Suchergebnisse

The paper is devoted to the problem of finding ways to fully justify the budget support of the contemporary Ukrainian repertory theaters as one of the strategic directions for their further survival and development. The work has proved that the theater of this kind is a public socio-cultural institution, serving to educate, develop, communicate and go for a new level of propaganda and awareness of the national self-identity of the people, engaged in it. However, the theater also acts as a business entity, creating jobs, paying taxes, supporting restaurant-hotel-tourist and other kinds of businesses that provide various related services, acting as an infrastructure-creating component. The repertory theater as an institution is an integral part of a more extended institution – the state. The latter should provide financial support to repertory theaters which are legislatively regarded to be non-profit organizations. Experience shows that the support is usually rendered with whatever funds remain. The theater is financed in the last turn with the remainder of the state funds, because theaters are referred to the group of loss-making institutions. Such a policy is vicious, since the author of this publication has proved that in fact the theater performs a very important function of a recreation space. The theater restores the productive resource of the state (region) – the human capital of both a person and society. The present publication for the first time proposes approaches to a direct estimation of possible losses in the gross domestic product incurred by the state (region) when it neglects the financial support of its repertory theaters. The work proves that: the repertory theater is not a planned unprofitable business entity; the most urgent task is to develop a technique for measuring the contribution of the theater to the state or regional economy; the theater has every reason to claim a certain portion of the income earned by it for the state or a region; the theater has every reason to rely on a more favorable fiscal policy of the state or regional authorities, which would encourage it to work more efficiently. ; Статья посвящена проблеме поиска путей для полноценного обоснования бюджетной поддержки современных украинских репертуарных театров, как одного из стратегических направлений их дальнейшего выживания и развития. В работе доказано, что такой театр является публичным социально-культурным учреждением, которое призвано воспитывать, развивать, общаться и двигаться к новому уровню пропаганды и осознанию национальной самоидентичности людей, которые с ней сталкиваются. Но театр также выступает как субъект хозяйствования, создавая рабочие места, платя налоги, поддерживая ресторанно-туристический и другие виды бизнеса, которые предоставляют различные сопутствующие услуги, действуя как инфраструктурно образующий компонент. Репертуарный театр как институт является неотъемлемой частью более развитого института - государства. Последнее должно оказывать финансовую поддержку репертуарным театрам, которые на законодательном уровне рассматриваются как некоммерческие организации. Опыт показывает, что поддержка осуществляется по остаточному принципу. Театр обеспечивается в последнюю очередь из средств, которые в государстве остаются, поскольку театры классифицируются как убыточные учреждения. Такая политика является ошибочной, поскольку автор этой публикации доказал, что фактически театр выполняет очень важную функцию рекреационного пространства. Театр восстанавливает производительный ресурс государства (региона) - человеческого капитала как личности, так и общества. Эта публикация впервые представляет подходы к прямой оценке возможных потерь в валовом внутреннем продукте, понесенного государством (регионом), когда оно пренебрегает финансовой поддержкой его репертуарных театров. В работе доказано, что: репертуарный театр не является планово-убыточным предприятием; крайне необходимой задачей является разработка методики измерения вклада театра в экономику государства или региона; театр имеет все основания, чтобы претендовать на определенную часть из заработанного им для государства или региона; театр имеет все основания рассчитывать на более благоприятную бюджетную политику государства или региональной власти, которая бы стимулировала его к более эффективному труду. ; Статтю присвячено проблемі пошуку шляхів для повноцінного обґрунтування бюджетної підтримки сучасних українських репертуарних театрів, як одного із стратегічних напрямів їхнього подальшого виживання та розвитку. В роботі доведено, що такий театр є публічною соціально-культурною установою, що покликана виховувати, розвивати, спілкуватися і рухатися до нового рівня пропаганди та усвідомлення національної самоідентичності людей, які з нею стикаються. Але театр також виступає як суб'єкт господарювання, створюючи робочі місця, сплачуючи податки, підтримуючи ресторан-готель-туристичний та інші види бізнесу, які надають різні супутні послуги, діючи як інфраструктуро утворюючий компонент. Репертуарний театр як інститут є невід'ємною частиною більш розвиненої інституції - держави. Остання повинна надавати фінансову підтримку репертуарним театрам, які на законодавчому рівні розглядаються як некомерційні організації. Досвід показує, що підтримка здійснюється по остаточному принципу. Театр забезпечується в останню чергу з коштів, які в державі залишаються, оскільки театри класифікуються як збиткові установи. Така політика є помилковою, оскільки автор цієї публікації довів, що фактично театр виконує дуже важливу функцію рекреаційного простору. Театр відновлює продуктивний ресурс держави (регіону) - людського капіталу як особистості, так і суспільства. Ця публікація вперше представляє підходи до прямої оцінки можливих втрат у валовому внутрішньому продукті, понесеному державою (регіоном), коли він нехтує фінансовою підтримкою його репертуарних театрів. В роботі доведено, що: репертуарний театр не є планово-збитковим суб'єктом господарювання; вкрай необхідним завданням є розробка методики вимірювання внеску театру в економіку держави або регіону; театр має всі підстави, щоб претендувати на певну частину із заробленого ним для держави або регіону; театр має всі підстави розраховувати на більш сприятливу бюджетну політику держави або регіональної влади, яка б стимулювала його до більш ефективної праці.

The article is devoted to the consideration of the role of UNESCO in modern anti-doping struggle. The purpose of the research is to assess the current role of UNESCO in combating doping in sport; an overview of the history of its creation in the context of the world antidoping struggle; to study current experience of UNESCO's international cooperation with other international organizations involved in anti-doping activities; an analysis of the state of legal regulation of international cooperation in this field and the role of UNESCO in this settlement. It is necessary to identify those international instruments whose adoption has ensured the international legal prohibition of the use of doping in sporting competitions, and to determine what place and influence UNESCO's legislative and other activities have in this respect. It is also necessary to outline the network of specialized international organizations active in the field of sports in general and anti-doping activities in particular, and to demarcate their powers with UNESCO.The extreme complexity and importance of the sporting field for the modern world is driving a growing number of violations of the rules established in this field. A large percentage of the total number of violations of sporting rules is the violation of the prohibition on doping in sports, when, in order to increase their chances of winning high-ranking awards, athletes are prepared to neglect any prohibitions, risking not only the principles of «fair sport» but also their own health. and even life. A large number of such violators are opposed by an extensive system of anti-doping organizations, the role of UNESCO among which is extremely important. Further improvement of the existing international anti-doping system requires a detailed study of UNESCO's role in this activity, which will outline further scientific and practical prospects for improving its effectiveness and overcoming the problem of doping in modern sport.Research Methods (Methods): The methods of historicism, comparative and system analysis, as well as the method of formal logic, were used.Results obtained: UNESCO was far from sports and anti-doping issues at its inception in 1945, but has now become one of the leading United Nations institutions in the field of physical education and sport, as well as one of the largest intergovernmental organizations. a world that opposes the use of doping in professional sports. With the participation of UNESCO, several extremely important instruments have been adopted in this area. These include the 1964 Manifesto for Sport (jointly with the International Council on Physical Education and Sports – SICEP); The International Charter on Physical Education and Sports of 1978 (which became the basis for the adoption of many important documents by other international organizations, including the IOC Olympic Anti-Doping Code of 1988 and the 1989 Council of Europe Anti-Doping Convention); and, of course, the 2005 UNESCO International Convention against Doping in Sport. Each of these documents has forever become an integral part of the history of the formation of international sports law and the basis on which all modern international anti-doping struggle in the world of sports is based.UNESCO is currently a key partner of the World Anti-Doping Agency in the fight against doping in sport. UNESCO is responsible for the implementation of the International Convention on the Suppression of Doping in Sport and, in so doing, cooperates mainly with governments. WADA also works with sports movements (IOC, IPC, international sports federations, etc.), as well as with anti-doping organizations to ensure compliance with the World Anti-Doping Code.The practical value of the article: at present, the international system of combating doping in sports is experiencing a systemic crisis caused by inefficient methods of interaction between anti-doping organizations, corruption and the lack of large-scale global organizations that counteract the use of doping in the target doping. Research in this area draws the attention of the scientific community and practitioners in the field of anti-doping to the need to review the anti-doping methods used. It is necessary to change the vector of efforts to find stricter penalties for violations to find ways to encourage lawful behavior. We believe that it is UNESCO with its credibility and influence that can be a source of change that takes doping in sport to a whole new level. ; Статья посвящена обзору роли ЮНЕСКО в современной антидопинговой борьбе. Рассмотрены основные исторические этапы создания этой организации, ее становление как ведущего учреждения Организации Объединенных Наций в области физического воспитания, спорта и борьбы с допингом. ЮНЕСКО на момент своего создания в 1945 году была достаточно далека от спортивных и антидопинговых вопросов, но на текущий момент она превратилась в одну из ведущих учреждений Организации Объединенных Наций в области физического воспитания и спорта, а также одну из крупнейших межправительственных организаций мира, которая противостоит использованию допинга в профессиональном спорте. ; Стаття присвячена огляду ролі ЮНЕСКО в сучасній антидопінговій боротьбі. Розглянуті основні історичні етапи створення цієї організації та її становлення як провідної установи Організації Об'єднаних Націй в галузі фізичного виховання, спорту та боротьби з допінгом. ЮНЕСКО на момент свого створення в 1945 році була достатньо далекою від спортивних та антидопінгових питань, але на теперішній момент вона перетворилася в одну з провідних установ Організації Об'єднаних Націй в галузі фізичного виховання та спорту, а також одну з найбільших міжурядових організацій світу, що протистоїть використанню допінгу в професійному спорті.

