Suchergebnisse

Usually the most important role of language is to facilitate communication, which often proves challenging if the used terminology is inconsistent, complex or not understandable. These issues may especially affect specific language that is characteristic for a certain profession, particularly when the members of the profession communicate the message to the outsiders. Literature review suggests that the accounting terminology may sometimes be perceived as complex or incomprehensible, due to multiple changes and variations of accounting terms. Since there is a lack of research in the field of higher education, a research was conducted with the aim of analyzing accounting terminology used in the higher education institutions in Croatia. Both secondary and primary data were used in the analysis. The secondary data included accounting courses curricula of a sample of higher education institutions in Croatia, which were analyzed in order to explore the consistency of accounting terminology. In addition, the research was supplemented by collecting primary data using questionnaire on the attitudes of students about the complexity of accounting terminology. The analysis of accounting terms used in accounting courses curricula led to a conclusion that the analyzed courses, in most cases, are not harmonized regarding the terminology used. However, these results were expected from the previous research, that showed that the same applies for the Croatian regulatory accounting framework, which is why it was concluded that using different synonyms for the same accounting concepts may be beneficial for students. As for the students' attitudes towards accounting terminology, the students who participated in the research mostly agree that the accounting courses often use different synonyms for the same concept. Although they perceive this as confusing, they are also aware that using multiple synonyms during courses for the same accounting concepts is useful because it serves as a preparation for practice. On the other hand, they mostly disagree with the statement that the accounting terminology is too complex and incomprehensible, which has proved to be influenced by the students' characteristics, such as the type of study program enrolled, year of study, number of accounting courses attended, secondary school type and working experience. This research complements previous research conducted in Croatia in other areas where the accounting terminology is present, such as the legislation or in practice among business professionals, which is its main scientific contribution As for the practical implications, results of the research may serve as an indicator to educators and legislators in their future actions, since the potential problem of inconsistency and complexity of accounting terminology in courses' curricula are a direct consequence of inconsistency and complexity of terminology in accounting legislative. ; Najvažnija uloga jezika je obično olakšati komunikaciju, što često predstavlja izazov ako je upotrijebljena terminologija nedosljedna, složena ili nerazumljiva. Takvi problemi mogu posebno biti izraženi u slučaju specifičnog jezika koji je karakterističan za određenu profesiju, pogotovo u slučaju kad se zahtijeva komunikacija s osobama koje ne pripadaju toj profesiji. Sukladno pregledu literature, može se doći do zaključka da se računovodstvena terminologija ponekad smatra složenom ili neshvatljivom, primarno zbog čestih promjena ili varijacija korištenih računovodstvenih termina. Budući da je uočen nedostatak sličnih istraživanja u području visokog obrazovanja, provedeno je istraživanje s ciljem analize računovodstvene terminologije koja se koristi u institucijama višeg i visokog obrazovanja u Hrvatskoj. U analizi su korišteni sekundarni i primarni podaci. Sekundarni podaci obuhvaćali su nastavne planove i programe računovodstvenih kolegija institucija višeg i visokog obrazovanja iz uzorka, koji su analizirni kako bi se istražila ujednačenost korištene računovodstvene terminologije. Osim toga, istraživanje je dopunjeno prikupljanjem primarnih podataka pomoću upitnika o stavovima studenata vezano uz složenost računovodstvene terminologije. Analiza termina korištenih u nastavnim planovima i programima dovela je do zaključka da obuhvaćeni računovodstveni kolegiji u većini slučajeva nisu usklađeni po pitanju računovodstvene terminologije. Međutim, takvi rezultati su očekivani zahvaljujući rezultatima prijašnjih istraživanja, koja su pokazala da isto vrijedi i za regulatorni računovodstveni okvir u Hrvatskoj, zbog čega se može zaključiti da korištenje različitih računovodstvenih sinonima tijekom obrazovanja zapravo može biti korisno za studente. Što se tiče stavova studenata o računovodstvenoj terminologiji, pokazalo se da se studenti koji su sudjelovali u istraživanju uglavnom slažu da računovodstveni kolegiji često koriste različite sinonime za isti pojam. Iako im to djeluje zbunjujuće, svjesni su i da je upotreba višestrukih sinonima tijekom nastave korisna jer služi kao priprema za praksu. S druge strane, uglavnom se ne slažu s tvrdnjom da je računovodstvena terminologija presložena ili nerazumljiva, za što se pokazalo da u određenoj mjeri ovisi o njihovim pojedinačnim obilježjima, kao što su vrsta upisanog studija, godina studija, broj odslušanih računovodstvenih kolegija, vrsta pohađane srednje škole te radno iskustvo. Ovo istraživanje nadopunjuje prethodna istraživanja provedena u Hrvatskoj u drugim područjima gdje je prisutna računovodstvena terminologija, kao što su zakonodavstvo ili poslovna praksa, što je glavni znanstveni doprinos rada. Što se tiče praktičnih implikacija, rezultati istraživanja mogu poslužiti kao indikator osobama u obrazovnom sustavu i regulatorima, budući da je potencijalni problem nedosljednosti i složenosti računovodstvene terminologije u nastavnim planovima i programima direktna posljedica nedosljednosti i složenosti računovodstvene terminologije u računovodstvenoj regulativi.

The article is devoted to the institutionalization processes within the Muslim communities in the new conditions of political transformations in Ukraine. In the conditions of the annexation of the Autonomous Republic of Crimea, the author sets the goal to investigate the actual ways of joining the structures of civil society, interaction with state authorities and the influence on the religious factor, which, along with the ethnic and national factors, is extremely important for studying in the context of the Crimean Tatars community. The article describes the conditions for the implementation of activities in the framework of migration processes, possibility of a culture development, and the preservation of the identity of representatives of the Muslim communities of the Crimea. Within the framework of this research, work was carried out to find newly created and reorganized organizations and communities, in particular, it was necessary to identify ways to implement the rights to preserve and develop cultural heritage, language, as well as to provide social and legal protection to certain citizens affected by occupation of the peninsula. The results of the study indicate attempts to overcome the isolation policy and obstacles to the adaptation of settlers in a new place, internally migrated persons, as well as an important area of activity was the elimination of the trend of separation of the Caucus Tatar community in Ukraine and its isolation character. In particular, to date, new centers have been created in Ukraine, along with those that have undergone reorganization changes: SDMC public organization «Ixsan-Sincerity" in the city of Drohobych, the Islamic cultural center named after Muhammad Asad in Lviv, the diaspora of the Crimean Tatars has about 10 thousand people in the Kherson region, while there is a rather close living of the Crimean Tatars in the village New Dam in the Vinnytsya region. There is "Crimean Tatars' "Zemlyatstvo (association of people coming from the same area)"" - a public organization representing the interests of the indigenous people of Crimea. So, the main areas of internal migration were Lviv, Vinnytsya and Kherson regions, whose work set the goal of preservation of ethnic and religious identity of the indigenous people of Crimea. ; Стаття присвячена процесам інституціоналізації всередині мусульманських громад за нових умов політичних трансформацій в Україні в умовах анексії АР Крим. Автор ставить за мету дослідити актуальні шляхи входження до структур громадянського суспільства, взаємодію з органами державної влади та вплив релігійного чинника, що поряд з етнічним та національним вкрай важливо для вивчення в контексті кримськотатарської громади. У статті висвітлені умови діяльності громад щодо міграції, розвитку культури та збереження власної ідентичності представників мусульманських громад АР Крим. У рамках цього дослідження було проведено роботу з пошуку новостворених та реорганізованих організацій та громад, зокрема необхідно було виявити шляхи реалізації прав на збереження та розвитку культурної спадщини, мови, а також забезпечення соціально-правового захисту окремих громадян, постраждалих від окупації півострова. Результати дослідження засвідчують спроби подолання ізоляційної політики та перешкод з адаптацією переселенців, внутрішньо переміщених осіб, також важливим напрямом діяльності сталало усунення тенденції роз'єднання кримськотатарської громади в Україні та подолання її ізоляційного характеру. Зокрема на сьогоднішній день в Україні були створені нові осередки, поряд з тими, що зазнали реорганізаційних змін: ДУМК, громадська організація «Іхсан-Щирість» у м.Дрогобич, ісламський культурний центр імені Мухаммада Асада у Львові. На Херсонщині діаспора кримських татар налічує близько 10 тис. осіб, тоді як на Вінниччині також відзначається досить тісне проживання кримських татар у селі Нова Гребля. Також у столиці існує «Земляцтво кримських татар» - громадська організація, що представляє інтереси корінного народу Криму. Отже, основними напрямками внутрішньої міграції стали Львівська, Вінницька та Херсонські області, в роботу яких закладена мета зберегти етнічну та релігійну ідентичності корінного народу Криму. ; Статья посвящена процессам институционализации внутри мусульманских общин в новых условиях политических трансформаций в Украине в условиях аннексии АР Крым. Автор ставит целью исследовать актуальные пути вхождения в структуры гражданского общества, взаимодействия с органами государственной власти и влияние религиозного фактора, который, наряду с этническим и национальным, крайне важен для изучения в контексте крымскотатарской общины. В статье освещены условия миграционной деятельности общин, развития культуры и сохранения собственной идентичности представителей мусульманских общин АР Крым. В рамках этого исследования была проведена работа по поиску новосозданных и реорганизованных организаций и общин, в частности очеречены пути реализации прав на сохранение и развитие культурного наследия, языка, а также обеспечение социально-правовой защиты отдельных граждан, пострадавших от оккупации полуострова. Результаты исследования свидетельствуют о попытках преодоления изоляционной политики и препятствий с адаптацией переселенцев, внутренне перемещенных лиц; также важным направлением деятельности сталало устранение тенденции разъединения крымскотатарской общины в Украине и преодоления ее изоляционного характера. В частности, на сегодняшний день в Украине были созданы новые ячейки, рядом с теми, которые подверглись реорганизационным изменениям: ДУМК, общественная организация «Ихсан-Искренность» в Дрогобыч, исламский культурный центр имени Мухаммада Асада во Львове. На Херсонщине диаспора крымских татар насчитывает около 10 тыс. человек, а в Винницкой области отмечается довольно компактное проживание крымских татар в селе Новая Гребля. В столице Украины существует «Землячество крымских татар» - общественная организация, представляющая интересы коренного народа Крыма. Итак, основными направлениями внутренней миграции стали Львовская, Винницкая и Херсонская области, в работу которых заложена цель сохранить этническую и религиозную идентичности коренного народа Крыма.

