyen su objeto. 1. Se analiza, ante todo y de modo general, el contenido de este tipo de derecho, distinguiendo un primer nivel, de rango constitucional, en el que se sitúa el "contenido esencial" (art. 53.1 CE), referido a la propiedad privada en abstracto, como institución jurídica, que la CE "reconoce" en su artículo 33.1, y otro nivel de desarrollo estatutario, en el cual se sitúa la regulación legal del tipo de bien de que se trate, en la que no solo ha de reconocerse ese contenido institucional –esencial- en la regulación legal, sino que también ha de "delimitar" la "función social" que ese derecho haya de cumplir (art. 33.2 CE). Respecto de esta función social, se plantea la cuestión de si forma parte integrante del contenido de dicho derecho o si, por el contrario, no forma parte de este contenido, pero que afecta al ejercicio del propio derecho según la regulación estatutaria correspondiente. La primera posición es la mantenida por el TC en su sentencia 37/1987, así como por la doctrina, sobre todo iuspublicista; mientras que la otra es la mantenida –con excepciones- por la doctrina civilista. Esta es la mantenida en la Tesis, con base en los argumentos que en síntesis son: por el distinto tipo de intereses que subyacen y a que responden, la propiedad privada y la función social, el interés propio y particular del propietario, y el interés general o público, respectivamente; por la propia naturaleza de "derecho" que la propiedad privada tiene, en cuanto situación jurídica activa, de poder, no de deber; por la especial articulación jurídico-constitucional del derecho de propiedad; porque la función social es predicable de su objeto, no de modo unitario de este tipo de derecho; y porque la función social ha de respetar en todo caso el contenido esencial del derecho de propiedad privada, en cuanto delimita y restringe el contenido del mismo. Así lo muestra, además, el tipo de técnicas jurídicas mediante las cuales se instrumenta la función social –límites (delimitación), limitaciones, deberes positivos y cargas- todas ellas restrictivas del derecho y que condicionan el ejercicio de éste, en los diversos supuestos legales. Todas estas cuestiones se analizan especialmente en el trabajo respecto de la propiedad urbana y de la propiedad rústica. 2. El contenido de la propiedad urbana viene constituido por el aprovechamiento urbanístico, esto es por la facultad de edificar un terreno o parcela urbanizado (edificabilidad) para un uso determinado, que ya no depende sólo de la conveniencia del titular del derecho sino también de la ordenación urbanística (Ley + plan), según su estatuto jurídico (legislación estatal de suelo y autonómica urbanística). Se examinan, además de este estatuto, la dinámica de la propiedad urbana –con referencia a la actividad urbanizadora y el ius aedificandi-, así como los supuestos de transferibilidad de aprovechamiento urbanístico (para edificarlo en la misma finca o parcela; en otra parcela en proceso de urbanización, TAU, etc.) y la inscripción registral de aprovechamiento urbanístico. Y de otra parte, respecto a la función social de la propiedad urbana, además de exponer las cuestiones que suscita la básica LS estatal (TR de 2008, esp. su art. 16) y la respectiva legislación urbanística autonómica, se exponen las limitaciones impuestas por la legislación sectorial. 