Suchergebnisse

The theme of cooperation between the army and the church has always taken place in Ukrainian society.Ukraine's gaining of state independence, its transformation processes as a post-Soviet country, the presence of contradictory tendencies in its development, the elimination of communist ideology, deepened the destruction in the public consciousness and created a certain ideological vacuum in the sphere of morality and spirituality. Expanding democracy, building the appropriate spiritual foundations, moralizing society have become more relevant and have become one of the important markers of modern society development, including the Armed Forces of Ukraine.The article analyzes the place and role of the Church in the Armed Forces of Ukraine, as well as the introduction of pastoral care in the military environment and the development of cooperation with the church. Some historical aspects of participation of religious confessions of Ukraine in the process of formation and development of the Armed Forces of Ukraine, as well as their role and place in the spiritual and cultural education of the of the Armed Forces personnel are covered. A historical analysis of the state and dynamics of the development of rela-tions between Ukrainian Orthodox churches and the state in the field of spiritual care of servicemen is conducted. Concrete steps regarding the introduction of the institute of military clergy (chaplain service) in the Armed Forces of Ukraine dur-ing the formation of the Armed Forces of Ukraine during 1991-1994 were consi-dered and analyzed, as well as the most objectively covered processes that became the driving force during the formation and development of the military-religious relations in the outlined period. On the basis of the historical facts analyzed, a model of meeting the reli-gious needs of servicemen in the period of formation and development of military- religious relations was established, as well as a system of education of servicemen in the Armed Forces of Ukraine and implementation of practical measures for organizing such work in the military environment. ; У статті проаналізовано деякі історичні аспекти участі релігійних кон- фесій України у процесі створення, становлення та розвитку Збройних Сил України. Висвітлено їх роль та місце в духовному та культурному вихованні особового складу Збройних Сил України. На основі проаналізованих істо- ричних фактів встановлено модель задоволення релігійних потреб військо- вослужбовців у період зародження і розвитку військово-релігійних відносин.

The theme of cooperation between the army and the church has always taken place in Ukrainian society.Ukraine's gaining of state independence, its transformation processes as a post-Soviet country, the presence of contradictory tendencies in its develop- ment, the elimination of communist ideology, deepened the destruction in the public consciousness and created a certain ideological vacuum in the sphere of morality and spirituality. Expanding democracy, building the appropriate spiritual foundations, moralizing society have become more relevant and have become one of the important markers of development of modern society, in par-ticular the Armed Forces of Ukraine.The article analyzes the place and role of the Church in the Armed Forces of Ukraine, as well as the introduction of pastoral care in the military environment and the development of cooperation with the church. Some historical aspects of participation of religious confessions of Ukraine in the process of development of the Armed Forces of Ukraine, as well as their role and place in the spiritual and cultural education of the personnel of the Armed Forces of Ukraine are covered.A historical analysis of the state and dynamics of the development of relations between Ukrainian Orthodox churches and the state in the field of spiritual cus- tody of servicemen is conducted. Concrete steps regarding the attempt to introduce the institute of military clergy (chaplain service) in the Armed Forces of Ukraine during 1994-2004 are considered and analyzed, as well as the most objectively covered processes that became the driving force during the formation and devel- opment of military-religious relations. period.On the basis of the historical facts analyzed, a model of meeting the religious needs of servicemen in the period of formation and development of military-reli- gious relations was established, as well as a system of education of servicemen in the Armed Forces of Ukraine and implementation of practical measures for organ- izing such work in the military environment. ; У статті висвітлено деякі історичні аспекти участі релігійних конфесій України у процесі становлення та розвитку Збройних Сил України, а також їх роль та місце в духовному та культурному вихованні особового складу Зброй- них Сил України. На основі проаналізованих історичних фактів встановлено модель задоволення релігійних потреб військовослужбовців у період станов- лення та розвитку військово-релігійних відносин.