The introduction of the temporary administration gives the Deposit Guarantee Fund not only the full and exclusive right to manage a banking institution, but also the right to dispose of them. Due to this, the Fund sold, and the Ministry of Finance of Ukraine acquired one hundred percent of the shares of «Privatbank». The conclusion of this agreement was preceded by recognition of the bank as insolvent, consideration of the issue of threats to national security at a meeting of the National Security and Defense Council of Ukraine, and a meeting of the Cabinet of Ministers of Ukraine about accepting the National Bank's proposal to buy out a banking institution. Given this, it is worth noting that the nationalization of «Privatbank» began with the introduction of a temporary administration, and it ended with the state registration of ownership rights to the company's shares. Nationalization is a violation of the right to peaceful possession of property and the right to respect for private and family life because the right to engage in commercial activity is in the private sphere, business premises are, according to the practice of the European Court of Human Rights, in the category «home» And the shares of the company belong to the category of«property», taking into account Article 1 of the Protocol to the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. These rights are not absolute, thus there is the question of determining the legitimacy and proportionality of governmental intervention in their implementation. Affiliation of «Privatbank» to systemically important may indirectly indicate the presence of public interest in interfering with the rights of bank owners for prevention a financial crisis. Also, the consideration of this issue at a meeting of the Council of National Security and Defense of Ukraine is intended to aggravate the significance of the problem. The public cannot provide these events with a proper assessment due to the secrecy of all relevant information: the National Bank of Ukraine and the National Security and Defense Council of Ukraine refused to provide any information. ; Введение временной администрации предоставляет Фонду гарантирования вкладов не только полное и исключительное право управлять банковским учреждением, но и право им распоряжаться. Именно благодаря этому Фонд продал, а Министерство финансов Украины приобрело сто процентов акций ЧАО «КБ Приватбанк». Заключению этого соглашения предшествовало признание банка неплатежеспособным, рассмотрение вопроса угроз национальной безопасности на заседании Совета национальной безопасности и обороны Украины и заседание Кабинета Министров Украины об акцепте предложения Национального банка осуществить выкуп банковского учреждения. Учитывая это, стоит отметить, что национализация ЧАО «КБ Приватбанк» началась введением временной администрации, а завершилась – государственной регистрацией прав собственности на пакет акций предприятия. Национализация являет собой нарушение права на мирное владение своим имуществом и права на уважение частной и семейной жизни ввиду того, что право на осуществление коммерческой деятельности относится к сфере частной жизни, бизнес-помещения относятся, согласно практике Европейского суда по правам человека, в категории «жилье», а акции общества – к категории «собственность», учитывая статью 1 Протокола к Конвенции о защите прав и основоположных свобод человека. Упомянутые права не являются абсолютными по характеру, посему стоит вопрос определения легитимности и пропорциональности государственного вмешательства в их осуществление. Принадлежность ЧАО «КБ Приватбанк» к системно значимым может косвенно свидетельствовать о наличии интереса общества к вмешательству в права собственников банка с целью предотвращения финансового кризиса. Так же рассмотрение этого вопроса на заседании Совета национальной безопасности и обороны Украины призвано обострить значение проблемы. Общественность не может дать этим событиям надлежащую оценку в силу засекречивания всей значимой информации: Национальный банк Украины и Совет национальной безопасности и обороны Украины отказались предоставить любую информацию. ; Запровадження тимчасової адміністрації надає Фонду гарантування вкладів не лише повне та виключне право управляти банківською установою, але і право розпоряджатися нею. Саме завдяки цьому Фонд продав, а Міністерство фінансів України придбало сто відсотків акцій ПрАТ «КБ Приватбанк». Укладенню цієї угоди передувало визнання банку неплатоспроможним, розгляд питання загроз національній безпеці на засіданні Ради національної безпеки і оборони України та засідання Кабінету Міністрів України про акцептування пропозиції Національного банку здійснити викуп банківської установи. Враховуючи це, варто зазначити, що націоналізація ПрАТ «КБ Приватбанк» розпочалася запровадженням тимчасової адміністрації, а завершилася – державною реєстрацією прав власності на пакет акцій підприємства. Націоналізація становить порушення права на мирне володіння своїм майном та права на повагу до приватного і сімейного життя з огляду на те, що право на здійснення комерційної діяльності належить до сфери приватного життя, бізнес-приміщення відносяться згідно з практикою Європейського суду з прав людини до категорії «житло», а акції товариства – до категорії «власність» з огляду на ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Згадані права не є абсолютними за характером, тож постає питання визначення легітимності та пропорційності державного втручання у їх здійснення. Належність ПрАТ «КБ Приватбанк» до системно важливих може непрямо свідчити про наявність інтересу суспільства до втручання в права власників банку з метою запобігання фінансової кризи. Так само розгляд цього питання на засіданні Ради національної безпеки і оборони України також покликаний загострити значення проблеми. Громадськість не може дати цим подіям належну оцінку в силу засекречення всієї значущої інформації: Національний банк України та Рада національної безпеки і оборони України відмовилися надати будь-яку інформацію.

The introduction of the temporary administration gives the Deposit Guarantee Fund not only the full and exclusive right to manage a banking institution, but also the right to dispose of them. Due to this, the Fund sold, and the Ministry of Finance of Ukraine acquired one hundred percent of the shares of «Privatbank». The conclusion of this agreement was preceded by recognition of the bank as insolvent, consideration of the issue of threats to national security at a meeting of the National Security and Defense Council of Ukraine, and a meeting of the Cabinet of Ministers of Ukraine about accepting the National Bank's proposal to buy out a banking institution. Given this, it is worth noting that the nationalization of «Privatbank» began with the introduction of a temporary administration, and it ended with the state registration of ownership rights to the company's shares. Nationalization is a violation of the right to peaceful possession of property and the right to respect for private and family life because the right to engage in commercial activity is in the private sphere, business premises are, according to the practice of the European Court of Human Rights, in the category «home» And the shares of the company belong to the category of«property», taking into account Article 1 of the Protocol to the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. These rights are not absolute, thus there is the question of determining the legitimacy and proportionality of governmental intervention in their implementation. Affiliation of «Privatbank» to systemically important may indirectly indicate the presence of public interest in interfering with the rights of bank owners for prevention a financial crisis. Also, the consideration of this issue at a meeting of the Council of National Security and Defense of Ukraine is intended to aggravate the significance of the problem. The public cannot provide these events with a proper assessment due to the secrecy of all relevant information: the National Bank of Ukraine and the National Security and Defense Council of Ukraine refused to provide any information. ; Введение временной администрации предоставляет Фонду гарантирования вкладов не только полное и исключительное право управлять банковским учреждением, но и право им распоряжаться. Именно благодаря этому Фонд продал, а Министерство финансов Украины приобрело сто процентов акций ЧАО «КБ Приватбанк». Заключению этого соглашения предшествовало признание банка неплатежеспособным, рассмотрение вопроса угроз национальной безопасности на заседании Совета национальной безопасности и обороны Украины и заседание Кабинета Министров Украины об акцепте предложения Национального банка осуществить выкуп банковского учреждения. Учитывая это, стоит отметить, что национализация ЧАО «КБ Приватбанк» началась введением временной администрации, а завершилась – государственной регистрацией прав собственности на пакет акций предприятия. Национализация являет собой нарушение права на мирное владение своим имуществом и права на уважение частной и семейной жизни ввиду того, что право на осуществление коммерческой деятельности относится к сфере частной жизни, бизнес-помещения относятся, согласно практике Европейского суда по правам человека, в категории «жилье», а акции общества – к категории «собственность», учитывая статью 1 Протокола к Конвенции о защите прав и основоположных свобод человека. Упомянутые права не являются абсолютными по характеру, посему стоит вопрос определения легитимности и пропорциональности государственного вмешательства в их осуществление. Принадлежность ЧАО «КБ Приватбанк» к системно значимым может косвенно свидетельствовать о наличии интереса общества к вмешательству в права собственников банка с целью предотвращения финансового кризиса. Так же рассмотрение этого вопроса на заседании Совета национальной безопасности и обороны Украины призвано обострить значение проблемы. Общественность не может дать этим событиям надлежащую оценку в силу засекречивания всей значимой информации: Национальный банк Украины и Совет национальной безопасности и обороны Украины отказались предоставить любую информацию. ; Запровадження тимчасової адміністрації надає Фонду гарантування вкладів не лише повне та виключне право управляти банківською установою, але і право розпоряджатися нею. Саме завдяки цьому Фонд продав, а Міністерство фінансів України придбало сто відсотків акцій ПрАТ «КБ Приватбанк». Укладенню цієї угоди передувало визнання банку неплатоспроможним, розгляд питання загроз національній безпеці на засіданні Ради національної безпеки і оборони України та засідання Кабінету Міністрів України про акцептування пропозиції Національного банку здійснити викуп банківської установи. Враховуючи це, варто зазначити, що націоналізація ПрАТ «КБ Приватбанк» розпочалася запровадженням тимчасової адміністрації, а завершилася – державною реєстрацією прав власності на пакет акцій підприємства. Націоналізація становить порушення права на мирне володіння своїм майном та права на повагу до приватного і сімейного життя з огляду на те, що право на здійснення комерційної діяльності належить до сфери приватного життя, бізнес-приміщення відносяться згідно з практикою Європейського суду з прав людини до категорії «житло», а акції товариства – до категорії «власність» з огляду на ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Згадані права не є абсолютними за характером, тож постає питання визначення легітимності та пропорційності державного втручання у їх здійснення. Належність ПрАТ «КБ Приватбанк» до системно важливих може непрямо свідчити про наявність інтересу суспільства до втручання в права власників банку з метою запобігання фінансової кризи. Так само розгляд цього питання на засіданні Ради національної безпеки і оборони України також покликаний загострити значення проблеми. Громадськість не може дати цим подіям належну оцінку в силу засекречення всієї значущої інформації: Національний банк України та Рада національної безпеки і оборони України відмовилися надати будь-яку інформацію.