3. Y respecto a la propiedad rústica-agraria, además de la facultad de cultivo y, en relación con ésta, la de uso en fincas de regadío el aprovechamiento de agua, y la facultad de edificar en suelo rústico; se examina el régimen de las "unidades mínimas de cultivo", el retracto de colindantes, el de la concentración parcelaria, y la inscripción registral de fincas y explotaciones agrarias. Asimismo, respecto a la función social de la propiedad agraria, se trata del deber legal de explotación racional y eficiente de fincas rústicas (conservación y mejora de suelos, transformación de tierras en regadío, régimen de fincas manifiestamente mejorables, etc.). Por otra parte, en cuanto a la propiedad forestal privada, bajo el presupuesto del concepto legal de monte y la tipología de terrenos forestales, se trata del aprovechamiento de los montes privados, la conservación y mejora de los mismos, tipos de contratos al respecto, así como de la función social y ecológica de la propiedad forestal. As its title indicates the thesis aims to examine within the Spanish constitutional framework and the legal regime that it develops, the general significance that the right of private ownership of real estate has in our legal system. In particular, it focuses on the issues raised in the different "statutory" regulations, as well as the social function which they establish according to the types of real estate that constitute its object. 1. It analyzes primarily and in general terms, the content of this type of law, distinguishing a first level of constitutional rank, in which the "core content" (art. 53.1 CE) is placed, referred to private property in abstract, as a legal institution, which is "recognized" by the CE in its article 33.1, and a second level of statutory development, in which the legal regulation of the type of property is situated, in which not only the institutional content has to be recognized, essential in the legal regulation, but also the "social function" has to be delimited, which that law has to fulfill (art. 33.2 CE). With respect to this social function, the question is posed of whether it is an integral part of the content of that law or if, on the contrary, it does not form part of this content, but it affects the exercise of its own right according to the relevant statutory regulation. The first position is maintained by TC in its sentence 37/1987, as well as by the doctrine, especially public jurists; whereas the other one is sustained - with exceptions - by the civil law doctrine. This is the argument held in the thesis, based on the arguments which, in brief, are: the different types of interests that underlie and to which they respond, the private property and its social function, the unique and particular interest of the owner, and the general or public interest respectively; by the very nature of "right" that the private property has, insofar as active status of power but not of duty; by the special legal and constitutional articulation of the right to property; because the social function is predicable of its own object, not of the unitary way of this type of rights; and because the social function is to observe the essential content of the right to private property, in so far as as it defines and restricts its content. It is shown by the type of legal techniques by which the social function is implemented – limits, limitations, positive duties and charges- all of them being restrictive of this right and which condition the exercise of it, under the different legal cases. All these issues are fully developed in this research, with respect of rustic and urban property. 2. The content of urban property is constituted by the urban use, that is, the faculty of building on ground or urbanised plot (buildability) for a specific use, which it depends not only on the convenience of the owner of the right but also on the urban planning (law + plan), according to their legal status (urban soil state and regional legislation). In addition to this statute, the dynamics of the urban property - with reference to urban activity and ius aedificandi-as well as the assumptions of transferability of urban use (to build it in the same farm or plot; on another plot in process of urbanization, TAU, etc.) are examined, as well as the urban exploitation registration. And on the other hand, with respect to the social function of the urban property, in addition to exposing the issues that the basic state LS (2008 TR, esp. its article 16) and the respective regional town planning legislation, the limitations imposed by the sectorial legislation are also exposed. 