Suchergebnisse

В статье предпринимается попытка построить коммуникативную модель жанра политического спота как разновидности политической рекламы.

A characteristic feature of rock culture, despite the seemingly nihilistic its nature, is the integration of the experience of other cultures and different arts. The rock musicians address classical and folklore music, poetry and theater as a guarantee of quality at the expense of such permanent makeup, and its existence at all. The purpose of this publication is to study the genre's recitation of music in the modern Ukrainian rock music.Today one of borrowed rock music phenomenon is recitation of music – reading poems to music. This concert genre is the most appropriate for the modern Ukrainian rock, the recitation of music, appearing in theatrical environments, evolving phenomenon of academic tradition, has great potential to enrich the rock art.Experiments involving seemingly foreign to the rock art genres and forms were almost immediately after the emergence of rock music. For example, such genres as rock opera and concept album (which originated from the instrumental and vocal cycles Romantic era), appear less than a decade after the first rock 'n' roll.Today in Ukraine there are many examples of poetic rock tandems, the best of which we believe are common creative of Yuriy Andruhovych and band "Karbido", Sergiy Zhadan and the band "Sobaky v Kosmosi", Yuriy Izdryk and the "Drumtyatr", Artem Polezhaka with the band "Barabas".The result of collaboration Yuriy Andruhovych with polish band "Karbido", (their music is not the only rock) appears as a triptych of albums "Moonshine. Cinnamon. Absinthe ", written and published in 2008, 2009 and 2011. The first album of cycle, which has Ukrainian and Polish versions, is a monolithic and consists of nine tracks.All poems included in the album are free verse that sound during meditative, minimalistic accompaniment. Poetic material for the album "Cinnamon" is taken from the book "Exotic birds and plants" and, unlike the previous one, consists of accentual-syllabic verse. At the same time, the musical language of the cycle is complicated and significantly expands the style aspect. The final part of the series "Moonshine. Cinnamon. Absinthe" is the clearest example of the use polystylism in trilogy.The results of the creative tandem of Sergiy Zhadan and the group "Sobaky v kosmosi" at this moment just deducted three albums (respectively – three concert programs): "Sports Club of the Army" (2008), "The weapon of the proletariat" (2012) and "Fight for Her" (2014). "Sports Club of the Army" consists of seven verses and the final number "Galya" performed by female folk Ukrainian song "Why do not you come." Most of the poems of Sergiy Zhadan, which were included in the album, are free verse, which reading on the background of primitive music parody (Zvenimir Babak), nostalgic ("Nataha"), dance ("Boxers") or mock-mourning ("Dimple") character. The album "Sports Club of the Army" is social in content. Sergiy Zhadan describes stories of addicts, migrant workers, athletes, poets as typical representatives of modernity. If the "Sports Club of the Army" consists almost entirely of free verse, the next two albums based purely on rhyming poetic material. In general, "Weapon of the proletariat" (2012) and "Fight for Her" (2014) are similar in structure and content and have distinct political content, with introduction of variable-improvised topical text, depending the time and place of performance of the band, and an unexpected ending.The poet Yuriy Izdryk picked general wave of interest literary and musical projects in 2010 with musician Gregory Semenchuk founded the project "Drumtyatr" in which he not only reads poetry, but also plays the bass guitar. An exceptional musicality Izdryk's manner of writing (especially since poetry), his meditative style reading wonderfully combined with a mixed style of music. "Drumtyatr", that has features electronic music, kraut rock, post-rock, rap and dubstep.In 2011 was released a joint album of poet Artem Polezhaka and band "Barabas" called "Spring. Love. Polezhaka", where there is a strengthened role of music (compared with projects Y. Andruhovych and S. Zhadan). Increased interest of poetry plenty of audience in different periods, leading at first to its public readings (concert performance poetry), and then – to new forms of synthesis with other arts, particularly music. Native poets actively work with rock musicians in the form of readings of poems to music.Most supporters of collaboration with musical bands were representatives of the "first tier" of modern Ukrainian literature by Ivano-Frankivsk (Y. Andruhovych and Y. Izdryk) and Kharkov (S. Zhadan and A. Polezhaka) schools. Poets in similar projects use as accentual-syllabic verse and free verse (even if they are not typical for them, as is the case