Suchergebnisse

In the article, the E. Wallerstein world-system methodology is supplemented by the analysis of the counter-system factor in world history of the late Х1Х - the beginning of the ХХ1 century. The author dwells on the analysis of the key stages of the counter-system development. This is a) a counter-systemic challenge embodied in the K. Marx theory; b) Lenin's attempt to make a global counter-system revolution; c) the Stalinist technology of constructing and global expanding the counter-system structure; c) self-destruction of the socialist counter-system during Gorbachev's rule; d) the development of counter-system processes at the beginning of the 21st century, in which China begins to play a decisive role.The first(Marxist) stage is characterized by the theoretical development of the alternative world-system concept, new world-system which should replace the existing one. Marx formulated the basic principles of how the existing world-system should be reorganized. He made first steps towards in practical reorganization of world revolutionary process. According to Marx, Western Europe and, above all, Germany (by the end of the 19th century) have the most numerous and politically organized proletariat. So exactly this region should have become the "assemblage point" of a new world system with new social relations, new state and new government.The second (Leninist) stage is associated with an attempt through the "world revolution" completely eliminate the bourgeois world-system . However, this Lenin's installation was not fully realized, limiting itself only to a breakthrough of the old world system "weak link". Nevertheless, a new configuration arose: a counter-systemic neoplasm appeared and began to develop rapidly. It carried distinct signs of a historical alternative. Appeared situation about which Marx did not write and Lenin could not foreseen.The thirdstage in development of the world-system alternative was the Stalinist USSR with its mobilization technology for an alternative future constructing. Stalin's strategic plan was not in the spontaneous "world revolution", but in the consistent projection of a pre-prepared world-system model (Soviet-style of socialism) on the rest of the world.This Stalinist project clashed with active resistance from the old world-system/ It generated German Nazism as a weapon of a global competitor eliminating. However, in reality, everything turned out differently than expected: before attacking his enemy, Nazism attacked his masters. This made them seek support from the USSR, their strategic adversary. So the situational "anti-Hitler coalition" was established.Ultimately, both competing world-systems did not achieve (each for himself) the full result. The capitalist world-system failed to destroy and assimilate the socialist world-system. The socialist world-system failed to totally crush the capitalist world-system and cover the whole world. The protracted process of "tug of war" between the socialist and capitalist world-systems has begun,After the death of Stalin, the socialist world-system lost its strategic initiative. The Stalinist successors are mired in petty political intrigues in short-sighted and ineffective geopolitical combinations, in imitations of a "victorious movement" towards communism. Having stopped in its external advancement, the socialist world-system began to lose its innovative potential, and, consequently, competitiveness.The logical conclusion to the involution of the post-Stalinist world-system was the fourth (Gorbachev's) period. The socialist world-system, strategically disoriented, decaying morally and cheaply sold out by its own corrupt elite, became an object of absorption of the victorious capitalist world-system.However, from the beginning of the 21st century, the fifth period of world-system transformations had began. Anti-systemic moods are growing in the now-days world and anti-system processes are developing. The main "markers" of these processes were a) Islamist air attacs on the New York "twin towers", b) Russia's neo-imperial ambitions, and, c) most importantly, the emergence of the Chinese global alternative.The Chinese world-system alternative embodies a new strategy that is adequate to the realities of the 21st century. Its essence lies in the consistent "embedding" of a new world-system cluster into the existing world-system. One of the manifestations of such a new convergent strategy is the "Belt and Path project". It can turn the Eurasian continent into a grandiose construction site with a huge scientific and technical scope. The article suggests that it is a new wave which is moving from the East. And that may symbolize the end of the 500-year history of the old capitalist world-system and the beginning of a new historical era. ; В представленной статье мир-системная методология И. Валлертайна дополнена авторским анализом контр-системного фактора в мировой истории (конец Х1Х - начало ХХ1 века). Автор останавливается на анализе ключевых этапов развития контр-системы. Это а) контр-системный вызов, заключенный в теории К. Маркса; б) ленинская попытка глобальной контр-системной революции; в) сталинская технология построения и экспансии контр-системной структуры; в) саморазрушение социалистической контр-системы в период горбачевского правления; г) развитие контр-системных процессов в начале ХХ1 в., в которых определяющую роль начинает играть Китай. Первый (марксистский) этап характеризуется теоретической разработкой концепции альтернативной мир-системы, которая должна прийти на смену существующей. Второй (ленинский) этап связан с попыткой тотальной ликвидации буржуазной мир-системы посредством «мировой революции». Третьим этапом развития мир-системной альтернативы явился сталинский СССР с его структурными особенностями и жесткой мобилизационной технологией построения альтернативного будущего. Стратегический замысел Сталина заключался в последовательной проекции заранее подготовленной мир-системной модели (социализм советского образца) на весь остальной мир. Логическим завершением инволюции пост-сталинской мир-системы стал четвертый (горбачевский) период. Социалистическая мир-система, дезориентированная стратегически, разложившаяся морально и распроданная собственной коррумпированной элитой, стала объектом поглощения со стороны победившей капиталистической мир-системы. Однако, с начала ХХ1 века начинается пятый период мир-системных трансформаций. Основными «маркерами» этих процессов явились авиа-удары исламистов по нью-йоркским «башням-близнецам», нео-имперские амбиции России, и, ‒ главное, ‒ появление китайской глобальной альтернативы. Суть ее ‒ в последовательном «встраивании» нового мир-системного кластера в существующую мир-систему с последующей ее контентной трансформацией. Одним из проявлений такой новой конвергентной стратегии является проект «Пояса и Пути», В статье высказано предположение о формировании новой мир-системной реальности, завершающей 500-летнюю историю старой капиталистической мир-системы и открывающей новую сложную историческую эпоху. ; У даній статті світ-системна методологія І. Валлертайна доповнена авторським аналізом контр-системного чинника у світовій історії (кінець Х1Х - початок ХХ1 століття). Автор зупиняється на аналізі ключових етапів розвитку контр-системи. Це а) контр-системний виклик, укладений в теорії К. Маркса; б) ленінська спроба глобальної контр-системної революції; в) сталінська технологія побудови і експансії контр-системної структури; в) саморуйнування соціалістичної контр-системи в період горбачовського правління; г) розвиток контр-системних процесів на початку ХХ1 ст., в яких визначальну роль починає грати Китай.Перший (марксистський) етап характеризується теоретичної розробкою концепції альтернативної світ-системи, яка повинна прийти на зміну існуючої.Другий (ленінський) етап пов'язаний зі спробою тотальної ліквідації буржуазної світ-системи за допомогою «світової революції».Третім етапом розвитку світ-системної альтернативи з'явився сталінський СРСР з його структурними особливостями і жорсткої мобілізаційної технологією побудови альтернативного майбутнього. Стратегічний задум Сталіна полягав в послідовній проекції заздалегідь підготовленої світ-системної моделі (соціалізм радянського зразка) на увесь інший світ.Логічним завершенням інволюції пост-сталінської світ-системи став четвертий (горбачовський) період. Соціалістична світ-система, дезорієнтована стратегічно, розкладена морально і розпродана власної корумпованої елітою, стала об'єктом поглинання з боку перемогла капіталістичної світ-системи.Однак з початку ХХ1 століття починається п'ятий період світ-системних трансформацій. Основними «маркерами» цих процесів з'явилися авіа-удари ісламістів по нью-йоркським «вежах-близнюках», нео-імперські амбіції Росії, і, - головне, - поява китайської глобальної альтернативи.Суть її - в послідовному «вбудовування» нового світ-системного кластера в існуючу світ-систему з подальшою її змістовної трансформацією. Одним з проявів такої нової конвергентної стратегії є проект «Пояси і Шляхи», У статті висловлено припущення про формування нової світ-системної реальності, завершальній 500-річну історію старої капіталістичної світ-системи та відкриває нову складну історичну епоху.

In article the domestic legislative and regulatory documents, materials of bodies of public authority, non-governmental organizations, materials of specialized sites are considered. The article used both basic interdisciplinary and systematic approaches, methods of analysis and synthesis, modeling. The purpose of article is to develop complexes of tools to stimulate citizens' participation in formation and realization of the public housing policy and public health policy according to different levels of their housing self-sufficiency. The study proved that the categorical apparatus is being improved in the field of science "Public Administration" in the context of defining the concept of "residential self-sufficiency of the population". This is the ability of citizens, depending on their material wealth, social situation, cultural and aesthetic preference, local traditions to satisfy their basic needs for the use or possession of secure housing and land on a temporary or permanent basis. The importance of connection of public housing policy with the public health system based on the selfsufficiency of the local community has also been proven. The complexes of tools for stimulating the participation of the population in the formation and implementation of the state housing policy for groups of the population are defined, depending on the level of their housing self-sufficiency. Establishing a link between social policies for vulnerable groups of the population, the state of health of citizens and the level of their housing self-sufficiency will allow developing transversal approaches to housing construction and public health policy in general. Establishing the relationship between the state of health of citizens and the level of their living self-sufficiency will allow developing approaches to public housing policy and public health policy. ; Постановка проблеми. В Україні, як і в усьому світі, існує необхідність ретельного дослідження та вдосконалення інструментів публічної політики. Інструменти повинні покращити добробут людей та самодостатність у житловому секторі. Також доцільно дослідити взаємозв'язок між житловою самодостатністю, соціальною політикою та охороною здоров'я. Необхідно також дослідити взаємозв'язок між житловою самодостатністю та здоров'ям населення.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Всесвітня організація охорони здоров'я провела численні дослідження в галузі охорони здоров'я у містах світу. Проводиться ретельний аналіз охоплення міського населення медичними послугами, виявляються нові системні загрози щільно заселеним районам. Питання публічної політики є предметом багатьох досліджень, зокрема українських, фінських, естонських дослідників, інших вчених, а також наших статей. Усі вчені вважають, що вирішення нагальних проблем у житловій та інших сферах можливе лише за допомогою нових підходів та впровадження інноваційних інструментів. Зокрема, необхідно враховувати, що житлові проблеми в різних аспектах пов'язані зі станом здоров'я територіальних громад та є важливими чинниками сталого розвитку на відповідних територіях. Досить цікавий фінський досвід щодо скорочення витрат на лікування бездомних. Це було досягнуто внаслідок зменшення захворювань після надання їм соціального житла в межах програми "Житло в першу чергу". Заслуговує уваги також естонський досвід щодо надання соціального житла безпритульним.Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми. Метою статті є розробка комплексів інструментів для стимулювання участі громадян у формуванні та реалізації публічної житлової політики та політики громадського здоров'я відповідно до різних рівнів їх житлової самодостатності.Дослідженням встановлено, що категоріальний апарат удосконалюється у галузі науки "Державне управління" в контексті визначення поняття "житлова самодостатність населення". Це здатність громадян, залежно від їх матеріального стану, соціального становища, культурних та естетичних уподобань, місцевих традицій, задовольняти свої основні потреби щодо використання чи володіння безпечним житлом та землею на тимчасовій чи постійній основі. Доведено також важливість зв'язку публічної житлової політики із системою охорони здоров'я, що базується на самодостатності місцевої громади. Визначено комплекси інструментів стимулювання участі населення у формуванні та реалізації публічної житлової політики для груп населення, залежно від рівня їх житлової самодостатності. Встановлення зв'язку між соціальною політикою для вразливих верств населення, станом здоров'я громадян та рівнем самозабезпеченості ними житлом дасть змогу розробити трансверсальні підходи до будівництва житла та політики громадського здоров'я. Встановлення взаємозв'язку між станом здоров'я громадян та рівнем їх життєвої самодостатності допоможе розробити нові підходи до публічної житлової політики та політики громадського здоров'я.Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі публічним органам влади доводиться швидко реагувати на громадські бажання у проведенні політики. Інструменти публічної житлової політики та політики громадського здоров'я повинні бути спрямовані на задоволення потреб населення.Оптимальна публічна політика передбачає швидке реагування органів державної влади на вимоги та очікування суспільства в певній галузі. Здебільшого житло є першочерговою базовою цінністю і чи не найдорожчим ліквідним активом у житті. На сьогодні згадані інструменти перебувають на початковому етапі практичної реалізації державними органами влади, тому є необхідність їх дослідження та вдосконалення. Такі інструменти повинні слугувати головній меті політики – створити умови для покращення добробуту громадян, сформулювати та підвищити їх житлову самодостатність.Необхідно також вказати на вивчення та зв'язок політики житлового господарства з політикою громадського здоров'я, оскільки якість життя залежить від рівня культури здоров'я.Цікавим є досвід Фінляндії та Естонії у сфері житлової політики та політики громадського здоров'я для порівняльного аналізу. В цих країнах спостерігається успішна довгострокова житлова політика щодо боротьби з бездомністю. Боротьба з бездомністю є одним із найважливіших аспектів поліпшення охорони здоров'я у місцевих громадах. Тому там запроваджені ефективні механізми поєднання двох публічних політик – житлової сфери та громадського здоров'я. Таким чином, досвід Фінляндії та Естонії доводить, що доцільно формувати в містах постійно функціонуючий фонд соціального житла, що збільшує конкурентоспроможність територій. Як ми бачимо, соціальне муніципальне житло створює умови для безпечного та здорового життя соціально незахищених людей та бездомних. Наявність такого житла збільшує рівень життя та зменшує подальші витрати місцевих адміністрацій на лікування та реабілітацію потенційно неблагополучних пацієнтів. Не будемо забувати про зменшення криміногенної ситуації завдяки розумній заздалегідь запланованій житловій політиці.Таким чином, інструменти житлової політики забезпечують стабільність системи охорони здоров'я в Європі. Ці практики потрібно застосовувати і в Україні. Необхідно зазначити також зворотній вплив політики охорони здоров'я на розвиток місцевого житла. Отже, плани на будівництво нових житлових районів у місті, благоустрій, розміщення промислових зон повинні бути узгоджені, зокрема із спеціалістами охорони здоров'я.Також доцільно наблизити медичних працівників та сімейних лікарів до місцевих громад на рівні сусідства та кондомініуму. Безпосередня взаємодія житлових установ і елементів галузі охорони здоров'я забезпечить профілактику захворювань та кращу реакцію на епідеміологічні загрози. Доцільно використовувати інформаційні та організаційні можливості громад: окремі житлові будинки для широкого та якісного обслуговування населення.Такі інструменти повинні використовуватися у межах багаторівневої моделі публічної житлової політики, яка буде пов'язана з системою охорони здоров'я. Отже, запропоновані інструменти спрямовані на перетворення державної або місцевої житлової політики та політики в галузі громадського здоров'я в політику прозорості, залученості багатьох сторін та їх спільної відповідальності. Окрім того, ефективна житлова політика та стабільна система громадського здоров'я взаємно збагачують одна одну і допомагають муніципалітетам створювати самодостатні екосистеми в місцевих громадах.Висновки і перспективи подальших розвідок. Нами були розроблені відповідні інструменти для стимулювання населення до участі у публічній житловій політиці та формування політики громадського здоров'я для груп населення, залежно від рівня їх самодостатньої життєдіяльності. Відповідне групування населення здійснюється з урахуванням того, що задоволення різних потреб сприяє загальній ефективності публічної житлової політики та політики громадського здоров'я. Тому необхідно забезпечити достатню різноманітність інструментів політики, які систематично інтегруються у відповідні механізми управління. На практиці ці механізми мають бути представлені у програмах із питань медичного обслуговування, які систематично накопичують різні заходи, важелі, стимули тощо. Окрім таких програм, для покращення якості життя територіальних громад доцільно вживати заходи щодо надання медичної допомоги та попередження захворювань, насамперед у багатоквартирних будинках, за підтримки об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та інших структур самоорганізації населення. У цьому контексті встановлення рівня житлової самодостатності, а саме відповідно до запропонованих нами груп населення, дасть змогу розробити трансверсальні та ефективні підходи до публічної житлової політики та охорони здоров'я загалом. Таким чином, це є перспективним напрямом подальших досліджень.

