Suchergebnisse

In this article, the essence of local borrowing was formulated and different notions for "local borrowing" were taken into consideration. It is determined that local borrowing is one of the most important sources of replenishment of local budget revenues, which can be directed to the solution of current and long-term problems, as well as the implementation of socio-economic programs of local governments. The relevance of supplementing the local budgets of Ukraine at the expanse of local borrowing within the framework of financial decentralization was noted. It is substantiated that for the effective development of the system of local loans in Ukraine it is necessary to explore and use foreign experience in the formation of the legal and regulatory base of the functioning of the system of local borrowing. It has been researched that the existing legal framework is imperfect and incomplete, which significantly influences the development of the local borrowing institute. The state of the municipal borrowing market in Ukraine has been analyzed. It is established that the level of efficiency of municipal loans to Ukraine is very low. The tasks were introduced that will help to build the effective system of local borrowing regulation. It is revealed that the local borrowing market in Ukraine is still in its initial stage of development and is not fully developed. In connection with this, the main problems of its development are identified, among them: increasing risk of late repayment and payment of debt obligations, reduction of demand for municipal securities due to deterioration of liquidity of financial intermediaries and lack of transparency of information on activity issuers. It is proposed to improve the functioning of the local borrowing market in Ukraine by introducing an appropriate legal framework for the issuance and placement of local loan securities, widening access of local governments to the internal and external borrowing market, and simplifying the procedures for obtaining permits and registering municipal bond issues. ; В статье сформулирована сущность механизма местных займов, рассмотрено различные подходы относительно трактовки понятия «местные займы». Определено, что местные займы являются важным источником пополнения доходов местных бюджетов, которые могут направляться на решение текущих и долгосрочных проблем, а также реализацию социально-экономических программ органов местного самоуправления. Отмечено актуальность наполнения местных бюджетов за счет местных займов в рамках финансовой децентрализации. Обосновано, что для эффективного развития системы местных займов в Украине необходимо исследовать и использовать зарубежный опыт при формировании правовой и регулятивной базы функционирования системы местных займов. Доказано, что существующая нормативно-правовая база является несовершенной и неполной, что существенно влияет на развитие института местных займов. Проанализировано состояние рынка муниципальных займов в Украине. Выяснено, что институт облигационных займов недостаточно развит в Украине, ведь на протяжении 2015-2019 гг. Национальная комиссия по ценным бумагам и фондовому рынку (НКЦБФР) зарегистрировала 6 выпусков облигаций внутренней местной ссуды, которые осуществлялись тремя органами местного самоуправления. Установлено, что уровень эффективности осуществления муниципальных займов Украине является очень низким. Приведены задания, выполнение которых поможет построить эффективную систему регулирования местных займов. Выявлено, что рынок местных займов в Украине находится пока на начальной стадии развития и не является в совершенстве развитым. В связи с этим, определены основные проблемы его развития, среди которых: рост риска несвоевременного возврата и уплаты платежей по долговым обязательствам, сокращение спроса на муниципальные ценные бумаги в связи с ухудшением ликвидности финансовых посредников и отсутствие прозрачности информации о деятельности эмитентов. Предложено для повышения эффективности функционирования рынка местных займов в Украине внедрить соответствующую нормативно-правовую базу по выпуску и размещению ценных бумаг местного займа, расширить доступ органов местного самоуправления к рынку внутренних и внешних займов и упростить процедуры получения разрешений и регистрации выпусков муниципальных облигаций. ; У статті сформульовано сутність механізму місцевих запозичень, розглянуто різні підходи щодо трактування поняття «місцеві запозичення». Визначено, що місцеві позики є важливим джерелом поповнення доходів місцевих бюджетів, які можуть спрямовуватись на вирішення поточних та довгострокових проблем, а також реалізацію соціально-економічних програм органів місцевого самоврядування. Зазначено актуальність наповнення місцевих бюджетів України за рахунок місцевих запозичень в рамках фінансової децентралізації. Обґрунтовано, що для ефективного розвитку системи місцевих позик в Україні необхідно дослідити та використати зарубіжний досвід при формуванні правової і регулятивної бази функціонування системи місцевих запозичень. Досліджено, що існуюча нормативно-правова база є недосконалою та неповною, що істотно впливає на розвиток інституту місцевих запозичень. Проаналізовано стан ринку муніципальних запозичень в Україні. З'ясовано, що інститут облігаційних позик недостатньо розвинений в Україні, адже впродовж 2015-2019 рр. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) зареєструвала лише 6 випусків облігацій внутрішньої місцевої позики, які здійснювалися трьома органами місцевого самоврядування. Встановлено, що рівень ефективності здійснення муніципальних запозичень Україні є дуже низьким. Наведено завдання, виконання яких допоможе побудувати ефективну систему регулювання місцевих запозичень. Виявлено, що ринок місцевих запозичень в Україні знаходиться поки на початковій стадії розвитку і не є досконало розвинутим. У зв'язку з цим, визначено основні проблеми його розвитку, серед яких: зростання ризику несвоєчасного повернення та сплати платежів за борговими зобов'язаннями, скорочення попиту на муніципальні цінні папери у зв'язку з погіршенням ліквідності фінансових посередників та відсутність прозорості інформації щодо діяльності емітентів. Запропоновано для підвищення ефективності функціонування ринку місцевих запозичень в Україні впровадити відповідну нормативно-правову базу щодо випуску і розміщення цінних паперів місцевої позики, розширити доступ органів місцевого самоврядування до ринку внутрішніх та зовнішніх запозичень та спростити процедури отримання дозволів та реєстрації випусків муніципальних облігацій.

Problems and sequential process of Bulgarian families' adaptation to new conditions in South Bessarabia are considered in the research. During the resettlement, Bulgarian migrants brought their traditional relationship, elements of social organization and family's structure to Bessarabia which were distinctive to the migrants' original areas. The aim of the research is the ascertainment of main trends in evolution of Bulgarian families' forms, structure and elements in daily life in South Bessarabia together with monitoring modifications which were inherent its intergenerational interaction and ancestral relations during the first half of XIX century. Methodological basis for the research is principles of historicism, systems and interdisciplinarity coupled with historically comparative and micro-historical methods. Scientific novelty of the research related to broad reconstruction of Bulgarian families' qualitative and quantitative characteristics, and also to identification of specific historically-demographic and developing processes based on analysis of the massive historical sources from the moment the resettlement commenced till the middle of XIX century. While analyzing the data a 15-year period (1835–1850) in the first half of XIX century was established for family's development and its rising size in South Bessarabia. This fact influenced on population growth in Bulgarian colonies up to 72,1%. Possible forms of family relations are given together with possibly the most optimal complicated undivided family. Statistic data on quantity of men and women is also given in percentage terms, together with age difference between partners and low divorce rates. Bulgarian family appeared rather resistant social micro-structure under the circumstances of South Bessarabia. Conclusions: based on definite number of indicators, the author concluded that the Bulgarians brought inherent marriage traditions, demographic behavior and adaptive mechanisms to their family institution. Those exact mechanisms under the influence of legislative, administrative, socio-economic and natural factors led to the formation of a new model of demographic behavior. ; В исследовании рассматриваются проблемы и последовательные процессы адаптации болгарских семей к новым условиям Южной Бессарабии. Во время переселения болгарские мигранты принесли с собой в Бессарабию традиционные отношения, элементы социальной организации и, в частности, структуру семьи, присущие зонам выхода в Болгарии. Целью исследования является выяснение основных направлений эволюции форм, структуры и элементов повседневности болгарской семьи Южной Бессарабии в комплексе с отслеживанием видоизменений присущего ей межпоколенного взаимодействия и родовых отношений в течение первой половины XIX в. Методологическую основу исследования составляют принципы историзма, системности и междисциплинарности в сочетании с историко-сравнительным, историко-типологическим и микроисторическим методами. Научная новизна исследования связана с широкой реконструкцией количественных и качественных характеристик болгарской семьи, а также выявлением особенностей историко-демографических процессов ее развития на основе анализа массовых исторических источников от момента переселения до середины XIX века. Анализ статистических данных дал возможность установить, что в развитии болгарской семьи Южной Бессарабии в первой половине XIX в. можно выделить пятнадцатилетний период (1835-1850), в течение которого ее размер постоянно увеличивался. Это повлияло на увеличение населения болгарских колоний на 72,1%. В статье рассмотрены формы семейной организации болгар и в качестве наиболее оптимальной определена сложная неразделенная семья. Приведены данные числа женского и мужского населения в процентном соотношении, указана разница в возрасте между партнерами и низкие показатели разводов. Болгарская семья в условиях Южной Бессарабии оказалась чрезвычайно устойчивой социальной микроструктурой. Выводы. Базируясь на значительном объеме демографических показателей, автор пришел к выводу, что болгары приносят с собой присущие институту семьи традиции брачности, демографическое поведение и механизмы адаптации. Именно эти механизмы под воздействием законодательно-административных, социально-экономических и природных факторов приводят к формированию новой модели демографического поведения. ; У дослідженні розглянуто проблеми та послідовні процеси адаптації болгарських сімей до нових умов Південної Бессарабії. У ході переселення болгарські мігранти принесли з собою до Бессарабії ті традиційні відносини, елементи соціальної організації та, зокрема, структуру сім'ї, що були притаманні тим районам Болгарії, звідки вийшли ці мігранти. Метою дослідження є з'ясування основних напрямків розвитку форм, структури та елементів повсякденності болгарської сім'ї Південної Бессарабії в комплексі з відстеженням її видозмін, взаємодій між поколіннями та родових взаємин протягом першої половини XIX ст. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, системності та міждисциплінарності у поєднанні з історико-порівняльним, історико-типологічним та мікроісторичним методами. Наукова новизна дослідження пов'язана з широкою реконструкцією кількісних та якісних характеристик болгарської сім'ї, а також виявленням особливостей історико-демографічних процесів її розвитку на основі аналізу масових історичних джерел від моменту переселення до середини XIXстоліття. У процесі аналізу матеріалу вдалося встановити, що в розвитку болгарської сім'ї на теренах Південної Бессарабії в першій половині XIXст. можна виокремити п'ятнадцятирічний період (1835–1850), упродовж якого розміри родини безперервно збільшувались. Це вплинуло на збільшення населення болгарських колоній на 72,1%. Указано можливі форми сімейних відносин болгар; серед можливих найбільш оптимальною визначена складна нерозділена сім'я. Наведені статистичні дані кількості жіночого та чоловічого населення у відсотковому відношенні, зазначена вікова різниця між партнерами та вказано на низькі показники розлучення. Болгарська сім'я в умовах Південної Бессарабії виявилася надзвичайно стійкою соціальною мікроструктурою. Висновки. Базуючись на значному обсязі демографічних показників, автор дійшов висновку, що болгари приносять з собою властиві інституту сім'ї традиції шлюбності, демографічну поведінку та механізми адаптації. Саме ці механізми під впливом законодавчо-адміністративних, соціально-економічних та природних чинників призводять до формування нової моделі демографічної поведінки.