Land plots owned by territorial communities of villages, settlements, cities, city districts can be combined as objects of their rights with the emergence of their joint ownership and transfer of these objects to the management of district and regional councils, representing the common interest of territorial communities villages, settlements, cities. At the same time, territorial communities do not lose their ownership rights, but the ownership of oblast and rayon does not arise. Only the legal regime of communal property and the authority authorized to manage it changes. Regional or district council become owners instead of the corresponding village, settlements, cities or city districts, depending on which territorial communities unify their property, including land plots. Part 3 of article 86 of the Land Code of Ukraine established that subject of the right of joint ownership of land plots of territorial communities may be rayon and oblast councils. Such position of the legislator seems controversial, because art. 80 of the Land Code of Ukraine does not call rayon and oblast councils as the subject of ownership of land.Thus, rayon and oblast councils, on the one hand, are defined as managers of united land plots, which are the objects of the right of joint ownership of territorial communities, and on the other – recognizes their right of joint ownership on land plots of territorial communities.One of the possible solutions to problems related to the management of united land plots of communal property is the use of the norms of the civil law institute of trust ownership. This institution is borrowed from Anglo-American law and according to part 2 of art. 316 of the Civil Code of Ukraine is defined as a special type of property right. Under such a model of legal regulation, the ownership of two subjects comes into ownership on the united land: nominal owners – territorial communities of villages, settlements and cities (founders of trust property) and trusted owners - rayon or oblast council. It is the rayon or oblast council that will manage the united land in the interests and in favour of the territorial communities of villages, settlements and cities as founders of trust ownership. ; Проанализированы коллизии нормативно-правового регулирования собственнических правомочий районных и областных советов в сфере земельных отношений. В частности, территориальные общины сел, поселков, городов и районов в городах могут объединять земельные участки как объекты своих прав с возникновением у них общей собственности и передачей этих объектов к управлению районных и областных советов. В то же время ч. 3 ст. 86 Земельного кодекса Украины установлено, что субъектами права совместной собственности на земельные участки территориальных общин могут быть районные и областные советы. Итак, районные и областные советы, с одной стороны, определяются как субъект управления объединенными земельными участками, которые являются объектами права общей собственности территориальных общин, а с другой – субъектами права совместной собственности на земельные участки территориальных общин. Такая позиция законодателя выглядит противоречивой, ведь в ст. 80 Земельного кодекса Украины, которая определяет перечень субъектов права собственности на землю, районные и областные советы не названы в качестве субъекта права собственности на землю.Для решения проблем, касающихся управления объединенными земельными участками коммунальной собственности, представляется возможным использование норм гражданско-правового института доверительной собственности. При такой модели правового регулирования на объединенный земельный участок возникает право собственности у двух субъектов: номинальных держателей – территориальных общин сел, поселков и городов (учредителей доверительной собственности) и доверительного собственника – в лице районного или областного совета. Именно районный или областной совет будет управлять объединенным земельным участком в интересах и в пользу территориальных общин сел, поселков и городов, как основателей доверительной собственности. ; Проаналізовано колізії нормативно-правового регулювання власницьких правомочностей районних та обласних рад у сфері земельних відносин. Зокрема, територіальні громади сіл, селищ, міст та районів у містах можуть об'єднувати земельні ділянки як об'єкти своїх прав з виникненням у них спільної власності і передачею цих об'єктів до управління районних і обласних рад. Водночас ч. 3 ст. 86 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради. Отже, районні та обласні ради, з одного боку, визначаються як суб'єкт управління об'єднаними земельними ділянками, що є об'єктами права спільної власності територіальних громад, а з іншого – визнає їх суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад. Така позиція законодавця виглядає суперечливою, адже ст. 80 Земельного кодексу України, яка окреслює суб'єктний склад права власності на землю, районні та обласні ради не називає суб'єктом права власності на землю.Одним із можливих варіантів вирішення проблем, які стосуються управління об'єднаними земельними ділянками комунальної власності, видається використання норм цивільно-правового інституту довірчої власності. За такої моделі правового регулювання на об'єднану земельну ділянку виникає право власності у двох суб'єктів: номінальних власників – територіальних громад сіл, селищ та міст (засновників довірчої власності) і довірчого власника – в особі районної або обласної ради. Саме районна чи обласна рада буде управляти об'єднаною земельною ділянкою в інтересах та на користь територіальних громад сіл, селищ та міст як засновників довірчої власності.

Problem setting. Innovation and innovative development is the basis of economic independence of the Ukrainian state in the direction of overcoming imbalances in the field of application of tech and technology by developed countries and Ukraine. The innovative development of the national economy in today's realities is a difficult task, taking into account the imbalance of Ukraine's economic system and its low competitiveness on the world stage. Therefore, at the state level, support for innovative projects should be stepped up and efforts should be made to increase the interest of entrepreneurs to modernize their production and to translate the state's economy into an investment-innovative type. This will enhance the dynamics of positive changes in the economy of the Ukrainian state in the long run.Recent research and publications analysis. Problems of innovative development of the national economy have been the subject of research of many scientists. In particular, such specialists as L. Antoniuk, L. Bezchasnyi, O. Bohma, O. Balduyeva, L. Honcharenko, E. Huseinova, I. Kobushko, A. Poruchnyl, N. Puhalska, V. Savchuk, L. Fedulova, I. Khovrak and others work in this direction. However, the innovative aspect of this issue is too global and requires deep research that should focus on a detailed study of all aspects of innovation and innovative activity, both at the macro and micro levels.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. The paper aims at studying the peculiarities of functioning of those entities that introduce innovative products in their activity, evaluating the place of the Ukrainian economy in the global ratings concerning the innovative activity, analyzing the causes of unsatisfactory situation in the field of production and sale of innovative products and finding ways of improving the innovative development of the national economy of Ukraine.Paper main body. According to the ratings determined by the world agencies, Ukraine occupies a low position on the level of innovative development of the national economy in comparison with the developed countries. The development of Ukrainian enterprises that use innovative products in their activity is also unstable.The analysis of innovative development of domestic economic entities and the state of innovative competitiveness of the national economic system of Ukraine in comparison with the developed countries shows that the Ukrainian economy is far behind the global trends. The main reasons for the unsatisfactory situation with the production and sale of innovative products in Ukraine are the following objective reasons: the overwhelming belonging of the Ukrainian economy to the third and fourth technological structures; the lack of sufficient state-level resources to support high-tech innovative industries; the lack of sufficient demand for innovative products in the country, which hinders the innovative development of the national economy; insufficient justification of development priorities and effectiveness of prospective developments.The subjective reasons for the unsatisfactory situation with the production and sale of innovative products in Ukraine include: imperfection of regulatory, investment and credit support of innovative activity; low level of innovative management at enterprises; outdated technology and low production culture at most businesses; insufficient financing of innovative activity of economic entities; unsatisfactory level of institutional support for innovative processes; insufficient incentives for specialists to achieve high results in the innovative sphere.Accordingly, several proposals are presented regarding the active introduction of innovations into the economic activity of domestic entities; the development and preservation of scientific and technical potential of the country; determination of national priorities of scientific and technical direction; preferential taxation of the subjects of innovative activity; development of industries and types of industries aimed at innovative development that do not require large investments; creation of an appropriate legal and institutional field; adoption of legislative acts favourable for the development of entrepreneurship; stimulation of personnel to high-productivity work; increasing the share of highly skilled intellectual work.Organic combination of all these directions will strengthen the innovative component in the national economy and improve its innovative development in general. At the same time, the level of innovative activity of the subjects is closely linked to the level of progressive transformations in the socio-economic sphere of the state, so the focus on innovation alone is insufficient. These issues need to be addressed in combination with the need to develop Ukrainian society and improve the level of the Ukrainian population as a whole.Conclusions of the research and prospects for further studies. The national economy of Ukraine is currently on the path of its innovative development. However, in comparison with the developed countries, the economic system of the Ukrainian state and the domestic economic entities require considerable activation in the production and introduction of innovative products. This is because of a number of reasons that are both objective and subjective. In order to increase the level of innovative development of the national economy, it is necessary to implement measures of strategic, economic, regulatory and social nature. ; Розглянуто основні засади інноваційного розвитку національної економіки України. Здійснено оцінку діяльності вітчизняних підприємств, які впроваджують інноваційні продукти у свою діяльність. Запропоновано шляхи покращення інноваційного розвитку національної економіки України, враховуючи причини незадовільної ситуації у сфері виробництва і реалізації інноваційної продукції.

