Suchergebnisse

Обґрунтовано необхідність конструювання політичних пар- тій нового покоління, здатних здійснювати традиційну для них діяль- ність — ефективно та результативно у раціональній площині управляти суспільством в умовах переходу з модерну до постмодерну і у самому по- стмодерні.
Представлено міждисциплінарну модель для аналізу життєдіяльності політичних організацій, яка була створена з метою здійснення такого кон- струювання. Вона пов'язує емерджентні якості політичних організацій на макрорівні з вибором поведінкових стратегій їхніх членів на мікрорівні че- рез взаємодією цих членів у рамках первинних груп і партійних підрозділів на мезорівні. Модель включає біологічний, архетипний, соціально-психоло- гічний, організаційний і політологічний підходи з виділеними у кожному з них аспектами, які пов'язують ці підходи у цілісну модель на основі архетип- ного підходу.
Детально описано зв'язки між аспектами різних підходів. Зокрема органі- заційний підхід визначає тип відтворюваних у первинних групах та партійних підрозділах ситуацій, які впливають на перебіг групової динаміки (соці- ально-психологічний підхід) та актуалізують відповідні культурні архетипи у несвідомому учасників взаємодії (архетипний підхід), що через сформова- ні на їх основі габітуси, установки, фрейми, дискурси, символи, цінності, ви- значають поведінковий вибір учасників взаємодії, активуючи чи пасивуючи їх (біологічний підхід). Все це прискорює або сповільнює аж до повної зу- пинки процес олігархізації політичних партій і визначає їх життєздатність, ефективність та результативність, включно зі здатністю реалізовувати про- тягом тривалого часу власні початкові цілі (політологічний підхід).
Створена і представлена міждисциплінарна модель дає можливість проаналізувати життєдіяльність політичних організацій на мікро-, мезо- і макрорівні на стадії їх конструювання з метою вибору оптимальної сукуп- ності організаційних параметрів будови цих організацій відповідно до типу зовнішнього середовища, в якому вони мають діяти.

За результатами узагальнення і систематизації даних теоретичного та емпіричного дослідження представлено модель психологічних стратегій адаптації спільноти і розкрито їхній психологічний зміст як засобу реалізації індивідуальної і колективної адаптації до умов і наслідків воєнного конфлікту. Вплив воєнного конфлікту на життєдіяльність людей визначено як соціально травмівний, у процесі пристосування до умов і наслідків якого формуються різні моделі адаптації та засоби їх реалізації – відповідні психологічні стратегії. Показано, що під впливом умов і наслідків воєнного конфлікту суб'єкт адаптації робить спроби осмислити їх, сконцентрувати та мобілізувати зусилля, що спонукає або до використання загальноприйнятих стереотипних моделей поведінки, застосування консервативно-рутинних стратегій та реалізації моделі так званої рутинної адаптації (успішної, у результаті якої відбувається консервація наявного досвіду, чи неуспішної, наслідком якої можуть бути дезадаптивні вияви, безпорадність, зневіра тощо), або ж до продовження адаптаційного процесу, пошуку нових способів розв'язання проблеми, нових стратегій, до активного, усвідомленого пошуку нових можливостей, утілення нереалізованого потенціалу та прихованих резервів, вибору проактивних моделей поведінки, які мають внутрішню зумовленість та виявляються в здатності протистояти зовнішнім впливам та активно впливати на них, орієнтуватися на майбутнє – тобто до вироблення проактивно-трансформаційних психологічних стратегій. За допомогою останніх реалізується модель проактивної адаптації: ефективної, результатом реалізації якої стає набуття позитивного досвіду, готовність до подальшого розвитку, досягнення більш високого рівня функціонування в певних сферах, спрямованість на розвиток нових сил і ресурсів адаптації, або неефективної, коли адаптація відбулася, але вона потребувала значних зусиль, що призвело до виснаження ресурсів, а це може спонукати або ж до застосування консервативно-рутинних стратегій, або ж, після відновлення та входження в стадію мобілізації, до зміни чи вироблення інших – проактивно-трансформаційних – стратегій.

In this study, the use of gender-based approach to problem analysis of leadership provides the assess to the existing gender studies of political leadership. It turns out that traditional leadership as a socio-psychological phenomenon studied almost without gender, because leadership role first of all considered masculine. An analysis of gender studies of political leadership that appear from the mid-1970s is provided. As a result of the analysis of gender studies of political leadership statement that caused acute need to rethink multivariate pictures of globalized world and place of woman in it. Consequently the need for gender studies is increasing. ; В данном исследовании использование гендерного подхода к анализу проблем лидерства даѐт возмож- ность оценить существующие гендерные исследования политического лидерства. Выявляется, что традици- онно лидерство как социально-психологический феномензучалось почти без учѐта пола, потому что лидерская роль априори считалась маскулинной. Наводится анализ гендерных исследований политического лидерства, которые появляются с середины 1970-х годов. Обосновывается в результате анализа гендерных исследований политического лидерства утверждение о том, что обусловлена острой необходимостью переосмыслить по- ливариантность картин глобализованного мира и место в нѐм женщины, необходимость в гендерных иссле- дованиях возрастает. ; У даному дослідженні застосування гендерного підходу до аналізу проблем лідерства дає змогу оцінити наявні гендерні дослідження політичного лідерства. Виявляється, що традиційно лідерство як соціально-психологічний феномен вивчалось майже без врахування статі, тому що лідерська роль апріорі вважалась маскулінною. Наводиться аналіз гендерних досліджень політич- ного лідерства, які з'являються, починаючи з середини 1970-х років. Обґрунтовується в резуль- таті аналізу гендерних досліджень політичного лідерства твердження про те, що зумовлена гострою необхідністю переосмислити поліваріантність картин глобалізованого світу та місце в ньому жінки, потреба в гендерних дослідженнях зростає

