Suchergebnisse

The role and place of projects in various arears of social and industrial activity, the life cycle of which is measured by several days or hours, have been analyzed. An example of such specific projects are the solution of tasks in the field of national security and defense (combat operations in the armed conflicts, full-fledged military operations), liquidation of emergencies consequences (large-scale forest fires, floods, tsunamis, man-made disasters), as well as in other industries (in agricultural and construction industries, at transport). Such specific projects have all their characteristic attributes: time and resources limited unique one-off process. The role and importance of specific projects, the implementation duration of which is measured by several days or hours in general classification, have been identified. It is proposed to classified specific projects according to their life cycle into four groups: long-term, lasting from one to several years, short-term, lasting from one month to one year, dynamic, lasting from several days to one month, and hyper dynamic, lasting from several hours to one-three days. The features of hyper dynamic projects managing have been analyzed and its main principles have been formulated: task definition and unambiguous understanding of the task (industrial, operational-tactical, combat), its full awareness by all executors at all project phases; efficiency and perfection of all preparatory work (all-round project providing with all necessary means and resources) and the active phase of hyper dynamic project (fire damage of the enemy, firefighting, accident or disaster consequences liquidation, harvesting on tight agro-technical terms, goods transportation, engineer networks repairing, etc.); high level of proficiency and highest level of willful responsibility for the fulfillment of their regular duties during the work (operational-tactical, combat, industrial) of hyper dynamic project performers at all levels of the superstructure; professional training and moral support of hyper dynamic project performers purposefulness and discipline in the process of its realization, despite the active influence of risks, the main ones being the probable threats to health and life; control system clarity and continuity in the process of hyper dynamic project implementation, which is ensured, first of all, by maintaining the stable operation of communication systems, their duplication or multiplicity; identification of potential risks, reaction and tracking in the course of hyper dynamic project executing, especially in the case of highly probable threats to the performers health and life; continuous monitoring of the execution of all stages of hyper dynamic project, instant decision making and prompt adjustments corrective (orders and commands submission to the subordinates in the hierarchical construction by communication means). The next stage of our research, we consider, is substantiation of the projects duration classification and doing the intensity analysis of the consumption of allocated (planned) resources for their implementation. ; Проанализирована роль и место проектов в различных отраслях общественной и производственной деятельности, жизненный цикл которых измеряется несколькими сутками или часами. Примером таких специфических проектов является решение задач в области национальной безопасности и обороны государства (боевые действия в вооруженных конфликтах, полноценные военные операции), ликвидация последствий чрезвычайных ситуаций (масштабные лесные пожары, паводки, цунами, техногенные катастрофы), а также в других областях деятельности (в аграрной отрасли, строительной индустрии, на транспорте). Такие специфические проекты имеют все характерные для них атрибуты: ограниченный во времени и ресурсах, неповторимый (уникальный) и одноразовый процесс. Идентифицированы роль и значение специфических проектов, продолжительность внедрения которых измеряется несколькими сутками или часами, в общей классификации. Предложено классифицировать специфические проекты по их жизненным циклам на четыре группы: долгосрочные, продолжительностью от одного до нескольких лет, краткосрочные, продолжительностью от одного месяца до одного года, динамические, продолжительностью от нескольких суток до одного месяца, и гипердинамические, продолжительностью от нескольких часов до одной-трех суток. Проанализированы особенности управления гипердинамическими проектами и сформулированы основные его принципы: четкость постановки и однозначность понимания задачи (производственной, оперативно-тактической, боевой), полное осознание ее всеми исполнителями на всех фазах проекта; оперативность и совершенство исполнения всех подготовительных работ (всестороннее обеспечение проекта всеми необходимыми средствами и ресурсами) и активной фазы гипердинамического проекта (огневое поражение противника в бою, тушения пожара, ликвидация аварии или последствий катастрофы, сбор урожая в сжатые агротехнические сроки, перевозка грузов, ремонт инженерных сетей и т.п.); высокий уровень профессионализма и наивысший волевой уровень ответственности за выполнение своих штатных обязанностей во время работы (оперативно-тактической, боевой, производственной) у исполнителей гипердинамического проекта на всех уровнях надстройки; профессиональная подготовленность, моральная поддержка целеустремленности и дисциплинированности всех исполнителей гипердинамического проекта в процессе его реализации, несмотря на активное воздействие рисков, главный среди которых – вероятная угроза здоровью и самой жизни членов команды; четкость и непрерывность работы системы управления в процессе реализации гипердинамического проекта, которая обеспечивается, в первую очередь, поддержанием безотказной работы систем коммуникации (связи) их дублированием или многократностью; идентификация всех возможных рисков, реакция на них и ее отслеживание в процессе выполнения гипердинамического проекта, особенно при высоковероятной угрозе здоровью и жизни исполнителей; непрерывный контроль выполнения всех этапов гипердинамического проекта, мгновенное принятие решений и оперативное внесение соответствующих корректур (подача распоряжений и команд подчиненным в организационно-штатной структуре управления персоналом с помощью средств коммуникации). Следующим этапом наших исследований считаем обоснование классификации проектов по их продолжительности и анализ интенсивности потребления выделенных (запланированных) ресурсов для их реализации. ; Проаналізовано роль і місце проєктів у різних галузях суспільної і виробничої діяльності, життєвий цикл яких вимірюється декількома добами або годинами. Прикладом таких специфічних проєктів є вирішення завдань у царині національної безпеки й оборони держави (бойові дії у збройних конфліктах, повноцінні військові операції), ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій (масштабні лісові пожежі, паводки, цунамі, техногенні катастрофи), а також в інших галузях суспільної діяльності (в аграрній галузі, у будівельній індустрії, на транспорті). Такі специфічні проєкти мають усі характерні їм атрибути: обмежений у часі та ресурсах, неповторний (унікальний) та одноразовий процес. Ідентифіковано роль і значення специфічних проєктів, тривалість впровадження яких вимірюється декількома добами або годинами у загальній класифікації. Запропоновано специфічні проєкти класифікувати за їх життєвим циклом на чотири групи: довготривалі, тривалістю від одного до декількох років, короткотривалі, тривалістю від одного місяця до одного року, динамічні, тривалістю від декількох діб до одного місяця, та гіпердинамічні, тривалістю від декількох годин до однієї-трьох діб. Проаналізовано особливості управління гіпердинамічними проєктами та сформульовано основні його принципи: чіткість поставлення та однозначність розуміння задачі (бойової, оперативно-тактичної, виробничої), цілковите усвідомлення її усіма виконавцями на усіх фазах проєкту; оперативність і досконалість виконання всіх підготовчих робіт (всебічне забезпечення проєкту всіма необхідними засобами і ресурсами), та активної фази гіпердинамічного проєкту (вогневе ураження противника у бою, гасіння пожежі, ліквідація аварії або наслідків катастрофи, збирання урожаю у стислі агротехнічні строки, перевезення вантажів, ремонт інженерної мережі тощо); високий рівень фаховості та найвищий вольовий рівень відповідальності за виконання своїх штатних обов'язків під час роботи (бойової, оперативно-тактичної, виробничої) у виконавців гіпердинамічного проєкту на усіх рівнях надбудови; професійна підготовленість та моральна підтримка цілеспрямованості та дисциплінованості всіх виконавців гіпердинамічного проєкту в процесі його реалізації, незважаючи на активний вплив ризиків, серед яких головний – ймовірні загрози здоров'ю та самому життю; чіткість і неперервність роботи системи управління у процесі реалізації гіпердинамічного проєкту, що забезпечується, в першу чергу, підтриманням безвідмовної роботи систем комунікації (зв'язку) їх дублюванням або багатократністю; ідентифікація всіх можливих ризиків, реакція на них та її відслідковування у процесі виконання гіпердинамічного проєкту, особливо при високоймовірних загрозах для здоров'я і життя виконавців; неперервний контроль виконання усіх етапів гіпердинамічного проєкту, оперативне прийняття рішень і невідкладне внесення всіх відповідних коректур (подача розпоряджень і команд підлеглим в організаційно-штатній структурі управління персоналом за допомогою засобів комунікації). Наступним етапом наших досліджень вважаємо обґрунтування класифікації за тривалістю проєктів та аналіз інтенсивності споживання виділених (запланованих) ресурсів для їх реалізації.

The Covid-19 pandemic has highlighted the importance of hydropolitics in South Africa. The country remains one of the driest countries in the world with a below average rainfall of 450 mm per annum. The country's economic hub in the Gauteng province is largely dependent on water from the neighbouring Kingdom of Lesotho. On a geopolitical level the country also shares various water sources with neighbouring states. This is especially relevant due to the dependence on South Africa, as the regional hegemon, for access to markets and income. However, large areas of South Africa experience extreme water scarcity due to a combination of factors that include climate change related drought, urbanisation and government-related water management failures. In many local government municipalities across the country the lack of government capacity to supply water resources and manage waste water have reached crisis proportions. Many towns and communities across South Africa have been left with unreliable access to sustainable water resources. This is mainly due to a combination of corruption, poor management and the lack of institutional capacity at local government level. The institutional incapacity of government is a result of the governing party African National Congress' ideological approach to government, combined with political factionalism, which has stripped the civil service of expertise and led to the exodus of skilled individuals from both government and the country. The government's implementation of the communist ? based Leninist democratic centralism, commonly known as a cadre deployment strategy, has resulted in large scale state capture and corruption that has had a devastating impact on the delivery of basic services such as water. Hydropolitical civil unrest has increased to an extent that, in instances such as the Majakeng and Maluti-a-Phofung municipalities, unrest became extremely violent and disrupted businesses and well as state education and health facilities. This article is an ontological investigation into the hydropolitical impact of, and ideological reasons for, state incapacity to manage water resources and deliver safe and sustainable supply of water to the population. While reference will be made to the general situation in the country, the Majakeng and Maluti-a-Phofung municipalities will be used as a case studies for the impact of water insecurity on political stability. On the other hand, the City of Cape Town's ability to manage water scarcity and avert a drought related "day zero" scenario is used as an example of what can be achieved through sound management. The article will combine ideological considerations with theoretical explanations of ideology and state failure within a hydropolitical context in order to explain the current water crisis at local government level in South Africa and the threat that this poses to the political order in the country. Being a regional hegemon, any political disruptions in South Africa also threaten the geopolitical stability of the entire Southern African region. There remains a great deal of scope for future geopolitical co-operation around water within the Southern African Development Community that can secure a sustainable sources of future water supplies for South Africa and generate further income for the country's neighbours. The article evaluates the current water situation in the country, explains the water related geopolitical considerations that the country has to take into account, investigates the ideological basis for government policy and institutional strategy and the impact that this has on the capacity of the state to deliver sustainable and reliable water access to local communities, and then evaluates some case studies that include both failures and a success story. This assessment includes various sources of literature that supply a theoretical conceptual basis for terms such as hydropolitics and ideology. These academic concepts provide the basis for the practical considerations that are an integral part of the ideologically ? based hydropolitical ontological assessment. The article concludes with some broad recommendations on how the country could mitigate some of the hydropolitical challenges that it faces. ; Sudáfrica es uno de los treinta países del mundo con mayor escasez de agua. El centro económico del país, en la provincial de Gauteng, depende en gran medida del agua del vecino Reino de Lesoto a través de un canal y una serie de ríos que recorren más de quinientos kilómetros para llegar a la provincia. Grandes áreas de Sudáfrica están viviendo una escasez extrema resultado de la falta de agua suficiente y segura para uso doméstico. Esto se debe a una combinación de factores que incluyen sequías relacionadas con el cambio climático, urbanización y errores gubernamentales. En muchos municipios de todo el país, la falta de capacidad gubernamental para suministrar recursos hídricos y gestionar las aguas residuales alcanzado proporciones de crisis. La incapacidad institucional del Gobierno Del partido gobernante, Congreso Nacional Africano, combinado con el faccionalismo político, qué ha despojado a la administración pública de conocimientos especializados y ha provocado el éxodo de personas capacitadas Del Gobierno y del país. La implementación por parte del Gobierno de la estrategia leninista de centralismo democrático, comúnmente conocida como política de cuadros, ha resultado en la captación del estado y en el aumento de la corrupción que ha tenido un impacto devastador en la prestación de servicios básicos como el agua. Los disturbios civiles por la hidropolítica han aumentado hasta el punto de que, en casos como los de los municipios de Majakeng y Maluti-a-aPhofung, las protestas se han transformado en violentas y se han llegado a atacar tanto la propiedad privada como la pública. Si bien el país cuenta con procesos e instituciones democráticas destinadas a enfrentar el descontento de la población, la falta de una cultura política democrática continúa amenazando el orden actual. Este artículo es una investigación ontológica sobre el impacto hidropolítico y las razones ideológicas de la incapacidad del estado para administrar los recursos hídricos y brindar un suministro de agua seguro y sostenible a la creciente población urbana. Si bien será referencia a la situación general del país, los municipios de Majakeng y Maluti-a-Phofung serán usados como casos estudio sobre el impacto de la inestabilidad política causada por la inseguridad hídrica. Por otra parte, La capacidad de Ciudad del Cabo para gestionar la escasez y evitar un escenario hídrico de "día vero" relacionado con la sequía se utilizará como ejemplo de buena gestión. El artículo combinará consideraciones ideológicas con explicaciones teóricas sobre el fracaso del estado dentro de un contexto hidropolítico Para explicar la actual crisis del agua a nivel de gobierno tanto nacional como local en Sudáfrica. Al ser un hegemón regional, cualquier irrupción política en Sudáfrica también amenaza la estabilidad geopolítica de toda la región del sur de África. Muchos países de la región siguen dependiendo de Sudáfrica para su supervivencia económica mediante el uso de la infraestructura del país, como carreteras, redes ferroviarias y puertos. En el caso de Lesoto, existe una relación simbiótica por la cual, aunque el país se encuentre enclavado en Sudáfrica, posee un recurso vital que Sudáfrica necesita, el agua. El artículo evalúa la situación actual en el país y trata de explicar las relaciones geopolíticas que Sudáfrica debería revisar, el artículo indaga en los fundamentos ideológicos de las políticas públicas y su estrategia institucional sobre el impacto que estas tienen a la hora de proveer agua segura y suficiente a sus comunidades locales. Todo esto se hace a través de casos estudio que incluyen historias de éxito y fracaso en términos hidropolíticos. Terminaremos la investigación con una serie de recomendaciones y desafíos sobre cómo podría actuar y prevenirse el país.