В епоху глобалізації спостерігаємо процеси інтеграції та уніфікації культур. Утім, зростає інтерес одного народу до іншого, до стереотипів, які склалися щодо того чи іншого народу. Очевидною стає протилежна тенденція збереження самобутності націй, унаслідок чого виникає інтерес до самоідентифікації. Мова як дзеркало культури формує образи одних народів у сприйнятті іншими, відображає національну картину світу та процеси, спричинені сучасними соціально-політичними змінами. Отже, постає потреба вивчення вербалізованих форм образів одних народів у свідомості інших. Мета статті — проаналізувати в лінгвоімагологічному аспекті бачення відомого російського письменника-публіциста Михайла Єфремовича Кольцова іспанських міст у період його перебування в революційній Іспанії 1936–1939 рр. Об'єктом дослідження є текстові фрагменти, у яких автор описує іспанські міста та поведінку містян, надаючи цьому певну оцінку. Предметом розгляду є вербалізація оцінки іспанських міст у лінгвоімагологічному аспекті. Матеріалом дослідження слугує текст книги М. Є. Кольцова «Іспанський щоденник». У процесі дослідження було застосовано описовий метод, метод стилістичної інтерпретації, прийоми семантичного, культурологічного, прецедентного аналізу. Результати дослідження можуть бути використані дослідниками питань теорії та історії мови, літератури, суспільства, у навчальному процесі в курсах лексикології російської мови, країнознавства, лінвокультурології, міжкультурної комунікації, лінгвоімагології. Висновки. У дослідженому матеріалі здебільшого зазначена позитивна оцінка іспанських міст. Уживання різноманітних лінгвоімагологічних засобів: лексичних, морфологічних, синтаксичних, когнітивних, стилістичних — для надання оцінки іспанським містам і іспанцям у революційний період свідчить про багатогранність таланту автора як письменника-публіциста, емоційної, допитливої, ерудованої мовної особистості зі своєю мовною картиною світу, яка ґрунтується на поглядах антифашистськи налаштованого радянського суспільства 1930-х років. ; В эпоху глобализации прослеживается процесс интегрирования и унификации культур. Впрочем, возрастает интерес одной народности к другой, к стереотипам, которые сложились по отношению к той или иной народности. Очевидной является противоположная тенденция сохранения самобытности нации, в результате чего интерес к самоидентификации народов возрастает. Язык как зеркало культуры формирует образы одних народов в восприятии других, отображает национальную картину мира и процессы, вызванные современными социально-политическими изменениями. Следовательно, возникает необходимость изучения вербализованных форм образов одних народов в сознании других. Цель статьи — проанализировать в лингвоимагологическом аспекте восприятие испанских городов известным русским писателем-публицистом Михаилом Ефремовичем Кольцовым в период его пребывания в революционной Испании 1936–1939 гг. Объектом исследования выступают текстовые фрагменты, в которых автор описывает испанские города и поведение их жителей, выражая при этом определённую оценку. Предмет рассмотрения — вербализация оценки испанских городов в лингвоимагологическом аспекте. Материалом исследования является текст книги М. Е. Кольцова «Испанский дневник». В процессе исследования использовались описательный метод, метод стилистической интерпретации, приёмы семантического, лингвокультурологического, прецедентного анализа. Результаты исследования могут использоваться в дальнейших разработках теории и истории языка, литературы, общества, в учебном процессе в курсах лексикологии русского языка, страноведения, лингвострановедения, межкультурной коммуникации, лингвоимагологии. Выводы. В исследованном материале чаще всего даётся положительная оценка испанских городов. Употребление различных лингвоимагологических средств: лексических, морфологических, синтаксических, когнитивных, стилистических — для оценивания испанских городов и испанцев в революционный период свидетельствует о многогранности таланта автора как писателя-публициста, эмоциональной, любознательной, эрудированной языковой личности со своей языковой картиной мира, которая основывается на взглядах антифашистски настроенного советского общества 1930-х гг. ; In the age of globalization, the process of integration and alignment of cultures is traced. Admittedly, the interest of one nation to another one and to the stereotypes, which have been formed, is constantly growing. There is apparently an opposite tendency of preservation of national identity, as a result the interest to national identity is increas- ing. Language mirrors national images of one nation in the perception of other one, reflects a national world picture and processes generated by some modern social and political changes. Hence, there is the necessity to learn the verbalized images of one nations in the consciousness of others. The purpose of the article is to analyze, in the linguo-imagological aspect, the perception of Spanish cities by the famous Russian writer and publicist Mikhail Efremovich Koltsov during his stay in revolutionary Spain from 1936–1939. The object of the study is text fragments in which the author describes Spanish cities and the behavior of their inhabitants, while expressing a certain assessment. The subject of this research is the verbalization of the assessment of Spanish cities in the linguo-imagological aspect. The material of the study is the text of the book by M. E. Koltsov «The Spanish Diary». In the research process, a descriptive method, a method of stylistic interpretation, methods of semantic, linguocultural, and case analysis were used. The results of the study can be used in further development of the theory and history of language, literature, society, in the educational process in the courses of lexicology of the Russian language, regional studies, linguistic studies, intercultural communication, linguo-imagology. Conclusions. In the material under analysis there is mostly a positive evaluation of the Spanish cities. The usage of different linguoimagological means: lexical, morphological, syntactic, cognitive, stylistical for the evaluation of the Spanish cities and their citizens in the revolution period shows the complexity of the author's talent as a publicistic writer, as an emotional, curious, intelligent language personality with his own linguistic view of the world which is based on the views of the anti-fascist soviet society of the 1930s.

Проаналізовано колізії нормативно-правового регулювання власницьких правомочностей районних та обласних рад у сфері земельних відносин. Зокрема, територіальні громади сіл, селищ, міст та районів у містах можуть об'єднувати земельні ділянки як об'єкти своїх прав з виникненням у них спільної власності і передачею цих об'єктів до управління районних і обласних рад. Водночас ч. 3 ст. 86 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради. Отже, районні та обласні ради, з одного боку, визначаються як суб'єкт управління об'єднаними земельними ділянками, що є об'єктами права спільної власності територіальних громад, а з іншого – визнає їх суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад. Така позиція законодавця виглядає суперечливою, адже ст. 80 Земельного кодексу України, яка окреслює суб'єктний склад права власності на землю, районні та обласні ради не називає суб'єктом права власності на землю.Одним із можливих варіантів вирішення проблем, які стосуються управління об'єднаними земельними ділянками комунальної власності, видається використання норм цивільно-правового інституту довірчої власності. За такої моделі правового регулювання на об'єднану земельну ділянку виникає право власності у двох суб'єктів: номінальних власників – територіальних громад сіл, селищ та міст (засновників довірчої власності) і довірчого власника – в особі районної або обласної ради. Саме районна чи обласна рада буде управляти об'єднаною земельною ділянкою в інтересах та на користь територіальних громад сіл, селищ та міст як засновників довірчої власності. ; Проанализированы коллизии нормативно-правового регулирования собственнических правомочий районных и областных советов в сфере земельных отношений. В частности, территориальные общины сел, поселков, городов и районов в городах могут объединять земельные участки как объекты своих прав с возникновением у них общей собственности и передачей этих объектов к управлению районных и областных советов. В то же время ч. 3 ст. 86 Земельного кодекса Украины установлено, что субъектами права совместной собственности на земельные участки территориальных общин могут быть районные и областные советы. Итак, районные и областные советы, с одной стороны, определяются как субъект управления объединенными земельными участками, которые являются объектами права общей собственности территориальных общин, а с другой – субъектами права совместной собственности на земельные участки территориальных общин. Такая позиция законодателя выглядит противоречивой, ведь в ст. 80 Земельного кодекса Украины, которая определяет перечень субъектов права собственности на землю, районные и областные советы не названы в качестве субъекта права собственности на землю.Для решения проблем, касающихся управления объединенными земельными участками коммунальной собственности, представляется возможным использование норм гражданско-правового института доверительной собственности. При такой модели правового регулирования на объединенный земельный участок возникает право собственности у двух субъектов: номинальных держателей – территориальных общин сел, поселков и городов (учредителей доверительной собственности) и доверительного собственника – в лице районного или областного совета. Именно районный или областной совет будет управлять объединенным земельным участком в интересах и в пользу территориальных общин сел, поселков и городов, как основателей доверительной собственности. ; Land plots owned by territorial communities of villages, settlements, cities, city districts can be combined as objects of their rights with the emergence of their joint ownership and transfer of these objects to the management of district and regional councils, representing the common interest of territorial communities villages, settlements, cities. At the same time, territorial communities do not lose their ownership rights, but the ownership of oblast and rayon does not arise. Only the legal regime of communal property and the authority authorized to manage it changes. Regional or district council become owners instead of the corresponding village, settlements, cities or city districts, depending on which territorial communities unify their property, including land plots. Part 3 of article 86 of the Land Code of Ukraine established that subject of the right of joint ownership of land plots of territorial communities may be rayon and oblast councils. Such position of the legislator seems controversial, because art. 80 of the Land Code of Ukraine does not call rayon and oblast councils as the subject of ownership of land.Thus, rayon and oblast councils, on the one hand, are defined as managers of united land plots, which are the objects of the right of joint ownership of territorial communities, and on the other – recognizes their right of joint ownership on land plots of territorial communities.One of the possible solutions to problems related to the management of united land plots of communal property is the use of the norms of the civil law institute of trust ownership. This institution is borrowed from Anglo-American law and according to part 2 of art. 316 of the Civil Code of Ukraine is defined as a special type of property right. Under such a model of legal regulation, the ownership of two subjects comes into ownership on the united land: nominal owners – territorial communities of villages, settlements and cities (founders of trust property) and trusted owners - rayon or oblast council. It is the rayon or oblast council that will manage the united land in the interests and in favour of the territorial communities of villages, settlements and cities as founders of trust ownership.