South Korean cities have experienced remarkable economic growth starting from the 1980s, characterised by energy-dependent models coupled with a rapid, dense urbanisation process. This growth model has incrementally induced carbon-intensive urban structures that have consequently produced socio-environmental degradation and severe challenges to sustainability. A range of efforts to solve such challenges has not succeeded in breaking strong path-dependencies on existing unsustainable structures, and this concern has raised the necessity to develop a new urban approach towards sustainability. Given that concern, a growing body of literature has endeavoured to understand the processes of 'sustainability transformations', and shares an underlying assumption that such change co-evolves with societal agency that collectively creates networks, within which decisions and strategies are developed, negotiated, and implemented. This recognition has raised the essential question about which factors are required for the agency to initiate and perform such transformations in the process of urban development. Against this background, this research aims to examine factors that critically influence the emergence of urban transformation processes by exploring interrelations that appear between them. In particular, the research focuses on the critical role of governance characteristics to influence the emergence of transformation factors. In order to explore the factors in practice, a case study is conducted through document analysis and in-depth interviews. The real-world case selected in this research is the Eco-capital Suwon in South Korea, a pioneering model of sustainability-oriented urban development that employs a set of transformative experiments across action domains. Additionally, this case is critical in that its wider context—in which a more state government-led, centralised practice is dominant—would generate abundant dynamics of interactions across administrative scale levels. In order to scrutinise the factors that are employed not only in the Eco-capital in general but more specifically in its different projects, the research selects three projects as the sub-cases based on the different governance characteristics, as well as action domains. The three selected projects cover the domains of (rain) water management, green transportation, and renewable (solar) energy, which display multiple, unique forms of participation of (inter)national/urban/neighbourhood-scale agency from the public and private sector, academia and research institutes, civil society, and Suwon's individual citizens and residents. The research has derived the primary findings: 1) 'Inclusive governance' encompasses collaborative actor networks and partnerships; and 2) Intermediaries working across different domains and scale levels condition the emergence and characteristics of agency-related factors for urban transformations. The research makes a set of contributions not only to theoretical discussions on urban transformation, but also to policy and practice in urban governance and planning. First, the selected case and its analytical design help to display: 1) a less explored phenomenon where cross-scalar interactions are often constrained by wider political systems ('why cross-scalar interactions could not occur'); and 2) a clearer understanding of the geographical unit that is advantageous for the emergence of multi-system transformations (where multi-system transformations could occur). Second, the empirical findings shed light on discussions surrounding urban transformation by verifying arguments about the significance of governance characteristics. In addition, the case analysis suggests shifting from domain-specific transformations to domain-transecting, co-evolutionary transformations, such as a water-energy nexus approach. By extension, the research provides a set of policy recommendations to accelerate urban transformations. Finally, the research suggests options for future comparative studies on how 'place' conditions reconfiguration dynamics in urban development.:Acknowledgements Declaration of authorship Executive summary Table of contents List of tables List of figures Abbreviations Notes on the presentation of findings 1. Introduction 2. Capacity factors for urban sustainability transformation 2.1 Cities for sustainability 2.2 Urban sustainability transformations 2.3 Agency-related capacity factors for urban transformations 2.4 Raising questions 3. Methodology 3.1 Research design 3.2 Research methods 4. Case study of the Eco-capital Suwon 4.1 Suwon city: main characteristics 4.2 The Eco-capital Suwon for urban transformations 5. Agency and governance characteristics 5.1 Inclusive governance at the centre of transformations 5.2 Transformative leadership arising from diverse sectors 5.3 Communities of 'practice' beyond a network 5.4 Conclusions 6. Knowledge and social learning through interaction 6.1 New knowledge on systemic dynamics and its application to governance structures and institutions 6.2 (Co-)production of knowledge and transitional goals for the urban future 6.3 Social learning that leads to change 6.4 Conclusions 7. Community-based innovation and enabling environment for its acceleration 7.1 Neighbourhood-scale activities by communities of practice 7.2 Supportive regulatory framework and inclusive planning for community-based activities 7.3 Conclusions 8. Multi-dimensional processes of systems change 8.1 Diverse levels of agency with different contributions 8.2 Trans-scale and cross-scale dynamics 8.3 Conclusions 9. Conclusions Appendix 1 Summary of interviewees Appendix 2 South Korea's local government system (as of 2018) Appendix 3 Overview of participatory programmes of Suwon Appendix 4 Studies on urban transformative capacity References

Expanding infrastructure is crucial in bringing about development in the rural off-grid areas of developing countries. In the last decade, energy access and electrification has come to the forefront as crucial infrastructure for the currently unserved, a priority of national governments and international bodies. The United Nations for example designated the year 2030 as the target to extending modern energy and electricity access to all, according to its UN Sustainable Energy for All goals. Decentralised energy solutions using renewable sources especially solar energy have been touted as a model that can bring about accelerated access to the currently unserved. However, since their deployment became popular on the African continent, there has been a gap in their ability to match anticipated potential. Of the numerous barriers facing the successful deployment of decentralised energy solutions, this PhD research is hinged on the critical role institutions play, in meeting the urgent and timely delivery of the energy for all goals. Using a socio-technical approach, the research did the following; i. Made the case for dividing the institutional processes into two main components – Actors (users and providers) and the Object (the domain of governance), using the theoretical standpoints of the Innovation System Analysis and common pool resource (CPR) theory. The functions of innovation systems (FIS) framework and the Institutional Analysis and Development (IAD) framework were used as a tool for analysis to reveal the system functions required for successful technological transitions and what influences and incentivises these processes respectively. ii. Highlighted the systematic linkages between these two domains (generating a qualitative conceptual framework FIS-IAD) to understand the processes that happen when actors and object co-evolve within delivery institutions. iii. Identify collapse scenarios of moral hazard and adverse selection outcomes generated by these processes in order to counteract the momentum towards unsustainability in decentralised rural electricity provision using mini-grids. In executing the steps mentioned above, an event history analysis based on the FIS framework was carried out to capture the breakdown and build-up of institutional structures within the governance of solar PV rural electrification infrastructure. Using Nigeria as a case study, the key findings of the research reveal a misalignment between the users and providers of mini-grid electricity infrastructure as a major reason for the unanticipated outcomes of the mini-grid provision. This misalignment is between the usage rules as stated by the providers and the expectation (driven by social norms of the users) of ownership and control that exist within the local context. Sustainable outcomes are further jeopardised by a lack of clarity on the agency and capabilities of the different actors due to a lack of formal regulation identified within the kilowatt space for energy provision. This finding called for a case of capacity redefinition especially about the belief of user groups on owning and operating the system. Subsequently, a questionnaire survey carried out on two mini-grid case studies complemented the event history analysis findings - by showing how the mini-grid electrification model has performed in terms of social expectations and norms based on selected evaluation criteria. Empirical data from the survey used to generate a causal loop analysis revealed three key findings. First, the balance of control between the providers and the producers of the infrastructure are predominantly reinforcing excludability, thereby affecting utilization levels and preventing the expansion of the infrastructure to other services. Secondly, the authorised actions for the users, defined entry conditions and the creation of positions for community managers of the mini-grid are building blocks toward sustainable usage of the mini-grid model. Lastly, as an expansion to productive usage results mainly from the design and finance choices of the providers and less on the current energy practices by users, the growth of much-needed information rules and learning by doing is inhibited. This study concludes that the existing polycentric management of the off-grid electricity infrastructure in the case studies presented some opportunities for ensuring scalable delivery to meet the energy access goals. Institutional design for electricity access thus needs greater coordination between formal providers of infrastructure and its users is vital to making the mini-grid model for electricity delivery a sustainable option. Crucially, it has been found that the continued supply of electricity is not a guarantee for sustainability, except institutional configurations facilitate the rational choice of individuals to cooperate by embedding the livelihood and coping strategies of the social system in electricity access planning. Overall, stakeholders need to further the debate from techno-economic efficiency to institutional barriers as scalability depends not only on increasing kilowatts but also on the perception and pay off based on future use by consumers. The novel qualitative FIS-IAD framework presented in this research generated an understanding and clarity on expectations from users to bring about the alignment of the incentives of the providers and users of sustainable mini-grid electricity infrastructure models. ; Open Access

