Suchergebnisse

Development of modern civilization is marked by the tendency to multiculturalism coexistence of different nations, ethnic groups and cultures. Whereas international integration is high on the agenda, the world witnesses the necessity to preserve national and cultural diversity, authenticity of national and ethnic groups. The study raises a problem of ethnic identity in multicultural British society. The article aims to reveal the impact of ethnic stereotypes, national tolerance and xenophobia on intercultural interaction of the British with foreigners and ethnic minorities. Ethnic stereotypes are based on prejudiced biased perception of foreigners, which is caused by the realisation of cognitive opposition 'we – others'. In everyday individual consciousness there is a strong tendency to associate 'ourselves' with the neutral norm or evaluate 'ourselves positively'. The 'others' as representatives of different ethnic groups, however, are perceived in a negative way. Subsequently, xenophobia and prejudice lead to usage of unofficial ethnic names, offensive ethnophobisms and derogatory ethnic nicknames. Unofficial ethnic names are considered insulting and therefore unacceptable in intercultural communication. Thus, to follow the principle of 'political correctness' and national tolerance it is necessary to avoid using offensive, invective terms concerning foreigners or members of ethnic minorities. Names denoting ethnic groups in present-day English may be classified by the type of designation – internal and external ethnic names, and the sphere of usage – official and unofficial ethnic names, ethnophobisms and ethnic nicknames.Keywords: ethnic name, ethnophobism, national stereotype, ethnic identity, tolerance, intercultural communication. ; У статті розглядається вплив етнічних стереотипів, принципу національної толерантності та ксенофобії на міжетнічне спілкування та визначення етнічної ідентичності в англійській мові. Етнічні стереотипи створюються на основі бінарної опозиції 'свої – чужі' і становлять узагальнені, схематизовані, не завжди правдиві уявлення про представників інших етнічних груп. Стереотипне сприйняття представників інших етносів британцями проявляється в англійській мові на лексичному рівні чисельними неофіційними номінативними засобами ідентифікації іноземців. Застосування неофіційних, образливих етнонімів-прізвиськ та етнофобізмів свідчить про упереджене ставлення та є проявом ксенофобії. Ключові слова: етнонім, етнофобізм, національний стереотип, етнічна ідентичність, толерантність, міжкультурна комунікація. В статье рассматривается влияние этнических стереотипов, принципа национальной толерантности и ксенофобии на межэтническое общение и определение этнической идентичности в английском языке. Этнические стереотипы формируются на основе бинарной оппозиции 'свои – чужие' и представляют обобщенные, схематизированные, не всегда правдивые представления о членах других этнических групп. Стереотипное восприятие представителей других этносов британцами проявляется в английском языке на лексическом уровне многочисленными неофициальными номинативными средствами идентификации иностранцев. Использование неофициальных, оскорбительных этнонимов-прозвищ и этнофобизмов свидетельствует о предвзятом отношении и является проявлением ксенофобии.Ключевые слова: этноним, этнофобизм, национальный стереотип, этническая идентичность, толерантность, межкультурная коммуникация. Development of modern civilization is marked by the tendency to multiculturalism coexistence of different nations, ethnic groups and cultures. Whereas international integration is high on the agenda, the world witnesses the necessity to preserve national and cultural diversity, authenticity of national and ethnic groups. The study raises a problem of ethnic identity in multicultural British society. The article aims to reveal the impact of ethnic stereotypes, national tolerance and xenophobia on intercultural interaction of the British with foreigners and ethnic minorities. Ethnic stereotypes are based on prejudiced biased perception of foreigners, which is caused by the realisation of cognitive opposition 'we – others'. In everyday individual consciousness there is a strong tendency to associate 'ourselves' with the neutral norm or evaluate 'ourselves positively'. The 'others' as representatives of different ethnic groups, however, are perceived in a negative way. Subsequently, xenophobia and prejudice lead to usage of unofficial ethnic names, offensive ethnophobisms and derogatory ethnic nicknames. Unofficial ethnic names are considered insulting and therefore unacceptable in intercultural communication. Thus, to follow the principle of 'political correctness' and national tolerance it is necessary to avoid using offensive, invective terms concerning foreigners or members of ethnic minorities. Names denoting ethnic groups in present-day English may be classified by the type of designation – internal and external ethnic names, and the sphere of usage – official and unofficial ethnic names, ethnophobisms and ethnic nicknames.Keywords: ethnic name, ethnophobism, national stereotype, ethnic identity, tolerance, intercultural communication.

