Suchergebnisse

The article is devoted to the consideration of the role of UNESCO in modern anti-doping struggle. The purpose of the research is to assess the current role of UNESCO in combating doping in sport; an overview of the history of its creation in the context of the world antidoping struggle; to study current experience of UNESCO's international cooperation with other international organizations involved in anti-doping activities; an analysis of the state of legal regulation of international cooperation in this field and the role of UNESCO in this settlement. It is necessary to identify those international instruments whose adoption has ensured the international legal prohibition of the use of doping in sporting competitions, and to determine what place and influence UNESCO's legislative and other activities have in this respect. It is also necessary to outline the network of specialized international organizations active in the field of sports in general and anti-doping activities in particular, and to demarcate their powers with UNESCO.The extreme complexity and importance of the sporting field for the modern world is driving a growing number of violations of the rules established in this field. A large percentage of the total number of violations of sporting rules is the violation of the prohibition on doping in sports, when, in order to increase their chances of winning high-ranking awards, athletes are prepared to neglect any prohibitions, risking not only the principles of «fair sport» but also their own health. and even life. A large number of such violators are opposed by an extensive system of anti-doping organizations, the role of UNESCO among which is extremely important. Further improvement of the existing international anti-doping system requires a detailed study of UNESCO's role in this activity, which will outline further scientific and practical prospects for improving its effectiveness and overcoming the problem of doping in modern sport.Research Methods (Methods): The methods of historicism, comparative and system analysis, as well as the method of formal logic, were used.Results obtained: UNESCO was far from sports and anti-doping issues at its inception in 1945, but has now become one of the leading United Nations institutions in the field of physical education and sport, as well as one of the largest intergovernmental organizations. a world that opposes the use of doping in professional sports. With the participation of UNESCO, several extremely important instruments have been adopted in this area. These include the 1964 Manifesto for Sport (jointly with the International Council on Physical Education and Sports – SICEP); The International Charter on Physical Education and Sports of 1978 (which became the basis for the adoption of many important documents by other international organizations, including the IOC Olympic Anti-Doping Code of 1988 and the 1989 Council of Europe Anti-Doping Convention); and, of course, the 2005 UNESCO International Convention against Doping in Sport. Each of these documents has forever become an integral part of the history of the formation of international sports law and the basis on which all modern international anti-doping struggle in the world of sports is based.UNESCO is currently a key partner of the World Anti-Doping Agency in the fight against doping in sport. UNESCO is responsible for the implementation of the International Convention on the Suppression of Doping in Sport and, in so doing, cooperates mainly with governments. WADA also works with sports movements (IOC, IPC, international sports federations, etc.), as well as with anti-doping organizations to ensure compliance with the World Anti-Doping Code.The practical value of the article: at present, the international system of combating doping in sports is experiencing a systemic crisis caused by inefficient methods of interaction between anti-doping organizations, corruption and the lack of large-scale global organizations that counteract the use of doping in the target doping. Research in this area draws the attention of the scientific community and practitioners in the field of anti-doping to the need to review the anti-doping methods used. It is necessary to change the vector of efforts to find stricter penalties for violations to find ways to encourage lawful behavior. We believe that it is UNESCO with its credibility and influence that can be a source of change that takes doping in sport to a whole new level. ; Статья посвящена обзору роли ЮНЕСКО в современной антидопинговой борьбе. Рассмотрены основные исторические этапы создания этой организации, ее становление как ведущего учреждения Организации Объединенных Наций в области физического воспитания, спорта и борьбы с допингом. ЮНЕСКО на момент своего создания в 1945 году была достаточно далека от спортивных и антидопинговых вопросов, но на текущий момент она превратилась в одну из ведущих учреждений Организации Объединенных Наций в области физического воспитания и спорта, а также одну из крупнейших межправительственных организаций мира, которая противостоит использованию допинга в профессиональном спорте. ; Стаття присвячена огляду ролі ЮНЕСКО в сучасній антидопінговій боротьбі. Розглянуті основні історичні етапи створення цієї організації та її становлення як провідної установи Організації Об'єднаних Націй в галузі фізичного виховання, спорту та боротьби з допінгом. ЮНЕСКО на момент свого створення в 1945 році була достатньо далекою від спортивних та антидопінгових питань, але на теперішній момент вона перетворилася в одну з провідних установ Організації Об'єднаних Націй в галузі фізичного виховання та спорту, а також одну з найбільших міжурядових організацій світу, що протистоїть використанню допінгу в професійному спорті.

Problem setting. Ukraine has established an legal framework for the organization social welfare system for vulnerable children. That was done in accordance with generally accepted international priniples during the years of Ukrainian independence. However contemporary challenges in Ukrainian society require the state to improve life of hromadas. Changes in Ukraine, unfortunately, violate the fundamental balance of the civil society existence both social and economic. It is a well-known fact that the economy dysfunction leads to the malfunction of paternity. There is a process of reforming the state system which is called decentralization. Another process of reforming the institution orphan's care system is underway. We should admit that vulnerability of communitó exist in Ukraine. Deterioration of Ukrainian population's living standards leads to even more family's impoverishment. There is unemployment of biological parents, poverty, alcoholism, poor medical care, diseases and crime problem. Other social problems such as child abuse and neglect, lead children to living in orphanages. The problem is the growth of social orphanhood phenomenon in Ukraine. Recent research and publications analysis. The theme of social orphanhood phenomenon was investigated by various experts who work in sociology science branch, psychology, pedagogy and practical specialists. Some ideas of scientists are worth special attention such as creating a single national program for children protection, establishment of one responsible government agency and the strengthening of the responsibility of the state for people inside hromadas.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. It is necessary to divide properly the power between the state governance and amalgamated hromadas (local self-government) in order to solve the social orphanhood problem. It is not a secret the real situation in hromadas in child social welfare system organization worsens the conditions for the prevention of social orphanhood.Paper main body. Social orphanhood prevention requires an integrated approach in the system of public administration. The population of children belong to the vulnerable group was 25 thousand persons in 2018 in Ukraine. This value was stable during last years. There are Socio-psychological rehabilitation centres for vulnerable children that offers medical, legal, social and psychological rehabilitation services in order to support families in difficult circumstances and to prevent social orphanhood. The Presidential Decree "On Approval of the National Strategy for the social orphanhood prevention until 2020", the Concept of the State Target Program called National Action Plan for the Implementation of the UN Convention on the Rights of the Child for 2017-2021 are the main start-point of legislative changes for actualizing social orphan's challenges in Ukraine. The aims of state policy in the field of childhood are: improving the legal framework for childhood protection; prevention of social orphanhood; strengthening of social protection of economically disadvantaged families with children; reforming the system of institutional care and upbringing of children; protecting children from violence, exploitation, and sale, monitoring the process of ensuring the child rights. The Government of Ukraine continues to implement measures the level of social protection of children aimed at bringing domestic legislation and practice in line with the principles of the UN Convention on the Rights of the Child in the context of the administrative reform (2010) and the decentralization of power (2014). Under power decentralization, the development of mechanisms for the coordination and implementation of policies on children at the national and local levels is ongoing. Prevention of social orphanhood falls within the competence of the Directorate for social services and integration (national level).According to the Fundamental Law, Ukraine is a social state. Social protection is one of the impotent functions of the state. The State declares the provision of this constitutional norm, but in fact does not ensure its implementation. The maintenance and upbringing of orphans and children deprived of parental care is entrusted to the State. By the Family Code of Ukraine (Chapter 13 Articles 150-155) parents are responsible for their children till children reach the Full Age. So the social protection from the state government is better organized for orphans and children under guardianship then for children from economically disadvantaged families (children without legal status).The basic challenges in children social welfare system nowadays are: disintegration of family relationships, reinforcing of orphanhood risk either biological or social, lack of a clear mechanism of implementation of existing legislation, uncompleted reforms processes.Conclusions of the research and prospects for further studies. Prevention of social orphanhood is not the priority framework for amalgamated hromadas currently. The service for children's affairs is presented by only one social employee there. There is no department for working with economically disadvantaged families with children (children from families at risk and need of State protection) in the amalgamated hromadas. There is also no report on the state of affairs in the issues of social orphanhood prevention. ; Розглянуто механізми державного управління в галузі надання соціальної підтримки дітям, які проживають у сім'ях, що перебувають у складних життєвих обставинах в Україні. Проаналізовано коло законодавчих актів, якими керуються державні органи, що працюють з цією категорією. Розкрито проблематику питання в площині реформи децентралізації влади. Акцентовано увагу на кризі інституту сім'ї та явищі соціального сирітства. Подано роздуми щодо ролі соціальної держави та спроможності батьків виконувати свої обов'язки.

