Suchergebnisse

Η θαλάσσια πειρατεία και ένοπλη ληστεία ενάντια στα εμπορικά πλοία αποτελούν μία από τις σύγχρονες προκλήσεις της ναυτιλιακής βιομηχανίας. Αυτά τα δύο φαινόμενα έχουν παγκόσμιο αντίκτυπο στο ναυτιλιακό εμπόριο και στα μέτρα αντιμετώπισης και ασφάλειας. Η πιθανότητα επίθεσης πειρατείας είναι επίσης μία συνεχή ανησυχία των ναυτικών και των οικογενειών τους. Τα πλοία τα οποία διέρχονται σε περιοχές υψηλού κίνδυνου έχουν μεγάλες πιθανότητες επίθεσης πειρατείας και ένοπλης ληστείας με αποτέλεσμα την απαγωγή του πληρώματος για λύτρα. Η ναυσιπλοΐα σε αυτές τις επικίνδυνες περιοχές μέχρι και τον Κόλπο της Γουινέας καθιστά τους ναυτικούς ευάλωτους σε τέτοιου είδους επιθέσεις. Το πρώτο μέρος της συγκεκριμένης διατριβής αναλύει την θαλάσσια πειρατεία και ένοπλη ληστεία ως παγκόσμιο φαινόμενο, τα εθνικά πρότυπα πειρατείας και ερευνά το φαινόμενο εις βάθος. Η ανασφάλεια που δημιουργείται από την απειλή της πειρατείας αναδεικνύει για ακόμη μία φόρα πόσο σημαντικός είναι ο ρόλος του ναυτικού. Η συγκεκριμένη διπλωματική παρέχει μια καθοδήγηση στον τρόπο με τον οποίο οι ναυτικοί μπορούν να υποστηριχτούν από τις οικογένειες τους και από την ίδια την εταιρεία. Όσον αφορά την εταιρεία, πρέπει να τονιστεί πως μια καλή προετοιμασία μπορεί να συμβάλλει θετικά στην ίδια και συνεπώς και στον ναυτικό κατά τη διάρκεια μιας επίθεσης. Επομένως η σωστή καθοδήγηση για την υποστήριξη των ναυτικών είναι ύψιστης σημασίας καθώς και οι εταιρείες με αυτόν τον τρόπο μπορούν καλύτερα να αντιμετωπίσουν κάθε είδους επίθεσης. Επιπλέον δεν θα πρέπει να παραλειφθούν τα δικαιώματα των ναυτικών, η εξέλιξη αυτών και η περίπτωση του επαναπατρισμού. Για αυτό το λόγο το δεύτερο μέρος της συγκεκριμένης διατριβής αναφέρεται στον αντίκτυπο που έχει η πειρατεία και η ένοπλη ληστεία στα δικαιώματα των ναυτικών ως ένα ανεξερεύνητο τμήμα του νόμου. Ιδιαίτερη έμφαση δίνεται στην εξέλιξη και πορεία των δικαιωμάτων και στην εξασφάλιση του επαναπατρισμού. Αν και υπάρχει αλληλεπίδραση πολλών παραγόντων στο συγκεκριμένο θέμα, η διερεύνηση περιορίζεται στον ρόλο του πλοιοκτήτη και στην συμφωνία που έχει αναπτύξει με τον ίδιο τον ναυτικό. Εδώ αξίζει να σημειώσουμε πως o MLC (Maritime Labour Convention) έχει σχεδιάσει έναν οδηγό τονίζοντας τον ρόλο του πλοιοκτήτη σχετικά με τον επαναπατρισμό του ναυτικού. Λέξεις κλειδιά: Θαλάσσια πειρατεία, ένοπλη ληστεία, νομικό πλαίσιο, δικαιώματα των ναυτικών, πλοιοκτήτης, επαναπατρισμός. ; Maritime piracy and armed robbery against ship are the one of the contemporary challenges of the maritime industry. These two phenomena have a global impact on maritime trade and security. The possibility of a pirate attack is also a constant fear amongst seafarers and their families. Ships transiting at high risk areas are in peril of being hijacked and their crew abducted for ransom. From internal water to the high seas of the Gulf of Guinea, seafarers are vulnerable to such attacks. The first part of the research paper analyzes the piracy and armed robbery against ships as a global phenomenon, the national legislation models of piracy and starts probe in case of seafarers being hijacked. In responding to the threat of piracy, or a seafarer becoming a victim of piracy and armed robbery, the seafarers play an important role. This research paper provides guidance on ways that seafarers can be supported by their families and their company itself. As far as the company is concerned, it cannot be emphasized enough how good preparation will help a company and, ultimately, seafarers during a crisis period. Hence, good practice guidance on how to help seafarers in such situations is equally important and companies are encouraged in this manner to help cope during the crisis. Though there has been much discussion on policies of maritime piracy & armed robbery, we should not ignore the rights of the affected seafarers and their early release. In this respect, the second part of this dissertation focuses on the impact of piracy on seafarers' rights as a largely unexplored fragment of law. Emphasis is placed on evolution of right and security of their release. Although there is interplay of various factors in the issue, the discussion is limited to the role of the ship-owner and his contractual agreement with the seafarer. In this regard, the Maritime Labour Convention (MLC 2006) has laid down guidelines stressing the role of ship-owners in repatriating their seafaring crew. Keywords: Maritime piracy, armed robbery against ships, legal framework, seafarer's rights, ship-owner, release.

In urban and environmental planning, the private engineering actors hold a growing place in the implementation of public policies. At times considered as "experts", these invisible elements of projects are known for assisting local authorities on technical dimensions. Incidentally, they are not impervious to the contemporary mutations of capitalism, which affect local public action. In this context, they become actors of change and support renewed approaches to face a supposed complexification. Based on an ethnographic investigation, the thesis describes the work of engineering and consulting firms on local public action. The framework characterized by the pragmatic sociology of tests allows us to understand the work carried out to develop mechanisms, as well as to produce categories and critiques, which is the guiding principle of their activity. This research work documents a global normative change around the concept of project at the expense of a technicist rationality, which modifies local public action where private engineering represents a mirror. Firstly, in terms of organization and work, the expert's practices are downgraded in the face of the animation capabilities given to the project's leader. However, the latter is subjected to the contradictory orders stemming from the permanent discussion. Secondly, facing the client, engineering is increasingly known as a "consultant" to transform the executive relationship into a partnership. This coordination creates the negotiation of needs throughout the mission. Moreover, the global changes that divide the work into a planning work encourage a more local and uncertain coordination, at the expense of a technocratic State. Relying on private engineering is seen as a way to regain flexibility between an increasing number of actors. Lastly, the engineering work throughout the projects showcases, beyond technique, the important political work in the attribution of roles to carry out a project. Ultimately, this study shows the evolution of coordination in the construction of space, between the preservation of mechanisms of linear decision-making and new modalities of iterative exchanges. This compromise leads to the containment of political debates over the project's ends, while priority is given to the means to accomplish it. ; Dans l'aménagement de l'espace, des villes et de l'environnement, les acteurs de l'ingénierie privée occupent une place grandissante dans la mise en œuvre des politiques publiques. Ces invisibles des projets, parfois considérés comme des « experts », sont réputés accompagner les collectivités locales sur les dimensions techniques. Du reste, ils ne sont pas imperméables aux mutations contemporaines du capitalisme qui affectent l'action publique locale. Dans ce contexte, ils se veulent acteurs du changement et soutiennent des approches renouvelées pour répondre à une complexification supposée. À partir d'une enquête ethnographique, cette thèse qualifie le travail de ces bureaux d'études, sociétés d'ingénierie et de conseil dans l'action publique locale. Le cadre de la sociologie pragmatique des épreuves permet de comprendre le travail d'élaboration de dispositifs, mais aussi de production de catégories et de critique, qui est au principe de leur activité. Ce travail documente notamment un changement normatif global autour de la notion de projet au détriment d'une rationalité techniciste, modifiant l'action publique locale dont l'ingénierie privée est un miroir. Tout d'abord, dans l'organisation et le travail, les pratiques de l'expert sont dévalorisées face aux capacités d'animation prêtées au chef de projet. Pour autant, ce dernier subit les injonctions contradictoires de la mise en discussion permanente. Ensuite, face au client, l'ingénierie s'affiche de plus en plus comme « consultant », pour transformer la relation d'exécutant en partenariat. Cette coordination engendre un travail de négociation du besoin tout au long de la mission. En outre, les changements globaux dans la division du travail en aménagement favorisent une coordination plus locale et incertaine au détriment d'un État technocrate. Le recours à l'ingénierie privée est vu comme un moyen de retrouver de la souplesse entre des acteurs de plus en plus nombreux. Enfin, le travail de l'ingénierie dans le cours des projets montre, au-delà de la technique, l'important travail politique de composition d'un collectif et d'attribution des rôles pour permettre l'aboutissement du projet. Finalement, cette étude montre l'évolution de la coordination dans la fabrique de l'espace, entre maintien de dispositifs de la décision linéaire et nouvelles modalités d'échanges itératifs. Ce compromis amène à un confinement des débats politiques sur les fins du projet, alors que la priorité est donnée aux moyens de le faire aboutir.