Introduction. The implementation of inclusive education (IE) for people with disabilities in Russian Federation is enshrined in legal acts. The state sets the task of implementing new requirements to provision of education for people with disabilities in health care in higher education. However, one of the obstacles to IE is the lack of readiness for new requirements and inclusive activity of a vast majority of teachers. When developing and implementing adapted vocational education programmes (AVEP) for students with disabilities, the teachers need regular consultations and specialists' qualified assistance in the sphere of medicine, defectology, pedagogical and correctional psychology.The aim of the present publication was to justify the rationale for creating a professional propaedeutic council (PPC) at a higher educational institution as a permanent system to manage and support the process of vocational education for people with disabilities.Methodology and research methods. The methodological basis of the study involved inclusive and propaedeutic approaches to education and the principles of multi-, inter-, trans- and cross-disciplinary. In the course of the research, a complex of theoretical and empirical research methods was employed: analysis, synthesis, moving from abstract to concrete, systematisation, and generalisation.Results and scientific novelty. Today, different levels of government have declared the need for providing professional working capacity of people with disabilities in order to become socially and financially independent and avoid social dependence; at the higher vocational school, there is a change vector for social policy concerning this category of citizens – from delivery of educational services to reorientation to their socialisation. As a state strategy in higher education, vocational education should be provided for everyone creating equal opportunities. At some large universities, structural divisions are already functioning (resource centers including the defectology faculties and departments), which promote satisfaction of special educational needs of students with disabilities. Meanwhile, numerous studies point the fact that teachers are not ready to work with students, who have visual, hearing and musculoskeletal disorders. Higher educational institutions, which are just starting inclusive education without internal resources for such activity, are offered to organise PPCs. PPCs should involve the experts, who carry out medical, psychological and pedagogical support for students with disabilities and provide comprehensive assistance to teachers in addressing the particular issues of inclusive education.The article reveals the mission, purpose and tasks of PPC in university. The structure of such council, its organisational-network, medical-social and educational-methodological blocks are presented. Functional duties of experts and specialists, united in each of PPC blocks, are defined.Practical significance. The principles of PPC work and the offered structure of AVEP, taking into account the clinical diagnosis and physical disabilities of students, can be taken as the basis of realisation of inclusive education at university. ; Введение. Претворение в жизнь концепции инклюзивного образования на территории Российской Федерации закреплено нормативно-правовыми актами. Государством поставлена задача организации обучения, в том числе на высшей ступени профессиональной подготовки, лиц с ограниченными возможностями здоровья (ОВЗ). Однако одним из серьезных препятствий на пути к достижению указанной цели, помимо проблем формирования безбарьерной среды обучения в вузе, является неготовность к новым требованиям и инклюзивной деятельности подавляющего большинства представителей профессорско-преподавательского корпуса. При разработке и реализации адаптированных образовательных профессиональных программ (АОПП) для студентов, принадлежащих к различным нозологическим группам, преподаватели нуждаются в регулярных консультациях и квалифицированной помощи специалистов в области медицины, дефектологии, педагогической и коррекционной психологии.Цель статьи – обосновать целесообразность создания в вузе профессионально-пропедевтического консилиума как особой, постоянно действующей системы (структурного подразделения) для курирования и поддержки процесса профессиональной подготовки лиц с ОВЗ.Методология и методики. Методологическую базу исследования составили инклюзивный и пропедевтический подходы к образованию, а также принципы экосистемности – мульти-, меж-, транс- и кроссдисциплинарность. В ходе работы использовался комплекс теоретических и эмпирических методов: анализ, синтез, восхождение от абстрактного к конкретному, систематизация, обобщение.Результаты и научная новизна. В связи с тем, что сегодня на разных уровнях власти декларируется необходимость обеспечения профессиональной трудоспособности лиц с ОВЗ для обретения ими достаточного уровня социальной и материальной независимости и предупреждения социального иждивенчества, в высшей профессиональной школе происходит изменение вектора социальной политики в отношении данной категории граждан – от оказания им образовательных услуг к переориентации на их социализацию. Согласно заявленному в государственной стратегии развития высшего образования предоставлению всем равных возможностей доступа к профессиональному обучению, в некоторых крупных университетах уже функционируют структурные подразделения (ресурсные центры, включающие дефектологические факультеты и кафедры), способствующие удовлетворению особых образовательных потребностей обучающихся с инвалидностью. Вместе с тем в многочисленных исследованиях констатируется, что далеко не все сотрудники вузов готовы к работе со студентами, имеющими нарушения в сенсорной и опорно-двигательной сферах. В высших учебных заведениях, только приступающих к инклюзивному обучению и не обладающих в полной мере внутренними ресурсами для такой деятельности, предлагается организовывать профессионально-пропедевтические консилиумы (ППК), в состав которых войдут специалисты, осуществляющие медико-психолого-педагогическое сопровождение обучающихся с ОВЗ и оказывающие комплексную помощь педагогам при решении специфических вопросов инклюзивного образования.Обозначены миссия, цель и задачи вузовского ППК. Представлена его структура, в которой выделены организационно-сетевой, медико-социальный и учебно-методический блоки. Определены функциональные обязанности специалистов и экспертов, объединенных в каждом из блоков ППК.Практическая значимость. Принципы работы ППК и предлагаемая структура АОПП, учитывающая клинический диагноз и физические возможностей студента с ОВЗ, могут быть взяты за основу реализации инклюзивного обучения в вузе.

Introduction. At a time of global economic, social, cultural and political change, it is particularly important to monitor the sustainability of socially important institutions in rapidly changing spheres. Beyond any doubt, the field of science has a special role to play in innovative transformation.The aim of the present sociological research is to establish the degree of compliance of the personal, collective and institutional levels of innovative restructuring of Russian science with the challenges of an innovative society. The consistency and integrity of functioning of these levels is one of the key conditions for the professional self-realisation of a modern scientist.Methodology and research methods. The methodological basis of the study is the integral individual-system paradigm, which considers the agent of action in the system of rules and resources, limiting the range of choice in the system. Empirical data were collected through an expert semi-formalised survey of researchers in 21 entities of the Russian Federation. The sample (N = 640) consisted of respondents engaged in technical, natural, humanitarian, social and philosophical spheres, higher education system, centres of the Russian Academy of Sciences and state management structures.Results and scientific novelty. The institutionalisation of social practices is represented as a synthesis of the field of individual intentions and rules of interaction established in the social field. At the intersection of these fields, standardised social interaction schemes are being transformed and new behaviours and actions are emerging.The present research for the first time applied a three-level model of institutionalisation of science in an innovative environment, which allowed correlating the personal, organisational and systemic factors of disclosure of the intellectual potential of the scientist. Moreover, this resulted in identifying the existing contradictions between the personal motivation of agents of scientific activity and mechanisms, which structure the work of scientific organisations and the system of indicators of their effectiveness approved by the state. The survey data demonstrated stable motivation of Russian scientists for professional self-realisation and active scientific search, based on personal responsibility, understanding of the social significance of their research, or less frequently based on the membership of a successful team. However, serious institutional barriers have been identified to optimise the working conditions of scientists. The institutional barriers include: the administrative difficulties of establishing strong professional links with production, social and power structures; the lack of opportunities to participate in global scientific discourse; the narrow functionality of scientific organisations as an intermediate link between scientists and the state; the reluctance of expert scientific community to develop the criteria and indicators of the quality of scientific activity; the non-compliance of these indicators with innovative priorities and goals, etc.Practical significance. The research results and proposals can be used to adjust the state policy of the Russian Federation and the principles of management of the organisation in accordance with the innovative priorities of the society. ; Введение. В период глобальных экономических, социальных, культурных и политических перемен особенно важно отслеживать устойчивость общественно значимых институтов быстроменяющихся сфер. К ним, безусловно, относится и область науки, которой отводится особая роль в инновационных преобразованиях.Цель изложенного в статье социологического исследования – установить степень соответствия субъектного, коллективного и институционального уровней российской науки вызовам инновационного общества. Согласованность и целостность функционирования этих уровней – одно из ключевых условий профессиональной самореализации современного ученого.Методология и методики. Методологической основой работы была интегральная субъект-системная парадигма, которая рассматривает субъекта действия в системе правил и ресурсов, ограничивающих спектр его выбора. Сбор эмпирических данных осуществлялся методом экспертного полуформализованного анкетного опроса научных работников в 21 субъекте Российской Федерации. Выборка (N = 640) состояла из респондентов, занятых в технической, естественной, гуманитарной, социальной, философской сферах, системе высшего образования, организациях РАН, государственных структурах управления.Результаты и научная новизна. Институционализация социальных практик представлена как синтез поля индивидуальных интенций и устанавливаемых правил взаимодействия в социальном поле. На пересечении этих полей происходит трансформация стандартизированных схем социальных интеракций и возникают новые модели поведения и действий.Впервые применив трехуровневую модель институционализации науки в инновационной среде, авторы попытались соотнести субъектные, организационные и системные факторы, раскрывающие интеллектуальный потенциал ученого, и выявить имеющиеся на текущий момент противоречия между личностной мотивацией субъектов научной деятельности, механизмами, структурирующими работу научных организаций, и системой утвержденных государством показателей их эффективности. Данные опроса показали наличие устойчивой мотивации российских ученых на профессиональную самореализацию и активный научный поиск, основанный на личной ответственности, понимании социальной значимости своих изысканий, реже – на принадлежности к успешному коллективу. Вместе с тем обнаружены серьезные институциональные барьеры, препятствующие оптимизации условий труда ученых. К ним относятся административные трудности установления прочных профессиональных связей с производственными, общественными и властными структурами; недостаток возможностей участия в мировом научном дискурсе; узость функционала научных организаций как промежуточного звена между ученым и государством; отчужденность экспертного научного сообщества от разработки критериев и показателей качества научной деятельности; несоответствие этих индикаторов инновационным приоритетам и целям и др.Практическая значимость. Результаты исследования и выдвинутые авторами предложения по устранению институциональных барьеров деятельности ученых позволяют скорректировать российскую государственную политику в области науки и принципы управления научной организацией согласно с императивами этапа инновационного развития общества.