3. With regard to the rustic and agricultural property, apart from the faculty of cultivation, and in relation to it, the use of irrigation water, the right to build on rural land; the regime of "minimum units of cultive", the preferential options of owners of "farmland to purchase land adjoined to their own are examined in this work as well as land consolidation and farm registration. Likewise, with regard to the social function of agricultural property, we deal with the legal duty of rational and efficient exploitation of rural properties (conservation and improvement of soil, transformation of land into irrigated land, a regime of noticeably improvable farms, etc.). As far as the private forestry property is concerned, under the budget of the legal concept of forest and the typology of forest land, we deal with the use of private forests, the conservation and improvement of these types of contracts in this regard, as well as the social and ecological function of forestry property.

Il tema centrale della presente tesi è lo studio della relazione tra la pianificazione di un territorio turistico e gli elementi del territorio e del paesaggio che lo compongono, attraverso un caso di studio paradigmatico di turismo d'élite, la Costa Smeralda nell'isola della Sardegna. La Costa Smeralda, inventata nel 1962 su un territorio anteriormente vergine da un gruppo di personaggi dell'alta finanza il cui protagonista fu il Principe Karim Aga Khan, rappresenta un caso unico nell'Italia degli anni '60 di pianificazione e gestione unitaria in forma consortile di tremila ettari di terreno con finalità turistiche. Il processo di costruzione del paesaggio e dello spazio turistico nella Costa Smeralda è messo in relazione con i seguenti temi: - il contesto italiano del secondo dopoguerra, in conflitto tra recupero della tradizione e l'innovazione del movimento moderno; - l'invenzione di un immaginario esotico-mediterraneo come base per la fondazione della Costa Smeralda e la singolarità delle modalità di avvio della località turistica d'élite; - il diverso approccio al progetto turistico riscontrato nelle diverse fasi della costruzione della Costa Smeralda e legato alla provenienza dei progettisti, porta a definire gli elementi prioritari per la costruzione del paesaggio turistico a diversa scala. Del continuo processo di costruzione della Costa Smeralda, dal 1962 a oggi, la tesi si concentra nel primo ventennio, dal quale emergono gli aspetti più interessanti di questo territorio: - la prima fase d'invenzione e avvio della Costa Smeralda, dai primi anni '60 ai primi anni '70, è realizzata in totale assenza di normativa in materia di pianificazione e paesaggio; l'organo incaricato di redigere un piano di sviluppo globale è il Comitato di Architettura con a capo l'architetto Luigi Vietti; - la seconda fase di consolidamento della località turistica, nel decennio del 1970, vede per la prima volta la presenza di un landscape planner americano, Hideo Sasaki, intervenire in un progetto turistico del Mediterraneo. L'approccio al progetto, la visione a scala territoriale e la suddivisione dell'operazione per fasi, sarà estranea a qualsiasi intervento fino ad allora eseguito. L'analisi dei due diversi approcci al territorio, quello italiano