The article represents the research results of the differences in manifestation of internal and external factors of the psychological readiness structure of mobilized persons with different military service experience (persons, who do not have any military service experience, have only compulsory military service experience (from 9 months to 1 year) and have contract service experience (from 2 years)). The external factor of psychological readiness combines socio psychological, problem orientational and socially active components. And the internal factor consists of emotionally volitional, motivational, personality, behavioral, cognitive prognostic and cognitive reflexive components. With the help of Student's t-test for independent (unpaired) samples has been determined that mobilized persons without military experience have lower level by the general indicators of the internal factor components formation of the structure of psychological readiness to the military service, than mobilized persons with experience of compulsory and contract military service, lower level of such internal components formation as emotionally volitional, behavioral and cognitive reflexive. Mobilized persons with contract service experience have higher level of formation of personality (internal), socially active (external) components and general parameter of the external factor components formation of the structure of psychological readiness, than mobilized persons with compulsory military service experience and without military service experience. The motivational component of the internal factor of the structure of psychological readiness is more formed in persons with contract military service experience than in persons without it. It has been also determined that the bigger is the military service experience of mobilized persons, the higher is the level of formation of the whole structure of psychological readiness to the military service. ; У статті представлено результати дослідження відмінностей у виразності внутрішнього та зовнішнього факторів структури психологічної готовності мобілізованих осіб із різним досвідом військової служби (особи, котрі не мають взагалі досвіду військової служби; мають досвід лише строкової служби (від дев'яти місяців до року) та з досвідом контрактної служби (від 2-х років)). Зовнішній фактор психологічної готовності поєднує соціально-психологічний, проблемно-орієнтаційний і соціально-діяльнісний компоненти. А внутрішній фактор становлять емоційно-вольовий, мотиваційний, особистісний, поведінковий, когнітивно-прогностичний та когнітивно-рефлексивний компоненти. За допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вимірів установлено, що мобілізовані особи без досвіду військової служби мають нижчий рівень за загальним показником сформованості компонентів внутрішнього фактора структури психологічної готовності до військової служби, ніж мобілізовані з досвідом строкової та контрактної служби, нижчий рівень сформованості таких внутрішніх компонентів, як емоційно-вольовий, поведінковий, когнітивно-рефлексивний. Для мобілізованих осіб із досвідом контрактної служби мають вищий рівень сформованості особистісного (внутрішнього) та соціально-діяльнісного (зовнішнього) компонентів і загального показника сформованості компонентів зовнішнього фактора структури психологічної готовності, ніж досліджувані з досвідом строкової й без досвіду військової служби. Мотиваційний компонент внутрішнього фактора структури психологічної готовності більше сформований в осіб із досвідом контрактної служби, ніж у тих, хто без досвіду. Також установлено, що чим більший досвід військової служби в мобілізованих осіб, тим вищий рівень сформованості всієї структури психологічної готовності до військової служби.

The article considers the concept of corruption, morphological origin of the term, the views of scientists on the essence of this phenomenon. The purpose of this study is to examine in more detail the approaches to understanding the essence of the concept of "corruption". The main approaches to the interpretation of the concept of "corruption", which complement each other, are described. These include approaches: traditional or normative-valuable, which defines corruption as a violation of the law, morality and ethics; modernist or classic approach, which considers corruption as an illegal act or bribery of the functionary; economic or market-centric, in which corruption appears as a shadow political and economic market; revisionist or functional, whose representatives characterize corruption as a positive phenomenon for the transition economy; politological or political, which represents corruption as a separate institution in process of realization of the public relations in the context of the power usage by its subjects in order to influence on the political processes; behavioral or socio-psychological, which sees corruption as a socio-psychological phenomenon in all its manifestations; institutional or public-administrative, which characterizes corruption as a special form of public-government relations, which supposes the illegal exchange of official powers of the functionary of the power structure for personal preferences. The characteristics of the definitions of "corruption" for each approach are given. The official or in other words legal approach (legislative or legal) to the interpretation of "corruption" based on national and international legal documents has also been studied. It is noted that, in the light of the variety of doctrinal and legal approaches to the interpretation of the concept of "corruption" it is difficult to form a universal definition that would include all the aspects of its manifestation: legal, political, economic, moral and ethical. Therefore, to clarify the definition of "corruption" the purpose of corruption and their objects have been analyzed, the subjects of corruption have been characterized, the forms of the corruption manifestation have been studied, ways to implement and spread corruption have been unfolded, and the functions of corruption in public relations have been studied. Specific, identifying features of the corruption that should be reflected in the definition have been defined. On the basis of the undertaken study the author's interpretation of the concept of "corruption" is given. ; У статті розглянуто поняття корупції, морфологічне походження терміну, точки зору науковців на суть цього явища. Мета даного дослідження полягає у детальнішому вивченні підходів до розуміння суті поняття «корупція». У роботі охарактеризовано основні підходи до трактування поняття «корупція», які доповнюють один одного. До них належать підходи: традиційний або нормативно-ціннісний, який визначає корупцію як порушення норм права, моралі та етики; модерністський або класичний, що розглядає корупцію як протиправну дію або продажність посадової особи; економічний або ринково-центристський, за якого корупція постає як тіньовий політико-економічний ринок; ревізіоністський або функціональний, представники якого характеризують корупцію як позитивне явище для транзитивної економіки; політологічний або політичний, що представляє корупцію як окремий інститут в процесі реалізації суспільних відносин щодо використання влади її суб'єктами з метою впливу на політичні процеси; біхевіористичний або соціально-психологічний, котрий вбачає в корупції соціально-психологічний феномен в усіх її проявах; інституційний або державно-управлінський, що характеризує корупцію як особливу форму державно-владних відносин, що передбачає протиправний обмін службових повноважень посадової особи владної структури на особисті преференції. Наведено характерні для кожного підходу визначення «корупції». Вивчено також офіційний або легальний підхід (законодавчий або юридичний) до трактування «корупції», що ґрунтується на вітчизняних та міжнародних юридичних документах. Зазначено, що, зважаючи на усе різноманіття підходів доктринальних та юридичних до трактування поняття «корупція», досить складно сформувати її універсальне визначення, яке б враховувало усі аспекти її прояву: правові, політичні, економічні, морально-етичні тощо. Тому, для уточнення дефініції поняття «корупція» також проаналізовано мету корупційних діянь та їх об'єкти, охарактеризовано суб'єктів корупційних взаємовідносин, вивчено форми прояву корупційних правопорушень, розкрито способи реалізації та сфери поширення корупції, а також вивчено функції корупції в суспільних відносинах Охарактеризовано специфічні, ідентифікуючі ознаки корупції, які повинні відображатись у дефініції. За результатами проведеного дослідження наведено авторське трактування поняття «корупція».

