Suchergebnisse

Retrospective and the modern financial support for domestic agricultural land resource sector are analyzed. It is noted that market economic principles radically changed the funding mechanism for landowners and land users. Participation of the state in the provision of financial processes, conservation, improvement and protection of farmland are analyzed. The removal of state and local governments to participate in the processes of land management AIC are critically evaluated. The new financial principles for land fund in the agricultural sector are suggested and the development of adequate national program of land management should precede them. We give a new direction for financial provision aimed at reproduction of land resources based on a performance to preserve and improve the environment, solving social problems, rural development criteria. Attention is drawn to the current asymmetry concerning the formation of agricultural crop and livestock sectors, violation of balance between them. It is stated that the agricultural sector, including the renewal of land resources, will be successful if the balance is achieved in the development of crop and livestock production in Ukraine. The need for intensification of rural development as the foundation, which will ensure solving demographic problems, is justified in the article. The existing principles of small private ownership are critically evaluated. It is stated that it led to problems related to the deterioration of soils, increasing contamination and pollution of land, the dominance of personal interests of owners and users of public land over social ones. The study says that the information on the quality of the land in Ukraine is still missing, and it makes it impossible to carry out works on their evaluation. It is proposed to organize the agricultural land fund in accordance with the requirements of modernity. This important role is assigned to the state, which guarantees the equal right of all citizens to use land resources. Official statistics firmly convince and point to shortcomings in their organization. We investigate the government support of farms based on outdated principles and directed to increase the production of agricultural products. The survey ends with conclusions and proposals where the author suggests to change the mechanism and criteria for public funding of land plots of agricultural enterprises and farms. It is proposed to introduce a paradigm financing approaches that have been used successfully in many EU countries. Carrying out activities of de-privatization and reprivatization of land which is in private property are among the main measures. ; Проанализирована ретроспектива и современное состояние финансового обеспечения земельных ресурсов отечественного аграрного сектора. Отмечено, что рыночные принципы хозяйствования радикально изменили механизм финансирования землевладельцев и землепользователей. Проанализированы участие государства в финансовом обеспечении процессов использования, хранения, улучшения и охраны сельскохозяйственных угодий. Критически оценено отстранения государства и местных органов самоуправления от участия в процессах управления земельными ресурсами АПК. Предложены новые принципы финансирования земельного фонда аграрного сектора, которым должны предшествовать разработка адекватной программы развития отечественного земельного хозяйства. Приведен качественно новый перечень направлений финансового обеспечения воспроизводства земельных ресурсов, в основу которых положены показатели сохранения и улучшения экологии, решение социальных задач, развитие сельских территорий. Обращено внимание на действующую асимметричность формирования в сельском хозяйстве растениеводческой и животноводческой сфер, нарушение между ними сбалансированности. Акцентировано внимание, что аграрная сфера, в частности воспроизводство земельных ресурсов, будет успешным тогда, когда в Украине будет достигнута сбалансированность в развитии растениеводства и животноводства. Обоснована необходимость интенсификации развития сельских территорий как фундамента, который будет обеспечивать решения демографических проблем. Критически оцениваются действующие основы мелкого частного землевладения, которое привело к неурядицам, связанным с ухудшением состава почв, роста загрязненности и засоренности земель, доминированию личных интересов владельцев и пользователей земельных участков над социальными. Отмечено, что в Украине по сей день отсутствует информация качественного состава земель, указанного на чрезмерное мелкоземелье, что делает невозможным проведение работ по их оценке. Предложено упорядочить аграрный земельный фонд в соответствии с требованиями современности. При этом важная роль отведена государству, которое гарантирует равное право всех граждан на пользование земельными ресурсами. Официальные статистические данные твердо убеждают и указывают на недостатки в их организации. Исследована государственная поддержка фермерских хозяйств, которая базируется на устаревших принципах и направляется на наращивание объемов производства сельхозпредприятий продукции. Завершается исследование итогами и предложениями, в которых предложено изменить механизм и критерии государственного финансирования земельных угодий сельскохозяйственных предприятий и земельных участков хозяйств населения. При этом предлагается ввести парадигмальные подходы финансирования, которые успешно используются во многих странах ЕС. В числе мер главное место отведено проведению мероприятий деприватизации и реприватизации земель, которые находятся в частной