The role and place of projects in various arears of social and industrial activity, the life cycle of which is measured by several days or hours, have been analyzed. An example of such specific projects are the solution of tasks in the field of national security and defense (combat operations in the armed conflicts, full-fledged military operations), liquidation of emergencies consequences (large-scale forest fires, floods, tsunamis, man-made disasters), as well as in other industries (in agricultural and construction industries, at transport). Such specific projects have all their characteristic attributes: time and resources limited unique one-off process. The role and importance of specific projects, the implementation duration of which is measured by several days or hours in general classification, have been identified. It is proposed to classified specific projects according to their life cycle into four groups: long-term, lasting from one to several years, short-term, lasting from one month to one year, dynamic, lasting from several days to one month, and hyper dynamic, lasting from several hours to one-three days. The features of hyper dynamic projects managing have been analyzed and its main principles have been formulated: task definition and unambiguous understanding of the task (industrial, operational-tactical, combat), its full awareness by all executors at all project phases; efficiency and perfection of all preparatory work (all-round project providing with all necessary means and resources) and the active phase of hyper dynamic project (fire damage of the enemy, firefighting, accident or disaster consequences liquidation, harvesting on tight agro-technical terms, goods transportation, engineer networks repairing, etc.); high level of proficiency and highest level of willful responsibility for the fulfillment of their regular duties during the work (operational-tactical, combat, industrial) of hyper dynamic project performers at all levels of the superstructure; professional training and moral support of hyper dynamic project performers purposefulness and discipline in the process of its realization, despite the active influence of risks, the main ones being the probable threats to health and life; control system clarity and continuity in the process of hyper dynamic project implementation, which is ensured, first of all, by maintaining the stable operation of communication systems, their duplication or multiplicity; identification of potential risks, reaction and tracking in the course of hyper dynamic project executing, especially in the case of highly probable threats to the performers health and life; continuous monitoring of the execution of all stages of hyper dynamic project, instant decision making and prompt adjustments corrective (orders and commands submission to the subordinates in the hierarchical construction by communication means). The next stage of our research, we consider, is substantiation of the projects duration classification and doing the intensity analysis of the consumption of allocated (planned) resources for their implementation. ; Проанализирована роль и место проектов в различных отраслях общественной и производственной деятельности, жизненный цикл которых измеряется несколькими сутками или часами. Примером таких специфических проектов является решение задач в области национальной безопасности и обороны государства (боевые действия в вооруженных конфликтах, полноценные военные операции), ликвидация последствий чрезвычайных ситуаций (масштабные лесные пожары, паводки, цунами, техногенные катастрофы), а также в других областях деятельности (в аграрной отрасли, строительной индустрии, на транспорте). Такие специфические проекты имеют все характерные для них атрибуты: ограниченный во времени и ресурсах, неповторимый (уникальный) и одноразовый процесс. Идентифицированы роль и значение специфических проектов, продолжительность внедрения которых измеряется несколькими сутками или часами, в общей классификации. Предложено классифицировать специфические проекты по их жизненным циклам на четыре группы: долгосрочные, продолжительностью от одного до нескольких лет, краткосрочные, продолжительностью от одного месяца до одного года, динамические, продолжительностью от нескольких суток до одного месяца, и гипердинамические, продолжительностью от нескольких часов до одной-трех суток. Проанализированы особенности управления гипердинамическими проектами и сформулированы основные его принципы: четкость постановки и однозначность понимания задачи (производственной, оперативно-тактической, боевой), полное осознание ее всеми исполнителями на всех фазах проекта; оперативность и совершенство исполнения всех подготовительных работ (всестороннее обеспечение проекта всеми необходимыми средствами и ресурсами) и активной фазы гипердинамического проекта (огневое поражение противника в бою, тушения пожара, ликвидация аварии или последствий катастрофы, сбор урожая в сжатые агротехнические сроки, перевозка грузов, ремонт инженерных сетей и т.п.); высокий уровень профессионализма и наивысший волевой уровень ответственности за выполнение своих штатных обязанностей во время работы (оперативно-тактической, боевой, производственной) у исполнителей гипердинамического проекта на всех уровнях надстройки; профессиональная подготовленность, моральная поддержка целеустремленности и дисциплинированности всех исполнителей гипердинамического проекта в процессе его реализации, несмотря на активное воздействие рисков, главный среди которых – вероятная угроза здоровью и самой жизни членов команды; четкость и непрерывность работы системы управления в процессе реализации гипердинамического проекта, которая обеспечивается, в первую очередь, поддержанием безотказной работы систем коммуникации (связи) их дублированием или многократностью; идентификация всех возможных рисков, реакция на них и ее отслеживание в процессе выполнения гипердинамического проекта, особенно при высоковероятной угрозе здоровью и жизни исполнителей; непрерывный контроль выполнения всех этапов гипердинамического проекта, мгновенное принятие решений и оперативное внесение соответствующих корректур (подача распоряжений и команд подчиненным в организационно-штатной структуре управления персоналом с помощью средств коммуникации). Следующим этапом наших исследований считаем обоснование классификации проектов по их продолжительности и анализ интенсивности потребления выделенных (запланированных) ресурсов для их реализации. ; Проаналізовано роль і місце проєктів у різних галузях суспільної і виробничої діяльності, життєвий цикл яких вимірюється декількома добами або годинами. Прикладом таких специфічних проєктів є вирішення завдань у царині національної безпеки й оборони держави (бойові дії у збройних конфліктах, повноцінні військові операції), ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій (масштабні лісові пожежі, паводки, цунамі, техногенні катастрофи), а також в інших галузях суспільної діяльності (в аграрній галузі, у будівельній індустрії, на транспорті). Такі специфічні проєкти мають усі характерні їм атрибути: обмежений у часі та ресурсах, неповторний (унікальний) та одноразовий процес. Ідентифіковано роль і значення специфічних проєктів, тривалість впровадження яких вимірюється декількома добами або годинами у загальній класифікації. Запропоновано специфічні проєкти класифікувати за їх життєвим циклом на чотири групи: довготривалі, тривалістю від одного до декількох років, короткотривалі, тривалістю від одного місяця до одного року, динамічні, тривалістю від декількох діб до одного місяця, та гіпердинамічні, тривалістю від декількох годин до однієї-трьох діб. Проаналізовано особливості управління гіпердинамічними проєктами та сформульовано основні його принципи: чіткість поставлення та однозначність розуміння задачі (бойової, оперативно-тактичної, виробничої), цілковите усвідомлення її усіма виконавцями на усіх фазах проєкту; оперативність і досконалість виконання всіх підготовчих робіт (всебічне забезпечення проєкту всіма необхідними засобами і ресурсами), та активної фази гіпердинамічного проєкту (вогневе ураження противника у бою, гасіння пожежі, ліквідація аварії або наслідків катастрофи, збирання урожаю у стислі агротехнічні строки, перевезення вантажів, ремонт інженерної мережі тощо); високий рівень фаховості та найвищий вольовий рівень відповідальності за виконання своїх штатних обов'язків під час роботи (бойової, оперативно-тактичної, виробничої) у виконавців гіпердинамічного проєкту на усіх рівнях надбудови; професійна підготовленість та моральна підтримка цілеспрямованості та дисциплінованості всіх виконавців гіпердинамічного проєкту в процесі його реалізації, незважаючи на активний вплив ризиків, серед яких головний – ймовірні загрози здоров'ю та самому життю; чіткість і неперервність роботи системи управління у процесі реалізації гіпердинамічного проєкту, що забезпечується, в першу чергу, підтриманням безвідмовної роботи систем комунікації (зв'язку) їх дублюванням або багатократністю; ідентифікація всіх можливих ризиків, реакція на них та її відслідковування у процесі виконання гіпердинамічного проєкту, особливо при високоймовірних загрозах для здоров'я і життя виконавців; неперервний контроль виконання усіх етапів гіпердинамічного проєкту, оперативне прийняття рішень і невідкладне внесення всіх відповідних коректур (подача розпоряджень і команд підлеглим в організаційно-штатній структурі управління персоналом за допомогою засобів комунікації). Наступним етапом наших досліджень вважаємо обґрунтування класифікації за тривалістю проєктів та аналіз інтенсивності споживання виділених (запланованих) ресурсів для їх реалізації.

The relevance of the study is conditioned by the necessity to bridge gaps in Ukrainian music history, including unfairly forgotten names of musicians.The main objective of the study is to investigate Constantine von Feist's stages of life and fields of creative activity as little known composer, teacher and pianist.Methodology of the article is complex. It includes: a method of historical and systemic analysis which helps to consider C. von Feist's activity under certain historical conditions and to define his role in formation of Ukrainian music culture; a method of search and generalization of archive documentation which helps to use reliable and trustworthy information in exposition of fact-based material; a method of musically-theoretical analysis — aimed to thorough study of music compositions along with their content and form, to reveal imagery by means of the system of music expression means used by composer; a method of systematization and generalization which makes it possible to summarize all available data and to make a grounded conclusion.The article pays attention to the fact that C. von Feist's activity was not studied by Ukrainian musicology before. However, culturally educated part of the society of the 19 century knew his works very well, as C. von Feist was a concert-giving pianist, composer and teacher.The musician was born in Poland. He was educated in Warsaw conservatory. In 1842 he moved to Kharkiv. The newspapers of that time said that the musician`s talent development took place exactly in Kharkiv ground. Here he became known as a composer, experienced and conscientious piano teacher and pianist-performer whose concerts always attracted the audience. C. von Feist's name was also well known abroad. Exemplary remarks about musician's activity were published in "The Warsaw courier" and in Vienna's newspapers.During Kharkiv period C. von Feist paid the most attention to composing. He wrote mainly salon pieces and military marches which were popular at that time and which he often dedicated and presented to emperor's family representatives. C. von Feist was repeatedly granted Supreme favour and was awarded with valuable gifts. Among such compositions are the marches: "The Horse trot" (1845), "The Infanterian March" (1850), "The Triumphant March" (1852), "The march in remembrance of Sacred Crowning of His Imperial Highness" (1857), and also large pieces for piano: "Cecilia Mazurka" (1855), "Nocturne" (1858), dedicated to Grand duchess Olga Fyodorovna (ne Cecilia Augusta), "Grand valse" ("The Bridal Fiery Waltz"), dedicated to Grand Duke Nikolay Nikolayevich on the occasion of the wedding of His Imperial Highness (1856).In 1860-ties C. von Feist moved to Moscow. He continued to compose and the tradition to dedicate his works. Two marches: "The Ceremonial March" (1862) and "The Millennial Festive March" (1862) written on the occasion of Their Imperial Highness's "general happy arrival" in Moscow and of "millennial reign of Russian government" respectively, were traditionally addressed to members of imperial family. Today the manuscripts of these compositions are kept in The National Russian Library.The musician's further life was connected mainly with pedagogical activity: the pianist bent every effort to foundation of music schools in towns and cities of the Russian Empire.In 1873 C. von Feist opened a private music school in Voronezh which was considerably popular among townspeople. In the middle of 1870-ties the musician moved to Ukraine and founded music schools in Sumy (1874) and in Nizhyn (1876).In 1881 he created vocal-instrumental school in Kyiv. Most researchers consider it to be among the first private educational establishments in Ukraine. The school was approved by Ministry of the Interior. Playing the piano, singing and music theory were taught there.In due course C. von Feist set himself the task to transfer Kyiv school to another town. He turned to the governor of Kamianets-Podilskyi with this idea but the first was refused. In 1885 the musician addressed a petition to the mayor of Mykolaiv, in which he suggested his assistance in transferring the educational establishment to the town entrusted to him. One of the schools head's conditions was: a subvention of 1200 rubles a year for teaching children from low-income families. But this time the musician did not obtain the consent as well.Having cancelled his plans to move to another town, C. von Feist continued teaching in Kyiv, where his creative activity was at last appreciated. In 1889 the Shah of Persia granted the school head of Kyiv music school the highest badge of honor of his country — "The Order of the Lion and the Sun". Having received this precious reward, intended for foreigners, C. von Feist, a famous musician, became fairly recognized for his talent and hard work.Results and conclusions. C. von Feist's fruitful creativity is a major contribution to development of Ukrainian music culture. His pedagogical achievements in formation of domestic musical education are especially important. Opened music schools, in particular for teaching children from low-income families, caused the growth of music level of the inhabitants, formation of the system of primary music education. C. von Feist's creative legacy as composer, the bulk of which have not survived, reflects aesthetic tendencies and genre priorities of Russian music of the 19 century. ; Охарактеризовано творчество композитора, педагога, пианиста Константина Францевича фон Фейста, рассмотрены отдельные этапы его жизненного пути и направления творческой деятельности, воссоздан творческий портрет художника, раскрыта его роль в культурно-художественной жизни Украины середины XIX века. К. фон Фейст был талантливым концертирующим пианистом. Как композитор, он писал преимущественно популярные в то время салонные пьесы и военные марши, которые щедро посвящал членам императорской семьи по случаю юбилеев, государственных праздников и различных жизненных событий. Воплощая свой замысел, К. фон Фейст внимателен к каждой детали: он каллиграфически чётко вносил все знаки акцентуации, педализаци, разные штрихи, динамические градации. Его автографы производили впечатление утончённой графической работы. Кроме того, он активно проявил себя на педагогическом поприще, в частности, его считают одним из основателей частных музыкальных школ в Украине. В учебных заведениях, открытых музыкантом в Воронеже, Сумах, Киеве, Нежине, учились дети из семей состоятельных и бедных горожан. По воспоминаниям современников, он был добросовестным и опытным преподавателем. Композиторское наследие К. фон Фейста преимущественно утеряно, однако отдельные материалы, сохранившиеся в фондах библиотек, свидетельствуют о его высоком профессионализме и мастерстве. Опусы художника неоднократно благосклонно принимали представители императорской семьи, вознаграждая его ценными подарками. Плодотворная деятельность К. фон Фейста является весомым вкладом в развитие украинской культуры, особенно музыкального образования. Композиторское наследие К. фон Фейста отражает эстетические тенденции развития русской музыки во второй половине XIX века. ; Розглянуто постать композитора, педагога, піаніста Костянтина Францовича фон Фейста. Охарактеризовано окремі етапи його життєвого шляху та напрями творчої діяльності, змальовано творчий портрет митця, розкрито його роль у культурно-мистецькому житті України середини XIX століття. З'ясовано, що К. фон Фейст був талановитим концертуючим піаністом. Композитор К. фон Фейст писав переважно популярні на той час салонні п'єси і військові марші, які щедро присвячував членам імператорської родини, даруючи з нагоди ювілеїв, державних свят і різних життєвих подій. Утілюючи свій задум, К. фон Фейст уважний до кожної деталі: він каліграфічно чітко виписував усі знаки акцентуації, педалізації, різноманітні штрихи, динамічні градації. Його автографи справляють враження витонченої графічної роботи. Він активно виявив себе на педагогічній ниві, зокрема його вважають одним із фундаторів приватних музичних шкіл в Україні. У закладах, які відкрив музикант у Воронежі, Сумах, Києві, Ніжині, навчалися діти з родин заможних і бідних городян. За спогадами сучасників, він був сумлінним і досвідченим викладачем. Композиторська спадщина К. фон Фейста здебільшого втрачена, проте окремі матеріали, які збереглися у фондах бібліотек, свідчать про його високий професіоналізм і майстерність. Опуси митця неодноразово прихильно сприймали представники імператорської родини, нагороджуючи його коштовними подарунками. Плідна діяльність К. фон Фейста становить вагомий внесок у розвиток української культури, особливо музичної освіти. Композиторський доробок К. фон Фейста відбиває естетичні тенденції розвитку російської музики у другій половині ХІХ століття.