with Artem Polezhaka).Reading poems to music in modern terms-round attraction to synthesize a variety of genres, styles and forms of art has a great potential and broad prospects for development. ; Статья посвящена использованию исполнительского жанра мелодекламации в современной украинской рок-музыке. Автор выбирает для анализа четыре тандема поэтов и музыкантов: Юрия Андруховича и группы "Karbido", Сергея Жадана и группы "Собаки в космосе", Юрия Издрыка и проекта "Drumтиатр", Артема Полежаки с группой "Барабас". На основе проведенного анализа выявлены определенные закономерности и общие черты музыкально-литературных проектов, сделан вывод об актуальности жанра мелодекламации для современной украинской рок-музыки. ; Стаття присвячена використанню виконавського жанру мелодекламації у сучасній українській рок-музиці. Автор обирає для аналізу чотири тандеми поетів та музикантів: Юрія Андруховича та гурту "Karbido", Сергія Жадана та гурту "Собаки у космосі", Юрія Іздрика та проекту "Drumтиатр", Артема Полежаки з гуртом "Барабас". На основі проведеного аналізу визначені певні закономірності та спільні риси музично-літературних проектів, зроблено висновок про актуальність жанру мелодекламації для сучасної української рок-музики.

I f, following Max Weber (1917), we describe our reality of modernized, bu-reaucratic and secularized society as disenchanted (in German: entzaubert), then a number of literary genres, ranging from magical realism to fantasy, aim at playful, literary re-enchantment of the world and therefore represent a strong anti-modernist gesture in the midst of contemporary culture. While pointing to "natural" restrictions of the objective, rational perception of the world and often questioning rationality as such, fantastic elements of literary texts normally aim at sharpening the reader's awareness of the limitations of the customary approach towards reality, thus potentially enabling a new look at social, political and cul-tural problems of the "real" world. Therefore, both the fictions that realistically "describe" or "reflect" the world, and those texts that transfer social and political phenomena to the realms of the uncanny, the grotesque, and the (post)modern mythology, are of importance. The novels "Twelve Circles" (2003-04) and "Voroshilovgrad" (2010) obviously belong to the latter category. These texts are not stereotypical, naturalistic stories about the life of the post-Soviet elite; instead, they offer a postmodern anthology of types, motives, and plots, which, among other elements, also include the de-monic figures of the oligarchs. Despite their structural significance, these figures, however, are not real "characters" of the story, but appear in the form of phan-tasmagoric images, whose agency manifests itself only through the discourses of "money," "power," and "violence:" discourses the oligarchs control and use against the protagonists of the novels.Key words: oligarchy, economic elite, literary modelling, "enchantment", archaisation ; У доповіді «Наука як покликання» (1917) класик німецької соціології Макс Вебер влучно назвав модерне, секуляризоване та бюрократи-зоване суспільство тогочасної Европи «звільненим від чарів» (нім. entzaubert, англ. disenchanted). Якщо прийняти таке метафоричне озна-чення, слід визнати, що цілі жанри сучасної літератури – від магічного реалізму до фентезі – спрямовані на повторне (хоча й фіктивне) «зача-рування» світу і, отже, унаочнюють потужний антимодерний поштовх у сучасній культурі. Однак фантастичні елементи, форми й моделі, вка-зуючи на «природні» обмеження раціональности та часто підважуючи саму можливість об'єктивного, реалістичного світо сприйняття, водночас спрямовані, як правило, на розширення свідомости читача та принаймні потенційно дозволяють по-новому поглянути на наявні суспільні, полі-тичні й культурні проблеми «реального» світу. Отже, для суспільнознавчого аналізу цінність мають не тільки літератур-ні твори, які виконують традиційні функції «реалістичного опису», соці-яльної критики й естетичного обрамлення певних суспільних феноменів, але й ті з них, що пропонують істотно інший підхід – зокрема перемі-щуючи ці феномени в простір фантастики, гротеску або (пост)модерної мітології. Саме до цієї останньої категорії літературних творів належать романи «Дванадцять обручів» (2003–04) Ю. Андруховича та «Ворошиловград» (2010) С. Жадана, які, безумовно, не є стереотипними, натуралістични-ми оповіданнями про життя пострадянської еліти, а натомість пропону-ють постмодерну антологію типів, мотивів та сюжетів, серед яких, однак, важливе місце посідають демонічні фігури олігархів. Попри свою компо-зиційну значущість, ці фігури, однак, не є конкретними дійовими особа-ми, а з'являються у вигляді фантасмагоричних образів, чия дієвість та дієздатність (agency) проявляється лише через контрольовані ними дис-курси – «грошей», «влади» та «насильства», з якими