El cambio climático, derivado del creciente calentamiento global, ya se siente en diversas partes del planeta. La cooperación entre los Estados es necesaria para que las emisiones de gases del efecto invernadero disminuyan, controlando el aumento de la temperatura global. Las negociaciones sobre cambio climático presentaban la división entre países desarrollados y en desarrollo, sustituida por el nuevo modelo en París 2015. China es actor central en las negociaciones y el mayor emisor global. Las emisiones chinas se derivan en mayor medida del sector de energía, basado en el carbón y en el petróleo. El país indicó sus metas voluntarias en Copenhague 2009, lo que es entendido como evolución en su política climática. En el año 2015, antes de la cop 21, el país comunicó la Intención Nacional Designada (ndc), reducción de intensidad de emisiones entre el 60 % y el 65 % en relación con el año 2005, y un 20 % de la matriz energética basada en energía renovable, ambas hasta el año 2030. El cambio climático recibió atención en las políticas domésticas chinas, sobretodo en la reformulación de la matriz energética. El país apoya el principio de la responsabilidad común, pero diferenciada, para mantener su política externa climática. El riesgo del cambio climático está presente en el país, que adoptó a partir de 2007 políticas nacionales sobre el clima. El objetivo del artículo es realizar el levantamiento de las acciones de China sobre cambio climático, tanto en el ámbito interno como internacional, en el período hasta el Acuerdo de París 2015. ; Climate change, stemming from growing global warming, is already being felt in many parts of the planet. Cooperation between states is needed to reduce greenhouse gas emissions in order to control the rise in global temperature. A divide between developed and developing countries characterizes climate change negotiations, which were replaced by a new model in Paris, 2015. China is a central actor in the negotiations as well as the largest global source of greenhouse gases. Chinese emissions are largely from the energy sector, based on coal and oil. The country indicated its voluntary targets in Copenhagen, 2009, which is understood as an evolution in its climate policy. In 2015, before cop 21, the country reported the National Designated Intent (ndc) of reducing emissions intensity by between 60 % and 65 % in relation to 2005 and basing 20 % of the energy matrix on renewable energy, both by the year 2030. Climate change has received attention in Chinese domestic politics, especially in the reformulation of the energy matrix. The country supports the principle of common but differentiated responsibility to maintain its climate foreign policy. The risk of climate change is recognized in the country, which adopted national climate policies in 2007. The aim of the article is to survey China's actions on climate change, both internally and internationally, in the period up to the Paris Agreement, 2015. ; As mudanças climáticas, advindas do crescente aquecimento global, já são sentidas em diversas partes do planeta. A cooperação entre os Estados se faz necessária, para que as emissões de gases do efeito estufa diminuam, controlando o aumento da temperatura global. As negociações sobre mudança climática apresentavam uma divisão entre países desenvolvidos e em desenvolvimento, sendo substituída pelo novo modelo em Paris, 2015. A China é ator central nas negociações e ao mesmo tempo, o maior emissor global destes gases. As emissões chinesas são em maior parcela advinda do setor de energia, que está baseado no carvão e no petróleo. O país indicou suas metas voluntárias em Copenhague, no ano de 2009, o que se mostrou como grande evolução a favor de sua política climática. No ano de 2015, o país comunicou a Intenção Nacional Designada (ndc), que previa a redução da intensidade de emissões entre 60 % e 65 % em relação ao ano de 2005, e que 20 % da matriz energética passaria a ser baseada em energia renovável, ambas metas seriam atingidas até o ano de 2030. As mudanças climáticas receberam atenção das políticas domésticas chinesas, sobretudo na reformulação da matriz energética. O país apoia o princípio da responsabilidade comum, porém diferenciada, para manter sua política externa climática. O risco da mudança climática é presente no país, que adotou a partir de 2007, políticas nacionais sobre o clima. O objetivo do artigo é realizar o levantamento das ações da China sobre mudança climática, tanto no àmbito interno, quanto internacional, no período incluído até o Acordo de Paris, 2015.

La definición, secuencial y estructurada, de las diferentes circunstancias que han dado lugar a los paseos que conforman hoy la fachada marítima de la ciudad de Alicante es el objetivo principal de este artículo. Si bien los paseos litorales son hoy los puntos de referencia de nuestras ciudades costeras, eminentemente turísticas, la bibliografía al respecto es escasa. Los resultados de este estudio contribuirán al entendimiento del fenómeno de su génesis, como fragmentos urbanos en relación con la historia y desarrollo del resto de la urbe, así como aportarán un mayor conocimiento de la problemática de su vertebración y del importante papel que juegan en el futuro inmediato de la ciudad. Para entender el proceso de conformación de los paseos litorales es necesario estudiar la evolución del frente marítimo y su entorno, así como los acontecimientos históricos, sociales, culturales y políticos que han influido en su devenir. Se trata de una investigación en la que, mediante el estudio pormenorizado de cada uno de los elementos que conforman la fachada costera, se analizan los cambios morfológicos experimentados por ésta, de acuerdo con la variable función que ha desempeñado a lo largo del tiempo. El rol predominante de la fachada marítima alicantina durante siglos fue el defensivo, sirviendo simultáneamente de marco al puerto. En el siglo XIX, con la llegada del ferrocarril, el auge de los baños de mar y el derribo de las murallas, la función de defensa fue sustituida por la lúdico-representativa que, aunque con modificaciones, permanecerá hasta nuestros días. ; La definició, seqüencial i estructurada, de les diferents circumstàncies que han donat lloc a les passejades que conformen avui la façana marítima de la ciutat d'Alacant és l'objectiu principal d'aquest article. Si bé els passeigs litorals són avui els punts de referència de les nostres ciutats costaneres, eminentment turístiques, la bibliografia al respecte és escassa. Els resultats d'aquest estudi contribuiran a l'enteniment del fenomen de la seva gènesi, com fragments urbans en relació amb la història i desenvolupament de la resta de la urbs, així com aportaran un major coneixement de la problemàtica de la seva vertebració i de l'important paper que juguen en el futur immediat de la ciutat. Per entendre el procés de conformació dels passejos litorals cal estudiar l'evolució del front marítim i el seu entorn, així com els esdeveniments històrics, socials, culturals i polítics que han influït en el seu esdevenir. Es tracta d'una investigació en la qual, mitjançant l'estudi detallat de cada un dels elements que conformen la façana costanera, s'analitzen els canvis morfològics experimentats per aquesta, d'acord amb la variable funció que ha exercit al llarg de el temps. El paper predominant de la façana marítima alacantina durant segles va ser el defensiu, servint simultàniament de marc a port. Al segle XIX, amb l'arribada del ferrocarril, l'auge dels banys de mar i l'enderrocament de les muralles, la funció de defensa va ser substituïda per la lúdic-representativa que, encara que amb modificacions, romandrà fins als nostres dies. ; The definition, sequential and structured, of the different circumstances that have given rise to the promenades that today shape the urban maritime façade of Alicante is the main objective of this article. Although seafronts are today the reference landmarks of our coastal cities, eminently tourist, the literature in this regard is scarce. The results of this study will contribute to the understanding of the phenomenon of its genesis, as urban fragments in relation to the history and development of the rest of the city, as well as contribute a greater knowledge of the problems of its structuring and the important role they play in the immediate future of the city. In order to understand the process of shaping littoral promenades, it is necessary to study the evolution of the seafront and its environment, as well as the historical, social, cultural and political events that have influenced its transformation. This is an investigation in which, through the detailed study of each of the elements that make up the coastal façade, the morphological changes experienced by it are analysed, according to the variable function that it has played over time. The predominant role of the Alicante maritime façade for centuries was defensive, simultaneously serving as a frame to the port. In the nineteenth century, with the arrival of the railway, the rise of the sea baths and the demolition of the walls, the defence function was replaced by the playful-representative one that, although with modifications, remains to this day. ; Peer Reviewed

