Suchergebnisse

STYNSKA Viktoriya – Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Bohdan Stuparyk Pedagogy Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Shevchenko Str., 57, Ivano-Frankivsk, 76000, UkraineE-mail address: svt9@ukrnet.uaorcid:0000-0003-0555-3205ResearcherID: https://publons.com/researcher/1779450/victoria-vs-stynska/PROKOPIV Liubov – Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Bohdan Stuparyk Pedagogy Department, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Shevchenko Str., 57, Ivano-Frankivsk, 76000, UkraineE-mail address: prk1@i.uaorcid:0000-0001-8661-510XResearcherID: https://publons.com/researcher/1709326/liubov-prokopiv/To cite this article: Stynska, V., & Prokopiv, L. (2019). The origin of socio-pedagogical support of motherhood and childhood in Ukraine (1905–1918). Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» – Human Studies. Series of «Pedagogy», 9/41, 120–131. doi:10.24919/2413-2039.9/41.175705.Article historyReceived: June 2, 2019Received in revised form: June 22, 2019 Accepted: July 20, 2019Available online: September 24, 2019 Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2019 The Authors. Human studies. Series of «Pedagogy» published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/).The article outlines the origins of the history of socio-pedagogical support for motherhood and childhood in Ukraine in the context of the rise of support and mutual assistance processes in Eastern Slavic tribes back at the stage of their development corresponding to a primitive society.The historical and pedagogical analysis of the development of social and pedagogical support for motherhood and childhood in 1905–1918 is substantiated as the period of rise of social and pedagogical support for motherhood and childhood at the governmental level, which was determined by: the adoption of the first programs of state protection of motherhood and childhood; the adoption of the Law on Social Security in Case of Illness (1912); the opening of Milk Drop Offices and their structural units (Advisory Board, Social Assistance Council, Single Mother's Home), which contributed to the development of social and pedagogical support for maternity and childhood in the sphere of health care; active activities of the Society for the Protection of Maternity and Childhood, which promoted the ideas of: the benefits of breastfeeding, the recognition of motherhood as a job that should be paid by the government, the promotion of patronage; the opening of the child care medical department within the newly formed People's Comissariate for Health Care.It has been established that in the period under review, the governmental initiatives in the field of maternity and childhood protection were initiated, as well as mechanisms for their implementation.Acknowledgments. The authors are grateful to the management and staff of the Vernadsky National Library of Ukraine, the State Archives of Kiev Region for their help in compiling and systematizing materials on the investigated problem. Funding. The authors received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.No potential conflict of interest was reported by the authors. ; CТИНСЬКА Вікторія – кандидат педагогічних наук, доцент, кафедра педагогіки імені Богдана Ступарика, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», вул. Шевченка, 57, Івано-Франківськ, 76000, УкраїнаE-mail address: svt9@ukrnet.uaorcid:0000-0003-0555-3205ResearcherID: https://publons.com/researcher/1779450/victoria-vs-stynska/ПРОКОПІВ Любов – кандидат педагогічних наук, доцент, кафедра педагогіки імені Богдана Ступарика, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», вул. Шевченка, 57, Івано-Франківськ, 76000, УкраїнаE-mail address: prk1@i.uaorcid:0000-0001-8661-510XResearcherID: https://publons.com/researcher/1709326/liubov-prokopiv/Бібліографічний опис статті: Стинська, В., & Прокопів, Л. (2019). The origin of socio-pedagogical support of motherhood and childhood in Ukraine (1905–1918). Людинознавчі студії. Серія «Педагогіка», 9/41, 120–131. doi:10.24919/2413-2039.9/41.175705.Історія статтіОдержано: 2 червня 2019Прорецензовано: 22 червня 2019 Подано до редакції: 20 липня 2019Доступ он-лайн: 24 вересня 2019 Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2019 The Authors. Human studies. Series of «Pedagogy» published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/). У статті окреслено витоки історії соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства в Україні у контексті зародження процесів підтримки та взаємодопомоги у східнослов'янських племен, які перебували на такій стадії свого розвитку, що відповідає первісному суспільству.Здійснений історико-педагогічний аналіз розвитку соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства у 1905–1918 рр. обґрунтовано як період зародження соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства на державному рівні, що визначалося: прийняттям першої програми охорони державою материнства й дитинства; ухваленням Закону «Про соціальне страхування у разі хвороби» (1912 р.); відкриттям закладів «Крапля молока» та їхніх структурних підрозділів (Консультаційна Рада, Рада Соціальної Допомоги, Дім Самотньої Матері), які сприяли розвитку соціально-педагогічної підтримки материнства й дитинства у сфері охорони здоров'я; активною діяльністю Товариства захисту материнства й дитинства, що просувало ідеї: переваг грудного вигодовування, визнання материнства роботою, яка має оплачуватися на державному рівні, популяризації патронажу; відкриттям відділу ОХМД у складі новоутвореного НКСЗ.Установлено, що в досліджуваний період фактично було започатковано державні ініціативи у сфері охорони материнства й дитинства, а також механізми їхньої реалізації.

[Resumen]: El presente trabajo se plantea como objetivo general el estudio de la viabilidad económico-financiera y la capacidad de generación de valor para sus accionistas de un proyecto de inversión en un Parque Eólico desarrollado por una empresa europea en Uruguay. El contexto en que se enmarca este Trabajo de Fin de Master es el de un país estable desde el punto de vista político, social e institucional; con una política energética que fomenta las energías renovables y que posee una Ley de Promoción de Inversiones. Para poder cumplir con el objetivo general, primeramente, se formulan estrategias de producto-servicio, de capital, financieras y de corto plazo. A partir de estas se elabora un plan financiero con un horizonte temporal de 27 años que integra el cuadro previsional de recursos generados, presupuesto de capital, presupuesto de tesorería, balances previsionales. Este plan financiero será la base para la estimación de los principales flujos de caja a lo largo de la vida útil del parque. Por tratarse de un proyecto que genera flujos futuros de caja en dólares, pero debe ser evaluado en euros, requiere emplear los mecanismos apropiados de conversión (tipos de cambio forward y tipos de descuento en euros). La discusión de viabilidad se realiza en un entorno de certeza y la de capacidad de generación de valor se realiza tanto en términos de certeza como de riesgo. Para esto, además de un análisis de sensibilidad del VAN a diferentes valores de las variables precio de venta de la energía, factor de capacidad y OPEX, se realiza una simulación de Montecarlo, a partir de considerar que estas tres variables se comportan como variables aleatorias. Finalmente, se obtiene el VAN en términos de probabilidad, lo que permite enriquecer el estudio de manera importante. El trabajo finaliza formulando un apartado con las conclusiones más relevantes. ; [Resumo]: O presente traballo formula como obxectivo xeral o estudo da viabilidade económico-financeira e a capacidade de xeración de valor para os seus accionistas dun proxecto de investimento nun parque eólico desenvolvido por unha empresa europea en Uruguai. O contexto en que se enmarca este traballo de fin de mestrado é o dun país estable dos puntos de vista político, social e institucional, cunha política enerxética que fomenta as fontes renovables e que posúe unha Lei de Promoción de Investimentos. Para dar cumprimento ao obxectivo xeral, primeiramente defínense as estratexias de produto-servizo, de capital, financeira e de curto prazo. A partir delas, confecciónase un plan financeiro cun horizonte temporal de 27 anos que integra o cadro previsional de recursos xerados, orzamento de capital, orzamento de tesouraría e balances previsionais. Este plan financeiro será a base para a estimación dos principais fluxos de caixa ao longo da vida útil do parque. Dado que se trata dun proxecto que xera fluxos futuros de caixa en dólares, pero debe ser avaliado en euros, cómpre empregar os mecanismos apropiados de conversión (tipos de cambio forward e tipos de desconto en euros). A discusión da viabilidade realízase nun contorno de certeza e a da capacidade de xeración de valor faise tanto en termos de certeza como de risco. Para isto, alén dunha análise de sensibilidade do VAN a diferentes valores das variables prezo de venda da enerxía, factor de capacidade e OPEX, realízase unha simulación de Montecarlo, a partir de considerar que estas tres variables se comportan como variables aleatorias. Finalmente, obtense o VAN en termos de probabilidade o que permite enriquecer o estudo de maneira importante. O traballo remata formulando un apartado coas conclusión máis relevantes. ; [Abstract]: The present work considers as a general objective the study of the economic-financial viability and the ability to generate value for its shareholders of an investment project in a wind farm developed by a European company in Uruguay. The context in which this End of Master Project is framed is that of a stable country from the political, social and institutional point of view; with an energy policy that promotes renewable energies and that has an Investment Promotion Law. First, product-service, capital, financial and short-term strategies are formulated to meet the general objective. From these a financial plan is drawn up with a time horizon of 27 years that integrates the forecasting plan of generated resources, capital budget, treasury budget, forecasting balances. This financial plan will be the basis for estimating the main cash flows throughout the useful life of the park. Because it is a project that generates future cash flows in dollars, but must be evaluated in euros, it requires the use of appropriate conversion mechanisms (forward exchange rates and discount rates in euros). The viability discussion takes place in an environment of certainty and that of value generation capacity is carried out both in terms of certainty and risk. For this, in addition to a sensitivity analysis of the NPV to different values of the variables of energy sales price, capacity factor and OPEX, a Monte Carlo simulation is carried out, considering that these three variables behave as random variables . Finally, the NPV is obtained in terms of probability, which allows enriching the study in an important way. The work ends by formulating a section with the most relevant conclusions. ; Traballo fin de mestrado (UDC.ECO). Banca e finanzas. Curso 2018/2019

