Suchergebnisse

The purpose of this article. The purpose of the article is to analyze the historical processes of the development of ballroom choreography in the Baltic countries in the XX century.
The methodology. The following methods were applied in the work: historical and historical-genetic — in order to understand the genesis, the specifics of the processes of development of ballroom dance; source study — for the selection and processing of sources related to the art of ballroom dancing; comparative — to compare the historical periods of the evolution of ballroom culture; included observation — to view individual choreographic works and their preliminary comprehension.
The scientific novelty. For the first time, an attempt was made to study topical issues of the development of ballroom choreography in the Baltic countries in the XX century.
The results. The Baltic republics became the center of the development of Soviet ballroom choreography, because ballroom practice existed here even before World War II as part of local traditions. The first choreographic organizations arose here, in particular, the Estonian Dance Union (1930). In the post-war period, local and international ballroom dance tournaments were held at a high level in Estonia, Latvia and Lithuania. A generation of outstanding ballroom dancers has formed in Riga, Tallinn, Vilnius, Klaipeda and other cities.
In the Baltic republics, the "Soviet program" of ballroom dancing did not become popular: due to the lack of strict party censorship that exists in other Soviet regions, local dancers developed as performers of the European and Latin American programs. Conducting seminars and master classes in different republics of the USSR, they served as conductors of high standards of world ballroom choreography in the Soviet Union.
The collapse of the USSR led to significant socio-cultural transformations and the beginning of a movement towards European integration, the Baltic countries, like other former Soviet republics, began to actively join the world traditions and trends of ballroom choreography.

.

The features of the development of the ideas of participatory and deliberative democracy in modern political discourse are researched in the article. The author defines the relationship between the formation of these conceptual models of democracy and political practice. This relationship is accompanied by an "emotional" coloring of a democratic idea, using it as a symbol of struggle for the empowerment of the citizens' rights and freedoms or as a means of «approximation» the authorities to citizens.The characteristic features of participatory and deliberative democracy and the peculiarities of implementing their tools into political practice are considered. It is noted that a number of such instruments are already widely used in European countries. This applies, in particular, to referendums, online discussions of draft state decisions, advisory bodies. Ukraine also does not stand aside these processes – public consultations, public councils at executive authorities, electronic petitions, public budgeting practices, etc. are introduced. At the same time, the development of participatory and deliberative practices in Ukraine is impulsive. The election campaigns and public protests significantly affect this process.Attention is focused not only on the positive influence on the political system of the tools of participatory and deliberative democracy, but also on the possible negative impact. In particular, examples of complications in decision making, destabilization of domestic and foreign policy are considered.How the ideas of participatory and deliberative democracy, if necessary, can become populist slogans is shown on the example of the electoral programs of the candidates for the post of President of Ukraine. But at the same time it characterizes the political discourse not only in Ukraine, but also in developed Western countries. ; У статті досліджено особливості розвитку ідей партисипаторної та деліберативної демократії в сучасному політичному дискурсі. Автор визначає взаємозв'язок між формуванням відповідних концептуальних моделей демократії та політичною практикою, що супроводжується «емоційним» забарвленням демократичної ідеї, використанням її як символу боротьби за розширення прав та свобод громадян або як засобу «наближення» органів влади до громадян.Розглянуто характерні риси партисипаторної і деліберативної демократії та особливості впровадження їх інструментів у політичну практику. Відзначено, що низка таких інструментів вже широко застосовується в європейських країнах. Це стосується, зокрема, референдумів, онлайн обговорень проектів державних рішень, дорадчих органів. Україна також не стоїть осторонь цих процесів – запроваджено проведення консультацій з громадськістю, створення громадських рад при органах виконавчої влади, електронні петиції, практики громадського бюджетування та ін. Водночас розвиток партисипаторних та деліберативних практик в Україні відбувається імпульсивно, під впливом виборчих кампаній або внаслідок суспільних протестів.Увагу зосереджено не лише на позитивному впливі інструментів партисипаторної та деліберативної демократії на політичну систему, але й на можливому негативному впливі. Зокрема, розглянуто приклади ускладнення ними прийняття рішень, дестабілізації внутрішньої і зовнішньої політики. На прикладі виборчих програм кандидатів на пост Президента України показано, як ідеї партисипаторної та деліберативної демократії за необхідності можуть стати популістськими гаслами, що водночас характерне для політичного дискурсу не лише в Україні, але й в розвинених країнах Заходу.