Programa de Doctorado en Salud Pública, Ciencias Médicas y Quirúrgicas ; Los avances tecnológicos en los sistemas de imagen médica de los últimos años han facilitado enormemente el acceso, ante una sospecha médica, a imágenes de alto valor diagnóstico. Debido a ello la utilización de técnicas de imagen que usan radiaciones ionizantes ha aumentado, y con ellas las dosis de radiación recibidas por la población. Esto se ve reflejado en las encuestas nacionales que muestran aumentos paulatinos en las dosis colectivas recibidas por la población que se derivan de la práctica médica. Los beneficios asociados a las imágenes de radiodiagnóstico siempre deben contraponerse a los efectos adversos de las radiaciones ionizantes. Y desde diversos ámbitos se ha advertido que muchas de las exploraciones que se realizan podrían no estar justificadas. Es necesario, además, tener en cuenta los costes asociados a cualquier prueba médica innecesaria, tanto desde el punto de vista del especialista y del equipamiento médico como desde el del paciente (por ejemplo, el sobrediagnóstico, las cascadas clínicas y los falsos positivos). Los informes más recientes de las organizaciones internacionales que velan por la protección radiológica y la publicación el 5 de diciembre de 2013 en el Diario Oficial de la Unión Europea de la Directiva 2013/59/EURATOM por la que se establecen normas de seguridad básicas para la protección contra los peligros derivados de la exposición a radiaciones ionizantes, y que entró en vigor en los países miembros a partir del 6 de febrero de 2018, han motivado la necesidad de estudiar la evaluación de los riesgos y los beneficios de las radiaciones ionizantes. En concreto, la nueva legislación establece la necesidad de metodología para optimizar y justificar el uso médico de las radiaciones. En la presente tesis por compendio de publicaciones se han incluido dos estudios sobre esta temática. El primero realizó un análisis sistemático de la literatura sobre medida de dosis efectiva, que es la magnitud que representa en un solo número el perjuicio causado por una exposición a radiaciones ionizantes. El resultado fue una estimación de este valor para las pruebas radiológicas que suponen una mayor contribución a la dosis efectiva colectiva. Las dosis resultantes pueden ser de utilidad para diversos tipos de estudios. El segundo estudio analizó una serie de peticiones de pruebas de radiodiagnóstico para determinar la adecuación de estas de acuerdo a guías de recomendaciones basadas en la evidencia. Se emplearon cinco clasificaciones posibles y cada prueba fue analizada por dos investigadores independientes. Menos del 50% de las peticiones analizadas fueron consideradas adecuadas, y aproximadamente un tercio fueron clasificadas como inadecuadas de acuerdo a las guías utilizadas. Las características demográficas y clínicas de las peticiones fueron analizadas para profundizar en los resultados y obtener conclusiones que puedan ser de utilidad en investigaciones futuras. Las pruebas solicitadas a mujeres se asociaron con una menor probabilidad de ser adecuadas que aquellas solicitadas a hombres (OR 0,70; IC al 95% 0,57- 0,86). Asimismo, se encontró una menor adecuación en las pruebas solicitadas por médicos de familia frente al resto de especialistas (OR 0,60; IC al 95% 0,38-0,93). Hubo una mayor adecuación en las pruebas de mamografía y de TC respecto de las radiografías convencionales. Usando los resultados de ambos estudios se pudo estimar la cantidad de dosis efectiva colectiva que se da en exceso a la población debido a prácticas no adecuadas o carentes de justificación, y los factores asociados a estos excesos. El 19,6% de la dosis efectiva se asoció a pruebas inadecuadas. El porcentaje de pruebas inadecuadas es elevado, y esto da como resultado un gran porcentaje de dosis efectiva a la población que carece de justificación. Las características clínicas y demográficas, como son el género, la edad, la especialidad médica del médico solicitante y el tipo de prueba solicitada influyen en la adecuación de la pruebas. En la actualidad, la radiación debida a prácticas médicas constituye el mayor factor de exposición artificial para la población en casi todos los países del mundo. Los costes asociados a prácticas inadecuadas son una carga para la sociedad que debe ser tenida en cuenta y tratada si los sistemas de salud quieren alcanzar su principal objetivo. ; Technological advances in imaging systems in the last years have allowed easy access, when there is a suspected underlying clinical condition, to images of high diagnostic value. Because of this, the use of imaging technologies has increased, together with the radiation dose received by the population. This trend can be seen in National surveys, which reflect continuous increases in the effective collective dose delivered by medical practices to the population. The benefits that are linked to x-ray imaging must always be weighed against the risks that ionizing radiation poses. There have been warnings at several levels about many x-ray imaging requests not being adequately justified. On top of this, it is also necessary to take into account the other costs derived from any unnecessary medical procedure, from the perspective of the medical specialist and the health care system as well as from that of the patient (for example, over diagnostic, clinical cascades and false positives). The most recent reports by international radiation protection organizations and the December, 5th 2013 publication in the Official Journal of the European Union of the 2013/59/EURATOM Council Directive laying down basic safety standards for protection against the dangers arising from exposure to ionizing radiation, that was brought into force on February, 6th 2018 by all Member States have brought up the need for a re-evaluation of the risks and benefits of ionizing radiations. Specifically, the new legislation establishes the need for methodology for the optimization and the justification of the medical use of radiations. This thesis by compendium of publications includes two studies regarding this area of research. The first study performed a systematic analysis of the literature that measured values of effective dose. The effective dose is the magnitude that represents the total detriment of an x-ray procedure. The analysis yielded estimated values for the x-ray procedures that contribute the most to the collective effective dose. The resulting values may be useful in different types of studies. The second study analyzed a series of x-ray imaging requests to determine their adequacy, using recommendation evidence-based guidelines. A total of five different possible outcomes of the main variable where contemplated, and each request was analyzed by two independent researchers. Less than 50% of the requests that were analyzed were considered adequate, while approximately one-third were specifically considered inappropriate according to the guidelines used. The clinical and demographic data of each request was taken into account for a deeper analysis of the results, and to produce conclusions that can be useful in future investigations. Women were less likely than men to have an imaging test classified as appropriate (adjusted OR 0.70, 95% CI 0.57 to 0.86). Imaging tests requested by general practitioners were less likely to be considered appropriate than those requested by central services (adjusted OR 0.60, 95% CI 0.38 to 0.93). Mammography and CT were more likely to be appropriate than conventional X-rays The combination of both studies was used to calculate the excess collective effective dose to the population due to inadequate or not properly justified practices, and the factors that correlate with this excess. 19.6% of the effective dose was associated with inappropriate tests. There is a significant frequency of inadequate x-ray tests, which results in a high percentage of unjustified associated effective dose. Demographic and clinical characteristics such as sex, age, referral physician and medical imaging test seem to play a role in the adequacy of the imaging tests. Today, medical examinations are the biggest contributor to the total radiation received by the population due to artificial causes in almost every country in the world. The costs associated to inadequate tests are a burden to society that must be acknowledged and remedied if health care systems want to serve their primary purpose.

With global production exceeding 750 million tons in 2017, wheat is considered a staple food for the world's population. Wheat mapping and monitoring could then be a very effective tool for achieving the Sustainable Development Goals (SDG2-Zero Hunger). In Lebanon, wheat receives technical and financial support, yet many errors occur in estimating the wheat acreage due to absence of reliable agricultural census and lack of wheat mapping using satellite images. In addition, identifying the best rotation type and agricultural practices leads to identify the most efficient wheat-based cropping system in terms of productivity (protein production and net profit), efficiency (water and nitrogen use), as well as the economic risk on the farmer. Thus, The aim of the current study, which is conducted in the Bekaa plain of Lebanon, is to utilize remote sensing technology and crop modelling for supporting policy makers and end-users in making strategic decisions regarding one of the most food security-driving crop in the Mediterranean (i.e. winter wheat).The first part of the thesis evaluates the potential of optical data for early winter wheat mapping by allowing the transfer of knowledge from one year to another (2016 and 2017 in this study). For its high spatial and temporal resolutions, Sentinel-2 data are employed. Results show that when the developed approach was applied on Sentinel-2 time series of 2017 in using 2016 ground truth data, the overall accuracy reaches 87.0%, whereas, when implemented using 2017 ground truth data, the overall accuracy is 82.6% on 2016 data. The outputs are executed up to six weeks before harvest, as well as distinguishing winter wheat from similar cereals (barley and triticale).The second part of the thesis examines the ability of the SAR (Synthetic Aperture Radar) C-band data of the new radar satellite (Sentinel-1) regarding its ability to monitor winter wheat crop by identifying the economically important phenological phases that cannot be detected relying solely on NDVI derived from optical satellite Sentinel-2. Results show that VV polarization at incidence angle of 32°-34° is best for predicting heading, VH polarization at incidence angle of 43°-45° for predicting soft dough, and the ratio VV/VH at incidence angle of 32°-34° for predicting germination and harvesting.The third part of the thesis is dedicated to test, in contrasted biophysical and management conditions, the hypothesis that promoting wheat-fava bean rotation leads to a significantly better productivity and resources use efficiency, as well as, reducing economic risk than the promoted intensive wheat-wheat and wheat-potato rotations. The cropping simulation model "CropSyst" is used after being calibrated and validated by using experimental data for different wheat-based rotations combining different soil, climate and management options. The results show that there is no particular optimal scenario that can simultaneously ensure high productivity, reduce economic risk, and achieve high wheat- water- and nitrogen-use efficiency. However, the wheat-fava bean rotation cultivated with no wheat fertilization appears to be a better substitute to the wheat-wheat rotation in terms of protein production in both (low and high) Water Holding Capacity (WHC) soils (0.93 t/ha versus 0.8 t/ha in low WHC and 1.34 t/ha versus 1.17 t/ha in high WHC). This cropping system could achieve a higher net profit, showing high resource-use efficiency and good economic sustainability. Moreover, a very high profit could only be attained with the wheat-potato rotation (8640 US DOLL./ha and 12170 US DOLL./ha), yet with low input-efficiency and high economic risk. ; Avec une production mondiale dépassant 750 millions de tonnes en 2017, le blé est considéré comme un aliment de base pour la population mondiale. Sa cartographie et sa surveillance pourraient alors se révéler être un outil très efficace pour atteindre les objectifs de développement durable (ODD2-Faim zéro). Au Liban, en vue d'assurer la sécurité alimentaire nationale, le blé reçoit un soutien financier et technique du gouvernement. Cependant, de nombreuses erreurs dans l'estimation de la superficie en blé à travers le pays sont dues principalement aux déclarations peu fiables des agriculteurs. De plus, le choix du système de culture basé sur le blé (en termes de type de rotation et de pratiques agricoles) peut avoir un impact considérable sur la productivité du système (protéines et rentabilité), l'efficacité d'utilisation des ressources (efficacité d'utilisation de l'eau et utilisation de l'azote), ainsi que sur le risque économique pour les agriculteurs. La présente étude menée dans la plaine de la Bekaa au Liban a pour objectif d'utiliser la télédétection et la modélisation de la croissance des cultures pour fournir aux décideurs politiques et aux utilisateurs finaux les informations dont ils ont besoin sur le blé d'hiver.La première partie évalue le potentiel des images optiques pour la cartographie du blé d'hiver précoce en permettant le transfert de connaissances d'une année à l'autre (2016 et 2017) Les résultats montrent que, lorsque l'approche développée est appliquée à la série chronologique Sentinel-2 de 2017, en utilisant les données de vérité au sol 2016, la précision globale atteint 87,0%, tandis que, lorsqu'elle est mise en œuvre avec les données de vérité au sol 2017, elle est de 82,6% en 2016. Les classifications pour distinguer le blé d'hiver de céréales similaires (orge et triticale) sont réalisées jusqu'à six semaines avant la récolte.La deuxième partie examine la capacité des images radar en bande C du nouveau satellite Sentinel-1 à surveiller la culture de blé d'hiver en identifiant les stades phénologiques économiquement importants qui ne peuvent pas être détectés en utilisant uniquement les indices issus de l'optique (Sentinel-2). Les résultats montrent que la polarisation VV (incidence de 32°-34°) et VH (incidence de 43°-45°) sont respectivement préférables pour estimer les stades de l'épiaison et de pâteux mou. De plus, le rapport VV/VH (incidence de 32°-34°) est préférable pour détecter la germination et la récolte.La troisième partie a pour objectif de vérifier si la rotation blé-féverole, nécessitant des intrants agricoles extensifs (eau et azote), a une performance nettement meilleure que la rotation intensive blé-blé en termes de productivité, d'utilisation rationnelle des ressources, et de minimisation du risque économique à l'échelle parcellaire. Le modèle de croissance des cultures «CropSyst» a été adopté après avoir été calibré et validé sur notre zone d'étude. Les résultats montrent qu'il n'existe pas un scénario de système de culture optimal permettant d'assurer une productivité élevée, de réduire le risque économique et d'obtenir une efficacité élevée de l'utilisation de l'eau et de l'azote. Cependant, le scenario de rotation blé-féverole sans fertilisation du blé semble être un meilleur substitut à la rotation blé-blé en termes de production de protéines. Pour un sol avec une faible capacité de rétention, la production de protéines est de 0,93 t/ha et de 0,8 t/ha respectivement pour les rotations blé-féverole et blé-blé. Pour un sol avec capacité de rétention élevée, la production de protéines est de 1,34 t/ha pour blé-féverole contre 1,17 t/ha pour blé-blé. De plus, ce système de culture blé-féverole pourrait générer un bénéfice net plus élevé que celui du blé-blé. Enfin, la rotation blé-pomme de terre peut générer des bénéfices nets très élevés (8640 US DOLL./ha et 12170 US DOLL./ha) mais avec une faible efficacité des intrants et un risque économique élevé