собственности граждан. ; Проаналізовано ретроспективу і сучасний стан фінансового забезпечення земельних ресурсів вітчизняного аграрного сектору. Зазначено, що ринкові засади господарювання радикально змінили механізм фінансування землевласників і землекористувачів. Проаналізовано участь держави у фінансовому забезпеченні процесів використання, збереження, покращення та охорони сільськогосподарських угідь. Критично оцінено відсторонення держави і місцевих органів самоврядування від участі у процесах управління земельними ресурсами АПК. Запропоновано нові засади фінансування земельного фонду аграрного сектору, яким має передувати розроблення адекватної програми розвитку вітчизняного земельного господарства. Наведено якісно новий перелік напрямків фінансового забезпечення відтворення земельних ресурсів, в основу яких покладено показники збереження та поліпшення екології, розв'язання соціальних завдань, розвиток сільських критерій. Звертається увага на чинну асиметричність, яка стосується формування в сільському господарстві рослинницької та тваринницької сфер, порушення між ними збалансованості. Акцентовано увагу, що аграрна сфера, зокрема відтворення земельних ресурсів, буде успішним тоді, коли в Україні буде досягнута збалансованість у розвитку рослинництва й тваринництва. Обґрунтовано потребу інтенсифікації розвитку сільських територій як фундаменту, що забезпечуватиме вирішення демографічних проблем. Критично оцінено чинні засади дрібного приватного землеволодіння, яке призвело до негараздів, пов'язаних із погіршенням складу ґрунтів, зростанням забрудненості й засміченості земель, домінування особистих інтересів власників і користувачів земельних ділянок над суспільним. Зазначено, що в Україні донині відсутньою залишається інформація щодо якісного складу земель, на надмірне дрібноземелля, що унеможливлює проведення робіт щодо їх оцінювання. Запропоновано впорядкувати аграрний земельний фонд відповідно до вимог сучасності. При цьому важлива роль відведена державі, яка гарантує рівне право всіх громадян на користування земельними ресурсами. Офіційні статистичні дані твердо переконують і вказують на недоліки в їх організації. Досліджено державну підтримку фермерських господарств, яка ґрунтується на застарілих засадах і спрямовується на нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Завершується дослідження висновками і пропозиціями, в яких запропоновано змінити механізм і критерії державного фінансування земельних угідь сільськогосподарських підприємств і ділянок господарств населення. При цьому пропонується запровадити парадигмальні підходи фінансування, що успішно використовуються у багатьох країнах ЄС. Серед заходів головне місце відведено проведенню заходів деприватизації й реприватизації земель, які знаходяться у приватній власності громадян.

Retrospective and the modern financial support for domestic agricultural land resource sector are analyzed. It is noted that market economic principles radically changed the funding mechanism for landowners and land users. Participation of the state in the provision of financial processes, conservation, improvement and protection of farmland are analyzed. The removal of state and local governments to participate in the processes of land management AIC are critically evaluated. The new financial principles for land fund in the agricultural sector are suggested and the development of adequate national program of land management should precede them. We give a new direction for financial provision aimed at reproduction of land resources based on a performance to preserve and improve the environment, solving social problems, rural development criteria. Attention is drawn to the current asymmetry concerning the formation of agricultural crop and livestock sectors, violation of balance between them. It is stated that the agricultural sector, including the renewal of land resources, will be successful if the balance is achieved in the development of crop and livestock production in Ukraine. The need for intensification of rural development as the foundation, which will ensure solving demographic problems, is justified in the article. The existing principles of small private ownership are critically evaluated. It is stated that it led to problems related to the deterioration of soils, increasing contamination and pollution of land, the dominance of personal interests of owners and users of public land over social ones. The study says that the information on the quality of the land in Ukraine is still missing, and it makes it impossible to carry out works on their evaluation. It is proposed to organize the agricultural land fund in accordance with the requirements of modernity. This important role is assigned to the state, which guarantees the equal right of all citizens to use land resources. Official statistics firmly convince and point to shortcomings in their organization. We investigate the government support of farms based on outdated principles and directed to increase the production of agricultural products. The survey ends with conclusions and proposals where the author suggests to change the mechanism and criteria for public funding of land plots of agricultural enterprises and farms. It is proposed to introduce a paradigm financing approaches that have been used successfully in many EU countries. Carrying out activities of de-privatization and reprivatization of land which is in private property are among the main measures. ; Проанализирована ретроспектива и современное состояние финансового обеспечения земельных ресурсов отечественного