Suchergebnisse

Virtual globalization : virtual spaces / Tourist Spaces / edited by David Holmes -- The criminal spectre in law, literature, and aesthetics / Peter Hutchings -- Immigrants and national identity in Europe / Anna Triandafyllidou -- Constructing risk and safety in technological practice / edited by Jane Summerton and Boel Berner -- Europeanisation, national identities and migration : changes in boundary constructions between western and eastern Europe / Willfried Spohn and Anna Triandafyllidou -- Language, identity, and conflict : a comparative study of language in ethnic conflict in Europe and Eurasia / Diarmait Mac Giolla Chríost -- Immigrant life in the U.S. : multi-disciplinary perspectives / edited by Donna R. Gabaccia and Colin Wayne Leach -- Rave culture and religion / edited by Graham St. John -- Creation and returns of social capital : a new research program / edited by Henk Flap and Beate Völker -- Self-care : embodiment, personal autonomy, and the shaping of health consciousness / Christopher Ziguras -- Mechanisms of cooperation / Werner Raub and Jeroen Weesie -- After the bell : educational success, public policy, and family background / edited by Dalton Conley and Karen Albright -- Youth crime and youth culture in the inner city / Bill Sanders -- Emotions and social movements / edited by Helena Flam and Debra King -- Globalization, uncertainty, and youth in society / edited by Hans-Peter Blossfeld, Erik Klijzing, Melinda Mills and Karin Kurz -- Love, heterosexuality and society / Paul Johnson -- Agricultural governance : globalization and the new politics of regulation / edited by Vaughan Higgins and Geoffrey Lawrence -- Challenging hegemonic masculinity / Richard Howson -- Social isolation in modern society / Roelof Hortulanus, Anja Machielse, and Ludwien Meeuwesen -- Weber and the persistence of religion : social theory, capitalism, and the sublime / Joseph W. H. Lough -- Globalization, uncertainty, and late careers in society / edited by Hans-Peter Blossfeld, Sandra Buchholz, and Dirk Hofäcker -- Bourdieu's politics : problems and possibilities / Jeremy F. Lane -- Media bias in reporting social research? : the case of reviewing ethnic inequalities in education / Martyn Hammersley -- A general theory of emotions and social life / Warren D. TenHouten -- Sociology, religion, and grace / Arpad Szakolczai -- Youth cultures : scenes, subcultures, and tribes / edited by Paul Hodkinson and Wolfgang Deicke -- The obituary as collective memory / Bridget Fowler -- Tocqueville's virus : utopia and dystopia in western social and political thought / Mark Featherstone -- Jewish eating and identity through the ages / David Kraemer -- The institutionalization of social welfare : a study of medicalizing management / Mikael Holmqvist -- The role of religion in modern societies / edited by Detlef Pollack and Daniel V. A. Olson -- Sex research and sex therapy : a sociological analysis of masters and Johnson /- Ross Morrow -- A crisis of waste? : understanding the rubbish society / Martin O'Brien -- Globalization and transformations of local socioeconomic practices / edited by Ulrike Schuerkens -- The culture of welfare markets : the international recasting of pension and care systems / Ingo Bode -- Cohabitation, family, and society / Tiziana Nazio -- Latin America and contemporary modernity : a sociological interpretation / José Maurízio Domingues -- Exploring the networked worlds of popular music milieu cultures / Peter Webb -- The cultural significance of the child star / Jane O'Connor -- European integration as an elite process : the failure of a dream? / Max Haller -- Queer political performance and protest / Benjamin Shepard -- Cosmopolitan spaces : Europe, globalization, theory / Chris Rumford -- Contexts of social capital : social networks in communities, markets, and organizations / edited by Ray-May Hsung, Nan Lin, and Ronald Breiger -- Feminism, domesticity, and popular culture / edited by Stacy Gillis and Joanne Hollows -- Changing relationships / edited by Malcolm Brynin and John Ermisch -- Formal and informal work : the hidden work regime in Europe / edited by Birgit Pfau-Effinger, Lluis Flaquer, & Per H. Jensen -- Interpreting human rights : social science perspectives / edited by Rhiannon Morgan and Bryan S. Turner -- Club cultures : boundaries, identities, and otherness / Silvia Rief -- Eastern European immigrant families / Mihaela Robila -- People and societies : Rom Harré and designing the social sciences / Luk van Langenhove -- Social theory in contemporary Asia / Ann Brooks

During the PC spasm last year I was talking regularly with friends on the board of this magazine, with colleagues at Wesleyan planning for cultural studies there, and with a group of left academics from colleges and universities in southern New England. We spent a good deal of time grousing about the assault on "political correctness" and multiculturalism, and trying to understand the phenomenon. What follows is an attempt to voice some of the exasperation we felt and sketch a "position" that was nowhere heard in the mainstream media. It came directly out of talks with my political friends, though of course I don't claim to speak for them. We lefties are not that keen for what often presents itself as multiculturalism. There is a version of it that takes the people of the world to be parceled out into cultures and subcultures, each self-contained and uniform, and each accessible only to its members--so that, for instance, only a Chicana would have the authority to teach about Chicana poetry. On the contrary, we think that all cultures are in continuous exchange with others, and that even the smallest societies are not homogeneous, but embrace their own hierarchies and conflicts. The search for purity is futile. Worse, it precludes learning about cultures from outside and certifies only the "other" as a source of knowledge about other cultures. It also tends to valorize raw experience as the only foundation of knowledge, and to forbid critique of cultures except from within. This sort of multiculturalism sees people as just intrinsically what they are--black lesbians, white male heterosexuals, and so on. Its essentialism is almost as disturbing to us as is the fatuous universalism of the right. On top of that, it leads to a politics of identity that makes any sort of embracing social movement against capitalist patriarchy hard indeed to imagine. The fact that multiculturalism has become a slogan of many college administrations and funding sources suggests how unthreatening it is to the holders of power, and how easy to contain and control in the guise of "diversity," not to mention its usefulness in training global corporate managers.
Much about the PC phenomenon drives us up the ivied walls. Censorship, of course: we'll all take a loyalty oath to free speech. I pay dues to the American Civil Liberties Union and endorse most of its positions. And if it's OK for the Klan to speak on campus, it's surely OK for our National Association of Scholars colleagues to teach their classes (with unaccustomed responsibility for their ideas, of course). The few incidents of actual censorship, however, incidents recycled endlessly through the media, and those of egregious bad manners (with no censorship involved) that draw headlines like "Return of the Storm Troopers" (Wall Street Journal, April 10, 1991), are not what we mainly hold against PC, much as we deplore them. We object to PC because it is often a self-indulgent substitute for politics, a holier-than-thou moralism of the converted. PC is attitude politics, a politics of feeling good, a politics of surfaces and gestures that in its extreme form amounts to a conviction that the ills of the social order will be cured when executives no longer call their secretaries "girls" and thin people stop using the word "fat." As the right correctly (!) perceives, this is also a politics of separate issues, a catechism that can be memorized by sophomore year, a "cluster of opinions about race, ecology, feminism, culture, and foreign policy" (Richard Bernstein, New York Times, October 28, 1990).

