Suchergebnisse

The aim of the paper is to analyze the shared basins between Lebanon and riparians, considering cooperation and conflict, geopolitical aspects in the Arab region, as well as governance. This is complemented with the Integrated Water Resources Management (IWRM) approach. Traditionally, the issue of shared water resources in the Arab region has been highly politicized as well as a critical feature of high-level negotiations between governments. At the same time, it causes concerns about justice and security among the general public around the world in relation to the human right to water. Attention has largely been focused on long-standing disputes arising from Arab dependence on surface water resources originating from (or controlled by) non-Arab countries. Water is one of the most precious resources in Lebanon and all around the world, especially considering current and future climate change scenarios. The effects of the humanitarian crisis with 1.5 million Syrian refugees in Lebanon, putting pressure on water services and resources cannot be diminished either. However, the water crisis affecting Lebanon predates the arrival of the Syrian refugees and it's signed by its geopolitical situation. Available water includes rivers and springs, storage dams and groundwater. Lebanon's water resources are under stress due to several factors: unsustainable water management practices, increasing water demand from all sectors, water pollution, and ineffective water governance. Lebanon shares the following basins with riparian countries: the Jordan River, the Orontes River basin, also known as the Al Asi River and the Nahr Al Kabir basin. Concerning to groundwater, the Anti-Lebanon Mountain range is located at the Lebanese-Syrian border. Originating from the Anti-Lebanon and Mount Hermon mountain ranges, the Jordan River covers a distance of 223 km from north to south and discharges into the Dead Sea. The river has five riparians: Israel, Jordan, Lebanon, Palestine and Syria.The Jordan River headwaters (Hasbani, Banias and Dan) are fed by groundwater and seasonal surface runoff. Water use in the Jordan River basin is unevenly developed. Palestine and Syria have no access to the Jordan River; hence their use of water resources from the river itself is nil. However, Syria has built several dams in the Yarmouk River sub-basin. Overall, the Jordan River basin has an estimated total irrigated area of 100,000- 150,000 ha of which around 30% is located in Israel, Jordan and Syria, 5% in Palestine and 2% in Lebanon. Regarding to the main agreements, on 1953 and 1987 Jordan and Syria agreed on the use of the Yarmouk River, including the construction of the Wahdah Dam and 25 dams in Syria. The agreement also establishes a joint commission for the implementation of the provisions on the Wahdah Dam. On 1994, Israel and Jordan agreed on Annex II of the Treaty of Peace concerns water allocation and storage of the Jordan and Yarmouk Rivers, and calls for efforts to prevent water pollution as well as the establishment of a Joint Water Committee. Israel and Palestine (PLO) accepted on 1995 the Article 40 of the Oslo II political agreement states that Israel recognizes Palestinian water rights in the West Bank only and establishes the Joint Water Committee to manage West Bank waters and develop new supplies. Palestinians are denied access to the Jordan River under this agreement. Geopolitically, the question of water sharing in the Jordan River basin is inextricably linked to the ongoing conflicts between Israel and Syria, Israel and Lebanon, and Israel and Palestine, and while a wide range of issues are at stake, control over water in the basin has added to existing regional tensions. The Orontes River basin, also known as the Al Asi River, is the only perennial river in Western Asia that flows north from Lebanon to Syria and Turkey, and drains west into the Mediterranean Sea. The river is mainly used for irrigation purposes with several agricultural projects planned in the three riparian countries. There is no basin-wide agreement between the three riparians, but there are several bilateral agreements in place on issues such as water allocation (Agreement between Lebanon and Syria on the distribution of water of Al Asi River, 1994) and the joint construction of infrastructure (Syria and Turkey). Orontes basin politics are heavily influenced by the status of Turkish-Syrian relations in general, and discussions over the sharing of the Euphrates River in particular. Syria and Turkey have not resolved the question of the disputed coastal province of Hatay (Iskenderun) through which the Orontes exits to the Mediterranean Sea. On 1994, Lebanon and Syria reached an agreement on the distribution of Orontes River Water originating in Lebanese territory, which specifies water allocation between the two countries. On 2009, Syria and Turkey agreed on the Memorandum of Understanding concerning the construction of the joint Orontes River Friendship Dam. The NahrAl Kabir basin rises from numerous springs in Syria and in the Lebanon Mountain range. It runs a westerly course forming a natural border between northern Lebanon and Syria. The river is severely polluted by widespread discharge of untreated sewage and uncontrolled solid waste disposal. The two countries cooperate on the basis of a 2002 water-sharing agreement, with several joint technical sub-committees tackling various issues related to the watershed. On 2002, Lebanon and Syria reached the Agreement to share the water of the NahrAl Kabir and build a joint dam on the main stem. Concerning to groundwater, the Anti-Lebanon Mountain range is located at the Lebanese-Syrian border between the Bekaa Plain in the west and the Damascus Plain in the east. The Anti-Lebanon is an important source of water, both locally and in the wider regional context, as it forms the source of a number of rivers in the Mashrek. Several large springs emanate from these aquifers and contribute to the Awaj, Barada, Litani, Orontes and (Upper) Jordan Rivers. There are no water agreements in place for any part of the Anti-Lebanon Mountain range, nor for the three shared spring catchments. The two riparians coordinate shared water resources management issues through the Syrian-Lebanese Joint Committee for Shared Water, which also implements the agreements in place over the Nahr Al Kabir and the Orontes River. In this regard, enhancing cooperation between Lebanon and riparians countries is crucial to manage shared water resources in this water-scarce region. More cooperative action and constructive dialogue is needed to sustain these shared resources, considering water governance, hydrodiplomacy principles and the IWRM approach. The questions that guide this study are to know which watersheds Lebanon shares with its neighboring countries, what their characteristics are, and if there are international agreements that regulate their use and joint development. In reference to the techniques of data collection, the research process will collect information from primary and secondary sources (academic research, specialized press, statistical series and international surveys, among others). As regards the techniques of data analysis, the research will use the documentary analysis, qualitative data analysis. This article is presented with an introduction to water management in Arab countries. Next, theoretical bases for the study of transboundary basins are proposed. As a contribution to the theoretical framework, the principles on shared watercourses in International Law are developed. Then, the transboundary basins of the country of Phoenician origin, Lebanon, are presented. Finally, the conclusions of the study are given. ; El objetivo del presente artículo es analizar las cuencas transfronterizas entre la República del Líbano y los países ribereños, considerando aspectos de cooperación y conflicto, geopolíticos de la región árabe, así como gobernanza. Esto se complementa con la propuesta del paradigma de la Gestión Integrada de Recursos Hídricos (GIRH). Tradicionalmente, la cuestión de recursos hídricos compartidos en la región árabe ha estado altamente politizada, así como las negociaciones de alto nivel entre gobiernos han sido críticas. Al mismo tiempo, esto genera preocupación sobre la justicia y la seguridad hídrica. La atención ha estado centrada en disputas de largo recorrido surgidas de la dependencia árabe en recursos hídricos superficiales originados (o controlados por) países no árabes. El agua es uno de los recursos más preciados en Líbano, como en todo el mundo, en especial si se consideran los actuales y futuros escenarios de cambio climático. La crisis humanitaria de 1,5 millones de refugiados sirios en territorio libanés presiona en mayor medidasobre los servicios de agua y sobre los recursos; si bien dicha crisis hídrica antecede a la llegada de dichos refugiados y está marcada por la propia situación geopolítica. El agua disponible discurre por ríos, lagos, embalses y aguas subterráneas. Los recursos hídricos de este país se encuentran bajo estrés debido a distintos factores: prácticas de manejo no sostenibles, aumento de la demanda desde todos los sectores, contaminación y gobernanza inefectiva (casi ausente) del agua. El Líbano comparte las siguientes cuencas con países ribereños: el río Jordán, el río Orontes y el río Nahr Al Kabir. En lo que respecta a agua subterránea, la cadena montañosa de Anti-Líbano está ubicada en la frontera con Siria. La promoción de la cooperación es crucial para el manejo de los recursos hídricos compartidos en esta región. En este sentido, una acción más cooperativa y un diálogo constructivo son necesarios para gestionar estos recursos compartidos, considerando la gobernanza del agua, los principios de la hidrodiplomacia y la GIRH. Las preguntas que guían este estudio son conocer qué cuencas hídricas comparte el Líbano, cuáles son las características de las mismas, y si existen acuerdos internacionales que regulen su uso y aprovechamiento conjunto. En cuanto a la metodología utilizada, la siguiente investigación se basa en información de fuentes primarias y secundarias (investigaciones académicas, prensa especializada, estadísticas, entre otras). El análisis de datos es cualitativo y documental. Este artículo comienza con una introducción a la administración del agua en los países árabes. A continuación, se proponen bases teóricas para el estudio de cuencas transfronterizas. Como aporte al marco teórico, se desarrollan los principios sobre cursos de agua compartidos en el Derecho Internacional. A continuación, se presentan las cuencas transfronterizas del país de origen fenicio. Finalmente, se proponen las conclusiones del estudio.

El objeto de esta tesis es el análisis de la autorregulación regulada, es decir, el análisis de las normas y de los controles privados que poseen relevancia para el Derecho público. A pesar de su aparente desvinculación con el Derecho Administrativo, la autorregulación es una tendencia que se percibe cada vez con mayor nitidez; es, claramente, un fenómeno que se asocia principalmente al uso de nuevas tecnologías, pero que desborda con mucho este ámbito. La autorregulación es una noción directamente relacionada con la transformación de las formas de gobernanza impulsada desde la Unión Europea; es una nueva técnica o instrumento que las normas jurídico-públicas, a través de numerosas remisiones a la autorregulación, ponen en manos de la administración para gestionar los fines que ésta tiene encomendados. Existe, sin embargo una clara disociación entre las esperanzas puestas en la autorregulación y la falta de respuestas que ofrece el derecho positivo. Un análisis exhaustivo de la jurisprudencia y de la legislación que utilizan la voz "autorregulación" me ha llegado a concluir que este vocablo es en nuestro ordenamiento, un "término sin concepto". En esta fuentes se asimila la "autorregulación" con la capacidad de autonormación de un sujeto. Es el derecho comunitario el que la autorregulación como una alternativa o un complemento a la desreglamentación estatal y como una manifestación de un traslado de funciones y responsabilidades públicas a la sociedad. Por influencia del Derecho comunitario, el legislador pretende, a través de la autorregulación, alcanzar dos finalidades aparentemente contradictorias: (a) facilitar la función de garante que tiene atribuida el Estado, mediante una intervención más extensa i más intensa en las actividades privadas; (b) hacer efectivo los objetos propuestos con la desregulación, mediante una contención del ejercicio de la potestad reglamentaria y una disminución de los controles, preventivos o represivos, realizados directamente por la Administración. Para salvar esta contradicción, es necesario que el legislador establezca una regulación adecuada de la autorregulación. Dicha regulación es, hoy por hoy, manifiestamente insuficiente. Deberían fijarse con carácter general -y no sólo puntualmente y por sectores- las medidas adecuadas para el fomento de la autorregulación; los efectos públicos que ésta posee en cada caso y, significativamente, las garantías y controles necesarios para contrarrestar tales efectos. Esto es, los principios que rigen la actividad administrativa deberían ser aplicados también a la autorregulación en aquellos casos en los que sus diversas manifestaciones poseen efectos similares a los que son propios de los reglamentos, las inspecciones o las sanciones administrativas. Esta propuesta deja abierta la cuestión acerca de la incidencia recíproca de ambas técnicas; esto es , la incidencia de la regulación pública en la autorregulación de origen privado y, a la inversa, el impacto del desarrollo de la autorregulación regulada en el ejercicio de las potestades reglamentaria, autorizatoria, y sancionadora de la Administración. Esta cuestión sólo puede ser contestada hoy caso por caso, de modo que la respuesta es distinta si se analiza una norma técnica, un código ético, un manual de buenas prácticas, una certificación privada del cumplimiento de normas técnicas, el ejercicio de la potestad disciplinaria privada o el arbritaje. De lo que no cabe duda alguna es que ni la autorregulación es sólo una actividad de interés privado, ni la regulación pública conserva hoy sus rasgos tradicionales. ; L'objet de cette thèse est l'analyse de l'autorégulation régulée, c'est-à-dire, l'analyse des normes et des contrôles privés qui sont pertinents pour le droit public. Malgré sa séparation apparente du droit administratif, l'autorégulation est une tendance qui se perçoit avec chaque fois plus de netteté; il s'agit clairement d'un phénomène qui est associé principalement à l'utilisation des nouvelles technologies mais qui déborde amplement ce cadre. L'autorégulation est une notion directement liée à la transformation des formes de la gouvernance impulsée à partir de l'Union européenne; il s'agit d'une nouvelle technique ou d'un instrument dont les normes juridiques publiques, par de nombreux renvois à l'autorégulation, remettent à l'Administration afin de gérer les fins qui lui sont attribuées. Il existe cependant une dissociation nette entre les espoirs mis dans l'autorégulation et le manque de réponses qu'offre le droit positif. Une analyse exhaustive de la jurisprudence et de la législation qui utilisent le mot « autorégulation » m'a mené à conclure que ce terme est, dans notre système juridique, un « terme sans concept. » Dans ces sources, on assimile « l'autorégulation » à la capacité d'un sujet à établir ses propres normes. C'est le droit communautaire qui introduit la notion d'autorégulation comme une alternative ou un complément à la dérégulation de l'État et comme une manifestation d'un transfert de fonctions et de responsabilités publiques à la société. Par l'influence du droit communautaire, le législateur prétend, à travers l'autorégulation, atteindre deux finalités apparemment en contradiction : (a) faciliter la fonction de garant attribuée à l'État, au moyen d'une intervention plus étendue et plus intense dans les activités privées ; (b) rendre effectifs les objectifs proposés avec la dérégulation au moyen d'une contention de l'exercice du pouvoir de réglementation et d'une diminution des contrôles, préventifs ou répressifs, réalisés directement par l'Administration. Pour éviter cette contradiction, il est nécessaire que le législateur établisse une régulation adéquate de l'autorégulation. Cette régulation est, de nos jours, manifestement insuffisante. Les mesures adéquates pour le développement de l'autorégulation devraient être fixées avec un caractère général -et non seulement ponctuellement et par secteurs-; les effets publics qu'elle possède pour chaque cas et, significativement, les garanties et les contrôles nécessaires pour contrebalancer de tels effets. Ceci signifie que les principes qui régissent l'activité administrative devraient être appliqués aussi à l'autorégulation dans les cas où ses diverses manifestations possèdent des effets similaires à ceux qui sont propres aux règlements, aux inspections, aux autorisations ou aux sanctions administratives. Cette proposition laisse la question ouverte autour de l'incidence réciproque des deux techniques; c'est-à-dire, l'incidence de la régulation publique dans l'autorégulation d'origine privée et, à l'inverse, l'impact du développement de l'autorégulation régulée dans l'exercice des pouvoirs de réglementation, d'autoriser et de sanctionner de l'Administration. Aujourd'hui, cette question peut être uniquement répondue au cas par cas, de sorte que la réponse est différente si on analyse une norme technique, un code éthique, un manuel de bonnes pratiques, une certification privée de l'application de normes techniques, l'exercice du pouvoir disciplinaire ou l'arbitrage. Ce qui ne fait aucun doute c'est que ni l'autorégulation est uniquement une activité d'intérêt privé, ni la régulation publique conserve actuellement ses traits traditionnels. ; The objective of this thesis is to analyse regulated self-regulation, that is to say, to analyse the private sector rules and controls that are of relevance to Public Law. Despite its apparent disassociation from Administrative Law, self-regulation is a trend that is becoming more and more apparent. It is, evidently, a phenomenon linked mainly with the use of new technologies, whose influence spills out into other areas. Self-regulation is a notion directly related to the transformation of the means of governance which is being instigated by the European Union; it is a new technique or instrument which judicial-public regulations, by means of numerous submissions to self-regulation, has put into the hands of the Administration so that it may carry out the purpose that has been entrusted to it. There exists, nevertheless, a clear disassociation between the hope placed in self-regulation and the lack of answers offered by positive law. An exhaustive analysis of jurisprudence and legislation in which term "self-regulation" is used, has led me to conclude that this word is, in our legal system, a "term without a concept". In these sources, "self-regulation" is assimilated into the capacity of a subject to establish its own rules. It is Community Law that introduces the notion of self-regulation as an alternative or a complementary process, in the face of state deregulation and as a manifestation of the transfer of public functions and responsibilities to society. Through the influence of Community Law, the legislator tries, through self-regulation, to achieve two apparently contradictory purposes: (a) to facilitate the State's attributed role of guarantor, by means of more extensive and more intense intervention in private activities; (b) to make effective the objectives proposed with deregulation, by a containment of the exercise of regulatory power and a decrease in the controls, whether preventive or repressive, applied directly by the Administration. In order to deal with this contradiction, the legislator needs to establish suitable regulations governing self-regulation. Such regulation is, at present, manifestly insufficient. Three things need to be established generally - and not just in particular cases and for certain sectors -(i) suitable measures to foment self-regulation; (ii) what the public effects of self-regulation are in each case and, significantly, (iii) the necessary guarantees and controls to counteract any such effects. That is, the principles that govern administrative action should also be applied to self-regulation in those cases in which their various manifestations have effects which are similar to those arising from Administrative regulations, inspections, authorizations or sanctions. This proposal leaves open the question of the influence each technique has on the other; that is to say, the effect of public regulation on self-regulation of private origin and, vice versa: the impact of the development of regulated self-regulation on the exercise of the Administration's regulatory powers, disciplinary powers and powers of authorisation. At present, this question can only be answered on a case by case basis, and produces different answers depending on whether you are analysing technical standards, an ethical code, a best practices manual, a privately issued technical standards certificate, the exercise of the private disciplinary power or arbitration. What is beyond doubt is that self-regulation is no longer an activity that is only of interest to the private sector and public regulation is no longer what it used to be.