Criminal legislation, regardless of the form in which it exists (codified normative legal act or a number of laws providing for criminal liability), should always contain a number of basic institutions, which, in essence, determine the content and characteristics of such legislation. Firstly, availability of such institutions is mandatory, and secondly, for a more realistic assessment of the content of this legislation, they should be fixed in the legislative definition. One of these main institutions is the task of criminal law, that is, what is intended to be implemented when applying this particular legislation. Ukrainian criminal law during the XX - XXI centuries has had three CC (1922, 1927 and 1960) and the current Criminal Code of 2001. All of them contained a definition of such tasks. Moreover, they have both common signs and signs that differ. This looks natural, because the task of the Criminal Code at each stage of the development of statehood is, in many ways, a "derivative" of the general political, socio-economic, legal and other processes that occur at each specific stage of the development of statehood. Research conducted on this issue can be divided into two main areas. The first is a study of domestic experience, the current state of criminal law and the development of relevant draft legislation and the necessary recommendations. The second direction is conducting comparative legal studies, which should provide an opportunity to study the experience of foreign countries regarding the tasks of criminal law. Conducting research in the comparative legal aspect allowsformulating a number of provisions. The first, which is more formal, is connected with the fact that the countries whose criminal legislation was analyzed can be divided into two general groups: countries where definitions of tasks of criminal legislation is available and where is not. In turn, in those countries where the definition of tasks of the criminal law exists, it is worded either in a broader or a less broad, a shorter forms. An analysis of the existing definitions of criminal law tasks allows noting that they traditionally describe the objects of protection of the criminal law. At the same time, regarding the impact of its application on a specific person (group of persons, population), it is observed discrepancies of a terminological and substantial nature. Another, more general, conclusion is that the task of criminal law allows for the implementation of two main provisions. The first position: the task of criminal law "announces" what for the criminal law exists in the state, what tasks the state sets by adopting the relevant legislation. Second: the formulation and proclamation of the task of the criminal law allows it to be implemented in practical application. ; Кримінальне законодавство, поза залежності від того, в якій формі воно існує (кодифікований нормативно-правовий акт чи низка законів, які передбачають кримінальну відповідальність), завжди має (повинно мати) цілий ряд основних інститутів, які, по суті, визначають зміст, характеристики, ознаки такого законодавства. Причому, по-перше, наявність таких інститутів є обов'язково необхідним, а, по-друге, для більш реальної оцінки саме змісту цього законодавства вони повинні бути закріплені у законодавчому визначенні. Одним з таких основних інститутів є завдання кримінального законодавства, тобто те, що призначене для виконання при застосуванні саме цього законодавства. Українське кримінальне законодавство протягом ХХ – ХХІ сторіч мало три КК (1922, 1927 і 1960 років) і КК 2001 року, який діє зараз. Всі вони мали і мають визначення таких завдань. Причому, вони мають як спільні ознаки, так і ознаки, які відрізняються. Це виглядає природно, тому що завдання КК на кожному етапі розвитку державності, багато в чому, є «похідними» від тих загальних політичних, соціаль-но-економічних, правових та інших процесів, які відбуваються на кожному конкретному етапі розвитку державності. Дослідження, які проводяться з цього приводу, можливо розділити надва основні напрямки. Перший - це дослідження вітчизняного досвіду, сучасного стану кримінального законодавства та розробка відповідних проектів законодавства та необхідних рекомендацій. Другий напрямок - проведення порівняльно-правових досліджень, які повинні надати можливість вивчення досвіду зарубіжних країн щодо завдань кримінального законодавства. Здійснення дослідження саме у порівняльно-правовому напрямку дає змогу сформулювати низку положень. Перше, яке є більш формальним, пов'язане з тим, що країни, кримінальне законодавство яких аналізувалось, можливо розділити на дві загальні групи: де визначення завдань такого законодавства є і де його немає. В свою чергу, у тих країнах, де таке визначення існує, воно має вираз у двох видах: більш широке і менш широке, тобто більш стисле. Аналіз визначень завдань кримінального законодавства, що існують, дозволяє відзначити, що традиційним в них є визначення об'єктів охорони кримінального законодавства. В той же час, відносно впливу його застосування на конкретну особу (групу осіб, населення), слід констатувати, що тут є розбіжності термінологічного та змістовного характеру. Ще один, більш загальний, висновок полягає в тому, що завдання кримінального законодавства повинно надавати можливість реалізації двом основним положенням. Перше, воно повинно «оприлюднювати» для усіх положення про те: для чого існує в державі кримінальне законодавство, яке завдання має держава, приймаючи відповідне законодавство. Друге: закріплення та проголошення завдання кримінального законодавства дає змогу його виконання при практичному застосуванні.

In the late XX - early XXI centuries, globalization and the information technology revolution became integrators of the classical and new forms, means, methods and technologies of war. Hybrid Warfare has become widespread, associated with an increase in the number of subjects, their various combinations, conducting several phases of the conflict at the same time, changes in the ratio of military and non-military means of achieving political goals.Based on the analysis of the military aspects, it is reasonable to supplement the scenarios of countering a hybrid war with a multidisciplinary integrated operation of military and non-military forces and means.The central aspect of hybrid warfare remains armed struggle. Other aspects aimed at ensuring armed struggle and together form a complex hybrid system.The scenarios of counteraction to a hybrid war, as a multidimensional conflict, do not provide for the application of primary and auxiliary strikes against the enemy, but are based on the consideration of external and internal factors, features and compliance with the counter-performance indicators.External factors include counteraction to: regular armed forces, irregular units, covert violent acts, socio-political subversive actions, organization of political coups, covert violent actions; attempts to establish strategic control over the state security system.Internal factors include: the pursuit by the state of an independent foreign policy aimed at protecting sovereignty and national interests; the presence on the territory of the state of valuable natural resources.The features of the military aspects of hybrid warfare scenarios include: a linear sequence of stages of implementation is transformed into non-linear; depreciation of resources possessed by the subject of confrontation due to the loss of political, military, economic information and legal qualities of these resources; full-spectrum operations are complemented by multidisciplinary integrated operations of military and non-military forces and assets, which include military covert measures.The success of countering hybrid warfare in the military sphere depends on the effectiveness of a particular scenario. A significant contribution to the effectiveness of counteraction scenarios is made by the actions of special operations forces and international military assistance. ; В конце XX - начале XXI веков глобализация и информационно-технологическая революция стали интеграторами классических и новых форм, средств, методов и технологий войны. Получили распространение гибридные войны (Hybrid Warfare), связанные с увеличением количества субъектов, их различными комбинациями, проведением нескольких фаз конфликта одновременно, изменениями в соотношении военных и невоенных средств достижения политических целей.На основе анализа особенностей военных аспектов обоснованно дополнение сценариев противодействия гибридной войне многопрофильной интегрированной операцией военных и невоенных сил и средств.Центральным аспектом гибридной войны остается вооруженная борьба. Другие аспекты, направленные на обеспечение вооруженной борьбы и вместе образуют сложную гибридную систему.Сценарии противодействия гибридной войне, как многомерному конфликту, не предусматривают нанесение основного и вспомогательных ударов по противнику, а строятся на учете внешних и внутренних факторов, особенностей и соответствия показателям результативности противодействия.К внешним факторам относятся обеспечение противодействия: регулярным вооруженным силам, иррегулярным подразделениям, скрытым насильственным действиям, общественно-политическим подрывным акциям, организации политических переворотов, скрытых насильственных действий; попыткам установления стратегического контроля над системой обеспечения государственной безопасности.К внутренним факторам относятся: проведение государством независимой внешней политики, направленной на защиту суверенитета и национальных интересов; наличие на территории государства ценных природных ресурсов.К особенностям военных аспектов сценариев противодействия гибридной войны относятся: линейная последовательность этапов реализации трансформируется в нелинейную; обесценивание ресурсов, которыми обладает субъект противоборства из-за потери политических, военных, экономических информационных и правовых качеств этих ресурсов; операции полного спектра дополняются многопрофильными интегрированными операциями военных и невоенных сил и средств, которые включают военные меры скрытого характера.Успех противодействия гибридной войне в военной сфере зависит от результативности определенного сценария. Значительный вклад в результативность сценариев противодействия вносят действия сил специальных операций и международная военная помощь. ; Наприкінці XX – початку XXI століття глобалізація та інформаційно-технологічна революція стали інтеграторами класичних і нових форм, засобів, методів і технологій війни. Набули поширення гібридні війни (Hybrid Warfare), які пов'язані із збільшенням кількості суб'єктів, їх різними комбінаціями, проведенням декількох фаз конфлікту одночасно, змінами у співвідношенні воєнних і невоєнних засобів досягнення політичних цілей.На основі аналізу особливостей воєнних аспектів обґрунтовано доповнення сценаріїв протидії гібридній війні багатопрофільною інтегрованою операцією військових і невійськових сил та засобів.Центральним аспектом гібридної війни залишається збройна боротьба. Інші аспекти направлені на забезпечення збройної боротьби і разом утворюють складну гібридну систему.Сценарії протидії гібридній війні, як багатовимірному конфлікту, не передбачають нанесення основного та допоміжних ударів по противнику, а будуються на врахуванні зовнішніх і внутрішніх факторів, особливостей та відповідності показникам результативності протидії.До зовнішніх факторів належать забезпечення протидії: регулярним збройним силам, іррегулярним підрозділам, прихованим насильницьким діям, суспільно-політичним підривним акціям, організації політичних переворотів, прихованих насильницьких дій; спробам встановлення стратегічного контролю над системою забезпечення державної безпеки.До внутрішніх факторів належать: проведення державою незалежної зовнішньої політики, спрямованої на захист суверенітету і національних інтересів; наявність на території держави цінних природних ресурсів.До особливостей воєнних аспектів сценаріїв протидії гібридній війни належать: лінійна послідовність етапів реалізації трансформується в нелінійну; знецінення ресурсів, які має суб'єкт протиборства, через втрати політичної, воєнної, економічної інформаційної і правової якості цих ресурсів; операції повного спектру доповнюються багатопрофільними інтегрованими операціями військових і невійськових сил та засобів, які включають військові заходи прихованого характеруУспіх протидії гібридній війні у військовій сфері залежить від результативності визначеного сценарію. Значний вклад у результативність сценаріїв протидії вносять дії сил спеціальних операцій та міжнародна воєнна допомога.