In connection with the signing of the economic part of the Association Agreement between Ukraine and the European Union, the question arose about revision of social standards of life and bringing them to the requirements of the EU. Ukraine's participation in EU programs substantially expands the possibilities of European dialogue and promotes deepening of political cooperation with the European Union. This contributes to the approximation of Ukrainian legislation to European standards, the opening of borders for more fruitful cooperation, investment growth, etc. Social infrastructure has a special role in the formation and support of the resource, and above all, the country's work potential, the integration of the interests of economic entities and state structures in the system of servicing the economy of its branches. In today's conditions, the social and economic policy of the state, which should be aimed at increasing the public welfare of the population, is of crucial importance. Meeting the vital needs of citizens largely depends on the effectiveness of the functioning and development of social infrastructure. It enables to directly improve the quality of life of people through the provision of appropriate working, rest, cultural and educational levels. That is why social infrastructure, as the basis for the formation of human potential, is gaining new value today and requires new approaches and a reassessment of its role for the development of our state. The article deals with the essence and basic components of social infrastructure, as well as the characteristic features of its branches are determined. It is determined that social infrastructure should be considered as a single integral system whose activities are aimed at ensuring harmonious development of a person. The paper investigates the impact of socioeconomic infrastructure on the formation of human potential in the system of European coordinates. For the first time, the author carried out a comprehensive study of subsystems of socio-economic infrastructure and its impact on the formation of human potential in the system of European coordinates. It is noted that the necessary condition for raising the level and quality of life of the population is the availability of developed social infrastructure, the main goal of which is the holistic and comprehensive development of man, by creating a complex of vital goods necessary for the expanded reproduction of human potential. ; В статье рассмотрены сущность и основные составляющие социальной инфраструктуры. Определено, что социальную инфраструктуру следует рассматривать как единую целостную систему, деятельность которой направлена на обеспечение гармоничного развития человека. Отмечено, что необходимым условием повышения уровня и качества жизни населения является наличие развитой социальной инфраструктуры, главной целью которой является целостное и всестороннее развитие человека путем создания комплекса жизненно важных благ, необходимых для расширенного воспроизводства человеческого потенциала. Особое внимание уделяется системе образования, медицинской и культурной подсистемам социальной инфраструктуры как базиса формирования человеческого потенциала в системе европейских координат. Выявлены характерные признаки системы образования, медицинской и культурной подсистемы социальной инфраструктуры как базиса формирования человеческого потенциала; определены мероприятия их приближения к стандартам ЕС. ; У статті розглянуто сутність та основні складові соціальної інфраструктури. Визначено, що соціальну інфраструктуру треба розглядати як єдину цілісну систему, діяльність якої спрямована на забезпечення гармонійно-го розвитку людини. Відзначено, що необхідною умовою підвищення рівня та якості життя населення є наявність розвиненої соціальної інфраструктури, головною метою якої є цілісний та всебічний розвиток людини, через створення комплексу життєво важливих благ, необхідних для розширеного відтворення людського потенціалу. Особлива увага приділяється освітній, медичній та культурній підсистемам соціальної інфраструктури як базису формування людського потенціалу в системі європейських координат. Виявлено характерні ознаки системи освіти, медичної та культурної підсистеми соціальної інфраструктури як базису формування людського потенціалу; визначено заходи з їх наближення до стандартів ЄС.

The purpose of the study is to try to determine the nature and specifics, forms and subjects of the educational process militarization in annexed peninsula attracting materials from open sources (information resources of the Russian Federation authorities, occupation authorities of the Crimea, materials of the Regional Human Rights Center, the Crimean Human Rights Group, Helsinki Human Rights Union, ZMINA Human Rights Center, NGO Almenda Civic Education Center, online publications, etc.). Research methodology is based on the principles of historicism, systematic, scientific, authorial objectivity, the use of general scientific (dialectical, method of analogies, analysis and synthesis, induction and deduction, comparative), interdisciplinary (methods of philosophy, political science, social psychology, synergetic, statistical analysis, contextual analysis), historical (retrospective, problem-chronological, discourse analysis, methods of "detection") methods of research. The scientific novelty is that the essence, peculiarities, forms and subjects of the educational process militarization in the annexed Crimea by the Russian Federation during 2014 – 2019 have been found out on the basis of attracting open source materials. The Conclusions. It is noted that the transformation of the Crimeans social life over the last five years is primarily related to the militarization of the educational process, sports and culture. The occupying power organizes various activities among children and young people for this purpose: games, competitions, excursions, competitions on military subjects, organizes paramilitary children's camps, cultural mass events, lectures, conferences, theatrical performances, creates special militarized educational classes, lessons and meetings of military and patriotic, spiritual and patriotic education, etc. The most ambitious of such militant activities are the various military sports and military patriotic games. It is stated that the substantive policy of the educational process militarization in the annexed Crimea is aimed at: first, the active propaganda of the service in the Armed Forces of the Russian Federation, including the contract; secondly, to educate a large army of potential carriers and defenders of the "Russian world"; third, to cultivate violence and war. ; Метою статті є спроба, залучивши матеріали з відкритих джерел (інформаційних ресурсів органів влади Російської Федерацїї, окупаційної влади Криму, матеріалів Кримської правозахисної групи, інтернет-видань тощо), визначити сутність та особливості, форми і суб'єкти мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого півострова. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, науковості, авторської об'єктивності, на використання загальнонаукових (діалектичного, методу аналогій, методу аналізу й синтезу, індукції та дедукції, компаративного (порівняльного)), міждисциплінарних (методів філософії, політології, соціальної психології, синергетичного, статистичного аналізу, контекстуального аналізу), історичних (ретроспективного (історико-генетичного), проблемно-хронологічного, дискурс-аналізу, методу "виявлення" (detection)) методів. Наукова новизна полягає у тому, що на основі залучення матеріалів відкритих джерел з'ясовано сутність, особливості, форми і суб'єкти мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого Російською Федерацією Криму впродовж 2014–2019 рр. Висновки. Зазначено, що трансформація громадського життя кримчан упродовж останніх п'яти років пов'язана передовсім з мілітаризацією освітньо-виховного процесу, спорту й культури. З цією метою серед дітей і молоді окупаційна влада проводить різноманітні заходи: ігри, конкурси, екскурсії, змагання на військову тематику, організовує воєнізовані дитячі табори, культурно-масові заходи, лекції, конференції, театралізовані вистави, створює спеціальні воєнізовані заклади освіти і класи, проводить уроки і зустрічі військово-патріотичного, духовно-патріотичного й патріотичного виховання тощо. Наймасштабнішими серед таких мілітарних заходів є різноманітні військово-спортивні й військово-патріотичні ігри. Констатовано, що змістовно політика мілітаризації освітньо-виховного процесу анексованого Криму спрямована, по-перше, на активну пропаганду служби в збройних силах Російської Федерації, у тому числі й контрактної; по-друге, на виховання численної армії потенційних носіїв і захисників "Русского міра"; по-третє, на культивування насильства і війни.