According to modern scientific and philosophical representations, the world is its creation as development. Because of anthroponoospherization, world development appears as a historical and spiritual development. A measure of progressive development are: 1) the completeness of the implementation of legislative tendency (directions) of development, 2) the superiority of the old to new, 3) the increase of consciousness and spiritual factors of development. In the development of society, the historical-spiritual appear to it: 1) degrees, 2) local ways (civilization) actually happen-ideas-development, which are: 1) initial with the stages of anthroposociogenesis, tribal community of collectors and hunters, the clan community of farmers and herders, 2) agrarian society with the stages of the first civilizations of the copper stone age (Ancient Egyptian, Sumerian-Babylonian, Indo, Aegean, Hatto-Smallasian Early Chinese, Ancient American) iron age from the 1st millennium BC of ancient (Middle East, Antique, Ancient Indian and Ancient Chinese) and medieval (Far Eastern, Indian, Austrian, Central Asian, Iranian-Islamic, Eastern Christian and West Christian local civilizations) and so-called industrial society with preindustrialization XVIІІ-mid. ХVІІ century, industrialization the middle of ХVІІ–ХІХ centuries, industrial first half of Twentieth century and, the middle of XX century, the globalization-information stages of development with the corresponding all of them-events-ideas-development. Stages of development are determined by their main direction. Civilizations can be defined as local socio-culturaland organisms that are inherent in the physiognomic unity of distinctive features. In the process of historical development there is a growth of conscious-spiritual factors of development (socio-cultural paradigm), mainly as the implementation of various socio-cultural projects, which prompts the creation of consciously projected, intellectually creative, idea-creative, spiritually-constructed world as it happens-idea- development. Events are actingknowledged as ideas, and ideas are projected as development. All further history of mankind is the deduction and embodiment of consciously-projected ideas. Socio-cultural projects require the realization, and that's why historical development is somehow dejected, and is carried out as some kind of enthusiasm. Religion - faith in God through the cult, what is the act of consciousness (faith) of world creation (God) through its activation in itself (the cult). The historical-spiritual world-development are as follows: 1) the continuation of the world creation, 2) the belief of realization as a kind of locomotive, because of what 3) religious socio-cultural projects of spiritual world transformation are currently the largest. From the New Times monotheism comes into the secular phase of practicing faith. From the seventeenth century humanity passes to industrial ways of development and to the twentieth century. the world economy is formed, world politics and world spirituality that are from the middle of Twentieth century turn into the globalization-informational period of "the inventive future", when any social and cultural projects can be implemented. There is a world civilization as a cathedral unity of national cultures. In the field of religious, there is not immorality, but newly-religions as a God's gradual faith. Innovation faith occurs as: 1) ecumenization, 2) secularization, and 3) new secular dynastic theologians. A peculiar "spiritual evaporation" of globalization processes is the maturation of the so-called universal religion. There can be no universal religion, only a universal faith can be. Universal religion is not a separate religion, but the unity of all religions of the world as its spiritual transformation. Universal religion arises as 1) activation of the creative forces of man, 2) the locomotive of socio-cultural projects that require the faith realization, 3) as a social and cultural project for the spiritual transformation of the world (God's reign, etc.). The unity of all religions in the world is currently the most expressed in theistic evolutionism, which in modern universal evolutionism receives a scientific and philosophical justification, where a new process-creative-centric image of the world for its transformation arises. Secular gradual faith passes into the development of the world, world-wide – the consciousness of the world as its development, which is achieved by the event-idea-development. The world of faith appears in three hypostases: 1) as the unity of all religions of the world as its spiritual transformation, 2) the world is not religion, but faith, and 3) acts consciousness of the world as its development. Concentration of the meanings of spiritual uplift form the so-called spiritual republics (Zion, Shambhala, mountainous Jerusalem, etc.) as our antisocial spiritual homeland. World-development of historical-spiritual appears as an intelligent world development (World building). ; За сучасними науково-філософськими уявленнями світ – це його творення як розвиток. Через антропоноосферизацію світорозвиток постає як історично-духовний розвій. Мірилом поступального розвою виступають: 1) повнота здійснення законотенденцій (спрямованостей) розвитку; 2) перевершення старого новим; 3) збільшення свідомісно-духовних чинників розвою. В історично-духовному розвитку суспільства постають його ступені та локальні способи (цивілізації), власне подіє-ідеє-розвій, якими є: 1)первісне, з етапами антропосоціогенезу, родової общини збирачів і мисливців, родової общини землеробів і скотарів; 2) аграрне суспільство, з етапами перших цивілізацій: міднокам'яного віку (Давньоєгипетської, Шумеро-Вавилонської, Індської, Егейської, Хетто-Малоазійської Ранньокитайської, Давньоамериканської), залізного віку від І тис. до н.е., давніх (Близькосхідної, Античної, Давньоіндійської і Давньокитайської) та середньовічних (Далекосхідної, Індійської, Австричної, Центральноазіатської, Ірано-Ісламської, Східнохристиянської і Західнохристиянської) локальних цивілізацій і т.з. індустріальне суспільство з передіндустріалізаційним (ХVІІ – сер. ХVІІІ ст.), індустріалізаційним (сер. ХVІІ–ХІХ ст.), індустріальним (п.пол. ХХ ст.) та (від сер. ХХ ст.) глобалізаційно-інформаційним етапами розвою з відповідним їм всім подіє-ідеє-розвоєм. Етапи розвитку визначаються їх головним спрямуванням. Цивілізації можуть бути визначені як локальні соціально-культурні організми, яким притаманна фізіогномічна єдність відміннісних рис. У процесі історичного розвитку відбувається зростання свідомісно-духовних чинників розвою (соціально-культурна парадигма), головним чином – як здійснення різних соціально-культурних проектів, через що постає створення свідомісно-проектованого, розумо-творного, ідеє-творного, одухо-твореного світу як його подіє-ідеє-розвою. Події дієусвідомлюються як ідеї, а ідеї проектуються як розвиток. Уся подальша історія людства репрезентована виведенням і втіленням свідомісно-проектованих ідей. Соціально-культурні проекти вимагають відоздійснення, через що історичний розвиток певним чином орелігійнюється, здійснюється як деяке світовірення. Релігія – віра в Бога через культ, чим є дієусвідомлення (віра) світотворення (Бог) через його активізацію в собі (культ). Світорозвій історично-духовний орелігійнюється як 1) продовжене світотворення, 2) віроздійснення як своєрідний локомотив, через те, що 3) релігійні соціально-культурні проекти духовного світоперетворення наразі є найбільшими. Від новочасся єдинобожжя вступає в секулярну фазу практикування віри. Від ХVІІ ст. людство переходить до індустріальних способів розвитку і до ХХ ст. утворюються світова економіка, світова політика і світова духовність, які від сер. ХХ ст. переходять у глобалізаційно-інформаційну добу "винаходжуваного майбутнього", коли можуть бути здійснені будь-які соціально-культурні проекти. Виникає світова цивілізація як соборна єдність національних культур. У галузі релігійній відбувається не обезрелігійнення, а новорелігійнення як дієбожне поступовір'я. Нововір'я відбувається як 1) екуменізація, 2) секуляризація, 3) нове секулярно-динамістичне богословствування. Своєрідним "духовним випаровуванням" глобалізаційних процесів є визрівання т.з. універсальної релігії. Універсальної релігії бути не може, може бути лише універсальна віра. Універсальна релігія не окрема релігія, а єдність усіх релігій світу як його духовного перетворення. Універсальна віра постає як 1) активізація світотворчих сил людини, 2) локомотив соціально-культурних проектів, що вимагають віроздійснення, 3) як соціально-культурний проект духовного перетворення світу (Царство Боже і т.п.). Єдність усіх релігій світу наразі знаходить найбільше вираження в теїстичному еволюціонізмі, який у сучасному універсал-еволюціонізмі отримує науково-філософське обґрунтування, де виникає новий процесуально-творчоцентричний образ світу для його перетворення. Секулярне поступовір'я переходить у розвитковір'я, світовір'я – дієусвідомлення світу як його розбудови, що досягається подіє-ідеє-розвоєм. Світовір'я постає у трьох іпостасях: 1) як єдність усіх релігій світу як його духовного перетворення, 2) світова не релігія, а віра і 3) дієусвідомлення світу як його розбудови. Зосередження розмислів духовних розбудов утворюють т.з. духовні республіки (Сіон, Шамбхалу, "горній Єрусалим" і т.п.) як нашу асоціальну духовну Батьківщину. Світорозвій історично-духовний постає як дієусвідомлювана світорозбудова (Світобуд).

The author of the article emphasizes the lack of regulation of the issue about the scope of the inalienable personal procedural rights of suspects and accused (defendants) within national criminal procedural legislation. The implementation of these rights can not be entrusted to other persons, in particular, their defense attorneys, legal representatives. Such procedural rights are called undelegated, since they are exercised directly by suspects and accused (defendants). Special attention is paid to the fact that such a gap in the law can not negatively affect the legal regulation of the procedural status of both suspects, accused (defendants), and other participants in the criminal proceedings, to whom the legislator delegates the rights of the latter, namely: a defense attorney, a legal representative, persons in respect of whom it is supposed to use coercive measures of a medical or educational nature or there was the issue about their application, their legal representatives. It is stated that there are no studies in modern procedural science, containing a close to exhaustive list of undelegated procedural rights of suspects and accused (defendants). We set the goal to single out a group of inalienable personal rights of suspects and accused (defendants) within the totality of their procedural rights that are exercised solely by them and can not be delegated to other participants in the criminal proceedings. The group of the above procedural rights includes such rights of suspects, accused (defendants) as: to be clearly and timely informed about their rights provided by the Criminal Procedural Code, as well as to obtain their explanation; to waive the right to counsel at any time of criminal proceedings; do not say anything on the merits of suspicion, accusations against them or at any time refuse to answer questions; to give explanations, testimonies in terms of suspicion, accusations or to refuse at any time to provide them; to demand compensation for damage caused by unlawful decisions, actions or omission of the agency involved in carrying out operative and search activities, pre-trial investigation, of a prosecutor's office or courts, in the manner prescribed by the law, as well as restoration of reputation in case if suspicion, charge have not been confirmed; to conclude a guilty plea agreement or a reconciliation agreement with the victim. The procedural right of a suspect to state his testimony during the interrogation with his own hand is undelegated one. As for an accused (defendant), he can not delegate other participants in the criminal proceedings to exercise his right to receive clarification on the procedure for the preparation and use of the pre-trial report, refuse to participate in the preparation of the pre-trial report; to participate in the preparation of the pre-trial report, to provide information to the representative of the probation authority for the preparation of such a report, to submit own comments and clarifications. The author has grounded the purpose of the indicated procedural rights of suspects and accused (defendants). ; В статье подчёркивается неурегулированность в отечественном уголовном процессуальном законодательстве вопроса об объёме неотъемлемых личных процессуальних прав подозреваемого и обвиняемого (подсудимого), реализация которых не может быть поручена иным лицам, в частности, их защитнику, законному представителю. Такие процессуальные права получили название неделегированных, поскольку они реализуются непосредственно подозреваемым и обвиняемым (подсудимым). Акцентируется внимание на том, что такой пробел в законе не может отрицательно не сказываться на правовом регулировании процессуального статуса не только подозреваемого и обвиняемого (подсудимого), но и других участников уголовного производства, которым законодатель делегирует права последних, а именно: защитника, законного представителя, лиц, в отношении которых предусматривается применение принудительных мер медицинского или воспитательного характера либо решался вопрос об их применении, их законных представителей. Констатируется, что в современной процессуальной науке отсутствуют исследования, в которых был бы определён близкий к исчерпывающему перечень неделегированных процессуальных прав подозреваемого и обвиняемого (подсудимого). Поставлена цель выделить в совокупности процессуальных прав подозреваемого и обвиняемого (подсудимого) группу их неотъемлемых личных прав, которые реализуются исключительно ими самими и не могут быть делегированы другим участникам уголовного производства. К группе указанных выше процессуальных прав отнесены такие права подозреваемого, обвиняемого (подсудимого): быть чётко и своевременно информированными о своих правах, предусмотренных УПК, а также получить их разъяснение; отказаться от защитника в любой момент уголовного производства; не говорить ничего по существу подозрения, обвинения против них или в любой момент отказаться отвечать на вопросы; давать объяснения, показания по существу подозрения, обвинения или в любой момент отказаться их давать; требовать возмещения вреда, причинённого незаконными решениями, действиями или бездействием органа, осуществляющего оперативно-розыскную деятельность, досудебное расследование, прокуратуры или суда, в порядке, установленном законом, а также восстановления репутации, если подозрение, обвинение не подтвердились; заключить соглашение о признании вины или о примирении с потерпевшим. Неделегированным является процессуальное право подозреваемого изложить свои показания во время допроса собственноручно. Что касается обвиняемого (подсудимого), то он не может поручить другим участникам уголовного производства осуществить его право получать разъяснение о порядке подготовки и использования досудебного доклада, отказываться от участия в подготовке досудебного доклада; принимать участие в подготовке досудебного доклада, предоставлять представителю персонала органа пробации информацию для подготовки такого доклада, подавать свои замечания и уточнения. Обосновано целевое назначение указанных процессуальных прав подозреваемого и обвиняемого (подсудимого). ; У статті підкреслюється неврегульованість у вітчизняному кримінальному процесуальному законодавстві питання про обсяг невід'ємних особистих процесуальних прав підозрюваного та обвинуваченого (підсудного), реалізація яких не може бути доручена іншим особам, зокрема, їх захиснику, законному представнику. Такі процесуальні права дістали назву неделегованих, оскільки вони реалізуються безпосередньо підозрюваним та обвинуваченим (підсудним). Наголошується на тому, що така прогалина в законі не може негативно не позначатися на правовому регулюванні процесуального статусу не тільки підозрюваного та обвинуваченого (підсудного), а й інших учасників кримінального провадження, яким законодавець делегує права останніх, а саме: захисника, законного представника, осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їх законних представників. Констатується, що в сучасній процесуальній науці відсутні дослідження, у яких би було визначено близький до вичерпного перелік неделегованих процесуальних прав підозрюваного та обвинуваченого (підсудного). Поставлено за мету виокремити в сукупності процесуальних прав підозрюваного та обвинуваченого (підсудного) групу їх невід'ємних особистих прав, що реалізуються виключно ними самими і не можуть бути делеговані іншим учасникам кримінального провадження. До групи означених вище процесуальних прав віднесено такі права підозрюваного, обвинуваченого (підсудного): бути чітко і своєчасно повідомленими про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз'яснення; відмовитися від захисника в будь-який момент кримінального провадження; не говорити нічого з приводу підозри, обвинувачення проти них або в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати; вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися; укласти угоду про визнання винуватості чи про примирення з потерпілим. Неделегованим є процесуальне право підозрюваного викласти свої показання під час допиту власноручно. Що стосується обвинуваченого (підсудного), то він не може доручити іншим учасникам кримінального провадження здійснити його право отримувати роз'яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді; брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді, ознайомлюватися з текстом досудової доповіді, подавати свої зауваження та уточнення. Обґрунтовано цільове призначення зазначених процесуальних прав підозрюваного та обвинуваченого (підсудного).