The features of the development of the ideas of participatory and deliberative democracy in modern political discourse are researched in the article. The author defines the relationship between the formation of these conceptual models of democracy and political practice. This relationship is accompanied by an "emotional" coloring of a democratic idea, using it as a symbol of struggle for the empowerment of the citizens' rights and freedoms or as a means of «approximation» the authorities to citizens.The characteristic features of participatory and deliberative democracy and the peculiarities of implementing their tools into political practice are considered. It is noted that a number of such instruments are already widely used in European countries. This applies, in particular, to referendums, online discussions of draft state decisions, advisory bodies. Ukraine also does not stand aside these processes – public consultations, public councils at executive authorities, electronic petitions, public budgeting practices, etc. are introduced. At the same time, the development of participatory and deliberative practices in Ukraine is impulsive. The election campaigns and public protests significantly affect this process.Attention is focused not only on the positive influence on the political system of the tools of participatory and deliberative democracy, but also on the possible negative impact. In particular, examples of complications in decision making, destabilization of domestic and foreign policy are considered.How the ideas of participatory and deliberative democracy, if necessary, can become populist slogans is shown on the example of the electoral programs of the candidates for the post of President of Ukraine. But at the same time it characterizes the political discourse not only in Ukraine, but also in developed Western countries. ; У статті досліджено особливості розвитку ідей партисипаторної та деліберативної демократії в сучасному політичному дискурсі. Автор визначає взаємозв'язок між формуванням відповідних концептуальних моделей демократії та політичною практикою, що супроводжується «емоційним» забарвленням демократичної ідеї, використанням її як символу боротьби за розширення прав та свобод громадян або як засобу «наближення» органів влади до громадян.Розглянуто характерні риси партисипаторної і деліберативної демократії та особливості впровадження їх інструментів у політичну практику. Відзначено, що низка таких інструментів вже широко застосовується в європейських країнах. Це стосується, зокрема, референдумів, онлайн обговорень проектів державних рішень, дорадчих органів. Україна також не стоїть осторонь цих процесів – запроваджено проведення консультацій з громадськістю, створення громадських рад при органах виконавчої влади, електронні петиції, практики громадського бюджетування та ін. Водночас розвиток партисипаторних та деліберативних практик в Україні відбувається імпульсивно, під впливом виборчих кампаній або внаслідок суспільних протестів.Увагу зосереджено не лише на позитивному впливі інструментів партисипаторної та деліберативної демократії на політичну систему, але й на можливому негативному впливі. Зокрема, розглянуто приклади ускладнення ними прийняття рішень, дестабілізації внутрішньої і зовнішньої політики. На прикладі виборчих програм кандидатів на пост Президента України показано, як ідеї партисипаторної та деліберативної демократії за необхідності можуть стати популістськими гаслами, що водночас характерне для політичного дискурсу не лише в Україні, але й в розвинених країнах Заходу.

Purpose of the article is to determine plagiarism as anthropological and social phenomenon. Theoretical basis. The author has analysed authentic historical-philosophical and literary texts to explicate the original meaning of the terms, by which the phenomenon of plagiarism was denoted. There were used methods and principles of socio-philosophical and philosophical-anthropological research, in particular: social determinism and anthropological interpretation of human life phenomena (O. Bollnow). Originality consists of: clarifying the terminological evolution in relation to designating the phenomenon of plagiarism; 2) the philosophical-anthropological description of the motives and personal traits of the subject of plagiarism (plagiarist) proposed by author. Conclusions. 1. Plagiarism as practice and plagiarism as a term existed separately for a long time. With the nominates, which denoted the practice, "Plagium" had as its predecessors the Greek "Λογοκλόπία" and the Latin "Furta". The modern semantics genesis of the term "plagiarism" took place as a process of changing the nominal values due to the complication of the semantic structure of the word before reintegration. 2. Analysis of historical-philosophical and literary sources from the "Empedocles Case" and "Fedentinus Case" allowed reconstructing the anthropological characteristics of the named persons as plagiarists: both of them were induced to plagiarize by vanity, either due to temporary limitation of abilities to intellectual creation (Empedocles as a student) or due to constant limited ability to the literary creativity (Fedentinus). Plagiarism was also caused by the low moral qualities of both, that allows to consider plagiarism as one of the manifestations of the individual's integral characteristics. 3. Vanity, that motivates the commission of plagiarism, is one of the manifestations of the esteem needs, sociogenic by its nature, but unlike the next, higher stage in the hierarchy of basic needs (A. Maslow) does not foresee the self-improvement of man. Therefore, the plagiarist does not pass to the level of the need for self-actualization, the means to satisfy which is creativity in its various forms, "trampling" on the previous level. 4. Plagiarism is an ambivalent phenomenon, because in spite of plagiarists' anthropological peculiarities, the ontological foundations of plagiarism are rooted in the social nature of man.

У статті проаналізовано законодавство Європейського Союзу та України у сфері забезпечення інформаційної безпеки. Розкрито особливості інформаційної політики Євросоюзу, де поряд з традиційними (друкованими) формами опублікування дедалі більшого розповсюдження набувають альтернативні джерела інформації, засновані на новітніх досягненнях комп'ютерної технології та інформатики.