According to a British researcher of nation phenomenon A.D. Smith, national identity is a main form of collective identity, a dominant criteria of culture and identity. That's way the aim of the article is a clarification of two notions: national identity and historical memory.National identity has relations with national self-consciousness. National self-consciousness consists of knowledge and presentations of national community, its historical past and present, spiritual and material culture, language and national character.There are three conceptions of roots of Ukrainian national identity. The first is a chauvinistic conception. According to this conception Ukrainian nation never existed. It's only a dialect group of Russian nation. The second is unity of three nations – Russian, Ukrainian, Belorussian and the senior brother is Russian nation and Ukrainian and Belorussian are juniors. The third conception is the autochthonous-autonomic conception (the author is M. Grushevs'ky).The autochthonic-autonomic conception has two poles of origins of Ukrainian nation. The first pole – Tripoli culture, Ukrainian nation was born in 7–2 millennium B.C. The second pole – 10–11 centuries A.C. The Illarion's 'Word about Law and Grace', 'Kyiv-Pechersky Patericum' etc. are the basics of Ukrainian nation.In contemporary Europe we can observe reformation of the problem of national identity and rising of an ethnical factor and a historical memory. A historical memory is a complex of installations, stereotypes, habits, traditions, constant aspects of national character, national senses, their mark by social consciousness.National senses are ground of installations and stereotypes. They are emotional-psychological background of actions of a national character. National senses are a part of a political self-consciousness, a personal political culture. ; По мнению британского исследователя феномена нации А. Д. Смита, национальная идентичность является основной формой коллективной идентичности, доминирующим критерием культуры и самобытности. Таким образом, цель статьи – разъяснение двух понятий: национальной идентичности и исторической памяти.Национальная идентичность имеет отношения с национальным самосознанием. Национальное самосознание состоит из знаний и презентаций национального сообщества, его исторического прошлого и настоящего, духовной и материальной культуры, языка и национального характера.Существует три концепции корней украинской национальной идентичности. Первая – это шовинистическая концепция. Согласно этой концепции украинская нация никогда не существовала. Это только диалектная группа русской нации. Второе – это единство трех наций: русской, украинской, белорусской; старший брат – русский народ, а украинский и белорусский – юниоры. Третья концепция – автохтоно-вегетативная концепция (автор М. Грушевский).Автохтонно-вегетативная концепция имеет два полюса происхождения украинской нации. Первый полюс – культура Триполи, украинская нация родилась в 7-2 тысячелетиях до н.э. Второй полюс – 10-11 вв. А. С. «Слово о праве и благодати» Иллариона, «Киев-Печерский патерикус» и т. д. – основа украинской нации.В современной Европе мы можем наблюдать реформацию проблемы национальной идентичности и рост этнического фактора и исторической памяти. Историческая память – это комплекс установок, стереотипов, привычек, традиций, постоянных аспектов национального характера, национальных чувств, их знака общественным сознанием.Национальные чувства основаны на установках и стереотипах. Это эмоционально-психологический фон действий национального характера. Национальные чувства являются частью политического самосознания, личной политической культуры. ; На думку британського дослідника явища нації А. Д. Сміта, національна ідентичність є основною формою колективної ідентичності, домінуючим критерієм культури та ідентичності. Таким чином, метою статті є з'ясування двох понять: національної ідентичності та історичної пам'яті.Народна ідентичність має стосунки з національною самосвідомістю. Національна самосвідомість складається зі знань та презентацій національної спільноти, її історичного минулого та сучасності, духовної та матеріальної культури, мови та національного характеру.Існує три концепції коріння української національної ідентичності. Перша – шовіністична концепція. Відповідно до цієї концепції українська нація ніколи не існувала. Це лише діалектна група російської нації. Друга – єдність трьох народів: російського, українського, білоруського; старший брат – російська нація, а українці та білоруси – юніори. Третя концепція – це автохтонно-вегетативна концепція (автор М. Грушевський).Автохтонічно-вегетативна концепція має два полюси витоків української нації. Перший полюс -–культура Тріполі, український народ народився в 7-2 тисячолітті до н. е. Другий полюс – 10-11 століття А. С. Ілларіон «Слово про закон і благодать», «Києво-Печерський патерик» тощо – це основи української нації.У сучасній Європі ми можемо спостерігати за реформуванням проблеми національної ідентичності та зростанням етнічного чинника та історичної пам'яті. Історична пам'ять – це комплекс інсталяцій, стереотипів, звичок, традицій, постійних аспектів національного характеру, національних почуттів, їх відмітка суспільною свідомістю.Національні почуття є основою інсталяцій та стереотипів. Це емоційно-психологічний фон дій національного персонажа. Національні почуття є частиною політичної самосвідомості, особистої політичної культури.

The latest trend in modern European constitutionalism is the issue of constitutional identity. Constitutional courts, which are the embodiment not only of the protection of the Constitution, but also of the limitation of power, are influential subjects of assessing the country's international obligations and their implementation in national legislation. The purpose of the article is to analyze the constitutional identity in the argumentation of decisions of constitutional courts. The research method is a comparative legal analysis of the practice of constitutional review bodies in order to assess the expression of the concept of respect for national identity, which has become a condition and principle of legal integration in the European region. In addition, empirical analysis of decisions of constitutional courts was used. Using the system-structural method, the doctrine of «constitutional boundaries» as a component of constitutional identity is analyzed. It is justified that the concept of «identity» appeared and began to be actively used by European constitutional courts to justify decisions related to the processes of European integration and the expansion of the influence of supranational institutions of international organizations, including the European Union. It is proved that the decisions of constitutional courts should be based on national legal values, taking into account international practice and the principle of the supremacy of the Constitution. At the same time, national courts must take into account the country's international obligations when making decisions. In today's world, constitutional courts cooperate with the courts of international organizations, which form a common case law in the member states, in particular on the interpretation of human rights. This is manifested in the citation by constitutional courts in their acts of decisions of supranational judicial bodies. It should also be noted that the constitutional court may be guided by the positions of international courts in forming its legal position, but according to the doctrine of judicial discretion, the national court is free to assess the circumstances of the case and it is best acquainted with national features and specifics of national law. The analysis of the decisions of the bodies of constitutional proceedings, which used the concept of constitutional identity, gave grounds to claim that the courts in their practice in their interpretation appealed to different arguments depending on the specifics of the case. For example, in formulating the doctrine of constitutional boundaries, the Constitutional Court of Italy, in substantiating its decision, used at the same time an argument by analogy, an argument of agreement, an argument of general principles. The Federal Constitutional Court of Germany in its decision in the case of the Maastricht Treaty resorted to naturalistic and systemic arguments. It is concluded that constitutional identity is a system of interpretive arguments used by constitutional courts to substantiate decisions that verify compliance with the national specifics of constitutional norms. Of course, this applies to the categories of so-called «difficult cases», for the argumentation of which requires a system of strong arguments. ; Сучасним напрямком сучасного європейського конституціоналізму є питання конституційної ідентичності. Конституційні суди, які є втіленням не лише захисту Конституції, але й обмеження влади, є впливовими суб'єктами оцінки міжнародних