Maps and visual representations in general are powerful tools of propaganda and construction of the "other" that perpetrators of genocide employ in different ways and in different contexts and depending on audience, purpose, and stage of genocide. Maps and visual representations are also powerful tools to denounce genocide and are used by the victims to relate, remember, and communicate their experience. These topics will be discussed in the context of the Holocaust and focusing specifically on cartographic design. The role of propaganda, semiotics, the concept of "myth," and iconography will be briefly discussed to frame the theoretical context of the presentation. These topics are part of a broader research agenda on the geographies and cartographies of genocide that I have been engaged in for several years. In particular, I am interested in how cartography, geography and GIScience may contribute to defining, studying, and understanding past genocides, and, hopefully, help preventing future ones. As the majority of my past and current research has been on the Holocaust, the examples discussed in my presentation are relative to that specific genocide. To start with, it is useful to review and define what genocide is and who its perpetrators are. Genocide has been defined in various ways. According to the United Nations (1951), genocide means any of the following acts committed with intent to destroy, in whole or in part, a national, ethnical, racial or religious group, as such: (a) killing members of the group; (b) causing serious bodily or mental harm to members of the group; (c) deliberately inflicting on the group conditions of life calculated to bring about its physical destruction in whole or in part; (d) imposing measures intended to prevent births within the group; (e) forcibly transferring children of the group to another group. This definition stresses the physical destruction of the group targeted by direct or indirect methods, such as the prevention of births by members of the group or the forcible transfer of children from the targeted group to another group. Harff and Gurr (1988) highlight the role of the State and the policy dimensions of genocide: "by our definition, genocide… is the promotion and execution of policies by a state or its agents which result in the deaths of a substantial portion of a group." Katz (1994) remarks the fact that it is the perpetrator that defines who the targeted victims and groups: ".the actualization of the intent, however successfully carried out, to murder in its totality any national, ethnic, racial, religious, political, social, gender or economic group, as these groups are defined by the perpetrator, by whatever means." However defined, genocide is carried out in stages that may vary temporally and geographically, as well as in the methods used to commit it, and this is especially the case when acts of genocide are committed over a long period of time and over a large area, as the Holocaust as well as the Armenian genocide, on which I have also worked, show well. Hampton (1986) has proposed a model of the stages of genocide – later modified and redefined, by Stanton (2013) and others – that identifies eight steps, more or less in succession, that include classification ("us vs them"), symbolization ("Jews", "Germans", "Tutsi", swastikas, yellow stars), dehumanization (one group denies the humanity of members of another group and calls them "vermin," rats," or "cockroaches"), organization (as a group crime, as opposed to an individual act, genocide needs to be organized, usually by the State), polarization (this is when rhetoric is ramped up, legislation is introduced, extremists emerge, and political moderates are silenced), preparation (victims are forced to wear identifying symbols, lists are made, victims separated from rest of population, for example in ghettos), extermination (words such as "extermination" or "cleansing" are typically used since the victims are explicitly defined as not fully humans by the perpetrators), and denial (this is always present and starts as soon as during and immediately after the extermination stage, and can outlive the perpetrators themselves; denial includes the destruction of evidence, the destruction of the reputation and credibility of the survivors or witnesses, the claim that deaths were due to famine, migration, disease or, as in the Armenian genocide, all of the above plus the effects of WW1, and – as an ultimate insult – the blaming of the victims themselves). Once genocide is defined and its stages are identified, a third element is crucial to its understanding: why people commit genocide. Doing so is needed to determine what role maps play in genocide from the perspective of both perpetrators and victims. Several models have been proposed to try and explain why seemingly normal individuals engage in genocide, and models have even been proposed to estimate the likelihood of genocide happening in a given society at a certain time. Waller's model (2005) is perhaps the most influential and, in my opinion, the most convincing. I will discuss Waller's work in more detail during my presentation; here, let just say that the model identifies "ultimate influences" (human nature) as well as "proximate influences" as the reasons why people commit genocide. Most interesting in the context of my research are the "proximate influences," which include the cultural construction of worldviews, the psychological construction of the "other," and the social construction of cruelty. In turn, these "proximate influences" are historicized, i.e., they take different forms in different places at different times depending on the specific context. Thus, the indoctrination of SS members during the Holocaust included collectivistic values, authority orientation, and social dominance ( cultural influences ); "us vs. them" mentality, moral disengagement, and the blaming of the victims ( psychological influences ); professional socialization, group identification, and the identification of binding factors for the group ( social influences ). Maps, and images in general (including posters, paintings, movies and other forms of mass communications), can and do play a role in all of the "proximate stages" in Waller's model. In my presentation, as an illustration and for brevity, I will show examples of psychological proximate influences, including the construction of the "other," and in particular I will discuss strategies for the definition, communication, and mass diffusion of an "us vs. them" mentality, the gradual construction and spreading of "moral disengagement" among the perpetrators, and, also among the perpetrators (but also among the bystanders of genocide), the gradual development of a "blaming the victim" mentality to justify active participation, or at least acquiescence, to genocide. In general, to understand the role maps play in this context it is useful to refer to the literature on propaganda and on semiotics, and cartographers have traditionally written about these topics. Perhaps less studied, although not less useful general and specifically in the context of genocide and the definition of the "other," is an iconographical (or iconological) approach; borrowed from art history, this is an especially complex and difficult technique to apply to the interpretation and study of maps, but a promising one. In my presentation I will touch on semiotics, propaganda, and iconography as well as reference and discuss Roland Barthes and his definition of the concept of "myth," which I believe play a central role, one that overlaps all "proximate influences" as defined above, to explain how maps and images relate to genocide. In the final part of my presentation, I will show examples of the use of maps by perpetrators and victims of genocide. From the perpetrators' perspective, myth and propaganda work together in the service of the State; crucial to the effectiveness of genocide, propaganda and the creation of myths have to be monopolies of the State or they will not work effectively. Nazi Germany was especially effective and efficient from this point of view, with a body of work that I will introduce that include both images and writings from Nazi leaders and propagandists. Referring back to the stages of genocide discussed above, I will make the case that different cartographic design principles are applied for the first six stages ( classification, symbolization, dehumanization, organization, polarization, and preparation ) of genocide – as well as the psychological construction of the "other" – as opposed to the seventh ( extermination ) stage. Interestingly, from the point of view of cartographic design, there is a distinct similarity between the maps and images produced by the victims and those produced by the perpetrators, at least as far as the first six stages of genocide are concerned. As I will show in the presentation, this argument is better made via examples, tables, and direct comparisons of design elements, but to briefly summarize my point, depending on their purpose and audience, genocide maps are intended to be alternatively unambiguous or euphemistic, for the masses or for the military and/or political elites, impressionistic or emotional rather than rational and scientific, for public consumption or for private and secret use. In terms of specific elements of design, it is possible to identify the intended audience, purpose, and genocide stage in terms of the use of muted vs. saturated colors, the presence or absence of a legend, the use or not use of graduated symbols and arrows, the scale of the map, how visual contrast is employed to highlight certain elements, the use of black and white, etc. As concerns more specifically the seventh stage of genocide – extermination – this is when the application of the methods and tools of scientific cartography become the urgent preoccupation of the perpetrators, as many examples from the Nazi archives prove; hence, the search for accuracy and precision in the representation of places, times, and themes, including the insistence on the exactness of measurements, the standardization of design elements, and in general the teaching and application of clear, unambiguous, and replicable designs and methods to make maps. Briefly put, maps produced for the extermination of the victims are characterized as the triumph of denotation and technology, while in the previous six stages connotation and the creation of "myth" are guiding principles by which maps are designed and produced, and their effectiveness is measured. In my conclusions, I will remark on the fact that as much as maps (and, by extension and in the present time, GIS) have been used and will continue to be used to commit genocide, they can also be effectively used to counteract and denounce genocide. To do so, one should learn how to exploit propaganda techniques and how to use the theories of semiotics and iconography and the idea of myth to counter-map and resist genocide.

Актуальность. В современных условиях ведения локальных вооруженных конфликтов требования к квалификации военных медицинских работников, их профессиональной деятельности, качеству медицинской помощи, которую они оказывают, максимально повышенные. Это возможно при условии профессиональной компетентности военного врача, его психологического и физического здоровья, психической стойкости к развитию негативных состояний, обусловленных стрессогенностью их круглосуточной работы. Профессиональные обязанности военных врачей связаны с высокой степенью ответственности за жизнь и здоровье раненных, травмированных и больных военнослужащих. Они требуют от военного медицинского специалиста безотлагательного принятия решения, самодисциплины, высокой работоспособности в экстремальных условиях, эмоциональной отдачи, постоянного психологического интеллектуального напряжения. Все эти факторы могут приводить к истощению психологических и физических ресурсов и, как следствие, к профессиональному выгоранию с последующим развитием соматического заболевания. При этом в настоящее время отсутствуют клинико­психологические и медицинские технологии, направленные на сохранение здоровья военного врача, предупреждение и снижение риска возникновения психосоматических осложнений. Материалы и методы. На основании информированного согласия с соблюдением принципов медицинской биоэтики и деонтологии были опрошены 30 офицеров, военных врачей: 26 мужчин и 4 женщины, которые проходят военную службу в военном мобильном госпитале (г. Покровск, Донецкая область). Оценка субъективного состояния проводилась с помощью базовых психологических опросников: Басса — Дарки (враждебность и агрессивность), Спилбергера — Ханина (оценка ситуационной и личностной тревожности), шкалы самооценки депрессии Цунга, шкалы астении Малковой. Результаты. В результате исследования выявлено, что у опрошенных отсутствуют выраженные признаки враждебности и имеет место низкий уровень агрессивности. У женщин этот показатель больше, но не превышает предел нормы. Также у протестированных военных врачей по шкале самооценки депрессии Цунга отслеживается склонность к депрессии на уровне субдепрессии на двенадцатом месяце пребывания в зоне ведения боевых действий. Больше это касается врачей женского пола. У опрошенных врачей также отмечаются астенические проявления. Средние показатели по результатам астенического состояния составляют 75,2, что соответствует умеренной астении. Средние показатели у женщин — 76,4 (умеренная астения), у мужчин — 54,1 (незначительно выраженная астения). По полученным данным в результате проведенного тестирования по шкале Спилбергера — Ханина можно утверждать о прогрессировании всех видов тревожности, которая увеличивается согласно срокам пребывания в зоне боевых действий. Если у мужчин тревожность расценивается как средняя, то у женщин — как высокая. Средние показатели по результатам шкалы Спилбергера — Ханина: ситуационная тревожность — 45,8; личностная тревожность — 45,5. У мужчин средние показатели составили: ситуационной тревожности — 43,3, личностной — 43,1; у женщин — 55,8 и 55,2 соответственно. Выводы. Адаптивные нарушения у военных врачей характеризуются сочетанием астенических и тревожно­депрессивных симптомов, которые с увеличением срока пребывания в зоне вооруженного конфликта значительно прогрессируют. При необходимости постоянного взаимодействия с коллегами и пациентами возникают отклонения в психическом и соматическом состоянии врачей. Частыми психосоматическими проявлениями выгорания становятся общее недомогание, ощущение нехватки воздуха, тошнота, головокружение, бессонница, повышенная потливость, тремор, неприятные ощущения в области сердца, перепады артериального давления. Переход реакций c уровня эмоций на уровень психосоматических расстройств свидетельствует о том, что эмоциональная защита на определенном этапе не справляется с высокими нагрузками, что ведет к проявлению физиологических расстройств. Анализ и решение данной проблемы позволят разработать концепцию ранней диагностики и комплексной профилактики невротических расстройств, психосоматических или обострение хронических соматических заболеваний. Это также позволит сохранить и укрепить психическое и физическое здоровье врачей­специалистов и, соответственно, повысить качество медицинской помощи, которую они оказывают пострадавшим в зоне боевых действий. ; Актуальність. В сучасних умовах ведення локальних збройних конфліктів вимоги до кваліфікації військових медичних працівників, продуктивності їх професійної діяльності, якості медичної допомоги, що вони надають, максимально підвищені. Це можливо за умови професійної компетентності військового лікаря, його психологічного та фізичного здоров'я і, що важливо, психічної стійкості до розвитку негативних станів, обумовлених стресогенністю їх цілодобової праці. Професійні обов'язки військових медичних працівників пов'язані з високим ступенем відповідальності за життя та здоров'я поранених, травмованих та хворих військовослужбовців. Вони часто потребують від військового спеціаліста термінового прийняття рішення, самодисципліни, вміння зберігати високу працездатність в екстремальних умовах, емоційної віддачі, постійного психологічного й інтелектуального напруження. Всі ці фактори можуть призводити до виснаження психологічних та фізичних ресурсів і, як наслідок, до професійного вигорання та захворювання. При цьому сьогодні практично відсутні дієві клініко­психологічні та медичні технології, спрямовані на збереження здоров'я військового лікаря, запобігання або зниження ризику виникнення психосоматичних захворювань. Матеріали та методи. На підставі інформованої згоди з дотриманням принципів медичної біоетики та деонтології було опитано 30 офіцерів, військових лікарів: 26 чоловіків та 4 жінки, які проходять військову службу у військовому мобільному госпіталі (м. Покровськ, Донецька область). Оцінка суб'єктивного стану проводилася за допомогою базових психологічних опитувальників: Басса — Даркі (ворожість, агресивність), Спілбергера — Ханіна (оцінка ситуативної й особистісної тривожності), шкали самооцінки депресії Цунга, шкали астенії Малкової. Результати. У результаті дослідження виявлено, що в опитаних відсутні виражені ознаки ворожості та має місце низький рівень агресивності. У жінок цей показник більший, але не перевищує межу норми. Також у протестованих військових лікарів за шкалою самооцінки депресії Цунга відслідковується схильність до депресії на рівні субдепресії на дванадцятому місяці перебування в зоні ведення бойових дій. Більше це стосується лікарів жіночої статі. В опитаних лікарів також відмічаються чіткі астенічні прояви. Середні показники за результатами шкали астенічного стану становлять 75,2, що відповідає помірній астенії. Середні показники в жінок — 76,4 (помірна астенія), у чоловіків — 54,1 (незначно виражена астенія). За отриманими даними внаслідок проведеного тестування за шкалою Спілбергера — Ханіна можна стверджувати про прогресування всіх видів тривожності, що прогресивно збільшується за термінами перебування в зоні бойових дій. Якщо в чоловіків тривожність розцінюється як середня, то в жінок — як висока. Середні показники за результатами шкали Спілбергера — Ханіна: ситуаційна тривожність — 45,8; особистісна тривожність — 45,5. У чоловіків середні показники становили: ситуаційної тривожності — 43,3, особистісної — 43,1; у жінок — 55,8 та 55,2 відповідно. Висновки. Адаптивні порушення у військових лікарів характеризуються поєднанням астенічних і тривожно­депресивних симптомів, що зі збільшенням терміну перебування в зоні збройного конфлікту значно прогресують. За потреби постійної взаємодії з колегами та пацієнтами виникають відхилення в соматичному та психічному стані лікарів. Частими психосоматичними проявами вигорання стають загальне нездужання, задуха, нудота, головокружіння, безсоння, підвищена пітливість, тремор, неприємні відчуття в ділянці серця, перепади артеріального тиску. Перехід реакцій із рівня емоцій на рівень психосоматичних розладів свідчить про те, що емоційний захист не справляється з незмінно високими навантаженнями та на даному етапі неминуче проявляється фізіологічними розладами. Аналіз та вирішення зазначеної проблеми дозволять розробити концепцію ранньої діагностики та комплексної профілактики невротичних розладів, психосоматичних чи загострення хронічних соматичних захворювань. Це також дозволить зберегти та зміцнити психічне та фізичне здоров'я лікарів­спеціалістів і, відповідно, підвищити якість медичної допомоги, що вони надають потерпілим у зоні бойових дій. ; Background. In conditions of local armed conflict, the requirements for the qualification of military medical personnel, the performance of their professional activities, and the quality of medical care they provide are maximally raised. It is possible on the condition of professional competence of the military doctor, his psychological and physical health, and, importantly, psychological resistance to the development of negative conditions due to the stressfulness of their round­the­clock work. The professional duties of military medical personnel are associated with a high degree of responsibility for the life and health of the wounded, injured and ill soldiers. They often require a military specialist for urgent decision making, self­discipline, ability to maintain high performance in extreme conditions, emotional feedback, and constant psychological and intellectual stress. All of this can lead to the exhaustion of psychological and physical resources and, consequently, to professional burnout and disease. At the same time, today there are virtually no effective clinical psychological and medical technologies aimed at preserving the health of a military doctor, preventing or reducing the risk of psychosomatic illness. Materials and methods. Based on informed consent, in line with the principles of medical bioethics and deontology, 30 officers and military doctors were interviewed: 26 men and 4 women serving in the military hospital (Pokrovsk, Donetsk region). The assessment of the subjective state was carried out using basic psychological questionnaires: Buss­Durkee (hostility, aggressiveness); Spielberger­Khanin (assessment of situational and personality anxiety); Zung self­rating depression scale; Malkova's scale for the evaluation of asthenia. Results. As a result of the survey, it was found that the respondents do not have the expressed signs of hostility and there is a low level of aggressiveness. In women, this figure is greater, but does not exceed the limit of normal. Also, in the examined military doctors, according to Zung self­rating depression scale, depressive tendency at the level of subdepression was detected on the twelfth month of stay in the combat zone. It's more about female doctors. The surveyed doctors also have clear asthenic manifestations. The average figures for the asthenic state scale are 75.2, which corresponds to moderate asthenia. The average rate for women was 76.4 (moderate asthenia), in men the mean score was 54.1 (slightly pronounced asthenia). Based on the findings of the Spilberger­Khanin scale, it can be concluded that all types of anxiety are progressive that increases with the duration of stay in the combat zone. If in men anxiety is regarded as average, then in women it is high. The average score on Spilberger­Khanin scale: situational anxiety — 45.8; personal anxiety — 45.5. In men, the average figures were: situational anxiety — 43.3, personal — 43.1; in women — 55.8 and 55.2. Conclusions. Adaptive disorders in military doctors are characterized by a combination of asthenic and anxiety­depressive symptoms, which significantly progress with an increase in the length of stay in the combat zone. In the conditions of the need for constant interaction with colleagues and patients, there are deviations in the somatic and psychological state of doctors. Frequent psychosomatic manifestations of burnout are general malaise, dyspnea, nausea, dizziness, insomnia, increased sweating, tremor, unpleasant sensations in the heart, changes in blood pressure. The transition of reactions from the level of emotions to the level of psychosomatic disorders suggests that emotional protection does not cope with invariably high loads and inevitably manifests itself in physiological disorders at this stage. Analysis and solution of this problem will allow developing the concept of early diagnosis and comprehensive prevention of neurotic disorders, psychosomatic diseases or exacerbation of chronic somatic diseases. It will also help to preserve and strengthen the mental and physical health of doctors and, accordingly, improve the quality of medical care they provide to the wounded persons in the combat zone.