This article presents the analysis of socio-cultural aspect of the concept of ARROGANCE in the British world view. The features of the British world view and mentality has been considered, as well as the factors influencing their formation. As the concept of ARROGANCE is the essential part of British world view and one of the hallmarks of the British mentality, it reflects the historical development and cultural life of the British community. The article investigates the concept of ARROGANCE verbalization under the influence of such sociocultural factors as national ideology, class stratification and imperial policy. The ways of representation of the concept of ARROGANCE are demonstrated with the examples from fiction and mass media as well as modern speech samples and slang. The examples of lexical and phraseological units reflecting the main aspects of arrogance in British culture have been selected and analyzed.Arrogance based on the class inequality through the prism of historical changes in the class structure of the British society. The layer of vocabulary that reflects the arrogance of the upper classes of society to the lower ones has been distinguished. The article also provides several samples of slang lexemes and phrases used to express superiority in the youth subcultures. Arrogance based on the national mentality was formed under the influence of the colonial policy of the British Empire, as well as the biased attitude of the British to the inhabitants of the continent. It is verbalized by means of national insults and jokes. Linguistic arrogance is connected to the class inequality, since language indicates belonging to certain class and social group. The analysis of the verbalization of the concept of ARROGANCE enables us to establish the peculiar sociocultural features of it in the British world and and outline the prospects for its further study. References1. Hromyko, Aleksey. 2005. "Velikobritaniya posle zahoda solntsa" In Rossiya v globalnoy politike. Last modified December 13, 2005. http://www.globalaffairs.ru/number/n_59802. Karnaukhova, Oksana. 2007. "Multikulturalizm kak paradigma postkolonialnogo razvitiya (britanskaya model)" In Lichnost. Kultura. Obshchestvo. 196–2043. Orwell, George. 1950. 1984. New York: New American Library.4. Orwell, George. 1941. England Your England. http://orwell.ru/library/essays/lion/english/e_eye5. Oxford English dictionary. Accessed November, 2017. https://en.oxforddictionaries.com/6. Oxford Living Disctionaries [Electronic resource]. – Mode of access : https://en.oxforddictionaries.com/7. Sweet, Henry S. 1890. Primer of Spoken English. Oxford: Oxford Clarendon Press.8. The Free Dictionary by Farlex. Accessed December, 2017. http://www.thefreedictionary.com/9. The Septic"s Companion. A British Slang Dictionary. http://septicscompanion.com/10. Translation, Humour and Literature. 2010. Edited by Delia Chiaro. New York: Continuum Publishers. Vol. 1.11. Urban Dictionary. Accessed December, 2017. http://www.urbandictionary.com ; У статті проаналізовано соціокультурний аспект концепту ARROGANCE у британській картині світу. Розглянуто особливості британської картини світу та менталітету, а також чинники, що вплинули на їхнє формування. Оскільки концепт ARROGANCE є частиною картини світу, а також однією з визначальних ознак британського менталітету, у ньому відображено вплив історичного розвитку та культурного життя британської спільноти. У статті схарактеризовано особливості репрезентації концепту ARROGANCE під впливом таких соціально-культурних чинників, як національна ідеологія, класова стратифікація та політика країни. Репре- зентація концепту ARROGANCE продемонстрована на прикладах з художньої літератури та онлайн-джерел, а також сучасної розмовної лексики. Наведено приклади лексичних та фразеологічних одиниць, що відображають основні аспекти зверхності у британській лінгвокультурі. Зокрема, зверхність на основі класової нерівності аналізовано крізь призму історичних змін у класовій структурі суспільства Британії. Виокремлено шар лексики, який відображає зверхність вищих класів суспільства до нижчих. Описано зразки сленгу, які використовують для вираження зверхності до представників молодіжних субкультур. Зверхність на основі національного менталітету сформувалась під впливом колоніальної політики Британської імперії, а також тривалого упередженого ставлення британців до жителів континенту. Однією зі сторін репрезентації концепту ARROGANCE є націо- нальні стереотипи та жарти стосовно представників інших націй. Лінгвістична зверхність тісно пов"язана із класовою зверхністю, оскільки мова – індикатор належності до класів та соціальних груп. Лінгвістична зверхність знаходить прояв у поділі діалектів на елітні та непрестижні, прагненні позбутись акценту у вимові та дотримуватись мовних стандартів. Проведений аналіз репрезентації концепту ARROGANCE дозволяє встано- вити характерні соціокультурні ознаки концепту у британській картині світу та окреслити перспективи його подальшого дослідження. Джерела та література 1. Громыко А. А. Великобритания: после захода солнца [Электронный ресурс] / А. А. Громыко. – Режимдоступа : http://www.globalaffairs.ru/number/n_59802. Карнаухова О. С. Мультикультурализм как парадигма постколониального развития (британская модель) / О. С. Карнаухова // Личность. Культура. Общество. – 2007. – Вып. 4 (39). – С. 196–2043. Orwell G. 1984 / G. Orwell. – New American Library, 1950. – 328 p.4. Orwell G. England Your England [Electronic resource] / G. Orwell. – Mode of access : http://orwell.ru/library/ essays/lion/english/e_eye5. Oxford English dictionary [Electronic resource]. – Mode of access : www.oed.com/6. Oxford Living Disctionaries [Electronic resource]. – Mode of access : https://en.oxforddictionaries.com/7. Sweet H. A Primer of Spoken English / H. Sweet. – Oxford Clarendon Press, 1890. – 134 p.8. The Free Dictionary by Farlex [Electronic resource]. – Mode of access : http://www.thefreedictionary.com/9. The Septic"s Companion. A British Slang Dictionary [Electronic resource]. – Mode of access :http://septicscompanion.com/showcat.php?cat=people10. Translation, Humour and Literature / edited by Delia Chiaro. – New York, 2010. – Vol. 1. – 230 p.11. Urban Dictionary [Electronic resource]. – Mode of access : urbandictionary.com