Problem setting. Formation of effective local self-government, which would be in line with the basic principles of the European Charter of Local Self-Government, is one of the most important and, at the same time, complex issues of Ukraine's development as a democratic state. It is well known that the key element of local self-government is territorial communities which efficiency influences the development of the country. Without urgent reform of local self-government and, in particular, of territorial communities, decentralization processes are impossible, as well as it is not possible to overcome negative processes in the socio-economic and cultural development of territorial communities. At present, the financial support of territorial communities is crucial to ensure their capacity to work.Recent research and publications analysis. Leading scholars, such as O. Bobrovska, Yu. Molodozhen, O. Olshanskyi, Ye. Ostrom, L. Sukharska, O. Krainyk, and others have researched into the issue of financial support for the development of territorial communities in Ukraine.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Today it is urgent to study the basic principles of financial support for the development of territorial communities in Ukraine, which served as a motive for choosing the topic of this scientific article.The purpose of the article is to explore the basic principles of financial support for the development of territorial communities in Ukraine.Paper main body. The development of territorial communities is impossible without adequate resources, above all financial resources. At the same time, local self-government bodies of most territorial communities, especially small ones, do not have the amount of financial resources that would correspond to the functions stipulated by the legislation, which impedes the full implementation of the European Charter of Local Self-Government, the Law of Ukraine "On Local Self-Government in Ukraine" and concepts of sustainable development of territories.Financial support for the development of territorial communities is the provision of financial capacity through the involvement of tools, levers and means of influencing the financial status of the territorial community for the effective functioning of all spheres of its life.Based on the principles set out in the Budget Code of Ukraine, the European Charter on Local Self-Government and other provisions of the current legal framework, as well as scientific sources, the following principles of effective financial support for the development of territorial communities are formulated: unity of the system of financial support for the development of territorial communities; publicity and openness in the process of formation and functioning of the system of financial support for the development of territorial communities; reliability of data on available financial resources of the territorial community; efficient, economical and targeted use of financial resources; and constructive interaction of the owners of financial resources that affect the development of the territorial community.There are additional principles of financial support for the development of territorial communities in Ukraine, including: objectivity, goal setting, effectiveness, efficiency, priority, competence, complexity, continuity, transparency and situation orientation.Conclusions of the research and prospects for further studies. The analysis of the basic principles of financial support of local self-government shows that the processes of budgetary decentralization, which are taking place in Ukraine today, generally contribute to the formation of efficient territorial communities. The unification of territorial communities, which aims to improve their financial situation, is also positive in this context. The basic principles of financial support for the development of territorial communities in Ukraine are: the principle of unity of the system of financial support for the development of territorial communities; the principle of publicity and openness in the process of forming and functioning of the system of financial support for the development of territorial communities; the principle of reliability of data on available financial resources of the territorial community; the principle of efficient, economical and targeted use of financial resources; the principle of constructive interaction of the owners of financial resources that affect the development of the territorial community. Also in the context of this article, additional principles of financial support for the development of territorial communities in Ukraine are highlighted, including: objectivity, goal setting, effectiveness, efficiency, priority, competence, complexity, continuity, transparency and situation orientation. ; Досліджено принципи фінансового забезпечення розвитку територіальних громад в Україні. Проаналізовано основні дефініції територіальної громади та запропоновано власне визначення фінансового забезпечення розвитку територіальних громад як надання фінансової дієздатності шляхом залучення інструментів, важелів та засобів впливу на фінансовий стан територіальної громади для ефективного функціонування всіх сфер її життєдіяльності. З'ясовано правове регулювання фінансового забезпечення розвитку територіальних громад в Україні в умовах бюджетної децентралізації. Проаналізовано основні принципи фінансового забезпечення розвитку територіальних громад, серед яких: єдності системи фінансового забезпечення розвитку територіальних громад; гласності та відкритості в процесі формування і функціонування системи фінансового забезпечення розвитку територіальних громад; достовірності даних про наявні фінансові ресурси територіальної громади; ефективного, економного та цільового використання фінансових ресурсів; конструктивної взаємодії власників фінансових ресурсів, що впливають на розвиток територіальної громади. Запропоновано додаткові принципи фінансового забезпечення розвитку територіальних громад в Україні, серед яких: об'єктивності, цілепокладання, результативності, ефективності, пріоритетності, компетентності, комплексності, спадкоємності, прозорості та ситуаційності.

The modern system of landscaping in the cities and villages of Ukraine was formed in Soviet times in different socio-economic conditions, and it does not meet the requirements of time nowadays. The main problems include trees aging, their sanitary condition deterioration, loss of decorative appearance, deadwoods and dry top trees in gardens and parks due to the lack of qualified nursing care. The reconstruction and restoration of urban gardening facilities in most settlements have not been carried out for years and the scale of new objects establishment has significantly decreased. Limitation or lack of funding led to the clutter of urban parks and gardens, to spontaneous planting of trees and bushes, destruction of tracks, sites, small architectural forms of utilitarian purpose. There is an expansion of invasive species selfseedlings, infestation of many species with mistletoe white, the spread of quarantine diseases and pests in the area which reduces the longevity of plantings, decreases their decorative value, weakens the recreational and ecological functions. The negative trends are aggravated by the impact of climate change resulted by global warming, while the role and importance of green spaces in the localities is increasing. The analysis shows that the negative trends in the greenery economy are predertmined by a set of causes, among which the following are highlighted: 1) Legal reasons arising from imperfection of the existing legislation regulating legal relations in the field of landscape and of green spaces maintenance in the towns and cities of Ukraine. The Law of Ukraine "On settlements planning in Ukraine" and a number of by-laws that do not consider the moderm realities fail to provide protection of urban green spaces and regulate legal relations in this area. The need to improve legal relations in this area is emphasized. 2) Financial grounds are manifested in the long-term lack of financing of the industry, which resulted in destruction of public nurseries and specialized enterprises of green economy in the cities as well as in termination of professional care for plantings. 3) Organizational causes were predetermined by the destruction of public and state institutions involved in the creation and operation of green spaces in cities and towns of Ukraine; the lack of strategic and tactical plans for the development of green economy, the transfer of green spaces under the care of private structures that often have no properly trained personnel, mechanisms and equipment for skilled work; low quality control of the work and absence of mechanisms of effective administrative influence on the facts of plantats destruction or damage. 4) Environmental causes are due to increased environmental load on green plantations due to the deterioration of climate in recent years due to global warming, the spread of adventitious plant and insect species, the growth of technogenic load on plants due to an increase in vehicles in cities. 5) Natural aging of perennial green plantations along with trees and shrubs falling out from the plantings content, reducing the viability of plants due to the deterioration of mineral and water supply and the spread of pests, diseases, including quarantine and parasite plants make biological reasons for plantings deterioration in Ukraine. 6) Scientific reasons are caused by inadequate study of the issues of creation and maintenance of green plantations by scientific institutions of Ukraine, which adversely affects the development and implementation of modern technology of planting and taking care for them. 7) Personnel reasons are caused by the fact that the issues of landscaping and planning are often carried out by people in the state and municipal institutions who do not have special training and practical experience in gardening. Also, the level of cooperation of local self-government bodies with higher educational institutions in terms of involving the scientific and pedagogical staff for the personnel retraining is low. 8) The mental causes are predetermined by Ukrainians' attitude to public facilities: the majority of Ukrainian people, unlike those in Western European, still consider public facilities as someone's, so green public landscapes are often damaged by visitors, they park their transport in the area, steal items and so on. We have proposed a range of activities, the implementation of which will provide redressing the current situation and improve the condition of green spaces in Ukrainian settlements. ; Проаналізовано сучасні проблеми створення і утримання багаторічних зелених насаджень у населених пунктах України. Показано, що в умовах глобального потепління кліматорегулювальна роль та містотвірне і декоративне значення деревних насаджень, розташованих у містах, зростають. Встановлено, що основними чинниками, що впливають на стан багаторічних насаджень, є: старіння дерев та кущів, масове заселення багатьох видів Viscum album, самосійне поширення адвентивних видів рослин, масове порушення "Правил утримання зелених насаджень", інвазії шкідливих організмів, погіршення кліматичних умов. Існуючі проблеми зумовлені нормативно-правовими, фінансовими, організаційними, екологічними, біологічними, науковими, кадровими, культурно-історичними, ментальними причинами. Проведений аналіз причинно-наслідкових зв'язків причин і наслідків дав змогу запропонувати комплекс заходів, реалізація яких сприятиме вирішенню існуючих проблем. Зокрема запропоновано на законодавчому рівні закріпити охоронний статус міських зелених насаджень, визначити їхні площі, провести інвентаризацію та закріпити за балансокористувачами. Внесено пропозиції щодо покращення перспективного та поточного планування, поліпшення кадрового забезпечення та рівня наукових досліджень. Необхідно організувати постійний науковий моніторинг стану довкілля і насаджень як основи ефективних заходів, спрямованих на поліпшення стану насаджень. Наголошено на необхідності врахування культурно-історичних особливостей та ментальності населення різних регіонів України під час озеленення міського середовища.

