Suchergebnisse

The article is devoted to the analysis of the current state of legal regulation of the application of pardon to convicts in Ukraine. Current regulatory sources governing this institution are not without disadvantages. The subject of the study is the problem of terms, after which pardon is applied to the firstly convicts and previously convicted, repayment by pardon of material damage caused by a criminal offense, pardon of persons who committed a deliberate crime during a probationary period under conditional conviction, to which pardon, amnesty, parole punishment or commutation of punishment with a milder. Legislation of Ukraine on criminal liability provides legal protection of human and citizen's rights and freedoms, property, public order and public safety, environment, constitutional system of Ukraine from criminal encroachments; ensuring the peace and security of mankind, and preventing crime. To accomplish this task, the Criminal Code of Ukraine determines which socially dangerous acts are crimes and what penalties must be applied to the perpetrators. At the same time, the issue of the application of the mechanisms of criminal liability exemption remains relevant for the current legislation on criminal liability. Pardon occupies a prominent place in the system of types available in the Ukrainian legislation exemption from the responsibility. Therefore, during the period of political reform in Ukraine, the problem of the effectiveness of applying the institution of pardon to prisoners in Ukraine is quite urgent. The urgency of the issues raised in the article is caused by the need for legislative regulation of certain provisions of the application of pardons to convicts in Ukraine. The article analyzes the current state of legal regulation of the use of pardons for prisoners in Ukraine. It is noted that the current regulatory and legal sources governing the institution of the application of pardons to prisoners in Ukraine are not free of gaps. The subject of the study is the problems of the terms after which the application of pardon to sentenced persons may be compensated, the persons against whom pardon was applied, the compensation caused by a criminal offense, the possibility of applying pardon to persons who committed deliberate crimes during probation, with a suspended sentence previously used pardon, amnesty,parole or substitute for a milder, previously convicted. The authors of the article also provide the necessary recommendations for improving the legal regulation of the use of pardons for convicted persons in Ukraine. ; Стаття присвячена аналізу сучасного стану правового регулювання застосування помилування до засуджених в Україні. Чинні нормативно - правові джерела які регламентують зазначений правовий інститут, не позбавлені недоліків. Предметом дослідження є проблеми строків, після відбуття яких можливо застосування помилування до осіб, засуджених вперше та до осіб раніше судимих, відшкодування, особами відносно яких застосовано помилування, спричиненої кримінальним правопорушенням шкоди, застосування помилування стосовно осіб, які скоїли умисні злочини під час випробувального терміну при умовному засудженні, відносно яких раніше застосовувалось помилування, амністія, умовно дострокове звільнення від відбуття покарання або заміна його на більш м`яке. Законодавство України про кримінальну відповідальність забезпечує правовий захист прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу України від злочинних посягань; забезпечення миру та безпеки людства та запобігання злочинності. Для виконання цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання повинні застосовуватися до винних осіб. У той же час питання застосування механізмів звільнення від кримінальної відповідальності залишається актуальним для чинного законодавства про кримінальну відповідальність. Помилування займає чільне місце в законодавстві України, в системі видів звільнення від кримінальної відповідальності. Тому в період політичної реформи в Україні проблема ефективності застосування інституту помилування до ув'язнених в Україні є досить актуальною. Актуальність порушених у статті питань обумовлена необхідністю законодавчого регулювання деяких положень щодо застосування помилувань до засуджених в Україні. У статті проаналізовано сучасний стан правового регулювання використання помилувань для ув'язнених в Україні. Зазначається, що чинні нормативно-правові джерела, що регулюють інститут застосування помилувань до ув'язнених в Україні, не позбавлені прогалин. Предметом дослідження є проблеми строків, після яких заява про помилування засудженим може бути відшкодована, особам, щодо яких застосовано помилування, компенсація, спричинена кримінальним правопорушенням, можливість застосування помилування до осіб, які вчиняли навмисне злочини під час випробування, із умовно-достроковим покаранням раніше застосовували помилування, амністію, умовно-дострокове звільнення або заміни більш м'яким, раніше судимим. Автори статті також надають необхідні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання використання помилувань для засуджених в Україні.

Проведено аналіз поточних земельних відносин в різних країнах світу. Висвітлено міжнародний досвід механізмів земельних політик. Висвітлено роль та значення органів управління земельними відносинами в Європейському Союзі та інших країнах. Охарактеризовано організацію територіального планування. Висвітлено ступінь юридичного оформлення прав на землю, відношення до земель, що не використовуються. Обмежувачі щодо концентрації земель сільськогосподарського призначення були виявлені у різних країнах світу. Виявлено регулювання власності іноземців на сільськогосподарські землі, та встановлено факт, що можливо обмежувати площі сільськогосподарських земель в руках іноземців та взагалі накладена заборона. У статті зазначено про те, що головною метою земельної політики має бути стабільність та ефективність функціонування системи сільськогосподарського землекористування, зорієнтованої на вирішення питань продовольчої безпеки країни та досягнення добробуту сільських громад і територій. З цією метою, зважаючи на досвід розвинених країн, необхідно на державному рівні визначити науково обґрунтовані моделі, систему норм і стандартів користування сільськогосподарськими землями, рекреаційними зонами тощо, забезпечити неухильне дотримання цих норм і стандартів, забезпечити на всій території України комплексний землеустрій, акцентуючи увагу насамперед на сільських територіях. Крім цього, одним з головних завдань державної земельної політики на стратегічну перспективу має бути формування стійкого агроекологічного іміджу України як країни, яка виробляє якісну сільськогосподарську продукцію за допомогою природозберігаючих технологій. Приватна власність на землю має суттєві переваги, оскільки означає довготривалість її використання. Земельні ресурси обмежені, тому всякі реформування є наслідком перерозподілу земель і доходів від їх використання. В Україні необхідно запровадити охоронні заходи та правову відповідальність щодо використання землі приватними власниками. Перерозподіл земельних ресурсів між власниками і землекористувачами в Україні, супроводжується змінами в системі ціноутворення на засоби виробництва, сільськогосподарську продукцію, формування фінансово-кредитної та податкової політики, вдосконаленням зовнішньоекономічної діяльності на світовому ринку. ; This paper provides an analysis of the trends in agricultural land use and land concentration in the EU and other countries. The analysis of current land relations in different countries of the world is carried out. The international experience of land policy mechanisms is highlighted. The role and importance of land management bodies in the European Union and other countries is highlighted. The organization of territorial planning is characterized. The degree of legal registration of rights to land, relation to unused land is highlighted. Limitations on the concentration of agricultural land have been detected in different countries around the world. The regulation of the ownership of foreigners on agricultural land was discovered, and it was established that it is possible to restrict the area of agricultural land in the hands of foreigners and generally impose a ban. Limiters on the concentration of agricultural land have been characterized in different countries of the world. The regulation of the property of foreigners on agricultural land was discovered, and it was established that it is possible to restrict the area of agricultural land in the hands of foreigners and, in general, to impose a ban. The article states that the main goal of land policy should be stability and efficiency of the system of agricultural land use, oriented to address the issues of food security of the country and achieve the welfare of rural communities and territories. For this purpose, given the experience of developed countries, it is necessary to determine at the state level scientifically grounded models, a system of norms and standards for the use of agricultural land, recreational zones, etc., to ensure the strict observance of these norms and standards, and to provide comprehensive land management system throughout Ukraine, focusing primarily on rural areas. In addition, one of the main tasks of the state land policy for the strategic perspective is the formation of a stable agro-ecological image of Ukraine as a country that produces quality agricultural products with the help of nature-conservation technologies. Private land ownership has significant advantages, since it means the long-term use of the land. Land resources are limited, therefore, any reformation is a consequence of the redistribution of land and revenues from their use. In Ukraine, it is necessary to introduce protective measures and legal responsibility for the use of land by private owners. The redistribution of land resources between landowners and land users in Ukraine is accompanied by changes in the pricing system for means of production, agricultural products, the formation of financial and credit and tax policy, and the improvement of foreign economic activity in the world market.