В статье обосновывается целесообразность существования преамбулы к УК Украины. Обращается внимание на то, что все международные декларации, конвенции и соглашения начинаются с преамбул, где указаны мотивы их провозглашения и подписания. Учитывая международный опыт, украинский законодатель дополнил некоторые законы Украины преамбулами, но такое дополнение оказалось непоследовательным, лишенным единого методологического основания. Существующие преамбулы отличаются и по содержанию, и по назначению, общая объединяющая идея в них отсутствует. Отсутствие общего содержательно-методологического подхода к формулировке преамбулы различных отраслей права разрушает единство национального законодательства и препятствует его функционированию как единой правовой системы. Для обеспечения единства правовой системы Украины предлагается предусмотреть в новом УК Украины преамбулу, в которой отражались бы мотивы, руководствуясь которыми законодатель принимает закон. Законодательное закрепление этих мотивов может помочь связать идеи уголовного права (уголовно-правовую идеологию) с государственной (общенациональной) и общечеловеческой идеологиями, показать какие ценности лежат в основе деятельности законодателя, каковы его представления о мироздании. Редакция преамбулы к новому УК Украины сформулирована с учетом содержания преамбулы к Конституции Украины, Всеобщей декларации прав человека и других международных деклараций и конвенций по правам человека, положений Закона Украины «Об основах национальной безопасности Украины» и исторически сложившейся этической базы правовых и социальных институтов украинского государства и общества. Формулируется вывод, согласно которому этической базой преамбулы к УК Украины должно быть – взаимоуважение и взаимная ответственность личности – сообщества – государства основанные на справедливых нормах морали. Критерием справедливости норм морали должны быть сбалансированность личных, общественных, государственных интересов, интересов международной общественности и всего человечества. ; The article substantiates the feasibility of the existence of a preamble to the Criminal Code of Ukraine. Attention is drawn to the fact that all international declarations, conventions and agreements begin with the preamble, which indicates the reasons for their proclamation and signing. Taking into account international experience, the Ukrainian legislator supplemented some of the laws of Ukraine with preambles, but such an addition was inconsistent, devoid of a single methodological basis. Existing preambles differ both in content and purpose, there is no common unifying idea in them. The absence of a common substantive and methodological approach to the formulation of preambles of various branches of law destroys the unity of national legislation and impedes its functioning as a single legal system. To ensure the unity of the legal system of Ukraine, it is proposed to provide a preamble in the new Criminal Code of Ukraine, which would reflect the motives, guided by which the legislator passes the law. Legislative consolidation of these motives can help to connect the ideas of criminal law (criminal-legal ideology) with state (national) and all-mankind ideologies, show what values underlie the activities of the legislator, what are his ideas about the universe. The wording of the preamble to the new Criminal Code of Ukraine is formulated taking into ac-count the content of the preamble to the Constitution of Ukraine, the Universal Declaration of Human Rights and other international declarations and conventions on human rights, the provisions of the Law of Ukraine «On the Fundamentals of National Security of Ukraine» and the historically developed ethical base of le-gal and social institutions of the Ukrainian state and society. The conclusion is formulated according to which the ethical basis of the preamble to the Criminal Code of Ukraine should be – mutual respect and mutual responsibility of the individual – community – state based on fair moral standards. The criterion for the validity of moral standards should be the balance of personal, public, state interests, the interests of the international community and all of mankind. ; У статті обґрунтовується доцільність існування преамбули до КК України. Звертається увага на те, що усі міжнародні декларації, конвенції та угоди розпочинаються з преамбул, де зазначаються мотиви їх проголошення та підписання. Ураховуючи міжнародний досвід, український законодавець доповнив деякі закони України преамбулами, але вони виявилися непослідовними, позбавленими єдиного методологічного підґрунтя. Існуючі преамбули відрізняються і за змістом, і за призначенням, загальна об'єднуюча ідея в них відсутня. Відсутність загального змістовно-методологічного підходу до формулювання преамбул різних галузей права руйнує єдність національного законодавства та перешкоджає його функціонуванню як єдиної правової системи. Задля усунення цих недоліків пропонується передбачити в новому КК України преамбулу, в якій відображалися б мотиви, керуючись якими законодавець приймає закон. Законодавче закріплення цих мотивів допоможе зв'язати ідеї кримінального права (кримінально-правову ідеологію) з державною (загальнонаціональною) і загальнолюдською ідеологіями, показати, які саме цінності лежать в основі діяльності законодавця, які його уявлення про світобудову. Редакція преамбули до нового КК України викладена з урахуванням змісту преамбули до Конституції України, до Загальної декларації прав людини та інших міжнародних декларацій та конвенцій, які стосуються прав людини, положень Закону України «Про основи національної безпеки України» та історично сформованої етичної бази правових і соціальних інститутів української держави та суспільства. Сформульовано висновок, що етичною базою преамбули до КК України має бути – взаємоповага та взаємна відповідальність особистості – суспільства – держави, засновані на справедливих нормах моралі. Критерієм справедливості норм моралі мають бути збалансованість особистих, суспільних, державних інтересів, інтересів міжнародної громадськості та всього людства.

Theme: Global Developments in Humanities, Education and Civilization (GDHEC-2018) The Impact of Information and Communication Technology (ICT) on Structural Adjustment in Public Service of Nigeria. Aminu Mohammed Lawan a&b & Razlini Mohd Ramli a & Siti Zuliha Razali a School of Social Sciences, Universiti Sains Malaysia. Department of Political Science, Yobe State University, Damaturu, Nigeria. aminuhadi2@gmail.com Abstract The aim of this paper is to examines the impact of Information and Communication Technology (ICT) on structural adjustment in public service of Nigeria. The globalization policy assert that the public service of the developing countries must be restructured to comply with new technology i.e. the information and communication technology for efficiency and productivity. This is to say that the public servants must have a basic knowledge of ICT usage in their organization or otherwise they will lose their job and replace with high skilled employees. The systematic review of relevant literature on ICT and public service restructuring was conducted by this study and come up with methodological result. The findings show that the idea of introduction of new technology the (ICT) in public service was supported by the theory of new public management (NPM). It calls for the rationalization and restructuring of public service in line with globalization. This practice encourages the engagement of highly skilled workers with ICT education to be retained into the public service, to replace low skilled and manual employees. Finally, the paper recommends the need to improve service quality in public sector through the training and retraining of employees in line with new technology. Research Highlights This research paper analyzed how Information and Communication Technology (ICT) impacted on structural adjustment in public service of Nigeria. The emergence of new technology that is the information and communication technology (ICT) in public service of Nigeria encourage positive relationship among the public servants and good delivery of services. The information technology (ICT) help educate the public on how government operates through the e-government system. Base on systematic review of literature the study found that information technology (ICT) help in bringing transparency and accountability in government by blocking leakages and official corruption. Example introduction of e-payment system assisted in eliminating the ghost workers in Nigerian public service and encourage prudence. Research Objectives The main aim and objective of this paper is to examines the impact of Information and Communication Technology (ICT) on structural adjustment in public service of Nigeria. Methodology The method employ by this study is systematic literature review. The researchers systemically review the literature that are relevant to this study from secondary source critically. It comes out with methodological result of findings on the impact of information and communication technology (ICT) on public service restructuring in Nigeria. Results The Nigerian public service is established before independence as a tool for implementing the administrative structure of the British colonial masters. It has since after independence in 1960 transformed to a gigantic and complex system for harnessing the country's resources to facilitate economic development (Inyang, 2008). The Nigeria public service role is "to carry out the burden of planning and with the problems of growth and development to transform our natural resources into goods and services that would meet the rising expectations of the people†(Mamser, 2012:298). After independence Nigerian public service bedevilled with many problems. These problems are mostly due to lack of accountability, transparency, high cost of administration, wastage and lack of commitment in making services work for the citizenry (Africa, 2012). In view of the above, the task of good delivery of service affects public who demand for better quality services from public service. There is no doubt that the trials and difficulties of service delivery are broadening in the Nigerian public sector. This call for restructuring of public service for better delivery of service with application of information and communication technology (ICT). The advent and deployment of information communication technology (ICT) in Nigerian public services presents opportunities for its use to facilitate effective service delivery as many countries have embraced it as a way forward (Ewuim, Nkomah, & Justine, 2016). To this end, ICT is seen as a tool to support the work of governmental institutions and agencies with the objective of delivering public services and information in a more convenient, citizen centric and cost-effective manner. Thus, in Nigerian public service, ICT can be an effective tool to ensure increased access to government services, improved value for money as well as increased productivity, transparency and better service delivery (Achimuju, 2010). Findings Base on the findings of this study from the literature of information and communication technology (ICT) and restructuring of Nigerian public sector, the new technology (ICT) encourage good delivery of service to Nigerian citizens. It helps in reducing the leakages and corruption in public service through the e-government system. This study also found that information technology application is useful to the public service in Nigeria because it improved performance of personnel. Finally, the paper recommends the need to improve service quality in public sector through the training and retraining of employees in line with new technology. This is become necessary to avoid employee turnover and waste of public fund. There is need for government to provide adequate infrastructural facilities and adequate skilled manpower and conducive wor