This paper highlights the deonymization study in the contemporary German media-political discourse. A thorough analysis of the deonyms derived from the onym Merkel, which are widespread in the German media-political discourse, has been carried out. The extensive usage of these deonyms is explained, firstly, by the fact that Angela Merkel, the Chancellor of the European Union, is a significant figure in the European area; and secondly, by phonetic harmony of this two-syllable name. The article outlines the preconditions for the emergence of the deonyms derived from the onym Merkel, that are constantly "evolving" under the influence of political communication changes in the socio-political life of the Chancellor of the European Union Angela Merkel – an important figure in Europe. The significance of Angela Merkel in politics is confirmed by the emergence of the neologism "der Merkelismus" ("Merkelism"), which is interpreted as the style, the way of policy by Angela Merkel. The leader of Merkelism ("Anführerin des Merkelismus") seeks social consensus, peace and stability, balanced political decisions.In this paper the deonymization types that are characteristic for the contemporary German media-political discourse are analyzed. The deonymic derivation, the deonymic conversion and the deonymic word combination are defined. An important role is attributed to the deonymous derivation that is the most productive type of deonymization in the German media-political discourse. The formation of deonyms derived from the proper name (onym Merkel) by means of suffixation and / or prefixation is accompanied by numerous examples. Of particular interest are the deonymic contaminations (word combinations with the component "Merkel") in the Ukrainian media-political discourse. The deonymic conversion, i.e. the transition of one part of speech into another without usage of affixes, is presented by substantivation.The pragmatic functions of the deonyms derived from "Merkel" are covered. The data obtained prove that the deonyms derived from the onym Merkel have the component of connotative value, accumulate extensive information, draw attention to their originality and expressiveness, are markers of humor, irony, sarcasm, which aim to create a certain emotional influence on the recipient. References1. Halytska, Olena. 2016. "Transvormatsia Nimetskoho Deonimnoho Prostoru (do "Teoretychnoho Kursu Druhoi Inozemnoi Movy (Nimetskoi")". Naukovi Zapysky Natsionalnoho universytetu "Ostroska Akademia", 63: 41–43.2. Litvinova, Tat'yana. 2017. "Sovremennyi "Merkelizm" v Metaforakh Nemetskoho Mediapoliticheskoho Diskursa". Filolohicheskie nauki 10(76):130–133. Accessed July 7, 2018. www.gramota.net/materials/2/2017/10-1/34.html.3. Schreibakademie. 2012. "Das Verb "merkeln"". Accessed September 7, 2018. https://schreibakademie.com/2012/ 05/das-verb-merkeln/.4. Schweickard, Wolfgang. 1992. "Deonomastik". Ableitungen auf der Basis von Eigennamen im Französischen (unter vergleichender Berücksichtigung des Italienischen, Rumänischen und Spanischen). Tübingen : Max Nimeyer Verlag.5. Wengeler, Martin. 2010. "Schäubleweise, Schröderisierung und riestern. Formen und Funktionen von Ableitungen aus Personennamen im öffentlichen Sprachgebrauch." Komparatistik Online: 79-98. Accessed September 9,2018. http://publikationen.ub.uni-frankfurt.de/opus4/frontdoor/deliver/index/docId/18244/file/ Martin_Wengeler_Schaeubleweise.pdf. ; Статтю присвячено дослідженню деонімізації в сучасному німецькомовному медіаполітичному дискурсі. Зокрема, здійснено грунтовний аналіз деонімів, утворених від оніма Merkel, які міцно закріпилися в німецькому дискурсі. Це аргументовано, по-перше, тим, що Ангела Меркель – канцлер Євросоюзу – є знаковою постаттю на європейському рівні; по-друге, двоскладовому прізвищу притаманна фонетична гармонійність. У статті висвітлено передумови виникнення деонімів, утворених саме від оніма Merkel, які постійно «еволюціонують» під впливом змін в контексті політичної комунікації соціально-політичного життя канцлера Євросоюзу. Значимість у політиці фігури Ангели Меркель підтверджує факт виникнення неологізму "der Merkelismus" ("меркелізм"), який трактуємо як стиль, спосіб ведення політики. Лідер меркелізму ("Anführerin des Merkelismus") прагне соціального консенсусу, спокою та стабільності, зважених політичних рішень.Проаналізовано типи деонімізації, притаманні сучасному німецькомовному медіаполітичному дискурсу. Виокремлено деонімну деривацію, деонімну конверсію та деонімне словоскладання. Визначено найпродуктивніший тип деонімізації в німецькомовному медіаполітичному дискурсі – деонімну деривацію. Творення деонімів на базі власного імені (оніма Merkel) за допомогою суфіксації і / чи префіксації супроводжено численними прикладами. Деонімну конверсію – перехід однієї частини мови в іншу без участі афіксів – презентовано на прикладі субстантивації.Висвітлено прагматичні функції деонімів, утворених від Merkel. З наведених прикладів зроблено висновок, що деоніми, утворені від оніма Merkel, володіють компонентом конотативного значення, акумулюють в собі об'ємну інформацію, привертають увагу своєю оригінальністю та виразністю, є маркерами гумору, іронії, сарказму. Джерела та література 1. Галицька О. Б. Трансформація німецького деонімного простору (до "Теоретичного курсу другої іноземної мови (німецької)") / О. Б. Галицька // Наук. зап. Націон. ун-ту "Острозька академія". Серія "Філологічна" : зб. наук. пр. / укл. : І. В. Ковальчук, Л. М. Коцюк. – Острог : Вид. Нац. ун-ту "Острозька академія", 2016. – Вип. 63. – С. 41–43. 2. Литвинова Т. И. Современный "меркелизм" в метафорах немецкого медиаполитического дискурса [Электронный ресурс] / Т. И. Литвинова // Филологические науки. Вопросы теории и практики. – Тамбов : Грамота, 2017. – № 10 (76) : в 3-х ч. – Ч. 1. – С. 130–133. – Режим доступа : www.gramota.net/materials/2/2017/10-1/34.html (дата обращения: 07.07.2018). 3. Das Verb "merkeln" [Elektronische Ressource]. – Verfügbar unter : https://schreibakademie.com/2012/05/das-verb-merkeln/ (zuletzt zugegriffen am 07.09.2018). 4. Schweickard W. "Deonomastik". Ableitungen auf der Basis von Eigennamen im Französischen (unter vergleichender Berücksichtigung des Italienischen, Rumänischen und Spanischen) / Wolfgang Schweickard. – Tübingen : Max Nimeyer Verlag, 1992. – 438 s. 5. Wengeler M. Schäubleweise, Schröderisierung und riestern. Formen und Funktionen von Ableitungen aus Personennamen im öffentlichen Sprachgebrauch [Elektronische Ressource] / Martin Wengeler // Komparatistik Online. – 2010. – S. 79–98. – Verfügbar unter : http://publikationen.ub.unifrankfurt.de/opus4/frontdoor/deliver/ index/docId/18244/file/Martin_Wengeler_Schaeubleweise.pdf (zuletzt zugegriffen am 09.09.2018).

"How is energetical design done in urban development projects?" This question goes beyond curiosity, in line with current preoccupations. Facing the growing pressure of environment and energy challenges within urban fabric, urban development is trying to renew its practices. Such changes, however, need to address the general lack of understanding about the actual logics of collective action during urban development projects.Our research aims to better understand the generation processes of design choices in French urban development projects. We focus on the space of "maîtrise d'ouvrage urbaine" (local development authority), which stretches at the interface between strategic orientations of planning authorities and technical choices of formal designers. Moving away from the traditional division of labour, we assume that local development authorities are actually responsible for a design activity, which covers the generation and update of strategic orientations for urban development, the regulation of buildings, infrastructures and public spaces productions, and the organisation and management of collective design activity.Within this framework, this research first provides empirical insights of the urban development authority's energy design activity at Bordeaux Euratlantique, France. Through an extensive account of energy choices in this project, we document the various, intertwined design arenas, the processes for designing and updating design choices, and the instrumentation of urban development authority's design activity. To understand these phenomena from political, cognitive and managerial perspectives, we combine various theoretical frameworks derived from pragmatic approaches of organizational studies, science & technology studies and management sciences.The cross-analysis of our empirical account allows us to highlight the key role of collective action initiation and lock-in, which are embodied by the concept of decision. Decision then become a macro-objective for urban developers alongside quality, costs and delays. But the management of design activity from a decision-making perspective sometimes comes into conflict with the complexity of urban sociotechnical assemblages, which call for an integrated processing of interfaces and interdependencies. The thesis then concludes on the tension between the logic of "definition", which is steered by techno-economic performance objectives, and the logic of "implementation", which is steered by operational effectivity challenges ; « Comment sont opérés les choix énergétiques dans les projets d'aménagement ? » Cette question, de curiosité, s'inscrit par ailleurs dans des préoccupations d'actualité. Face à la montée en puissance des enjeux environnementaux et plus particulièrement énergétiques dans la fabrique urbaine, le monde de l'aménagement cherche en effet à renouveler ses manières de faire. Cependant, la mise en oeuvre de tels changements se heurte à une méconnaissance de la mécanique opérationnelle des projets d'aménagement. Dès lors, notre thèse s'est construite autour de la compréhension des mécanismes de production des choix d'aménagement dans les projets urbains français. Nous nous sommes plus précisément intéressés à l'espace d'action de la maîtrise d'ouvrage urbaine, qui s'étend à l'interface entre les orientations « stratégiques » de la planification (planning) et les choix « techniques » de la conception formelle (design). Nous écartant de la division artificielle des tâches entre maîtrise d'ouvrage et maîtrise d'oeuvre, nous postulons que la maîtrise d'ouvrage urbaine est responsable d'une véritable activité de conception qui se décline sous plusieurs formes :- la participation à l'élaboration et à l'actualisation des orientations stratégiques et des choix de programmation et de composition du projet d'aménagement ;- l'encadrement des couples maîtrise d'ouvrage/maîtrise d'oeuvre dans la fabrique des différentes composantes matérielles (bâtiments, infrastructures, espaces publics) de l'espace urbain ;- l'élaboration et le pilotage des dispositifs et des processus d'organisation de l'action collective.Dans ce cadre, la thèse propose d'abord de documenter empiriquement la « boîte noire » que constitue encore l'activité de conception de la maîtrise d'ouvrage urbaine. Nous appuyant sur une analyse approfondie des choix énergétiques opérés à l'occasion de l'opération d'intérêt national Bordeaux Euratlantique, il s'agit de traiter les questions suivantes : quelles sont les scènes de conception internes et externes à la maîtrise d'ouvrage urbaine et comment s'articulent-elles ? quels sont les processus qui aboutissent aux formulations et aux reformulations des choix d'aménagement au cours du projet ? et quelle instrumentation maîtrise d'ouvrage urbaine mobilise-t-elle dans son activité de conception ?Pour ce faire nous reconstruisons, sous forme de récit, les principales séquences d'action ayant abouti à la définition d'une stratégie énergétique et environnementale, à l'organisation de la prise en compte des aspects énergétiques dans la fabrique du bâti, et à la mise en place de systèmes d'approvisionnement en chaleur et en froid. Adoptant une approche pragmatique, nous combinons des grilles de lecture issues de différentes disciplines (sociologies des organisations et des techniques, sciences de gestion) pour interpréter chacune de ces séquences d'action en mettant en lumière leurs dimensions politique, cognitive et productive.La lecture transversale du récit nous permet ensuite de mettre en évidence le rôle primordial alloué à la décision, comprise comme un dispositif d'engagement et d'irréversibilisation de l'action collective. Comme la qualité, les coûts et les délais, la décision peut alors être considérée comme un macro-objectif qui guide la maîtrise d'ouvrage dans son activité de conception.Toutefois, le pilotage de la conception par la facilitation de la décision entre parfois en conflit avec la complexité des assemblages sociotechniques de la fabrique urbaine, caractérisés par des interdépendances qui poussent à un traitement intégré de certaines interfaces. La thèse se conclut donc par une relecture des objectifs de qualité-coûts-délais-décision au prisme d'une tension entre la logique du « définir », guidée par la performance technico-économique, et la logique du « faire advenir », guidée par l'effectivité opérationnelle