зобов'язань країни та їх реалізації у національному законодавстві. Метою статті є аналіз конституційної ідентичності в аргументації рішень конституційних судів. Метод дослідження – порівняльно-правовий аналіз практики органів конституційного контролю з метою оцінки вираження концепції поваги національної ідентичності, яка стала умовою та принципом правової інтеграції в європейському регіоні. Крім того, використовувався емпіричний аналіз рішень конституційних судів. За допомогою системно-структурного методу проаналізована доктрина про «конституційні межі» як складова конституційної ідентичності. Відзначається, що поняття «ідентичність» з'явилось і стало активно використовуватися європейськими конституційними судами для обґрунтування рішень, пов'язаних із процесами європейської інтеграції та розширенням впливу наднаціональних інституцій міжнародних організацій, зокрема Європейського Союзу. Доведено, що рішення конституційних судів повинні базуватися на національних правових цінностях з урахуванням міжнародної практики та принципу верховенства Конституції. У той же час національні суди повинні враховувати міжнародні зобов'язання країни при прийнятті рішень. У сучасному світі конституційні суди співпрацюють із судами міжнародних організацій, які формують загальну прецедентну практику в державах-членах, зокрема щодо тлумачення прав людини. Це виявляється у цитуванні конституційними судами своїх актів рішень наднаціональних судових органів. Слід також зазначити, що при формуванні своєї правової позиції конституційний суд може керуватися позиціями міжнародних судів, але згідно з доктриною судового розсуду національний суд може вільно оцінювати обставини справи, і його найкраще знати з національними особливостями та специфікою національного законодавства. Аналіз рішень органів конституційного судочинства, які використовували поняття конституційної ідентичності, дав підставу стверджувати, що суди у своїй практиці в своїй інтерпретації апелювали до різних аргументів в залежності від особливостей справи. Наприклад, формулюючи доктрину конституційних кордонів, Конституційний Суд Італії, обґрунтовуючи своє рішення, використовував одночасно аргумент за аналогією, аргумент згоди, аргумент загальних принципів. Федеральний конституційний суд Німеччини у своєму рішенні у справі про Маастрихтський договір вдався до натуралістичних та системних аргументів. Зроблено висновок, що конституційна ідентичність - це система інтерпретаційних аргументів, що використовуються конституційними судами для обґрунтування рішень, що перевіряють відповідність національній специфіці конституційних норм. Звичайно, це стосується категорій так званих «складних справ», для аргументації яких потрібна система вагомих аргументів.

The latest trend in modern European constitutionalism is the issue of constitutional identity. Constitutional courts, which are the embodiment not only of the protection of the Constitution, but also of the limitation of power, are influential subjects of assessing the country's international obligations and their implementation in national legislation. The purpose of the article is to analyze the constitutional identity in the argumentation of decisions of constitutional courts. The research method is a comparative legal analysis of the practice of constitutional review bodies in order to assess the expression of the concept of respect for national identity, which has become a condition and principle of legal integration in the European region. In addition, empirical analysis of decisions of constitutional courts was used. Using the system-structural method, the doctrine of «constitutional boundaries» as a component of constitutional identity is analyzed. It is justified that the concept of «identity» appeared and began to be actively used by European constitutional courts to justify decisions related to the processes of European integration and the expansion of the influence of supranational institutions of international organizations, including the European Union. It is proved that the decisions of constitutional courts should be based on national legal values, taking into account international practice and the principle of the supremacy of the Constitution. At the same time, national courts must take into account the country's international obligations when making decisions. In today's world, constitutional courts cooperate with the courts of international organizations, which form a common case law in the member states, in particular on the interpretation of human rights. This is manifested in the citation by constitutional courts in their acts of decisions of supranational judicial bodies. It should also be noted that the constitutional court may be guided by the positions of international courts in forming its legal position, but according to the doctrine of judicial discretion, the national court is free to assess the circumstances of the case and it is best acquainted with national features and specifics of national law. The analysis of the decisions of the bodies of constitutional proceedings, which used the concept of constitutional identity, gave grounds to claim that the courts in their practice in their interpretation appealed to different arguments depending on the specifics of the case. For example, in formulating the doctrine of constitutional boundaries, the Constitutional Court of Italy, in substantiating its decision, used at the same time an argument by analogy, an argument of agreement, an argument of general principles. The Federal Constitutional Court of Germany in its decision in the case of the Maastricht Treaty resorted to naturalistic and systemic arguments. It is concluded that constitutional identity is a system of interpretive arguments used by constitutional courts to substantiate decisions that verify compliance with the national specifics of constitutional norms. Of course, this applies to the categories of so-called «difficult cases», for the argumentation of which requires a system of strong arguments. ; Сучасним напрямком сучасного європейського конституціоналізму є питання конституційної ідентичності. Конституційні суди, які є втіленням не лише захисту Конституції, але й обмеження влади, є впливовими суб'єктами оцінки міжнародних зобов'язань країни та їх реалізації у національному законодавстві. Метою статті є аналіз конституційної ідентичності в аргументації рішень конституційних судів. Метод дослідження – порівняльно-правовий аналіз практики органів конституційного контролю з метою оцінки вираження концепції поваги національної ідентичності, яка стала умовою та принципом правової інтеграції в європейському регіоні. Крім того, використовувався емпіричний аналіз рішень конституційних судів. За допомогою системно-структурного методу проаналізована доктрина про «конституційні межі» як складова конституційної ідентичності. Відзначається, що поняття «ідентичність» з'явилось і стало активно використовуватися європейськими конституційними судами для обґрунтування рішень, пов'язаних із процесами європейської інтеграції та розширенням впливу наднаціональних інституцій міжнародних організацій, зокрема Європейського Союзу. Доведено, що рішення конституційних судів повинні базуватися на національних правових цінностях з урахуванням міжнародної практики та принципу верховенства Конституції. У той же час національні суди повинні враховувати міжнародні зобов'язання країни при прийнятті рішень. У сучасному світі конституційні суди співпрацюють із судами міжнародних організацій, які формують загальну прецедентну практику в державах-членах, зокрема щодо тлумачення прав людини. Це виявляється у цитуванні конституційними судами своїх актів рішень наднаціональних судових органів. Слід також зазначити, що при формуванні своєї правової позиції конституційний суд може керуватися позиціями міжнародних судів, але згідно з доктриною судового розсуду національний суд може вільно оцінювати обставини справи, і його найкраще знати з національними особливостями та специфікою національного законодавства. Аналіз рішень органів конституційного судочинства, які використовували поняття конституційної ідентичності, дав підставу стверджувати, що суди у своїй практиці в своїй інтерпретації апелювали до різних аргументів в залежності від особливостей справи. Наприклад, формулюючи доктрину конституційних кордонів, Конституційний Суд Італії, обґрунтовуючи своє рішення, використовував одночасно аргумент за аналогією, аргумент згоди, аргумент загальних принципів. Федеральний конституційний суд Німеччини у своєму рішенні у справі про Маастрихтський договір вдався до натуралістичних та системних аргументів. Зроблено висновок, що конституційна ідентичність - це система інтерпретаційних аргументів, що використовуються конституційними судами для обґрунтування рішень, що перевіряють відповідність національній специфіці конституційних норм. Звичайно, це стосується категорій так званих «складних справ», для аргументації яких потрібна система вагомих аргументів.