The introduction of the temporary administration gives the Deposit Guarantee Fund not only the full and exclusive right to manage a banking institution, but also the right to dispose of them. Due to this, the Fund sold, and the Ministry of Finance of Ukraine acquired one hundred percent of the shares of «Privatbank». The conclusion of this agreement was preceded by recognition of the bank as insolvent, consideration of the issue of threats to national security at a meeting of the National Security and Defense Council of Ukraine, and a meeting of the Cabinet of Ministers of Ukraine about accepting the National Bank's proposal to buy out a banking institution. Given this, it is worth noting that the nationalization of «Privatbank» began with the introduction of a temporary administration, and it ended with the state registration of ownership rights to the company's shares. Nationalization is a violation of the right to peaceful possession of property and the right to respect for private and family life because the right to engage in commercial activity is in the private sphere, business premises are, according to the practice of the European Court of Human Rights, in the category «home» And the shares of the company belong to the category of«property», taking into account Article 1 of the Protocol to the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. These rights are not absolute, thus there is the question of determining the legitimacy and proportionality of governmental intervention in their implementation. Affiliation of «Privatbank» to systemically important may indirectly indicate the presence of public interest in interfering with the rights of bank owners for prevention a financial crisis. Also, the consideration of this issue at a meeting of the Council of National Security and Defense of Ukraine is intended to aggravate the significance of the problem. The public cannot provide these events with a proper assessment due to the secrecy of all relevant information: the National Bank of Ukraine and the National Security and Defense Council of Ukraine refused to provide any information. ; Введение временной администрации предоставляет Фонду гарантирования вкладов не только полное и исключительное право управлять банковским учреждением, но и право им распоряжаться. Именно благодаря этому Фонд продал, а Министерство финансов Украины приобрело сто процентов акций ЧАО «КБ Приватбанк». Заключению этого соглашения предшествовало признание банка неплатежеспособным, рассмотрение вопроса угроз национальной безопасности на заседании Совета национальной безопасности и обороны Украины и заседание Кабинета Министров Украины об акцепте предложения Национального банка осуществить выкуп банковского учреждения. Учитывая это, стоит отметить, что национализация ЧАО «КБ Приватбанк» началась введением временной администрации, а завершилась – государственной регистрацией прав собственности на пакет акций предприятия. Национализация являет собой нарушение права на мирное владение своим имуществом и права на уважение частной и семейной жизни ввиду того, что право на осуществление коммерческой деятельности относится к сфере частной жизни, бизнес-помещения относятся, согласно практике Европейского суда по правам человека, в категории «жилье», а акции общества – к категории «собственность», учитывая статью 1 Протокола к Конвенции о защите прав и основоположных свобод человека. Упомянутые права не являются абсолютными по характеру, посему стоит вопрос определения легитимности и пропорциональности государственного вмешательства в их осуществление. Принадлежность ЧАО «КБ Приватбанк» к системно значимым может косвенно свидетельствовать о наличии интереса общества к вмешательству в права собственников банка с целью предотвращения финансового кризиса. Так же рассмотрение этого вопроса на заседании Совета национальной безопасности и обороны Украины призвано обострить значение проблемы. Общественность не может дать этим событиям надлежащую оценку в силу засекречивания всей значимой информации: Национальный банк Украины и Совет национальной безопасности и обороны Украины отказались предоставить любую информацию. ; Запровадження тимчасової адміністрації надає Фонду гарантування вкладів не лише повне та виключне право управляти банківською установою, але і право розпоряджатися нею. Саме завдяки цьому Фонд продав, а Міністерство фінансів України придбало сто відсотків акцій ПрАТ «КБ Приватбанк». Укладенню цієї угоди передувало визнання банку неплатоспроможним, розгляд питання загроз національній безпеці на засіданні Ради національної безпеки і оборони України та засідання Кабінету Міністрів України про акцептування пропозиції Національного банку здійснити викуп банківської установи. Враховуючи це, варто зазначити, що націоналізація ПрАТ «КБ Приватбанк» розпочалася запровадженням тимчасової адміністрації, а завершилася – державною реєстрацією прав власності на пакет акцій підприємства. Націоналізація становить порушення права на мирне володіння своїм майном та права на повагу до приватного і сімейного життя з огляду на те, що право на здійснення комерційної діяльності належить до сфери приватного життя, бізнес-приміщення відносяться згідно з практикою Європейського суду з прав людини до категорії «житло», а акції товариства – до категорії «власність» з огляду на ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Згадані права не є абсолютними за характером, тож постає питання визначення легітимності та пропорційності державного втручання у їх здійснення. Належність ПрАТ «КБ Приватбанк» до системно важливих може непрямо свідчити про наявність інтересу суспільства до втручання в права власників банку з метою запобігання фінансової кризи. Так само розгляд цього питання на засіданні Ради національної безпеки і оборони України також покликаний загострити значення проблеми. Громадськість не може дати цим подіям належну оцінку в силу засекречення всієї значущої інформації: Національний банк України та Рада національної безпеки і оборони України відмовилися надати будь-яку інформацію.

The paper is devoted to the problem of finding ways to fully justify the budget support of the contemporary Ukrainian repertory theaters as one of the strategic directions for their further survival and development. The work has proved that the theater of this kind is a public socio-cultural institution, serving to educate, develop, communicate and go for a new level of propaganda and awareness of the national self-identity of the people, engaged in it. However, the theater also acts as a business entity, creating jobs, paying taxes, supporting restaurant-hotel-tourist and other kinds of businesses that provide various related services, acting as an infrastructure-creating component. The repertory theater as an institution is an integral part of a more extended institution – the state. The latter should provide financial support to repertory theaters which are legislatively regarded to be non-profit organizations. Experience shows that the support is usually rendered with whatever funds remain. The theater is financed in the last turn with the remainder of the state funds, because theaters are referred to the group of loss-making institutions. Such a policy is vicious, since the author of this publication has proved that in fact the theater performs a very important function of a recreation space. The theater restores the productive resource of the state (region) – the human capital of both a person and society. The present publication for the first time proposes approaches to a direct estimation of possible losses in the gross domestic product incurred by the state (region) when it neglects the financial support of its repertory theaters. The work proves that: the repertory theater is not a planned unprofitable business entity; the most urgent task is to develop a technique for measuring the contribution of the theater to the state or regional economy; the theater has every reason to claim a certain portion of the income earned by it for the state or a region; the theater has every reason to rely on a more favorable fiscal policy of the state or regional authorities, which would encourage it to work more efficiently. ; Статья посвящена проблеме поиска путей для полноценного обоснования бюджетной поддержки современных украинских репертуарных театров, как одного из стратегических направлений их дальнейшего выживания и развития. В работе доказано, что такой театр является публичным социально-культурным учреждением, которое призвано воспитывать, развивать, общаться и двигаться к новому уровню пропаганды и осознанию национальной самоидентичности людей, которые с ней сталкиваются. Но театр также выступает как субъект хозяйствования, создавая рабочие места, платя налоги, поддерживая ресторанно-туристический и другие виды бизнеса, которые предоставляют различные сопутствующие услуги, действуя как инфраструктурно образующий компонент. Репертуарный театр как институт является неотъемлемой частью более развитого института - государства. Последнее должно оказывать финансовую поддержку репертуарным театрам, которые на законодательном уровне рассматриваются как некоммерческие организации. Опыт показывает, что поддержка осуществляется по остаточному принципу. Театр обеспечивается в последнюю очередь из средств, которые в государстве остаются, поскольку театры классифицируются как убыточные учреждения. Такая политика является ошибочной, поскольку автор этой публикации доказал, что фактически театр выполняет очень важную функцию рекреационного пространства. Театр восстанавливает производительный ресурс государства (региона) - человеческого капитала как личности, так и общества. Эта публикация впервые представляет подходы к прямой оценке возможных потерь в валовом внутреннем продукте, понесенного государством (регионом), когда оно пренебрегает финансовой поддержкой его репертуарных театров. В работе доказано, что: репертуарный театр не является планово-убыточным предприятием; крайне необходимой задачей является разработка методики измерения вклада театра в экономику государства или региона; театр имеет все основания, чтобы претендовать на определенную часть из заработанного им для государства или региона; театр имеет все основания рассчитывать на более благоприятную бюджетную политику государства или региональной власти, которая бы стимулировала его к более эффективному труду. ; Статтю присвячено проблемі пошуку шляхів для повноцінного обґрунтування бюджетної підтримки сучасних українських репертуарних театрів, як одного із стратегічних напрямів їхнього подальшого виживання та розвитку. В роботі доведено, що такий театр є публічною соціально-культурною установою, що покликана виховувати, розвивати, спілкуватися і рухатися до нового рівня пропаганди та усвідомлення національної самоідентичності людей, які з нею стикаються. Але театр також виступає як суб'єкт господарювання, створюючи робочі місця, сплачуючи податки, підтримуючи ресторан-готель-туристичний та інші види бізнесу, які надають різні супутні послуги, діючи як інфраструктуро утворюючий компонент. Репертуарний театр як інститут є невід'ємною частиною більш розвиненої інституції - держави. Остання повинна надавати фінансову підтримку репертуарним театрам, які на законодавчому рівні розглядаються як некомерційні організації. Досвід показує, що підтримка здійснюється по остаточному принципу. Театр забезпечується в останню чергу з коштів, які в державі залишаються, оскільки театри класифікуються як збиткові установи. Така політика є помилковою, оскільки автор цієї публікації довів, що фактично театр виконує дуже важливу функцію рекреаційного простору. Театр відновлює продуктивний ресурс держави (регіону) - людського капіталу як особистості, так і суспільства. Ця публікація вперше представляє підходи до прямої оцінки можливих втрат у валовому внутрішньому продукті, понесеному державою (регіоном), коли він нехтує фінансовою підтримкою його репертуарних театрів. В роботі доведено, що: репертуарний театр не є планово-збитковим суб'єктом господарювання; вкрай необхідним завданням є розробка методики вимірювання внеску театру в економіку держави або регіону; театр має всі підстави, щоб претендувати на певну частину із заробленого ним для держави або регіону; театр має всі підстави розраховувати на більш сприятливу бюджетну політику держави або регіональної влади, яка б стимулювала його до більш ефективної праці.