The origins of the formation and development of the newest Ukrainian constitutionalism in close connection with the process of state-building in Ukraine at the initial stage of the Ukrainian national revolution of 1917-1921 are analyzed in the article. The development of the constitutional process of this period and the influence on its evolution of the political situation associated with the adoption of the main state acts - I-IV Universal by the Ukrainian Central Rada are revealed. The main stages of the work of the Constitutional Commission on the Constitution of the newly formed Ukrainian statehood are disclosed. A key turning point in the creation of the Constitution was the proclamation of the Ukrainian People's Republic in January 1918 of its independence. There was a sharp ideological struggle around the main provisions of the constitutional act, in particular, the consolidation of the form of the future Ukrainian statehood, was a reflection of the distribution of political and class forces in the main state body – the Ukrainian Central Rada and in society as a whole. June 1917 - April 1918 was the period of birth of the Basic Law of the Ukrainian statehood at the beginning of the twentieth century. April 29, 1918, the draft Constitution of the Ukrainian People's Republic was approved by the Little Rada on the last day of its existence. Through a coup, the Constitution of the UPR has not entered into force. But its development and adoption have become an outstanding milestone in the development of national constitutionalism. The Constitution of the UNR accumulated the best achievements of national constitutional thought and the advanced European standards. The principles of the division of state power, the functioning of a developed institution of human and civil rights and freedoms, and the existence of an institution of local self-government were put in the basis of the Constitution of the UNR. The Basic Law of the Ukrainian People's Republic enshrines the system of government bodies, defines their main functions and powers. However, the Constitution had serious drawbacks. It did not solve one of the main issues of the revolution – the issue of land ownership, did not fix the strategic directions for the implementation of the state's domestic and foreign policy; outside the constitutional limits, there were problems of clearly defining the territory of the UPR, its symbolism – the coat of arms, anthem, flag, etc. The UPR was an outstanding monument of national statehood and domestic constitutionalism, its theoretical ideas had a great influence on the development of the following constitutional acts in Ukraine ; У статті проаналізовані витоки становлення та розвитку новітнього українського конституціоналізму в тісному зв'язку з державотворчим процесом в Україні на початковому етапі Української національної революції 1917-1921років. Простежено розвиток конституційного процесу цього періоду та вплив на його еволюцію політичної ситуації, пов'язаної з прийняттям основоположних державотворчих актів – І-ІУ Універсалів Українською Центральною Радою. Розкриваються основні етапи роботи Конституційної комісії над Конституцією новопосталої Української держави. Ключовим поворотним моментом у створенні Конституції було проголошення Української Народної Республіки та в січні 1918 року її незалежності. Навколо основних положень конституційного акту точилася гостра ідейна боротьба, зокрема, щодо закріплення форми майбутньої української державності, що було відображенням розстановки політичних та класових сил в головному державному органі – Українській Центральній Раді та в суспільстві загалом .Червень 1917 – квітень 1918 років – період народження Основного Закону української державності початку ХХ століття. 29 квітня 1918 року Проект Конституції Української Народної Республіки був схвалений Малою Радою в останні день її існування. Через державний переворот Конституція УНР не вступила в силу. Але її розробка та прийняття стали визначною віхою в розвитку вітчизняного конституціоналізму. Конституція УНР акумулювала в собі найкращі досягнення вітчизняної конституційної думки та передові тогочасні європейські стандарти. В основу Конституції УНР були покладені принципи розподілу державної влади, функціонування розвиненого інституту прав і свобод людини і громадянина,існування інституту місцевого самоврядування. Основний Закон УНР закріпив систему органів влади визначив їх основні функції та повноваження. Разом з тим Конституція мала серйозні недоліки. Вона не вирішила одне з головних питань революції – питання власності на землю, не закріпила стратегічні напрями здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, поза конституційними межами залишились проблеми чіткого визначення території УНР, її символіка – герб, гімн, прапор та ін. Разом з тим Конституція УНР є видатною пам'яткою національного державотворення та вітчизняного конституціоналізму, її теоретичні ідеї зробили величезний вплив на розробку наступних конституційних актів в Україні ; В статье проанализированы истоки становления и развития новейшего украинского конституционализма в тесной связи с процессом государственного строительства в Украине на начальном этапе Украинской национальной революции 1917-1921 годов. Прослеживается развитие конституционного процесса этого периода и влияние на его эволюцию политической ситуации, связанной с принятием основных государственных актов - I-IV Универсала Украинской Центральной Радой. Раскрываются основные этапы работы Конституционной комиссии над Конституцией новообразованного украинской государственности. Ключевым поворотным моментом в создании Конституции было провозглашение Украинской Народной Республики и в январе 1918 года ее независимости. Вокруг основных положений конституционного акта шла острая идейная борьба, в частности, закрепление формы будущей украинской государственности, было отражением расстановки политических и классовых сил в главном государственном органе - Украинской Центральной Раде и в обществе в целом. Июнь 1917 - апрель 1918 годов - период рождения Основного Закона украинской государственности начала ХХ века. 29 апреля 1918 Проект Конституции Украинской Народной Республики был одобрен Малой Радой в последний день ее существования. Через государственный переворот Конституция УНР не вступила в силу. Но ее разработка и принятие стали выдающейся вехой в развитии отечественного конституционализма. Конституция УНР аккумулировала в себе лучшие достижения отечественной конституционной мысли и передовые тогдашние европейские стандарты. В основу Конституции УНР были положены принципы разделения государственной власти, функционирование развитого института прав и свобод человека и гражданина, существование института местного самоуправления. Основной Закон УНР закрепил систему органов власти, определил их основные функции и полномочия. Вместе с тем Конституция имела серьезные недостатки. Она не решила одного из главных вопросов революции - вопрос собственности на землю, не закрепила стратегические направления осуществления внутренней и внешней политики государства, вне конституционных пределов остались проблемы четкого определения территории УНР, ее символика - герб, гимн, флаг и др. Вместе с тем Конституция УНР является выдающимся памятником национальной государственности и отечественного конституционализма, ее теоретические идеи оказали огромное влияние на разработку следующих конституционных актов в Украине

The origins of the formation and development of the newest Ukrainian constitutionalism in close connection with the process of state-building in Ukraine at the initial stage of the Ukrainian national revolution of 1917-1921 are analyzed in the article. The development of the constitutional process of this period and the influence on its evolution of the political situation associated with the adoption of the main state acts - I-IV Universal by the Ukrainian Central Rada are revealed. The main stages of the work of the Constitutional Commission on the Constitution of the newly formed Ukrainian statehood are disclosed. A key turning point in the creation of the Constitution was the proclamation of the Ukrainian People's Republic in January 1918 of its independence. There was a sharp ideological struggle around the main provisions of the constitutional act, in particular, the consolidation of the form of the future Ukrainian statehood, was a reflection of the distribution of political and class forces in the main state body – the Ukrainian Central Rada and in society as a whole. June 1917 - April 1918 was the period of birth of the Basic Law of the Ukrainian statehood at the beginning of the twentieth century. April 29, 1918, the draft Constitution of the Ukrainian People's Republic was approved by the Little Rada on the last day of its existence. Through a coup, the Constitution of the UPR has not entered into force. But its development and adoption have become an outstanding milestone in the development of national constitutionalism. The Constitution of the UNR accumulated the best achievements of national constitutional thought and the advanced European standards. The principles of the division of state power, the functioning of a developed institution of human and civil rights and freedoms, and the existence of an institution of local self-government were put in the basis of the Constitution of the UNR. The Basic Law of the Ukrainian People's Republic enshrines the system of government bodies, defines their main functions and powers. However, the Constitution had serious drawbacks. It did not solve one of the main issues of the revolution – the issue of land ownership, did not fix the strategic directions for the implementation of the state's domestic and foreign policy; outside the constitutional limits, there were problems of clearly defining the territory of the UPR, its symbolism – the coat of arms, anthem, flag, etc. The UPR was an outstanding monument of national statehood and domestic constitutionalism, its theoretical ideas had a great influence on the development of the following constitutional acts in Ukraine ; У статті проаналізовані витоки становлення та розвитку новітнього українського конституціоналізму в тісному зв'язку з державотворчим процесом в Україні на початковому етапі Української національної революції 1917-1921років. Простежено розвиток конституційного процесу цього періоду та вплив на його еволюцію політичної ситуації, пов'язаної з прийняттям основоположних державотворчих актів – І-ІУ Універсалів Українською Центральною Радою. Розкриваються основні етапи роботи Конституційної комісії над Конституцією новопосталої Української держави. Ключовим поворотним моментом у створенні Конституції було проголошення Української Народної Республіки та в січні 1918 року її незалежності. Навколо основних положень конституційного акту точилася гостра ідейна боротьба, зокрема, щодо закріплення форми майбутньої української державності, що було відображенням розстановки політичних та класових сил в головному державному органі – Українській Центральній Раді та в суспільстві загалом .Червень 1917 – квітень 1918 років – період народження Основного Закону української державності початку ХХ століття. 29 квітня 1918 року Проект Конституції Української Народної Республіки був схвалений Малою Радою в останні день її існування. Через державний переворот Конституція УНР не вступила в силу. Але її розробка та прийняття стали визначною віхою в розвитку вітчизняного конституціоналізму. Конституція УНР акумулювала в собі найкращі досягнення вітчизняної конституційної думки та передові тогочасні європейські стандарти. В основу Конституції УНР були покладені принципи розподілу державної влади, функціонування розвиненого інституту прав і свобод людини і громадянина,існування інституту місцевого самоврядування. Основний Закон УНР закріпив систему органів влади визначив їх основні функції та повноваження. Разом з тим Конституція мала серйозні недоліки. Вона не вирішила одне з головних питань революції – питання власності на землю, не закріпила стратегічні напрями здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, поза конституційними межами залишились проблеми чіткого визначення території УНР, її символіка – герб, гімн, прапор та ін. Разом з тим Конституція УНР є видатною пам'яткою національного державотворення та вітчизняного конституціоналізму, її теоретичні ідеї зробили величезний вплив на розробку наступних конституційних актів в Україні ; В статье проанализированы истоки становления и развития новейшего украинского конституционализма в тесной связи с процессом государственного строительства в Украине на начальном этапе Украинской национальной революции 1917-1921 годов. Прослеживается развитие конституционного процесса этого периода и влияние на его эволюцию политической ситуации, связанной с принятием основных государственных актов - I-IV Универсала Украинской Центральной Радой. Раскрываются основные этапы работы Конституционной комиссии над Конституцией новообразованного украинской государственности. Ключевым поворотным моментом в создании Конституции было провозглашение Украинской Народной Республики и в январе 1918 года ее независимости. Вокруг основных положений конституционного акта шла острая идейная борьба, в частности, закрепление формы будущей украинской государственности, было отражением расстановки политических и классовых сил в главном государственном органе - Украинской Центральной Раде и в обществе в целом. Июнь 1917 - апрель 1918 годов - период рождения Основного Закона украинской государственности начала ХХ века. 29 апреля 1918 Проект Конституции Украинской Народной Республики был одобрен Малой Радой в последний день ее существования. Через государственный переворот Конституция УНР не вступила в силу. Но ее разработка и принятие стали выдающейся вехой в развитии отечественного конституционализма. Конституция УНР аккумулировала в себе лучшие достижения отечественной конституционной мысли и передовые тогдашние европейские стандарты. В основу Конституции УНР были положены принципы разделения государственной власти, функционирование развитого института прав и свобод человека и гражданина, существование института местного самоуправления. Основной Закон УНР закрепил систему органов власти, определил их основные функции и полномочия. Вместе с тем Конституция имела серьезные недостатки. Она не решила одного из главных вопросов революции - вопрос собственности на землю, не закрепила стратегические направления осуществления внутренней и внешней политики государства, вне конституционных пределов остались проблемы четкого определения территории УНР, ее символика - герб, гимн, флаг и др. Вместе с тем Конституция УНР является выдающимся памятником национальной государственности и отечественного конституционализма, ее теоретические идеи оказали огромное влияние на разработку следующих конституционных актов в Украине