Social innovation is an emerging topic, identified in the EU Strategy 2020 as one of the crucial, intangible factors required to promote smart, inclusive and sustainable growth. It provides society with a renovated role by considering it – in a time of major public budgetary constraints - an effective way of responding to social challenges through the mobilisation of people's creativity, the promotion of an innovative and learning society and the creation of the social dynamics behind technological innovations (BEPA, 2011: 7). Although it initially focused on addressing social disadvantage and exclusion in a wide range of contexts, urban more often than rural, an unambiguous definition of social innovation has not been agreed on yet (Moulaert et al. 2005; MacCallum et al. 2009). Likewise, so far only a few scholars have proposed how to interpret the concept in the rural arena (e.g. Neumeier, 2012; Bosworth et al. 2016; Bock et al. 2016). A recent proposed definition of social innovation in relation to rural areas with specific limitations in terms of geographical location and/or socio-economic conditions, comes from a 4-year research project named SIMRA (Social Innovation in Marginalised Rural Areas) and funded under the EU Horizon2020 Programme. Such proposed definition by Polman et al. (2017) states that social innovation is "the reconfiguring of social practices, in response to societal challenges, which seeks to enhance outcomes on societal well-being and necessarily includes the engagement of civil society actors". To date, a catalogue of more than 50 examples of social innovation that have been identified according to this definition, in the sectors of agriculture, forestry and rural development in marginalised rural areas in EU and extra-EU Mediterranean countries (Bryce et al. 2017), has been compiled and published online. The catalogue is neither fix nor comprehensive, rather it provides an initial overview on how large the variety of social innovation cases already implemented can be. On the one hand, social innovation is probably more widespread than reported by scientific literature and perceived by practitioners today. This may be because the concept refers de facto to a wide range of initiatives dealing with different societal challenges: from the new social uses of agricultural and forestry activities (e.g., social horticulture or social farming, nursery services in forests, forest therapy), to the creation of new networks based on public-private partnerships for the production, transformation and commercialisation of new agricultural products and services, to the involvement of migrants and refugees in the management of peri-urban green areas, to several others. On the other hand, our knowledge and understanding of social innovation and related socio-economic dynamics remains very limited. It has been already stated that a commonly accepted definition and theoretical conceptualisation are under construction. Besides, specific policy instruments are still lacking, and a method to comprehensively evaluate social innovation in terms of its effectiveness, efficiency, relevance and impacts on society, economy, environment and institutions is also not available yet. According to the SIMRA project proposal, key elements of social innovation to be evaluated are: the "trigger"; the "perceived context"; the "agency/actors" acting for change; the "reconfiguring" process of social practices (included networks, governance arrangements and attitudes); the "reconfigured" new situation that brings about a social innovation project; the "activities", "outputs" and "outcomes/impacts" of the social innovation project; the feedback loops interpreted as "learning processes". Information on these complex and multifaceted aspects can be collected at the local level by means of semi-structured and structured interviews and participatory-based events (focus groups). Both quantitative and qualitative approaches and instruments are hence combined, and this is applicable for data collection as well as for the analysis of results and reporting of findings. Accordingly, the data can then be analysed and interpreted through indicators and other advanced instruments like the Social Network Analysis. Our proposed SIMRA evaluation method is currently being tested in 10 different case studies in various EU and extra-EU Mediterranean countries. Preliminary results in terms of calculated indicators for social innovation elements are expected by January 2019. Given the current stage of the study within SIMRA, this contribution intends to stimulate the scientific discourse and the debate between the world of science and that of the stakeholders. It does this by providing ideas and opportunity for discussion, alongside possible practical solutions for an evaluation approach and a specific evaluation framework for the capturing of the multifaceted aspects of social innovation. The latter two will be explained by directly applying them to a few/three selected Italian examples that most probably will be chosen among "Cooperativa Cadore", with its SIMBIorti project (Belluno); the national network "Montagnaterapia", with its activities with disabled people; "Cooperativa di Comunità Briganti del Cerreto" (Reggio Emilia), with its multiple services to slow and rural tourism; "Rural Hub" (Frosinone), with its activity of migrants' inclusion. Despite the various methodological challenges and the high diversification and complexity of the topics to be evaluated (social innovation's process, project and impacts), we believe that our scheme paves the way for building an innovative set of methods that considers "social factors" important role in EU's future 'Rural Development Programs' and 'Agricultural research and Innovation Agenda'.

In the XXI century, extremism with signs of violence intensified in many countries. The problem of the struggle against the ideology and practice of extremism and terrorism is becoming very relevant in the world.In Ukraine, there is no criminal liability for extremists activity. However, the current Criminal Code establishes a criminal code responsibility for actions that have signs of extremism, including actions attrib- utable to crimes against the foundations of national security: actions aimed at violent change or overthrow of the constitutional order or the seizure of state power (art.109); An attack on the territorial integrity and inviolability of Ukraine (st. 110);Sabotage (p. 113).Among scientists, there is no single approach to the question of whether it should be introduced criminal punishment of extremism. There are supporters of gain responsibility for extremism, and opponents. A number of scientists find extremism a dangerous phenomenon that shakes the basic foundations of soci- ety, and is potentially dangerous for the national security of the state. Among supporters of the legislative settlement in Ukraine, such phenomenon as extremism, scientists Ye.D.Skulish, V.L.Ortynsky, O.Pisarenko, E. Vasilchuk, I. Poddubsky, who mostly refer to the legislative regulation of combating extremism in post-Soviet states.So, in 2016 a criminal case was introduced in the Republic of Belarus,responsibility for the creation of an extremist formation (Article 361-1) and for the financing of the activities of extremist formations (Arti- cle 361-2). These crimes are contained in Chapter 32 under the title "Crimes against the State". The Criminal Code of the Republic of Uzbekistan provides criminal responsibility for actions of an extremist nature: Article 244-1 ("Production, storage, distribution or demonstration of materials that present a threat to public safety and public order", which provides for the responsibility for the distribution of materials containing ideas of religious extremism, separatism and fundamentalism) ; Art. 244-2 ("Creation, leadership, participation in religious extremist, separatist, fundamentalist or other prohibited organizations").These crimes are referred to Chapter XVII "Crimes against Public Safety". In the Criminal Code of the Republic of Kazakhstan, the legislator is the most dangerous crimes of extreme orientation referred to crimes against state security to Chapter 5 "Criminal Offenses Against the Basis of the Consti- tutional Order and Security of the State": Article 182 (Creation, Management of an Extremist Group or Participation in its activities, p. 183 ("Granting permission to publishing in the media of extremist materials"). Less crimes that are considered socially dangerous by the legislator are classified in Chapter 10" Criminal offenses against public security and public order ": item 258 ("financing terrorist or extremist activity and other assistance to terrorism or extremism "), Art. 259 ("Recruiting, preparing or arming persons for the purpose of organizing terrorist or extremist activities"), Article 260 ("Terrorist or extremist preparation"); Chapter 16 "Criminal offenses against governance": Article 405 ("Organization and participation in the activities of a public or religious association or another organization after a court's decision prohibiting their activities or elimination related to extremism or terrorism") .On the example of the post-Soviet states, some scientists are fair with caution refer to the introduction of criminal liability for extremism. So, VV Lunyev, V. Klymchuk believe that such legal norms the current government can use to fight the opposition and dissent. In addition, they believe that existing in Ukraine is normative the legal framework is sufficient to counteract extremist activity and to the introduction of criminal responsibility for extrem- ist acts into the Criminal Code of Ukraine, such rules will create unwanted competition with the provisions of the anti-terrorist legislation of Ukraine and the relevant articles of the Criminal Code.In the fundamental documents of foreign states regarding provision national security condemn manifestations of violent extremism and prosecution of the participants of the relevant extremist groups. Given the international practice, it is advisable to legislate in Ukraine the definition of "extremism" and the adoption of a law on settlement extremist activity. The author believes that at this stage more it is acceptable to impose criminal respon- sibility for the most dangerous manifestations of extremism, the creation, operation and financing of extremist organizations (groups) whose activities accompanied by violence (physical or psychological) at the same time it is expedient to attribute such crimes to crimes against the bases of national security of Ukraine, as extremism with signs of violence greatly threatens the national security of the state, contains the threat of violation of the integrity of society, state borders, the territory of Ukraine, the normal functioning of the supreme bodies of the state power. ; Статтю присвячено проблемі визначення доцільності криміналізації екстремізму в Україні.В кримінальних кодексах ряду зарубіжних країн передбачена кримінальна відповідальністьза екстремізм в різних формах: створення ектремістського формування; фінансування діяльності екстремістського формування; розповсюдження матеріалів, які містять ідеї релігійного екстремізму, сепаратизму і фундаменталізму; створення, керівництво, участь в релігійних екстремістських, сепаратистських, фундаменталістських або інших заборонених організаціях тощо.З огляду на сучасні випадки проявів крайнього екстремізму, автор вважає доцільним введення в Україні кримінальної відповідальності за створення та фінансування діяльності екстремістських організацій (угруповань).