Maps and visual representations in general are powerful tools of propaganda and construction of the "other" that perpetrators of genocide employ in different ways and in different contexts and depending on audience, purpose, and stage of genocide. Maps and visual representations are also powerful tools to denounce genocide and are used by the victims to relate, remember, and communicate their experience. These topics will be discussed in the context of the Holocaust and focusing specifically on cartographic design. The role of propaganda, semiotics, the concept of "myth," and iconography will be briefly discussed to frame the theoretical context of the presentation. These topics are part of a broader research agenda on the geographies and cartographies of genocide that I have been engaged in for several years. In particular, I am interested in how cartography, geography and GIScience may contribute to defining, studying, and understanding past genocides, and, hopefully, help preventing future ones. As the majority of my past and current research has been on the Holocaust, the examples discussed in my presentation are relative to that specific genocide. To start with, it is useful to review and define what genocide is and who its perpetrators are. Genocide has been defined in various ways. According to the United Nations (1951), genocide means any of the following acts committed with intent to destroy, in whole or in part, a national, ethnical, racial or religious group, as such: (a) killing members of the group; (b) causing serious bodily or mental harm to members of the group; (c) deliberately inflicting on the group conditions of life calculated to bring about its physical destruction in whole or in part; (d) imposing measures intended to prevent births within the group; (e) forcibly transferring children of the group to another group. This definition stresses the physical destruction of the group targeted by direct or indirect methods, such as the prevention of births by members of the group or the forcible transfer of children from the targeted group to another group. Harff and Gurr (1988) highlight the role of the State and the policy dimensions of genocide: "by our definition, genocide… is the promotion and execution of policies by a state or its agents which result in the deaths of a substantial portion of a group." Katz (1994) remarks the fact that it is the perpetrator that defines who the targeted victims and groups: ".the actualization of the intent, however successfully carried out, to murder in its totality any national, ethnic, racial, religious, political, social, gender or economic group, as these groups are defined by the perpetrator, by whatever means." However defined, genocide is carried out in stages that may vary temporally and geographically, as well as in the methods used to commit it, and this is especially the case when acts of genocide are committed over a long period of time and over a large area, as the Holocaust as well as the Armenian genocide, on which I have also worked, show well. Hampton (1986) has proposed a model of the stages of genocide – later modified and redefined, by Stanton (2013) and others – that identifies eight steps, more or less in succession, that include classification ("us vs them"), symbolization ("Jews", "Germans", "Tutsi", swastikas, yellow stars), dehumanization (one group denies the humanity of members of another group and calls them "vermin," rats," or "cockroaches"), organization (as a group crime, as opposed to an individual act, genocide needs to be organized, usually by the State), polarization (this is when rhetoric is ramped up, legislation is introduced, extremists emerge, and political moderates are silenced), preparation (victims are forced to wear identifying symbols, lists are made, victims separated from rest of population, for example in ghettos), extermination (words such as "extermination" or "cleansing" are typically used since the victims are explicitly defined as not fully humans by the perpetrators), and denial (this is always present and starts as soon as during and immediately after the extermination stage, and can outlive the perpetrators themselves; denial includes the destruction of evidence, the destruction of the reputation and credibility of the survivors or witnesses, the claim that deaths were due to famine, migration, disease or, as in the Armenian genocide, all of the above plus the effects of WW1, and – as an ultimate insult – the blaming of the victims themselves). Once genocide is defined and its stages are identified, a third element is crucial to its understanding: why people commit genocide. Doing so is needed to determine what role maps play in genocide from the perspective of both perpetrators and victims. Several models have been proposed to try and explain why seemingly normal individuals engage in genocide, and models have even been proposed to estimate the likelihood of genocide happening in a given society at a certain time. Waller's model (2005) is perhaps the most influential and, in my opinion, the most convincing. I will discuss Waller's work in more detail during my presentation; here, let just say that the model identifies "ultimate influences" (human nature) as well as "proximate influences" as the reasons why people commit genocide. Most interesting in the context of my research are the "proximate influences," which include the cultural construction of worldviews, the psychological construction of the "other," and the social construction of cruelty. In turn, these "proximate influences" are historicized, i.e., they take different forms in different places at different times depending on the specific context. Thus, the indoctrination of SS members during the Holocaust included collectivistic values, authority orientation, and social dominance (cultural influences); "us vs. them" mentality, moral disengagement, and the blaming of the victims (psychological influences); professional socialization, group identification, and the identification of binding factors for the group (social influences). Maps, and images in general (including posters, paintings, movies and other forms of mass communications), can and do play a role in all of the "proximate stages" in Waller's model. In my presentation, as an illustration and for brevity, I will show examples of psychological proximate influences, including the construction of the "other," and in particular I will discuss strategies for the definition, communication, and mass diffusion of an "us vs. them" mentality, the gradual construction and spreading of "moral disengagement" among the perpetrators, and, also among the perpetrators (but also among the bystanders of genocide), the gradual development of a "blaming the victim" mentality to justify active participation, or at least acquiescence, to genocide. In general, to understand the role maps play in this context it is useful to refer to the literature on propaganda and on semiotics, and cartographers have traditionally written about these topics. Perhaps less studied, although not less useful general and specifically in the context of genocide and the definition of the "other," is an iconographical (or iconological) approach; borrowed from art history, this is an especially complex and difficult technique to apply to the interpretation and study of maps, but a promising one. In my presentation I will touch on semiotics, propaganda, and iconography as well as reference and discuss Roland Barthes and his definition of the concept of "myth," which I believe play a central role, one that overlaps all "proximate influences" as defined above, to explain how maps and images relate to genocide. In the final part of my presentation, I will show examples of the use of maps by perpetrators and victims of genocide. From the perpetrators' perspective, myth and propaganda work together in the service of the State; crucial to the effectiveness of genocide, propaganda and the creation of myths have to be monopolies of the State or they will not work effectively. Nazi Germany was especially effective and efficient from this point of view, with a body of work that I will introduce that include both images and writings from Nazi leaders and propagandists. Referring back to the stages of genocide discussed above, I will make the case that different cartographic design principles are applied for the first six stages (classification, symbolization, dehumanization, organization, polarization, and preparation) of genocide – as well as the psychological construction of the "other" – as opposed to the seventh (extermination) stage. Interestingly, from the point of view of cartographic design, there is a distinct similarity between the maps and images produced by the victims and those produced by the perpetrators, at least as far as the first six stages of genocide are concerned. As I will show in the presentation, this argument is better made via examples, tables, and direct comparisons of design elements, but to briefly summarize my point, depending on their purpose and audience, genocide maps are intended to be alternatively unambiguous or euphemistic, for the masses or for the military and/or political elites, impressionistic or emotional rather than rational and scientific, for public consumption or for private and secret use. In terms of specific elements of design, it is possible to identify the intended audience, purpose, and genocide stage in terms of the use of muted vs. saturated colors, the presence or absence of a legend, the use or not use of graduated symbols and arrows, the scale of the map, how visual contrast is employed to highlight certain elements, the use of black and white, etc. As concerns more specifically the seventh stage of genocide – extermination – this is when the application of the methods and tools of scientific cartography become the urgent preoccupation of the perpetrators, as many examples from the Nazi archives prove; hence, the search for accuracy and precision in the representation of places, times, and themes, including the insistence on the exactness of measurements, the standardization of design elements, and in general the teaching and application of clear, unambiguous, and replicable designs and methods to make maps. Briefly put, maps produced for the extermination of the victims are characterized as the triumph of denotation and technology, while in the previous six stages connotation and the creation of "myth" are guiding principles by which maps are designed and produced, and their effectiveness is measured. In my conclusions, I will remark on the fact that as much as maps (and, by extension and in the present time, GIS) have been used and will continue to be used to commit genocide, they can also be effectively used to counteract and denounce genocide. To do so, one should learn how to exploit propaganda techniques and how to use the theories of semiotics and iconography and the idea of myth to counter-map and resist genocide.

En este proyecto se realizará el diseño y simulación en software de un algoritmo de ensamble y coordinación de arquitecturas para un sistema compuesto por un conjunto de agentes robots que permitan a un sistema colaborativo multi-agente lograr dos diferentes arquitecturas (1D y 2D) para alcanzar el objetivo. Este algoritmo estará enfocado al desarrollo de tres actividades principales: primero el análisis y planificación de la trayectoria a ejecutar con las arquitecturas más eficientes para lograrlo, segundo el desplazamiento de cada módulo (en una posición inicial aleatoria) y su integración con los demás para formar una configuración, y por último (posteriormente) la configuración integrada se desplazará hasta un punto final definido por el usuario atravesando un entorno no estructurado (evasión de obstáculos), durante este recorrido el robot podrá re-armarse en una segunda configuración cuando sea necesario para evadir los obstáculos presentes. Cada configuración obtenida será considerada como un agente compuesto de la unión de múltiples módulos robóticos MECABOT, los cuales fueron diseñados y construidos previamente por el grupo de investigación DAVINCI del Programa de Ingeniería en Mecatrónica de la Universidad Militar Nueva Granada. Con el propósito de aumentar la robustez del sistema robótico modular ante eventos no esperados en el ambiente de operación y/o posibles fallas en componentes de los agentes, se propone desarrollar una lógica de comando distribuida bajo la cual cada unidad contará con un control independiente, siempre liderados por el módulo principal, a modo que se pueda reconocer tales eventos y adaptar su plan de operación de forma autónoma. La validación del funcionamiento del sistema robótico se realizará mediante dos etapas: la simulación de cada unidad y luego del sistema colectivo utilizando un software diseñado. Se desarrollará una estrategia de armado y desarmado eficiente para coordinar los módulos utilizando técnicas de inteligencia artificial la cual otorgará al sistema la capacidad de tomar decisiones automáticamente a fin de optimizar el rendimiento del mismo, llegando a reducir el tiempo de operación y consumo energético. ; RESUMEN 23 ABSTRACT 24 CAPÍTULO I. INTRODUCCIÓN 25 1.1. Planteamiento del Tema 27 1.2. Objetivos 29 1.2.1. Objetivo General 29 1.2.2. Objetivos Específicos 29 1.3. Justificación 30 1.4. Metodología 30 CAPÍTULO II. MARCO REFERENCIAL 33 2.1. Marco teórico 33 2.1.1. Robótica 33 2.1.2. Robótica Móvil 33 2.1.3. Robótica Modular 34 2.1.4. Clasificación de los Robots Modulares 36 2.1.5. Conexiones y Movimientos de los Robots Modulares 38 2.1.6. Tipos de Mecanismos de Acople en los Sistemas Robóticos Modulares 41 2.1.7. Categorías de las Arquitecturas 43 2.1.8. Campos de Aplicación para Robots Modulares Autoconfigurables 45 2.1.9. Sistemas de Control para Sistemas Robóticos Modulares 47 2.1.10. Planificación de Trayectorias en la Robótica Móvil 48 2.1.11. Simulación en la Robótica 51 2.1.12. Software de Simulación Webots 52 2.2. Antecedentes del Proyecto 54 2.2.1. Sistemas Robóticos Modulares Autoconfigurables Representativos 56 2.2.2. Sistemas Robóticos Modulares realizados en la Universidad Militar "Nueva Granada" MECABOT Versión 1 a 4 65 2.2.3. Descripción Módulo MECABOT 4 en Software Webots 68 2.2.4. Conclusiones del Capítulo 68 CAPÍTULO III. DISEÑO Y DESARROLLO DE HERRAMIENTAS Y ALGORITMOS PARA EL CONTROL INDIVIDUAL DE LOS MÓDULOS MECABOT 4 JUNTO CON LOS DISPOSITIVOS ASOCIADOS A CADA UNO 70 3.1. Diseño de Control para el Desplazamiento de cada Módulo Individual 71 3.1.1. Definición de cero de coordenadas absoluto módulo MECABOT 71 3.1.2. Actuadores y conectores definidos para controlar cada módulo MECABOT 72 3.1.3. Dispositivo ROTATIONAL MOTOR para controlar desplazamiento de cada módulo MECABOT 74 3.1.4. Dispositivos GPS y COMPASS para controlar posicionamiento de cada módulo MECABOT 76 3.1.5. Algoritmo y Pseudocódigo para el control de desplazamiento del módulo MECABOT 1 81 3.2. Diseño de Control para la Conexión de Módulos entre sus Ruedas de Acople 86 3.2.1. Dispositivo CONNECTOR para controlar los puntos de acople de cada módulo MECABOT 86 3.2.2. Definición puntos de bordeo y de acercamiento a cada rueda de acople por módulo MECABOT 90 3.2.3. Algoritmo y Pseudocódigo para el control de desplazamiento de los módulos MECABOT 2 hasta el 15 por los puntos de bordeo y de acercamiento hasta las ruedas deseadas del módulo a acoplar 93 3.3. Diseño de Control y Protocolo de Comunicación entre Módulos 96 3.3.1. Dispositivos EMITTER y RECEIVER para controlar comunicación de cada módulo MECABOT 96 3.3.2. Protocolo de comunicación entre módulos MECABOT con base a sistema maestro – esclavo 102 3.3.3. Integración código de programación para la ejecución del protocolo de comunicación entre módulos MECABOT con los otros dispositivos integrados 108 3.4. Conclusiones del Capítulo 109 CAPÍTULO IV. DISEÑO Y DESARROLLO DE ALGORITMO PARA EL ARMADO Y DESARMADO DE ARQUITECTURAS ORUGA Y HEXÁPODO PARA SISTEMA ROBÓTICO MODULAR MECABOT 4 110 4.1. Estrategia de Armado Arquitectura ORUGA 110 4.1.1. Secuencia de armado arquitectura ORUGA 111 4.1.2. Algoritmo y Pseudocódigo para controlar el armado arquitectura ORUGA 111 4.1.3. Coordinación de ORUGA para desplazamiento hacia adelante 113 4.1.4. Coordinación de ORUGA para posición de reposo 115 4.2. Estrategia de Armado Arquitectura HEXÁPODO 116 4.2.1. Secuencia de armado arquitectura HEXÁPODO 117 4.2.2. Algoritmo y Pseudocódigo para controlar el armado arquitectura HEXÁPODO 120 4.2.3. Coordinación de HEXÁPODO para desplazamiento hacia adelante 126 4.2.4. Coordinación de HEXÁPODO para giro a la derecha 130 4.2.5. Coordinación de HEXÁPODO para giro a la izquierda 133 4.2.6. Coordinación de HEXÁPODO para posición de reposo 135 4.2.7. Coordinación de HEXÁPODO para posición inicial 136 4.3. Estrategia de Desarmado Arquitectura ORUGA 137 4.3.1. Secuencia de desarmado arquitectura ORUGA 137 4.3.2. Algoritmo y Pseudocódigo para controlar el desarmado arquitectura ORUGA 138 4.4. Estrategia de Desarmado Arquitectura HEXÁPODO 141 4.4.1. Secuencia de desarmado arquitectura HEXÁPODO 141 4.4.2. Algoritmo y Pseudocódigo para controlar el desarmado arquitectura HEXÁPODO 142 4.5. Conclusiones del Capítulo 145 CAPÍTULO V. DISEÑO Y DESARROLLO DE ALGORITMO DE BÚSQUEDA PARA PLANIFICACIÓN DE TRAYECTORIAS Y DE AUTOCONFIGURACIÓN DE LAS ARQUITECTURAS ORUGA Y HEXAPODO PARA RECORRER LAS RECTAS OBTENIDAS 146 5.1. Caracterización de escenario en Software WEBOTS como espacio de trabajo para desarrollo de algoritmo de búsqueda A* 147 5.2. Condiciones y restricciones del escenario y puesta de obstáculos 149 5.3. Algoritmo y Pseudocódigo para ejecutar el método de búsqueda y planificación de trayectorias A* 150 5.4. Segmentación de rectas sobre la trayectoria planificada 152 5.5. Algoritmo y Pseudocódigo de Autoconfiguración de Arquitecturas para ejecutar el Recorrido de la Trayectoria Obtenida por el Método de Búsqueda A* 154 5.5.1. Cuando la arquitectura armada para recorrer la recta es hexápodo 154 5.5.2. Cuando la arquitectura armada para recorrer la recta es oruga 156 5.5.3. Ejecución de arquitecturas y movimientos disponibles para cada morfología 157 5.6. Interfaz usuario – máquina para ejecución de trayectoria con las arquitecturas escogidas 158 5.7. Integración en función principal del módulo 1 los Algoritmos de Autoconfiguración de Arquitecturas para el Recorrido de la Trayectoria obtenida con la interfaz del menú de usuario 159 5.8. Conclusiones del Capítulo 159 CAPÍTULO VI. PRUEBAS Y RESULTADOS 161 6.1. Pruebas de funcionamiento del algoritmo desarrollado 161 6.1.1. Adaptación de los dispositivos asociados 161 6.1.2. Condiciones iniciales de simulación – ubicación de módulos y obstáculos 165 6.1.3. Búsqueda y planificación de trayectorias – metodología A* (A-Star) elección de arquitecturas para recorrido de la ruta obtenida 167 6.1.4. Armado de la arquitectura hexápodo 169 6.1.5. Desarmado de la arquitectura hexápodo 171 6.1.6. Armado de la arquitectura oruga 173 6.1.7. Desarmado de la arquitectura oruga 175 6.2. Resultados obtenidos para diferentes puntos finales ingresados por el usuario 176 6.2.1. Resultado 1 – Trayectoria de 14 Nodos con 2 Cambios de Arquitectura 177 6.2.2. Resultado 2 – Trayectoria de 14 Nodos con 2 Cambios de Arquitectura 177 6.2.3. Resultado 3 – Trayectoria de 30 Nodos con 2 Cambios de Arquitectura 178 6.2.4. Resultado 4 – Trayectoria de 30 Nodos con 2 Cambios de Arquitectura 179 6.2.5. Resultado 5 – Trayectoria de 32 Nodos con 4 Cambios de Arquitectura 180 6.2.6. Análisis a los resultados obtenidos 181 CAPÍTULO VII. CONCLUSIONES 185 CAPÍTULO VIII. RECOMENDACIONES Y TRABAJOS FUTUROS 188 CAPÍTULO IX. BIBLIOGRAFÍA 190 CAPÍTULO X. ANEXOS 197 ; In this project we will design and simulate in software an algorithm for the assembly and coordination of architectures for a system composed of a set of robot agents that allow a multi-agent collaborative system to achieve two different architectures (1D and 2D) to reach the objective. This algorithm will be focused on the development of three main activities: first the analysis and planning of the trajectory to be executed with the most optimal architectures to achieve it, second the displacement of each module (in a random initial position) and its integration with the others to form a configuration, and finally (later) the integrated configuration will move to a final point defined by the user going through an unstructured environment (avoidance of obstacles), during this journey the robot can be re-armed in a second configuration when necessary to evade the present obstacles. Each configuration obtained will be considered as an agent composed of the union of multiple MECABOT robotic modules, which were previously designed and constructed by the DAVINCI research group of the Mechatronics Engineering Program of the New Granada Military University. In order to increase the robustness of the modular robotic system in the event of unexpected events in the operating environment and / or possible failures in components of the agents, it is proposed to develop a distributed command logic under which each unit will have independent control, always led by the main module, so that you can recognize such events and adapt your operation plan autonomously. The validation of the operation of the robotic system will be done through two stages: the simulation of each unit and then the collective system using a software designed. An efficient arming and disarming strategy will be developed to coordinate the modules using artificial intelligence techniques which will give the system the ability to automatically make decisions in order to optimize the performance of the same, reducing operating time and energy consumption.