Psychological principles of creation are grounded in the state of the system of readaptation and rehabilitation of persons that participated in an counter-terrorismoperations (operations of combined forces) on East of Ukraine. ¤us a basi c accent is done on that the state of adaptation of combatant in postextremal terms is in a greater degree related to the features of motivational-semantic sphere of his personality. On results the analysis of scientific literature and descriptions of practical experience of structures on work it is educed with a personnel, that work of psychologists and other specialists is directed before for everything on overcoming of symptoms, sometimes – consequences, rarer – reasons of post-traumatic stress disorder, about what marked higher. ¤us basic attention specialists spare, as a rule, to the past of combatant, that can not be considered effective. ¤e searches of r the psychosomatic feel of combatant, not giving to build the further life, further development of post-traumatic stress disorder, must be built on the heavy ways of personality increase. The system of readaptation veterans of counter-terrorism operations (operations of combined forces) must come true together with events on a psychological rehabilitation and to be based on two basic approaches. In obedience to the first, a rehabilitation and readaptation understand as proceeding in the having a special purpose psychological resource of participants of combat operations. One of important tasks of work at strategic level of decision of tasks of the psychological providing there is development of the system of psychological rehabilitation and social-psychological readaptation that envisages taking into account of prognosis volumes of psycotraumatization of participants of battle actions and requirement in their psychological correction. At operative level most essential is realization of the first stage of social-psychological readaptation of war veterans. ¤us readaptation and rehabilitation contain such elements: "psychological quarantine" (abandonment of participants of combat operations is set time in the military collective of subdivision with the gradual admitting to them of other persons); creation of realization of psychorehabilitation events on servicemen, that tested psychotraumatization; psychological monitoring of the states of servicemen, that returned from the zone of counter-terrorism operations (operations of combined forces). In obedience to the second approach a rehabilitation and readaptation understand as proceeding in social and psychical statuses of combatant, and also increase of him adaptive possibilities in a peace-time. ; Обґрунтовуються психологічні засади створення у державі системи реадаптації та реабілітації осіб, що брали участь в антитерористичній операції (операції Об'єднаних сил) на Сході України. При цьому основний наголос робиться на тому, що стан адаптації комбатанта у післяекстремальних умовах більшою мірою пов'язаний з особливостями мотиваційно-с мислової сфери його особистості. За результатами аналізу наукової літератури й описів практичного досвіду роботи структур по роботі з особовим складом виявлено, що робота психологів та інших фахівців спрямована, перш за все, на подолання симптомів, інколи – наслідків, рідше – причин посттравматичного стресового розладу, про що зазначалося вище. При цьому основну увагу фахівці приділяють, як правило, минулому комбатанта, що не може вважатися ефективним. Пошуки "ліків" від незрозумілої хвороби, яка псує психосоматичне самопочуття комбатанта, не даючи побудувати своє подальше життя, подальший розвиток посттравматичного стресового розладу повинні будуватись на нелегких шляхах особистісного зростання. Система реадаптації ветеранів анти-терористичної операції (операції Об'єднаних сил) має здійснюватись разом із заходами з психологічної реабілітації i базуватися на двох основних підходах.Згідно з першим підходом реабілітація та реадаптація розуміються як відновлення цільового психологічного ресурсу учасників бойових дій. Одним із важливих завдань роботи на стратегічному рівні вирішення завдань психологічного забезпечення є розгортання системи психологічної реабілітації та соціально-психологічної реадаптації, яка передбачає урахування прогнозних обсягів психотравматизації учасників бойових дій і потреби у їхній психологічній корекції. На оперативному рівні найбільш важливою є реалізація першого етапу соціально-психологічної реадаптації ветеранів війни. При цьому реадаптація та реабілітація містять такі елементи: "психологічний карантин" (залишення учасників бойових дій певний час у військовому колективі підрозділу з поступовим допуском до них інших осіб); створення реадаптуючого оціального середовища у державі, пунктах постійної дислокації, у їхніх сім'ях; здійснення психореабілітаційних заходів із військовослужбовцями, які зазнали психотравматизації; психологічний моніторинг станів військовослужбовців, які повернулись із зони антитерористичної операції (операції Об'єднаних сил). Згідно з другим підходом реабілітація i реадаптація розуміються як відновлення соціального та психічного статусів комбатанта, a також підвищенняйого адаптивних можливостей у мирний час.

У статті розглянуто діяльність соціального педагога з реалізації здоров'язбережувальних технологій в освітньому середовищі. Розкрито різні підходи до трактування понять «здоров'язбереження», «здоров'язбережувальні технології». Зазначено, що здоров'язбережувальні технології є системою, яка створює максимально сприятливі умови для збереження, зміцнення й розвитку духовного, емоційного, інтелектуального, особистісного та фізичного здоров'я всіх суб'єктів освітнього процесу. Схарактеризовано основні підходи до організації здоров'язбережувальної діяльності в освітній установі: еколого-валеологічний, діяльнісний і системний. Окреслено пріоритетні завдання здоров'язбережувальної діяльності соціального педагога в освітньому середовищі (забезпечення охорони життя та здоров'я дітей; формування здорового способу життя; сприяння створенню обстановки психологічного комфорту учнів; розвиток у них комунікативних навичок; профілактику залежностей; організація та формування соціальної культури учнів, педагогів, фахівців і батьків). Зазначено, що основними напрямами здоров'язбережувальної діяльності соціального педагога є інформаційно-просвітницький, оздоровчий, профілактичний, соціально-психологічний. Схарактеризовано основні напрями роботи з формування життєстійкості учнів, що є пріоритетним завданням соціального педагога в умовах зростання впливу стресогенних чинників у суспільстві через соціально-економічні трансформації, політичну нестабільність, епідеміологічну ситуацію. Окреслено перспективні напрями подальших наукових досліджень: поглиблене вивчення змісту конкретних здоров'язбережувальних технологій у роботі соціального педагога, аналіз здоров'язбережувальної діяльності соціального педагога з різними віковими та цільовими групами учнів, дослідження особливостей застосування здоров'язбережувальних технологій у роботі соціального педагога з педагогічним колективом. ; The article considers the social pedagogue's activities in the implementation of health care technologies in the educational environment. Different approaches to the interpretation of the concepts of "health care", "health care technologies" are revealed. It is noted that health care technologies are a system that creates the most favorable conditions for maintaining, strengthening and developing the spiritual, emotional, intellectual, personal and physical health of all subjects of the educational process. The main approaches to the organization of health care activities in the education institution are characterized: ecological and valeological approach, activе and systems approaches. The priority tasks of the social pedagogue's health care activity in the educational environment are outlined (protection of life and health of children; formation of a healthy lifestyle; assistance in creating an environment of psychological comfort of school students; development of communication skills; prevention of addictions; organization and formation of social culture of school students and teachers, professionals and parents). It is noted that the main areas of the social pedagogue's health care activity include: informational, educational, health, preventive, socio-psychological. The main directions of work on the formation of school students resilience are characterized, which is a priority task of a social pedagogue in the growing influence of stressors in society through socio-economic transformations, political instability, epidemiological situation. Prospective areas of further research are outlined: indepth study of the content of specific health care technologies in the work of a social pedagogue, analysis of health care activities of a social pedagogue with different age and target groups of school students, research of health care technologies in the work of a social pedagogue with teaching staff.