Formation of civic identity in Ukraine is examined carefully. It is legitimated that in culturally and ethnically variable Ukrainian society civic identity could serve as a form for basic identity on macro level. Structure of civic identity is defined as well as its specificity, which lies in combination of political, social and cultural markers (citizenship, patriotism, civility). National and civic identities mutually strengthen each other, forming kernel of macro identity, which mediate perception, communication and cooperation between community and state with Others beyond it. Key words: civic identity, national identity, regional identity, consolidation, patriotism, citizenship. ; Розглянуто формування громадянської ідентичності в Україні. Обґрунтовано тезу, що в полікультурному й багатоетнічному українському суспільстві саме громадянська ідентичність може стати основою формування базової макрорівневої ідентичності. Визначені структура громадянської ідентичності (громадянство, патріотизм, громадянськість) та її особливість, яка полягає в поєднуваності її політичних, соціальних та культурних маркерів. Відповідно національна й громадянська ідентичності можуть взаємно підсилювати одна одну, формуючи ядро макроідентичності, котра опосередковує сприйняття, комунікацію й співпрацю спільноти й держави з «Іншими» за її межами. Ключові слова: громадянська ідентичність, національна ідентичність, регіональна ідентичність, консолідація, патріотизм, громадянство.

The article analyzes the concepts of «nation», «identity», «national identity». Considered work of psychologists, philosophers,sociologists and educators definite problem. It is proved that national identity - a necessary condition for the preservation of the nation code. The study definite problem greatly complicated by the fact that today in modern scientific thought is no unity in the interpretation of the essential concepts such as «nation», «national identity». The article presents an analysis of these concepts, their nature and content. Particular attention is paid to the characterization of the concept of «identity».Wedemonstratetheetymology of the phrase «identity», which is derived from the Latin word «indenticus», which means «utotozhnenyy», «equally». Shown that foreign scientific thought it was confirmed only in the second half of the twentieth century, and in home – only after 1990. Today, the «identity» was one of the key determinants for understanding the realities of others, it is shown in the paper. That period is widely used in various sciences: psychology, sociology, philosophy, ethnology, politics, geopolitics, and so on. For many centuries the philosophical understanding of identity is a part of the problem utotozhnennya as the main characteristics being as construction multiplicity to a single start. In the classic tradition of the issues of identity explored ancient philosophers ( Parmenides, Plato, Aristotle, Ploin, Neoplatonists). In their view the fundamental identity serves quality of life, unity, in which there are no differences and relations close to uniformity. We have shown that the study of the problems associated with the growth of the national factor is very relevant in both theoretical and practical aspects. ; У статті здійснено аналіз понять «нація», «ідентичність», «національна ідентичність». Розглянуто праці психологів, філософів, соціологів та педагогів з означеної проблеми. Доведено, що національна ідентичність – необхідна умова збереження коду нації. У дослідженні означена проблема суттєво ускладнюється ще й тим, що на сьогоднішній день у сучасній науковій думці відсутня єдність у тлумаченні підставових понять, таких як «нація», «національна ідентичність». У статті здійснений аналіз цих понять, їх сутність і зміст. Окрема увага приділена характеристиці поняття «ідентичність». Продемонстровано етимологію виразу «ідентичність», що походить від латинського слова «indenticus», що означає «утотожнений», «одинаковий». Показано, що у зарубіжній науковій думці воно утвердилось лише з другої половини ХХ ст., а у вітчизняній – тільки після 1990 р. Сьогодні «ідентичність» стала одним із центральних детермінант для усвідомлення оточуючих реалій, показано у статті. Означений термін широко використовується у різноманітних науках: психології, соціології, філософії, етнології, політології, геополітиці і т. ін. Впродовж багатьох століть філософське осмислення ідентичності відбувається у рамках проблеми утотожнення як основної характеристики буття, як зведення множинності до єдиного початку. У класичній традиції питання ідентичності досліджували античні філософи (Парменід, Платон, Арістотель, Плоін, неоплатоники). У їхньому уявленні тожсамість виступає фундаментальною якістю буття, єдністю, у якій відсутні розбіжності і відносини впритул до одноманітності. Нами доведено, що вивчення проблем, пов'язаних зі зростанням національного фактора є досить актуальним як у теоретичному, так і практичному аспектах

The main aim of the article is to conduct a comprehensive research on European collective identity from the standpoint of social constructivism.The article presents the analysis of certain aspects of social constructivist research of the nature of collective identity as a hybrid phenomenon. By summarizing a large amount of factual material and using methods of abstraction, analysis and synthesis an essential dimension and peculiarities of the European collective identity are described. The research provides an estimation of the influence of social and intersubjective factors, in particular, ideological, normative, discursive, cultural and historical constructions on the process of formation of European collective identity. It also determines the main features of the group identification process of citizens of the member states of the European Union. The study characterizes contemporary condition, problems of formation and significance of European collective identity in the context of deepening and expanding of European integration processes.Keywords: theory of international relations; postpositivism; reflexionism; European Union; identification; socialization; integration. ; Розглянуто наявні дослідження європейської колективної ідентичності з позицій соціалконструктивізму. Шляхом узагальнення значної кількості фактологічного матеріалу й використання методів абстрагування, аналізу та синтезу охарактеризовано сутнісний вимір і визначено особливості європейської групової ідентичності. Представлено аналіз окремих аспектів соціалконструктивістського дослідження природи колективної ідентичності як гібридного явища. Оцінено вплив соціальних та інтерсуб'єктивних чинників, зокрема ідейних, нормативних, дискурсивних, культурних та історичних конструкцій, на процес формування європейської колективної ідентичності. Визначено особливості групової ідентифікації громадян держав-учасниць європейського інтеграційного об'єднання. Охарактеризовано сучасний стан, проблеми та значення європейської колективної ідентичності у контексті поглиблення і розширення європейських інтеграційних процесів.Ключові слова: теорія міжнародних відносин; постпозитивізм; рефлексіонізм; Європейський Союз; ідентифікація; соціалізація; інтеграція.

