Suchergebnisse

The title of this paper is very significant. It deals with an attempt to show the connection between the concepts of «nature», «human nature», and «natural law». In fact, the latter concept is no more than the result of the two terms which constitute it: nature and law. The existence of an intimate relation between nature and natural law is undeniable. In the first place, natural law takes its name from «nature»: the «natural justice» of Aristotle, the «naturalis ratio» of Cicero, the «natura rerum. of the Roman Jurisconsuls, the «naturalis inclinatio» or the «instinctu naturae» of Ulpian, the «natura ut natura» of Saint Albert the Great, the «natural tendencies» of Saint Thomas, the «quod est se et natura sua» or «quod est ex se et natura rerum» of all the authors of the Spanish School of Natural Law, or the more recent «naturalis conceptio et naturalis inclinatio» of Pizzorni. And, in another sense, although also in connection with the term «nature»: the natural law -too natural- of Grotius, Puffendorf and Thomasius, or the «natur der Sache» to be found in the doctrine of our days. In -human nature», the properties of natural law are founded : it is one in space (or universal) and one in time (or immutable), because human nature in all men and in all times is one and immutable in its essential traits. And in «nature», natural law has its foundation: in -human nature» and in the -nature of things», from the Roman-Medieval -natura rerum» until the modern -Iog ical-ontological objectivities». And also in human nature and its «tendencies» must we find the content of natural law. The problem of nature is the problem of being and the meaning of reality (its essence, its substance, its being). Philosophy in its entirety is an answer to the problem of -What are things?»; that is, -What is it that constitutes the nature of things?»; the answer for the nature of things is the starting point of philosophizing. Metaphysics, Theodicy, Anthropology, Cosmology, Ethics, etc . , are yet another series of answers to the problem of being as being, God as being, the world, mano Juridical Philosophy, which is related to Moral Philosophy, and both of these with Metaphysics, is the supreme rational «knowledge» of the finalities of the juridical being, of law, of -that which is properly juridical •. Natural law is part of the Philosophy of Law, a speculative-practical philosophical knowledge about the very essence of law and of juridical institutions. Now, natural law derives from human nature, in the same sense that human nature is, in its constitutive elements, substantiality, animality, rational, being at once spiritual, free and social. From these essential constitutive elements of the human person, according to Boethius' definition, there derives -according to the text in the Summa Theologica of Saint Thomas (11-11, q. 94, a. 2), which the author of this paper comments extensively- a triple order of -natural» tendencies which are translated into principies and precepts of social human operation which constitute the objective «natural law», and which are, in an ensemble of moral faculties, the «subjective natural laws». Thus, from the connection between «nature», «human nature», and «natural law», the following logical consequences derive: 1) Natural law is the ordaining of human Iife which commands or prohibits that which do es not exceed the natural forces. 2) Natural law has to be congruent with human nature and with the nature of things. 3) Every being possesses some essential and permanent qualities and others which are variable (in man, in nature, and in history respectively). And in law there exist fundamental permanent principies which are applied to variable cases. At the same time, from this connection between «nature», "human nature», and "natural law» -considering natural law in the context of norms- nature or .that which is natural» applied to law supposes: 1) A law which is neither arti· ficial, animal, nor supernatural acquired by revelation, but rather a «rational» knowledge. 2) That we encounter it in our own nature as an engraved vis insita, «in conformity» with that nature as it really is in its constitutive elements and in its social existence. With all logical rigor we understand that one may well call this law «natural» and know what the term «natural» as applied to law means. According to this, natural law beco mes the whole of conditions, principies, and precepts which, derived from the natural tendencies of man, organize and direct social (familial, economical, political and juridical) life according to the exigencies of rational and social human nature. And within the juridical norms, natural law occupies a preeminent place, and has a basic function. From this we deduce that if the juridical positive norms have to regulate human life, they will have to be congruent with natural law, or at least they must not contradict it, because by so doing they would destroy their own foundation and binding power, their own fundamentation and justification.

Введение: с популяризацией правил и норм, сначала общеделовой, а затем и профессиональной этики, обрел свою остроту и определенную напряженность вопрос относительно гармонии норм ГК РФ и той совокупности норм и правил о профессиональной чести, которая де факто существует и имеет тенденцию к расширению. Цель: авторы исследуют правовую природу такого явления как честь, закрепленного в качестве объекта гражданских прав, соотнося получен­ные выводы с категорией «честь профессиональная». Методы: методологическую основу исследования составляет совокупность всеобщих, общенаучных и частнонаучных методов познания, ведущую роль среди которых для целей данного исследования играют формально-догматический и системный методы. Результаты: итогом исследовательского анализа являются суждения о том, что честь, отнесенная гражданским законодательством к разряду личных нематериальных благ это категория частного права со всеми сопутствующим ее характеристиками. В связи с этим эффект гражданско-правового регулирования отношений по поводу этого блага не связан с установлением порядка обращения с ним его обладателя. В этой части законодатель ограничивается лишь констатацией факта обладания этим благом, данным личности «по природе» и берет на себя бремя его защиты и охраны. Иное дело честь профессиональная. Анализ наличных правовых и неправовых (этических) установлений не позволяет гово­рить об этом виде чести как категории частного права. Содержательный кон­текст этого понятия связывается отнюдь не с естественностью (природностью) этого блага, а с определенными юридическими фактами. Ведущие характеристики этого вида чести обеспечивают ее трактовку в качестве «нравственного стержня личности работника (сотрудника)», «добросовестного выполнения им профессиональных функций», «показателя готовности к выполнению профессиональных задач» и др. Отсюда и нормативные обороты, обязывающие обладателя «заботиться о профессиональной чести», «дорожить» ею, то есть предписывающие алгоритм обращения с профессиональной честью, главным об­разом не с точки зрения права на профессиональную честь, а обязанностей ее обладателя. До недавнего времени в литературе такие различия между честью и профессиональной честью оправдывали деонтологическим характером последней. Между тем, обозначенные расхождения между честью и профессиональной честью свидетельствует о большем о неоднородности природы этих явлений. В первом случае она социально-правовая, во втором социально-этическая. Следствием такой дифференциации этих во многом смежных, но, все же различных явлений, является необходимая градация тех источников, которые устанавливают последствия ущемления чести как социально-правового явления и невыполнения соответствующих нравственных обязанностей носителем профессиональ­ной чести как социально-этического явления. ; Introduction: with the popularization of the rules and regulations, business like first, and then the professional ethics, regained its sharpness and some intension the problem of the harmony of the Civil Code of Russia and the set of rules and regulations of professional honour, that de facto exists and has a tendency to expand. The Purpose: authors explore the legal nature of such phenomenon as honor, which is fixed as the ob­ject of civil rights, correlating the findings with the category «professional» honor. Methods: the methodological basis of the research is a set of methods of cognition: universal, general science and privates science. Leading role for the purposes of this re­search are formal dogmatic and systematic methods. Results: the result of this research is judgements about that honor, which is related to personal non-material values in civil law -this is a category of private law with all its accompanying characteristics. In this connection the effect of civil legal regulation of relationship about this benefit, which is not associated with the establishment of the process of dealing with its owner. In this part of the law is limited to a statement of fact possession of this benefit, which is iden­tity such as «nature benefit» and assumes burden of its defence and protection. Another thing professional honor. Analysis of available legal and non-legal (ethical) regula­tions does not allow to talk about this kind of honor as a category of private law. Mean­ingful context of this term is associated not with the naturalness of this benefit, but with certain legal facts. The leading characteristics of this type of honor provided its interpre­tation as a «moral personality employee (staff)», «the faithful fulfil of professional du-ties», «indicator of readiness to fulfil professional tasks», etc. Hereof the legislative the­sis, requiring the owner to «take care of the professional honour», «value its», i.e. a pre­scriptive algorithm for the treatment of professional honor, mostly it is not the right on honour but responsibility of its owner. Until recently, it is justified such differences be­tween honor and professional honor in the literature the deontological character of the latter. Meanwhile, these differences between honor and professional honor give evi­dence about the heterogeneity of the nature of these phenomenons. In the first case it is social and legal, it is social and ethical in the second. The consequence of this differen­tiation of these adjacent but different phenomenons, is a necessary gradation of those sources that establish the consequences of limitation of honour as a social and legalphenomenon and not fulfil ethical duties owner of a professional honour as a social and ethical phenomenon.

