Мета. Розробка інструментарію, який надає організаційно-технологічне та організаційно-структурне обґрунтування циклу муніципальних будівельних проектів (МБП) як специфічних об'єктів будівництва та інвестування, що готуються і впроваджуються муніципальною владою для розв'язання нагальних інфраструктурних, комунальних, екологічних та соціальних проблем життєдіяльності міст України. Методика. Застосовано інструментарій організаційно-технологічного девелопменту муніципальних будівельних проектів як організаційно-структурного, адміністративного та операційно-технологічного засіб їх підготовки та впровадження, адаптованого до змісту характеристик життєвого циклу та особливостей адміністрування цих проектів у форматі спеціальної девелоперської оргструктури, яка започаткована та діятиме як тимчасова функціонально-адміністративна група. Результати. На підставі досліджень було з'ясовано, що при реалізації муніципальних масштабних будівельних проектів соціального призначення проблема девелопменту поглиблюється необхідністю з боку муніципальної влади пошуку девелоперської компанії. Специфіка МБП як будівельних проектів (значна тривалість, технічна та технологічна складність, змішане функціональне призначення, значна інвестиційна ємність тощо) дала підстави обґрунтувати організаційно-управлінський та функціонально-технологічний базис системи будівельного девелопменту для зазначених проектів. Наукова новизна. Вперше виконане оновлення системи будівельного девелопменту для проектів змішаного призначення на основі сполучення підходів багатокритеріального ресурсно-календарного планування з методологічними платформами, які застосовуються в організації будівництва, девелопменті та сучасній практиці управління підприємствами. Практична значимість. Виконавчим органам міської влади для потреб реалізації складаних та інвестиційно-ємних проектів змішаного призначення надано потужний інструментарій формалізованого моделювання та вибору варіантів організації циклу МБП разом з практичними рекомендаціями щодо організаційно-управлінської реалізації таких проектів у вигляді тимчасових адміністративних груп (дирекцій). ; Цель. Разработка инструментария, который предоставляет организационно-технологическое и организационно-структурное обоснование цикла муниципальных строительных проектов (МСП) как специфических объектов строительства и инвестирования, готовящихся и внедряющихся муниципальной властью для решения неотложных инфраструктурных, коммунальных, экологических и социальных проблем жизнедеятельности городов Украины. Методика. Применен инструментарий организационно-технологического девелопмента муниципальных строительных проектов как организационно-структурного, административного и операционно-технологического средства их подготовки и внедрения, адаптированного к содержанию характеристик жизненного цикла и особенностей администрирования этих проектов в формате специальной девелоперской оргструктуры, которая основана и будет действовать как временная функционально административная группа. Результаты. На основании исследований было выяснено, что при реализации муниципальных масштабных строительных проектов социального назначения проблема девелопмента углубляется необходимостью со стороны муниципальных властей поиска девелоперской компании. Специфика МСП как строительных проектов (значительная продолжительность, техническая и технологическая сложность, смешанное функциональное предназначение, значительная инвестиционная емкость и т.д.) дала основания обосновать организационно-управленческий и функционально-технологический базис системы строительного девелопмента для указанных проектов. Научная новизна. Впервые выполнено обновление системы строительного девелопмента для проектов смешанного назначения на основе сочетания подходов многокритериального ресурсно-календарного планирования с методологическими платформами, которые применяются в организации строительства, девелопменте и современной практике управления предприятиями. Практическая значимость. Исполнительным органам городской власти для нужд реализации составных и инвестиционно-емких проектов смешанного назначения предоставлен мощный инструментарий формализованного моделирования и выбора вариантов организации цикла МСП совместно с практическими рекомендациями по организационно-управленческой реализации в виде временных административных групп (дирекций). ; Purpose. Development of tools that provides organizational and technological, and organizational and structural substantiation of the cycle of municipal building projects (MBP) as specific construction and investment projects that are being prepared and implemented by the municipal authorities to solve urgent infrastructure, municipal, environmental and social problems of vital activity of the cities of Ukraine. Methodology. Applied tools of organizational and technological development of municipal building projects as an organizational, structural, administrative, and operational and technological means of their preparation and implementation, adapted to the content of life cycle characteristics and administrative features of these projects in the format of a special developer organizational structure, which is