«CHINESE MODEL (OF REFORM)» («BEIJING CONSENSUS»): CAUSES AND ESSENCE OF CHINA'S RAPID ECONOMIC RISE ; «КИТАЙСКАЯ МОДЕЛЬ (РЕФОРМ)» («ПЕКИНСКИЙ КОНСЕНСУС»): ПРИЧИНЫ И СУЩНОСТЬ СТРЕМИТЕЛЬНОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО ВОЗВЫШЕНИЯ КИТАЯ ; «КИТАЙСЬКА МОДЕЛЬ (РЕФОРМ)» («ПЕКІНСЬКИЙ КОНСЕНСУС»): ПРИЧИНИ І СУТНІСТЬ СТР...
The article attempts to conceptualize the «Chinese model (of reforms)» («Beijing Consensus») in the context of the rapid economic rise of modern China. Acquaintance with the published sources and literature, the pages of which reflected the different views of domestic, Western, and Chinese scientists on the announced problem, revealed that some of them perceive the Chinese model positively, others note both advantages and disadvantages, the third group almost exclusively focuses on mainly negative moments (exploitation, the polarization of society, ecological catastrophes, etc.) and often opposites the modern Chinese reality to the era of Mao Zedong, which they portray as the embodiment of true socialism. It is concluded that the high rate of economic growth in China is achieved through the strategy developed by Deng Xiaoping and aimed at large-scale economic reforms, the policy of «openness» of the country, which helped China to take a leading position in the world. The thesis is substantiated that in modern conditions the functions of the CCP (exercising supreme political power, coordinating, mobilizing, reforming, presenting) as a custodian of the official dogmas are successfully supplemented by reformist actions, which demonstrates the party's significant adaptation to the new socio-political and economic situation in China. The authors argue that Chinese foreign policy in the early XXI century is increasingly globalized and becoming offensive. In almost every region of the world, Beijing has a system of its own interests aimed at enhancing the country's political role in the world, creating favourable conditions for continuing economic reforms, gaining access to financial, technological, and raw materials. The use of a powerful arsenal of «soft power» allows China to successfully © Дем'яненко Б. Л., 2021 pursue economic cooperation without causing it political, ideological or historical problems. It was stated that China's long-term goal is to support the peaceful international environment necessary to protect Chinese interests, in particular for the successful promotion of global projects and modernization of the country. At the same time, China's strategic activity has long gone beyond the state, which, thanks to intensive economic expansion, has become a participant in the redistribution of spheres of influence in the world in its favour, displacing competing actors from those regions of the world where they dominated. China's path to multipolarity is not about power policy, the creation of military-political blocs, the imposition of its own ideological standards, etc., but through the use of economic potential and aid. ; В статье предпринята попытка концептуализации «китайской модели (реформ)» («Пекинского консенсуса») в контексте стремительного экономического подъема современного Китая. Знакомство с опубликованными источниками и литературой, на страницах которых отражены различные взгляды отечественных, западных и китайских ученых относительно анонсированной нами проблемы, позволило констатировать, что одни из них воспринимают китайскую модель положительно, другие видят в ней наряду с преимуществами также и недостатки, третьи – почти исключительно или главным образом негативные моменты (эксплуатация, поляризация общества, экологические катастрофы и т. п.). Эти третьи часто противопоставляют современной китайской действительности эпоху Мао Цзэдуна, изображаемую ими как воплощение подлинного социализма. Сделан вывод, что высокий показатель экономического роста КНР достигнут благодаря стратегии, разработанной Дэн Сяопином и направленной на проведение масштабных экономических реформ, политики «открытости» страны, которая помогла Китаю занять лидирующие позиции в мире. Обоснован тезис, что в современных условиях функции КПК (осуществление высшей политической власти, координирующая, мобилизационная, реформаторская, презентационная) как