стикаються головні герої романів. Конфлікт між переможцями пострадянської трансфор-мації (олігархами), її невдахами («творчою інтеліґенцією» та колишнім «робітничим класом») відбувається в марґіналізованому контексті, ство-реному через ефект «відчуження»: з одного боку, сюжети та дії романів глибоко закорінені в часопросторі й реґіональній мітології двох культур-них полюсів сучасної України – Галичини й Донбасу, але, з другого боку, самі суспільні конфлікти відбуваються тут не так у реальному просторі, як у псевдореальності потойбічного життя, марення та сну. Така техніка оповідання дозволяє окреслити не лише суспільно-політич-ний, але й метафізичний вимір пострадянської олігархії. Між тим попри фантастичне та іронічне «відчуження», саме літературна форма та жанрова модель обох романів дозволяє зробити узагальнен-ня на межі літературної та позалітературної реальности: на відміну від nouveau riche в творах дев'ятнадцятого та першої половини двадцято-го століть постмодерний олігарх не актуалізує образ «нової людини» та не уособлює переможну ходу високотехнологічного модерну – навпаки він виступає аґентом демодернізації та архаїзації, речником кланового суспільства та провідником магічної свідомости. Саме пострадянський олігарх стає тим ірраціональним елементом, який знову «зачаровує» мо-дерний світ Вебера. Ключові слова: олігархія; економічна еліта; літературне моделювання; «зачарування»; архаїзація

The present investigation is dedicated to the problem of fanfi ction as a genre of digital literature and its basic characteristics. The objective of the paper is to single out similarities and diff erences in the lingual representation of the main characters' speech portraits in fanfi cs and canon-texts. As a side task of the investigation we mean to determine the degree of fi cwriter's freedom in portraying such characters. Employing the cutting-edge methods of cognitive linguistics, narratology and text analysis and grounding on traditional syntactic theories, the author argues that besides being interactive, hypermediatic, multimodal, processual and interwoven with other texts of the same type, digital literature boasts such characteristics as ludative nature and imitativity. The results of the investigation prove all of them to be intrinsic to fanfi ction where they fi nd refl ection on the level of author-reader integrative collaboration as well as in the plot and language of the work of fi ction. The most democratic genre of fi ction, fanfi ction is still restricted by the canon-text in terms of both creative images and characters' speech portraits, the deepest level of syntax inclusive. ; Настоящее исследование посвящено проблеме фанфикшн как жанру дигитальной литературы и его основным характеристикам. Цель работы — выявление сходств и различий лингвальной репрезентации речевого портрета главных героев в фанфике и в тексте-каноне. Дополнительным заданием исследования является определение степени свободы викрайтера в описании таких персонажей. Привлекая современные методы когнитивной лингвистики, нарратологии и анализа текста и опираясь на традиционные синтаксические теории, исследователь делает вывод о том, что, кроме интерактивности, гипермедийности, мультимодальности, процессуальности и связанности с другими текстами того же типа, дигитальной литературе присущи такие характеристики как людичность и имитативность. Результаты работы показывают, что все эти характеристики свойственны фанфикшн, где они находят отражение на уровне интегрального сотрудничества авторского читателя, в сюжете и языке произведения. Самый демократический жанр литературы, фанфикшн ограничен текстом канона в терминах как художественных образов, так и речевых портретов персонажей, на самом глубоком уровне синтаксиса включительно. ; Наступне дослідження присвячене проблемі фанфікшн як жанру дігітальної літератури і його основних характеристик. Мета роботи — виокремити схожості і відмінності в лінгвальній репрезентації мовленнєвих портретів головних героїв у фанфіках і канонічних текстах. Додатковим завданням дослідження є визначення ступеню свободи фікрайтера в описі таких персонажів. Залучаючи сучасні методи когнітивної лінгвістики, нарратології і аналізу тексту і спираючись на традиційні синтаксичні теорії, автор стверджує, що, окрім інтерактивності, гіпермедійності, мультимодальності, процесуальності та зв′язанності з іншими текстами того ж типу, дигітальній літературі притаманні такі характеристики як людичність та імітативність. Результати дослідницької роботи надають можливість зробитивисновок про те, що всі ці характеристики властиві фанфікшн, де вони знаходять відображення на рівні інтегральної співпраці авторського читача та в сюжеті і мові твору. Найдемократичніший жанр літератури, фанфікшн є обмеженим канонічним текстом в термінах як художніх образів, так і мовленнєвих портретів персонажів, на найглибшому рівні синтаксису включно.