Arabic poetry and literature are one of the richest and most precious treasures of world literature, which have introduced valuable works to the world literary society in various fields such as wisdom, preaching and ethics and in general, whatever related to the spiritual and instinctive aspects of human beings. Various works in the mentioned fields illustrate the fact that not only the pioneers of Iran in the past have done justice in this regard, but also the intellectuals and scholars of today's literature have not refrained from any effort to introduce these works to the enthusiasts of literature. For this reason, we intend to re-examine the same works of our ancient scholars written in Arabic since unfortunately, there is a deep gap between this great ancient Arabic culture and today's contemporary culture. Whether the reasons are cultural, social or political, it has caused us to less address this category of literature and Persian poets composing in Arabic, who have proceeded along with the homeland literary men and have introduced valuable works to mankind. In this paper, we aim to study one of the committed scholars of Khorasan literature and Ghaznavi court and a special and trustable writer of Saboktakin and his son Mahmoud and accordingly, we examine, describe and translate the complete works of Hakim Abul Fath al-Bosti who is constantly shining in Arabic literature like a blazing light. ; La poesía árabe y la literatura son uno de los tesoros más ricos y preciosos de la literatura mundial, que han introducido obras valiosas para la sociedad literaria mundial en diversos campos como la sabiduría, la predicación y la ética y, en general, todo lo relacionado con los aspectos espirituales e instintivos de los seres humanos. Varias obras en los campos mencionados ilustran el hecho de que no solo los pioneros de Irán en el pasado han hecho justicia al respecto, sino que también los intelectuales y académicos de la literatura actual no se han abstenido de presentar estas obras a los entusiastas de la literatura . Por esta razón, tenemos la intención de volver a examinar las mismas obras de nuestros antiguos eruditos escritos en árabe, ya que, lamentablemente, existe una profunda brecha entre esta gran cultura árabe antigua y la cultura contemporánea actual. Si las razones son culturales, sociales o políticas, nos ha llevado a abordar menos esta categoría de literatura y los poetas persas componiendo en árabe, que han procedido junto con los hombres literarios de la patria y han introducido obras valiosas para la humanidad. En este artículo, nuestro objetivo es estudiar a uno de los eruditos comprometidos de la literatura khorasana y la corte Ghaznavi y un escritor especial y confiable de Saboktakin y su hijo Mahmoud y, en consecuencia, examinar, describir y traducir las obras completas de Hakim Abul Fath al-Bosti que brilla constantemente en la literatura árabe como una luz resplandeciente. ; A literatura árabe e a literatura são os livros de sucesso mais ricos e preciosos da literatura mundial, que introduzem obras valiosas para a sociedade literária mundial em campos como a sabiduría, a predicación y la ética y, en geral, todo lo relacionado As formas espirituais e instintivas de ser humano. Varias obras en los campos, Ilustração, Ilustrações, O Que Fazer, Não O Solo, Os Pioneiros De Irã, No Passado, Como Chegar, Justamente Com O Que São, Os Habilidosos E Acadêmicos De Literatura Real, Não Há Livros De Apresentação, Estas, As Escolas De La literatura. De fato, a cultura, a liberdade de expressão, a cultura, a cultura, a cultura, a cultura, a cultura e a cultura contemporâneas real. Si razones son so culturales, sociales, policies, nos ll llived a abordar menos esta categoría de literature y los poetas persas compondo en árabe, that han procedido junto to hombres literarios de la patria y han introducido obras valiosas para la humanidad. En este artigo, o nuestro estuda um uno dos eruditos comprometidos da literatura khorasana e o corte Ghaznavi y une o especial e o conhecível de Saboktakin e seu hijo Mahmoud y, en consecuencia, examinar, descrever e traduzir as obras completas de Hakim Abul Fath al-Bosti que brilla está na literatura árabe como uma luz resplandeciente.

The paper considers the problems of ethical and legal regulation of modern biomedical research, where one of the methods of studying and describing environmental objects is an experiment. It is a key tool of practice, without which theory is impossible. Given the pace of development of modern science and the world as a whole, the topic of studying the principles of regulation of biomedical research and their improvement is relevant. The article highlights the basic principles of the use of humans and animals in biomedical research. It was explained why it is so important to strengthen the humanization of this process. The conclusions are the following: it is very important to prevent cruelty of any biological objects in the context of resolving bioethical and legal problems associated with the implementation of the principle of humanism and the protection of the rights of living organisms. Modern science and the practice of preclinical and clinical tests should be involved into serious challenge in order to improve and universalize the process of medical and biological research technology in vitro. The purpose of the article is to study the main international legal principles of using living organisms in biomedical experiments, as well as to determine the main problems on this issue and to outline the ways to resolve them. To examine the current state of ethical and legal regulation, principles and rules for conducting experimental biomedical research. Nowadays the international community has adopted enough legal acts regulating the proper behavior with biological objects, including those specially cultivated for such studies (laboratory) when conducting biomedical experiments. Recently, both, in the national legislation of European countries and international legislation, there have been trends to strengthen their protection in the field of biomedical research. The article provides examples of bullying, and as a result of a direct violation of the basic principles of bioethics – respect for the autonomy and dignity of a person. It is proved that the main task of bioethics is to preserve the life and health of every organism. It is imperative, both at the international and national levels, to adopt programs for development and support of scientific study of the in vitro biosystems introduction into research practice. At the national level, it is necessary to criminalize the violation of international standards for conducting biomedical research using organisms. Both, international and national legislation should impose a direct ban on the use of in vivo technologies in case of the possibility of using in vitro technologies. Keywords: bioethics, medical ethics, morality, regulation, biomedical research. ; Біоетика – не лише новий напрямок в науці, але й інша сфера філософського пізнання життя та його збереження на Землі. В роботі розглянуто проблеми етико-правового регулювання сучасних біомедичних досліджень, де одним із методів вивчення та опису об'єктів навколишнього середовища є експеримент. Він є ключовим інструментом практики, без якої неможлива теорія. Враховуючи темпи розвитку сучасної науки та загалом світу, актуальною є тема вивчення принципів регулювання біомедичних досліджень та їх удосконалення. У статті також висвітлено основні принципи використання людей та тварин у біомедичних дослідженнях. Пояснено чому так важливо посилити гуманізацію цього процесу. Висновки: дуже важливо запобігати жорстокому поводженню з будь-якими біологічними об'єктами в контексті вирішення біоетичних та правових проблем, пов'язаних із реалізацією принципу гуманізму та захистом прав живих організмів. Сучасна наука та практика доклінічних та клінічних випробувань повинні бути залучені до цієї проблеми з метою вдосконалення та універсалізації процесу медико-біологічних досліджень in vitro. Мета статті – вивчити основні міжнародно-правові принципи використання організмів у біомедичних експериментах, а також визначити основні проблеми з цього питання та окреслити шляхи їх вирішення. Оглянути сучасний стан етико-правового регулювання, принципів та правил проведення експериментальних медико-біологічних досліджень. На сьогоднішній день міжнародне співтовариство прийняло достатньо правових актів, що регулюють належне проведення біомедичних доклічнічних та клінічних досліджень з біологічними об'єктами, в тому числі спеціально вирощених для таких досліджень організмів (в лабораторії). Останнім часом як у національному законодавстві європейських країн, так і в міжнародному законодавстві спостерігаються тенденції посилення їх захисту у галузі біомедичних досліджень. В статті приведено приклади знущання, і як наслідок прямого порушення основних принципів біоетики – поваги до автономності та гідності людини, Доведено, що основна задача біоетики – збереження життя та здоров'я кожного організму. Обов'язковим є як на міжнародному, так і на національному рівнях прийняття програм розвитку та підтримки наукового вивчення впровадження біосистем in vitro у практику досліджень. На національному рівні необхідно криміналізувати порушення міжнародних стандартів проведення біомедичних досліджень з використанням організмів, посилити інші види відповідальності та створити спеціальну систему державних органів, відповідальних за політику їх використання у біомедичних цілях та здійснення контролю в цій області. Ключові слова: біоетика, медична етика, мораль, регулювання, біомедичні дослідження.

The paper considers the problems of ethical and legal regulation of modern biomedical research, where one of the methods of studying and describing environmental objects is an experiment. It is a key tool of practice, without which theory is impossible. Given the pace of development of modern science and the world as a whole, the topic of studying the principles of regulation of biomedical research and their improvement is relevant. The article highlights the basic principles of the use of humans and animals in biomedical research. It was explained why it is so important to strengthen the humanization of this process. The conclusions are the following: it is very important to prevent cruelty of any biological objects in the context of resolving bioethical and legal problems associated with the implementation of the principle of humanism and the protection of the rights of living organisms. Modern science and the practice of preclinical and clinical tests should be involved into serious challenge in order to improve and universalize the process of medical and biological research technology in vitro. The purpose of the article is to study the main international legal principles of using living organisms in biomedical experiments, as well as to determine the main problems on this issue and to outline the ways to resolve them. To examine the current state of ethical and legal regulation, principles and rules for conducting experimental biomedical research. Nowadays the international community has adopted enough legal acts regulating the proper behavior with biological objects, including those specially cultivated for such studies (laboratory) when conducting biomedical experiments. Recently, both, in the national legislation of European countries and international legislation, there have been trends to strengthen their protection in the field of biomedical research. The article provides examples of bullying, and as a result of a direct violation of the basic principles of bioethics – respect for the autonomy and dignity of a person. It is proved that the main task of bioethics is to preserve the life and health of every organism. It is imperative, both at the international and national levels, to adopt programs for development and support of scientific study of the in vitro biosystems introduction into research practice. At the national level, it is necessary to criminalize the violation of international standards for conducting biomedical research using organisms. Both, international and national legislation should impose a direct ban on the use of in vivo technologies in case of the possibility of using in vitro technologies. Keywords: bioethics, medical ethics, morality, regulation, biomedical research. ; Біоетика – не лише новий напрямок в науці, але й інша сфера філософського пізнання життя та його збереження на Землі. В роботі розглянуто проблеми етико-правового регулювання сучасних біомедичних досліджень, де одним із методів вивчення та опису об'єктів навколишнього середовища є експеримент. Він є ключовим інструментом практики, без якої неможлива теорія. Враховуючи темпи розвитку сучасної науки та загалом світу, актуальною є тема вивчення принципів регулювання біомедичних досліджень та їх удосконалення. У статті також висвітлено основні принципи використання людей та тварин у біомедичних дослідженнях. Пояснено чому так важливо посилити гуманізацію цього процесу. Висновки: дуже важливо запобігати жорстокому поводженню з будь-якими біологічними об'єктами в контексті вирішення біоетичних та правових проблем, пов'язаних із реалізацією принципу гуманізму та захистом прав живих організмів. Сучасна наука та практика доклінічних та клінічних випробувань повинні бути залучені до цієї проблеми з метою вдосконалення та універсалізації процесу медико-біологічних досліджень in vitro. Мета статті – вивчити основні міжнародно-правові принципи використання організмів у біомедичних експериментах, а також визначити основні проблеми з цього питання та окреслити шляхи їх вирішення. Оглянути сучасний стан етико-правового регулювання, принципів та правил проведення експериментальних медико-біологічних досліджень. На сьогоднішній день міжнародне співтовариство прийняло достатньо правових актів, що регулюють належне проведення біомедичних доклічнічних та клінічних досліджень з біологічними об'єктами, в тому числі спеціально вирощених для таких досліджень організмів (в лабораторії). Останнім часом як у національному законодавстві європейських країн, так і в міжнародному законодавстві спостерігаються тенденції посилення їх захисту у галузі біомедичних досліджень. В статті приведено приклади знущання, і як наслідок прямого порушення основних принципів біоетики – поваги до автономності та гідності людини, Доведено, що основна задача біоетики – збереження життя та здоров'я кожного організму. Обов'язковим є як на міжнародному, так і на національному рівнях прийняття програм розвитку та підтримки наукового вивчення впровадження біосистем in vitro у практику досліджень. На національному рівні необхідно криміналізувати порушення міжнародних стандартів проведення біомедичних досліджень з використанням організмів, посилити інші види відповідальності та створити спеціальну систему державних органів, відповідальних за політику їх використання у біомедичних цілях та здійснення контролю в цій області. Ключові слова: біоетика, медична етика, мораль, регулювання, біомедичні дослідження.