В статті наведено методичний апарат визначення внесків видів (родів) військ в потрібний рівень боєздатності Збройних Сил (ЗС) України при їх застосуванні (відбитті збройної агресії) з встановленою величиною відверненого збитку, який містить три методи, зокрема: метод визначення внесків видів (родів) військ в потрібний рівень боєздатності ЗС України під час їх застосування (відбиття збройної агресії, метод визначення оптимальних внесків видів (родів) військ в успішне вирішення ними бойових завдань із встановленою величиною відверненого збитку за умови мінімізації необхідних для цього затрат та метод визначення оптимальних внесків видів (родів) військ в успішне вирішення ними бойових завдань із встановленою величиною відверненого збитку за умови нанесення максимальних втрат противнику. Метод визначення внесків видів (родів) військ в потрібний рівень боєздатності ЗС України під час їх застосування (відбиття збройної агресії дозволяє досить коректно визначити внески видів (родів) військ в потрібний рівень боєздатності ЗС України, ґрунтуючись на результатах оцінки бойових засобів противника та результатах обчислення можливої кількості знищених цих засобів нашими військами. Цей метод враховує забезпеченість військ ракетами (боєприпасами), а також особливості бойового застосування видів (родів) наших військ, які можуть діяти як роздільно, так і сумісно.Метод визначення оптимальних внесків видів (родів) військ в успішне вирішення ними бойових завдань із встановленою величиною відверненого збитку за умови мінімізації необхідних для цього затрат ґрунтується на оптимізаційній задачі розподілу внесків j-го виду ЗС або роду військ в загальний вклад всіх наших військ у знищення всіх засобів противника для досягнення потрібного рівня боєздатності ЗС України при їх застосуванні (відбитті збройної агресії) з встановленою величиною відверненого збитку. Перевагою запропонованого методу є сформульовані визначення внесків у різних формах як з урахуванням бойових можливостей окремих видів (родів) військ, так й затрат на їх створення та використання.Метод визначення оптимальних внесків видів (родів) військ в успішне вирішення ними бойових завдань із встановленою величиною відверненого збитку за умови нанесення максимальних втрат противнику ґрунтується на оптимізаційній задачі розподілу внесків виду ЗС або роду військ в загальний вклад всіх наших військ у зниження усіх засобів противника для досягнення потрібного рівня боєздатності q ³ q вим ЗС України.Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробленням рекомендацій щодо: визначення необхідного складу видів ЗС України (родів військ) для успішного вирішення бойових завдань з встановленою величиною відверненого збитку; визначення оптимального складу створюваного угруповання військ для успішного вирішення бойових завдань з встановленою величиною відверненого збитку за умови мінімізації необхідних для цього затрат; визначення максимального збитку, який можна нанести противнику створюваним угрупованням наших військ з урахуванням виділених на їх формування коштів. ; В статье приведены методический аппарат определения взносов видов (родов) войск в нужный уровень боеспособности Вооруженных Сил (ВС) Украины при их применении (отражении вооруженной агрессии) с установленной величиной отвлеченного ущерба, который содержит три метода, в частности: метод определения взносов видов (родов) войск в нужный уровень боеспособности ВС Украины во время их применения (отражение вооруженной агрессии, метод определения оптимальных взносов видов (родов) войск в успешное решение ими боевых задач по установленной величиной отвлеченного ущерба при минимизации необходимых для этого затрат и метод определения оптимальных взносов видов ( родов) войск в успешное решение ими боевых задач по установленной величиной отвлеченного ущерба при условии нанесения максимальных потерь противнику.Метод определения взносов видов (родов) войск в нужный уровень боеспособности ВС Украины во время их применения (отражение вооруженной агрессии позволяет достаточно корректно определить взносы видов (родов) войск в нужный уровень боеспособности ВС Украины, основываясь на результатах оценки боевых средств противника и результатах вычисления возможной количества уничтоженных этих средств нашими войсками. Этот метод также учитывает обеспеченность войск ракетами (боеприпасами), а также особенности боевого применения видов (родов) наших войск, которые могут действовать как раздельно, так и совместно.Метод определения оптимальных взносов видов (родов) войск в успешное решение ими боевых задач по установленной величиной отвлеченного ущерба при минимизации необходимых для этого затрат основывается на оптимизационной задачи распределения взносов j-го вида ВС или рода войск в общий вклад всех наших войск в уничтожение всех средств противника для достижения нужного уровня боеспособности ВС Украины при их применении (отражении вооруженной агрессии) с установленной величиной отвлеченного ущерба. Преимуществом предложенного метода является сформулированы определения взносов в различных формах как с учетом боевых возможностей отдельных видов (родов) войск, так и затрат на их создание и использование.Метод определения оптимальных взносов видов (родов) войск в успешное решение ими боевых задач по установленной величиной отвлеченного ущерба при условии нанесения максимальных потерь противнику основывается на оптимизационной задачи распределения взносов вида ВС или рода войск в общий вклад всех наших войск в снижение всех средств противника для достижения нужного уровня боеспособности q ³ q вим ВС Украины.Перспективы дальнейших исследований связаны с разработкой рекомендаций: определение необходимого состава видов ВС Украины (родов войск) для успешного решения боевых задач с установленной величиной отвлеченного ущерба; определение оптимального состава создаваемого группировки войск для успешного решения боевых задач с установленной величиной отвлеченного ущерба при минимизации необходимых для этого затрат; определение максимального ущерба, который можно нанести противнику создаваемым группировкой наших войск с учетом выделенных на их формирование средств. ; In the article it proposed the methodological apparatus of substantiation and determination of contributions of services (branches) of troops to the required level of combat capability of Armed Forces (AF) of Ukraine during their use (repulse of armed aggression), which consists three methods: The method of determining the contributions of services (branches) of troops to the required level of capacity of the Armed Forces of Ukraine during the application (counter of armed aggression), the method of determining the optimal contributions of services (branches) of troops in the successful solution of combat tasks with a established value of prevented damage, while minimizing the necessary costs and method of determining the optimal contributions of services (branches) of troops in the successful solution of combat missions with the established amount of prevented damage provided maximum damage to the enemy created by groups of troops. The method of determining the contributions of services (branches) of troops to the required level of capacity of the Armed Forces of Ukraine during the application (counter of armed aggression) consists of three stages. At the first stage, the initial relations are determined for the subsequent calculation of the contributions of the j-th type of troops in ensuring the required level of capacity of all troops. In the second stage, the basic equations determined the contributions of the j-th type and all types of troops in providing the required number of destroyed weapons of the i-th type and all types of the enemy in order to maintain a given level of capacity of all our troops. At the third stage, there are determined the contributions of our troops to the required number of destroyed the i-th type weapons and all types of the enemy in order to maintain a given level of capacity of all our troops.The method of determining the optimal contributions of services (branches) of troops in the successful solution of combat tasks with a established value of prevented damage, while minimizing the necessary costs, which is part of the methodological apparatus of substantiation and determination of contributions of services (branches) of troops to the required level of combat capability of Armed Forces of Ukraine during their application (repulse of armed aggression) made for its further use by officials of the governing bodies of the Armed Forces of Ukraine, the Armed Forces, as well as the Ministry of Defense of Ukraine to plan the staff of the Armed Forces of Ukraine, forces and means of the tasks forces, determining of prospects for the development of a particular type (genus) of troops, etc.The method is based on the optimization problem of contributions distribution of services of the Armed Forces or military branches of troops in the general contribution of all our troops in destruction of all means of the enemy for achieving the necessary level of combat capability q ³ q вим of the Armed Forces of Ukraine. Prospects for further research are related to the development of recommendations of substantiation and determination of contributions of services (branches) of troops to the required level of combat capability of Armed Forces (AF) of Ukraine during their use (repulse of armed aggression).

In the XX century, specific individuals in the Ukrainian Diaspora preserved, developed and propagated aspects of bandura culture and tradition, much of which disappeared in Ukraine in the light of new political realities. This included such aspects as the loss of the Kharkiv type bandura, the Kharkiv method and technique of playing, and its traditional repertoire. During the 20th century, Vasyl Yemetz made a significant contribution to the development of the modern bandura and the establishment of the solo concert performance on the instrument. This study is an attempt to glean new information regarding traditional playing techniques he learned as a youth and new techniques he later developed, and also a reevaluation of his repertoire based on reminiscences and recordings made by the author in 1979.The purpose of this research is to focus on traditional, transformational and innovational aspects in the performance practice and playing technique of Vasyl Yemetz; to reevaluate those aspects of the kobzar tradition that he retained, and those that he modified in his concert performance practices, and to compare these to contemporary practices later developed in Ukraine.The research methodology is grounded in historic, systemic, sociological and cultural approach and related methods of scientific study, in particular, a historic-chronological analysis of the bandura playing techniques used by Vasyl Yemetz, in particular, the method of systematic classification and complex analysis of the playing techniques that he retained and also later developed. The study and analysis are directed toward the bandura playing technique and repertoire of Vasyl Yemetz and his philosophy regarding his approach to the bandura. The materials used in the preparation of this study include books and articles regarding the bandura, and specifically about Vasyl Yemetz, recordings on cassette tape and photographs made by the author. Separate conclusions and generalizations were made on the basis of personal interaction with the informant and also notes taken at that time.The scientific novelty of the research is the introduction into scientific circulation of an organological and ergological analysis of the activities of bandurist Vasyl Yemetz, the tradition, systematization of the various adaptations, and the development of independent innovations in the performance practice by this artist on this traditional Ukrainian folk instrument.Conclusions. Vasyl Yemetz was a unique man and musician. He made a significant impact on the development of bandura playing technique, repertoire and instrument construction. The artist combined in his work a traditional kobzar playing and innovations of modern concert performance. Audio recordings and photographic materials made during personal meetings contributed to the rethinking of his artistic, philosophical, cultural achievements, especially in the aspects of playing techniques and the formation of concert repertoire. Musical terms developed and implemented by the performer to describe playing techniques can still be used nowadays in the technique of bandura playing. The audio recordings of the melodies made during the interview contributed to reconstruct his repertoire and to involve these works actively in the concert repertoire of modern bandura players. The interrelation of technical performing techniques and design features of the instrument, which explains the motives of the philosophical understanding of the bandura art role in the world cultural process, is highlighted. ; В XX веке отдельные личности в украинской диаспоре сохраняли, развивали и пропагандировали кобзарские традиции и аспекты культуры игры на бандуре, значительная часть которых исчезла в Украине в результате репрессий. Василий Емец совершил весомый вклад в развитие современного бандурного искусства и предложил стандарт установки сольного концертного исполнительства на инструменте. Предложенное исследование призвано собрать и систематизировать новые источники информации о традиционных и новейших приемах игры, которые разработал В. Емец, а также произвести анализ его репертуара на основе реминисценций и записей, сделанных автором в 1979 году.Цель исследования – проанализировать и выявить трансформационные и инновационные процессы в исполнительской технике Василия Емца; осуществить сравнительную характеристику традиционного и новаторского в творчестве исполнителя в контексте современного бандурного исполнительства в Украине.Методология исследования основывается на историческом, системном, социологическом и культурном подходах. Применены методы научного изучения, в частности, историко-хронологический анализ методик игры на бандуре Василия Емца; методы системной классификации и комплексного анализа игровых приемов, которые он разработал. Метод анализа направлен на исполнительскую технику игры и концертный репертуар Василия Емца, его философскую интерпретацию видения роли бандурного искусства в культурных процессах. Источниковую базу исследования включают: книги и статьи о бандуре (в основном, о Василии Емце), личные записи на кассетах и фотографии, сделанные автором. Отдельные выводы и обобщения проведены на основе личного взаимодействия с творцом.Научная новизна исследования заключается во введении в научный оборот органологического и эргологического анализа художественной деятельности бандуриста Василия Емца. Впервые осуществлено сравнительную характеристику традиционного и новаторского в творчестве исполнителя в контексте современного бандурного исполнительства в Украине.Выводы. Василий Емец был уникальным человеком и музыкантом. Он оказывал значительное влияние на развитие техники игры на бандуре, репертуара и конструкции инструмента. В. Емец соединил в своем творчестве традиционную кобзарскую игру и новации современного концертного исполнительства. Аудиозаписи и фотоматериалы, сделанные во время личных встреч, способствовали переосмыслению его художественного, философского, культурологического наследия, особенно в аспектах технологии исполнительства и формирования концертного материала. Разработанные и внедренные исполнителем музыкальные термины для описания игровых приемов, можно и сегодня применять в методике бандурной игры. Аудиозаписи мелодий, совершенные во время интервью, способствовали реконструкции его репертуара и активного привлечения этих произведений в концертный репертуар современных бандуристов. Выделена взаимосвязь технических исполнительских приемов и конструктивных особенностей инструмента, что объясняет мотивы философского осмысления роли бандурного искусства в мировом культурном процессе. ; У XX столітті окремі особистості в українській діаспорі зберігали, розвивали і пропагували кобзарські традиції та аспекти культури гри на бандурi, значна частина яких зникла в Україні внаслідок репресій. Василь Ємець здійснив вагомий внесок у розвиток сучасного бандурного мистецтва та запропонував стандарт встановлення сольного концертного виконавства на інструменті. Запропоноване дослідження покликане зібрати та систематизувати нові джерела інформації про традиційні й новітні прийоми гри, які розробив В. Ємець, а також здійснити аналіз його репертуару на основі ремінісценцій та записів, зроблених автором у 1979 році.Мета дослідження – проаналізувати та виявити трансформаційні та інноваційні процеси у виконавській техніці Василя Ємця; здійснити порівняльну характеристику традиційного та новаторського у творчості виконавця у контексті сучасного бандурного виконавства в Україні.Методологія дослідження ґрунтується на історичному, системному, соціологічному та культурному підходах. Застосовано методи наукового вивчення, зокрема, історико- хронологічний аналіз методик гри на бандурі Василя Ємця; методи системної класифікації та комплексного аналізу ігрових прийомів, які він розробив. Метод аналізу спрямований на виконавську техніку гри та концертний репертуар Василя Ємця, його філософську інтерпретацію бачення ролі бандурного мистецтва у культурних процесах. Джерельну базу дослідження включають: книги та статті про бандуру (головно, про Василя Ємця), особисті записи на касетах та фотографії, зроблені автором. Окремі висновки та узагальнення проведено на основі особистої взаємодії з митцем.Наукова новизна дослідження полягає у введенні в науковий обіг органологічного та ергологічного аналізу мистецької діяльності бандуриста Василя Ємця. Вперше здійснено порівняльну характеристику традиційного та новаторського у творчості виконавця у контексті сучасного бандурного виконавства в Україні.Висновки. Василь Ємець був унікальною людиною і музикантом. Він здійснив значний вплив на розвиток техніки гри на бандурі, репертуару та конструкції інструмента. Митець поєднав у своїй творчості традиційну кобзарську гру та новації сучасного концертного виконавства. Аудіозаписи й фотоматеріали, здійснені під час особистих зустрічей, сприяли переосмисленню його мистецького, філософського, культурологічного доробку, особливо в аспектах технології виконавства і формування концертного матеріалу. Розроблені та впроваджені виконавцем музичні терміни для опису ігрових прийомів можна і сьогодні застосовувати у методиці бандурної гри. Аудіозаписи мелодій, здійснені під час інтерв'ю сприяли реконструкції його репертуару та активного залучення цих творів до концертного репертуару сучасних бандуристів. Виокремлено взаємозв'язок технічних виконавських прийомів та конструктивних особливостей інструмента, що пояснює мотиви філософського осмислення ролі бандурного мистецтва у світовому культурному процесі.