based and will act as a temporary functional administrative group. Findings. Based on the research, it was found out that when implementing municipal large-scale social construction projects, the problem of development is deepened by the need on the part of the municipal authorities to search for a development company. The specificity of MBP as construction projects (considerable duration, technical and technological complexity, mixed functional purpose, significant investment capacity, etc.) gave grounds to substantiate the organizational, managerial and functional-technological basis of the system of construction development for these projects. Originality. For the first time, the building development system has been updated for mixed-use projects based on a combination of multi-criteria resource scheduling approaches with methodological platforms that are used in building organization, development and modern practice of enterprise management. Practical value. The executive bodies of the city government for the implementation of composite and investment-intensive projects of mixed use are provided with powerful tools of formalized modeling and selection of options for organizing the cycle of MBP, along with practical recommendations on organizational and management implementation in the form of temporary administrative groups (directors).
The paper reveals the author's methodical approach to the definition of goals, principles, tasks and tools for the formation of the investment portfolio of enterprises in the production sector, taking into account the peculiarities of the development and functioning of the domestic investment market. The background and principles for the practical implementation of the task of forming an investment portfolio are described. The logical sequence of stages of the formation of an investment portfolio with these principles in mind is disclosed. It has been established that the determining factor when deciding on the inclusion of an object in a portfolio is its investment qualities. The importance of the availability of alternative investment options for investment resources for an objective assessment of the investment qualities of investment objects has been determined. The main factors influencing the decision-making on the formation of a securities portfolio are considered. It has been established that a variety of ways to form the expected income of financial instruments requires the allocation of separate models for estimating their current value, the mathematical formulas for such an assessment are given. The characteristics and scope of the main methods of modeling the portfolio or the ranking of potential investment targets are given in a situation where there are several investment targets, each of which satisfies the investor according to the yield criterion, but exceeds the investor's capabilities in terms of the total amount of investments required. Key words: investment activity, investment object, real investment, financial investment, investment portfolio, financial instruments, profitability, risk, liquidity. REFERENCES 1. Black, F., Scholes, M. (1972). The Capital Asset Pricing Model: some empirical tests. Studies in the Theory of Capital Markets, 79–124. 2. Lintner, J. (1965). Security prices, risk, and maximal gains from diversification. The Journal of Finance, (4 (20)), 587–615. 3. Markowitz, Н. М. (1991). Foundations of Portfolio Theory. The Journal of Finance, (2(46)), 469–477. 4. Merton, R.C. (1973). Theory of Rational Option Pricing. Bell Journal of Economics and Management Science, (Spring), 141-183. 5. Modigliani, F., Miller, M. (1958). The Cost of Capital, Corporation Finance and the Theory of Investment. American Economic Review, (48), 261–297. 6.Tobin, J. (1965). The Portfolio Selection. – London: Macmillan and Co.7. Fama, E.F., French, K.R. (2015). A five-factor asset pricing model. Journal of Financial Economics. (1(116), 1–22. 8. Friedman, M., Savage, L.J. (1948) The utility analysis of choices involving risk. Journal of Political Economy, (4 (56)), 279–304. 9. Sharpe, W. F. (1964). Capital asset prices: a theory of market equilibrium under conditions of risk. The Journal of Finance, (3 (19), 425–442. 10. Besarab, S. O. (2017). Kompleksna model upravlinnia investytsiinoiu diialnistiu pidpryiemstv [Complex model of management of investment activity of enterprises]. Stratehiia ekonomichnoho rozvytku Ukrainy, (40), 86-92. 11. Blank, I. A. (2002). Investitsionnyiy menedzhment [Investment management]. Kiev: NikaTsentr: ElgaN. 12. Hudz O.Ye. (2015). Harmonizatsiia mekhanizmu stratehichnoho upravlinnia innovatsiinym rozvytkom pidpryiemstva [Harmonization of the mechanism of strategic management of enterprise innovation development]. Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky, (3), 272-277. 13. Lupak, R.L., Mihushchenko, Yu. V. (2015). Kontseptualni pidkhody do portfelnoho investuvannia pidpryiemstvamy [Conceptual approaches to portfolio investment by enterprises]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Ekonomichni nauky, (15, part 2), 60-62. 