The language question in St Catherine's Convent in Krakės in the first half of the twentieth centuryAfter 1918, the two Catholic convents on the territory of the Republic of Lithuania faced the issue of Lithuanisation, which was solved in different ways. The Benedictine Convent in Kaunas, the provisional capital of Lithuania, had been firmly Lithuanised by 1924. However, St Catherine's Convent in Krakės in Samogitia chose a different path. This article aims to find out how the Krakės convent dealt with the challenges of nationalism in the context of ongoing modernisation of its life at that time. The main objective is to present the shift from the Polish to the Lithuanian language in public and private life of the convent. The study is mostly based on original documents held in the archives of St Catherine's Convent in Kaunas.The Polish language was very important for the Krakės convent (established in 1645). According to the modified Rule of St Catherine the Virgin and Martyr adopted in Krakės in 1673, the language of prayers and sermons was Polish. Only daughters of noblemen were accepted to join; they were obliged to donate a dowry, which meant that only wealthy girls could become nuns. The Krakės convent stemmed from the cultural traditions of the nobility of the Grand Duchy of Lithuania. The establishment of the independent Republic of Lithuania meant that St Catherine's sisters of Krakės needed to re-evaluate their political (civic), national and cultural identities.The study indicates that the solution to the language question in the Krakės convent was not enforced. The sisters were able to naturally reconcile to the situation, with time left to adapt. The article provides a detailed account of the reasons behind the gradual shift from Polish to Lithuanian. Initially, the nuns used Lithuanian to communicate outside the convent. It was not until 1930 that it began to be used in their community life, including prayers. Even then nuns could use Polish to communicate among themselves, say their private prayers or write letters.The study reveals various tensions which existed during this transitional period. However, the conclusion is that the convent successfully managed to avoid hasty decisions and resist emotions, as well as to balance between the universal and local church, the congregation of St Catherine in Braniewo (Braunsberg), the aims of various Lithuanian institutions, and the needs of the convent itself. The greatest achievement can be seen in the fact that the language issue in Krakės was not given unnecessary prominence and prioritised. As the study shows, giving it time was the best solution as the issue of language became resolved naturally, although the transition period lasted for a decade. Problem języka w klasztorze sióstr katarzynek w Krokach w pierwszej połowie XX wiekuPo 1918 roku dwa żeńskie klasztory katolickie, które znalazły się na terytorium Republiki Litewskiej, zetknęły się z problemem lituanizacji, który został rozwiązany na różne sposoby. Klasztor benedyktynek, który znajdował się w tymczasowej stolicy Litwy – Kownie, do 1924 roku uległ drastycznej lituanizacji. Klasztor katarzynek w Krokach, znajdujący się na Żmudzi, wybrał inną drogę. Celem artykułu, opartego głównie na autentycznych dokumentach przechowywanych w kowieńskim archiwum zgromadzenia katarzynek i innych, jest ukazanie, w jaki sposób w klasztorze katarzynek w Krokach poradzono sobie z wyzwaniami dotyczącymi kwestii narodowości w kontekście modernizacji życia klasztoru w owych czasach. Głównym zamiarem jest pokazanie, w jaki sposób nastąpiło przejście z języka polskiego na język litewski w życiu publicznym i wewnętrznym klasztoru.Język polski był bardzo ważny dla klasztoru w Krokach, ufundowanego w 1645 roku. Reguła Zgromadzenia Sióstr św. Katarzyny Dziewicy i Męczennicy przyjęta przez klasztor w Krokach w 1673 roku przewidywała modlitwy i słuchanie kazań księdza w języku polskim. Do klasztoru mogły wstąpić tylko córki szlacheckie. Należało wnieść posag, dlatego mogły być przyjęte tylko osoby o odpowiedniej kondycji majątkowej. Klasztor w Krokach ukształtował się jako ośrodek kultury szlacheckiej WKL. Powstanie niepodległej Republiki Litewskiej oznaczało, że katarzynki z Krok musiały zastanowić się nad swoją tożsamością polityczną (obywatelską), narodową i kulturową.Badania wykazały, że rozwiązanie kwestii języka w klasztorze sióstr katarzynek w Krokach nie było forsowane. Siostrom pozwolono w sposób naturalny zdać sobie sprawę z sytuacji, dano im czas na jej zaakceptowanie. W artykule przedstawiono szczegółowo powody, które doprowadziły do tego, że katarzynki w Krokach stopniowo przeszły od używania języka polskiego do używania języka litewskiego. Początkowo używały go do komunikowania się ze światem zewnętrznym, a dopiero od 1930 roku zaczęły używać go w życiu wewnętrznym klasztoru, podczas modlitw. Jednakże nawet wówczas nie zakazano siostrom używania języka polskiego do własnych kontaktów, do komunikacji między sobą, korespondencji lub podczas osobistej modlitwy.W artykule zostały ujawnione różne napięcia, które miały miejsce w badanym okresie przejściowym, aczkolwiek stwierdza się, że udało się bez podejmowania pochopnych decyzji, bez ulegania emocjom uwzględnić zarówno potrzeby Kościoła powszechnego i lokalnego, zgromadzenia sióstr katarzynek z Braniewa, jak i cele różnorodnych instytucji państwa litewskiego, a także potrzeby klasztoru w Krokach.Za największe osiągnięcie można uznać fakt, że kwestia języka w Krokach nie była wyolbrzymiona, nie była najważniejsza. Jak wykazują badania, czas miał najlepszy wpływ na rozwiązanie problemu. Kwestia języka w klasztorze w Krokach została rozwiązana w sposób naturalny, chociaż zajęło to całe dziesięciolecie.

Трансформаційні процеси в сучасному суспільстві викликають необхідність переорієнтації сучасної освіти та перерозподілу векторів її розвитку в площину дистанційного навчання. Закономірна зміна пріоритетів у перспективах розвитку вищої освіти спрямована на розширення кола користувачів та здобувачів освітніх та інформаційних ресурсів. Існуюча парадигма розвитку освіти, з огляду на постійні зміни характеристик середовища її функціонування, все частіше стає об'єктом трансформаційних перетворень свого змісту та структури. Рефлексія теоретико-методологічної моделі розбудови педагогічної наукової думки стає підґрунтям для перегляду місця та ролі інструментарію традиційних педагогічних технологій у забезпеченні процесу освітньої комунікації між суб'єктами та об'єктами освітньо-наукової діяльності. Реалізація потенціалів дистанційної форми навчання, так само як і підвищення рівня використання педагогами інформаційно-комунікативних технологій, потребує не тільки усвідомлення останніми переваг тих чи інших педагогічних технологій, але й готовності об'єктів освітньо-наукової діяльності до сприйняття визначеної до засвоєння інформації. З огляду на необхідність розширення інформаційно-аналітичного підґрунтя щодо перспектив використання дистанційної форми навчання в Україні, а також для визначення детермінант її розвитку, авторами публікації було розглянуто історичну ретроспективу становлення дистанційної форми навчання на міжнародному та національному рівнях, а також проведено анкетування здобувачів вищої освіти щодо сили прояву окремих з детермінант (факторів) розвитку дистанційної освіти в Україні. За результатами аналізу відповідей респондентів була оцінена значущість впливу деяких з факторів на динаміку розвитку дистанційної освіти в Україні, а саме: індивідуальних особливостей людини; відсутності на ринку освітніх послуг актуальних відповідно до попиту на ринку праці пропозицій щодо освітніх програм; недосконалості змісту, форм та технологій реалізації дистанційних курсів, а також нездатності закладів вищої освіти забезпечити ефективність реалізації навчальних програм; недосконалості інституціонального середовища щодо забезпечення організації дистанційної освіти; неготовності роботодавців та представників соціуму визнати еквівалентність отриманих у межах дистанційної освіти знань, умінь та навичок тим компетентностям, які можуть бути сформовані в межах традиційних форм навчання. Стаття містить результати аналізу тенденцій розвитку масових відкритих онлайн-курсів та огляд змісту нормативно-правового забезпечення щодо функціонування дистанційної освіти. У статті запропоновано авторську класифікацію основних переваг та недоліків впровадження освіти на відстані за такими основними видами: організаційно-педагогічний, інформаційно-технологічний та психологічний. Стаття містить узагальнення та висновки щодо предмету наукової уваги. ; Transformational processes in modern society call for the reorientation of modern education and the redistribution of the vectors of its development into the distance learning sphere. The legislative change of priorities in the perspectives of higher education development is aimed at expanding the range of users and recipients of educational and information resources. The existing paradigm of educational development is increasingly becoming the object of transformational conversion of its content and structure, in view of the constant changes in the characteristics of its functioning environment. Reflection of the theoretical and methodological model of the pedagogical scientific thought development becomes the basis for reviewing the place and role of the traditional pedagogical technologies tools in ensuring the process of educational communication between the subjects and objects of educational and scientific activity. Realization of the distance learning potentials, as well as the level of increasing information and communication technologies usage by teachers, requires the awareness not only of the advantages of particular pedagogical technologies, but also the readiness of educational and scientific activity objects for the perception of the determined for assimilation of information. In view of the need to expand the information and analytical basis for the prospects of distance learning using in Ukraine, as well as to determine the determinants of its development, the authors of the publication considered the historical retrospective of becoming a distance learning at the international and national levels, and higher education applicants were questioned regarding the manifestation of some of the determinants (factors) of development of distance education in Ukraine. According to the analysis results of the respondents' answers, the importance of influence of some factors on the dynamics of distance education development in Ukraine was assessed, namely: individual characteristics of a person; the absence of relevant educational programs on the market for educational services relevant to the demand on the labor market; imperfect content, forms and technologies of distance learning courses, as well as the inability of higher education institutions to ensure the effectiveness of curriculum implementation; the imperfection of the institutional environment to ensure the organization of distance education; the unwillingness of employers and members of the society to recognize the equivalence of the knowledge, skills and competences acquired in distance education to those competences that can be formed within traditional forms of education. The article presents the results of the analysis of the trends of mass open online courses and an overview of the content of regulatory support for the functioning of distance education. The article presents the author's classification of the main advantages and disadvantages of implementing distance education by the following main types: organizational-pedagogical, information-technological and psychological. In addition, the article highlights the potential of using distance learning technologies to form leadership qualities in higher education applicants. The researches were conducted on the basis of the hierarchical design concept application, according which training and formation of specialists' leadership qualities is carried out at the conceptual, technological and subject realization level, and systematic approach by involving the subjects of learning in its distance form. The article contains generalizations and conclusions about the subject of scientific attention.