The relevance of the study is conditioned by the necessity to bridge gaps in Ukrainian music history, including unfairly forgotten names of musicians.The main objective of the study is to investigate Constantine von Feist's stages of life and fields of creative activity as little known composer, teacher and pianist.Methodology of the article is complex. It includes: a method of historical and systemic analysis which helps to consider C. von Feist's activity under certain historical conditions and to define his role in formation of Ukrainian music culture; a method of search and generalization of archive documentation which helps to use reliable and trustworthy information in exposition of fact-based material; a method of musically-theoretical analysis — aimed to thorough study of music compositions along with their content and form, to reveal imagery by means of the system of music expression means used by composer; a method of systematization and generalization which makes it possible to summarize all available data and to make a grounded conclusion.The article pays attention to the fact that C. von Feist's activity was not studied by Ukrainian musicology before. However, culturally educated part of the society of the 19 century knew his works very well, as C. von Feist was a concert-giving pianist, composer and teacher.The musician was born in Poland. He was educated in Warsaw conservatory. In 1842 he moved to Kharkiv. The newspapers of that time said that the musician`s talent development took place exactly in Kharkiv ground. Here he became known as a composer, experienced and conscientious piano teacher and pianist-performer whose concerts always attracted the audience. C. von Feist's name was also well known abroad. Exemplary remarks about musician's activity were published in "The Warsaw courier" and in Vienna's newspapers.During Kharkiv period C. von Feist paid the most attention to composing. He wrote mainly salon pieces and military marches which were popular at that time and which he often dedicated and presented to emperor's family representatives. C. von Feist was repeatedly granted Supreme favour and was awarded with valuable gifts. Among such compositions are the marches: "The Horse trot" (1845), "The Infanterian March" (1850), "The Triumphant March" (1852), "The march in remembrance of Sacred Crowning of His Imperial Highness" (1857), and also large pieces for piano: "Cecilia Mazurka" (1855), "Nocturne" (1858), dedicated to Grand duchess Olga Fyodorovna (ne Cecilia Augusta), "Grand valse" ("The Bridal Fiery Waltz"), dedicated to Grand Duke Nikolay Nikolayevich on the occasion of the wedding of His Imperial Highness (1856).In 1860-ties C. von Feist moved to Moscow. He continued to compose and the tradition to dedicate his works. Two marches: "The Ceremonial March" (1862) and "The Millennial Festive March" (1862) written on the occasion of Their Imperial Highness's "general happy arrival" in Moscow and of "millennial reign of Russian government" respectively, were traditionally addressed to members of imperial family. Today the manuscripts of these compositions are kept in The National Russian Library.The musician's further life was connected mainly with pedagogical activity: the pianist bent every effort to foundation of music schools in towns and cities of the Russian Empire.In 1873 C. von Feist opened a private music school in Voronezh which was considerably popular among townspeople. In the middle of 1870-ties the musician moved to Ukraine and founded music schools in Sumy (1874) and in Nizhyn (1876).In 1881 he created vocal-instrumental school in Kyiv. Most researchers consider it to be among the first private educational establishments in Ukraine. The school was approved by Ministry of the Interior. Playing the piano, singing and music theory were taught there.In due course C. von Feist set himself the task to transfer Kyiv school to another town. He turned to the governor of Kamianets-Podilskyi with this idea but the first was refused. In 1885 the musician addressed a petition to the mayor of Mykolaiv, in which he suggested his assistance in transferring the educational establishment to the town entrusted to him. One of the schools head's conditions was: a subvention of 1200 rubles a year for teaching children from low-income families. But this time the musician did not obtain the consent as well.Having cancelled his plans to move to another town, C. von Feist continued teaching in Kyiv, where his creative activity was at last appreciated. In 1889 the Shah of Persia granted the school head of Kyiv music school the highest badge of honor of his country — "The Order of the Lion and the Sun". Having received this precious reward, intended for foreigners, C. von Feist, a famous musician, became fairly recognized for his talent and hard work.Results and conclusions. C. von Feist's fruitful creativity is a major contribution to development of Ukrainian music culture. His pedagogical achievements in formation of domestic musical education are especially important. Opened music schools, in particular for teaching children from low-income families, caused the growth of music level of the inhabitants, formation of the system of primary music education. C. von Feist's creative legacy as composer, the bulk of which have not survived, reflects aesthetic tendencies and genre priorities of Russian music of the 19 century. ; Охарактеризовано творчество композитора, педагога, пианиста Константина Францевича фон Фейста, рассмотрены отдельные этапы его жизненного пути и направления творческой деятельности, воссоздан творческий портрет художника, раскрыта его роль в культурно-художественной жизни Украины середины XIX века. К. фон Фейст был талантливым концертирующим пианистом. Как композитор, он писал преимущественно популярные в то время салонные пьесы и военные марши, которые щедро посвящал членам императорской семьи по случаю юбилеев, государственных праздников и различных жизненных событий. Воплощая свой замысел, К. фон Фейст внимателен к каждой детали: он каллиграфически чётко вносил все знаки акцентуации, педализаци, разные штрихи, динамические градации. Его автографы производили впечатление утончённой графической работы. Кроме того, он активно проявил себя на педагогическом поприще, в частности, его считают одним из основателей частных музыкальных школ в Украине. В учебных заведениях, открытых музыкантом в Воронеже, Сумах, Киеве, Нежине, учились дети из семей состоятельных и бедных горожан. По воспоминаниям современников, он был добросовестным и опытным преподавателем. Композиторское наследие К. фон Фейста преимущественно утеряно, однако отдельные материалы, сохранившиеся в фондах библиотек, свидетельствуют о его высоком профессионализме и мастерстве. Опусы художника неоднократно благосклонно принимали представители императорской семьи, вознаграждая его ценными подарками. Плодотворная деятельность К. фон Фейста является весомым вкладом в развитие украинской культуры, особенно музыкального образования. Композиторское наследие К. фон Фейста отражает эстетические тенденции развития русской музыки во второй половине XIX века. ; Розглянуто постать композитора, педагога, піаніста Костянтина Францовича фон Фейста. Охарактеризовано окремі етапи його життєвого шляху та напрями творчої діяльності, змальовано творчий портрет митця, розкрито його роль у культурно-мистецькому житті України середини XIX століття. З'ясовано, що К. фон Фейст був талановитим концертуючим піаністом. Композитор К. фон Фейст писав переважно популярні на той час салонні п'єси і військові марші, які щедро присвячував членам імператорської родини, даруючи з нагоди ювілеїв, державних свят і різних життєвих подій. Утілюючи свій задум, К. фон Фейст уважний до кожної деталі: він каліграфічно чітко виписував усі знаки акцентуації, педалізації, різноманітні штрихи, динамічні градації. Його автографи справляють враження витонченої графічної роботи. Він активно виявив себе на педагогічній ниві, зокрема його вважають одним із фундаторів приватних музичних шкіл в Україні. У закладах, які відкрив музикант у Воронежі, Сумах, Києві, Ніжині, навчалися діти з родин заможних і бідних городян. За спогадами сучасників, він був сумлінним і досвідченим викладачем. Композиторська спадщина К. фон Фейста здебільшого втрачена, проте окремі матеріали, які збереглися у фондах бібліотек, свідчать про його високий професіоналізм і майстерність. Опуси митця неодноразово прихильно сприймали представники імператорської родини, нагороджуючи його коштовними подарунками. Плідна діяльність К. фон Фейста становить вагомий внесок у розвиток української культури, особливо музичної освіти. Композиторський доробок К. фон Фейста відбиває естетичні тенденції розвитку російської музики у другій половині ХІХ століття.

Актуальность. Неблагоприятная медико-демографическая ситуация в Украине определяет необходимость обоснования, создания и развития доступной, качественной и эффективной системы паллиативной и хосписной помощи (ПХП), что требует привлечения к оказанию ПХП медицинских работников учреждений здравоохранения (УЗ) первичной медицинской помощи (ПМП) и специализированных УЗ, координации работы учреждений, подчиненных различным министерствам и ведомствам, различных форм собственности. Цель работы: обосновать современную концептуальную модель оптимальной системы оказания ПХП населению Украины на уровне ПМП. Материалы и методы. В работе были использованы данные медицинской статистики, национальные и международные литературные источники, результаты социологического исследования, библиосемантические, статистические и социологические методы исследования, методы системного и структурно-функционального анализа. Результаты. Обоснована концептуальная модель оптимальной системы оказания ПХП на уровне ПМП, в частности, определены учреждения, которых привлекают к оказанию ПХП: 1) УЗ ПМП; 2) Выездные мультидисциплинарные бригады ПХП; 3) Лицензированные аптечные учреждения; 4) Учреждения социальной защиты населения. На уровне ПТП обеспечивается: 1) Выявление, организация определения статуса и учет паллиативных пациентов (ПП); 2) Оказание паллиативной медицинской помощи, организация госпитализации ПП в стационарные УЗ ПХП, по показаниям; 3) Организация психологической, социальной и религиозной/духовной поддержки и сопровождения ПП и членов их семей; 4) Консультирование, информирование и обучение ПП и членов их семей; 5) Координация и сотрудничество с выездной мультидисциплинарной бригадой ПХП или стационарными УЗ ПХП, врачами-специалистами, соответственно нозологии ПП, учреждениями социальной защиты населения, НПО, благотворительными фондами, волонтерами. Выводы. Медико-социальный анализ демографических показателей, заболеваемости и смертности в Украине свидетельствует о быстром сокращении численности и старении населения, высоком уровне смертности от злокачественных новообразований (ЗН) и тяжелых осложнений хронических неинфекционных заболеваний (ХНИЗ), определяющих высокую потребность населения в ПХП и требуют создания и развития доступной, качественной и эффективной системы ПХП. Существующая сеть и мощность стационарных УЗ ПХП – крайне недостаточна, что обусловливает значительную потребность оказания ПХП и паллиативного ухода на уровне ПМП с привлечением медицинских работников УЗ ПМП. Обоснована, разработана и апробирована на уровне отдельных инновационных составляющих концептуальная модель системы ПХП, основой которой является пациент-семья-ориентированный, мультидисциплинарный, межведомственный и межсекторальный подход на всех уровнях оказания медицинской помощи, с акцентом на ПМП, что соответствует современным международным стандартам и нормам, с целью интеграции ПХП в систему здравоохранения, которая обеспечит ее непрерывность и преемственность и обратную связь. Предложенная концептуальная модель оптимальной системы ПХП представляет собой высокопрофессиональную составляющую здравоохранения, требует современного высокотехнологичного оборудования и эффективных лекарственных средств, специальной профессиональной подготовки и мотивации кадров, соответствующей нормативно-правовой базы и, безусловно, надлежащего финансового обеспечения и политической поддержке Правительства Украина, региональных и местных органов власти, заинтересованности и поддержки всего общества. ; Background. The unfavorable medical and demographic situation in Ukraine requires an affordable, high-quality and efficient Palliative and Hospice Care (PHC) System substantiation, creation and development that requiring of Primary Health Care (PMC) providers (GPs) and health specialists involvement in PHC, such as Health Facilities (HF) of various Ministries and Departments, different forms of ownership Health Facilities (HF) work coordination. The purpose was to substantiate the optimal PHC System in Ukraine at the PMC level the modern conceptual model. Materials and methods. Medical statistics data, national and international literary sources, results of sociological research, bibliosemantic, statistical and sociological research methods, methods of systemic and structural-functional analysis were used in this work. Results. The optimal PHC System in Ukraine at the PMC level conceptual model is substantiated, in particular, the PHC involved institutions are substantiated: 1) PMC HF; 2) Multi-disciplinary PHC teams; 3) Licensed Pharmacy Facilities; 4) Social Care Facilities. At the PMC level it provides: 1) Identification, organization of status determination and registration of palliative patients (PP); 2) Providing palliative medical care, organization of PP hospitalization to stationary PHC HF, according to testimony; 3) PP and their families members of psychological, social and religious/spiritual support organization; 4) PP and their families members counseling, information and education; 5) Co-ordination and cooperation with a PHC multi-disciplinary team, or PHC HF stationary, health specialist according to the PP's nosology, social care institutions, NGOs, charitable foundations, volunteers. Conclusions. The medical and social analysis of demographic indicators, morbidity and mortality in Ukraine indicates a rapid decline in population and population aging, a high mortality rate from malignant neoplasms and chronic non-communicable diseases (HNCD) severe complications, which determine the high need of the population in PHC and require the affordable, high-quality, and efficient PHC System creation and development. The existing stationary PHC HF network and capacity is extremely inadequate, which results in a signi­ficant need for PHC at the PMC level with the PMC HF specialists involvement. The PHC System conceptual model that based on a patient-family-oriented, multidisciplinary, inter-departmental and multisectoral approach at all health care levels, with an emphasis on PMC, which is consistent with modern international standards and norms, in order to integrate PHC into the Health Care System is substantiated. The proposed optimal PHC System conceptual model is a highly professional component of Health Care System that requires modern high-tech equipment and effective medicines, personnel special training and motivation, a relevant regulatory framework and, of course, adequate the Government of Ukraine, regional and local authorities financial and political support and the interest and support of the whole society. ; Актуальність. Несприятлива медико-демографічна ситуація в Україні вимагає обґрунтування, створення і розвитку доступної, якісної і ефективної системи паліативної та хоспісної допомоги (ПХД), що потребує залучення до надання ПХД медичних працівників закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) первинної медичної допомоги (ПМД) і спеціалізованих ЗОЗ, координації роботи закладів і установ, підпорядкованих різним міністерствам і відомствам, різних форм власності. Мета роботи: обґрунтувати сучасну концептуальну модель оптимальної системи надання ПХД населенню України на рівні ПМД. Матеріали та методи. У роботі були використані дані медичної статистики, національні та міжнародні літературні джерела, результати соціологічного дослідження, бібліосемантичні, статистичні і соціологічні методи дослідження, методи системного та структурно-функціонального аналізу. Результати. Обґрунтована концептуальна модель оптимальної системи надання ПХД на рівні ПМД, зокрема визначені заклади, що залучаються до надання ПХД: 1) ЗОЗ ПМД; 2) Виїзні мультидисциплінарні бригади ПХД; 3) Ліцензовані аптечні заклади; 4) Заклади соціального захисту населення. На рівні ПМД забезпечується: 1) Виявлення, організація визначення статусу та облік паліативних пацієнтів (ПП); 2) Надання паліативної медичної допомоги, організація госпіталізації ПП до стаціонарних ЗОЗ ПХД, за показаннями; 3) Організація психологічної, соціальної і релігійної/духовної підтримки і супроводу ПП і членів його сім'ї; 4) Консультування, інформування та навчання ПП і членів його сім'ї; 5) Координація та співпраця з виїзною мультидисциплінарною бригадою ПХД або стаціонарним ЗОЗ ПХД, лікарями-спеціалістами відповідно нозології ПП, закладами соціального захисту населення, НДО, благодійними фондами, волонтерами. Висновки. Медико-соціальний аналіз демографічних показників, захворюваності і смертності в Україні свідчить про швидке скорочення чисельності та постаріння населення, високий рівень смертності від злоякісних новоутворень (ЗН) і тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювання (ХНІЗ), що визначають високу потребу населення у ПХД та вимагають створення і розвитку доступної, якісної і ефективної системи ПХД. Існуюча мережа та потужність стаціонарних ЗОЗ ПХД – вкрай недостатня, що зумовлює значну потребу надання ПХД та паліативного догляду на рівні ПМД із залученням медичних працівників ЗОЗ ПМД. Обґрунтовано, розроблено та апробовано на рівні окремих інноваційних складових концептуальну модель системи ПХД, основою якої є пацієнт-сім'я-орієнтований, мультидисциплінарний, міжвідомчий і міжсекторальний підхід на усіх рівнях надання медичної допомоги, з акцентом на ПМД, що відповідає сучасним міжнародним стандартам і нормам, з метою інтеграції ПХД в систему охорони здоров'я, що забезпечить безперервність та наступність її надання і зворотний зв'язок. Запропонована концептуальна модель оптимальної системи ПХД являє собою високопрофесійну складову охорони здоров'я, що потребує сучасного високотехнологічного обладнання та ефективних лікарських засобів, спеціальної професійної підготовки і мотивації кадрів, відповідної нормативно-правової бази і, безумовно, належного фінансового забезпечення і політичної підтримки Уряду України, регіональних і місцевих органів влади та зацікавленості і підтримки усього суспільства.