The article has studied and systematized a set of major scientific papers on the ethnic history of the Greeks in Odessa, has identified and argued the stages of development of the historiographical tradition of the problem, has conducted the comparative analysis of directions and priorities of research on the Greeks in Odessa and has traced their evolution in accordance with changes in socio-political context. Historiographical work on the problem has been classified by chronological criteria. It is noted that during the imperial era, research did not go beyond clarifying certain issues of resettlement in the context of the colonization policy of the Russian government. In the research of Soviet historians in the general history of colonization by the Greeks of Odessa, military colonization stands out. At the same time, the socio-economic aspects of the functioning of the Greek community deserved special attention of Soviet historiography. The expansion of the range of research, inclusion of issues of commercial and social activities of Greeks occurs at the present stage of studying the problem and is connected with the intensification of Greek studies in Ukraine. It is proved that the lack of legal autonomy of the Odessa Greek community, the mobility of its representatives did not contribute to the scientific awareness of the Greeks in Odessa (unlike in Nizhyn and Azov) as a separate community with a whole set of distinctive features. Therefore, their history was considered within the context of the history of the foundation and development of the city. Despite the recent appearance of interesting articles on charitable, trade, commercial, cultural and educational activities of the Greek community of Odessa, it is still waiting for an ordered and comprehensive study. ; В статье изучен и систематизирован комплекс основных научных трудов по вопросам этнической истории греков Одессы, выделены и аргументированы этапы развития историографической традиции исследуемой проблемы, осуществлен сравнительный анализ направлений и приоритетов исследовательского поиска по грекам Одессы и прослежена их эволюция в соответствии с изменениями общественно-политического контекста. Историографические наработки по проблеме классифицированы по хронологическому критерию. Отмечено, что в имперскую эпоху исследовательские поиски не выходили за пределы выяснения отдельных вопросов переселения в контексте колонизационной политики российского правительства. В исследованиях советских историков в общей истории колонизации Одессы греками выделяется военная колонизация. В то же время особое внимание в советской историографии уделено социально-экономическим аспектам функционирования греческой общины. Расширение спектра исследований, включение в него вопросов коммерческой, общественной деятельности греков приходится на современный этап изучения проблемы и связан с активизацией греческих студий в Украине. Доказано, что отсутствие юридической автономии одесской греческой общины, мобильность ее представителей не способствовали осознанию научным сообществом греков Одессы (в отличие от нежинских и приазовских) как отдельной группы с целым комплексом самобытных черт. Поэтому их история рассматривалась в контексте истории основания и развития города. Несмотря на появление в последнее время интересных статей о благотворительной, торгово-коммерческой, культурно-образовательной деятельности греческой общины Одесской области, она требует упорядоченного и целостного исследования. ; У статті вивчено і систематизовано комплекс основних наукових праць із питань етнічної історії греків Одеси, виділено та аргументовано етапи розвитку історіографічної традиції досліджуваної проблеми, здійснено порівняльний аналіз напрямків та пріоритетів дослідницького пошуку щодо греків Одеси та простежено їх еволюцію у відповідності до змін суспільно-політичного контексту. Історіографічний до-робок із проблеми класифіковано за хронологічним критерієм. Зазначено, що за імперської доби дослід-ницькі пошуки не виходили за межі з'ясування окремих питань переселення в контексті колонізаційної політики російського уряду. У дослідженнях радянських істориків в загальній історії колонізації Одеси греками виділяється військова колонізація. Водночас на особливу увагу радянської історіографії заслу-говували соціально-економічні аспекти функціонування грецької громади. Розширення спектру дослі-джень, включення до нього питань комерційної, громадської діяльності греків припадає на сучасний етап вивчення проблеми й пов'язане з активізацією грецьких студій в Україні. Доведено, що відсутність юридичної автономії одеської грецької спільноти, мобільність її представників не сприяли усвідомленню науковим загалом греків Одеси (на відміну від ніжинських та приазовських) як виокремленої спільноти з цілим комплексом самобутніх рис. Тому їх історія розглядалася у контексті історії заснування та розвитку міста. Не зважаючи на появу останнім часом цікавих статей із доброчинної, торговельно-комерційної, культурно-освітньої діяльності грецької спільноти Одещини, вона ще чекає на впорядковане й цілісне дослідження.