Las vías terciarias juegan un papel muy importante para Colombia, ya que mediante estas vías se puede llegar a las zonas más alejadas y marginales del país, estas conexiones permiten la integración nacional, regional y local, las cuales repercuten directamente en la economía de los municipios, y aun más de los hogares rurales, ya que mediante estas vías se permite el movimiento de personas, alimentos y mercancías que ayudan al desarrollo del país. Actualmente está malla vial se encuentra bajo la gestión de INVIAS, departamentos y los municipios, donde el Gobierno a lo largo de la historia ha intentado impulsar diferentes proyectos para realizar mejoras sobre esta infraestructura; actualmente estas vías son uno de los grandes focos nacionales, teniendo en cuenta que, de los 140.000 km de vías terciarias, solo el 6% se encuentra en buen estado. Teniendo en cuenta que estas vías se encuentran en lugares de difícil acceso, y Colombia cuenta con diversos tipos de climas, pasando por bajas temperaturas hasta llegar a climas húmedos con temperaturas altas, es necesario plantear alternativas de pavimentación, donde se pueda utilizar los materiales de cada región, que sean poco sensibles al clima y que se pueda implementar equipos simples, herramientas de fácil consecución y usos de mano de obra con baja capacitación; es por esto, que dentro de esta monografía se propone implementar pavimentos de concreto denominado como losas optimizadas, los cuales en primer lugar, son menos sensibles a la capacidad de soporte del suelo teniendo en cuenta que los esfuerzos se distribuyen en áreas más grandes por lo tanto las solicitaciones que llegan al suelo son bajas. Y en segundo lugar al tener pavimentos de concreto las deformaciones de las losas son bajas, lo que permite la circulación de cargas pesadas sin que el pavimento se deforme. Las losas optimizadas, es una tecnología desarrollada por El Ingeniero Chileno, Juan Pablo Covarrubias, donde propone reemplazar las metodologías de pavimento de concreto tradicional como AASHTO y PCA, por un sistema de losas con geometría optimizada que permiten una distribución más eficiente de la carga para evitar los problemas de agrietamiento, donde el principio fundamental del método consiste en diseñar el tamaño de la losa para que no más de un set de ruedas del vehículo se encuentre en una determinada losa, minimizando así la tensión de tracción crítica; las dimensiones propuestas son de 1,80 m x 1,80m. En el siguiente trabajo se realizaron 180 modelaciones, donde se tienen 3 cartas de diseño basadas cada una en un clima diferente (8°C a15°C, 15°C a 25°C y 25°C a 32°C), dentro de cada carta se utilizaron los mismos parámetros para la estructura de pavimento como se presenta a continuación: • Subrasante: Se escogieron 5 tipos de subrasante, pasando de suelos blandos con módulos bajos a suelos de buena calidad con módulos altos (30, 40, 50, 60 y 80 MPa). • Subbase granular: Se estableció un espesor único de 15 cm, donde con los módulos de subrasante se calculó mediante la fórmula de Shell; el módulo que generaba el material de subbase (60, 80, 100, 120 y 160 MPa respectivamente). • Transito: Se adoptaron 5 diferentes tránsitos en ejes equivalentes (50.000, 100.000, 300.000, 500.000 y 700.000 EE). • Losa de concreto: Se establecieron 3 módulos de rotura del concreto (3.8, 4.1 y 4.3 MPa), y se dejaba iterando el espesor de la losa. Mediante estas modelaciones se encontraron espesores entre 10 cm y 18 cm, siendo el factor del clima el que menos afecta al cálculo del espesor, teniendo en cuenta que al tener losas de menores dimensiones el alabeo es mucho menor, lo que genera una vida útil mayor a las losas convencionales (3.5 a 4 m), por otra parte, uno de los fatores que más importancia tiene dentro del diseño, es la rigidez de la subbase y subrasante, ya que al tener espesores más delgados el material granular ayuda con las tensiones de punzonamiento, de acuerdo a la afirmación anterior, al realizar la comparación de los resultados de las modelaciones entre un material granular blando (subrasante: 30 MPa y Subbase: 60 MPa) vs un material granular de buenas características (subrasante: 80 MPa y Subbase: 160 MPa) se obtienen diferencias de aproximadamente 3 cm, lo que equivale a un 20% de diferencia. Finalmente, al realizar la comparación en presupuesto entre una losa optimizada de dimensiones de 1.8 m x 1.8 para una vía de 3.6 m de ancho, de espesor variable entre 10, 15 y 18 cm vs una placa huella, con el espesor tipo de 15 cm, utilizando los mismos costos y características, se observa un ahorro de aproximadamente $197.553.390/km, $94.383.894/km y $32.482.196/km respectivamente, siendo siempre inferior al presupuesto de una placa huella, generando que esta alternativa de pavimento se viable para la construcción de las vías de BVT. Aun cuando en el presente estudio se realizaron modelaciones con diferentes parámetros de clima, material granular, concreto y tránsito, se recomienda realizar ensayos de laboratorio para caracterizar los materiales de subrasante, analizar los materiales de la cantera de donde se obtendrá el material granular de subbase y analizar el transito atraído que puede generar la construcción de la vía. ; The tertiary roads play a very important role for Colombia, since through these roads you can reach the most remote and marginal areas of the country, these connections allow national, regional and local integration, which directly affect the economy of the municipalities , and even more of rural households, since through these routes the movement of people, food and goods that help the development of the country is allowed. Currently this road network is under the management of INVIAS, departments and municipalities, where the Government throughout history has tried to promote different projects to make improvements on this infrastructure; these roads are currently one of the great national centers, taking into account that, of the 140,000 km of tertiary roads, only 6% are in good condition. Taking into account that these roads are in places of difficult access, and Colombia has several types of climates, going through low temperatures to reach humid climates with high temperatures, it is necessary to propose paving alternatives, where you can use the materials each region, that are not very sensitive to the climate and that simple equipment, tools of easy attainment and uses of workforce with low training can be implemented; This is why, within this monograph, it is proposed to implement concrete pavements called optimized slabs, which in the first place are less sensitive to the capacity of soil support, taking into account that the efforts are distributed in larger areas so both the requests that reach the ground are low. And secondly, having concrete pavements the deformations of the slabs are low, which allows the circulation of heavy loads without the pavement deforming. The optimized slabs, is a technology developed by the Chilean Engineer, Juan Pablo Covarrubias, where he proposes to replace the traditional concrete pavement methodologies such as AASHTO and PCA, with a slab system with optimized geometry that They allow a more efficient distribution of the load to avoid cracking problems, where the fundamental principle of the method is to design the size of the slab so that no more than one set of wheels of the vehicle is in a certain slab, thus minimizing the critical tensile tension; The proposed dimensions are 1.80 m x 1.80m. In the following work 180 modeling was carried out, where 3 design cards are based each in a different climate (8 ° C to 15 ° C, 15 ° C to 25 ° C and 25 ° C to 32 ° C), within Each letter used the same parameters for the pavement structure as presented below: • Subgrade: 5 types of subgrade were chosen, moving from soft floors with low modules to good quality floors with high modules (30, 40, 50, 60 and 80 MPa). • Granular subbase: A single thickness of 15 cm was established, where with the subgrade modules it was calculated using the Shell formula; the module that generated the subbase material (60, 80, 100, 120 and 160 MPa respectively). • Transit: 5 different transits were adopted on equivalent axes (50,000, 100,000, 300,000, 500,000 and 700,000 EE). • Concrete slab: 3 concrete break modules (3.8, 4.1 and 4.3 MPa) were established, and the thickness of the slab was left iterating. Through these modeling, thicknesses between 10 cm and 18 cm were found, with the climate factor being the one that least affects the thickness calculation, taking into account that having smaller slabs the warping is much smaller, which generates a longer useful life Conventional slabs (3.5 to 4 m), on the other hand, one of the most important fators in the design, is the stiffness of the subbase and subgrade, since having thinner thicknesses the granular material helps with stresses of punching, according to the previous statement, when comparing the results of the modeling between a soft granular material (subgrade: 30 MPa and Subbase: 60 MPa) vs a granular material of good characteristics (subgrade: 80 MPa and Subbase : 160 MPa) differences of approximately 3 cm are obtained, which is equivalent to a 20% difference. Finally, when making the comparison in budget between an optimized slab of dimensions of 1.8 mx 1.8 for a track of 3.6 m wide, of varying thickness between 10, 15 and 18 cm vs a footprint plate, with the type thickness of 15 cm, using the same costs and characteristics, a saving of approximately $ 197,553,390 / km, $ 94,383,894 / km and $ 32,482,196 / km respectively is observed, always being lower than the budget of a footprint plate, generating that this alternative of pavement is viable for the construction of the BVT tracks. Although in the present study modeling with different parameters of climate, granular material, concrete and transit were performed, it is recommended to perform ; Maestría ; Magíster en Ingeniería Civil con Énfasis en Geotecnia

Актуальность. В современных условиях ведения локальных вооруженных конфликтов требования к квалификации военных медицинских работников, их профессиональной деятельности, качеству медицинской помощи, которую они оказывают, максимально повышенные. Это возможно при условии профессиональной компетентности военного врача, его психологического и физического здоровья, психической стойкости к развитию негативных состояний, обусловленных стрессогенностью их круглосуточной работы. Профессиональные обязанности военных врачей связаны с высокой степенью ответственности за жизнь и здоровье раненных, травмированных и больных военнослужащих. Они требуют от военного медицинского специалиста безотлагательного принятия решения, самодисциплины, высокой работоспособности в экстремальных условиях, эмоциональной отдачи, постоянного психологического интеллектуального напряжения. Все эти факторы могут приводить к истощению психологических и физических ресурсов и, как следствие, к профессиональному выгоранию с последующим развитием соматического заболевания. При этом в настоящее время отсутствуют клинико­психологические и медицинские технологии, направленные на сохранение здоровья военного врача, предупреждение и снижение риска возникновения психосоматических осложнений. Материалы и методы. На основании информированного согласия с соблюдением принципов медицинской биоэтики и деонтологии были опрошены 30 офицеров, военных врачей: 26 мужчин и 4 женщины, которые проходят военную службу в военном мобильном госпитале (г. Покровск, Донецкая область). Оценка субъективного состояния проводилась с помощью базовых психологических опросников: Басса — Дарки (враждебность и агрессивность), Спилбергера — Ханина (оценка ситуационной и личностной тревожности), шкалы самооценки депрессии Цунга, шкалы астении Малковой. Результаты. В результате исследования выявлено, что у опрошенных отсутствуют выраженные признаки враждебности и имеет место низкий уровень агрессивности. У женщин этот показатель больше, но не превышает предел нормы. Также у протестированных военных врачей по шкале самооценки депрессии Цунга отслеживается склонность к депрессии на уровне субдепрессии на двенадцатом месяце пребывания в зоне ведения боевых действий. Больше это касается врачей женского пола. У опрошенных врачей также отмечаются астенические проявления. Средние показатели по результатам астенического состояния составляют 75,2, что соответствует умеренной астении. Средние показатели у женщин — 76,4 (умеренная астения), у мужчин — 54,1 (незначительно выраженная астения). По полученным данным в результате проведенного тестирования по шкале Спилбергера — Ханина можно утверждать о прогрессировании всех видов тревожности, которая увеличивается согласно срокам пребывания в зоне боевых действий. Если у мужчин тревожность расценивается как средняя, то у женщин — как высокая. Средние показатели по результатам шкалы Спилбергера — Ханина: ситуационная тревожность — 45,8; личностная тревожность — 45,5. У мужчин средние показатели составили: ситуационной тревожности — 43,3, личностной — 43,1; у женщин — 55,8 и 55,2 соответственно. Выводы. Адаптивные нарушения у военных врачей характеризуются сочетанием астенических и тревожно­депрессивных симптомов, которые с увеличением срока пребывания в зоне вооруженного конфликта значительно прогрессируют. При необходимости постоянного взаимодействия с коллегами и пациентами возникают отклонения в психическом и соматическом состоянии врачей. Частыми психосоматическими проявлениями выгорания становятся общее недомогание, ощущение нехватки воздуха, тошнота, головокружение, бессонница, повышенная потливость, тремор, неприятные ощущения в области сердца, перепады артериального давления. Переход реакций c уровня эмоций на уровень психосоматических расстройств свидетельствует о том, что эмоциональная защита на определенном этапе не справляется с высокими нагрузками, что ведет к проявлению физиологических расстройств. Анализ и решение данной проблемы позволят разработать концепцию ранней диагностики и комплексной профилактики невротических расстройств, психосоматических или обострение хронических соматических заболеваний. Это также позволит сохранить и укрепить психическое и физическое здоровье врачей­специалистов и, соответственно, повысить качество медицинской помощи, которую они оказывают пострадавшим в зоне боевых действий. ; Актуальність. В сучасних умовах ведення локальних збройних конфліктів вимоги до кваліфікації військових медичних працівників, продуктивності їх професійної діяльності, якості медичної допомоги, що вони надають, максимально підвищені. Це можливо за умови професійної компетентності військового лікаря, його психологічного та фізичного здоров'я і, що важливо, психічної стійкості до розвитку негативних станів, обумовлених стресогенністю їх цілодобової праці. Професійні обов'язки військових медичних працівників пов'язані з високим ступенем відповідальності за життя та здоров'я поранених, травмованих та хворих військовослужбовців. Вони часто потребують від військового спеціаліста термінового прийняття рішення, самодисципліни, вміння зберігати високу працездатність в екстремальних умовах, емоційної віддачі, постійного психологічного й інтелектуального напруження. Всі ці фактори можуть призводити до виснаження психологічних та фізичних ресурсів і, як наслідок, до професійного вигорання та захворювання. При цьому сьогодні практично відсутні дієві клініко­психологічні та медичні технології, спрямовані на збереження здоров'я військового лікаря, запобігання або зниження ризику виникнення психосоматичних захворювань. Матеріали та методи. На підставі інформованої згоди з дотриманням принципів медичної біоетики та деонтології було опитано 30 офіцерів, військових лікарів: 26 чоловіків та 4 жінки, які проходять військову службу у військовому мобільному госпіталі (м. Покровськ, Донецька область). Оцінка суб'єктивного стану проводилася за допомогою базових психологічних опитувальників: Басса — Даркі (ворожість, агресивність), Спілбергера — Ханіна (оцінка ситуативної й особистісної тривожності), шкали самооцінки депресії Цунга, шкали астенії Малкової. Результати. У результаті дослідження виявлено, що в опитаних відсутні виражені ознаки ворожості та має місце низький рівень агресивності. У жінок цей показник більший, але не перевищує межу норми. Також у протестованих військових лікарів за шкалою самооцінки депресії Цунга відслідковується схильність до депресії на рівні субдепресії на дванадцятому місяці перебування в зоні ведення бойових дій. Більше це стосується лікарів жіночої статі. В опитаних лікарів також відмічаються чіткі астенічні прояви. Середні показники за результатами шкали астенічного стану становлять 75,2, що відповідає помірній астенії. Середні показники в жінок — 76,4 (помірна астенія), у чоловіків — 54,1 (незначно виражена астенія). За отриманими даними внаслідок проведеного тестування за шкалою Спілбергера — Ханіна можна стверджувати про прогресування всіх видів тривожності, що прогресивно збільшується за термінами перебування в зоні бойових дій. Якщо в чоловіків тривожність розцінюється як середня, то в жінок — як висока. Середні показники за результатами шкали Спілбергера — Ханіна: ситуаційна тривожність — 45,8; особистісна тривожність — 45,5. У чоловіків середні показники становили: ситуаційної тривожності — 43,3, особистісної — 43,1; у жінок — 55,8 та 55,2 відповідно. Висновки. Адаптивні порушення у військових лікарів характеризуються поєднанням астенічних і тривожно­депресивних симптомів, що зі збільшенням терміну перебування в зоні збройного конфлікту значно прогресують. За потреби постійної взаємодії з колегами та пацієнтами виникають відхилення в соматичному та психічному стані лікарів. Частими психосоматичними проявами вигорання стають загальне нездужання, задуха, нудота, головокружіння, безсоння, підвищена пітливість, тремор, неприємні відчуття в ділянці серця, перепади артеріального тиску. Перехід реакцій із рівня емоцій на рівень психосоматичних розладів свідчить про те, що емоційний захист не справляється з незмінно високими навантаженнями та на даному етапі неминуче проявляється фізіологічними розладами. Аналіз та вирішення зазначеної проблеми дозволять розробити концепцію ранньої діагностики та комплексної профілактики невротичних розладів, психосоматичних чи загострення хронічних соматичних захворювань. Це також дозволить зберегти та зміцнити психічне та фізичне здоров'я лікарів­спеціалістів і, відповідно, підвищити якість медичної допомоги, що вони надають потерпілим у зоні бойових дій. ; Background. In conditions of local armed conflict, the requirements for the qualification of military medical personnel, the performance of their professional activities, and the quality of medical care they provide are maximally raised. It is possible on the condition of professional competence of the military doctor, his psychological and physical health, and, importantly, psychological resistance to the development of negative conditions due to the stressfulness of their round­the­clock work. The professional duties of military medical personnel are associated with a high degree of responsibility for the life and health of the wounded, injured and ill soldiers. They often require a military specialist for urgent decision making, self­discipline, ability to maintain high performance in extreme conditions, emotional feedback, and constant psychological and intellectual stress. All of this can lead to the exhaustion of psychological and physical resources and, consequently, to professional burnout and disease. At the same time, today there are virtually no effective clinical psychological and medical technologies aimed at preserving the health of a military doctor, preventing or reducing the risk of psychosomatic illness. Materials and methods. Based on informed consent, in line with the principles of medical bioethics and deontology, 30 officers and military doctors were interviewed: 26 men and 4 women serving in the military hospital (Pokrovsk, Donetsk region). The assessment of the subjective state was carried out using basic psychological questionnaires: Buss­Durkee (hostility, aggressiveness); Spielberger­Khanin (assessment of situational and personality anxiety); Zung self­rating depression scale; Malkova's scale for the evaluation of asthenia. Results. As a result of the survey, it was found that the respondents do not have the expressed signs of hostility and there is a low level of aggressiveness. In women, this figure is greater, but does not exceed the limit of normal. Also, in the examined military doctors, according to Zung self­rating depression scale, depressive tendency at the level of subdepression was detected on the twelfth month of stay in the combat zone. It's more about female doctors. The surveyed doctors also have clear asthenic manifestations. The average figures for the asthenic state scale are 75.2, which corresponds to moderate asthenia. The average rate for women was 76.4 (moderate asthenia), in men the mean score was 54.1 (slightly pronounced asthenia). Based on the findings of the Spilberger­Khanin scale, it can be concluded that all types of anxiety are progressive that increases with the duration of stay in the combat zone. If in men anxiety is regarded as average, then in women it is high. The average score on Spilberger­Khanin scale: situational anxiety — 45.8; personal anxiety — 45.5. In men, the average figures were: situational anxiety — 43.3, personal — 43.1; in women — 55.8 and 55.2. Conclusions. Adaptive disorders in military doctors are characterized by a combination of asthenic and anxiety­depressive symptoms, which significantly progress with an increase in the length of stay in the combat zone. In the conditions of the need for constant interaction with colleagues and patients, there are deviations in the somatic and psychological state of doctors. Frequent psychosomatic manifestations of burnout are general malaise, dyspnea, nausea, dizziness, insomnia, increased sweating, tremor, unpleasant sensations in the heart, changes in blood pressure. The transition of reactions from the level of emotions to the level of psychosomatic disorders suggests that emotional protection does not cope with invariably high loads and inevitably manifests itself in physiological disorders at this stage. Analysis and solution of this problem will allow developing the concept of early diagnosis and comprehensive prevention of neurotic disorders, psychosomatic diseases or exacerbation of chronic somatic diseases. It will also help to preserve and strengthen the mental and physical health of doctors and, accordingly, improve the quality of medical care they provide to the wounded persons in the combat zone.