In the article, the E. Wallerstein world-system methodology is supplemented by the analysis of the counter-system factor in world history of the late Х1Х - the beginning of the ХХ1 century. The author dwells on the analysis of the key stages of the counter-system development. This is a) a counter-systemic challenge embodied in the K. Marx theory; b) Lenin's attempt to make a global counter-system revolution; c) the Stalinist technology of constructing and global expanding the counter-system structure; c) self-destruction of the socialist counter-system during Gorbachev's rule; d) the development of counter-system processes at the beginning of the 21st century, in which China begins to play a decisive role.The first(Marxist) stage is characterized by the theoretical development of the alternative world-system concept, new world-system which should replace the existing one. Marx formulated the basic principles of how the existing world-system should be reorganized. He made first steps towards in practical reorganization of world revolutionary process. According to Marx, Western Europe and, above all, Germany (by the end of the 19th century) have the most numerous and politically organized proletariat. So exactly this region should have become the "assemblage point" of a new world system with new social relations, new state and new government.The second (Leninist) stage is associated with an attempt through the "world revolution" completely eliminate the bourgeois world-system . However, this Lenin's installation was not fully realized, limiting itself only to a breakthrough of the old world system "weak link". Nevertheless, a new configuration arose: a counter-systemic neoplasm appeared and began to develop rapidly. It carried distinct signs of a historical alternative. Appeared situation about which Marx did not write and Lenin could not foreseen.The thirdstage in development of the world-system alternative was the Stalinist USSR with its mobilization technology for an alternative future constructing. Stalin's strategic plan was not in the spontaneous "world revolution", but in the consistent projection of a pre-prepared world-system model (Soviet-style of socialism) on the rest of the world.This Stalinist project clashed with active resistance from the old world-system/ It generated German Nazism as a weapon of a global competitor eliminating. However, in reality, everything turned out differently than expected: before attacking his enemy, Nazism attacked his masters. This made them seek support from the USSR, their strategic adversary. So the situational "anti-Hitler coalition" was established.Ultimately, both competing world-systems did not achieve (each for himself) the full result. The capitalist world-system failed to destroy and assimilate the socialist world-system. The socialist world-system failed to totally crush the capitalist world-system and cover the whole world. The protracted process of "tug of war" between the socialist and capitalist world-systems has begun,After the death of Stalin, the socialist world-system lost its strategic initiative. The Stalinist successors are mired in petty political intrigues in short-sighted and ineffective geopolitical combinations, in imitations of a "victorious movement" towards communism. Having stopped in its external advancement, the socialist world-system began to lose its innovative potential, and, consequently, competitiveness.The logical conclusion to the involution of the post-Stalinist world-system was the fourth (Gorbachev's) period. The socialist world-system, strategically disoriented, decaying morally and cheaply sold out by its own corrupt elite, became an object of absorption of the victorious capitalist world-system.However, from the beginning of the 21st century, the fifth period of world-system transformations had began. Anti-systemic moods are growing in the now-days world and anti-system processes are developing. The main "markers" of these processes were a) Islamist air attacs on the New York "twin towers", b) Russia's neo-imperial ambitions, and, c) most importantly, the emergence of the Chinese global alternative.The Chinese world-system alternative embodies a new strategy that is adequate to the realities of the 21st century. Its essence lies in the consistent "embedding" of a new world-system cluster into the existing world-system. One of the manifestations of such a new convergent strategy is the "Belt and Path project". It can turn the Eurasian continent into a grandiose construction site with a huge scientific and technical scope. The article suggests that it is a new wave which is moving from the East. And that may symbolize the end of the 500-year history of the old capitalist world-system and the beginning of a new historical era. ; В представленной статье мир-системная методология И. Валлертайна дополнена авторским анализом контр-системного фактора в мировой истории (конец Х1Х - начало ХХ1 века). Автор останавливается на анализе ключевых этапов развития контр-системы. Это а) контр-системный вызов, заключенный в теории К. Маркса; б) ленинская попытка глобальной контр-системной революции; в) сталинская технология построения и экспансии контр-системной структуры; в) саморазрушение социалистической контр-системы в период горбачевского правления; г) развитие контр-системных процессов в начале ХХ1 в., в которых определяющую роль начинает играть Китай. Первый (марксистский) этап характеризуется теоретической разработкой концепции альтернативной мир-системы, которая должна прийти на смену существующей. Второй (ленинский) этап связан с попыткой тотальной ликвидации буржуазной мир-системы посредством «мировой революции». Третьим этапом развития мир-системной альтернативы явился сталинский СССР с его структурными особенностями и жесткой мобилизационной технологией построения альтернативного будущего. Стратегический замысел Сталина заключался в последовательной проекции заранее подготовленной мир-системной модели (социализм советского образца) на весь остальной мир. Логическим завершением инволюции пост-сталинской мир-системы стал четвертый (горбачевский) период. Социалистическая мир-система, дезориентированная стратегически, разложившаяся морально и распроданная собственной коррумпированной элитой, стала объектом поглощения со стороны победившей капиталистической мир-системы. Однако, с начала ХХ1 века начинается пятый период мир-системных трансформаций. Основными «маркерами» этих процессов явились авиа-удары исламистов по нью-йоркским «башням-близнецам», нео-имперские амбиции России, и, ‒ главное, ‒ появление китайской глобальной альтернативы. Суть ее ‒ в последовательном «встраивании» нового мир-системного кластера в существующую мир-систему с последующей ее контентной трансформацией. Одним из проявлений такой новой конвергентной стратегии является проект «Пояса и Пути», В статье высказано предположение о формировании новой мир-системной реальности, завершающей 500-летнюю историю старой капиталистической мир-системы и открывающей новую сложную историческую эпоху. ; У даній статті світ-системна методологія І. Валлертайна доповнена авторським аналізом контр-системного чинника у світовій історії (кінець Х1Х - початок ХХ1 століття). Автор зупиняється на аналізі ключових етапів розвитку контр-системи. Це а) контр-системний виклик, укладений в теорії К. Маркса; б) ленінська спроба глобальної контр-системної революції; в) сталінська технологія побудови і експансії контр-системної структури; в) саморуйнування соціалістичної контр-системи в період горбачовського правління; г) розвиток контр-системних процесів на початку ХХ1 ст., в яких визначальну роль починає грати Китай.Перший (марксистський) етап характеризується теоретичної розробкою концепції альтернативної світ-системи, яка повинна прийти на зміну існуючої.Другий (ленінський) етап пов'язаний зі спробою тотальної ліквідації буржуазної світ-системи за допомогою «світової революції».Третім етапом розвитку світ-системної альтернативи з'явився сталінський СРСР з його структурними особливостями і жорсткої мобілізаційної технологією побудови альтернативного майбутнього. Стратегічний задум Сталіна полягав в послідовній проекції заздалегідь підготовленої світ-системної моделі (соціалізм радянського зразка) на увесь інший світ.Логічним завершенням інволюції пост-сталінської світ-системи став четвертий (горбачовський) період. Соціалістична світ-система, дезорієнтована стратегічно, розкладена морально і розпродана власної корумпованої елітою, стала об'єктом поглинання з боку перемогла капіталістичної світ-системи.Однак з початку ХХ1 століття починається п'ятий період світ-системних трансформацій. Основними «маркерами» цих процесів з'явилися авіа-удари ісламістів по нью-йоркським «вежах-близнюках», нео-імперські амбіції Росії, і, - головне, - поява китайської глобальної альтернативи.Суть її - в послідовному «вбудовування» нового світ-системного кластера в існуючу світ-систему з подальшою її змістовної трансформацією. Одним з проявів такої нової конвергентної стратегії є проект «Пояси і Шляхи», У статті висловлено припущення про формування нової світ-системної реальності, завершальній 500-річну історію старої капіталістичної світ-системи та відкриває нову складну історичну епоху.