One of the best books I've read this year is "Killers of the Flower Moon: The Osage Murders and the Birth of the FBI." I was late to this literary party. This nonfiction work has been a super-bestseller for well over a year now. It has been on the Paperback Nonfiction bestseller list for 49 weeks. Dave Eggers writes in his New York Times Book Review that author "[David] Grann has proved himself a master of spinning delicious, many-layered mysteries that also happen to be true. … It will sear your soul." I won't spoil this book for you by revealing any part of the whodunit. I'm more interested in the who pursued 'em. You have three levels of tension here. First, there is the Osage tribe – the richest people per capita on Earth at the time, around 1920. They were the only tribe that owned mineral rights to the worthless land they got from the federal government as their very own reservation in Oklahoma. Why not? It was worthless scrub-brush land that was mostly sandy and rocky with random clumps of grass. When oil was discovered, though, they became, collectively, unfathomably rich. J. Paul Getty, for instance, was in a bidding war Harry Sinclair for Osage oil leases. Soon after the money started piling up, the Osage started dying, mysteriously, and in large numbers. The second level of tension is that they were being murdered, seemingly randomly. "Serial killer" was not yet a term in the crime lexicon, but as a reader, you arrive at that conclusion quickly. You feel it must be a serial killer. But not one singular method was used. Some Osage were shot, some poisoned, some blown up in their homes with dynamite. Sixty had died by the time that J. Edgar Hoover took the case for the feds. It was up to him to find the killer or killers. Here's the third level of tension. Hoover was just acting director of what was called the Bureau of Investigation at the time. He was only 29 years old. The case was a blessing and a curse. If Hoover could solve it he could elevate the this new agency to a formidable and powerful national police bureau. If he failed, he would be pushed out; his career hung in the balance. Hoover was wanting to create an FBI that was modern, full of smart college graduates skilled in the use of the latest scientific techniques like fingerprinting, but the last agents sent to solve the mystery either made no headway, or were themselves killed. To solve this case, Hoover needed to send to Oklahoma the kind of agent he wanted the agency to shed. Now, at this point you might be saying, as my dear sister-in-law said to me when I told her this story, "Why are you, Mr. Texas, talking about Oklahoma?" I'll answer you as I did her: "Hold your horses, I'm fixin' to get there." Hoover had to bite the bullet and bring in the cowboys. He sent for Tom White, his bureau chief in Houston, who was an ex-Texas Ranger, to take charge of the case. As Hoover said, "He needed a man who could handle men." It wasn't exactly a "one riot, one ranger" situation, but it had elements of it. Grann describes him this way: "Tom White was an old-style lawman. He had served in the Texas Rangers near the turn of the century, and he had spent much of his life wandering on horseback across the Southwestern frontier, a Winchester rifle or a pearl-handled six-shooter in hand. He was 6 feet, 4 inches and had the sinewy arms and eerie composure of a gunslinger. Years later, a bureau agent wrote that he was as "God-fearing as the mighty defenders of the Alamo. He was an impressive sight in his large, suede Stetson. … He commanded the utmost in respect and scared the daylights out of Easterners like me." Of course, it was a white Stetson he wore. Hoover explained to White that he needed him to direct the investigation without a hint of scandal, and as quietly as possible. He told him there could be "no excuse for failure." Hoover told him to call in as many agents as he needed, and so White called in those men that Hoover considered the cowboys (two were ex-Texas Rangers) – men who were good at "infiltrating wild country, dealing with outlawry, shadowy suspects, going days without sleep, maintaining cover under duress, and handling deadly weapons if necessary." So there you go. The plot is set. The characters are in place. A great Texas story awaits, even though it's set in Oklahoma. If you don't care to read the book just now, you can wait for the movie, which, rumor has it, will be directed by Martin Scorsese and star Leonardo DiCaprio. De Niro is said to be in talks for a role as well. I'm W.F. Strong. These are Stories from Texas, by way of Oklahoma. Some of them are true.

The military-political situation around Ukraine (the aggression of the Russian Federation against Ukraine, the temporary occupation of the Autonomous Republic of Crimea, the operation of joint forces in the east of Ukraine, the buildup of military factions near our borders, the capture of Ukrainian military sailors and ships in the Kerch Strait) defense planning in the Ministry of Defense of Ukraine and the Armed Forces of Ukraine.The main indicator for solving this problem should be the Strategic Defense Bulletin of Ukraine. This work requires a thorough scientific research and maintenance, since the defense review procedure by the Ministry of Defense, which was approved by the Government, has not been tested in practice, as well as the opportunity inspection procedure.The purpose of the article is to substantiate recommendations for solving the problems of organizing and conducting an inspection of capabilities in the Ministry of Defense ofUkraine and the Armed Forces of Ukraine.In order to exclude subjectivity during the inspection of abilities and scientific substantiation of its results, it is advisable to use methods and tools of strategic analysis, namely:- method of expert estimates of Delphi (Delphitechnique);- complex analysis methodology (PESTanalysis: political, economic, socio-cultural and technological);- a methodology for analyzing strengths and weaknesses, opportunities and threats (SWOT: strengths, weaknesses, opportunities and threats analysis);- Method of gap analysis (Gap Analysis);- risk profiling technique (Risk Profiling).In connection with the start of a new defense planning cycle, it is considered expedient:take into account the requirements of the Law ofUkraine"On the National Security of Ukraine" of 21.06.2018 No. 2469-VIII;initiate an inspection of opportunities in the near future;during the inspection of opportunities to assess the capabilities of the Ministry of Defense of Ukraine and the Armed Forces of Ukraine in accordance with the Recommendations for organizing the assessment of capabilities in the Armed Forces of Ukraine and the "Recommendations for conducting a review of the capabilities of the defense forces" if approved. ; Военно-политическая обстановка вокруг Украины (агрессия Российской Федерации против Украины, временная оккупация Автономной Республики Крым, проведение операции объединенных сил на Востоке Украины, наращивание военных группировок у наших границ, захват в плен украинских военных моряков и судов в Керченском проливе) требует эффективного проведения процедур оборонного планирования в Министерстве обороны Украины и Вооруженных Силах Украины.Основным индикатором для решения указанной проблемы должен стать Стратегический оборонный бюллетень Украины. Указанная работа требует основательного научного исследования и сопровождения, поскольку порядок оборонного обзора Министерством обороны, который утвержден Правительством, на практике не апробирован, так же, как и порядок осмотра возможностей.Целью статьи является обоснование рекомендаций по решению проблем организации и проведения осмотра возможностей в Министерстве обороны Украины и Вооруженных Силах Украины.Для исключения субъективизма при проведении осмотра способностей и научного обоснования его результатов целесообразно использовать методики и инструменты стратегического анализа, а именно:- метод экспертных оценок Дельфи (Delphi technique);- методика комплексного анализа (PEST analysis: political, economic, socio-cultural and technological);- методика анализа сильных и слабых сторон, возможностей и угроз (SWOT: strengths, weaknesses, opportunities and threats analysis);- методика анализа пробелов (Gap Analysis);- методику профилирования рисков (Risk Profiling).В связи с началом нового цикла оборонного планирования считается целесообразным:учесть требования Закона Украины "О национальной безопасности Украины" от 21.06.2018 № 2469-VIII;инициировать проведение осмотра возможностей в ближайшую перспективу;в ходе осмотра возможностей провести оценку возможностей в Министерстве обороны Украины и Вооруженных Силах Украины в соответствии с Рекомендациями по порядку организации проведения оценки возможностей в Вооруженных Силах Украины и "Рекомендаций по проведению обзора возможностей сил обороны" в случае их утверждения. ; Воєнно-політична обстановка довкола України (агресія Російської Федерації проти України, тимчасова окупація Автономної Республіки Крим, проведення операції об'єднаних сил на Сході України, нарощування військових угруповань біля наших кордонів, захоплення в полон українських військових моряків і суден у Керченській протоці) потребує ефективного проведення процедур оборонного планування в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.Основним індикатором для розв'язання зазначеної проблеми має стати Стратегічний оборонний бюлетень України. Зазначена робота потребує ґрунтовного наукового дослідження та супроводження, оскільки порядок оборонного огляду Міністерством оборони, який затверджений Урядом, на практиці не апробований, так само, як і порядок огляду спроможностей.Метою статті є обґрунтування рекомендацій щодо розв'язання проблем організації та проведення огляду спроможностей в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.Для виключення суб'єктивізму під час проведення огляду спроможностей і наукового обґрунтування його результатів доцільно використовувати методики та інструменти стратегічного аналізу, а саме: метод експертних оцінок Дельфі (Delphi technique); методику комплексного аналізу (PEST analysis: political, economic, socio-cultural and technological); методику аналізу сильних і слабких сторін, можливостей і загроз (SWOT: strengths, weaknesses, opportunities and threats analysis), методику аналізування прогалин (Gap Analysis), методику профілювання ризиків (Risk Profiling).У зв'язку із започаткуванням нового циклу оборонного планування вважається доцільним:урахувати вимоги Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 № 2469-VIII;ініціювати проведення огляду спроможностей в найближчу перспективу;у ході огляду спроможностей провести оцінювання спроможностей у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України відповідно до Рекомендацій з порядку організації проведення оцінювання спроможностей у Збройних Силах України та "Рекомендацій з проведення огляду спроможностей сил оборони" у разі їх затвердження.