аграрного сектора. Отмечено, что рыночные принципы хозяйствования радикально изменили механизм финансирования землевладельцев и землепользователей. Проанализированы участие государства в финансовом обеспечении процессов использования, хранения, улучшения и охраны сельскохозяйственных угодий. Критически оценено отстранения государства и местных органов самоуправления от участия в процессах управления земельными ресурсами АПК. Предложены новые принципы финансирования земельного фонда аграрного сектора, которым должны предшествовать разработка адекватной программы развития отечественного земельного хозяйства. Приведен качественно новый перечень направлений финансового обеспечения воспроизводства земельных ресурсов, в основу которых положены показатели сохранения и улучшения экологии, решение социальных задач, развитие сельских территорий. Обращено внимание на действующую асимметричность формирования в сельском хозяйстве растениеводческой и животноводческой сфер, нарушение между ними сбалансированности. Акцентировано внимание, что аграрная сфера, в частности воспроизводство земельных ресурсов, будет успешным тогда, когда в Украине будет достигнута сбалансированность в развитии растениеводства и животноводства. Обоснована необходимость интенсификации развития сельских территорий как фундамента, который будет обеспечивать решения демографических проблем. Критически оцениваются действующие основы мелкого частного землевладения, которое привело к неурядицам, связанным с ухудшением состава почв, роста загрязненности и засоренности земель, доминированию личных интересов владельцев и пользователей земельных участков над социальными. Отмечено, что в Украине по сей день отсутствует информация качественного состава земель, указанного на чрезмерное мелкоземелье, что делает невозможным проведение работ по их оценке. Предложено упорядочить аграрный земельный фонд в соответствии с требованиями современности. При этом важная роль отведена государству, которое гарантирует равное право всех граждан на пользование земельными ресурсами. Официальные статистические данные твердо убеждают и указывают на недостатки в их организации. Исследована государственная поддержка фермерских хозяйств, которая базируется на устаревших принципах и направляется на наращивание объемов производства сельхозпредприятий продукции. Завершается исследование итогами и предложениями, в которых предложено изменить механизм и критерии государственного финансирования земельных угодий сельскохозяйственных предприятий и земельных участков хозяйств населения. При этом предлагается ввести парадигмальные подходы финансирования, которые успешно используются во многих странах ЕС. В числе мер главное место отведено проведению мероприятий деприватизации и реприватизации земель, которые находятся в частной собственности граждан. ; Проаналізовано ретроспективу і сучасний стан фінансового забезпечення земельних ресурсів вітчизняного аграрного сектору. Зазначено, що ринкові засади господарювання радикально змінили механізм фінансування землевласників і землекористувачів. Проаналізовано участь держави у фінансовому забезпеченні процесів використання, збереження, покращення та охорони сільськогосподарських угідь. Критично оцінено відсторонення держави і місцевих органів самоврядування від участі у процесах управління земельними ресурсами АПК. Запропоновано нові засади фінансування земельного фонду аграрного сектору, яким має передувати розроблення адекватної програми розвитку вітчизняного земельного господарства. Наведено якісно новий перелік напрямків фінансового забезпечення відтворення земельних ресурсів, в основу яких покладено показники збереження та поліпшення екології, розв'язання соціальних завдань, розвиток сільських критерій. Звертається увага на чинну асиметричність, яка стосується формування в сільському господарстві рослинницької та тваринницької сфер, порушення між ними збалансованості. Акцентовано увагу, що аграрна сфера, зокрема відтворення земельних ресурсів, буде успішним тоді, коли в Україні буде досягнута збалансованість у розвитку рослинництва й тваринництва. Обґрунтовано потребу інтенсифікації розвитку сільських територій як фундаменту, що забезпечуватиме вирішення демографічних проблем. Критично оцінено чинні засади дрібного приватного землеволодіння, яке призвело до негараздів, пов'язаних із погіршенням складу ґрунтів, зростанням забрудненості й засміченості земель, домінування особистих інтересів власників і користувачів земельних ділянок над суспільним. Зазначено, що в Україні донині відсутньою залишається інформація щодо якісного складу земель, на надмірне дрібноземелля, що унеможливлює проведення робіт щодо їх оцінювання. Запропоновано впорядкувати аграрний земельний фонд відповідно до вимог сучасності. При цьому важлива роль відведена державі, яка гарантує рівне право всіх громадян на користування земельними ресурсами. Офіційні статистичні дані твердо переконують і вказують на недоліки в їх організації. Досліджено державну підтримку фермерських господарств, яка ґрунтується на застарілих засадах і спрямовується на нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Завершується дослідження висновками і пропозиціями, в яких запропоновано змінити механізм і критерії державного фінансування земельних угідь сільськогосподарських підприємств і ділянок господарств населення. При цьому пропонується запровадити парадигмальні підходи фінансування, що успішно використовуються у багатьох країнах ЄС. Серед заходів головне місце відведено проведенню заходів деприватизації й реприватизації земель, які знаходяться у приватній власності громадян.