Σε αυτή την σειρά άρθρων προσπαθούμε να προσδιορίσουμε τους προσδιοριστικούς παράγοντες των εισερχόμενων άμεσων ξένων επενδύσεων (ΑΞΕ) δίνοντας ιδιαίτερη έμφαση στο ανθρώπινο κεφάλαιο και την εκπαίδευση κατά φύλο. Η παρούσα διδακτορική διατριβή αποτελείται από τρεις ανεξάρτητες εργασίες, εκ των οποίων η πρώτη είναι αφιερωμένη αποκλειστικά στην μελέτη του ανθρωπίνου κεφαλαίου, η δεύτερη στην επίδραση της εκπαίδευσης με βάση το φύλο λαμβάνοντας υπόψιν διαφορετικά είδη και επίπεδα εκπαίδευσης, και η τρίτη στον τρόπο με τον οποίο η εκπαίδευση των γυναικών και η κουλτούρα διαμορφώνει τις εισερχόμενες ΑΞΕ λαμβάνοντας υπόψιν το οικονομικό, εκπαιδευτικό και θεσμικό περιβάλλον. Η πρώτη εργασία, που παρουσιάζεται στο Κεφάλαιο 2, αξιολογεί το ρόλο του ανθρωπίνου κεφαλαίου στην προσέλκυση ΑΞΕ στις χώρες της Ευρωπαϊκής Ένωσης (ΕΕ). Ειδικότερα, παρέχει μια αναλυτική διερεύνηση του ρόλου του ανθρωπίνου κεφαλαίου, των δεξιοτήτων και των ικανοτήτων στην εγκατάσταση των ΑΞΕ συγκρίνοντας τις Δυτικές (ΕΕ-15) και τις Κεντρικές και Ανατολικές (ΕΕ-11) χώρες της ΕΕ. Σε αντίθεση με τις προϋπάρχουσες μελέτες εξετάζουμε μία εκτεταμένη λίστα παραδοσιακών και καινούριων προηγμένων μέτρων που συλλαμβάνουν το ανθρώπινο κεφάλαιο, ακόμη και διαφορετικών σχολικών συστημάτων. Αξιολογούμε, για πρώτη φορά, στην ιστορία των ΑΞΕ, την τεχνολογική έναντι της γενικής εκπαίδευσης, ακολουθώντας τα Τεχνολογικά και Εκπαιδευτικά Προγράμματα της ΕΕ καθώς και την ποιότητα του ανθρωπίνου κεφαλαίου όπως μετράται με διεθνείς βαθμολογίες. Τα αποτελέσματα υποδεικνύουν μια κύρια διαφορά σχετικά με τα θεωρητικά και τεχνολογικά προγράμματα εκπαίδευσης για τις δύο υπο-περιφέρειες – επιπλέον, λαμβάνουμε μία κύρια διαφορά για συγκεκριμένα προσόντα στις διεθνείς βαθμολογίες. Υπάρχουν αποδεικτικά στοιχεία για πιθανή εσωτερική και εξωτερική αναποτελεσματικότητα στην εκπαίδευση στις ΕΕ-11 σε σχέση με τις ΕΕ-15, που αποτελεί αναγκαίο στοιχείο για επαναξιολόγηση και αναδιάρθρωση του εκπαιδευτικού τους συστήματος σε μια κατεύθυνση αποτελεσματικότερης χρήσης κεφαλαίων – αυτό μπορεί να κερδίσει την εμπιστοσύνη των επενδυτών και να ανταποκριθεί στις απαιτήσεις της αγοράς εργασίας, και επομένως να τονώσει υψηλότερης αξίας ΑΞΕ. Τα αποτελέσματα επίσης υποδεικνύουν χρήσιμα συμπεράσματα για τα στελέχη που θα πρέπει να παρακολουθούν στενά τις μεταρρυθμίσεις της εκπαίδευσης. Η δεύτερη εργασία (Κεφάλαιο 3) αποτελεί μία συστηματική ανάλυση της σχέσης των ανισοτήτων στην εκπαίδευση κατά φύλο και των εισερχόμενων ΑΞΕ στις ΕΕ-15 και ΕΕ-13 προκειμένου να εντοπίσει πιθανές διαφορές μεταξύ τους. Εξετάζουμε διάφορα μέτρα ανθρωπίνου κεφαλαίου με βάση το φύλο, ώστε να συλλάβουμε την περίπλοκη φύση του ανθρωπίνου κεφαλαίου και της εκπαίδευσης αναφορικά με το επίπεδο και το είδος της εκπαίδευσης και να δούμε τι είναι πιο σημαντικό στα μάτια των ξένων επενδυτών. Χρησιμοποιώντας εκτιμήσεις διαστρωματικών δεδομένων, συμπεραίνουμε ότι η μείωση των εκπαιδευτικών ανισοτήτων με βάση το φύλο και στις δύο υπο-περιφέρειες διευκολύνει την απορρόφηση των εισερχόμενων ΑΞΕ. Οι υπεύθυνοι χάραξης πολιτικής θα πρέπει να ενισχύσουν την ισότητα με βάση το φύλο στην τεχνολογική εκπαίδευση στα παλαιότερα μέλη της ΕΕ ενώ προσοχή θα πρέπει να δοθεί στην ισότητα στην γενική εκπαίδευση στις Κεντρικές και Ανατολικές χώρες της ΕΕ. Η τρίτη εργασία (Κεφάλαιο 4) εξετάζει τον τρόπο με τον οποίο η κουλτούρα, η θρησκεία και η εκπαίδευση διαμορφώνουν τις ΑΞΕ στις χώρες της Ευρωπαϊκής Ένωσης για την περίοδο 2000-2012. Αναφορικά με την εκπαίδευση, επικεντρωνόμαστε στην τριτοβάθμια εκπαίδευση και στους τομείς Φυσικής, Τεχνολογίας, Μηχανικής και Μαθηματικών (γνωστών ως STEM – Science, Technology, Engineering and Mathematics) – οι τομείς STEM είναι ουσιαστικής σημασίας για τη σύγχρονη αγορά εργασίας. Ωστόσο, το ποσοστό αποφοίτησης στην ΕΕ είναι πολύ χαμηλό. Τα αποτελέσματα αποκαλύπτουν ότι όχι μόνο οι απόφοιτοι της τριτοβάθμιας εκπαίδευσης αλλά και οι απόφοιτοι της τριτοβάθμιας εκπαίδευσης σε τομείς STEM είναι σημαντικοί παράγοντες για την προσέλκυση ΑΞΕ. Επιπλέον, η παρουσία γυναικών με εκπαίδευση STEM αποτελεί ένα ιδιαίτερα ελκυστικό χαρακτηριστικό για τις ΑΞΕ. Τέλος, το θεσμικό πλαίσιο, η κουλτούρα και το οικονομικό περιβάλλον αποτελούν σημαντικούς καθοριστικούς παράγοντες για την προσέλκυση ΑΞΕ. Το Κεφάλαιο 5 απεικονίζει τα συμπεράσματα και τονίζει ορισμένες πολιτικές κατευθύνσεις σχετικά με το πώς το ανθρώπινο κεφάλαιο, η εκπαίδευση κατά φύλο και ιδιαίτερα η εκπαίδευση των γυναικών τονώνουν τις ΑΞΕ και πού θα πρέπει να επικεντρώνονται περισσότερο οι υπεύθυνοι χάραξης πολιτικής. ; This series of papers tries to reflect the determinants of inward FDI by placing particular emphasis on human capital, gender disparities in terms of education and even more so on the role of females' education in science fields. The present dissertation consists of three independent essays, of which the first one is devoted completely to the study of human capital, skills and competencies, the second to gender disparities effects in terms of different types and levels of education, and the third to how females' education and culture shape the FDI inflows taking also into account the economic, human capital and institutional environment. The first essay, which is presented in Chapter 2, evaluates the role of human capital in attracting inward foreign direct investment (FDI) in EU countries. Specifically, it provides a comprehensive investigation on the role of human capital, skills and competencies in the location of inward FDI by comparing Western (EU15) and Central and Eastern (CEE) European Union (EU) members. We go beyond existing studies by examining an extensive list of traditional and newly advanced measures capturing human capital, even differing schooling systems as well as skills and competencies. We assess, for the first time in the FDI literature, vocational vs. general education, following the Vocational and Educational Programs of the EU as well as quality human capital aspects as captured by international scores. Results indicate a major difference regarding theoretical and vocational education programs for both sub-regions; in addition, a major difference is obtained for particular qualifications in international scores. There is evidence for potential internal and external inefficiency in education in CEE countries in contrast to the EU15, which calls for re-evaluation and restructuring in their education system towards more efficient use of funds; this would earn investors' trust and meet labor markets' demands, thus stimulate more and higher value added foreign investments. Results also point to useful implications for managers who should watch closely education reforms. The second essay, presented in Chapter 3, is a systematic analysis of the relationship between gender educational disparities and inward FDI in Western and CEE EU countries to detect potential differentiations between them. We examine various gender related human capital measures so as to capture the complicated nature of human capital and education concerning level and type with respect to gender to see which is more important in the eyes of foreign investors. Using panel data estimations, we conclude that the reduction of gender educational gaps in both sub-regions facilitates the absorption of inward FDI. Policymakers should enhance gender equality in vocational education in Western EU members while attention should be given in gender equality in theoretically oriented programmes in the CEE EU ones. The third essay (Chapter 4) examines how national culture, religion, and females' education, parts of institutions, shape the FDI inflows in a panel of European Union countries for the period 2000-2012. In terms of education, we focus on tertiary level and Science, Technology, Engineering and Mathematics (STEM) fields; the latter is vital in the modern labor market. However, the females' graduate rate in EU is very low. The results reveal that not only tertiary education graduates but even more so tertiary graduates with STEM skills are important in attracting FDI. Moreover, the presence of high female STEM labor force is particularly an attracting feature for FDI. Finally, institutions, culture and the economic environment are important determinants in attracting FDI. Finally, Chapter 5, presents the concluding remarks of all essays and highlights some policy implications of how human capital, gender education and particularly females' education stimulate FDI and where should policymakers pay most attention.