Modernization changes the basic target, functional, structural principles of building public administration, thereby there is a paradigm shift in understanding its place and mission in the state-market-civil society relationship. The bureaucratic model of public administration belongs to the old paradigm, the new government and network models belong to the new paradigm. These models are contradictory intertwined under the influence of globalization and decentralization on modernization processes in public administration, which creates new problems in adapting administrative hierarchies (bureaucracies) to global challenges and the requirements of devolution. The problem arises of integrating new horizontal connections (networks) into traditional vertical structures. At the same time, the problem of the state's ability to increase the efficiency of officials's actions in conditions of rapid environmental transformation is exacerbating. In addition, there is a problem of scale, traditional for public administration, i.e. the correspondence of functions and resources at different managerial levels to the nature and volume of existing tasks. The solution of these problems at the transit stage largely depends on the nature of the emerging institutional paths and the reform strategy, its focus on maintaining a balance of stability and changes based on the experience of previous transformations. The managerial model of priority for many reformers, with its inevitable decentralization carried out in an institutional environment that has not reached the necessary level of self-organization and accountability, will obviously entail the progressive loss of autonomy by the state bureaucracy from special interest groups. Strengthening the role of informal managerial practices in the face of non-established norms of administrative ethics will not provide unbiased impersonal law enforcement. However, criticism of the new government does not make the choice of bureaucratic or network models justified. The priority is not the choice of one or another theoretical model of modernization as its goal, but the process of developing a policy for its implementation. The criterion of manageability, reflecting the development of modernization abilities of public administration, provides guidance for institutional construction. ; Модернизация меняет основные целевые, функциональные, структурные принципы построения государственного управления, тем самым происходит парадигмальный сдвиг в понимании его места и миссии в отношениях государство-рынок-гражданское общество. К старой парадигме относится бюрократическая модель государственного управления, к новой парадигме – модели нового государственного управления и сетевая. Данные модели противоречиво переплетаются в условиях влияния глобализации и децентрализации на модернизационные процессы в государственном управлении, что создает новые проблемы адаптации административных иерархий (бюрократии) к глобальным вызовам и требованиям деволюции. Возникает задача интеграции новых горизонтальных связей (сетей) в традиционные вертикальные структуры. Одновременно обостряется проблема способности государства повышать эффективность действий чиновников в условиях быстрой трансформации окружающей среды. Кроме того, существует традиционная для государственного управления проблема масштаба, т.е. соответствия функций и ресурсов на разных управленческих уровнях характеру и объему имеющихся задач. Решение этих проблем на этапе транзита во многом зависит от характера возникающих институциональных траекторий и стратегии реформы, ее ориентированности на сохранение баланса стабильности и изменений, основанного на опыте предшествующих преобразований. Приоритетная для многих реформаторов менеджериальная модель с ее неизбежной децентрализацией, осуществляемой в институциональной среде, не достигшей необходимого уровня самоорганизации и подотчетности, очевидно, повлечет за собой прогрессирующую утрату государственной бюрократией автономии от специальных групп интересов. Усиление роли неформальных управленческих практик в условиях не сложившихся норм административной этики не обеспечит неангажированного безличного правоприменения. Однако критика нового государственного управления не делает обоснованным выбор бюрократической или сетевой моделей. Приоритет имеет не выбор той или иной теоретической модели модернизации как ее цели, а сам процесс разработки политики ее проведения. Критерий управляемости, отражающий развитость модернизационных способностей государственного управления дает ориентиры институциональному строительству. ; Модернізація змінює основні цільові, функціональні, структурні принципи побудови державного управління, тим самим відбувається парадигмальний зсув у розумінні його місця і місії у відносинах держава-ринок-громадянське суспільство. До старої парадигми відноситься бюрократична модель державного управління, до нової парадигми – моделі нового державного управління та мережева. Ці моделі суперечливо переплітаються в умовах впливу глобалізації та децентралізації на модернізаційні процеси в державному управлінні, що створює нові проблеми адаптації адміністративних ієрархій (бюрократії) до глобальних викликів і вимог деволюції. Виникає завдання інтеграції нових горизонтальних зв'язків (мереж) в традиційні вертикальні структури. Одночасно загострюється проблема здатності держави підвищувати ефективність дій чиновників в умовах швидкої трансформації навколишнього середовища. Крім того, існує традиційна для державного управління проблема масштабу, тобто відповідності функцій і ресурсів на різних управлінських рівнях характеру і обсягу наявних завдань. Розв'язання цих проблем на етапі транзиту багато в чому залежить від характеру інституційних траєкторій і стратегій реформ, що виникають, їхньої орієнтованості на збереження балансу стабільності і змін, заснованого на досвіді попередніх перетворень. Пріоритетна для багатьох реформаторів менеджеріальна модель з її неминучою децентралізацією, здійснюваною в інституційному середовищі, що не досягло необхідного рівня самоорганізації і підзвітності, очевидно призведе до прогресуючої втрати державною бюрократією автономії від спеціальних груп інтересів. Посилення ролі неформальних управлінських практик в умовах не сформованих норм адміністративної етики не забезпечить незаангажованого безособового правозастосування. Однак критика нового державного управління не робить обґрунтованим вибір бюрократичної або мережевої моделей. Пріоритет має не вибір тієї або іншої теоретичної моделі модернізації як її мети, а самий процес розробки політики її проведення. Критерій керованості, що відображає розвиненість модернізаційних здібностей державного управління дає орієнтири інституційного будівництва.

In the early 21st century, conflicts remained widespread on the political map of the world. The article explores the role of the peninsula as a subject of territorial dispute, territorial expansion, as well as the region of arms deployment and battlefield. A significant challenge to the security of Ukraine and all of Central and Eastern Europe was the annexation of Crimea by Russia in 2014. Despite the popular in modern Political Geography discourse on the decline of traditional Geopolitics, the peninsulas still can be explored as vulnerable to manifestations of geopolitical and military rivalry. The purpose of the article is to establish a list of peninsulas vulnerable to the manifestation of international territorial claims, disputes and conflicts, and on this basis to propose a classification of peninsular regions according to their position on the political map. The peninsula is a stretch of land that can be functionally used to establish military and civilian control of adjacent territories. Maintaining military bases on the peninsula makes sense to modern nations because of their role as outposts for the effective deployment of land, air, and naval components of the armed forces and their use inland, adjacent regions and airspace. The peninsulas became a battlefields during the so-called proxy wars that took place between the countries of the West and the East on the territory of third countries. The conquest and decolonization of the peninsula have given rise to specific forms of jurisdiction, such as the British Overseas Territory of Gibraltar, with its autonomous system of government within the United Kingdom, or the autonomous Hong Kong and Hong Kong. The large peninsulas are characterized by several historic cores of statehood, some of which may be located outside the state. This creates favorable conditions for regionalism and devolution (Lombardy in Italy), separatism (Catalonia in Spain), irredentism (Crimea, Bakassi) and armed conflicts (Somalia). The Russian annexation of the Crimean Peninsula is a flagrant violation of international law. De-occupation is the only acceptable solution to the problem, but the necessary prerequisites for changing the political regime and paradigm of the foreign policy of the Russian Federation must be ripe for this. ; Качественные изменения политической карты предусматривают появление и исчезновение зон нестабильности, отдельное место среди которых занимают полуострова. Цель статьи – проанализировать и отразить уязвимость отдельных полуостровов к проявлениям территориальных претензий, споров и конфликтов. На основе анализа баз данных о территориальных противоречиях и конфликтах современного мира предложено типы полуостровов с точки зрения их расположения на политической карте и международно-правового статуса. Указано, что главной причиной территориально-политических конфликтов по поводу полуостровов есть противоречия по поводу международно-правого статуса и правового режима территорий. Наличие у государства полуостровов не является безусловным признаком уязвимости к конфликтам. Территориальные противоречия проявляются при наличии определенных предпосылок, к которым относим выгодное политико-географическое положение, политический статус, политико-правовой режим территории, ценные природные ресурсы, а также особую структуру населения, которая обусловливает крепкие исторические, этнические и другие связи идентичности с соседними государствами (т.н. перекрестная территориальность). В статье приводятся примеры односторонних и многосторонних претензий к полуостровам. Отмечено, что отдельным проявлением односторонних претензий является хозяйственная деятельность на суверенной территории, которая квалифицируется соседним государством как нарушающая его интересы. Исследованы международные территориальные споры, в рамках которых обе стороны признают наличие противоречия по поводу суверенитета над полуостровами, и пути их урегулирования. Отдельно рассматривается Антарктический полуостров, как единственный пример многосторонних отложенных территориальных споров. Осуществлено политико-географическую интерпретацию современного расположения Крымского полуострова. Итак, определен ряд полуостровных регионов современного мира, которые являются объектом территориальных противоречий, и влияние их позиционной уязвимости на генезис конфликтных отношений. ; Якісні зміни політичної карти передбачають появу і зникнення зон політичної нестабільності, окреме місце серед яких займають півострови. Мета статті – проаналізувати та відобразити вразливість окремих півостровів до територіальних претензій, спорів і конфліктів. На основі аналізу баз даних про територіальні суперечності і конфлікти сучасного світу запропоновано типологію півостровів з точки зору положення на політичній карті і їх міжнародно-правового статусу. Вказано, що головною причиною територіально-політичних конфліктів з приводу півостровів є суперечності щодо міжнародно-правого статусу і правового режиму територій. Наявність у держави півостровів не є безумовною ознакою вразливості до конфліктів. Територіальні суперечності проявляються за умови наявності певних передумов, до яких відносимо вигідне політико-географічне положення, політичний статус, політико-правовий режим території, цінні природні ресурси, а також особливу структуру населення, що обумовлює міцні історичні, етнічні та інші зв'язки ідентичності із сусідніми державами у вигляді т.зв. перехресної територіальності. У статті наводяться приклади односторонніх і багатосторонніх претензій щодо півостровів. Відзначено, що окремим проявом односторонніх претензій є господарська діяльність на суверенній території, яка кваліфікується сусідньою державою як така, що порушує її інтереси. Досліджено міжнародні територіальні спори, в рамках яких обидві сторони визнають наявність суперечності з приводу суверенітету над півостровами, та шлях їх врегулювання. Окремо розглядається Антарктичний півострів, як єдиний приклад багатосторонніх відкладених територіальних спорів. Здійснено політико-географічну інтерпретацію сучасного положення Кримського півострова. Отже, визначено низку півострівних регіонів сучасного світу, які є об'єктами територіальних суперечностей, та проаналізовано вплив їх позиційної вразливості на ґенезу конфліктних відносин.