The theme of cooperation between the army and the church has always taken place in Ukrainian society.Ukraine's gaining of state independence, its transformation processes as a post-Soviet country, the presence of contradictory tendencies in its develop- ment, the elimination of communist ideology, deepened the destruction in the public consciousness and created a certain ideological vacuum in the sphere of morality and spirituality. Expanding democracy, building the appropriate spiritual foundations, moralizing society have become more relevant and have become one of the important markers of development of modern society, in par-ticular the Armed Forces of Ukraine.The article analyzes the place and role of the Church in the Armed Forces of Ukraine, as well as the introduction of pastoral care in the military environment and the development of cooperation with the church. Some historical aspects of participation of religious confessions of Ukraine in the process of development of the Armed Forces of Ukraine, as well as their role and place in the spiritual and cultural education of the personnel of the Armed Forces of Ukraine are covered.A historical analysis of the state and dynamics of the development of relations between Ukrainian Orthodox churches and the state in the field of spiritual cus- tody of servicemen is conducted. Concrete steps regarding the attempt to introduce the institute of military clergy (chaplain service) in the Armed Forces of Ukraine during 1994-2004 are considered and analyzed, as well as the most objectively covered processes that became the driving force during the formation and devel- opment of military-religious relations. period.On the basis of the historical facts analyzed, a model of meeting the religious needs of servicemen in the period of formation and development of military-reli- gious relations was established, as well as a system of education of servicemen in the Armed Forces of Ukraine and implementation of practical measures for organ- izing such work in the military environment. ; У статті висвітлено деякі історичні аспекти участі релігійних конфесій України у процесі становлення та розвитку Збройних Сил України, а також їх роль та місце в духовному та культурному вихованні особового складу Зброй- них Сил України. На основі проаналізованих історичних фактів встановлено модель задоволення релігійних потреб військовослужбовців у період станов- лення та розвитку військово-релігійних відносин.

У статті висвітлено деякі історичні аспекти трансформаційних процесів у розвитку військово-релігійних відносин в Україні у період 2005–2013 рр., а також їх роль та місце в процесі нормативно-правового врегулювання організації душпастирської опіки військовослужбовців Збройних Сил України. На основі проаналізованих історичних фактів встановлено модель задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України досліджуваного періоду у порівнянні з моделями капеланського служіння збройних сил інших держав світу.
Ключові слова: Українська церква, релігійні конфесії, духовенство, капелани, духовне виховання, душпастирська опіка, морально-психологічне забезпечення.

The article summarizes the new material on the research topic, analyzes the documents of many archival institutions of different countries. A generalized representation of the Orthodox Church's development in early 1922 is given. The accent is placed on the failures in Bishop's Dosipheus (Vasych) activities, which led to the opposition's creation. The author concludes that historiography has previously provided inaccurate information about the course and consequences of the «Bushtyno's Council» of the clergy and laity. Based on archival sources article refutes the assertion of a bishop's election. The article investigates the meeting in the village of Bushtyno on March 1, 1922, determining the composition of the initiative group and the process's ideological leadership. The author argues that the meeting of the laity and part of the clergy should be considered in the context of the jurisdictional confrontation between the Serbian and Russian foreign Orthodox Churches for their influence in Subcarpathian Russia. The critical evidence is the minutes of meetings and government officials reports at various levels, which give grounds to talk about the consideration of many issues. Among them were discussed the insufficient number of priests, the need for rite unification, adherence to discipline. Based on the articles of the 1921 statute, the delegates insisted on nominating a vicar bishop from the local clergy. The meeting participants defended the position of maintaining Serbian jurisdiction but demanded that the church leadership ensure the bishop's constant presence in the diocese. The author claims that voting for an individual candidate on March 1, 1922, did not occur. Letters of petition contain information about the urgency of the bishop's ordination and the needed person's presence. The article pays special attention to Bishop Dosipheus's position as a delegate of the Serbian Orthodox Church. After analyzing his reports and personal correspondence, the author claims that, the Serbian bishop strongly disagreed with the local opposition's concessions. Based on the archives, the article investigates the opinion that the only candidate supported by the meeting participants was Abbot Alexei (Kabalyuk). ; У статті узагальнено новий матеріал з досліджуваної теми, проаналізовано документи цілого ряду архівних установ різних країн. Подається характеристика розвитку православної церкви на початку 1922 р. Акцентується увага на невдачах у діяльності єпископа Досифея (Васича), що призвели до створення опозиції. Автор приходить до висновку, що в історіографії раніше подавалися неточні відомості про хід та наслідки «буштинського собору» духовенства та мирян. Спираючись на архівні джерела у статті спростовано твердження про вибори єпископа. У статті прослідковано хід зборів у с. Буштино 1 березня 1922 р., визначено склад ініціативної групи та ідейного керівництва процесом. Автор доводить, що нараду мирян і частини духовенства потрібно розглядати у контексті юрисдикційного протистояння Сербської та Російської зарубіжної православних церков за вплив на Підкарпатській Русі. В якості ключового доказу використовується протоколи наради та звіти урядовців різного рівня, котрі дають підстави говорити про розгляд цілого ряду питань. Серед яких обговорювалася недостатня кількість священників, необхідність уніфікації обраду, дотримання дисципліни. Спираючись на статті статуту 1921 р. делегати наполягали на висуненні кандидатури на єпископа-вікарія із місцевого духовенства. Учасники наради відстоювали позицію збереження сербської юрисдикції, однак вимагала від керівництва церкви забезпечення постійної присутності архієрея на території єпархії. Автор стверджує, що голосування за окремого кандидата 1 березня 1922 р. не відбувалося. Листи-клопотання містять відомості про нагальність висвячення єпископа та наявність відповідної особи. Особливу увагу у статті приділено позиції єпископа Досифея як делегата СПЦ. Проаналізувавши його звіти та особисте листування, автор стверджує про категоричну незгоду сербського архієрея на поступки місцевій опозиції. Спираючись на архівні документи у статті простежується думка, що єдиним кандидатом, якого підтримували учасники зборів був ігумен Олексій (Кабалюк).