Актуальность. На сегодняшний день вновь актуализировалась проблема комплексного подхода как к выявлению, так и к лечению каждого больного. Современная медицина отличается обилием новых диагностических методик и огромным разнообразием лечебных и профилактических технологий. В связи с этим возникает целый ряд вопросов относительно целостной оценки состояния пациента, а самое главное — разработки современных реабилитационных программ с учетом мультидисциплинарного подхода. Цель исследования: определить частоту и характер экстрагенитальной патологии у девочек с нарушениями менструальной функции из зоны антитеррористической операции (АТО). Материалы и методы. Комплексно обследовано 109 менструирующих девочек в возрасте от 11 до 18 лет из зоны АТО, находившихся на лечении в различных отделениях ГУ «Институт охраны здоровья детей и подростков НАМН». Результаты. Исследование показало, что высокая частота эндокринной, соматической, психической патологии характеризует девочек с расстройствами менструальной функции. Наиболее часто регистрируются изменения со стороны эндокринной системы, преобладают заболевания щитовидной железы. В структуре соматической патологии доминируют изменения со стороны желудочно-кишечного тракта. В регистре психических нарушений преобладают невротические расстройства и синдром вегетативной дисфункции. Среди пациенток, находящихся на лечении в отделении эндокринологии, чаще всего в помощи детского гинеколога нуждались больные сахарным диабетом, затем — лица с заболеваниями щитовидной железы и гипоталамо-гипофизарной дисфункцией. В отделении кардиоревматологии особого внимания заслуживали девочки с ревматическими заболеваниями. Почти у 40 % из них регистрировались нарушения менструальной функции. Выводы. С учетом высоких показателей коморбидности различной эндокринной, соматической, психической патологии с гинекологическими расстройствами назрела необходимость включать в обязательный осмотр девочек с этими нарушениями врача — детского гинеколога. Междисциплинарный подход к выработке тактики лечения и реабилитации позволит врачам оценить тяжесть и возможные последствия коморбидности, даст возможность проведения целенаправленного обследования больных, повысит эффективность проводимых лечебных мероприятий и уменьшит неблагоприятный прогноз течения заболеваний. ; Актуальність. На сьогодні знов актуалізувалася проблема комплексного підходу як у виявленні, так і в лікуванні кожного хворого. Сучасна медицина відрізняється великою кількістю нових діагностичних методик і величезною різноманітністю лікувальних і профілактичних технологій. У зв'язку з цим виникає ціла низка питань щодо цілісної оцінки стану пацієнта, а найголовніше — розробки сучасних реабілітаційних програм з урахуванням мультидисциплінарного підходу. Мета дослідження: визначити частоту і характер екстрагенітальної патології у дівчаток з порушеннями менструальної функції із зони антитерористичної операції (АТО). Матеріали та методи. Комплексно обстежено 109 дівчаток, у яких були менструації, віком від 11 до 18 років із зони АТО, що перебували на лікуванні в різних відділеннях ДУ «Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків НАМН». Результати. Дослідження показало, що висока частота ендокринної, соматичної, психічної патології характеризує дівчаток з розладами менструальної функції. Найбільш часто реєструються зміни з боку ендокринної системи, переважають захворювання щитоподібної залози. У структурі соматичної патології домінують зміни з боку шлунково-кишкового тракту. У регістрі психічних порушень переважають невротичні розлади і синдром вегетативної дисфункції. Серед пацієнток, які перебувають на лікуванні у відділенні ендокринології, найчастіше допомоги дитячого гінеколога потребували хворі на цукровий діабет, потім — особи з захворюваннями щитоподібної залози і гіпоталамо-гіпофізарною дисфункцією. У відділенні кардіоревматології особливої уваги заслуговували дівчатка з ревматичними захворюваннями. Майже у 40 % з них реєструвалися порушення менструальної функції. Висновки. З урахуванням високих показників коморбідності різної ендокринної, соматичної, психічної патології з гінекологічними розладами назріла необхідність включати в обов'язковий огляд дівчаток з цими порушеннями лікаря — дитячого гінеколога. Міждисциплінарний підхід до вироблення тактики лікування і реабілітації дозволить лікарям оцінити тяжкість і можливі наслідки коморбідності, дасть можливість проведення цілеспрямованого обстеження хворих, підвищить ефективність проведених лікувальних заходів і зменшить несприятливий прогноз перебігу захворювань. ; Background. Nowadays, the problem of a comprehensive approach to detecting and treatment of each patient has been again brought up to date. Modern medicine is characterized by a large number of new diagnostic techniques and a huge variety of therapeutic and prophylactic technologies. Thereby, there are a number of questions regarding the integral assessment of the patient's condition, and the development of modern rehab programs are the most important, taking into account the multidisciplinary approach. The purpose was to determine the incidence and nature of extragenital pathology in girls with disorders of menstrual function suffered from the anti-terrorism operation (ATO) area. Materials and methods. One-hundred and nine menstruating girls aged 11 to 18 years old from the ATO area underwent complex examination and treatment at various departments of the Institute for Children and Adolescents Health Care of NAMS. Results. The study showed a high incidence of endocrine, somatic, and psychiatric pathologies in girls with menstrual dysfunctions. The most commonly reported changes are the endocrine system disorders with thyroid gland pathology prevailing. Gastrointestinal tract disorders are predominant in the structure of somatic pathology. Neurotic disorders and vegetative dysfunction syndrome are predominant in the register of mental disorders. The diabetic patients undergoing treatment in the Endocrinology Department with thyroid diseases and hypothalamic-pituitary dysfunction most often required help of pediatric gynecologist. Girls with rheumatic diseases deserve special attention in the department of cardiorheumatology. Almost 40 % of them reported menstrual dysfunction. Conclusions. Taking into account the high rates of comorbidity of various endocrine, somatic, and psychiatric pathologies with gynecological disorders, the consultation of pediatric gynecologist should be included into the mandatory examination of the girls with these disorders. An interdisciplinary approach to the development of treatment and rehabilitation tactics will allow physicians to assess the severity and possible consequences of the comorbidity, provide purposeful examination of patients, increase the effectiveness of ongoing therapeutic interventions and reduce the adverse prognosis for disease.

This thesis investigates the firm-level dynamics of export diversification in Botswana. Botswana is a country characterised by a high level of export concentration, with diamonds dominating its export bundle. With the stock of diamonds expected to be depleted in the near future, Botswana faces the urgent challenge of diversifying its export bundle. While much analysis has focused on the product composition of exports, little focus has been placed on the role that firms play in driving the composition of exports in Botswana over time. This thesis fills this gap in the literature. The analysis draws on various unique and unexplored databases. Firstly, it uses a panel of transaction level data for the period 2003 to 2012 obtained from Statistics Botswana. Second, the transaction data are merged with a panel of manufacturing firm data for the period 2003 to 2012 obtained from Department of Industrial Affairs. Finally, tariff data at the product level (HS8) for the period 2003 to 2012 are obtained from the World Integrated Trade Solution (WITS). Drawing on these databases allows for a detailed firm level analysis of export diversification not previously possible for Botswana. The thesis is comprised of three main chapters in addition to the general introduction and concluding chapters. The first main chapter (chapter 2) uses the transaction data to document the stylized facts associated with Botswana's firm-level export diversification. Their consistency is assessed with empirical evidence in other countries. The background analysis reveals that a majority of exporting firms (over 70%) export to a single export destination and a small fraction of firms (less than 25%) export to multiple export destinations. However, as found in the international literature, export values are highly concentrated amongst the multi-destination exporters. The analysis also reveals that diamonds dominate Botswana's export bundle, which are exported to one major destination, being the United Kingdom. An additional focus of the chapter is the relationship between firm size and changes in export diversification, defined in terms of product and destination margins. To study the dynamics between firm export size and diversification, a Multinomial logit regression approach is adopted. This technique is used to estimate the predicted probabilities of moving between different product-destination categories as a firm grows in export value. The results reveal nonlinearities in the evolution of a firm's diversification path. At low values of exports, firms concentrate on selling a single product to a single destination. As firms grow in export value, they expand the number of products to the destination rather than the number of destinations of that product. This is a striking contrast to results found in other countries whose diversification path has been found to be driven mainly by the expansion of the number of destinations per product (Stirbat et al., 2011; Cadot et al., 2013). Only at higher export values do the multi-product firms transition into exporting to multiple destinations. The contrasting diversification path for Botswana suggests that diversification into new export markets is a key constraint to growth and diversification of Botswana's export bundle. Therefore, the remaining chapters of the thesis explore firm level factors determining export destination diversification. Chapter 3 looks at the role of firm productivity in driving the diversification of firm exports across destinations. An important component of this analysis is the productivity relationship associated with manufacturing firm's exporting out of the Southern African Customs Union (SACU). To assess the relationship, the transaction data are merged with the manufacturing database. Given the high number of zero trade flows for many firms, the Zeroinflated Poisson regression model is used to estimate the link between firm productivity and export destination diversification. The results strongly support the prediction that more productive firms enter the export markets. The results also show that upon entering the export market, only the relatively productive firms become multi-destination exporters. The results also confirm the presence of a productivity premium for firms exporting out of the SACU region. Chapter 4 tests the complementary input hypothesis where access to imported intermediate inputs enhance productivity thus enabling firms to access more export destinations. It further assesses whether the impact varies across differentiated inputs or homogenous inputs. Three measures are used to proxy input complementarity, namely: number of product-source country pairs, number of source countries and total import value. Using a poisson model with fixed effects, the results provide strong evidence of a positive association between variety of imported inputs used by a firm and the range of destinations it exports to. The results are robust across all the measures of input complementarity. Given concerns regarding endogeneity of imported input use, the reductions in tariffs under the South Africa – European Union Trade, Development and Cooperation Agreement (TDCA) is used to instrument firm use of imported intermediate inputs. Using the Two-stage Residual Inclusion approach, the results confirm the productivity-enhancing effects of the input complementarity hypothesis on firm export destination diversification. These results, hence, suggest that firms stand to benefit from the productivity-enhancing effects of imported intermediate inputs which can boost their export destination diversification efforts.