The scientific article is devoted to the analysis of problematic issues related to the donation agreement for the future. Despite the fact that the topic of the gift agreement is quite common and sufficiently disclosed in scientific articles, textbooks, manuals and monographs, problematic aspects of the gift agreement with the obligation to transfer the gift in the future is still not given due attention. Due to the lack of interest in this type of contract, there is a small amount of research that is not able to fully disclose its content. It is established that the basis for the existence of the donation agreement for the future was the enshrinement in the Civil Code of Ukraine of the possibility of consensus of the donation agreement itself. The paper indicates possible options for the transfer of the thing in the future, as well as the essential conditions, the violation of which entails the invalidity of this type of contract. In addition, much attention is paid to the features of the gift agreement with the obligation to transfer the gift in the future, which are not enshrined in law, but they can be easily identified by analyzing scientific papers and articles of the Civil Code of Ukraine on donations. This article considers such a feature of the contract of gift for the future as its gratuitousness, which is characterized by its imperative. Occasionally, the connection of gratuitousness with the reasons and motives of the gift is determined, because the donor, concluding this type of contract may express some gratitude to the person, seek to provide him with financial assistance, or encourage the person to take beneficial actions. That is why much attention is paid to the study of practical cases related to reciprocal satisfaction, which goes beyond the contract of gift for the future. In addition, the motives for such actions and the real threats that may be faced by the gifted. The next, related to the problematic aspects of the contract of donation for the future, is the considered feature of the property of the alienated property. It also analyzes the possibility of donating a thing that the donor does not yet own. The scientific work argues the refusal to perform the contract on condition of loss of the thing, its withdrawal from circulation, as well as the refusal of the gifted person to accept the gift. At the same time, the rights of the donor and the gifted are considered, in case of death of one of them after the relevant term, term, adjournment, but until the actual transfer or acceptance of the gift, outlines the difference between the gift agreement and the will. The results of the article emphasize the need for further elaboration and more thorough study of the problematic issues of the donation agreement for the future, as well as the improvement of civil legislation in this area. ; Наукова стаття присвячена аналізу проблемних питань, які стосуються договору дарування на майбутнє. Незважаючи на те, що тема договору дарування є досить розповсюдженою і достатньо розкритою в наукових статтях, підручниках, посібниках та монографічних працях, проблемним аспектам договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому все одно не приділяється належної уваги. Через відсутність інтересу до даного виду договору існує невелика кількість наукових досліджень, які не в змозі у повному обсязі розкрити його зміст. Встановлено, що підґрунтям для існування договору дарування на майбутнє стало закріплення в Цивільному кодексі України можливості консенсуальності самого договору дарування. У роботі вказуються можливі варіанти передачі речі в майбутньому, а також зазначаються істотні умови, порушення яких тягне за собою нікчемність даного виду договору. Крім того, значна увага приділяється ознакам договору дарування на майбутнє, які не знайшли свого закріплення на законодавчому рівні, проте їх можна легко виділити самостійно, здійснивши аналіз наукових робіт, а також положень статей глави Цивільного кодексу України присвяченої даруванню. У даній статті розглянуто таку ознаку договору дарування на майбутнє як його безоплатність, що характеризується своєю імперативністю. Принагідно визначається зв'язок безоплатності з причинами та мотивами дарування, адже дарувальник, укладаючи даний вид договору може виявляти певну вдячність особі, прагнути надати їй матеріальну допомогу, або ж заохочувати особу вчинити вигідні для нього дії. Саме тому, значна увага приділяється дослідженню практичних випадків, пов'язаних із зустрічним задоволенням, що виходить за межі договору дарування на майбутнє. На додаток, встановлено мотиви здійснення подібних дій та реальні загрози, з якими може зіткнутися обдарований. Наступною, пов'язаною з проблемними аспектами договору дарування на майбутнє, є розглянута ознака щодо власності майна, яке відчужується. Також аналізується можливість дарування речі, якою дарувальник ще не володіє. У науковій праці аргументується відмова від виконання договору за умови загибелі речі, вилучення її з обігу, а також відмова обдарованого від прийняття дарунка. Водночас, розглядаються права дарувальника та обдарованого, у разі настання смерті одного з них після настання відповідного строку, терміну, відкладальної обставини, але до моменту фактичної передачі чи прийняття дарунка, окреслюється відмінність договору дарування на майбутнє від заповіту. В підсумках статті підкреслюється необхідність подальшого опрацювання і більш ґрунтовного дослідження проблемних питань договору дарування на майбутнє, а також вдосконалення цивільного законодавства в даному напрямку.

The subject of the article is the models of protection of official, commercial, confidential and other information, which is used by the officials of enterprises when making managerial decisions in terms of destabilizing informative influences. The aim of the study is to obtain an integral index, which characterizes the protection of necessary information, which is used by the officials of the enterprise when making managerial decisions in the presence of destabilizing information influences from the social networks, open sources and insiders. The task of this work are determinations of basic parameters, that characterize the system of defense of information of enterprise at the acceptance of administrative decisions a public servant in the conditions of destabilizing informative influences. The methods of researches are a probability theory and quality theory of differential equalizations. Results: on the basis of the observation and research of the activity of officials in the enterprises of different forms of ownership it was established that making managerial decisions by an official of the enterprise under conditions of destabilizing information influence is a relaxation fluctuation in the non-autonomous model of psychological arousal. An analysis of the dynamics of the sequence of influencing impulses on an official from existing information sources was conducted. An integral index, that determines a thresholding at that the system of informative defense of enterprise answers politicians of informative defense of enterprise at the acceptance of administrative decisions, is got. Conclusions: it was found that the threat of successful destabilizing information influence on management decision making by an official of the enterprise is determined by three parameters: the parameter, which determines the leakage of confidential information, the parameter, which determines the violation of the integrity of information and the parameter, which determines the blocking of access to information. It is noticed that the beginning of the emergence of a sequence of influencing destabilizing information influences on the enterprise determined by the content of the information at the initial moment of time (the effect of suggestion) and occurs over a period of time (lag effect). ; Предметом изучения статьи являются модели защиты служебной, коммерческой, конфиденциальной и другой информации, которые используют должностные лица предприятий при принятии управленческих решений в условиях дестабилизирующих информационных влияний. Целью исследования получение интегрального показателя, который характеризует защиту необходимой информации, которую используют должностные лица предприятия при принятии управленческих решений в условиях наличия дестабилизирующих информационных влияний со стороны социальных сетей, открытых источников и инсайдеров. Заданием данной работы является определение основных параметров, которые характеризуют систему защиты информации предприятия при принятии управленческих решений должностным лицом в условиях дестабилизирующих информационных влияний. Методами исследований являются теория вероятности и качественная теория дифференциальных уравнений. Результаты: на основе проведенных в работе наблюдений и исследований деятельности должностных лиц на предприятиях разных форм собственности было установлено, что принятия управленческих решений должностным лицом предприятия в условиях дестабилизирующего информационного влияния представляют собой релаксационные колебания в неавтономной модели психологической возбудимости. Проведен анализ динамики возникновения последовательности влияющих импульсов на должностное лицо со стороны существующих информационных источников. Получен интегральный показатель, который определяет пороговое значение, при котором система информационной защиты предприятия отвечает политике информационной защиты предприятия при принятии управленческих решений. Выводы: установлено, что угроза успешного дестабилизирующего информационного влияния на принятие управленческих решений должностным лицом предприятия определяется тройкой параметров: параметром, который определяет утечку конфиденциальной информации; параметр, который определяет нарушение целостности информации и параметр, который определяет блокирование доступа к информации. Подмечено, что начало возникновения последовательности влияющих дестабилизирующих информационных влияний на должностное лицо предприятия, определяется содержанием информации в начальный момент времени (эффект внушения), и происходит в течение некоторого времени (эффект запаздывания). ; Предметом вивчення статті є процеси захисту службової, комерційної, конфіденційної та іншої інформації, яку використовують посадові особи підприємств при прийнятті управлінських рішень в умовах дестабілізуючих інформаційних впливів. Метою дослідження є отримання інтегрального показника, який характеризує захист необхідної інформації, яку використовують посадові особи підприємства при прийнятті управлінських рішень в умовах наявності дестабілізуючих інформаційних впливів з боку соціальних мереж, відкритих джерел та інсайдерів. Завданням даної роботи є визначення основних параметрів, які характеризують систему захисту інформації підприємства при прийнятті управлінських рішень посадовою особою в умовах дестабілізуючих інформаційних впливів. Методами досліджень є теорія ймовірності та якісна теорія диференціальних рівнянь. Результати: на основі проведених в роботі спостережень та досліджень діяльності посадових осіб на підприємствах різних форм власності було встановлено, що прийняття управлінських рішень посадовою особою підприємства в умовах дестабілізуючого інформаційного впливу уявляють собою релаксаційні коливання в неавтономній моделі психологічної збудженості. Проаналізовано динаміку виникнення послідовності впливових імпульсів на посадову особу зі сторони існуючих інформаційних джерел. Отримано інтегральний показник, який визначає порогове значення, при якому система інформаційного захисту підприємства відповідає політиці інформаційного захисту підприємства при прийнятті управлінських рішень. Висновки: встановлено, що загроза успішного дестабілізуючого інформаційного впливу на прийняття управлінських рішень посадовою особою підприємства визначається трьома основними параметрами: параметром, який визначає витік конфіденційної інформації, параметром, який визначає порушення цілісності інформації і параметром, який визначає блокування доступу до інформації. Підмічено, що початок виникнення послідовності впливових дестабілізуючих інформаційних впливів на посадову особу підприємства визначається змістом інформації в початковий момент часу (ефект навіювання), та відбувається протягом певного часу (ефект запізнення).