У статті представлено короткий екскурс дослідження проблеми формування безпечного освітнього середовища; розкрито зміст поняття "безпечне освітнє середовище вищого військового навчального закладу"; проведено аналіз структури освітнього середовища навчального закладу; визначено та охарактеризовано основні компоненти структури освітнього середовища у вищому військовому навчальному закладі (просторово-предметний,організаційно-нормативний, соціально-психологічний, дидактично-ціннісний (компетентнісний)); визначено складові безпеки освітнього середвища військового закладу для успішного його функціонування як захищеного і надійного та підвищення якості професійної підготовки майбутніх офіцерів Збройних сил України.Ключові слова: безпечне освітнє середовище, структура, компоненти, вищий військовий навчальний закладНечипор Н. М. Структура безопасной образовательной среды в высшем военном учебном заведении / Академия сухопутных войск имени гетмана Петра Сагайдачного, Украина, Львов В статье представлен краткий экскурс исследования проблемы формирования безопасной образовательной среды; раскрыто содержание понятия "безопасная образовательная среда высшего военного учебного заведения"; проведен анализ структуры образовательной среды учебного заведения; определены и охарактеризованы основные компоненты структуры образовательной среды в высшем военном учебном заведении (пространственно-предметный, организационно-нормативный, социально-психологический, дидактично-ценностный (компетентносной)); определены составляющие безопасности образовательной среды военного заведения для успешного его функционирования как защищенного и надежного и повышения качества профессиональной подготовки будущих офицеров Вооруженных сил Украины.Ключевые слова: безопасная образовательная среда, структура, компоненты, высшее военное учебное заведениеNechypor N. M. The structure of a safe educational environment in Higher Military Educational Establishment / Hetman Petro Sahaidachnyi Army Academy, Ukraine, Lviv Article deals with the brief excursus of research into the problem of a safe educational environment formation; the concept contents "a safe educational environment of Higher Military Educational Establishment" is developed; the analysis of the educational environment structure of educational establishment is conducted; the main components of the educational environment structure (space-objective, organizational-legal, socio-psychological and didactic-valuable (competence)) in Higher Military Educational Establishment are defined and described; the security constituents of educational environment in Military Educational Establishment are defined for its successful functioning as a safe and effective one and for quality increasing of professional training of Ukrainian Armed Forces future officers.Key words: safe educational environment, structure, components, Higher Military Educational Establishment

The article studied the connection electoral culture of the electoral process and democratic political marketing. In this context, elections are regarded as an essential attribute of the electoral political culture, which is realized in the implementation of the electoral political process. In a study of the electoral process are the following conceptual methodological approaches: institutional, sociological, socio-psychological, economic rationality, selective and metaforalny and synthetic approaches. The essence of the electoral process, from the point of view of political marketing, to the greatest extent determined by the following factors: the nature of political regimes and systems, political system and form of government, especially the ideological orientations and values; hierarchical level elections (national and local), particularly the electoral law, the specificity of the masses -media support of the electoral process, leading political actors and resources, etc. ; В статье исследована связь электоральной культуры, электорального про-цесса и демократического политического маркетинга. В этой связи выборы рассматриваются как необходимый атрибут электоральной политической культуры, который реализуется в электорально-политическом процессе. Висследовании электорально-го процесса выделяются следующие концептуально-методологические подходы: институциональный, социологический, социально-психологический, рационально-экономический, избирательно-метафоральний и синтетический. Сущность электорального процесса, с точки зрения политического маркетин-га, в наибольшей степени определяют следующие факторы: характер политических режимов и систем, государственного строя и форм правления; особенности идеоло-гических ориентаций и ценностей; иерархический уровень выборов (общенацио-нальные и местные); особенности избирательного законодательства; специфика масс-медийного сопровождения электорального процесса; лидерские ресурсы субъ-ектов политики и т.д. ; У статті досліджено зв'язок електоральної культури, електорального процесу та демократичного політичного маркетингу. У цьому зв'язку вибори розглядаються як необхідний атрибут електоральної політичної культури, який реалізується в електорально-політичному процесі. В дослідженні електорального процесу виділяються наступні концептуально-методологічні підходи: інституційний, соціологічний, соціально-психологічний, раціонально-економічний, вибірково-метафоричний і синтетичний. Сутність електорального процесу, з точки зору політичного маркетингу, найбільшою мірою визначають наступні чинники: характер політичних режимів і систем, державного ладу і форм правління; особливості ідеологічних орієнтацій і цінностей; ієрархічний рівень виборів (загальнонаціональні і місцеві); особливості виборчого законодавства; специфіка мас-медійного супроводу електорального процесу; лідерські ресурси суб'єктів політики тощо.