Technologies and forms of civic engagement on example of contemporary Germany are studied. The features of civic engagement, including participation in volunteer activities, are revealed. The differentiation of various forms of social interaction, covering all spheres of social life is revealed. The importance of voluntary public participation and its influence on the domestic and foreign policy of the country and on international relations is emphasized. The historical milestones of the civic engagement development in contemporary Germany are outlined.It is argued that civic engagement is a process in which citizens take collective actions to address issues of public interest and democracy. It is emphasized that civic engagement solves a number of societal problems, including, in particular, the lack of representation of diverse interest groups, thereby reducing the level of social tension in society. It is emphasized that understanding of all options for civic participation develops a "democracy of diversity", which is defined as a way to influence the decisions of the authorities in after election period. It is emphasized on the need to take measures to inform citizens about the events and phenomena of social and political life. It has been found that the intensification of the democratization of post-totalitarian societies causes a degree of public involvement in the solution of socio-political problems. New Agents of Influence - Citizens involved in various forms of engagement are the bearers of a new democracy, leading to the stabilization of the political, economic and international systems in general. It is determined that the factors for lobbying civic engagemement, which will lead to overcoming the irrationality and passivity of people in the political sphere - are education and providing equal opportunities for participation in politics. Therefore, every society has to create all conditions for active political socialization of each individual.It has been found that in political dialogue and decision-making, public involvement helps to curb conflicts arising from misunderstanding between the parties, facilitating the establishment of a constructive dialogue of international actors in the current system of international relations. ; Изучаются технологии и формы общественного привлечения на примере современной Германии. Раскрываются особенности общественного привлечения, в том числе участие в волонтерской деятельности. Отмечается наличие дифференциации различных форм общественного взаимодействия, охватывающих все сферы общественного бытия. Подчеркивается значение добровольного общественного участия и его влияние на внутреннюю и внешнюю политику страны, на международные отношения в целом. Определены исторические вехи развития общественного участия в современной Германии.Доказывается, что гражданское привлечение - это процесс, в котором граждане осуществляют коллективные действия для решения вопросов, представляющих общественный интерес и способствуют демократии. Отмечается, что общественное привлечения решает ряд социальных проблем, среди которых, в частности, недостаточное представление различных групп интересов, тем самым снижая уровень общественного напряжения в обществе. Подчеркивается, что понимание всех вариантов гражданского участия развивает «демократию разнообразия», которая определяется как способ влиять на решения власти в период между выборами. Подчеркивается необходимость проведения мероприятий по информированию граждан о событиях и явлениях общественно-политической жизни. Выяснено, что интенсификацию демократизации посттоталитарных обществ вызывает степень развития общественного вовлечения в решение общественно-политических проблем. Новые агенты влияния - граждане, являются привлеченными к различным формам взаимодействия, выступают носителями новой партисипаторной демократии, что ведет к стабилизации политической, экономической систем и международной системы в целом. Определяется, что факторами к лоббированию общественного участия, что приведет к преодолению иррациональности и пассивности граждан в политической сфере - есть образование и предоставление равных возможностей для участия в политике. Поэтому каждому обществу предстоит создать все условия для активной политической социализации каждого индивида.Установлено, что в политическом диалоге и принятии решений общественное привлечение помогает сдерживать конфликты, возникающие из-за разногласий у сторон, способствуя установлению конструктивного диалога международных акторов в современной системе международных отношений. ; Вивчаються технології та форми громадського залучення на прикладі сучасної Німеччини. Розкриваються особливості громадського залучення, зокрема участь у волонтерській діяльності. Наголошується на наявності диференціації різноманітних форм громадської взаємодії, що охоплюють всі сфери суспільного буття. Підкреслюється значення добровільної громадської участі та її впливу на внутрішню та зовнішню політику країни, на міжнародні відносини загалом. Окреслено історичні віхи розвитку громадської участі у сучасній Німеччині. Доводиться, що громадянське залучення - це процес, в якому громадяни здійснюють колективні дії для вирішення питань, що становлять суспільний інтерес і сприяють демократії. Наголошується, що громадське залучення вирішує низку суспільних проблем, серед яких, зокрема, недостатнє представлення різноманітних груп інтересів, тим самим знижуючи рівень суспільної напруги у суспільстві. Підкреслюється, що розуміння всіх варіантів громадянської участі розвиває «демократію різноманітності», що визначається як спосіб впливати на рішення влади у міжвиборчий період. Наголошується на необхідності проведення заходів із інформування громадян про події та явища суспільно-політичного життя. З'ясовано, що інтенсифікацію демократизації посттоталітарних суспільств спричиняє ступінь розвитку громадського залучення у вирішення суспільно-політичних проблем. Нові агенти впливу – громадяни, що є залученими до різних форм взаємодії виступають носіями нової партисипаторної демократії, що веде до стабілізації політичної, економічної систем та міжнародної системи загалом. Визначається, що чинниками до лобіювання громадської участі, що призведе до подолання ірраціональності і пасивності людей в політичній сфері — є освіта і надання рівних можливостей для участі в політиці. Тому кожному суспільству належить створити всі умови для активної політичноїсоціалізаціїкожногоіндивіда.З'ясовано, що у політичному діалозі та прийнятті рішень громадське залучення допомагає стримувати конфлікти, що виникають через непорозуміння у сторін, сприяючи встановленню конструктивного діалогу міжнародних акторів у сучасній системі міжнародних відносин.