The paper deals with the semantic and structural specificity of political extravaganza as a genre of dramaturgy. The history of this literary and dramatic kind and also its scantily explored genetic connection with the dramatic pamphlet, which arose in the 18th-century English theatre, are briefly retraced. Its artistic peculiarity is investigated by using material from several plays of Bernard Shaw, which were written from the 1920s–1930s (The Apple Cart, Too True to be Good, Geneva, On the Rocks). The genre definition was used by the playwright for the first time as a subtitle to the play The Apple Cart, the first performance of it took place in Warsaw in 1929; the extravaganza was staged by Arnold Szyfman at the "Teatr Polski". Special attention is paid in the article to such features of political extravaganza, as paradox, the grotesque and eccentricity, which become apparent at some levels of dramatic text: in the linguo-stylistic originality of the tirades and dialogues, as well as in the extensive stage directions and sometimes in the titles, in the characters of personages, in construction of the plots and in the composition of the plays. Of primary interest is also the eccentric treatment of the artistic time in the plays based on the historical personalities or episodes, and in the introduction of fantastical elements to the dramatic action. The essential role of the concentrated eccentricity in the sharpening and the emphasized topicalization of political satire is also discussed in the paper.

The article deals with the basic aspects of the speech genre of condemnation on the materials from journalistic texts (in particular online publications). It is outlined the main features of journalistic style that lead to the need to study the problem of interaction between speakers in terms of social relations, and the research of verbal reactions of society to the actions of some of its representatives who violate certain moral and social norms. The basic language units, typical of this genre, and in particular for texts on political issues are analyzed in the article. The current works of the researchers in the field of the study of speech genres that operate within the discourse of confrontation are analyzed. The relevance of the problem is caused by the necessityof detailed study of evaluative speech genres in Ukrainian press, providing the identification ofpragmatic characteristics of speech acts and linguistic units of different levels, which organize the communicative intention of the speaker. The aim of the article is to highlight the basic aspects of the speech genre of condemnation in Ukrainian journalism and the main features of its verbal expression. Linguistic units, typical for expression of condemnation are dominated by those the semantics of which contain negative evaluation and structure-cliches with negative semantics. However, there are cases when the text does not contain any lexical units with semantics of negative evaluation, but there is general condemnation pragmatics.Keywords: speech genre, publicism, evaluation, condemnation, linguistic unit. ; У статті досліджено основні аспекти функціонування мовленнєвого жанру осуду на матеріалі публіцистичних текстів (зокрема онлайн-видань). Окреслено характерні особливості публіцистичного стилю, які спричинюють необхідність розгляду проблеми взаємодії мовців в аспекті соціальних відносин, та дослідження вербальної реакції соціуму на дії окремих його представників, які порушують певні моральні та соціальні норми. У статті проаналізовано основні мовні одиниці, характерні для цього жанру, та зокрема для текстів політичної тематики.Ключові слова: мовленнєвий жанр, публіцистика, оцінка, осуд, мовна одиниця. В статье исследуются основные аспекты функционирования речевого жанра осуждения на материале публицистических текстов (в частности онлайн-изданий). Определяются характерные особенности публицистического стиля, которые вызывают необходимость рассмотрения проблемы взаимодействия говорящих в аспекте социальных отношений, и исследования вербальной реакции социума на действия отдельных его представителей, нарушающих определенные моральные и социальные нормы. В статье анализируются основные языковые единицы, характерные для данного жанра, и в частности для текстов на политическую тематику.