The Horn of Africa, which is situated in the north-east Africa, comprises mainly Ethiopia, Somalia, Eritrea and Djibouti which cover region of the Somali peninsula. It is one of the area of the world belonging to the most affected by natural disasters, poverty, famine, conflicts and crime. Due to its geographical location on point of the Red Sea, the Gulf of Aden and the Indian Ocean as well the close position to the Arabian peninsula it is the most geo-strategically important regions of the world in terms of military and economic significance. That is why the world powers were and are still interested in it.The main topic of this article is the fragile state - Somalia. It was selected here in terms of its geographical location, high level of instability, civil war, famine and piracy problem or terrorist groups activities as an example of difficult political situation of the Horn of Africa and the attempts of the main economic competitors in Africa - The European Union, China and The United States of America - in order to achieve stabilization in the region.The prime aim of this analysis based on the source materials, subject reading matters and media news, is the presentation the most essential current activities of the above international actors that lead them to rise in the level of security in Somalia and neighbouring sea, straits, ocean and strengthening the Federal Government of Somalia and its security structure. The present condition of the Somali National Army and its future transformation are also presented in this work. Taking all above into consideration it was hard not to give attention to peacekeeping African Union Mission in Somalia AMISOM active since 2007 with approval of the United Nations Security Council. Despite the deep criticism of its activities by the nongovernmental organization Human Rights Watch, AMISOM has taken over most areas of central and south Somalia until now. What is more, the research points also the main legal framework that make possible foreign security aid in Somalia. In case of the EU - The Global Strategy for the European Union's Foreign and Security Policy (2016) and the Strategy for the Horn of Africa (2011). In the case of the US - the New National Security Strategy announced by president Trump in December 2017. Additionally, the article is focused on the growing presence of China in the Horn of Africa what is highly visible in the creation of the first foreign military Chinese base opened in July2017 in the neighbouring to Somalia - Djibouti.As a result of the analysis of the current activities of AMISOM, pointed American or Chinese actions and the European External Action Service (EEAS) in Somalia: European Union Naval Force ATALANTA (EUNAVFOR ATALANTA Somalia), European Union Training Mission (EUTM Somalia) and European Union Capacity Building Mission (EUCAP Somalia) a few essential conclusions can be made:the regular trade competitors in the race for their impacts in modern Africa - EU, China, US - are able to cooperate in taking care about either own and the Horn of Africa benefits if it is necessary,the level of security and democracy in Somalia has risen significantly in the last decade and a threat of piracy has fallen definitely in region of the Aden Gulf, The Red Sea and the Indian Ocean as an effect of activities of AMISOM, the Combined Task Forces, the EU peace missions and separate states. Nevertheless, the level of security which has been reached is really fragile and it may be disturbed easily when international security aid services will be over,the foreign peace missions active nowadays will be continued but with the tendency to their limitation in the next few years,the tasks of the peacekeeping African Union Mission in Somalia AMISOM, that is step by step limited and it is planned to stop in 2020, will be taken over by the transformed Somali national Army and Police,it is highly impossible to become self-supporting and to reach full independence of the Somali security structure from foreign peacekeeping assistance just in 2 years so that Somalia itself can guarantee own security and take over the prior AMISOM tasks,the full security and saving the political and economic stability in Somalia in the future may be possible not only by temporary military and humanitarian aid but also by so called fundamental work. So both of them are necessary at this stage of development of Somalia;Key words: Somalia, the Horn of Africa, piracy, Al-Shabaab, international security, maritime security, peace missions, terrorism ; Znajdujący się w północno-wschodniej części kontynentu afrykańskiego Róg Afryki, obejmujący głównie położone na Półwyspie Somalijskim Etiopię, Somalię, Erytreę, Dżibuti, jest jednym z regionów w tej części świata należących do najbardziej dotkniętych naturalnymi katastrofami, ubóstwem, głodem oraz konfliktami i przestępczością. Region ten ze względu na swoje położenie geograficzne na styku Morza Czerwonego, Oceanu Indyjskiego i Zatoki Adeńskiej, jak również ze względu na bliskość Półwyspu Arabskiego stanowi strategicznie ważne miejsce pod względem gospodarczym jak i militarnym. Stąd znajdował się i znajduje wciąż w strefie zainteresowania światowych mocarstw. Tematem niniejszego artykułu jest państwo upadłe - Somalia, która ze względu na swoje położenie geograficzne, wysoki poziom niestabilności, wojnę domową, problem głodu i piractwa morskiego oraz aktywność grup terrorystycznych na jej terenie została wybrana jako przykład ilustrujący trudną sytuację polityczną Rogu Afryki i wysiłki konkurujących ze sobą o wpływy ekonomiczne w Afryce Unii Europejskiej, Chin i Stanów Zjednoczonych podejmowane w celu ustabilizowania sytuacji w regionie rogu Afryki.Celem niniejszego analizy opartej o dokumenty źródłowe, literaturę przedmiotu i doniesienia medialne jest zaprezentowanie najważniejszej bieżącej aktywności w/w międzynarodowych aktorów prowadzące do