e quello americano, ci porta a definire quali sono stati gli elementi fondamentali del paesaggio che hanno influito sul processo di costruzione del territorio turistico, quali erano le aspettative per un modello di pianificazione estraneo al Mediterraneo e cosa questo ha apportato. Lo studio del caso specifico della Costa Smeralda, che di per sè non è riuscita a raggiungere risultati esemplari nè nel progetto architettonico nè in quello urbano, è tuttavia utile per trarre delle considerazioni generali all'interno del dibattito sull'architettura e pianificazione turistica, riguardo il conflitto tra modernità e tradizione, pittoresco e folclorico, pianificazione sensibile e landscape planning. ; El tema central de la presente tesis es el estudio de la relación entre la planificación de un territorio turístico y los elementos del territorio y del paisaje que lo componen, a través de un caso de estudio paradigmático del turismo de élite, como es la Costa Smeralda en la isla de Cerdeña. La Costa Smeralda, creada en 1962 sobre un territorio anteriormente virgen, por un grupo de actores de las altas finanzas en el cual el protagonista fue el Principe Aga Khan, representa un caso único en Italia de los años 60 de planificación y gestión unitaria en forma de consorcio de tres mil hectáreas de terreno con finalidad turística. El proceso de construcción del paisaje y del espacio turísticos en la Costa Smeralda viene definido a través de la relación de los siguientes temas: -el contexto italiano después de la II Guerra Mundial, en el cual se manifiesta el conflicto entre la recuperación de lo tradicional y la innovación que supuso el movimiento moderno; -la invención de un imaginario exótico y mediterráneo como base para la creación de la Costa Smeralda, y la singularidad del proceso en la configuración para una localidad de élite; -una perspectiva diferente al proyecto turístico durante las diversas fases en la construcción de la Costa Smeralda y la relación con la procedencia de los proyectistas, lleva a definir los elementos prioritarios para la construcción del paisaje turístico a diferentes escalas. Del proceso continuo sobre la configuración de la Cosa Smeralda , desde 1962 hasta hoy, la tesis se concentra en las dos primeras décadas, de las cuales emergen los aspectos más interesantes de este territorio: -la primera fase de intervención de la Costa Smeralda, entre los años 60 y principios de los 70, se desarrolló sin la existencia de normativas en materia de planificación y paisaje; la entidad encargada de restablecer un plan de desarrollo global fue el Comité de Arquitectura bajo la dirección del arquitecto Luigi Vietti; -la segunda fase de consolidación de la localidad turística, durante la década de los 70, por primera vez ve como proyectista un landscape planner americano, Hideo Sasaki, en un proyecto turístico en el Mediterráneo. El planteamiento del proyecto, la visión a escala territorial y la subdivisión de la operación por fases, destacaron sobre cualquiera de la operaciones realizadas hasta el momento. El análisis de los dos enfoques sobre el territorio, el italiano y americano, lleva a definir cuales han sido los elementos fundamentales del paisaje que han influido sobre el proceso de construcción del territorio turístico, cuales eran las expectativas de un modelo de planificación foránea en el mediterráneo, y que supuso este nuevo contexto. El estudio del caso específico de la Costa Smeralda, que en si no implicó una situación ejemplar ni en el proyecto arquitectónico ni urbano, es todavía significativo para extraer consideraciones generales dentro del debate sobre la arquitectura y planificación turística, respecto al conflicto entre la modernidad y tradición, pintoresco y