The article summarizes the new material on the research topic, analyzes the documents of many archival institutions of different countries. A generalized representation of the Orthodox Church's development in early 1922 is given. The accent is placed on the failures in Bishop's Dosipheus (Vasych) activities, which led to the opposition's creation. The author concludes that historiography has previously provided inaccurate information about the course and consequences of the «Bushtyno's Council» of the clergy and laity. Based on archival sources article refutes the assertion of a bishop's election. The article investigates the meeting in the village of Bushtyno on March 1, 1922, determining the composition of the initiative group and the process's ideological leadership. The author argues that the meeting of the laity and part of the clergy should be considered in the context of the jurisdictional confrontation between the Serbian and Russian foreign Orthodox Churches for their influence in Subcarpathian Russia. The critical evidence is the minutes of meetings and government officials reports at various levels, which give grounds to talk about the consideration of many issues. Among them were discussed the insufficient number of priests, the need for rite unification, adherence to discipline. Based on the articles of the 1921 statute, the delegates insisted on nominating a vicar bishop from the local clergy. The meeting participants defended the position of maintaining Serbian jurisdiction but demanded that the church leadership ensure the bishop's constant presence in the diocese. The author claims that voting for an individual candidate on March 1, 1922, did not occur. Letters of petition contain information about the urgency of the bishop's ordination and the needed person's presence. The article pays special attention to Bishop Dosipheus's position as a delegate of the Serbian Orthodox Church. After analyzing his reports and personal correspondence, the author claims that, the Serbian bishop strongly disagreed with the local opposition's concessions. Based on the archives, the article investigates the opinion that the only candidate supported by the meeting participants was Abbot Alexei (Kabalyuk). ; У статті узагальнено новий матеріал з досліджуваної теми, проаналізовано документи цілого ряду архівних установ різних країн. Подається характеристика розвитку православної церкви на початку 1922 р. Акцентується увага на невдачах у діяльності єпископа Досифея (Васича), що призвели до створення опозиції. Автор приходить до висновку, що в історіографії раніше подавалися неточні відомості про хід та наслідки «буштинського собору» духовенства та мирян. Спираючись на архівні джерела у статті спростовано твердження про вибори єпископа. У статті прослідковано хід зборів у с. Буштино 1 березня 1922 р., визначено склад ініціативної групи та ідейного керівництва процесом. Автор доводить, що нараду мирян і частини духовенства потрібно розглядати у контексті юрисдикційного протистояння Сербської та Російської зарубіжної православних церков за вплив на Підкарпатській Русі. В якості ключового доказу використовується протоколи наради та звіти урядовців різного рівня, котрі дають підстави говорити про розгляд цілого ряду питань. Серед яких обговорювалася недостатня кількість священників, необхідність уніфікації обраду, дотримання дисципліни. Спираючись на статті статуту 1921 р. делегати наполягали на висуненні кандидатури на єпископа-вікарія із місцевого духовенства. Учасники наради відстоювали позицію збереження сербської юрисдикції, однак вимагала від керівництва церкви забезпечення постійної присутності архієрея на території єпархії. Автор стверджує, що голосування за окремого кандидата 1 березня 1922 р. не відбувалося. Листи-клопотання містять відомості про нагальність висвячення єпископа та наявність відповідної особи. Особливу увагу у статті приділено позиції єпископа Досифея як делегата СПЦ. Проаналізувавши його звіти та особисте листування, автор стверджує про категоричну незгоду сербського архієрея на поступки місцевій опозиції. Спираючись на архівні документи у статті простежується думка, що єдиним кандидатом, якого підтримували учасники зборів був ігумен Олексій (Кабалюк).