podniesienia poziomu bezpieczeństwa w Somalii i otaczających ją wodach oraz wzmocnienia Federalnego Rządu Somalii i jego struktur bezpieczeństwa. Zaprezentowano również stan bieżący Narodowych Sił Zbrojnych Somalii oraz plany ich restrukturyzacji w najbliższych latach. Analizując w/w kwestie nie pominięto również zaangażowania Unii Afrykańskiej w postaci operacji pokojowej AMISOM prowadzonej w Somalii od 2007 roku posiadającej autoryzację Rady Bezpieczeństwa ONZ. Operacji, która choć w ostatnich latach krytykowana przez pozarządową organizację Human Rights Watch za łamanie praw człowieka przejęła kontrolę nad znaczną częścią środkowej i południowej części Somalii. W artykule wskazano również ramy prawne, w oparciu o które opisywana pomoc pokojowa może być udzielana. W przypadku UE - Globalną Strategię na Rzecz Polityki Zagranicznej i Bezpieczeństwa Unii Europejskiej (2016) oraz Strategię dla Rogu Afryki (2011). W przypadku USA - Nową Strategię Bezpieczeństwa Narodowego Stanów Zjednoczonych ogłoszoną przez prezydenta D. Trumpa w grudniu 2017r. Artykuł odnosi się również do rosnącej obecności Chin w tym rejonie Afryki wyraźnie widocznej przez otwarcie w lipcu 2017 roku pierwszej chińskiej zagranicznej bazy wojskowej w sąsiadującym z Somalią kraju - Dżibuti.Analiza bieżącej działalności AMISOM oraz aktywnych obecnie misji Europejskiej Służby Działań Zewnętrznych w Somalii: European Union Naval Force ATALANTA (EUNAVFOR ATALANTA Somalia), European Union Training Mission (EUTM Somalia) czy European Union Capacity Building Mission (EUCAP Somalia) doprowadziła do kilku istotnych wniosków:rywale handlowi zabiegający o wpływy w Afryce - UE, Chiny, USA - potrafią w razie potrzeby współpracować dla dobra swoich interesów i krajów Rogu Afryki, w tym Somalii,poziom bezpieczeństwa i demokracji w Somalii w ostatniej dekadzie znacznie wzrósł a zagrożenie piractwem zdecydowanie zmalało w rejonie Zatoki Adeńskiej, Morza Czerwonego i Oceanu Indyjskiego w efekcie działań podejmowanych przez AMISOM, międzynarodowe siły zadaniowe, misje pokojowe UE oraz pomoc poszczególnych państw. Osiągnięty poziom bezpieczeństwa jest jednak bardzo kruchy i po zakończeniu wspierających działań międzynarodowej społeczności może łatwo powrócić do stanu poprzedniego,w najbliższych kilku latach zagraniczne misje pokojowe działające od wielu lat w Somalii będą kontynuowane z tendencją do ich ograniczania,zadania misji pokojowej Unii Afrykańskiej AMISOM, która jest stopniowo ograniczana i formalnie planuje się jej zakończenie w 2020r., zostaną przejęte przez zreformowane Narodowe Siły Zbrojne Somalii,wątpliwym jest by w ciągu najbliższych 2 lat struktury bezpieczeństwa Somalijskiej Republiki Federalnej były w pełni samodzielne i mogły przejąć w pełni zadania AMISOM oraz zapewnić krajowi bezpieczeństwo,do osiągnięcia pełnego bezpieczeństwa oraz zachowania stabilizacji politycznej w Somalii potrzebna jest nie tylko doraźna pomoc wojskowa i humanitarna ale tzw. praca od podstaw;Słowa kluczowe: Somalia, Róg Afryki, piractwo, Al-Shabaab, bezpieczeństwo międzynarodowe, bezpieczeństwo morskie, operacje pokojowe, terroryzm; ; Розташований в північно-східній частині африканського континенту Африканський Ріг, який охоплює розміщені на Сомалійському півострові Ефіопію, Сомалі, Еритрею, Джибуті, є одним з регіонів в цій частині світу, який належить до найбільш постраждалих від стихійних лих, убогості, голоду, конфліктів і злочинності. Цей регіон через своє географічне розташування на стику Червоного моря, Індійського океану і Аденської затоки, а також через близькість до Аравійського півострова є стратегічно важливим місцем з економічної та військової точки зору. З огляду на це даний регіон знаходився і продовжує знаходитися в зоні уваги світових держав. Предметом дослідження даної статті є неспроможна держава – Сомалі, яка через своє географічне положення, високий рівень нестабільності, громадянську війну, проблеми голоду і морського піратства та діяльність терористичних груп на своїй території була обрана в якості прикладу, що ілюструє складну політичну ситуацію в районі Африканського Рогу і демонструє зусилля щодо економічних впливів в Африці конкуруючих між собою Європейського Союзу, Китаю та Сполучених Штатів, спрямованих на стабілізацію ситуації в даному регіоні.Метою даного аналізу, який ґрунтується на основі первинних джерел, спеціалізованої літератури і повідомлень засобів масової інформації, є представлення найбільш важливих аспектів діяльності провідних міжнародних гравців, спрямованих на підвищення рівня безпеки в Сомалі та навколишніх водах і зміцнення федерального уряду Сомалі та його безпекових структур. Представлено також сучасний стан національних збройних сил Сомалі та плани їх реструктуризації на найближчі роки. Аналізуючи названі вище проблеми, не залишено без уваги участь Африканського Союзу у формі миротворчої операції AMISOM, яка проводиться з 2007 року відповідно до рішення Ради Безпеки ООН. Операції, яка в останні роки зазнала критики з боку неурядової організації Human Rights Watch через порушення прав людини, дала змогу взяти під контроль більшу частину центральної та південної частини Сомалі. У статті також вказується правова база, на підставі якої може бути надана описана допомога по встановленні миру. З боку ЄС це Глобальна стратегія зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу (2016) та Стратегія Африканського Рогу (2011). З боку США – Стратегія нової національної безпеки Сполучених Штатів, оголошена президентом Д. Трампом у грудні 2017 року. У статті також йдеться про зростаючу присутність Китаю в цьому регіоні Африки, що чітко видно через розміщення в липні 2017 року першої іноземної військової бази Китаю в сусідній з Сомалі країні – Джібуті.