The scientific article is devoted to the analysis of problematic issues related to the donation agreement for the future. Despite the fact that the topic of the gift agreement is quite common and sufficiently disclosed in scientific articles, textbooks, manuals and monographs, problematic aspects of the gift agreement with the obligation to transfer the gift in the future is still not given due attention. Due to the lack of interest in this type of contract, there is a small amount of research that is not able to fully disclose its content. It is established that the basis for the existence of the donation agreement for the future was the enshrinement in the Civil Code of Ukraine of the possibility of consensus of the donation agreement itself. The paper indicates possible options for the transfer of the thing in the future, as well as the essential conditions, the violation of which entails the invalidity of this type of contract. In addition, much attention is paid to the features of the gift agreement with the obligation to transfer the gift in the future, which are not enshrined in law, but they can be easily identified by analyzing scientific papers and articles of the Civil Code of Ukraine on donations. This article considers such a feature of the contract of gift for the future as its gratuitousness, which is characterized by its imperative. Occasionally, the connection of gratuitousness with the reasons and motives of the gift is determined, because the donor, concluding this type of contract may express some gratitude to the person, seek to provide him with financial assistance, or encourage the person to take beneficial actions. That is why much attention is paid to the study of practical cases related to reciprocal satisfaction, which goes beyond the contract of gift for the future. In addition, the motives for such actions and the real threats that may be faced by the gifted. The next, related to the problematic aspects of the contract of donation for the future, is the considered feature of the property of the alienated property. It also analyzes the possibility of donating a thing that the donor does not yet own. The scientific work argues the refusal to perform the contract on condition of loss of the thing, its withdrawal from circulation, as well as the refusal of the gifted person to accept the gift. At the same time, the rights of the donor and the gifted are considered, in case of death of one of them after the relevant term, term, adjournment, but until the actual transfer or acceptance of the gift, outlines the difference between the gift agreement and the will. The results of the article emphasize the need for further elaboration and more thorough study of the problematic issues of the donation agreement for the future, as well as the improvement of civil legislation in this area. ; Наукова стаття присвячена аналізу проблемних питань, які стосуються договору дарування на майбутнє. Незважаючи на те, що тема договору дарування є досить розповсюдженою і достатньо розкритою в наукових статтях, підручниках, посібниках та монографічних працях, проблемним аспектам договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому все одно не приділяється належної уваги. Через відсутність інтересу до даного виду договору існує невелика кількість наукових досліджень, які не в змозі у повному обсязі розкрити його зміст. Встановлено, що підґрунтям для існування договору дарування на майбутнє стало закріплення в Цивільному кодексі України можливості консенсуальності самого договору дарування. У роботі вказуються можливі варіанти передачі речі в майбутньому, а також зазначаються істотні умови, порушення яких тягне за собою нікчемність даного виду договору. Крім того, значна увага приділяється ознакам договору дарування на майбутнє, які не знайшли свого закріплення на законодавчому рівні, проте їх можна легко виділити самостійно, здійснивши аналіз наукових робіт, а також положень статей глави Цивільного кодексу України присвяченої даруванню. У даній статті розглянуто таку ознаку договору дарування на майбутнє як його безоплатність, що характеризується своєю імперативністю. Принагідно визначається зв'язок безоплатності з причинами та мотивами дарування, адже дарувальник, укладаючи даний вид договору може виявляти певну вдячність особі, прагнути надати їй матеріальну допомогу, або ж заохочувати особу вчинити вигідні для нього дії. Саме тому, значна увага приділяється дослідженню практичних випадків, пов'язаних із зустрічним задоволенням, що виходить за межі договору дарування на майбутнє. На додаток, встановлено мотиви здійснення подібних дій та реальні загрози, з якими може зіткнутися обдарований. Наступною, пов'язаною з проблемними аспектами договору дарування на майбутнє, є розглянута ознака щодо власності майна, яке відчужується. Також аналізується можливість дарування речі, якою дарувальник ще не володіє. У науковій праці аргументується відмова від виконання договору за умови загибелі речі, вилучення її з обігу, а також відмова обдарованого від прийняття дарунка. Водночас, розглядаються права дарувальника та обдарованого, у разі настання смерті одного з них після настання відповідного строку, терміну, відкладальної обставини, але до моменту фактичної передачі чи прийняття дарунка, окреслюється відмінність договору дарування на майбутнє від заповіту. В підсумках статті підкреслюється необхідність подальшого опрацювання і більш ґрунтовного дослідження проблемних питань договору дарування на майбутнє, а також вдосконалення цивільного законодавства в даному напрямку.

The subject of the study is modeling the information security system for organizations where there are special requirements for protected information under the legislation of Ukraine. Special requirements for information protection are available for any organizations, enterprises and institutions of any sphere of activity and any form of ownership. Such requirements are conditioned by the classification of information, regulatory documents, special requests of the customer for such security information systems, as well as the verification of the compliance of sharp requirements and the satisfaction of users and/or customers with the establishment of information security systems. The research topic is related to the creation of a security information system and attempts to simulate the most effective and most effective protection system by means of a scientific method – modeling, which is used in various fields of activity. The versatility and effectiveness of simulation has been proven by the practice of applying and reproducing tools for implementing simulation results. Therefore, the purpose of this article is to develop a functional model of information security for an organization where circulating confidential and/or service information that needs protection in accordance with Ukrainian legislation. The research was based on the methodology of simulating and comparing different types, levels, and applications of models in the practical work of creating information security systems. The results of the work reflect the theoretical study of the foundations of modeling, analysis of the practical application of results for various systems, knowledge of requirements and criteria for models, and verification of the reproducibility of real processes, phenomena and the functioning of information security systems, based on the restrictions and conditions regarding the protected information. The scope of the results is due to the specific needs of organizations to calculate various results using the simulation methodology. Summing up, we note the importance of this study for the purpose of creating a unique information security system for each individual organization whose purpose is to provide information security. The variety of models and methods of modeling confirms the unconditional and exceptional value of the research using the principles of simulation for Ukrainian security information security organizations. ; Предметом исследования является моделирование системы обеспечения информационной безопасности организаций. Выделены проблемы моделирования таких систем, которые связаны как с раскрытием природы процесса обеспечения информационной безопасности, так и с направлением разработки практических методов безопасности информации. При этом тщательно изучаются статистика нарушений, причины, которые их обуславливают, личности нарушителей, сущность приёмов, используемых нарушителями, обстоятельства выявления нарушений (модель нарушителя информационной безопасности). Практическое решение частично представлено комплексной системой защиты информации, где обязательным документом для организаций, что входят в Плант защиты, являются: модель угроз и модель нарушителя. Потребности в защите информации присущи для любых организаций, предприятий и учреждений любой сферы деятельности и любой формы собственности. Такие требования обусловленные классификацией информации, нормативно-правовыми документами, запросами заказчика относительно разработки и внедрения систем обеспечения информационной безопасности. Для создания таких систем предлагается использование научного метода – моделирования. Его универсальность и результативность доведено практикой применения и воспроизведения инструментами реализации результатов. Поэтому целью статьи является разработка функциональной модели системы обеспечения информационной безопасности организации. Результаты работы отображают теоретическое исследование основ моделирования, анализа, практического применения результатов для разнообразных систем (в частности, систем обеспечения информационной безопасности), требования и критерии к моделям и проверке возобновления реальных процессов, явлений и функционирования систем обеспечения информационной безопасности. Обобщая, констатируем важность данного исследования для целей создания уникальной для каждой отдельно взятой организации системы, целью которой является обеспечение информационной безопасности. Разнообразие моделей и способов моделирования подтверждает безусловную и исключительную ценность исследования с применением принципов моделирования для организаций Украины сферы обеспечения информационной безопасности. ; Предметом дослідження є моделювання системи забезпечення інформаційною безпекою для організацій. Виокремлено проблеми моделювання означених систем, що пов'язані з розкриттям як природи процесу забезпечення інформаційної безпеки, так і з напрямом розробки практичних методів безпеки інформації. При цьому ретельно вивчаються статистика порушень, причини, що їх обумовлюють, особи порушників, сутність прийомів, які використовуються порушниками, обставини, за яких було виявлене порушення (модель порушника інформаційної безпеки). Практичне розв'язання реалізовано частково комплексною системою захисту інформації, де обов'язковими документами, що входять до Плану захисту, є: модель загроз і модель порушника інформаційної безпеки Потреби щодо захисту інформації наявні для будь-яких організацій, підприємств і установ будь-якої сфери діяльності і будь-якої форми власності. Такі вимоги зумовлені класифікацією інформації, нормативно-правовими документами, запитами замовника стосовно розроблення і впровадження систем забезпечення інформаційної безпеки. Для створення таких систем пропонується використання наукового методу – моделювання. Його універсальність і дієвість доведено практикою застосування і відтворення інструментами реалізації результатів. Тому метою статті є розроблення функціональної моделі системи забезпечення інформаційною безпекою організації. Результати роботи відображають теоретичне дослідження основ моделювання, аналізування практичного застосування результатів для різноманітних систем (зокрема, систем забезпечення інформаційної безпеки), вимоги та критерії до моделей і перевірки відтворюваності реальних процесів, явищ і функціонування систем забезпечення інформаційної безпеки. Підсумовуючи, констатуємо важливість наведеного дослідження для цілей створення унікальної для кожної окремо узятої організації системи, метою якої є забезпечення інформаційної безпеки. Різноманітність моделей та способів моделювання підтверджує безумовну та виняткову цінність дослідження із застосуванням принципів моделювання для організацій України сфери забезпечення інформаційної безпеки.