14. Myronenko, M.Yu., Simonova, I.V. (2011). Problemy formuvannia investytsiinoho portfelia [Problems of forming an investment portfolio]. Stalyi rozvytok ekonomiky, (4), 308-311. 15. Smaliuk, H. (2009). Teoretychni osnovy systemnoho pidkhodu do formuvannia ta realizatsii investytsiinoho portfelia [Theoretical Foundations of the System Approach to the Formation and Implementation of an Investment Portfolio]. Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2009_2/0717.pdf. ; В работе раскрыт авторский методический подход к определению целей, принципов, задач и инструментов формирования инвестиционного портфеля предприятий производственной сферы с учетом особенностей развития и функционирования отечественного инвестиционного рынка. Охарактеризованы предпосылки и принципы практической реализации задачи формирования инвестиционного портфеля. Раскрыто логическую последовательность этапов формирования инвестиционного портфеля с учетом этих принципов. Установлено, что определяющим фактором при принятии решения о включении объекта в портфель является его инвестиционные качества. Определена важность наличия альтернативных вариантов вложения инвестиционных ресурсов для объективной оценки инвестиционных качеств объектов инвестирования. Рассмотрены основные факторы, влияющие на принятие решений по формированию портфеля ценных бумаг. Установлено, что разнообразие способов формирования ожидаемого дохода финансовых инструментов требует выделения отдельных моделей оценки их текущей стоимости, приведены математические формулы такой оценки. Приведены характеристики и область применения основных методов моделирования портфеля или ранжирование потенциальных объектов инвестирования в ситуации, когда есть несколько объектов инвестирования, каждый из которых удовлетворяет инвестора по критерию доходности, но по общему объему необходимых инвестиций превышает возможности инвестора. Ключевые слова: инвестиционная деятельность, объект инвестирования, реальные инвестиции, финансовые инвестиции, инвестиционный портфель, финансовые инструменты, доходность, риск, ликвидность. Список использованной литературы 1. Black F. The Capital Asset Pricing Model: some empirical tests . Studies in the Theory of Capital Markets. 1972. Р. 79–124. 2. Lintner J. Security prices, risk, and maximal gains from diversification. The Journal of Finance. 1965. Vol. 20. № 4. Р. 587–615. 3. Markowitz Н. М. Foundations of Portfolio Theory. The Journal of Finance. 1991. Vol. 46. № 2. Р. 469–477. 4. Merton R.C. Theory of Rational Option Pricing. Bell Journal of Economics and Management Science. 1973. Spring. Р.141-183. 5. Modigliani F. The Cost of Capital, Corporation Finance and the Theory of Investment. American Economic Review. 1958. Vol. 48. Р. 261–297. 6. Tobin J. The Portfolio Selection. London: Macmillan and Co., 1965. 445 p. 7. Fama E.F. A five-factor asset pricing model. Journal of Financial Economics. 2015. Vol. 116. № 1. Р. 1–22. 8. Friedman M. The utility analysis of choices involving risk. Journal of Political Economy. 1948. Vol. 56. № 4. Р. 279–304. 9. Sharpe W. F. Capital asset prices: a theory of market equilibrium under conditions of risk. The Journal of Finance. 1964. Vol. 19. № 3. Р. 425–442. 10. Бесараб С. О. Комплексна модель управління інвестиційною діяльністю підприємств. Стратегія економічного розвитку України. 2017. № 40. С. 86–92. 11. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: учебный курс. Киев: Ника-Центр: Эльга-Н, 2002. 448с. 12. Гудзь О.Є. Гармонізація механізму стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 3. С. 272-277. 13. Лупак Р. Л. Концептуальні підходи до портфельного інвестування підприємствами. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2015. Вип. 15. Ч. 2. С. 60-62. 14. Мироненко М.Ю. Проблеми формування інвестиційного портфеля. Сталий розвиток економіки. 2011. №4. С. 308- 311. 15. Смалюк Г. Теоретичні основи системного підходу до формування та реалізації інвестиційного портфеля. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2009_2/0717.pdf. ; У роботі розкрито авторський методичний підхід до визначення цілей, принципів, завдань та інструментів формування інвестиційного портфеля підприємств виробничої сфери з урахування особливостей розвитку та функціонування вітчизняного інвестиційного ринку. Охарактеризовано передумови та принципи практичної реалізації завдання формування інвестиційного портфеля. Розкрито логічну послідовність етапів формування інвестиційного портфеля з урахуванням визначених принципів. Встановлено, що визначальним фактором при прийнятті рішення про включення об'єкта у портфель є його інвестиційні якості. Визначено важливість наявності альтернативних варіантів вкладення інвестиційних ресурсів для об'єктивної оцінки інвестиційних якостей об'єктів інвестування. Розглянуто основні фактори, що впливають на прийняття рішень щодо формування портфеля цінних паперів. Встановлено, що різноманітність способів формування очікуваного доходу фінансових інструментів потребує виділення окремих моделей оцінки їх теперішньої вартості, наведено математичні формули такої оцінки. Наведено характеристики та сферу застосування основних методів моделювання портфеля або ранжування потенційних об'єктів інвестування у ситуації, коли є кілька об'єктів інвестування, кожен з яких задовольняє інвестора за критерієм доходності, але за загальним обсягом необхідних інвестицій перевищує можливості інвестора. Ключові слова: інвестиційна діяльність, об'єкт інвестування, реальні інвестиції, фінансові інвестиції, інвестиційний портфель, фінансові інструменти, дохідність, ризик, ліквідність. Список використаної літератури 1. Black F. The Capital Asset Pricing Model: some empirical tests . Studies in the Theory of Capital Markets. 