Актуальность. Согласно оборонной реформе Вооруженных Сил (ВС) Украины назрели существенные изменения в организационной и управленческой работе медицинской службы. Поэтому очень важно исследовать современное состояние логистического процесса в учреждениях и подразделениях медицинского снабжения ВС Украины, анализ показателей, влияющих на потоковые процессы, с целью предотвращения влияния негативных факторов на своевременность и полноту объёма медицинского снабжения. Для этого необходимо учитывать эмпирический опыт специалистов (экспертов) по организации медицинского обеспечения и снабжения ВС Украины. Цель исследования заключается в определении и анализе информационной характеристики экспертов по медицинскому снабжению для дальнейшего проведения экспертного опроса. Материалы и методы. Для достижения цели исследования проведен анализ зарубежной и отечественной научной литературы, действующей нормативно-правовой базы Украины. Применялись следующие методы: библиографический, аналитический, информационный поиск, систематизация, сравнение и обобщение. Результаты. С целью исследования современного состояния логистического процесса в учреждениях и подразделениях медицинского снабжения ВС Украины был проведен метод экспертного опроса. В качестве экспертов выступали военнослужащие и работники ВС Украины. Среди них наибольший процент экспертов был представлен из учреждений медицинского снабжения: медицинских складов Министерства обороны Украины (МС МОУ) – 38 %, Центров формирования и хранения медицинской техники и имущества неприкосновенных запасов (ЦФиХ МТИ НЗ) – 16 %. Группа экспертов из Фармацевтических центров (аптек) Военно-медицинских клинических центров (ВМКЦ) регионов составила 15 %. Из отделов (отделений) медицинского снабжения бригад – 12 %. Другие группы экспертов имеют процент меньше 10. Анализ распределения экспертов по возрасту показал высокий показатель (23 %) в возрастной группе 30-39 лет. Профессиональная характеристика экспертов по уровню образования подтверждает их качественный подбор, так как 96 % экспертов имеют высшее фармацевтическое образование. Были проанализированы характеристики респондентов с учётом занимаемых должностей. Наибольший процент занимают военнослужащие на должности Провизор – 22 %, 11 % – Начальники отделений медицинского снабжения (ВМКЦ, военные госпитали), 7 % – Командиры воинских частей (МС, ЦФиХ МТИ НЗ), по 5 % – Начальники отделения хранения медицинского имущества (МС, ЦФиХ МТИ НЗ). Почти одинаковый процент (с 4 % до 1 %) составляют другие задействованные в опросе респонденты. Выводы. Обобщённые результаты исследования свидетельствуют о высоком уровне компетентности экспертов, которые будут проводить анализ современного состояния логистических процессов в учреждениях и подразделениях медицинского снабжения ВС Украины. Группа обеспечена специалистами, имеющими высшее и среднее фармацевтическое образование, опыт работы и высокую квалификацию. Исследования в данном направлении продолжаются. ; Актуальність. Відповідно до оборонної реформи Збройних Сил (ЗС) України назріли істотні зміни в організаційній та управлінській роботі медичної служби. Тому дуже важливо дослідити сучасний стан логістичного процесу у закладах та підрозділах медичного постачання ЗС України, аналіз показників, які впливають на потокові процеси, з метою запобігання впливу негативних факторів на своєчасність та повноту обсягу медичного постачання. Для цього необхідно враховувати емпіричний досвід фахівців (експертів) з організації медичного забезпечення та постачання ЗС України. Мета дослідження полягає у визначенні та аналізі інформаційної характеристики експертів з медичного постачання ЗС України для подальшого проведення експертного опитування. Матеріали та методи. Для досягнення мети дослідження проведено аналіз закордонної і вітчизняної наукової літератури, чинної нормативно-правової бази України. Використовувалися такі методами дослідження: бібліографічний, аналітичний, інформаційний пошук, систематизація, порівняння та узагальнення. Результати. З метою дослідження сучасного стану логістичного процесу у закладах та підрозділах медичного постачання ЗС України був проведений метод експертного опитування. В якості експертів виступали військовослужбовці та працівники ЗС України, серед яких найбільший відсоток представлений із закладів медичного постачання: медичних складів (МС) МО України – 38 %, Центрів формування та зберігання медичної техніки та майна непорушних запасів (ЦФтЗ МТіМ НЗ) – 16 %. Група експертів з Фармацевтичних центрів (аптек) Військово-медичних клінічних центрів (ВМКЦ) регіонів склала 15 %. З відділів (відділень) медичного постачання бригад – 12 %. Інші групи експертів мають відсоток менше 10. Аналіз розподілу експертів за віком показав, що найвищий показник (23 %) у віковій групі 30-39 років. Професійна характеристика експертів за рівнем освіти підтверджує якісний підбір експертів, так як 96 % з них мають вищу фармацевтичну освіту. Були проаналізовані характеристики респондентів з урахуванням займаних посад. Найбільший відсоток займають військовослужбовці на посаді Провізор – 22 %, 11 % – Начальники відділень медичного постачання (ВМКЦ, військових госпіталів), 7 % – Командири військових частин (МС, ЦФтЗ МТіМ НЗ), по 5 % – Начальники відділення зберігання медичного майна (МС, ЦФтЗ МТіМ НЗ). Майже однаковий відсоток (з 4 % до 1 %) складають інші задіяні в опитуванні респонденти. Висновки. Узагальнені результати дослідження свідчать про високий рівень компетентності респондентів, які будуть проводити аналіз сучасного стану логістичного процесу в закладах та підрозділах медичного постачання ЗС України. Група експертів забезпечена спеціалістами, які мають вищу та середню фармацевтичну освіту, досвід роботи і високу кваліфікацію. Дослідження сучасного стану логістичних процесів у закладах та підрозділах медичного постачання ЗС України й надалі продовжується. ; Background. According to the defense reform of the Armed Forces of Ukraine, significant changes in the organizational and managerial work of the Military Medical Service have appeared. There are changes in the regulatory environment, an improvement and a development of the medical support system of the Armed Forces of Ukraine in the direction of commonality and compatibility with the medical services of NATO member countries. Therefore, it is very important to study the current state of the logistics processes in institutions and units of the Armed Forces of Ukraine medical supply, analysis of indicators affecting flow processes in order to prevent the influence of negative factors on a timeliness and a completeness of the volume of medical supply. For this, it is necessary to take into account the empirical experience of specialists (experts) in organizing a medical support and a supply for the Armed Forces of Ukraine. The purpose of the work is to determine and analyze the informational characteristics of medical supply experts for further expert survey. Materials and methods. To achieve the goal of the study, a foreign and a domestic scientific literature, the current regulatory framework of Ukraine were analyzed. We used such methods as bibliographic, analytical, information search, systematization, comparison and generalization. Results. In order to study the current state of the logistics process in institutions and units of the Armed Forces of Ukraine medical supply, an expert survey method was conducted. The experts were military personnel and employees of the Armed Forces of Ukraine. Among them, the largest percentage of experts was presented from medical supply institutions: Medical warehouses of the Ministry of Defense of Ukraine – 38 %, Centers for the formation and storage of reserves of medical equipment and supplies – 16 %. A group of experts from the Pharmaceutical centers (pharmacies) of the Military Medical Clinical Centers (MMCC) of the regions amounted to 15 %. From departments (units) of medical supply of brigades – 12 %. Other expert groups have a percentage of less than 10. Analysis of the distribution of experts by age showed a high indicator (23 %) in the age group of 30-39 years. The professional characteristics of experts in terms of education confirms their quality selection, since 96 % of experts have higher pharmaceutical education. The characteristics of the respondents (experts) were analyzed taking into account the positions held. The largest percentage is occupied by military personnel in the positions of Pharmacist – 22 %, 11 % – Heads of medical supply departments (MMCC, military hospitals), 7 % – Military unit commanders and 5 % – Heads of a medical supplies storage department (Medical warehouses of the Ministry of Defense of Ukraine, Centers for the formation and storage of reserves of medical equipment and supplies). Almost the same percentage (from 4 % to 1 %) are other respondents (experts) involved in the survey. Conclusions. The generalized results of the study indicate a high level of competence of experts who will analyze the current state of logistics processes in institutions and units of the Armed Forces of Ukraine medical supply. The group is provided with specialists with higher and secondary pharmaceutical education, work experience and high qualifications. Research in this direction is ongoing.

Relevance. In search of optimal ways to improve the regulatory framework and unify the practice of using the resource "anti-corruption" restrictions as a tool to prevent corruption in its various external forms of manifestation to significantly improve the efficiency, effectiveness of such use is quite possible and advisable to form a completely new, consistent with the latter achievements of legal science, doctrinal basis for thematic rulemaking and law enforcement. The updated professional doctrinal provisions on the implementation of "filters" of defective regulatory frameworks for the use of "anti-corruption" restrictions may serve as an element of such foundation. One of mentioned above provisions is the "proportionality test". The observance of its elements can eliminate the preconditions for "defect" of the normative aspect of the resource "anti-corruption" restrictions and significantly increase the efficiency of their use. The subject of the study is "test and proportionality" as a prerequisite for the effective use of the resource "anti-corruption" restrictions. The object of the study is the public relations that arise in the process of compliance with the "proportionality test" during the use of the resource "anti-corruption" restrictions. The methodology of research is formed by a set of general scientific and special methods of scientific knowledge. As a basic method - dialectical, additionally used methods of semantic analysis, logical, comparative, modeling, forecasting. Research results. Throughout the diversity of anti-corruption measures (such as corruption offenses), anti-corruption restrictions are effective, aimed directly at eliminating any prerequisites for use by persons authorized to perform the tasks and functions of the state or local government, for the realization and protection of their augmented interests or the private interests of loved ones. However, the "defect" of the legal framework for the use of their resource (selectivity of fixing the "basic" terminological apparatus, oversaturation of evaluation provisions, "open" lists, the presence of banquet, withdrawal standards, the absence of clearly defined "limits", erroneous identification of prohibitions and (prohibition), etc.) significantly complicates enforcement, and therefore reduces the efficiency of their resource use. It is quite possible to eliminate the corresponding problem by adhering to the "proportionality test" in its "broad" sense (elements of which are: relevance (legality, legal certainty, adherence to a legitimate aim), necessity (minimizing interference with a person's "private autonomy", use of less intrusive means of interference), proportionality (the "fair" balance of public and private interests, the appeal of "excessive" interference, compensation for harm) while improving the regulatory framework and unifying the practice effect and the proper use of appropriate tools to prevent corruption. ; Pertinencia. En busca de formas óptimas para mejorar el marco regulatorio y unificar la práctica de usar las restricciones "anticorrupción" de los recursos como una herramienta para prevenir la corrupción en sus diversas formas externas de manifestación para mejorar significativamente la eficiencia, la efectividad de dicho uso es bastante posible y aconsejable formar una base completamente nueva, consistente con los últimos logros de la ciencia jurídica, la base doctrinal para la elaboración de normas temáticas y la aplicación de la ley. Las disposiciones doctrinales profesionales actualizadas sobre la implementación de "filtros" de marcos regulatorios defectuosos para el uso de restricciones "anticorrupción" pueden servir como un elemento de tal fundamento. Una de las disposiciones mencionadas anteriormente es la "prueba de proporcionalidad". La observancia de sus elementos puede eliminar las condiciones previas para el "defecto" del aspecto normativo de las restricciones "anticorrupción" de los recursos y aumentar significativamente la eficiencia de su uso. El tema del estudio es "prueba y proporcionalidad" como requisito previo para el uso efectivo de las restricciones de recursos "anticorrupción". El objeto del estudio son las relaciones públicas que surgen en el proceso de cumplimiento de la "prueba de proporcionalidad" durante el uso de las restricciones de recursos "anticorrupción". La metodología de investigación está formada por un conjunto de métodos científicos generales y métodos especiales de conocimiento científico. Como método básico: dialéctico, métodos utilizados adicionalmente de análisis semántico, lógico, comparativo, modelado, pronóstico. Resultados de la investigacion. A lo largo de la diversidad de medidas anticorrupción (como los delitos de corrupción), las restricciones anticorrupción son efectivas, dirigidas directamente a eliminar cualquier requisito previo para el uso de personas autorizadas para realizar las tareas y funciones del gobierno estatal o local, para la realización y protección de sus intereses aumentados o los intereses privados de sus seres queridos. Sin embargo, el "defecto" del marco legal para el uso de sus recursos (selectividad para la fijación del aparato terminológico "básico", sobresaturación de las disposiciones de evaluación, listas "abiertas", la presencia de banquetes, normas de retiro, la ausencia de definiciones claramente definidas "límites", identificación errónea de prohibiciones y (prohibición), etc.) complica significativamente la aplicación y, por lo tanto, reduce la eficiencia del uso de sus recursos. Es muy posible eliminar el problema correspondiente adhiriéndose a la "prueba de proporcionalidad" en su sentido "amplio" (elementos de los cuales son: relevancia (legalidad, seguridad jurídica, adhesión a un objetivo legítimo), necesidad (minimizando la interferencia con la persona "autonomía privada", uso de medios menos intrusivos de interferencia), proporcionalidad (el equilibrio "justo" de intereses públicos y privados, el atractivo de la interferencia "excesiva", compensación por daños) al tiempo que mejora el marco regulatorio y unifica el efecto de la práctica y El uso adecuado de las herramientas apropiadas para prevenir la corrupción. ; Актуальність. В умовах пошуку оптимальних шляхів удосконалення нормативних засад та уніфікації практики використання ресурсу «антикорупційних» обмежень як інструменту запобігання корупції у різних її зовнішніх формах прояву задля істотного підвищення результативності, дієвості такого використання цілком можливим і доцільним є формування абсолютно нового, такого, що узгоджується із останніми досягненнями правової науки, доктринального базису для тематичної нормотворчості та правозастосування. Складовою такого фундаменту можуть слугувати оновлені фахові доктринальні положення стосовно впровадження «фільтрів» дефектності нормативно-правових засад використання «антикорупційних» обмежень, одним із яких є «тест на пропорційність», дотримання елементів якого й дозволяє усунути передумови «дефектності» нормативного аспекту ресурсу «антикорупційних» обмежень та істотно підвищити ефективність їх використання. Предметом дослідження є «тест та пропорційність» як передумова ефективного використання ресурсу «антикорупційних» обмежень. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які вникають у процесі дотримання «тесту на пропорційність» при використанні ресурсу «антикорупційних» обмежень. Методологію дослідження формує сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Як базовий визначається діалектичний, додатково використовуються методи семантичного аналізу, логіко-юридичний, порівняльно-правовий, моделювання, прогнозування. Результати дослідження. Серед всього розмаїття засобів запобігання корупції (зокрема, правопорушенням, пов'язаним із корупцією) дієвими є «антикорупційні» обмеження, зорієнтовані безпосередньо на усунення будь-яких передумов для використання особами, уповноваженими на виконання завдань і функцій держави або місцевого самоврядування, переваг публічної служби для реалізації та захисту своїх призваних інтересів або ж приватних інтересів близьких осіб. Однак «дефектність» нормативно-правових засад використання їх ресурсу (вибірковість закріплення «базового» термінологічного апарату, перенасиченість оціночними положеннями, «відкритими» списками, наявність банкетних, відсильних норм, відсутність чітко визначених «меж», помилкове ототожнення заборон та обмежень («м'якої» заборони) тощо) істотно ускладнює правозастосування, а отже знижує ефективність використання їх ресурсу. Усунути відповідну проблему цілком можливо за рахунок дотримання «тесту на пропорційність» у «широкому» його розумінні (елементами якого є: доречність (законність, правова визначеність, дотримання легітимної мети), необхідність (мінімізація втручання у «приватну автономію» особи, використання менш інтрузивних засобів втручання), сумірність («справедливий» баланс публічних та приватних інтересів, оскарження «надмірного» втручання, відшкодування завданої шкоди) одночасно удосконаливши нормативні засади та уніфікувавши практику ефективного використання відповідних інструментів запобігання корупції.