La asignación de retiro es una prestación económica de que gozan todos los miembros de la Fuerza Pública y en especial el nivel ejecutivo de la Policía Nacional, por prestar un servicio a la comunidad. Por cuanto su actividad representa un riesgo inminente para la vida y su entorno familiar, distintas a las labores que normalmente desarrolla un trabajador del común. Por eso adquieren este derecho prestacional especial que es muy similar a una pensión de vejez que se les otorga a los demás trabajadores en Colombia regida por las Leyes 100 de 1993 y 797 de 2003, por ende, el personal uniformado de la Policía Nacional que se incorporó de manera directa al nivel ejecutivo, sufrió un desmedro en su derecho a la igualdad con la expedición de los decretos reglamentarios 4433 de 2004 y 1858 de 2012, expedidos por el Gobierno Nacional después del año 2004, ya que allí se les desconocía frente a los demás integrantes de la institución policial, los tiempos mínimos para acceder de manera voluntaria a una asignación de retiro, el cual no podían ser superior a 20 años de servicio, tal como lo evidenció las diferentes sentencias proferidas por el Consejo de Estado, al declarar la nulidad de estas disposiciones legales. ; Introducción (Pág. 8) Desarrollo del trabajo de investigación (Pág. 12) Capítulo 1. La Policía Nacional de Colombia, su régimen especial de asignación de retiro y su concepto (Pág. 13) Antecedentes históricos de la Caja de Sueldos de Retiro de la Policía Nacional (CASUR) (Pág. 13) La creación de la Caja de Sueldos de Retiro de la Policía Nacional (CASUR) (Pág.15) La asignación de retiro en la Policía Nacional dentro del marco del derecho a la igualdad (Pág.15) Del régimen especial aplicable a la Policía Nacional (Pág.18) El concepto de asignación de retiro (Pág.19) Capítulo 2. El régimen pensional y de asignación de retiro del Nivel ejecutivo de la Policía Nacional, sus cambios y desarrollo normativo (Pág.20) Antecedentes de la creación del nivel ejecutivo en la Policía Nacional (Pág.20) El régimen pensional y de asignación de retiro del nivel ejecutivo de la Policía Nacional, sus cambios y desarrollo normativo (Pág.21) Capítulo 3. La jurisprudencia de la Corte Constitucional y el Consejo de Estado frente a la asignación de retiro del personal que se incorporó de manera directa al nivel ejecutivo de la Policía Nacional antes del 31 de diciembre de 2004 (Pág.30) Capítulo 4. La constitucionalidad de la asignación de retiro del personal que se Incorporó de manera directa al nivel ejecutivo de la Policía Nacional antes del 31 de diciembre de 2004 (Pág.37) El principio de igualdad en las asignaciones de retiro (Pág.39) Acepción acerca del principio de la igualdad dentro de la jurisprudencia (Pág.39) El principio de favorabilidad en materia laboral (Pág.40) Los Test de Igualdad que ha propuesto la Corte Constitucional Colombiana (Pág. 41) Los Test de Igualdad a la luz de las asignaciones de retiro (Pág.42) El proyecto de ley que regula el tiempo de vinculación de los miembros del nivel ejecutivo de la Policía Nacional para acceder al derecho de asignación de retiro (Pág.45) Conclusiones (Pág.47) Referencias (Pág.51) ; The retirement allowance is an economic benefit enjoyed by all members of the Public Force and especially the executive level of the National Police, for providing a service to the community. Because their activity represents an imminent risk to life and their family environment, other than the work normally performed by a common worker. That is why they acquire this special benefit right that is very similar to an old-age pension that is granted to other workers in Colombia governed by Laws 100 of 1993 and 797 of 2003, therefore, the uniformed personnel of the National Police who are Directly incorporated to the executive level, suffered a detriment to their right to equality with the issuance of the statutory decrees 4433 of 2004 and 1858 of 2012, issued by the National Government after 2004, since there they were unknown to the other members of the police institution, the minimum time to voluntarily access a retirement allowance, which could not exceed 20 years of service, as evidenced by the different judgments delivered by the Council of State, when declaring the nullity of these legal provisions. ; Das Ruhestandsgeld ist ein wirtschaftlicher Vorteil, den alle Angehörigen der Volksstreitkräfte und insbesondere der Führungsebene der Nationalen Polizei genießen, wenn sie einen Dienst für die Gemeinde erbringen. Weil ihre Tätigkeit ein unmittelbares Risiko für das Leben und das familiäre Umfeld darstellt, anders als die Arbeit, die normalerweise von einem gewöhnlichen Arbeitnehmer ausgeführt wird. Deshalb erwerben sie dieses Sonderleistungsrecht, das einer Altersrente sehr ähnlich ist, die anderen Arbeitnehmern in Kolumbien gewährt wird, die unter die Gesetze 100 von 1993 und 797 von 2003 fallen, also das uniformierte Personal der Nationalpolizei Direkt in die Exekutive eingegliedert, erlitt sie mit der Erlass der gesetzesvertretenden Dekrete 4433 von 2004 und 1858 von 2012, die von der nationalen Regierung nach 2004 erlassen wurden, einen Nachteil, da sie dort nicht bekannt waren die anderen Mitglieder der Polizeibehörde die Mindestzeit für den freiwilligen Zugang zu einer Altersrente, die 20 Dienstjahre nicht überschreiten darf, wie die unterschiedlichen Urteile des Staatsrates bei der Erklärung belegen die Nichtigkeit dieser gesetzlichen Bestimmungen.

Objective. To study and generalize experience of theteaching staff of the Civil Protection and Disaster Medicine Department for a period from 1967 to 2017. To investigate the dynamics of changes in educational, pedagogical and scientific work, to evaluate the achieve-ments and to draw conclusions regarding further improvement of educational process and training of medical personnel and scientific activities. Material and methods. Archival and current materials of organization and activities of the State Institution "Zaporizhzhya Medical Academy of Postgraduate Education of the Ministry of Health of Ukraine" and Civil Protection and Disaster Medicine Department for 1926–2017 are studied. Educational, pedagogical and scientific materials of the teaching staff of the Department are analyzed and summarized. Results. Studied materials and generalized experience, analysis of dynamics of changes in the educational and pedagogical process, educational and methodo-logical work and scientific achievements and their evaluation made it possible to draw conclusions regarding further improvement of the educational process and scientific activities. Conclusions. The past of medicine, considering its present state, made it possible to trace and evaluate, in the historical sequence, changes in medical education, educational process, content of medical knowledge, training of medical personnel, problems of science, mainstream theories and paradigms, organizational forms of emergency medical care in emergency situations of anthropogenic, natural, social and military nature and to outline ways of their further improvement. ; Le but de ce travail est de rechercher et de résumer l'expérience de la faculté du département de CP et MK pendant 50 ans (1967-2017). Explorer la dynamique des changements éducatifs - travaux pédagogiques et scientifiques pour évaluer les développements, dégager des conclusions permettant d'améliorer encore le processus d'éducation, la formation du personnel médical et les activités scientifiques. Matériel et méthodes. Les documents d'archives et actuels de l'organisation et des activités de l'institution d'État «Académie de médecine de Zaporizhia pour l'enseignement postdoctoral du ministère de la Santé de l'Ukraine» et des départements du CP et de MK pour la période 1926-2017 font l'objet d'une enquête. Le matériel pédagogique et les activités méthodiques, pédagogiques et scientifiques de la faculté du département sont analysés et résumés. Les résultats Recherche et évaluation du matériel de nombreuses années de travail du corps professoral du département de défense civile et de médecine des catastrophes, ainsi qu'analyse de la dynamique des changements dans l'enseignement et la pédagogie processus, travaux éducatifs et méthodiques et réalisations scientifiques ont permis de tirer des conclusions pour améliorer encore le processus éducatif et les activités scientifiques. Conclusions. Le passé de la médecine, considéré par rapport à son état actuel, a permis de suivre et d'évaluer les changements survenus dans l'éducation médicale, le processus éducatif, le contenu des connaissances médicales, la formation du personnel médical, les problèmes de la science, les théories et les paradigmes dominants et les formes organisationnelles de soins médicaux d'urgence les situations de nature humaine, naturelle, sociale et militaire, ainsi que les moyens de les améliorer. ; Цель работы – исследовать и обобщить опыт работы профессорско-преподавательского состава кафедры ГЗ и МК за 50 лет (1967‐2017 гг.). Исследовать динамику изменений учебно-педагогической и научной работы, дать оценку наработок, сделать выводы для дальнейшего совершенствования учебного процесса, подготовки медицинских кадров и научной деятельности. Материал и методы. Исследованы архивные и текущие материалы организации и деятельности ГУ "Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины" и кафедры ГЗ и МК за 1926-2017 гг. Проанализированы и обобщены материалы учебно-методической, педагогической и научной деятельности профессорско-преподавательского состава кафедры. Результаты. Проведенное исследование и оценка материалов многолетней работы профессорскопреподавательского состава кафедры гражданской обороны и медицины катастроф, а также анализ динамики изменений учебно-педагогического процесса, учебно-методической работы и научных достижений позволили сделать выводы для дальнейшего совершенствования учебного процесса и научной деятельности. Выводы. Прошлое медицины, рассмотренное в компарации с ее современным состоянием, позволило проследить и оценить в исторической последовательности изменения в медицинском образовании, учебном процессе, содержании медицинских знаний, подготовке медицинских кадров, проблематике науки, господствующих теориях и парадигмах, организационных формах оказания экстренной медицинской помощи при чрезвычайных ситуациях техногенного, природного, социального и военного характера, а также наметить пути их дальнейшего совершенствования. ; Мета роботи - дослідити та узагальнити досвід роботи професорсько-викладацького складу кафедри ГЗ та МК за 50 років (1967-2017 рр.). Дослідити динаміку змін навчально-педагогічної і наукової роботи, дати оцінку напрацювань, зробити висновки для подальшого вдосконалення навчального процесу, підготовки медичних кадрів і наукової діяльності. Матеріал і методи. Досліджено архівні та поточні матеріали організації та діяльності ГУ "Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України" і кафедри ГЗ та МК за 1926-2017 рр. Проаналізовано та узагальнено матеріали навчально-методичної, педагогічної та наукової діяльності професорсько-викладацького складу кафедри. Результати. Проведене дослідження і оцінка матеріалів багаторічної роботи професорсько-викладацького складу кафедри цивільної оборони та медицини катастроф, а також аналіз динаміки змін навчально-педагогічногопроцесу, навчально-методичної роботи та наукових досягнень дозволили зробити висновки для подальшого вдосконалення навчального процесу і наукової діяльності. Висновки. Минуле медицини, розглянуте в компараціі з її сучасним станом, дозволило простежити і оцінити в історичній послідовності зміни в медичній освіті, навчальному процесі, змісті медичних знань, підготовці медичних кадрів, проблематики науки, панівних теоріях і парадигмах, організаційних формах надання екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях техногенного, природного, соціального і військового характеру, а також намітити шляхи їх подальшого вдосконалення.