Актуальність. Підготовка офіцерів медичної служби запасу є одним з пріоритетних завдань, що стоїть перед вищими військовими навчальними закладами та профільними кафедрами медичних закладів вищої освіти (ЗВО) України. Актуальність теми дослідження обумовлена соціальним замовленням суспільства на підготовку лікарів, здатних професійно надавати допомогу в бойових та екстремальних ситуаціях та підвищенням ефективності професійного психологічного відбору кандидатів на навчання на військових кафедрах. Професійно-психологічний відбір (ППВ) є одним з пріоритетних напрямків психологічного забезпечення підготовки офіцерів запасу в медичних ЗВО, який дозволяє прогнозувати успішність навчання і регулювати відповідність кандидатів на навчання вимогам військової підготовки і служби, підвищити прогностичний рівень оцінки їх професійної придатності на етапі ППВ, використовувати отримані при проведенні ППВ кандидатів характеристики в навчально-виховній роботі для їх подальшого формування і розвитку. Мета дослідження: дослідити та проаналізувати проблеми підвищення ефективності професійного психологічного відбору кандидатів на навчання на кафедрі медицини катастроф та військової медицини за програмою підготовки офіцерів медичної служби запасу. Матеріали та методи. Нормативно-правові документи України, результати соціологічних досліджень та методики оцінки військово-мотиваційної спрямованості особистості, рівня нервово-психічної стійкості, професійної придатності до успішного навчання у військовому навчальному підрозділі ЗВО. Результати. Авторами проаналізовано результати власних досліджень а саме рівень адаптивних здібностей кандидатів на навчання на кафедрі медицини катастроф та військової медицини, рівень розвитку якостей кандидатів на навчання та відсоткова шкала ступеня розвитку інтелекту. Висновки. Професійна підготовка офіцера медичної служби запасу – це складний і багатоплановий процес, який багато в чому визначає якість медичного забезпечення військ у мирний і воєнний час, підвищення ефективності якого – одна з найбільш актуальних проблем військово-медичної освіти. Одними з елементів для вирішення цього завдання є якісне проведення професійного психологічного відбору кандидатів для вступу на військові кафедри та високий рівень професійної компетентності офіцера-викладача. Це стане запорукою подальшого розвитку студента як майбутнього військового фахівця, готового до виконання завдань у реальних бойових умовах служби в армії, формування моральної і психологічної готовності до захисту Батьківщини, вміння підтримувати військову дисципліну, навчати і виховувати підлеглих. ; Background. Training of officers of the reserve medical service is one of the priority tasks facing the higher military educational institutions and departments of higher medical educational institutions of Ukraine. The relevance of the research is due to the social order of a society for the training of doctors who can professionally provide a medical assistance in combat and extreme situations and increase the efficiency of professional and psychological selection of candidates for training at military departments. Purpose: to research and analyze the problems of increasing the effectiveness of professional psychological selection of candidates for training at the Department of Disaster and Military Medicine under the program for training reserve medical service officers. Materials and methods. Normative legal documents of Ukraine, the results of sociological research and methods for assessing the military-motivational orientation of the individual, the level of neuropsychic stability, professional suitability for successful training in the military educational unit of a higher educational institution. Results. The authors analyzed the results of their own research, namely the level of adaptive abilities of candidates for training at the Department of Disaster and Military Medicine, the quality level of candidates for training and the percentage scale of the degree of intelligence deve­lopment. Conclusions. The professional training of a reserve medical officer is a complex and multifaceted process that largely determines the quality of medical support for troops in peacetime and wartime, increasing the efficiency of which is one of the most pressing problems of military medical education. One of the elements for solving this problem is a high-quality professional psychological selection of candidates for admission to military departments and a high level of professional competence of the officer-teacher. This will guarantee the further development of the student as a future military specialist, ready to perform tasks in real combat conditions of service in the army, the formation of moral and psychological readiness to defend the country, the ability to maintain military discipline, train and educate subordinates.

У представленій статті автором розкривається механізм формування професійної самоідентифікації на рівні становлення особистості, а також впродовж подальшого розвитку індивіда. Виявлено основні гендерні відмінності процесу професійного самовизначення, який не закінчується тільки на виборі професії, а продовжується на етапі професійного становлення. Досліджуються поняття соціалізації як процесу формування особистості в сучасних соціальних умовах та кар'єри, що являє собою поліфункціональний соціально-психологічний феномен. Констатується, що проблема професійної самоідентифікації має велике практичне значення, оскільки вона є одним з вирішальних соціально-психологічних і виховних процесів у діяльності людини в період побудови кар'єри. Досліджуються культурно-історичні, політико-правові, індивідуально-психологічні та соціально-демографічні бар'єри в професійній реалізації жінок. Зроблено висновки, що визначальне значення для забезпечення гендерного паритету у суспільстві має можливість збалансованого поєднання професійної діяльності та сімейних обов'язків як жінок, так і чоловіків. Підкреслюється, що забезпечення рівних прав і можливостей представників обох статей потребує спеціального державного механізму. ; The mechanism of formation of the professional identity on the level of personality and during the further development of the individual has been described in the article. Main gender differences of the process of self-determination which is not limited only by the choice of profession, but continues during the professional development have been described. The concept of socialization as a process of identity formation in contemporary social conditions and career building process has been studied. This concept is a multifunctional social-psychological phenomenon. Moreover, it has been proven during the research that the problem of professional identity has very big practical importance as it is one of the key social, psychological and educational processes in human activity during a career building. Cultural, historical, political, legal, individual psychological and socio-demographic barriers to women's professional realisation have been studied. The conclusions has been made that in order to maintain the gender parity in society, the opportunity to balance successfully between work and family responsibilities is extremely important both for women and men. It has been emphasized that support of equal rights and opportunities for both sexes requires special governmental mechanism. Basic gender features of a professional career have been revealed in the article and their impact on personal career has been analyzed. Also the features of the role in socialization and the formation of gender identity have been defined. In addition, the necessity to ensure equal opportunities for professional and individual self-determination regardless gender, age, nationality or social origin has been grounded. Also it has been noted that the introduction of gender parity in educational institutions and enterprises of all forms of ownership provides a number of advantages, among which the main are: improvement of the quality of selection for employment; provision of equal opportunities for ideal balance between work and family responsibilities; improvement of the moral and psychological climate in labor collectives; professional efficiency of employees, regardless of gender. It has been determined that the nature of professional self-determination is a conscious choice of profession, according to characteristics and capacity requirements of professional and socio-economic conditions. It has been demonstrated that professional self-determination is an important characteristic of social and psychological maturity of individuals, their needs for self-realization and self-actualization. ; В представленной статье автором раскрывается механизм формирования профессиональной самоидентификации на уровне становления личности, а также в течение последующего развития индивида. Выявлены основные различия процесса профессионального самоопределения, который не заканчивается только на выборе профессии, а продолжается на этапе профессионального становления. Исследуются понятия социализации как процесса формирования личности в современных социальных условиях и карьеры, что представляет собой полифункциональный социально-психологический феномен. Констатируется, что проблема профессиональной самоидентификации имеет большое практическое значение, поскольку она является одним из решающих социально-психологических и воспитательных процессов в деятельности человека в период построения карьеры. Исследуются культурно-исторические, политико-правовые, индивидуально-психологические и социально-демографические барьеры в профессиональной реализации женщин. Сделаны выводы, что определяющее значение для обеспечения гендерного паритета в обществе имеет возможность сбалансированного сочетания профессиональной деятельности и семейных обязанностей как женщин, так и мужчин. Подчеркивается, что обеспечение равных прав и возможностей представителей обоих полов требует специального государственного механизма.