The paper considers the problems of ethical and legal regulation of modern biomedical research, where one of the methods of studying and describing environmental objects is an experiment. It is a key tool of practice, without which theory is impossible. Given the pace of development of modern science and the world as a whole, the topic of studying the principles of regulation of biomedical research and their improvement is relevant. The article highlights the basic principles of the use of humans and animals in biomedical research. It was explained why it is so important to strengthen the humanization of this process. The conclusions are the following: it is very important to prevent cruelty of any biological objects in the context of resolving bioethical and legal problems associated with the implementation of the principle of humanism and the protection of the rights of living organisms. Modern science and the practice of preclinical and clinical tests should be involved into serious challenge in order to improve and universalize the process of medical and biological research technology in vitro. The purpose of the article is to study the main international legal principles of using living organisms in biomedical experiments, as well as to determine the main problems on this issue and to outline the ways to resolve them. To examine the current state of ethical and legal regulation, principles and rules for conducting experimental biomedical research. Nowadays the international community has adopted enough legal acts regulating the proper behavior with biological objects, including those specially cultivated for such studies (laboratory) when conducting biomedical experiments. Recently, both, in the national legislation of European countries and international legislation, there have been trends to strengthen their protection in the field of biomedical research. The article provides examples of bullying, and as a result of a direct violation of the basic principles of bioethics – respect for the autonomy and dignity of a person. It is proved that the main task of bioethics is to preserve the life and health of every organism. It is imperative, both at the international and national levels, to adopt programs for development and support of scientific study of the in vitro biosystems introduction into research practice. At the national level, it is necessary to criminalize the violation of international standards for conducting biomedical research using organisms. Both, international and national legislation should impose a direct ban on the use of in vivo technologies in case of the possibility of using in vitro technologies. Keywords: bioethics, medical ethics, morality, regulation, biomedical research. ; Біоетика – не лише новий напрямок в науці, але й інша сфера філософського пізнання життя та його збереження на Землі. В роботі розглянуто проблеми етико-правового регулювання сучасних біомедичних досліджень, де одним із методів вивчення та опису об'єктів навколишнього середовища є експеримент. Він є ключовим інструментом практики, без якої неможлива теорія. Враховуючи темпи розвитку сучасної науки та загалом світу, актуальною є тема вивчення принципів регулювання біомедичних досліджень та їх удосконалення. У статті також висвітлено основні принципи використання людей та тварин у біомедичних дослідженнях. Пояснено чому так важливо посилити гуманізацію цього процесу. Висновки: дуже важливо запобігати жорстокому поводженню з будь-якими біологічними об'єктами в контексті вирішення біоетичних та правових проблем, пов'язаних із реалізацією принципу гуманізму та захистом прав живих організмів. Сучасна наука та практика доклінічних та клінічних випробувань повинні бути залучені до цієї проблеми з метою вдосконалення та універсалізації процесу медико-біологічних досліджень in vitro. Мета статті – вивчити основні міжнародно-правові принципи використання організмів у біомедичних експериментах, а також визначити основні проблеми з цього питання та окреслити шляхи їх вирішення. Оглянути сучасний стан етико-правового регулювання, принципів та правил проведення експериментальних медико-біологічних досліджень. На сьогоднішній день міжнародне співтовариство прийняло достатньо правових актів, що регулюють належне проведення біомедичних доклічнічних та клінічних досліджень з біологічними об'єктами, в тому числі спеціально вирощених для таких досліджень організмів (в лабораторії). Останнім часом як у національному законодавстві європейських країн, так і в міжнародному законодавстві спостерігаються тенденції посилення їх захисту у галузі біомедичних досліджень. В статті приведено приклади знущання, і як наслідок прямого порушення основних принципів біоетики – поваги до автономності та гідності людини, Доведено, що основна задача біоетики – збереження життя та здоров'я кожного організму. Обов'язковим є як на міжнародному, так і на національному рівнях прийняття програм розвитку та підтримки наукового вивчення впровадження біосистем in vitro у практику досліджень. На національному рівні необхідно криміналізувати порушення міжнародних стандартів проведення біомедичних досліджень з використанням організмів, посилити інші види відповідальності та створити спеціальну систему державних органів, відповідальних за політику їх використання у біомедичних цілях та здійснення контролю в цій області. Ключові слова: біоетика, медична етика, мораль, регулювання, біомедичні дослідження.

У статті розглядається поняття «тролінгу» як нового мережевого феномену сучасності та нового виду комунікативної практики. Аналізується походження і розвиток «тролінгу», зазначається, що поява цього поняття здебільшого пов'язана з мережевою анонімністю. Обґрунтовується те, що цей феномен можна розглядати як прояв соціальної агресії. Також у статті розглянуто феномен «політичного тролінгу». В статье рассматривается понятие «троллинга» как нового сетевого феномена современности и нового вида коммуникативной практики. Анализируется происхождение и развитие «троллинга», отмечается, что появление «троллинга» в основном связано с сетевой анонимностью. Обосновывается то, что этот феномен можно рассматривать как проявление социальной агрессии. Также в статье рассмотрен феномен «политического троллинга». ; The rapid pace of development of «trolling» in the communicative space of the global network allow us to speak of him as a powerful form of communicative activity, which is constantly being improved. The term «trolling» comes from the slang of the participants of virtual communities and is not directly related to the sphere of scientific discourse. «Trolling» is regarded as a kind of virtual communication with a violation of the ethics network interaction, such as various forms of aggressive, humiliating or offensive behavior to foment conflict. Used as a process of communication between personalized attendees who are interested in more awareness, publicity or outrageous, and in the anonymous user interaction exercised without the possibility of identifying the real subject relationship. In the most general terms, this phenomenon is proposed to characterize the process as placing on virtual communication resources provocative messages for escalation of social tension by breaking the rules of ethical code of online interaction. Should also divide such thing as a «network trolling» and «Internet trolling». Network «trolling» a deliberately provocative message development to cause conflicts between the participants of the network community, «the wave of edits» (active purposeful interference with text messages in the context of promoting and imposing their own position), and introduce users are useless confrontation. «Internet trolling» a phenomenon that starts with a certain joke, a hoax, uncomplicated and straightforward expression «trolling» attack whose goal is to destroy the selected conference or news-group (collectively news), or the making available of a particular person to a nervous breakdown. The first who studied this phenomenon was a researcher John Donat an expert on modern media, researcher at Harvard University. R. Vnebrachnyh examining this phenomenon, draws a parallel «trolling» phenomenon «energy vampirism». In his opinion, the most successful «trolls» can create tension in a number of communities, making them colliding with each other and using the projection of publicity in the media to attract public attention. The most important source appearance and spread of «trolling» is anonymity network. «Internet trolls» hamper to lead the discussion on the Internet users a simple and wellknown people, using the fact that punishing them is impossible. It seems that the «Internet trolls» are among the communicators that are active, mobile, able to activate the Internet audience and update problems, giving their interpretation using their own methods and implementing their own goals. There are no less important to note about a type of «trolling» political «trolling». This is a phenomenon that takes place on the Internet and allows politicians to gain some political capital and implement political interests. If used terminology «thick» and «thin trolling», it may be noted that the political dialogue rendered in real and virtual space, often using «thin trolling». Political troll, affecting the personal and professional qualities of the opponent, acting on it, takes off balance and causing responses expected troll. Political «trolling» differs from the usual «trolling» that aims to promote their ideas. In this case, the benefits of their ideas and discredit political force competitors. Working methods trolls are different from post content and comments provocative content that cause heated debate with the information flows which aim to divert attention from the topic, to the elegant try to discredit the image of competitors. The main task of political trolls information support their candidate, discrediting the opponent. They are trying to create the appearance of broad public discontent existing power or some politician what register hundreds of similar «nickname» (network name) of supposedly different regions. They distribute hundreds of almost identical message to every way to discredit their opponents. The main feature of political troll is aggression and obsession. To him do not care what arguments you spend it, he has consistently maintains the same opinion, to attract more attention to this point. Message troll usually are offensive and unconstructive criticism. Troll polarizes community members into two irreconcilable «camps» communication which sometimes turns into a real information war. The formation and development of the information society, the rapid development of the Internet contributed to the emergence of new phenomena that require scientific study and forecasting. One of these phenomena is actively developing «trolling» on the Internet.