The article is devoted to the consideration of the role of UNESCO in modern anti-doping struggle. The purpose of the research is to assess the current role of UNESCO in combating doping in sport; an overview of the history of its creation in the context of the world antidoping struggle; to study current experience of UNESCO's international cooperation with other international organizations involved in anti-doping activities; an analysis of the state of legal regulation of international cooperation in this field and the role of UNESCO in this settlement. It is necessary to identify those international instruments whose adoption has ensured the international legal prohibition of the use of doping in sporting competitions, and to determine what place and influence UNESCO's legislative and other activities have in this respect. It is also necessary to outline the network of specialized international organizations active in the field of sports in general and anti-doping activities in particular, and to demarcate their powers with UNESCO.The extreme complexity and importance of the sporting field for the modern world is driving a growing number of violations of the rules established in this field. A large percentage of the total number of violations of sporting rules is the violation of the prohibition on doping in sports, when, in order to increase their chances of winning high-ranking awards, athletes are prepared to neglect any prohibitions, risking not only the principles of «fair sport» but also their own health. and even life. A large number of such violators are opposed by an extensive system of anti-doping organizations, the role of UNESCO among which is extremely important. Further improvement of the existing international anti-doping system requires a detailed study of UNESCO's role in this activity, which will outline further scientific and practical prospects for improving its effectiveness and overcoming the problem of doping in modern sport.Research Methods (Methods): The methods of historicism, comparative and system analysis, as well as the method of formal logic, were used.Results obtained: UNESCO was far from sports and anti-doping issues at its inception in 1945, but has now become one of the leading United Nations institutions in the field of physical education and sport, as well as one of the largest intergovernmental organizations. a world that opposes the use of doping in professional sports. With the participation of UNESCO, several extremely important instruments have been adopted in this area. These include the 1964 Manifesto for Sport (jointly with the International Council on Physical Education and Sports – SICEP); The International Charter on Physical Education and Sports of 1978 (which became the basis for the adoption of many important documents by other international organizations, including the IOC Olympic Anti-Doping Code of 1988 and the 1989 Council of Europe Anti-Doping Convention); and, of course, the 2005 UNESCO International Convention against Doping in Sport. Each of these documents has forever become an integral part of the history of the formation of international sports law and the basis on which all modern international anti-doping struggle in the world of sports is based.UNESCO is currently a key partner of the World Anti-Doping Agency in the fight against doping in sport. UNESCO is responsible for the implementation of the International Convention on the Suppression of Doping in Sport and, in so doing, cooperates mainly with governments. WADA also works with sports movements (IOC, IPC, international sports federations, etc.), as well as with anti-doping organizations to ensure compliance with the World Anti-Doping Code.The practical value of the article: at present, the international system of combating doping in sports is experiencing a systemic crisis caused by inefficient methods of interaction between anti-doping organizations, corruption and the lack of large-scale global organizations that counteract the use of doping in the target doping. Research in this area draws the attention of the scientific community and practitioners in the field of anti-doping to the need to review the anti-doping methods used. It is necessary to change the vector of efforts to find stricter penalties for violations to find ways to encourage lawful behavior. We believe that it is UNESCO with its credibility and influence that can be a source of change that takes doping in sport to a whole new level. ; Статья посвящена обзору роли ЮНЕСКО в современной антидопинговой борьбе. Рассмотрены основные исторические этапы создания этой организации, ее становление как ведущего учреждения Организации Объединенных Наций в области физического воспитания, спорта и борьбы с допингом. ЮНЕСКО на момент своего создания в 1945 году была достаточно далека от спортивных и антидопинговых вопросов, но на текущий момент она превратилась в одну из ведущих учреждений Организации Объединенных Наций в области физического воспитания и спорта, а также одну из крупнейших межправительственных организаций мира, которая противостоит использованию допинга в профессиональном спорте. ; Стаття присвячена огляду ролі ЮНЕСКО в сучасній антидопінговій боротьбі. Розглянуті основні історичні етапи створення цієї організації та її становлення як провідної установи Організації Об'єднаних Націй в галузі фізичного виховання, спорту та боротьби з допінгом. ЮНЕСКО на момент свого створення в 1945 році була достатньо далекою від спортивних та антидопінгових питань, але на теперішній момент вона перетворилася в одну з провідних установ Організації Об'єднаних Націй в галузі фізичного виховання та спорту, а також одну з найбільших міжурядових організацій світу, що протистоїть використанню допінгу в професійному спорті.

The object of this research is the commercial banks of Cyprus. The paper examines the impact of macroeconomic changes, in particular inflation, on the level of non-performing loans in commercial banks. The macroeconomic indicators studied include inflation rates. The research methodology is based on theoretical and methodological analysis of the scientific literature, statistical and econometric methods, as well as observation, comparative method, description, measurement, analysis and modeling. To develop a statistical model that represents the relationship between inflation rates and non-performing loans in Cyprus, the author uses simple linear correlation and data analysis methods such as the correlation coefficient and the determination coefficient.The research results show that the resulting econometric model is acceptable, since the determination coefficient is equal to 0.504, and inflation indicators are decisive for the level of non-performing loans. This is due to the fact that the correlation coefficient between these variables is –0.710, and according to the Chaddock scale the coupling magnitude is high. In addition, the correlation coefficient of inflation and non-performing loans in Cyprus is statistically significant, since the value of the correlation coefficient is beyond the limits of critical values of |0.468|. Also from the research results it is found that in the case of Cyprus, inflation rates are negatively associated with non-performing loans, since the resulting correlation coefficient is a negative number. The resulting model is not used to compile a short-term forecast, due to the insufficient value of the determination coefficient (50.4 %). In general, it is proposed that policy makers devote considerable attention to the determinants of non-performing loans, as the deteriorating conditions of non-performing loans will affect not only banking institutions, but also the general state of the financial system of Cyprus. The practical significance of the research cited in the work lies in the fact that the research results can be used as reference material for business, government and education. ; Объектом данного исследования являются коммерческие банки Кипра. В работе рассматривалось влияние макроэкономических изменений, в частности инфляции, на уровень неработающих кредитов в коммерческих банках. Исследуемые макроэкономические показатели включают показатели инфляции. Методология исследования опирается на теоретический и методологический анализ научной литературы, статистический и эконометрический методы, а также наблюдение, сравнительный метод, описание, измерение, анализ и моделирование. Для разработки статистической модели, представляющей взаимосвязь показателей инфляции и невозвратных кредитов на Кипре автор использует простую линейную корреляцию и такие методы анализа данных, как коэффициент корреляции и коэффициент детерминации.Результаты данного исследования показывают, что полученная эконометрическая модель является приемлемой, так как коэффициент детерминации равен 0,504, а показатели инфляции являются определяющими для уровня неработающих кредитов. Это связано с тем, что коэффициент корреляции между данными переменными равен –0,7, и по Шкале Чеддока магнитуда связи является высокой. Кроме того, коэффициент корреляции показателей инфляции и невозвратных кредитов на Кипре является статистически значимым, так как значение коэффициента корреляции находится за пределами показателей критических значений, равных |0,468|. Также из результатов исследования было установлено, что в случае Кипра показатели инфляции отрицательно связаны с невозвратными кредитами, так как полученный коэффициент корреляции – отрицательное число. Полученная модель не используется для составления краткосрочного прогноза, в силу недостаточного значения коэффициента детерминации (50,4 %). В целом предлагается, чтобы лица, определяющие политику, уделяли значительное внимание детерминантам неработающих кредитов, так как ухудшающиеся условия неработающих кредитов будут влиять не только на банковские учреждения, но и на общее состояние финансовой системы Кипра. Практическая значимость исследований, приведенных в работе, заключается в том, что результаты исследований могут быть использованы в качестве справочного материала для бизнеса, правительства и образования. ; Об'єктом даного дослідження є комерційні банки Кіпру. В роботі розглядався вплив макроекономічних змін, зокрема інфляції, на рівень непрацюючих кредитів в комерційних банках. Досліджувані макроекономічні показники включають показники інфляції. Методологія дослідження спирається на теоретичний і методологічний аналіз наукової літератури, статистичний і економетричний методи, а також спостереження, порівняльний метод, опис, вимірювання, аналіз і моделювання. Для розробки статистичної моделі, що представляє взаємозв'язок показників інфляції та неповернутих кредитів на Кіпрі автор використовує просту лінійну кореляцію і такі методи аналізу даних, як коефіцієнт кореляції і коефіцієнт детермінації.Результати даного дослідження показують, що отримана економетрична модель є прийнятною, так як коефіцієнт детермінації дорівнює 0,504, а показники інфляції є визначальними для рівня непрацюючих кредитів. Це пов'язано з тим, що коефіцієнт кореляції між даними змінними дорівнює –0,7, і за шкалою Чеддока магнітуда зв'язку є високою. Крім того, коефіцієнт кореляції показників інфляції та неповернутих кредитів на Кіпрі є статистично значущим, так як значення коефіцієнта кореляції знаходиться за межами показників критичних значень, рівних |0,468|. Також з результатів дослідження було встановлено, що в разі Кіпру показники інфляції негативно пов'язані з безповоротними кредитами, так як отриманий коефіцієнт кореляції – негативне число. Отримана модель не використовується для складання короткострокового прогнозу, в силу недостатнього значення коефіцієнта детермінації (50,4 %). В цілому пропонується, щоб особи, що визначають політику, приділяли значну увагу детерминантам непрацюючих кредитів, так як умови непрацюючих кредитів, що погіршуються, будуть впливати не тільки на банківські установи, а й на загальний стан фінансової системи Кіпру. Практична значимість досліджень, наведених в роботі, полягає в тому, що результати досліджень можуть бути використані в якості довідкового матеріалу для бізнесу, уряду та освіти.