The subject of the study is modeling the information security system for organizations where there are special requirements for protected information under the legislation of Ukraine. Special requirements for information protection are available for any organizations, enterprises and institutions of any sphere of activity and any form of ownership. Such requirements are conditioned by the classification of information, regulatory documents, special requests of the customer for such security information systems, as well as the verification of the compliance of sharp requirements and the satisfaction of users and/or customers with the establishment of information security systems. The research topic is related to the creation of a security information system and attempts to simulate the most effective and most effective protection system by means of a scientific method – modeling, which is used in various fields of activity. The versatility and effectiveness of simulation has been proven by the practice of applying and reproducing tools for implementing simulation results. Therefore, the purpose of this article is to develop a functional model of information security for an organization where circulating confidential and/or service information that needs protection in accordance with Ukrainian legislation. The research was based on the methodology of simulating and comparing different types, levels, and applications of models in the practical work of creating information security systems. The results of the work reflect the theoretical study of the foundations of modeling, analysis of the practical application of results for various systems, knowledge of requirements and criteria for models, and verification of the reproducibility of real processes, phenomena and the functioning of information security systems, based on the restrictions and conditions regarding the protected information. The scope of the results is due to the specific needs of organizations to calculate various results using the simulation methodology. Summing up, we note the importance of this study for the purpose of creating a unique information security system for each individual organization whose purpose is to provide information security. The variety of models and methods of modeling confirms the unconditional and exceptional value of the research using the principles of simulation for Ukrainian security information security organizations. ; Предметом исследования является моделирование системы обеспечения информационной безопасности организаций. Выделены проблемы моделирования таких систем, которые связаны как с раскрытием природы процесса обеспечения информационной безопасности, так и с направлением разработки практических методов безопасности информации. При этом тщательно изучаются статистика нарушений, причины, которые их обуславливают, личности нарушителей, сущность приёмов, используемых нарушителями, обстоятельства выявления нарушений (модель нарушителя информационной безопасности). Практическое решение частично представлено комплексной системой защиты информации, где обязательным документом для организаций, что входят в Плант защиты, являются: модель угроз и модель нарушителя. Потребности в защите информации присущи для любых организаций, предприятий и учреждений любой сферы деятельности и любой формы собственности. Такие требования обусловленные классификацией информации, нормативно-правовыми документами, запросами заказчика относительно разработки и внедрения систем обеспечения информационной безопасности. Для создания таких систем предлагается использование научного метода – моделирования. Его универсальность и результативность доведено практикой применения и воспроизведения инструментами реализации результатов. Поэтому целью статьи является разработка функциональной модели системы обеспечения информационной безопасности организации. Результаты работы отображают теоретическое исследование основ моделирования, анализа, практического применения результатов для разнообразных систем (в частности, систем обеспечения информационной безопасности), требования и критерии к моделям и проверке возобновления реальных процессов, явлений и функционирования систем обеспечения информационной безопасности. Обобщая, констатируем важность данного исследования для целей создания уникальной для каждой отдельно взятой организации системы, целью которой является обеспечение информационной безопасности. Разнообразие моделей и способов моделирования подтверждает безусловную и исключительную ценность исследования с применением принципов моделирования для организаций Украины сферы обеспечения информационной безопасности. ; Предметом дослідження є моделювання системи забезпечення інформаційною безпекою для організацій. Виокремлено проблеми моделювання означених систем, що пов'язані з розкриттям як природи процесу забезпечення інформаційної безпеки, так і з напрямом розробки практичних методів безпеки інформації. При цьому ретельно вивчаються статистика порушень, причини, що їх обумовлюють, особи порушників, сутність прийомів, які використовуються порушниками, обставини, за яких було виявлене порушення (модель порушника інформаційної безпеки). Практичне розв'язання реалізовано частково комплексною системою захисту інформації, де обов'язковими документами, що входять до Плану захисту, є: модель загроз і модель порушника інформаційної безпеки Потреби щодо захисту інформації наявні для будь-яких організацій, підприємств і установ будь-якої сфери діяльності і будь-якої форми власності. Такі вимоги зумовлені класифікацією інформації, нормативно-правовими документами, запитами замовника стосовно розроблення і впровадження систем забезпечення інформаційної безпеки. Для створення таких систем пропонується використання наукового методу – моделювання. Його універсальність і дієвість доведено практикою застосування і відтворення інструментами реалізації результатів. Тому метою статті є розроблення функціональної моделі системи забезпечення інформаційною безпекою організації. Результати роботи відображають теоретичне дослідження основ моделювання, аналізування практичного застосування результатів для різноманітних систем (зокрема, систем забезпечення інформаційної безпеки), вимоги та критерії до моделей і перевірки відтворюваності реальних процесів, явищ і функціонування систем забезпечення інформаційної безпеки. Підсумовуючи, констатуємо важливість наведеного дослідження для цілей створення унікальної для кожної окремо узятої організації системи, метою якої є забезпечення інформаційної безпеки. Різноманітність моделей та способів моделювання підтверджує безумовну та виняткову цінність дослідження із застосуванням принципів моделювання для організацій України сфери забезпечення інформаційної безпеки.

The article examines the problematic issues of legal regulation of facial recognition systems, which are now widely used in the world and, in particular, in Ukraine. The experience of regulation of protection of personal data in the EU legislation is analyzed, in which clear rules for the use of biometric identification systems in real time are developed. According to the General Data Protection Regulation (GDPR), "biometric data" means personal data resulting from specific technical processing relating to the physical, physiological or behavioural characteristics of a natural person, which allow or confirm the unique identification of that natural person, such as facial images or dactyloscopic data. The GDPR, as a general principle, prohibits the processing of biometric data in real time. The GDPR classifies facial images and other biometric information as a special category of data with additional restrictions on their use. An important guarantee of the realization of the right on protection of personal data is established in Art. 17 GDPR right to erasure (forgetting). In particular, the controller's removal of an employee's personal data after dismissal is mandatory at the request of the data subject, unless there is another legal basis for processing. Unfortunately, the civil legislation of Ukraine on personal data protection does not provide for such an imperative rule. In the European Union, prosecutions for breaches of GDPR are already very common. In Ukraine, the Commissioner for Human Rights of Ukraine is responsible for monitoring compliance with the legislation on personal data protection. However, in the absence of legislation in Ukraine regulating the use of video surveillance systems, proper control over the use of biometric data obtained with their help is currently impossible. According to the White Paper on Artificial Intelligence, video surveillance systems for the processing of biometric data may be used only in exceptional, duly justified and adequate cases on the basis of EU or national legislation. According to the regulatory rules of the European Commission, all artificial intelligence systems intended for use for remote biometric identification of persons are considered risky and are subject to prior assessment of compliance by the regulator. The use of real-time remote biometric identification in public premises for law enforcement purposes is prohibited in principle, with a few narrow exceptions that are strictly defined, limited and regulated. These include the use for law enforcement purposes of a targeted search for specific potential victims of crime, including missing children; response to the immediate threat of a terrorist attack; or identifying of a person commited serious crime. It is concluded that the legislation of Ukraine on personal data protection have to be harmonized with high standards of the European Union. ; ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ РОЗПІЗНАВАННЯ ОБЛИЧЧЯ У статті досліджуються проблемні питання правового регулювання систем розпізнавання обличчя, які сьогодні широко використовуються у світі та в Україні. Проаналізовано досвід регулювання захисту персональних даних у законодавстві ЄС, де розроблені чіткі правила використання систем біометричної ідентифікації осіб у режимі реального часу. Відповідно до Загального регламенту захисту даних (GDPR) біометричні дані є особливим видом персональ­них даних, отриманих внаслідок спеціального технічного опрацювання, що стосується фізичних, фізіологічних чи поведінкових ознак фізичної особи, таких як зображення обличчя чи дактилоскопічні дані, що дозволяють одно­значно ідентифікувати або підтверджують однозначну ідентифікацію фізичної особи. GDPR, за загальним прин- ципом, забороняє обробку біометричних даних у режимі реального часу. GDPR класифікує зображення обличчя та іншу біометричну інформацію як особливу категорію даних із додатковими обмеженнями на їх використання. Важливою гарантією реалізації права на захист персональних даних є встановлене у ст. 17 GDPR право на стирання (забуття). Зокрема, видалення контролером персональних даних працівника після звільнення є обов'яз­ковим на вимогу суб'єкта даних, якщо немає іншої законної підстави для опрацювання. На жаль, цивільне зако­нодавство України щодо захисту персональних даних не передбачає такого імперативного правила. У Євросоюзі випадки притягнення до відповідальності за порушення вимог GDPR вже є дуже розповсюдже­ними. В Україні контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних покладено на Уповнова­женого Верховної Ради України з прав людини, однак за відсутності в Україні законодавства, котре регулює вико­ристання систем відеоспостереження, здійснення належного контролю за використанням біометричних даних, одержаних за їх допомогою, сьогодні є неможливим. Відповідно до Білої книги зі штучного інтелекту системи відеоспостереження з метою обробки біометричних даних можуть використовуватися тільки у виняткових, належним чином обґрунтованих і адекватних випадках на підставі законодавства ЄС або національного законодавства. Згідно з регуляторними правилами Європейської Комісії всі системи штучного інтелекту, призначені для вико­ристання для віддаленої біометричної ідентифікації осіб, вважаються ризикованими та підлягають попередній оцінці відповідності регулятором. Використання віддаленої біометричної ідентифікації у режимі реального часу в загальнодоступних приміщеннях для цілей правопорядку забороняється у принципі, за кількома вузькими винят­ками, які суворо визначені, обмежені та регламентовані. Вони включають використання для правоохоронних цілей цілеспрямованого пошуку конкретних потенційних жертв злочинів, включаючи зниклих дітей; відповідь на безпосередню загрозу теракту; виявлення та встановлення осіб, котрі вчинили тяжкі злочини. Зроблено висновок про необхідність приведення законодавства України про захист персональних даних до високих стандартів Євросоюзу.