The paper presents a series of arguments which indicate that significant historiographic works describing and analyzing bygone political phenomena as well the literary works which picturesquely depict political situations and human destinies - with their specific approaches and methods - contribute to the better insight and understanding of the phenomena in the political life which philosophy and social sciences express by notions. Social and political life have their bright and dark sides. It is less arguable that political sciences - in the study of phenomena included in their topic -find great help in history, if it is - as Leopold von Ranke advised - oriented only to "show what really happened". Historical studies, specially the ones of the socalled great historians, present to us the images of the situation in a certain period or event with all significant details and contribute to the understanding of that phenomenon, helping to clarify its essence. Thus for example, Appian's Roman Civil Wars or Tacitus' descriptions in The Annals of the suffering of the innocent victims in the power struggle during civil wars and during the ferocious persecution of Christians -innocent, but accused of all possible crimes. What astonishes the reader is the grea similarity between the phenomena, processes, actions happening two millennia ago and in the 20th century. Philosopher and political thinkers (like Aristotle), but also some historians (like Thucydides) offer explanations why some patterns repeat and why they would "keep repeating". In Khalil Inalcik's work, we find detailed descriptions of brutal mutual killings among the sons of the majority of the Turkish sultans in the power struggle after their fathers' death. Generalizing on the basis of the material provided by history, we reach an entire string of general notions in political and social sciences. Great thinkers and writers, from the oldest Eastern and the greatest antique philosophers till the ones from the 20th century, used found inspiration and drew ideas and incentives or material from the sources with which they supplemented their theoretical categories, notions and explanations, including the images of political life. These sources are represented in the great literary works. Contradictory opinions about the character and significance of ail and literature are found in Plato's and Aristotle's writings. Aristotle, who analyzed this problem, presented arguments why literary insights - precisely because of the character of insights they offer - deserve to stand in the same pedestal with philosophy. He used the expression he himself introduced to mark one aspect of the effect of art and literature - and that is catharsis. Psychology facilitates our insights into the motives and consequences of the participants' behavior social psychology being particularly important, but also ethics. The means used to convey a certain truth is less important, its essence is more important. Several Greek philosophers (Parmenides, Empedocles, Xenophon) even the Roman ones (for example, Lucretius Cains) wrote their philosophical treatises in verse. Kant's famous words Sapere aude! with which he asks people to have courage to use their own mind and thus become enlightened originate from the Roman poet Horace, and Michel de Montaigne also used them. Plato and Aristotle referred not only to the available sources about preceding philosophical ideas and political systems, including the first Greek historians, but also to the tragedians, primarily Aeschylus, Sophocles and Euripides, to the comedy writers (like Aristophanes), to the lyricists (Solon, Simonides, Archilochus). When Aristotle expounds one of the key categories of his political theory about man as a political animal (zoon politikon), he refers to Homer to confirm what he himself believes. Anica Savic-Rebac quotes Strabo's formulations about poetry as "the first philosophy", as well as about Homer's work as "poetic philosophy" and as a source of every kind of wisdom, even every kind of knowledge. With his ideas and images he presented in his literary works, Dostoyevsky influenced several philosophers (Nietzsche, Camus and others) and scientists (Freud, Adler and others). "The philosophy of existence" and its ethical orientation were presented not only in the philosophical, but also in the literary works (Kierkegaard, Sartre, Camus). The so called philosophy of the absurd and "the literature of the absurd" mutually merge and supplement. Not even the best 20th century theoretical treatise about the nature of power - like those by Charles Merriam, Bertrand Russell, Bertrand de Jouvenel or Harold Lass well can depict what man gets to know through the tragedies of Marlowe Shakespeare, Goethe, in which main participants are driven and urged by the yearning to achieve absolute power. "The Great Inquisitor", "The Iron Heel" "Dark at Noon", but also the personalities like Raskolnikov or Verhovensky from the novel The Possessed help us to understand many things. "Gulag" became a political notion because of the title of the novel Gulag. Literature-antiutopia pointed to the dangers of the closed mind and of the technological society before scientific studies had done that.

One of the important elements of national, urban and biosphere identity is the local cuisine, as a code that forms and translates certain values. Recently, in the US and Europe, the direction of interdisciplinary research has become relevant, which combining the problems of food, environmental ethics and safety. In the context of the COVID-19 coronavirus pandemic, the risk of food insecurity is growing, especially in countries dependent on food imports. A pandemic offers the opportunity to transform food systems. Agribusiness is aimed at uninterrupted supply of cheap, unified food. The world trade market is quite pragmatic, it responds to the needs of trends in Western society, because it is a source of income and the basis of modern resource allocation. Concerned about the potential threat to food security during the COVID-19 pandemic, many countries and organizations are working hard to provide affordable food to consumers who can still access and buy food despite restrictions on movement and loss of income, as well as safe rural management farms. The purpose of the article is the implementation of the environmental aspects of identity in modern urban research. The article deals with the development of the 'Slow Food' movement in Ukraine. The movement supports farmers, studies and promotes local products, traditional recipes, and supports the biodiversity of species. In Ukraine, volunteers of the movement for more than ten years have been proving that food should be produced not only in environmentally friendly conditions, but also without harm to the environment, wildlife, society. Dnipro, Kyiv, Odesa, Poltava, Rivne, Simferopol and Chernihiv represent the cities of Ukraine. Bessarabia, Volyn, Galicia, Carpathians, Crimea and Podillia - present the 'culinary dialects' of the regions. Unlike other countries, Ukrainian primary centers are informal associations of enthusiasts who, at their own expense, embody the Slow Food philosophy and take part in the preserving and promotion of traditional foods. But most importantly is a movement of volunteers to help Ukraine to save landscapes and food independence which is based on on local products. Environmental aspects of urban life, the question of what plans we build them , for a long time they remained secondary to political and socio-economic problems. There are many initiatives now and the townspeople are addressing these issues, but they are not yet at the time. Odessa may become one of the sitopic cities of Ukraine. The creation of new lokal spaces and practices for the social cohesion and safe food for Odessa citizens contributes to the successful implementation of Cittaslow principles. An analysis of the trend towards more conscious consumption and understanding of the problems in the current food system will contribute to the development of gastronomic tourism. It is proved that Odessa can become one of the sitopic cities of Ukraine. Due to the creation of new lokal spaces and practices aimed at creating social cohesion and safe food for Odessa citizens, the principles of Cittaslow, a slow and environmentally friendly city, are being successfully implemented. ; Одним із важливих елементів біосферної, національної та міської ідентичності є локальна кухня як код, що формує і транслює певні цінності. Останнім часом у США та Європі актуалізується напрям міждисциплінарних досліджень, який об'єднує проблеми їжі, екологічної етики та безпеки. В умовах пандемії коронавируса COVID-19 посилюється необхідність гарантування продовольчої безпеки, особливо в країнах, що залежать від імпорту продуктів харчування. Агробізнес спрямований на безперебійне постачання дешевої, уніфікованої їжі. Ринок світової торгівлі досить прагматичний, він реагує на потреби трендів західного суспільства, бо це є і джерело прибутків, і основа сучасного розподілу ресурсів. Стривожені потенційною загрозою для продовольчої безпеки під час пандемії COVID-19, багато країн і організації докладають особливих зусиль для забезпечення доступними продуктами харчування споживачів, які все ще можуть отримати доступ і купити продукти, попри обмеження руху і втрати доходу, а також для безпечного ведення сільського господарства. Метою статті є імплементація екологічних аспектів національної та біосферної ідентичності в сучасні міські дослідження. Стаття присвячена розвитку руху Slow Food в Україні. Рух підтримує фермерів, вивчає і просуває локальні продукти і традиційні рецепти, підтримує біорізноманіття продуктів, рецептів і страв. В Україні волонтери руху вже більше десяти років доводять, що їжа повинна бути вироблена не тільки в екологічно чистих умовах, але й не завдавати шкоди навколишньому середовищу, тваринному світу, життю суспільства. Аналіз тенденції більш свідомого споживання та розуміння проблем у нинішній системі харчування сприятиме розвитку гастрономічного туризму. Доводиться, що Одеса може стати одним із сітопічних міст України. Внаслідок створення нових локаворських просторів та практик заради соціальної згуртованостї та безпечної їжі для одеситів успішно реалізуються приципи Cittaslow – повільного та екобезпечного міста.