folclórico, planificación más atenta y landscape planning. ; The main topic of this dissertation is the study of the relationship between the planning of a tourist territory and the elements of the land and landscape that make it up. The case study is a paradigmatic example of elite tourism, called Costa Smeralda in the island of Sardinia. The Costa Smeralda was founded in the early 1960s in the north-eastern coast of Sardinia, at a time of great change for tourism. While for the rest of Europe the tourism boom after World War II meant the democratization of the holidays and the spread of mass tourism, Costa Smeralda was founded by Prince Aga Khan in opposition to the other mass tourism destinations fate in the Spanish, Italian and French coasts of the same period. The insular condition and the pristine nature of Costa Smeralda became a symbol of exclusivity, which attracted elite clients looking for a heavenly enclave of luxury tourism in the heart of the Mediterranean. It represented in those years a unique case in Italy of global planning and management of three thousand acres of land through the insitution of a consortium for tourist purposes. The process of construction of Costa Smeralda landscape and tourist space has been related to the following themes: - italian context after World War II, in conflict between the tradition's rediscovery and innovation of modern movement; - the invention of an exotic-mediterranean imagery as base for the construction of Costa Smeralda, and singularity of the operation to iniciate the elite tourism settlement; - the different approach to the landscape held in the different phases of construction and related to the origin of designers, bring us to define priority elements for the construction of tourist landscape at the different scales. The construction of Costa Smeralda has been an ongoing process from 1962 until today. The thesis focuses on the first two decades, from which emerge the most interesting aspects of this territory: - The first stage of invention and launch of the Costa Smeralda, from the early '60s to the early '70s, is made in total absence of planning and landscape legislation; the institution responsible for drawing up a comprehensive development plan was the Architectural Committee, headed by the architect Luigi Vietti; - The second phase of consolidation of the resort, in the decade of 1970, sees for the first time the presence of an American landscape planner, Hideo Sasaki, intervene in a tourism project in the Mediterranean. The approach to the project, the vision of a territorial scale and the subdivision of the operation in stages, were new actions never executed before then. The analysis of the different italian and american approaches to the territory, leads us to define what were the key elements of the landscape that have influenced the process of construction of the tourist territory, what the expectations were from a planning model extraneous to the Mediterranean one and what this has brought. The study of the specific case of the Costa Smeralda, which in itself is not able to achieve exemplary results in either architectural design nor in urban areas, it is instead useful to draw some general conclusions in the debate on architecture and tourism planning, with regard the conflict between modernity and tradition, picturesque and folkloric, sensitive planning and landscape planning. ; Postprint (published version)