The article is devoted to substantiation of stages of formation and evolution of development of institute of judicial investigators in criminal procedural legislation of Ukraine. An array of legislation has been analyzed from the reorganization of county police in pre-revolutionary times to the present state - the Criminal Procedure Code of Ukraine in 2012, which introduced the institute of investigating judge. The evolution of the function of investigative judges belonging to different state bodies at different times is outlined. The first stage - the stage of introduction of the institute of judicial investigators - is considered in detail. The Decree "Establishment of Judicial Investigators", "The Order of Judicial Investigators", the peculiarities of criminal procedure status of judicial investigators in the pre-revolutionary period, the characteristic functions and interaction with other state bodies are investigated. In the procedural sense, the independent figure of a judicial investigator, who stood for the protection of the rights and legitimate interests of society and the state, existed until 1917. The second stage (the times of the Central Rada, the hetmanate of Skoropadsky, the Directory, the Ukrainian People's Republic, the Ukrain-ian Socialist Soviet Republic) is the gradual abolition of the institute of judicial investigators. Legislative acts of those times enshrined control over the bodies of pre-trial investigation either in the hands of the court (Regulation on the People's Court of the USSR of October 26, 1920, the CPC of the USSR in 1922), then in the prosecutor's office (Basics of criminal justice of the USSR Union and Union Republics24 of October 31, 24 of the CCP of the USSR of 20 July 1927). The third stage (1960-2012) is characterized by the absence of the investigating judge's institute and the "emergence" of ideas for its implementation. The Constitutional Court of Ukraine and the Supreme Court of Ukraine (the subject of the right to a constitutional petition) played a significant role in the future appearance in the Ukrainian criminal procedural legislation of the "investigating judge" institute. Namely, the decision of January 30, 2003 in Case No. 1-12 / 2003, which declared unconstitutional the provisions of the Criminal Procedure Code of 1960, which made it impossible for the court to consider the complaints against the investigator's, prosecutor's decisions regarding the cases at the stage of pre-trial investigation, grounds and procedure for initiating criminal proceedings against a certain person. The last stage (2012 - present) is the legislative regulation of the existence of investigative judges, their goals, functions and working order. It is established that in the present criminal procedural legislation there is no uniform rule on the powers of investigative judges. This requires further resolution due to legislative changes. ; Стаття присвячена обґрунтуванню визначення етапів становлення та еволюції розвитку інституту судових слідчих в кримінальному процесуально-му законодавстві України. Проаналізовано масив законодавства від реорганізації повітової поліції в дореволюційні часи до сучасного стану – Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, яким запроваджений інститут слідчого судді. Окреслено еволюцію функцій слідчих суддів, які належали в різні періоди різним державним органам. Детально розглянуто перший етап – етап введення інституту судових слідчих. Досліджено Указ «Заснування судових слідчих», «Наказ судовим слідчим», зазначено особливості кримінально-процесуального статусу судових слідчих у дореволюційний період, окреслено характерні функції та взаємодію з іншими державними органами. Самостійна в процесуальному сенсі фігура судового слідчого, який стояв на захисті прав і законних інтересів суспільства і держави, існувала до 1917 року. Другий етап (часи Центральної Ради, Гетьманату Скоропадського, Директорії, Української Народної Республіки, Української Соціалістичної Радянської Республіки) – це поступове скасування інституту судових слідчих. Нормативно-правові акти вказаних часів закріплювали контроль за органами досудового розслідування то у руках суду (Положення про народний суд УРСР від 26 жовтня 1920 року, КПК УСРР 1922 року), то у руках прокуратури (Основи кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік від 31 жовтня 1924 року, КПК УРСР від 20 липня 1927 року). Третій етап (1960–2012 роки) характеризується відсутністю інституту слідчого судді та зародженням ідей щодо його впровадження. Значну роль для майбутньої появи в українському кримінальному процесуальному законодавстві інституту слідчого судді зіграв Конституційний Суд України та Верховний Суд України (суб'єкт права на конституційне подання). Важливим у цьому контексті було рішення від 30 січня 2003 року у справі No 1-12/2003, яким були визнані неконституційними вказані у статті положення Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, які унеможливлювали розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи щодо певної особи. Останній етап (2012 – сьогодення) – це законодавче урегулювання існування слідчих суддів, їх мети, функцій та порядку роботи. Встановлено, що в сучасному кримінальному процесуальному законодавстві відсутня єдина норма щодо повноважень слідчих суддів. Вказане потребує подальшого вирішення через внесення змін у законодавство.

У статті розглянуто європейська практика розвитку спортивної індустрії. За нинішніх умов людина і особистість посідають центральне місце в цивілізаційному європейському розвитку. Метою соціальної інтеграції стає створення "суспільства для всіх", в якому всі покликані відігравати активну роль. Європейська цивілізація створила та продовжує розвивати культурно-генетичну парадигму сучасного конституційного лібералізму, де визначається через поняття правової держави, верховенства закону та громадянського суспільства, якому відводиться роль гаранта, захисника прав людини та громадянина від будь-яких обмежень. Проаналізовано нормативно-правову базу Комісії по спорту Європейського союзу дозволяє узагальнити принципи державної політики в сфері спорту в країнах ЄС, основними з яких є: реформа охорони здоров'я, формування умов здорового способу життя, що включає: профілактику фізичного, психічного, духовного і соціального здоров'я силами всіх галузей людської діяльності (міжгалузевість) на всіх рівнях людської взаємодії (багаторівневість) індивідів, груп, організацій, регіонів, національних урядів, міжнародних об'єднань світової спільноти. Визначено, що спорт має величезний потенціал як інструмент для сприяння соціальної інтеграції та соціальної згуртованості в європейських товариствах, забезпечує громадянам можливості для взаємодії і приєднання до соціального середовища є засіб згладжування соціально-економічної дискримінації. Через свій внесок в економічне зростання та розвиток і створення робочих місць спорт допомагає «оживити» неблагополучні райони. Деякі держави-члени ЄС вже використовують спорт як інструмент і індикатор у своїй соціальній політиці, в рамках відкритого методу координації щодо соціального захисту та соціальної інтеграції. Всі жителі Європейського союзу мають рівний доступ до занять спортом. Доведено, що важливим напрямом впливу держави на функціонування спортивної комунікації є регулювання пропозиції послуг. По-перше, держава вирішує проблеми, пов'язані з виробництвом певних видів фізкультурно-спортивних послуг. З цією метою формується широка мережа фізкультурно-спортивних організацій, що належать до комунальної власності, які надають послуги населенню за помірними цінами. Завдяки цьому держава стає активним суб'єктом спортивної масової комунікації. По-друге, держава бере на себе функцію формування матеріального фактору виробництва фізкультурно-спортивних послуг. Зокрема, вона фінансує будівництво спортивних споруд, а потім здає їх в оренду недержавним спортивним організаціям, створюючи тим самим сприятливі умови для здійснення ними підприємницької діяльності. По-третє, держава здійснює пряму фінансову підтримку виробників фізкультурно-спортивних послуг. При цьому на загальнодержавному рівні особлива увага приділяється виробникам-суб'єктам світового ринку фізкультурно-спортивних послуг, тобто федераціям з видів спорту, які є перспективними з огляду на можливість перемоги спортсменів на найпрестижніших міжнародних змаганнях, насамперед на Олімпійських іграх. ; The article considers the European practice of sports industry development. Under the current conditions, man and personality occupy a central place in European civilizational development. The goal of social integration is to create a "society for all" in which everyone is called to play an active role. European civilization has created and continues to develop the cultural and genetic paradigm of modern constitutional liberalism, defined by the rule of law, the rule of law and civil society, which is given the role of guarantor, defender of human rights and citizens from all restrictions. The regulatory framework of the European Commission for Sport of the European Union allows to generalize the principles of state policy in the field of sports in the EU, the main of which are: health care reform, healthy living conditions, including: prevention of physical, mental, spiritual and social health by all branches of human activity (intersectoral) at all levels of human interaction (multilevel) of individuals, groups, organizations, regions, national governments, international associations of the world community. It is determined that sport has a huge potential as a tool to promote social integration and social cohesion in European societies, provides citizens with opportunities to interact and join the social environment is a means of smoothing socio-economic discrimination. Through its contribution to economic growth and development and job creation, sport helps to "revitalize" disadvantaged areas. Some EU Member States already use sport as a tool and indicator in their social policy, as part of the open method of coordination on social protection and social inclusion. All residents of the European Union have equal access to sports. It is proved that an important direction of the state's influence on the functioning of sports communication is the regulation of the supply of services. First, the state solves problems related to the production of certain types of physical culture and sports services. To this end, a wide network of physical culture and sports organizations belonging to the communal property, which provide services to the population at reasonable prices, is being formed. As a result, the state becomes an active subject of sports mass communication. Secondly, the state assumes the function of forming the material factor in the production of physical culture and sports services. In particular, it finances the construction of sports facilities and then leases them to non-governmental sports organizations, thus creating favorable conditions for their business activities. Third, the state provides direct financial support to producers of physical culture and sports services. At the national level, special attention is paid to manufacturers in the world market of physical culture and sports services, sports federations, which are promising given the possibility of winning athletes at the most prestigious international competitions, especially at the Olympic Games.