Cotton Hills Farm is a observational film that captures the rural way of life that existed before the coming of cotton mills in the South and continues to exist after. To do this I worked with Jeb Wilson of Cotton Hills Farm in Chester, South Carolina whose family had been farming in the Lowry's community since 1882.The film is positioned in the aftermath of the closing of the cotton conglomerate, Springs Global, an economic and economic and cultural presence in Chester since after the Civil War, which moved its cotton operations overseas beginning in 2007. In this context, the film shows the enduring culture and custom of the rural South against the backdrop of globalization.Additionally, the film portrays the South in ways not addressed in broader representations of the region in cinema. Cotton Hills Farm illustrates an alternative visual narrative of the rural and working class South which is usually represented through violent connotations in the American imaginary through in subgenres such as "hixploitation" and horror films. In turn, alternatives to such negative representations are sorely lacking in more popular cinematic depictions. Cotton Hills Farm offers this alternate view through its form and content, by allowing subjects a voice through its use of observational techniques that allow an alternative pathway of entry into the South for the viewer. --- Chester County, South Carolina, in the Piedmont region was once central to the local mill conglomerate Springs Industries, which formed during the U.S. Reconstruction and was central to Chester's economic and social culture. It closed its last operating plant, the Katherine, in 2007. While starting to visually document workers' stories during the closing of the mill, I amassed footage quickly. The project morphed into a more comprehensive focus on class, culture, and history that considered Chester County in the context of a long-time reliance on the mills and the contemporary situation surrounding their closure. This wider palette was generated by my interactions with Chester's citizens around the topic of the mills in informal conversations. I explored Chester's importance to the South's long history with mill culture and the ways in which rural- and working- class citizens associated with that culture were portrayed in a broader American imaginary.Part of this scope included Cotton Hills Farm, a farm in Chester that stood at the beginning of mill culture and now is enjoying one of its most successful periods. I decided to capture the rural way of life that existed before the rise of the mills and so contacted Jeb Wilson of Cotton Hills Farm whose family had been farming in the county since 1882. I explained my project to Jeb, and he allowed me full access to the work being done on the farm. What emerged was Cotton Hills Farm, an ethnographic film about the South in an observational style. The film includes scenes of work during the summer season and follows the daily activities on the Wilson's farm. Part of the purpose of this film is to provide a counterpoint to what I saw as broader stereotypes found in films about the U.S. South.Central to looking at the region's issues analytically can be a question of ethics for the researcher. I grew up in Chester. My grandfather was a doctor for Springs Industries, and my father followed in his footsteps at the turn of the millennium. I also had a vague notion of Springs's involvement in constructing the Olympic size swimming pool in which I swam competitively during my youth, but had only the vaguest self-awareness of the mills and the work they performed. My family and hometown were obviously impacted by these events. To deny their personal effect on me would be both academically dishonest and ethically suspect. My voice is, of course, present in the film, but it is the obligation of the filmmaker to let the materials speak to readers for themselves, rather than shoehorn them into any type of preexisting theory.Cotton Hills Farm utilizes a methodical approach that explores the space around the subjects and the subjects' relationship within that space and to each other, unfolding at an intentionally deliberate pace. To explain any more is to do the viewer's job. One tenant of observational filmmaking is to allow the viewer to experience the rhythm, culture, and custom through visual nuance. Scenes included herein discover the way people across the racial spectrum work together on a farm. It is the eye of the viewer that must unravel the subtle distinctions of this film, engage moments of reading (or not) the underlying politics, culture, custom, and understand the ways in which Chester's rural citizens exist. In the process, I hope to show a different side of the rural- and working-class South.Keywords: Southern mill culture; Cotton Hills Farm; observational cinema; Southern United States; Chester, South Carolina; Lowry's, South Carolina; Southern farms; Southern Piedmont.

The article contains the analysis conducted by the author on topicality of upbringing moral culture in future engineering leaders. Special attention is paid to national scientists' views on the role of morality and that of its upbringing at a technical university. It is noted in the article that an important characteristic of a future engineering leader's professional culture is the mutual connection and mutual determination between a person's value orientation with their moral-and-ethical paradigm and professional ethics typical for their circle of communication. It is noted that the mentioned norms and principles facilitate a person's authority and priorities consolidation not only as those of a leader, but also as a site of humaneness of interpersonal relations. The authoress stresses that moral upbringing of future engineering leaders at technical universities plays a significant role in their training because it is connected with development of an individual's personality traits and forming a person's attitude to others (the team, its leader), and first of all to his/her potential colleagues and subordinates.It is highlighted in the article that within the sphere of moral education of future engineering leaders, the main priorities are the following: consciousness formation, accumulation of moral experience in moral behavior skills; moral education as knowledge in the matters of moral, ethics, policy; upbringing of the feeling of personal responsibility for one's actions, behavior, and possible outcomes of one's professional activity; development and fixation of moral self-improvement mechanisms and of behavior's self-regulation.There is highlighted the connection of V. Sukhomlynskiy's ideas with leadership potential development in students and lecturers at a technical higher education establishment.The authoress highlights the following traits of a lecturer-leader: their aspiration and need in communicating with students, displaying friendliness, high communicative traits; being a decent person, having clear moral-and-ethical views and principles and following them adamantly; being able to understand those whom they train and educate; being a creative and independent person; conducting an active research and consulting activity; being tolerant and restrained, firm and persistent, being able to control themselves, their emotions and psychic state in general; being able to forecast possible pedagogic situations, to evaluate outcomes of their deeds and actions in a systematic way, of their influencing students – these teachers' traits facilitate spirituality formation in students, future engineering leaders.There have been viewed such main methods and technologies of leadership potential development in students and lecturers at Leadership Center at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I. A. Zaziun at NTU "KhPI" as delivering information and problem-solving lectures, discussion seminars, press-conference seminars, organizing thematic science conferences, training sessions, delivering extracurricular consultations for students.It is proved in the article that in modern conditions not enough attention is paid to personality formation in engineering leaders-to-be at technical universities, while this should be an obligatory condition of their professional growth; in the process of students' vocational training, it is necessary to introduce V. Sukhomlynskiy's ideas; particularly expedient is the application of active teaching methods with a distinct moral educating directedness, intensifying individual work with students, enhancing their activity in political, community, and cultural life.The authoress thinks it necessary to restore training courses in psychology studies for all students of a technical university alongside the introduction to the training process the methods and technologies developed by lecturers of the Leadership Center and the Center of Modern Pedagogic, Psychological, and Management Technologies at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I .A. Zaziun at NTU "KhPI" on the basis of V. Sukhomlynskiy's pedagogy. ; В статье проведен анализ актуальности воспитания нравственной культуры у будущих инженеров-лидеров. Особое внимание уделено взглядам отечественных ученых роли нравственности и ее воспитанию в условиях технического университета. В статье отмечено, что важной характеристикой профессиональной культуры будущего инженера-лидера является взаимосвязь и взаимообусловленность с личностной ценностной ориентацией и морально-этической парадигмой человека, с профессиональной этикой, характерной для круга его общения. Отмечено, что указанные нормы и принципы способствуют утверждению авторитета и приоритета личности не только как лидера, но и как ячейки гуманности межличностных отношений. Автор подчеркивает, что нравственное воспитание будущих инженеров-лидеров в технических вузах играет определяющую роль в их подготовке, так как оно связано с развитием личностных качеств человека и формированием его отношения к другим людям (команды лидера), в первую очередь к своим потенциальным коллегам и подчиненным. В статье подчеркивается, что в сфере нравственного воспитания будущих инженеров-лидеров основными задачами являются: формирование сознания, накопление опыта навыков нравственного поведения; моральное образование как осведомленность в вопросах морали, этики, политики, воспитание чувства личной ответственности за свои поступки, свое поведение и возможные результаты своей профессиональной деятельности; развитие и закрепление действенных механизмов нравственного самовоспитания и саморегуляции поведения.Освещена связь педагогических идей В.Сухомлинского с развитием лидерского потенциала у студентов и преподавателей высшего технического учебного заведения.В статье подчеркнуто личностные качества преподавателя-лидера такие, как: его стремление к общению со студентами, проявление общительности, высокие коммуникабельные качества; быть глубоко порядочным человеком, иметь четкие морально-этические взгляды и убеждения, и твердо придерживаться их, уметь понимать тех, кого он учит и воспитывает; быть человеком творческим и самостоятельным, вести активную исследовательскую и консультационную деятельность; быть терпимым и сдержанным, твердым и настойчивым, уметь управлять собой, своими эмоциями и психическим состоянием вообще; уметь прогнозировать возможные педагогические ситуации, системно оценивать последствия своих действий и поступков, своего влияния на студентов, что способствует формированию духовности у студентов - будущих инженеров-лидеров. Рассмотрены основные методы и технологии развития лидерского потенциала у студентов и преподавателей в Центре лидерства кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» такие, как проведение информационных и проблемных лекций, семинаров-диспутов, семинаров-пресс-конференций, организацию тематических научных конференций, проведение тренингов, внеаудиторного проведения индивидуальных консультаций со студентами.В статье доказано, что в современных условиях недостаточное внимание уделяется формированию личности будущих инженеров-лидеров в технических университетах, тогда как она должна быть обязательным условием их профессионального роста; в процессе профессиональной подготовки студентов необходимо внедрять педагогические идеи В. Сухомлинского, а именно, целесообразным является применение активных методов обучения с четкой воспитательной направленностью, усилением индивидуальной работы со студентами, активизацией их деятельности в политической, общественной и культурной жизни. Автор считает необходимым восстановление учебных курсов изучения психологии для всех студентов технического университета, а также внедрение в учебный процесс современных методов и технологий, разработанных преподавателями Центра Лидерства и Центра современных педагогических, психологических и управленческих технологий кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» на основе педагогики В. Сухомлинского. ; В статті проведений аналіз актуальності виховання моральної культури у майбутніх інженерів-лідерів. Особлива увага приділена поглядам вітчизняних науковців щодо ролі моральності та її вихованню в умовах технічного університету. В статті відзначено, що важливою характеристикою професійної культури майбутнього інженера-лідера є взаємозв'язок та взаємообумовленість з особистою ціннісною орієнтацією та морально-етичною парадигмою людини, з професійною етикою, характерною для кола його спілкування. Відзначено, що вказані норми та принципи сприяють утвердженню авторитету та пріоритету особистості не тільки як лідера, але і як осередку гуманності міжособистісних відношень. Авторка підкреслює, що моральне виховання майбутніх інженерів-лідерів в технічних вузах відіграє визначальну роль у їх підготовці, тому що воно пов'язане з розвитком особистісних якостей людини та формуванням її відношення до інших людей (команди лідера), в першу чергу до своїх потенційних колег і підлеглих.В статті підкреслено, що у сфері морального виховання майбутніх інженерів-лідерів основними завданнями є: формування свідомості, нагромадження досвіду навичок морального поводження; моральна освіта як обізнаність в питаннях моралі, етики, політики; виховання почуття особистої відповідальності за свої вчинки, своє поводження та можливі результати своєї професійної діяльності; розвиток і закріплення дієвих механізмів морального самовиховання та саморегуляції поводження.Висвітлений зв'язок педагогічних ідей В.Сухомлинського з розвитком лідерського потенціалу у студентів та викладачів вищого технічного навчального закладу.В статті підкреслено особистісні якості викладача-лідера такі, як: його прагнення мати потребу у спілкуванні зі студентами, виявляти товариськість, високі комунікабельні якості; бути глибоко порядною людиною, мати чіткі морально-етичні погляди і переконання і твердо дотримуватись їх; уміти розуміти тих, кого він навчає і виховує; бути людиною творчою і самостійною, вести активну дослідницьку і консультативну діяльність; бути терпимим і стриманим, твердим і наполегливим, уміти управляти собою, своїми емоціями і психічним станом взагалі; уміти прогнозувати можливі педагогічні ситуації, системно оцінювати наслідки своїх дій і вчинків, свого впливу на студентів, що сприяють формуванню духовності у студентів – майбутніх інженерів-лідерів.Розглянуто основні методи та технології розвитку лідерського потенціалу у студентів та викладачів в Центрі лідерства кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» такі, як проведення інформаційних і проблемних лекцій, семінарів-диспутів, семінарів-прес-конференцій, організацію тематичних наукових конференцій,проведення тренінгів, позааудиторне проведення індивідуальних консультацій студентів.В статті доведено, що в сучасних умовах недостатня увага приділяється формуванню особистості майбутніх інженерів-лідерів в технічних університетах, тоді як вона має бути обов'язковою умовою їх професійного зростання; в процесі професійної підготовки студентів необхідно впроваджувати педагогічні ідеї В. Сухомлинського, а саме, доцільним є застосування активних методів навчання з чіткою виховною спрямованістю, посиленням індивідуальної роботи зі студентами, активізацією їх діяльності в політичному, громадському та культурному житті .Авторка вважає необхідним відновлення навчальних курсів вивчення психології для всіх студентів технічного університету, а також впровадження в навчальний процес сучасних методів та технологій, розроблених викладачами Центру Лідерства та Центру сучасних педагогічних, психологічних та управлінських технологій кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» на основі педагогіки В. Сухомлинського.