1972. Р. 79–124. 2. Lintner J. Security prices, risk, and maximal gains from diversification. The Journal of Finance. 1965. Vol. 20. № 4. Р. 587–615. 3. Markowitz Н. М. Foundations of Portfolio Theory. The Journal of Finance. 1991. Vol. 46. № 2. Р. 469–477. 4. Merton R.C. Theory of Rational Option Pricing. Bell Journal of Economics and Management Science. 1973. Spring. Р.141-183. 5. Modigliani F. The Cost of Capital, Corporation Finance and the Theory of Investment. American Economic Review. 1958. Vol. 48. Р. 261–297. 6. Tobin J. The Portfolio Selection. London: Macmillan and Co., 1965. 445 p. 7. Fama E.F. A five-factor asset pricing model. Journal of Financial Economics. 2015. Vol. 116. № 1. Р. 1–22. 8. Friedman M. The utility analysis of choices involving risk. Journal of Political Economy. 1948. Vol. 56. № 4. Р. 279–304. 9. Sharpe W. F. Capital asset prices: a theory of market equilibrium under conditions of risk. The Journal of Finance. 1964. Vol. 19. № 3. Р. 425–442. 10. Бесараб С. О. Комплексна модель управління інвестиційною діяльністю підприємств. Стратегія економічного розвитку України. 2017. № 40. С. 86–92. 11. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: учебный курс. Киев: Ника-Центр: Эльга-Н, 2002. 448с. 12. Гудзь О.Є. Гармонізація механізму стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Вип. 3. С. 272-277. 13. Лупак Р. Л. Концептуальні підходи до портфельного інвестування підприємствами. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». 2015. Вип. 15. Ч. 2. С. 60-62. 14. Мироненко М.Ю. Проблеми формування інвестиційного портфеля. Сталий розвиток економіки. 2011. №4. С. 308- 311. 15. Смалюк Г. Теоретичні основи системного підходу до формування та реалізації інвестиційного портфеля. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2009_2/0717.pdf.
The thesis is focused on solving an important theoretical and applied problem of substantiating theoretical and methodological grounds for the international economic policy through identifying the patterns and novel forms of protectionism, and substantiating the integral scientific concept of neo-protectionism. The objective of the thesis is to develop theoretical and methodological grounds of protectionism, and to create, on this basis, an integral scientific concept of neo-protectionism in the international economic policy in the context of liberalizing global economic relations, to formulate an integrative conceptual approach to the application of neoprotectionism in the economic development policy of Ukraine.The interdisciplinary multi-criteria approach to defining protectionism from the perspective of ideology, idea, policy and practice is proposed, which allowed for investigating the transformation of its manifestation forms in the process of evolutionary development of the international economic relations. The international economic policy was studied as an unbroken continuum of the economic and political practice of the states by methodological tools of the international political economy. It is found that from the international political economy perspective a choice between protectionism and free trade as the principles for implementation of the economic policy of the state is conditional on the pattern of global economic processes with their immanent contradictions, the specifics of regionalization and integration processes, and the global economy tendencies. The choice between the government's commitment to the policy of minimizing costs and maximizing benefits, and the character of its participation in the international economic cooperation is determined by the pattern of international trade and international movement of production factors, on the one hand, and determine it, on the other hand. It is demonstrated that the choice of protectionist policy, as follows from the international political economy discourse, is conditional on: operation of public and non-public economic entities; effects from the implementation of national economic policies; the coordinating equilibrium between national, regional, interstate and global level of decision making; the existing mechanisms for global control of international economic interests.Interpretation of the international economic policy by the methodological tools of the international political economy allowed to identify the endogenous character of the external economic policy (recognizing thereby the protectionism as a policy that can be potentially demanded by the public (represented by voters), business people (represented by lobbying groups), government (which implements economic interests of the nation), and to reveal the variety of entities involved in the international economic