У статті розглядається питання співвідношення між підтримуваною імператором Іраклієм (610-641 рр.) христологічною доктриною моноенергізму та її впливом на відчуття релігійної ідентичності нехалкедонських християн. ; The article discusses the question of interrelation between the promotion of Miaenergism and its influence on the sense of religious identity of non-Chalcedonian Christians. The purpose of the article if to point that the promotion of Miaenergism was perceived by Miaphysites as an challenge for their religious identity formed in the period after the Council of Chalcedon (451) on the basis of refutation of Chalcedon, absolute loyalty to the teachings of their Patriarchs, especially to Christological notions of Cyril of Alexandria. The promotion of Miaenergism became the stimulus that caused the crystallization of a sense of religious identity of the Miaphysites. The promotion of Miaenergism strongly influenced a sense of the Miaphysite political identity, opposite to Byzantine government.

В статті розкрито політичну позицію одного з визначних діячів Російської православної церкви митрополита Антонія (Храповицького) напередодні та під час революційних подій 1917-1918 рр. Досліджено монархічні погляди Владики Антонія та їх значення в житті митрополита, висвітлено його ставлення до змін в суспільно-політичному житті в Росії. ; The political position of one of the outstanding figures of the Russian Orthodox Church, Metropolitan Anthony (Khrapovitski) before and during the revolutionary events of 1917-1918 are disclosed. Monarchist views Bishop Anthony, his attitude to the changes in the socio-political life in Russia are investigated.

У цій статті досліджено праці С. Томашівського присвячених суспільно-політичному житті України кін. ХІХ поч. ХХ ст. Автор обґрунтовує ідеї вченого щодо концепції історичного та політичного розвитку України. Розглянуто основні моменти формування державотворчого світогляду дослідника та проаналізовано його громадсько-політичну діяльність. Представлена у статті проблематика наукової діяльності С.Томашівського.This article dials the investigations of S. Tomashivskyj's works about the social and political life of Ukraine at the end of XIX and the beginning of XX century. The author proves the scientist's ideas concerning the conceptions due to historical and political development of Ukraine. It was shown the main moments of formation the statecreative conception of the investigator and it was analyzed its social and political activity. The prolematics of S. Tomashivskyj's scientific activity was described in this article.