The article contains the analysis conducted by the author on topicality of upbringing moral culture in future engineering leaders. Special attention is paid to national scientists' views on the role of morality and that of its upbringing at a technical university. It is noted in the article that an important characteristic of a future engineering leader's professional culture is the mutual connection and mutual determination between a person's value orientation with their moral-and-ethical paradigm and professional ethics typical for their circle of communication. It is noted that the mentioned norms and principles facilitate a person's authority and priorities consolidation not only as those of a leader, but also as a site of humaneness of interpersonal relations. The authoress stresses that moral upbringing of future engineering leaders at technical universities plays a significant role in their training because it is connected with development of an individual's personality traits and forming a person's attitude to others (the team, its leader), and first of all to his/her potential colleagues and subordinates.It is highlighted in the article that within the sphere of moral education of future engineering leaders, the main priorities are the following: consciousness formation, accumulation of moral experience in moral behavior skills; moral education as knowledge in the matters of moral, ethics, policy; upbringing of the feeling of personal responsibility for one's actions, behavior, and possible outcomes of one's professional activity; development and fixation of moral self-improvement mechanisms and of behavior's self-regulation.There is highlighted the connection of V. Sukhomlynskiy's ideas with leadership potential development in students and lecturers at a technical higher education establishment.The authoress highlights the following traits of a lecturer-leader: their aspiration and need in communicating with students, displaying friendliness, high communicative traits; being a decent person, having clear moral-and-ethical views and principles and following them adamantly; being able to understand those whom they train and educate; being a creative and independent person; conducting an active research and consulting activity; being tolerant and restrained, firm and persistent, being able to control themselves, their emotions and psychic state in general; being able to forecast possible pedagogic situations, to evaluate outcomes of their deeds and actions in a systematic way, of their influencing students – these teachers' traits facilitate spirituality formation in students, future engineering leaders.There have been viewed such main methods and technologies of leadership potential development in students and lecturers at Leadership Center at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I. A. Zaziun at NTU "KhPI" as delivering information and problem-solving lectures, discussion seminars, press-conference seminars, organizing thematic science conferences, training sessions, delivering extracurricular consultations for students.It is proved in the article that in modern conditions not enough attention is paid to personality formation in engineering leaders-to-be at technical universities, while this should be an obligatory condition of their professional growth; in the process of students' vocational training, it is necessary to introduce V. Sukhomlynskiy's ideas; particularly expedient is the application of active teaching methods with a distinct moral educating directedness, intensifying individual work with students, enhancing their activity in political, community, and cultural life.The authoress thinks it necessary to restore training courses in psychology studies for all students of a technical university alongside the introduction to the training process the methods and technologies developed by lecturers of the Leadership Center and the Center of Modern Pedagogic, Psychological, and Management Technologies at the Department of pedagogy and social systems management after Academician I .A. Zaziun at NTU "KhPI" on the basis of V. Sukhomlynskiy's pedagogy. ; В статье проведен анализ актуальности воспитания нравственной культуры у будущих инженеров-лидеров. Особое внимание уделено взглядам отечественных ученых роли нравственности и ее воспитанию в условиях технического университета. В статье отмечено, что важной характеристикой профессиональной культуры будущего инженера-лидера является взаимосвязь и взаимообусловленность с личностной ценностной ориентацией и морально-этической парадигмой человека, с профессиональной этикой, характерной для круга его общения. Отмечено, что указанные нормы и принципы способствуют утверждению авторитета и приоритета личности не только как лидера, но и как ячейки гуманности межличностных отношений. Автор подчеркивает, что нравственное воспитание будущих инженеров-лидеров в технических вузах играет определяющую роль в их подготовке, так как оно связано с развитием личностных качеств человека и формированием его отношения к другим людям (команды лидера), в первую очередь к своим потенциальным коллегам и подчиненным. В статье подчеркивается, что в сфере нравственного воспитания будущих инженеров-лидеров основными задачами являются: формирование сознания, накопление опыта навыков нравственного поведения; моральное образование как осведомленность в вопросах морали, этики, политики, воспитание чувства личной ответственности за свои поступки, свое поведение и возможные результаты своей профессиональной деятельности; развитие и закрепление действенных механизмов нравственного самовоспитания и саморегуляции поведения.Освещена связь педагогических идей В.Сухомлинского с развитием лидерского потенциала у студентов и преподавателей высшего технического учебного заведения.В статье подчеркнуто личностные качества преподавателя-лидера такие, как: его стремление к общению со студентами, проявление общительности, высокие коммуникабельные качества; быть глубоко порядочным человеком, иметь четкие морально-этические взгляды и убеждения, и твердо придерживаться их, уметь понимать тех, кого он учит и воспитывает; быть человеком творческим и самостоятельным, вести активную исследовательскую и консультационную деятельность; быть терпимым и сдержанным, твердым и настойчивым, уметь управлять собой, своими эмоциями и психическим состоянием вообще; уметь прогнозировать возможные педагогические ситуации, системно оценивать последствия своих действий и поступков, своего влияния на студентов, что способствует формированию духовности у студентов - будущих инженеров-лидеров. Рассмотрены основные методы и технологии развития лидерского потенциала у студентов и преподавателей в Центре лидерства кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» такие, как проведение информационных и проблемных лекций, семинаров-диспутов, семинаров-пресс-конференций, организацию тематических научных конференций, проведение тренингов, внеаудиторного проведения индивидуальных консультаций со студентами.В статье доказано, что в современных условиях недостаточное внимание уделяется формированию личности будущих инженеров-лидеров в технических университетах, тогда как она должна быть обязательным условием их профессионального роста; в процессе профессиональной подготовки студентов необходимо внедрять педагогические идеи В. Сухомлинского, а именно, целесообразным является применение активных методов обучения с четкой воспитательной направленностью, усилением индивидуальной работы со студентами, активизацией их деятельности в политической, общественной и культурной жизни. Автор считает необходимым восстановление учебных курсов изучения психологии для всех студентов технического университета, а также внедрение в учебный процесс современных методов и технологий, разработанных преподавателями Центра Лидерства и Центра современных педагогических, психологических и управленческих технологий кафедры педагогики и психологии управления социальными системами им. академика И. А. Зязюна НТУ «ХПИ» на основе педагогики В. Сухомлинского. ; В статті проведений аналіз актуальності виховання моральної культури у майбутніх інженерів-лідерів. Особлива увага приділена поглядам вітчизняних науковців щодо ролі моральності та її вихованню в умовах технічного університету. В статті відзначено, що важливою характеристикою професійної культури майбутнього інженера-лідера є взаємозв'язок та взаємообумовленість з особистою ціннісною орієнтацією та морально-етичною парадигмою людини, з професійною етикою, характерною для кола його спілкування. Відзначено, що вказані норми та принципи сприяють утвердженню авторитету та пріоритету особистості не тільки як лідера, але і як осередку гуманності міжособистісних відношень. Авторка підкреслює, що моральне виховання майбутніх інженерів-лідерів в технічних вузах відіграє визначальну роль у їх підготовці, тому що воно пов'язане з розвитком особистісних якостей людини та формуванням її відношення до інших людей (команди лідера), в першу чергу до своїх потенційних колег і підлеглих.В статті підкреслено, що у сфері морального виховання майбутніх інженерів-лідерів основними завданнями є: формування свідомості, нагромадження досвіду навичок морального поводження; моральна освіта як обізнаність в питаннях моралі, етики, політики; виховання почуття особистої відповідальності за свої вчинки, своє поводження та можливі результати своєї професійної діяльності; розвиток і закріплення дієвих механізмів морального самовиховання та саморегуляції поводження.Висвітлений зв'язок педагогічних ідей В.Сухомлинського з розвитком лідерського потенціалу у студентів та викладачів вищого технічного навчального закладу.В статті підкреслено особистісні якості викладача-лідера такі, як: його прагнення мати потребу у спілкуванні зі студентами, виявляти товариськість, високі комунікабельні якості; бути глибоко порядною людиною, мати чіткі морально-етичні погляди і переконання і твердо дотримуватись їх; уміти розуміти тих, кого він навчає і виховує; бути людиною творчою і самостійною, вести активну дослідницьку і консультативну діяльність; бути терпимим і стриманим, твердим і наполегливим, уміти управляти собою, своїми емоціями і психічним станом взагалі; уміти прогнозувати можливі педагогічні ситуації, системно оцінювати наслідки своїх дій і вчинків, свого впливу на студентів, що сприяють формуванню духовності у студентів – майбутніх інженерів-лідерів.Розглянуто основні методи та технології розвитку лідерського потенціалу у студентів та викладачів в Центрі лідерства кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» такі, як проведення інформаційних і проблемних лекцій, семінарів-диспутів, семінарів-прес-конференцій, організацію тематичних наукових конференцій,проведення тренінгів, позааудиторне проведення індивідуальних консультацій студентів.В статті доведено, що в сучасних умовах недостатня увага приділяється формуванню особистості майбутніх інженерів-лідерів в технічних університетах, тоді як вона має бути обов'язковою умовою їх професійного зростання; в процесі професійної підготовки студентів необхідно впроваджувати педагогічні ідеї В. Сухомлинського, а саме, доцільним є застосування активних методів навчання з чіткою виховною спрямованістю, посиленням індивідуальної роботи зі студентами, активізацією їх діяльності в політичному, громадському та культурному житті .Авторка вважає необхідним відновлення навчальних курсів вивчення психології для всіх студентів технічного університету, а також впровадження в навчальний процес сучасних методів та технологій, розроблених викладачами Центру Лідерства та Центру сучасних педагогічних, психологічних та управлінських технологій кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна НТУ «ХПІ» на основі педагогіки В. Сухомлинського.