Здійснено огляд наукових напрацювань щодо методичної підготовки майбутніх учителів-словесників до реалізації наскрізної змістової лінії «Підприємливість і фінансова грамотність» на уроках української мови у старшій школі, формування в учнів однієї із ключових компетентностей з основ підприємливості та ініціативності. Формулювання проблеми. Відповідно до статті 12 Закону України «Про освіту» (2017) мету повної загальної середньої освіти визначено як всебічний розвиток, виховання і соціалізацію особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності. Досягнення мети забезпечується через наскрізні для шкільних програм всіх начальних предметів змістові лінії, до яких віднесено і «Підприємливість і фінансову грамотність». Реалізувати означену наскрізну змістову лінію пропонується шляхом формування однієї із ключових компетентностей, необхідних для успішної життєдіяльності, - компетентності «ініціативність і підприємливість». Упровадження наскрізної змістової лінії «Підприємливість і фінансова грамотність» у навчальні предмети «українська мова» й «українська література» передбачає виконання міжпредметних навчальних проектів, роботу учнів з різними джерелами інформації з метою формування умінь ясно і переконливо говорити, презентувати власні плани, чітко ставити завдання, планувати, розв'язувати конфліктні ситуації, приймати рішення, брати на себе відповідальність, формувати моделі поведінки, необхідні для успішного розв'язання виробничих проблем. Такі вимоги потребують від учителів-словесників постійного особистісного і професійного розвитку й саморозвитку, що на етапі навчання в закладах вищої педагогічної освіти забезпечується, зокрема, уведенням до професійно орієнтованих, методичних дисциплін тем «Ключові компетентності школяра Нової української школи». Матеріали і методи. Теоретичні та емпіричні методи: аналіз, узагальнення та систематизація довідникових, наукових джерел з метою уточнення сутності ключових понять, виявлення стану розробленості означеної проблеми. Результати. Акцентована увага на окремих аспектів методичної підготовки майбутніх учителів-словесників до формування в учнів основ підприємливості та ініціативності. Узагальнено європейські та українські законодавчо-нормативні освітні документи, здійснено огляд шкільних програм та методичного забезпечення деяких шкільних підручників з української мови для учнів 10 класу, запропонованого для реалізації наскрізної лінії «Підприємливість і фінансова грамотність» та формування компетентності «ініціативність і підприємливість» на уроках української мови, аналіз яких передбачається на заняттях з мовно-методичних курсів у вищій школі. Висновки. В умовах реформування загальної середньої освіти й утвердження особистісно орієнтованої моделі освіти актуалізується потреба уведення до професійно орієнтованих, методичних дисциплін в закладах вищої педагогічної освіти теми «Ключові компетентності школяра Нової української школи», з-поміж яких важливе місце відведено підприємницькій компетентності або компетентності «ініціативність і підприємливість». Перспективним напрямом подальшого дослідження буде аналіз виконаних студентами проектів, спрямованих на формування в учнів основ підприємливості та ініціативності. ; Abstract. The scientific researches on methodical preparation of future language-teachers for realization the content line "Entrepreneurship and financial literacy" at the lessons of the Ukrainian language at the high school is carried out in the article. Also, the article deals with the formation of one of the key competences of entrepreneurship. Formulation of the problem. According to the Article 12 of the Law of Ukraine "About Education" (2017), the purpose of complete secondary education is defined as the comprehensive development, education and socialization of a person who is able to live in society and civilized interaction with nature, has a desire for self-improvement and lifelong learning, conscious life choices and self-fulfillment, responsibility, work and civic activity. The achievement of the goal is ensured through the content lines of school curricula with all primary subjects, including "Entrepreneurship and Financial Literacy". It is proposed to implement the defined cross-cutting content line by forming one of the key competencies necessary for successful life – the "initiative and entrepreneurship competence". The implementation of the cross-cutting content line "Entrepreneurship and financial literacy" into such subjects as "Ukrainian language" and "Ukrainian literature" involves the implementation of cross-curricular educational projects, the students work with different sources of information to form clearly speaking skills, present their plans, resolve conflict situations, make decisions, take responsibility, and formulate the behaviors needed to successfully solve industrial problems. Such requirements require from language-teachers constant personal and professional development and self-development, which at the stage of study in higher pedagogical education institutions is ensured by introducing into the vocationally-oriented and methodical subjects the topics like "Key competences of the student of the New Ukrainian School". Materials and methods. Theoretical and empirical methods: analysis, generalization and systematization of reference, scientific sources in order to clarify the essence of key concepts, identify the state of problem development. Results. Emphasis is placed on particular aspects of the methodological preparation of future language-teachers for the formation of the basics of entrepreneurship and initiative. European and Ukrainian legislative and normative educational documents were summarized. School programs and methodological papers of some Ukrainian textbooks for 10th grade students offered for the implementation the line "Entrepreneurship and financial literacy" and formation of "initiative and entrepreneurship" competence were analyzed. Conclusions. In the context of reforming general secondary education and the adoption of a personally oriented model of education, it is actualized the need to introduce into the vocationally oriented, methodical disciplines the topic "Key competences of a student of the New Ukrainian School", among which the importance of "entrepreneurial and initiative" competence are very important.