An attempt of analysis of written sources of the history of the Roman Catholic Church on the territory of Ukraine at the end of 40-s of the 19th – the beginning of the 20th century was performed in the article. Such types of sources as act documents were selected due to the type-specificity principle. Concordat of 1847 as an international agreement between Vatican and the Russian Empire has become a crucial object of analysis. The legislative acts included into "The full collection of laws of the Russian Empire" are considered among the documents of the authorities engaged in the study that are crucial legislative acts the power of which was extended on all administrative and territorial units. The documents of religious organizations are represented in the study by the bull of "Diocesan separation" written by the Pope of Rome Pius IX.Business documentation, statistical materials, among of which is "The first general census of inhabitants of the Russian Empire in 1897", are considered in the study. Moreover, "Diocesan Gazette" – an official periodical of the Russian Orthodox Church in the Russian Empire is presented in the study. Compendiums dated of the second half of the 19th – the beginning of the 20th century are a particular type of written sources, namely they are represented by "Commemorative books", for example, an issue: "The Roman Catholic hierarchy in the Russian Empire and the Kingdom of Poland and a list to secular and monastic clergy in Lutsk-Zhytomyr diocese and Podillia province" that contained essential statistical information as well as records regarding a hierarchical structure of the diocesan clergy of the Roman Catholic Church on the territory of Naddniprianska Ukraine in defined period. ; В статье предпринята попытка анализа письменных источников по истории Римско-католической церкви на территории Украины конца 40-х гг. XIX - начала ХХ века. Согласно типо-видового принципа был выделен такой вид источников как актовые документы. Весомым предметом анализа в тексте стал Конкордат 1847 года - межгосударственное соглашение, заключенное между Ватиканом и Российской империей. Среди документов органов власти, привлеченных к работе, рассматриваются законодательные акты, помещенные в «Полное собрание законов Российской империи», которые являются важными нормативно-правовыми актами, действие которых распространялось на все административно-территориальные единицы государства. Документы религиозных организаций в статье представлены буллой Папы Римского Пия ИХ «О разделении епархий».В исследовании рассматриваются делопроизводственные документы, статистические материалы, среди которых «Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 год». Рассматриваются также «Епархиальные ведомости» - официальное периодическое издание Русской православной церкви в Российской империи. Отдельный вид письменных источников в публикации составляют справочные публикации второй половины XIX - начала ХХ в. - «Памятные книжки», издание «Римско-католическая иерархия в Российской империи и в Царстве Польском и список светского и монастырского духовенства в Луцко-Житомирской епархии и Подольской губернии», содержащий важную статистическую информацию, а также сведения об иерархической структуре духовенства епархий Римско-католической церкви на территории Приднепровской Украины в указанный период. ; У статті здійснено спробу аналізу писемних джерел з історії Римо-католицької церкви на території України кінця 40-х рр. ХІХ – на початку ХХ століття. Відповідно до типо-видового принципу було виокремлено такий вид джерел як актові документи. Вагомим предметом аналізу у тексті став Конкордат 1847 року – міждержавна угода, укладена між Ватиканом та Російською імперією. Серед документів органів влади, залучених до роботи, розглядаються законодавчі акти, вміщені до «Повного зібрання законів Російської імперії», які є важливими нормативно-правовими актами, дія яких поширювалась на всі адміністративно-територіальні одиниці держави. Документи релігійних організацій у студії репрезентовані буллою Папи Римського Пія ІХ «Про розмежування єпархій».У дослідженні розглядаються діловодні документи, статистичні матеріали, серед яких є «Перший загальний перепис населення Російської імперії, 1897 рік». У студії розглядаються також «Єпархіальні відомості» – офіційне періодичне видання Російської православної церкви у Російській імперії. Окремий вид писемних джерел у публікації складають довідкові публікації другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – «Пам'ятні книжки», видання «Римо-католицька ієрархія в Російській імперії і в Царстві Польському і список світського і монастирського духовенствав Луцько-Житомирській єпархії і Подільській губернії», що містить важливу статистичну інформацію, а також відомості про ієрархічну структуру духовенства дієцезій Римо-католицької церкви на території Наддніпрянської України в означений період.