Аналіз поточної діяльності AMISOM та місій Європейської служби зовнішньої діяльності в Сомалі: European Union Naval Force ATALANTA (EUNAVFOR ATALANTA Somalia), European Union Training Mission (EUTM Somalia) та European Union Capacity Building Mission (EUCAP Somalia) дав змогу зробити такі важливі висновки:• конкуренти, які прагнуть впливати на торгівлю в Африці – ЄС, Китай, Сполучені Штати Америки за необхідності можуть працювати разом на благо своїх інтересів і країн Африканського Рогу, включаючи Сомалі;• рівень безпеки і демократії в Сомалі за останнє десятиліття суттєво зріс, а загрози піратства в Аденській затоці, Червоному морі та Індійському океані значно зменшилися в результаті заходів, вжитих AMISOM, міжнародної цільової групи, миротворчих місій ЄС і допомоги окремих країн. Однак досягнутий рівень безпеки є дуже крихким і після завершення підтримуючої діяльності міжнародного співтовариства ситуація може легко повернутися до попереднього стану;• іноземні миротворчі місії, що діяли протягом багатьох років в Сомалі, будуть продовжені протягом наступних декількох років з тенденцію до їх обмеження;• завдання миротворчої місії Африканського Союзу АМІСОМ, яка поступово згортається і має бути офіційно завершена в 2020 році, будуть перейняті реформованими Національними збройними силами Сомалі;• викликає сумніви те, що в найближчі два роки безпекові структури Федеративної Республіки Сомалі стануть повністю незалежними і будуть здатними взяти на себе повністю завдання АМІСОМ і забезпечити країні безпеку;• для досягнення повної безпеки та збереження політичної стабільності в Сомалі необхідна не тільки екстрена військова та гуманітарна допомога, але так звана робота з початків.Ключові слова: Сомалі, Африканський Ріг, піратство, Аль-Шабааб, міжнародна безпека, безпека на морі, миротворчі операції, тероризм.

The dissertation is devoted to research of macroeconomic policy transformation of the commodity exporting countries, which is considered as a basis for theoretical elaboration and development of methodological foundations of stabilization policy in lowincome commodity-rich countries, as well as technological sophistication of their production structure under globalization.The theoretical and applied dimensions of the globalization processes and the global economy developments have been studied, with a focus upon growing importance of commodity markets. Various aspects of theoretical and applied links between the openness and commodity exports have been analyzed.Important structural shifts in both global demand and supply of raw commodities have been identified. It has been established that the main challenge for commodityexporting countries is accommodation of the volatility (instability) of world commodity prices, especially under conditions of high openness to capital flows.The study developed a methodology for economic and statistical analysis of macroeconomic effects from world commodity price shocks for resource-dependent economies, which enabled to identify the nature of commodity price effects on the dynamics of income, investment, private consumption and inflation in both dimensions – levels and price volatility. The dualistic nature of the commodity boom has been identified, as higher world commodity prices stimulate economic growth of either exporting countries or the world economy as a whole, while volatility in price indices has a clear negative impact on majority of macroeconomic indicators, including investments.A set of instrumental tools for analysis of dominant trends and potential challenges for the world commodity market has been extended, with the phenomenon of financialisation being taken under scrutiny in several aspects: (i) the dependence of commodity prices on the US dollar exchange rate, which may be mistakenly perceived as impact of the stock market indices and interest rates; (ii) the neutrality of the stock prices in respect to the crude oil prices and (iii) a growing interdependence of price dynamics between individual commodity indices.The paper presents an analytical framework for the study of economic processes in commodity economies, which allows identification and systematization of the links between the dynamics of world commodity prices and economic situation of exporting countries in the presence of contradictory internal and external factors that used to be blamed for higher volatility of the world commodity prices, such as the nature of foreign direct investments, institutional problems, excessive optimism and reinvestment in the commodity sector, deepening of commodity market financing, external imbalances and the spread of populism.The analytical tools of research of several features of the commodity boom, as instability of expectations, asymmetry of short- and long-term economic growth effects, excessive external borrowing, institutional quality, and also possibility of non-inflationary short-lived overheating followed by a build-up in inflationary. Macroeconomic effects of increasing commodity price volatility combined with vulnerability to unstable short-term capital flows have been investigated. Such a combination implies a reduction in the equilibrium level of external borrowing as a major «safeguard» for chaotic balance-ofpayments reversals and measures aimed at higher domestic savings, which can finance sufficient investments and facilitate successful stabilization policy in low-income commodity-exporting countries.Using the theoretical framework of the AD-AS model with a «dependent» structure of demand and supply, instrumental tools for stabilisation policy analysis are elaborated. It made it possible to consider several distinct features of flexible exchange rate system in the commodity economy as a factor of maintaining internal and external equilibrium. Research methodology of the phenomenon of commodity currencies is expanded in several directions, accounting of disadvantages of the exchange rate undervaluation, necessity of price incentives for structural shifts between tradable and nontradable goods, and the impact of dollarization. Endogenization of the