Ключевые слова: речевой жанр, публицистика, оценка, осуждение, языковая единица. The article deals with the basic aspects of the speech genre of condemnation on the materials from journalistic texts (in particular online publications). It is outlined the main features of journalistic style that lead to the need to study the problem of interaction between speakers in terms of social relations, and the research of verbal reactions of society to the actions of some of its representatives who violate certain moral and social norms. The basic language units, typical of this genre, and in particular for texts on political issues are analyzed in the article. The current works of the researchers in the field of the study of speech genres that operate within the discourse of confrontation are analyzed. The relevance of the problem is caused by the necessityof detailed study of evaluative speech genres in Ukrainian press, providing the identification ofpragmatic characteristics of speech acts and linguistic units of different levels, which organize the communicative intention of the speaker. The aim of the article is to highlight the basic aspects of the speech genre of condemnation in Ukrainian journalism and the main features of its verbal expression. Linguistic units, typical for expression of condemnation are dominated by those the semantics of which contain negative evaluation and structure-cliches with negative semantics. However, there are cases when the text does not contain any lexical units with semantics of negative evaluation, but there is general condemnation pragmatics.Keywords: speech genre, publicism, evaluation, condemnation, linguistic unit.

The article deals with a genre variety of portrait essay - a political portrait. Proceeding from the assumption that the specificity of portrait essay in the Chinese Russian language media political discourse is determined, first of all, by the object of portrayal and the writer's intention, the authors of the article analyze the category of communicative tone (V. I. Karasik) and come to the conclusion about the axiological markedness of the given category and its ideological variation. The system of values lying at the basis of the formation of the public opinion about a Chinese politician is present-ed as a dichotomy of "value/anti-value", which allows regarding the axiological orientation of political portrait as the leading text-forming factor of this genre. The political portraits created by the Chinese language speakers are characterized by two main kinds of communicative tone - informative and ideological. The informative tone is actualized mostly in the biographical fragments of the essays. In its turn, the ideological tone appears in a whole range of positive/negative evaluations of the politician associated with it and forms an axiological dyad. ; Статья посвящена жанровой разновидности портретного очерка - политическому портрету. Рассматривается специфика портретного очерка в китайском русскоязычном медиадискурсе.

Раздел 3. История и культура в системе гуманитарного образования = Section 3. History and culture in humanitarian education system ; В статье рассматривается жанр «исповедальная поэзия», появившийся в американской литературе во второй половине XX века. Внимание акцентировано на причинах его возникновения, выделены исторические, социальные и политические предпосылки для развития литературного жанра. Дано определение поэтическому жанру, приводятся основные его характеристики. Предлагается аналитический обзор основных поэтических работ представителей данного направления, выделяется проблема рецепции их творчества. ; The article deals with the study of the poetic style "confessional poetry", which appeared in American literature in the second half of the 20th century. The attention is focused on its roots and the history of its development; historical, social and political conditions for the development of the literary genre are highlighted. The definition of the poetic genre is given, its main characteristics are outlined. An analytical overview of some poetic works of the major representatives of the literary movement is offered, the problem of the reception of their work is highlighted.