The article describes the axiological imperatives for the educational systems development in the world. In particular it determines that the civilization economic paradigm of the XXI century, recognized by the EU and the UN as the leading direction of civilization development in the early third millennium stage, is the concept of «The Third Industrial Revolution». The work outlines its content in the reference to the emergence of the NBIC-technologies underneath the V-th technological paradigm. The merging of above mentioned elements is recognized by futurologists as a system shaping feature of VІ technological paradigm. The term «convergent NBIC-technologies» received its definition as a synergetic combination of nano-, bio-, information technology and cognitive sciences, which is the core of the 6th technological paradigm. The work enlightens NBIC convergence as a subject for the world political and scientific elite to see it as a new dominant feature of the scientific and technological progress. We get the outline of measures taken by the most powerful economies aimed at the design and development of the 6th technological paradigm. Education is identified as a synergetic system to be dramatically changed at the turn of technological ages, which became the reason for educational systems modernization based on STEM approach in the most advanced countries of the world. The work gives theoretical and methodological basement to implement the STEM-education in the elementary school level of the scientific-pedagogical project «Intellect of Ukraine». The work also outlines the post-classic educational paradigm that involves smooth combination of technocracy, humanistic priorities and cultural centricity as a methodological basis. Here we get the notion of fundamentals formation of innovative, mathematical, informational, communicational, ecological competencies, as well as competence in the field of natural sciences, engineering and technologies which happens in the natural mutual connection of all its components: values and attitudes, knowledge, skills and practical skills (including universal skills mentioned the «Primary School State Standard» guidelines) as a conceptual goal. The thesis describes the characteristic properties of fundamentals aimed education, continuity, integrated topics based teaching with the support of inter-subject and project approaches, learning based on personal practically orientated discoveries, profound study of English. The work proves the scientific grounds of the presented theoretical and methodological principles to introduce the STEM- education into the practice of elementary school work activities.Key words: Convergent NBIC-technologies, STEM-education, post-classic education paradigm, fundamentals aimed education, integrated learning, learning based on personal discoveries. ; У статті охарактеризовано аксіологічні імперативи розвитку систем освіти у світі. Розкрито суть поняття «конвергентні NBIC-технології» як синергетичної комбінації нано -, біо-, інформаційних технологій та когнітивних наук, що є ядром 6-го технологічного укладу. Виявлено, що NBIC-конвергенція розглядається світовою політичною та науковою елітою як нова домінанта науково-технічного прогресу, Висвітлено заходи, що здійснюються в країнах із потужною економікою, спрямовані на становлення й розвиток 6-го технологічного укладу. Визначено, що освіта як синергетична система має кардинально змінюватись на зламі технологічних епох, що й обумовило модернізацію освітніх систем провідних країн світу на засадах STEM-освіти. Охарактеризовано теоретико-методологічні основи реалізації STEM-освіти в початковій школі науково-педагогічного проекту «Інтелект України»: постнекласична парадигма освіти, що передбачає органічне поєднання технократизму з гуманістичними пріоритетами та культуроцентричністю як методологічна база; формування в учнів основ інноваційності, математичної, інформаційно-комунікаційної, екологічної компетентностей, а також компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій в органічному взаємозв'язку всіх їх складових – цінностей і ставлень, знань, умінь і практичних навичок (зокрема й наскрізних умінь, визначених у «Державному стандарті початкової школи») як концептуальна мета; фундаменталізація освіти, неперервність, інтегроване навчання за темами на засадах міждисциплінарного та проектного підходів, навчання на основі власних відкриттів та його практична спрямованість, поглиблене вивчення англійської мови як характерні властивості. Доведена наукова обґрунтованість презентованих теоретико-методологічних засад упровадження STEM-освіти в практику роботи початкової школи. Ключові слова: конвергентні NBIC-технології, STEM-освіта, постнекласична парадигма освіти, фундаменталізація освіти, інтегроване навчання, навчання на основі власних відкриттів. В данной статье охарактеризованы аксеологические императивы развития систем образования в мире. Раскрыта сущность понятия «конвергентные NBIC-технологии», которые являются ядром 6-го технологического уклада. как синергетической комбинации нано-, био-, информационных технологий и когнитивных наук. Показано, что мировая политическая и научная элита рассматривает NBIC-конвергенцию как новую доминанту научно-технического прогресса. Освещены мероприятия, направленные на становление и развитие 6-го технологического уклада, которые осуществляются странами с мощной экономикой. Выявлено, что образование как синергетическая система должно кардинально измениться на рубеже технологических эпох, что и обусловило модернизацию образовательных систем ведущих стран мира на принципах STEM-образования. Охарактеризованы теоретико-методологические основы реализации STEM-образования в начальной школе научно-педагогического проекта «Интеллект Украины»: постнеклассическая парадигма образования, которая предусматривает органическое соединение технократизма с гуманистическими приоритетами и культуроцентричностью, как методологическая база; формирование у учащихся основ инновационности, математической, информационно-коммуникативной, экологической компетентностей, а также компетентности в области природоведческих наук, техники и технологий в органической взаимосвязи всех её составляющих – ценностей и отношений, знаний, умений и практических навыков (в частности и сквозных умений, обозначенных в «Государственном стандарте начальной школы») как концептуальная цель; фундаментализация образования, непрерывность, интегрированное обучение на принципах междисциплинарного и проектного подходов, обучение на основе собственных открытий и его практическая направленность, углублённое изучение английского языка как характерные особенности. Доказана научная обоснованность представленных теоретико-методологических принципов внедрения STEM-образования в практику работы начальной школы.Ключевые слова: конвергентные NBIC-технологии, STEM-образование, постнеклассическая парадигма образования, фундаментализация образования, интегрированное обучение, обучение на основе собственных открытий. The article describes the axiological imperatives for the educational systems development in the world. In particular it determines that the civilization economic paradigm of the XXI century, recognized by the EU and the UN as the leading direction of civilization development in the early third millennium stage, is the concept of «The Third Industrial Revolution». The work outlines its content in the reference to the emergence of the NBIC-technologies underneath the V-th technological paradigm. The merging of above mentioned elements is recognized by futurologists as a system shaping feature of VІ technological paradigm. The term «convergent NBIC-technologies» received its definition as a synergetic combination of nano-, bio-, information technology and cognitive sciences, which is the core of the 6th technological paradigm. The work enlightens NBIC convergence as a subject for the world political and scientific elite to see it as a new dominant feature of the scientific and technological progress. We get the outline of measures taken by the most powerful economies aimed at the design and development of the 6th technological paradigm. Education is identified as a synergetic system to be dramatically changed at the turn of technological ages, which became the reason for educational systems modernization based on STEM approach in the most advanced countries of the world. The work gives theoretical and methodological basement to implement the STEM-education in the elementary school level of the scientific-pedagogical project «Intellect of Ukraine». The work also outlines the post-classic educational paradigm that involves smooth combination of technocracy, humanistic priorities and cultural centricity as a methodological basis. Here we get the notion of fundamentals formation of innovative, mathematical, informational, communicational, ecological competencies, as well as competence in the field of natural sciences, engineering and technologies which happens in the natural mutual connection of all its components: values and attitudes, knowledge, skills and practical skills (including universal skills mentioned the «Primary School State Standard» guidelines) as a conceptual goal. The thesis describes the characteristic properties of fundamentals aimed education, continuity, integrated topics based teaching with the support of inter-subject and project approaches, learning based on personal practically orientated discoveries, profound study of English. The work proves the scientific grounds of the presented theoretical and methodological principles to introduce the STEM- education into the practice of elementary school work activities. Key words: Convergent NBIC-technologies, STEM-education, post-classic education paradigm, fundamentals aimed education, integrated learning, learning based on personal discoveries.

The article discusses the trajectories of political regimes in the context of the general transformation processes in the United Mexican States and the Bolivarian Republic of Venezuela. The necessary regulatory legal base and statistical data are used to clarify individual development parameters, investigate various factors influencing the formation and formatting of political processes, their interaction, identify key factors of institutionalization of phenomena in the political sphere and the nature of their further development, identify systemic conflict points and nodes. Character. The project of globalization, which, as a general denominator of interaction and cooperation, includes the values and rules of the neoliberal style with all the relevant institutional assets (international law, its implementation in national legislation, the bodies of international coordination of efforts in various spheres, democratic political regimes, etc.), apparently today met with the complexities of development. The path of neoliberal reforms for various states of the present, finding the best algorithm of development does not look axiomatic any more. The world of political events shows that the parameters that set the modularity and impulsive force in relation to the length and depth of transformations can have different nature - these are factors of the material nature, the orientation on the preservation or confirmation of certain values, «trends of situational» (due to a set of circumstances follow the path available variability), an attempt to find a special path and leave a mark on the history of the country or the world, or even the motivation of an irrational nature (given the increasing emotionalization of communication Due to the spread of new technologies impact on mass consciousness). On the surface, a combination of factors and the question arises – which of them is decisive at the time of making strategic decisions at the national or international level. However, democracy itself is not a goal if it is perceived as a normatively static system with formally expressed institutional features, it is a process. Therefore, with regard to the democratic political regime and the ways of its development, the peculiarities and prospects, we see discussions both theoretical and practical. In our view, the neoliberal vector of further development remains the key, in any case, political discourse in the West is being built in connection with it. Regarding the above-mentioned problems, Mexico and Venezuela provide a wealth of analytical material in trends of general development and trajectories of political regimes that allows us to understand some aspects of political phenomena in order to use the positive experience in political transformations in Ukraine. As a result, the material obtained is generalized, problem zones of political regimes are labeled, an understanding of the factors of positive changes, successful transformations along the vector – success / efficiency, is achieved, and planes and effective instrumental components of the positively effective scenario are highlighted.Key words: trajectories of political regimes, political processes, Mexico, Venezuela, neoliberalism, delegative democracy, participation democracy, Caribbean countries, the political regime of Mexico, the political regime of Venezuela. ; Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди У статті розглядаються траєкторії політичних режимів в контексті загально-трансформаційних процесів в Мексиканських Сполучених Штатів та Боліваріанській Республіці Венесуела. Залучається необхідна нормативно правова база й статистичні дані щодо з'ясування окремих параметрів розвитку, досліджуються різнорідні чинники впливу на формування і форматування політичних процесів, їх взаємозв'язок, встановлюються ключові фактори інституціалізації явищ в сфері політичного життя та характер їх подальшого розвитку, виявляються больові точки та вузли конфліктності системного ґатунку. В підсумку узагальнюється отриманий матеріал, позначаються проблемні зони політичних режимів, здійснюється вихід на розуміння факторів позитивних змін, результативних переутворень за вектором – успішність/ефективність, виділяються площини та дієві інструментальні складові позитивно результативного сценарію,Ключові слова: траєкторії політичних режимів, політичні процеси, Мексика, Венесуела, неолібералізм, делегативна демократія, демократія участі, країни Карибського басейну, політичний режим Мексики, політичний режим Венесуели. В статье рассматриваются траектории политических режимов в контексте обще-трансформационных процессов в Мексиканских Соединенных Штатах и Боливарианской Республике Венесуэла. Используется необходимая нормативная правовая база и статистические данные относительно выяснения отдельных параметров развития, исследуются разнородные факторы воздействия на формирование и форматирование политических процессов, их взаимодействие, устанавливаются ключевые факторы институциализации явлений в сфере политической жизни и характер их дальнейшего развития, выявляются болевые точки и узлы конфликтности системного характера. В итоге обобщается полученный материал, маркируются проблемные зоны политических режимов, осуществляется выход на понимание факторов позитивных изменений, результативных преобразований по вектору – успешность/эффективность, выделяются плоскости и действенные инструментальные составляющие позитивно результативного сценария.Ключевые слова: траектории политических режимов, политические процессы, Мексика, Венесуэла, неолиберализм, делегативная демократия, демократия участия, страны Карибского бассейна, политический режим Мексики, политический режим Венесуэлы. The article discusses the trajectories of political regimes in the context of the general transformation processes in the United Mexican States and the Bolivarian Republic of Venezuela. The necessary regulatory legal base and statistical data are used to clarify individual development parameters, investigate various factors influencing the formation and formatting of political processes, their interaction, identify key factors of institutionalization of phenomena in the political sphere and the nature of their further development, identify systemic conflict points and nodes. Character. The project of globalization, which, as a general denominator of interaction and cooperation, includes the values and rules of the neoliberal style with all the relevant institutional assets (international law, its implementation in national legislation, the bodies of international coordination of efforts in various spheres, democratic political regimes, etc.), apparently today met with the complexities of development. The path of neoliberal reforms for various states of the present, finding the best algorithm of development does not look axiomatic any more. The world of political events shows that the parameters that set the modularity and impulsive force in relation to the length and depth of transformations can have different nature - these are factors of the material nature, the orientation on the preservation or confirmation of certain values, «trends of situational» (due to a set of circumstances follow the path available variability), an attempt to find a special path and leave a mark on the history of the country or the world, or even the motivation of an irrational nature (given the increasing emotionalization of communication Due to the spread of new technologies impact on mass consciousness). On the surface, a combination of factors and the question arises – which of them is decisive at the time of making strategic decisions at the national or international level. However, democracy itself is not a goal if it is perceived as a normatively static system with formally expressed institutional features, it is a process. Therefore, with regard to the democratic political regime and the ways of its development, the peculiarities and prospects, we see discussions both theoretical and practical. In our view, the neoliberal vector of further development remains the key, in any case, political discourse in the West is being built in connection with it. Regarding the above-mentioned problems, Mexico and Venezuela provide a wealth of analytical material in trends of general development and trajectories of political regimes that allows us to understand some aspects of political phenomena in order to use the positive experience in political transformations in Ukraine. As a result, the material obtained is generalized, problem zones of political regimes are labeled, an understanding of the factors of positive changes, successful transformations along the vector – success / efficiency, is achieved, and planes and effective instrumental components of the positively effective scenario are highlighted.Key words: trajectories of political regimes, political processes, Mexico, Venezuela, neoliberalism, delegative democracy, participation democracy, Caribbean countries, the political regime of Mexico, the political regime of Venezuela.