The legacy of the 20th century — the results of the newest aggressive paganism, combined paradoxically with acquisitions of emancipated intellect which is not constrained with morals — worries to death even in the 19th century. This, in particular, is witnessed by the newest Russian imperialism which has absorbed the mythology of the "coming boor", traditions of nihilism and anomy, political culture of the Moscow khanate, fed by propagandistic machine of the Kremlin. That is why the leading scientific subjects of the book The Red Century by Myroslav Popovich have gained the acute urgency; the book is a certain encyclopedia of phobias, drawbacks, divergences and latent threats proceeding from that social, political and cultural commonness of the 20th century which resulted in the greatest victims in the history of mankind. The round-table meeting dedicated to this book had the aim to plunge the most urgent narratives of The Red Century in the present notional context. Such a task foresaw the use of interdisciplinary methodological optics with participation of well-known philosophers, philologists, historians with the aim to find the ways of healing from thephobias, drawbacks, and divergences of the century which has passed. The round-table meeting participants discussed the broad range of questions: historical and cultural preconditions of geopolitical events of the 20th century (M. Popovich); lessons that we have to learn proceeding from these events (V. Skurativskyi); content of the present geopolitical situation (S. Proleev); contradictions of modernization and destruction of the moral and political universalism in the context of totalitarianism (A. Yermolenko); doubtful role of ressentiment as the motive force of history (V. Kozlovskyi); problems of identity in formation of the nation-state (O.Bilyi); prospects of the national state system in the 21st century (O. Maiboroda); Ukrainian context of the Second World war (Yu. Shaoval); a phenomenon of stateless subjectness of the Ukrainian nation in the historical context (S. Hrabovskyi). ; ***

The Polish local press is a phenomenon in the modern segment of the Polish press market. The local Polish press developed in the post-communist period, although the development of the Polish local press began in the eighteenth century. Territorial is the main criterion for the division of Polish editions into local and sublocal editions. In contemporary Polish historiography, there are several approaches in the definitions of this segment of the Polish press market that are perceived as synonymous.The article provides a comprehensive analysis of the smallest link in the Polish press market. The main features of the Polish local and sublocal press are traced. The main historical stages of the development of the Polish local press, which developed after 1989, were studied. Several important approaches to the studied movements of sublocal periodical information are considered. Transformational changes of issues from totalitarian to democratic have been monitored. The basic features of local periodicals, including toponymic restrictions, which are a significant feature of Polish local periodicals, are outlined.The article examines the informational dimensions of the local press, the relationship models of the local press, and the authorities that are important for shaping political local identity. Through the local periodicals, the political culture of the local communities is formed, which is a significant element in shaping the political culture of the Polish periodicals and Polish society. The basic definitions are dominated by territorial and institutional principles when the press is regarded as the press organs of parties, organizations in local communities. Studying the development and functioning of the Polish local / sublocal press is important, as it is this segment of the Polish press market that forms the Polish local identity, expressed in the image of a "small homeland". ; Польська локальна преса є феноменом у сучасному сегменті польського ринку преси. Локальна польська преса розвинулася у посткомуністичний період, хоча розвиток польської локальної преси починається із XVIII століття. Територіальний – це основний із критеріїв поділу польських видань на локальні і сублокальні видання. У сучасній польській історіографії існує кілька підходів у дефініціях цього сегменту ринку преси Польщі, які сприймаються як синонімічні.У статті здійснено комплексний аналіз найменшої ланки ринку польської преси. Простежено основні особливості польської локальної та сублокальної преси. Вивчено основні історичні етапи розвитку польської локальної преси, яка розвинулася після 1989 року. Розглянуто кілька важливих підходів у вивчені руху інформації сублокальної періодики. Відстежено трансформаційні зміни видань із тоталітарних до демократичних. Зазначено базові особливості локальної періодики, зокрема топонімічні обмеження, які є вагомою особливістю польської локальної періодики.У статті вивчаються інформаційні виміри локальної преси, моделі взаємостосунків локальної преси та влади, які важливі для формування політичної локальної ідентичності. Через локальну періодику формується політична культура локальних спільнот, що є вагомим елементом формування політичної культури польської періодики і польського суспільства. У основних дефініціях домінують територіальний та інституційний принципи, коли преса розглядається як пресові органи партій, організацій у локальних спільнотах. Вивчення розвитку і функціонування польської локальної / сублокальної преси важливе, оскільки саме цей сегмент польського ринку преси формує польську локальну ідентичність, виражену у образі «малої батьківщини».