Наголошено на винятковому значенні закону про Державний бюджет та необхідності однозначного підходу до визначення його змісту. Доведено, що необґрунтоване розширення предмета цього закону зумовлює порушення бюджетного законодавства і формування хибної судової практики. Будь-які положення стосовно зміни обсягу соціальних стандартів, обсягу прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, мають прийматися шляхом внесення змін саме до таких законодавчих актів, а не визначатися у законі про Державний бюджет. ; Указывается на формирование негативной систематической практики принятия Верховной Радой Украины изменений в другие законодательные акты Законом о Государственном бюджете. Подчеркивается исключительное значение Закона о Государственном бюджете и необходимость однозначного подхода к определению его содержания. На основании анализа Решений Конституционного Суда Украины, касающихся вопроса определения предмета Закона о Государственном бюджете Украины, подчеркнуто наличие необоснованного расширения последнего, что приводит к нарушению бюджетного законодательства и формированию ошибочной судебной практики. Констатировано, что любые положения, касающиеся изменения объема социальных стандартов, объема прав и обязанностей, льгот, компенсаций и гарантий, предусмотренных другими законами, должны приниматься путем внесения изменений именно в такие законодательные акты, а не определяться в законе о Государственном бюджете.Также в статье автор отмечает, что в соответствии с предписаниями Конституции Украины, является нецелесообразным и не правовым предоставление Кабинету министров Украины полномочий касательно определения размера финансирования некоторых расходов в государстве (который в свою очередь, указывается в Законе о государственном бюджете ). ; In the article an author pays attention to the exceptional importance of the Law on the State Budget and the need for a clear approach to the definition of its content. Law on the State Budget of Ukraine - is one of the most important laws, which the Verkhovna Rada of Ukraine adopted annually. In content, it differs significantly from other legal acts of such kind. According to para. 24 of part 1of Art. 2 of the Budget Code of Ukraine – it's the law that approves the State Budget of Ukraine and includes provisions to ensure its implementation during the budget period. At the same time, the Budget Code of Ukraine does not give a definition of «State Budget». In additio14n, currently there is no clear answer to the question, what provisions should be considered such to ensure its implementation, as in Art. 40 named codified act contains no comprehensive list of those provisions, which are determined by the Law on State Budget of Ukraine. Do not add certainty in this matter and decisions of the Constitutional Court of Ukraine, which expressed the legal position on the subject of the law on the State Budget.Issues relating to the definition of the legal nature of the Law on the State Budget and its object was in view of these scientists-financiers as L.K. Voronova, I.B. Zaveruha, O.B. Zaveruha, S.T. Kadkalenko, O.A. Musica-Stefanchuk, A.A. Nechay, M.I. Piskotin, I.N. Yushchenko and others. At the same time, the lack of a clear approach regarding designated theme indicates the need for its further development. Thus, the purpose of this article is to analyze the decisions of the Constitutional Court of Ukraine, concerning the definition of the subject matter of the Law on the State Budget.Based on the analysis of the decisions of the Constitutional Court of Ukraine, concerning the definition of the subject matter of the Law on State Budget of Ukraine, stressed the existence of unjustified extension of the latter, which leads to a violation of the budget legislation and the formation of false legal practice. It was stated that any provisions relating to changes in the scope of social standards, the scope of rights and responsibilities, benefits, compensation and guarantees provided by other laws, must be made by amending it in such legal acts, rather than be defined by the Law on the State Budget.It is proved that taking into account the systemic connection Art. 95 of the Constitution of Ukraine and art. 40 of the Budget Code of Ukraine, the Law on the State Budget must contain a clearly defined position. The amount of expenses, their distribution, including those due to funded pensions and other social benefits provided in attachment № 3 to the Law on State Budget of Ukraine for 2016. Such attachments are an integral part of the Law on State Budget of Ukraine for the relevant year. They are approved only by the Verkhovna Rada of Ukraine, as stated in Art. 95 of the Constitution of Ukraine, so their size can not be changed by the Cabinet of Ministers of Ukraine. With regard to para. 11 of part 1of Art. 40 of the Budget Code of Ukraine, these additional provisions should regulate the process of budget execution in terms of implementation of the already approved budget for the relevant year. Thus, the Law on State Budget, which has its defined Budget Code of Ukraine, subject of regulation, could not contain provisions other than those which provided for in Art. 40 of this codified act, even those that would implement additional social guarantees and expand their volume. Prescriptions to change (as an extension or narrowing) the scope of social standards, cancel or change the scope of rights and responsibilities, benefits, compensation and guarantees provided by other laws, must be made by amending it in such legal acts.Only by following this approach, we are able to ensure proper implementation of the principle of legality in the budget and other areas.Issues relating to the definition of the legal nature of the Law on the State Budget and its object was in view of these scientists-financiers as L.K. Voronova, I.B. Zaveruha, O.B. Zaveruha, S.T. Kadkalenko, O.A. Musica-Stefanchuk, A.A. Nechay, M.I. Piskotin, I.N. Yushchenko and others. At the same time, the lack of a clear approach regarding designated theme indicates the need for its further development. Thus, the purpose of this article is to analyze the decisions of the Constitutional Court of Ukraine, concerning the definition of the subject matter of the Law on the State Budget.Based on the analysis of the decisions of the Constitutional Court of Ukraine, concerning the definition of the subject matter of the Law on State Budget of Ukraine, stressed the existence of unjustified extension of the latter, which leads to a violation of the budget legislation and the formation of false legal practice. It was stated that any provisions relating to changes in the scope of social standards, the scope of rights and responsibilities, benefits, compensation and guarantees provided by other laws, must be made by amending it in such legal acts, rather than be defined by the Law on the State Budget.It is proved that taking into account the systemic connection Art. 95 of the Constitution of Ukraine and art. 40 of the Budget Code of Ukraine, the Law on the State Budget must contain a clearly defined position. The amount of expenses, their distribution, including those due to funded pensions and other social benefits provided in attachment № 3 to the Law on State Budget of Ukraine for 2016. Such attachments are an integral part of the Law on State Budget of Ukraine for the relevant year. They are approved only by the Verkhovna Rada of Ukraine, as stated in Art. 95 of the Constitution of Ukraine, so their size can not be changed by the Cabinet of Ministers of Ukraine. With regard to para. 11 of part 1of Art. 40 of the Budget Code of Ukraine, these additional provisions should regulate the process of budget execution in terms of implementation of the already approved budget for the relevant year. Thus, the Law on State Budget, which has its defined Budget Code of Ukraine, subject of regulation, could not contain provisions other than those which provided for in Art. 40 of this codified act, even those that would implement additional social guarantees and expand their volume. Prescriptions to change (as an extension or narrowing) the scope of social standards, cancel or change the scope of rights and responsibilities, benefits, compensation and guarantees provided by other laws, must be made by amending it in such legal acts.Only by following this approach, we are able to ensure proper implementation of the principle of legality in the budget and other areas.