Socio-political, economic and cultural changes in recent decades, multiplied by the deep social crisis that has engulfed the modern world, have affected not only production and political processes but also education. These new external and internal factors cause the need to adjust the existing conceptual foundations of training teachers to work in the New Ukrainian school, which determines the topicality of our study. The article analyzes the theoretical and methodological aspects of the professional development of a history teacher and their reflection in the semantic, operational and contextual components of the qualification component of the pedagogical skills of the New Ukrainian School teacher. The concept of "New Ukrainian School" is described as a key reform of the Ministry of Education and Science of Ukraine and the state educational policy of Ukraine on quality assurance of education is analyzed. It was found that according to the State Standard basic platform for the formation of the integral image of the pedagogical skills NUS teacher is formed by fourteen core competence. It creates a perfect image of the teacher. It is established that in the theory the teacher professionalism is defined as a specific psychological and personal production, characterized by professional competence and the ability to perform creatively professional tasks. The specification of cognitive-technological qualities are necessary for mastering the historical sciences is given, which in its content and form is based on the dual mechanism of mastering historical material in the direction from the knowledge of the historical fact to awareness of it as a part of one's own life. It is substantiated that the leading role in the teacher's professional development is in his ability to innovate, components of which are a clear motivation and meaningful innovative position, the ability not only to join innovation processes but also to be the initiator. According to the results of the study, the updated functional component of the professional activity of the New Ukrainian School teacher directs his professional evolution towards the modernization of the established general education model and causes reinterpretation of its place and role in the native education environment. ; Охарактеризовано концепцію «Нова українська школа» як ключову реформу Міністерства освіти і науки (МОН) в Україні та через її призму проаналізовано державну освітню політику України щодо забезпечення якості освіти. Досліджено теоретичні і методологічні аспекти професійного розвитку учителя історії та їх відображення у змістовому, операційному й контекстному компонентах кваліфікаційної складової педагогічної майстерності педагога НУШ. З'ясовано, що відповідно до Державного стандарту базову платформу для формування інтегрального образу педагогічної майстерності учителя НУШ утворюють чотирнадцять ключових компетентностей, репрезентована цілісність яких формує довершений образ педагога-практика. Установлено, що в теорії професійність педагога визначають як специфічне психологічне й особистісне утворення, якому властивості фахові компетентності і здатнісь до творчого виконання професійних завдань. При цьому професійність та результативність учителя історії проглядається й у сформованому ним стилі педагогічної діяльності та виборі педагогічної стратегії. Остання скеровує вектор професійної діяльності за одним із трьох напрямів: суто педагогічним, формально педагогічним або помилково педагогічним. Наведено специфікацію когнітивно-технологічних якостей, необхідних для засвоєння історичної науки, що за своїм змістом і формою ґрунтується на дуальному механізмі оволодіння історичним матеріалом – від знання історичного факту і до усвідомлення його як частини власного життя. Обґрунтовано, що провідну роль у професійному зростанні педагога відіграє його здатність до інноваційної діяльності, складовими якої є чітка мотивація та осмислена інноваційна позиція, спроможність не лише долучатися до інноваційних процесів, а й бути їх ініціатором.