作為社會主義國家中央計劃的遺產,國民經濟和社會發展五年計劃/規劃是調節中國經濟社會與空間發展的重要工具。隨著中國政治經濟的轉型,五年計劃/規劃也經歷了多次顯著的轉變。尤其在"十一五"時期,五年規劃體系分別在三個地理尺度上加強了其中的空間規劃元素和地位。這包括在國家層面提出主體功能區劃,在區域層面加強區域空間規劃功能,在市縣層面進行規劃體制改革。 ; 目前,學術界還未有對五年計劃/規劃在中國轉型中所扮演的角色展開深入研究,特別是空間規劃如何轉變和行使空間管治功能。基於此,本論文採用管治的視角,構建一個基於過程的概念分析框架,以揭示五年計劃/規劃體系中的空間規劃元素轉變的基本原理和機制,也即在於探討各利益主體、制度、規劃管理和機制如何作用於五年規劃中空間規劃的發展,以及空間規劃在地方具體管治事務上的成效。具體而言,論文試圖回答以下三個相關研究問題。第一,五年規劃為何要植入新的空間規劃方法?第二,"十一五"期間,將空間規劃植入五年規劃體系的機制是什麼?第三,植入的空間規劃是否能有效的進行空間管治?通過分析空間規劃內容在國家五年計劃/規劃體系中的演變特點,以及結合江蘇省"十一五"期間的兩個案例(區域和城市兩個尺度)的研究,論文得出以下結論: ; 隨著市場化改革和經濟權力下放,中國空間發展的政治經濟環境發生了重要變化。這在客觀上需要五年計劃/規劃體系中的空間規劃內容做出相應的調整。初期,空間規劃的形式體現在以部委主導的發展項目;改革開放到"十五"計畫期間,空間規劃的形式主要體現在劃定特殊的政策區域;"十一五"規劃以來,空間規劃則以空間分類引導與約束並舉的空間發展政策框架形式出現。"十一五"以來轉變的目的是使經濟規劃與空間規劃的結合更加緊密,以克服中國當前空間管治的各種困境。但是,這種在空間規劃方法上的創新也受到了來自地方層級政府和不同規劃部門的挑戰,為其實施帶來了一些不確定因素。 ; 在區域尺度上,論文選取了江蘇省五年規劃體系中的沿江規劃作為案例。研究發現,作為省政府自上而下引導區域協調發展和區域經濟整合,約束空間無序開發的手段,沿江規劃的發展高度依賴於地方的政治經濟環境,反應了省內複雜的空間管治機制。沿江規劃稍早於省"十一五"規劃出臺。隨後,省政府將沿江規劃進行調整並植入五年規劃體系。其主要目的是為了加強沿江規劃的政治地位,以克服其早期實施時出現的危機。調整後的沿江規劃進一步突出了空間管治、區域協調發展和可持續性的目標。但是,在規劃實際實施中,沿江規劃戰略成為區內城市政府為資本積累推動新的發展項目的工具,而區域協調發展和空間可持續性問題反而被一再忽略。 ; 在城市尺度上,論文選取了國家發改委主導的蘇州"十一五"市縣規劃改革作為案例。其改革的目的主要是加強規劃協調和發展控制。然而,蘇州"十一五"時期的發展表明,市"十一五"規劃中所植入的空間規劃框架儘管加強了空間發展約束和引導的內容,但實際上其無力調整市域部門分割的空間管治關係。這主要是因為,地方的空間規劃受到來自中央規劃部門的條例、法規和指標控制等垂直管理體系的約束。另外,為了創造土地財政和刺激地方發展,城市政府試圖突破自上而下的規劃控制指標和操縱地方規劃的資料,尤其是土地開發。為此,蘇州"十一五"規劃中的空間規劃處於一個嵌套的規劃管理環境。空間規劃進而成為中央和地方在空間管治理念上博弈的犧牲品。這種空間規劃的創新,不但無法融合部門割裂的規劃功能,更不能觸動地方政府對土地財政依賴,因此無法建立空間管制的機制。 ; 總體上,經濟增長仍然是地方最為重要的規劃管治問題,進而決定了空間規劃中政治的走向。目前的空間規劃理念還主要是緩解經濟增長的限制性因素,如土地供應緊張和環境門檻提升等,而非為了建立有效的空間管治機制。 ; As a legacy of the socialist state with central planning, Five-Year Planning (FYP) is very important in regulating socio-economic and spatial development even in post-reform China. Along with the changing context of political economy, the plan has experienced remarkable transformation in the last several decades. Particularly, during the 11th FYP Period, the FYP system emphasized spatial planning at different geographic scales, such as incorporating Major Function-Oriented Zoning (MFOZ) ...

Backgrounds and Objective: Growth of the plastics industry in recent decades has been dramatic. Poly Vinyl Chloride is one of the most widely used plastics in the world that granules in the thermal process decompose to Vinyl Chloride Monomer and is released in work air environment. This study aimed to evaluate occupational exposure and estimate workers' exposure to vinyl chloride monomer risk. Materials and Methods: A cross-sectional study of 100 workers at two Plastic factories in Tehran (A, B) was performed. Personal monitoring of workers to Vinyl Chloride Monomer was conducted by Optimized Method No.1007 from NIOSH. Atmospheric conditions, such as temperature, pressure, air velocity, and relative humidity were measured simultaneously along with personal monitoring. Quantitative risk assessment of workers was computed in the form of Standard Mortality Rate and incident rate cancer. Statistical analysis of data was conducted by SPSS version 19. Results: Climatic parameters in the plant A and B for a relative humidity were 43.77± 16.71 and 37.16±14.45 % and temperature 20.95± 3.34 and 21.05± 2.20 ºC, air pressure 87.48 ± 0.54 and 87.41 ± 0.64 kPa and air velocity 0.13± 0.08 and 0.10 ± 0.06 meters per second were measured respectively. Occupational exposure to Vinyl Chloride Monomer plants A and B were 1.01 ± 0.51 and 0.72 ± 0.30 as ppm respectively. Quantitative risk of exposed workers based on Standard Mortality Rate was estimated 1.06 ± 0.03 times of the population without exposure. Incident rate cancer based on accounting measures of Integrated Risk Information System was calculated per 1000 person exposure population. The correlation of Standard Mortality Rate and the risk of cancer incidence was statistically significant (R2 =0.88). Conclusion: Thirty one percent of workers had higher exposure to Vinyl Chloride Monomer than the occupational exposure limits (1 ppm). In the present workers' exposure in this study is lower than international workforces reported in decades ago, but higher than studies recently published. The results clearly describe occupational hazard of workers in the current Iranian recession situation. Therefore, risk management of workers' health in these industries is imperative, especially in the coming years with projected economic growth. REFERENCES 1. Andrady AL, Neal MA. Applications and societal benefits of plastics. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. 2009;364(1526):1977-84.2. Thompson RC, Moore CJ, vom Saal FS, Swan SH. Plastics, the environment and human health: current consensus and future trends. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. 2009;364(1526):2153-66.3. Thompson RC, Swan SH, Moore CJ, vom Saal FS. Our plastic age. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences. 2009;364(1526):1973-6.4. Agancy for Toxic Substances and Disease Registry (ATSDR) .Toxicological profile for vinyl chloride. 2006. [cited july 2012 ; Available from:http://www.atsdr.cdc.gov/toxprofiles/tp.asp?id=282&tid=51].5. Elliott P, Kleinschmidt I. Angiosarcoma of the liver in Great Britain in proximity to vinyl chloride sites. Occupational and environmental medicine. 1997;54(1):14-8.6. Falk H, Herbert J, Crowley S, Ishak KG, Thomas LB, Popper H, et al. Epidemiology of hepatic angiosarcoma in the United States: 1964-1974. Environmental health perspectives. 1981;41:107.7 .Lester D, Greenberg L, Adams WR. Effects of single and repeated exposures of humans and rats to vinyl chloride. American Industrial Hygiene Association Journal. 1963;24(3):265-75.8. Mastromatteo E, Fisher A, Christie H, Danziger H. Acute inhalation toxicity of vinyl chloride to laboratory animals. American Industrial Hygiene Association Journal. 1960;21(5):394-8.9 .Fučić A, Horvat D, Dimitrović B. Mutagenicity of vinyl chloride in man: comparison of chromosome aberrations with micronucleus and sister-chromatid exchange frequencies. Mutation Research/Genetic Toxicology. 1990;242(4):265-70.10. Leonard A, Decat G, Leonard E, Lefevre M, Decuyper L, Nicaise C. Cytogenetic investigations on lymphocytes from workers exposed to vinyl chloride. Journal of Toxicology and Environmental Health, Part A Current Issues. 1977;2(5):1135-41.11. Qiu Y-l, Wang W, Wang T, Liu J, Sun P, Qian J, et al. Genetic Polymorphisms, Messenger RNA Expression of p53, p21, and CCND1, and Possible Links with Chromosomal Aberrations in Chinese Vinyl Chloride–Exposed Workers. Cancer Epidemiology Biomarkers & Prevention. 2008;17(10):2578-84.12. Zhu S, Wang A, Xia Z. Polymorphisms of DNA repair gene XPD and DNA damage of workers exposed to vinylchloride monomer. International journal of hygiene and environmental health. 2005;208(5):383-90.13. Bao Y. The effects of vinyl chloride on pregnancy parturition and fetal development among female workers]. Zhonghua yu fang yi xue za zhi [Chinese journal of preventive medicine]. 1988;22(6):343.14. Barakat RA, Bakery H, Salem MA, Abdelaleem NM. Early Investigation of Hepatocarcinogenic Effect of Polyvinyl Chloride in Rat. Global Veterinaria. 2014;12(1):67-75.15. Awara WM, El-Nabi SH, El-Gohary M. Assessment of vinyl chloride-induced DNA damage in lymphocytes of plastic industry workers using a single-cell gel electrophoresis technique. Toxicology. 1998;128(1):9-16.16. Smolianskiene G. Exposure assessment of vinyl chloride monomer in the workplace air of Lithuanian industries. Annals of occupational Hygiene. 2002;46(suppl 1):456-9.17. Azari MR, Nasermoaddeli A, Movahadi M, Mehrabi Y, Hatami H, Soori H, et al. Risk assessment of lung cancer and asbestosis in workers exposed to asbestos fibers in brake shoe factory in Iran. Industrial health. 2010;48(1):38-42.18. Azari MR, Rokni M, Salehpour S, Mehrabi Y, Jafari MJ, Moaddeli AN, et al. Risk assessment of workers exposed to crystalline silica aerosols in the east zone of Tehran. Tanaffos. 