[ita] La presente tesi si concentra sui processi di decentramento in Italia e Spagna, analizzando l'impatto dei mutamenti del quadro giuridico europeo sull'autonomia finanziaria regionale. L'ordinamento finanziario sovranazionale è stato infatti ampiamente modificato negli ultimi anni (specialmente con riferimento alla c.d. "Eurozona") per affrontare le pressanti sfide di natura macroeconomica derivanti dalla crisi del debito sovrano, che ha coinvolto svariati Stati Membri. L'analisi del tema proposto viene effettuata con il metodo della comparazione, prendendo in considerazione gli ordinamenti italiano e spagnolo. Tale scelta metodologica riposa essenzialmente su due elementi, che integrano il requisito della comparabilità tra i due ordinamenti: a) la vicinanza strutturale e l'influenza reciproca che storicamente si è verificata tra i due modelli di decentramento (che vengono usualmente riportati alla forma – o tipo – di Stato regionale); b) la comune soggezione ai vincoli finanziari derivanti dall'ordinamento europeo, unita a una condizione di grave difficoltà finanziaria che coinvolge il sistema regionale in generale, e – in maniera più acuta – le Regioni e Comunidades Autónomas (d'ora in poi, CC.AA.) che sono state (o sono) colpite da fenomeni di mala gestio. Si presenterà ora brevemente la struttura del lavoro. I primi due capitoli parlano dello Stato regionale in Italia e in Spagna, ossia il contesto, lo "sfondo", nel quale si inserisce il tema dell'autonomia finanziaria, seguendo la contrapposizione astratto/concreto, statico/dinamico: da un lato i modelli elaborati dalla dottrina, dall'altro l'evoluzione storica delle esperienze regionali, in entrambi i casi con particolare riferimento ai profili finanziari. Il primo capitolo descrive dunque la modellistica che viene generalmente utilizzata rispetto alle forme di distribuzione territoriale del potere politico (unione di stati, confederazione, stato federale, stato regionale, stato unitario), con un particolare approfondimento per la problematica categoria dello Stato regionale e, rispetto ad esso, registrando sia le posizioni critiche sull'utilità della categoria sia la particolare rilevanza che il livello di autonomia finanziaria regionale può avere a fini classificatori. Il secondo capitolo tratta invece partitamente le due linee storiche che si incrociano nella tematica in esame. Da un lato, lo sviluppo del regionalismo in Spagna e in Italia e le varie fasi dell'autonomia finanziaria nei due ordinamenti: non sfugge infatti a chi scrive che l'attuale stato delle finanze pubbliche territoriali sia in entrambi i casi il frutto di un complesso processo di evoluzione; tuttavia – ai fini della comparazione – pare opportuno privilegiare l'aspetto sincronico a quello diacronico, concentrandosi sull'ultimo stadio di questo percorso, nel suo intreccio con un sistema normativo e decisionale sempre più complesso, nazionale e sovranazionale. Dall'altro lato, si fa appunto un quadro dell'evoluzione della governance finanziaria europea sotto l'impatto della crisi economico-finanziaria che si è originata a livello globale a partire dal 2008. Tale evoluzione costituisce infatti il presupposto dei mutamenti costituzionali e normativi che si vogliono analizzare nel presente lavoro. Il terzo capitolo, che è il più ampio del lavoro, descrive l'ordinamento finanziario di Regioni e CCAA nel quadro di un sistema normativo che ormai affonda le sue radici nel livello sovranazionale. Obiettivo di questa parte del lavoro è tanto dare conto del sistema delle fonti dell'autonomia finanziaria da un punto di vista formale, quanto esporre ed analizzare le scelte normative compiute in concreto. Al suo interno, il capitolo è tripartito: ordinamento UE, ordinamento italiano e ordinamento spagnolo. La ragione di una trattazione separata dei due Paesi sul piano delle fonti è evidente: si tratta di sistemi peculiari e non sovrapponibili. In Spagna il metodo di finanziamento delle CCAA è determinato da due importanti leggi organiche, la LOFCA (Ley Orgánica de Financiación de las Comunidades Autónomas) e la LOEPSF (Ley Orgánica de Estabilidad Presupuestaria y Sostenibilidad Financiera): diventa dunque essenziale approfondire natura e ambito di competenza di ciascuna di esse, assieme al discusso problema del rapporto tra leggi organiche e Statuti delle CCAA nel sistema delle fonti del diritto. In Italia il quadro delle fonti si è fatto nel tempo sempre più articolato: basti ricordare la previsione di una specifica legge rinforzata da parte della nuova formulazione dell'art. 81, c.6, Cost. e il ruolo della legge delega sul federalismo fiscale (l. n. 42 del 2009) nel condizionare il contenuto dei relativi decreti legislativi di attuazione. All'interno dei paragrafi relativi all'uno e all'altro Paese si cerca di porre in luce i due versanti dell'autonomia finanziaria già esplicitati in precedenza, entrata e spesa. Rispetto al''autonomia di entrata, si dà conto tanto dello spazio concesso alla potestà impositiva di Regioni e CCAA – e quindi il potere di istituire tributi propri regionali e i ccdd. tributos cedidos anche dal punto di vista normativo nel caso spagnolo – quanto del problema centrale del finanziamento delle autonomie territoriali mediante risorse derivanti dai tributi statali, nelle forme della compartecipazione al gettito degli stessi e dei trasferimenti statali. Il profilo dell'autonomia di spesa riceve poi una considerazione altrettanto approfondita. In sistemi regionali in cui la decisione sulle entrate è ancora sostanzialmente in mano al livello di governo centrale, è chiaramente l'autonomia di spesa a concretare più direttamente l'autonomia finanziaria regionale, fino a spingere taluno a coniare la categoria del federalismo fiscale "di spesa". Proprio sull'autonomia di spesa hanno però impattato in maniera più diretta la crisi economico- finanziaria, i vincoli finanziari europei e la loro attuazione a livello interno: quest'ultima è avvenuta non soltanto tramite provvedimenti del legislatore statale volti a porre un limite globale alla spesa delle autonomie, al fine di garantire il rispetto dei vincoli sovranazionali da parte del complesso dei soggetti che compongono la c.d. finanza pubblica allargata (limiti diretti all'autonomia di spesa), ma anche tramite norme di legge che incidevano su ambiti rientranti nella competenza delle Regioni, fra i quali gli aspetti ordinamentali, giustificati dallo scopo di contenimento della spesa pubblica (limiti indiretti). Il quarto capitolo approfondisce il tema delle relazioni finanziarie fra Stato e Regioni/CCAA sul piano dei principi costituzionali: a differenza del capitolo precedente, la trattazione viene svolta trasversalmente fra i due ordinamenti, nella convinzione che vi siano alcune linee fondamentali in comune fra di essi. Si delinea quindi un vero e proprio statuto costituzionale dell'autonomia finanziaria nello Stato regionale che si sostanzia nei seguenti principi: autonomia finanziaria e corresponsabilità fiscale; solidarietà; sufficienza finanziaria (connessione risorse-funzioni); coordinamento finanziario; equilibrio di bilancio e sostenibilità finanziaria; leale collaborazione. Per ciascun principio non si dà conto soltanto dei riferimenti normativi ma soprattutto dell'interpretazione che ne è stata data dalla giurisprudenza costituzionale, istanza deputata a far "vivere" i principi nei mutamenti istituzionali e sociali tramite l'interpretazione costituzionale. Il quinto capitolo approfondisce infine un profilo spesso trascurato a livello dottrinale, ossia quello dei sistemi finanziari delle autonomie differenziate, nell'uno e nell'altro ordinamento. Nel caso italiano, il tema è quello della c.d. specialità finanziaria, che configura un percorso originale e peculiare nel quadro del regionalismo italiano. Il tema parrebbe porsi in maniera più complessa nel caso spagnolo, in virtù della potenziale asimmetria che caratterizza il sistema: tuttavia, in virtù della portata omogeneizzatrice della LOFCA, la maggior parte delle comunità autonome presenta un sistema di finanziamento sostanzialmente unitario. La reale differenziazione si coglie piuttosto rispetto al sistema del convenio e concierto autonómico seguito da País Vasco e Navarra, sistema che costituisce il portato di un lungo percorso storico e concreta una delle peculiarità del regimen foral di questi territori. Specialità finanziaria e regime forale presentano tratti di somiglianza e costituiscono esperienze meritevoli di approfondimento: essi sono da un lato oggetto di critica in entrambi i Paesi in quanto considerati "privilegi fiscali", allo stesso tempo non di rado la estensibilità dei sistemi ad alcune (o a tutte le) Regioni viene fatto oggetto di studio. ; [spa] The first two chapters deal about the "regional State" in Italy and Spain. The first chapter describes the categories that are generally used to classify the forms of territorial distribution of political power (union of States, confederation, federal State, regional State, unitary State), with particular attention to the problematic category of the regional State. The second chapter concerns the two historical aspects of the matter. On the one hand, the development of regionalism in Spain and Italy and the various phases of financial autonomy in the two systems; on the other hand, the evolution of European financial governance under the impact of the economic crisis since 2008. This evolution is, in fact, the precondition of the constitutional and legislative changes that the thesis aims to analyse. The third and fourth chapters are devoted to regional financial autonomy according to a general constitutional perspective: the third from the formal point of view, with reference to the system of sources of law, and the fourth from the substantive standpoint (constitutional principles). In particular, the third chapter deals with financial autonomy and, respectively, with tax power and power of expenditure in the Italian and Spanish cases, considering both the European Union and the internal sources of law. In relation to the tax autonomy, the thesis focuses mainly on the problem of the power of Regions and Autonomous Communities to establish their own regional taxes (and their limits), as well as on the taxes assigned by the State to the Autonomous Communities in Spain. Then, the thesis deepens the central problem of financing territorial autonomies through resources derived from State taxes, in the form of revenue sharing and State transfers. The topic of spending power also plays a central role in the research: the European financial rules and their application have a direct impact on regional spending autonomy. The problem of public debt, which is significantly regulated by the new supranational legal context, will also be considered. The fourth chapter is devoted in particular to the constitutional case law on the following principles: the principle of financial autonomy, the principle of financial sufficiency, the principle of coordination, the balance budget principle, the principle of solidarity and its limits, the principle of institutional loyalty and cooperation. Finally, the fifth chapter deals with a matter often neglected at the doctrinal level, which is the financial systems of differentiated autonomies, in both countries. In the Italian case, the Financial Specialty represents an original and peculiar way within the framework of Italian regionalism. In the Spanish case, the most important differentiation is the system of the convenio/concierto autonómico (agreement) of the Basque Country and Navarre.

Tese de Doutoramento em Ciências Farmacêuticas, Especialidade Nutrição e Química dos Alimentos, apresentada à Faculdade de Farmácia da Universidade do Porto, 2018. ; Orientadores: Professora Doutora M. Beatriz P.P. Oliveira, Faculdade de Farmácia da Universidade do Porto; Doutora Helena Soares Costa, Departamento de Alimentação e Nutrição, Instituto Nacional de Saúde Doutor Ricardo Jorge. ; O trabalho apresentado nesta Tese foi realizado nas seguintes instituições: Unidade de Investigação e Desenvolvimento do Departamento de Alimentação e Nutrição do Instituto Nacional de Saúde Doutor Ricardo Jorge, I.P.; Departamento de Ciências Químicas da Faculdade de Farmácia da Universidade do Porto e REQUIMTE/LAQV. ; Nas últimas décadas, com a industrialização e a globalização dos sistemas alimentares, o processamento dos alimentos evoluiu rapidamente, contribuindo para a grande variedade de alimentos sujeitos a diferentes tipos de processamento, com diferentes impactos na saúde. Por seu lado, os consumidores contribuem para esta situação pois procuram cada vez mais os alimentos processados por serem práticos, saborosos, atrativos, acessíveis e económicos. O consumo inadequado deste tipo de alimentos está associado ao desenvolvimento precoce de doenças crónicas não transmissíveis, principalmente por terem elevados teores de sal, gordura (saturada e trans) e açúcar. Estima-se que os hábitos alimentares inadequados contribuam, na população portuguesa, para a perda de 15,4% de anos de vida saudável. O processamento dos alimentos está, frequentemente, relacionado com potenciais consequências negativas na qualidade nutricional e segurança dos alimentos. Podem formar-se compostos indesejáveis com potencial toxicológico, como por exemplo, os 4-hidroxi-2-alcenais, cloropropanóis e ésteres glicidílicos de ácidos gordos. O 4-hidroxi-2-nonenal e o 4-hidroxi-2-hexenal são produtos da peroxidação lipídica de ácidos gordos polinsaturados, ómega-6 e ómega-3, respetivamente. Devido à elevada reatividade e atividade biológica destes compostos, os trabalhos de investigação sobre a sua ocorrência em alimentos aumentaram significativamente, especialmente em óleos e gorduras. Os cloropropanóis (3-monocloropropano-1,2-diol e 2-monocloropropano-1,2-diol) e os ésteres glicidílicos de ácidos gordos tornaram-se mais uma preocupação para a saúde, devido à sua presença em alimentos. São considerados tóxicos e potencialmente mutagénicos, sendo contaminantes do processamento alimentar. Estão já definidos teores máximos destes compostos para diferentes categorias de alimentos. Os objetivos principais desta tese consistiram em desenvolver e aprofundar o conhecimento científico relativo à qualidade nutricional e segurança dos alimentos processados, com vista à identificação de áreas prioritárias de intervenção; aprofundar o conhecimento sobre a formação, ocorrência e mitigação de compostos potencialmente carcinogénicos e tóxicos; e contribuir com informação fundamental para a formulação de políticas alimentares e de nutrição que visem a melhoria de estado de saúde e nutricional da população. A qualidade nutricional e a conformidade da rotulagem foram avaliadas em 9 categorias de alimentos processados (produtos de pastelaria, produtos de panificação, snacks, fast-food, batatas, cereais, frutos secos e oleaginosas, refeições prontas a comer e molhos). Sempre xviii que possível foram adquiridas amostras de produtos similares de marcas diferentes, e também com e sem glúten. Para avaliação da qualidade nutricional determinaram-se analiticamente os teores de sal, gordura, colesterol e composição em ácidos gordos. Foram aplicadas diferentes técnicas de processamento (fritura e/ou confeção no forno) a alimentos com composição nutricional distinta, nomeadamente nuggets de frango pré-fritos, óleos alimentares, batatas ultracongeladas e pizas frescas. Para avaliar a conformidade da rotulagem, foram incluídos os resultados obtidos após aplicação dos valores das tolerâncias, definidas na legislação, para o teor de sal, de gordura e de ácidos gordos saturados. De uma forma geral, a maioria das categorias de alimentos processados continuam a apresentar teores de sal e de gordura saturada acima dos valores desejados. No entanto, os teores de ácidos gordos trans encontrados foram baixos, indicando que estes alimentos são seguros relativamente a este parâmetro. Os resultados da avaliação da conformidade dos valores declarados nos rótulos, evidenciam que apenas 50% das amostras apresentaram valores dentro das tolerâncias definidas para o teor de sal, mas a maior parte das amostras estavam em conformidade para os teores de gordura e de ácidos gordos saturados. Óleos, gorduras e alimentos com alto teor de ácidos gordos polinsaturados, requerem especial atenção relativamente à ocorrência dos 4-hidroxi-2-alcenais. A tendência atual de consumo de alimentos ricos nestes ácidos gordos, poderá representar um aumento no risco de exposição a estes compostos. O óleo de palma e derivados apresentaram uma elevada variabilidade na ocorrência de cloropropanóis e ésteres glicidílicos, que se deve sobretudo a diferentes práticas pré- e pós-colheita do fruto da palma, bem como às condições de processamento. Para ambos os compostos são necessários mais trabalhos sobre o impacto dos métodos de confeção, nomeadamente a fritura, utilizando condições reais (utensílios, temperatura e diferentes tipos de alimentos). Devido ao elevado consumo dos alimentos processados pelas diferentes faixas etárias da população, e pelo seu impacto na saúde, é fundamental continuar a desenvolver investigação, sem conflito de interesses, promovendo estratégias que envolvam a indústria alimentar e as autoridades com competências em Saúde Pública, visando contribuir para alimentos processados mais seguros e equilibrados nutricionalmente. ; In the last decades, with the industrialization and globalization of food systems, food processing has grown rapidly, contributing to the wide variety of foods subject to different types of processing, with different health impacts. Furthermore, consumers also contribute to this situation, because they are increasingly looking for processed foods, which are practical, tasty, attractive, and economic. The inadequate consumption of this type of food is associated with the early development of noncommunicable diseases, mainly due to the high levels of salt, saturated and trans fats, and sugar. It is estimated that inadequate eating habits contribute, in the Portuguese population, to the loss of 15.4% of healthy life years. Food processing is often related to potential negative consequences on the nutritional quality and food safety. Undesirable compounds with toxicological potential can be formed, for example 4-hydroxy-2-alkenals, chloropropanols and glycidyl esters of fatty acids. 4-hydroxy-2-nonenal and 4-hydroxy-2-hexenal are lipid peroxidation products of omega-6 and omega-3 polyunsaturated fatty acids, respectively. Due to the high reactivity and biological activity of these compounds, research on their occurrence in foods has increased significantly, especially in oils and fats. Chloropropanols (3-monochloropropane-1,2-diol and 2-monochloropropane-1,2-diol) and glycidyl esters of fatty acids have become a health concern due to their presence in food. They are contaminants of food processing, being considered toxic and potentially mutagenic. Maximum levels of these compounds have already been defined for different food categories. The main objectives of this thesis were to develop and deepen the scientific knowledge regarding the nutritional quality and safety of processed foods, in order to identify priority areas for intervention; to deepen knowledge about the formation, occurrence and mitigation of potentially carcinogenic and toxic compounds; and to contribute with fundamental information for the implementation of food and nutrition policies aiming to improve the health and nutritional status of the population. The nutritional quality and compliance of the labelling were evaluated in 9 categories of processed foods (pastry products, bakery products, snacks, fast food, potatoes, cereals, nuts and oilseeds, ready-to-eat meals and sauces). Whenever possible samples of similar products from different brands were obtained, as well as foods with and without gluten. To evaluate the nutritional quality, the levels of salt, fat, cholesterol and fatty acid composition were analytically determined. Different processing techniques (frying and/or oven baking) were applied to foods with distinct nutritional composition, namely pre-fried chicken nuggets, edible oils, pre-fried potatoes and fresh pizzas. In order to assess the accuracy of xx the labelling, the results obtained after applying the tolerance values defined by the legislation for the salt, fat and saturated fatty acids content were included. In general, most categories of processed foods continue to have contents of salt and saturated fat above the desired levels. However, the amounts of trans fatty acids found were low, indicating that these foods are safe for this parameter. The results of the accuracy assessment of the declared values on the labels show that only 50% of the samples had values within the defined tolerances for the salt content, but most of the samples were in compliance for fat and saturated fatty acids content. Oils, fats and foods with a high content of polyunsaturated fatty acids require special attention on the occurrence of 4-hydroxy-2-alkenals. The current trend of consumption of foods rich in these fatty acids may represent an increased risk of exposure to these compounds. Palm oil and derivatives showed a high variability in the occurrence of chloropropanols and glycidyl esters, which is mainly due to different pre- and post-harvest practices applied to the palm fruit, as well as the processing conditions. For both compounds, more work is needed on the impact of cooking methods, namely frying, using real conditions (equipment, temperature and different types of food). Due to the high consumption of processed foods by the different age groups of the population, and their impact on health, it is fundamental to continue developing research, with no conflict of interest, by promoting strategies that involves the food industry and authorities with responsibilities in Public Health, aiming to contribute to safer and nutritionally balanced processed foods. ; A realização deste trabalho foi possível graças à concessão de uma Bolsa de Doutoramento (SFRH/BD/99718/2014) pela Fundação para a Ciência e a Tecnologia (FCT), financiada pelo Programa Operacional Potencial Humano (POPH) – Quadro de Referência Estratégico Nacional (QREN) - Tipologia 4.1 - Formação Avançada, comparticipado pelo Fundo Social Europeu (FSE) e por fundos nacionais do Ministério da Ciência, Tecnologia e Ensino Superior (MCTES). Em associação à Bolsa de Doutoramento, a candidata contou ainda com subsídios para deslocamento a conferências. Este trabalho recebeu financiamento do Instituto Nacional de Saúde Doutor Ricardo Jorge, I.P. no âmbito do projeto de investigação "Avaliação de ácidos gordos trans, gordura saturada e sal em alimentos processados: estudo do panorama português – PTranSALT" (2012DAN828) e da União Europeia (FEDER funds through COMPETE), através de Partnership Agreement PT2020, and National Funds (FCT) do projeto LAQV/UID/QUI/50006/2013 e NORTE-07-0124-FEDER-000069 – Food Science. ; info:eu-repo/semantics/publishedVersion