relations, which have exogenous impact on the policy implemented by national governments (by signing trade agreements), limiting thereby the conditions for the protectionist policy implementation.Theoretical modeling of protectionist intentions in the international economic cooperation on the basis of the interdisciplinary economic-political approach laid grounds for rethinking the conclusions made by the classical and neo-classical theories of trade and the theory of correlation of production factors about the unconditional impact of the free trade principle on the population's welfare as a derivative from the function of consumption. The analysis of two groups of protectionism theories – the ones based on studies of the structure of protectionism within the countries, and the ones investigating the level of protectionism between countries in time – demonstrated that the voters' welfare or the so called "win of the majority" are the determinants of protectionist initiatives. The factors underlying the voters' demand for protectionism are highlighted: welfare measured by economic as well as social and ecological effects; social solidarity; social protection; commitment to social values; commitment to national identity; adherence to ideological principles of the policy of economic nationalism; mitigation of effects from the information asymmetry of rational voters. The pressure by lobbying groups on the choice of the principle underlying government's implementation of the external trade policy is explained by: phase of business cycle; hysteresis effects in the economy; the level of competitiveness in export-oriented sectors; the extent of import dependence in the economy; distributive and allocation effects of the economic activities.The author's concept of neo-protectionism in the international economic policy is substantiated, which is defined as a complex hierarchical set of principles, rules and instruments of protective, stimulating, discriminative and restrictive nature, implemented at mega-, meta-, macro- and mesolevel of the international economic policy. A multilevel typology of neo-protectionism is proposed, based on specific features: the level of international economic policy, generating entities, manifestation environment, instruments for the international economic policy with indirect impact. It was used to identify its essential characteristics in all the forms of manifestation of the international economic relations; to define the functions of neo-protectionism by its type (ideological, institutional, integrative, conjuncture-formative, factor-based, infrastructural, monetary, currency-based, financial, debt-based, fiscal) and sub-types (ecological, migrational, sectoral, based on primary commodities, resource-based, energy-based, technological, innovative, informational, digital, investment-based). This allowed to identify the purpose for applications of neo-protectionism at mega-, meta-, macro- and mesolevel of the international economic policy, and to visualize the degree of its functional and structural complexity and dimensionality as a phenomenon and a process, which realization varies depending on the entities applying it, the objects for which it is applying, its coverage and objectives.A theoretical and methodological approach for macro- and meta-level assessment of the international economic policy based on neo-protectionist instruments is developed. Its application enabled for outlining and describing the policy of economic nationalism (which motivation basis is formed by domination, expansion, domestic extended reproduction by creating new comparative advantages), and the policy of economic patriotism (which motivation basis is formed by rehabilitation of economic growth, curbing of the expansionary potentials of partner countries, creating new comparative advantages and achieving sustainable development), with distinguishing its sub-types: supranational, local, liberal, and conservative. The distinctive features of neo-mercantilist policy are defined, and the ways of its implementation are revealed. It is shown that the neo-mercantilist policy generates anti-competitive market distortions affecting not only foreign producers, but domestic ones as well, considering the scales of the latter involvement in global value added chains, and causes market imbalances resulting from the unfair competition. Theoretical and methodological grounds for studies of the international economic policy are improved, which is based on the principles of stability, hierarchy, adaptability, complementarity, subsidiarity, and balance, by including legitimation as a novel principle of the international economic policy implementation, which involves a combination of regulatory, de-regulatory and re-regulatory mechanisms of impact on the international economic relations, and results in the implementation of the institutional norms and rules that directly or indirectly ignore/deny/distort the agreements that exist at international/regional level, lead to anti-competitive market distortions, trade and investment imbalances, and open up opportunities for gaining new comparative advantages. Self-legitimation