The scientific article reveals the main content of the philosophical discussions that unfold in the first half of the 20th century among Russian theoreticians connected with the evaluation of the consequences of the cultural revolution for the further development of human society and the world cultural process. Supporters of the cultural revolution, this process are considering as a civilizational breakthrough, which qualitatively changes both the person himself and society as a whole. Considering the cultural revolution as a civilizational breakthrough, as a struggle between two antagonistic worlds, M.I. Bukharin argued that this struggle permeates all spheres of social life, science, art, philosophy, destroys the old way of life, changes all customary and traditional relations. He believes that the material struggle of classes turns into a great struggle between two cultures, two worldviews, into a great struggle of ideologies. A. Lunacharsky, reflecting on the creative potential of man, notes that during revolutionary processes a person perceives himself not a cog in the social mechanism, but a creator who has endless possibilities and strives for personal integral development. Opponents of the cultural revolution interpret the offensive of the revolution as a civilizational breakthrough that will lead humanity to barbarity and destruction of the spiritual heritage created by mankind in previous centuries. N. Berdyaev defended the public superiority of culture. He believed that it is culture that determines the goals of society, the higher the qualitative level of culture, the higher the value and quality of society. Philosopher was skeptical of attempts to create a new proletarian educational and cultural space and noted that a new culture can not be created without a hereditary connection with the past culture, without respect for the cultural heritage of ancestors. G. Lelevich very critically evaluated the activities of the Bolsheviks in education and culture. He believed that behind any cultural process, according to Marxists, is the struggle of classes, parties, ideologies, which determines the social dynamics of culture, the value hierarchy of cultural forms, the individual positions of cultural figures. Thus, cultural analysis is transformed into a social and political analysis of culture and cultural activities, leads to the search for class enemies or allies in culture, determines the political orientation of cultural figures Through the prism of these discussions, one can see the process of the formation of a new scale of values by destroying the value foundations of bourgeois society, the formation of ideological control over culture, which deprives it of the freedom of creativity and self-expression. The analysis of philosophical views and reflections on the civilizational consequences of the so-called cultural revolution reveals a whole palette of different assessments of cultural processes from progressive and necessary to threatening and destructive, allows us to see the alternatives of these positions, to rethink the consequences of the cultural revolution from the point of view of changes in the civilizational paradigm of world cultural processes.Keywords: cultural revolution, civilizational breakthrough, cultural heritage, values, culture, art. ; У науковій статті розкривається основний зміст філософських дискусій, які розгорнулися у першій половині ХХ століття серед російських теоретиків і були пов'язані з оцінкою наслідків культурної революції для подальшого розвитку людського суспільства та світового культурного процесу. Прибічниками культурної революції цей процес розглядається як цивілізиційний прорив, який якісно змінить як саму людину, так й суспільство у цілому. Противники культурної революції трактують наступ революції як цивілізаційний злам, який приведе людство до варварства та руйнування духовної спадщини, яка була створена людством у попередні століття. Через призму цих дискусій можна побачити процес формування нової шкали цінностей шляхом руйнації ціннісних засад буржуазного суспільства, встановлення ідеологічного контролю над культурою, що позбавляє її свободи творчості та самовираження. Аналіз філософських поглядів і міркувань щодо цивілізаційних наслідків так званої «культурної революції» розкриває цілу палітру різних оцінок культурних процесів від прогресивних й необхідних до загрозливих й руйнівних і дозволяє побачити альтернативність цих позицій, осмислити наслідки «культурної революції» з точки зору змін у цивілізаційній парадигмі світових культурних процесів.Ключові слова: культурна революція, цивілізаційний прорив, культурна спадщина, цінності, культура, мистецтво. В научной статье раскрывается основное содержание философских дискуссий, которые разворачиваются в первой половине ХХ столетия среди российских теоретиков, связанных с оценкой последствий культурной революции для дальнейшего развития человеческого общества и мирового культурного процесса. Сторонниками культурной революции этот процесс рассматривается как цивилизационный прорыв, который качественно меняет как самого человека, так и общество в целом. Противники культурной революции трактуют наступление революции как цивилизационный перелом, который приведет человечество к варварству и уничтожению духовного наследия, созданного человечеством за предыдущие столетия. Через призму этих дискуссий можно увидеть процесс формирования новой шкалы ценностей путем разрушения ценностных основ буржуазного общества, становления идеологического контроля над культурой, что лишает ее свободы творчества и самовыражения. Анализ философских взглядов и размышлений о цивилизационных последствиях так называемой культурной революции раскрывают целую палитру различных оценок культурных процессов от прогрессивных и необходимых до угрожающих и разрушительных, позволяет увидеть альтернативность этих позиций, переосмыслить последствия культурной революции с точки зрения изменений в цивилизационной парадигме мировых культурных процессов.Ключевые слова: культурная революция, цивилизационный прорыв, культурное наследие, ценности, культура, искусство. The scientific article reveals the main content of the philosophical discussions that unfold in the first half of the 20th century among Russian theoreticians connected with the evaluation of the consequences of the cultural revolution for the further development of human society and the world cultural process. Supporters of the cultural revolution, this process are considering as a civilizational breakthrough, which qualitatively changes both the person himself and society as a whole. Considering the cultural revolution as a civilizational breakthrough, as a struggle between two antagonistic worlds, M.I. Bukharin argued that this struggle permeates all spheres of social life, science, art, philosophy, destroys the old way of life, changes all customary and traditional relations. He believes that the material struggle of classes turns into a great struggle between two cultures, two worldviews, into a great struggle of ideologies. A. Lunacharsky, reflecting on the creative potential of man, notes that during revolutionary processes a person perceives himself not a cog in the social mechanism, but a creator who has endless possibilities and strives for personal integral development. Opponents of the cultural revolution interpret the offensive of the revolution as a civilizational breakthrough that will lead humanity to barbarity and destruction of the spiritual heritage created by mankind in previous centuries. N. Berdyaev defended the public superiority of culture. He believed that it is culture that determines the goals of society, the higher the qualitative level of culture, the higher the value and quality of society. Philosopher was skeptical of attempts to create a new proletarian educational and cultural space and noted that a new culture can not be created without a hereditary connection with the past culture, without respect for the cultural heritage of ancestors. G. Lelevich very critically evaluated the activities of the Bolsheviks in education and culture. He believed that behind any cultural process, according to Marxists, is the struggle of classes, parties, ideologies, which determines the social dynamics of culture, the value hierarchy of cultural forms, the individual positions of cultural figures. Thus, cultural analysis is transformed into a social and political analysis of culture and cultural activities, leads to the search for class enemies or allies in culture, determines the political orientation of cultural figures Through the prism of these discussions, one can see the process of the formation of a new scale of values by destroying the value foundations of bourgeois society, the formation of ideological control over culture, which deprives it of the freedom of creativity and self-expression. The analysis of philosophical views and reflections on the civilizational consequences of the so-called cultural revolution reveals a whole palette of different assessments of cultural processes from progressive and necessary to threatening and destructive, allows us to see the alternatives of these positions, to rethink the consequences of the cultural revolution from the point of view of changes in the civilizational paradigm of world cultural processes.Keywords: cultural revolution, civilizational breakthrough, cultural heritage, values, culture, art.

Актуальность. Согласно оборонной реформе Вооруженных Сил (ВС) Украины назрели существенные изменения в организационной и управленческой работе медицинской службы. Поэтому очень важно исследовать современное состояние логистического процесса в учреждениях и подразделениях медицинского снабжения ВС Украины, анализ показателей, влияющих на потоковые процессы, с целью предотвращения влияния негативных факторов на своевременность и полноту объёма медицинского снабжения. Для этого необходимо учитывать эмпирический опыт специалистов (экспертов) по организации медицинского обеспечения и снабжения ВС Украины. Цель исследования заключается в определении и анализе информационной характеристики экспертов по медицинскому снабжению для дальнейшего проведения экспертного опроса. Материалы и методы. Для достижения цели исследования проведен анализ зарубежной и отечественной научной литературы, действующей нормативно-правовой базы Украины. Применялись следующие методы: библиографический, аналитический, информационный поиск, систематизация, сравнение и обобщение. Результаты. С целью исследования современного состояния логистического процесса в учреждениях и подразделениях медицинского снабжения ВС Украины был проведен метод экспертного опроса. В качестве экспертов выступали военнослужащие и работники ВС Украины. Среди них наибольший процент экспертов был представлен из учреждений медицинского снабжения: медицинских складов Министерства обороны Украины (МС МОУ) – 38 %, Центров формирования и хранения медицинской техники и имущества неприкосновенных запасов (ЦФиХ МТИ НЗ) – 16 %. Группа экспертов из Фармацевтических центров (аптек) Военно-медицинских клинических центров (ВМКЦ) регионов составила 15 %. Из отделов (отделений) медицинского снабжения бригад – 12 %. Другие группы экспертов имеют процент меньше 10. Анализ распределения экспертов по возрасту показал высокий показатель (23 %) в возрастной группе 30-39 лет. Профессиональная характеристика экспертов по уровню образования подтверждает их качественный подбор, так как 96 % экспертов имеют высшее фармацевтическое образование. Были проанализированы характеристики респондентов с учётом занимаемых должностей. Наибольший процент занимают военнослужащие на должности Провизор – 22 %, 11 % – Начальники отделений медицинского снабжения (ВМКЦ, военные госпитали), 7 % – Командиры воинских частей (МС, ЦФиХ МТИ НЗ), по 5 % – Начальники отделения хранения медицинского имущества (МС, ЦФиХ МТИ НЗ). Почти одинаковый процент (с 4 % до 1 %) составляют другие задействованные в опросе респонденты. Выводы. Обобщённые результаты исследования свидетельствуют о высоком уровне компетентности экспертов, которые будут проводить анализ современного состояния логистических процессов в учреждениях и подразделениях медицинского снабжения ВС Украины. Группа обеспечена специалистами, имеющими высшее и среднее фармацевтическое образование, опыт работы и высокую квалификацию. Исследования в данном направлении продолжаются. ; Актуальність. Відповідно до оборонної реформи Збройних Сил (ЗС) України назріли істотні зміни в організаційній та управлінській роботі медичної служби. Тому дуже важливо дослідити сучасний стан логістичного процесу у закладах та підрозділах медичного постачання ЗС України, аналіз показників, які впливають на потокові процеси, з метою запобігання впливу негативних факторів на своєчасність та повноту обсягу медичного постачання. Для цього необхідно враховувати емпіричний досвід фахівців (експертів) з організації медичного забезпечення та постачання ЗС України. Мета дослідження полягає у визначенні та аналізі інформаційної характеристики експертів з медичного постачання ЗС України для подальшого проведення експертного опитування. Матеріали та методи. Для досягнення мети дослідження проведено аналіз закордонної і вітчизняної наукової літератури, чинної нормативно-правової бази України. Використовувалися такі методами дослідження: бібліографічний, аналітичний, інформаційний пошук, систематизація, порівняння та узагальнення. Результати. З метою дослідження сучасного стану логістичного процесу у закладах та підрозділах медичного постачання ЗС України був проведений метод експертного опитування. В якості експертів виступали військовослужбовці та працівники ЗС України, серед яких найбільший відсоток представлений із закладів медичного постачання: медичних складів (МС) МО України – 38 %, Центрів формування та зберігання медичної техніки та майна непорушних запасів (ЦФтЗ МТіМ НЗ) – 16 %. Група експертів з Фармацевтичних центрів (аптек) Військово-медичних клінічних центрів (ВМКЦ) регіонів склала 15 %. З відділів (відділень) медичного постачання бригад – 12 %. Інші групи експертів мають відсоток менше 10. Аналіз розподілу експертів за віком показав, що найвищий показник (23 %) у віковій групі 30-39 років. Професійна характеристика експертів за рівнем освіти підтверджує якісний підбір експертів, так як 96 % з них мають вищу фармацевтичну освіту. Були проаналізовані характеристики респондентів з урахуванням займаних посад. Найбільший відсоток займають військовослужбовці на посаді Провізор – 22 %, 11 % – Начальники відділень медичного постачання (ВМКЦ, військових госпіталів), 7 % – Командири військових частин (МС, ЦФтЗ МТіМ НЗ), по 5 % – Начальники відділення зберігання медичного майна (МС, ЦФтЗ МТіМ НЗ). Майже однаковий відсоток (з 4 % до 1 %) складають інші задіяні в опитуванні респонденти. Висновки. Узагальнені результати дослідження свідчать про високий рівень компетентності респондентів, які будуть проводити аналіз сучасного стану логістичного процесу в закладах та підрозділах медичного постачання ЗС України. Група експертів забезпечена спеціалістами, які мають вищу та середню фармацевтичну освіту, досвід роботи і високу кваліфікацію. Дослідження сучасного стану логістичних процесів у закладах та підрозділах медичного постачання ЗС України й надалі продовжується. ; Background. According to the defense reform of the Armed Forces of Ukraine, significant changes in the organizational and managerial work of the Military Medical Service have appeared. There are changes in the regulatory environment, an improvement and a development of the medical support system of the Armed Forces of Ukraine in the direction of commonality and compatibility with the medical services of NATO member countries. Therefore, it is very important to study the current state of the logistics processes in institutions and units of the Armed Forces of Ukraine medical supply, analysis of indicators affecting flow processes in order to prevent the influence of negative factors on a timeliness and a completeness of the volume of medical supply. For this, it is necessary to take into account the empirical experience of specialists (experts) in organizing a medical support and a supply for the Armed Forces of Ukraine. The purpose of the work is to determine and analyze the informational characteristics of medical supply experts for further expert survey. Materials and methods. To achieve the goal of the study, a foreign and a domestic scientific literature, the current regulatory framework of Ukraine were analyzed. We used such methods as bibliographic, analytical, information search, systematization, comparison and generalization. Results. In order to study the current state of the logistics process in institutions and units of the Armed Forces of Ukraine medical supply, an expert survey method was conducted. The experts were military personnel and employees of the Armed Forces of Ukraine. Among them, the largest percentage of experts was presented from medical supply institutions: Medical warehouses of the Ministry of Defense of Ukraine – 38 %, Centers for the formation and storage of reserves of medical equipment and supplies – 16 %. A group of experts from the Pharmaceutical centers (pharmacies) of the Military Medical Clinical Centers (MMCC) of the regions amounted to 15 %. From departments (units) of medical supply of brigades – 12 %. Other expert groups have a percentage of less than 10. Analysis of the distribution of experts by age showed a high indicator (23 %) in the age group of 30-39 years. The professional characteristics of experts in terms of education confirms their quality selection, since 96 % of experts have higher pharmaceutical education. The characteristics of the respondents (experts) were analyzed taking into account the positions held. The largest percentage is occupied by military personnel in the positions of Pharmacist – 22 %, 11 % – Heads of medical supply departments (MMCC, military hospitals), 7 % – Military unit commanders and 5 % – Heads of a medical supplies storage department (Medical warehouses of the Ministry of Defense of Ukraine, Centers for the formation and storage of reserves of medical equipment and supplies). Almost the same percentage (from 4 % to 1 %) are other respondents (experts) involved in the survey. Conclusions. The generalized results of the study indicate a high level of competence of experts who will analyze the current state of logistics processes in institutions and units of the Armed Forces of Ukraine medical supply. The group is provided with specialists with higher and secondary pharmaceutical education, work experience and high qualifications. Research in this direction is ongoing.