In the late XX - early XXI centuries, globalization and the information technology revolution became integrators of the classical and new forms, means, methods and technologies of war. Hybrid Warfare has become widespread, associated with an increase in the number of subjects, their various combinations, conducting several phases of the conflict at the same time, changes in the ratio of military and non-military means of achieving political goals.Based on the analysis of the military aspects, it is reasonable to supplement the scenarios of countering a hybrid war with a multidisciplinary integrated operation of military and non-military forces and means.The central aspect of hybrid warfare remains armed struggle. Other aspects aimed at ensuring armed struggle and together form a complex hybrid system.The scenarios of counteraction to a hybrid war, as a multidimensional conflict, do not provide for the application of primary and auxiliary strikes against the enemy, but are based on the consideration of external and internal factors, features and compliance with the counter-performance indicators.External factors include counteraction to: regular armed forces, irregular units, covert violent acts, socio-political subversive actions, organization of political coups, covert violent actions; attempts to establish strategic control over the state security system.Internal factors include: the pursuit by the state of an independent foreign policy aimed at protecting sovereignty and national interests; the presence on the territory of the state of valuable natural resources.The features of the military aspects of hybrid warfare scenarios include: a linear sequence of stages of implementation is transformed into non-linear; depreciation of resources possessed by the subject of confrontation due to the loss of political, military, economic information and legal qualities of these resources; full-spectrum operations are complemented by multidisciplinary integrated operations of military and non-military forces and assets, which include military covert measures.The success of countering hybrid warfare in the military sphere depends on the effectiveness of a particular scenario. A significant contribution to the effectiveness of counteraction scenarios is made by the actions of special operations forces and international military assistance. ; В конце XX - начале XXI веков глобализация и информационно-технологическая революция стали интеграторами классических и новых форм, средств, методов и технологий войны. Получили распространение гибридные войны (Hybrid Warfare), связанные с увеличением количества субъектов, их различными комбинациями, проведением нескольких фаз конфликта одновременно, изменениями в соотношении военных и невоенных средств достижения политических целей.На основе анализа особенностей военных аспектов обоснованно дополнение сценариев противодействия гибридной войне многопрофильной интегрированной операцией военных и невоенных сил и средств.Центральным аспектом гибридной войны остается вооруженная борьба. Другие аспекты, направленные на обеспечение вооруженной борьбы и вместе образуют сложную гибридную систему.Сценарии противодействия гибридной войне, как многомерному конфликту, не предусматривают нанесение основного и вспомогательных ударов по противнику, а строятся на учете внешних и внутренних факторов, особенностей и соответствия показателям результативности противодействия.К внешним факторам относятся обеспечение противодействия: регулярным вооруженным силам, иррегулярным подразделениям, скрытым насильственным действиям, общественно-политическим подрывным акциям, организации политических переворотов, скрытых насильственных действий; попыткам установления стратегического контроля над системой обеспечения государственной безопасности.К внутренним факторам относятся: проведение государством независимой внешней политики, направленной на защиту суверенитета и национальных интересов; наличие на территории государства ценных природных ресурсов.К особенностям военных аспектов сценариев противодействия гибридной войны относятся: линейная последовательность этапов реализации трансформируется в нелинейную; обесценивание ресурсов, которыми обладает субъект противоборства из-за потери политических, военных, экономических информационных и правовых качеств этих ресурсов; операции полного спектра дополняются многопрофильными интегрированными операциями военных и невоенных сил и средств, которые включают военные меры скрытого характера.Успех противодействия гибридной войне в военной сфере зависит от результативности определенного сценария. Значительный вклад в результативность сценариев противодействия вносят действия сил специальных операций и международная военная помощь. ; Наприкінці XX – початку XXI століття глобалізація та інформаційно-технологічна революція стали інтеграторами класичних і нових форм, засобів, методів і технологій війни. Набули поширення гібридні війни (Hybrid Warfare), які пов'язані із збільшенням кількості суб'єктів, їх різними комбінаціями, проведенням декількох фаз конфлікту одночасно, змінами у співвідношенні воєнних і невоєнних засобів досягнення політичних цілей.На основі аналізу особливостей воєнних аспектів обґрунтовано доповнення сценаріїв протидії гібридній війні багатопрофільною інтегрованою операцією військових і невійськових сил та засобів.Центральним аспектом гібридної війни залишається збройна боротьба. Інші аспекти направлені на забезпечення збройної боротьби і разом утворюють складну гібридну систему.Сценарії протидії гібридній війні, як багатовимірному конфлікту, не передбачають нанесення основного та допоміжних ударів по противнику, а будуються на врахуванні зовнішніх і внутрішніх факторів, особливостей та відповідності показникам результативності протидії.До зовнішніх факторів належать забезпечення протидії: регулярним збройним силам, іррегулярним підрозділам, прихованим насильницьким діям, суспільно-політичним підривним акціям, організації політичних переворотів, прихованих насильницьких дій; спробам встановлення стратегічного контролю над системою забезпечення державної безпеки.До внутрішніх факторів належать: проведення державою незалежної зовнішньої політики, спрямованої на захист суверенітету і національних інтересів; наявність на території держави цінних природних ресурсів.До особливостей воєнних аспектів сценаріїв протидії гібридній війни належать: лінійна послідовність етапів реалізації трансформується в нелінійну; знецінення ресурсів, які має суб'єкт протиборства, через втрати політичної, воєнної, економічної інформаційної і правової якості цих ресурсів; операції повного спектру доповнюються багатопрофільними інтегрованими операціями військових і невійськових сил та засобів, які включають військові заходи прихованого характеруУспіх протидії гібридній війні у військовій сфері залежить від результативності визначеного сценарію. Значний вклад у результативність сценаріїв протидії вносять дії сил спеціальних операцій та міжнародна воєнна допомога.

Problem setting. Ukraine has established an legal framework for the organization social welfare system for vulnerable children. That was done in accordance with generally accepted international priniples during the years of Ukrainian independence. However contemporary challenges in Ukrainian society require the state to improve life of hromadas. Changes in Ukraine, unfortunately, violate the fundamental balance of the civil society existence both social and economic. It is a well-known fact that the economy dysfunction leads to the malfunction of paternity. There is a process of reforming the state system which is called decentralization. Another process of reforming the institution orphan's care system is underway. We should admit that vulnerability of communitó exist in Ukraine. Deterioration of Ukrainian population's living standards leads to even more family's impoverishment. There is unemployment of biological parents, poverty, alcoholism, poor medical care, diseases and crime problem. Other social problems such as child abuse and neglect, lead children to living in orphanages. The problem is the growth of social orphanhood phenomenon in Ukraine. Recent research and publications analysis. The theme of social orphanhood phenomenon was investigated by various experts who work in sociology science branch, psychology, pedagogy and practical specialists. Some ideas of scientists are worth special attention such as creating a single national program for children protection, establishment of one responsible government agency and the strengthening of the responsibility of the state for people inside hromadas.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. It is necessary to divide properly the power between the state governance and amalgamated hromadas (local self-government) in order to solve the social orphanhood problem. It is not a secret the real situation in hromadas in child social welfare system organization worsens the conditions for the prevention of social orphanhood.Paper main body. Social orphanhood prevention requires an integrated approach in the system of public administration. The population of children belong to the vulnerable group was 25 thousand persons in 2018 in Ukraine. This value was stable during last years. There are Socio-psychological rehabilitation centres for vulnerable children that offers medical, legal, social and psychological rehabilitation services in order to support families in difficult circumstances and to prevent social orphanhood. The Presidential Decree "On Approval of the National Strategy for the social orphanhood prevention until 2020", the Concept of the State Target Program called National Action Plan for the Implementation of the UN Convention on the Rights of the Child for 2017-2021 are the main start-point of legislative changes for actualizing social orphan's challenges in Ukraine. The aims of state policy in the field of childhood are: improving the legal framework for childhood protection; prevention of social orphanhood; strengthening of social protection of economically disadvantaged families with children; reforming the system of institutional care and upbringing of children; protecting children from violence, exploitation, and sale, monitoring the process of ensuring the child rights. The Government of Ukraine continues to implement measures the level of social protection of children aimed at bringing domestic legislation and practice in line with the principles of the UN Convention on the Rights of the Child in the context of the administrative reform (2010) and the decentralization of power (2014). Under power decentralization, the development of mechanisms for the coordination and implementation of policies on children at the national and local levels is ongoing. Prevention of social orphanhood falls within the competence of the Directorate for social services and integration (national level).According to the Fundamental Law, Ukraine is a social state. Social protection is one of the impotent functions of the state. The State declares the provision of this constitutional norm, but in fact does not ensure its implementation. The maintenance and upbringing of orphans and children deprived of parental care is entrusted to the State. By the Family Code of Ukraine (Chapter 13 Articles 150-155) parents are responsible for their children till children reach the Full Age. So the social protection from the state government is better organized for orphans and children under guardianship then for children from economically disadvantaged families (children without legal status).The basic challenges in children social welfare system nowadays are: disintegration of family relationships, reinforcing of orphanhood risk either biological or social, lack of a clear mechanism of implementation of existing legislation, uncompleted reforms processes.Conclusions of the research and prospects for further studies. Prevention of social orphanhood is not the priority framework for amalgamated hromadas currently. The service for children's affairs is presented by only one social employee there. There is no department for working with economically disadvantaged families with children (children from families at risk and need of State protection) in the amalgamated hromadas. There is also no report on the state of affairs in the issues of social orphanhood prevention. ; Розглянуто механізми державного управління в галузі надання соціальної підтримки дітям, які проживають у сім'ях, що перебувають у складних життєвих обставинах в Україні. Проаналізовано коло законодавчих актів, якими керуються державні органи, що працюють з цією категорією. Розкрито проблематику питання в площині реформи децентралізації влади. Акцентовано увагу на кризі інституту сім'ї та явищі соціального сирітства. Подано роздуми щодо ролі соціальної держави та спроможності батьків виконувати свої обов'язки.