An attempt of analysis of written sources of the history of the Roman Catholic Church on the territory of Ukraine at the end of 40-s of the 19th – the beginning of the 20th century was performed in the article. Such types of sources as act documents were selected due to the type-specificity principle. Concordat of 1847 as an international agreement between Vatican and the Russian Empire has become a crucial object of analysis. The legislative acts included into "The full collection of laws of the Russian Empire" are considered among the documents of the authorities engaged in the study that are crucial legislative acts the power of which was extended on all administrative and territorial units. The documents of religious organizations are represented in the study by the bull of "Diocesan separation" written by the Pope of Rome Pius IX.Business documentation, statistical materials, among of which is "The first general census of inhabitants of the Russian Empire in 1897", are considered in the study. Moreover, "Diocesan Gazette" – an official periodical of the Russian Orthodox Church in the Russian Empire is presented in the study. Compendiums dated of the second half of the 19th – the beginning of the 20th century are a particular type of written sources, namely they are represented by "Commemorative books", for example, an issue: "The Roman Catholic hierarchy in the Russian Empire and the Kingdom of Poland and a list to secular and monastic clergy in Lutsk-Zhytomyr diocese and Podillia province" that contained essential statistical information as well as records regarding a hierarchical structure of the diocesan clergy of the Roman Catholic Church on the territory of Naddniprianska Ukraine in defined period. ; В статье предпринята попытка анализа письменных источников по истории Римско-католической церкви на территории Украины конца 40-х гг. XIX - начала ХХ века. Согласно типо-видового принципа был выделен такой вид источников как актовые документы. Весомым предметом анализа в тексте стал Конкордат 1847 года - межгосударственное соглашение, заключенное между Ватиканом и Российской империей. Среди документов органов власти, привлеченных к работе, рассматриваются законодательные акты, помещенные в «Полное собрание законов Российской империи», которые являются важными нормативно-правовыми актами, действие которых распространялось на все административно-территориальные единицы государства. Документы религиозных организаций в статье представлены буллой Папы Римского Пия ИХ «О разделении епархий».В исследовании рассматриваются делопроизводственные документы, статистические материалы, среди которых «Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 год». Рассматриваются также «Епархиальные ведомости» - официальное периодическое издание Русской православной церкви в Российской империи. Отдельный вид письменных источников в публикации составляют справочные публикации второй половины XIX - начала ХХ в. - «Памятные книжки», издание «Римско-католическая иерархия в Российской империи и в Царстве Польском и список светского и монастырского духовенства в Луцко-Житомирской епархии и Подольской губернии», содержащий важную статистическую информацию, а также сведения об иерархической структуре духовенства епархий Римско-католической церкви на территории Приднепровской Украины в указанный период. ; У статті здійснено спробу аналізу писемних джерел з історії Римо-католицької церкви на території України кінця 40-х рр. ХІХ – на початку ХХ століття. Відповідно до типо-видового принципу було виокремлено такий вид джерел як актові документи. Вагомим предметом аналізу у тексті став Конкордат 1847 року – міждержавна угода, укладена між Ватиканом та Російською імперією. Серед документів органів влади, залучених до роботи, розглядаються законодавчі акти, вміщені до «Повного зібрання законів Російської імперії», які є важливими нормативно-правовими актами, дія яких поширювалась на всі адміністративно-територіальні одиниці держави. Документи релігійних організацій у студії репрезентовані буллою Папи Римського Пія ІХ «Про розмежування єпархій».У дослідженні розглядаються діловодні документи, статистичні матеріали, серед яких є «Перший загальний перепис населення Російської імперії, 1897 рік». У студії розглядаються також «Єпархіальні відомості» – офіційне періодичне видання Російської православної церкви у Російській імперії. Окремий вид писемних джерел у публікації складають довідкові публікації другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – «Пам'ятні книжки», видання «Римо-католицька ієрархія в Російській імперії і в Царстві Польському і список світського і монастирського духовенствав Луцько-Житомирській єпархії і Подільській губернії», що містить важливу статистичну інформацію, а також відомості про ієрархічну структуру духовенства дієцезій Римо-католицької церкви на території Наддніпрянської України в означений період.

У статті досліджено особливості есхатологічного вчення Церкви Адвентистів сьомого дня. Метою статті є огляд складових есхатології Церкви Адвентистів сьомого дня та визначення її місця у доктринальній системі цієї релігійної деномінації.
Розглянуто низку офіційних заяв та документів, які декларують та регулюють адвентистський погляд на події останнього часу. Проаналізовано адвентистську теологічну систему, що формує погляд на есхатологію як складову доктринального вчення адвентистів. Виокремлені когнітивні, герменевтичні та методологічні принципи, що дають змогу сформувати систематичний підхід для розуміння есхатології. Встановлено, що адвентистська теологія основується на історико-граматичному розумінні апокаліптичних пророцтв, які висвітлюють есхатологічні процеси, що будуть мати місце в кінці часу історії існування всього сущого на землі. Встановлено, що адвентистський підхід ґрунтується на певних передумовах, а саме послання трьох ангелів із книги Відкриття, як важливого телеологічного принципу для розуміння есхатології адвентистів. Це також пов'язано із основними систематичними доктринальними віруваннями (Бог, людина, спасіння, церква та останні події у світі). У рамках цієї взаємодії підкреслюється есхатологічний взаємозв'язок, який посилює телеологічний характер послань трьох ангелів.
У дослідженні звернено увагу, що есхатологічні події знаходяться в контексті особливого послання для людства у вигляді звісток трьох ангелів із книги Об'явлення. Доведено, що саме контекст звісток трьох ангелів є серцевиною розуміння адвентистами есхатології, як останніх події, що розвиватимуться перед Другим приходом Христа, які в свою чергу переплітаються з іншими розділами систематичного богослов'я адвентистів (Бог, людина, спасіння, церква і останні події).