The object of this research is the commercial banks of Cyprus. The paper examines the impact of macroeconomic changes, in particular inflation, on the level of non-performing loans in commercial banks. The macroeconomic indicators studied include inflation rates. The research methodology is based on theoretical and methodological analysis of the scientific literature, statistical and econometric methods, as well as observation, comparative method, description, measurement, analysis and modeling. To develop a statistical model that represents the relationship between inflation rates and non-performing loans in Cyprus, the author uses simple linear correlation and data analysis methods such as the correlation coefficient and the determination coefficient.The research results show that the resulting econometric model is acceptable, since the determination coefficient is equal to 0.504, and inflation indicators are decisive for the level of non-performing loans. This is due to the fact that the correlation coefficient between these variables is –0.710, and according to the Chaddock scale the coupling magnitude is high. In addition, the correlation coefficient of inflation and non-performing loans in Cyprus is statistically significant, since the value of the correlation coefficient is beyond the limits of critical values of |0.468|. Also from the research results it is found that in the case of Cyprus, inflation rates are negatively associated with non-performing loans, since the resulting correlation coefficient is a negative number. The resulting model is not used to compile a short-term forecast, due to the insufficient value of the determination coefficient (50.4 %). In general, it is proposed that policy makers devote considerable attention to the determinants of non-performing loans, as the deteriorating conditions of non-performing loans will affect not only banking institutions, but also the general state of the financial system of Cyprus. The practical significance of the research cited in the work lies in the fact that the research results can be used as reference material for business, government and education. ; Объектом данного исследования являются коммерческие банки Кипра. В работе рассматривалось влияние макроэкономических изменений, в частности инфляции, на уровень неработающих кредитов в коммерческих банках. Исследуемые макроэкономические показатели включают показатели инфляции. Методология исследования опирается на теоретический и методологический анализ научной литературы, статистический и эконометрический методы, а также наблюдение, сравнительный метод, описание, измерение, анализ и моделирование. Для разработки статистической модели, представляющей взаимосвязь показателей инфляции и невозвратных кредитов на Кипре автор использует простую линейную корреляцию и такие методы анализа данных, как коэффициент корреляции и коэффициент детерминации.Результаты данного исследования показывают, что полученная эконометрическая модель является приемлемой, так как коэффициент детерминации равен 0,504, а показатели инфляции являются определяющими для уровня неработающих кредитов. Это связано с тем, что коэффициент корреляции между данными переменными равен –0,7, и по Шкале Чеддока магнитуда связи является высокой. Кроме того, коэффициент корреляции показателей инфляции и невозвратных кредитов на Кипре является статистически значимым, так как значение коэффициента корреляции находится за пределами показателей критических значений, равных |0,468|. Также из результатов исследования было установлено, что в случае Кипра показатели инфляции отрицательно связаны с невозвратными кредитами, так как полученный коэффициент корреляции – отрицательное число. Полученная модель не используется для составления краткосрочного прогноза, в силу недостаточного значения коэффициента детерминации (50,4 %). В целом предлагается, чтобы лица, определяющие политику, уделяли значительное внимание детерминантам неработающих кредитов, так как ухудшающиеся условия неработающих кредитов будут влиять не только на банковские учреждения, но и на общее состояние финансовой системы Кипра. Практическая значимость исследований, приведенных в работе, заключается в том, что результаты исследований могут быть использованы в качестве справочного материала для бизнеса, правительства и образования. ; Об'єктом даного дослідження є комерційні банки Кіпру. В роботі розглядався вплив макроекономічних змін, зокрема інфляції, на рівень непрацюючих кредитів в комерційних банках. Досліджувані макроекономічні показники включають показники інфляції. Методологія дослідження спирається на теоретичний і методологічний аналіз наукової літератури, статистичний і економетричний методи, а також спостереження, порівняльний метод, опис, вимірювання, аналіз і моделювання. Для розробки статистичної моделі, що представляє взаємозв'язок показників інфляції та неповернутих кредитів на Кіпрі автор використовує просту лінійну кореляцію і такі методи аналізу даних, як коефіцієнт кореляції і коефіцієнт детермінації.Результати даного дослідження показують, що отримана економетрична модель є прийнятною, так як коефіцієнт детермінації дорівнює 0,504, а показники інфляції є визначальними для рівня непрацюючих кредитів. Це пов'язано з тим, що коефіцієнт кореляції між даними змінними дорівнює –0,7, і за шкалою Чеддока магнітуда зв'язку є високою. Крім того, коефіцієнт кореляції показників інфляції та неповернутих кредитів на Кіпрі є статистично значущим, так як значення коефіцієнта кореляції знаходиться за межами показників критичних значень, рівних |0,468|. Також з результатів дослідження було встановлено, що в разі Кіпру показники інфляції негативно пов'язані з безповоротними кредитами, так як отриманий коефіцієнт кореляції – негативне число. Отримана модель не використовується для складання короткострокового прогнозу, в силу недостатнього значення коефіцієнта детермінації (50,4 %). В цілому пропонується, щоб особи, що визначають політику, приділяли значну увагу детерминантам непрацюючих кредитів, так як умови непрацюючих кредитів, що погіршуються, будуть впливати не тільки на банківські установи, а й на загальний стан фінансової системи Кіпру. Практична значимість досліджень, наведених в роботі, полягає в тому, що результати досліджень можуть бути використані в якості довідкового матеріалу для бізнесу, уряду та освіти.

Demographic situation in Ukraine has a tendency to decline in fertility and having few children. The main reasons are socio-economic situation, lack of adequate housing conditions and parents' concerns of the impossibility of securing the children's future . In addition, the statistics clearly indicate the need for a speedy resolution of the reproductive health problems.Currently, Ukraine has a government social program of family support, which aims to preserve traditional family values, strengthening motivation for marriage registration, birth and conscious parenting, enhance social protection for families who are in difficult circumstances, prevention and combating violence family. One of its areas is preventive, cultural and educational work in educational institutions, which takes care of the Ministry of Health. In particular, in the Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology NAMS of Ukraine was created National Center for Family Planning and Reproductive Health, which provides medical care to young families for family planning and the emergence of a healthy young generation, performs most preventive and educational activities among people.At the same time we must not forget the traditional Ukrainian family values, which are based on family and religious and spiritual traditions. It should be retained the historical heritage of the family, its cultural and national traditions, creating a culture of family relations, mutual respect and responsibility for child rearing, and recognition of the importance of women and men equality in family relationships. These and other issues were discussed at a hearing in Parliament dedicated to the goals and objectives of family policy in Ukraine. According to the participants' opinion (delegates from ministries and departments, public organizations and clergy) preparation to family life must begin with families, kindergartens, schools, keep it in high school, forming family values and giving more attention to promoting this issue in the media area. ; Демографическая ситуация в Украине имеет тенденцию к малодетности и спаду рождаемости. Основными причинами считаются социально-экономическая ситуация, отсутствие надлежащих жилищных условий, а также опасения родителей насчет невозможности обеспечить будущее детей. Кроме того, статистические данные убедительно свидетельствуют о необходимости просветительской деятельности среди молодежи и скорейшего решения проблем в сфере репродуктивного здоровья.В настоящее время в Украине действует Государственная целевая социальная программа поддержки семьи на период до 2016 г., целью которой является сохранение традиционных семейных ценностей, усиление мотивации к регистрации браков, сознательного рождения и воспитания детей, повышения социальной защиты семей, оказавшихся в сложных жизненных обстоятельствах, предупреждение и противодействие насилию в семье. Одним из ее направлений является профилактическая и культурно-просветительская работа среди молодежи в образовательных учреждениях, которую курирует Министерство здравоохранения Украины. В частности, на базе Государственного учреждения «Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины» был создан Государственный центр планирования семьи и репродуктивного здоровья, который оказывает медицинскую помощь молодым семьям относительно планирования семьи и появления здорового молодого поколения, проводит большую профилактическую и просветительскую деятельность среди населения.Вместе с тем нельзя забывать о традиционных украинских семейных ценностях, основанных на семейных и религиозно-духовных традициях. Сохранение исторического достояния семьи, ее культурных и национальных традиций, формирование культуры семейных отношений, взаимного уважения и ответственности за воспитание ребенка, признание значимости и равенства женщины и мужчины в семейных отношениях – основные составляющие государственной семейной политики.Об этом, среди прочего, говорилось на слушаниях в Верховной Раде Украины, посвященных целям и задачам семейной политики государства. По мнению участников мероприятия, среди которых были представители министерств и ведомств, общественных организаций, а также духовенства, процесс подготовки человека к семейной жизни необходимо начинать с семьи, детского сада, школы, продолжать его в высшем учебном заведении, формируя семейные ценности и уделяя больше внимания пропаганде этого вопроса в информационном пространстве. ; Демографічна ситуація в Україні має тенденцію до малодітності та спаду народжуваності. Основними причинами вважаються соціально-економічна ситуація, відсутність належних житлових умов, а також побоювання батьків щодо неможливості забезпечення майбутнього дітей. Крім того, статистичні дані переконливо свідчать про необхідність просвітницької діяльності серед молоді та якнайшвидше розв'язання проблем у сфері репродуктивного здоров'я.Наразі в Україні діє Державна цільова соціальна програма підтримки сім'ї на період до 2016 р., метою якої є збереження традиційних сімейних цінностей, посилення мотивації до реєстрації шлюбів, свідомого народження і виховання дітей, підвищення соціального захисту сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, попередження і протидія насильству в сім'ї. Одним із її напрямків є профілактична і культурно-просвітницька робота серед молоді в освітніх закладах, якою опікується Міністерство охорони здоров'я України. Зокрема, на базі Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» було створено Державний центр планування сім'ї та репродуктивного здоров'я, який надає медичну допомогу молодим родинам щодо планування сім'ї та появи здорового молодого покоління, проводить велику профілактичну і просвітницьку діяльність серед населення.Водночас не можна забувати про традиційні українські сімейні цінності, які ґрунтуються на родинних та релігійно-духовних традиціях. Збереження кращих історичних надбань сім'ї, її культурних та національних традицій, формування культури сімейних відносин, взаємної поваги та відповідальності за виховання дитини, визнання значущості і рівності жінки й чоловіка в сімейних стосунках – основні складові державної сімейної політики. Про це, серед іншого, йшлося на слуханнях у Верховній Раді України, присвячених цілям та завданням сімейної політики держави. На думку учасників заходу, серед яких були представники міністерств і відомств, громадських організацій, а також духовенства, процес підготовки людини до сімейного життя необхідно розпочинати з родини, дитячого садочку, школи, продовжувати його у вищому навчальному закладі, формуючи сімейні цінності і приділяючи більше уваги пропаганді цього питання в інформаційному просторі.