The aim. Analysis of the socio-psychological rehabilitation of participants in the operation of the combined forces. Materials and methods. 1043 OUF participants were examined for the diagnosis of stress disorder in the Mississippi questionnaire. Statistical data was used to summarize the data. Results. The article considers psychological aid, which includes psychological support and psychological rehabilitation. Psychological aid is necessary for all military servicemen involved in military actions. The types of psychological states are considered. We have proved the approximate topics of conversations with military servicemen in the context of psychological education: stages of experiencing a traumatic event, circumstances influencing the experience of the traumatic event, the harmfulness of alcohol consumption in a stressful situation, ways to improve physical and mental health of the military, prevention of post-stress disorder, the specific features of adaptation to conditions of stay in a combat zone, etc. We analyzed the development of a normal person's reaction to a dangerous event. The diagnostic criteria of personality disadaptation are considered. We analyzed the teamwork of specialists, which includes highly qualified psychologists, certified in different modalities of psychotherapy: gestalt therapy, guided affective imagery, psychodrama, psychosomatics, family system psychotherapy, which together compiled a scenario of daily work with anti-terrorist operation participants according to their inquiries. Such diversity in approaches to psychotherapy has made it possible to approach more systematically the solution of specific psychological problems of the military who have different severity levels of trauma and personal disintegration. Attention is paid to psychological rehabilitation, aimed at compensating for lost professional and social-adaptive qualitiesThe types of physical rehabilitation are considered. The physical rehabilitation includes: exercise therapy, therapeutic massage, physiotherapy, mechanotherapy, occupational therapy, kinesitherapy, ergotherapy, counseling, manual therapy, reflexotherapy, phytotherapy, homeopathic therapy, aromatherapy, natural physical factors, tempering. We gave the definition of social rehabilitation, which means a system of measures aimed at creating and providing the conditions for returning a person to active engagement in life. Conclusions. After going through the above-described measures, demobilized veterans felt better, when respondents indicated that their psychological state had improved. ; Мета. Аналіз соціально-психологічної реабілітації учасників операції об'єднаних сил. Матеріали і методи дослідження. Обстежено 1043 учасники ООС для визначення стресового розладу за Місісіпським опитувальником. Для узагальнення даних використовувався статистичний метод. Результати. Стаття присвячена психологічній допомозі, що включає в себе психологічну підтримку і психологічну реабілітацію. Психологічна допомога необхідна всім військовослужбовцям, котрі беруть участь у військових діях. Розглядаються види психологічних станів. Доведена орієнтовна тематика бесід із військовослужбовцями в контексті психологічної просвіти: етапи переживання травмуючої події, обставини, що впливають на переживання психотравмівної події, шкідливість вживання алкоголю у стресовій ситуації, способи покращення фізичного та психічного здоров'я військових, профілактика постстресових розладів, особливості адаптації до умов перебування в зоні бойових дій, та ін. Проаналізований розвиток реакції нормальної людини на небезпечну подію. Розглянуті діагностичні критерії дезадаптації особистості. Проаналізована командна робота фахівців, що включає висококваліфікованих психологів, що сертифіковані у різних модальностях психотерапії: гештальттерапія, символдрама, психодрама, психосоматика, сімейна системна психотерапія, які спільно складали сценарій щоденної роботи з учасниками АТО, відповідно до їх запитів. Така різноманітність у підходах до психотерапії дала змогу більш системно підійти до вирішення конкретних психологічних проблем військових, які мають різний ступінь травматизації та особистісної дезінтеграції. Приділена увага психологічній реабілітації, спрямованій на компенсацію втрачених професійних і соціально-адаптивних якостей. Розглянуті види фізичної реабілітації. Фізична реабілітація включає: лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію, кінезотерапію, егротерапію, консультування, мануальну терапію, рефлексотерапію, фітотерапію, гомеопатичну терапію, ароматерапію, природні фізичні чинники, загартування. Дано визначення соціальній реабілітації, що означає систему заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті. Висновки. Після проходження вищеописаних заходів демобілізовані ветерани почували себе краще, при опитуванні, як зазначають респонденти, їх психологічний стан покращився.