The article analyzes the theoretical basis of Chinese playwrights of the twentieth century highlighted features of the genre in classical and colloquial drama based on theories dramas in Europe and highlights the innovation playwrights in the image enamored feelings and emotions of the characters. The exceptions were the works of modern and contemporary drama, which, according to plan, the artists had to bring their modern foreign samples. Also, the researchers ignored the problem remained a combination of Chinese drama of the twentieth century, visual and verbal, that is the key to understanding the text, presentation, creating characters, exposure to society, speech-syntax. The above work covering only part of the study of classical literature, experimental avant-garde drama. Taking into account the scientific concept works on the formation, development and current state of drama in China, we believe that singled out a significant, significant and undeniable influence on literature, and, hence, to the drama took place due to political and social events that were in China during past times; artists striving to update and go beyond the established boundaries of the genre of classical drama was caused by the passage of time, Western European trends. It is proved that the combination of visual and verbal is essential to understanding the specific topics of contemporary dramatic works. References Alieksieiev, В. 2012. Sovremennaia Literatura Kitaia. Blagovieshchiensk: Amurskii Gosudarstvennyi Universitet. http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition. Gaida, I. V. 1971. Kitaiskii Traditsyonnyi Teatr Sitsiui. Мoskva: Nauka. Titarenko, M. L., ed., et al. 2008. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 3. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Titarenko, M. L., ed., et al. 2009. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 4. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Titarenko, M. L., ed., et al. 2010. Dukhovnaia Kultura Kitaia, 6. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Zhelekhovtsev, А. N. 1968. Problemy Periodizatsyi Istorii Literatur Naradov Vostoka, 109–119. Мoskva: Nauka. Zhelekhovtsev, А. N. 2008. "SovremennaiaLiteratura". In Dukhovnaia Kultura Kitaia, edited by M.L.Titarenko, 167–175. Мoskva: Vostochnaia Literatura. Isaieva, N. 2013. "Eksperymentalna Sutnist Dramaturhii Gao Sintsziania". Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Тarasa Shevchenka, 1 (19): 57–60. Isaieva, N., and Akimova, A. 2012. Klasychni Teorii Dramy v Kytai ta Yevropi: Komparatyvnyi Aspekt. Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Тarasa Shevchenka, 18: 59–62. Lao She. Biohrafiia. http://www.ukrcenter.com/Література/41497/-Лао-Ше/Біографія. Lemeshko, Yu. 2012. Sovremennaia Literatura Kitaia. Blagoveshchensk: Amurskii Gosudarstvennyi Universitet. http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition. Menshykov, L. М. 1961. "K Voprosu ob Avtore «Zapadnogo Fligelia»". Problemy Vostokoviedieniia, 1: 149–151. htpp://www/ orientalstudies.ru. Menshykov, L. М. 1959. Reforma Kitaiskoi Klassicheskoi Dramy. Мoskva: IBL. Roadionov, Oleksii. "Kytaiska Literatura Novoho i Novitnoho Chasu". Всесвіт : укр. журн. іноз. л-ри. – Режим доступу: vsesvit-journal.com/old/content/view/727/41/ Semeniuk, S., and Urusov, V. Kytaiska Literatura 20 Stolittia і Tvorchist Hao Sintsziania. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=1 Sieriebriakov, Ye. A., and Rodionov, A. A., and Rodionova, O. P. 2005. Spravochnik po Istorii Literatury Kitaia (12 vek dо nashei ery – nachalo 21 veka). Мoskva: Vostok–Zapad. Serova, S. A. 1990. Kitaiskii Teatr i Traditsyonnoie Kitaiskoie Obshchestvo (16–17 veka), 71–77. Мoskva: Nauka. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=1 Adzhymamudova, V., and Speshnev, N., ed. 1990. Sovriemiennaia Kitaiskaia Drama. Мoskva: Raduga. Sorokin, V. F., and Eidlin, L. Z. 1962. Kitaiskaia Literatura: Kratkii Ocherk. Мoskva: Izdatelstvo Vostochnoi Literatury. Sorokin, V. F. 2008. "Literatura Novogo Kitaia (1917–1949)". Dukhovnaia Kultura Kitaia, edited by M.L.Titarenko, et al., 3: 152–166. Мoskva: Vostochnaia Literatura. http://www.synologia.ru Sia Yan. 1961. Pod Kryshami Shankhaia. Мoskva: Iskusstvo. Fedorenko, N. T. 1981. Kitaiskoie Literaturnoie Naslediie i Sovremennost. Мoskva: Khudozhestvennaia Literatura. Fedorenko, N. T. 1974. Problemy Issledovaniia Kitaiskoi Literatury. Мoskva: Khudozhestvennaia Literatura. Han Cheng, Liu Houshen, Liao Ben, Du Holyn. 2004. Stsenicheskoie Isskusstvo Kitaiskogo Teatra Kuntsiui. Nankin. Khu Shy. "Predvaritelnyie Predlozheniia po Literaturnoi Reforme". San Wen. http://sanwen.ru/2012/02/02/predvaritelnye-predlozheniya-po-literaturnojj-reforme-khu-shi/ Tsze-Dun, Мao. 1953. "Vystupleniia nа Soveshchanii po Voprosam Literatury i Isskusstva v Yanani (маi 1942)". Izbrannyie Proizvedeniia,3. Мoskva: Izdatelstvo Inostrannoi Literatury. http://library.maoism.ru/literature_and_arts.htmю Tsian Siuantun. 2016. https://www.livelib.ru/tag/ Chen Duciu. "Rassuzhdeniia o Literaturnoi Revoliutsyi". San Wen. http://sanwen.ru/2012/03/23/chehn-dusyu-rassuzhdenie-o-literaturnojj-revolyucii/ Shchrbakov, Ya. 2012. "Vplyv Indo-Buddiiskoi Kultury nа Genezu Dramy Tsatsziui tа Motyviv u Fabuli Dramy". Visnyk Kyivskoho Natsionalnoho Universytetu Imeni Tarasa Shevchenka, 18: 79–81. http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Sm_2012_18_25. 2017. Entsyklopediia Kitaia. Abitus: Asia Business Information for Russians. www.abirus.ru/content/564/623/625/645/655/1. ; Проаналізовано теоретичні засади китайських драматургів ХХ століття, розглянуто жанрові особливості класичної та розмовної драм на основі теорій драм у Європі, а також висвітлено новаторство драматургів у зображенні почуттів та емоцій закоханих героїв. Розглянуто наукові концепції вітчизняних і зарубіжних дослідників про становлення, розвиток і сучасний стан драми в Китаї. Прагнення митцями оновити та вийти за усталені межі жанру класичної драми було викликано плином часу, західно-європейськими тенденціями. Вважаємо, що вагомий та беззаперечний вплив на художню літературу, а відтак і на драматургію, здійснювався через соціально-політичний устрій тогочасного Китаю. Доведено, що поєднання візуального та вербального є ключовим у розумінні специфіки теми сучасних драматичних творів. Джерела та література 1. Алєксєєв В. Современная литература Китая : учеб. пособие [Электронный ресурс] / В. Алєксєєв. –Благовещенск : Амур. гос. ун-т, 2012. – 146 с. – Режим доступу :http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition.2. Гайда И. В. Китайский традиционный театр сицюй / И. В. Гайда. – М. : Наука, 1971. –126 с.3.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / гл. ред.М. Л. Титаренко. – М. : Восточ. л-ра, 2008. – 855 с.4.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 4 : Историческая мысль. Политическая и правовая культура/ гл. ред. М. Л. Титаренко. – М. : Восточ. л-ра, 2009. – 935 с. – (Сер. «Рос. акад. наук. Ин-т Дальнего Востока»).5.Духовная культура Китая : энцикл. : в 5 т. Т. 6 (дополнительный) : Искусство / гл. ред. М. Л. Титаренко.– М. : Восточ. л-ра, 2010. – 1031 с. – (Сер. «Рос. акад. наук. Ин-т Дальнего Востока»).6.Желоховцев А. Н. Проблемы периодизации истории литератур народов Востоке / А. Н. Желоховцев. –М. : Наука, 1968. – С.109–119.7.Желоховцев А. Н. Современная литература / А. Н. Желоховцев // Духовная культура Китая :энциклопедия : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / ред. М. Л. Титаренко и др. – М. : Восточ. л-ра,2008. – С. 167–175.8.Ісаєва Н. Експериментальна сутність драматургії Ґао Сінцзяня / Н. Ісаєва // Вісник Київ. нац. ун-ту ім.Т. Шевченка. – 2013. – Вип. 1 (19). – С. 57–60.9.Ісаєва Н. Класичні теорії драми в Китаї та Європі: компаративний аспект / Н. Ісаєва, А. Акімова // ВісникКиїв. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Сер. «Східні мови та літератури». – 2012. – Вип. 18. – С. 59–62.10. Лао Ше. Біографія [Електронний ресурс] / Лао Ше. – Режим доступу :http://www.ukrcenter.com/Література/41497/-Лао-Ше/Біографія.11. Лемешко Ю. Современная литература Китая : учеб. пособие / [Электронный ресурс]. – Благовещенск :Амур. гос. ун-т. – 2012. – 146 с. – Режим доступа : http://irbis.amursu.ru/DigitalLibrary/AmurSU_Edition.12. Меньшиков Л. М. К вопросу об авторе «Западного флигеля» [Электронный ресурс] / Л. Н. Меньшиков// Проблемы востоковедения. – 1961. – № 1. – С. 149–151. – Режим доступа : htpp://www/ orientalstudies.ru13. Меньшиков Л. М. Реформа китайской классической драмы / Л. Н. Меньшиков ; отв. ред.О. Л. Фишман ; АН СССР. Ин-т востоковедения. – М. : ИВЛ, 1959. – 241 с.14. Рoдіонов О. А. Китайська література нового й новітнього часу [Електронний ресурс] / О. А. Рoдіонов //Всесвіт : укр. журн. іноз. л-ри. – Режим доступу : www.vsesvit-journal.com/old/content/view/727/41/15. Семенюк С. Китайська література ХХ століття і творчість Гао Сінцзяня [Електронний ресурс] /С. Семенюк, В. Урусов. – Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=116. Серебряков Е. А. Справочник по истории литературы Китая (ХІІ в. до н.е. – нач. ХХІ в). /Е. А. Серебряков, А. А. Рoдионов, О. П. Рoдионова. – М. : АСТ : Восток–Запад, 2005. – 333 с.17. Серова С. А. Китайский театр и традиционное китайское общество (XVI–XVII вв.) [Электронныйресурс] / С. А. Серова. – М. : Наука, 1990. – С. 71–77. – Режим доступа :http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/31236/11-Semenyuk.pdf?sequence=118. Современная китайская драма : сборник / сост. и послесл. В. Аджимамудовой, Н. Спешнева ; пер. скит. – М. : Радуга, 1990. – 445 с.19. Сорокин В. Ф. Китайская литература : краткий очерк / В. Ф. Сорокин, Л. З. Эйдлин. – М. : Изд-вовосточ. лит, 1962. – 252 с.20. Сорокин В. Ф. Литература Нового Китая (1917–1949) [Электронный ресурс] / В. Ф. Сорокин //Духовная культура Китая : энциклопедия : в 5 т. Т. 3 : Литература. Язык и письменность / гл. ред.М. Л. Титаренко ; Ин-т Дальнего Востока. – М. : Восточ. л-ра, 2008. – С. 152–166. – Режим доступа :http://www.synologia.ru21. Ся Янь. Под крышами Шанхая / Ся Янь. – М. : Искусство, 1961. – 116 с.22. Федоренко Н. Т. Китайское литературное наследие и современность / Н. Т. Федоренко. – М. :Художеств. л-ра, 1981. – 398 с.23. Федоренко Н. Т. Проблемы исследования китайской литературы / Н. Т. Федоренко. – М. : Художеств.л-ра, 1974. – 463 с.24. Хан Чэн. Чжунго куньцюй ишу (Сценическое искусство китайского театра куньцюй) / Хан Чэн, ЛюХоушэн, Ляо Бэнь, Ду Голин. – Нанкин, 2004.25. Ху Ши. Предварительные предложения по литературной реформе [Электронный ресурс] / Ши Ху //San Wen : соврем. лит. Китая. – Режим доступа : http://sanwen.ru/2012/02/02/predvaritelnye-predlozheniya-politeraturnojj-reforme-khu-shi/26. Цзе-Дун М. Выступления на Совещании по вопросам литературы и искусства в Яньани (май 1942 г.)[Электронный ресурс] / Мао Цзе-Дун // Избранные произведения : в 4 т. Т. 3. – М. : Изд-во иностр. л-ры, 1953. –Режим доступа : http://library.maoism.ru/literature_and_arts.htmю27. Цянь Сюаньтун [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу : https://www.livelib.ru/tag/28. Чень Дусю. Рассуждение о литературной революции [Електронний ресурс] / Чень Дусю // San Wen :соврем. лит. Китая. – Режим доступу : http://sanwen.ru/2012/03/23/chehn-dusyu-rassuzhdenie-o-literaturnojjrevolyucii/29. Щербаков Я. Вплив індо-буддійської культури на ґенезу драми Цзацзюй та мотивів у фабулі драми[Електронний ресурс] / Я. Щербаков // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Сер. «Східні мови талітература». – 2012. – Вип. 18. – С. 79–81. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_Sm_2012_18_25.30. Энциклопедия Китая [Электронный ресурс] // Abitus : Asia Business Information for Russians. – Режимдоступа : www.abirus.ru/content/564/623/625/645/655/1.