хранительницы официальных догм, удачно дополняются реформаторскими действиями, что демонстрирует значительную приспособленность партии к новой общественно-политической © Дем'яненко Б. Л., 2021 и экономической ситуации в Китае. Авторами утверждается мнение, что китайская внешняя политика в начале XXI века все больше глобализируется и становится наступательной. Практически в каждом регионе мира Пекин имеет систему собственных интересов, направленных на повышение политической роли страны в мире, создание благоприятных условий для продолжения экономических реформ, доступ к финансовым, технологическим и сырьевым ресурсам. Использование мощного арсенала «мягкой силы» позволяет Китаю успешно осуществлять экономическое сотрудничество, не обусловливая его политическими, идеологическими или историческими проблемами. Констатировано, что долгосрочной целью Китая является поддержка мирной международной обстановки, необходимой для защиты китайских интересов, в частности, для успешного продвижения глобальных проектов и модернизации страны. При этом стратегическая активность КНР давно вышла за пределы государства, благодаря интенсивной экономической экспансии, стала участницей перераспределения сфер влияния в мире в свою пользу, вытесняя актеров-конкурентов из тех регионов мира, где они до недавнего времени доминировали. Китайский путь в направлении многополюсности связан не с силовой политикой, созданием военно-политических блоков, навязыванием собственных идеологических стандартов, а реализуется путем использования фактора экономического потенциала и помощи. ; У статті здійснено спробу концептуалізації «китайської моделі (реформ)» («Пекінського консенсусу») в контексті стрімкого економічного піднесення сучасного Китаю. Ознайомлення з опублікованими джерелами і літературою, на сторінках яких знайшли відображення різні погляди вітчизняних, західних і китайських учених із анонсованої нами проблеми, дозволило констатувати, що одні з них сприймають китайську модель позитивно, інші бачать у ній поряд із перевагами також і недоліки, треті – майже виключно або головним чином негативні моменти (експлуатацію, поляризацію суспільства, екологічні катастрофи тощо). Ці треті часто протиставляють сучасній китайській дійсності епоху Мао Цзедуна, яка зображується ними як втілення справжнього соціалізму. Зроблено висновок, що високий показник економічного зростання КНР досягнуто завдяки стратегії, розробленій Ден Сяопіном і спрямованої на проведення масштабних економічних реформ, політики «відкритості» країни, яка допомогла Китаю зайняти лідируючі позиції в світі. Обґрунтовано тезу, що в сучасних умовах функції КПК (здійснення вищої політичної влади, координуюча, мобілізаційна, реформаторська, презентаційна) як хранительки офіційних догм вдало доповнюються реформаторськими діями, що демонструє значну пристосованість партії до нової суспільно-політичної та економічної ситуації в Китаї. Авторами стверджується думка, що китайська зовнішня політика на поч. ХХІст. все більше глобалізується й стає наступальною. Практично в кожному регіоні світу Пекін має систему власних інтересів, спрямованих на підвищення політичної ролі країни у світі, створення сприятливих умов для продовження економічних реформ, одержання доступу до фінансових, технологічних і сировинних ресурсів. Використання потужного арсеналу «м'якої сили» дозволяє Китаю успішно здійснювати економічне співробітництво, не обумовлюючи його політичними, ідеологічними чи історичними проблемами. Констатовано, що довгостроковою метою Китаю є підтримка мирної міжнародної обстановки, необхідної для захисту китайських інтересів, зокрема для успішного просування глобальних проєктів і модернізації країни. При цьому стратегічна активність КНР давно вийшла за межі держави, яка завдячуючи інтенсивній економічній експансії, стала участницею перерозподілу сфер впливу у світі на свою користь, витісняючи акторів-конкурентів із тих регіонів світу, де вони до недавнього часу домінували. Китайський шлях у бік багатополюсності пов'язаний не з силовою політикою, створенням військово-політичних блоків, нав'язуванням власних ідеологічних стандартів тощо, а реалізовується шляхом використання фактора економічного потенціалу й допомоги.