2009;8(3):43-50.19. Swaen G, de Hollander A, Kroes R, den Engelse L, Feron V, Mulder G, et al. A scientific basis for the risk assessment of vinyl chloride. Regulatory Toxicology and Pharmacology. 1987;7(1):120-7.20. Hsieh H-I, Chen P-C, Wong R-H, Du C-L, Chang Y-Y, Wang J-D, et al. Mortality from liver cancer and leukaemia among polyvinyl chloride workers in Taiwan: an updated study. Occupational and environmental medicine. 2011;68(2):120-5.21. Integrated Risk Information System(IRIS). vinyl chloride. 2000 [cited 10 may 2012 ; Available from:http://www.epa.gov/iris/subst/1001.htm].22. Matsumura Y. Adsorption capacities of active carbon tubes for sampling atmospheric vinyl chloride vapor. Industrial health. 1980;18(2):61-7.23. Theriault G, Allard P. Cancer mortality of a group of Canadian workers exposed to vinyl chloride monomer. Journal of Occupational and Environmental Medicine. 1981;23(10):671-6.24. American Conference of Governmental Industrial Hygienists (ACGIH). TLVs and BEIs Based on the Dcumentation of the Thershold Limit Values for chemical Substances and Physical Agent & Biological Exposure Indices. 2013. [Available from: http://www.acgih.org/store/ProductDetail.cfm?id=2233].25. Hagmar L, Kesson B, Nielsen J, Andersson C, Lindan K, Attewell R, et al. Mortality and cancer morbidity in workers exposed to low levels of vinyl chloride monomer at a polyvinyl chloride processing plant. American journal of industrial medicine. 1990;17(5):553-65.26. Starnes Jr W. Structural and mechanistic aspects of the thermal degradation of poly (vinyl chloride). Progress in Polymer Science. 2002;27(10):2133-70. ; سابقه و هدف: رشد صنعت پلاستیک در چند دهه اخیر بسیار چشمگیر بوده است. پلیمر وینیل کلراید یکی از پرکاربردترین پلاستیک‌ها در جهان می­باشد که در طی فرایندهای حرارتی، مونومر وینیل کلراید آزاد می­گردد. این مطالعه با هدف ارزشیابی مواجهه شغلی و تخمین میزان ریسک مواجهه کارگران با مونومر وینیل کلراید انجام گردید.روش‌بررسی: این مطالعه از نوع توصیفی و مقطعی می­باشد که بر روی 100 نفر از کارگران دو کارخانه پلاستیک سازی شهر تهران (A,B) انجام پذیرفت. برای تعیین غلظت مونومر وینیل کلراید در هوای تنفسی، نمونه­های هوا توسط روش بهینه شده موسسه ملی بهداشت و امنیت شغلی آمریکا به شماره 1007 انجام گردید. پارامترهای شرایط جوي هوا شامل دما، فشار، سرعت جریان و رطوبت نسبی همزمان با نمونه­برداری اندازه گیری شد. ارزیابی ریسک کمی کارگران بر اساس دو معیار مرگ و میر استاندارد شده و ریسک بروز سرطان انجام شد. تجزیه و تحلیل یافته­ها با نرم­افزار آماری SPSS نسخه 19 انجام گرفت.یافته­ ها: پارامترهای جوی در کارخانه­ های A و B به ترتیب برای رطوبت نسبی 71/16±77/43 و 45/14±16/37 درصد، دمای هوا 34/3±95/20 و 20/2±05/21 سانتی‌گراد، فشار هوا 54/0±48/87 و 64/0±41/87 کیلو پاسکال و سرعت جریان هوا 08/0±13/0 و 06/0±10/0 متر بر ثانیه اندازه­گیری شد. میزان مونومر وینیل کلراید در هوای استنشاقی کارگران کارخانه­ های A و B به ترتیب 51/0±01/1 و 20/0±36/0 بر حسب ppm اندازه­ گیری شد. میزان ریسک کمی بر اساس مرگ و میر استاندارد شده در افراد مواجهه یافته 03/0±06/1 برابر جمعیت بدون مواجهه با برآورد شد. میزان ریسک بروز سرطان بر اساس معیار های محاسباتی سازمان سیستم اطلاعات جامع ریسک به ازای هر 1000 نفر جمعیت مواجهه یافته محاسبه گردید که همبستگی آماری بین دو میزان ریسک برابر 88/0=2R بدست آمد.نتیجه ­گیری: مواجهه فردی 31 درصد کارگران بیشتر از حد آستانه تماس شغلی (ppm1) بوده است. در تحقیق حاضر، میانگین مواجهه فردی با مونومر وینیل کلراید در مقایسه با مطالعات سال­های گذشته انجام شده کمتر و قابل قیاس با مطالعات اخیر می­باشد. نتایج این مطالعه به وضوح مخاطرات شغلی کارگران را در شرایط رکود تولید فعلی خاطر نشان می­ سازد و از این رو به‌کارگیری سیستم­های کنترلی فنی مهندسی به ویژه با رونق اقتصادی پیش بینی شده در سال­های آتی، برای تأمین سلامت و تندرستی کارگران الزامی می­ باشد.