The article reports on the research which is interdisciplinary in nature and highlights the problems of political and communicative linguistics in the domain of interlocutory conversational genres. The genre space of the Ukrainian political communication is considered with an emphasis on one of the modern Ukrainian political discourse genres revealed in the case study of the TV program «Ten Minutes with the Prime Minister». The author argues that this substyle of the political conversational genre combines elements of political appeal, political report and political program. The article revises the basic theories that shed light on the concept of speech genre, the issues of defining speech genres and the principles of their typology, describes the peculiar text-forming features of the conversational genre of the «Ten Minutes with the Prime Minister». The study findings indicate to the syncretic character of the analyzed speech genre since it combines the elements of factuality and information in it. The analysis of structural-semantic and linguopragmatic parameters of this conversational genre contributes to understanding of the specificity of the speech behavior of the politician as a linguistic personality. The implicit dialogic nature of the «Ten Minutes with the Prime Minister» genre is substantiated, placing importance on the markers of dialogue and the main language means of representing the setup on the addressee. The study has been performed on the material of the ex-Prime Minister of Ukraine A. Yatseniuk's speech messages, represented in the TV programs «Ten Minutes with the Prime Minister» during 2015–2016. ; Статтю присвячено дослідженню одного із жанрів українського політичного дискурсу – «Десять хвилин з прем'єр-міністром», що поєднує елементи політичного звернення, звіту та програми. Розглянуто основні погляди на сутність мовленнєвого жанру, подано характеристику одного з них – «Десять хвилин з прем'єр-міністром», визначено його текстотвірні ознаки. Здійснено аналіз структурно-семантичних і лінгвопрагматичних параметрів цього жанру та описано специфіку мовленнєвої поведінки мовця-політика.

This article considers features of the transformation of the feuilleton genre within post-revolutionary newspaper discourse. The author examines feuilletons by P. Ya. Blinovsky, who gained popularity with the Yekaterinburg press before the Revolution of 1917 and published articles in the newspapers Uralsky Rabochiy, Uralskaya Nov' and their supplements after the Revolution. The article studies the features underlying the image of the persona of feuilletons, the artistic techniques used by the feuilletonist in his post-revolutionary creative work as compared to his prerevolutionary works. Blinovsky's creative activity is shown in the context of his biography, for which the author considers archival data: the life and creative path of Blinovsky between 1914 and 1922 which was full of activity both on the personal and creative levels. Blinovsky attempts to return to his reader, but at a new historical stage, choosing a new pseudonym, changing his artistic language. The demand for the practical use of the feuilleton remains unchanged. During the Soviet era, the creative experience of feuilletonists was not studied enough, Blinovsky's experience as an author of feuilletons in Uralsky Rabochiy was forgotten. Nevertheless, Blinovsky's poetic feuilletons can serve as an example of the use of pre-revolutionary artistic techniques in the Soviet era. The experience of P. Ya. Blinovsky was rare for the Yekaterinburg press, his poetic texts were in demand both before and after the Revolution of 1917 in newspapers that adhered to various political programmes. At the same time, his poetic feuilletons remained relevant for the contemporaries, while at the same time alleviating the experience of the traumatic transition to a new sociopolitical system. Therefore, the features of adaptation of the artistic language of the feuilleton to the new realities of the Soviet press should be studied in detail. ; В статье рассмотрены особенности трансформации жанра фельетона в послереволюционном газетном дискурсе. Объектом исследования стали фельетоны П. Я. Блиновского, завоевавшего популярность в екатеринбургской прессе еще до революции 1917 г., а после революции печатавшего фельетоны в газетах «Уральский рабочий», «Уральская новь» и приложениях к ним. В статье исследованы особенности создания образа лирического героя фельетонов, художественные приемы, которыми пользуется фельетонист в послереволюционном творчестве в сравнении с предреволюционным. Творческая деятельность Блиновского показана в контексте его биографии, для чего привлекаются архивные данные: прослежен насыщенный событиями жизненный и творческий путь Блиновского в 1914–1922 гг. Блиновский делает попытку вернуться к своему читателю, но на новом историческом этапе, избирая новый псевдоним, меняя художественный язык. Неизменным при этом остается требование практической пользы фельетона. В советское время творческий опыт Блиновского в качестве автора фельетонов в «Уральском рабочем» был забыт. В то же время эти тексты могут служить примером использования дореволюционных художественных приемов в прессе 1920-х гг. Опыт П. Я. Блиновского был редким для екатеринбургских газет этого времени, его стихотворные тексты были востребованы и до, и после революции 1917 г. в газетах, придерживавшихся различных политических программ. При этом его стихотворные фельетоны сохраняли актуальность для современного им читателя, одновременно смягчая переживание травматичного опыта перехода к новой социально-политической системе. Поэтому особенности приспособления фельетонного художественного языка к новым реалиям советской прессы должны быть изучены достаточно подробно.