The article reflects the main processes of building during the development of the Ukrainian state of Hetman P. Skoropadsky. P. Skoropadsky's views on the Ukrainian nation, the Ukrainian state and its form, the relationship of the then political and national forces, the place of Ukraine in the geopolitical space of that time, the main directions and content of the state process, its achievements and miscalculations are analyzed. The views of P. Skoropadsky on the content of the state process in Ukraine in 1918 are analyzed. First of all, on the form of the Ukrainian state - independent or federal. We are talking about the form of government of the Ukrainian state and its political regime. Internal and external factors that influenced this are analyzed. The content of the main directions of activity of the hetman government is investigated both inside the state (central and local government, judicial system, armed forces, agrarian policy, social and cultural construction) and outside (international recognition, establishment of diplomatic relations). It is concluded that the emergence of the Ukrainian state of Hetman P. Skoropadsky was a continuation of the process of creation during the Ukrainian revolution of 1917-1921. This process took place in difficult conditions of the First World War and this circumstance determined the peculiar form of the Ukrainian state and its activities, sometimes they were contradictory and had disagreements with the ideals of the state, which ultimately led to the decline of the Ukrainian state. ; В статье освещены основные процессы построения при развитии Украинского государства гетмана П. Скоропадского. Проанализированы взгляды П. Скоропадского на украинскую нацию, украинское государство и его форму, взаимоотношения тогдашних политических и национальных сил, место Украины в тогдашнем геополитическом пространстве, основные направления и содержание процесса государственного, его достижения и просчеты. Анализируются взгляды П. Скоропадского на содержание процесса государственного в Украине в 1918 году., Прежде всего на форму украинского государства – самостоятельное или федеративное. Речь идет о форме правления Украинского государства и его политического режима. Анализируются внутренние и внешние факторы, которые на это влияли. Исследовано содержание основных направлений деятельности гетманского правительства как внутри государства (центральное и местное управление, судебная система, вооруженные силы, аграрная политика, социально-культурное строительство) так и снаружи (международное признание, налаживания дипломатических отношений). Сделан вывод, что возникновение Украинского государства гетмана П. Скоропадского стало продолжением процесса создания в ходе украинской революции 1917–1921 гг. Этот процесс происходил в сложных условиях Первой мировой войны и это обстоятельство определяло своеобразную форму Украинского государства и ее деятельности, иногда были противоречивыми и имели разногласия с идеалами государства, что в конечном итоге привело к упадку украинского государства. ; У статті висвітлено основні державотворчі процеси при розбудові Української держави гетьмана П. Скоропадського. Проаналізовано погляди П.Скоропадського на українську націю, українську державу та її форму, взаємини тогочасних політичних та національних сил, місце України в тогочасному геополітичному просторі, основні напрямки і зміст державотворчого процесу, його здобутки та прорахунки. Аналізуються погляди П. Скоропадського на зміст державотворчого процесу в Україні у 1918р., передусім на форму української держави – самостійну чи федеративну. Йдеться про форму правління Української держави та її політичний режим. Аналізуються внутрішні та зовнішні чинники, які на це впливали. Досліджено зміст основних напрямків діяльності гетьманського уряду як в середині держави (центральне та місцеве управління, судова система, збройні сили, аграрна політика, соціально-культурне будівництво), так і на зовні (міжнародне визнання, налагодження дипломатичних відносин). Зроблено висновок, що виникнення Української держави гетьмана П. Скоропадського стало продовженням державотворчого процесу в ході української революції 1917–1921 рр. Цей процес відбувався у складних умовах Першої світової війни і ця обставина визначала своєрідну форму Української держави та її діяльності, які інколи були суперечливими та мали розбіжності з ідеалами державотворення, що в кінцевому підсумку призвело до занепаду Української держави.

History Narratives in the National Museums of the Baltic States: Between Tradition and Modernity National museums participate in the history politics of states, represent national collective memory, history narratives and construct identity. The traditional national museum presents an official, ethnocentric narrative of history, focused on the activities of the political elite, presenting mostly political history and not representing non-dominant, marginalized groups in society. The modern museum should involve various groups of society (including the marginalized) in the historical narrative, creating a museum of citizens. The statehood of the Baltic States is based on an ethnocentric narrative, therefore, it seems that the national museums of these countries should be more in line with the concept of a traditional museum. Nevertheless, in the national museums of the Baltic States, given the concepts of traditional and modern museums, we can find radically different presentations of history. The aim of this thesis is to answer the question, what causes the difference of historical narratives presented by the national museums of the Baltic States and how does this depend on the history policy of the states? Secondary question: having in mind the contarst between the concepts of traditional and modern museums, how do national museums in the Baltic States present national historical narratives? The object of this thesis is historical narratives in the permanent expositions of the national museums of the Baltic States (Lithuanian National Museum (LNM), Latvian National Museum of History (LNHM), Estonian National Museum (ENM)). The aim of the study is to assess the situation of collective memory construction in the Baltic States through the prism of traditional and modern museum concepts and to determine the extent to which the state influences the historical narratives created by museums. The thesis is based on the comparative analysis of exhibitions, interviews with museum curators, and legal documents determining the activities of museums. The results of the study show that all museums, although on different scales - the least LNM, the average LNHM, the most ENM - are in an intermediate state or far from the traditional museum. LNM and LNHM have both traditional and modern museum features, both dominated by political history but consisting multiculturalism. The ENM illustrates the modern national museum and does not have any features of a traditional museum (dominated by everyday history, citizens involved in the creation of the narrative in which various groups in society are presented). The research shows that multiculturalism is prevailing in all three cases (the only traditional and modern museum feature inherent to all three museums). In the sense of creating historical narratives the analyzed museums are autonomous towards the state, the curators of the museum - cultural elite are fully responsible for the creation of the historical narrative. The cases of LNHM and ENM show a radically different interpretation of a similar past, given that both Latvia and Estonia have no tangible historical experience of statehood, but LNHM emphasizes political history related to statehood, and ENM deliberately returns to everyday history, focus on an ordinary citizen due to lack of statehood experience. The study shows that the factors that determine the difference in museum narratives are the conscious choice of curators on how to interpret history (LNHM and ENM) and the structural reasons - (LNM). However, it should be borne in mind that, unlike LNM and LNHM, ENM created an entirely new permanent exhibition in new premises specially set up for this purpose and was not constrained by the legacy of previous permanent exhibitions.