Метою статті є дослідження впровадження цінностей дикої природи в екологічну політику Європейського Союзу та України. Методологія дослідження базується на порівняльному аналізі діяльності ЄС та України з охорони дикої природи. У результаті дослідження з'ясовано сутність термінів «дика природа» та «цінність дикої природи». Виявлено матеріальну і нематеріальну цінність дикої природи, яка на даний час є найбільш затребуваною в ЄС. Розглянуто діяльність Європейського Союзу і держав-членів ЄС з розвитку законодавчих і стратегічних засад охорони дикої природи. З'ясовано особливість європейської моделі охорони дикої природи, яка полягає у формуванні стратегічних напрямів, що розвиваються державами-членами ЄС відповідно до національної специфіки. Розкрито головні недоліки діяльності з охорони дикої природи в Україні, зокрема відсутність загальноприйнятого і юридично закріпленого визначення дикої природи. Проаналізовано перші кроки на цьому шляху, серед яких прийняття в 2017 р. закону про охорону пралісів та включення до складу українсько-словацько-німецького об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» 63 ділянки давніх букових лісів з десяти європейських країн, включаючи Україну. Висновки. Євроінтеграційний курс України вимагає від неї не лише адаптації вітчизняного екологічного законодавства до правових норм ЄС, але і розвитку окремого напряму екологічної політики охорони дикої природи. Розроблено низку рекомендацій щодо головних заходів, що доцільно здійснити в його рамках, серед яких: розробка відповідного термінологічного апарату у царині дикої природи та введення його у вітчизняне законодавство, створення ділянок дикої природи та прийняття принципів управління ними, заснування постійно діючої експертної групи із залученням представників урядових установ і громадянського суспільства, розвиток громадських ініціатив, пропаганда в українському суспільстві цінностей дикої природи. ; Целью статьи является исследование внедрения ценностей дикой природы в экологическую политику Европейского Союза и Украины. Методология исследования базируется на сравнительном анализе деятельности ЕС и Украины по охране дикой природы. В результате исследования установлена сущность терминов «дикая природа» и «ценность дикой природы». Выявлена материальная и нематериальная ценность дикой природы, которая в настоящее время является наиболее востребованной в ЕС. Рассмотрена деятельность Европейского Союза и государств-членов ЕС по развитию законодательных и стратегических основ охраны дикой природы. Раскрыта особенность европейской модели охраны дикой природы, которая заключается в формировании стратегических направлений, которые развиваются государствами-членами ЕС в соответствии с национальной спецификой. Раскрыты главные недостатки деятельности по охране дикой природы в Украине, в частности отсутствие общепринятого и юридически закрепленного определения дикой природы. Проанализированы ее первые шаги на этом пути, среди которых принятие в 2017 г. закона об охране древних лесов и включение в состав украинского-словацко-немецкого объекта всемирного наследия ЮНЕСКО «Девственные буковые леса Карпат» 63 участка древних буковых лесов из десяти европейских стран, включая Украину. Выводы. Евроинтеграционный курс Украины требует от нее не только адаптации отечественного экологического законодательства к правовым нормам ЕС, но и развития отдельного направления экологической политики – охраны дикой природы. Разработан ряд рекомендаций относительно главных мероприятий, которые целесообразно осуществить в его рамках. В частности, предлагается: разработать соответствующий терминологический аппарат в области дикой природы и ввести его в отечественное законодательство, создать участки дикой природы и принять принципы управления ими, создать постоянно действующую экспертную группу с привлечением представителей правительственных учреждений и гражданского общества, развивать общественные инициативы, пропагандировать в украинском обществе ценности дикой природы. ; The aim of the article is to study the implementation of wildlife values into the environmental policy of European Union and Ukraine. The research methodology is based on a comparative analysis of the activities of the EU and Ukraine in the protection of wildlife. The study has introduced the essence of the terms "wildlife" and "value of wildlife." The material and nonmaterial value of wildlife, which is currently the most demanded in EU, has identified. The activities of European Union and EU member states in the development of legislative and strategic framework for the protection of wildlife has analyzed. The peculiarity of the European model of wildlife conservation is revealed; it is the formation of strategic directions that are being developed by member-states in accordance with the national specifics. The main shortcomings of the wildlife conservation activities in Ukraine, in particular the lack of a generally accepted and legally enforced definition of "wildlife" has been disclosed. Ukraine's first steps on this path has been analyzed. Among them – the adoption in 2017 of the law "On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Protection of Forests under the Framework Convention for the Protection and Sustainable Development of the Carpathians"and the inclusion of 63 plots of ancient forests from ten European countries and Ukraine into the Ukrainian-Slovak-German UNESCO World Heritage Site "Virgin Beech Forests of the Carpathians". It has concluded that the European integration course of Ukraine requires not only the adaptation of domestic environmental legislation to the EU legal norms, but also the development of a separate environmental policy direction – the protection of wildlife. A number of recommendations have been developed for the main activities that should be carried out within its framework, in particular: the development of an appropriate concepts concerning wildlife and its introduction into domestic legislation, the creation of wildlife sites and the adoption of principles for managing them, the creation of a permanent expert group involving government institutions and civil society, the development of public initiatives, the promotion in the Ukrainian society the values of the wildlife.