Наголошено на винятковому значенні закону про Державний бюджет та необхідності однозначного підходу до визначення його змісту. Доведено, що необґрунтоване розширення предмета цього закону зумовлює порушення бюджетного законодавства і формування хибної судової практики. Будь-які положення стосовно зміни обсягу соціальних стандартів, обсягу прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, мають прийматися шляхом внесення змін саме до таких законодавчих актів, а не визначатися у законі про Державний бюджет. ; Указывается на формирование негативной систематической практики принятия Верховной Радой Украины изменений в другие законодательные акты Законом о Государственном бюджете. Подчеркивается исключительное значение Закона о Государственном бюджете и необходимость однозначного подхода к определению его содержания. На основании анализа Решений Конституционного Суда Украины, касающихся вопроса определения предмета Закона о Государственном бюджете Украины, подчеркнуто наличие необоснованного расширения последнего, что приводит к нарушению бюджетного законодательства и формированию ошибочной судебной практики. Констатировано, что любые положения, касающиеся изменения объема социальных стандартов, объема прав и обязанностей, льгот, компенсаций и гарантий, предусмотренных другими законами, должны приниматься путем внесения изменений именно в такие законодательные акты, а не определяться в законе о Государственном бюджете.Также в статье автор отмечает, что в соответствии с предписаниями Конституции Украины, является нецелесообразным и не правовым предоставление Кабинету министров Украины полномочий касательно определения размера финансирования некоторых расходов в государстве (который в свою очередь, указывается в Законе о государственном бюджете ). ; In the article an author pays attention to the exceptional importance of the Law on the State Budget and the need for a clear approach to the definition of its content. Law on the State Budget of Ukraine - is one of the most important laws, which the Verkhovna Rada of Ukraine adopted annually. In content, it differs significantly from other legal acts of such kind. According to para. 24 of part 1of Art. 2 of the Budget Code of Ukraine – it's the law that approves the State Budget of Ukraine and includes provisions to ensure its implementation during the budget period. At the same time, the Budget Code of Ukraine does not give a definition of «State Budget». In additio14n, currently there is no clear answer to the question, what provisions should be considered such to ensure its implementation, as in Art. 40 named codified act contains no comprehensive list of those provisions, which are determined by the Law on State Budget of Ukraine. Do not add certainty in this matter and decisions of the Constitutional Court of Ukraine, which expressed the legal position on the subject of the law on the State Budget.Issues relating to the definition of the legal nature of the Law on the State Budget and its object was in view of these scientists-financiers as L.K. Voronova, I.B. Zaveruha, O.B. Zaveruha, S.T. Kadkalenko, O.A. Musica-Stefanchuk, A.A. Nechay, M.I. Piskotin, I.N. Yushchenko and others. At the same time, the lack of a clear approach regarding designated theme indicates the need for its further development. Thus, the purpose of this article is to analyze the decisions of the Constitutional Court of Ukraine, concerning the definition of the subject matter of the Law on the State Budget.Based on the analysis of the decisions of the Constitutional Court of Ukraine, concerning the definition of the subject matter of the Law on State Budget of Ukraine, stressed the existence of unjustified extension of the latter, which leads to a violation of the budget legislation and the formation of false legal practice. It was stated that any provisions relating to changes in the scope of social standards, the scope of rights and responsibilities, benefits, compensation and guarantees provided by other laws, must be made by amending it in such legal acts, rather than be defined by the Law on the State Budget.It is proved that taking into account the systemic connection Art. 95 of the Constitution of Ukraine and art. 40 of the Budget Code of Ukraine, the Law on the State Budget must contain a clearly defined position. The amount of expenses, their distribution, including those due to funded pensions and other social benefits provided in attachment № 3 to the Law on State Budget of Ukraine for 2016. Such attachments are an integral part of the Law on State Budget of Ukraine for the relevant year. They are approved only by the Verkhovna Rada of Ukraine, as stated in Art. 95 of the Constitution of Ukraine, so their size can not be changed by the Cabinet of Ministers of Ukraine. With regard to para. 11 of part 1of Art. 40 of the Budget Code of Ukraine, these additional provisions should regulate the process of budget execution in terms of implementation of the already approved budget for the relevant year. Thus, the Law on State Budget, which has its defined Budget Code of Ukraine, subject of regulation, could not contain provisions other than those which provided for in Art. 40 of this codified act, even those that would implement additional social guarantees and expand their volume. Prescriptions to change (as an extension or narrowing) the scope of social standards, cancel or change the scope of rights and responsibilities, benefits, compensation and guarantees provided by other laws, must be made by amending it in such legal acts.Only by following this approach, we are able to ensure proper implementation of the principle of legality in the budget and other areas.Issues relating to the definition of the legal nature of the Law on the State Budget and its object was in view of these scientists-financiers as L.K. Voronova, I.B. Zaveruha, O.B. Zaveruha, S.T. Kadkalenko, O.A. Musica-Stefanchuk, A.A. Nechay, M.I. Piskotin, I.N. Yushchenko and others. At the same time, the lack of a clear approach regarding designated theme indicates the need for its further development. Thus, the purpose of this article is to analyze the decisions of the Constitutional Court of Ukraine, concerning the definition of the subject matter of the Law on the State Budget.Based on the analysis of the decisions of the Constitutional Court of Ukraine, concerning the definition of the subject matter of the Law on State Budget of Ukraine, stressed the existence of unjustified extension of the latter, which leads to a violation of the budget legislation and the formation of false legal practice. It was stated that any provisions relating to changes in the scope of social standards, the scope of rights and responsibilities, benefits, compensation and guarantees provided by other laws, must be made by amending it in such legal acts, rather than be defined by the Law on the State Budget.It is proved that taking into account the systemic connection Art. 95 of the Constitution of Ukraine and art. 40 of the Budget Code of Ukraine, the Law on the State Budget must contain a clearly defined position. The amount of expenses, their distribution, including those due to funded pensions and other social benefits provided in attachment № 3 to the Law on State Budget of Ukraine for 2016. Such attachments are an integral part of the Law on State Budget of Ukraine for the relevant year. They are approved only by the Verkhovna Rada of Ukraine, as stated in Art. 95 of the Constitution of Ukraine, so their size can not be changed by the Cabinet of Ministers of Ukraine. With regard to para. 11 of part 1of Art. 40 of the Budget Code of Ukraine, these additional provisions should regulate the process of budget execution in terms of implementation of the already approved budget for the relevant year. Thus, the Law on State Budget, which has its defined Budget Code of Ukraine, subject of regulation, could not contain provisions other than those which provided for in Art. 40 of this codified act, even those that would implement additional social guarantees and expand their volume. Prescriptions to change (as an extension or narrowing) the scope of social standards, cancel or change the scope of rights and responsibilities, benefits, compensation and guarantees provided by other laws, must be made by amending it in such legal acts.Only by following this approach, we are able to ensure proper implementation of the principle of legality in the budget and other areas.

Compliance with tax laws is a prerequisite for the financial development of any state. Evasion of taxes, fees and other mandatory payments involves bringing to administrative and criminal responsibility, as it primarily poses the problem of filling the budget of the country, so the study of the issues of this work is very relevant.The article is devoted to the peculiarities of administrative and criminal liability for evasion of taxes, duties and other mandatory payments in Ukraine. The analysis of the legal and regulatory framework of tax regulation in our state is conducted, judicial practice is researched. It is proposed to improve the legislation regulating the responsibility for evasion of taxes, duties and other mandatory payments of Ukraine. In turn, timely and full payment of obligatory payments is not only of great practical importance for filling the relevant budgets of the state, its financial development, but also contributes to the improvement of social protection of citizens of the country and complies with the provisions of Articles 3, 46 and 67 of the Constitution of Ukraine. One of the main reasons for tax evasion is the desire of unscrupulous citizens to increase their own income and gaps in the Ukrainian tax legislation, in particular the lack of sanctions under Art. 212 of the Criminal Code of Ukraine (CCU).Proposed changes to the sanction of Art. 212 of the Criminal Code of Ukraine (in the sanction of Part 1 of Article 212 of the CCU we propose: to increase from 55000 to 350 thousand non-taxable minimum incomes, in Part 2 of Article 212 of the CCU we offer: from 60000 to 370000 non-taxable minimum incomes to citizens; the sanction of part 3 of Article 212 of the CCU — from 300000 tax-free minimum incomes of citizens of the Ministry of Internal Affairs) comply with the provisions of Art. 53 of the Criminal Code of Ukraine, will contribute to the achievement of the purpose of punishment (Part 2 of Article 50 of the CCU) — punishment, correction of convicts, prevention of new crimes, and also solving such a task of the CCU as a legal provision for the protection of human rights and freedoms and the prevention of crimes (Part 1 of Article 1 of the CCU).Solving problems related to administrative and criminal liability for tax violations will help to better comply with the laws of all parties in tax relations and ensure timely receipt of budgets and state trust funds.In the conditions of decentralization of power at the legislative level, it is necessary to expand the powers of local self-government bodies. Therefore, we believe that the article should be changed. 10 of the Tax Code of Ukraine, providing local authorities with broad rights to establish the procedure, rates and rules of taxation of personal income tax, and to attribute this tax to the scope of local taxes. ; Додержання податкового законодавства є необхідною умовою фінансового розвитку будь-якої держави. Ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів передбачає притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, адже становить передусім проблему наповнення бюджетів країни, тому дослідження питань даної роботи є вельми актуальним.Стаття присвячена особливостям адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів в Україні. Проведено аналіз нормативно-правового забезпечення податкового регулювання в нашій державі, досліджено судову практику. Запропоновано удосконалення законодавства, що регламентує відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів України. У свою чергу, своєчасна та повна сплата обов'язкових платежів не лише має велике практичне значення для наповнення відповідних бюджетів держави, її фінансового розвитку, але й сприяє покращенню соціальної захищеності громадян країни та відповідає положенням статей 3, 46 і 67 Конституції України. Одними з основних причин ухилення від сплати податків є бажання несумлінних громадян збільшити власний дохід та прогалини у податковому законодавстві України, зокрема недостатність санкцій за ст. 212 Кримінального кодексу України (ККУ).Запропоновані зміни у санкції ст. 212 Кримінального кодексу України (у санкцію ч. 1 ст. 212 ККУ пропонуємо: збільшити від 55000 до 350000 н.м.д.г.; у ч. 2 ст. 212 ККУ пропонуємо: від 60000 до 370000 н.м.д.г.; у санкцію ч. 3 ст. 212 ККУ — від 300000 н.м.д.г.) відповідають положенням ст. 53 Кримінального кодексу України, будуть сприяти досягненню мети покарання (ч. 2 ст. 50 ККУ) — карі, виправленню засуджених, запобіганню вчиненню нових злочинів, а також вирішенню такого завдання ККУ, як правове забезпечення охорони прав і свобод людини та запобігання злочинів (ч. 1 ст. 1 ККУ).Вирішення проблем, пов'язаних з адміністративною та кримінальною відповідальністю за податкові порушення, допоможе краще дотримуватися законів усіма сторонами у податкових відносинах і забезпечити своєчасні надходження до бюджетів та державних цільових фондів.В умовах децентралізації влади на законодавчому рівні необхідно розширити повноваження органів місцевого самоврядування. Тому вважаємо, що слід змінити ст. 10 Податкового кодексу України, надавши органам місцевого самоврядування широкі права щодо встановлення порядку, ставок і правил оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а цей податок віднести до кола місцевих податків. ; Своевременная и полная уплата обязательных платежей не только имеет большое практическое значение для наполнения соответствующих бюджетов государства, его финансового развития, но и способствует улучшению социальной защищённости граждан страны и соответствует положениям статей 3, 46 и 67 Конституции Украины. Одними из основных причин уклонения от уплаты налогов является желание недобросовестных граждан увеличить собственный доход и пробелы в налоговом законодательстве Украины. Поэтому в статье раскрыты особенности административной и уголовной ответственности за уклонение от уплаты налогов, сборов и других обязательных платежей в Украине. Проведён анализ нормативно-правового обеспечения налогового регулирования в нашей стране, исследована судебная практика. Предложено усовершенствование законодательства, регламентирующего ответственность за уклонение от уплаты налогов, сборов и других обязательных платежей Украины.