Socio-political, economic and cultural changes in recent decades, multiplied by the deep social crisis that has engulfed the modern world, have affected not only production and political processes but also education. These new external and internal factors cause the need to adjust the existing conceptual foundations of training teachers to work in the New Ukrainian school, which determines the topicality of our study. The article analyzes the theoretical and methodological aspects of the professional development of a history teacher and their reflection in the semantic, operational and contextual components of the qualification component of the pedagogical skills of the New Ukrainian School teacher. The concept of "New Ukrainian School" is described as a key reform of the Ministry of Education and Science of Ukraine and the state educational policy of Ukraine on quality assurance of education is analyzed. It was found that according to the State Standard basic platform for the formation of the integral image of the pedagogical skills NUS teacher is formed by fourteen core competence. It creates a perfect image of the teacher. It is established that in the theory the teacher professionalism is defined as a specific psychological and personal production, characterized by professional competence and the ability to perform creatively professional tasks. The specification of cognitive-technological qualities are necessary for mastering the historical sciences is given, which in its content and form is based on the dual mechanism of mastering historical material in the direction from the knowledge of the historical fact to awareness of it as a part of one's own life. It is substantiated that the leading role in the teacher's professional development is in his ability to innovate, components of which are a clear motivation and meaningful innovative position, the ability not only to join innovation processes but also to be the initiator. According to the results of the study, the updated functional component of the professional activity of the New Ukrainian School teacher directs his professional evolution towards the modernization of the established general education model and causes reinterpretation of its place and role in the native education environment. ; Охарактеризовано концепцію «Нова українська школа» як ключову реформу Міністерства освіти і науки (МОН) в Україні та через її призму проаналізовано державну освітню політику України щодо забезпечення якості освіти. Досліджено теоретичні і методологічні аспекти професійного розвитку учителя історії та їх відображення у змістовому, операційному й контекстному компонентах кваліфікаційної складової педагогічної майстерності педагога НУШ. З'ясовано, що відповідно до Державного стандарту базову платформу для формування інтегрального образу педагогічної майстерності учителя НУШ утворюють чотирнадцять ключових компетентностей, репрезентована цілісність яких формує довершений образ педагога-практика. Установлено, що в теорії професійність педагога визначають як специфічне психологічне й особистісне утворення, якому властивості фахові компетентності і здатнісь до творчого виконання професійних завдань. При цьому професійність та результативність учителя історії проглядається й у сформованому ним стилі педагогічної діяльності та виборі педагогічної стратегії. Остання скеровує вектор професійної діяльності за одним із трьох напрямів: суто педагогічним, формально педагогічним або помилково педагогічним. Наведено специфікацію когнітивно-технологічних якостей, необхідних для засвоєння історичної науки, що за своїм змістом і формою ґрунтується на дуальному механізмі оволодіння історичним матеріалом – від знання історичного факту і до усвідомлення його як частини власного життя. Обґрунтовано, що провідну роль у професійному зростанні педагога відіграє його здатність до інноваційної діяльності, складовими якої є чітка мотивація та осмислена інноваційна позиція, спроможність не лише долучатися до інноваційних процесів, а й бути їх ініціатором.

The article reveals the influence of Russian information propaganda on cultural industries of Ukraine, in particular film making, and describes place and role of contemporary Ukrainian cinematography as a "soft power" in counteracting humanitarian expansion of the Russian Federation, as a factor having an influence on mass consciousness and social attitudes of Ukrainians, as means of counter-propaganda and construction of all-Ukrainian identity and formation of consolidated political nation as a whole. The author has studied the state of national cinematography during 2014–2021, analyzed the reasons which hindered its development and described public and state legislative initiatives directed at support and development of cinematography. The most popular Ukrainian historical and patriotic fiction and documentary films are examined and their role in counteracting Russia's propaganda is defined.The article contains analysis of anti-Ukrainian films produced in the Russian Federation, annexed Crimea, and quasi-states "Donetsk People's Republic" and "Luhansk People's Republic"; reveals essential features of its information and psychological impact; defines manipulative techniques and methods. On the basis of analysis of Russian propaganda films, the author made a conclusion about portraying a negative image of Ukraine and broad usage of messages about the "unconstitutional coups d'etat", "Kyiv regime" that fights against population of Donbas. We may see such negative narratives as: Ukrainians are "junta", "fascists", "Banderites", "hardcore nationalists", who fight against "common people" and "miners". Russian propaganda concerning Crimea includes, first of all, creation of illusory picture which justifies Russia's annexation of Crimea before the world, with meaning that this process was "inevitable" and "historically justified".Ukrainian cinematography is considered as efficient means of opposing Russian information aggression, formation of patriotic feelings of Ukrainian people, and their aspiration for historical truth and justice. State system policy on counteracting propaganda has caused a powerful development of national cinematography, which pays considerable attention to making and promoting historical and patriotic fiction and documentary films. ; У статті розкрито вплив інформаційної пропаганди РФ на сферу культурних індустрій України, зокрема кіновиробництво, окреслено місце та роль сучасного українського кінематографа як «м'якої сили» у боротьбі з гуманітарною експансією Російської Федерації, фактора впливу на масову свідомість та соціальні установки українців, засобу контрпропаганди, конструювання загальнонаціональної ідентичності та формування зрілої політичної нації в цілому.Досліджено стан вітчизняного кінематографа упродовж 2014–2021 рр., розкрито основні причини, що гальмували його розвиток; проаналізовано громадські та державні законодавчі ініціативи, спрямовані на підтримку та розвиток сфери кіноіндустрії; розглянуто найбільш популярні українські ігрові та документальні фільми історико-патріотичного спрямування, з'ясовано їхнє значення у протидії пропагандистській політиці РФ.Здійснено аналіз пропагандистської антиукраїнської кінопродукції, що нині виробляється в Російській Федерації, анексованому Криму та квазіреспубліках «ДНР» і «ЛНР», визначено основні ознаки її інформаційно-психологічного впливу, окреслено маніпулятивні техніки та прийоми. На основі аналізу російських пропагандистських фільмів зроблено висновок, що Україна у них представлена у винятково негативному образі, поширеними є тези про «антиконституційний переворот», «київський режим», який веде збройну боротьбу з незгодним із його політикою населенням Донбасу. Вкрай негативною є риторика фільмів: українці – це «хунта», «фашисти», «бандерівці», «радикали» та «націоналісти», які воюють проти «прос­тих людей», «шахтарів». Російська кінопропаганда щодо Криму полягає перш за все у створенні ілюзорної картини, яка виправдовує дії Кремля щодо анексії Криму, пояснюючи цей процес «неминучим» та «історично справедливим». Український кінематограф розглянуто як дієвий інструмент у протистоянні російській інформаційній агресії, формуванні патріотичних почуттів громадян, їхнього прагнення до історичної правди та справедливості. Системна державна політика щодо протидії російській інформаційній пропаганді спричинила потужний розвиток вітчизняної кіноіндустрії, особлива увага якої спрямована на виробництво та популяризацію історико-патріотичного ігрового та документального кіно.