Die öffentliche Trinkwasserversorgung in Deutschland verbraucht jährlich ca. 2,4 TWh elektrische Energie, ca. 0,5% des Bundesverbrauchs. Wasserversorgungsunternehmen (WVU) gehören jedoch zu den größten Energienutzern in vielen Gemeinden. Dabei ist von einer möglichen, dauerhaften Energieeffizienzsteigerung um 10 bis 20% auszugehen. Für den Erfolg der Energiewende soll dieses Potential ausgeschöpft werden, auch bei kleinen und mittleren WVU. Dazu sind bewährte sowie neu entwickelte Ansätze gefragt, wovon eine Auswahl im Rahmen der vorliegenden Dissertation erprobt und dargestellt wird. Die Einführung eines Energiemanagementsystems gemäß ISO 50001 beim WVU ZWA Hainichen wurde wissenschaftlich begleitet. Gegenstand war die Optimierung der Daten-gewinnung und -dokumentation und deren Nutzung in Fallbeispielen (z. B. Verringerung von Strombezugsspitzen, Steigerung der Energieeffizienz von Druckerhöhungsanlagen, Einspa-rung von Heizenergie), ergänzt durch Sonderuntersuchungen ausgewählter Anlagen. Durch diese und eigene Maßnahmen des WVU wurde eine langfristige Steigerung der Energie-effizienz um 13,8% im Trinkwasserbereich erreicht. Im indischen Bundesstaat Uttarakhand wurde die Energieeffizienz von 43 Hochleistungs-pumpen untersucht. Diese lag zwischen 27 und 57%, mit einem Mittelwert von 50%. Die Pumpstation Jinsi II wurde auf der Grundlage einer Datenanalyse und betriebstechnischer Aspekte als Demonstrationsstandort zur Energieeffizienzsteigerung durch den Austausch von 2 Pumpen gewählt. Die komplexe Auswertung der aufgenommenen Kennlinien, der Ursachen des Verschleißes und betriebstechnischen Randbedingungen führte zur Auswahl eines robusten, hocheffizienten Pumpenmodells der Firma Kirloskar mit erosionsbeständigen Laufrädern. Die Einsparung betrug 195.000 kWh/a (7,8%) bzw. 14,7 T€/a mit einer Amortisa-tionszeit von ca. 5,2 a. Es wurden 4 grundsätzliche Maßnahmen zur langfristigen Verbesserung erkannt und priorisiert. Für den energieeffizienteren Betrieb von Brunnengalerien mit Überkapazitäten wurde eine innovative Methodik entwickelt und als Software-Baustein implementiert. Diese basiert auf einer historisch-statistischen Auswertung von verfügbaren Prozessleitdaten. Die Energie-einsparung beruht auf der Nutzung energetischer Vorteile ausgewählter Brunnenkombi-nationen. Die beispielhafte Validierung erfolgte an Standorten der Fernwasserversorgung Sdier und des TAZV Eisenhüttenstadt. Das ermittelte Einsparpotential liegt bei 7,8% bzw. 10,5% (8 T€/a bzw. 12 T€/a). Die Analyse des DVGW-Leitfadens W 613 zur Energie(rück)gewinnung durch Trinkwasser-kraft ergab offene Fragen zur Ermittlung der optimalen Turbinenparameter für Standorte mit Fallleitungen und stromab angeordneten Behältern. Deshalb wurde eine Methodik zur Optimierung der Mikroturbinenparameter Durchfluss und Fallhöhe entwickelt und mit einer Wirtschaftlichkeits¬betrachtung gekoppelt. Der entwickelte Software-Baustein wurde an 9 Standorten bei 3 sächsischen WVU mit Überkapazitäten in den Zulauffallleitungen zu Trinkwasserbehältern getestet und verifiziert. Die prognostizierte Energieerzeugung reichte von 9.000 bis 180.000 kWh/a mit einem arithmetischen Mittelwert von 48.500 kWh/a. Gleichzeitig wurde diese Methode mit 3 alternativen Methoden aus den Regelwerken verglichen. Diese anderen Methoden ergaben im Durchschnitt zwischen 70% und 91% der Ergebnisse durch die neu entwickelte Methode. Die Wirtschaftlichkeitsbetrachtung der potentiellen 9 Standorte ergab, dass an 4 Standorten eine Nachrüstung mit einer Mikroturbine zu empfehlen ist, bei geschätzten Amortisationzeiten zwischen 1,7 a und 6,9 a.:Kurzfassung i Abstract ii Danksagung & Acknowledgements iii Inhaltsverzeichnis vi Abkürzungsverzeichnis viii 1 Einleitung 1 1.1 Ausgangssituation 1 1.2 Motivation und Zielstellung 2 1.3 Gliederung der Arbeit 6 2 Energiemanagement in der Wasserversorgung 8 2.1 Vergleich zwischen Deutschland und den USA hinsichtlich Effizienz bei der Nutzung von Wasser und Energie 8 2.2 Die ISO 50001 als Leitfaden und Maßstab für Energieeffizienzmaßnahmen 9 2.3 Die Rolle von politischen Randbedingungen 10 3 Energiemanagement in der Praxis 13 3.1 Einführung eines Energiemanagementsystems gemäß ISO 50001 für einen sächsischen Zweckverband 13 3.2 Fünf Fallbeispiele aus dem Betrieb eines EnMS von deutschen Wasserversorgern – Inspiration für WVU in den USA 15 Fallbeispiel 1: Bestehende Daten ausnutzen, dann neue Daten erfassen 15 Fallbeispiel 2: Kosteneinsparung durch Verringerung von Leistungsspitzen und verbesserte Vertragsgestaltung 15 Fallbeispiel 3: Druckerhöhungsanlagen (DEA) – Einsparung von Pumpenergie 16 Fallbeispiel 4: Einsparung von Heizenergie in einem Wasserwerk 17 Fallbeispiel 5: Energiegewinnung durch Mikroturbinen 17 4 Energieeffizienzsteigerung von Pumpen in Uttarakhand 19 4.1 Untersuchung der Energieeffizienz von 43 Pumpanlagen im Bundesstaat Uttarakhand, Indien 19 4.2 Umsetzung einer Ersatzmaßnahme für 2 Pumpen der Pumpstation Jinsi II 19 4.3 Bewertung der Maßnahme und Wege zur weiteren Einsparung 21 5 Energieeffizienzsteigerung beim Betrieb von Brunnengalerien 24 5.1 Beschreibung der Methodik und Voraussetzungen zur Nutzung 24 5.2 Anwendung an 2 Standorten in Mitteldeutschland mit Auswertung 27 6 Energiegewinnung durch Mikroturbinen in Deutschland & Indien 30 6.1 Voraussetzungen zur Energiegewinnung & 2 Typen Turbinenstandorten 30 6.2 Methodik zur Optimierung der Energieerzeugung an Standorten mit durch Fallleitungen gespeisten Speicherbehältern (Typ 1, "gepuffert") 31 6.3 Anwendung an 9 Standorten in Sachsen mit Auswertung 34 6.4 Machbarkeitsstudie zum Einsatz von Mikroturbinen in Uttarakhand, Indien 35 7 Zusammenfassung und Ausblick 37 Literaturverzeichnis 42 Beiliegende Publikationen 46 Beiliegende Publikation 1 47 Beiliegende Publikation 2 65 Beiliegende Publikation 3 77 Beiliegende Publikation 4 95 Beiliegende Publikation 5 111 Beiliegende Publikation 6 125 Beiliegende Publikation 7 165 ; The public water supply in Germany annually uses about 2.4 TWh of electrical energy, approximately 0.5% of the total national energy use. Water supply utilities are nevertheless often among the largest energy users within municipalities. The possible long-term improvement in energy efficiency is estimated to be 10 to 20%. To aid the successful navigation of the transition to sustainable energy use, this potential should be fully exploited, including at small and medium-sized water utilites. This requires both proven and newly developed approaches, a selection of which are tested and presented in this dissertation. The implementation of an energy management system according to ISO 50001 was scientifically supported at the water utility ZWA Hainichen. The primary activity was the optimization of data acquisition and documentation and its use in case studies (e.g. reduction of electricity demand spikes, improving the efficiency of booster stations, reducing energy use for space heating), complemented by targeted investigations of selected facilities. Through these and other measures, ZWA Hainichen was able to achieve a 13.8% long-term increase in the energy efficiency of their drinking water division. In the Indian state of Uttarakhand, the energy efficiency of 43 high-head pumps was investigated. The results ranged from 27 to 57% with a mean value of 50%. The pump station Jinsi II was chosen as a demonstration site for energy efficiency improvement based on the analysis of field data and operational aspects. The complex evaluation of the measured characteristic curves, the causes of mechanical wear and operational factors led to the selection of a robust, high-efficiency pump model from the company Kirloskar with abrasion-resistant impellers. The savings achieved was 195,000 kWh/a (7.8%) or 14,700 €/a with a payback period of 5.2 a. Four fundamental measures were recognized and prioritized for achieving long-term improvement. For the energy-efficient operation of well galeries with surplus capacity, an innovative method was developed and implemented as a software module. This method is based on a historical and statistical evaluation of readily available process control data. The energy savings is achieved through the preferential operation of more energy-efficient well combinations. Validation was performed for sites of the long-range water supplier FW Sdier and the regional water utility TAZV Eisenhüttenstadt. The estimated energy savings is 7.8% and 10.5% (8 and 12 T€/a). Analysis of the DVGW technical guidelines W 613 on energy recovery through drinking water hydropower revealed open questions regarding the determination of the optimal turbine parameters for sites with gravity pipelines and downstream storage tanks. In response, a method was developed for the optimization of the microturbine parameters flow rate and pressure drop, coupled with an economic assessment. The software module developed was tested and verified using 9 sites at 3 water utilities in the state of Saxony with surplus capacity in their inflow gravity pipelines. The projected energy generation ranged from 9,000 to 180,000 kWh/a, with an arithmetic mean of 48,500 kWh/a. This method was also compared to 3 alternative methods from technical guidelines. These other methods yielded on average 70 to 91% of the energy generation estimated using the newly developed method. Economic assessment of the potential 9 sites showed that 4 sites are suitable for retrofitting with a microturbine, with estimated payback periods between 1.7 and 6.9 a.:Kurzfassung i Abstract ii Danksagung & Acknowledgements iii Inhaltsverzeichnis vi Abkürzungsverzeichnis viii 1 Einleitung 1 1.1 Ausgangssituation 1 1.2 Motivation und Zielstellung 2 1.3 Gliederung der Arbeit 6 2 Energiemanagement in der Wasserversorgung 8 2.1 Vergleich zwischen Deutschland und den USA hinsichtlich Effizienz bei der Nutzung von Wasser und Energie 8 2.2 Die ISO 50001 als Leitfaden und Maßstab für Energieeffizienzmaßnahmen 9 2.3 Die Rolle von politischen Randbedingungen 10 3 Energiemanagement in der Praxis 13 3.1 Einführung eines Energiemanagementsystems gemäß ISO 50001 für einen sächsischen Zweckverband 13 3.2 Fünf Fallbeispiele aus dem Betrieb eines EnMS von deutschen Wasserversorgern – Inspiration für WVU in den USA 15 Fallbeispiel 1: Bestehende Daten ausnutzen, dann neue Daten erfassen 15 Fallbeispiel 2: Kosteneinsparung durch Verringerung von Leistungsspitzen und verbesserte Vertragsgestaltung 15 Fallbeispiel 3: Druckerhöhungsanlagen (DEA) – Einsparung von Pumpenergie 16 Fallbeispiel 4: Einsparung von Heizenergie in einem Wasserwerk 17 Fallbeispiel 5: Energiegewinnung durch Mikroturbinen 17 4 Energieeffizienzsteigerung von Pumpen in Uttarakhand 19 4.1 Untersuchung der Energieeffizienz von 43 Pumpanlagen im Bundesstaat Uttarakhand, Indien 19 4.2 Umsetzung einer Ersatzmaßnahme für 2 Pumpen der Pumpstation Jinsi II 19 4.3 Bewertung der Maßnahme und Wege zur weiteren Einsparung 21 5 Energieeffizienzsteigerung beim Betrieb von Brunnengalerien 24 5.1 Beschreibung der Methodik und Voraussetzungen zur Nutzung 24 5.2 Anwendung an 2 Standorten in Mitteldeutschland mit Auswertung 27 6 Energiegewinnung durch Mikroturbinen in Deutschland & Indien 30 6.1 Voraussetzungen zur Energiegewinnung & 2 Typen Turbinenstandorten 30 6.2 Methodik zur Optimierung der Energieerzeugung an Standorten mit durch Fallleitungen gespeisten Speicherbehältern (Typ 1, "gepuffert") 31 6.3 Anwendung an 9 Standorten in Sachsen mit Auswertung 34 6.4 Machbarkeitsstudie zum Einsatz von Mikroturbinen in Uttarakhand, Indien 35 7 Zusammenfassung und Ausblick 37 Literaturverzeichnis 42 Beiliegende Publikationen 46 Beiliegende Publikation 1 47 Beiliegende Publikation 2 65 Beiliegende Publikation 3 77 Beiliegende Publikation 4 95 Beiliegende Publikation 5 111 Beiliegende Publikation 6 125 Beiliegende Publikation 7 165

Moderator: Nancy Frankenberry (REL) Panelists: Brenda Silver (ENGL) and Lynn Higgins (COLT, FRIT, Dean emerita) Mary Hudson (PHYS) Deborah King (SOC) Nancy Frankenberry is the John Phillips Professor in Religion Emerita. She was the first woman hired in the Religion Department, the first woman tenured in the Religion Department, and the first female chair of that department. Since retiring from the teaching portion of her career in 2015, she has served as President of the Metaphysical Society of America (2017) and President of the Institute for American Religious and Philosophical Thought (2016-2020). Her most recent publications are "Contingency After Nagarjuna and Rorty," Review of Metaphysics (March 2019); "Map is Not Territory, Menu is Not Meal," Method and Theory in the Study of Religion 31 (2019); "The Fate of Radical Empiricism and the Future of Pragmatic Naturalism," in Pragmatism and Naturalism: Scientific and Social Inquiry After Representationalism, ed. Matthew C. Bagger (Columbia University Press 2018); and "Naturalisms, Ineffability Claims, and Symbolic Meanings," in The Question of Methodological Naturalism, ed. Jason N. Blum (Brill 2018). Her chapter "Wildman's Eff'ing Symbology" is forthcoming in a volume on Religion in Multidisciplinary Perspective (2020). Brenda R. Silver is Mary Brinsmead Wheelock Professor Emerita at Dartmouth College; she also held the position of Adjunct Professor of English at Trinity College Dublin. She joined the English Department at Dartmouth in 1972, the first year of co-education, and was one of the original founders of the Women and Gender Studies Program. She has taught courses on Twentieth-Century British Fiction, Postmodern Fiction, Popular Fiction, Cyberculture, and, always, Virginia Woolf. Her publications include Virginia Woolf's Reading Notebooks, Virginia Woolf Icon, and Rape and Representation, edited with Lynn A. Higgins, as well as articles on Woolf, Charlotte Bronté, E.M. Forster, John Le Carré, textual editing, anger, hypertext, popular fiction in the digital age, and other contemporary literary and cultural narratives. Lynn A. Higgins is the Edward Tuck Professor of French Studies at Dartmouth College. With a B.A. from Oberlin College and a PhD from the University of Minnesota, she arrived at Dartmouth in 1976, just one month after the first co-educational class graduated. She was one of the original co-founders of the Women's Studies Program, and co-taught its first course. With Brenda R. Silver, she launched the Feminist Inquiry Faculty Seminar in 1977 and directed a Humanities Institute on Gender and War in 1990. She teaches courses on 20th- and 21st century French literature and cinema, including a course on French women filmmakers. She served for eleven years as chair of her department and from 2011 to 2016 as Associate Dean of the Faculty for Interdisciplinary Programs and International Studies. Her publications include New Novel, New Wave, New Politics: Fiction and the Representation of History in Postwar France; Bertrand Tavernier; Rape and Representation, co-edited with Brenda R. Silver, and articles on an array of topics including documentary film, gender and humor, and gender and war (World War II and the French war in Algeria), and cultural figures such as Chantal Akerman, Roland Barthes, Marguerite Duras, Diane Kurys, Patrick Modiano, Alain Resnais, and others. Mary K. Hudson, Space Physicist, PhD UCLA 1974, is Professor of Physics and Astronomy Emerita and served for eight years as Chair of Physics and Astronomy at Dartmouth College. She is currently a Senior Research Associate at the High Altitude Observatory at the National Center for Atmospheric Research in Boulder, CO. Hudson is a co-principal Investigator on two experiments on the NASA Van Allen Probes satellites designed to study earth's radiation belts, and on the Balloon Array for Radiation-belt Relativistic Electron Losses (BARREL) along with Professor Robyn Millan of the Physics and Astronomy Department at Dartmouth. Hudson and her students study the weather patterns that originate from solar eruptions, following the energy and mass transfer through the interplanetary medium, all the way to the earth's ionosphere. Current areas of investigation include the evolution of the radiation belts; how the ionized particle outflow known as the solar wind and the magnetic field of the sun interact with the magnetic field of the earth, producing electrical currents in the ionosphere; and the effects of solar cosmic rays on radio communications near the earth's poles. Professor Hudson is also funded through NSF to study solar energetic particles and their access to the atmosphere. Deborah K. King. Born in Kansas City, Missouri during the early 1950s, Associate Professor King has been a beneficiary of the civil rights and women movements' successful court cases, legislative battles and protest demonstrations. From racially segregated public schools, she earned her B. A. from Northwestern University in Evanston, IL and her Ph. D. in Sociology from Yale University. Professor King's scholarly interests encompass law and social control; race, class and gender intersections; and historical/cultural sociology. Those scholarly endeavors have always worked synergistically with her efforts toward institutional and social change. While completing her dissertation research on the federal enforcement of affirmative action employment policies in higher education, she co-organized a group of Yale law and graduate students who wrote an amicus curiae brief for the 1978 Bakke case. Her Signs article, "Multiple Jeopardy, Multiple Consciousness: The Context of Black Feminist Ideology," has become a classic and helped lay the conceptual foundation for intersectionality. During the 1991 congressional confirmation hearings for Clarence Thomas, Professor King along with historians Elsa Barkley Brown and Barbara Ransby organized a nation-wide campaign to challenge the misrepresentations of Black women that arose with Anita Hill's allegations of sexual harassment. Within weeks – and long before cell phones and social media -- 1,500 Black women signed the "Statement of African American Women in Defense of Ourselves (AAWIDO)" and raised over $50,000 for a full one-page ad in the New York Times plus major African American and other newspapers. More recent scholarship examines the role of First Lady Michelle Obama as an "othermother," and the survival strategies of Black women beauticians during the great recession. One of the never-ending projects is an analysis of the popular visual representations of prisons and correctional ideology as presented on picture postcards during the late 19th - early 20th century. Currently, her energies are focused on one project: the recovery of Dartmouth's relationships with the institution of slavery. Previous students in the course have established a website and conducted a campus walking tour of relevant sites. The term's seminar is preparing an exhibition in Rauner Library for the winter term. Professor King's related research examines the representations of Black women, enslaved and formerly enslaved, who are esteemed in the early histories of elite colleges, including Dartmouth, Bowdoin, Princeton, Harvard and Yale. She has been on the Dartmouth faculty since 1980, where she was the first African American woman to gain tenure. She has chaired both the Sociology and African & African American Studies Program, and served on steering and personnel committees of Women, Gender & Sexuality Studies as well as AAAS; as a committee member and mentor for both the Mellon-Mays Undergraduate Fellowship and the Chavez-Eastman-Marshall Dissertation Fellowships. As an officer of the Dartmouth Black Caucus, she was pivotal in leading its efforts to establish the E. E. Just 1907 Professorship in honor of a pioneering cellular biologist and one of Dartmouth's early Black graduates. For more than forty years, she has participated in varied initiatives to recruit historically excluded groups into academic careers and to support their professional development and success. Preparing the way for the next generations of scholars of color and women has been an enduring professional commitment and a great joy!