Based on the theoretical basis and empirical data, the article discusses from the sociological point of view the problem of identity development within the framework of the reform of local government, namely within the process of creating the united territorial communities.Understanding identity as a person's property to feel belonging to a group, the author focuses on the issues of its change in rural communities that have joined the process of reforming local self-government.Based on the analysis of information on the first elections in the united communities of Zaporizhzhia and Lviv regions, a general social portrait of the current head of the united territorial community was developed.The author analyzes the recent results of community association and expressed the opinion that the structural process of construction of territorial units is characterized in general by the same regional trends, caused by more or less equivalent community consciousness of the entire rural population of the country.At the same time, there are differences in the results of the restructuring of power in different parts of the country, namely the spread of tendencies of ignorance and the opposition to decentralization in the West and the success of the restructuring of local authorities in the East of Ukraine.This is due, according to the author, to a greater degree of traditionalist identity in the western regions and an increase in the modern identity component in the eastern regions.Attention is drawn to the fact that decentralization, which is accompanied by the transformation of the boundaries of the rural community, raises problems of identity change.There is a problem of forming the perception of the new community of the united community as an ident for the rural man.It is revealed that decentralization in Ukraine, in particular the creation of united territorial communities, will have as a result of the destruction of the traditionalist identity of a person living in rural areas, the erosion of the communal content of interpersonal relations through the weakening of communal ties, which, in turn, the question of the future effectiveness of the system of local self-government, the mechanism of which is being built, since the essence of such a model of management is the collective solution of problems of local importance on the basis of a single identity .In this context, the author proposes to distinguish between the traditional community and the modernized community.The study focuses on the specific features of a modernized community, which, on the one hand, relate it in some respects to the urban community, and on the other hand, characterize it as a hybrid of the community and the urban community.At the same time, members of the united community will in the future form a new identity that is not inherited, but constructed on the basis of formal principles, rather than cultural attributes.The researcher concludes that it is problematic to achieve the goal of decentralization reform, which was declared by the authorities, to create a capable local government that will address all local issues and bear responsibility for it, because the community of unions as a means of transformation does not take into account the complexities of identity. ; Опираясь на теоретические основы и эмпирические данные, в статье рассматривается с социологической точки зрения проблематика развития идентичности в рамках реформирования местной власти, а именно в границах процесса создания объединенных территориальных общин. Понимая идентичность как свойство человека чувствовать свою принадлежность к какой-либо группе, социуму, автором сосредоточено внимание на вопросах ее изменения в сельских общинах, которые включились в процесс реформирования местного самоуправления.На основании анализа информации о первых выборах в объединенных общинах Запорожской и Львовской областях разработан общий социальный портрет современного председателя ОТГ. Автором проанализированы последние результаты объединения общин и высказано мнение о том, что структурно процесс строительства территориальных единиц характеризуется в целом одинаковыми региональными тенденциями, обусловленными более или менее равнозначным общинным сознанием всего сельского населения страны. В то же время существуют различия в результатах реформирования власти в разных частях страны, а именно распространение тенденций игнорирования и сопротивления децентрализации на Западе и успеха перестройки местной власти на Востоке Украины. Это объясняется, по мнению автора, большей степенью традиционалистской составляющей идентичности в западных областях и увеличением модерновой составляющей идентичности в восточных регионах.Обращено внимание на то, что децентрализация, которая сопровождается трансформацией границ сельской общины, порождает проблемы изменения идентичности. Возникает проблема формирования восприятия нового сообщества объединенной общины идентентом для сельского человека.Выяснено, что децентрализация в Украине, в частности именно создание ОТГ, будет иметь своим следствием разрушения традиционалистской идентичности человека, проживающего в сельской местности, стирание общинного содержания межличностных отношений путем ослабления общинных связей, что в свою очередь ставит вопрос о будущей эффективности системы местного самоуправления, механизм которой строится, ведь сущностью такой модели управления является коллективное решение проблем местного значения на почве общей идентичности. В этом контексте автором предлагается различать традиционную общину и модернизированную общину.В исследовании акцентируется внимание на специфических признаках модернизированной общины, которые, с одной стороны, роднят её в некоторых аспектах с городским сообществом, а с другой, характеризуют её в качестве гибрида общины и городского сообщества. При этом у членов объединенной общины в дальнейшем будет формироваться новая идентичность, которая не наследуется, а конструируется на основе формальных принципов, а не культурных признаков.Исследователем делается вывод о проблематичности достижения задекларированной властью цели реформы децентрализации – создание способной местной власти, которая будет решать все местные вопросы и нести за это ответственность, потому что объединение общин, как средство трансформации, не учитывает сложных аспектов идентичности. ; Спираючись на теоретичне підґрунтя та емпіричні дані, у статті розглядається з соціологічної точки зору проблематика розвитку ідентичності у рамках реформування місцевої влади, а саме в межах проце-су створення об'єднаних територіальних громад. Розуміючи ідентичність як властивість людини відчу-вати свою приналежність до якої-небудь групи, соціуму, автором зосереджено увагу на питаннях її зміни у сільських громадах, які включилися у процес реформування місцевого самоврядування. На підставі аналізу інформації про перші вибори в об'єднаних громадах Запорізької та Львівській областях розроблений загальний соціальний портрет сучасного голови ОТГ. Автором проаналізовані останні результати об'єднання громад і висловлена думка про те, що структурно процес будування тери-торіальних одиниць характеризується в цілому однаковими регіональними тенденціями, обумовленими більш-менш рівнозначною общинною свідомістю всього сільського населення країни. Водночас існують відмінності у результатах перебудови влади у різних частинах країни, а саме поширення тенденцій ігно-рування і спротиву децентралізації на Заході й успіху перебудови місцевої влади на Сході України. Це пояснюється, на думку автора, більшим ступенем традиціоналістської складової ідентичності у західних областях і збільшенням модернової складової ідентичності у східних регіонах.Звернута увага на те, що децентралізація, яка супроводжується трансформацією меж сільської грома-ди, породжує проблеми зміни ідентичності. Виникає проблема формування сприйняття нової спільноти об'єднаної громади ідентентом для сільської людини.З'ясовано, що децентралізація в Україні, зокрема саме створення ОТГ, буде мати своїм наслідком руйнування традиціоналістської ідентичності людини, яка проживає у сільській місцевості, стирання общинного змісту міжособистісних відносин шляхом ослаблення общинних зв'язків, що в свою чергу ставить питання про майбутню ефективність системи місцевого самоврядування, механізм якої будуєть-ся, адже сутністю такої моделі управління є колективне вирішення проблем місцевого значення на ґрунті єдиної ідентичності. В цьому контексті автором пропонується розрізняти традиційну громаду і модерні-зовану громаду. В дослідженні акцентується увага на специфічні ознаки модернізованої громади, які, з одного боку, споріднюють її в деяких аспектах з міським співтовариством, а з іншого – характеризують її у якості гібриду громади і міського співтовариства. При цьому у членів об'єднаної громади в подальшому буде формуватися нова ідентичність, яка не успадковується, а конструюється на основі формальних прин-ципів, а не культурних ознак.Дослідником робиться висновок щодо проблематичності досягнення задекларованої владою мети реформи децентралізації – створення спроможної місцевої влади, яка буде вирішувати усі місцеві питан-ня і нести за це відповідальність, бо об'єднання громад, як засіб трансформації, не враховує складних аспектів ідентичності.

Media coverage of public events not only reflects the existence of society but also influences the regulation of public relations in the field of culture and entertainment. For the most part, Ukrainian media analysts and media educators delve into the study of media products in terms of their craftsmanship, but an equally important issue is a comprehensive analysis of the interaction of creators of expression with the public, a way of working with sources of information according to the possibilities of access to target audiences. Since 1991, Ukrainian media looking for national identity and represent it in new national narratives relied on the achievements of the intellectual Ukrainian elites, cultural figures and personal preferences of those who had access to resources. This backbone allowed the Ukrainian media outlets to distance themselves in the early 1990s from the Soviet propaganda tradition of producing mass-media products and provide specifics for the development of public communication as an independent branch of public life. The importance of the first alternative media of the former USSR for the exercise of spreading the ideas of freedom of expression and diversity of opinion in independent Ukraine can hardly be overestimated. But were the Ukrainian media of the 90s able to take advantage of the window of opportunity that opened up for them to change the political paradigm? The purpose of this study is to identify trends in the representation of public relations by the media, the public, and the authorities on the example of entertainment television programs. This is especially true now, in the second decade of the 2000s, when populists and celebrities from the world of popular culture enter the political arena. According to Yury Andrukhovich's apt statement, «we are all back to an era of advanced laugh culture». This thought draws us to the concept of M.Bakhtin's laugh culture, with the study of the ambivalence of laughter as a tool to reduce the significance of being to bodily understanding in F.Rable and the «seriousness of laughter» of М.Gogol, which returns real meaning to humiliated phenomena through the «catharsis of vulgarity». The context to which laughter is the antithesis is important for understanding the function of laughter praxis. In the absence of cultural value platforms as a consequence of the postmodern era, laughter as entertainment destroys the object and replaces reality, serious being, denying culture and the right to privacy, in which the dictates of the mass become more important than the individual. Observing the dynamics of representations of public relations and media in television entertainment programs from 1989 to 2019 is not simply as a phenomenon of culture, but as acts of public communication to determine whether the communication is informative or manipulative on the part of creators, implementers and interpreters of public expression. This is important in terms of the ecology of public opinion, as the consumer is always in a weak position with respect to the information producer. ; Освещение в СМИ публичных событий не только отражает бытие общества, но и влияет на регулирование публичных отношений в сфере культуры и развлечений. Украинские медиааналитики и просветители в основном углубляются в исследование медиапродуктов с точки зрения мастерства их создания, но не менее актуальным вопросом является комплексный анализ взаимодействия создателей высказывания с публикой, способ работы с источниками информации в соответствии с возможностями доступа к целевым аудиториям. Поиск национальной идентичности и открытия новых национальных нарративов в украинских медиа после 1991 года опирался на достижения интеллектуальной украинской элиты, культурных деятелей и личные предпочтения тех, кто имел доступ к ресурсам. Этот бэкграунд позволил украинским медийщикам дистанцироваться в начале 1990-х от советской пропагандистской традиции производства продуктов масс-медиа и дал толчок развития публичной коммуникации как самостоятельной отрасли общественной жизни. Значение первых альтернативных медиа бывшего СССР для реализации права на свободу слова и представленность разнообразия мнений для развития СМИ независимой Украины трудно переоценить. Но смогли ли украинские медиа 1990-х воспользоваться окном возможностей, которое открывала перед ними изменение политической парадигмы? Целью настоящего исследования является определение тенденций репрезентации публичных отношений медиа, общественности и власти на примере развлекательных телевизионных программ. Особенно это актуально сейчас, во втором десятилетии двухтысячных, когда на политическую арену выходят популисты и селебритис из мира популярной культуры. По меткому выражению Юрия Андруховича, «все мы вернулись к эпохе развитой смеховой культуры». Эта мысль обращает нас к концепции смеховой культуры М.Бахтина, который уделяет внимание исследованию амбивалентности смеха как инструмента снижения значения явлений бытия, обращается к телесному пониманию смеха у Ф.Рабле и «серьезности смеха» Н.Гоголя, который замечает, что смех возвращает реальный смысл униженным явлениям через «катарсис пошлости». Для понимания функции смехового праксиса важен контекст, к которому смех является антитезой. В условиях отсутствия культурных ценностных платформ, что является следствием эпохи постмодерна, смех как развлечение уничтожает объект и замещает действительность, серьезность бытия, отрицая культуру и право на приватность, в котором диктат массы становится важнее мнения отдельного человека. Наблюдение за динамикой репрезентаций отношений публики и медиа в телевизионных развлекательных программах с 1989 по 2019 годы не просто как явления культуры, а как актов публичного общения позволяет определить, является ли коммуникация информационной или манипулятивной со стороны создателей, реализаторов и интерпретаторов публичного высказывания. Это важно с точки зрения этики и экологии формирования общественного мнения, поскольку потребитель всегда находится в слабой позиции по отношению к производителю информации. ; Висвітлення в медіа публічних подій не тільки відображає буття суспільства, але і впливає на регулювання публічних відносин у сфері культури та розваг. Українські медіааналітики та медіапросвітники здебільшого заглиблюються в дослідження медіапродуктів з точки зору майстерності їх творення, проте не менш актуальним питанням є комплексний аналіз взаємодії творців висловлювання з публікою, спосіб роботи із джерелами інформації відповідно до можливостей доступу до цільових аудиторій. Пошук національної ідентичності та відкриття нових національних наративів в українських медіа після 1991 року спирався на здобутки інтелектуальної української еліти, культурних діячів та особисті уподобання тих, хто мав доступ до ресурсів. Цей бекґраунд дозволив українським медійникам дистанціюватися на початку 90-х від радянської пропагандистської традиції виробництва продуктів мас-медіа та надав специфіки розвитку публічної комунікації як самостійної галузі суспільного життя. Значення перших альтернативних медіа колишнього СРСР для реалізації права на свободу слова та розмаїття думок і розвитку ЗМІ незалежної України важко переоцінити. Але чи змогли українські медіа 90-х скористатись вікном можливостей, яке відкривала перед ними зміна політичної парадигми? Метою цього дослідження є визначення тенденцій репрезентації публічних відносин медіа, публіки та влади на прикладі розважальних телевізійних програм. Особливо це є актуальним зараз, у другому десятиріччі двотисячних, коли на політичну арену виходять популісти та селебрітіс зі світу популярної культури. За влучним висловлюванням Юрія Андруховича «всі ми повернулись до епохи розвинутої сміхової культури». Ця думка повертає нас до концепції сміхової культури М.Бахтіна, із дослідженням амбівалентності сміху як інструменту зниження значення явищ буття до тілесного розуміння в Ф.Раблє та «серйозності сміху» М.Гоголя, який повертає реальне значення приниженим явищам через «катарсис пошлості». Для розуміння функції сміхового праксису важливий контекст, до якого сміх є антитезою. В умовах відсутності культурних ціннісних платформ, що є наслідком епохи постмодерну, сміх як розвага знищує об'єкт та заміщає дійсність, серйозне буття, заперечуючи культуру та право на приватність, в якому диктат маси стає важливішим за думку окремої людини. Спостереження за динамікою репрезентацій відносин публіки та медіа в телевізійних розважальних програмах з 1989 по 2019 роки не просто як явища культури, а як актів публічного спілкування дозволяє визначити, чи є комунікація інформаційною чи маніпулятивною з боку творців, реалізаторів та інтерпретаторів публічного висловлювання. Це важливо з точки зору екології формування громадської думки, оскільки споживач завжди перебуває у слабкій позиції відносно до виробника інформації.