The Polish local press is a phenomenon in the modern segment of the Polish press market. The local Polish press developed in the post-communist period, although the development of the Polish local press began in the eighteenth century. Territorial is the main criterion for the division of Polish editions into local and sublocal editions. In contemporary Polish historiography, there are several approaches in the definitions of this segment of the Polish press market that are perceived as synonymous.The article provides a comprehensive analysis of the smallest link in the Polish press market. The main features of the Polish local and sublocal press are traced. The main historical stages of the development of the Polish local press, which developed after 1989, were studied. Several important approaches to the studied movements of sublocal periodical information are considered. Transformational changes of issues from totalitarian to democratic have been monitored. The basic features of local periodicals, including toponymic restrictions, which are a significant feature of Polish local periodicals, are outlined.The article examines the informational dimensions of the local press, the relationship models of the local press, and the authorities that are important for shaping political local identity. Through the local periodicals, the political culture of the local communities is formed, which is a significant element in shaping the political culture of the Polish periodicals and Polish society. The basic definitions are dominated by territorial and institutional principles when the press is regarded as the press organs of parties, organizations in local communities. Studying the development and functioning of the Polish local / sublocal press is important, as it is this segment of the Polish press market that forms the Polish local identity, expressed in the image of a "small homeland". ; Польська локальна преса є феноменом у сучасному сегменті польського ринку преси. Локальна польська преса розвинулася у посткомуністичний період, хоча розвиток польської локальної преси починається із XVIII століття. Територіальний – це основний із критеріїв поділу польських видань на локальні і сублокальні видання. У сучасній польській історіографії існує кілька підходів у дефініціях цього сегменту ринку преси Польщі, які сприймаються як синонімічні.У статті здійснено комплексний аналіз найменшої ланки ринку польської преси. Простежено основні особливості польської локальної та сублокальної преси. Вивчено основні історичні етапи розвитку польської локальної преси, яка розвинулася після 1989 року. Розглянуто кілька важливих підходів у вивчені руху інформації сублокальної періодики. Відстежено трансформаційні зміни видань із тоталітарних до демократичних. Зазначено базові особливості локальної періодики, зокрема топонімічні обмеження, які є вагомою особливістю польської локальної періодики.У статті вивчаються інформаційні виміри локальної преси, моделі взаємостосунків локальної преси та влади, які важливі для формування політичної локальної ідентичності. Через локальну періодику формується політична культура локальних спільнот, що є вагомим елементом формування політичної культури польської періодики і польського суспільства. У основних дефініціях домінують територіальний та інституційний принципи, коли преса розглядається як пресові органи партій, організацій у локальних спільнотах. Вивчення розвитку і функціонування польської локальної / сублокальної преси важливе, оскільки саме цей сегмент польського ринку преси формує польську локальну ідентичність, виражену у образі «малої батьківщини».

Analyzed methodological aspects of formation of the all-Ukrainian identity in the context of relations with the other. The features of collective identity and values of the other in her designing. Find out the main theoretical approaches to the interpretation of the phenomenon of identity: the essentialist and constructivist. Analyzed methodological instrumentality social constructivism, which focuses on the intersubjectivity of the formation of collective identities and the impact of exogenous factors (international context). It was found that the formation of the all-Ukrainian political identity had a significant impact internal Other – regional identities generated historically and technologically supported by the political elite. Key words: collective identity, political identity, political nation, regional identity, Other, Alien. ; Розглянуто методологічні аспекти формування загальноукраїнської ідентичності в контексті відносин з Іншими. Виокремлено особливість колективної ідентичності та значення Іншого у її конструюванні. З'ясовані основні теоретичні підходи до інтерпретації феномена ідентичності: есенціалістський та конструктивістський. Проаналізовано методологічний інструментарій соціального конструктивізму, який акцентує на інтерсуб'єктності процесу формування колективної ідентичності та впливі екзогенних чинників (міжнародного контексту). З'ясовано, що на процес формування загальноукраїнської політичної ідентичності значний вплив мали внутрішні Інші – регіональні ідентичності, сформовані історично і підтримувані політичною елітою технологічно. Ключові слова: колективна ідентичність, політична ідентичність, політична нація, регіональна ідентичність, Інший, Чужий.

У статті наголошується, що один із головних викликів, які постали перед Україною після здобуття незалежності, і до сьогодні не втратив актуальності – це питання пошуку національної ідентичності. Українська ідентичність є визначальним підґрунтям становлення демократичних основ життя суспільства та української національної держави. В умовах глобальних викликів 2020 року питання утвердження української ідентичності ще більше актуалізується насамперед у контексті національної безпеки.Формування загальнонаціональної ідентичності є чинником національної безпеки України. Забезпечення національної безпеки особливо актуалізувалося в умовах тих змін і викликів, які виникли в епоху глобалізації. Нові виклики у сфері національної безпеки насамперед пов'язані з кризовими явищами у світовій економіці, епідемією коронавірусної хвороби, посиленням небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Акцентується увага на тому, що у новій Стратегії національної безпеки України (2020) йдеться про протидію деструктивній пропаганді і про необхідність розвитку української культури як основи консолідації української нації та зміцнення її ідентичності.Аналізуються найбільші виклики 2020 року: COVID-19, криза в системі української освіти та демографічна криза. Поширення коронавірусної інфекції перетворилося на масштабну, реальну глобальну та одночасно національну загрозу безпеці України. Зазначається, що у сучасних умовах українська освіта не відповідає ані сучасним запитам з боку особистості та суспільства, ані потребам економіки, ані світовим тенденціям. Чинна в Україні система освіти не враховує викликів сьогодення, серед яких найвідчутніші – епідемія коронавірусної хвороби та збройна агресія РФ проти України. Демографічні тенденції сучасної України можуть призвести до значного зменшення чисельності українців і заселення країни іншокультурними іммігрантами, що внаслідок створить виклик державності та ідентичності. ; The article emphasizes the fact that one of the main challenges Ukraine faced after gaining its independence and which hasn't lost its relevance till today is the question of finding its national identity. Ukrainian identity is the defining basis for the formation of democratic foundations of the society and the Ukrainian nation-state. In the context of the global challenges of 2020, the issue of establishing Ukrainian identity is even more relevant, primarily in the context of national security.Formation of the national identity is a factor in the national security of Ukraine. Ensuring national security has become especially important in the context of global changes and challenges that have arisen in the globalization era. New challenges in the field of national security are primarily related to the crisis in the world economy, the epidemic of coronavirus, increased risk of emergencies of natural and man-made nature. Emphasis is placed on the fact that the new National Security Strategy of Ukraine (2020) deals with counteracting destructive propaganda and the need to develop Ukrainian culture as a basis for consolidating the Ukrainian nation and strengthening its identity.The article analyzes the biggest challenges of 2020: COVID-19, the crisis in the Ukrainian education system, and the demographic crisis. The spread of coronavirus infection has become a large-scale, real global, and at the same time a national threat to Ukraine's security. It is noted that in modern conditions, Ukrainian education doesn't meet the modern demands of the individual and society, either the needs of the economy or global trends. The current education system in Ukraine doesn't take into account today's challenges, the most significant of which are the coronavirus epidemic and Russia's armed aggression against Ukraine. Demographic trends in modern Ukraine can lead to a considerable reduction in the number of Ukrainians and the population of the country by foreign cultural immigrants, who, in turn, will create a challenge to statehood and identity.