With global production exceeding 750 million tons in 2017, wheat is considered a staple food for the world's population. Wheat mapping and monitoring could then be a very effective tool for achieving the Sustainable Development Goals (SDG2-Zero Hunger). In Lebanon, wheat receives technical and financial support, yet many errors occur in estimating the wheat acreage due to absence of reliable agricultural census and lack of wheat mapping using satellite images. In addition, identifying the best rotation type and agricultural practices leads to identify the most efficient wheat-based cropping system in terms of productivity (protein production and net profit), efficiency (water and nitrogen use), as well as the economic risk on the farmer. Thus, The aim of the current study, which is conducted in the Bekaa plain of Lebanon, is to utilize remote sensing technology and crop modelling for supporting policy makers and end-users in making strategic decisions regarding one of the most food security-driving crop in the Mediterranean (i.e. winter wheat).The first part of the thesis evaluates the potential of optical data for early winter wheat mapping by allowing the transfer of knowledge from one year to another (2016 and 2017 in this study). For its high spatial and temporal resolutions, Sentinel-2 data are employed. Results show that when the developed approach was applied on Sentinel-2 time series of 2017 in using 2016 ground truth data, the overall accuracy reaches 87.0%, whereas, when implemented using 2017 ground truth data, the overall accuracy is 82.6% on 2016 data. The outputs are executed up to six weeks before harvest, as well as distinguishing winter wheat from similar cereals (barley and triticale).The second part of the thesis examines the ability of the SAR (Synthetic Aperture Radar) C-band data of the new radar satellite (Sentinel-1) regarding its ability to monitor winter wheat crop by identifying the economically important phenological phases that cannot be detected relying solely on NDVI derived from optical satellite Sentinel-2. Results show that VV polarization at incidence angle of 32°-34° is best for predicting heading, VH polarization at incidence angle of 43°-45° for predicting soft dough, and the ratio VV/VH at incidence angle of 32°-34° for predicting germination and harvesting.The third part of the thesis is dedicated to test, in contrasted biophysical and management conditions, the hypothesis that promoting wheat-fava bean rotation leads to a significantly better productivity and resources use efficiency, as well as, reducing economic risk than the promoted intensive wheat-wheat and wheat-potato rotations. The cropping simulation model "CropSyst" is used after being calibrated and validated by using experimental data for different wheat-based rotations combining different soil, climate and management options. The results show that there is no particular optimal scenario that can simultaneously ensure high productivity, reduce economic risk, and achieve high wheat- water- and nitrogen-use efficiency. However, the wheat-fava bean rotation cultivated with no wheat fertilization appears to be a better substitute to the wheat-wheat rotation in terms of protein production in both (low and high) Water Holding Capacity (WHC) soils (0.93 t/ha versus 0.8 t/ha in low WHC and 1.34 t/ha versus 1.17 t/ha in high WHC). This cropping system could achieve a higher net profit, showing high resource-use efficiency and good economic sustainability. Moreover, a very high profit could only be attained with the wheat-potato rotation (8640 US DOLL./ha and 12170 US DOLL./ha), yet with low input-efficiency and high economic risk. ; Avec une production mondiale dépassant 750 millions de tonnes en 2017, le blé est considéré comme un aliment de base pour la population mondiale. Sa cartographie et sa surveillance pourraient alors se révéler être un outil très efficace pour atteindre les objectifs de développement durable (ODD2-Faim zéro). Au Liban, en vue d'assurer la sécurité alimentaire nationale, le blé reçoit un soutien financier et technique du gouvernement. Cependant, de nombreuses erreurs dans l'estimation de la superficie en blé à travers le pays sont dues principalement aux déclarations peu fiables des agriculteurs. De plus, le choix du système de culture basé sur le blé (en termes de type de rotation et de pratiques agricoles) peut avoir un impact considérable sur la productivité du système (protéines et rentabilité), l'efficacité d'utilisation des ressources (efficacité d'utilisation de l'eau et utilisation de l'azote), ainsi que sur le risque économique pour les agriculteurs. La présente étude menée dans la plaine de la Bekaa au Liban a pour objectif d'utiliser la télédétection et la modélisation de la croissance des cultures pour fournir aux décideurs politiques et aux utilisateurs finaux les informations dont ils ont besoin sur le blé d'hiver.La première partie évalue le potentiel des images optiques pour la cartographie du blé d'hiver précoce en permettant le transfert de connaissances d'une année à l'autre (2016 et 2017) Les résultats montrent que, lorsque l'approche développée est appliquée à la série chronologique Sentinel-2 de 2017, en utilisant les données de vérité au sol 2016, la précision globale atteint 87,0%, tandis que, lorsqu'elle est mise en œuvre avec les données de vérité au sol 2017, elle est de 82,6% en 2016. Les classifications pour distinguer le blé d'hiver de céréales similaires (orge et triticale) sont réalisées jusqu'à six semaines avant la récolte.La deuxième partie examine la capacité des images radar en bande C du nouveau satellite Sentinel-1 à surveiller la culture de blé d'hiver en identifiant les stades phénologiques économiquement importants qui ne peuvent pas être détectés en utilisant uniquement les indices issus de l'optique (Sentinel-2). Les résultats montrent que la polarisation VV (incidence de 32°-34°) et VH (incidence de 43°-45°) sont respectivement préférables pour estimer les stades de l'épiaison et de pâteux mou. De plus, le rapport VV/VH (incidence de 32°-34°) est préférable pour détecter la germination et la récolte.La troisième partie a pour objectif de vérifier si la rotation blé-féverole, nécessitant des intrants agricoles extensifs (eau et azote), a une performance nettement meilleure que la rotation intensive blé-blé en termes de productivité, d'utilisation rationnelle des ressources, et de minimisation du risque économique à l'échelle parcellaire. Le modèle de croissance des cultures «CropSyst» a été adopté après avoir été calibré et validé sur notre zone d'étude. Les résultats montrent qu'il n'existe pas un scénario de système de culture optimal permettant d'assurer une productivité élevée, de réduire le risque économique et d'obtenir une efficacité élevée de l'utilisation de l'eau et de l'azote. Cependant, le scenario de rotation blé-féverole sans fertilisation du blé semble être un meilleur substitut à la rotation blé-blé en termes de production de protéines. Pour un sol avec une faible capacité de rétention, la production de protéines est de 0,93 t/ha et de 0,8 t/ha respectivement pour les rotations blé-féverole et blé-blé. Pour un sol avec capacité de rétention élevée, la production de protéines est de 1,34 t/ha pour blé-féverole contre 1,17 t/ha pour blé-blé. De plus, ce système de culture blé-féverole pourrait générer un bénéfice net plus élevé que celui du blé-blé. Enfin, la rotation blé-pomme de terre peut générer des bénéfices nets très élevés (8640 US DOLL./ha et 12170 US DOLL./ha) mais avec une faible efficacité des intrants et un risque économique élevé

Oggetto della tesi è un ventennio cruciale della storia contemporanea turca, compreso tra il colpo di Stato militare realizzato dalla giunta del generale Kenan Evren il 12 settembre 1980 e la prima vittoria del Partito della Giustizia e dello Sviluppo (AKP) di Recep Tayyip Erdoğan alle elezioni generali del 3 novembre 2002. L'obiettivo è spiegare le premesse, le motivazioni e le dinamiche storico-politiche sia domestiche sia internazionali che, nel corso di tale ventennio, hanno condotto al progressivo declino dell'establishment kemalista e all'affermazione di uno specifico ramo del movimento islamico sulla scena politica, economica e culturale turca. Una simile analisi consentirà di formulare anche delle linee di interpretazione per le vicende attuali, che appaiono strettamente legate a quanto accaduto tra il 1980 e il 2002. La ricostruzione storica dei principali avvenimenti verificatisi nel ventennio si basa sullo studio di fonti primarie e secondarie in massima parte in lingua turca. Tra le prime, è prevalente la documentazione ufficiale (dibattiti parlamentari, programmi di governo, rapporti di commissioni d'inchiesta, documenti di partito, atti processuali, discorsi di personalità politiche, etc.) disponibile negli archivi digitali delle istituzioni turche. Per quanto riguarda le fonti secondarie, si privilegia la storiografia turca più recente e non ancora tradotta in altre lingue. Allo scopo di favorire una comprensione più completa delle dinamiche in esame, accanto alla contestualizzazione storica si offre una riflessione critica su alcuni aspetti significativi di natura maggiormente teorica, riguardanti in particolare l'ideologia kemalista, lo sviluppo dell'islam politico, il rapporto tra religione e secolarismo nel Paese. L'Introduzione chiarisce gli interrogativi e le ipotesi della ricerca, argomentandone tra l'altro la rilevanza rispetto ai recenti fatti di cronaca e alla situazione politica corrente; vengono inoltre presentati lo stato dell'arte, le fonti di riferimento e l'approccio teorico. Nel Capitolo I viene ricostruito il clima antecedente al 1980, discutendo innanzitutto alcune contraddizioni intrinseche dei principi kemalisti e il ruolo dell'Esercito nella vita politica. Successivamente ci si sofferma sul colpo di Stato del 1960, sul memorandum militare del 1971 e sulla crisi economico-politica che ha interessato il Paese negli anni Settanta. Il Capitolo II è dedicato alla trattazione del colpo di Stato del 1980, delle sue cause, delle sue conseguenze e dei provvedimenti imposti dalla giunta militare al potere fino al 1983. In seguito, vengono descritte la trasformazione neoliberale e la graduale liberalizzazione promosse durante il governo decennale di Turgut Özal, leader della Nuova destra turca. Nel Capitolo III viene affrontata l'ascesa dell'islam politico e della borghesia conservatrice in Turchia, riservando un approfondimento al movimento della Visione Nazionale e alla comunità religiosa di Fethullah Gülen. Si ripercorre quindi l'affermazione del Partito islamico del Benessere, fino alla formazione del governo di coalizione affidato a Necmettin Erbakan. Il Capitolo IV si apre con il golpe post-moderno che ha abbattuto il governo di Erbakan e represso il movimento islamico; questo ha quindi intrapreso una fase di rinnovamento, culminata nella fondazione dell'AKP sotto la leadership di Erdoğan (del quale viene fornita una sintetica biografia). La tesi si conclude con la descrizione dello scenario politico risultato dalle elezioni del 2002. In conclusione, verranno offerte delle risposte agli interrogativi di ricerca alla luce di alcune ricorrenze storiche e dei paradigmi politici fondamentali emersi dallo studio del ventennio. In particolare, si propone una lettura non dicotomica del rapporto tra kemalismo e islam politico, che risulta caratterizzato da interazione ed influenza reciproca piuttosto che da conflitto e opposizione. Tale rapporto può essere meglio compreso nella cornice della sostanziale continuità dell'autoritarismo nei regimi politici turchi post-1980. Come prospettiva di ricerca futura, verrà suggerito uno studio dell'era dell'AKP in un'ottica di comparazione e di continuità storica con il ventennio cruciale. ; THE DECLINE OF KEMALISM AND A NEW FACE OF POLITICAL ISLAM. TWENTY CRUCIAL YEARS IN TURKEY'S HISTORY: 1980-2002. The present dissertation focuses on twenty crucial years of contemporary Turkey's history, between the 12th September 1980 military coup d'état staged by General Kenan Evren's junta and the first victory of Recep Tayyip Erdoğan's Justice and Development Party (AKP) in the 3rd November 2002 general elections. It aims to explain the background, motivations, historical and political dynamics (both domestic and international) underlying the gradual decline of the Kemalist establishment and the rise of a specific branch of the Islamic movement on the political, economic and cultural stage of Turkey during those twenty years. Such an analysis makes it also possible to draw some guidelines to understand the current circumstances, being these closely linked to what happened between 1980 and 2002. The historical reconstruction of the main events occurred during the crucial twenty years relies on primary and secondary sources that are mostly in Turkish language. Among the first, official documentation prevails (parliamentary debates, governments programs, reports by parliamentary committees of enquiry, party manifestos, procedural documents, statements made by Turkish authorities, etc.); such documentation is largely available in the digital archives of Turkish institutions. As regards the secondary sources, more recent and still untranslated Turkish historiography is preferred. Along with the historical context, a critical comment is given on some significant aspects, which are more theoretical and mainly concern the Kemalist ideology, the development of political Islam, the relationship between religion and secularism in Turkey. This should provide a deeper understanding of the research objects. The Introduction explains the research questions and hypotheses, arguing their relevance with reference to the recent events and ongoing political issues of the country. The literature review, sources and theoretical approach are presented too. The Chapter I describes the situation before 1980. First, it discusses some contradictions inherent in the Kemalist principles and the role of the Army in Turkish politics. Then, it looks in more detail at the 1960 coup, the 1971 military memorandum, the economic and political crisis afflicting the country throughout the 1970s. The Chapter II analyses the 1980 coup, its roots, its consequences, and the measures implemented by the military junta in power until 1983. Subsequently, it traces the history of the neoliberal transformation and the gradual liberalization promoted by Turgut Özal, the leader of Turkish New Right who ruled for ten years. The Chapter III deals with the upsurge of political Islam and conservative bourgeoisie in Turkey, with a focus on the National Outlook movement and the religious community of Fethullah Gülen. It also illustrates the rise of the Islamic Welfare Party, until the creation of a coalition government led by Necmettin Erbakan. The Chapter IV begins with the post-modern coup that overthrew Erbakan's government and repressed the Islamic movement; consequently, the latter entered a phase of regeneration culminating in the establishment of AKP under the leadership of Erdoğan (whose short biography is also included). The dissertation ends with a description of the political landscape resulting from the 2002 elections. In conclusion, answers to the research questions are provided under the light of some recurring historical patterns and fundamental political paradigms, which emerged from the crucial twenty years. In particular, it is argued that the relationship between Kemalism and political Islam is characterized by interaction and reciprocal influence, rather than conflict and dichotomous opposition. Such a relationship can be better understood in the framework of the substantial continuity of authoritarianism in the post-1980 political regimes in Turkey. As a perspective for future research, it is suggested to study the AKP era in terms of comparison and historical continuity with the crucial twenty years.