The article is devoted to the analysis of key aspects of the formation of the Church in the period of early Christianity. The evolution of the meaningof the word "church" from the ancient Greek understanding of it as a popular assembly to the Christian understanding as the Body of Christ is shown. Itis proved that the organizational structure of the Church was formed under the influence of historical, social, political and economic factors. It is shownthat the early Christian Church was formed in the conditions of fierce external and fierce internal disputes. Already in the period of early Christianity, theChurch made a turn from self-isolation to communication with society, and Christian ontological ideas are embodied in various spheres of life – social,political, economic, and so on. An important role was played by the early period of the Church's formation in the anthropological aspect. Christian anthropological ideas formed new meanings of social consciousness, a new type of man, which combines the divine and earthly, eternal and perishable,and whose spirit goes far beyond the horizons of all possible philosophical or ideological ideas. The understanding of man as the image and likeness ofGod served to affirm human dignity and new moral and ethical guidelines in all spheres of his existence. ; Посвящено анализу ключевых аспектов формирования Церкви в период раннего христианства. Показана эволюция содержательного наполнения слова "церковь" от древнегреческого его понимания как народного собрания к христианскому пониманию как ТелаХристова. Доказывается, что организационная структура Церкви формировалась под действием исторических, социальных, политических и экономических факторов. Показывается, что раннехристианская Церковь формировалась в условиях жестких внешних иожесточенных внутренних споров. Уже в период раннего христианства Церковь осуществляет поворот от самоизоляции к коммуникации с социумом, а христианские онтологические представления находят свое воплощение в различных сферах бытия: социальном, политическом, экономическом и тому подобное. Важную роль сыграл ранний период становления Церкви в антропологическомаспекте. Христианские антропологические представления формировали новые смыслы общественного сознания, новый тип человека, в котором сочетается божественное и земное, вечное и тленное и дух которого выходит далеко за горизонты всех возможныхфилософских или мировоззренческих представлений. Понимание человека как образа и подобия Бога служило утверждению достоинства человека и новых морально-этических ориентиров во всех сферах его бытия. ; Присвячено аналізу ключових аспектів формування Церкви в період раннього християнства. Показано еволюцію змістовного наповнення слова "церква" від давньогрецького його розуміння як народного зібрання до християнськогорозуміння як Тіла Христового. Доводиться, що організаційна структура Церкви формувалась під дією історичних, соціальних, політичних та економічних чинників. Показується, що ранньохристиянська Церква формувалась в умовахжорстких зовнішніх та запеклих внутрішніх суперечок. Уже в період раннього християнства Церква здійснює поворот від самоізоляції до комунікації із соціумом, а християнські онтологічні уявлення знаходять своє втілення в різнихсферах буття – соціальному, політичному, економічному тощо. Важливу роль відіграв ранній період становлення Церкви в антропологічному аспекті. Християнські антропологічні уявлення формували нові змісти суспільної свідомості, новий тип людини, в якій поєднується божественне та земне, вічне та тлінне і дух якої виходить далеко загоризонти всіх можливих філософських чи світоглядних уявлень. Розуміння людини як образу та подоби Бога слугувало утвердженню гідності людини та нових морально-етичних орієнтирів в усіх сферах її буття.

У роботі охарактеризовано явище пандемії та представлено відомості про COVID-19. Описано статистику поширення хвороби в Україні та висвітлено вказівки Українського Уряду щодо дотримання заходів безпеки в часі поширення цієї хвороби. Проаналізовано присутність УГКЦ у медіапросторі та представлено розвиток цієї присутності в часі COVID-19. Висвітлено рекомендації Антикризового центру УГКЦ щодо здійснення богослужінь та уділення Святих Таїнств під час пандемії. Представлено проекти Української Греко-Католицької Церкви в часі поширення коронавірусної хвороби. Проаналізовано реакцію Апостольського Престолу та УГКЦ на COVID-19, а також представлено відповідь Церкви на моральність використання деяких вакцин від коронавірусної хвороби. ; The paper describes the pandemic phenomenon and presents information about COVID-19. The statistics of the spread of the disease in Ukraine are described and the instructions of the Ukrainian Government on the observance of safety measures during the spread of the disease are highlighted. The presence of the UGCC in the media space is analyzed and the development of this presence during COVID-19 is presented. The кecommendations of the Anti-Crisis Center of the UGCC regarding the performance of services and the administration of the Holy Sacraments during the pandemic are highlighted. The projects of the Ukrainian Greek Catholic Church at the time of the spread of coronavirus disease are presented. The reaction of the Apostolic See and the UGCC to COVID-19 is analyzed, and the Church's response to the morality of the use of some vaccines against coronavirus is presented.