The article is devoted to the topical problem of political and cultural transformations in the interaction between political power and its only source in democratic discourse, the people. This eternal problem of political science and policy is considered in chronological order in the global context and in today's Ukraine. In traditional societies, there was a remote and alienated coexistence of state institutions and the masses. The exception was the democratic republics of ancient polises. The modern era generates a contractual theory of the origin of the state, which considers the institutions of power as the result of a social agreement between the sovereign people and the governors. In the modern era in the middle of the twentieth century, the concept of the welfare state was formed. In the postmodern era, unstable life forces citizens to behave in relation to state power, depending on the actualization of a particular guise of their own existence. Citizens are losing a clear, unambiguous idea of state power, its functions, place and role in society. ; Статья посвящена актуальной проблеме политико-культурных трансформаций во взаимодействии между политической властью и ее единственным источником в демократическом дискурсе - народом. Эта вечная проблема политической науки и практики рассматривается в хронологической последовательности в общемировом контексте и в условиях нынешней Украины. В традиционных обществах наблюдалось отстраненное и отчужденное сосуществование государственно-властных институтов и народных масс. Исключение составляли демократические республики античных полисов. Эпоха модерна порождает договорную теорию происхождения государства, которая рассматривает институты власти как итог общественного договора между суверенным народом и правителями. В эпоху модерна, в середине ХХ века, формируется концепция государства благосостояния. В постмодерную эпоху нестабильная жизнь заставляет граждан вести себя по отношению к государственной власти в зависимости от актуализации той или иной ипостаси собственного бытия. У граждан теряется четкое, однозначное представление о государственной власти, ее функциях, месте и роли в жизни социума. ; Постановка проблеми. Проблема політичної культури тривалий час знаходиться у фокусі уваги політичної науки, адже її інтерпретаційний потенціал дозволяє зрозуміти специфіку політичного розвитку та транзиту тієї чи іншої країни. Серед ключових індикаторів, що визначають природу того чи іншого політичного режиму, проблема культури взаємодії між політичною владою та народними масами посідає одне з чільних місць. Цей аспект політичної культури є одним з найголовніших з огляду на те, що він визначає якість проваджуваної політики, її демократичність або недемократичність. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Бібліографія даної проблеми вельми обширна. Починаючи з античних мислителів Платона і Аристотеля, німецького філософа-просвітника Й.Гердера і закінчуючи сучасними авторами, серед яких встигли стати класиками сучасної політології американці Г.Алмонд, C.Верба. Сучасні уявлення про поняття «політична культура» викладаються видатними політологами Є.Вятром, П.Бурдьє, Дж.Сарторі, Д.Греєм, Д.Беллом. Важливі проблеми взаємодії між народом та політичною владою піднімаються в роботах українських вчених М.І. Михальченка, Д.І. Видріна, А.Адаменко, В.М.Бебика, М.І.Головатого, В.Д.Ребкала, В.О.Вєдєнєєва, В.Матусевича, В.С.Ясинської, М.Розумного, М.Кузьміна та ін. Мета статті полягає в тому, щоби визначити дефініцію та основні трансформації у політичній культурі традиційних та сучасних соціумів у контексті взаємодії між політичною елітою та народом. При цьому окрема увага приділяється розгляду специфіки політико-культурних трансформацій українського суспільства. Виклад основного матеріалу. В контексті теорії суспільств Е. Тофлера аналізується філософія стосунків та політична культура між народом та його правителями. Визначаються основні політико-культурні проблеми та перспективи розвитку української держави в контексті її європейської інтеграції. Розкриваються головні тренди політико-культурного розвитку постмодерних суспільств. Висновок. У постмодерністській політичній культурі швидше за все участь громадян у суспільно-політичному житті розвиватиметься за «хвилями», по синусоїді, залежно від конкретної ситуації та її значення для їхніх інтересів.

The article for the first time highlights the process of founding a vegetarian Society in Poltava (the second one on Ukrainian territory) at the beginning of the 20th century. The civilizational approaches of the Annals' school constitute the methodological ground of the study. These approaches take into account the influence of socio-cultural factors in a comprehensive way. Everyday life history is one of the scientific directions within which the research took place. The specifics of the topic required using methodologies developed in the European 'food studies' framework.The research relies on methods of system analysis, deduction and induction, chronological method, and others. A year before the actual registration of the Society, a group of activists opened a vegetarian canteen in Poltava, which had to promote vegetarianism. Immediately after opening, it became popular and profitable. At the very beginning, the canteen was serviced by the founders. However, due to a steady increase in the number of visitors, additional personnel was hired. There was an urgent need to create a society that would guide its activities and systematically implement the ideas of the canteen's founders. In the autumn of 1912, the Society was registered and immediately attracted the attention of the local community. The number of its members doubled during the year. The research discovered that since the beginning of the creation of the vegetarian canteen and the Society, City Duma (City Council) had been favourable to them and granted several privileges. Given the favourable social atmosphere and extreme successes, leaders of the Poltava Vegetarian Society were full of well-founded optimism and outlined a broad agenda of actions. However, lack of funds, the inertia of the vegetarian community and issues within the political environment became obstacles to the implementation of the plan. Virtually nothing was implemented. Only the canteen managed to demonstrate notable success. As soon as the Society was founded, the Canteen was transferred to it with no specific conditions or requirements. This transfer provided the Society with significant resources for its activities, so members started investing in canteen development. However, members of the Society firstly could not agree on the main principles of the canteen functioning. Several members voted for the non-commercial place, which had to perform a mainly ideological function. Others tried to make it commercial. Finally, members managed to find a compromise, which allowed to increase volumes and quality of service on one side and keep low prices on the other. However, as a result of such policy, the canteen became a popular elite place and failed to bring significant profits. Taking care primarily of the canteen affairs, the Society decided to conduct an assessment at the end of 1913. The idea was to survey Society members and canteen visitors. The official aim was research on the development of the vegetarian movement in Poltava. Unfortunately, the results of this poll have never been published. At the beginning of 1917, Poltava Vegetarian Society's Council decided to conduct such a poll again. The questionnaire published in the press hardly intended to find out the real state of affairs. All questions were frankly manipulative, pushing the respondents to give an answer required by the authors. The political crisis of 1917 interrupted activities of the majority of Russian Empire vegetarian societies in general and Poltava Vegetarian Society in particular. Keywords: Poltava, vegetarian society, canteen, lunch, questionnaire, O. Volkenshtein, M.Dudchenko. ; У статті вперше висвітлено передумови та процес заснування Полтавського вегетаріанського товариства, етапи його функціонування та розвиток протягом досліджуваного періоду. Визначено його кількісний склад та ідентифіковано основних діячів. З'ясовані основні напрямки діяльності та дана їх оцінка. Проаналізовано позитивні та негативні фактори, що безпосередньо впливали на його функціонування. Ключові слова: Полтава, вегетаріанське товариство, їдальня, обід, анкета, О.О.Волкенштейн, М.С. Дудченко.