The article is devoted to the theoretical foundations of the formation and implementation of innovative entrepreneurship at the regional level. The main factors influencing the state and development of innovative entrepreneurship in the region are analyzed and determined. In particular, such factors include: strengthening of destructive influences on the state and development of the region; lack of qualified personnel involved in the development of innovative entrepreneurship in the region; imperfect communications between science, business and government; lack of a single strategic vision for the development of innovative entrepreneurship in the regions of the state. The structural elements of the studied mechanism are determined, which include organizational, institutional and economic elements that form a set of levers for managing the process of development of innovative entrepreneurship in the region. The main types of stakeholders in the implementation of the mechanism are identified, which include managing entities (authorities, line ministries, local governments). In addition, the main objects of the mechanism are the subjects of innovative entrepreneurship in the region, industry associations and investors. In order to more clearly define the list of tools of the organizational and economic mechanism that correspond to its specific strategic goals, the identified priorities for regulating the development of innovative entrepreneurship in the region have been formed and detailed. The main priorities for regulating the development of innovative entrepreneurship in the region include: the formation and implementation of competitive regional innovative products and services; improving the quality of the institutional infrastructure of innovative entrepreneurship in the region; improving the information support of innovative entrepreneurship in the region; organization of a system of quality training of qualified specialists for the sphere of innovative entrepreneurship; systematic de-shadowing of the activities of economic entities in the region. It is proved that the regulation of the development of innovative entrepreneurship in the region is carried out by identifying and supporting the priority areas of both state and industry, and regional and local levels. Most regions, through the formation and implementation of regional strategies and development programs independently support and develop innovative entrepreneurship, allocate funds from their own budgets for research and innovation in the region. In addition, the regions protect the rights and interests of innovation entities, provide financial support for the implementation of innovation projects, stimulate commercial banks and other financial institutions that lend to the implementation of innovation projects; to support the functioning and development of modern innovation infrastructure in the region. It is proved that the organizational and economic mechanism of development of innovative entrepreneurship can become an effective direction of socio-economic development of the region. Clear and effective regulation of innovative business development of regions in particular and the state in general, by creating and implementing an effective organizational and economic mechanism, which includes a set of economic, organizational and institutional measures to ensure efficient use of resource potential of the region, realization of potential of all innovative business entities and balancing the interests of all stakeholders in the development under study. It is determined that there is no ideal formula for creating an optimal system for regulating the development of innovative entrepreneurship, but the implementation of a purposeful, consistent and well-thought-out state and regional policy in this area allows to achieve significant positive results. ; Стаття присвячена теоретичним засадам формування організаційно-економічного механізму розвитку інноваційного підприємництва на рівні регіону. Проаналізовано та визначено основні фактори впливу на стан та розвиток інноваційного підприємництва в регіоні, до яких віднесено: посилення деструктивних впливів на стан та розвиток регіону; нестача кваліфікованих кадрів, задіяних в розвитку інноваційного підприємництва; недосконалість комунікацій між наукою, бізнесом та владою; відсутність єдиного стратегічного бачення розвитку інноваційного підприємництва регіонів держави тощо. Визначено структурні елементи досліджуваного механізму, до яких віднесено організаційні, інституційні та економічні складові, що формують комплекс важелів управління процесом розвитку інноваційного підприємництва регіону. Систематизовано основні типи стейкхолдерів розвитку інноваційного підприємництва регіону, до яких віднесено органи влади, підприємницькі суб'єкти регіону, інвестори, громадськість, міжнародні стейкхолдери, інститути знань. З метою більш чіткого визначення переліку інструментів досліджуваного механізму, які відповідають його конкретним стратегічним цілям, сформовано та деталізовано пріоритети регулювання розвитку інноваційного підприємництва регіону. До таких приорітетів віднесено: формування та реалізацію конкурентоспроможних регіональних інноваційних продуктів та послуг; підвищення рівня якості інституційної інфраструктури інноваційного підприємництва регіону; удосконалення інформаційного забезпечення інноваційного підприємництва регіону; організація системи якісної підготовки кваліфікованих фахівців для сфери інноваційного підприємництва; системна детінізація діяльності суб'єктів підприємництва регіону. Доведено, що регулювання розвитком інноваційного підприємництва регіону здійснюється шляхом визначення і підтримки пріоритетних напрямів як державного та галузевого, так і регіонального та місцевого рівня. Більшість регіонів, шляхом формування і реалізації регіональних стратегій та програм самостійно здійснюють підтримку та розвиток інноваційного підприємництва, виділяють кошти з власних бюджетів на провадження науково-дослідницької діяльності та на впровадження інновацій в регіоні. Крім того, регіони захищають права та інтереси суб'єктів інноваційної діяльності, забезпечують фінансову підтримку виконання інноваційних проектів, стимулюють комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, що кредитують виконання інноваційних проектів; підтримують функціонування і розвиток сучасної інноваційної інфраструктури регіону тощо. Організаційно-економічний механізм розвитку інноваційного підприємництва може стати дієвим напрямом соціально-економічного розвитку регіону. Чітке та дієве регулювання процесів розвитку інноваційного підприємництва регіонів передбачає застосування комплексу економічних, організаційних та інституційних заходів, що забезпечують ефективне використання ресурсного потенціалу регіону, реалізацію потенціалу всіх суб'єктів інноваційного підприємництва та збалансування інтересів усіх стейкхолдерів регіону. Визначено, що не існує ідеальної формули для створення оптимальної системи регулювання розвитку інноваційного підприємництва, але реалізація цілеспрямованої, послідовної та добре продуманої регіональної політики у даній сфері дозволяє досягти значних позитивних результатів.