is defined as an attributive characteristic of the entities involved in the international economic policy at mega-, meta- and macrolevel, which enables for implementation of the neoprotectionist policy.The thesis substantiates multiple combinations in implementation of neoprotectionism through multidirectional manifestations of deregulation-regulation, integration-disintegration, coordination-de-coordination, expansion-fragmentation, balancing-unbalancing, stimulation-restriction, protection-discrimination, and the reasonability of neo-protectionist measures in the economic development policy of Ukraine.The structural components of the global economy as an environment for neoprotectionist manifestations are revealed: production and investment activities, research and development, international monetary relations. The functions of neoprotectionism within the international economic system are revealed: allocative (sectoral neo-protectionism; infrastructural neo-protectionism; factor-based neoprotectionism; integrative neo-protectionism; financial neo-protectionism; investment-based neo-protectionism); distributive (institutional neo-protectionism; fiscal neoprotectionism; financial neo-protectionism; investment-based neo-protectionism); stabilizing (monetary neo-protectionism; currency-based neo-protectionism; debtbased neo-protectionism; financial neo-protectionism; investment-based neoprotectionism). The instruments for the international economic policy with indirect impact, enabling for the implementation of neo-protectionism, are outlined as follows: fiscal, monetary and currency policies.Modeling of clustering processes in the Ukrainian economy by use of Boston matrix and Leontiev model enabled to identify four productive clusters: innovation (manufacturing of computers, electronic and optical devices; telecommunications; computer software design, consulting and information services; professional, R&D activities; information and telecommunications; printing and publishing activities; production of movies and video-films); auxiliary (supply of electricity, gas, steam and conditioned air; wholesale and retail trade; repair of automobiles and motorcycles; hotels and restaurants; financial and insurance activities); traditional (agriculture, forestry and fishing; mining and quarrying; manufacturing industries; construction; transport; storage; postal and courier services; production chemical substances and chemical products; car making and mechanical engineering; light industry), and to define the industries driving the economic growth, generating net income and having direct impact on the rates of GDP growth.A methodological approach to the assessment of the effectiveness of tax preferences and other preferences provided for residents of industrial parks is proposed, which, contrary to the existing approaches, uses applied models of the overall equilibrium for identifying the industries that have to be priority recipients of government assistance through the network of industrial parks, in the context of the intensified and leading development of the country by key macroeconomic indicators, and for quantitative optimization of the preferences considering the stable revenues of the public budget, which enabled to substantiate the nomenclature of efficient stimuli for residents of industrial parks, to achieve the objectives: to make the national industry move up in the value added chains and create a closed-loop innovation cycle in Ukraine.The system of tax and other preferences for residents of industrial parks, intended to recover and further the innovation-driven development of the production and export capacities of the Ukrainian economy, is assessed, which enabled to adapt international experiences of using the mechanism of free economic zones to the domestic practice, to create a favorable investment environment for high tech productions in the national economy for the period required by them to form competitive advantages. ; У дисертації розроблено цілісну наукову концепцію неопротекціонізму у міжнародній економічній політиці в умовах лібералізації світогосподарських зв'язків і на цій основі сформульовано інтегративний концептуальний підхід застосування неопротекціонізму в політиці економічного розвитку України.В роботі запропоновано міждисциплінарний багатокатегоріальний підхід до визначення протекціонізму з позицій ідеології, ідеї, політики і практики, що дозволило дослідити трансформацію форм його прояву в процесі еволюційного розвитку міжнародних економічних відносин. Міжнародна економічна політика досліджувалась в нерозривній єдності економічної й політичної практики держав методологічним інструментарієм міжнародної політичної економії. Встановлено, що з позиції міжнародної політичної економії, на вибір між протекціонізмом чи вільною торгівлею як принципами реалізації економічної політики держави впливають стан світогосподарських процесів з іманентними їм суперечностями, особливості протікання процесів регіоналізації та інтеграції і тенденції розвитку світової економіки. Вибір між сповідуванням державою політики мінімізації втрат чи максимізації вигод, а також характер її участі в міжнародному економічному співробітництві, з одного боку, детермінується станом міжнародної торгівлі і міжнародного переміщення факторів виробництва, а, з іншого боку, визначає його. Виявлено, що на вибір протекціоністської політики, згідно теоретичного дискурсу міжнародної політичної економії, впливають: діяльність державних і недержавних суб'єктів господарювання; ефекти від реалізації національних економічних політик; стан координаційної рівноваги між національним, регіональним, міждержавним і глобальним рівнями прийняття рішень; формування механізмів глобального управління міжнародними економічними процесами.