The article deals with the history of everyday life of the Ukrainian parochial clergy of the late 16th – first half of the 17th century. This was a very important time period for both the history of the Church in Ukraine and Ukraine itself. It was then when the Ukrainian society, divided by confessional identification, found itself on the crossroad of civilizational choice. Further political, social, and religious transformations in Ukraine were significantly influenced by national and religious movements of that epoch. In native and foreign historiography, the mentioned processes were examined within the context of global political and cultural development of Central and Eastern Europe. However, "small living worlds" of petty nobles, clergy, bourgeoisie, and peasants have not been sufficiently studied, as well as the motivation for actions of great masses of population, who profoundly impacted the cultural progress of Ukraine.The article is based on the polemical work by Cassian Sakowicz "Perspektiwa" ("Perspective") (1642), with the additional information from the works of his opponents (Petro Mohyla and Pachomiusz Oranski). The author makes an attempt to explore the everyday life history of the Ukrainian parochial clergy belonging to the first generations after the Union. The author examines the questions related to the origin of the parochial church senior priests, level of their education, professional ability, and material security. Major attention is paid to venal practices in the church structures (both Orthodox and Uniate), which considerably caused the decay of religious life on the parochial level. The social state of the priests is examined separately, as well as their interactions with the land-owners and parishes.The author argues that despite the low level of professional ability of the priests and lack of special educational institutions, the representatives of higher Uniate clergy and well-educated monks from the Basilian Fathers' community did their best to improve the educational level and religious upbringing of the parochial priests. It can be concluded that this activity caused the development of the confessional identification of the Uniate believers. ; Статтю присвячено історії повсякдення українського парафіяльного духовенства кінця XVI – першої половини XVII ст. – періоду, надзвичайно важливого як для історії Церкви в Україні, так і для історії України загалом. Саме тоді українське суспільство, поділене за конфесійною ознакою, опинилося на роздоріжжі цивілізаційного вибору. Подальші політичні, соціальні та релігійні перетворення в Україні відбувалися під значним впливом національно-релігійних рухів цієї епохи. У вітчизняній і зарубіжній історіографії згадані процеси розглядали під кутом зору глобального політичного й культурного розвитку Центральної та Східної Європи. Натомість «малі життєві світи» дрібної шляхти, духовенства, міщан, селян лишалися малодослідженими. Разом з тим була до кінця нез'ясованою мотивація вчинків широких верств населення, від яких значною мірою залежав поступ культури в Україні.На основі полемічного твору Касіяна Саковича Perspeсtiwa (1642), а також із залученням додаткових даних з праць його опонентів – Петра Могили та Пахомія Оранського – зроб­лено спробу дослідити історію повсякдення українського парафіяльного духовенства в часи перших післяунійних поколінь. Розглянуто питання, пов'язані з походженням настоятелів парафіяльних храмів, рівнем їхньої освіти, фахової підготовки та матеріального забезпечення тощо. Особливу увагу приділено корупції в церковних структурах (як православних, так і унійних), яка стала однією з ключових причин занепаду релігійного життя на парафіяльному рівні. Окремо розглядався соціальний статус ієреїв, вивчалися їхні стосунки з дідичами та громадами, в яких вони проводили пастирське служіння. Відзначено, що попри низький рівень фахової підготовки пресвітерів і нестачу профільних навчальних закладів представники вищого унійного духовенства й освіченого чернецтва з кола ченців-василіан багато робили для підвищення рівня освіти та релігійного виховання парафіяльних священиків. Встановлено, що саме завдяки цій діяльності розпочалося формування конфесійної свідомості уніатів.