The article exposes the issues of human rights and the prospects for peace in the context of the analysis of the concepts of sovereignty and nationalism. Such an analysis is conducted in the face of a trend towards globalism, cosmopolitanism and liberal internationalism inherent in the world today, on the one hand, and the growing trend of nationalism and violations of human rightson a massive scale by some states, on the other.The evolution of the concept of state sovereignty is considered. The first – the original – is manifested in the principle of sovereign equality and is based on such a human right as the right to self-determination. The second is the concept of "conditional sovereignty", or "sovereignty as responsibility" as a look at the legitimacy of the state through human rights. It is associated with theactivities of UN institutions, when the state began to be considered as a servant of its people, and individual sovereignty (rights and freedoms of each individual person) was strengthened. The third concept is "sovereignty as fiduciaries of humanity": sovereign fiduciaries will fulfill their obligation to humanity by collaborating with private as well as public actors. In the context of transnationalthreats, such rethinking the state sovereignty is the best hope for peace.In the last part, the idea of the incompatibility of nationalism in its current form with realistic world politics is developed. Modern nationalism is losing its historical progressiveness, becoming indifferent to the subject of human rights. The gravest threats to peace and to human rights require an internationalist response, politics increasingly tilts toward nationalism. It is concluded that thelatter is only a symptom of today's disease, and not its treatment. The cure is adopting the standpoint of humanity, and inventing political and legal institutions. ; В статье вопросы прав человека и перспективы мира раскрываются в контексте анализа понятий суверенитета и национализма. Такой анализ осуществляется на фоне присущей сегодня миру тенденции к глобализму, космополитизму и либеральному интернационализму с одной стороны, и набирающей оборотов тенденции развития национализма и нарушениянекоторыми государствами прав человека в массовом масштабе – с другой.Рассматривается эволюция понятия (concept) государственного суверенитета. Первое – исходное – проявляется в принципе суверенного равенства и основывается на таком праве человека, как право на самоопределение. Второе – понятие «условный суверенитет», или «суверенитет как ответственность» – взгляд на легитимность государства через права человека. Оно связано с деятельностью институтов ООН, когда государство стало пониматься как слуга своего народа, а индивидуальный суверенитет (права и свободы каждого отдельного человека) был усилен.Третья концепция – «суверенитета как попечительства над человечеством»: суверенные доверенные лица выполняют свои обязательства перед человечеством, сотрудничая с частными и публичными субъектами. В условиях транснациональных угроз такое переосмыслениесуверенитета государства является лучшей надеждой на мир.В последней части развивается мысль о несовместимости национализма в его нынешнем виде с реалистичной политикой мира. Современный национализм теряет свою историческую прогрессивность, становясь равнодушным к теме прав человека. Серьезные угрозы миру и правам человека требуют интернационалистической реакции, в то время как политика все больше склоняется к национализму. Делается вывод, что последний является лишь симптомом сегодняшней болезни, а не ее лечением. Лечение заключается в принятии позиции человечества и изобретении соответствующих политических и правовых институтов. ; У статті питання прав людини та перспективи миру розкриваються у контексті аналізу понять суверенітету та націоналізму. Такий аналіз здійснюється на фоні притаманній сьогодні світові тенденції до глобалізму, космополітизму та ліберального інтернаціоналізму з одного боку, та набирання обертів тенденції до націоналізму та порушенню деякими державами прав людини у масовому масштабі – з іншого.Розглядається еволюція поняття (concept) державного суверенітету. Перше – вихідне – знаходить вияв у принципі суверенної рівності та ґрунтується на такому праві людини, як право на самовизначення. Друге – поняття «умовний суверенітет», або «суверенітет як відповідальність» –погляд на легітимність держави через права людини. Воно пов'язане із діяльністю інститутів ООН, коли держава стала розумітися як слуга свого народу, а індивідуальний суверенітет (права і свободи кожної окремої людини) було посилено. Третя концепція – «суверенітету як піклування над людством»: суверенні довірені особи виконують свої зобов'язання передлюдством, співпрацюючи з приватними та публічними áкторами. В умовах транснаціональних загроз таке переосмислення суверенітету держави є найкращою надією на мир.В останній частині розвивається думка про несумісність націоналізму в його теперішньому вигляді із реалістичною політикою миру. Сучасний націоналізм втрачає свою історичну прогресивність і стає байдужим до теми прав людини. Серйозні загрози миру і правам людини потребують інтернаціоналістичної реакції, у той час як політика все більше схиляється донаціоналізму. Робиться висновок, що останній є лише симптомом сьогоднішньої хвороби, а не ліками від неї. Лікування полягає у прийнятті позиції людства та винайденні відповідних політичних і правових інститутів.

The purpose of the research is to determine the organizational, legislative and regulatory framework for the standardization and certification of the rural green tourism as an unconventional business pattern and a type of environmental services. Methods. In the process of research, systematic and integrated approaches were used, which provided a comprehensive study of the problem and the achievement of scientific results. Methodological basis of the research are general theoretical methods of scientific knowledge, in particular dialectic method, system analysis, fundamental positions of general economic theory. The graphical method was used to visualize the structural diagrams. In addition, general scientific and special methods were used in the study such as dialectical, monographic, non-lethal, induction and deduction, which allowed them to be used to determine the organizational, legislative and regulatory framework for the standardization and certification of the rural green tourism. Results. The article discusses issues concerning the legislative and regulatory framework for the standardization and certification of the rural green tourism in Ukraine. Methodological approaches how to standardize and certify the rural ecotourism are presented too. Innovative factors, having an impact on the rural green tourism evolution in the Ukrainian regions, have been indicated herein. Some attention has been focused on the need for the ecological certification and audit of the various territories, administrative regions, natural and economic systems of the country in general. The necessity of using marks for the legal protection of geographical indications has been determined. It has been proven that the voluntary ecological certification certifies some compliance with the requirements of laws, technical regulations, best practices, good rules, national and industry standards both for the tourism and, in general, for the adherence of requirements as to the environment quality maintenance. Practical meaning. A rural ecological tourism standardization and certification system, accelerating the adaptation of the Ukrainian regulatory and legislative framework to the EU standards, improving the tourism product quality, based on European standards and environmental regulations, helping attract foreign investments and develop the rural green tourism infrastructure and material bases, has been built grounding on the deep study of the present issues. Prospects for further research. The results obtained herein determine the need for the further improvement of the methodological criteria developed for the certification of rural green tourism farmsteads. It will lead to the market promotion of environmental services, to the increase in the number of foreign tourists and to the rise in the competitiveness of Ukraine as the player of the international market of tourist services. ; Мета статті полягає у визначенні організаційних та законодавчо-нормативних засад стандартизації та сертифікації сільського зеленого туризму як нетрадиційної форми господарювання та виду екологічних послуг. Методи. У ході дослідження використано системний і комплексний підходи, що забезпечило всебічне дослідження проблеми й одержання наукових результатів. Методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні методи наукового пізнання, зокрема діалектичний метод, системний аналіз, фундаментальні положення загальної економічної теорії. Графічний метод використано для наочного зображення структурних схем. Окрім того, в дослідженні застосовано загальнонаукові та спеціальні методи, такі як діалектичний, монографічний, aбcтрaктнo-лoгiчний, iндукцiї тa дедукції, що дозволило використати їх для визначення організаційних та законодавчо-нормативних засад стандартизації та сертифікації сільського зеленого туризму. Результати. У статті розглянуто законодавчо-нормативні засади стандартизації та сертифікації сільського зеленого туризму в Україні. Наведено методологічні підходи до стандартизації й сертифікації сільського зеленого туризму. Зазначено інноваційні чинники, що впливають на розвиток сільського зеленого туризму у регіонах України. Акцентована увага на необхідності проведення екологічного аудиту та екологічної сертифікації окремих територій, адміністративних районів, природно-господарських систем в цілому. Визначено необхідність використання знаків маркування правової охорони географічних зазначень. Доведено, що добровільна екологічна сертифікація засвідчує відповідність до виконання вимог законів, технічних регламентів, кращих практик, добрих правил, національних й галузевих стандартів як до туризму так і до дотримання вимог збереження якості довкілля загалом. Практичне значення. На основі проведеного аналізу сформовано систему стандартизації та сертифікації сільського «зеленого» туризму, яка пришвидшить адаптацію нормативно-законодавчої бази України до стандартів ЄС, підвищить якість туристичного продукту на основі європейських норм та екологічних положень, сприятиме залученню іноземних інвестицій та розвитку інфраструктури і матеріально-технічної бази сільського зеленого туризму. Перспективи подальших досліджень. Отримані результати визначають необхідність подальшого вдосконалення критеріїв методики для сертифікації садиб сільського «зеленого» туризму, що сприятиме розвитку ринку екологічних послуг, збільшить кількість іноземних туристів та підвищить конкурентоспроможність України на міжнародному ринку туристичних послуг.