Інтерпретація міжнародної економічної політики методологічним інструментарієм міжнародної політичної економії дозволила виявити ендогенний характер зовнішньоекономічної політики (тим самим визнаючи протекціонізм як політику, на яку потенційно може формувати запит суспільство (в особі виборців), підприємці (в особі лобістських груп), уряд (що реалізує економічні інтереси держави)) й водночас ідентифікувати різноманіття суб'єктів міжнародних економічних відносин, що чинять екзогенний вплив на реалізацію політики національних держав (шляхом підписання торговельних угод), тим самим обмежуючи умови для реалізації протекціоністської політики.Теоретичне моделювання протекціоністських інтенцій в міжнародному економічному співробітництві на основі міждисциплінарного економікополітичного підходу дало підстави до переосмислення висновків класичної, неокласичної теорій торгівлі і теорії співвідношення факторів виробництва про беззастережний вплив принципу вільної торгівлі на «добробут» населення як похідну від функції споживання. Аналіз двох груп теорій протекціонізму – як тих, що базуються на дослідженні структури протекціонізму в межах країн, так і тих, що досліджують рівень протекціонізму між країнами в часі – дозволив встановити, що добробут виборців або т.зв. виграш більшості лежить в основі ініціювання вжиття протекціоністських заходів. Встановлено, що з боку населення затребуваність на протекціонізм може бути продиктована запитом на: добробут, що вимірюється, окрім економічних, ще й соціальними і екологічними ефектами; соціальну солідарність; соціальне забезпечення; відстоювання соціальних цінностей; відстоювання національної ідентичності; сповідування ідеологічних принципів політики економічного націоналізму; нівелювання ефектів інформаційної асиметрії раціональних виборців. З боку лобістських груп тиск на вибір принципу реалізації зовнішньоторговельної політики урядом пояснюється: стадією бізнес-циклу; ефектами гістерезису в економіці; рівнем конкурентоспроможності експортоорієнтованих секторів; ступенем імпортозалежності економіки; дистрибутивними й алокаційними ефектами економічної діяльності.В дисертації обґрунтовано авторську концепцію неопротекціонізму в міжнародній економічній політиці, під яким розуміється складноієрархічна сукупність принципів, правил та інструментів захисного, стимулюючого, дискримінаційного та рестрикційного характеру, що реалізується на мега-, мета-, макро- і мезорівнях міжнародної економічної політики. В дослідженні запропоновано багаторівневу типологізацію неопротекціонізму за конкретними ознаками, до яких віднесено: рівень міжнародної економічної політики, суб'єкти генерування, середовище прояву, інструменти міжнародної економічної політики непрямого впливу, що дало змогу виявити його сутнісні характеристики у всіх формах прояву міжнародних економічних відносин; встановити функції, що виконує неопротекціонізм залежно від його типів (ідеологічний, інституційний, інтеграційний, кон'юнктуро-формуючий/ галузевий, факторний, інфраструктурний, монетарний, валютний, фінансовий, борговий, фіскальний) та підтипів (екологічний, міграційний, сировинний, ресурсний, енергетичний, технологічний, інноваційний, інформаційний, цифровий, інвестиційний). Це дозволило ідентифікувати мету застосування неопротекціонізму на мега-, мета-, макро- і мезорівні міжнародної економічної політики, та візуалізувати ступінь його функціонально-структурної складності та розмірності як явища та процесу, реалізація якого видозмінюється залежно від суб'єктів, які його застосовують, об'єктів, на які розповсюджується його дія, простору застосування, цілей здійснення.В роботі розроблено науково-методичний підхід оцінювання міжнародної економічної політики на макро- і мета- рівнях, зумовленої використанням інструментарію неопротекціонізму, застосування якого дозволило виокремити і охарактеризувати політику економічного націоналізму (мотиваційною основою якого виступають домінування, експансія, забезпечення національного розширеного відтворення шляхом створення нових порівняльних переваг) і політику економічного патріотизму (мотиваційною основою якого виступають відновлення економічного зростання, стримування експансійного потенціалу країн-партнерів, створення нових порівняльних переваг й досягнення сталого розвитку) з виокремленням таких його підтипів, як наднаціональний, локальний, ліберальний, консервативний. Визначено характерні риси політики неомеркантилізму і встановлено способи, в які вона може реалізовуватись. Встановлено, що політика неомеркантилізму продукує антиконкурентні ринкові викривлення, які зачіпають не лише іноземних виробників, але й національних, беручи до уваги ступінь залучення останніх до глобальних ланцюгів створення доданої вартості, і призводить до ринкових дисбалансів внаслідок несправедливої конкуренції.