Education of students in today's conditions requires new ideas and concepts that are related to the peculiarities of the socio-economic situation in society, namely: revaluation of values, changes in priorities of prestigious professions, contradictory attitude to education in the labor market, lack of a clear youth policy, adequate to modern conditions.Today's education should become not just one of the subsystems of the social sphere, which satisfies a number of personal needs, but also a specific domain of social life, in which the future is modeled, resources of development are formed, and the negative effects of the functioning of other social institutions are compensated. As a result, the education system essentially extends its sphere of influence. One of the most important characteristics of student youth is its social needs, a large proportion of which is implemented in the field of education. Concerning higher education, certain requirements are put forward regarding the implementation of social needs of student youth; at the same time it is the institutional environment that mostly influences the formation of student social.Defining the development vectors of the education system requires the search for answers to questions relating to contemporary students, its social needs and expectations in relation to higher education, as well as the clarification of the conditions correspondence that education creates to realize its demands. The article highlights the peculiarities of student social needs in the field of education and their implementation; the content of such concepts as «needs», «social needs», «educational needs» were clarified.It was emphasized that social needs are connected with the inclusion of the individual in the family, in various social groups and communities, in the various spheres of production and non-production activities, in the life of society as a whole. These are the needs for work, social and economic activity, as well as spiritual culture, that is, everything that is a product of social life. They are needs of a special kind, the satisfaction of which is necessary to support the life of the social person, social groups and society as a whole.Social needs are met by the organizational efforts of society members through social institutions. Satisfying needs ensures social stability and social progress, dissatisfaction generates social conflicts. Social institutions are the leading components of the social structure of society, which integrate and coordinate the actions of society members, social groups and regulate social relations in various spheres of public life. Four groups of social needs were defined:- Vital for the social person needs, whose dissatisfaction leads to the elimination of a social person or the revolutionary transformation of social institutions, within which this satisfaction occurs;- Needs, the satisfaction of which ensures the functioning of the social person at the level of social norms, as well as allows the evolution of social institutions to be realized;- Needs, the satisfaction of which occurs at the level of minimum social norms, which ensures the preservation of the social person, but not its development; - Needs, the satisfaction of which provides comfortable (for data of socio-cultural area and social time) conditions of operation and development.The article gives attention to the relation between the concepts of «social needs» and «educational needs» and shows where they overlap. The existence of educational needs is an essential feature of students. Educational need is a need arising from the contradiction between the existing and necessary (desired) level of education and encourages the person to eliminate this contradiction.Educational needs were defined as the needs for the formation of the education means of those personal qualities that contribute to personal self-realization and the formation of personal qualities in the field of education that will enable them to obtain the desired social benefits and improve the social well-being of the individual. Such qualities are: high level of intellectual development; theoretical knowledge and practical skills necessary for professional activity; communicative skills and a high level of culture; personal qualities (integrity, workability, creativity, etc.). Education itself is a factor that allows the formation and accumulation of socially significant qualities in an individual's arsenal that enable them to receive the benefits, satisfy the urgent needs and be realized as an active and active-oriented member of society.It was emphasized that in today's conditions, students according to their characteristics are quite different from all other sections of the population, first of all ideological formation, influence mobility and their kinds of needs, which to a great extent determine its social well-being.Social needs of students are considered in connection with the functions of education, primarily with the functions of intelligence reproduction of society, vocational, economic and social. The article used data from nationwide surveys of students «Higher Education in Ukraine: Students' Public Opinion» and «Higher Education in Reform Conditions: Changes in Public Opinion» conducted by Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation in 2015 and 2017 respectively; the data of a sociological survey «Values of Ukrainian Youth», conducted in 2016 by the Center for Independent Sociological Research «OMEGA», by request of Ministry of Youth and Sport of Ukraine.Based on the data of sociological research, we concluded that the level of social needs satisfaction of students in the field of higher education is not high. We need more detailed analysis of students who are studying at various educational institutions, as well as to identify the trends that are characteristic for education sections in different areas of study. ; В современной социологии научные поиски исследователей активизируются в направлении изучения сущностных характеристик студенческой молодёжи как особой социальной группы, которой присущи динамичные изменения, значительная степень мобильности по социальным показателям, высокий интеллектуальный потенциал и активное участие в социальных преобразованиях. Внимание ученых к студенческой молодёжи обусловлено высокой динамикой развития общества и изменением статуса и роли студенчества в нём. Одной из наиважнейших характеристик студенческой молодёжи выступают её социальные потребности, часть которых реализуется в сфере образования.К высшему образованию выдвигаются определённые требования относительно реализации социальных потребностей студенческой молодёжи. В то же время оно является той институциональной средой, котрая в наибольшей мере влияет на формирование социальных потребностей студенчества.В статье обоснована актуальность исследования социальных потребностей студенческой молодёжи, освещено их содержание, уделено внимание характеристикам современного студенчества. Освещены потребности студенчества, которые удовлетворяются в процессе учёбы в высшем учебном заведении и досуговой деятельности, которая осуществляется в образовательной среде.Уточнены понятия «социальные потребности», «студенческая молодь», «образовательные потребности». Охарактеризованы потребности студенчетства как специфического слоя, уделено внимание комплексу социальних потребностей студенческой молодёжи, которые удовлетворяются при помощи института образования. ; У сучасній соціології наукові пошуки дослідників активізуються у напрямку вивчення сутнісних характеристик студентської молоді як особливої соціальної групи, якій притаманні динамічні зміни, значний ступінь мобільності за соціальними показниками, високий інтелектуальний потенціал та активна участь у соціальних перетвореннях. Увага науковців до студентської молоді зумовлена високою динамікою розвитку суспільства і зміною статусу і ролі студентства у ньому. Однією з найважливіших характеристик студентської молоді виступають її соціальні потреби, велика частка яких реалізується у сфері освіти.До вищої освіти висуваються певні вимоги стосовно реалізації соціальних потреб студентської молоді, водночас вона є тим інституційним середовищем, яке впливає найбільшою мірою на формування соціальних потреб студентства. У статті обґрунтована актуальність дослідження соціальних потреб студентської молоді, висвітлено їх зміст, приділено увагу характеристикам сучасного студентства. Висвітлені потреби студентства, які задовольняються у процесі навчання у вищому навчальному закладі та суспільній і дозвіллєвій діяльності, яка здійснюється у освітньому середовищі.Уточнено сутність понять «соціальні потреби», «студентська молодь», «освітні потреби». Охарактеризовано потреби студентства як специфічної верстви, приділено увагу комплексу соціальних потреб студентської молоді, які задовольняються за допомогою інституту освіти.

The subject matter of the article is conceptual and applied aspects of the implementation of the compliance control for ensuring the financial security to banking institutions. The aim of the study is the complex comprehension of conceptual and methodical approaches to the implementation of the compliance control for ensuring the financial security to banking institutions and the development of practical recommendations for its optimization. The tasks are: to systematize approaches to the definition of the compliance control concept for ensuring the financial security to banking institutions; to define the problems of development and legitimation of the compliance control for banking institutions; to study the content, functions and principles of the compliance control for banking institutions; to generalize the features of managing the compliance risk in the banks of Ukraine; to develop the ways for establishing the efficient system of the compliance control for banking institutions and to determine the strategic priorities for ensuring the financial security of banking institutions. The general scientific methods were used, in particular, logical generalization, grouping, analysis and synthesis, system analysis, the graphical and analytical method to visualize the results of our research. The following theoretical and practical results are received: the problems of development and legitimation of the compliance control for banking institutions were determined; the lack of a unified approach to understanding the social and managerial nature of compliance was proved. The phenomenon of compliance is usually analyzed in social, political, legal and economic dimensions. Consequently, scholars did not succeed in suggesting the universal interpretation of the content of the polysemantic category "compliance". An attempt to systematize approaches for determining the compliance control concept to support the financial security of banking institutions was made. The author's definition of the compliance control concept was suggested and the necessity of its implementation was determined with the obligatory consideration of the specifics of the conditions and the place of its implementation. The content of compliance control was studied and the importance of its introduction was emphasized in the context of the system of detection, identification and neutralization of risks, maintaining positive business reputation, minimizing costs and saving bank assets. The features of managing the compliance risk on the basis of the positive experience of providing compliance control to the reliable bank institutions of Ukraine were highlighted. The lack of clear instructions regarding the efficient system of the compliance control in the banking laws of Ukraine was testified. Therefore, to study the appropriate international theory and practice was suggested. The issues of the organization of the management of banks compliance risks, the operational risk management, the reputation risk management, and so on should be emphasized first of all. Conclusions: At present, the development and implementation of the National strategy for ensuring the financial security of banking institutions is of primary importance as well as drafting the Standard Statute on the structural unit for organizing and implementing compliance, introducing the positions of compliance officers and developing job instruction for them, formulating functionally reasoned deontological standards of their professional activity. The nationwide standard of compliance control should be developed under the patronage of the National Bank of Ukraine and the Association of Ukrainian banks. ; Предметом исследования являются концептуальные и прикладные аспекты внедрения комплаенс-контроля в системе обеспечения финансовой безопасности банковских учреждений. Цель исследования состоит в комплексном осмыслении концептуально-методических подходов к внедрению комплаенс-контроля в систему обеспечения финансовой безопасности банковских учреждений и разработке практических рекомендаций по его оптимизации. Задачи: систематизировать подходы к определению понятия комплаенс-контроля в системе обеспечения финансовой безопасности банковских учреждений; определить проблемы артикуляции и легального закрепления комплаенс-контроля банковских учреждений; исследовать суть, функции и принципы комплаенс-контроля в банковских учреждениях; обобщить особенности управления комплаенс-риском в банковских учреждениях Украины; разработать пути организации эффективной системы комплаенс-контроля в банковских учреждениях и определить стратегические приоритеты обеспечения финансовой безопасности банковских учреждений. Используются общенаучные методы: абстрактно-логического обобщения, группировки, анализа и синтеза, системного анализа, графическо-аналитический для визуализации результатов исследования. Получены такие теоретические и практические результаты: определены проблемы артикуляции и легального закрепления комплаенс-контроля банковских учреждений. Выяснено, что в научной литературе отсутствует единый поход к пониманию социально-управленческой природы комплаенса. Обычно феномен комплаенса анализируется в социологическом, политологическом, юридическом и экономическом измерениях. Как следствие, ученые не смогли предложить универсальное толкование сущности полисемантической категории "комплаенс". Осуществлена попытка систематизировать подходы к определению понятия комплаенс-контроля в системе обеспечения финансовой безопасности банковских учреждений. Предложено авторское определение понятия комплаенс-контроля и определена необходимость его внедрения с обязательным учетом специфики условий и места его проведения. Исследована сущность комплаенс-контроля и акцентировано внимание на важности его внедрения в контексте утверждения системы выявления, идентификации и нейтрализации рисков, сохранения позитивной деловой репутации, минимизации расходов и сохранении активов банка. Выявлены особенности управления комплаенс-риском на основе ознакомления с положительным опытом внедрения комплаенс-контроля в надежных отечественных банковских учреждениях. Выяснено, что в банковском законодательстве отсутствуют четкие инструктивные положения относительно организации эффективной системы комплаенс-контроля. Поэтому предложено системно исследовать соответствующую зарубежную теорию и практику, сосредоточив внимание в первую очередь на проблемах организации управления комплаенс-риском банка, управлении операционным риском, управлении риском репутации и др. Выводы: В настоящее время объективно существует острая необходимость разработки и принятия Общенациональной Стратегии обеспечения финансовой безопасности банковских учреждений, подготовки Типового положения о структурном подразделении по комплаенсу, введение должностей комплаенс-офицеров, разработки для этой категории персонала должностной инструкции и формулировка функционально обоснованных деонтологических стандартов профессиональной деятельности. Формирование общенационального стандарта комплаенс-контроля должно осуществляться под патронатом Национального банка Украины и Ассоциации украинских банков. ; Предметом дослідження є концептуальні і прикладні аспекти впровадження комплаєнс-контролю в системі забезпечення фінансової безпеки банківських установ. Мета дослідження полягає в комплексному осмисленні концептуально-методичних підходів до впровадження комплаєнс-контролю в системі забезпечення фінансової безпеки банківських установ та розробці практичних рекомендацій щодо його оптимізації. Завдання: систематизувати підходи до визначення поняття комплаєнс-контролю в системі забезпечення фінансової безпеки банківських установ; визначити проблеми артикуляції та легального закріплення комплаєнс-контролю банківських установ; дослідити сутність, функції та принципи комплаєнс-контролю в банківських установах; узагальнити особливості управління комплаєнс-ризиком в банківських установах України; розробити шляхи організації ефективної системи комплаєнс-контролю в банківських установах та визначити стратегічні пріоритети забезпечення фінансової безпеки банківських установ. Використовуються загальнонаукові методи: абстрактно-логічного узагальнення, групування, аналізу та синтезу, системного аналізу, графіко-аналітичний для візуалізації результатів дослідження. Отримано такі теоретичні і практичні результати: визначено проблеми артикуляції та легального закріплення комплаєнс-контролю банківських установ. З'ясовано, що в науковій літературі відсутній єдиний підхід до розуміння соціально-управлінської природи комплаєнсу. Зазвичай феномен комплаєнсу аналізується у соціологічному, політологічному, юридичному та економічному вимірах. Як наслідок, науковці донині не спроміглися запропонувати універсальне тлумачення сутності полісемантичної категорії "комплаєнс". Здійснена спроба систематизувати підходи до визначення поняття комплаєнс-контроль в системі забезпечення фінансової безпеки банківських установ. Запропоновано авторське визначення поняття комплаєнс-контроль та визнана необхідність його запровадження з обов'язковим урахуванням специфіки умов та місця його проведення. Досліджено сутність комплаєнс-контролю і наголошено на важливості його впровадження у контексті ствердження системи виявлення, ідентифікації та нейтралізації ризиків, збереження позитивної ділової репутації, мінімізації витрат та збереження активів банку. Виокремлено особливості управління комплаєнс-ризиком на основі ознайомлення з позитивним досвідом впровадження комплаєнс-контролю в надійних вітчизняних банківських установах. З'ясовано, що в банківському законодавстві України відсутні чіткі інструктивні положення щодо організації ефективної системи комплаєнс-контролю. Тому запропоновано системно дослідити відповідну зарубіжну теорію та практику, першочергово зосередивши увагу на проблемах організації управління комплаєнс-ризиків банку, управлінні операційним ризиком, управлінні ризиком репутації тощо. Висновки: Станом на теперішній час об'єктивно необхідним є розроблення і прийняття загальнонаціональної Стратегії забезпечення фінансової безпеки банківських установ, підготовки Типового положення про структурний підрозділ з комплаєнсу, запровадження посад комплаєнс-офіцерів, розробки для цієї категорії персоналу посадової інструкції та формулювання функціонально обґрунтованих деонтологічних стандартів професійної діяльності. Формування загальнонаціонального стандарту комплаєнс-контролю має здійснюватися під патронатом Національного банку України та Асоціації українських банків.