Zhytariuk's article analyzes the topic of sanctions of the National Security and Defense Council of Ukraine (NSDC), introduced by the Decree of the President of Ukraine on February 2, 2021. The study reveals the depth of the gap in domestic and foreign policy assessment not only by ordinary citizens but also by Ukrainian politicians environment. The relevance of the problem raised in the article is due to the need to rethink modern media practices in Ukraine (sometimes neutral, only registered in our country, and sometimes frankly hostile to the title nation), the search for patriotic and national components as a guarantee of their transformation and creation of new content and media. It could not be considered a media "service" (parties, organizations, corporations), but actually Ukrainian journalism. The source base is selected journalistic materials on information resources on the Internet, which help to clarify the essence of this complex issue. Scientific research methodology is the comprehension and scientific analysis of informational and political content, comparisons and generalizations achieved with the help of citation and graphic visualization. The research used a wide range of opinions on the awareness/non-awareness of moral and ethical, professional components in the national Ukrainian journalism establishment in Ukraine. Several problems arising from the passivity and social indifference of modern journalists have been identified. Understanding of the raised problem showed some negative systemic phenomena in the information space of Ukraine, which is the result of political marginalization and ideological relativism. That process was facilitated by the cultural, mental, and historical heritage that arose as a result of the long colonial situation and numerous catastrophes. It has also been noted that the desire to serve political sponsors and media owners-oligarchs often dominates. The main conclusion is made: as long as the professional journalistic environment will continue the discussion in the format "Who is the best? Who should be punished?" but not "We must unite for the preservation and development of Ukraine" until then our state and our journalism will be in danger. ; У статті М. Житарюка проаналізовано тему санкцій Ради Національної безпеки України (РНБО), запроваджених Указом Президента України 2 лютого 2021 р., виявлено глибину прірви в оцінці внутрішньої й зовнішньої політики не тільки пересічними громадянами, а і представниками українського політикуму, громадських організацій, медійного середовища. Актуальність піднятої в статті проблеми зумовлена потребою переосмислення сучасних медійних практик в Україні (часом нейтральних, тільки в нас зареєстрованих, а часом відверто ворожих до титульної нації), пошуку в них патріотичного та національного складників як запоруки їхньої трансформації і створення нових контентів та ЗМІ, які можна було б вважати не медіа «обслугою» (партій, організацій, корпорацій), а власне українською журналістикою. Джерельною базою обрано журналістські матеріали на інформаційних ресурсах в інтернеті, які допомагають з'ясувати суть цього складного питання. Наукова методологія дослідження – це осмислення й науковий аналіз інформаційного та політичного контенту, порівняння й узагальнення, досягнуті з допомогою цитатної та графічної візуалізації. У процесі дослідження використано широку палітру думок щодо усвідомлення / неусвідомлення морально-етичного, професійного, фахового складників в утвердженні національної української журналістики в Україні. Виявлено й низку проблем, що випливають із пасивності та соціальної байдужості сучасних журналістів. Осмислення піднятої проблеми показало низку негативних системних явищ в інформаційному просторі України, що є результатом політичної маргіналізації та світоглядного релятивізму; цьому сприяли культурна, ментальна, історична спадщини, що постали внаслідок тривалого колоніального становища й численних катастроф. Підмічено й те, що нерідко домінує жага вислужитися перед політичними силами-спонсорами, перед медіавласниками-олігархами. Зроблено й основний висновок: допоки в професійному журналістському середовищі триватиме дискусія у форматі «Хто кращий? Кого слід покарати?», а не «Треба об'єднатися задля збереження й розбудови України», доти й наша держава, і наша журналістика будуть у небезпеці.

History Narratives in the National Museums of the Baltic States: Between Tradition and Modernity National museums participate in the history politics of states, represent national collective memory, history narratives and construct identity. The traditional national museum presents an official, ethnocentric narrative of history, focused on the activities of the political elite, presenting mostly political history and not representing non-dominant, marginalized groups in society. The modern museum should involve various groups of society (including the marginalized) in the historical narrative, creating a museum of citizens. The statehood of the Baltic States is based on an ethnocentric narrative, therefore, it seems that the national museums of these countries should be more in line with the concept of a traditional museum. Nevertheless, in the national museums of the Baltic States, given the concepts of traditional and modern museums, we can find radically different presentations of history. The aim of this thesis is to answer the question, what causes the difference of historical narratives presented by the national museums of the Baltic States and how does this depend on the history policy of the states? Secondary question: having in mind the contarst between the concepts of traditional and modern museums, how do national museums in the Baltic States present national historical narratives? The object of this thesis is historical narratives in the permanent expositions of the national museums of the Baltic States (Lithuanian National Museum (LNM), Latvian National Museum of History (LNHM), Estonian National Museum (ENM)). The aim of the study is to assess the situation of collective memory construction in the Baltic States through the prism of traditional and modern museum concepts and to determine the extent to which the state influences the historical narratives created by museums. The thesis is based on the comparative analysis of exhibitions, interviews with museum curators, and legal documents determining the activities of museums. The results of the study show that all museums, although on different scales - the least LNM, the average LNHM, the most ENM - are in an intermediate state or far from the traditional museum. LNM and LNHM have both traditional and modern museum features, both dominated by political history but consisting multiculturalism. The ENM illustrates the modern national museum and does not have any features of a traditional museum (dominated by everyday history, citizens involved in the creation of the narrative in which various groups in society are presented). The research shows that multiculturalism is prevailing in all three cases (the only traditional and modern museum feature inherent to all three museums). In the sense of creating historical narratives the analyzed museums are autonomous towards the state, the curators of the museum - cultural elite are fully responsible for the creation of the historical narrative. The cases of LNHM and ENM show a radically different interpretation of a similar past, given that both Latvia and Estonia have no tangible historical experience of statehood, but LNHM emphasizes political history related to statehood, and ENM deliberately returns to everyday history, focus on an ordinary citizen due to lack of statehood experience. The study shows that the factors that determine the difference in museum narratives are the conscious choice of curators on how to interpret history (LNHM and ENM) and the structural reasons - (LNM). However, it should be borne in mind that, unlike LNM and LNHM, ENM created an entirely new permanent exhibition in new premises specially set up for this purpose and was not constrained by the legacy of previous permanent exhibitions.