В умовах розвитку ринкових відносин, функціонування нових форм організаційно-правових формувань в аграрному секторі економіки, зокрема, фермерських господарств, головним завданням бухгалтерського обліку і контролю, їх основним завданням є забезпечення користувачів достовірною та своєчасною інформацією. Зміна виробничих відносин в усіх сферах господарювання, складних соціально-економічних проблем, вимагає чіткої реалізації облікової політики. Ведення бухгалтерського обліку на фермерських господарствах передбачає: з'ясування самим господарством наслідків своєї госпрозрахункової діяльності, обґрунтування розрахунку сум податку, уявлення про розміщення грошових коштів, визначення майнового стану господарства, здійснення самоконтролю та прогнозування. Перехід до ринкової економіки вимагає від фермерів значно збільшити обсяг інформації, що характеризує їх господарську діяльність. Зі сторони зовнішніх суб'єктів також виникає відповідний інтерес до результатів діяльності фермерських господарств. Збільшується також обсяг інформації щодо попиту на продукцію, що виробляється, можливості її збуту при визначених умовах і вимогах, матеріально-технічному забезпеченні виробництва даної продукції, про основне виробництво та його інноваційну привабливість. Особливості діяльності фермерських господарств потребують розроблення для них спеціалізованих бухгалтерських програм, з якими можна працювати в діалоговому режимі та які легко адаптуються до змін законодавства. Проаналізовано нормативну базу України, яка регламентує вибір форми бухгалтерського обліку у фермерських господарствах. Доведено, що на вибір форми обліку впливає значна кількість різних зовнішніх та внутрішніх факторів, насамперед юридична форма господарювання та обрана система оподаткування. Впливають на вибір форм бухгалтерського обліку також зміст форм фінансової, податкової та статистичної звітності. Зрештою вибір форми після аналізу потреб в отриманні інформації для управління та складання зовнішньої звітності залежить від керівника фермерського господарства. У даній статті розглянуто визначення доходів та витрат, програмне забезпечення та введення обліку за спрощеною та простою формами за нормативними документами та за висловленням різних авторів. ; In the conditions of development of market relations, functioning of new forms of organizational and legal formations in the agrarian sector of economy, in particular, farms, the main task of accounting and control is to provide users with reliable and timely information. Changing industrial relations in all spheres of economy, complex socio-economic problems requires a clear implementation of accounting policies. Accounting on farms involves: finding out by the farm the consequences of its selffinancing activities, justification of the calculation of tax amounts, the idea of the allocation of funds, determining the financial status of the economy, self-control and forecasting. The transition to a market economy requires farmers to significantly increase the amount of information that characterizes their business activities. External actors also have a vested interest in the performance of farms. The volume of information on the demand for manufactured products, the possibility of its sale under certain conditions and requirements, the logistics of production of these products, the main production and its innovative appeal is also increasing. Specific features of farm activities require the development of specialized accounting programs for them that can be used in dialogue and that are easily adaptable to changes in legislation. The normative base of Ukraine, which regulates the choice of the form of accounting in the farms, is analyzed. It has been proved that the choice of the form of accounting is influenced by a large number of different external and internal factors, first of all the legal form of business and the tax system chosen. The content of financial, tax and statistical reporting forms are also influenced by the choice of accounting forms. Finally, the choice of form after analyzing the information needs for managing and compiling external reporting depends on the farm manager. The definition of income and expenses, software and accounting entry in simplified and simple forms by regulatory documents and by the statements of various authors has been discussed in this article. ; В условиях развития рыночных отношений, функционирования новых форм организационно-правовых формирований в аграрном секторе экономики, в частности, фермерских хозяйств, главной задачей бухгалтерского учета и контроля, их основной задачей является обеспечение пользователей достоверной и своевременной информацией. Изменение производственных отношений во всех сферах хозяйствования, сложных социально-экономических проблем, требует четкой реализации учетной политики. Ведение бухгалтерского учета на фермерских хозяйствах предусматривает: выяснение самим хозяйством последствий своей хозрасчетной деятельности, обоснование расчета сумм налога, представление о размещении денежных средств, определение имущественного положения хозяйства, осуществление самоконтроля и прогнозирование. Переход к рыночной экономике требует от фермеров значительно увеличить объем информации, характеризующей их хозяйственную деятельность. Со стороны внешних субъектов также возникает соответствующий интерес к результатам деятельности фермерских хозяйств. Увеличивается также объем информации относительно спроса на производимую продукцию, возможности ее сбыта при определенных условиях и требованиях, материально-технического обеспечения производства данной продукции, об основном производство и его инновационную привлекательность. Особенности деятельности фермерских хозяйств потребует разработки для них специализированных бухгалтерских программ, с которыми можно работать в диалоговом режиме и легко адаптируются к изменениям законодавства. Проанализовано нормативную базу Украины, которая регламентирует выбор формы бухгалтерского учета в фермерских хозяйствах. Доказано, что на выбор формы учета влияет значительное количество различных внешних и внутренних факторов, прежде всего юридическая форма хозяйствования и выбранная система налогообложения. Влияющие на выбор форм бухгалтерского учета также содержание форм финансовой, налоговой и статистической отчетности. В конце концов выбор формы после анализа потребностей в получении информации для управления и составления внешней отчетности зависит от руководителя фермерского хозяйства. В данной статье рассмотрены определения доходов и расходов, программное обеспечение и ведения учета по упрощенной и простой формами по нормативным документам и по выражению разных авторов.

El presente artículo propone analizar la importancia y el rol de la participación ciudadana en las políticas públicas ambientales, desde una perspectiva latinoamericana y bajo la categoría central de la conflictividad social. En ese contexto, se hace hincapié en el abordaje de la participación de uno de los actores destacados en la temática ambiental: los movimientos socioambientales que disputan el sentido vinculante de la política ambiental, y proponen e impulsan alternativas en la búsqueda por implementar un desarrollo armonioso con la naturaleza. Frente a la problemática ambiental, los gobiernos de Latinoamérica se concentraron en la implementación de cambios sociales, políticos e institucionales para introducir la dimensión ambiental en su estructura y en sus decisiones de gobierno. No obstante, en el contexto de un mundo dominado por la racionalidad económica, emergen los denominados "nuevos" movimientos sociales en nuestra región, que se integran con las viejas demandas por el territorio e intentan luchar contra la destrucción y expoliación de la naturaleza, la degradación del ambiente y por la calidad de vida de la población.Su lucha va más allá de una simple defensa de la naturaleza virgen y de lo ecológico, al buscar un proceso transformador que refleje las acciones colectivas de la sociedad para enfrentar los retos de interacción entre los ecosistemas natural y social que este momento histórico plantea. La temática abordada permite observar dos concepciones de la democracia: una formal que supone reglas de procedimiento que confieren legitimidad al modo de seleccionar a los gobernantes, y otra sustancial que busca garantizar un orden social justo, en términos de ejercicio efectivo de los derechos por parte de los ciudadanos. Dentro de esta transición, aparece la idea de la democracia participativa ambiental, la cual permite que los ciudadanos se conviertan en actores que inciden en la construcción de la política ambiental. ; The objective of this article is to analyze the importance and the role of citizen participation in environmental public policies, from a Latin American perspective and according to the central category of social conflict. In this context, we highlight the importance of addressing the participation of one of the main actors in environmental discussions: socio-environmental movements, which question the binding nature of environmental policy and propose and advocate alternatives in order to implement development in harmony with nature. Faced with environmental issues, Latin American governments focused on implementing social, political, and institutional changes in order to include the environmental dimension in their structure and political decisions. However, in the context of a world dominated by economic rationality, our region has seen the emergence of the so-called "new" social movements, which join forces with old struggles for land and attempt to combat the destruction and spoliation of nature and the degradation of the environment, while advocating the quality of life of the population.Their struggle goes beyond the mere defense of an unspoiled nature and of the ecological, since they promote a transformative process that reflects the collective actions of society to respond to the challenges posed by the interaction between the natural and the social ecosystems in this specific historical moment. The topic discussed here makes it possible to observe two conceptions of democracy: a formal one, based on rules of procedure that grant legitimacy to the manner in which rulers are selected, and a substantive one, which seeks to guarantee a just social order in terms of citizens' effective exercise of their rights. In between, we have the idea of an environmental participative democracy that allows citizens to become actors that influence the design of environmental policies. ; Este artigo propõe a analisar a importância e o papel da participação cidadã nas políticas públicas ambientais a partir de uma perspectiva latino-americana e sob a categoria central do conflito social. Nesse contexto, enfatiza na abordagem da participação de um dos atores destacados na temática ambiental: os movimentos socioambientais que disputam o sentido vinculante da política ambiental e propõem e promovem alternativas na busca por pôr em prática um desenvolvimento harmonioso com a natureza. Diante da problemática ambiental, os governos da América Latina se concentraram na implementação de mudanças sociais, políticas e institucionais para introduzir a dimensão ambiental na sua estrutura e suas decisões de governo. Contudo, no contexto de um mundo dominado pelo raciocínio econômico, emergem os denominados "novos" movimentos sociais em nossa região, que são integrados com as velhas demandas pelo território e tentam lutar contra a destruição e espoliação da natureza, contra a degradação do ambiente e pela qualidade de vida da população.Sua luta vai mais além de uma simples defesa da natureza virgem e do ecológico, ao buscar um processo transformador que reflita as ações coletivas da sociedade para enfrentar os desafios de interação entre os ecossistemas natural e social que este momento histórico apresenta. A temática tratada permite observar duas concepções da democracia: uma formal que supõe regras de procedimento que conferem legitimidade ao modo de selecionar os governantes, e outra substancial que procura garantir uma ordem social justa, em termos de exercício efetivo dos direitos por parte dos cidadãos. Dentro dessa transição, aparece a ideia da democracia participativa ambiental, que permite que os cidadãos se tornem atores que incidem na construção da política ambiental.