The presence of antibiotic and pesticide residues in food can cause health problems for consumers. However, no study has quantified residues of veterinary antibiotics and pesticides in meat of cattle massively bred in North Benin. This is why the overall objective of this thesis is to evaluate the impact of the use of veterinary antibiotics and pesticides on the safety of cattle meat consumed in North-East of Benin. The first chapter is a compilation of three review papers that were titled, respectively: "production, importation and quality of meat consumed in Benin"; "quality of veterinary antibiotics used in West Africa and methods for detecting of their residues in foodstuffs" and "review on the modes of action, impacts and detection of pesticides used in agriculture". In chapter 2, a survey was first conducted among 98 farmers in the communes of Banikoara, Kandi, Bembereke and Kalale located in North-East of Benin. This first study showed that the antibiotics used in cattle breeding belonged to the groups of tetracyclines, beta-lactams, sulphonamides, aminoglycosides and macrolides, which were used per 100; 88; 56; 44 and 35% of breeders, respectively, in the study area. Fifty-eight percents of these farmers bought these drugs in the illegal market, 57% of them practiced "self-medication" and 93% of them did not respect the withdrawal times for antibiotics before putting foodstuffs from treated animals on the market. These risky practices led to the contamination of cattle meat with antibiotic residues, as was shown in the second study. The kidney and muscle tissues of 50 cattle carcasses from the Parakou city, in north-east of Benin, were samples to determine antibiotic residues (tetracyclines, beta-lactams and sulfonamides), using a semi-quantitative screening method adapted from the New Two Plates Test (NTPT) of Pham Kim et al. (2011). This modified NTPT showed that 60 % of the 50 carcasses analyzed contained residues of tetracyclines, beta-lactams and sulfonamides. Positive results were confirmed by liquid chromatography - mass spectrometry (LC-MS) analyzes. The maximum levels observed for oxytetracycline, epi-oxytetracycline, tetracycline and epi-tetracycline residues in the kidney were 1380, 350, 190 and 230 μg kg-1, respectively. In one of the bovine carcasses, very high levels of sulfamethazine residues were found: 3900 μg kg-1 in the kidney and 2220 μg kg-1 in the muscle. Overall, 38 % of the carcasses submitted to confirmation analyzes by LC-MS showed antibiotic residue levels that exceeded the maximum residue limits (MRLs) applied in the European legislation. The modified NTPT method was then used to evaluate the quality of veterinary antibiotic drugs used in cattle breeding in the study area. The results of this third study showed that the 28 products tested contained the active ingredient as indicated on the drug labels. However, quantitatively, only 61 % of these drugs contained active substance at levels ranging from 90 to 120 %, 90-115 % and ≥ 90 % of the concentrations mentioned on the labels (for oxytetracycline, penicillin G and tylosin drugs, respectively), and could therefore be declared compliant with the requirements of USP (United States Pharmacopeia). The results of the studies reported in this chapter 2 have shown that veterinary practices, resulting in the presence of residues in the meat, and the poor quality of veterinary antibiotics could promote the development of bacterial resistance to antibiotics in the study area. Chapter 3 presents the results of studies 4 and 5. The inventory realized in study 4 showed that 56 commercial pesticides (including 21 herbicides and 35 insecticides) were used in agriculture in the study area. As regards the active ingredients contained in these products, 13 were herbicides and 14 were insecticides. Seventy-eight percents of farmers bought these pesticides both in the illegal circuit and in the official agricultural inputs selling structures. Only 53 % of these farmers knew the instructions for use of these dangerous products. These practices have led to the contamination of natural ecosystems and the food chain with pesticide residues. Indeed, study 5 revealed traces of glyphosate residues in pasture waters. In addition, three of 25 cattle carcasses that samples were subjected to the analyzes by gas chromatography - mass spectrometry, were contaminated with insecticide residues such as beta-endosulfan (98.6-139.5 μg kg-1) and dichlorodiphenyldichloroethylene (DDE) (4.6 μg kg-1). Overall, only beta-endosulfan found in two carcasses showed concentrations above the MRL established by European Regulation (EC) 396/2005. Finally, chapter 4 presents a general discussion of the results obtained in the five studies. As a general conclusion and recommendation, it can be said that all the veterinary and agricultural practices as described in studies 1 and 4 clearly impact the safety of cattle meat consumed in North-East of Benin, and the results of these studies are benchmarks for future monitoring of the food chain in Benin. ; La présence de résidus d'antibiotiques et de pesticides dans les aliments peut être à l'origine de problèmes de santé pour les consommateurs. Pourtant, aucune étude n'avait quantifié les résidus d'antibiotiques vétérinaires et de pesticides dans les viandes de bovins massivement élevés au Nord du Bénin. C'est pourquoi l'objectif global de cette thèse est d'évaluer les impacts de l'utilisation des antibiotiques vétérinaires et des pesticides sur la qualité sanitaire des viandes bovines consommées au Nord-Est Bénin. Le premier chapitre est une compilation de trois articles de synthèse bibliographique qui sont respectivement titrés : « production, importation et qualité des viandes consommées au Bénin » ; « qualité des antibiotiques vétérinaires utilisés en Afrique de l'Ouest et méthodes de détection de leurs résidus dans les denrées alimentaires » et « revue sur les modes d'action, impacts et détection des pesticides utilisés en agriculture ». Dans le chapitre 2, une enquête a d'abord été menée auprès de 98 éleveurs répartis dans les communes de Banikoara, Kandi, Bembèrèkè et Kalalé situées au Nord-Est Bénin. Il ressort de cette première étude que les antibiotiques utilisés en élevage de bovins appartenaient aux groupes des tétracyclines, bêta-lactames, sulfamidés, aminoglycosides et macrolides, qui étaient respectivement employés par 100 ; 88 ; 56 ; 44 et 35 % des éleveurs de la zone d'étude. Cinquante-huit pourcents de ces éleveurs achetaient ces médicaments dans le marché illégal, 57 % parmi eux pratiquaient l'automédication et 93 % d'entre eux ne respectaient pas les délais d'attente des antibiotiques avant de mettre en consommation les denrées alimentaires issues des animaux traités. Ces pratiques à risque ont engendré la contamination des viandes bovines par des résidus d'antibiotiques, comme cela a été montré dans la deuxième étude. Les tissus rénal et musculaire de 50 carcasses bovines provenant de la ville de Parakou, au Nord-Est Bénin, ont fait l'objet d'une recherche de résidus d'antibiotiques (tétracyclines, bêta-lactames et sulfamidés), grâce à une méthode de screening semi-quantitatif adaptée du ''New Two Plates Test'' (NTPT) de Pham Kim et al. (2011). Ce NTPT modifié a permis de montrer que 60 % des 50 carcasses analysées contenaient des résidus de tétracyclines, de bêta-lactames et de sulfamidés. Les résultats positifs ont été confirmés par des analyses de chromatographie en phase liquide couplée à un spectromètre de masse (CL-SM). Les teneurs maximales observées pour les résidus d'oxytétracycline, épi-oxytétracycline, tétracycline et épi-tétracycline dans le rein étaient respectivement de 1380, 350, 190 et 230 µg kg-1. Dans une des carcasses bovines, des niveaux très élevés de résidus de sulfaméthazine ont été trouvés : 3900 µg kg-1 dans le rein et 2220 µg kg-1 dans le muscle. Dans l'ensemble, 38 % des carcasses soumises aux analyses de confirmation par CL-SM présentaient des concentrations en résidus d'antibiotiques supérieures aux limites maximales de résidus (LMR) appliquées dans la législation européenne. La méthode NTPT modifiée a été ensuite utilisée pour l'évaluation de la qualité des médicaments antibiotiques vétérinaires utilisés en élevage de bovins dans la zone d'étude. Les résultats de cette troisième étude ont montré que les 28 produits analysés contenaient la matière active conformément à ce qui était indiqué sur l'emballage du médicament. Cependant, sur le plan quantitatif, seulement 61 % de ces médicaments présentaient des teneurs en substances actives comprises dans une fourchette de 90 à 120 %, 90-115 % et ≥ 90 % des concentrations mentionnées sur les étiquettes (respectivement pour les produits à base d'oxytétracycline, de pénicilline G et de tylosine), et pouvaient donc être déclarés conformes aux exigences de l'USP (United States Pharmacopeia). Les résultats des études consignées dans ce chapitre 2 ont montré que les pratiques vétérinaires, résultant en la présence de résidus dans la viande, et la qualité médiocre des antibiotiques vétérinaires pourraient favoriser le développement de résistances bactériennes aux antibiotiques dans la zone d'étude. Le chapitre 3 présente les résultats des études 4 et 5. L'inventaire réalisé dans l'étude 4 (dont la méthode est similaire à celle de la première étude) a montré que 56 pesticides commerciaux (dont 21 herbicides et 35 insecticides) étaient utilisés en agriculture dans la zone d'étude correspondante. En ce qui concerne les matières actives contenues dans ces produits, 13 ont été recensées pour les herbicides et 14 pour les insecticides. Septante-huit pourcents des agriculteurs achetaient ces pesticides aussi bien dans le circuit illégal que dans les structures officielles de vente d'intrants agricoles. Seulement 53 % de ces producteurs maîtrisaient le mode d'emploi de ces produits dangereux. Ces pratiques ont induit une contamination des écosystèmes naturels et de la chaîne alimentaire en résidus de pesticides. En effet, l'étude 5 a révélé des traces de résidus de glyphosate dans les eaux de pâturage. De plus, 3 des 25 carcasses bovines dont les échantillons ont été soumis aux analyses par chromatographie en phase gazeuse couplée à un spectromètre de masse présentaient des résidus d'insecticides tels que le bêta-endosulfan (98,6 à 139,5 µg kg-1) et le dichlorodiphényldichloroéthylène (DDE) (4,6 µg kg-1). Dans l'ensemble, seul le bêta-endosulfan retrouvé dans deux carcasses présentait des concentrations supérieures à la LMR fixée par le Règlement Européen (CE) 396/2005. Enfin, le chapitre 4 présente une discussion générale des résultats obtenus dans les cinq études. En guise de conclusion générale et de recommandations, on peut dire que l'ensemble des pratiques vétérinaires et agricoles telles que décrites dans les études 1 et 4 impactent clairement la qualité sanitaire des viandes bovines consommées au Nord-Est du Bénin, et les résultats de ces études constituent des repères pour des actions de surveillance futures de la chaîne alimentaire au Bénin.

The article reveals the results of the analysis of theoretical and methodological aspects of the formation of a modern management system for sources of financial resources of enterprises taking into account the features of the functioning of the domestic economy. It is noted that the creation of an effective system for managing the formation and use of financial resources of an enterprise requires the identification of both the financial resources themselves and the sources of their formation. It is disclosed that for identification and effective management it is important to classify sources of financing. The requirements for classification based on quantitative and qualitative characteristics are clarified. The main groups of classification of sources of formation of financial resources and the scope of their application are determined. The importance of estimating the cost of funding sources on the basis of the theory of structure and cost of capital is argued.It is open that the practical aspect of the theory of structure and cost of capital in the context of managing the sources of financial resources of enterprises is that its methodological and methodological apparatus is used to solve the problem of optimization (rationalization) of sources of financing and determining their prices, which is used in the models of compounding and discounting.The expediency of determining the price of sources of financial resources based on the cumulative method is substantiated.Established distinction feasibility planning and policy papers on financial budgets and operational plans, allowing you to clearly identify analytical tools for the financial planning capabilities, to establish the relationship between different types of documents, coordinate and harmonize the sequence of predictive calculations. Reveals the need to develop local regulations governing the budget process, determine the sequence of stages, time and resource constraints related to the implementation of budgetary procedures. Key words: financial resources, sources of financing, classification, cost (cost) of sources, estimation methods, structure optimization, cumulative method. REFERENCES1. Blank, I.A. (2011). Upravlenie finansovyimi resursami [Management of financial resources]. Moskva: «Omega-L»: OOO «Elga».2. Hudz, O.Ye. (2007) Finansovi resursy silskohospodarskykh pidpryiemstv [Financial resources of agricultural enterprises]. Kyiv: NNTs IAE.3. Demianenko, M.Ya., Zuieva, O.I. (2010). Finansovi resursy silskohospodarskykh pidpryiemstv Ukrainy: teoriia i praktyka [Financial Resources of Ukrainian Agricultural Enterprises: Theory and Practice]. Kyiv: NNTs IAE.4. Yefremova, N. (2013). Dzherela formuvannia finansovykh resursiv pidpryiemstva: yikh sklad ta optymizatsiia struktury. [Sources of formation of financial resources of the enterprise: their composition and optimization of the structure]. Elektronne naukove fakhove vydannia «Efektyvna ekonomika». (3), 53-61.5. Zelisko, I.M. (2014). Upravlinnia finansovymy resursamy ahrarno-promyslovykh kompanii [Management of financial resources of agrarian-industrial companies]. Kyiv: Komprynt.6. Lapa, A. Ye. (2013). Finansovi resursy pidpryiemstva ta yikh optymizatsiia [Financial resources of the enterprise and their optimization]. Molodizhnyi naukovyi visnyk UABS NBU. – Seriia: Ekonomichni nauky. (4), 289-297.7. Malii, O. H. (2016). Finansovi resursy pidpryiemstv ta dzherela yikh formuvannia: teoretychni aspekty [Financial resources of enterprises and sources of their formation: theoretical aspects]. Aktualni problemy innovatsiinoiekonomiky. (2), 71-74.8. Melnyk,. O. (2012). Osoblyvosti funktsionuvannia finansovykh resursiv v systemi upravlinnia pidpryiemstvom [Features of the functioning of financial resources in the enterprise management system]. Halytskyi ekonomichnyi visnyk. (3(36)), 108-116.9. Busel, V.T. (2005). Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Great explanatory dictionary of modern Ukrainian language] (ed. by V.T. Busel). Kyiv, Irpin: VTF «Perun».10. Resursyi [Resources]. Retrieved from http://www.glossary.ru/cgi- bin/gl_find.cgi?ph=%F0%E5%F1%F3%F0%F1%FB&action.x=0&action.y=0.11. Spitsnadel, V. N. (2000). Osnovyi sistemnogo analiza [Fundamentals of system analysis]. Sankt-Peterburg: Biznes-pressa.12. Samsonova, N. F. (2003). Finansyi, denezhnoe obraschenie i kredit [Finance, money circulation and credit] (ed. by N. F. Samsonova). Moskva: INFRA-M.13. Nikonova, I. A. (2003). Finansirovanie biznesa [Business Financing]. Moskva: Alpina Pablisher.14. Lukashov, A. V. (2004)/ Povedencheskie korporativnyie finansyi i dividendnaya politika firmyi [Behavioral corporate finance and dividend policy of the firm]. Retrieved from http://www.cfin.ru/investor/ ao/corporate_finance.shtml.15. Blank, I. A. (1999). Osnovyi finansovogo menedzhmenta [Fundamentals of financial management]. Kyiv: Nika-Tsentr.16. Kolesnikova, V. M. (2001). Teoreticheskie aspektyi finansovyih resursov predpriyatiya [Theoretical aspects of financial resources of an enterprise]. Visnyk KhDEU. (4(20)), 69-71.17. Koh R. Menedzhment i finansyi ot A do Ya [Management and finance from A to Z]. Sankt- Peterburg: Piter.18. Savchuk, V. P., Prilipko, S. I., Velichko, E. (1999). G. Analiz i razrabotka investitsionnyih proektov [Analysis and development of investment projects]. Kyiv: Absolyut-V, Elga. ; В статье раскрыто результаты проведенного анализа теоретических и методических аспектов формирования современной системы управления источниками формирования финансовых ресурсов предприятий с учетом особенностей функционирования отечественной экономики. Отмечено, что создание эффективной системы управления формированием и использованием финансовых ресурсов предприятия требует идентификации как самих финансовых ресурсов, так и источников их формирования. Установлено, что для идентификации и эффективного управления важно осуществить классификацию источников финансирования. Определены требования к классификации на основе количественных и качественных признаков. Определены основные группы классификации источников формирования финансовых ресурсов и область их применения. Аргументирована важность оценки стоимости источников финансирования на основе теория структуры и стоимости капитала. Раскрыта целесообразность определения цены источников финансовых ресурсов на основе кумулятивного метода. Ключевые слова: финансовые ресурсы, источники финансирования, классификация, стоимость (цена) источников, методы оценки, оптимизация структуры, кумулятивный метод. Список использованной литературы1. Бланк И.А. Управления финансовыми ресурсами / Под ред. И.А. Бланка. Москва: Издательство «Омега-Л»: ООО «Эльга», 2011.768 с.2. Гудзь О.Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств: монографія. Київ: ННЦ ІАЕ, 2007. 578 с.3. Дем'яненко М.Я. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств України: теорія і практика: монографія / Под ред. М.Я. Дем'яненко, О.І. Зуєва. Київ: ННЦ ІАЕ, 2010. 190 с.4. Єфремова Н. Джерела формування фінансових ресурсів підприємства: їх склад та оптимізація структури. Ефективна економіка. 2013. № 3. С. 53 –61.5. Зеліско І. М. Управління фінансовими ресурсами аграрно-промислових компаній: монографія. Київ: ЦП «КОМПРИНТ», 2014. 420 с.6. Лапа А. Є. Фінансові ресурси підприємства та їх оптимізація. Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ. – Серія: Економічні науки. 2013. № 4. С. 289 –297.7. Малій О. Г. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування: теоретичні аспекти.Актуальні проблеми інноваційної економіки. 2016. № 2. С.71 –74.8. Мельник. О. Особливості функціонування фінансових ресурсів в системі управління підприємством. Галицький економічний вісник. 2012. № 3 (36). С.108 –116.9. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.10. Ресурсы. Глоссарий.ru. URL: http://www.glossary.ru/cgi- bin/gl_find.cgi?ph=%F0%E5%F1%F3%F0%F1%FB&action.x=0&action.y=011. Спицнадель В. Н. Основы системного анализа: учебное пособие. / Под ред. В. Н. Спицнадель. Санкт-Петербург: Бизнес-пресса, 2000. 326 с.12. Финансы, денежное обращение и кредит: учебник: краткий курс / Под ред. Н. Ф. Самсонова. Москва: ИНФРА-М, 2003. 302 с.13. Никонова И. А. Финансирование бизнеса. Москва: Альпина Паблишер, 2003. 197 с.14. Лукашов А. В. Поведенческие корпоративные финансы и дивидендная политика фирмы. Управление корпоративными финансами. 2004. № 3. URL:http://www.cfin.ru/investor/ ao/corporate_finance.shtml.15. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента / И. А. Бланк. – Киев: Ника-Центр, 1999. Т. 2. 512 с.16. Колесникова В. М. Теоретические аспекты финансовых ресурсов предприятия Вісник ХДЕУ. 2001. № 4 (20). С. 69–71.17. Кох Р. Менеджмент и финансы от А до Я / Под ред. Р. Кох. – Санкт-Петербург: Питер, 1999. 496 с.18. Савчук В. П. Анализ и разработка инвестиционных проектов : учебное пособие / Под ред. Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Киев: Абсолют-В, Эльга, 1999. 304 с. ; У статті висвітлено результати проведеного аналізу теоретичних та методичних аспектів формування сучасної системи управління джерелами формування фінансових ресурсів підприємств з урахуванням особливостей функціонування вітчизняної економіки. Означено, що створення ефективної системи управління формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства потребує ідентифікації як самих фінансових ресурсів, так і джерел їх формування. Встановлено, що для ідентифікації та ефективного управління важливо здійснити класифікацію джерел фінансування. Визначено вимоги до класифікації на основі кількісних та якісних ознак. Визначено основні групи класифікації джерел формування фінансових ресурсів та сферу їх застосування. Аргументовано важливість оцінки вартості джерел фінансування на основі теорія структури та вартості капіталу. Розкрито доцільність визначення ціни джерел фінансових ресурсів на основі кумулятивного методу. Ключові слова: фінансові ресурси, джерела фінансування, класифікація, вартість (ціна) джерела методи оцінки, оптимізація структури, кумулятивний метод. Список використаної літератури1. Бланк И.А. Управления финансовыми ресурсами / Под ред. И.А. Бланка. Москва: Издательство «Омега-Л»: ООО «Эльга», 2011.768 с.2. Гудзь О.Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств: монографія. Київ: ННЦ ІАЕ, 2007. 578 с.3. Дем'яненко М.Я. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств України: теорія і практика: монографія / Под ред. М.Я. Дем'яненко, О.І. Зуєва. Київ: ННЦ ІАЕ, 2010. 190 с.4. Єфремова Н. Джерела формування фінансових ресурсів підприємства: їх склад та оптимізація структури. Ефективна економіка. 2013. № 3. С. 53 –61.5. Зеліско І. М. Управління фінансовими ресурсами аграрно-промислових компаній: монографія. Київ: ЦП «КОМПРИНТ», 2014. 420 с.6. Лапа А. Є. Фінансові ресурси підприємства та їх оптимізація. Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ. – Серія: Економічні науки. 2013. № 4. С. 289 –297.7. Малій О. Г. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування: теоретичні аспекти.Актуальні проблеми інноваційної економіки. 2016. № 2. С.71 –74.8. Мельник. О. Особливості функціонування фінансових ресурсів в системі управління підприємством. Галицький економічний вісник. 2012. № 3 (36). С.108 –116.9. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.10. Ресурсы. Глоссарий.ru. URL: http://www.glossary.ru/cgi- bin/gl_find.cgi?ph=%F0%E5%F1%F3%F0%F1%FB&action.x=0&action.y=011. Спицнадель В. Н. Основы системного анализа: учебное пособие. / Под ред. В. Н. Спицнадель. Санкт-Петербург: Бизнес-пресса, 2000. 326 с.12. Финансы, денежное обращение и кредит: учебник: краткий курс / Под ред. Н. Ф. Самсонова. Москва: ИНФРА-М, 2003. 302 с.13. Никонова И. А. Финансирование бизнеса. Москва: Альпина Паблишер, 2003. 197 с.14. Лукашов А. В. Поведенческие корпоративные финансы и дивидендная политика фирмы. Управление корпоративными финансами. 2004. № 3. URL:http://www.cfin.ru/investor/ ao/corporate_finance.shtml.15. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента / И. А. Бланк. – Киев: Ника-Центр, 1999. Т. 2. 512 с.16. Колесникова В. М. Теоретические аспекты финансовых ресурсов предприятия Вісник ХДЕУ. 2001. № 4 (20). С. 69–71.17. Кох Р. Менеджмент и финансы от А до Я / Под ред. Р. Кох. – Санкт-Петербург: Питер, 1999. 496 с.18. Савчук В. П. Анализ и разработка инвестиционных проектов : учебное пособие / Под ред. Савчук В. П., Прилипко С. И., Величко Е. Г. Киев: Абсолют-В, Эльга, 1999. 304 с.