The study of the world experience of state regulation of the development of the digital economy sector makes it possible to note that the state is the main initiator and driving force for the introduction of digitalization processes, since their systematic nature and globalization entail integrating into all spheres not only economic but also public life and therefore requires the formation and implementation of a targeted state strategies for the digitization of the country, namely the complex of mechanisms of state regulation. The purpose of the article is to study the global experience of introducing mechanisms of state regulation of the development of the digital economy sector. The article proves that the experience of developed countries demonstrates the importance and priority of introducing state regulation of the development of the digital technology sector in such leading strategic areas: creating prerequisites for better access to world technologies; the creation of an institutional framework that would guarantee equal conditions of access and activities in the digital market; and the introduction of actions aimed at the growth of the digital economy and ensuring effective socio-economic development. It has been determined that the achievement of these strategic objectives is ensured in the world through the implementation of leading mechanisms: the institutional and legal mechanism that forms the institutional and legal framework creates the legal framework for the introduction of digitalization of the economy; economic mechanism is aimed at economic stimulation of digitalization processes; the organizational mechanism of which ensures the implementation of soft stimulating regulation and state administration of digitalization processes creates the conditions for the free development of the digital market; and the socio-psychological mechanism plays an important role in the introduction of digitalization processes, as it is aimed at the mass introduction of skills and digital knowledge and forms the social, market environment for the development of the digital economy, and the result of these mechanisms is the development of the digital economy and the digitization of the socio-economic life of countries. ; Дослідження світового досвіду державного регулювання розвитку сектору цифрової економіки дає можливість зазначити, що держава виступає основним ініціатором та рушійною силою впровадження процесів цифровізації, оскільки їх системність та глобальність передбачає інтегрування у всі сфери не тільки економічного а й суспільного життя і відповідно потребує формування та впровадження цілеспрямованої державної стратегії цифровізації країни а саме комплексу механізмів державного регулювання. Метою статті є вивчення світового досвіду впровадження механізмів державного регулювання розвитку сектора цифрової економіки. У статті доведено, що досвід розвинених країн засвідчує важливість та пріоритетність впровадження державного регулювання розвитку сектору цифрових технологій за такими провідними стратегічними напрямками: створення передумов для кращого доступу до світових технологій; створення інституційних рамок, що гарантували б рівні умови доступу та діяльності на цифровому ринку; та впровадження дій спрямованих на зростання цифрової економіки і забезпечення ефективного, соціально-економічного розвитку. Визначено, що досягнення цих стратегічних завдань забезпечується у світі за допомогою реалізації провідних механізмів: інституційно-правовий механізм, що формує інституційно-правові засади, створює правові рамки впровадження цифровізації економіки; економічний механізм спрямований на економічне стимулювання процесів цифровізації; організаційний механізм дія якого забезпечує впровадження м'якого стимулюючого регулювання та державного адміністрування процесів цифровізації, створює умови для вільного розвитку цифрового ринку; та соціально психологічний механізм, що має важливу роль у впровадженні процесів цифровізації, оскільки спрямований на масове впровадження навичок та цифрових знань та формує соціальне, ринкове середовище розвитку цифрової економіки, а результатом дії зазначених механізмів є розбудова цифрової економіки та цифровізація суспільно-економічного життя країн.

The aim. Analysis of the socio-psychological rehabilitation of participants in the operation of the combined forces. Materials and methods. 1043 OUF participants were examined for the diagnosis of stress disorder in the Mississippi questionnaire. Statistical data was used to summarize the data. Results. The article considers psychological aid, which includes psychological support and psychological rehabilitation. Psychological aid is necessary for all military servicemen involved in military actions. The types of psychological states are considered. We have proved the approximate topics of conversations with military servicemen in the context of psychological education: stages of experiencing a traumatic event, circumstances influencing the experience of the traumatic event, the harmfulness of alcohol consumption in a stressful situation, ways to improve physical and mental health of the military, prevention of post-stress disorder, the specific features of adaptation to conditions of stay in a combat zone, etc. We analyzed the development of a normal person's reaction to a dangerous event. The diagnostic criteria of personality disadaptation are considered. We analyzed the teamwork of specialists, which includes highly qualified psychologists, certified in different modalities of psychotherapy: gestalt therapy, guided affective imagery, psychodrama, psychosomatics, family system psychotherapy, which together compiled a scenario of daily work with anti-terrorist operation participants according to their inquiries. Such diversity in approaches to psychotherapy has made it possible to approach more systematically the solution of specific psychological problems of the military who have different severity levels of trauma and personal disintegration. Attention is paid to psychological rehabilitation, aimed at compensating for lost professional and social-adaptive qualitiesThe types of physical rehabilitation are considered. The physical rehabilitation includes: exercise therapy, therapeutic massage, physiotherapy, mechanotherapy, occupational therapy, kinesitherapy, ergotherapy, counseling, manual therapy, reflexotherapy, phytotherapy, homeopathic therapy, aromatherapy, natural physical factors, tempering. We gave the definition of social rehabilitation, which means a system of measures aimed at creating and providing the conditions for returning a person to active engagement in life. Conclusions. After going through the above-described measures, demobilized veterans felt better, when respondents indicated that their psychological state had improved. ; Мета. Аналіз соціально-психологічної реабілітації учасників операції об'єднаних сил. Матеріали і методи дослідження. Обстежено 1043 учасники ООС для визначення стресового розладу за Місісіпським опитувальником. Для узагальнення даних використовувався статистичний метод. Результати. Стаття присвячена психологічній допомозі, що включає в себе психологічну підтримку і психологічну реабілітацію. Психологічна допомога необхідна всім військовослужбовцям, котрі беруть участь у військових діях. Розглядаються види психологічних станів. Доведена орієнтовна тематика бесід із військовослужбовцями в контексті психологічної просвіти: етапи переживання травмуючої події, обставини, що впливають на переживання психотравмівної події, шкідливість вживання алкоголю у стресовій ситуації, способи покращення фізичного та психічного здоров'я військових, профілактика постстресових розладів, особливості адаптації до умов перебування в зоні бойових дій, та ін. Проаналізований розвиток реакції нормальної людини на небезпечну подію. Розглянуті діагностичні критерії дезадаптації особистості. Проаналізована командна робота фахівців, що включає висококваліфікованих психологів, що сертифіковані у різних модальностях психотерапії: гештальттерапія, символдрама, психодрама, психосоматика, сімейна системна психотерапія, які спільно складали сценарій щоденної роботи з учасниками АТО, відповідно до їх запитів. Така різноманітність у підходах до психотерапії дала змогу більш системно підійти до вирішення конкретних психологічних проблем військових, які мають різний ступінь травматизації та особистісної дезінтеграції. Приділена увага психологічній реабілітації, спрямованій на компенсацію втрачених професійних і соціально-адаптивних якостей. Розглянуті види фізичної реабілітації. Фізична реабілітація включає: лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію, кінезотерапію, егротерапію, консультування, мануальну терапію, рефлексотерапію, фітотерапію, гомеопатичну терапію, ароматерапію, природні фізичні чинники, загартування. Дано визначення соціальній реабілітації, що означає систему заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті. Висновки. Після проходження вищеописаних заходів демобілізовані ветерани почували себе краще, при опитуванні, як зазначають респонденти, їх психологічний стан покращився.