The main features of the transformation of the EU migration policy in the beginning of the XXI century were systematized. The author's methodical approach, based on the use of comparative analysis, statistical analysis, the method of content analysis of the discourse of the provisions of the legal mechanism (the basic principles of rules and directives), discourse analysis, is used to carry out the research. The assessment showed the complexity, thoroughness, scientific novelty of the proposed author's methodical approach regarding the analysis of the effectiveness of the transformation of the EU migration policy in the early twenty-first century. It was established that according to the first stage of the analysis it was determined: intensification of migration flows, connected with factors of deterioration of political, socio-economic situation in some regions of the world; the growth of the split in terms of the soundness, expediency of the basic principles of the super-state migration policy. The research at the second stage of the analysis, devoted to the study of the situation after reforming the legal mechanism of the regulation of migration policy, made it possible to identify: the reduction of migration flows (especially illegal ones) after the changes of the legal mechanism of regulation of migration policy in the EU; improvement of the main migration procedures in the EU; improving the external position of the European Union as an effective supranational organization with the potential and capabilities for managing migration. The assessment showed that changes in the legal mechanism for regulating the migration crisis in the EU have determined the following policy areas in this area: responding to current problems and finding possible ways and strategies for solving the migration crisis (emergency measures for the rescue of migrants in the Mediterranean, the allocation of additional funds for rescue operations, the coordination of enhanced security measures, which required the mandatory removal of fingerprints from all migrants who arrived in the EU, as well as the accelerated process of deportation of illegal migrants or those who were refused asylum; involvement in the suspension of migration flows and the development of illegal migration into the EU of third countries in order to optimize and ensure effective results); the formation of a more effective system of migration legislation at the pan-European level as a whole (continuation of Turkey's involvement in the settlement of illegal migrants; Reforming the pan-European asylum system). It is proved that these reforms were declared at the level of the provisions of the legal mechanism and implemented at the practical level. ; Систематизированы основные особенности трансформации миграционной политики ЕС в начале XXI века. Для проведения исследования используется авторский методический подход, основанный на применении сравнительного анализа, статистического анализа, метода контент-анализа дискурса положений правового механизма (основных принципов правил и директив), дискурс-анализа. Оценка показала комплексность, основательность, научную новизну предложенного авторского методического подхода к анализу эффективности трансформации миграционной политики ЕС в начале XXI века. Установлено, что по данным первого этапа анализа определены: интенсификация миграционных потоков, связанная с факторами ухудшением политической, социально-экономической ситуации в некоторых регионах мира; рост раскола в ЕС относительно основательности, целесообразности основных принципов надгосударственной миграционной политики. Исследования на втором этапе анализа, посвященном изучению ситуации после реформирования правового механизма регулирования миграционной политики, позволили выявить: уменьшение миграционных потоков (особенно нелегальных) после изменений правового механизма регулирования миграционной политики в ЕС; улучшение основных миграционных процедур в ЕС; улучшение внешних позиций Европейского Союза как действенной наднациональной организации, имеющей потенциал и возможности управления миграцией. Оценка показала, что изменения правового механизма регулирования миграционного кризиса в ЕС обусловили определение таких направлений политики в этой сфере: реагирование на текущие проблемы и поиск возможных путей и стратегий для решения миграционного кризиса; формирование более эффективной системы миграционного законодательства на общеевропейском уровне в целом. Доказано, что указанные реформы были задекларированы на уровне положений правового механизма и реализованы на практическом уровне. ; Систематизовано основні особливості трансформації міграційної політики ЄС на початку ХХІ ст. Для здійснення дослідження використовується авторський методичний підхід, оснований на застосуванні порівняльного аналізу, статистичного аналізу, методу контент-аналізу дискурсу положень правового механізму (основних засад правил та директив), дискурс-аналізу. Оцінка показала комплексність, ґрунтовність, наукову новизну запропонованого авторського методичного підходу стосовно аналізу ефективності трансформації міграційної політики ЄС на початку ХХІ ст. Встановлено, що за даними першого етапу аналізу визначено: інтенсифікацію міграційних потоків, пов'язану з факторами погіршенням політичної, соціально-економічної ситуації в деяких регіонах світу; зростання розколу в ЄС стосовно ґрунтовності, доцільності основних засад наддержавної міграційної політики. Дослідження на другому етапі аналізу, присвяченому вивченню ситуації після реформування правового механізму регулювання міграційної політики, дало можливість виявити: зменшення міграційних потоків (особливо нелегальних) після змін правового механізму регулювання міграційної політики в ЄС; покращення основних міграційних процедур в ЄС; покращення зовнішніх позицій Європейського Союзу як дієвої наднаціональної організації, що має потенціал та можливості управління міграцією. Оцінка показала, що зміни правового механізму регулювання міграційної кризи в ЄС обумовили визначення таких напрямків політики в цій сфері: реагування на поточні проблеми та пошук можливих шляхів і стратегій для вирішення міграційного кризи; формування більш ефективної системи міграційного законодавства на загальноєвропейському рівні в цілому. Доведено, що вказані реформи були задекларовані на рівні положень правового механізму та реалізовані на практичному рівні.

The article is devoted to the study of socio-economic problems in South Africa, as well as current and perspective measures for their solving within the BRICS membership. The subject of the study is the life level of the population of South Africa. The goal is to identify the perspectives for South Africa solving the problem of poor quality of life for an absolute majority of the population due to its membership in BRICS. The objective is to examine poverty and Gini coefficients, unemployment, condition and problems of education, data on AIDS and tuberculosis rates in South Africa and other BRICS member countries, and also to identify planned activities within the framework of BRICS for these problems solving. General scientific methods such as analysis, synthesis and comparisons are used in the article. The following results were obtained: after the abolition of apartheid policy some indicators in South Africa have improved (rates of GDP per capita, availability of education and life expectancy have increased, more people got access to the Internet and electricity). However, significant problems remained – high unemployment, unskilled work force, huge rates of uneven income distribution, violence, high rates of AIDS and tuberculosis. Having examined the BRICS summit declarations, we have found that member countries are paying considerable attention to the development of political methods for dealing with national problems. Some of the issues have already been solved by certain members of the BRICS, while others are still common. Conclusions: BRICS planned activities aimed at solving the problems of poverty, unemployment, education, incidence of tuberculosis and AIDS have been indicated; we believe that if the ambitious goals of repositioning geopolitical forces in the world attributable to BRICS are real, the union can't allow any member to "turn a blind eye" to problems that are well-known and spoil the social reputation in the global space, not only for the problematic country, but also for the whole union, and therefore South Africa has all chances to solve its basic social problems. ; Статья посвящена изучению социально-экономических проблем Южно-Африканской Республики, а также текущим и перспективным мерам по их решению в рамках членства в БРИКС. Предметом исследования является уровень жизни населения ЮАР. Целью является выявление перспектив решения ЮАР проблемы низкого качества жизни абсолютного большинства населения благодаря ее членству в БРИКС. Задача состоит в том, чтобы исследовать показатели бедности и коэффициенты Джини, безработицу, состояние и проблемы образования, данные по показателям заболеваемости СПИДом и туберкулезом в ЮАР и других странах-членах БРИКС, а также определить намеченные мероприятия в рамках деятельности БРИКС по решению этих проблем. Используются общие научные методы, такие как анализ, синтез, сравнение. Были получены следующие результаты: после отмены политики апартеида некоторые показатели в ЮАР улучшились (увеличился ВВП на душу населения, больше населения получило доступ к электричеству и Интернету, повысилась доступность образования, увеличилась продолжительность жизни), однако остались значительные проблемы – высокий уровень безработицы, неквалифицированность рабочей силы, огромная неравномерность распределения доходов, насилие, высокая заболеваемость СПИДом и туберкулезом; исследовав декларации саммитов БРИКС, нами установлено, что большое значение страны-члены уделяют наработке политических методов борьбы с национальными проблемами, некоторые из которых уже решены в определенных членах БРИКС, а другие еще остаются общими. Выводы: выделено намеченные мероприятия БРИКС в направлении решения проблем нищеты, безработицы, образования, заболеваемости туберкулезом и СПИДом, образования; считаем, что, если амбициозные цели в перестановке геополитических сил в мире, приписываемые БРИКС, являются реальными, то объединение не может позволить ни одному из членов «закрывать глаза» на проблемы, которые являются общеизвестными и портят социальную репутацию в глобальном пространстве не только проблемной стране, но и всему объединению, а потому ЮАР имеет все шансы решить свои основные социальные проблемы. ; Стаття присвячена вивченню соціально-економічних проблем Південно-Африканської Республіки, а також поточним та перспективним заходам щодо їх вирішення в рамках членства в БРІКС. Предметом дослідження є рівень життя населення ПАР. Метою є виявлення перспектив вирішення ПАР проблеми низької якості життя абсолютної більшості населення завдяки її членству в БРІКС. Завдання полягає в тому, щоб дослідити показники бідності та коефіцієнти Джині, безробіття, стан та проблеми освіти, дані щодо показників захворюваності на СНІД та туберкульоз в ПАР та інших країнах-членах БРІКС, а також визначити намічені заходи в рамках діяльності БРІКС щодо вирішення цих проблем. Використовуються загальні наукові методи, такі як аналіз, синтез, порівняння. Були отримані наступні результати: після відміни політики апартеїду деякі показники в ПАР покращилися (збільшився ВВП на душу населення, більше населення отримало доступ до електрики та Інтернету, підвищилася доступність освіти, збільшилася тривалість життя), однак залишилися значні проблеми – великий рівень безробіття, некваліфікованість робочої сили, величезна нерівномірність розподілу доходів, насильство, велика захворюваність на СНІД та туберкульоз; дослідивши декларації самітів БРІКС, нами встановлено, що неабияке значення країни-члени приділяють напрацюванню політичних методів боротьби із національними проблемами, деякі з яких вже вирішені в певних членів БРІКС, а інші ще залишаються спільними. Висновки: виділено намічені заходи БРІКС у напрямку вирішення проблем злиденності, безробіття, освіти, захворюваності на туберкульоз та СНІД; вважаємо, що, якщо амбіційні цілі у перестановці геополітичних сил у світі, що приписуються БРІКС, є реальними, то об'єднання не може дозволити жодному із членів «закривати очі» на проблеми, які є загальновідомими і псують соціальну репутацію в глобальному просторі не тільки проблемній країні, але і всьому об'єднанню, а тому ПАР має усі шанси вирішити свої основні соціальні проблеми.