The progress of Ukraine in social and economic fields, improvement of efficiency in governance, and adherence to the principles of transparency and openness in policy- and decision-making processes (in close cooperation with civil society) are among the top priorities for Ukraine on the path towards integration into the European Union. They are also necessary preconditions for ensuring the major goals of Ukraine's national security.The achievement of these goals requires minimizing corruption in government and increasing transparency and openness of the state bodies at local and national levels at all stages of the policy- and decision-making cycles.One of the innovative and efficient forms of interaction between government and civil society institutions with the purpose of improving efficiency in governance and contributing to progress in the fight against corruption is cooperation within the framework of the international Open Government Partnership Initiative (OGP), which unites the governments of 79 countries.The purpose of this article is to analyze the role of government - civil society cooperation within the OGP in ensuring certain aspects of the national security and Ukraine's progress toward European integration, as well as to assess its impact on improvement of transparency and openness in decision-making.Ukraine joined the OGP Initiative in 2011, and since then has implemented three national action plans. Its programs and action plans are based on the OGP's four key values : access to information, public participation, accountability, and use of innovations and technologies. In particular, as part of OGP implementation, the ProZorro e-Procurement system was created, the Anti-Corruption Initiative for Extractive Industries was adopted, and more than 350 open data registries were opened. Therefore, these and many other examples of the OGP commitments that have been implemented in Ukraine, are innovative and efficient tools for achieving relatively fast results within limited timeframes. These results are replicable in other regions of Ukraine and other countries. Moreover, the fulfillment of the commitments within the OGP national action plans contributes to the strengthening of Ukraine's national security and promotes further integration of Ukraine into the European Union. ; Прогресс Украины в социальной и экономической сферах, повышение эффективности управления, внедрение принципов прозрачности и открытости в процессы выработки и исполнения решений органами власти в сотрудничестве с гражданским обществом являются одними из приоритетных задач на пути интеграции Украины в ЕС, а также предпосылками, способствующими достижению приоритетных целях обеспечения национальной безопасности Украины. Это требует минимизации коррупционных рисков в госуправлении и увеличения прозрачности и открытости органов государственной власти как на местном, так и на национальном уровне в течение всего цикла выработки политики и принятия решений.Одной из новых форм взаимодействия между властью, институтами гражданского общества и общественностью ради повышения эффективности государственного управления и борьбы с коррупцией является сотрудничество в рамках международной инициативы «Партнерство «Открытое Правительство» («ПВУ»), которая объединяет правительства 79 стран.Целью статьи является анализ сотрудничества между правительством и гражданским обществом в рамках «ПВУ» для обеспечения отдельных аспектов безопасности и развития Украины, а также оценка влияния взаимодействия между властью и общественностью в рамках реализации Инициативы «ПВУ» в Украине ради улучшения прозрачности и открытости в процессе принятия решений.Украина присоединилась к Инициативе «ПВУ» в 2011 году, с тех пор реализовала три национальных планах действий. Программы и планы действий, которые воплощаются в Украине, основываются на четырех ключевых ценностях «ПВУ»: доступе к информации, участии общественности, подотчетности власти и применении инноваций и технологий. В рамках «ПВУ» в Украине была создана система электронных закупок «ProZorro», принято антикоррупционную инициативу прозрачности добывающих отраслей, открыто более 350 реестров открытых данных. Эти меры являются результативными для трансформации госслужбы на основе принципов прозрачности и открытости и возможными для воспроизведения в других странах. Реализация обязательств в рамках «ПВУ» способствует усилению национальной безопасности и продвижения Украины на пути интеграции в ЕС. ; Поступ України у соціальній та економічній царинах, покращення ефективності врядування, впровадження принципів прозорості й відкритості у процеси вироблення та реалізації рішень органами влади у співпраці з громадянським суспільством – одні з пріоритетних завдань на шляху інтеграції України до ЄС, а також передумови, що сприяють досягненню пріоритетних цілей забезпечення національної безпеки України. Це вимагає мінімізації корупційних ризиків у держуправлінні та збільшення прозорості й відкритості органів державної влади як на місцевому, так і на національному рівні протягом усього циклу вироблення політик та прийняття рішень. Однією з новітніх форм взаємодії між владою, інститутами громадянського суспільства й громадськістю заради покращення ефективності державного управління та боротьби з корупцією є співпраця в рамках міжнародної Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд» («ПВУ»), яка об'єднує уряди 79 країн. Метою статті є проаналізувати значення співпраці між урядом та громадянським суспільством у рамках «ПВУ» задля забезпечення окремих аспектів національної безпеки та поступу України на шляху до євроінтеграції, а також оцінити вплив взаємодії між владою та громадськістю в рамках реалізації Ініціативи «ПВУ» в Україні заради покращення прозорості й відкритості у процесі прийняття рішень. Україна долучилася до Ініціативи «ПВУ» у 2011 році, відтоді реалізувавши три національних плани дій. Програми та плани дій, які втілюються в Україні, основуються на чотирьох ключових цінностях «ПВУ»: доступі до інформації, участі громадськості, підзвітності влади та застосуванні інновацій і технологій. У рамках «ПВУ» в Україні було створено систему електронних закупівель «ProZorro», прийнято антикорупційну ініціативу прозорості видобувних галузей, відкрито понад 350 реєстрів відкритих даних. Ці заходи є результативними для трансформації держслужби на основі принципів прозорості й відкритості та можливими для відтворення в інших країнах. Реалізація зобов'язань в рамках «ПВУ» сприяє посиленню національної безпеки та поступу України на шляху інтеграції до ЄС.

Doktorska disertacija analizira konstituiranje funkcije predsednika republike v bivših socialističnih državah. Podrobneje je analiziran ustavni položaj predsednika republike Estonije, Latvije, Litve, Poljske, Češke, Slovaške, Slovenije, Hrvaške, Madžarske, Romunije ter Bolgarije, torej v enajstih državah članicah Evropske unije. Gre za ureditve, ki so funkcijo predsednika republike kot individualnega šefa države uvedle v devetdesetih letih prejšnjega stoletja. Preučevane države so se ob konstituiranju funkcije predsednika republike in umestitvi njegovega položaja zgledovale po etabliranih pravnih sistemih. Pri tem je ob upoštevanju lastnih zgodovinskih, kulturnih in političnih razlogov prelitje posameznih ustavnih institutov privedlo do vzpostavitve svojevrstnega institucionalnega (ne)ravnovesja, kar odločilno vpliva na razmerje med vlado, parlamentom in predsednikom republike ter posledično na samo delovanje državne oblasti. V nekaterih ureditvah so bile sprva prisotne tendence po uvedbi sistema z močnejšim položajem šefa države, povzetim po predsedniškem oziroma polpredsedniškem sistemu, vendar je večina teh držav skozi ustavni razvoj in stabilizacijo političnega prostora postopoma omejila predsednikove pristojnosti. Drugače je v tistih ureditvah, kjer je ustavodajalec predsedniku že ob konstituiranju funkcije podelil predvsem reprezentativne pristojnosti, zgledujoč se po sistemih z nadvlado parlamenta, in tako onemogočil, da bi lahko predsednik, skladno s svojo nevtralno vlogo, ustrezno razreševal »krizne situacije« povezane z blokado oblasti, do katere lahko pride zaradi konfliktov med parlamentom in vlado. Danes se v analiziranih ustavnih ureditvah prepletajo številni elementi, značilni za različne politične sisteme, ki determinirajo (specifičen) položaj šefa države. Položaj predsednika republike, zlasti obseg njegovih pristojnosti in iz tega izhajajoča razmerja do zakonodajnih in izvršilnih organov, pa je hkrati tudi eno izmed temeljnih meril klasične klasifikacije političnih sistemov. Na predsednikov položaj poleg pristojnosti, ki jih izvršuje (predvsem na zakonodajnem in izvršilnem področju), vpliva tudi način njegove izvolitve. V primerjavi s tradicionalnimi zahodnimi sistemi v večini obravnavanih bivših socialističnih držav način izvolitve predsednika republike ni v neposredni korelaciji z obsegom njegovih formalno določenih pristojnosti. Na podlagi opravljene primerjalnopravne analize je mogoče ugotoviti, da ima predsednik republike v slovenski ureditvi (kjer mu je ustavodajalec z neposrednimi volitvami okrepil legitimnost, na drugi strani pa mu hkrati določil šibke, predvsem reprezentativne pristojnosti) najšibkejši položaj izmed obravnavanih enajstih bivših socialističnih držav. ; This doctoral dissertation deals with the constituting i.e. formation of the function of the President of the Republic in former socialist countries. It analyses in greater detail the constitutional role of the President of the Republic of Estonia, Latvia, Lithuania, Poland, Czech Republic, Slovakia, Slovenia, Croatia, Hungary, Romania and Bulgaria, i.e. eleven Member States of the European Union. These states put in place the office of President of the Republic as the individual Head of State in the 1990s. In the process of the formation of the function of the President of the Republic, the countries analysed took inspiration from other established legal systems. In this context, while taking into account their own historical, cultural and political reasons, these states have experienced a spill-over of individual constitutional institutions leading to the creation of a sui generis institutional equilibrium i.e. separation of powers, or lack thereof, which has a decisive impact on the relations between the Government, the Parliament and the President of the Republic, as well as, consequently, on the functioning of the authority of the state itself. Some political systems initially showed a tendency to introduce a system with a stronger head of state, inspired by presidential or semi-presidential republics, but the majority of these countries gradually limited the powers of the President through the constitutional development and stabilisation of their political space. The situation is, however, different in those countries where, from the very beginning of the formation of the function of the President of the Republic, the constitutional legislator conferred upon the President mainly representative powers, following the example of systems with parliamentary supremacy, thus preventing the President, in accordance with his or her neutral role, from being able to adequately address 'crisis situations' in relation to the blocking of authorities arising from conflicts between the Parliament and Government. Hence, the analysed constitutional regimes have now seen certain elements appear which are "alien" to different political systems and which determine the (specific) position of the Head of State. The position of the President of the Republic, and in particular the extent of his or her powers and the resulting relationship with the legislative and executive bodies, is also one of the fundamental criteria of the classic classification of political systems. In addition to the powers exercised (mainly in the legislative and executive domains), the President's position is also influenced by the way he or she is elected. Compared to traditional western systems, the way in which the President of the Republic is elected in most of the former socialist states in question is not directly correlated to the extent of his or her formally defined powers. Based on the analysis of comparative law carried out, it can be concluded that in a regime like the one set up in Slovenia (where the constitutional legislator strengthened the President's legitimacy by holding direct elections, but at the same time conferred upon him or her weak, mainly representative powers), the President's position is the weakest among the eleven former socialist states analysed.