exchange rate as a factor behind stability of the commodity-exporting countries in the wake of increasing volatility of world commodity markets under inflation.The scenario analysis of inflation targeting in commodity economies is elaborated, which acknowledges the increased role of the exchange rate and foreign exchange reserves as factors of higher confidence in the economy and increase of private investments. Both factors make it possible to reduce the time lag between changes in monetary policy and inflation and envisages reduction of macroeconomic risks related to volatility of world commodity prices.A methodological approach for stabilization policy in a low-income commodity-rich economy is proposed, based on a coherent application of fiscal and monetary policy rules in the flexible exchange rates framework. For commodity exporters, viability of countercyclical fiscal policies has been confirmed as a factor in reducing interest rates, increasing both savings and investments, and improving current account balances. The expediency of an expanded monetary policy rule (taking into account the behaviour of world commodity prices) as a means of improving the effectiveness of a stabilization policy in a low-income commodity economy has been substantiated.Using the portfolio model with different returns on commodity and non-commodity sectors, the inability of automatic improvement in the structural proportions of the Ukraine's economy has been proved, provided its present level of structural proportions between the two sectors, commodity and non-commodity (technological), at below the equilibrium level. The expediency of structural shifts in favour of the non-commodity sector by strengthening of the exchange rate, attracting foreign direct investments and implementation of limited state intervention (infrastructure modernization, human resources' development) is explained. All abovementioned policy moves should alleviated dependence on the world commodity prices volatility, as well as increase the rate of longterm economic growth.On the basis of proposed index of structural changes, a methodology for the evaluation of systemic functional relationships of the Ukraine's economy, such as high index of economic complexity, inverse relationship between investments and volatility of commodity prices, but under conditions of the industrial sector resilience to the latter, neutrality of both inflation and private consumption in respect to price volatility), has been developed. In turn, it made it possible to conceptualize the dimensions of macroeconomic policy for transformation of the commodity-export model of Ukraine by an increase in budget revenues, responsible monetary policy, low inflation, gradual reduction of exchange rate undervaluation to 10-20%, freedom of entrepreneurship, tapping of foreign direct investments (including preferences for activities in the non-commodity sector), as well as accelerated harmonization of legislation in accordance with European standards.Theoretical and applied approaches for assessment of economic freedom as a means of improving structural proportions and stimulating the investment process in an economy with an excessive commodity sector (as in Ukraine) have been formulated in the paper. It enables to determine the guidelines for priority liberalization of the economic environment (freedom of investments, streamlining of government expenditures, freedom of entrepreneurship, protection of property rights), while at the same time avoiding the potential risks of rapid liberalization of the financial market and foreign trade.It has been empirically proved that Ukrainian export should be reoriented to EU countries, since increasing their share in domestic exports is accompanied by an acceleration of GDP dynamics and, importantly, increasing the share of non-commodity export relative to commodity export, that is, improving the quality structure of foreign trade. ; Дисертаційну роботу присвячено дослідженню процесів трансформації макроекономічної політики країн-експортерів сировинних ресурсів в умовах глобалізації й на цій основі – теоретичному обґрунтуванню та розробленню методологічних засад стабілізаційної політики в економіці зі сировинною орієнтацією й низьким рівнем доходу.Розкрито теоретичні та практичні виміри розвитку процесів глобалізації та формування глобальної економіки, з акцентуванням зростаючого впливу сировинних ринків. Досліджено проблеми теоретичних та методичних зв'язків між відкритістю економіки та сировинним експортом.Оцінено структурні зрушення у сфері глобального попиту та пропозиції сировинних товарів. Встановлено, що головним завданням для країн – сировинних експортерів є адаптація до волатильності (нестабільності) світових цін на сировину, тим більше в умовах відкритості для потоків капіталу.В дослідженні розроблено методологію економіко-статистичного аналізу макроекономічних ефектів від зміни світових цін на сировину для ресурсозалежних економік, яка дала можливість ідентифікувати характер впливу сировинних цін на динаміку доходу, інвестицій, приватного споживання та інфляцію в обох вимірах ‒ рівнів і волатильності цінових індексів. Доведено дуалістичну природу сировинного буму, який, по-перше, проявляється у стимулюванні економічного зростання країнекспортерів за умови підвищення світових цін на сировину, по-друге, в негативному впливі на економіку загалом і на інвестиційну динаміку зокрема, у зв'язку із волатильністю цінових індексів на глобальних товарних ринках.Удосконалено інструментарій аналізу викликів і суперечностей світового ринку сировинних товарів, що передбачає врахування феномену фінансизації (зокрема, виявлено залежність цін на сировину від обмінного курсу долара США, яка може помилково сприйматися як вплив чинників фондового ринку і процентної ставки; незалежність курсу акцій від цін на сиру нафту; взаємопідсилення цінової динаміки між окремими сировинними індексами).