학위논문(석사)--서울대학교 대학원 :행정대학원 글로벌행정전공,2019. 8. 이수영. ; 형평성과 기대 동기 이론들은 만약 조직을 위해 공헌한 정도나 업무의 양에 따라 형평성 있게 보상받는다면, 직원들은 더욱 동기부여가 될 것이라고 말한다. 숙련되고 지식이 쌓인 직원들은 조직에 가치 있는 투입을 제공할 것이며 향후에 더 보상 받을 것이라는 기대를 가질 것이다. 필리핀 국세청은 개인과 기업의 세금을 걷고 평가 하는 업무를 담당하는 기관이다. 국세청 공무원들은 그들의 복잡하고 기술적 기능들을 조정하는 훈련을 받는다. 본 연구는 기존 문헌들을 참고하여 훈련이 직원 동기 부여의 단계에 어떻게 영향을 미치는지 분석하였다. 분석 자료는 100명의 국세청 직원들에게 설문을 통해 수집하였다. 응답자의 동기 단계의 질적 분석을 위한 본 설문지의 각 질문에는 리커트 척도가 사용되었다. 본 연구는 SPSS 통계 패키지를 이용해 다중회귀분석을 수행했다. 연구의 결과는 7개의 훈련 범주 중에서 정규 훈련이 동기수준에 미치는 영향 만을 예측할 수 있었다. 그나마 정규훈련은 동기수준에 부정적 영향을 미쳤다. 정규훈련을 더 많이, 또는 더 오래 받은 직원들은 더 낮은 단계의 동기수준 수치를 보였다. 이는 형평성과 기대 이론에 반하는 결과였다. 국세청의 교육운영부서 담당자는 정규교육이 직원들이 기능과 직책에 관련 없이 거치는 의무적인 훈련이라고 설명했다. 이것은 해당 훈련범주가 교육훈련요구분석의 결과물이 아니며, 단지 공무원법을 준수하는 것에 지나지 않는다는 의미이다. 결과적으로 이것은 훈련에 대해 낮은 단계의 공감대가 형성 되어 있다고 할 수 있다. 해당 담당자는 국세청이 훈련 절차를 향상시키기 위해 전통적 인사관리와 교육훈련에서 역량기반 학습과 개발으로 전환해야 한다고 생각한다. 이것은 완전히 개인 역량의 차이를 진단하여 궁극적으로 그들의 동기부여 향상할 수 있도록 하는 개인의 단계에 맞춘 교육훈련요구분석을 가능하게 한다. 훈련의 중요성을 강조하고, 이에 참여하는 것으로부터 얻는 혜택들을 보장하기 위해 더 나은 의사소통 계획이 권고된다. 만약 직원들이 훈련을 통해 얻을 것을 기대한다면, 그들은 더 학습할 것이고 업무를 더욱 우수하게 수행하려는 동기부여가 될 것이다. ; Equity and Expectancy Motivation Theories state that employees will be more motivated if they are rewarded equally based on how much work or input they contribute to the organization. A skilled and knowledgeable employee is a valuable input to an organization and expects to be rewarded in the future. The Bureau of Internal Revenue (BIR) is a government agency in the Philippines that is mandated to asses and collect taxes of individuals and businesses. BIR employees undergo trainings aligned with their complex and technical functions. This study seeks to determine the impact of trainings on the level of employee motivation as supported by the existing literatures. Primary data were gathered through the use of survey questionnaires among 100 BIR employees. Likert Scaling was incorporated in the questionnaire for the qualitative analysis of the respondents' motivation level. Multiple Regression Analysis was applied with the use of SPSS statistical software. Results of the study show that among the seven training categories, only regular trainings can predict motivation. However, the correlation is negative. The more or the longer regular trainings result to lower employee motivation level. This result is unexpected following the equity and expectancy theories of motivation. An interview with the Chief of BIR's Training Management Division explains that regular trainings are mandatory trainings that employees go through regardless of function and position. This means that this training category is not a product of training needs assessment but a compliance to a civil service law. As a result, there is a low level of appreciation among them. She envisions BIR to shift from the traditional human resource and training to competency-based learning and development in order to improve the Bureau's training process. This will allow for a training needs assessment on an individual level that will target individual competency gaps and will eventually improve their motivation. A better communication plan is recommended in order to highlight the importance of trainings and assure the employees of the benefits they will gain from engaging in them. ; Table of Contents 1 Chapter 1. Introduction 1 Chapter 2. Review of Related Literature 4 2.1. Management Factors Influencing Employee Motivation 4 2.2. Relationship between Training and Employee Motivation as a Theory 5 2.3. Relationship between Training and Employee Motivation in Various Sectors 7 2.3.1. Impact of Training and Development Programs on Employee Motivation in the Banking Sector 7 2.3.2. Impact of Training on Employee Motivation in SMEs Industry 8 2.3.3. Effect of Training Initiatives on Employee Motivation in the UK Retail Sector: A Case Study of Specsavers Opticians, Tottenham Court Road, London 9 Chapter 3. Methodology 11 3.1. Research Design 11 3.2. Conceptual Framework 14 3.3. Data Collection 16 3.4. Data Analysis 17 Chapter 4. Results and Discussion 19 4.1. Relationship between Respondent Characteristics and Motivation 19 4.1.1. Sex 19 4.1.2. Position 19 4.1.3. Age, Education, and Salary Grade Level 20 4.1.4. Number of Years Working, Number of Years Working in the Government, and Number of Years Working in BIR 21 4.1.5. Training Statistics 22 4.2. Likert Analysis 23 4.2.1. Items with the Highest "Agree" Response Rate 23 4.2.2. Items with the Highest "Disagree" Response Rate 24 4.2.3. Overall Likert Scale Result Analysis 26 4.3. Multiple Regression Analysis 27 4.3.1. Relationship of Motivation and Trainings 27 4.3.2. Multicollinearity Test 29 Chapter 5. Summary and Conclusion 32 Chapter 6. Recommendation 35 Bibliography 36 Appendix 38 Appendix A: Survey Questionnaire 38 Abstract in Korean 41 ; Master

Метою статті є дослідження впровадження цінностей дикої природи в екологічну політику Європейського Союзу та України. Методологія дослідження базується на порівняльному аналізі діяльності ЄС та України з охорони дикої природи. У результаті дослідження з'ясовано сутність термінів «дика природа» та «цінність дикої природи». Виявлено матеріальну і нематеріальну цінність дикої природи, яка на даний час є найбільш затребуваною в ЄС. Розглянуто діяльність Європейського Союзу і держав-членів ЄС з розвитку законодавчих і стратегічних засад охорони дикої природи. З'ясовано особливість європейської моделі охорони дикої природи, яка полягає у формуванні стратегічних напрямів, що розвиваються державами-членами ЄС відповідно до національної специфіки. Розкрито головні недоліки діяльності з охорони дикої природи в Україні, зокрема відсутність загальноприйнятого і юридично закріпленого визначення дикої природи. Проаналізовано перші кроки на цьому шляху, серед яких прийняття в 2017 р. закону про охорону пралісів та включення до складу українсько-словацько-німецького об'єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» 63 ділянки давніх букових лісів з десяти європейських країн, включаючи Україну. Висновки. Євроінтеграційний курс України вимагає від неї не лише адаптації вітчизняного екологічного законодавства до правових норм ЄС, але і розвитку окремого напряму екологічної політики охорони дикої природи. Розроблено низку рекомендацій щодо головних заходів, що доцільно здійснити в його рамках, серед яких: розробка відповідного термінологічного апарату у царині дикої природи та введення його у вітчизняне законодавство, створення ділянок дикої природи та прийняття принципів управління ними, заснування постійно діючої експертної групи із залученням представників урядових установ і громадянського суспільства, розвиток громадських ініціатив, пропаганда в українському суспільстві цінностей дикої природи. ; Целью статьи является исследование внедрения ценностей дикой природы в экологическую политику Европейского Союза и Украины. Методология исследования базируется на сравнительном анализе деятельности ЕС и Украины по охране дикой природы. В результате исследования установлена сущность терминов «дикая природа» и «ценность дикой природы». Выявлена материальная и нематериальная ценность дикой природы, которая в настоящее время является наиболее востребованной в ЕС. Рассмотрена деятельность Европейского Союза и государств-членов ЕС по развитию законодательных и стратегических основ охраны дикой природы. Раскрыта особенность европейской модели охраны дикой природы, которая заключается в формировании стратегических направлений, которые развиваются государствами-членами ЕС в соответствии с национальной спецификой. Раскрыты главные недостатки деятельности по охране дикой природы в Украине, в частности отсутствие общепринятого и юридически закрепленного определения дикой природы. Проанализированы ее первые шаги на этом пути, среди которых принятие в 2017 г. закона об охране древних лесов и включение в состав украинского-словацко-немецкого объекта всемирного наследия ЮНЕСКО «Девственные буковые леса Карпат» 63 участка древних буковых лесов из десяти европейских стран, включая Украину. Выводы. Евроинтеграционный курс Украины требует от нее не только адаптации отечественного экологического законодательства к правовым нормам ЕС, но и развития отдельного направления экологической политики – охраны дикой природы. Разработан ряд рекомендаций относительно главных мероприятий, которые целесообразно осуществить в его рамках. В частности, предлагается: разработать соответствующий терминологический аппарат в области дикой природы и ввести его в отечественное законодательство, создать участки дикой природы и принять принципы управления ими, создать постоянно действующую экспертную группу с привлечением представителей правительственных учреждений и гражданского общества, развивать общественные инициативы, пропагандировать в украинском обществе ценности дикой природы. ; The aim of the article is to study the implementation of wildlife values into the environmental policy of European Union and Ukraine. The research methodology is based on a comparative analysis of the activities of the EU and Ukraine in the protection of wildlife. The study has introduced the essence of the terms "wildlife" and "value of wildlife." The material and nonmaterial value of wildlife, which is currently the most demanded in EU, has identified. The activities of European Union and EU member states in the development of legislative and strategic framework for the protection of wildlife has analyzed. The peculiarity of the European model of wildlife conservation is revealed; it is the formation of strategic directions that are being developed by member-states in accordance with the national specifics. The main shortcomings of the wildlife conservation activities in Ukraine, in particular the lack of a generally accepted and legally enforced definition of "wildlife" has been disclosed. Ukraine's first steps on this path has been analyzed. Among them – the adoption in 2017 of the law "On Amendments to Some Legislative Acts of Ukraine on Protection of Forests under the Framework Convention for the Protection and Sustainable Development of the Carpathians"and the inclusion of 63 plots of ancient forests from ten European countries and Ukraine into the Ukrainian-Slovak-German UNESCO World Heritage Site "Virgin Beech Forests of the Carpathians". It has concluded that the European integration course of Ukraine requires not only the adaptation of domestic environmental legislation to the EU legal norms, but also the development of a separate environmental policy direction – the protection of wildlife. A number of recommendations have been developed for the main activities that should be carried out within its framework, in particular: the development of an appropriate concepts concerning wildlife and its introduction into domestic legislation, the creation of wildlife sites and the adoption of principles for managing them, the creation of a permanent expert group involving government institutions and civil society, the development of public initiatives, the promotion in the Ukrainian society the values of the wildlife.