Introduction. In the educational systems of different countries, much experience has been gained regarding the use of project-based learning. This method is an alternative to traditional lecture-based learning: it helps to pull together a theoretical training material with real life; additionally, it changes the roles of pupils and teachers: students become active fully-competent subjects of an educational process, whereas teachers organize, supervise and direct this process, but do not transfer readily available information. The aim of the publication is an analytical review of the cases of application of project-based learning in Finland, France, Australia, China and the USA, which were described in the articles of foreign peer-reviewed journals. Methodology and research methods. The methodological framework of the present research is based on systemic and active approaches. The general scientific methods of comparative analysis, synthesis and generalization were applied. The case study method was chosen as a basic tool of the research.Results. A brief background to the history of the genesis and development of project-based learning is given. The emphasized features of various approaches to project-based learning application are different in their orientation towards the solution of certain tasks, as well as in the possibilities for selecting goals and means for implementing specific projects. The case studies in Finnish universities are worked out for the development of social skills of students; however, students can choose both the goals and tools of project activities by themselves. The industrial project method has gained a wide popularity in France; the method is focused on the market, therefore, the choice of the goals and instruments is made on account of the needs of a particular employer. The experience of some Australian universities shows that the project-based learning is used to develop professional skills; the choice of instruments occurs with an orientation towards the latest technological advances. In China the key objectives of the project-based learning are various social projects (for example, environmental projects) which are declared at the governmental level. A broad range of versions of project-based learning have been practised for more than one decade in the leading United States universities, colleges and schools: social competences of students are formed by the means of this method; there is an introduction of innovative technologies into educational process; partnerships are build between educational organizations and market; comprehensive ecological programs are created; etc. However, at this stage, the project-based learning is singled out for serious criticism; the analysis of previous experience and the search for solutions are conducted in order to increase the efficiency of education and improve academic performance of students. Scientific novelty. In the Russian Pedagogy, this paper is the first attempt for understanding and generalizing the experience of international project-based learning application. Practical significance. The materials of the publication provide a possibility for education administrators and educators-practitioners to get familiarized with the educational potential and a variety of approaches of project-based learning in order to adopt the best and most appropriate methods towards the Russian realias and the Russian educational institutions. ; Введение. В образовательных системах разных стран накоплен большой опыт по использованию проектного метода в обучении. Данный метод является альтернативой традиционному лекционному обучению: он помогает сблизить теоретический учебный материал с реальной жизнью; меняет роли учеников и учителей: обучающиеся становятся активными полноправными субъектами образовательного процесса, а педагоги организуют, курируют и направляют этот процесс, а не транслируют готовую информацию. Цель статьи – аналитический обзор описанных в зарубежных рецензируемых журналах вариантов реализации проектного обучения студентов Финляндии, Франции, Австралии, Китая и США. Методология и методы. Методологическую базу исследования составили идеи системного и деятельностного подходов; общенаучные методы сравнительного анализа, синтеза и обобщения. В качестве основного инструментария работы была избрана методика кейс-стади. Результаты исследования. Дан краткий экскурс в историю возникновения и развития проектного метода обучения. Выделены основные характеристики различных подходов к его применению, отличающиеся установками на решение определенных задач, выбором целей и средств осуществления учебных проектов. Кейсы вузов Финляндии разрабатываются прежде всего для развития социальных навыков обучающихся, при этом конкретные цели и инструменты проектной деятельности студенты вправе определять самостоятельно. Во Франции получил распространение индустриальный проектный метод, ориентированный на интересы рынка, поэтому выбор целей проектов и средств их достижения происходит исходя из потребностей работодателей. В австралийских вузах рассматриваемый метод используется для приобретения будущими специалистами профессиональных навыков; а предпочтения при выборе проектного инструментария отдаются последним технологическим новшествам. В Китае набирающее популярность проектное обучение направлено в первую очередь на решение социальных задач (например, экологических проблем), которые декларируются на государственном уровне. В американских университетах, колледжах и школах самые разнообразные версии проектного метода обучения практикуются не одно десятилетие. Посредством данного метода формируются социальные компетенции учащихся, происходит внедрение в учебный процесс инновационных технологий, устанавливаются партнерские связи между образовательными организациями и рынком, создаются комплексные экологические программы и т. д. Однако на данном этапе проектный метод в США подвергается серьезной критике, рефлексируется накопленный методический багаж и ведется поиск способов повышения эффективности обучения на основе проектов. Научная новизна. Статья является первой в российской педагогике попыткой осмысления и обобщения мирового опыта по применению проектного метода в образовании. Практическая значимость. Материалы публикации предоставляют возможность руководителям системы образования разных уровней и педагогам-практикам ознакомиться с потенциалом и многообразием практик проектного обучения, с тем чтобы перенять лучшие из них и наиболее приемлемые для российских реалий, адаптировав к условиям конкретных образовательных учреждений.

IntroducciónExiste preocupación relacionada con el maltrato, la falta de respeto o la violencia que las instituciones sanitarias ejercen sobre las mujeres en la atención al parto. No existe unanimidad sobre la terminología adecuada para darle nombre. Este trabajo pretende profundizar en el significado de los diferentes términos usados para definir esta situación mediante una aproximación al concepto.MetodologíaRevisión de la literatura científica. Las palabras clave han sido: «Disrespect», «Abuse»; «Deshumanized care o obstetric violence», «childbirth» y «birth» y en español «abuso», «maltrato», «violencia obstétrica», «violencia institucional» o las acepciones «parto humanizado» o «parto respetado».Resultados y DiscusiónBohren et al afirman que «Mistreatment» es un término más inclusivo que «obstetric violence», «dehumanized care» and «disrespect and abuse», puesto que engloba las experiencias de las mujeres y de los profesionales de la salud. Sin embargo, Jewkes y Penn-Kekana afirman que las definiciones de estos conceptos pueden ser demasiado amplias para la operacionalización. Lukasse et al. usan el término «abuse» y entienden que el concepto engloba «negligencias, abuso verbal, físico y sexual». Sadler establece una clara vinculación de la violencia obstétrica con la violencia de género y busca sus orígenes desde las raíces del nacimiento de la especialidad médica de la obstétrica.ConclusionesEl concepto «violencia obstétrica» constituye una cuestión política de relaciones de poder que pretenden obediencia y sumisión de los cuerpos femeninos y da cuenta de que la experiencia de la maternidad se inscribe en el dominio de la biopolítica. Para que los profesionales de la salud acepten el término es importante reconocer que las prácticas sanitarias se desarrollan en un medio social en el que se ha ido construyendo un entramado histórico con un conjunto de creencias internas, reglas y prácticas, que reproducen las ideologías de género en las profesiones de la salud ; IntroductionThere is concern related to the mistreatment, lack of respect or violence that health institutions exert on women in childbirth care. There is no unanimity on the proper terminology to name it. This work aims to explore the meaning of the different terms used to define this situation.MethodologyReview of the scientific literature. The keywords were: «disrespect», «abuse»; «dehumanized care or obstetric violence», «childbirth» and «birth»; and in Spanish: «abuso», «maltrato», «violencia obstrétrica», «violencia institucional», and «parto humanizado» or «parto respetado».Results and DiscussionBohren et al state that «mistreatment» is a more inclusive term than «obstetric violence», «dehumanized care» and «disrespect and abuse», since it encompasses the experiences of women and health professionals. However, Jewkes and Penn-Kekana claim that the definitions of these concepts may be too broad to be operational. Lukasse et al. use the term «abuse» and understand that the concept encompasses «negligence, verbal, physical and sexual abuse». Sadler establishes a clear link between obstetric violence and gender violence and looks for its origins in the birth of obstetrics as a discipline.ConclusionsThe concept of «obstetric violence» is closely related to politics and power relations that seek obedience and submission of the female body while it also reveals that the experience of motherhood is part of the domain of biopolitics. For health professionals to accept the term, it is important to recognize that health practices are developed in a social environment in which a historical framework has been built with a set of internal beliefs, rules and practices that reproduce gender ideologies in health workers. ; IntroducciónExiste preocupación relacionada con el maltrato, la falta de respeto o la violencia que las instituciones sanitarias ejercen sobre las mujeres en la atención al parto. No existe unanimidad sobre la terminología adecuada para darle nombre. Este trabajo pretende profundizar en el significado de los diferentes términos usados para definir esta situación mediante una aproximación al concepto.MetodologíaRevisión de la literatura científica. Las palabras clave han sido: «Disrespect», «Abuse»; «Deshumanized care o obstetric violence», «childbirth» y «birth» y en español «abuso», «maltrato», «violencia obstétrica», «violencia institucional» o las acepciones «parto humanizado» o «parto respetado».Resultados y DiscusiónBohren et al afirman que «Mistreatment» es un término más inclusivo que «obstetric violence», «dehumanized care» and «disrespect and abuse», puesto que engloba las experiencias de las mujeres y de los profesionales de la salud. Sin embargo, Jewkes y Penn-Kekana afirman que las definiciones de estos conceptos pueden ser demasiado amplias para la operacionalización. Lukasse et al. usan el término «abuse» y entienden que el concepto engloba «negligencias, abuso verbal, físico y sexual». Sadler establece una clara vinculación de la violencia obstétrica con la violencia de género y busca sus orígenes desde las raíces del nacimiento de la especialidad médica de la obstétrica.ConclusionesEl concepto «violencia obstétrica» constituye una cuestión política de relaciones de poder que pretenden obediencia y sumisión de los cuerpos femeninos y da cuenta de que la experiencia de la maternidad se inscribe en el dominio de la biopolítica. Para que los profesionales de la salud acepten el término es importante reconocer que las prácticas sanitarias se desarrollan en un medio social en el que se ha ido construyendo un entramado histórico con un conjunto de creencias internas, reglas y prácticas, que reproducen las ideologías de género en las profesiones de la salud