Problem setting. At the present stage of the nation, the problem of subject determination of the Ukrainian national idea becomes more urgent and requires understanding both in society and in the scientific community.Recent research and publications analysis. The problems of research of the Ukrainian national idea are mainly focused on generalizing the historical experience of the Ukrainian state-building through the prism of forming the national idea and understanding the process offormation and content of the Ukrainian national idea.Paper objective. The purpose of the study is to clarify the substantive certainty of the Ukrainian national idea at the present stage of nationalization. The following tasks are solved for its realization: to follow the meaningful evolution of the concept «Ukrainian national idea», to define its historical connotations.Paper main body. It is found that the formation of the Ukrainian national idea begins in parallel with the processes of nationalization - already in the 16-17 centuries. The first attempts were made to formulate the outline of the national idea of the Ukrainians, however, the active search for the formula of the Ukrainian national idea dates back to the 19 century. public associations of the first quarter of the twentieth century, especially during the Ukrainian Revolution. It is proved that with the gaining of independence there is a kind of Renaissance of the Ukrainian national idea, which took place against the background of the revival of national traditions of the Ukrainian people, the achievement of its spiritual unity. It has been found out that the national idea is a moving, dynamic phenomenon that reflects the common interest, the common needs of the nation and the representation of the nation's representatives about the complex of means necessary for its progressive and sustainable development. Such means are an effective socio-economic management system based on political, economic, legal, moral subsystems. The worldviews of such a system are conceptualized through the identification of priority national values and interests.Conclusions of the research. It is determined that in the current realities the Ukrainian national idea emerges as a key opinion on understanding the nature of the nation and its prospects, as a program of actions for the future, assimilation and preservation of the achievements of the past, its historical, traditional institutions, as scientifically grounded, consolidated, innovative and integration directions contemporaries in worldview, motivational and other spiritual and informational and temporal dimensions. It is emphasized that the Ukrainian national idea also contains a teleological aspect, since it serves as a kind of purpose for nationalization. ; Установлено, что на современном этапе нациеобразования проблема предмет­ной определенности украинской национальной идеи приобретает большую актуаль­ность и требует осмысления как в обществе, так и в научном сообществе. Уста­новлено, что формирование украинской национальной идеи начинается параллельно с процессами нациеобразования - уже в ХУ1-Х¥П вв. делались первые попытки сформулировать очертания национальной идеи украинцев, однако поиски формулы украинской национальной идеи относятся к XIXв., а с обретением независимости наблюдается своеобразный Ренессанс украинской национальной идеи, происходивший на фоне возрождения национальных традиций украинского народа, достижения его духовной соборности. Определено, что в актуальных реалиях украинская националь­ная идея выступает как ключевая мысль в понимании природы нации и перспектив ее развития, как программа действий на будущее, усвоения и сохранения достиже­ний прошлого, его исторических, традиционных институтов, как научно обоснованные, консолидированные, инновационные и интеграционные направления современников в мировоззренческом, мотивационно-ценностном и других духовно-информационных и пространственно-временных измерениях, выступает своеобраз­ной целью нации. ; З'ясовано, що на сучасному етапі націєтворення проблема предметної визначе­ності української національної ідеї набуває значної актуальності і потребує осмис­лення як в суспільстві, так і в науковому співтоваристві. Встановлено, що формуван­ня української національної ідеї розпочинається паралельно з процесами націєтворен­ня - вже у XVI-XVII ст.ст. робилися перші спроби сформулювати обриси національної ідеї українців, проте активні пошуки формули української національної ідеї відносять­ся до ХІХ ст., а із здобуттям незалежності спостерігається своєрідний Ренесанс української національної ідеї, який відбувався на тлі відродження національних тра­дицій українського народу, досягнення його духовної соборності. Визначено, що в ак­туальних реаліях українська національна ідея постає як ключова думка щодо розумін­ня природи нації та перспектив її розвитку, як програма дій на майбутнє, засвоєння і збереження здобутків минулого, його історичних, традиційних інституцій, як науко­во обґрунтовані, сконсолідовані, інноваційні та інтеграційні спрямування сучасників у світоглядному, мотиваційноціннісному та інших духовноінформаційних і просторово-часових вимірах, виступає своєрідною метою націєтворення.

The success of organizations depends not only on customer loyalty, but also on preventing customer attrition. However, little research has been done on the termination of the relationship between the firm and its clients. In other words, a better understanding of the nature, steps and factors involved in the termination process will make it easier to prevent and prevent termination while trying to recover lost clients and attract new prospects. By means of this study, we try to detail, through a literature review, the "determinants of churn" negatively impacting the relationship between companies and their customer portfolio, and complete the work with an empirical study in the automobile insurance sector describing the influence of these cessation factors on the insured's act of commutation. The rate of termination, measured by the number of defecting customers relative to the total number of a company's customers in a given period, appears to be a major concern for companies that are primarily service-oriented. The service activities of these organizations develop in close interdependence with the environment that imposes constraints on them. The internal structures of the latter, in order to cope with uncertainties, adapt to the types and conditions of the environment, which is neither static nor homogeneous. According to R. De Bruecker (1995), "the business environment is defined in relation to everything outside it : technology, the nature of the products, customers and competitors, other organizations, the political and economic climate, etc.". "In other words, it is subject to numerous constraints from its environment that it has absolutely no control over. J. R. Edighoffer (1998) notes that the objective of all companies "is to reduce this uncertainty; consequently, it is necessary for them to analyze and understand their environment ". A gradual deterioration in the services offered, the continuous evolution of the market, and constantly fluctuating customer attitudes explain why organizations choose to deal with customers who are increasingly difficult to apprehend and ready to change their supplier. Our work will focus on analyzing the impact of the factors that stimulate the act of terminating automobile insurance contracts at the end of their term. ; La réussite des organisations dépend non seulement de la fidélisation des clients, mais aussi de la prévention de leur défection. Cependant, rares sont les recherches portant sur la cessation de la relation entre la firme et sa clientèle. Autrement dit, en saisissant mieux la nature, les étapes et les facteurs impliqués dans le processus de dissolution, il sera plus aisé de prévenir et d'empêcher la résiliation tout en essayant de récupérer les clients perdus et d'attirer de nouveaux prospects. Moyennant cette étude, nous essayons de détailler à travers une revue de littérature, « les déterminants du désabonnement » impactant négativement la relation entre les sociétés et leur portefeuille client, et achever le travail par une étude empirique dans le secteur d'assurance automobile décrivant l'influence de ces facteurs de résiliation sur l'acte de commutation. Le taux du désabonnement mesuré par le nombre de clients en défection par rapport au nombre total des clients d'une compagnie à une période déterminée, semble être une préoccupation majeure des sociétés axées principalement sur l'offre des services. Les activités de services de ces organisations se développent en interdépendance étroite avec l'environnement qui lui impose des contraintes. Les structures internes de ces dernières, en vue de faire face aux incertitudes s'adaptent aux types et aux conditions de l'environnement, qui n'est ni statique, ni homogène. Selon R. De Bruecker (1995), « l'environnement de l'entreprise est défini par rapport à tout ce qui est situé en dehors : la technologie, la nature des produits, les clients et les concurrents, les autres organisations, le climat politique et économique, etc. », c'est à dire qu'elle est soumise à de nombreuses contraintes provenant de son milieu qu'elle ne maîtrise absolument pas. J. R. Edighoffer (1998) notifie que l'objectif de toutes entreprises « est de réduire cette incertitude ; par conséquent, elle se doit d'analyser et de comprendre son environnement ». Une détérioration progressive des services offerts, l'évolution continue du marché, et les attitudes des clients en fluctuation permanentes, expliquent la raison pour laquelle les organisations choisissent de traiter avec les clients qui sont de plus en plus difficiles à appréhender et prêts à changer leur fournisseur. Notre travail s'articulera autour de l'analyse de l'impact des facteurs stimulateurs de l'acte de résiliation des contrats d'assurance automobile à l'échéance.