1 recurso en línea (87 páginas) : ilustraciones color, figuras, tablas. ; Currently, Titanium dioxide (TiO2) is one of the most used materials in different fields, such as: materials engineering, environment and electronics. This material has attracted the attention of hundreds of chemists, physicists, and engineers who have explored the properties of this oxide as a semiconductor and catalyst, it has been applied in pigments, as support in catalysis, photoconductors, dielectric materials, paints, and personal care products, among others. Titanium dioxide is the most commonly used semiconductor in photocatalytic processes and different strategies have been employed to improve the physicochemical properties and photo efficiency of this oxide; within these strategies are different methods of synthesis and surface modification treatments; from these treatments it is possible to modify the crystal size, particle size, surface area, amount of hydroxyl groups and band-gap. From these properties it is possible to obtain TiO2 with high efficiency in the degradation of toxic organic compounds and in the elimination of microbial species present in different contaminated environments. The main objective of this research was focused on the study of the effect of the synthesis parameters on the physicochemical properties of the obtained materials. Initially, the obtention of TiO2 was evaluated by two methods: Hydrothermal and Sol-gel, commercial TiO2 was also used as a reference material. In addition, and in order to improve their photocatalytic properties, these oxides were modified by fluorization treatment and subsequent addition of platinum nanoparticles. In order to obtain information about the physical and chemical properties, a complete characterization of the materials obtained was carried out; different techniques were employed to achieve this objetive: X-ray diffraction (XRD), N2 adsorption-desorption (SBET), X-ray fluorescence spectrometry (XRF), Spectrophotometry UV-Vis diffuse reflectance (UV-Vis DRS), Transmission Electron Microscopy (TEM), X-ray photoelectron spectroscopy (XPS) and Fourier Transform Infrared Spectroscopy (FT-IR). The thesis of Master in Chemistry was developed in the Grupo de Catálisis de la Universidad Pedagógica y Tecnológica de Colombia and to advance some of the physicochemical analysis involved in the experimental work, it was supported by different institutions such as the Instituto para la Investigación e Innovación en Ciencia y Tecnología de los Materiales (INCITEMA), Universidad Industrial de Santender (UIS), Instituto de Ciencia de Materiales de Sevilla (ICMS). All of the above derive in the obtaining of a very complete research work and of great contribution in the subject of Heterogeneous Photocatalysis applied in the treatment of industrial wastewater. This work was financed by the Universidad Pedagógica y Tecnológica de Colombia and Fondo Nacional de Financiamiento para la Ciencia, la Tecnología y la Innovación, Fondo Francisco José de Caldas (COLCIENCIAS), this institution funded the author's studies of the Master's Degree of the present work. The thesis document is divided into 4 main sections, the first of which corresponds to the conceptual and theoretical component within which the work was framed, a second section includes the description of the experimental development, the results and analyzes obtained from the characterization of photocatalytic materials and finally the results of the effectiveness of these materials in the treatment of commercial anilines and industrial effluents derived from the handicraft industry in the town of Nobsa, department of Boyacá. In general, the characterization made it possible to observe that the modifications made to titanium dioxide alter its physicochemical properties and give new properties to this oxide, which allows it to be more active in environmental decontamination processes. Regarding the effectiveness of the photocatalytic materials synthesized, it was observed that the fluorinated catalysts favor the formation of the Anatase crystalline phase, allowing a greater degradation of the commercial anilines and a high rate of elimination of pathogenic microorganisms present in the wastewater analyzed. It was also observed that the addition of Pt in the photocatalytic materials represents for many authors a positive strategy in the improvement of the effectiveness; in the present investigation it was possible to determine that the homogeneous dispersion of the particles is related to the surface area and the Anatase phase; Regarding the effectiveness of the photocatalytic materials synthesized, it was generally observed that in the fluorinated photocatalysts the formation of the Anatase crystalline phase is favored, allowing a greater degradation of the commercial anilines and a high rate of elimination of pathogenic microorganisms present in the wastewater analyzed. This represents an important contribution in the search for solutions to the environmental problems currently facing the department and will be an interesting alternative that encourages applied research and encourages the University - Government - Company - Community. Resulting in active materials in the visible region. These results will be discussed in detail throughout this document. ; El dióxido de titanio (TiO2) es uno de los materiales más utilizados en los últimos años, en diferentes campos como la ingeniería de materiales, el medio ambiente y la electrónica. Este material ha llamado la atención de cientos de químicos, físicos, e ingenieros quienes han explorado las propiedades de este óxido como semiconductor y catalizador, este se ha aplicado en pigmentos, soporte en catálisis, fotoconductores, materiales dieléctricos, pinturas, productos del cuidado personal, etc. El dióxido de titanio es el semiconductor más utilizado en procesos fotocatalíticos y a lo largo de los años se han empleado diferentes estrategias orientadas al mejoramiento sus propiedades físicoquímicas y de fotoeficiencia, dentro de las estrategias empleadas se encuentran diferentes métodos de síntesis y tratamientos de modificación superficial; a partir de estos tratamientos es posible modificar el tamaño de cristal, tamaño de partícula, área superficial, cantidad de grupos hidroxilo y band-gap. A partir de estas propiedades es posible obtener TiO2 con alta eficiencia en la degradación de compuestos orgánicos tóxicos y en la eliminación de especies microbianas presentes en diferentes ambientes contaminados. El objetivo principal de esta investigación se centró en el estudio del efecto de los parámetros de síntesis sobre las propiedades físicoquímicas de los materiales obtenidos. Inicialmente, se evaluó la obtención del dióxido de titanio a través de dos metodologías: Hidrotermal y Sol-gel, también se usó como material de referencia el TiO2 comercial; adicionalmente, y a fin de mejorar sus propiedades fotocatalíticas, éstos óxidos se modificaron con un tratamiento de Fluorización y posterior adición de nanopartículas de platino. Con el fin de obtener información de las propiedades físico-químicas de los materiales obtenidos a través de la modificación de los parámetros de síntesis bajo estudio se realizó una completa caracterización morfológica y estructural usando diferentes técnicas como: Difracción de rayos-X (DRX), Adsorción-desorción de N2 (SBET), Espectrometría de fluorescencia de rayos-X (FRX), Espectrofotometría UV-Vis de reflectancia difusa (UV-Vis DRS), Microscopía Electrónica de transmisión (TEM), Espectroscopia fotoelectrónica de rayos-X (XPS) y Espectroscopia infrarroja con transformada de Fourier (FT-IR). La tesis de Maestría en Química fue desarrollada en el grupo de Catálisis de la Universidad Pedagógica y Tecnológica de Colombia (UPTC) y para adelantar algunos de los análisis fisicoquímicos involucrados en el trabajo experimental se contó con el apoyo de diferentes instituciones como el Instituto para la Investigación e Innovación en Ciencia y Tecnología de los Materiales de la UPTC (INCITEMA), Universidad Industrial de Santander (UIS) e Instituto de Ciencia de Materiales de Sevilla - España (ICMS). Todo lo anterior derivó en la obtención de un trabajo de investigación muy completo y de gran aporte en la temática de la Fotocatálisis Heterogénea aplicada al tratamiento de efluentes contaminados derivados de la industria de artesanías. El trabajo desarrollado contó con el financiamiento de la Universidad Pedagógica y Tecnológica de Colombia y del Fondo Nacional de Financiamiento para la Ciencia, la Tecnología y la Innovación, Fondo Francisco José de Caldas (COLCIENCIAS), esta institución también financió los estudios de Maestría de la autora del presente trabajo. El documento de Tesis se encuentra presentado en 4 secciones principales, la primera de ellas corresponde al componente conceptual y teórico dentro del que se enmarcó el trabajo de investigación, una segunda sección incluye la descripción del desarrollo experimental, posteriormente se describen los análisis y resultados obtenidos de la caracterización de los materiales fotocatalíticos y por último se presentan los resultados de la efectividad de estos materiales en el tratamiento de anilinas comerciales y efluentes industriales derivados de la industria de artesanías en la población de Nobsa en el departamento de Boyacá. En general, la caracterización realizada permitió observar que los métodos sol-gel e hidrotermal son viables para la obtención de TiO2 activo y efectivo en reacciones de descontaminación ambiental; adicionalmente, las modificaciones realizadas al dióxido de titanio alteran sus propiedades físicoquímicas y le otorgan nuevas propiedades, lo que le permite ser más activo en los procesos de descontaminación ambiental. La modificación del TiO2 por fluorización y/o adición de Pt, permite un aumento de la absorción de este material en la región visible del espectro electromagnético, también aporta nuevos centros activos a la superficie de los materiales, favorece la presencia de una mayor área superficial y evitando la sinterización de las partículas de material durante la calcinación y con ello la rutilización, lo que lleva a la formación preferencial de la fase Anatasa del TiO2. Respecto de la efectividad de los materiales fotocatalíticos sintetizados, se observó en general, que en los fotocatalizadores fluorizados se favorece la formación de la fase cristalina Anatasa, permitiendo una mayor degradación de las anilinas comerciales y una alta tasa de eliminación de microorganismos patógenos presentes en las aguas residuales analizadas. Lo anterior representa un aporte importante en la búsqueda de soluciones frente a las problemáticas ambientales que enfrenta actualmente el departamento y será una alternativa interesante que fomente la investigación aplicada e incentive el vínculo Universidad – Gobierno – Empresa - Comunidad. Cada uno de los resultados obtenidos se discutirán detalladamente a lo largo del presente documento. ; Bibliografía y webgrafía: páginas 81-87. ; Maestría ; Magíster en Química

La presente tesis doctoral se estructura en torno a la pregunta de investigación acerca de cómo construyen su identidad las personas que cruzan habitualmente la frontera entre Ceuta (España) y Tetuán (Marruecos) de acuerdo a sus distintos motivos de cruce. Esta pregunta se desglosa en tres objetivos específicos que guían y organizan las tres publicaciones que conforman el cuerpo de la tesis doctoral. En primer lugar, se hizo necesario conocer quiénes son las personas que cruzan la frontera entre España y Marruecos y cuáles son las principales actividades que motivan esos cruces. Seguidamente, se desarrolló un marco teórico que permitiera entender los procesos psicológicos que se dan en el contexto fronterizo. Finalmente, se propuso describir qué significados tiene la frontera para algunas de las personas que la cruzan cotidianamente y su vinculación con la identidad o self, entendido en tanto conjunto de posiciones y voces. Se presentan primeramente algunos datos del contexto concreto de producción de datos, que permitirán perfilar las características particulares de la citada frontera. En concreto, conocer los datos socio-demográficos, económicos, políticos e históricos que moldean los discursos y prácticas de este contexto. Estos median las relaciones entre los habitantes fronterizos y forman parte de los conflictos y voces a las que apelan en su construcción identitaria. Los pilares teóricos que sustentan este trabajo son los estudios sobre el desarrollo de la identidad a nivel psicológico, los estudios de frontera y el marco teórico de la psicología cultural. Sobre la identidad, entendemos que es una construcción narrativa y dinámica que está en continua revisión y se amolda según las audiencias y cánones culturales. Es una construcción que da sentido a la vivencia de la persona que la relata y que está compuesta de múltiples voces de los otros significativos que la rodean. Por otro lado, el contexto de estudio, al tratarse de la zona fronteriza internacional, posee ciertas características específicas señaladas por los estudios de frontera, como es la separación y unión que se dan al mismo tiempo a causa del establecimiento de la misma. Igualmente, esta materialización de la frontera se traslada a prácticas concretas que siguen reproduciendo las dinámicas fronterizas, las denominadas, prácticas fronterizas (bordering practices). Si entendemos estas prácticas desde los conceptos propuestos por la psicología cultural, podremos entrever sus implicaciones a nivel psicológico. La frontera se entiende desde esta propuesta como el artefacto creado por las personas que le permite mediar su relación con el ambiente. Este artefacto se internaliza a través de la participación en el contexto fronterizo y acaba constituyendo la herramienta para la percepción, guía y gestión del mundo psicológico y la relación con el ambiente y los otros. Así, la frontera y sus prácticas asociadas acaban siendo parte constituyente de la mente. Los principales resultados de las publicaciones son: la descripción de las personas que viven alrededor de la frontera hispano-marroquí y las principales actividades que realizan, así como los presupuestos metodológicos que guían el proceso de identificación y definición de las personas fronterizas o border people; el desarrollo y la aplicación del marco teórico propuesto por la psicología cultural en dos casos de fronteras exteriores de la Unión Europea a partir de la descripción de las figuras encarnadas de las fronteras nacionales: los agentes fronterizos y el cuerpo diplomático; y los principales significados que tiene la frontera (border experience) para dos grupos de mujeres que la usan por motivos diferentes (marroquíes que trabajan como empleadas domésticas en Ceuta y ceutíes que cruzan para realizar actividades de ocio y visitas a familiares) y las posiciones (border positions) y voces (border inner-Other) relacionadas con dichas experiencias, que conforman sus identidades personales. A la vista de estos resultados proponemos las actividades y motivos de cruce como un factor explicativo para entender las funciones que cumpla la frontera en la vida de las personas que habitan a su alrededor. En segundo lugar, entendemos las funciones que tiene la frontera a nivel psicológico y el sistema triádico que genera su establecimiento, para establecer puentes entre las disciplinas de la psicología cultural y los estudios de frontera. Finalmente, subrayamos la importancia de los significados personales para entender el impacto de la experiencia particular de la frontera a nivel identitario y la relevancia de los conflictos sociales materializados en las voces de los otros significativos como parte constituyente de la identidad personal. Estos diferentes factores ayudan a entender cómo construyen su identidad las personas que cruzan habitualmente la frontera entre Ceuta (España) y Tetuán (Marruecos) según sus motivos de cruce. Esta depende de los significados que las personas establecen en torno a su experiencia fronteriza particular, dada, entre otros, por las actividades que les facilita o impide la frontera, las prácticas y discursos relevantes de los otros significativos que la persona internaliza y comienza a forma parte de sí misma, así como el propio sistema triádico y co-genético que genera la materialización de una frontera, haciendo que exista una continua tensión entre la separación y conexión que genera la dinámica fronteriza y por tanto, en la construcción de la propia identidad. ; This doctoral thesis is structured around the research question about how people who usually cross the border between Ceuta (Spain) and Tétouan (Morocco) create their identity according to their different reasons for crossing. This question is broken down into three specific aims that guide and organize the three publications that make up the basis of the dissertation. In the first place, it became necessary to know what people cross the border between Spain and Morocco and what the main activities that motivate these crossings are. Next, a theoretical framework was developed that allowed understanding the psychological processes that occur in the border scenario. Finally, it was proposed to describe what meanings the border has for some of the people who cross it on a daily basis and its relationship with the self, understood as a set of positions and voices. First, we present some data about the concrete context of data production, which will allow to outline the particular characteristics of the aforementioned border. In particular, the socio-demographic, economic, political and historical data that shape the discourses and practices of this context. These characteristics mediate the relations among the border inhabitants and are part of the conflicts and voices to which they appeal in their selves. The theoretical pillars that sustain this work are studies on identity and self from a psychological perspective, border studies and cultural psychology. The self is understood as a narrative and dynamic creation that is constantly being revised and adapted according to the audiences and cultural canons. It is a story that gives meaning to the person's experience that is composed of multiple significant other's voices that surround them. On the other hand, the context on focus, being the international border zone, has certain specific characteristics indicated by border studies, such as the separation and union that occur at the same time since its establishment. Likewise, the border materialization is translated into concrete practices that continue to reproduce the border dynamics, titled as bordering practices. If we understand these practices from the concepts proposed by cultural psychology, we can glimpse their implications at the psychological level. The border is understood from this proposal as the artefact created by people that allows it to mediate its relationship with the environment. This artefact is internalized through participation in the border scenario and ends up constituting the tool for the perception, guidance and management of the psychological world and the relationship with the environment and others. Thus, the border and its associated practices end up being a constituting part of the mind. The main results of the publications are: the description of the people living around the Spanish-Moroccan border and the main activities they carry out, as well as the methodological assumptions that guide the process of identification and definition of border people; the development and application of the theoretical framework proposed by cultural psychology in two European Union's external borders cases based on the description of the embodied figures of national borders: the border guard and the diplomatic corps; and the main meanings of the border (border experience) for two groups of women who use it for different reasons (Moroccan women who cross to work as domestic workers and Spanish women who cross for leisure purposes) and the positions (border positions) and voices (border inner-Other) related to these experiences, which make up their personal identities. In view of these results, we propose the activities and reasons for crossing as an explanatory factor to understand the functions that the border fulfils in the inhabitants' daily life. Second, we understand the border functions at the psychological level and the triadic system that generates its establishment, to create links between the disciplines of cultural psychology and border studies. Finally, we emphasize the importance of personal meanings in order to understand the impact of border experience at the identity level and the relevance of social conflicts materialized in the voices of significant others as a constituting part of selves. These different factors help to understand how people who usually cross the border between Ceuta (Spain) and Tétouan (Morocco) create their selves according to their reasons for crossing. It depends on people's meanings about the border established from their particular border experience, given the activities that facilitate or prevent the border, the relevant practices, and significant others' discourses that the person internalizes and constitutes their selves, among others. As well as the triadic and co-genetic system that generates the materialization of the border, producing a continuous tension between the separation and connection generated by the border dynamics and, therefore, in the one's self.