В статье рассматривается армейский тост как продуктивное языковое средство экспликации этнических стереотипов армейской субкультуры.

This article compares the peculiarities of lexical content and the communicative-pragmatic structure of Russian and Chinese congratulations on the New Year given by the Head of the region. Happy New Year messages of politi-cians are seen as a ritual genre of political discourse. Identifying the national-cultural specificity of the politicians' speech behavior makes it possible to detect the relationship between the government and the people, reveals the socially- and ideo-logically-oriented values that govern the behavior of politicians. ; В статье рассматриваются новогодние поздравления региональных политиков как ритуальный жанр российского и китайского по политического дискурса.

Поступила в редакцию 12.07.2018. Принята к печати 18.04.2019. ; Submitted on 12 July, 2018. Accepted on 18 April, 2019. ; В статье рассмотрены особенности трансформации жанра фельетона в послереволюционном газетном дискурсе. Объектом исследования стали фельетоны П. Я. Блиновского, завоевавшего популярность в екатеринбургской прессе еще до революции 1917 г., а после революции печатавшего фельетоны в газетах «Уральский рабочий», «Уральская новь» и приложениях к ним. В статье исследованы особенности создания образа лирического героя фельетонов, художественные приемы, которыми пользуется фельетонист в послереволюционном творчестве в сравнении с предреволюционным. Творческая деятельность Блиновского показана в контексте его биографии, для чего привлекаются архивные данные: прослежен насыщенный событиями жизненный и творческий путь Блиновского в 1914–1922 гг. Блиновский делает попытку вернуться к своему читателю, но на новом историческом этапе, избирая новый псевдоним, меняя художественный язык. Неизменным при этом остается требование практической пользы фельетона. В советское время творческий опыт Блиновского в качестве автора фельетонов в «Уральском рабочем» был забыт. В то же время эти тексты могут служить примером использования дореволюционных художественных приемов в прессе 1920-х гг. Опыт П. Я. Блиновского был редким для екатеринбургских газет этого времени, его стихотворные тексты были востребованы и до, и после революции 1917 г. в газетах, придерживавшихся различных политических программ. При этом его стихотворные фельетоны сохраняли актуальность для современного им читателя, одновременно смягчая переживание травматичного опыта перехода к новой социально-политической системе. Поэтому особенности приспособления фельетонного художественного языка к новым реалиям советской прессы должны быть изучены достаточно подробно. ; This article considers features of the transformation of the feuilleton genre within postrevolutionary newspaper discourse. The author examines feuilletons by P. Ya. Blinovsky, who gained popularity with the Yekaterinburg press before the Revolution of 1917 and published articles in the newspapers Uralsky Rabochiy, Uralskaya Nov' and their supplements after the Revolution. The article studies the features underlying the image of the persona of feuilletons, the artistic techniques used by the feuilletonist in his postrevolutionary creative work as compared to his prerevolutionary works. Blinovsky's creative activity is shown in the context of his biography, for which the author considers archival data: the life and creative path of Blinovsky between 1914 and 1922 which was full of activity both on the personal and creative levels. Blinovsky attempts to return to his reader, but at a new historical stage, choosing a new pseudonym, changing his artistic language. The demand for the practical use of the feuilleton remains unchanged. During the Soviet era, the creative experience of feuilletonists was not studied enough, Blinovsky's experience as an author of feuilletons in Uralsky Rabochiy was forgotten. Nevertheless, Blinovsky's poetic feuilletons can serve as an example of the use of pre-revolutionary artistic techniques in the Soviet era. The experience of P. Ya. Blinovsky was rare for the Yekaterinburg press, his poetic texts were in demand both before and after the Revolution of 1917 in newspapers that adhered to various political programmes. At the same time, his poetic feuilletons remained relevant for the contemporaries, while at the same time alleviating the experience of the traumatic transition to a new sociopolitical system. Therefore, the features of adaptation of the artistic language of the feuilleton to the new realities of the Soviet press should be studied in detail. ; Статья подготовлена в рамках проекта РГНФ «На границе литературы и факта: языки самоописания в периодической печати Урала и Северного Приуралья XIX — первой трети ХХ века» № 16-04-00118а. ; The study was financially supported by the Russian Foundation for Humanities, project no. 16-04-00118а "On the Border of Literature and Fact: The Languages of Selfdescription in the Periodical Press of the Urals and the Northern Urals of the 19th — First Third of the 20th Centuries".