У статті наголошується, що один із головних викликів, які постали перед Україною після здобуття незалежності, і до сьогодні не втратив актуальності – це питання пошуку національної ідентичності. Українська ідентичність є визначальним підґрунтям становлення демократичних основ життя суспільства та української національної держави. В умовах глобальних викликів 2020 року питання утвердження української ідентичності ще більше актуалізується насамперед у контексті національної безпеки.Формування загальнонаціональної ідентичності є чинником національної безпеки України. Забезпечення національної безпеки особливо актуалізувалося в умовах тих змін і викликів, які виникли в епоху глобалізації. Нові виклики у сфері національної безпеки насамперед пов'язані з кризовими явищами у світовій економіці, епідемією коронавірусної хвороби, посиленням небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Акцентується увага на тому, що у новій Стратегії національної безпеки України (2020) йдеться про протидію деструктивній пропаганді і про необхідність розвитку української культури як основи консолідації української нації та зміцнення її ідентичності.Аналізуються найбільші виклики 2020 року: COVID-19, криза в системі української освіти та демографічна криза. Поширення коронавірусної інфекції перетворилося на масштабну, реальну глобальну та одночасно національну загрозу безпеці України. Зазначається, що у сучасних умовах українська освіта не відповідає ані сучасним запитам з боку особистості та суспільства, ані потребам економіки, ані світовим тенденціям. Чинна в Україні система освіти не враховує викликів сьогодення, серед яких найвідчутніші – епідемія коронавірусної хвороби та збройна агресія РФ проти України. Демографічні тенденції сучасної України можуть призвести до значного зменшення чисельності українців і заселення країни іншокультурними іммігрантами, що внаслідок створить виклик державності та ідентичності. ; The article emphasizes the fact that one of the main challenges Ukraine faced after gaining its independence and which hasn't lost its relevance till today is the question of finding its national identity. Ukrainian identity is the defining basis for the formation of democratic foundations of the society and the Ukrainian nation-state. In the context of the global challenges of 2020, the issue of establishing Ukrainian identity is even more relevant, primarily in the context of national security.Formation of the national identity is a factor in the national security of Ukraine. Ensuring national security has become especially important in the context of global changes and challenges that have arisen in the globalization era. New challenges in the field of national security are primarily related to the crisis in the world economy, the epidemic of coronavirus, increased risk of emergencies of natural and man-made nature. Emphasis is placed on the fact that the new National Security Strategy of Ukraine (2020) deals with counteracting destructive propaganda and the need to develop Ukrainian culture as a basis for consolidating the Ukrainian nation and strengthening its identity.The article analyzes the biggest challenges of 2020: COVID-19, the crisis in the Ukrainian education system, and the demographic crisis. The spread of coronavirus infection has become a large-scale, real global, and at the same time a national threat to Ukraine's security. It is noted that in modern conditions, Ukrainian education doesn't meet the modern demands of the individual and society, either the needs of the economy or global trends. The current education system in Ukraine doesn't take into account today's challenges, the most significant of which are the coronavirus epidemic and Russia's armed aggression against Ukraine. Demographic trends in modern Ukraine can lead to a considerable reduction in the number of Ukrainians and the population of the country by foreign cultural immigrants, who, in turn, will create a challenge to statehood and identity.