The article is devoted to the theoretical and legal analysis of the legal regime of property of higher education institutions (HEI) in Ukraine. Legislative regulation and theoretical and legal positions concerning the peculiarities of the legal nature and essential features of HEI property are studied, the expediency of systematic assessment of the legal status of HEI property as a special type of institutions for a special type of institutions (public and private legal entities in organizational and legal forms of budgetary institution) (institution), non-profit institution or profitable institution (institution for profit) These circumstances determine the legal regime of the property of HEI, the main purpose of which is to conduct educational, scientific, scientific and technical, methodological and innovative activities in accordance with the objectives and tasks and in accordance with the scope of economic competence of HEI, defined by the legislation and the charter of HEI. Under the legal regime of the property of HEI, the author proposes to understand the procedure and conditions of acquisition (appropriation) of property established by legal means, exercise of the right to own, use and dispose of property, property management functions and its legal protection. the category of legal regime covers not only the formation, but also the withdrawal of certain objects from the property of HEI. The article draws attention to the fact that a significant part of issues related to the property relations of HEI is regulated not only by legal norms, but also by the statutes of HEI, reflecting the permissive type of legal regulation of relevant economic relations, and the legal regime of HEI property should reflect HEI on possession, use and disposal. Whereas the legislation of Ukraine, which regulates various aspects of the legal regime of the property of HEI, is not systematized and includes heterogeneous and diversified legal norms; the share of economic and legal norms of by-law is large. In particular, in the Law of Ukraine "On Higher Education" there is no legal definition of property on the balance of free economic zones (on the right of ownership or on the right of economic management), the author proposes to take into account the legislative definition contained in Article 139 of the Civil Code. a set of things and other values (including intangible assets) that are valued, produced or used in the activities of economic entities and reflected in their balance sheets or taken into account in other statutory forms of accounting for the property of these entities. Considering that the concept of the legal regime of free economic assets in Ukraine is still far from finalized, as the legislation still does not disclose key aspects of the ratio of tangible and intangible assets in the structure of this property, as well as the ratio of free economic powers as owners and users; the scope of liability of HEI property belonging to them in the event of contractual or non-contractual obligations, etc., the article is aimed at finding effective forms of legal regulation of property relations HEI and improving the legal regime of property HEI. ; Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу правового режиму майна закладів вищої освіти (Надалі – ЗВО) в Україні. Досліджено законодавче регулювання та теоретико-правові позиції, що стосуються особливостей правової природи та сутнісних ознак майна ЗВО, обґрунтована доцільність системної оцінки правового статусу майна ЗВО як особливого виду установ на особливий вид закладів (юридичні особи публічного та приватного права в організаційно-правових формах бюджетного закладу (установи), неприбуткового закладу або прибуткового закладу (закладу, що має на меті отримання прибутку). Ці обставини якраз і визначають правовий режим майна ЗВО, основним призначенням якого є провадження освітньої, наукової, науково-технічної, методичної та інноваційної діяльності відповідно до цілей і завдань та відповідно до обсягів господарської компетенції ЗВО, визначених законодавством та статутом ЗВО. Під правовим режимом майна ЗВО автор пропонує розуміти встановлені правовими засобами порядок та умови придбання (привласнення) майна, здійснення ЗВО повноважень із володіння, користування і розпорядження ним, функцій управління майном, а також його правової охорони. категорія правового режиму охоплює не лише формування, але і вибуття зі складу майна ЗВО певних об'єктів. У статті звертається увага на те, що значна частина питань, пов'язаних з майновими відносинами ЗОВ регулюється не лише правовими нормами, але і статутами ЗВО, відображаючи дозвільний тип правового регулювання відповідних господарських відносин, а правовий режим майна ЗВО має відображати характер та обсяг правомочностей ЗВО щодо володіння, користування і розпорядження ним. Оскільки законодавство України, що регулює різні аспекти правового режиму майна ЗВО, не є систематизованим та включає в себе різнорідні та різногалузеві правові норми; великою є питома вага господарсько-правових норм підзаконного характеру. Зокрема у Законі України «Про вищу освіту» відсутнє легальне визначення майна, що перебуває на балансі ЗВО (на праві власності або на праві господарського відання), автор пропонує враховувати тут законодавче визначення, вміщене у статті 139 ГКУ, відповідно до якої майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Враховуючи, що концепція правового режиму майна ЗВО в Україні ще далека від остаточної сформованості, оскільки законодавством досі не розкриті ключові аспекти співвідношення матеріальних та нематеріальних активів у структурі цього майна, а також співвідношення правомочностей ЗВО як власників та користувачів; сфера відповідальності ЗВО належним їм майном у разі виникнення договірних або позадоговірних зобов'язань тощо, стаття спрямована на пошуки ефективних Форм правового регулювання майнових відносин ЗОВ та вдосконалення правового режиму майна ЗОВ.

The dissertation is devoted to the research of economic and legal regulation of educational services. Section 1 "General theoretical provisions on economic and legal regulation of educational services" provides educational services "the main stages of formation of educational services as a legal category: the period of Kievan Rus (mention of education in the laws of Monomakh, Byzantine-Russian agreements, the emergence of educational services emergence of the first educational institutions), periods of Ukrainian lands in the Russian, Austrian empires, the Kingdom of Hungary (specification of the content of educational services, diversification of their types due to the emergence of university-type higher education institutions), Soviet period (specification of the content of educational services at different levels of education); period of independence of Ukraine (consolidation at the legislative level of the definition of educational services and its qualitative dimensions). Section 2 "Characteristics of economic and legal regulation of educational services" clarifies the provisions on the status of subjects of educational services with the justification that they are business entities of any organizational and legal form and form of ownership, which have a set of economic rights and responsibilities, which forms the scope of economic competence. The types of subjects of providing educational services are specified: 1) educational institutions for which the provision of educational services is the main type of economic activity, including educational institutions of foreign countries; 2) other legal entities - enterprises, institutions, organizations, natural persons-entrepreneurs who do not have the status of an educational institution; 3) separate subdivisions of educational institutions, including educational institutions of foreign states. It is specified that the implementation of the principle of autonomy of educational institutions in the context of economic and legal regulation of educational services requires focusing on the implementation of economic competence of educational institutions based on independence, autonomy and responsibility in making business decisions. The conditions for the provision of educational services have been refined with the justification that the defining condition for the provision of these services in formal and non-formal education is the identification in the form of state registration of the business entity. Section 3 "Economic and legal liability of subjects of educational services" summarizes the legal and factual grounds for the occurrence of economic and legal liability of subjects of educational services: legal grounds are the provisions of current legislation and/or contracts for the provision of educational services; factual – illegal actions to provide educational services in the absence of legal grounds for carrying out this activity; non-compliance of the business entity's activity with the licensing conditions of educational activity; non-performance or improper performance of the contract for the provision of educational services and others. It is established that violation of the requirements for the quality of educational services is the most difficult reason for the application of economic and legal liability due to the lack of materialized content of educational services, subjective perception of their quality, quality dependence on both the subject and consumer of such services. 3 taking into account this, it is proposed when specifying the contract for the provision of educational services to specify the requirements for the quality of educational services by establishing specific parameters for measuring quality or indicators of quality compliance with a certain level of education. ; Дисертацію присвячено дослідженню господарсько-правового регулювання надання освітніх послуг. У розділі 1 «Загальнотеоретичні положення щодо господарсько-правового регулювання надання освітніх послуг» виокремлено основні етапи становлення освітніх послуг як правової категорії: період існування Київської Русі (згадки про освіту у законах Мономаха, візантійсько-руських угодах, зародження освітніх послуг з появою перших навчальних закладів), періоди перебування українських земель у складі Російської, Австрійської імперій, Угорського королівства (конкретизація змісту освітніх послуг, урізноманітнення їх видів завдяки появі вищих навчальних закладів університетського типу), радянський період (конкретизація змісту освітніх послуг на різних рівнях освіти); період незалежності України (закріплення на законодавчому рівні визначення поняття освітньої послуги та її якісних вимірів). У розділі 2 «Характеристика господарсько-правового регулювання надання освітніх послуг» уточнено положення щодо статусу суб'єктів надання освітніх послуг з обґрунтуванням, що вони є суб'єктами господарювання будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, які мають сукупність господарських прав та обов'язків, що формує обсяг господарської компетенції. Конкретизовано види суб'єктів надання освітніх послуг: 1)заклади освіти, для яких надання освітніх послуг виступає основним видом господарської діяльності, у тому числі заклади освіти іноземних держав; 2)інші юридичні особи – підприємства, установи, організації, фізичні особи-підприємці, які не мають статусу закладу освіти; 3)відокремлені підрозділи закладів освіти, у тому числі закладів освіти іноземних держав. У розділі 3 «Господарсько-правова відповідальність суб'єктів надання освітніх послуг» узагальнено юридичні та фактичні підстави настання господарсько-правової відповідальності суб'єктів надання освітніх послуг: юридичними підставами виступають положення чинного законодавства та/або договорів про надання освітніх послуг; фактичними - неправомірні дії з надання освітніх послуг за відсутності законних підстав провадження цієї діяльності; невідповідність діяльності суб'єкта господарювання ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності; невиконання чи неналежне виконання договору про надання освітніх послуг та інші. Встановлено, що порушення вимог щодо якості надання освітніх послуг виступає найбільш складною підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у зв'язку з відсутністю уречевленого змісту освітніх послуг, суб'єктивного сприйняття їх якості, залежності якості як від суб'єкта надання, так і від споживача таких послуг. З урахуванням цього запропоновано при укладанні договору про надання освітніх послуг конкретизувати вимоги до якості освітніх послуг через встановлення конкретних параметрів виміру якості або показників відповідності якості певному рівню освіти.