This article aims to investigate the convergence of the integrity, compliance, and anti-corruption guidelines introduced by the Brazilian law of state-owned companies, in view of the best international practices, adopting as an analysis parameter the Anti-Corruption and Integrity Guidelines for State-Owned Companies, published by the Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD). This descriptive study used bibliographic and documentary research and adopted a comparative analysis between the integrity, compliance, and anti-corruption system introduced by the Brazilian law of state-owned companies and the guidelines established by the OECD. The practices analyzed suggest a considerable degree of convergence between the Brazilian legislation and the OEDC guidelines. Thus, the Brazilian legal system presents what can be considered a cutting-edge normative arrangement of integrity, compliance, and anti-corruption practices. However, despite substantially adhering to the transnational recommendations, the law still presents gaps and omissions in at least three perspectives: integrated risk management; internal controls, ethics, and compliance; and autonomy of state-owned companies and their decision-making bodies. The research results point to a propositional agenda for future studies, focusing on investigating the alternatives for improving the law of state-owned companies and the Brazilian institutional environment, based on the gaps identified. It also points to an agenda of applied studies devoted to investigating and understanding the challenges of law implementation and its concrete results in the universe of state-owned companies. ; El objetivo de este artículo es investigar la convergencia de las directrices de integridad, cumplimiento y anticorrupción introducidas por la ley de responsabilidad de las empresas estatales, en vista de las mejores prácticas internacionales, adoptando como parámetro de análisis las Directrices Anticorrupción e Integridad para Empresas del Estado, publicadas por la Organización para la Cooperación y el Desarrollo Económicos (OCDE). De naturaleza descriptiva, el estudio articula la investigación bibliográfica y documental. Para lograr los objetivos propuestos, la técnica adoptada implica un análisis comparativo entre el sistema de integridad, cumplimiento y anticorrupción introducido por la ley de responsabilidad de las empresas estatales y las pautas establecidas por la OCDE. Como resultado, se observó que la ley de responsabilidad de las empresas estatales presenta un grado considerable de convergencia en vista de las buenas prácticas analizadas, al haber introducido en el sistema legal brasileño un arreglo normativo de integridad, cumplimiento y anticorrupción, que avanza hacia lo que podría considerarse el último avance. Por otro lado, a pesar de cumplir sustancialmente con las recomendaciones transnacionales, la ley aún presenta brechas y omisiones en al menos tres perspectivas: gestión integrada de riesgos; controles internos, ética y cumplimiento; y autonomía de las empresas estatales y sus órganos de decisión. Los resultados de la investigación apuntan a una agenda propositiva para futuros estudios, con un enfoque en la investigación de alternativas para mejorar la ley de responsabilidad de las empresas estatales y el entorno institucional brasileño. Por otro lado, también apunta a una agenda de estudios aplicados dedicada a investigar y comprender los desafíos de la implementación de la ley y sus resultados concretos en el universo de las empresas estatales. ; Constitui objetivo deste artigo investigar a convergência das diretrizes de integridade, compliance e anticorrupção introduzidas pela Lei das Estatais, em face das melhores práticas internacionais. Adotam-se, como parâmetro de análise, as Diretrizes em Anticorrupção e Integridade para Empresas de Propriedade Estatal, publicadas pela Organização para a Cooperação e Desenvolvimento Econômico (OCDE). De natureza descritiva, o estudo articula pesquisa bibliográfica e documental e, para a consecução dos objetivos propostos, a técnica adotada envolve a análise comparativa entre o sistema de integridade, compliance e anticorrupção introduzido pela Lei das Estatais e as diretrizes estabelecidas pela OCDE. Como resultado, observou-se que a Lei das Estatais apresenta um grau de convergência considerável em vista das práticas analisadas, tendo introduzido no ordenamento jurídico brasileiro um arranjo normativo de integridade, compliance e anticorrupção que caminha em direção ao que se poderia considerar o 'estado da arte'. No entanto, a despeito de substantivamente aderente às recomendações transnacionais, a lei ainda apresenta limitações e omissões em pelo menos três perspectivas: gestão integrada de riscos; controles internos, ética e compliance; e autonomia das estatais e de seus órgãos decisores. Os resultados da pesquisa sinalizam para uma agenda propositiva de estudos futuros voltados à investigação das alternativas de aperfeiçoamento da Lei das Estatais e do ambiente institucional brasileiro. Também sinaliza para uma agenda de estudos aplicados, devotada a investigar e compreender os desafios da implementação da lei e seus resultados concretos no universo das companhias estatais.