The subjects of the research are models and methods of optimization and automation of personnel selection in safety-oriented systems with their further formation into project teams on the example of civil protection service, law enforcement agencies of national police, as well as the Armed Forces of Ukraine. Purpose: to develop models for the formation of project teams in safety-oriented systems, taking into account the parameters of personal human qualities and professional skills of candidates for competitive selection based on the global experience of companies in the field of human resources management using software information expert systems. The following tasks are solved in the article: to identify the most effective modern models that can be applied in the civil protection system, taking into account the specifics of the service, on the basis of the use of the European project management toolkit and programs in the field of personnel, organizations, firms and companies. It is necessary to expand the terminological base of management of projects, programs and project portfolios by introducing a new definition of a safety-oriented system. For this research, popular modern automated recruitment systems, as well as expert information systems models, would be considered to capture all relevant information from the database and graphically describe the process of forming project teams in safety systems and to generalize the candidate index model. The following methods are used: human resource management using automated HRM systems, expert information systems and index numbers. The following results were obtained: the model of the structure of the information expert system and the process of knowledge accumulation through the software were developed, an index method for formation of project teams (on the example of military formations) in safety-oriented systems was proposed. Conclusions: a generalized model of expert information system was developed for the selection of personnel into safety-oriented systems based on an index method. ; Предметом исследования являются модели и методы оптимизации и автоматизации отбора кадров в безопасно-ориентированных системах с последующим формированием их в проектные команды на примере службы гражданской защиты, правоохранительных органов национальной полиции, а также вооруженных сил Украины. Цель работы: разработка моделей формирования проектных команд в безопасно-ориентированных системах с учетом параметров личностных человеческих качеств и профессиональных навыков кандидатов для конкурсного отбора на основе мирового опыта компаний в области управления человеческими ресурсами с использованием программного обеспечения информационных экспертных систем. В статье решаются следующие задачи: на основе использования европейского инструментария управления проектами и программ в сфере найма персонала в воинских формированиях, организациях, фирмах и компаниях выделить наиболее эффективные современные модели, которые можно применить в системе гражданской защиты с учетом специфики прохождения службы. Необходимо расширить терминологическую базу управления проектами, программами и портфелями проектов, путем введения нового определения - безопасно-ориентированная система. Для данного исследования следует рассмотреть популярные современные автоматизированные системы по найму персонала, а также модели экспертных информационных систем, которые принимали всю необходимую информацию из базы данных и графически описать процесс формирования проектных команд в безопасно - ориентированных системах и обобщить модель индекса кандидатов. Используются такие методы: управление человеческими ресурсами с использованием автоматизированных HRM систем, экспертные информационные системы и индексные числовые показатели. Получены следующие результаты: разработана модель структуры информационной экспертной системы и процесс накопления знаний благодаря программному обеспечению, предложено индексный метод формирования проектных команд (на примере военных формирований) в безопасно-ориентированных системах. Выводы: разработана обобщенная модель экспертной информационной системы для отбора кадров в безопасно-ориентированные системы на основе индексного метода. ; Предметом дослідження є моделі та м оптимізації і автоматизації відбору кадрів у безпеко–орієнтованих системах з подальшим формуванням їх у проєктні команди на прикладі служби цивільного захисту, правоохоронних органів національної поліції, а також збройних сил України. Мета роботи : розроблення моделей формування проєктних команд у безпеко–орієнтованих системах з врахуванням параметрів особистісних людських якостей та професійних навичок кандидатів для конкурсного відбору на основі світового досвіду компаній в сфері управління людськими ресурсами із використанням програмного забезпечення інформаційних експертних систем. В статті вирішуються наступні завдання: на основі використання європейського інструментарію управління проєктами та програмами(видалити слово програм) в сфері найму персоналу в військових формуваннях, організаціях, фірмах та компаніях виокремити найефективніші сучасні моделі, які можна застосувати у системі цивільного захисту з врахуванням специфіки проходження служби. Необхідно розширити термінологічну базу управління проєктами, програмами та портфелями проєктів, шляхом введення нового визначення – безпеко–орієнтована система. Для даного дослідження слід розглянути популярні сучасні автоматизовані системи з найму персоналу, а також моделі експертних інформаційних систем, які б брали усю необхідну інформацію з бази даних та графічно описати процес формування проєктних команд в безпеко–орієнтованих системах та узагальнити модель індексу кандидатів. Використовуються такі методи: управління людськими ресурсами з використанням автоматизованих HRM систем, експертні інформаційні системи та індексні числові показники. Отримано наступні результати: розроблено структурну модель інформаційної експертної системи та описано процес накопичення знань завдяки програмному забезпеченню, запропоновано індексний метод формування проєктних команд (на прикладі військових формувань) у безпеко–орієнтованих системах. Висновки: розроблено узагальнену модель-схему експертної інформаційної системи для відбору кадрів у безпеко-орієнтовані системи на основі індексного методу.

У статті наведено аналіз основних трактувань категорії «економічна безпека». Кожна група вчених концентрує увагу на певних процесах. Необхідність забезпечувати свою безпеку людство відчувало постійно. Однак термін «економічна безпека» став використовуватися нещодавно. У статті представлено визначення економічної безпеки не тільки низки вчених-економістів, а й проаналізовані офіційні документи: Конституція України та наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України». За результатами аналізу автора встановлено, що економічна безпека безпосередньо пов'язана зі станом стабільності держави та знанням закону. У статті зазначено, що в Україні на даний час немає жодного органу, який би був зосереджений на забезпеченні національної безпеки та такого головного її компонента як, наприклад, економічна безпека. У статті висвітлено актуальність і необхідність забезпечення економічної безпеки. Сьогодні це набуває величезного стратегічного значення як з позиції діяльності окремо взятого підприємства, так і в більш глобальних масштабах - функціонування регіонів і держав. Визначено основні критерії економічної безпеки при дослідженні категорії «економічна безпека» в економічній науці. Описано відмінність понять «національна безпека» та «економічна безпека». Визначено, що економічна безпека є однією з основних складових національної безпеки та посідає одне з провідних місць у системі забезпечення національної безпеки України. Зазначено, що під критерієм економічної безпеки розуміється частина національної безпеки, яка тісно взаємопов'язана з її іншими складовими і є основою забезпечення таких елементів як військова, політична, соціальна, екологічна, технологічна, інформаційна та інші. За звичайних обставин економічні загрози є зворотною стороною економічного виграшу від діяльності в умовах ринкової конкуренції. Досліджено ключові фактори, що впливають на економічну безпеку. Сформовано узагальнене трактування поняття «економічна безпека» як синтез проаналізованих тлумачень. ; The analysis of main definitions of the category «economic security» has been presented in the paper. Each group of scientists focuses on certain processes. However, the term «economic security» is new enough. Economic security definition that has been made by scientists in the field of economics has been declared in the article. The following official documents were analyzed: Constitution of Ukraine, Order of the Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine «On Approval of Methodological Recommendations for Calculating the Level of Economic Security of Ukraine». According to the results of the author's analysis it is determined that economic security is directly related to the state of stability of the state and knowing the law. It has been stated that in Ukraine there is currently nobody that would functionally concentrate on ensuring national security and its main component, such as economic security. The relevance and necessity of providing economic security are reflected in the article. It has a huge strategic importance both from the activity position of separately taken enterprise, and in a global scale – functioning of regions and states. The basic criteria of economic security are considered. The difference of «national safety» and «economic security» concepts is described. It has been established that economic security is one of the main components of national security. It occupies one of the leading places in the system of providing national security of Ukraine. It has been stated that the criteria of economic security is the part of national security which closely interconnects with its other components and is a basis of providing such elements as military, political, social, ecological, technological, information and others. Under the normal circumstances, economic threats are a reverse side of economic gain and the usual condition of activity in a market competitive environment. The key factors that affect the economic security have been investigated. The generalized interpretation of the term «economic security» as a synthesis of the analyzed interpretations is formed. ; В статье приведен анализ основных трактовок категории «экономическая безопасность». Каждая группа ученых концентрирует внимание на определенных процессах. Необходимость обеспечивать свою безопасность человечество чувствовало постоянно. Однако термин «экономическая безопасность» стал использоваться недавно. В статье представлены определения экономической безопасности не только ряда ученых-экономистов, но и проанализированы официальные документы: Конституция Украины и приказ Министерства экономического развития и торговли Украины «Об утверждении Методических рекомендаций по расчету уровня экономической безопасности Украины». По результатам анализа автора установлено, что экономическая безопасность напрямую связана с состоянием стабильности государства и знанием закона. В статье указано, что в Украине в настоящее время нет ни одного органа, который бы был сосредоточен на обеспечении национальной безопасности и такого главного ее компонента как, например, экономическая безопасность. В статье освещены актуальность и необходимость обеспечения экономической безопасности. Сегодня это приобретает огромное стратегическое значение как с точки зрения деятельности отдельно взятого предприятия, так и в более глобальных масштабах - функционирование регионов и государств. Определены основные критерии экономической безопасности при исследовании категории «экономическая безопасность» в экономической науке. Описаны отличие понятий «национальная безопасность» и «экономическая безопасность». Определено, что экономическая безопасность является одной из основных составляющих национальной безопасности и занимает одно из ведущих мест в системе обеспечения национальной безопасности Украины. Отмечено, что под критерием экономической безопасности понимается часть национальной безопасности, тесно взаимосвязана с ее другими составляющими и является основой обеспечения таких элементов как военная, политическая, социальная, экологическая, технологическая, информационная и другие. При обычных обстоятельствах экономические угрозы является обратной стороной экономического выигрыша от деятельности в условиях рыночной конкуренции. Исследовано ключевые факторы, влияющие на экономическую безопасность. Сформирован обобщенное определение понятия «экономическая безопасность» как синтез проанализированных толкований.