The global political, socio-cultural and economic changes in many countries around the world of the second half of the XXth century have led to increased attention from the legal system to the problems of children with special needs, in particular to their quality education. In view of this, it is worth studying the experience of the formation and development of inclusive education in Ukraine and abroad.The purpose of the study is to highlight the stages of the formation and development of inclusive education in Ukraine and abroad. General scientific (historical-pedagogical analysis, generalization, retrospective, chronological), historical-structural and comparative methods of scientific cognition have been used.Based on the analysis of scientific and pedagogical literature, the essence of the concept of «inclusive education» has been determined. The main historical stages of the formation and development of inclusive education abroad have been described (the first stage: the beginning of the XVIth – the middle of the XVIIIth century; the second stage: the middle of the XVIIIth – the beginning of the XXth century; the third stage: 40s of the XXth century – 90s of the XXth century, the fourth stage: 1994 of the XXth century – present).Domestic and foreign experience of introduction of inclusive education in the educational process (England, Denmark, Italy, the USA, Hungary, and Sweden) has been analyzed. The principles of inclusive education that are documented in the Salamanca Statement on Principles, Policy and Practice in Special Needs Education and a Framework for Action have been described. Based on the analysis of the world experience of implementation of inclusive education, the basic principles of inclusion that define a new paradigm of educational relations have been described. Based on the scientific achievements of domestic and foreign scholars, the benefits of inclusive education for children with special educational needs have been identified. It has been proved that the development of inclusive education directly depends on socio-economic conditions, educational traditions and has certain specifics. It has been determined that inclusive education now is an officially accepted area of special education in 75% of countries. ; Глобальні політичні, соціокультурні та економічні зміни, що відбувалися в багатьох країнах світу в другій половині XX століття, зумовили посилення уваги законодавства до проблем дітей з особливими потребами, зокрема до отримання ними якісної освіти. З огляду на це доцільним є вивчення досвіду становлення і розвитку інклюзивної освіти в Україні та за кордоном.Метою статті є висвітлення етапів становлення і розвитку інклюзивної освіти в Україні та за кордоном. Використано загальнонаукові (історико-педагогічний аналіз, узагальнення, ретроспективний, хронологічний), історико-структурний і порівняльно-зіставний методи наукового пізнання.На основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено суть поняття «інклюзивна освіта». Охарактеризовано основні історичні етапи становлення і розвитку інклюзивної освіти за кордоном (перший етап: початок XVI – середина XVIII ст.; другий етап: середина XVIII – початок XX ст.; третій етап: 40 рр. XX ст. – 90 рр. XX ст., четвертий етап: 1994 р. XX ст. – теперішній час). Проаналізовано вітчизняний і закордонний досвід упровадження інклюзивного навчання в освітній процес (Англія, Данія, Італія, США, Угорщина, Швеція). Охарактеризовано принципи інклюзивної освіти, що зафіксовані в Саламанський декларації «Про засади, політику та практичну діяльність у сфері освіти осіб з особливими потребами». На основі аналізу світового досвіду впровадження інклюзивної освіти, окреслено основні принципи інклюзії, що визначають нову парадигму освітніх відносин. Ґрунтуючись на наукових здобутках вітчизняних і зарубіжних науковців, визначено переваги інклюзивного навчання для дітей з особливими освітніми потребами. Доведено, що розвиток інклюзивної освіти безпосередньо залежить від соціально-економічних умов, освітніх традицій і має певну специфіку. Визначено, що зараз інклюзивна освіта є офіційно прийнятим напрямом галузі спеціальної освіти в 75% країн світу.

History Narratives in the National Museums of the Baltic States: Between Tradition and Modernity National museums participate in the history politics of states, represent national collective memory, history narratives and construct identity. The traditional national museum presents an official, ethnocentric narrative of history, focused on the activities of the political elite, presenting mostly political history and not representing non-dominant, marginalized groups in society. The modern museum should involve various groups of society (including the marginalized) in the historical narrative, creating a museum of citizens. The statehood of the Baltic States is based on an ethnocentric narrative, therefore, it seems that the national museums of these countries should be more in line with the concept of a traditional museum. Nevertheless, in the national museums of the Baltic States, given the concepts of traditional and modern museums, we can find radically different presentations of history. The aim of this thesis is to answer the question, what causes the difference of historical narratives presented by the national museums of the Baltic States and how does this depend on the history policy of the states? Secondary question: having in mind the contarst between the concepts of traditional and modern museums, how do national museums in the Baltic States present national historical narratives? The object of this thesis is historical narratives in the permanent expositions of the national museums of the Baltic States (Lithuanian National Museum (LNM), Latvian National Museum of History (LNHM), Estonian National Museum (ENM)). The aim of the study is to assess the situation of collective memory construction in the Baltic States through the prism of traditional and modern museum concepts and to determine the extent to which the state influences the historical narratives created by museums. The thesis is based on the comparative analysis of exhibitions, interviews with museum curators, and legal documents determining the activities of museums. The results of the study show that all museums, although on different scales - the least LNM, the average LNHM, the most ENM - are in an intermediate state or far from the traditional museum. LNM and LNHM have both traditional and modern museum features, both dominated by political history but consisting multiculturalism. The ENM illustrates the modern national museum and does not have any features of a traditional museum (dominated by everyday history, citizens involved in the creation of the narrative in which various groups in society are presented). The research shows that multiculturalism is prevailing in all three cases (the only traditional and modern museum feature inherent to all three museums). In the sense of creating historical narratives the analyzed museums are autonomous towards the state, the curators of the museum - cultural elite are fully responsible for the creation of the historical narrative. The cases of LNHM and ENM show a radically different interpretation of a similar past, given that both Latvia and Estonia have no tangible historical experience of statehood, but LNHM emphasizes political history related to statehood, and ENM deliberately returns to everyday history, focus on an ordinary citizen due to lack of statehood experience. The study shows that the factors that determine the difference in museum narratives are the conscious choice of curators on how to interpret history (LNHM and ENM) and the structural reasons - (LNM). However, it should be borne in mind that, unlike LNM and LNHM, ENM created an entirely new permanent exhibition in new premises specially set up for this purpose and was not constrained by the legacy of previous permanent exhibitions.