Based on the theoretical basis and empirical data, the article discusses from the sociological point of view the problem of identity development within the framework of the reform of local government, namely within the process of creating the united territorial communities.Understanding identity as a person's property to feel belonging to a group, the author focuses on the issues of its change in rural communities that have joined the process of reforming local self-government.Based on the analysis of information on the first elections in the united communities of Zaporizhzhia and Lviv regions, a general social portrait of the current head of the united territorial community was developed.The author analyzes the recent results of community association and expressed the opinion that the structural process of construction of territorial units is characterized in general by the same regional trends, caused by more or less equivalent community consciousness of the entire rural population of the country.At the same time, there are differences in the results of the restructuring of power in different parts of the country, namely the spread of tendencies of ignorance and the opposition to decentralization in the West and the success of the restructuring of local authorities in the East of Ukraine.This is due, according to the author, to a greater degree of traditionalist identity in the western regions and an increase in the modern identity component in the eastern regions.Attention is drawn to the fact that decentralization, which is accompanied by the transformation of the boundaries of the rural community, raises problems of identity change.There is a problem of forming the perception of the new community of the united community as an ident for the rural man.It is revealed that decentralization in Ukraine, in particular the creation of united territorial communities, will have as a result of the destruction of the traditionalist identity of a person living in rural areas, the erosion of the communal content of interpersonal relations through the weakening of communal ties, which, in turn, the question of the future effectiveness of the system of local self-government, the mechanism of which is being built, since the essence of such a model of management is the collective solution of problems of local importance on the basis of a single identity .In this context, the author proposes to distinguish between the traditional community and the modernized community.The study focuses on the specific features of a modernized community, which, on the one hand, relate it in some respects to the urban community, and on the other hand, characterize it as a hybrid of the community and the urban community.At the same time, members of the united community will in the future form a new identity that is not inherited, but constructed on the basis of formal principles, rather than cultural attributes.The researcher concludes that it is problematic to achieve the goal of decentralization reform, which was declared by the authorities, to create a capable local government that will address all local issues and bear responsibility for it, because the community of unions as a means of transformation does not take into account the complexities of identity. ; Опираясь на теоретические основы и эмпирические данные, в статье рассматривается с социологической точки зрения проблематика развития идентичности в рамках реформирования местной власти, а именно в границах процесса создания объединенных территориальных общин. Понимая идентичность как свойство человека чувствовать свою принадлежность к какой-либо группе, социуму, автором сосредоточено внимание на вопросах ее изменения в сельских общинах, которые включились в процесс реформирования местного самоуправления.На основании анализа информации о первых выборах в объединенных общинах Запорожской и Львовской областях разработан общий социальный портрет современного председателя ОТГ. Автором проанализированы последние результаты объединения общин и высказано мнение о том, что структурно процесс строительства территориальных единиц характеризуется в целом одинаковыми региональными тенденциями, обусловленными более или менее равнозначным общинным сознанием всего сельского населения страны. В то же время существуют различия в результатах реформирования власти в разных частях страны, а именно распространение тенденций игнорирования и сопротивления децентрализации на Западе и успеха перестройки местной власти на Востоке Украины. Это объясняется, по мнению автора, большей степенью традиционалистской составляющей идентичности в западных областях и увеличением модерновой составляющей идентичности в восточных регионах.Обращено внимание на то, что децентрализация, которая сопровождается трансформацией границ сельской общины, порождает проблемы изменения идентичности. Возникает проблема формирования восприятия нового сообщества объединенной общины идентентом для сельского человека.Выяснено, что децентрализация в Украине, в частности именно создание ОТГ, будет иметь своим следствием разрушения традиционалистской идентичности человека, проживающего в сельской местности, стирание общинного содержания межличностных отношений путем ослабления общинных связей, что в свою очередь ставит вопрос о будущей эффективности системы местного самоуправления, механизм которой строится, ведь сущностью такой модели управления является коллективное решение проблем местного значения на почве общей идентичности. В этом контексте автором предлагается различать традиционную общину и модернизированную общину.В исследовании акцентируется внимание на специфических признаках модернизированной общины, которые, с одной стороны, роднят её в некоторых аспектах с городским сообществом, а с другой, характеризуют её в качестве гибрида общины и городского сообщества. При этом у членов объединенной общины в дальнейшем будет формироваться новая идентичность, которая не наследуется, а конструируется на основе формальных принципов, а не культурных признаков.Исследователем делается вывод о проблематичности достижения задекларированной властью цели реформы децентрализации – создание способной местной власти, которая будет решать все местные вопросы и нести за это ответственность, потому что объединение общин, как средство трансформации, не учитывает сложных аспектов идентичности. ; Спираючись на теоретичне підґрунтя та емпіричні дані, у статті розглядається з соціологічної точки зору проблематика розвитку ідентичності у рамках реформування місцевої влади, а саме в межах проце-су створення об'єднаних територіальних громад. Розуміючи ідентичність як властивість людини відчу-вати свою приналежність до якої-небудь групи, соціуму, автором зосереджено увагу на питаннях її зміни у сільських громадах, які включилися у процес реформування місцевого самоврядування. На підставі аналізу інформації про перші вибори в об'єднаних громадах Запорізької та Львівській областях розроблений загальний соціальний портрет сучасного голови ОТГ. Автором проаналізовані останні результати об'єднання громад і висловлена думка про те, що структурно процес будування тери-торіальних одиниць характеризується в цілому однаковими регіональними тенденціями, обумовленими більш-менш рівнозначною общинною свідомістю всього сільського населення країни. Водночас існують відмінності у результатах перебудови влади у різних частинах країни, а саме поширення тенденцій ігно-рування і спротиву децентралізації на Заході й успіху перебудови місцевої влади на Сході України. Це пояснюється, на думку автора, більшим ступенем традиціоналістської складової ідентичності у західних областях і збільшенням модернової складової ідентичності у східних регіонах.Звернута увага на те, що децентралізація, яка супроводжується трансформацією меж сільської грома-ди, породжує проблеми зміни ідентичності. Виникає проблема формування сприйняття нової спільноти об'єднаної громади ідентентом для сільської людини.З'ясовано, що децентралізація в Україні, зокрема саме створення ОТГ, буде мати своїм наслідком руйнування традиціоналістської ідентичності людини, яка проживає у сільській місцевості, стирання общинного змісту міжособистісних відносин шляхом ослаблення общинних зв'язків, що в свою чергу ставить питання про майбутню ефективність системи місцевого самоврядування, механізм якої будуєть-ся, адже сутністю такої моделі управління є колективне вирішення проблем місцевого значення на ґрунті єдиної ідентичності. В цьому контексті автором пропонується розрізняти традиційну громаду і модерні-зовану громаду. В дослідженні акцентується увага на специфічні ознаки модернізованої громади, які, з одного боку, споріднюють її в деяких аспектах з міським співтовариством, а з іншого – характеризують її у якості гібриду громади і міського співтовариства. При цьому у членів об'єднаної громади в подальшому буде формуватися нова ідентичність, яка не успадковується, а конструюється на основі формальних прин-ципів, а не культурних ознак.Дослідником робиться висновок щодо проблематичності досягнення задекларованої владою мети реформи децентралізації – створення спроможної місцевої влади, яка буде вирішувати усі місцеві питан-ня і нести за це відповідальність, бо об'єднання громад, як засіб трансформації, не враховує складних аспектів ідентичності.