Context. Open clusters are recognised as excellent tracers of Galactic thin-disc properties. At variance with intermediate-age and old open clusters, for which a significant number of studies is now available, clusters younger than ≲ 150 Myr have been mostly overlooked in terms of their chemical composition until recently (with few exceptions). On the other hand, previous investigations seem to indicate an anomalous behaviour of young clusters, which includes (but is not limited to) slightly sub-solar iron (Fe) abundances and extreme, unexpectedly high barium (Ba) enhancements. Aims. In a series of papers, we plan to expand our understanding of this topic and investigate whether these chemical peculiarities are instead related to abundance analysis techniques. Methods. We present a new determination of the atmospheric parameters for 23 dwarf stars observed by the Gaia-ESO survey in five young open clusters (τ < 150 Myr) and one star-forming region (NGC 2264). We exploit a new method based on titanium (Ti) lines to derive the spectroscopic surface gravity, and most importantly, the microturbulence parameter. A combination of Ti and Fe lines is used to obtain effective temperatures. We also infer the abundances of Fe » I, Fe » II, Ti » I, Ti » II, Na » I, Mg » I, Al » I, Si » I, Ca » I, Cr » I, and Ni » I. Results. Our findings are in fair agreement with Gaia-ESO iDR5 results for effective temperatures and surface gravities, but suggest that for very young stars, the microturbulence parameter is over-estimated when Fe lines are employed. This affects the derived chemical composition and causes the metal content of very young clusters to be under-estimated. Conclusions. Our clusters display a metallicity [Fe/H] between +0.04 ± 0.01 and +0.12 ± 0.02; they are not more metal poor than the Sun. Although based on a relatively small sample size, our explorative study suggests that we may not need to call for ad hoc explanations to reconcile the chemical composition of young open clusters with Galactic chemical evolution models. © ESO 2020. ; This work is based on data products from observations made with ESO Telescopes at the La Silla Paranal Observatory under programme ID 188.B-3002. These data products have been processed by the Cambridge Astronomy Survey Unit (CASU) at the Institute of Astronomy, University of Cambridge, and by the FLAMES/UVES reduction team at INAF/Osservatorio Astrofisico di Arcetri. These data have been obtained from the Gaia-ESO Survey Data Archive, prepared and hosted by the Wide Field Astronomy Unit, Institute for Astronomy, University of Edinburgh, which is funded by the UK Science and Technology Facilities Council. This work was partly supported by the European Union FP7 programme through ERC grant number 320360 and by the Leverhulme Trust through grant RPG-2012-541. We acknowledge the support from INAF and Ministero dell' Istruzione, dell' Universita' e della Ricerca (MIUR) in the form of the grant "Premiale VLT 2012". The results presented here benefit from discussions held during the Gaia-ESO workshops and conferences supported by the ESF (European Science Foundation) through the GREAT Research Network Programme. V.A. is supported by FCT -Fundacao para a Ciencia e a Tecnologia through national funds and by FEDER through COMPETE2020 -Programa Operacional Competitividade e Internacionalizacao by these grants: Investigador FCT contract nr. IF/00650/2015/CP1273/CT0001; UID/FIS/04434/2019; PTDC/FIS-AST/28953/2017 & POCI-01-0145-FEDER-028953 and PTDC/FIS-AST/32113/2017 & POCI-01-0145-FEDER-032113. F.J.E. acknowledges financial support from the Spanish MINECO/FEDER through grant AyA2017-84089. T.B. was supported by the project grant "The New Milky Way" from the Knut and Alice Wallenberg Foundation. U.H. acknowledges support from the Swedish National Space Agency (SNSA/Rymdstyrelsen). S.G.S acknowledges the support by Fundacao para a Ciencia e Tecnologia (FCT) through national funds and a research grant (project ref. UID/FIS/04434/2013, and PTDC/FIS-AST/7073/2014). S.G.S. also acknowledge the support from FCT through Investigador FCT contract of reference IF/00028/2014 and POPH/FSE (EC) by FEDER funding through the program -Programa Operacional de Factores de Competitividade -COMPETE. ; Peer reviewed

In February 10 th 2007 President of Russia V. Putin held a speech at the 43th Munich Security Conference. The speech included both the matters of security and global policy. Researchers in Russia together as well as their western colleagues (political scientists, journalists, historians and other analysts) obviously came to the same opinion - that was the speech of the Russian president that attracted all the attention to this annual conference not being so traditionally popular as, for example, the "G-8" or the APEC summits. And though the estimations of the ideas advocated by Putin in his speech predictably differ depending on political creed and engagement of the analysts (sometimes that was also the matter of their erudition), the importance of the event was undisputable. Today one decade past the event we have the opportunity not just to analyze the crucial principles which Putin tried to clarify to his foreign partners, but also to verify them through the prism of approbation, as the scientists say. But before we start to study the speech itself, we should reveal the global political circumstances, in which the Conference took place. What was Russia as a global power in the beginning of the XXI century and was it a true global power in 2007? Was the political weight of the Russian president enough for bringing the influence into the world? Finally, what was the perceptions of Russia in the western community 15 years after the greatest transformation of the global political role of the country in Europe and in the world? After finding the answers on these questions we will reveal the main theses of the Russian presidents' speech and will try to give them possibly candid estimation. In the work the authors used a wide methodological list. The historical-analytical method made it possible to reveal the evolution of the problems outlined in the speech of V.V. Putin for the specified time period (10 years). The comparative method allowed us to compare the basic conditions in which Russia was at the time of the president's speech in Munich in 2007 and the conditions in which our country is today. The method of political forecasting underlies the construction of the main conclusions and forecasts, which determine the scientific and theoretical novelty of the study. ; 10 февраля 2007 г. в Мюнхене в рамках 43-й Конференции по безопасности Президент России В.В. Путин выступил с речью, посвященной не столько самой политике безопасности, сколько проблемам геополитического характера. Как отечественные, так и зарубежные исследователи - политологи, журналисты, историки и другие представители аналитических кругов - практически единодушны во мнении, что именно выступление российского Президента заставило обратить внимание на данное ежегодное мероприятие, ранее не пользовавшееся такой популярностью у СМИ, как встречи «Большой восьмерки» или саммиты АТЭС. И хотя оценки положений, высказанных В.В. Путиным в ходе его выступления, по понятным причинам отличаются в зависимости от политических взглядов, степени политической ангажированности, а в ряде случаев - элементарной эрудированности тех или иных аналитиков, тем не менее важность этих положений сомнению не подвергается. Сегодня, по прошествии 10 лет с момента выступления Президента РФ на мюнхенской конференции по безопасности, мы имеем возможность не только проанализировать основополагающие принципы, которые В.В. Путин попытался донести до своих зарубежных партнеров, но и, говоря научно-исследовательским языком, оценить их с точки зрения апробации. Но прежде чем приступать к изучению самого выступления, рассмотрим, при каких геополитических обстоятельствах оно имело место. Что представляла собой Россия как мировая держава (и являлась ли она в 2007 году таковой) в начале XXI века? Каков был авторитет руководителя российского государства на международной арене? Наконец, каково было восприятие России в западном сообществе спустя чуть более 15 лет с момента кардинальной трансформации геополитической роли страны в Европе и мире? Найдя ответы на эти вопросы, выявим основные тезисы выступления Президента и постараемся дать им по возможности максимально беспристрастную оценку. В ходе работы авторами применялся широкий методологический инструментарий. Историко-аналитический метод позволил выявить эволюцию проблематики, затронутой в речи В.В. Путина в течение указанного временного периода (10 лет). Метод компаративистики позволил сравнить базовые условия, в которых находилась Россия на момент выступления Президента в Мюнхене в 2007 году, и условия, в которых наша страна находится сегодня. Метод политического прогнозирования лежит в основе построения основных выводов и прогнозов, которые, в свою очередь, обусловливают научно-теоретическую новизну исследования.