Organizational culture is interpreted as a component of social management; the basic integralcharacteristic of which is an ordered system of values, representations, beliefs and normative patterns ofbehavior that provides optimal internal integration and external adaptation of an organization or socialinstitution. It is proved that public and non-governmental organizations act as voluntary associations ofcitizens aimed at achieving socially significant goals, realizing their own and collective needs withoutprofit, indicating the existence of a certain or ganizational structure.Transparent society is associated with the notion of democratic transit, which can be defined as apolitical process taking place in the existing legal state of the state and accompanied by a break in theinstitutes of the emerging political regime, the establishment and strengthening of a broad network ofdemocratic institutions of civil society and the strengthening of democratic functions of state powerstructures. Institutions of civil society in a transitive society are more adaptable to social transformations,creating the foundation for the formation of a democratic syste m of social governance.The structural components of organizational culture of the public sector of society are singled out:1) societal components (identity, archetypes of the leader); 2) value-normative components (values,organizational values and norms); 3) organizational and managerial components of organizational culture(style of management in the organization, structure of communication, socio-psychological climate). Onthe basis of the results of the sociological survey structural and informative features of organizationalculture in the public sector of Ukrainian society in the condit ions of democratic transit were revealed:1) in the measurement of societal components - the domination of social identity against the backdropof the strengthening of societal identity, the dominance of the creative functional in the archetype ofthe leader; 2) in the value-normative dimension - a relatively integrated value system, an orientationto the human resource and quality, the moral-psychological and communicative basis of social norms;3) in the measurement of organizational and managerial relations - the democratic and situational style ofmanagement, the average level of openness of information flows, positive socio-psychological climate.It has been determined that the development of civil society is an indicator of the democratic natureof social governance in the state, although it has certain differences in the possibilities of identifying,participating in the adoption of management decisions and their control in various sectors of society: thestate (especially in the field of management), commercial and private. Thus, democratic organizationalculture reflects the value-normative system of organizational-managerial relations of a democratic type ofsocial governance. ; Организационная культура интерпретируется как составляющая социального управления, базовой,интегральной характеристикой которой является упорядоченная система ценностей, представлений,убеждений и нормативных образцов поведения, что обеспечивает оптимальную внутреннюю интегра-цию и внешнюю адаптацию организации или социального института. Доказано, что общественные, негосударственные организации выступают как добровольные объединения граждан, деятельность кото-рых направлена на достижение общественно значимых целей, реализацию собственных и коллективныхпотребностей без получения прибыли, что указывает на наличие определенной организационной струк-туры. Институции гражданского общества в транзитивном обществе более адаптивные к общественнымтрансформациям и создают фундамент формирования демократической системы социального управле-ния. Выделены структурные компоненты организационной культуры общественного сектору общества:1) социетальные составляющие (идентичность, архетипы руководителя); 2) ценностно-нормативныесоставляющие (ценности, организационные ценности и нормы); 3) организационно-управленческиесоставляющие организационной культуры (стиль руководства в организации, структура коммуникации,социально-психологический климат). На основе результатов социологического опроса выявлены струк-турные и содержательные особенности организационной культуры в гражданском секторе украинскогообщества в условиях демократического транзита: 1) в измерении социетальных составляющих – домини-рование социальной идентичности на фоне усиления социетальной идентичности, доминирование креа-тивного функционала в архетипе руководителя; 2) в ценностно-нормативном измерении – относительноинтегрированная ценностная система, ориентация на человеческий ресурс и качества, морально-пси-хологическая и коммуникативная основа социальных норм; 3) в измерении организационно-управлен-ческих отношений – демократический и ситуативный стиль руководства, средний уровень открытостиинформационных потоков, позитивный социально-психологический климат. Определено, что развитоегражданское общество выступает показателем демократичности социального управления в государстве,хотя и имеет определенные отличия в возможностях выявления, участия в принятии управленческихрешений и их контроля в разных секторах общества: государственном (особенно в сфере управления),коммерческом. ; Організаційна культура інтерпретується як складова соціального управління, базовою, інтегральноюхарактеристикою якої є упорядкована система цінностей, уявлень, переконань і нормативних зразків по-ведінки, що забезпечує оптимальну внутрішню інтеграцію та зовнішню адаптацію організації чи соціаль-ного інституту. Доведено, що громадські, недержавні організації виступають як добровільні об'єднаннягромадян, спрямовані на досягнення суспільно значимих цілей, реалізацію власних і колективних потреббез отримання прибутку, що вказує на наявність певної організаційної структури. Інституції громадян-ського суспільства в транзитивному суспільстві більш адаптивні до суспільних трансформацій, створю-ючи фундамент формування демократичної системи соціального управління. Виокремлено структурнікомпоненти організаційної культури громадського сектору суспільства: 1) соцієтальні складові (ідентич-ність, архетипи керівника); 2) ціннісно-нормативні складові (цінності, організаційні цінності і норми); 3)організаційно-управлінські складові організаційної культури (стиль керівництва в організації, структуракомунікації, соціально-психологічний клімат). На основі результатів соціологічного опитування вияв-лено структурні і змістовні особливості організаційної культури в громадському секторі українськогосуспільства в умовах демократичного транзиту: 1) у вимірі соцієтальних складових – домінування со-ціальної ідентичності на фоні підсилення соцієтальної ідентичності, домінування креативного функціо-налу в архетипі керівника; 2) у ціннісно-нормативному вимірі – відносно інтегрована ціннісна система,орієнтація на людський ресурс і якість, морально-психологічна і комунікативна основа соціальних норм;3) у вимірі організаційно-управлінських відносин – демократичний і ситуативний стиль керівництва,середній рівень відкритості інформаційних потоків, позитивний соціально-психологічний клімат. Визна-чено, що розвиненість громадянського суспільства виступає показником демократичності соціальногоуправління в державі, хоча і має певні відмінності в можливостях виявлення, участі в прийнятті управ-лінських рішень і їх контролю в різних секторах суспільства: державному (особливо в сфері управління),комерційно-приватному.