The purpose of the article is to study the possibilities of 3D modeling tools in the tasks of computer reconstruction of historical and cultural heritage sites. Creating 3D models of historical heritage elements and developing software for 3D printers. Modern memorials, places where historical and cultural values are preserved, have remained the least involved in global digitization. Therefore, the digitization of cultural heritage is an urgent problem today, because with the help of digital technologies you can not only create electronic copies of existing museum values, but also create a three-dimensional model of lost historical and cultural values.The research methods are a set of methods and technologies of 3D modeling, their capabilities and their application to solve problems of building a virtual reconstruction of historical and cultural heritage. Use 3D modeling technology to actually reconstruct historical and cultural monuments, such as archeological finds, and to create digital copies of museum exhibits.The novelty of the study is the use of modern computer technology to restore historical or cultural heritage that has been lost or partially lost. The processes of urbanization cover the traditional cultural space, actualizing the problem of preserving the historical and cultural heritage and national and cultural identity. Architectural complexes of the city, noble and land estates, temples and monasteries are being reconstructed; often historical and cultural heritage sites disappear in whole or in part due to the government's military policy. Some archeological sites or museums also need restoration, and computer simulations may be the best solution.Conclusions. Using 3D modeling you can get a three-dimensional model and then provide software to reconstruct damaged objects or reproduce their lost parts. Three-dimensional mathematical models are included in the digital archive of historical heritage and are available for further publication from anywhere in the world. On the basis of the created 3D-models it is possible to print 3D-copies of works of art, museum exhibitions. This approach to the preservation of historical and cultural heritage opens new perspectives for the preservation of existing museum values and the reproduction of lost cultural heritage. ; Целью статьи является изучение возможностей инструментов 3D-моделирова­ния в задачах компьютерной реконструкции объектов историко-культурного наследия. Создание 3D-моделей элементов исторического наследия и разработка программного обеспечения для 3D-принтера. Современные учреждения памяти, места, где хранятся историко-культурные ценности, остались наименее задействованы в глобальной цифровизации. Поэтому оцифровка культурного наследия является актуальной проблемой современности, ведь с помощью цифровых технологий можно не только создать электронные копии существующих музейных ценностей, но и создать трехмерную модель утраченных историко-культурных ценностей.Методами исследования является совокупность методов и технологий 3D-моделирования, их возможностей и их применение для решения проблем построения виртуаль­ной реконструкции исторического и культурного наследия. Использование технологии 3D-моделирования для фактической реконструкции достопримечательностей истории и культуры, таких как археологические находки, и для создания цифровых копий музейных экспонатов.Новизной исследования является использование современных компьютерных технологий для восстановления исторического или культурного наследия, которое было потеряно или частично утрачено. Процессы урбанизации охватывают традиционное культурное пространство, актуализируя проблему сохранения историко-культурного наследия, а также национальной и культурной идентичности. Реконструируются архитектурные комплексы города, дворянские и земельные поместья, храмы и монастыри; часто места исторического и культурного наследия полностью или частично исчезают из-за военной политики власти. Некоторые археологические достопримечательности или музеи также нуждаются в реставрации, а компьютерное моделирование может быть лучшим решением.Выводы. Используя 3D-моделирование, можно получить трехмерную модель, а затем предоставить программное обеспечение для реконструкции поврежденных предметов или воспроизведения утраченных частей. Трехмерные математические модели включены в цифровой архив исторического наследия и доступны для дальнейшего издания с любой точки мира. На основе созданных 3D-моделей можно печатать 3D-копии произведений искусства, музейные выставки. Такой подход к сохранению историко-культурного наследия открывает новые перспективы для сохранения существующих музейных ценностей и воспроизведения утраченного культурного наследия. ; Метою статті є вивчення можливостей інструментів 3D-моделювання в завданнях комп'ютерної реконструкції об'єктів історико-культурної спадщини. Створення 3D-моделей елементів історичної спадщини та розробка програмного забезпечення для 3D-прин­тера. Сучасні установи пам'яті, місця, де зберігаються історико-культурні цінності, за­лишилися найменш залучені в глобальній цифровізації. Тому оцифрування культурної спадщини є актуальною проблемою сьогодення, адже за допомогою цифрових техноло­гій можна не тільки створити електронні копії наявних музейних цінностей, а й створити тривимірну модель утрачених історико-культурних цінностей.Методами дослідження є сукупність методів та технологій 3D-моделювання, їхніх можливостей і застосування їх для розв'язання проблем побудови віртуальної реконструкції історичної та культурної спадщини. Використання технології 3D моделювання для фактичної реконструкції пам'яток історії та культури, таких як археологічні знахідки, і для створення цифрових копій музейних експонатів.Новизною дослідження є використання сучасних комп'ютерних технологій для відновлення історичної чи культурної спадщини, яка була втрачена або частково втрачена. Процеси урбанізації охоплюють традиційний культурний простір, актуалізуючи проблему збереження історико-культурної спадщини та національної і культурної ідентичності. Реконструюються архітектурні комплекси міста, дворянські та земельні маєтки, храми та монастирі; часто місця історичної та культурної спадщини повністю або частково зникають через військову політику влади. Деякі археологічні пам'ятки чи музеї також потребу­ють реставрації, а комп'ютерне моделювання може бути найкращим рішенням.Висновки. Використовуючи 3D-моделювання, можна отримати тривимірну модель, а потім надати програмне забезпечення для реконструкції пошкоджених предметів або відтворення утрачених частин. Тривимірні математичні моделі включені до цифрового архіву історичної спадщини та доступні для подальшого видання з будь-якої точки світу. На основі створених 3D-моделей можна друкувати 3D-копії творів мистецтва, музейні виставки. Такий підхід до збереження історико-культурної спадщини відкриває нові перспективи для збереження наявних музейних цінностей і відтворення втраченої культурної спадщини.

The purpose of the article is to study the possibilities of 3D modeling tools in the tasks of computer reconstruction of historical and cultural heritage sites. Creating 3D models of historical heritage elements and developing software for 3D printers. Modern memorials, places where historical and cultural values are preserved, have remained the least involved in global digitization. Therefore, the digitization of cultural heritage is an urgent problem today, because with the help of digital technologies you can not only create electronic copies of existing museum values, but also create a three-dimensional model of lost historical and cultural values.The research methods are a set of methods and technologies of 3D modeling, their capabilities and their application to solve problems of building a virtual reconstruction of historical and cultural heritage. Use 3D modeling technology to actually reconstruct historical and cultural monuments, such as archeological finds, and to create digital copies of museum exhibits.The novelty of the study is the use of modern computer technology to restore historical or cultural heritage that has been lost or partially lost. The processes of urbanization cover the traditional cultural space, actualizing the problem of preserving the historical and cultural heritage and national and cultural identity. Architectural complexes of the city, noble and land estates, temples and monasteries are being reconstructed; often historical and cultural heritage sites disappear in whole or in part due to the government's military policy. Some archeological sites or museums also need restoration, and computer simulations may be the best solution.Conclusions. Using 3D modeling you can get a three-dimensional model and then provide software to reconstruct damaged objects or reproduce their lost parts. Three-dimensional mathematical models are included in the digital archive of historical heritage and are available for further publication from anywhere in the world. On the basis of the created 3D-models it is possible to print 3D-copies of works of art, museum exhibitions. This approach to the preservation of historical and cultural heritage opens new perspectives for the preservation of existing museum values and the reproduction of lost cultural heritage. ; Целью статьи является изучение возможностей инструментов 3D-моделирова­ния в задачах компьютерной реконструкции объектов историко-культурного наследия. Создание 3D-моделей элементов исторического наследия и разработка программного обеспечения для 3D-принтера. Современные учреждения памяти, места, где хранятся историко-культурные ценности, остались наименее задействованы в глобальной цифровизации. Поэтому оцифровка культурного наследия является актуальной проблемой современности, ведь с помощью цифровых технологий можно не только создать электронные копии существующих музейных ценностей, но и создать трехмерную модель утраченных историко-культурных ценностей.Методами исследования является совокупность методов и технологий 3D-моделирования, их возможностей и их применение для решения проблем построения виртуаль­ной реконструкции исторического и культурного наследия. Использование технологии 3D-моделирования для фактической реконструкции достопримечательностей истории и культуры, таких как археологические находки, и для создания цифровых копий музейных экспонатов.Новизной исследования является использование современных компьютерных технологий для восстановления исторического или культурного наследия, которое было потеряно или частично утрачено. Процессы урбанизации охватывают традиционное культурное пространство, актуализируя проблему сохранения историко-культурного наследия, а также национальной и культурной идентичности. Реконструируются архитектурные комплексы города, дворянские и земельные поместья, храмы и монастыри; часто места исторического и культурного наследия полностью или частично исчезают из-за военной политики власти. Некоторые археологические достопримечательности или музеи также нуждаются в реставрации, а компьютерное моделирование может быть лучшим решением.Выводы. Используя 3D-моделирование, можно получить трехмерную модель, а затем предоставить программное обеспечение для реконструкции поврежденных предметов или воспроизведения утраченных частей. Трехмерные математические модели включены в цифровой архив исторического наследия и доступны для дальнейшего издания с любой точки мира. На основе созданных 3D-моделей можно печатать 3D-копии произведений искусства, музейные выставки. Такой подход к сохранению историко-культурного наследия открывает новые перспективы для сохранения существующих музейных ценностей и воспроизведения утраченного культурного наследия. ; Метою статті є вивчення можливостей інструментів 3D-моделювання в завданнях комп'ютерної реконструкції об'єктів історико-культурної спадщини. Створення 3D-моделей елементів історичної спадщини та розробка програмного забезпечення для 3D-прин­тера. Сучасні установи пам'яті, місця, де зберігаються історико-культурні цінності, за­лишилися найменш залучені в глобальній цифровізації. Тому оцифрування культурної спадщини є актуальною проблемою сьогодення, адже за допомогою цифрових техноло­гій можна не тільки створити електронні копії наявних музейних цінностей, а й створити тривимірну модель утрачених історико-культурних цінностей.Методами дослідження є сукупність методів та технологій 3D-моделювання, їхніх можливостей і застосування їх для розв'язання проблем побудови віртуальної реконструкції історичної та культурної спадщини. Використання технології 3D моделювання для фактичної реконструкції пам'яток історії та культури, таких як археологічні знахідки, і для створення цифрових копій музейних експонатів.Новизною дослідження є використання сучасних комп'ютерних технологій для відновлення історичної чи культурної спадщини, яка була втрачена або частково втрачена. Процеси урбанізації охоплюють традиційний культурний простір, актуалізуючи проблему збереження історико-культурної спадщини та національної і культурної ідентичності. Реконструюються архітектурні комплекси міста, дворянські та земельні маєтки, храми та монастирі; часто місця історичної та культурної спадщини повністю або частково зникають через військову політику влади. Деякі археологічні пам'ятки чи музеї також потребу­ють реставрації, а комп'ютерне моделювання може бути найкращим рішенням.Висновки. Використовуючи 3D-моделювання, можна отримати тривимірну модель, а потім надати програмне забезпечення для реконструкції пошкоджених предметів або відтворення утрачених частин. Тривимірні математичні моделі включені до цифрового архіву історичної спадщини та доступні для подальшого видання з будь-якої точки світу. На основі створених 3D-моделей можна друкувати 3D-копії творів мистецтва, музейні виставки. Такий підхід до збереження історико-культурної спадщини відкриває нові перспективи для збереження наявних музейних цінностей і відтворення втраченої культурної спадщини.