Doktorska disertacija analizira konstituiranje funkcije predsednika republike v bivših socialističnih državah. Podrobneje je analiziran ustavni položaj predsednika republike Estonije, Latvije, Litve, Poljske, Češke, Slovaške, Slovenije, Hrvaške, Madžarske, Romunije ter Bolgarije, torej v enajstih državah članicah Evropske unije. Gre za ureditve, ki so funkcijo predsednika republike kot individualnega šefa države uvedle v devetdesetih letih prejšnjega stoletja. Preučevane države so se ob konstituiranju funkcije predsednika republike in umestitvi njegovega položaja zgledovale po etabliranih pravnih sistemih. Pri tem je ob upoštevanju lastnih zgodovinskih, kulturnih in političnih razlogov prelitje posameznih ustavnih institutov privedlo do vzpostavitve svojevrstnega institucionalnega (ne)ravnovesja, kar odločilno vpliva na razmerje med vlado, parlamentom in predsednikom republike ter posledično na samo delovanje državne oblasti. V nekaterih ureditvah so bile sprva prisotne tendence po uvedbi sistema z močnejšim položajem šefa države, povzetim po predsedniškem oziroma polpredsedniškem sistemu, vendar je večina teh držav skozi ustavni razvoj in stabilizacijo političnega prostora postopoma omejila predsednikove pristojnosti. Drugače je v tistih ureditvah, kjer je ustavodajalec predsedniku že ob konstituiranju funkcije podelil predvsem reprezentativne pristojnosti, zgledujoč se po sistemih z nadvlado parlamenta, in tako onemogočil, da bi lahko predsednik, skladno s svojo nevtralno vlogo, ustrezno razreševal »krizne situacije« povezane z blokado oblasti, do katere lahko pride zaradi konfliktov med parlamentom in vlado. Danes se v analiziranih ustavnih ureditvah prepletajo številni elementi, značilni za različne politične sisteme, ki determinirajo (specifičen) položaj šefa države. Položaj predsednika republike, zlasti obseg njegovih pristojnosti in iz tega izhajajoča razmerja do zakonodajnih in izvršilnih organov, pa je hkrati tudi eno izmed temeljnih meril klasične klasifikacije političnih sistemov. Na predsednikov položaj poleg pristojnosti, ki jih izvršuje (predvsem na zakonodajnem in izvršilnem področju), vpliva tudi način njegove izvolitve. V primerjavi s tradicionalnimi zahodnimi sistemi v večini obravnavanih bivših socialističnih držav način izvolitve predsednika republike ni v neposredni korelaciji z obsegom njegovih formalno določenih pristojnosti. Na podlagi opravljene primerjalnopravne analize je mogoče ugotoviti, da ima predsednik republike v slovenski ureditvi (kjer mu je ustavodajalec z neposrednimi volitvami okrepil legitimnost, na drugi strani pa mu hkrati določil šibke, predvsem reprezentativne pristojnosti) najšibkejši položaj izmed obravnavanih enajstih bivših socialističnih držav. ; This doctoral dissertation deals with the constituting i.e. formation of the function of the President of the Republic in former socialist countries. It analyses in greater detail the constitutional role of the President of the Republic of Estonia, Latvia, Lithuania, Poland, Czech Republic, Slovakia, Slovenia, Croatia, Hungary, Romania and Bulgaria, i.e. eleven Member States of the European Union. These states put in place the office of President of the Republic as the individual Head of State in the 1990s. In the process of the formation of the function of the President of the Republic, the countries analysed took inspiration from other established legal systems. In this context, while taking into account their own historical, cultural and political reasons, these states have experienced a spill-over of individual constitutional institutions leading to the creation of a sui generis institutional equilibrium i.e. separation of powers, or lack thereof, which has a decisive impact on the relations between the Government, the Parliament and the President of the Republic, as well as, consequently, on the functioning of the authority of the state itself. Some political systems initially showed a tendency to introduce a system with a stronger head of state, inspired by presidential or semi-presidential republics, but the majority of these countries gradually limited the powers of the President through the constitutional development and stabilisation of their political space. The situation is, however, different in those countries where, from the very beginning of the formation of the function of the President of the Republic, the constitutional legislator conferred upon the President mainly representative powers, following the example of systems with parliamentary supremacy, thus preventing the President, in accordance with his or her neutral role, from being able to adequately address 'crisis situations' in relation to the blocking of authorities arising from conflicts between the Parliament and Government. Hence, the analysed constitutional regimes have now seen certain elements appear which are "alien" to different political systems and which determine the (specific) position of the Head of State. The position of the President of the Republic, and in particular the extent of his or her powers and the resulting relationship with the legislative and executive bodies, is also one of the fundamental criteria of the classic classification of political systems. In addition to the powers exercised (mainly in the legislative and executive domains), the President's position is also influenced by the way he or she is elected. Compared to traditional western systems, the way in which the President of the Republic is elected in most of the former socialist states in question is not directly correlated to the extent of his or her formally defined powers. Based on the analysis of comparative law carried out, it can be concluded that in a regime like the one set up in Slovenia (where the constitutional legislator strengthened the President's legitimacy by holding direct elections, but at the same time conferred upon him or her weak, mainly representative powers), the President's position is the weakest among the eleven former socialist states analysed.

Traditionally, the study of the relation between stratification and migration has been focusing on features such as origin, ethnicity or gender, paying special attention to migrants at the bottom of the stratification. Recent studies (Shachar, 2011, 2016; Shachar & Hirschl, 2013) have shifted this lens by proving that there are worldwide ways to facilitate access to citizenship to applicants having exceptional talents —in sports, in academia or in industry—, most of them privileged by discretional decisions. Much less attention has caught the relation between stratification and programmes fast-tracking the route to citizenship in exchange for economic transactions. These are usually called citizenship by investment programmes (CIPs) and come in different forms. Yet all of them have in common the factor that economic capacity of the applicant is the key to access citizenship. By facilitating and speeding up the acquisition of citizenship on grounds of economic capacity, CIPs entail stratification in accessing citizenship that is established de jure or by law. This stratification in naturalisation requires further investigation and raises several questions: Is it fair to remove some requirements, such as civic and language tests, for checkbook citizens while keeping them for other naturalisation applicants? Should money be accepted as the main requirement to grant citizenship? Are these policies arbitrary? This paper has three objectives. First, to present the phenomenon of CIPs, focusing on programmes established by EU member states. Second, to compare the requirements applied to general applicants and to applicants following CIPs in order to prove that the programmes entail a de jure stratification in the access to citizenship. Third, to argue that these practices may be considered arbitrary.Summary:1. Introduction. 2. CIPs: a fast route to bulky wallets. 3. CIPs in the European Union (EU). (a) Bulgarian CIP. (b) Cypriot CIP. (c) Maltese CIP. 4. Is the stratification entailed by talented and checkbook citizens akin? 5. Last remarks ; Tradicionalmente, los estudios centrados en las relaciones entre migración y estratificación han prestado especial atención a la influencia de características tales como el origen, la etnia o el género a la hora de determinar la posición dentro de la estratificación migratoria, interesándose, a su vez, particularmente por los inmigrantes que se encontraban en la base de dicha estratificación. Sin embargo, estudios recientes (Shachar, 2011, 2016; Shachar & Hirschl, 2013) han cambiado esta tendencia virando su interés hacia aquellos migrantes situados en la cúspide de la estratificación, beneficiados por la apertura de una vía exprés para la obtención de la ciudadanía en razón de sus excepcionales talentos en ámbitos tan diversos como el deporte, la academia o la industria. Esta nueva forma de acceso a lo alto de la estratificación migratoria, en expansión, existe en todo el mundo y suele darse normalmente de forma particularizada y discrecional. Menos atención han obtenido otro tipo de programas que igualmente facilitan el acceso a lo más alto de la estratificación migratoria, esta vez basándose en la condición económica del postulante. Me refiero a los citizenship by investment programs (CIPs por sus siglas en inglés), los cuales acortan la ruta a la ciudadanía a cambio de inversiones económicas, que se dan de formas altamente diversas dependiendo del país y del programa a la sazón. A pesar de la citada diversidad, aquello que caracteriza a los CIPs es que para estos la capacidad económica del postulante se convierte en la llave que da acceso a la ciudadanía del país que implanta el programa. Facilitando y acelerando la adquisición de la ciudadanía en razón de la capacidad económica, los CIPs conllevan así una estratificación en el acceso a la ciudadanía que es establecida de jure o por ley. Dicha estratificación en la naturalización requiere de una investigación ulterior y suscita diversas cuestiones de gran importancia: ¿es justo eliminar algunos requisitos, tales como los exámenes cívicos y de idioma, a los ciudadanos de chequera, mientras los mismos se mantienen para otros solicitantes de naturalización? ¿Debería la capacidad económica del postulante ser aceptada como el requisito principal a la hora de garantizar la ciudadanía? ¿Son dichas políticas arbitrarias? Este artículo tiene tres objetivos. En primer lugar, presentar el fenómeno de los CIPs, centrándose especialmente en aquellos programas establecidos entre los miembros de la Unión Europea. El interés principal de centrarse en dichos estados es que en su caso las decisiones unilaterales de otorgar la ciudadanía nacional a cambio de una inversión económica conllevan igualmente el otorgamiento de la ciudadanía europea, la cual garantiza derechos supranacionales e impone obligaciones a otros estados miembros. En segundo lugar, comparar los requisitos solicitados a los postulantes generales de naturalización y a aquellos que siguen la vía exprés abierta por los CIPs. Esto se hará a fin de probar que los CIPs comportan una severa estratificación, establecida y plasmada de jure en el acceso a la ciudadanía en favor de los solicitantes que siguen esta vía. Por último, ofrecer argumentos que despierten la sospecha sobre la posible arbitrariedad de dichas políticas de naturalización, arbitrariedad que no tiene cabida ni respaldo legal en el contexto del constitucionalismo contemporáneo.