Удосконалено теоретико-методологічні засади дослідження міжнародної економічної політики, що визначається принципами стійкості, ієрархічності, адаптивності, комплементарності, субсидіарності та збалансованості, шляхом включення легітимації як новітнього принципу здійснення міжнародної економічної політики, що передбачає комбінування регуляторних, дерегуляторних та ререгуляторних механізмів впливу на міжнародні економічні відносини, результується в імплементації таких інституційних норм і правил, які прямо чи опосередковано нехтують/спростовують/викривлюють домовленості, що існують на міжнародному/регіональному рівні, призводять до антиконкурентних ринкових деформацій, торговельних й інвестиційних дисбалансів та уможливлюють отримання нових порівняльних переваг. Самолегітимація визначена як атрибутивна характеристика суб'єктів міжнародної економічної політики на мега-, мета- і макрорівнях, що уможливлює реалізацію політики неопротекціонізму.В дисертаційному дослідженні обґрунтовано множинні комбінації реалізації неопротекціонізму через різноспрямовані прояви дерегуляціїрегуляції, інтеграції-дезінтеграції, координації-декоординації, розширенняфрагментації, врівноваження-розбалансування, стимулювання-обмеження, захисту-дискримінації та доцільність застосування неопротекціонізму в політиці економічного розвитку України.Встановлено, що структурними елементами світового господарства як середовища прояву неопротекціонізму виступають: виробничо-інвестиційна сфера діяльності, науково-технічна сфера, сфера міжнародної торгівлі, міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини. Виявлено, що неопротекціонізм в межах міжнародної економічної системи виконує наступні функції: регуляторну (ідеологіний неопротекціонізм; інтеграційний неопротекціонізм; факторний неопротекціонізм; монетарний неопротекціонізм; валютний неопротекціонізм; борговий неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); алокаційну (кон'юнктурноформуючий/галузевий неопротекціонізм; інфраструктурний неопротекціонізм; факторний неопротекціонізм; інтеграційний неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); дистрибутивну (інституційний неопротекціонізм; фіскальний неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм); стабілізаційну (монетарний неопротекціонізм; валютний неопротекціонізм; борговий неопротекціонізм; фінансовий неопротекціонізм; інвестиційний неопротекціонізм).Моделювання процесів кластерізації української економіки із використанням бостонської матриці та моделі Леонтьєва дозволило виділити чотири продуктивні кластери: інноваційний (виробництво комп'ютерів, електронної та оптичної продукції; телекомунікації (електрозв'язок); комп'ютерне програмування, консультування та надання інформаційних послуг; професійна, наукова та технічна діяльність; інформація та телекомунікації; видавнича діяльність; виробництво кіно- та відеофільмів; допоміжний (постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів; тимчасове розміщування й організація харчування; фінансова та страхова діяльність), традиційний (сільське, лісове та рибне господарство; добувна промисловість і розроблення кар'єрів; переробна промисловість; будівництво; транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність; виробництво хімічних речовин і хімічної продукції), стратегічний (транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність; виробництво хімічних речовин і хімічної продукції; автомобіле- та машинобудування; легка промисловість) та визначити галузі-драйвери економічного зростання, в яких можливе отримання високого чистого валового доходу та які безпосередньо впливають на темпи зростання ВВП.Запропоновано методологічний підхід до оцінювання ефективності надання податкових пільг й інших преференцій резидентам індустріальних парків, який, на відміну від існуючих підходів, передбачає використання прикладних моделей загальної рівноваги для ідентифікації пріоритетних галузей-реципієнтів державної допомоги через мережу індустріальних парків у контексті активізації випереджаючого розвитку країни за ключовими макроекономічними показниками, а також визначення оптимального обсягу відповідних преференцій з міркувань сталих надходжень державного бюджету, що дозволило обґрунтувати перелік перспективних стимулів резидентам індустріальних парків для досягнення цілей висхідного руху вітчизняної промисловості ланцюгами доданої вартості й створення замкнутого циклу інновацій в Україні.В роботі проведено оцінку використання системи податкових й інших преференцій для резидентів індустріальних парків з метою відновлення та забезпечення подальшого інноваційного розвитку виробничо-експортного потенціалу України, що дало змогу адаптувати міжнародний досвід використання механізму вільних економічних зон до вітчизняної практики задля створення сприятливого інвестиційного середовища для нових високотехнологічних виробництв у національній економіці на період формування ними конкурентних переваг.