Протиріччя і перешкоди в процесі стандартизації в медицині пов'язані з безліччю причин, зокрема з наказовим підходом (замість консенсусного) урядовців до використання міжнародних рекомендацій обраних ними організацій. У країнах Європи і Америки, звідки в основному поширюються сучасні керівництва (Guidelines), існує цілком передбачуваний розрив між цими рекомендаціями й реальною клінічною практикою. Виходячи з такої реальності і з метою максимального їх наближення до практичної медичної діяльності, на їх основі розробляються національні протоколи ведення пацієнтів за окремими патологіями і синдромами. Автоматичне впровадження «універсальних» міжнародних протоколів і стандартів неможливо, необхідно адаптувати їх до реалій будь-якої країни (не віддаляючись при цьому від рекомендаційного характеру). Догматичне ставлення до медичних стандартів загрожує штучним перетворенням медицини в «точну науку», для якої досить слідувати протоколам, а лікарські роздуми й індивідуальні особливості пацієнта є тільки перешкодами. За часів чергових політичних змін і спроб реформування системи охорони здоров'я України практикуючому лікарю потрібно, на думку автора, чітко усвідомити важливу роль медичних стандартів та протоколів в нерозривному зв'язку з його роздумами і інтуїцією, заснованими на досвіді і знаннях. ; Противоречия и препятствия в процессе стандартизации в медицине связаны со множеством причин, в частности с приказным подходом (вместо консенсусного) правительственных чиновников относительно использования международных рекомендаций избранных ими организаций. В странах Европы и Америки, откуда в основном распространяются современные руководства (Guidelines), существует вполне предсказуемый разрыв между данными рекомендациями и реальной клинической практикой. Исходя из такой реальности и с целью максимального их приближения к практической медицинской деятельности, на их основе разрабатываются национальные протоколы ведения пациентов по отдельным патологиям и синдромам. Автоматическое внедрение «универсальных» международных протоколов и стандартов невозможно, необходимо адаптировать их к реалиям любой страны (не отдаляясь при этом от рекомендательного характера). Догматическое отношение к медицинским стандартам грозит искусственным превращением медицины в «точную науку», для которой достаточно следовать протоколам, а врачебные размышления и индивидуальные особенности пациента являются только помехами. Во времена очередных политических перемен и попыток реформирования cистемы здравоохранения Украины практикующему врачу нужно, по мнению автора, четко осознать важную роль медицинских стандартов и протоколов в неразрывной связи с его размышлениями и интуицией, основанными на опыте и знаниях. ; Contradictions and obstacles during the processes of standardization in medicine are associated with a great number of causes, in particular, with order approach (instead of consensus one) of governmental officials regarding the use of international guidelines of organizations selected by them. Clinical recommendations is an instrument helping physicians to make an optimal clinical decision, and their implementation fully depends on the desire of practicing professional and resources/infrastructure of specific health care center. Strict adherence to the standards is associated not only with certain risks and unpredictable consequences for both the doctor and the patient, but also medicine as a science and art can be seriously affected. In the countries of Europe and America, from where modern guidelines mainly spread, there is a fully predictable gap between these recommendations and real clinical practice. In view of such reality and with the purpose of their maximal approaching practical medical activity, on their basis, national protocols are developed for managing patients with separate pathologies and syndromes. Automatic introduction of universal international protocols and standards is impossible, and it is necessary to adapt them to the realities of any country (not avoiding the advisory nature). At the level of primary health care, standards and protocols are called to minimize "unnecessary", in terms of urgency, professional actions in order to optimize emergency care "to the benefit of a patient". It is possible to consider the documents of the World Medical Association the base of international normative standards, in particular: Declaration of Geneva (1948), International Code of Medical Ethics (1949); Declaration on Physician Independence and Professional Freedom (1986). Dogmatic attitude toward medical standards can threaten artificial transformation of medicine to "exact science", for which it suffices to follow the protocols and where medical reflections and individual features of patient are the only hindrances. In the days of another political changes and attempts to reform the health care system in Ukraine, a practicing physician should, in the author's opinion, clearly understand an important role of medical standards and protocols in indissoluble connection with his reflections and intuition, based on experience and/or knowledge. Adaptation of the Ukrainian laws and regulations in the field of standardization to the international systems obligates a modern physician to be aware of the recent updates of international guidelines. In urgent medicine, described algorithm of actions sometimes appears unacceptable, and doctor should choose priorities in "physician-patient" contact based first of all on patient's interest. For this purpose, physicians' independence and professional freedom is the guaranty of the real implementation of their medical duties.

To analyse the requirements of the police training in the unifying Europe first of all means the necessity to establish the basis for the concepts that cross the boundaries of national states. A question arises then whether we agree and should agree with common European principles of thepolice training in the West and in the East. We should also assess how the concept might look like after estimation of regional safety, development of the police of European states, distinct police ethics and culture, multicultural aspects and the apparent development trends as determinant conditions. What consequences can this variety raise and what influence it has on general understanding of profession of the European police? The answers to these questions could be the bases of the police training in Europe. Succesfull co-operation among the police of European countries depends not only on the whole complex of actual and legal factors but also the comprehension of the significance of the functions carried out by the police. Citizens' confidence in the police is also extremely important. First of all the outlooks, evaluations and professional competence are considered. Therefore, the requirements for the police training programmes are given priority. Higher qualification of the police will be indispensable after the internationalisation of many branches of the police. The police actions reflect the political and national culture of the state. Especially, it is the uniformed officer that by his behaviour symbolises the hopes and expectations of citizens. First of all this concerns young East European states experiencing reforms. More often than before, the police stands as a representative and indicator of current political culture. In all the European democracies, political culture is closely related to the police culture. Humane politics bared on the aspirations to European integration, peace, morals and education should act as the ground for the police-training concept. These are the aims of political institutions and a necessary condition for efficient functioning of the police in Europe. The principles of the police training also have to reflect the society's and economy's development trends in Europe. The aim of the police training is not only to confer knowledge. It is important to provide both professional qualification and develop personal and social viewpoints. Training should contribute to the evolution of European unity, which can exist together with close national and regional links. Not merely the principles outlined by the state but also every police officer's personal preparation to foster one's personality have most considerable influence on the training of the police of a state of the rule of law. The most important characteristics of a policeman should be honesty and tact, ability to retain self-control in stressful conditions, friendly collectiveness, but not complicity, professional correctness, but not legalised narrow-mindedness, healthy ambitions but not seeking honour or careerism, courage and- devotion but not recklessness. ; Analizuoti policininkų rengimo reikalavimus besivienijančioje Europoje - visų pirma reiškia būtinybę pagristi tokias koncepcijas, kurios peržengia nacionalinių valstybių ribas. Iškyla klausimas, pavyzdžiui, ar yra ir ar turi būti pritariama bendriems Europos policijos rengimo vakaruose ir rytuose principams bei kaip ši samprata galėtų būti vertinama atsižvelgus į regiono saugumą, Europos valstybių policijos raidą, skirtingą policijos etiką ir kultūrą, multikultūrinius aspektus ir pastebimas raidos kryptis. Kokius ši įvairovė gali sukelti padarinius ir kaip ji turi įtakos bendram Europos policijos profesijos suvokimui? Atsakyti i šiuos klausimus būtų galima paanalizavus policijos rengimo Europoje pagrindus. Sėkmingas Europos Šalių policijos bendradarbiavimas priklauso ne tik nuo faktiškų ir teisinių veiksnių visumos, bet ir nuo policijos atliekamų uždavinių svarbos suvokimo. Labai svarbus ir kuo didesnis piliečių pasitikėjimas policijos darbu. Visų pirma kalbama apie požiūrius, vertinimus ir dalykinę kompetenciją, todėl pirmiausia pabrėžiami policijos rengimo programų reikalavimai. Internacionalizavus daugelio sričių policijos darbą, reikės aukštesnės policijos fortifikacijos. Policijos veiksmai atsispindi tautos ir valstybės politine kultūrą. Piliečių viltis ir lūkesčius savo elgesiu ypač simbolizuoja uniformuotas pareigūnas. Tai visų pirma būdinga jaunoms reformų paliestoms Rytų Europos valstybėms. Policija vis dažniau tampa dabartinės politinės kultūros atstovu ir indikatoriumi. Visose Europos demokratijose politinė kultūra glaudžiai siejama su policijos kultūra. Policijos rengimo koncepcijos pagrindas turi būti humaniška politika, paremta Europos integracijos, taikos, dorovės ir švietimo siekiais. Tai ir yra politinių institucijų tikslai, o kartu ir sėkmingos policijos veiklos Europoje pagrindas. Policijos rengimo principai turi atspindėti ir visuomenės bei ekonomikos raidos kryptis Europoje. Policijos rengimo tikslas neturėtų būti vien perteikti žinias. Svarbu ne tik suteikti profesinę kvalifikaciją, bet ir ugdyti asmeninį bei socialinį požiūrį. Mokymas turi prisidėti prie europinės vienybės, galinčios egzistuoti šalia glaudžiu nacionalinių ir regioninių ryšių, plėtojimo. Didžiausią įtaką rengiant teisinės valstybės policiją turi ne tik valstybės nurodyti principai, bet ir asmeninis kiekvieno policijos pareigūno pasirengimas lavinti savo asmenybę. Svarbiausios policininko savybės turėtų būti sąžiningumas ir taktiškumas, sugebėjimas neprarasti savitvardos net streso sąlygomis, bičiuliškas kolegialumas, bet ne bendrininkavimas, profesinis korektiškumas, bet ne įteisintas paviršutiniškumas, sveikos ambicijos, bet ne garbės troškimas ar karjerizmas, taip pat drąsa ir atsidavimas, bet ne nutrūktgalviškumas.