У статті наведено аналіз основних трактувань категорії «економічна безпека». Кожна група вчених концентрує увагу на певних процесах. Необхідність забезпечувати свою безпеку людство відчувало постійно. Однак термін «економічна безпека» став використовуватися нещодавно. У статті представлено визначення економічної безпеки не тільки низки вчених-економістів, а й проаналізовані офіційні документи: Конституція України та наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України». За результатами аналізу автора встановлено, що економічна безпека безпосередньо пов'язана зі станом стабільності держави та знанням закону. У статті зазначено, що в Україні на даний час немає жодного органу, який би був зосереджений на забезпеченні національної безпеки та такого головного її компонента як, наприклад, економічна безпека. У статті висвітлено актуальність і необхідність забезпечення економічної безпеки. Сьогодні це набуває величезного стратегічного значення як з позиції діяльності окремо взятого підприємства, так і в більш глобальних масштабах - функціонування регіонів і держав. Визначено основні критерії економічної безпеки при дослідженні категорії «економічна безпека» в економічній науці. Описано відмінність понять «національна безпека» та «економічна безпека». Визначено, що економічна безпека є однією з основних складових національної безпеки та посідає одне з провідних місць у системі забезпечення національної безпеки України. Зазначено, що під критерієм економічної безпеки розуміється частина національної безпеки, яка тісно взаємопов'язана з її іншими складовими і є основою забезпечення таких елементів як військова, політична, соціальна, екологічна, технологічна, інформаційна та інші. За звичайних обставин економічні загрози є зворотною стороною економічного виграшу від діяльності в умовах ринкової конкуренції. Досліджено ключові фактори, що впливають на економічну безпеку. Сформовано узагальнене трактування поняття «економічна безпека» як синтез проаналізованих тлумачень. ; The analysis of main definitions of the category «economic security» has been presented in the paper. Each group of scientists focuses on certain processes. However, the term «economic security» is new enough. Economic security definition that has been made by scientists in the field of economics has been declared in the article. The following official documents were analyzed: Constitution of Ukraine, Order of the Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine «On Approval of Methodological Recommendations for Calculating the Level of Economic Security of Ukraine». According to the results of the author's analysis it is determined that economic security is directly related to the state of stability of the state and knowing the law. It has been stated that in Ukraine there is currently nobody that would functionally concentrate on ensuring national security and its main component, such as economic security. The relevance and necessity of providing economic security are reflected in the article. It has a huge strategic importance both from the activity position of separately taken enterprise, and in a global scale – functioning of regions and states. The basic criteria of economic security are considered. The difference of «national safety» and «economic security» concepts is described. It has been established that economic security is one of the main components of national security. It occupies one of the leading places in the system of providing national security of Ukraine. It has been stated that the criteria of economic security is the part of national security which closely interconnects with its other components and is a basis of providing such elements as military, political, social, ecological, technological, information and others. Under the normal circumstances, economic threats are a reverse side of economic gain and the usual condition of activity in a market competitive environment. The key factors that affect the economic security have been investigated. The generalized interpretation of the term «economic security» as a synthesis of the analyzed interpretations is formed. ; В статье приведен анализ основных трактовок категории «экономическая безопасность». Каждая группа ученых концентрирует внимание на определенных процессах. Необходимость обеспечивать свою безопасность человечество чувствовало постоянно. Однако термин «экономическая безопасность» стал использоваться недавно. В статье представлены определения экономической безопасности не только ряда ученых-экономистов, но и проанализированы официальные документы: Конституция Украины и приказ Министерства экономического развития и торговли Украины «Об утверждении Методических рекомендаций по расчету уровня экономической безопасности Украины». По результатам анализа автора установлено, что экономическая безопасность напрямую связана с состоянием стабильности государства и знанием закона. В статье указано, что в Украине в настоящее время нет ни одного органа, который бы был сосредоточен на обеспечении национальной безопасности и такого главного ее компонента как, например, экономическая безопасность. В статье освещены актуальность и необходимость обеспечения экономической безопасности. Сегодня это приобретает огромное стратегическое значение как с точки зрения деятельности отдельно взятого предприятия, так и в более глобальных масштабах - функционирование регионов и государств. Определены основные критерии экономической безопасности при исследовании категории «экономическая безопасность» в экономической науке. Описаны отличие понятий «национальная безопасность» и «экономическая безопасность». Определено, что экономическая безопасность является одной из основных составляющих национальной безопасности и занимает одно из ведущих мест в системе обеспечения национальной безопасности Украины. Отмечено, что под критерием экономической безопасности понимается часть национальной безопасности, тесно взаимосвязана с ее другими составляющими и является основой обеспечения таких элементов как военная, политическая, социальная, экологическая, технологическая, информационная и другие. При обычных обстоятельствах экономические угрозы является обратной стороной экономического выигрыша от деятельности в условиях рыночной конкуренции. Исследовано ключевые факторы, влияющие на экономическую безопасность. Сформирован обобщенное определение понятия «экономическая безопасность» как синтез проанализированных толкований.

Problem setting Ethno-cultural and political components lay the foundation for nation formation, and the national identity is formed by a set of political and cultural identities, the markers of which are national consciousness, national interest, national territory, national idea, culture, language, historical heritage, and religion. In the process of Ukrainian national identity formation, ethno-cultural peculiarities are an important and volumetric element, as the ethno-cultural component of the Ukrainian nation, ethnic in its nature, prevails over the political one. Therefore, an important task of the Ukrainian state in forming the Ukrainian national identity is to carry out a public policy aimed at preserving and developing ethno-cultural peculiarities of the Ukrainian state-building nation.Recent research and publications analysis. A significant contribution to the study of the problem with the Ukrainian national identity formation was made by V. Yevtukh, M. Kozlovets, I. Kresina, V. Kriachko, A. Leonova, H. Lozko, H. Lutsyshyn, O. Nelha, P. Nadolishnii, V. Naulko, O. Orzhel, N. Pelehash, O. Rafalskyi, V. Troshchynskyi, M. Shulha.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The peculiarities of the ethno-political situation and the state of national consciousness in Ukraine require public authorities to carry out a comprehensive policy for ensuring the ethno-cultural development of the Ukrainian state-building nation as a basis for forming the Ukrainian national identity.The article aims to study the problems and tasks of public policy in ensuring the ethno-cultural development of the Ukrainian state-building nation in the context of the Ukrainian national identity formation, and to propose ways for its improvement.Paper main body Today, a number of negative factors influence the state of ethno-cultural development of the Ukrainian state-building nation and the formation of the Ukrainian national identity, in particular: Russia's hybrid war against Ukraine; the use of Russian language by military personnel while on duty; the policy of interfering of neighboring states (Hungary, Poland, Rumania) in ethno-political affairs of Ukraine; intensive globalization processes; the influence of information flows of foreign countries on the formation of the information and cultural space of Ukraine; imperfection of educational, language and cultural public policy of Ukraine.The non-consolidation of the Ukrainian society, annexationist and separatist tendencies in certain regions of Ukraine, violation of the territorial integrity and state sovereignty of Ukraine require the pursuit of the public policy aimed at affirming the Ukrainian language as a state language, cultivating Ukrainian cultural and historical national values in Ukrainian society as foundations for the Ukrainian national identity. The main policy directions should be: formation of a single Ukrainian language cultural and language information space; national patriotic upbringing; development of education and science of Ukraine, library science and book publishing.Conclusions of the research and prospects for further studies.1. It has been found out that the current state of ethno-cultural development of the Ukrainian state-building nation and the formation of the Ukrainian national identity are influenced by a number of negative factors such as Russia's hybrid war against Ukraine, cultural expansion of neighboring states in Ukraine, intensive globalization processes, dominant influence of information flows of foreign countries on the information and cultural space of Ukraine, insufficient state funding in educational, language and cultural spheres.2. The activities of public authorities aimed at ensuring the development of Ukrainian culture, language, and revival of Ukrainian national memory have been analyzed. It was determined that a significant achievement in this area was the adoption of the Law of Ukraine "On Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as a State Language", as well as the Strategy for popularization of the Ukrainian language until 2030 "Strong language – successful State", and the Strategy of National Patriotic Upbringing; creation of the website of the Ukrainian digital library; creation and functioning of the directorates of public language policy, arts education, creative industries, strategic planning and European integration; the activities of the Ukrainian Book Institute and the Ukrainian Institute of National Memory.3. The ways to improve public policy for forming the Ukrainian national identity have been proposed, namely ensuring the systematic and comprehensive ethno-policy, forming a single Ukrainian language cultural and language information space, Ukrainian societal culture; strengthening national patriotic upbringing; increasing funding for education and science of Ukraine, library science and book publishing. ; З'ясовано чинники, що негативно впливають на формування української національної ідентичності на сучасному етапі розвитку українського соціуму, серед яких: гібридна війна Росії проти України, культурна експансія сусідніх держав в Україні, інтенсивні глoбалізаційні прoцеси, домінуючий вплив інформаційних потоків зарубіжних держав на інформаційно-культурний простір України, недосконалість освітньої, мовної та культурної публічної політики України. Проаналізовано діяльність органів публічного управління щодо забезпечення розвитку української культури, мови, відродження української національної пам'яті. Запропоновано шляхи удосконалення публічної політики у сфері забезпечення етнокультурного розвитку української державотворчої нації у контексті формування української національної ідентичності, зокрема: на основі системності та комплексності етнополітики прискорити процес формування єдиного українського мовно-культурного та мовно-інформаційного простору, української соцієтальної культури; розробити та втілити державну програму національно-патріотичного виховання, збільшити фінансування галузей освіти й науки, підвищити якість українських освітніх та наукових продуктів.