La presente investigación analiza el Buen Vivir (BV) como una alternativa al desarrollo sostenible en Ecuador. En primer lugar, presenta una visión general de las principales teorías del crecimiento y los modelos económicos aplicados en Ecuador. En segundo lugar, se estudia el BV exponiendo una revisión de sus principales significados, origen y su evolución histórica. A continuación, se incluye una revisión de los planes de desarrollo, en referencia a los principales lineamientos de política económica respecto a: la igualdad, cohesión, inclusión y equidad social; calidad de vida y el trabajo estable, justo y digno; así como los Objetivos 2, 4 y 9, que están relacionados con la pobreza, empleo, subempleo y la informalidad. Además, se exponen los 3 casos seleccionados, Bono de Desarrollo Humano, Bono Joaquín Gallegos Lara y los Centros de Desarrollo Infantil, como mecanismos de implementación directa de las políticas públicas. Estos son concebidos, considerando el marco constitucional vigente, como estrategias e instrumentos que garanticen derechos y aporten a construir el nuevo sistema económico, social y solidario para el BV. Finalmente, se construye un índice que sirva para medir el Buen Vivir. El indicador propuesto se calcula a través de diferentes sub-indicadores de bienestar, como la felicidad y la satisfacción con la vida, la confianza y la satisfacción con el gobierno y la comunidad, la seguridad del individuo, las características físicas de la vivienda y la preocupación medioambiental, analizando datos de la población ecuatoriana en el período 2014-2016. Los datos provienen de la información a nivel individual y de hogares que se toma de la Encuesta Nacional Empleo, Desempleo y Subempleo. La metodología elegida fue data-driven, usando Análisis de Componentes Principales (PCA) y asignando pesos derivados de sus varianzas. En general, se puede concluir que en Ecuador el nivel de bienestar es relativamente bueno, aunque con factores importantes que mejorar. El indicador económico es uno de los aspectos más débiles de la sociedad ecuatoriana, mientras que la felicidad parece estar desligada parcialmente de este. Así, todavía quedan muchos objetivos para reducir la brecha entre los hogares. Las políticas eficientes solo se pueden implementar con una comprensión adecuada de las múltiples dimensiones de una población y lo que significa vivir bien para ellas. Abstract: This research analyzes Buen Vivir (BV), Living-well in English, as an alternative to sustainable development in Ecuador. Firstly, it presents an overview of the main growth theories and economic models applied to Ecuador. Secondly, BV is studied reviewing its main meanings, origin and historical evolution. Next, a revision of the development plans is included, in reference to the main economic policy guidelines regarding: equality, cohesion, inclusion and social equity; quality of life and stable, fair and dignified work; as well as Goals 2, 4 and 9, which are related to poverty, employment, underemployment and informality. In addition, the 3 selected cases, Human Development Bonus, Joaquín Gallegos Lara Bonus and Child Development Centers, are exposed as mechanisms for direct implementation of public policies. These are conceived, considering the current constitutional framework, as strategies and instruments that guarantee rights and contribute to building the new economic, social and solidarity system for BV. Finally, an index is constructed that serves to measure BV. The proposed indicator is calculated through different sub-indicators of well-being, such as happiness and satisfaction with life, trust and satisfaction with the government and the community, individual safety, the physical characteristics of the home and environmental concern, analyzing data from the Ecuadorian population in the period 2014-2016. The data come from information at the individual and household leveltaken from the National Survey on Employment, Unemployment and Underemployment. The chosen methodology was data-driven, using Principal Component Analysis (PCA)and assigning weights derived from their variances. In general, it can be concluded that in Ecuador the level of well-being is relatively good, although with important factors to improve. The economic indicator is one of the weakest aspects of Ecuadorian society, while happiness seems to be partially disconnected from it. Thus, there are still many objectives to reduce the gap between households. Efficient policies can only be implemented with a proper understanding of the multiple dimensions of a population and what it means to live well for them

The concept of sustainable development is a paradigm of balanced, self-sustaining development through the interconnected achievement of environmental, social and economic goals. Although the achievement of the sustainable development goals remains pertinent for Russia in the framework of the country's reforms and international cooperation, there are almost no practical studies on the achievement of individual goals of the concept. This fully applies to the eighth goal of sustainable development, which includes the aspects of labor market and unemployment. The article attempts to fill this gap. The article provides a retrospective analysis of the concept of sustainable development, identifies the prerequisites and reasons for its appearance, the relationship between the concepts of sustainability and sustainable development. The evolution of the concept is considered through the prism of basic research papers, international events, program documents and decisions made by the world community. The change in attitude to the goals, indicators and metrics of the sustainable development is revealed. The problems of measuring the sustainable development, change of the bases for the concept and goals that ensure their achievement are considered. The role of labor and employment are considered as the bases for achieving all the goals of the sustainable development. A comprehensive analysis of the implementation of the eighth sustainable goal in Russia, which is a "decent work" category, including an assessment of its qualitative and quantitative characteristics, has been carried out. A comparative analysis and content analysis of the implementation of the goals in the field of labor and employment are carried out at the legislative and executive levels, such as in the state policy of the Russian Federation, presidential decrees, national projects and state programs. A statistical analysis of the indicators, according to which the implementation of the "decent work" goal is monitored in the Russian Federation, and a comparative analysis of the unemployment rate in the Russian Federation and developed countries have been carried out. A dynamic and correlationregression analyses of the structure of unemployment, informal employment in non-agricultural sectors, the structure of NEET youth and gender differences in wages in various sectors of the Russian Federation have been carried out. The trends characterizing the gender equality and equality of rights in the Russian labor market have been identified and statistically confirmed. Finally, it has been proved that in the near future the situation on the Russian labor and employment market may become a destabilizer of the national socio-economic system due to uneven spatial and regional development, as well as gender factors, and may pose a threat to achieving all the goals of the sustainable development. ; Концепция устойчивого развития – это парадигма сбалансированного, самоподдерживающегося развития, путем взаимосвязанного достижения экологических, социальных и экономических целей. Хотя достижение целей устойчивого развития актуально для России в рамках проводимых в стране реформ и международного сотрудничества, практических исследований достижения отдельных целей концепции практически отсутствуют. Это в полной мере относится к восьмой цели устойчивого развития, различные аспекты рынка труда и безработицы. В статье предпринята попытка ликвидировать обозначенный пробел. В статье проведен ретроспективный анализ концепции устойчивого развития, выявлены предпосылки и причины ее появления, взаимосвязь между понятиями устойчивость и устойчивое развитие. Рассмотрена эволюция концепции через призму главных работ, международных событий, программных документов и принимаемых мировым сообществом решений. Выявлено изменение отношения к целям, показателям и индикаторам устойчивого развития. Рассмотрены проблемы измерения устойчивого развития, изменение основ концепции и обеспечивающих их достижение целей. Рассмотрена роль труда и занятости как основ достижения всех целей устойчивого развития. Проведен комплексный анализ реализации в России восьмой цели устойчивого – категории «достойного труда», включая оценку ее качественных и количественных характеристик. Проведен сравнительный анализ и контент-анализ реализации целей в области труда и занятости на законодательном и исполнительном уровнях – в государственной политике РФ, указах президента, национальных проектах и государственных программах. Проведен статистический анализ показателей, по которым осуществляется мониторинг реализации цели «достойный труд» в РФ и сравнительный анализ уровня безработицы в РФ и развитых странах. Проведен динамический и корреляционно-регрессионный анализ структуры безработицы, неформальной занятости в несельскохозяйственных секторах, структуры NEET молодежи и гендерных различий в оплате труда в различных секторах РФ. Выявлены и статистически подтверждены тенденции, характеризующие гендерное равенство и равноправие на российском рынке труда. Доказано, что ситуация на российском рынке труда и занятости, обусловленная неравномерным пространственным и региональным развитием, а также гендерными факторами, в ближайшем будущем может стать дестабилизатором национальной социально-экономической системы и представлять угрозу для достижения всех целей устойчивого развития.