Objective. To study and generalize experience of theteaching staff of the Civil Protection and Disaster Medicine Department for a period from 1967 to 2017. To investigate the dynamics of changes in educational, pedagogical and scientific work, to evaluate the achieve-ments and to draw conclusions regarding further improvement of educational process and training of medical personnel and scientific activities. Material and methods. Archival and current materials of organization and activities of the State Institution "Zaporizhzhya Medical Academy of Postgraduate Education of the Ministry of Health of Ukraine" and Civil Protection and Disaster Medicine Department for 1926–2017 are studied. Educational, pedagogical and scientific materials of the teaching staff of the Department are analyzed and summarized. Results. Studied materials and generalized experience, analysis of dynamics of changes in the educational and pedagogical process, educational and methodo-logical work and scientific achievements and their evaluation made it possible to draw conclusions regarding further improvement of the educational process and scientific activities. Conclusions. The past of medicine, considering its present state, made it possible to trace and evaluate, in the historical sequence, changes in medical education, educational process, content of medical knowledge, training of medical personnel, problems of science, mainstream theories and paradigms, organizational forms of emergency medical care in emergency situations of anthropogenic, natural, social and military nature and to outline ways of their further improvement. ; Le but de ce travail est de rechercher et de résumer l'expérience de la faculté du département de CP et MK pendant 50 ans (1967-2017). Explorer la dynamique des changements éducatifs - travaux pédagogiques et scientifiques pour évaluer les développements, dégager des conclusions permettant d'améliorer encore le processus d'éducation, la formation du personnel médical et les activités scientifiques. Matériel et méthodes. Les documents d'archives et actuels de l'organisation et des activités de l'institution d'État «Académie de médecine de Zaporizhia pour l'enseignement postdoctoral du ministère de la Santé de l'Ukraine» et des départements du CP et de MK pour la période 1926-2017 font l'objet d'une enquête. Le matériel pédagogique et les activités méthodiques, pédagogiques et scientifiques de la faculté du département sont analysés et résumés. Les résultats Recherche et évaluation du matériel de nombreuses années de travail du corps professoral du département de défense civile et de médecine des catastrophes, ainsi qu'analyse de la dynamique des changements dans l'enseignement et la pédagogie processus, travaux éducatifs et méthodiques et réalisations scientifiques ont permis de tirer des conclusions pour améliorer encore le processus éducatif et les activités scientifiques. Conclusions. Le passé de la médecine, considéré par rapport à son état actuel, a permis de suivre et d'évaluer les changements survenus dans l'éducation médicale, le processus éducatif, le contenu des connaissances médicales, la formation du personnel médical, les problèmes de la science, les théories et les paradigmes dominants et les formes organisationnelles de soins médicaux d'urgence les situations de nature humaine, naturelle, sociale et militaire, ainsi que les moyens de les améliorer. ; Цель работы – исследовать и обобщить опыт работы профессорско-преподавательского состава кафедры ГЗ и МК за 50 лет (1967‐2017 гг.). Исследовать динамику изменений учебно-педагогической и научной работы, дать оценку наработок, сделать выводы для дальнейшего совершенствования учебного процесса, подготовки медицинских кадров и научной деятельности. Материал и методы. Исследованы архивные и текущие материалы организации и деятельности ГУ "Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины" и кафедры ГЗ и МК за 1926-2017 гг. Проанализированы и обобщены материалы учебно-методической, педагогической и научной деятельности профессорско-преподавательского состава кафедры. Результаты. Проведенное исследование и оценка материалов многолетней работы профессорскопреподавательского состава кафедры гражданской обороны и медицины катастроф, а также анализ динамики изменений учебно-педагогического процесса, учебно-методической работы и научных достижений позволили сделать выводы для дальнейшего совершенствования учебного процесса и научной деятельности. Выводы. Прошлое медицины, рассмотренное в компарации с ее современным состоянием, позволило проследить и оценить в исторической последовательности изменения в медицинском образовании, учебном процессе, содержании медицинских знаний, подготовке медицинских кадров, проблематике науки, господствующих теориях и парадигмах, организационных формах оказания экстренной медицинской помощи при чрезвычайных ситуациях техногенного, природного, социального и военного характера, а также наметить пути их дальнейшего совершенствования. ; Мета роботи - дослідити та узагальнити досвід роботи професорсько-викладацького складу кафедри ГЗ та МК за 50 років (1967-2017 рр.). Дослідити динаміку змін навчально-педагогічної і наукової роботи, дати оцінку напрацювань, зробити висновки для подальшого вдосконалення навчального процесу, підготовки медичних кадрів і наукової діяльності. Матеріал і методи. Досліджено архівні та поточні матеріали організації та діяльності ГУ "Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України" і кафедри ГЗ та МК за 1926-2017 рр. Проаналізовано та узагальнено матеріали навчально-методичної, педагогічної та наукової діяльності професорсько-викладацького складу кафедри. Результати. Проведене дослідження і оцінка матеріалів багаторічної роботи професорсько-викладацького складу кафедри цивільної оборони та медицини катастроф, а також аналіз динаміки змін навчально-педагогічногопроцесу, навчально-методичної роботи та наукових досягнень дозволили зробити висновки для подальшого вдосконалення навчального процесу і наукової діяльності. Висновки. Минуле медицини, розглянуте в компараціі з її сучасним станом, дозволило простежити і оцінити в історичній послідовності зміни в медичній освіті, навчальному процесі, змісті медичних знань, підготовці медичних кадрів, проблематики науки, панівних теоріях і парадигмах, організаційних формах надання екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях техногенного, природного, соціального і військового характеру, а також намітити шляхи їх подальшого вдосконалення.

Land plots owned by territorial communities of villages, settlements, cities, city districts can be combined as objects of their rights with the emergence of their joint ownership and transfer of these objects to the management of district and regional councils, representing the common interest of territorial communities villages, settlements, cities. At the same time, territorial communities do not lose their ownership rights, but the ownership of oblast and rayon does not arise. Only the legal regime of communal property and the authority authorized to manage it changes. Regional or district council become owners instead of the corresponding village, settlements, cities or city districts, depending on which territorial communities unify their property, including land plots. Part 3 of article 86 of the Land Code of Ukraine established that subject of the right of joint ownership of land plots of territorial communities may be rayon and oblast councils. Such position of the legislator seems controversial, because art. 80 of the Land Code of Ukraine does not call rayon and oblast councils as the subject of ownership of land.Thus, rayon and oblast councils, on the one hand, are defined as managers of united land plots, which are the objects of the right of joint ownership of territorial communities, and on the other – recognizes their right of joint ownership on land plots of territorial communities.One of the possible solutions to problems related to the management of united land plots of communal property is the use of the norms of the civil law institute of trust ownership. This institution is borrowed from Anglo-American law and according to part 2 of art. 316 of the Civil Code of Ukraine is defined as a special type of property right. Under such a model of legal regulation, the ownership of two subjects comes into ownership on the united land: nominal owners – territorial communities of villages, settlements and cities (founders of trust property) and trusted owners - rayon or oblast council. It is the rayon or oblast council that will manage the united land in the interests and in favour of the territorial communities of villages, settlements and cities as founders of trust ownership. ; Проанализированы коллизии нормативно-правового регулирования собственнических правомочий районных и областных советов в сфере земельных отношений. В частности, территориальные общины сел, поселков, городов и районов в городах могут объединять земельные участки как объекты своих прав с возникновением у них общей собственности и передачей этих объектов к управлению районных и областных советов. В то же время ч. 3 ст. 86 Земельного кодекса Украины установлено, что субъектами права совместной собственности на земельные участки территориальных общин могут быть районные и областные советы. Итак, районные и областные советы, с одной стороны, определяются как субъект управления объединенными земельными участками, которые являются объектами права общей собственности территориальных общин, а с другой – субъектами права совместной собственности на земельные участки территориальных общин. Такая позиция законодателя выглядит противоречивой, ведь в ст. 80 Земельного кодекса Украины, которая определяет перечень субъектов права собственности на землю, районные и областные советы не названы в качестве субъекта права собственности на землю.Для решения проблем, касающихся управления объединенными земельными участками коммунальной собственности, представляется возможным использование норм гражданско-правового института доверительной собственности. При такой модели правового регулирования на объединенный земельный участок возникает право собственности у двух субъектов: номинальных держателей – территориальных общин сел, поселков и городов (учредителей доверительной собственности) и доверительного собственника – в лице районного или областного совета. Именно районный или областной совет будет управлять объединенным земельным участком в интересах и в пользу территориальных общин сел, поселков и городов, как основателей доверительной собственности. ; Проаналізовано колізії нормативно-правового регулювання власницьких правомочностей районних та обласних рад у сфері земельних відносин. Зокрема, територіальні громади сіл, селищ, міст та районів у містах можуть об'єднувати земельні ділянки як об'єкти своїх прав з виникненням у них спільної власності і передачею цих об'єктів до управління районних і обласних рад. Водночас ч. 3 ст. 86 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради. Отже, районні та обласні ради, з одного боку, визначаються як суб'єкт управління об'єднаними земельними ділянками, що є об'єктами права спільної власності територіальних громад, а з іншого – визнає їх суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад. Така позиція законодавця виглядає суперечливою, адже ст. 80 Земельного кодексу України, яка окреслює суб'єктний склад права власності на землю, районні та обласні ради не називає суб'єктом права власності на землю.Одним із можливих варіантів вирішення проблем, які стосуються управління об'єднаними земельними ділянками комунальної власності, видається використання норм цивільно-правового інституту довірчої власності. За такої моделі правового регулювання на об'єднану земельну ділянку виникає право власності у двох суб'єктів: номінальних власників – територіальних громад сіл, селищ та міст (засновників довірчої власності) і довірчого власника – в особі районної або обласної ради. Саме районна чи обласна рада буде управляти об'єднаною земельною ділянкою в інтересах та на користь територіальних громад сіл, селищ та міст як засновників довірчої власності.