В роботі розкрито аналітичний апарат дослідження економічних процесів у сировинних економіках, що дає змогу ідентифікувати та систематизувати зв'язки між динамікою світових цін на сировину та економічною ситуацією країнекспортерів за умови суперечливих внутрішніх і зовнішніх чинників (характер прямих іноземних інвестицій, інституційні проблеми, надмірний оптимізм та переінвестування в сировинному секторі, прогресуюча фінансизація сировинних ринків, платіжні дисбаланси та поширення популізму) задля підвищення стійкості до волатильності світових сировинних цін.Удосконалено аналітичний апарат дослідження особливостей сировинного буму, що враховує нестабільність очікувань, асиметрію залежності від умов торгівлі коротко- і довгострокового економічного зростання, схильність до надмірних зовнішніх запозичень, якість інституційних чинників, а також можливості неінфляційного короткочасного «перегріву» економіки, який надалі зумовлює тривалу інфляційну інерцію.В роботі досліджено макроекономічні наслідки поєднання зростаючої волатильності сировинних цін з вразливістю до мінливості короткочасних потоків капіталу. Така ситуація передбачає зниження рівноважного рівня зовнішніх запозичень як головного «запобіжника» для хаотичних реверсів платіжного балансу та заходи щодо збільшення внутрішніх заощаджень, а це уможливлює надійне фінансування інвестицій та полегшує умови проведення стабілізаційної політики в країнах-експортерах сировинних ресурсів з низьким рівнем доходу.В дослідженні удосконалено інструментарій аналізу стабілізаційної політики під час сировинного циклу за рахунок розширення моделі AD-AS із «залежною» структурою сукупної пропозиції і сукупного попиту, завдяки чому можливо повніше враховувати особливості гнучкого курсоутворення в сировинній економіці як чинника підтримання рівноваги доходу і платіжного балансу.Розкрито методику дослідження феномену «сировинних» грошових одиниць, яка враховує недоліки тривалого підтримання заниженого обмінного курсу, потребу в цінових стимулах для зміни співвідношень між секторами внутрішньої і зовнішньої торгівлі та вплив доларизації економіки, маючи на меті ендогенізацію обмінного курсу як чинника стійкості економік країн-експортерів сировини до зростаючої волатильності світових сировинних ринків за умов політики таргетування інфляції.Обґрунтовано підхід до сценарного аналізу політики таргетування інфляції у сировинних економіках, що відрізняється визнанням підвищеної ролі обмінного курсу та валютних резервів як чинника зростання довіри до економіки та збільшення приватних інвестицій, що дає можливість скоротити часовий лаг між змінами в монетарній політиці та інфляцією і передбачає зниження макроекономічних ризиків, пов'язаних з нестабільністю світових цін на сировину.Запропоновано методичний підхід до стабілізаційної політики в сировинній економіці з низьким доходом, який ґрунтується на узгодженому використанні правил фіскальної і монетарної політики за умов гнучкого курсоутворення. Для країн-експортерів сировини підтверджено конструктивність антициклічної фіскальної політики як чинника зниження процентної ставки, збільшення заощаджень та інвестицій, а також поліпшення сальдо поточного рахунку. Обґрунтовано доречність розширеного правила монетарної політики (з урахуванням поведінки світових цін на сировину) як засобу підвищення ефективності стабілізаційної політики в сировинній економіці з низьким рівнем доходу.За допомогою портфельної моделі з різною дохідністю сировинного і несировинного секторів доведено неможливість автоматичного поліпшення якісної структури економіки України за умови перебування на нижчому від рівноважного рівні структурних пропорцій між обома секторами – сировинним і несировинним (технологічним). Обґрунтовано доцільність стимулювання структурних змін на користь несировинного сектора шляхом зміцнення грошової одиниці, залучення прямих іноземних інвестицій та обмеженого державного втручання (модернізація інфраструктури, розвиток людського капіталу), що уможливить не лише уникнути залежності від волатильності світових сировинних цін, але й підвищити довгостроковий темп економічного зростання.На підставі розрахованого індексу структурних змін розроблено методологію оцінки засадничих функціональних зв'язків, що враховує специфіку економіки України (обернена залежність інвестицій від волатильності світових цін на сировину, але за умови стійкості промислового сектора до цього чинника, незалежність інфляції і приватного споживання від цінової нестабільності), яка дала змогу концептуалізувати зміст макроекономічної політики для трансформації сировинно-експортної моделі економіки України шляхом збільшення надходжень до бюджету, проведення стримуючої монетарної політики та досягнення низької інфляції, поступового зменшення амплітуди заниження обмінного курсу гривні до 10-20%, свободи підприємницької діяльності, залучення прямих іноземних інвестицій (включно з наданням преференцій для діяльності у несировинному секторі), а також прискореної гармонізації законодавства відповідно до європейських норм.У роботі сформульовано науково-прикладні засади оцінки важливості економічної свободи як засобу поліпшення структурних пропорцій та стимулювання інвестиційного процесу в економіці з надмірним сировинним сектором (на зразок України), які дають можливість визначити напрями першочергової лібералізації економічного середовища (свобода інвестицій, впорядкування урядових видатків, свобода підприємницької діяльності, захист прав власності) й водночас уникнути потенційних ризиків від поспішних лібералізаційних заходів на фінансовому ринку та у зовнішній торгівлі.Емпірично доведено доцільність переорієнтації українського експорту на країни ЄС, адже збільшення їхньої частки у вітчизняному експорті супроводжується прискоренням динаміки ВВП і, що важливо, підвищує частку несировинного експорту порівняно зі сировинним, тобто покращує якісну структуру зовнішньої торгівлі.