The social function of Archives as a place of memories and the functional actions of information professionals in dealing with Archival documentation and the relations between institutions and the surrounding society are the objectives to be investigated. The importance of the interviews was emphasized as archival oral memorial documents, their evolution, tasks, models and governmental functions in the preservation of oral memories of professionals. It is clarified, in a case study, the importance that the institution should give to the "place of memories" in the professional archival context and the importance of oral interviews as an enabler of the integration policies of the Brazilian State for the country's History. As a complement, it contributed to the research of the master's degree in sciences, in which in the preparation of this article, a bibliography written by Brazilian military was used, composed of speeches, documents, magazines, memoirs, interviews and monographs. To support the theoretical foundation, authors were used who analyzed several Archival aspects. It is justified by defending the importance of oral archival preservation of interviews of professionals who worked on Brazilian territorial social integration in aviation. It is concluded that due to the extension of the original research, there would be a need for further study and continuity. This only happened later, in the publication of new research like this. Keywords: Archivology 2.0, Oral Memory, Archival Preservation ; Los objetivos a investigar son la función social de los Archivos como un lugar de recuerdos y las acciones funcionales de los profesionales de la información al tratar con la documentación de los Archivos y las relaciones entre las instituciones y la sociedad circundante. Se enfatizó la importancia de las entrevistas como documentos conmemorativos orales de archivo, su evolución, tareas, modelos y funciones gubernamentales en la preservación de los recuerdos orales de los profesionales. Se aclara, en un estudio de caso, la importancia que la institución debe dar al "lugar de los recuerdos" en el contexto de archivo profesional y la importancia de las entrevistas orales como un facilitador de las políticas de integración del Estado brasileño para la historia del país. Como complemento, contribuyó a la investigación de la maestría en ciencias, en la cual, en la preparación de este artículo, se utilizó una bibliografía escrita por militares brasileños, compuesta de discursos, documentos, revistas, memorias, entrevistas y monografías. Para apoyar la base teórica, se utilizaron autores que analizaron varios aspectos de archivo. Se justifica defendiendo la importancia de la preservación del archivo oral de las entrevistas de los profesionales que trabajaron en la integración social territorial brasileña en la aviación. Se concluye que debido a la extensión de la investigación original, habría una necesidad de más estudios y continuidad. Esto solo sucedió más tarde, en la publicación de una nueva investigación como ésta. Palabras clave: Archivo 2.0, Memoria oral, Preservación de archivos ; A função social dos Arquivos como lugar de memórias e as ações funcionais dos profissionais da informação no trato da documentação Arquivística e as relações entre as instituições e a sociedade do entorno são os objetivos a se investigar. Enfatizaram-se a importância das entrevistas como documentos memoriais orais arquivísticos, sua evolução, incumbências, modelos e as funções governamentais na preservação de memórias orais de profissionais. Clarifica-se, num estudo de caso, a importância que a instituição deveria dar ao "lugar de memórias" no contexto profissional arquivístico e a importância das entrevistas orais como viabilizadora das políticas de integração do Estado brasileiro para a História do país. Contribuiu-se, como complemento, para a pesquisa do mestrado em ciências em que na para a elaboração deste artigo, recorreu-se a bibliografia escrita por militares brasileiros, composta por discursos, documentos, revistas, livros de memórias, entrevistas e monografias. Para suporte da fundamentação teórica, recorreu-se a autores que analisaram diversos aspectos Arquivísticos. Justifica-se por defender a importância da preservação oral arquivística de entrevistas dos profissionais que trabalharam na integração social territorial brasileira na aviação. Conclui-se que pela extensão da pesquisa original haveria necessidade de aprofundamento e continuidade. Isso só ocorreu mais tarde, em publicação de novas pesquisas como esta. Palavras-chave: Arquivologia 2.0, Memória Oral, Preservação Arquivística

Marcelo Lopes de Souza is a Bachelor and Master in Geography from the Federal University of Rio de Janeiro. He completed his doctorate in Geography at the Universität Tübingen (Germany) and has been invited as a professor at different universities in Europe and Latin America. He is currently a tenured professor at the Federal University of Rio de Janeiro and coordinator of the Center for Research in Environmental Geography and Political Ecology (GAEP), linked to the Department of Geography of the same university. His academic interest focuses on the study of the links between social change and spatial organization. He is the author or organizer of seventeen books (thirteen published in Brazil, one in Germany, and three in England) and nearly one hundred and fifty articles and book chapters. In this interview, he shares his ideas about the social and political situation in Brazil in the face of the pandemic generated by COVID-19 and the contributions that geography should provide. In the same way, he exposes his thoughts about the development and evolution of the Brazilian geography. He also makes known his interest and academic production focused on Environmental Geography, Political Ecology, the relationship between space and nature from the libertarian perspective, social struggles, environmental justice as a dimension of socio-spatial development, among others. Finally, he concludes by highlighting the need for cooperation between geographers and social movements in the face of inequality and environmental injustice; not only participating as academic agents, but also through activism and the development of useful and collaborative knowledge. ; Marcelo Lopes de Souza es bacharel y mestre en Geografía por la Universidad Federal de Rio de Janeiro. Realizó su doctorado en Geografía en la Universität Tübingen (Alemania) y ha sido invitado como profesor en diferentes universidades de Europa y América Latina. Actualmente es profesor titular de la Universidad Federal de Río de Janeiro y coordinador del Centro de Investigación en Geografía Ambiental y Ecología Política (GAEP), vinculado al Departamento de Geografía de la misma universidad. Su interés académico se centra en el estudio de los vínculos entre el cambio social y la organización espacial. Es autor u organizador de diecisiete libros (trece publicados en Brasil, uno en Alemania y tres en Inglaterra) y casi ciento cincuenta artículos y capítulos de libros. En esta entrevista nos comparte sus ideas sobre la situación social y política de Brasil frente a la pandemia generada por la COVID-19 y las contribuciones que la geografía debería brindar. De igual forma, expone su pensamiento acerca del desarrollo y evolución de la geografía brasileña. También da a conocer su interés y producción académica centrada en la Geografía Ambiental, la Ecología Política, la relación espacio y naturaleza desde la perspectiva libertaria, las luchas sociales, la justicia ambiental como dimensión del desarrollo socio-espacial, entre otros. Por último, concluye resaltando la necesidad de cooperación entre los geógrafos y los movimientos sociales frente a la desigualdad y la injusticia ambiental; no solo participando como agentes académicos, sino, mediante el activismo, y el desarrollo de conocimientos útiles y colaborativos. ; Marcelo Lopes de Souza é Bacharel e Mestre em Geografia pela Universidade Federal do Rio de Janeiro. Ele completou seu doutorado em Geografia na Universität Tübingen (Alemanha) e foi convidado como professor em diferentes universidades da Europa e América Latina. Atualmente é professor titular da Universidade Federal do Rio de Janeiro e coordenador do Centro de Pesquisas em Geografia Ambiental e Ecologia Política (GAEP), vinculado ao Departamento de Geografia da mesma universidade. Seu interesse acadêmico se concentra no estudo das ligações entre mudança social e organização espacial. É autor ou organizador de dezessete livros (treze publicados no Brasil, um na Alemanha e três na Inglaterra) e quase cento e cinquenta artigos e capítulos de livros. Nesta entrevista, ele compartilha suas ideias sobre a situação social e política do Brasil frente à pandemia gerada pelo COVID-19 e as contribuições que a geografia deve proporcionar. Da mesma forma, expõe seu pensamento sobre o desenvolvimento e a evolução da geografia brasileira. Também dá a conhecer o seu interesse e produção acadêmica voltada para a Geografia Ambiental, Ecologia Política, a relação entre o espaço e a natureza na perspectiva libertária, as lutas sociais, a justiça ambiental como dimensão do desenvolvimento socioespacial, entre outras. Por fim, ele conclui destacando a necessidade de cooperação entre geógrafos e movimentos sociais diante da desigualdade e da injustiça ambiental; não apenas participando como agentes acadêmicos, mas também por meio do ativismo e do desenvolvimento de conhecimentos úteis e colaborativos.