The article deals with the problem of mask-image phenomenon in English political discourse. The mask itself has become an integral feature of the present and socio-cultural situation and in political world. Mask is considered as a multi-purpose, universal, multidimensional mean of implementation of ideas. In political discourse it is investigated by us as a form of aestheticization of life which is associated with a desire to meet human socio-cultural norms and requirements to stylize ourselves under time, pace and the proper situation. Mask in this discourse is dressed with serious intentions (information of society, increasing credibility, etc.) and non-serious (make electorate laugh, lighten the atmosphere, etc.). The main vectors of actualization of masks-image in political sphere are charisma, manipulation, aesthetics, creation of image, style and game. Profound analysis of functional characteristics of mask-image is given and actual examples of its implementation are provided. Described typology of mask-image phenomenon in English political discourse demonstrates implementation of a number of purposes – from harmonization of communication and attraction the audience's attention up to ridiculing actions of the opponent and him personally. ; В статье рассматривается проблема феномена маски-имиджа в политическом англоязычном дискурсе. Именно маска становится неотъемлемой характеристикой настоящего и социокультурной ситуации в политическом мире. Маска рассматривается как многофункциональное, универсальное, многомерное средство воплощения идей. В политическом дискурсе она исследуется нами как форма эстетизации жизни, которая связана с желанием человека отвечать социокультурным нормам и требованиям, стилизовать себя под время, пространство и соответствующую ситуацию. Маска в этом дискурсе одевается как с серьезными намерениями (информирование социума, повышение авторитета и т.д.), так и несерьезными (рассмешить электорат, разрядить атмосферу и т.д.). Определены основные векторы актуализации маски-имиджа в политической сфере – харизматичность, манипуляция, эстетичность, создание имиджа, стиль и игра. Предоставлен детальный анализ функциональных особенностей маски-имиджа в политическом англоязычном дискурсе и приведены актуальные примеры их реализации. Описанная в статье типология феномена маски-имиджа в англоязычном политическом дискурсе демонстрирует реализацию ряда целей – от гармонизации общения и привлечения внимания аудитории до высмеивания действий оппонента и его лично. ; У статті розглядається проблема феномену маски-іміджу в політичному англомовному дискурсі. Саме маска стає невід'ємною характеристикою сьогодення та соціокультурної ситуації у політичному світі. Маска розглядається як багатофункціональний, універсальний, багатовимірний засіб утілення ідей. У політичному дискурсі вона досліджується нами як форма естетизації життя, яка пов'язана з бажанням людини відповідати соціокультурним нормам та вимогам, стилізувати себе під час, простір та відповідну ситуацію. Маска в цьому дискурсі одягається як із серйозними намірами (інформування соціуму, підвищення авторитету і т.д.), так і несерйозними (розсмішити електорат, розрядити атмосферу і т.д.). Визначено основні вектори актуалізації маски-іміджу в політичній сфері – харизматичність, маніпуляція, естетичність, створення іміджу, стилю та гри. Надано детальний аналіз функціональних особливостей маски-іміджу в політичному англомовному дискурсі та наведено актуальні приклади їх реалізації. Описана у статті типологія феномену маски-іміджу в англомовному політичному дискурсі демонструє реалізацію низки цілей – від гармонізації спілкування та привернення уваги аудиторії до висміювання дій опонента та його особисто.